ІНСТРУК= ЦІЯ

для медичного застосува= ння лікарського засобу

БУПРЕН^® ІС

(BUPREN ІС)

Склад:=

діюча р�= �човина: buprenorphine;

1 таблетка містить бупренорфіну гідрохлор= иду (у перерахунку на бупренорфін) 0,4 мг (0,0004 г), 2 мг (0,002 г) = або 8 м= г (0,008 г);

допоміжні речовини:= л= актози моногідрат, маніт (Е 421), крохмаль картопл�= �ний, кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат, повідон, натрію крохмальг�= �іколят (тип А), поліетиленгліколь (макрогол), тальк, кальцію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки сублінгвальні.=

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, = плоскоциліндричної форми, з фаскою; на одні�= � поверхні таблетки нанесений товарний знак підприємства, на= другій поверхні таблетки – риска.<= /span>

Фармако= терапевтична група.

За�= �оби, що застосовуються при адиктивних розладах. Засоби, що застосовуються при опіоїдн= ій залежності. Бупренорфін.

Код АТХ N07B С01.<= o:p>

�= �армакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Бупренорфін – опіоїдний ан= алгетик центральної дії. За механізмом дії належ�= �ть до групи часткових агоністів/антагоністів опіоїдних рецепт= орів (μ- та κ-рецепторів). Зв’язок з μ-реце= пторами настільки міцний, що буп= ренорфін пригнічує дію інших агоністів. Водночас власна активні= сть бупренорфіну щодо μ-рецепторів дуже низька, а для κ-рецепторів – не виявляється. Властивість бупренор= фіну як замісника опіоїдів зумовлена повільним зворотнім �= �в’язуванням з μ-рецепторами, що дає змогу протягом тривалого часу мінімізув�= �ти потребу в наркотиках у залежних пацієнтів. Активує антиноцицептивну сис�= �ему і таким чином порушує міжнейронну передачу больових імпульсів на різних рі= внях центральної нервової системи (ЦНС), змінює емо�= �ійне забарвлення болю. Тривалість аналгезуючої дії більша, ніж �= � морфіну. Бупренорфін меншою мірою, ніж морфін, при= гнічує дихальний центр. При тривалому застосуванні бупренорфіну ризик виникне= ння лікарської залежності значно менший, ніж при застосуванні морфіну. Часткова а�= �оністична дія бупренорфіну зменшує його пригнічувальний вплив на серцеву та= дихальну діяльність, що підвищує безпеку його застосування.

Фармакокінетика.

При перор= альному застосуванні у тонкому кишечнику та печі= нці відбувається пресистемний метаболізм бупренорфіну з N-деалкілуванн= ям та глюкурокон’югацією. Тому пероральне застосування лікарського зас= обу є недоцільним. При сублінгвальному застосуванні всмоктування відбувається = дуже повільно, біодоступність становить від 35 до 55 %; бупренорфін рівномірно ро�= �поділяється у тканинах організму, проникає через гематоенцефал�= �чний бар’єр. Початок дії після сублінгвального застосування відзначає�= �ься через 30 хвилин, максимальна концентрація у плазмі крові – через 90 хв�= �лин; зв’язок з білками плазми крові досягає 96 %. Залежність «максимальна д�= �за – концентраці�= �» залишається лінійною в інтер�= �алі доз від 2 мг до 16 мг. Після всмоктув= ання бупренорфіну настає фаза швидкого розподілу, період напіврозпаду становить від 2 до 5 годин.

Бупренорфін метаболізується переважно у печінці = шляхом 14-N-деалкілування до 14-= N-дезалкілбупренорфіну (н= орбупренорфіну) за участю CYP3A4, а також шляхом гл= юкурокон’югації вихідної молекули та деалкілованого = метаболіту. Норбупренорфін є μ-агоністом зі сл= абкою власною активністю.

Елімінація бупренорфіну має бі- або триекспоненціал= ьний характер; тривалість фази елімінації – від= 20 до 25 годин – зумовлена реабсорбцією бупренорфіну у кишечнику п�= �сля гідролізу кон’югованих метаболітів, а також високим рівнем ліпофільності мол= екули бупренорфіну. Елімінація бупренорфіну (близько 80 %) відбуваєтьс�= � переважно з калом внаслідок біліарної екскреції глюкурокон’юговани= х метаболітів, решта лікарського засобу виводиться із сечею.

Клінічн= і характеристики.

Показ�= �ння.

Замісна т= ерапія опіоїдної залежності у рамках медичної, �= �оціальної та психологічної допомоги.<= /o:p>

Проти�= �оказання.

Підвищен�= � чутливість до бупренорфіну та до інших компонентів лік= арського засобу, тяжка дихальна недостатність, тяжка печінкова недостат�= �ість, гостра алкогольна інтоксикація, делірій.

Взаєм�= �дія з іншими лікарськими засобами та інші види= взаємодій.

Алкоголь=

Етанол по= силює седативну дію бупренорфіну. Бупренорфін не слід приймати разом з= алкогольними напоями або лікарськими засобами, які містять етанол= .

Супутнє застосування лікарських зас= обів, що необхідно враховувати<= o:p>

Бензодіазепін�= �ві транквілізатори

Одночасне застосування бупренорфіну з= бензодіазепінами пов’язано з ризиком летального наслідку через дихальну недо�= �татність, асоційовану з порушеннями функціонування ЦНС. �= �еобхідно індивідуально титрувати доз= у і ретельно контролювати стан пацієнта. Слід враховувати ризик зловжив= ання лікарським засобом.

Інші депресант= и ЦНС

�= �нші похідні опіоїдів (аналгетики, протикашль= ові засоби), деякі антидепресанти, антигістамінн�= � засоби (блокатори Н₁-рецепторів), барбітурати, небензодіазепінові анксіолітичні за= соби, нейролептики, клонідин і подібні= лікарські засоби при одночасному застосуванні з бупренорф�= �ном спричиняють посилення депресії ЦНС.

Серотонінергічні лікарсь�= �і засоби

Бупренорфін слід обережно застосову= вати у комбінації з серотонінергічними лікарськими засобам�= �, такими як інгібітори моноаміноксидази (MAO), селек= тивні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібітор�= � зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, трициклічні антидепресан= ти, оскільки підвищується ри�= �ик розвитку серотонінового синдрому, потенційно небезпечного для жи= ття стану (див. розділ «Особливості застосування»).

Інгібітори мон= оаміноксидази (МАО)

З досвіду застосування морфіну відом�= � про можливе посилення ефекту опіоїдів при застосуванні у комбінації з= інгібіторами МАО.

Дотепер ще не виявлено= значущої взаємодії бупренорфіну з кокаїном.

Бупренорфін метаболізується CYP3A4.

Інгібітори СYР3= А4

Досліджен= ня взаємодії між бупренорфіном та кетоконазолом (поту= жний інгібітор CYP3A4) показало збільшення показників С_max та AUC (пло= ща під кривою «концентрація<= /span> – час») бупренорфіну (приблизн�= � на 70 і 50 % відповідно) і меншою мірою – норбупренорфіну. У разі супутнього застосування бупре�= �орфіну та кетоконазолу стан пацієнта слід ретельно контролювати і на початку лі�= �ування кетоконазолом наполовину знижувати дозу= бупренорфіну. Подальше титрування дози бупренорфіну слід проводити за клінічни�= �и показаннями. Таким чином, застосування бупренорф= іну у комбінації з потужними інгібіторами CYP3A4 [такими як гестоден, тролеандомі�= �ин, азольні протигрибкові засоби (кетоконазол, ітрак= оназол), інгібітори ВІЛ-протеа�= �и (ритонавір, індинавір, нелфінавір, саквін= авір)] може призвести до підвищення плазмових конце�= �трацій бупренорфіну та норбупренорфіну. Слід встановити постійний контроль за па= цієнтами, які приймають такі комбінації. То= му на початку лікування інгібіторами СYР3А4 слід розглянути необ�= �ідність зниження дози бупренорфіну.

Індуктори СYР3А= 4

Взаємодія= між бупренорфіном та індукторами CYP3A4 не досл= іджувалась, тому рекомендуєтьс�= � ретельний нагляд за пацієнтами, які в комбінації з бупрено= рфіном приймають індуктори СYР3А4 (фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн аб�= � рифампіцин). Застосування цих лікарських засобів �= �оже посилити метаболізм бупренорфіну, тому пацієнтам, які скаржа�= �ься на зменшення ефективності бупренорфіну або збільшення потягу до на= ркотиків, дозу бупренорфіну слід підвищити.

Особл�= �вості застосування.

Цей лікарський засіб призначений для л= ікування опіоїдної залежності. Лікування повинен призначати лікар, який= має забезпечити належне застосування лікарського засобу пацієнтам із залежністю. Лікар, який при= значає лікування, повинен проінформувати паціє�= �тів про належне застосув�= �ння лікарського засобу. Лікарю слід враховув= ати ризик неправильного застосування лікарського засобу (у тому числ�= � внутрішньовенного введення), особливо на початку лікування.= Через ризик помилкового застосування �= �а для підбору дози необхідно на початков= ому етапі терапії призначати лікарський зас�= �б на короткі терміни та, якщо це можливо, контролювати прийом, що також сп= рияє дотриманню лікувального режиму.=

Витік

= Під витоком розуміють потрапляння бупренорф= іну на нелегальний ринок як від пацієнтів, так і від осіб, які отримують ц= ей лікарський засіб шляхом крадіжки у пацієнта або в аптеці. Витік може призвес= ти до появи нових залежних осіб, які застосовують бупренорфін як первинний л�= �карський засіб, що спричиняє звикання, з ризиком передозування, розповсюдження = вірусних інфекцій, що передаються з кров’ю, пригнічення дихання і ураження п= ечінки.

Прискор= ення абстиненції

На початку лікування бупренорфіном л�= �карю слід враховувати частковий агоністичний профіль бупренорфіну, який = може зумовлювати прискорення абстинентного синдрому у залежних від оп= іоїдів пацієнтів, особливо при з�= �стосуванні бупренорфіну менш ніж через 6 годин після= останнього введення героїну або інших опіоїдів короткої дії, або при застосува�= �ні менш ніж через 24 години після прийому останньої дози метадону.= Симптоми абстиненції мож�= �ть бути пов’язані з застосуванням субоптимальних доз.

Ризик передозування або зрив лікуван�= �я є вищим у пацієнтів, які під час лікування бупренорфіном продовжують сам= остійне лікування абстинентного синдрому = опіоїдами, алкоголем або іншими седат= ивними та снодійними лікарськими засобами, особливо бензодіазепінами.

Залежність

Бупренорфін є= частковим агоністом опіоїдн= их рецепторів, постійне застосування якого спричиняє з�= �лежність опіоїдного типу. Припинення лікування може призвести до абстинент= ного синдрому, іноді віддаленого у часі.

Пригнічення дихання

Повідомляли про кілька летальних вип�= �дків у результаті розвитку пригнічення дихання при неналежному зас�= �осуванні бупренорфіну або застосуванні бупренорфіну у комбінації з депресант= ами ЦНС (інші опіоїди, бензодіазепіни, етанол).

Порушення дихання, пов’яз= ані зі сном

Опіоїди можуть спричиняти порушення �= �ихання, пов’язані зі сном, включаючи центральне апное уві сні, та гіпоксемію п= ід час сну. Ризик розвитку центрального апное уві сні є дозозалежни= м. Слід розглянути необхідність зниження загальної дози опіоїдів для пац= ієнтів з центральною формою апное уві сні.

Гепатити, печінкові реакції=

Як під час клінічних досліджень, так і= у післяреєстраційному періоді повідомляли про випадки гострого уражен�= �я печінки. Виявлено ряд порушень від транзиторного асимптоматичного зростан�= �я рівнів печінкових трансаміназ до печінкової недостатності. У багатьох вип= адках причиною або додатковим фактором цього могла бути наявність ферментативн�= �х порушень печінки, зараження вірусом гепатиту В або С, одночасне застосування = інших потенційно гепатотоксичних лікарських засобів і постійне внутрішнь�= �венне введення наркотиків. Ці основні фактори слід враховувати перед призначе�= �ням бупренорфіну і протягом лікування. При підозрі на печінкову реакцію з невід�= �мих причин слід оцінити, чи є бупренорфін причиною некрозу печінки аб�= � жовтяниці, і відмінити лікування, як тільки це дозволить клінічний стан паціє= нта. В усіх пацієнтів слід регулярно проводити контроль функції печінки.

Серотоніновий = синдром

Одночасне застосування б�= �пренорфіну та інших серотонінергічних засобів, таких як інгі= бітори MAO, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, інгіб�= �тори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, трициклічні антидепре�= �анти, може призвести до серотонінового синдрому – потенційно небезпечного д�= �я життя стану (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви�= �и взаємодії»).

Якщо супутнє лікування ін= шими серотонінергічними засобами є клінічно виправданим, рекомен= дується ретельне спостереження за пацієнтом, особливо на початку лікування= та під час збільшення дози.

Симптоми серотонінового синдрому можу= ть включати зміни психічного стану, вегетативну нестабільність, нервово-м’я= зові порушення та/або шлунково-кишкові симптоми.

При підозрі на серотоніновий синдром с= лід розглянути можливість зменшення дози або припинення терапії залежно від �= �ираженості симптомів.

Бупренорфін може спричиняти сонливіс= ть, що посилюється іншими засобами центральної дії, такими як алкоголь, тран= квілізатори, седативні та снодійні л�= �карські засоби.

Бупренорфін може маскувати біль, який є симптомом зах= ворювання.

Бупренорфін може спричинити ортостат= ичну гіпотензію.

Дослідж= ення на тваринах, як і клінічний досвід, довели, щ= о постійне застосування бупренорфіну може спричиняти опіоїдну залежність, але= меншою мірою, ніж морфін. Отже, під час лікування дуже важливо вр= аховувати всі супутні умови, вести контроль і дотримуватися призначених до�= �.

Спортсменів слід попередити, що засто= сування бупренорфіну призводить до позитивної реакції в антидопінгови= х тестах. <= o:p>

Заходи безпеки при застосуванні=

Зас�= �осування бупренорфіну потребує особливої обережн= ості у разі наявності за�= �тосуванні пацієнтам, які мають такі супутні захвор�= �вання як:=

<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'>– бронхіальна астма або дихальна н�= �достатність (при застосуванні бупренорфіну відзначалися = випадки пригнічення дихання, спричиненого бупренорфіном) (див. розділ = «Протипоказання»);

<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'>– ниркова недостатність (20 % прийнятої дози виво�= �иться нирками, тому у разі ниркової недостатності ренальна еліміна= ція бупренорфіну може сповільнюватись);

<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'>– печінкова недостатність (у цьому вип�= �дку печінковий метаболізм бупренорфіну може змінюватися) (див. розділ «Протипоказан= ня»);

<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'>– черепно-мозкові травми;

–<= /span> підвищений внутрішньочерепний тиск;

–<= /span> артеріальна= гіпотензія;

– гіпертрофія передміхурової = залози;

– стеноз/стриктура уретри;

– гіпотиреоз, мі= кседема;

– недостатність= кори надниркових залоз;

– токсичний пси�= �оз;

– алкоголізм.

З особливою обережністю бупренорфін п�= �изначати на тлі застосування інгібіторів моноаміноксидази та інших л�= �карських засобів, що пригнічують ЦНС, пацієнтам літнього віку та ослабленим па= цієнтам при одночасному призначенні засобів, що пригнічують дихання. Необхідно уважніше підбират�= � режим дозування бупренорфіну пацієнтам, які приймають інгібітори СYР3А= 4. Оскільки інгібітори СYР3А4 підвищують концентрацію бупренорфіну у&n= bsp;плазмі крові, може виявитися необхідним зменшення дози бупренорфіну.<= o:p>

Стоматологічні проблеми

Надходили повідомлення про в= иникнення стоматологічних проблем, у тому числі серйозних, у пацієн�= �ів, �= �кі застосовують трансмукозальні лікарські = форми бупренорфіну. Зокрема повідомляли про випадки карієсу (у тому числі виражен= ого), руйнування зубів, про дентальні абсцеси/інфекцію, ерозі�= � зубів, випадіння зубних пломб, переломи зубів та випадіння зубів = (див. розділ «Побічні реакції»). Багато таких випадків реєстрували у паці= єнтів, які не мали в анамнезі стоматологічних проблем. Для лікування п= ошкоджень зубів, що виникли, найчастіше вдавалися до видалення зубів. Слід проін�= �ормувати пацієнтів, які застосовують бупренорфін у формі таблеток с�= �блінгвальних, що для зниження ризику пошкодження зубів пі= сля повного розчинення таблетки у ротовій порожнині необхідно зробити вел�= �кий ковток води, обережно прополоскати зуби та ясна і проковтнути воду; після ць�= �го не можна чистити зуби протягом принаймні 1 години для уникнення механіч�= �их пошкоджень зубів, які можуть виникнути вна= слідок чищення. Також слід про�= �нформувати пацієнтів про необхідність регул= ярно проходити стоматологічні огляди протяго= м всього періоду лікування бупренорфіном, у тому числі на початково�= �у етапі лікування. У разі виникнення будь-яких стоматологічних проблем під ча= с сублінгвального застосування бупренорфіну слід якомога швидше зверну�= �ися до стоматолога.

П= одовження інтервалу QTc

Ре�= �ельні дослідження впливу бупренорфіну на функ�= �ію серця продемонстрували подовшення інтервалу QT на ≤ 15 мс на електрокардіогра�= �і (ЕКГ). Найімовірніше цей ефект не опосередковується hERG-каналами. Виходячи = з наявних даних, малоймовірно, що бупренорфін чинить проаритм�= �генну дію при застосуванні як монотерапії пацієнтам без факторів ризику. Невідомий �= �изик, пов’язаний з супутнім застосуванням бупренорфіну та �= �нших лікарських засобів, які подовжують інтервал QT. Цю інформацію слід брати до уваги при = оцінці співвідношення користь/ризик застосування бупренорфіну перед його пр�= �значенням пацієнтам і= з такими факторами ризику як гіпокаліємія, тяжка �= �іпомагніємія, брадикардія, нещодавно перенесена фі= бриляція передсердь, застійна серцева недостатність, застосу�= �ання препаратів наперстянки, виявлене по�= �овження інтервалу QT, синдром подовженого інтервалу QT без клінічних проявів.

Через вміст лактози лік�= �рський засіб не слід приймати паці= єнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, де�= �іцитом лактази або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.=

Застосування у період вагітності або = годування груддю.

З огляду на відсутність = достатніх даних щодо впливу бупренорфіну на вагітних жінок йо= го застосування у цей період не рекомендується. Застосування бупренорфіну у період вагі�= �ності можливе тільки тоді, коли= очікувана = користь для матері= перевищує �= �отенційний ризик для плода.

Бупренорфін проникає у �= �олоко тварин. У високих дозах бупренорфін знижує виділення моло�= �а. Жінкам, які приймають бупренорфін, годувати груддю не рекомендується.

Здатність впливати на швидкість реак�= �ії при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Особливу увагу водіїв автотранспорту та оператор�= �в механізмів слід звернути на ризик розвитку сонливості, пов’язаний з прийо�= �ом лікарського засобу. Цей ризик підвищується у разі одночасного застосування лікарського за= собу з алкоголем= або лікарськими засобами, які пригнічують ЦН= С.

Спосіб застосування та дози.

Терапію потрібно провод= ити під наглядом спеціаліста з лікування опіатної залежн�= �сті/наркоманії. Результат лікування залежить від медикаментозної терапії, а �= �акож від медико-психологічних і соціально-освітніх заходів, спрямованих = на послідовну адаптацію пацієнта. Сублінгвальні таб�= �етки бупренорфіну призначені для застосування дорослим та = дітям віком від 16 років, які дали згоду на лікування від наркоманії.<= /span>

Лікарю слід �= �азначати у рецепті точну разову дозу та цикл лікува�= �ня.

Застосовувати сублінгв�= �льно. При цьому необхідно попередити пацієнта, що прийом під язик є= єдиним ефективним та безпечним шляхом застосування лікарського засобу. Таблет�= �у необхідно тримати під язиком до повного розсмоктування. Таблет= ку не слід ковтати або розжо= вувати.<= /span>

Наявність сублінгвальних таблеток з різним дозува�= �ням (0,4 мг, 2 мг та 8 мг) дає змогу здійснювати необхідне титрування дози.

На початк�= � лікування бупренорфіном лікарю слід враховувати м�= �жливість прискорення появи абстинентного синдрому у пацієнтів <= span class=3Dhps>з опіоїдною залежністю через часткову агоністичну дію бупре= норфіну на опіоїдні μ-рецептори.

Початок тера= пії

Ре�= �омендована початкова доза бупренорфіну становить в�= �д 0,8 мг до 4 мг, застосовувати як разову добову дозу. Додаткову дозу бупре�= �орфіну від 2 мг до 4 мг можна застосувати 1 раз на добу залежно від потреби конкретного паціє= нта.

Пацієнти, залежні від оп= іоїдів, які не відчувають симптоми абстиненції

На початк= у лікування першу дозу бупренорфіну слід застосуват�= � при появі симптомів абстиненції, але не раніше ніж через 6 годин після останнь�= �го прийому опіоїдів (наприклад героїну, опіоїдів короткої дії).

Пацієнти, які отримують = метадон

Перед поч= атком терапії бупренорфіном дозу метадону слід зменши�= �и (максимальна припустима доза – 30 мг на добу). Незважаючи на це, бупренорфін може = провокувати виникнення абстинентного синдрому у пацієнтів, залежних від метад�= �ну. Цим пацієнтам першу дозу бупренорфіну слід застосувати при появі = симптомів абстиненції, але не раніше ніж через 24 години після останнього прий�= �му метадону.

Титрування дози до вст�= �новлення підтримуючої дози

Рекомендується признач�= �ти двотижневий курс бупренорфіну, особливо на початку лікува= ння.

Дозу бупренорфіну слід зб= ільшувати поступово, залежно від терапевтичного ефекту, який �= �инить лікарський засіб на стан пацієнта. Середня під= тримуюча доза бупренорфіну становить 8 мг на= добу. Більшість пацієнтів не потребує дози, як�= � перевищує 16 мг на добу, однак клінічні дослід�= �ення показали ефективність та безпеку сублінгвального= застосування бупренорфіну у дозах до 24 мг на добу.

Коригування дози проводити згідно з результатами пов= торної оцінки клінічного стану та досягнутої ефективності комплексного лі= кування пацієнта. Незадовільна стабілізація стану п�= �цієнта при застосуванні бупренорфіну у дозі 16 мг на добу може бут�= � пов’язана з = імовірними супутніми психіч= ними захворюваннями пацієнта або з неправильним прийомом лікарського зас�= �бу. Це слід враховувати при визначенні подальшого комплексу лікувал= ьних заходів.

Зниженн= я дози і припинення лікування

Після досягнення задов= ільної стабілізації стану пацієнта за його згодою добову під�= �римуючу дозу бупренорфіну можна зменшити. Титрування дози слід здійснюва= ти поступово, в окремих сприятливих випадках – до повного припинення замісн�= �ї підтримуючої терапії. При відміні лікування особливу увагу слід звернути н= а можливість виникнення симптомів абстиненції або рецидивів.

Діти.

Безпека та ефективність заст= осування бупренорфіну пацієнтам віком до 16 років не встановлен�= �.

Перед�= �зування.

У разі передозування с�= �ід застосувати загальні підтримуючі заходи, включаючи ретельний = моніторинг дихальної та серцевої діяльності пацієнта. Основним симптомом,= який потребує інтенсивної терапії, є пригнічення дихання, яке може призвести �= �о зупинки дихання та летального наслідку. При виникненні блювання необхі= дно вжити заходів для запобігання аспірації блювотними масами.

Лікування

Після проведення станд= артних заходів невідкладної терапії слід вжити симптом�= �тичних заходів з лікування пригнічення дихання. Необхідно забезпечити прохідність та= допоміжну або контрольовану вентиляцію дихальних шляхів пацієнта. Па= цієнта слід перевести до реанімаційного відділення. Рекомендується застосування опіоїдного антагоніста (зо�= �рема налоксону), незважаючи на те, що його ефективність щодо усунення пригніч�= �ння дихання, спричиненого бупренорфіном, може бути незначною порів= няно з ефективністю його дії на ефекти повних агоністів. При визначенні тривалості лікування передоз= ування необхідно враховувати, що бупренорфін чинить тривалу дію.

Побіч�= �і реакції.

Поява побічних реакцій= залежить від величини порога толерантності пацієнта, рівень як= ого вищий у наркозалежних пацієнтів, ніж у пацієнтів, які не мають наркотичної= залежності.

З боку імунної сист�= �ми: реакції гіперчутливост= і, у тому числі висипи на шкірі та слизових оболонках, кропив’янк�= �, свербіж, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), = утруднення дихання, диспное, бронхоспазм.

Психічні розлади: почуття тривоги, нервоз= ність, галюцинації, сплутаність свідомості.

З боку нервової сис�= �еми: безсоння, сонливість, го= ловний біль, запаморочення, не�= �ритомність.

З боку органу зору: сльо= зотеча.=

З боку серцево-суди�= �ної системи: зміни в ЕКГ (подовженн= я інтервалу QT), синкопе, арт�= �ріальна гіпотензія (у тому числі ортостатична гі�= �отензія), брадикардія, тахікардія.=

З боку дихальної си�= �теми: ринорея, пригнічення ди�= �ання.=

З боку шлунково-киш�= �ового тракту: сухість у роті, запор, діарея, нудота, блювання, абдомінальний б= іль.=

З боку гепатобіліарної системи: при правильних умовах застос= ування у поодиноких випадках – підвищення рівнів печінкових трансаміназ та жовтяниця, зазви�= �ай з доброякісним клінічним перебігом, некроз печінки, �= �епатит.

З боку с= ечовидільної системи: затримка сечі, порушення функції нирок.

З боку шкіри та підш= кірної клітковини: підвищена пітливість.

Місцеві реакції: руйнування зубів (у тому ч= ислі карієс, п= ереломи зубів, випадіння зубів).

Загальні розлади: блідість шкіри, асте= нія, абстинентний синдром, біль у спині, підвищена чутливіс= ть до холоду, озноб.=

У випадка= х неналежного внутрішньовенного введення лікарського = засобу повідомляли про місцеві реакції, іноді септичні, і про потенційно серйозн�= �й гострий гепатит.

У пацієнтів �= � вираженою фізичною (соматичною) наркозалежністю пе= рші сублінгвальні введення бупренорфіну можуть спричинити парадоксальну реакцію= з розвитком синдрому відміни, подібного до налоксонового.

Повідомлення про підозрювані побічн�= � реакції

Прохання до медичних та фармацевтичних працівників, а так= ож до пацієнтів або їх законних представників повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних р�= �акцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систем�= � з фармаконагляду за посиланням https://ais= f.dec.gov.ua для контролю співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. ------=_NextPart_01DA602F.94243060 Content-Location: file:///C:/6A0A8A57/UA102020102_3A17.files/filelist.xml Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/xml; charset="utf-8" ------=_NextPart_01DA602F.94243060--