ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КЕФПІМ

(<= /span>KEFPIME= )

Склад:

діюча речовина: цефеп= ім;

1 флакон містить цефепіму гідрохлорид еквівалентно цефепіму 1000 мг;

допоміжна речовина: L-аргі= нін.

Лі= карська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від = білого до світло-жовтого кольору.<= /o:p>

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини четвертого покоління. Цефепім. Код АТХ J01D Е01.

Фармакологічні властивості =

Фармакодинаміка

Цефепім – β-лактамний цефалоспориновий антибі= отик IV= покоління широкого спектра дії для парентерального застосування. Чинить бактерицидну дію. Активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій, включаючи більшість штамів, стій= ких до аміноглікозидів або цефалоспоринових антибіотиків III покоління, таких як цефтазидим.

= Клінічний досвід

Безпеку та ефективність цефепіму для емпіричного лікування пацієнтів із фебрильною нейтропенією оцінювали у двох багатоцентрових рандомізованих клінічних дослідженнях. У 317 пацієнтів порівнювали монотерапію цефепімом (у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин= ) з монотерапією цефтазидимом (у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин).<= /o:p>

Характеристики оцінюваної популяції пацієнтів наведені в таблиці нижче:

Демог= рафічні дані пацієнтів (лише перший епізод)

	Цефепім	Цефтазидим<= /span>
Разом	164<= /p>	153<= /p>
Середній вік (у роках)	56,0 (діапазон 18–82)	55,0 (діапазон 16–84)
Чоловіки	86 (52 %)	85 (56 %)
Жінки	78 (48 %)	68 (44 %)
Лейкемія	65 (40 %)	52 (34 %)
Інші гематологічні злоякісні пухлини=	43 (26 %)	36 (24 %)
Солідні пухлини	54 (33 %)	56 (37 %)
Медіана абсолютної кількості нейтроф= ілів (клітин / мкл)	20,0 (діапазон 0–500)	20,0 (діапазон 0–500)
Середня тривалість нейтропенії (дні)=	6,0 (діапазон 0–39)	6,0 (діапазон 0–32)
Постійний венозний катетер	97 (59 %)	86 (56 %)
Профілактична антибіотикотерапія	62 (38 %)	64 (42 %)
Трансплантація кісткового мозку=	9 (5 %)	7 (5 %)
САТ* < 90 мм рт. ст. на початково= му рівні	7 (4 %)	2 (1 %)

*САТ – систолічний артеріальний тиск.

Показники клінічної ві= дповіді наведені в таблиці нижче. Для всіх критеріїв вимірювання цефепім був терапевтично еквівалентним цефтазидиму.

Зведені показники відповіді при емпіричному лікуванні фебрильної нейтропенії

Критерії вимірювання	% відповід= і=
Цефепім (n =3D 164= )=	Цефтазидим<= /span> (n =3D 153= )=
Первинний епізод, завершений без зміни схеми лікування, без нового фебрильного епіз= оду або інфекції, з пероральною антибіотикотерапією, яка була дозволена до кі= нця лікування	51	55
Первинний епізод, завершений без зміни схеми лікування, без нового фебрильного епіз= оду або інфекції, без пероральної антибіотикотерапії після завершення лікуван= ня	34	39
Ступінь виживання з будь-якими змінами дозволеного лікування	93	97
Первинний епізод, завершений без зміни схеми лікування, з пероральною антибіотикотерапією, дозволеною до завершення лікування=	62	67
Первинний епізод, завершений без зміни схеми лікування і без пероральної антибіотикотерапії після лікування	46	51

Даних, які демонструють ефективність монотерапії цефепімом у пацієнтів із підвищеним ризиком тяжких інфекцій (включно з пацієнтами з нещодавньою трансплантацією кісткового мозку в анамнезі, артеріальною гіпотензією на початку лікування, або із супутніми злоякісними гематологічними пухлинами і тяжкою чи тривалою нейтропенією), недостатньо. Немає даних щодо пацієнтів із септичним шоком.

Межові значення<= /span>

Визначені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) межові зна= чення мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) для цефепіму:

Мікроорганіз= ми	Межові значе= ння (мг/л)
Чутливі=	Резистентні<= o:p>
Aeromonas spp.	≤ 1	> 4<= /span>
Enterobacterales	≤ 1	> 4<= /span>
Haemophilus influenzae	≤ 0,25	> 0,25
Moraxella catarrhalis	≤ 4	> 4<= /span>
Pseudomonas spp.	≤ 0,001	> 8<= /span>
Staphylococcus spp.	Примітка¹<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk173242021'>	Примітка¹<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk173242021'>
Streptococcus spp. (групи A, B, C і G)<= /span>	Примітка²	Примітка²
Streptococcus pneumoniae	≤ 1	> = 2
Streptococci групи Viridans	≤ 0,5	> = 0,5

¹Чутливість стафілококів до цефалоспоринів визначається на основі чутливості до цефокситину.<= /span>

² Чутливість стрептококів груп A, B, C та G до цефалоспоринів визначається на основі чутливості до бензилпеніциліну.

Поширеність набутої резистентності може відрізнятися залежно від географічного регіону та часу для деяких видів бактерій. Тому корисно мати інформацію про поширеність місцевої резистентно= сті, особливо для лікування тяжких інфекцій. Ці дані можуть лише дати орієнтовні показники щодо ймовірності чутливості бактеріального штаму до цефепіму.

Цефепім активний відносно наступних мікроорганізмів:

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>Чу= тливі види

Гр= ампозитивні аероби: Staphylococcus Meti-S, Streptococcus, Streptococcus pneumoniae. Грамнегат= ивні аероби: Acinetobacter baumannii= , Branhamella catarrhalis, Citrobacter freundii, Citrobacter koseri, Enterobacter, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Klebsiella, Morganella morgani= i, Neisseria, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia, Salmonella, Serratia, Shigella.

Ан= аероби: Clostridium perfringens, Fusobacterium, Peptostreptococcus, Prevotella.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>По= мірно чутливі види бактерій (с= ередня чутливість in vitro)

Гр= амнегативні аероби: Pseudomonas aeruginosa<= span style=3D'mso-bidi-font-style:italic'>.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>Ре= зистентні види бактерій

Гр= ампозитивні аероби: ентерококи, Listeria, Staphylococcus Meti-R^*.

Гр= амнегативні аероби: Burkholderia cepacia, Stenotrophomonas maltophilia.

Ан= аероби: Bacteroides fragilis, Clostridium difficile.=

* = Частота резистентності до метициліну становить приблизно від 30 до 50 % усіх стафілококів і виникає переважно в медичних закладах.

Фармакокінетика

Фармакокінетика цефепіму лінійна в діапазоні = доз 25= 0 мг – 2 г (внутрішньовенно) і 500 <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>мг= – 2 г (внутрішньом’язово) та незмінна протягом усього періоду терапії.

Абсор= бція

Після внутрішньом’язового введе= ння абсорбція відбувається швидко та повністю.

Розпо= діл

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові у дорослих чоловіків після одноразового 30‑хвилинного внутрішньовенного / внутрішньом’язового введення наведені в таблиці нижче:<= /span>

Таблиця 1

Концентрації цефепіму у плазмі крові (мкг/мл) при внутрішньовенному (= в/в) та внутрішньом’язовому (в/м) введенні

Доза цефепіму

0,5 години

1 година

2 години

4 години

8 годин

12 годин

250 мг в/в

20,1=

10,9=

5,9= =

2,6= =

0,5= =

0,1= =

500 мг в/в

38,2

21,6

11,6

5

1,4

0,2

1 г в/в

78,7

44,5

24,3

10,5

2,4

0,6

2 г в/в

163,1

85,8

44,8

19,2

3,9

1,1

500 мг в/м

8,2

12,5

12

6,9

1,9

0,7

1 г в/м

14,8

25,9

26,3

16,0

4,5

1,4

2 г в/м

36,1

49,9

51,3

31,5

8,7

2,3

Концентрації цефепіму у тканина= х і біологічних рідинах організму наведені в таблиці нижче:
Таблиця 2

Середня концентрація цефепіму у тканинах і біологічних рідинах

Тканини або біологічні рідини

Доза /= спосіб введення

Вибірка: середній інтервал часу (години)

Середня концентрація у

тканині (мкг/г),

біологічній рідині (мкг/мл= )

Середня концентрація у плазмі крові (мкг/мл)

Сеча

500 мг в/в

1 г в/в

2 г в/в

0–4*

0–4*

0–4*

292

926

3120

4,9**

10,5**

20,1**

Жовч

2 г в/в

9

11,2

9,2

Перитонеальна рідина

2 г в/в

4,4

18,3

24,8

Інтерстиціальна рідина

2 г в/в

1,5

81,4

72,5

Слизова оболонка бронхів

2 г в/в

4,8

24,1

40,4

Апендикс

2 г в/в

5,7

5,2

17,8

Жовчний міхур

2 г в/в

9,6

8,1

8,5

* Сеча збирається в інтервалі 0= –4 години після застосування.

**Плазма взята чере= з 4 години після ін’єкції.

Розподіл цефепіму у тканинах не змінюється в діапазоні доз 250 мг – 2 г. Середній об’єм розподілу в рівноважному стані становить 18 літрів. Середній період напіввиведення – 2 години. Накопичення лікарського засобу не спостерігалося у пацієнтів, які приймали препарат у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин протягом 9 д= нів. Зв’язування з білками крові – нижче 19 % і не залежить від концентрації цефепіму у плазмі крові. Період напіввиведення більш тривалий у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Метаб= олізм

Цефепім погано метаболізується. Приблизно 7 % від прийнятої дози перетворюється на оксид N-метилпіролідину = та виводиться із сечею.

Вивед= ення

Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Середній загальний нирковий кліренс цефепіму становить= 110 мл/хв, його елімінація відбувається переважно шляхом клубочкової фільтрації= . 85 % введеної дози виводиться у незміненому вигляді із сечею. Після внутрішньовенного введення 500 мг цефепіму його концентрація у плазмі крові нижча рівня кількісного визначення через 12 годин, у сечі – через 16 годин. Середня концентрація в сечі через 12–16 годин після введення становить 17,8 мкг/мл. Після внутрішньовенного введення 1 або 2 г середня концентрація в с= ечі у часовому проміжку 12–24 години становить 26,5 та 28,8 мкг/мл відповідно. Через 24 години концентрація цефепіму у плазмі крові нижча рівня кількісного визначення.

Паціє= нти з нирковою недостатністю

У пацієнтів із порушеннями функції нирок різного ступеня значно збільшується період напіввиведення цефепіму. Спостерігається лінійна кореляція між загальним кліренсом та кліренсом креатиніну у пацієнт= ів із порушеннями функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Період напіввиведення цефепіму у пацієнтів, які перебувають на діалізі, становить 13–17 годин.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-language: RU'>

=

=

Паціє= нти з печінковою недостатністю

У пацієнтів із порушеннями функ= ції печінки після одноразового введення 1 г цефепіму його фармакокінетика не змінювалася. Тому немає необхідності змінювати режим дозування.<= /span>

Паціє= нти літнього віку

Для пацієнтів літнього віку (&g= t; 65 років) з нормальною функцією нирок коригування дози не потрібне. Для пацієнтів із нирковою недостатністю (клубочкова фільтрація < 50 мл/хв) д= озу слід коригувати для компенсації нижчої швидкості виведення нирками (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особлив= ості застосування»). Повідомляли про випадки оборотної енцефалопатії. Більшість випадків виникала у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримували дози, вищі за рекомендовані, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділи «Побічні реакції» і «Передозування»).

Діти віком від 2 місяців та= < 40 кг

Фармакокінетика цефепіму у дітей віком від 2 місяців та < 40 кг не відрізняється від фармакокінетики у дорослих.

Клінічні характеристики

Показа= ння =

До= рослі

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

– дихальних шляхів, у тому числі пневмонія, бронхі= т;

– шкіри та підшкірної клітковини;

– інтраабдомінальні інфекції, в тому числі перитон= іт та інфекції жовчовивідних шляхів;

– інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;

– гінекологічні;

– септицемія.

Емпірична терапія пацієнтів із нейтропенічною гарячкою.

Профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

Ді= ти

– Пневмонія;

– = інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;

– інфекції шкіри та підшкірної клітковини;

– септице= мія;

– емпірич= на терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;

– бактері= альний менінгіт.

Протип= оказання<= /o:p>

Підвищена чутливість до цефепіму або L-аргініну, а також до антибіотиків цефалоспоринового ряду, пеніцилінів або до інших β-лактамних антибіоти= ків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та= інші види взаємодій

Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно= з цефепімом, слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відзначалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

Бактеріостатич= ні антибіотики

Супутнє лікування бактеріостатичними антибіотиками може впливати на дію бета-лактамних антибіотиків.

Специфічні проблеми дисбалансу міжнародного нормалізованого відношення (МНВ)

Повідомляли про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибіотики. Факторами ризику є виражений інфекці= йний або запальний характер захворювання, вік і загальний стан пацієнта. За цих обставин важко відрізнити інфекційну патологію від її лікування при виникне= нні дисбалансу МНВ. Вказані класи антибіотиків застосовуються частіше, а саме: фторхінолони, макроліди, цикліни, деякі цефалоспорини і препарати, що містя= ть котримоксазол.

Вплив на результат лабораторних тестів

Застосування цефепіму може призвести до хибнопозитивної реакції на глюкозу в сечі у разі використання реактиву Бенедикта. Рекомендується використовувати тести на глюкозу, засновані на ферментній реакції окиснення глюкози.

<= /span>

Особливості застосування

Гіперчутливість

При застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків повідомляли про випадки тяжких реакцій гіперчутливості, іноді з летальним наслідком.

При виникненні алергічних реакц= ій необхідно припинити введення лікарського засобу.

Перед початком лікування цефепі= мом слід ретельно зібрати анамнез з метою визначення наявності у пацієнта реакц= ії гіперчутливості до цефепіму або до будь-якого іншого препарату групи цефалоспоринів.

Антибіотики = варто призначати з обережністю всім пацієнтам із будь-якими формами алергії, особ= ливо на лікарські засоби. Якщо є сумніви, необхідна присутність лікаря при першо= му введенні для вжиття негайних заходів у випадку виникнення анафілактичної реакції.

Серйозні реа= кції підвищеної чутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналін= у та інших форм інтенсивної терапії.

Енцеф= алопатія

При застосуванні бета-лактамних антибіотиків існує ризик розвитку енцефалопатії, включно зі сплутаністю та порушенням свідомості, епілепсією або аномальними рухами і особливо – у разі передозування та/або ниркової недостатності у пацієнтів літнього віку.=

Діарея, спричинена Clostridium difficile

При застосув= анні майже всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомляли про випадки діареї, спричиненої Clostridium difficile. Тяжка форма діареї може призвести до небезпечного для життя псевдомембраноз= ного коліту. Тому важливо враховувати можливість розвитку цієї патології у випад= ку виникнення діареї під час або після застосування лікарського засобу, оскіль= ки повідомляли про виникнення захворювання протягом 2 місяців після припинення лікування.

Потрібно нег= айно припинити лікування та почати відповідну специфічну терапію. Слід уникати вживання продуктів, що сприяють запорам.

Ниркова недостатність

У = разі ниркової недостатності, якщо кліренс креатиніну менше або дорівнює 50 мл/хв, або в будь-якому випадку, що може порушити функцію нирок, дозу потрібно коригувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози») для компенсації зниж= ення швидкості виведення цефепіму внаслідок підвищення концентрації цефепіму у плазмі крові.

Дозування слід коригувати відповідно до стадії ниркової недостатності, тяжкості інфекції та чутливості відповідного типу мікроорганізмів (див. розділи «= Спосіб застосування та дози» і «Фармакокінетика»).

Супер= інфекція

Як і у випадку з іншими антибіотиками, застосування цефепіму може призводити до колонізації нечутли= вою мікрофлорою. У разі розвитку суперінфекцій під час лікування необхідно вжити відповідних заходів.

Паціє= нти літнього віку

Досліджено розподіл цефепіму у людей літнього віку (> 65 років). Серед 6400 дорослих, які були включені= у клінічні випробування, 35 % були віком від 65 років і 16 % віком від 75 рок= ів. Пацієнтам з нормальною функцією нирок коригування дози не потрібне. Однак, оскільки функція нирок погіршується з віком, дозу необхідно коригувати відповідно до стану функції нирок пацієнта (див. розділи «Спосіб застосуван= ня та дози» і «Фармакокінетика»).

Доцільно стежити за функцією ни= рок при одночасному застосуванні цефепіму з потенційно нефротоксичними антибіотиками (особливо аміноглікозидами) та з сильними діуретиками.

Вплив на результати біологічних тестів

У пацієнтів, які приймали цефеп= ім двічі на добу, описано позитивний тест Кумбса у разі відсутності ознак гемолізу.

При проведенні аналізу сечі на глюкозурію можливий хибнопозитивний результат. Із цієї причини визначення глюкози в сечі у період лікування лікарським засобом слід проводити глюкозооксидазними методами.

Антибактеріальна дія=

Зважаючи на обмежений спектр антибактеріальної дії, цефепім не показаний для лікування певних типів інфекцій, окрім випадків, коли мікроорганізми уже ідентифіковано та відомо,= що вони чутливі до цефепіму, або якщо існує серйозна підозра, що ймовірні мікроорганізми є чутливими (див. розділ «Фармакодинаміка»).=

Допоміжна речовина

Було доведено, що L-аргінін змінює метаболізм глюкози та одночасно збільшує рівні калію у сироватці крові при застосуванні доз, які в 33 рази перевищують максимально рекомендовану дозу цефепіму. Ефекти при більш низьких дозах дотепер невідом= і.

Застосування у період вагітності або годування груддю <= /span>

Вагіт= ність

Дослі= дження на тваринах не продемонстрували будь-яких вад розвитку плода або фетотоксич= них ефектів внаслідок застосування цефепіму.

Однак застосування цефепіму у період вагітності можна розглядати лише за необхідн= ості через відсутність адекватних і добре контрольованих клінічних досліджень з участю вагітних жінок.

Годув= ання груддю

У мал= их концентраціях цефепім проникає у грудне молоко. Тому жінкам, які годують груддю, слід вживати запобіжних заходів при лікуванні цефепімом. Якщо у немовляти з’явилися діарея, кандидоз або шкірні висипання, потрібно припини= ти годування груддю або застосування лікарського засобу.

Ферти= льність

У щурів жодних змін фертильності не спостерігалося. Даних про вплив цефепіму на фертильність людини немає

Здатність впливати на швидкість реа= кції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Лікарський засіб може суттєво впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами та робот= і з іншими механізмами, зокрема через можливе виникнення енцефалопатії (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції», «Передозування»).

Спосіб застосування та дози

Звичайне дозування для дорослих становить 1= 000 мг, вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово з інтервалом у 12 годин. Звич= айна тривалість лікування – 7–10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.

Дозування і шлях введення слід варіювати залежно в= ід чутливості мікроорганізмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого. Рекомендації щодо дозування препарату = для дорослих наведені в таблиці 3.

Таблиця 3

Інфекція

Дозування

Частота застосування

Інфекції сечовивідних шляхів (легкого та середнього ступеня тяжкості)

500 мг – 1 г в/в або в/м

кожні 12 годин

Інші інфекції (легкого та середнього ступеня тяжкості)

1 г в/в або в/м

кожні 12 годин

Тяжкі інфекції

2 г в/в

кожні 12 годин

Дуже тяжкі та загрозливі для життя інфекції=

2 г в/в

кожні 8 годин

Для профілактики розвитку інфекцій при проведенні хірургічних втручань.<= /i> За 60 хвилин= до початку хірургічної операції дорослим вводити 2 г препарату внутрішньовенно протягом 30 хвилин. Після завершення операції вводити додатково 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчин метронідазолу не слід вводити одночас= но з цефепімом. Систему для інфузії перед введенням метронідазолу необхідно пром= ити.

Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних опер= ацій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної до= зи цефепіму з наступним введенням метронідазолу.

По= рушення функції нирок. = Це= фепім виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації, тому пацієнтам із порушен= нями функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) дозу препарату необхідно = відкоригувати (таблиця 4).

Таблиця 4

Рекомендовані дози цефепіму для доросл= их

Кліренс креатиніну (мл/хв)

Рекомендовані дози=

> 50

Коригування дози не потрібно

2 г кожні

8 годин

2 г кожні

12 годин

1 г кожні

12 годин

500 мг кожні

12 годин

30-50

Коригування дози відповідно до кліре= нсу креатиніну

2 г кожні

12 годин

2 г кожні

24 години

1 г кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

11= -29

2 г кожні

24 години

1 г кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

£= 10

1 г кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

250 мг кожні

24 години

250 мг кожні

24 години

Гемодіаліз*

500 мг кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

*У= день проведення діалізу ін’єкцію необхідно виконувати після сеансу діалізу.

Якщо відома тільки концентрація креатиніну в сиров= атці крові, кліренс креатиніну можна визначати за наведеною нижче формулою.=

Чо= ловіки:

                                               маса тіла (кг) ´ (140 = - в= ік)

кліренс креатиніну (мл/хв) =3D -------------------= --------------------------------.

                                                 72 ´ креатинін сироватки крові (мг/дл)

Жі= нки:

кліренс креатиніну (мл/хв) =3D вищенаведене значен= ня = ´ 0= ,85.

При гемодіалізі за 3 години виділяється з організму приблизно 68 % від дози препарату. Після завершення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. При безперерв= ному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у початк= ових звичайних рекомендованих дозах 500 мг, 1 г або 2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між дозами 48 годин.

Ді= ти віком від 1 до 2 місяців. Досвід застосування цефепіму дітям віком до 2 місяців обмежений. Препарат призначати тільки за життєвими показаннями з розрахунку 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 годин залежно від тяжкості інфекції. Стан дітей із масою тіла до 40 кг, які отрим= ують лікування цефепімом, потрібно постійно контролювати.

Ді= ти віком від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей з ма= сою тіла до 40 кг у разі ускладнених або неускладнених інфекцій сечовивідних шл= яхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікування фебрильної нейтропенії становить 50 мг/кг кожні = 12 годин (хворим на фебрильну нейтропенію та бактеріальний менінгіт = - к= ожні 8 годин). Звичайна тривалість лікування становить 7‒10 днів, тяжкі інфе= кції можуть потребувати більш тривалого лікування. Дітям з масою тіла 40 кг і бі= льше цефепім призначати у дозах, передбачених для дорослих.

Дітям при порушеній функції нирок рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями.
Розрахунок показників кліренсу креатиніну у дітей:=

                                                                0,55 = ´ з= ріст (см)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²) =3D ---------------------------------

                                                =           сироватковий креатинін (мг/дл)

або

                                                                          0,52 = ´ з= ріст (см)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²) =3D ------------------------------------------ - 3,6.

                                                =            сироватковий креатинін (мг/дл)

=

= Пр= епарат можна вводити шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції (0,5 г та 1 г), повільної внутрішньовенної ін’єкції або інфузії (від 3-5 хвилин до 30 хвили= н).

Вн= утрішньовенне введення. Цефепім розчиняти у воді для ін’єкцій або у будь-якому іншому сумісному розчиннику в концентраціях, що зазначені в таблиці 3. Розчини для внутрішньовенного введення можна вводити безпосередньо у вену шляхом повіль= ної (3‑5 хвилин) ін’єкції через систему для внутрішньовенних вливань= або безпосередньо у сумісний інфузійний розчин (вводити протягом 30 хвилин).

При внутрішньовенному способі введення цефепім сумісний з такими розчинниками: вода для ін’єкцій, 0,9 % розчин натрію хлор= иду для ін’єкцій (з або без 5 % розчину глюкози); 5 % і 10 % розчини глюко= зи для ін’єкцій; 1/6М розчин натрію лактату для ін’єкцій, розчин Рінгера лакта= ту (з або без 5 % розчину глюкози).

Вн= утрішньом’язове введення. Препарат можна розчиняти у воді для ін’єкцій, 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій, 5= % розчині глюкози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій з парабен= ом або бензиловим спиртом, 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду в концентраціях, що вказані в таблиці 5.

Приготовлений розчин можна зберігати протягом 24 годин при температурі не вище 30 = = °С = або до 7 діб при температурі 2-8 °С.

Таблиця 5

Шлях введенн= я

Об’єм розчину для розведення (мл)

Приблизний о= б’єм отриманого розчину (мл)

Приблизна концентрація цефепіму

(мг/мл)=

Внутрішньовенне введення=

1 г/флакон

<= /o:p>

10

<= /o:p>

11,4

<= /o:p>

90

Внутрішньом’язове введення

1 г/флакон

<= /o:p>

3=

<= /o:p>

4,4

<= /o:p>

230

Як і інші лікарські засоби, що застосовують парентерально, приготовлені розчини препарату перед уведенням необхідно перевіряти на відсутність механічних включень. Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму необхідно провести відповідні мікробіологічні дослідження. Однак препарат м= ожна застосовувати як монотерапію ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника, оскільки він має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У пацієнтів із ризиком змішаної аеробно / анаеробної (включаючи Bacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати лікуванн= я у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.

Цефепім у концентрації від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій;= 5 % і 10 % розчини глюкози для ін’єкцій; розчин 6 М натрію лактату для ін’єкцій, розчин 5 % глюкози і 0,9 % натрію хлориду для ін’єкцій; розчин Рінгера лакт= ат і 5 % розчином глюкози для ін’єкцій.

Приготовлені розчини препарату для внутрішньомʼязового і внутрішньовенного введення мо= жна зберігати протягом 24 годин при кімнатній температурі або 7 днів у холодиль= нику (2–8 °С).

Щоб уникнути можливої медикаментозної взаємодії з іншими препаратами, розчини препарату Кефпім (як і більшості інших β-лактамних антибіотиків) не слід вводити одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі необхідності призначення препарату Кефпім із зазначеними препаратами необхідно вводити кожен антибіотик окремо.

Діти

Препарат застосовувати дітям віком від= 2 місяців.

Передо= зування

Си= мптоми. У = випадках суттєвого перевищення рекомендованих доз, особливо у пацієнтів із порушення= ми функції нирок, посилюються прояви побічної дії. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою, міоклонією, епілептиформними нападами, нейром’язовою збудженістю.

Лі= кування. Необхідно припинити введення препарату, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергічні реакції негайного типу потребують застосува= ння адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Побічні реакції<= /p>
Побічні реакції, про які повідомляли протягом лікування, наведено нижче за такою класифікацією часто= ти: дуже часто (≥ 1/10); часто = (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома= – не можна встановити частоту за наявними даними.

Інфекції та інвазії

Нечасто: оральний кандидоз= .

Рідко: кандидоз.

Дуже рідко: вагінальні інфекції.

З боку системи крові та лімфатичної системи

Часто: анемія, еозинофілія= .

Нечасто: тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія.

Частота невідома: апластич= на анемія*, гемолітична анемія*, агранулоцитоз.

З боку імунної системи

Рідко: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.

Дуже рідко: анафілактичний шок.

З боку психіки=

Частота невідома: галюцинації**, сплутаність свідомості**.

З боку нервової системи

Рідко: головний біль, парестезія.

Дуже рідко: судоми, дисгев= зія, запаморочення.

Частота невідома: енцефалопатія**, судоми**, стан зниженої уваги та зміненої свідомості**, епілепсія**, міоклонус**, кома**.

З боку судин

Нечасто: флебіт у місці внутрішньовенної ін’єкції, тромбофлебіт у місці внутрішньовенної ін’єкції.<= o:p>

Дуже рідко: артеріальна гіпотензія, розширення судин.=

Частота невідома: крововилив*.

З боку дихальн= ої системи, грудної клітки та середостіння

Рідко: задишка.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто: діарея.<= /span>

Нечасто: нудота, блювання.=

Рідко: запор.

Дуже рідко: псевдомембрано= зний коліт, коліт, біль у животі, виразка ротової порожнини.
З боку шкіри та підшкірної клітковини

Часто: висипання.

Нечасто: еритема, кропив’янка, свербіж.=

Частота невідома: токсичний епідермоліз*, синдром Стівенса – Джонсона*, мультиформна еритема*.

З боку нирок та сечовидільної системи

Рідко: ниркова недостатніс= ть.

Частота невідома: токсична нефропатія*.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Рідко: генітальний свербіж= .

Загальні розла= ди та реакції у місці введення

Часто: реакція у місці інфузії.

Нечасто: запалення у місці інфузії, біль та запалення у місці внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції, гарячка.

Рідко: озноб.

Лабораторні дослідження

Дуже часто: по= зитивна проба Кумбса.

Часто: підвищення рівня лужної фосфатази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, білірубінемія, підвищений протромбіновий та активований частковий тромбопластиновий час.

Нечасто: транзиторне підвищення сечовини та креатиніну в сироватці кров= і.

Дуже рідко: зниження вмісту фосфору в сироватці крові.

Частота невідома: хибнопозитивна глюкозурія*.<= /p>
* Ці побічні ефекти, як правило, пов’язані з іншими препаратами того ж класу.

** При застосуванні бета-лактам= них антибіотиків існує ризик розвитку енцефалопатії, включно зі сплутаністю та порушенням свідомості, епілепсією або аномальними рухами, і особливо у разі передозування та/або ниркової недостатності, у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Передозування»). Як правило, симптоми нейротоксичності покращувалися після припинення лікування та/або після гемодіалізу. Однак було кілька випа= дків летальних результатів.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрац= ії лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Те= рмін придатності

3 роки.

Умови зберігання =

Зберігати при температурі не ви= ще 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для ді= тей місці.

Не= сумісність

Не слід змішувати препарат в одній ємності з іншими лікарськими засобами, окрім розчинників, зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка

По 1 флакону у картонній упаков= ці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник<= /p>
Cенс Лабораторіc Пвт. Лтд.

Мі= сцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

VI/51B, п/с № 2, Кожуванал, Пала, Коттаям – 686 573, Керала, Індія.

= ;

Доза цефепіму	0,5 години	1 година	2 години	4 години	8 годин	12 годин
250 мг в/в	20,1=	10,9=	5,9= =	2,6= =	0,5= =	0,1= =
500 мг в/в	38,2	21,6	11,6	5	1,4	0,2
1 г в/в	78,7	44,5	24,3	10,5	2,4	0,6
2 г в/в	163,1	85,8	44,8	19,2	3,9	1,1
500 мг в/м	8,2	12,5	12	6,9	1,9	0,7
1 г в/м	14,8	25,9	26,3	16,0	4,5	1,4
2 г в/м	36,1	49,9	51,3	31,5	8,7	2,3

Тканини або біологічні рідини	Доза /= спосіб введення	Вибірка: середній інтервал часу (години)	Середня концентрація у тканині (мкг/г), біологічній рідині (мкг/мл= )	Середня концентрація у плазмі крові (мкг/мл)
Сеча	500 мг в/в 1 г в/в 2 г в/в	0–4* 0–4* 0–4*	292 926 3120	4,9 10,5 20,1**
Жовч	2 г в/в	9	11,2	9,2
Перитонеальна рідина	2 г в/в	4,4	18,3	24,8
Інтерстиціальна рідина	2 г в/в	1,5	81,4	72,5
Слизова оболонка бронхів	2 г в/в	4,8	24,1	40,4
Апендикс	2 г в/в	5,7	5,2	17,8
Жовчний міхур	2 г в/в	9,6	8,1	8,5

Інфекція	Дозування	Частота застосування
Інфекції сечовивідних шляхів (легкого та середнього ступеня тяжкості)	500 мг – 1 г в/в або в/м	кожні 12 годин
Інші інфекції (легкого та середнього ступеня тяжкості)	1 г в/в або в/м	кожні 12 годин
Тяжкі інфекції	2 г в/в	кожні 12 годин
Дуже тяжкі та загрозливі для життя інфекції=	2 г в/в	кожні 8 годин