MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D44F35.1BCFEF20" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D44F35.1BCFEF20 Content-Location: file:///C:/680C9336/UA149800101_7C86.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="us-ascii"
ІНСТРУК
=
62;ІЯ
для
медичного
застосуванl=
5;я
лікарськогl=
6;
засобу
ДЖАРДІН
=
57;®
(JARDIANCE®)
=
057;клад:
діюч=
;а
речовина:
емпагліфлоk=
9;ин;
1 таблетка
містить
емпагліфлоk=
9;ину
10 мг або 25 мг;
допо=
;міжні
речовини:
лактоза,
моногідрат;
целюлоза
мікрокристk=
2;лічна;
гідроксипрl=
6;пілцелюлоз=
072;;
натрію крос
=
82;армелоза;
кремнію
діоксид
колоїдний
безводний;
магнію
стеарат;
оболонка Opadry® Yellow
02B38190
(гіпромелоз
=
72;
2910, титану
діоксид (E171),
тальк,
макрогол 400,
заліза окси
=
76;
жовтий (E172)).
Ліка=
;рська
форма. Таблет
=
82;и,
вкриті
плівковою
оболонкою.
Основні
фізико-хімі
=
95;ні
властивостo=
0;:
та=
073;летки
по 10 мг: =
082;руглі
двоопуклі
таблетки,
вкриті
плівковою
оболонкою,
блідо-жовто
=
75;о
кольору зі с=
082;ошеними
краями, з
тисненням
символу
компанії «Boehringer
Ingelheim» на одній
стороні та
тисненням
«S10» на іншій;
та=
073;летки
по 25 мг: =
086;вальні
двоопуклі
таблетки,
вкриті
плівковою
оболонкою,
блідо-жовто
=
75;о
кольору зі
скошеними
краями, з
тисненням
символу
компанії «Boehringer
Ingelheim» на одній
стороні та
тисненням
«S25» на іншій.
Фарм=
;акотерапев
=
90;ична
група.
Препарати,
що
застосовуюm=
0;ься
при цукрово
=
84;у
діабеті. Інш=
110;
препарати
для зниженн=
03;
рівня
глюкози в
крові, за
винятком
інсулінів. Код ATХ A10B К03.
Фарм=
;акологічні
властивостo=
0;.
Фармакодин&=
#1072;міка.
Механіз
=
84;
дії
Емпагліфло&=
#1079;ин
є оборотним
сильнодіючl=
0;м
(IC50 1,3 нмоль) і
селективниl=
4;
конкурентнl=
0;м
інгібітороl=
4;
натрій-глюк
=
86;зного
котранспорm=
0;ера
2 (SGLT2).
Емпагліфлоk=
9;ин
не інгібує
інші
транспортеl=
8;и
глюкози, які
відіграють
важливу рол=
00;
у доставці
глюкози у
периферичнo=
0;
тканини, і є в =
5000
разів більш =
089;елективним
відносно до SGL=
T2
порівняно з SGL=
T1,
основним
транспортеl=
8;ом,
відповідалn=
0;ним
за
поглинання
глюкози в
кишечнику. SGLT2
експресуєтn=
0;ся
на високому
рівні в нирк=
072;х,
тоді як
експресія в
інших
тканинах ві
=
76;сутня
або дуже
низька. Він
відповідає
як основний
транспортеl=
8;
за
реабсорбціn=
2;
глюкози з
просвіту
канальців
назад до
кровотоку. У
пацієнтів з
цукровим
діабетом 2
типу та гіпе=
088;глікемією
фільтруєтьl=
9;я
і поглинаєт=
00;ся
більша
кількість
глюкози.
Емпагліфло&=
#1079;ин
покращує
глікемічниl=
1;
контроль у
пацієнтів з
цукровим
діабетом 2
типу за
рахунок
зниження
реабсорбціo=
1;
глюкози
нирками.
Кількість г
=
83;юкози,
що
виводиться
нирками
шляхом цьог
=
86; глюкуретич&=
#1085;ого
механізму,
залежить ві
=
76;
концентрацo=
0;ї
глюкози в
крові і
швидкості к
=
83;убочкової
фільтрації
(ШКФ).
Інгібуваннn=
3;
SGLT2 у пацієнтіk=
4;
з цукровим
діабетом 2
типу та гіпе=
088;глікемією
призводить
до
підвищеної
=
77;кскреції
глюкози з
сечею. Крім
того, емпагл=
110;флозин
збільшує
екскрецію
натрію, що
призводить
до
осмотичногl=
6;
діурезу та з=
084;еншує
інтраваскуl=
3;ярний
об’єм.
У пацієнтів
з цукровим
діабетом 2
типу екскре
=
94;ія
глюкози
збільшувалk=
2;сь
одразу післ=
03;
першої дози
емпагліфлоk=
9;ину
і
зберігаласn=
0;
протягом
24-годинного
інтервалу
дозування.
Збільшення
екскреції
глюкози з
сечею
зберігалосn=
0;
в кінці
4-тижневого
періоду
лікування і =
074;
середньому
становило
близько 78
г/добу.
Збільшення
екскреції г
=
83;юкози
з сечею
призводило
до негайног
=
86;
зниження
рівнів
глюкози в
плазмі кров=
10;
у пацієнтів =
079;
діабетом 2
типу.
h=
5;мпагліфлоз=
080;н
покращує
рівні &=
#1075;люкози
в плазмі
крові як
натще, так і
після
прийому їжі.
Механізм ді=
11;
емпагліфлоk=
9;ину
не залежить =
074;ід
функції
бета-клітин
та шляху дії
інсуліну, що
сприяє
зниженню
ризику
гіпоглікемo=
0;ї.
Було
відзначено
покращення
маркерів
функції
бета-клітин,
в тому числі
гомеостатиm=
5;ної
моделі
оцінки функ
=
94;ії
β-клітин (HOMA-β).
Крім того,
виділення
глюкози з
сечею
спричиняє
втрату
калорій, пов=
217;язану
зі зниження
=
84;
жирів і
зменшенням
маси тіла.
Глюкозурія,
що
спостерігаl=
3;ась
при застосу
=
74;анні
емпагліфлоk=
9;ину,
супроводжуn=
8;ться
помірним
діурезом, що
може сприят
=
80; довготрива&=
#1083;ому
і помірному
зниженню ар
=
90;еріального
тиску. Глюко=
079;урія,
натрійурез
та
осмотичний
діурез, що
спостерігаn=
2;ться
при застосу
=
74;анні
емпагліфлоk=
9;ину,
можуть
сприяти пок
=
88;ащенню
серцево-суд
=
80;нних
прогнозів.
Клінічн
=
72;
ефективнісm=
0;ь
та безпека
Покраще
=
85;ня
глікемічноk=
5;о
контролю і
зменшення р=
10;вня
серцево-суд
=
80;нних
захворюванn=
0;
та
смертності =
08;
невід’ємноn=
2;
частиною
лікування
діабету 2
типу.
Лікуван
=
85;я
емпагліфлоk=
9;ином
окремо та в
комбінації
=
79;
метформіноl=
4;,
піоглітазоl=
5;ом,
сульфонілсk=
7;човиною,
інгібітораl=
4;и
DPP-4 та інсулінl=
6;м
призводило
до клінічно
значущого
покращення
рівнів HbAlc,
глюкози в
плазмі кров=
10;
натще (FPG), маси
тіла,
систолічноk=
5;о
та діастолі
=
95;ного
артеріальнl=
6;го
тиску. При
застосуванl=
5;і
емпагліфлоk=
9;ину
в дозі 25 мг
підвищиласn=
3; частка
пацієнтів,
які досягли
цільового р=
10;вня
HbA1c менш ніж 7%, і
знизилася
кількість
пацієнтів,
які
потребувалl=
0;
глікемічноo=
1;
терапії, у
порівнянні
із
застосуванl=
5;ям
емпагліфлоk=
9;ину
в дозі 10 мг і
плацебо. Чим
вищим був рі=
074;ень
HbA1c на
вихідному
рівні, тим
більшим бул
=
86;
його
зниження пі
=
76;
дією
препарату.
Крім
того,
емпагліфлоk=
9;ин
як
доповнення
до стандарт
=
85;ої
терапії
знижує
рівень
серцево-суд
=
80;нної
смертності
та
серцево-суд
=
80;нних
захворюванn=
0;
у пацієнтів
із діабетом 2
типу.
Серцево-=
089;удинні
прогнози
Плацебо-кон=
трольоване
дослідженнn=
3;
подвійної а
=
85;онімності
EMPA-REG OUTCOME
порівнювалl=
6; ефективніс=
1090;ь
застосуванl=
5;я
емпагліфлоk=
9;ину
у дозах 10 мг та=
; 25
мг та застос=
091;вання
плацебо, як
доповнення
=
76;о
стандартноo=
1;
терапії
пацієнтам і
=
79;
діабетом 2
типу та
встановленl=
0;ми
серцево-суд
=
80;нними
захворюванl=
5;ями.
Емпагліфло&=
#1079;ин
переважав
плацебо у
зменшенні
основного
критерію
оцінки:
смерті внас
=
83;ідок
серцево-суд
=
80;нних
захворюванn=
0;,
нелетальноk=
5;о
інфаркту
міокарда аб
=
86; нелетально&=
#1075;о
інсульту.
Ефект був
обумовлениl=
1;
значним ско
=
88;оченням
серцево-суд
=
80;нної
смертності
=
73;ез
суттєвих
змін щодо не=
083;етального
інфаркту
міокарда аб
=
86; нелетально&=
#1075;о
інсульту.
Зниження
смертності
при серцево-=
089;удинних
захворюванl=
5;ях
було
порівнянниl=
4;
для емпаглі
=
92;лозину
10 мг та 25 мг (див.
графік нижч
=
77;)
і
підтверджеl=
5;о
покращенняl=
4;
загального
=
74;иживання
(табл. 1).
Ефективніс&=
#1090;ь
запобіганнn=
3;
серцево-суд
=
80;нній
смертності
не була
остаточно
встановленk=
2;
у пацієнтів,
які
застосовувk=
2;ли
інгібітори DPP-=
4,
або у
пацієнтів
негроїдної
раси,
оскільки
представлеl=
5;ня
цих груп у
дослідженнo=
0;
EMPA-REG OUTCOME було
обмеженим.
Табли=
ця
1
Еф
=
77;кт
лікування з
=
72;
основними
критеріями
оцінки, їх
компонентаl=
4;и
та смертніс
=
90;юа
|
Плацеб=
о |
Емl=
7;агліфлозин |
N |
233=
3 |
468=
7 |
Час до
виникнення
першого лет=
1072;льного
випадку
внаслідок
серцево-суд=
1080;нних
захворюван=
100;,
не&=
#1083;етального
інфаркту
міокарда аб=
086;
не&=
#1083;етального
інсульту), N (%) |
282=
(12,1) |
490=
(10,5) |
=
057;піввідноше&=
#1085;ня
ризиків у
порівнянні
з плацеб=
086;
(95,02% Д=
;І)* |
|
0=
span>,86 (0,74; 0,99) |
p-значення
для
переваги |
|
0=
span>,0382 |
=
057;мерть |
137=
(5,9) |
172=
(3,7) |
=
057;піввідноше&=
#1085;ня
ризиків у
порівнянні
з плацебо (95% Д=
;І) |
|
0=
span>,62 (0,49; 0,77) |
p-значення |
|
<=
;0.0001 |
Нелета=
083;ьний
інфаркт
міокарда, N (%) |
121=
(5,2) |
213=
(4,5) |
=
057;піввідноше&=
#1085;ня
ризиків у
порівнянні
з плацебо (95% Д=
;І) |
|
0=
span>,87 (0,70; 1,09) |
p-значення |
|
0.2=
189 |
Нелета=
083;ьний
інсульт, N
(%) |
60 =
(2,6) |
150=
(3,2) |
=
057;піввідноше&=
#1085;ня
ризиків у
порівнянні
з плацебо (95% Д=
;І) |
|
1=
span>,24 (0,92; 1,67) |
p-значення |
|
0=
span>,1638 |
Загаль=
085;а
смертність,=
span> N (%) |
194=
(8,3) |
269=
(5,7) |
=
057;піввідноше&=
#1085;ня
ризиків у
порівнянні
з плацебо (95% Д=
;І) |
|
0=
span>,68 (0,57; 0,82) |
p-значення |
|
<=
;0.0001 |
Смертн=
110;сть,
не пов’яза=
085;а
із
серцево-суд=
1080;нними
захворюван=
085;ями, N (%=
) |
57 =
(2,4) |
97 =
(2,1) |
=
057;піввідноше&=
#1085;ня
ризиків у
порівнянні
з плацебо (95% Д=
;І) |
|
0=
span>,84 (0,60; 1,16) |
a Дані,
отримані у
пацієнтів, щ=
086;
проходили
лікування (TS) (тобто
пацієнтів, я=
082;і
отримали щонайменшk=
7;
одну дозу
досліджуваl=
5;ого
лікарськогl=
6;
засобу).
b Об’є&=
#1076;нані
дози емпагліфлl=
6;зину
10 м&=
#1075; і 25 мг.
* Оскільl=
2;и
результати
дослідженнn=
3;
були
включені в
проміжний а
=
85;аліз,
застосовуєm=
0;ься
двостороннo=
0;й
довірчий
інтервал 95,02%,
який
відповідає
значенням p < 0,0498 для
значущості.
=
Рис.
1. Час
до настання смерті=
; =
внаслідок
серцево-суд
=
80;нн=
их
захворюванn=
0; у
дослідженнo=
0; EMPA-REG OUTCOME<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"Times New Roma=
n";
mso-ansi-language:UK'>
Фар=
;макокінети
=
82;а.
=
1042;смоктуванн=
я
Фармакокін&=
#1077;тика
емпагліфлоk=
9;ину
широко
описана у зд=
086;рових
добровольцo=
0;в
та пацієнті
=
74;
з діабетом 2
типу. Після
прийому
перорально
емпагліфлоk=
9;ин
швидко
поглинався,
пікова конц
=
77;нтрація
в плазмі
крові
відзначалаl=
9;я
при середнь
=
86;му
tmax 1,5 години
після
прийому
препарату. П=
110;сля
цього конц=
077;нтрація
в плазмі
знижуваласn=
0; 2-фа&=
#1079;но,
зі швидкою
фазою
розподілу т
=
72;
відносно
повільною
кінцевою
фазою.
Середні пок
=
72;зники
площі під
кривою
«концентраm=
4;ія-час»
(AUC) та
максимальнl=
6;ї
концентрацo=
0;ї
(Cmax) в
плазмі кров=
10;
у стані
спокою станови=
1083;и
1870 нмоль/год тk=
2;
259 нмоль/л для
емпагліфлоk=
9;ину 10 мг та 4740
нмоль/год та
687 нмоль/л для
емпагліфлоk=
9;ину 25 мг 1 раз
на добу.
Системна ді=
03;
емпагліфлоk=
9;ину
збільшувалk=
2;сь
пропорційнl=
6;
дозі.
Фармакокінk=
7;тичні
параметри
=
77;мпагліфлоз=
1080;ну у стані
спокою післ=
03;
введення
одноразовоo=
1;
дози були
подібними, щ=
086;
вказує на
лінійну
фармакокінk=
7;тику
відносно до
часу.
Клінічно
достовірноo=
1;
різниці щод
=
86; фармак&=
#1086;кінетики
емпагліфлl=
6;зину
між зд&=
#1086;ровими
добровольцn=
3;ми
та пац&=
#1110;єнтами
з діабетом 2
типу не було.
h=
2;ведення
емпагліфлоk=
9;ину
25 мг після
прийому
висококалоl=
8;ійної
їжі з високи=
084;
вмістом
жирів
обумовило
деяке зниже
=
85;ня
його впливу: AUC
знизилась
приблизно н
=
72;
16 %, а Cmax –
приблизно н
=
72;
37 % пор=
10;вняно
з прийомом
натще. Цей
вплив прийо
=
84;у
їжі на
фармакокінk=
7;тику
емпагліфлоk=
9;ину
не
вважається
=
82;лінічно
значущим. Е=
084;пагліфлози&=
#1085;
можна
приймати
незалежно в=
10;д
прийому їжі.
=
1056;озподіл
i=
4;б’єм
розподілу у стані
спокою
становить 73,8
л. Післ=
я
введення
пероральноk=
5;о
розчину [14C]-емпаглі&=
#1092;лозину
здор=
1086;вим
добровольцn=
3;м
розподіл
еритроцитіk=
4;
становив
приблизно 37 %, k=
2;
зв’язуваннn=
3;
з білками
плазми – 86 %.
=
1041;іотрансфор=
мація
g=
0;стотні
метаболіти
емпагліфлоk=
9;ину
у плазмі
крові людин
=
80;
не
виявлялись.
Найбільш по
=
96;иреними
метаболітаl=
4;и були
три кон’юга
=
90;и
глюкуронідm=
1;
(2-, 3- та 6-O
глюкуронід).
Системна
експозиція
кожного
метаболіту
складала
менше ніж 10% від
загальної
експозиції
препарату.
Дослідженнn=
3; іn vitro вказуют=
;ь
на те, що
основним
шляхом
метаболізмm=
1; емпагліфл=
1086;зину
у людини є
глюкуронідk=
2;ція
уридин-5’-диф=
1086;сфоглюкуро=
носилтрансm=
2;еразами
UGT2B7, UGT1A3, UGT1A8 та UGT1A9.
=
1042;иведення
i=
8;ермінальни=
081;
період
напіввиведk=
7;ння
емпагліфлоk=
9;ину
становить 12,4
години, а
очевидний
пероральниl=
1;
кліренс – 10,6
л/год. Міжсуб=
8217;єктна
та залишков
=
72;
варіабельнo=
0;сть
для кліренс
=
91;
пероральноk=
5;о
емпагліфлоk=
9;ину
складала 39,1% тk=
2;
35,8% відповідно=
;.
При
застосуванl=
5;і
один раз на
добу
концентрацo=
0;ї
емпагліфлоk=
9;ину
в
плазмі кров=
10;
у стані
спокою дос=
03;гались
до 5-ї дози.
Узгоджуєтьl=
9;я
з періодом
напіввиведk=
7;ння,
до 22 =
%
накопиченнn=
3;
(відносно AUC у
плазмі кров=
10;)
спостерігаl=
3;ось
у стані спок=
086;ю.
Після
введення
пероральноk=
5;о
розчину [14C]-емпаглі&=
#1092;лозину
здор=
1086;вим
добровольцn=
3;м
приблизно 96=
span> %
міченої
речовини
виводилося
=
79;
калом (41=
%) аб=
о сечею
(54 %). Більша час=
090;ина
міченої
речовини у
незміненомm=
1; вигляді
виводилася
=
79;
калом та
близько
половини мі
=
95;еної
речовини у
незміненомm=
1;
вигляді
виводилося
=
79;
сечею.
=
1057;пеціальні
категорії
пацієнтів<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>
=
1055;ацієнти
з нирковою
недостатніl=
9;тю
i=
9;
пацієнтів з =
083;егкими,
помірними
або тяжкими
порушеннямl=
0;
функцій
нирок (рШКФ < 30-&=
lt; 90
мл/хв/1,73 м2) та
пацієнтів з
нирковою
недостатніl=
9;тю/термінал=
1100;ною
стадією
хронічної
ниркової недос=
татності
(ТСХНН) AUC емпаk=
5;ліфлозину
збільшиласn=
0;
приблизно н
=
72;
18 %, 20 %, 66 % та 48 %
відповідно,
порівняно з суб’є=
ктами
з нормально=
02;
нирковою
функцією. Пі=
082;ові
рівні
емпагліфлоk=
9;ину
у плазмі
крові були
подібними у
пацієнтів з помірними
порушеннямl=
0;
функцій
нирок &=
#1090;а
нирковою
недостатніl=
9;тю
/ ТСХНН,
порівняно з
=
1055;ацієнти
з печінково=
02;
недостатніl=
9;тю
i=
9;
пацієнтів з
легкою,
помірною та
тяжкою
печінковою
недостатніl=
9;тю
відповідно
до
класифікацo=
0;ї
Чайлд-П’ю AUC
емпагліфлоk=
9;ину
збільшилаl=
9;ь
прибл=
080;зно
на 23 %, 47 % та 75 %, а Cmax W=
22; прибли&=
#1079;но
на 4 %, 23 % та 48 %
відповідно,
порівняно з
суб’єктами
=
79;
нормальною
функцією
печінки.
=
1030;ндекс
маси тіла
g=
0;ндекс
маси тіла не
мав клінічн
=
86;
значущого
впливу на
фармакокінk=
7;тику
емпагліфлоk=
9;ину.
AUC була на 5,82 %, 10,4 % та 17,3 %
меншою у
пацієнтів з
ІМТ 30, 35 та 45 кг/м2=
відповідно,
порівняно з
пацієнтами
=
79;
індексом
маси тіла 25
кг/м2.
=
1057;тать
i=
7;тать
не мала
клінічно
значущого
впливу на
фармакокінk=
7;тику
емпагліфлоk=
9;ину.
Раса
AUC
була на 13,5 %
більшою у
пацієнтів
монголоїднl=
6;ї
раси з індек=
089;ом
маси тіла 25 кг/м2
порівняно з
пацієнтами
інших рас з =
1110;ндексом
маси тіла 25 кг/м2.
=
1055;ацієнти
літнього
віку
h=
2;ік
не мав кліні=
095;но
значущого
впливу на
фармакокінk=
7;тику
емпагліфлоk=
9;ину.
=
1044;іти
i=
6;озпочато
клінічні
дослідженнn=
3; застосуван=
1085;я
емпагліфлоk=
9;ину
дітям віком 10&=
#8211;18
років з
цукровим
діабетом 2
типу.
Отримані на
сьогодні
дані з
фармакокінk=
7;тики
та
фармакодинk=
2;міки
є порівнянн
=
80;ми
з такими у
дорослих.
Клінічні
характерисm=
0;ики.
Показання.
Лікування
цукрового
діабету 2
типу у
дорослих, як=
097;о
дотримання
дієти та
фізичні
вправи не
забезпечуюm=
0;ь
адекватногl=
6;
контролю
глікемії:
- =
як
монотерапіn=
3;
у разі
непереносиl=
4;ості
метформіну.
- =
у
комбінації
=
79;
іншими
гіпоглікемo=
0;зуючими
лікарськимl=
0;
засобами.
Щодо
результатіk=
4;
дослідженнn=
3; комбінован=
1086;ї
терапії, зок=
088;ема
контролю
глікемії та
серцево-суд
=
80;нних
ускладнень,
див. розділи
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»,
«Взаємодія
=
79;
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій»
=
90;а
«Фармаколоk=
5;ічні
властивостo=
0;».
Протипоказ&=
#1072;ння.
Підвищена
чутливість
до активної
речовини аб
=
86;
до будь-якої
з допоміжни
=
93;
речовин.
Взаємодія з
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій.
Фармако
=
76;инамічні
взаємодії
Діурети
=
82;и
Емпа=
075;ліфлозин
може посилю
=
74;ати
сечогінний
ефект
тіазидних т
=
72; петльових
діуретиків =
10;
може
збільшити р
=
80;зик
зневодненнn=
3;
і гіпотонії (ди=
1074;.
розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
Інсулін
та
стимуляторl=
0;
секреції
інсуліну
Інсу=
083;ін
та
стимуляторl=
0;
секреції
інсуліну,
такі як
сульфонілсk=
7;човина,
можуть
збільшити
ризик
гіпоглікемo=
0;ї.
Для зниженн=
03;
ризику
гіпоглікемo=
0;ї
може бути
рекомендовk=
2;не
зниження
дози
інсуліну аб
=
86;
стимуляторk=
2;
секреції
інсуліну пр
=
80;
застосуванl=
5;і
в комбінаці=
11;
з
емпагліфлоk=
9;ином
(=
076;ив.
розділи
«Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози» та
«Побічні
реакції»).
Фармако
=
82;інетичні
взаємодії<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>
Вплив
інших
лікарських
засобів на
емпагліфлоk=
9;ин
Данo=
0;
іn vitro вказують на
те, що
основним
шляхом
метаболізмm=
1;
емпагліфлоk=
9;ину
у людини є
глюкуронідk=
2;ція
уридин 5’-диф=
1086;сфоглюкуро=
носилтрансm=
2;еразами
UGT1A3, UGT1A8, UGT1A9 і UGT2B7.
Емпагліфлоk=
9;ин
є субстрато
=
84;
транспортеl=
8;ів
поглинання
=
91;
людини OAT3, OATP1B1 і OATP1B3,
але не OAT1 і OCT2. Емl=
7;агліфлозин
транспортуn=
8;ться
за участю Р-г=
1083;ікопротеїн=
у
(P-gp) та білка
резистентнl=
6;сті
раку
молочної
залози (BCRP).
Супутнє
застосуванl=
5;я
емпагліфлоk=
9;ину
з
пробенецидl=
6;м,
інгібітороl=
4;
ферментів
уридин-
дифосфоглюl=
2;уроносилтр=
072;нсферазами
(UGT) і OAT3,
призвело до
підвищення
піка
концентрацo=
0;ї
емпагліфлоk=
9;ину
в плазмі кро=
074;і
на 26 % і
збільшення AUC
на 53 %. Ц=
110;
зміни не
вважалися
клінічно
значущими.
Впли=
074;
індукції UGT на
емпагліфлоk=
9;ин
не вивчався. =
span>Су=
087;утнє
застосуванl=
5;я
з відомими
індукторамl=
0; фермен&=
#1090;ів
UGT не
рекомендуєm=
0;ься
через
потенційниl=
1;
ризик
зменшення
ефективносm=
0;і.
Досл=
110;дження
взаємодії з
гемфіброзиl=
3;ом,
інгібітороl=
4;
транспортеl=
8;ів
OAT3 та OATP1B1/1B3 in vitro, п=
;оказало,
що після
супутнього
застосуванl=
5;я
Cmax
емпагліфлоk=
9;ину
підвищувавl=
9;я
на 15 %, а AUC
зменшувалаl=
9;ь
на 59 %. Ці зміни не
вважались
клінічно
значущими.
Інгібув
=
72;ння
транспортеl=
8;ів
OATP1B1/1B3 при
=
89;упутньому
застосуванl=
5;і
з рифампіц
=
80;ном
обумовило п=
10;двищення
на Cmax =
75 % на
зменшення AUC
емпагліфлоk=
9;ину
на 35 %. Ці зміни
не вважалис=
00;
клінічно
значущими.
Впли=
074;
емпагліфлоk=
9;ину
при супутнn=
0;ому
застосуванl=
5;і
з
верапамілоl=
4;,
інгібітороl=
4; P-gp,
та окремо бу=
074;
подібним. Це
вказує на те,
що інгібува
=
85;ня P-gp н
=
77;
має клінічн
=
86;
значущого
впливу на
емпагліфлоk=
9;ин.
Досл=
110;дження
взаємодії,
проведені з
=
72;
участю
здорових
добровольцo=
0;в,
вказують на
те, що на
фармакокінk=
7;тику
емпагліфлоk=
9;ину
не впливає
супутнє
введення
метформіну,
глімепіридm=
1;,
піоглітазоl=
5;у,
ситагліптиl=
5;у,
лінагліптиl=
5;у,
варфарину,
верапамілу,
раміприлу,
симвастатиl=
5;у,
торасеміду =
10;
гідрохлороm=
0;іазиду.
Вплив
емпагліфлоk=
9;ину
на інші
лікарські з
=
72;соби
За даним=
080;
досліджень in
vitro,
емпагліфлоk=
9;ин
не інгібує,
не інактиву=
08;
та не індуку=
108;
ізоформи CYP450.
Емпагліфлоk=
9;ин
не інгібує UGT1A1, UG=
T1A3,
UGT1A8, UGT1A9 або UGT2B7.
Міжлікарсьl=
2;і
взаємодії з
=
72;
участю
основних
ізоформ CYP450 аб
=
86;
UGT з
емпагліфлоk=
9;ином
і супутньо
введеними
субстратамl=
0;
цих фермент=
10;в
вважаються
малоймовірl=
5;ими.
Емпа=
075;ліфлозин
=
85;е
інгібує P-gp у
терапевтичl=
5;их
дозах. За да=
1085;ими
досліджень in
vitro,
малоймовірl=
5;о,
що емп&=
#1072;гліфлозин
спричинить
взаємодію з
препаратамl=
0;,
що є
субстратамl=
0;
P-gp. Супутнє
застосуванl=
5;я
дигоксину,
субстрату P-gp, o=
0;
емпагліфлоk=
9;ину
обумовило д
=
86;
6 % збільшення =
AUC
та 14 %
збільшення Cmax
дигоксину. Ц=
110;
зміни не
вважалися
клінічно
значущими.
Емпа=
075;ліфлозин
не інгібує
транспортеl=
8;и
поглинання
=
91;
людини, такі
як OAT3, OATP1B1 і OATP1B3 in vitro у
клінічно
значущих
концентрацo=
0;ях,
тобто міжлі
=
82;арська
взаємодія з
субстратамl=
0;
цих тр&=
#1072;нспортерів
поглинання
вважається
малоймовірl=
5;ою.
Досл=
110;дження
взаємодії,
проведені з
=
72;
участю
здорових
добровольцo=
0;в,
вказують на
те, що
емпагліфлоk=
9;ин
не має
клінічно
значущого
ефекту на
фармакокінk=
7;тику
метформіну, =
075;лімепіриду,
піоглітазоl=
5;у,
ситагліптиl=
5;у,
лінагліптиl=
5;у,
симвастатиl=
5;у,
варфарину, р=
072;міприлу,
дигоксину,
діуретиків
та перораль
=
85;их
контрацептl=
0;вів.
Особливост&=
#1110;
застосуванl=
5;я.
Препар
=
72;т
=
44;ЖАРДІНС не слід
застосовувk=
2;ти
пацієнтам з
діабетом 1
типу або для
лікування
діабетичноk=
5;о
кетоацидозm=
1;.
Діабетични&=
#1081;
кетоацидоз
Під час
клінічних
досліджень
та
постмаркетl=
0;нгового
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4; SGLT2
(включаючи
емпагліфлоk=
9;ин)
повідомлялl=
0;
про рідкісн=
10;
випадки
діабетичноk=
5;о
кетоацидозm=
1;
(ДКА), зокрема
про випадки
із загрозою
для життя. У к&=
#1110;лькох
випадках ДК
=
40; проявлявся
атипово, з
лише
помірним зб=
10;льшенням
рівня
глюкози в
крові (нижче 14
ммоль/л (250 мг/д
=
83;)).
Невідомо, чи
підвищення
дози
емпагліфлоk=
9;ину
впливає на
імовірністn=
0;
виникнення
ДКА.
Необхідно
враховуватl=
0;
ризик ДКА у
разі таких
неспецифічl=
5;их
симптомів, я=
082;
нудота, блюв=
072;ння,
відсутністn=
0;
апетиту, біл=
100;
у животі,
надмірна
спрага,
ускладненнn=
3;
дихання,
сплутаністn=
0;
свідомості,
незвичайна
=
74;тома
або
сонливість.
При
виникненні
цих симптом=
10;в
пацієнтів
потрібно
негайно
перевірити
на предмет
кетоацидозm=
1;
незалежно
від рівня
глюкози в
крові.
Якщо у
пацієнта
підозрюєтьl=
9;я
або
діагностовk=
2;но
ДКА, слід
негайно при
=
87;инити
застосуванl=
5;я
емпагліфлоk=
9;ину.
У разі госпі=
;талізації
пацієнта дл=
03;
значних
хірургічниm=
3;
процедур аб
=
86;
у разі
виникнення
серйозних
гострих
хвороб ліку
=
74;ання
потрібно
перервати. В
обох
випадках
лікування
емпагліфлоk=
9;ином
можна відно
=
74;ити
після
стабілізацo=
0;ї
стану
пацієнта.
Перед
початком за
=
89;тосування
емпагліфлоk=
9;ину
в анамнезі
пацієнта
слід розгля
=
85;ути
чинники, які
можуть свід
=
95;ити
про
схильність
до
кетоацидозm=
1;.
Високий
ризик
кетоацидозm=
1; можуть
мати
пацієнти з
низькою фун
=
82;цією
бета-клітин
(наприклад, у
випадку цук
=
88;ового
діабету 2 тип=
1091;
з низьким
рівнем
С-пептиду,
латентного
аутоімунноk=
5;о
діабету у
дорослих аб
=
86;
панкреатитm=
1;
в анамнезі);
пацієнти зі
станами, які
призводять
до обмеженн=
03;
прийому їжі
або сильног
=
86;
зневодненнn=
3;;
пацієнти, дл=
103;
яких дозу
інсуліну
знижують, та
пацієнти з
підвищеною
потребою
інсуліну у з=
074;’язку
з гострою
хворобою,
хірургічниl=
4;
втручанням
або
зловживаннn=
3;м
алкоголем.
Цим пацієнт
=
72;м
інгібітори SGLT2
слід
застосовувk=
2;ти
з обережніс
=
90;ю.
Відновленн&=
#1103;
терапії
інгібітораl=
4;и
SGLT2 для
пацієнтів з
ДКА, який
спостерігався ра=
085;іше
під час
лікування
інгібітораl=
4;и
SGLT2, не
рекомендуєm=
0;ься,
якщо точно н=
077;
встановленl=
6;
та не усунен=
086;
інший факто
=
88;,
що провокує
ДКА.
Безпека і
ефективнісm=
0;ь
застосуванl=
5;я
емпагліфлоk=
9;ину
пацієнтам з
діабетом 1
типу не були
встановленo=
0;.
Емпагліфлоk=
9;ин
не слід
застосовувk=
2;ти
для лікуван
=
85;я
пацієнтів з
цукровим
діабетом 1 ти=
1087;у.
Обмежені
дані
клінічних
досліджень
=
76;озволяють
припустити,
що ДКА часто
виникає при
лікуванні
інгібітораl=
4;и
SGLT2 пацієнтів k=
9;
цукровим
діабетом 1
типу.
Застосуван&=
#1085;я
пацієнтам з
нирковою
недостатніl=
9;тю
Препар
=
72;т
=
44;ЖАРДІНС не слід
застосовувk=
2;ти
пацієнтам з
розрахункоk=
4;ою
швидкістю
клубочковоo=
1; фільт=
рації
нижче 60 мл/хв/1,73
м2 або клірk=
7;нс
креатиніну (=
050;К)
нижче 60 мл/хв.
У пацієнтів,
які добре
переносять
емпагліфлоk=
9;ин
та в яких
рШКФ
стабільно
нижче 60 мл/хв/1,73
м2 або КК −
нижче 60 мл/хв,
дозу
емпагліфлоk=
9;ину
слід скориг
=
91;вати
або
підтримуваm=
0;и
на рівні 10 мг 1
раз на добу.
Емпагліфлоk=
9;ин
слід
відмінити,
якщо рШКФ
стабільно
нижче 45
мл/хв/1,73 м2 або=
; КК
− нижче 45 мл/хв.
Емпагл=
10;флозин
не слід
застосовувk=
2;ти
пацієнтам з
ТСХНН або
пацієнтам н
=
72;
діалізі, оск=
110;льки
очікується,
що препарат
не буде
ефективним
=
91;
таких паціє
=
85;тів
(див. розділи &=
laquo;Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози» та «Ф=
072;рмакокінет&=
#1080;ка»).
Моніторинг
функцій
нирок
Зважаю
=
95;и
на механізм
дії,
ефективнісm=
0;ь
емпагліфлоk=
9;ину
залежить ві
=
76;
функцій
нирок.
Рекомендує&=
#1090;ься
провести
оцінку
функцій нир
=
86;к
таким чином:
– до
початку
застосуванl=
5;я
емпагліфлоk=
9;ину
та
періодично
під час
лікування,
тобто прина
=
81;мні
1 раз на рік
(див. розділи
«Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози»,
«Фармакодиl=
5;аміка»
та «Фармако
=
82;інетика»);
– до
початку
застосуванl=
5;я
будь-якого
супутнього
лікарськогl=
6;
засобу, що
може мати не=
089;приятливий
вплив на фун=
082;ції
нирок.
Ураження
печінки
Під час
клінічних
досліджень
були повідо
=
84;лення
про ураженн=
03;
печінки при
застосуванl=
5;і
емпагліфлоk=
9;ину.
Причинно-на
=
89;лідковий
зв’язок між
емпагліфлоk=
9;ином
і ураженням
печінки не
встановленl=
0;й.
Підвищений =
гематокрит
Підвищення =
гематокритm=
1;
спостерігаn=
8;ться
під час
лікування
емпагліфлоk=
9;ином
(див. розділ
«Побічні
реакції»).
Пацієнти
літнього
віку
Вплив
емпагліфлоk=
9;ину
на виведенн=
03;
глюкози з
сечею пов’я
=
79;аний
з осмотични
=
84;
діурезом, що
може вплину
=
90;и
на стан
гідратації.
Пацієнти
віком від 75 ро=
ків
мають підви
=
97;ений
ризик зменш
=
77;ння
об’єму
міжклітиннl=
6;ї
рідини.
Більшість
таких
пацієнтів,
які
отримували
емпагліфлоk=
9;ин,
мали побічн=
10;
реакції, пов=
217;язані
зі зменшенн=
03;м
об’єму
міжклітиннl=
6;ї
рідини, у
порівнянні
=
79;
плацебо (див.
розділ
«Побічні
реакції»). То=
1084;у
необхідна
спеціальна
увага до об’=
108;му
міжклітиннl=
6;ї
рідини у раз=
110;
одночасногl=
6;
застосуванl=
5;я
лікарських
засобів, які
можуть
призвести д
=
86;
його зменше
=
85;ня
(наприклад
діуретиків,
АПФ-інгібіт
=
86;рів).
Досвід
застосуванl=
5;я
пацієнтам
віком від 85
років
обмежений.
Застосуванl=
5;я
емпагліфлоk=
9;ину
цій
категорії п
=
72;цієнтів
не
рекомендуєm=
0;ься
(див. розділ
«Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози»).
Застосуван&=
#1085;я
пацієнтам і
=
79;
ризиком зме
=
85;шення
об’єму
міжклітиннl=
6;ї
рідини
Виходячи з
механізму
дії
інгібіторіk=
4;
SGLT2, осмотичниl=
1;
діурез, що
супроводжуn=
8;
лікувальну
глюкозурію,
може
призвести д
=
86;
незначного
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску (див.
розділ
«Фармакодиl=
5;аміка»).
Препарат сл=
10;д
застосовувk=
2;ти
з
обережністn=
2;
пацієнтам,
для яких
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску, обумо=
074;лене
емпагліфлоk=
9;ином,
може станов
=
80;ти
небезпеку,
наприклад
пацієнтам і
=
79;
серцево-суд
=
80;нними
захворюванl=
5;ями,
пацієнтам,
які застосо
=
74;ують
антигіперm=
0;ензивні
лікарські
засоби та
мають
гіпотонію в
анамнезі, аб=
086;
пацієнтам
віком від 75
років.
У разі р=
1086;звитку
станів, що
можуть приз
=
74;ести
до втрати
рідини (таки=
093;
як
шлунково-ки
=
96;кові
захворюванl=
5;я),
пацієнтам,
які
отримують
емпагліфлоk=
9;ин,
рекомендуєm=
0;ься
ретельний
моніторинг
ступеня зме
=
85;шення
об’єму
міжклітиннl=
6;ї
рідини (напр=
080;клад
фізичний
огляд,
вимірюваннn=
3;
артеріальнl=
6;го
тиску,
лабораторнo=
0;
тести, включ=
072;ючи
рівень
гематокритm=
1;)
і
застосуванl=
5;я
електролітo=
0;в.
Слід
розглянути
необхіднісm=
0;ь
тимчасовогl=
6;
припинення
лікування
емпагліфлоk=
9;ином
до усунення
втрати
рідини.
Інфекції
сечовивіднl=
0;х
шляхів
Загальна
частота
інфекцій
сечових
шляхів,
зареєстровk=
2;них
як небажані
явища, була
подібною у
пацієнтів,
які
отримували
емпагліфлоk=
9;ин
25 мг і плацебо,
і вищою у
пацієнтів,
які
отримували емпагл&=
#1110;флозин
10 мг (див.
розділ
«Побічні
реакції»). У
постмаркетl=
0;нгових
дослідженнn=
3;х
спостерігаl=
3;ись
випадки уск
=
83;аднень
у вигляді
інфекцій
сечостатевl=
0;х
шляхів,
включаючи
пієлонефриm=
0;
та уросепси
=
89;,
у пацієнтів,
які отримув
=
72;ли
лікування
емпагліфлоk=
9;ином.
Cлі=
076;
розглянути
необхіднісm=
0;ь
тимчасовогl=
6;
припинення
лікування
емпагліфлоk=
9;ином
у пацієнтів =
079;
ускладнениl=
4;и
інфекціями
сечовивіднl=
0;х
шляхів.
Ампутація
нижніх кінц=
10;вок
В х=
;оді дослідж=
077;ння з іншим o=
0;нгібітором SG=
LT2 спостеріга&=
#1083;ося збільшk=
7;ння випадкі=
1074; ампутації l=
5;ижніх кінці=
1074;ок (в першу ч=
077;ргу пальця н=
;оги). Невідом&=
#1086;, чи це класо=
1074;ий ефект. Не
=
86;бхідно пора&=
#1076;ити пацієнm=
0;ам з цукрови&=
#1084; діабетом п
=
88;оводити про&=
#1092;ілактичне l=
3;ікування за=
1093;ворювань ст=
;оп.
Серцева
недостатніl=
9;ть
Досвід
застосуванl=
5;я
емпагліфлоk=
9;ину
пацієнтам з
серцевою
недостатніl=
9;тю
класу I-II за
класифікацo=
0;єю
Нью-Йоркськ
=
86;ї
кардіологіm=
5;ної
асоціації (NYHA)
обмежений, т=
072;
немає
досвіду
клінічних
досліджень
=
79;астосуванн=
1103;
емпагліфлоk=
9;ину
пацієнтам з
серцевою
недостатніl=
9;тю
класу ІІI-IV<=
/span> NYHA.
Протягом
клінічних
досліджень
=
73;уло
повідомленl=
6;
про 10,1%
пацієнтів з
серцевою не
=
76;остатністю
початковогl=
6;
рівня. Зниже=
085;ня
кардіоваскm=
1;лярної
смертності
=
91;
цих пацієнт=
10;в
було порівн=
03;нним
з таким у заг=
1072;льній
популяції.
Лабораторн&=
#1110;
аналізи сеч=
10;
У пацієнтів,
що приймают=
00; ДЖАРДІНС
тест на
глюкозу в
сечі буде
позитивним
=
91;
зв’язку з
механізмом
дії
препарату.
Лактоза
Цей
лікарський
засіб
містить
лактозу. Пац=
110;єнтам
з рідкісною
спадковою
непереносиl=
4;істю
галактози,
лактазної
недостатноl=
9;ті
або глюкозо-=
075;алактозної
мальабсорбm=
4;ії
не слід прий=
084;ати
цей
лікарський
засіб.
Застос=
091;вання
у період
вагітності
або годуван
=
85;я
груддю.
Вагітн=
110;сть
Даних щодо
застосуванl=
5;я
емпагліфлоk=
9;ину
вагітним
жінкам нема=
08;.
Як
запобіжний
захід бажан
=
86;
уникати
застосуванl=
5;я
препарату Д
=
46;АРДІНС
у період ваг=
110;тності.
Період
годування
груддю
Невідомо, чи
проникає
емпагліфлоk=
9;ин
у грудне
молоко
людини.
Препарат ДЖ
=
40;РДІНС
не слід
застосовувk=
2;ти
під час
годування г
=
88;уддю.
Репродукти&=
#1074;на
функція
Дослідженн&=
#1103;
впливу
препарату Д
=
46;АРДІНС
на
фертильнісm=
0;ь
людини не
проводилисn=
0;.
Здатні=
089;ть
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні
автотранспl=
6;ртом
або іншими
механізмамl=
0;.
Препар=
072;т
=
44;ЖАРДІНС має
незначний
вплив на
здатність
керувати
транспортнl=
0;ми
засобами і
працювати з
іншими
механізмамl=
0;.
Проте
пацієнтів
слід інформ
=
91;вати
про ризик
гіпоглікемo=
0;ї,
якщо ДЖАРД
=
30;НС
застосовуюm=
0;ь
у поєднанні =
079;
препаратамl=
0;
сульфонілсk=
7;човини
та/або
інсуліном.
=
660;Даний
лікарський
засіб
підлягає
додатковомm=
1;
моніторингm=
1;,
що дозволит=
00;
швидко визн
=
72;чати
нову
інформацію
=
79;
безпеки.
Звертаємосn=
3;
з проханням
до
працівникіk=
4;
закладів
охорони здо
=
88;ов’я
повідомлятl=
0;
про
підозрюванo=
0;
побічні реа
=
82;ції.
Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози.
Дозування<=
/u>
Рекомендов&=
#1072;на
початкова
доза
становить 10 м&=
#1075;
емпагліфлоk=
9;ину
1 раз на добу
як монотера
=
87;ія
і у складі
комбінованl=
6;ї
терапії з ін=
096;ими
лікарськимl=
0;
засобами, що
застосовуюm=
0;ься
при
цукровому
діабеті. У
пацієнтів,
які добре
переносять
емпагліфлоk=
9;ин
10 мг 1 раз на
добу та які
мають рШКФ ≥ 60
мл/хв/1,73 м2 і
потребують
більш
суворого
глікемічноk=
5;о
контролю,
доза може
бути
збільшена д
=
86;
25 мг 1 раз на
добу.
Максимальнk=
2;
добова доза
становить 25 мг
(див. нижче і
розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
Коли
емпагліфлоk=
9;ин
застосовуюm=
0;ь
у комбінаці=
11;
з
сульфонілсk=
7;човиною
або інсулін
=
86;м,
слід
розглянути
можливість
застосуванl=
5;я
сульфонілсk=
7;човини
або інсулін
=
91;
в низьких
дозах, для
того щоб зме=
085;шити
ризик
гіпоглікемo=
0;ї
(див. розділи
«Взаємодія
=
79;
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та =
110;нші
види
взаємодій» =
10;
«Побічні
реакції»).
Особливі
групи
пацієнтів<=
/i>
Пацієнти з
нирковою не
=
76;остатністю
Зважаючи на
механізм ді=
11;,
ефективнісm=
0;ь
емпагліфлоk=
9;ину
залежить ві
=
76;
функцій
нирок. Кориг=
091;вання
дози не
потрібне дл=
03;
пацієнтів з
розрахункоk=
4;ою
швидкістю
клубочковоo=
1;
фільтрації X=
05; 60
мл/хв/1,73 м2 або=
; КК
≥ 60 мл/хв.
Емпагліфло&=
#1079;ин
не слід
застосовувk=
2;ти
пацієнтам з
рШКФ < 60 мл/хв/1,73 =
084;2
або КК < 60 мл/m=
3;в.
Пацієнтам,
які добре
переносять
=
77;мпагліфлоз=
1080;н
та в яких
рШКФ
стабільно
нижче 60 мл/хв/1,73
м2 або КК −
нижче 60 мл/хв,
дозу
емпагліфлоk=
9;ину
слід скориг
=
91;вати
або
підтримуваm=
0;и
на рівні 10 мг 1
раз на добу.
Емпагліфлоk=
9;ин
слід
відмінити,
якщо рШКФ
стабільно
нижче 45 мл/хв/1,73
м2 або КК −
нижче 45 мл/хв
(див. розділи
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»,
«Побічні
реакції»,
«Фармаколоk=
5;ічні
властивостo=
0;»).
Емпагліфло&=
#1079;ин
не слід
застосовувk=
2;ти
пацієнтам з
термінальнl=
6;ю
стадією
хронічної
ниркової
недостатноl=
9;ті
або
пацієнтам н
=
72;
діалізі,
оскільки
передбачаєm=
0;ься,
що препарат
не буде
ефективним
=
91;
таких
пацієнтів
(див. розділи
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»,
«Фармаколоk=
5;ічні
властивостo=
0;»).
Пацієнти з
печінковою
недостатніl=
9;тю
Пацієнтам з
печінковою
недостатніl=
9;тю
коригуваннn=
3;
дози не
потрібне. Ді=
103;
емпагліфлоk=
9;ину
підсилюєтьl=
9;я
у пацієнтів =
079;
тяжкою
печінковою
недостатніl=
9;тю.
Досвід
застосуванl=
5;я
емпагліфлоk=
9;ину
пацієнтам з
тяжкою
печінковою
недостатніl=
9;тю
обмежений,
тому цей пре=
087;арат
не рекоменд
=
91;ється
застосовувk=
2;ти
цій
категорії п
=
72;цієнтів
(див. розділ
«Фармаколоk=
5;ічні
властивостo=
0;»).
Пацієнти
літнього
віку
Коригуванн&=
#1103;
дози,
обумовлене
віком паціє
=
85;та,
не потрібне.
У пацієнтів
віком від 75
років слід
враховуватl=
0;
підвищений
ризик зменш
=
77;ння
об’єму міжк
=
83;ітинної
рідини (див.
розділи
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»,
«Побічні
реакції»).
Пацієнтам
віком від 85 ро=
ків
застосуванl=
5;я
емпагліфлоk=
9;ину
не рекоменд
=
91;ється
через
обмежений
досвід заст
=
86;сування
(див. розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
Спосіб
застосуванl=
5;я
Таблетки
можна
приймати з
їжею або без
їжі, запиваю=
095;и
водою, не
розжовуючи. =
059;
разі пропус
=
82;у
дози її слід
прийняти, як
тільки
пацієнт зга
=
76;ає.
Не слід
приймати
подвійну
дозу препар
=
72;ту
в один і той
же день.
Діти.
Безпек=
072;
та
ефективнісm=
0;ь
застосуванl=
5;я
емпагліфлоk=
9;ину
дітям (віком
до 18 років) не
вивчалась,
препарат не
застосовуюm=
0;ь
цій
категорії
пацієнтів.
Передозува&=
#1085;ня.
Симп=
;томи
В ході
контрольовk=
2;них
клінічних
досліджень
разові дози
до 800 мг
емпагліфлоk=
9;ину
(еквівалент
=
85;о
32-кратній
найвищій
рекомендовk=
2;ній
добовій доз=
10;)
у здорових
добровольцo=
0;в
і декілька щ=
086;денних
доз до 100 мг
емпагліфлоk=
9;ину
(еквівалент
=
85;о
4-кратній
найвищій
рекомендовk=
2;ній
добовій доз=
10;)
у пацієнтів =
079;
цукровим
діабетом 2
типу не
обумовили
жодної
токсичностo=
0;. Емпагліфло&=
#1079;ин
збільшував
виведення
глюкози з
сечею, що
призводило
до
збільшення
об’єму сечі.
Виявлене
збільшення
об’єму сечі
не залежало
від дози і не
було клініч
=
85;о
значущим.
Досвіду
застосуванl=
5;я
людині доз
вище 800 мг
немає.
Ліку=
;вання
У разі
передозуваl=
5;ня
слід
розпочати
лікування
відповідно
до клінічно
=
75;о
стану
пацієнта.
Виведення
емпагліфлоk=
9;ину
шляхом
гемодіалізm=
1;
не вивчалос=
00;.
Побічні
реакції.
Найбільш
частою
побічною
реакцією
була гіпогл=
10;кемія
при
застосуванl=
5;і
з сульфоніл
=
89;ечовиною
або
інсуліном.
Побічні
реакції, що
виникали у
пацієнтів, я=
082;і
отримували
емпагліфлоk=
9;ин
в ході
плацебо-кон
=
90;рольованих
досліджень,
представлеl=
5;і
у таблиці
нижче.
Побічні
реакції
класифіковk=
2;ні
за системам
=
80;
органів
(згідно з MedDRA) та
частотою
виникнення.
Частота
виникнення
визначаєтьl=
9;я
як дуже част=
110;
(> 1/10), часті (> 1/100-=
< 1/10),
нечасті (> 1/1000-<
1/100), поодинокі (>
1/10 000-< 1/1000) або рідк=
110;сні
(< 1/10 000) та
невідомі (не
можна
оцінити на
основі
наявних
даних).
Табл. 2. Побіч=
085;і
реакції (за
даними
плацебо-кон
=
90;рольованих
досліджень)
Клас
системи
органів |
Дуже
часті |
Часті<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt;mso-ansi-language:UK'> |
Нечаст&=
#1110; |
Поодин&=
#1086;кі |
Невідо&=
#1084;і |
Інфекц=
ії
та інвазії |
|
Вагінальни=
;й
кандидоз,
вульвовагі=
085;іт,
баланіт та
інші
інфекції
статевих
органівa Інфекції
сечовивідн=
080;х
шляхів (вклю&=
#1095;аючи
пієлонефри=
090;и
та
уросепсис)a |
|
|
|
Поруше=
ння
обміну
речовин і
системи
травлення |
Гіпоглікем=
;ія
(при
застосуван=
085;і
з
препаратам=
080;
сульфонілс=
077;човини
або
інсуліном)a |
Відчуття
спраги |
|
Діабетични=
;й
кетоацидоз |
|
Розлад=
и
з боку шкіри
та
підшкірної
клітковини |
|
Свербіж
(загальний) Висип |
Кропив’янк
=
72; |
|
Ангіоедема=
; |
Розлад=
и
з боку судин<=
/span> |
|
|
Зменшення
об’єму міжк=
1083;ітинної
рідини a |
|
|
Розлад=
и
з боку нирок
та
сечовивідн=
080;х
шляхів |
|
Підвищене
виділення
сечі a |
Дизурія |
|
|
Дослідженн=
;я |
|
Збільшення
ліпідів
сироватки
кровіb |
Підвищення
рівня
креатиніну
в крові/ зниж=
ення
швидкості
клубочково=
111;
фільтраціїa<=
/sup> Збільшення
гематокрит=
091;с |
|
|
a Додаткову
інформацію
див. у
наступних
підрозділаm=
3; нижче.
b Збільшення
середнього
=
74;ідсотку
від
вихідного р=
10;вня
холестеринm=
1;
4,9 % та 5,7 % для
емпагліфлоk=
9;ину
10 мг та 25 мг
відповідно
=
87;орівняно
до 3,5 % для
плацебо; хол=
077;стерин
ЛПВЩ 3,3% та 3,6 % пор=
;івняно
до 0,4%; холестеl=
8;ин
ЛПНЩ 9,5 % та 10,0 %
порівняно д
=
86;
7,5 %;
тригліцериk=
6;и
9,2 % та 9,9 % порівня=
;но
до 10,5 %.
c Зміна
середнього
значення ві
=
76;
базового рі
=
74;ня
гематокритm=
1;
була 3,4% та 3,6% для
емпагліфлоk=
9;ину
10 мг та 25 мг
відповідно
порівняно з 0,1%
для плацебо.
У ході
клінічних
досліджень
=
79;начення
гематокритm=
1;
поверталосn=
0;
до базового
значення
через 30 днів
після
припинення.
* Див.
розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я».
Опис деяких
побічних
реакцій
Гіпо=
;глікемія
Частота
гіпоглікемo=
0;ї
залежала ві
=
76;
фонової тер
=
72;пії
під час
відповідниm=
3;
досліджень
та була поді=
073;ною
у разі
застосуванl=
5;я
емпагліфлоk=
9;ину
і плацебо як
монотерапіo=
1;,
як
доповнення
до
метформіну, =
103;к
доповнення
до
піоглітазоl=
5;у
з метформін
=
86;м
або без ньог=
086;,
як
доповнення
до
лінагліптиl=
5;у
та метформі
=
85;у,
а також у
разі
застосуванl=
5;я
комбінації
емпагліфлоk=
9;ину
з
метформіноl=
4;
пацієнтам, щ=
086;
вперше
отримували
лікування,
порівняно з
пацієнтами,
які
застосовувk=
2;ли
емпагліфлоk=
9;ин
і метформін
як окремі ко=
084;поненти
раніше.
Підвищення
частоти лег
=
82;ої гіпогл=
10;кемії
спостерігаl=
3;ось
при введенн=
10; емпагліфло&=
#1079;ину
і плацебо як
доповнення
до
метформіну
та сульфоні
=
83;сечовини
(емпагліфло
=
79;ин
10 мг: 16,1 %,
емпагліфлоk=
9;ин
25 мг: 11,5 %, плацебо=
;:
8,4 %) та як
доповнення
до
базального
інсуліну з
метформіноl=
4;
або без ньог=
086;
та з препара=
090;ом
сульфонілсk=
7;човини
або без ньог=
086;
(емпагліфло
=
79;ин
10 мг: 19,5 %,
емпагліфлоk=
9;ин
25 мг: 28,4 %, плацебо=
;:
20,6 % під час
перших 18
тижнів
лікування,
коли дозу
інсуліну не
можна було
скоригуватl=
0;,
емпагліфлоk=
9;ин
10 мг: 36,1 %,
емпагліфлоk=
9;ин
25 мг: 36,1 %, плацебо
35,3 % у ході
78-тижневого
дослідженнn=
3;),
а також як
доповнення
до інсуліну =
091;
дозованому
шприці з
метформіноl=
4;
або без ньог=
086;
(емпагліфло
=
79;ин
10 мг: 39,8 %,
емпагліфлоk=
9;ин
25 мг: 41,3 %, плацебо=
;:
37,2 % під час
перших 18
тижнів
лікування, к=
086;ли
дозу
інсуліну не
можна було с=
082;оригувати,
емпагліфлоk=
9;ин
10 мг: 51,1 %,
емпагліфлоk=
9;ин
25 мг: 57,7 %, плацебо=
;:
58 % у ході
52-тижневого
дослідженнn=
3;).
Тяжка
гіпоглікемo=
0;я
(гіпоглікем=
10;я,
що потребує
лікування)=
Підвищення
частоти
тяжкої
гіпоглікемo=
0;ї
не
спостерігаl=
3;ось
при
застосуванl=
5;і
емпагліфлоk=
9;ину
порівняно з
плацебо у
формі монот
=
77;рапії,
як
доповнення
до
метформіну,
як доповнен
=
85;я
до
метформіну
та препарат
=
91;
сульфонілсk=
7;човини
і доповненн=
03;
до піогліта
=
79;ону
з
метформіноl=
4;
або без ньог=
086;,
як
доповнення
до
лінагліптиl=
5;у
та метформі
=
85;у,
а також у
разі застос
=
91;вання
комбінації
емпагліфлоk=
9;ину
з
метформіноl=
4;
пацієнтам, щ=
086;
вперше
отримували
лікування,
порівняно з
пацієнтами,
які
застосовувk=
2;ли
емпагліфлоk=
9;ин
і метформін
як окремі
компоненти
раніше.
Підвищення
частоти тяж
=
82;ої
гіпоглікемo=
0;ї
спостерігаl=
3;ось
при введенн=
10; емпагліфло&=
#1079;ину
і плацебо як
доповнення
до
базального
інсуліну з
метформіноl=
4;
або без ньог=
086;
та з препара=
090;ом
сульфонілсk=
7;човини
або без ньог=
086;
(емпагліфло
=
79;ин
10 мг: 0 %,
емпагліфлоk=
9;ин
25 мг: 1,3 %, плацебо=
: 0 %
під час
перших 18
тижнів
лікування,
коли дозу інсул=
іну
не
можна було
скоригуватl=
0;;
емпагліфлоk=
9;ин
10 мг: 0 %,
емпагліфлоk=
9;ин
25 мг: 1,3 %, плацебо=
: 0
% у ході
78-тижневого
дослідженнn=
3;)
та як
доповнення
до інсуліну =
091;
дозованому
=
96;приці
з
метформіноl=
4;
або без ньог=
086;
(емпагліфло
=
79;ин
10 мг: 1,6 %,
емпагліфлоk=
9;ин
25 мг: 0,5 %, плацебо:
1,6 % під час
перших 18
тижнів ліку
=
74;ання,
коли дозу
інсуліну не
можна було
скоригуватl=
0;
у ході
52-тижневого
дослідженнn=
3;).
Вагінальни&=
#1081;
кандидоз,
вульвовагіl=
5;іт,
баланіт та
інші
інфекції
статевих
органів
Вагінальни&=
#1081;
кандидоз,
вульвовагіl=
5;іт,
баланіт та
інші
інфекції
статевих ор
=
75;анів
виникали
частіше у
пацієнтів, щ=
086;
отримували
емпагліфлоk=
9;ин
(емпагліфло
=
79;ин
10 мг: 4,0 %,
емпагліфлоk=
9;ин
25 мг: 3,9 %)
порівняно з
плацебо (1,0 %). Ці
інфекції
виникали
частіше у
жінок, що отр=
1080;мували
емпагліфлоk=
9;ин,
порівняно з
плацебо; у
чоловіків
різниця у
частоті бул
=
72;
менш
вираженою.
Інфекції ст
=
72;тевих
шляхів були
легкими або
помірними з
=
72;
інтенсивніl=
9;тю.
Підвищене
виділення
сечі
Підвищене
виділення
сечі (включа=
102;чи
попередньо
визначені
терміни −
полакіурія,
поліурія і
ніктурія)
частіше
спостерігаl=
3;ось
у пацієнтів,
що
отримували
емпагліфлоk=
9;ин
(емпагліфло
=
79;ин
10 мг: 3,5 %,
емпагліфлоk=
9;ин
25 мг: 3,3 %),
порівняно з
плацебо (1,4 %). Пі=
1076;вищене
виділення
сечі було
здебільшогl=
6;
легким або
помірним за =
110;нтенсивніс&=
#1090;ю.
Частота вип
=
72;дків
ніктурії
була схожою
для плацебо
та емпагліф
=
83;озину
(< 1 %).
Інфекції
сечовивіднl=
0;х
шляхів
Загальна
частота
інфекцій
сечовивіднl=
0;х
шляхів, що
повідомлялl=
0;сь
як небажані
явища, була
подібною у
пацієнтів, щ=
086;
отримували
=
77;мпагліфлоз=
1080;н
25 мг та
плацебо (7,0 % та 7,2=
%),
та вищою при
застосуванl=
5;і
емпагліфлоk=
9;ину
10 мг (8,8 %). Подібно
до плацебо,
інфекції
сечовивіднl=
0;х
шляхів
частіше
виникали пр
=
80;
застосуванl=
5;і
емпагліфлоk=
9;ину
у пацієнтів =
079;
хронічними
або
рецидивуючl=
0;ми
інфекціями
сечовивіднl=
0;х
шляхів в
анамнезі.
Інтенсивніl=
9;ть
(легка,
помірна,
тяжка)
інфекцій се
=
95;овивідних
шляхів була
подібною у
пацієнтів, щ=
086;
отримували
емпагліфлоk=
9;ин
та плацебо.
Інфекції
сечовивіднl=
0;х
шляхів
виникали
частіше у
жінок, що
отримували
емпагліфлоk=
9;ин,
порівняно з
плацебо; у
чоловіків
різниці не
було.
Зменшення
об’єму
міжклітиннl=
6;ї
рідини
Загальна
частота зме
=
85;шення
об’єму
міжклітиннl=
6;ї
рідини (вклю=
095;аючи
попередньо
визначені
терміни − зн=
080;ження
артеріальнl=
6;го
тиску
(амбулаторн
=
86;),
зниження
систолічноk=
5;о
артеріальl=
5;ого
тиску,
зневодненнn=
3;,
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
гіповолеміn=
3;,
ортостатичl=
5;а
гіпотонія і
непритомніl=
9;ть)
була
подібною у
пацієнтів, щ=
086;
отримували
емпагліфлоk=
9;ин
(емпагліфло
=
79;ин
10 мг: 0,6 %,
емпагліфлоk=
9;ин
25 мг: 0,4 %) та
плацебо (0,3 %).
Частота
випадків зм
=
77;ншення
об’єму
міжклітиннl=
6;ї
рідини була
підвищеною
=
91;
пацієнтів
віком від 75
років, що отр=
1080;мували
емпагліфлоk=
9;ин
10 мг (2,3 %) або
емпагліфлоk=
9;ин
25 мг (4,3 %),
порівняно з
плацебо (2,1 %).
Підви=
щення
рівня
креатиніну
=
74;
крові/ зниже=
085;ня
швидкості
клубочковоo=
1;
фільтрації
Загал=
ьна
частота
підвищення
рівня
креатиніну
=
74;
крові і
зниження
швидкості к
=
83;убочкової
фільтрації
була подібн
=
86;ю
у разі
застосуванl=
5;я
емпагліфлоk=
9;ину
і плацебо
(підвищення
рівня
креатиніну
=
74;
крові:
емпагліфлоk=
9;ин
в дозі 10 мг: 0,6 %,
емпагліфлоk=
9;ин
в дозі 25 мг: 0,1 %,
плацебо: 0,5 %; зн=
080;ження
швидкості
клубочковоo=
1;
фільтрації:
емпагліфлоk=
9;ин
в дозі 10 мг: 0,1 %,
емпагліфлоk=
9;ин
в дозі 25 мг: 0 %,
плацебо: 0,3 %).
Як
правило, у
пацієнтів,
які
отримували
емпагліфлоk=
9;ин,
при
тривалому
лікуванні
початкове
підвищення
рівня
креатиніну =
10;
зниження
швидкості
клубочковоo=
1;
фільтрації
були
тимчасовимl=
0;
або
оборотними
після
припинення
терапії.
Повідомлен&=
#1085;я
про
підозрюванo=
0; побічні
реакції
Повідомлен&=
#1085;я
про підозрю
=
74;ані
побічні
реакції
після
реєстрації
лікарськогl=
6;
засобу є
важливими. Ц=
077;
дає змогу пр=
086;довжувати
моніторинг
=
89;піввідноше=
1085;ня
користь/риз
=
80;к
застосуванl=
5;я
лікарськогl=
6;
засобу.
Працівники
закладів
охорони
здоров’я
зобов’язанo=
0;
повідомлятl=
0;
про будь-які
підозрюванo=
0;
побічні
реакції
відповідно
до діючого з=
072;конодавств&=
#1072;.
=
058;ермін
придатностo=
0;. 3
роки.
Ум
=
86;ви
зберігання.
Зберіга=
;ти
в
оригінальнo=
0;й
упаковці пр
=
80;
температурo=
0;
не вище 25° С. Зберігати
в
недоступноl=
4;у
для дітей
місці.
Упак=
;овка.
По
10 таблеток у
перфорованl=
6;му
блістері; по 1 =
або
3 блістери у
картонній
коробці.
Кате=
;горія
відпуску. За
рецептом.
Виро=
;бник.
Берінгер
Інгельхайм
Фарма ГмбХ і
Ко. КГ,
Німеччина/ Boehringer
Ingelheim Pharma GmbH & Co.KG, Germany.
Місцезнахо&=
#1076;ження
виробника т
=
72;
адреса місц=
03;
провадженнn=
3;
його
діяльності.
Бінгер
Штрассе 173, 55216,
Інгельхайм
на Рейні, Нім=
1077;ччина/
Binger Strasse 173, 55216, Ingelheim am Rhein, Germany.