ЗАТВЕРДЖЕi= 3;О

ІНСТРУ&#= 1050;ЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

К= 040;РДОСАЛ^® 40 МГ

(CARDOSAL^® 40 MG)

Склад= ;:

діюча речовина: olmesar= tan medoxomil;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 40 мг олмесартан&= #1091; медоксомілm= 1;;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристk= 2;лічна, гідроксипрl= 6;пілцелюлоз= 072; низькозаміm= 7;ена, лактози моногідрат, гідроксипрl= 6;пілцелюлоз= 072;, магнію стеарат, титану діоксид (Е 171), тальк, гіпромелозk= 2;.

Лікарська форма. Таблетки, вкрит&#= 1110; плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: овальні таблетки, білого кольору, вкриті плі&#= 1074;ковою оболонl= 2;ою, з характерниl= 4; запахом, розміром приблизно 15 × 7 мм, із тисненням «С15» з одного боку.

Фарма= ;котерапевт = 80;чна група. Блокатори рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ. Код АТХ С09С А08.

Фарма= ;кологічні властивостo= 0;.

Фармакоди= 085;аміка.

Фарма= ;кодинамічн= 10; властивостo= 0;.

Олмес= ;артану медоксоміл = 08; сильнодіючl= 0;м перорально активним селективниl= 4; антагоністl= 6;м рецепторів (тип AT₁) ангіотензиl= 5;у ІІ. Очікується, що він блоку= 108; всі дії ангіотензиl= 5;у ІІ, які опосередкоk= 4;ані рецептором AT1, незалежно від джерела = 110; шляху синтезу анг= 10;отензину ІІ. Селективниl= 1; антагонізм рецепторів AT1 ангіотензиl= 5;у ІІ призводить до підвищен = 85;я рівня ренін = 91; у плазмі крові та концентрацo= 0;й ангіотензиl= 5;у І і ІІ, а також до деякого з= 084;еншення концентрацo= 0;ї альдостероl= 5;у у плазмі крові.

Ангіо= ;тензин II є основним вазоактивнl= 0;м гормоном ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронової системи і відіграє важливу рол= 00; у патофізіолl= 6;гії артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1; через рецептори типу 1 (AT₁).

Кліні= ;чна ефективнісm= 0;ь і безпека.

При артеріальнo= 0;й гіпертензіo= 1; олмесартанm= 1; медоксоміл спричиняє дозозалежнk= 7; тривале зниження артеріальнl= 6;го тиску. Немає свідчень щодо виникнення артеріальнl= 6;ї гіпотензії після прийому першої дози, тахіфілаксo= 0;ї під час тривалого лікування або cиндро= ;му відміни після припинення = 83;ікування.

Однор= ;азовий добовий прийом дози олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; забезпечує ефективне і м’яке

зниже= ння артеріальнl= 6;го тиску протя = 75;ом 24 годин. Одноразовиl= 1; добовий прийом дози препарату забезпечує таке ж зниження ар = 90;еріального тиску, як і при застосуванl= 5;і його добово= 11; дози, розподіленl= 6;ї на 2 прийоми протягом доби.

При безперервнl= 6;му лікуванні максимальнk= 7; зниження артеріальнl= 6;го тиску досягаєтьсn= 3; через 8 тижнів післ= 03; початку терапії, хоч= 072; суттєве зниження артеріальнl= 6;го тиску спост = 77;рігається вже через 2 тижні лікування. При застосуванl= 5;і разом з гідрохлороm= 0;іазидом спостерігаn= 8;ться додаткове зниження ар = 90;еріального тиску і таки= 081; супутній прийом препаратів переноситьl= 9;я добре.

Вплив олмесартанm= 1; на летальністn= 0; і захворюва = 85;ість поки що невідомий.=

У ходo= 0; рандомізовk= 2;ного дослідженнn= 3; олмесартанm= 1; і запобіганнn= 3; мікроальбуl= 4;інурії при діабеті (дослідженн= 03; ROADMAP), до якого бу= ло залучено 4447 пацієнтів з діабетом ІІ типу, з нормоальбуl= 4;інурією і з принаймн= 110; одним чинником ризику серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0;, вивчали можливість відтермінуk= 4;ання початку розвитку мікроальбуl= 4;інурії завдяки лікуванню олмесартанl= 6;м. Протягом на = 89;тупного дослідженнn= 3;, що тривало, у середньому, 3,2 року, пацієнти отримували олмесартан або плацебо = 091; додаток до інших антиг= 10;пертензивн&#= 1080;х лікарських засобів, окрім інгіб= 10;торів ангіотензиl= 5;перетворюв= 072;льного ферменту (АПФ) або блок&= #1072;торів рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ (БРА).

За критерієм клінічних спостережеl= 5;ь первинної кінцевої точки, дослідженнn= 3; продемонстl= 8;увало достовірне зниження первинної кінцевої точки у подовженні часу до появ= 080; мікроальбуl= 4;інурії у групі олмесартанm= 1;.

Після поправки на розбіжністn= 0; показників артеріальl= 5;ого тиску таке зниження ризику вже н= 077; було статистичнl= 6; значущим. Мікроальбуl= 4;інурія розвинуласn= 3; у 8,2 % (178 з 2160) пацієн= тів групи олмесартанm= 1; і у 9,8 % (210 з 2139) пацієнтів групи плацебо.

За критеріями клінічних спостережеl= 5;ь вторинних к= 10;нцевих точок, випадки серцево-суд = 80;нних порушень траплялися = 91; 96 пацієнтів (4,3 %), які приймал = 80; олмесартан, = 110; у 94 пацієнтів<= o:p>

(4,2 %) групи плацебо. Частота летальних наслідків через серцево-суд = 80;нні захворюванl= 5;я була вищою при застосуванl= 5;і олмесартанm= 1;, ніж при застосуванl= 5;і плацебо [15 пацієнтів (0,7 %) порівняно = 79; 3 хворими (0,1 %)], незважаючи = 85;а подібну частоту випадків нелетальноk= 5;о інсульту [14 пацієнтів (0,6 %) порівняно з 8 хворими (0,4 %)], нелетальноk= 5;о інфаркту мі = 86;карду [17 пацієнтів (0,8 %) порівняно з 26 хворими (1,2 %)] та летальних наслідків від інших, не пов’язаних із серцево-суд = 80;нними захворюванl= 5;ями причин [11 пацієнтів (0,5 %) порівняно з 12 хворими (0,5 %)]. При застосуванl= 5;і олмесартанm= 1; загальна летальністn= 0; у чисельном = 91; відношенні зростала [26 пацієнтів (1,2 %) порівняно з 15 хворими (0,7 %)], що було головн = 80;м чином результатоl= 4; більшої кількості летальних випадків через серцево-суд = 80;нні захворюванl= 5;я.

У ходo= 0; дослідженнn= 3; діабетичноo= 1; нефропатії стосовно зниження частоти випадків кінцевої стадії захв = 86;рювання нирок при застосуванl= 5;і олмесартанm= 1; (дослідженн= 03; ORIENT) вивчався вплив олмес = 72;ртану на ниркові т= 072; серцево-суд = 80;нні наслідки у 577 відібраних рандомізовk= 2;ним чином японц= 10;в і китайців, пацієнтів, хворих на діабет ІІ типу, з явною нефропатієn= 2;. Протягом наступного дослідженнn= 3; що тривало у середньому 3,1 року, пацієнти отримували олмесартан = 72;бо плацебо у додаток до інших антигіпертk= 7;нзивних ліків, включаючи інгібітори АПФ.

Перви= ;нна комбінованk= 2; кінцева точка (трива= 083;ість часу до моменту першого подвоєння концентрацo= 0;ї креатиніну = 91; сироватці крові, кінцева стадія захворюванl= 5;я нирок, летальний наслідок з будь-яких причин) заре= 108;стрована у 116 пацієнтів групи олмесартанm= 1; (41,1 %) і у 129 пацієнтів групи плацебо (45,4 %) [відносний ризик (ВР) 0,97 (95 % довірчий інтервал (ДІ) 0,75–1,24); p =3D 0,791]. Вторинна комбінованk= 2; кінцева точка, пов’я= 079;ана із серцево-суд = 80;нними захворюванl= 5;ями відзначена = 91; 40 пацієнтів, які приймал = 80; олмесартан (14,2 %), і у 53 пацієнтів групи плацебо (18,7 %). Ця комбінованk= 2; кінцева точка, пов’язана і = 79; серцево-суд = 80;нними захворюванl= 5;ями, включала летальний наслідок з причини серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0; у 10 (3,5 %) пацієнті= в, які приймал = 80; олмесартан, порівняно з 3 пацієнтами (1,1= %) групи плацебо, загальну ле = 90;альність 19 (6,7 %) пацієнтів порівняно з 20 = (7,0 %) хворими, нелетальниl= 1; інсульт у 8 (2,8 %) пацієнтів п = 86;рівняно з 11 хворими (3,9 %) і нелетальниl= 1; інфаркт міокарда у 3 (1,1 %) пацієнтів порівняно з 7 хворими (2,5 %) відповідно.

Педіа= ;трична популяція<= /span>

Антиг= ;іпертензив = 85;і ефекти олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; у педіатричнl= 6;ї популяції були проана = 83;ізовані у рандомізовk= 2;ному подвійному сліпому плацебо-кон = 90;рольованом&#= 1091; дослідженнo= 0; з участю 302 пацієнтів віком від 6 до = 17 років. Досліджуваl= 5;а група складалася = 79; пацієнтів негроїдної раси (112 пацієнтів) т= 072; групи (190 паціє= ;нтів), змішаної у расовому відношенні (серед них – 38 пацієнтів негроїдної раси). Причин&#= 1086;ю артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1; була перева = 78;но ессенціальl= 5;а гіпертензіn= 3; (87 % із групи па = 94;ієнтів негроїдної раси та 67 % зі змішаної групи). Пацієнти з масою тіла від 20 до < 35 кг були рандомізовk= 2;ні у групи, котрим заст = 86;совували 2,5 мг олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; (низька доза) або 20 мг (висока доза) один раз на добу, а пацієнти із масою тіла ≥ 35 кг були ранд= 086;мізовані у групи, котр&#= 1080;м застосовувk= 2;ли

5 мг препарату (низька доза) або 40 мг (висока доза) 1 раз на добу. У дозі, підібраній залежно від маси тіла, олмесартанm= 1; медоксоміл значно знижував як систолічниl= 1;, так і діастолічнl= 0;й тиск. Як при низьких, так і при високи= 093; дозах олмес = 72;ртану медоксоміл значно знижував систолічниl= 1; артеріальнl= 0;й тиск – відповідно на 6,6 та 11,9 мм рт. ст. (від початковогl= 6; рівня). Даний ефект спостерігаk= 4;ся також під ча= 089; фази відмін = 80;, що тривала 2 тижні у додатково рандомізовk= 2;них групах, під час якої як середній систолічниl= 1;, так і діастолічнl= 0;й артеріальнl= 0;й тиск демонструвk= 2;ли статистичнl= 6; значуще відновленнn= 3; симптомів у групі плаце = 73;о порівняно з групою, що отримувала = 86;лмесартану медоксоміл. = 059; педіатричнl= 6;ї популяції лікування було ефективним як при перви= 085;ній, так і при вторинній артеріальнo= 0;й гіпертензіo= 1;. Так само як і у дорослих пацієнтів, артеріальнl= 0;й тиск у дітей негроїдної раси знижув = 72;вся меншою міро= 02;. У тому ж дослідженнo= 0; 59 пацієнтів віком від 1 до 5 років із масою тіла ≥ 5 кг у відкритій фазі дослідженнn= 3; отримували 0,3 мг/кг олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; один раз на добу протягом 3 тижнів, а потім – у под&#= 1074;ійній сліпій фазі дослідженl= 5;я – були рандомізовk= 2;ні у групи, що отримували або олмесартанm= 1; медоксоміл, або плацебо. Через 2 тижні після відміни середній систолічниl= 1;/діастолічн&#= 1080;й артеріальнl= 0;й тиск у нижні= 081; точці був на 3/3 мм рт. ст. нижче у групі, що отр&#= 1080;мувала згідно рандомізацo= 0;ї олмесартанm= 1; медоксоміл; дана різниц= 03; у показника = 93; артеріальн&= #1086;го тиску не являлася статистичнl= 6; значущою (95 % Дg= 0; від -2 до 7 / від -1 до 7).

Інша інформація=

Два великих рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них дослідженнn= 3; – дослідженнn= 3; ONTARGET (глобальне дослідженнn= 3; кінцевої точки при окремому застосуванl= 5;і телмісартаl= 5;у і при його за&#= 1089;тосуванні у поєднанні = 079; раміприлом) = 110; дослідженнn= 3; VA NEPHRON-D (досліджеl= 5;ня щодо нефропатії при діабеті, що проводил = 86;ся Міністерстk= 4;ом у справах ветеранів США), вивчали застосуванl= 5;я сполучення інгібіторіk= 4; АПФ з БРА ІІ.

Дослі= ;дження ONTARGET здійснювалl= 6;ся з залучення = 84; пацієнтів з історією серцево-суд = 80;нних або церебровасl= 2;улярних захворюванn= 0;, або цукрового діабету ІІ т= 080;пу з ознаками розвитку ускладнень. Дослідженнn= 3; VA NEPHRON-D здійснювалl= 6;ся з залучення = 84; пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу і діабе= 090;ичною нефропатієn= 2;.

Ці дослідженнn= 3; показали, що, у порівнянн= 10; з монотерап= 10;єю, застосуванl= 5;я комбінованl= 6;ї терапії не призвело до отримання значимого корисного е = 92;екту щодо наслідків і летальностo= 0; з причини ниркових та/або серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0;, але спричинило підвищення ризику гіпе = 88;каліємії, гострого пошкодженнn= 3; нирок та/або гіпотензії. Враховуючи подібні фармакодинk= 2;мічні властивостo= 0; інгібіторіk= 4; АПФ і БРА ІІ, о= тримані висновки є справедливl= 0;ми і для інших представниl= 2;ів цих категорій лікарських засобів. Таким чином, пацієнтам з діабетичноn= 2; нефропатієn= 2; не можна застосовувk= 2;ти разом інгіб= 10;тори АПФ і БРА ІІ.

Дослі= ;дження ALTITUDE (дослідженн= 03; аліскірену при діабеті ІІ типу із застосуванl= 5;ям кінцевих точок, пов’язаних із серцево-суд = 80;нними і нирковими захворюванl= 5;ями) було присвя = 95;ено вивченню користі від додавання аліскірену до стандартноo= 1; терапії інгібітораl= 4;и АПФ або БРА ІІ при лікув= 072;нні пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу і хронічною хворобою нирок, серцево-суд = 80;нним захворюванl= 5;ям, або з обома такими пато = 83;огіями. Це дослідженнn= 3; було швидко припинено у зв’язку зі зростанням ризику вини = 82;нення небажаних ефектів. У порівнянні = 79; групою плац = 77;бо, у пацієнтів групи аліскірену смерть з причини серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0; та інсульту = 091; чисельному відношенні була більш частою, а відповідні небажані ефекти і серйозні небажані ефекти (гіперкаліє = 84;ія, гіпотензія = 10; порушення функції нирок) реєструвалl= 0;ся частіше також у пацієнтів групи аліск= 10;рену.

Фармакокі= 085;етика.

Всмок= ;тування та розподіл.

Олмес= ;артану медоксоміл R= 11; це проліки. Він швидко перетворюєm= 0;ься у фармакологo= 0;чно активний метаболіт олмесартан під дією ест= 077;раз у слизовій оболонці кишечнику і = 074; портальній крові під ча= 089; абсорбції з травного тракту.

У плазмі кров= 10; чи в продуктах виділення о = 83;месартану медоксоміл, що не розпався, аб= 086; незмінений боковий ланцюг медоксомілn= 0;ної групи не виявлялися. Середнє абсолютне значення біодоступнl= 6;сті олмесартанm= 1; з таблетова = 85;ої лікарської форми становить 25,6 %.

Серед= ;нє максимальнk= 7; значення (С_{max)
олмесартанm=
1;
у плазмі
крові
досягаєтьсn=
3;
приблизно
через 2
години післ=
03;
внутрішньоk=
5;о
застосуванl=
5;я
препарату, і
концентрацo=
0;я
його у плазм=
110;
збільшуєтьl=
9;я
майже
лінійно зі
збільшенняl=
4;
одноразовоo=
1;
пероральноo=
1;
дози до 80 мг.}

Їжа практично н = 77; впливає на біодоступнo= 0;сть олмесартанm= 1;, тому олмесартанm= 1; медоксоміл можна застосовувk= 2;ти незалежно від прийому їжі.

У фармакокінk= 7;тиці олмесартанm= 1; не спостері = 75;алось жодної клінічно значущої різниці за статтю.

Зв’яз= ;ування олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; з білками плазми кров= 10; є значним (99,7 %), але потенці = 72;л для клінічн = 86; значущого зсуву величини зв'язування = 079; білками при взаємодії олмесартанm= 1; з іншими одночасно застосованl= 0;ми лікарськимl= 0; засобами з високим сту = 87;енем зв’язуваннn= 3; з білками є низьким (що підтверджуn= 8;ться фактом відсутностo= 0; клінічно значущої взаємодії між олмесартанm= 1; медоксомілl= 6;м і варфарином). Зв’язуваннn= 3; олмесартанm= 1; з клітинами крові є незначним. Середній обR= 17;єм розподілу після внутрішньоk= 4;енного введення є малим (16-29 л).

Ме= 090;аболізм і виведення.

За= 075;альний плазмовий кліренс, як правило, становив 1,3 л/год (КВ, 19 %), і був відносно повільним порівняно з кровообігоl= 4; у печінці (приблизно 90 л/год). Після в= ведення одноразовоo= 1; пероральноo= 1; дози олмеса = 88;тану медоксомілm= 1;, поміченого ізотопом ¹⁴C, 10–16 % введеної радіоактивl= 5;ості виводилося = 10;з сечею (переважна кількість – протягом 24 го&= #1076;ин після введення дози), а залишок радіоактивl= 5;ості виводився з фекаліями. Спираючись на показник системної доступностo= 0; (25,6 %), можна підрахуватl= 0;, що абсорбованl= 0;й олмесартан виводиться як нирками (приблизно 40<= span lang=3DUK style=3D'background:white'> %), так і через печінку та жовчовивідl= 5;і шляхи (приблизно 60<= span lang=3DUK style=3D'background:white'> %). Вся виведена радіоактивl= 5;ість була визнач = 77;на як олмесартан. Жодного іншого значущого метаболіту виявлено не було. Кишково-печ= 10;нкова рециркуляцo= 0;я олмесартанm= 1; є мінімальноn= 2;. Оскільки значна частка олмесартанm= 1; виводиться через жовчо = 74;ивідні шляхи, застосуванl= 5;я препарату пацієнтам з обструкцієn= 2; жовчовивідl= 5;их шляхів є протипоказk= 2;ним (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Кі= 085;цевий період напіввиведk= 7;ння олмесартанm= 1; знаходився = 91; діапазоні від 10 до 15 годи = 85; після багаторазоk= 4;ого пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я. Стабільний стан досягався після прийому перших кількох доз препарату, п= 088;ичому подальшого його накопиченнn= 3; не спостерігаl= 3;ося через 14 днів повторного прийому. Нирковий кліренс становив приблизно 0,5–0,7 л/год і бу = 74; незалежним від дози.

Фа= 088;макокінети&= #1082;а в особливих групах паці= 08;нтів.

Педіатр = 80;чна популяція<= /span>

Фа= 088;макокінети&= #1082;у олмесартанm= 1; досліджуваl= 3;и у пацієнтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю віком від 1 до = 16 років. Кліренс олм = 77;сартану у даних пацієнтів був схожим н= 072; кліренс дорослих пацієнтів з поправкою н = 72; масу тіла.

Ін= 092;ормація про фармакокінk= 7;тику у педіатрич = 85;их пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функцій нир = 86;к відсутня.=

Особи літнього віку (65 років і старше)

У пацієнтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю величина площі під кривою «концентраm= 4;ія-час» (AUC) у стабільномm= 1; стані збільшувалk= 2;ся приблизно н = 72; 35 % у пац&= #1110;єнтів літнь= ого віку (віком 65–75 років) і приблизно н = 72; 44 % у пац&= #1110;єнтів віком від 75 років, порівняно з групою молодшого віку. Це щонайменше частково може бути пов’язано і = 79; середнім зниженням функції нирок у цій групі пацієнтів.

Порушен = 85;я функції нирок

У пацієнтів з легкими, помірними або тяжкими порушеннямl= 0; функції нирок показники AUC у стабільномm= 1; стані збільшилисn= 3; відповідно на 62 = %, 82 % і 179 % порівняно з такими показникамl= 0; у здорових добровольцo= 0;в групи контролю (див. розділ «&= #1057;посіб застосуванl= 5;я та дози» та «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»).

Порушен = 85;я функції печінки

Пі= 089;ля одноразовоk= 5;о пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я показники AUC олмесартанm= 1; у пацієнтів = 079; легким або помірним порушенням функції печінки бул = 80; відповідно на 6 % і 65 % вищими, ніж такі показники у здорових добровольцo= 0;в. Через 2 години післ= 03; прийому пре = 87;арату у здорових добровольцo= 0;в і пацієнтів = 079; легким та помірним порушенням функції печінки незв'язана частка олмесартанm= 1; становила відповідно 0,26= %, 0,34 % і 0,41 %. Після повторного прийому у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки середній показник AUC олмесартанm= 1; був на 65 % більшим, ніж у здорових добровольцo= 0;в. Середні показники C_{max
олмесартанm=
1;
були
подібними у
пацієнтів з =
087;орушенням
функції
печінки та у
здорових до
=
73;ровольців.
О=
094;інку
застосуванl=
5;я
олмесартаl=
5;у
медоксомілm=
1;
пацієнтам з
тяжкими пор
=
91;шеннями
функції
печінки не
проводили (д=
080;в.
розділ
«Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози» та}«&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»).

Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами.=

Колесе&#= 1074;елам (речовина, що зв'язує жовчні кисл = 86;ти):

Одноча&#= 1089;не застосуванl= 5;я 40 мг олмесартанm= 1; медоксоміл&#= 1091; і 3750 мг колесевелаl= 4;у гідрохлориk= 6;у призвело до зниження C_max (максимальн = 86;ї концентрацo= 0;ї) олмесартанm= 1; на 28 % і до зменшення показника AUC олмесартанm= 1; на 39 %. Слабший ефект (зменшення показників Cmax і AUC на 4 % і 15 %, відповідно) спостерігаk= 4;ся при застосу = 74;анні олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; за 4 години перед застосуванl= 5;ям колесевелаl= 4;у гідрохлориk= 6;у.

Період напіввиведk= 7;ння олмесартанm= 1; скорочувавl= 9;я на 50–52 %, незалежно від того, яким чином його застосовувk= 2;ли – одночасно = 079; колесевелаl= 4;у гідрохлориk= 6;ом або за 4 годин&= #1080; до застосуванl= 5;я цього препарату (ди= 074;. розділ «В= 079;аємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Доклінічн= 110; дані з безпеки

У дослідженнn= 3;х хронічної токсичностo= 0; на щурах та собаках ефекти олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; були схожі з іншими антагоністk= 2;ми рецептора AT_{1
і
інгібітораl=
4;и
АПФ:
підвищення
концентрацo=
0;ї
сечовини в
крові (азот
сечовини
крові) і
креатиніну
(внаслідок
функціоналn=
0;них
змін у
нирках,
спричинениm=
3;
блокуванняl=
4;
рецепторів AT1}), зменшення маси серця, зниження еритроцитаl= 8;них параметрів (концентрац= 10;ї еритроцитіk= 4;, гемоглобінm= 1;, гематокритm= 1;), гістологічl= 5;і ознаки ураження нирок (осередки регенераціo= 1; ниркового е = 87;ітелію, потовщення базальної мембрани, ро= 079;ширення ниркових канальців).

Дані небажані ефекти, спричинені фармакологo= 0;чною дією олмеса = 88;тану медоксомілm= 1;, виникали також у доклінічниm= 3; дослідженнn= 3;х з іншими антагоністk= 2;ми рецептора AT_{1
та
інгібітораl=
4;и
АПФ і можуть
бути зменше
=
85;і
шляхом
одночасногl=
6;
внутрішньоk=
5;о
застосуванl=
5;я
натрію
хлориду.}

В обоm= 3; видів твари = 85; спостерігаl= 3;и підвищену активність = 88;еніну у плазмі крові та гіпертрофіn= 2;/гіперплазі&#= 1102; юкстагломеl= 8;улярних клітин ниро = 82;. Ці зміни, які є типовим ефектом класу інгіб= 10;торів АПФ та інших антагоністo= 0;в рецептора AT1, схоже, не мають клінічної значущості.

Подіб= ;но до інших антагоністo= 0;в рецептора AT1, олмеса= ртану медоксоміл підвищує частоту хро = 84;осомних розривів у культурі клітин in vitro. Однак подібні ефекти не були відтворені = 74; декількох дослідженнn= 3;х in vivo, де олмесартанm= 1; медоксоміл застосовувk= 2;ли внутрішньо = 91; дуже високи = 93; дозах, до 2000 мг/кг. У ціло&= #1084;у дані всебічного дослідженнn= 3; на генотокс = 80;чность свід= чать про те, що генотоксичl= 5;а дія олмесартанm= 1; при клінічному застосуванl= 5;і малоймовірl= 5;а.

Канце= ;рогенних ефектів олмесартанm= 1; у дворічном = 91; дослідженнo= 0; на щурах і двох шестим= 10;сячних дослідженнn= 3;х на трансгенниm= 3; мишах не спостерігаl= 3;и.

У дослідженнn= 3;х репродуктиk= 4;ної токсичностo= 0; на щурах олмесартанm= 1; медоксоміл не впливав н= 072; фертильнісm= 0;ь і не чинив тератогеннl= 6;го дії. Як і у випадку з іншими антагоністk= 2;ми рецепторів ангіотензиl= 5;у II, після експо= зиції олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; виживання потомства була знижен = 72;, а у самок, які отримували препарат на пізніх термінах вагітності = 10; під час лактації, ві= 076;значалася дилатація ниркових мисок. Як і інші гіпотензивl= 5;і ліка= рські засоби, олмесартанm= 1; медоксоміл був більш токсичний для вагітни = 93; крол= ів, ніж для вагітних щурів, проте не чи= ;нив при цьому фетотоксичl= 5;у дії.

Клінічні характерисm= 0;ики.

Показання.=

Л&= #1110;кування есе= нціальної артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1; у дорослих пацієнтів.

Лікув= ;ання артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1; у дітей та підлітків віком від 6 до = 18 років.

Протипоказ&= #1072;ння.

-      =              Підвищена чутливість до діючої речовини аб = 86; до одного з компонентіk= 4; лікарськогl= 6; засобу (див. «Склад»).

-      =              Вагітні або жінки, які плануют= 00; завагітнітl= 0; (див. «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я», «Застосуваl= 5;ня у період вагітності або годуван = 85;я груддю»).

-      =              Обструкція жовчовивідl= 5;их шляхів (див «Фармакокіl= 5;етика»).

-      =              Одночасне застосуванl= 5;я олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; з препаратамl= 0;, що містять аліскірен, протипоказk= 2;не пацієнтам, хворим на цу= 082;ровий діабет та ниркову недостатніl= 9;ть (швидкість клубочковоo= 1; фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 м<= sup>2) (див. «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій», «Фармакодиl= 5;аміка»).

Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Д&= #1110;я інших лікарських засобів на олмесартанm= 1; медоксоміл.

І&= #1085;ші препарати з гіпотензивl= 5;ою дією

Гіпотензи = 74;ний ефект олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; може бути збільшений при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з іншими гіпотензивl= 5;ими препаратамl= 0;.

І&= #1085;гібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензиl= 5;у II або аліскірен<= /span>

Подвійна блокада ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронової системи (РААС) за допо&= #1084;огою комбінованl= 6;го застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензиl= 5;у II або аліскірену пов= ’яk= 9;ана з більш високою частотою побічних еф = 77;ктів, таких як артеріальнk= 2; гіпотензія, = 075;іперкалієм&= #1110;я і зниження функції нирок (у тому числі гостр = 72; ниркова нед = 86;статність) порівняно з окремим застосуванl= 5;ям препаратів, що діють на РААС (див. «Пр&= #1086;типоказанн= ;я», «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я», «Фармакодиl= 5;аміка»).

П&= #1088;епарати калію та калійзберіk= 5;аючі діуретичні засоби

П&= #1088;и одночасномm= 1; застосуванl= 5;і препаратів, що діють на ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронову систему з калійзберіk= 5;аючими діуретичниl= 4;и засобами, препаратамl= 0; калію, замінникамl= 0; солі, що містять калій, або іншими препаратамl= 0;, що можуть підвищуватl= 0; рівень калі= 02; (наприклад, гепарином), можливе підвищення концентрацo= 0;ї калію у сироватці крові, тому таке одноча = 89;не застосуванl= 5;я не рекомендуєm= 0;ься (див. «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Н&= #1077;стероїдні протизапалn= 0;ні препарати (Н= 055;ЗП)

Н&= #1055;ЗП, у тому числі ацетилсаліm= 4;илова кислота в дозі більше 3 &= #1075; на добу, а також інгібітори ЦОГ-2 та антагоністl= 0; рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ можуть ді= 103;ти синергічно, зменшуючи клубочкову = 92;ільтрацію. Одночасне застосуванl= 5;я цих препара = 90;ів пов’язано з ризиком гострої нир = 82;ової недостатноl= 9;ті. У таких випадках тр = 77;ба контролюваm= 0;и функцію нирок на початку лікування т = 72; достатнє надходженнn= 3; рідини в організм пацієнта.=

К&= #1088;ім цього, НПЗП при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і можуть зменшувати антигіпертk= 7;нзивну дію антагоністo= 0;в рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ і призводити до зниження їх ефективн = 86;сті.

С&= #1077;квестрант жовчних кислот колесевелаl= 4;

Одночасне застосуванl= 5;я секвестранm= 0;у жовчних кислот колесевелаl= 4;у гідрохлориk= 6;у знижує системний вплив на пікові концентрацo= 0;ї олмесартанm= 1; у плазмі крові та скорочує період його напіввиведk= 7;ння. Застосуванl= 5;я олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; щонайменше за 4 години до прийому колесевелаl= 4;у гідрохлориk= 6;у зменшує їх взаємодію. Тому слід застосовувk= 2;ти олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; щонайменше за 4 години до прийому колесевелаl= 4;у гідрохлориk= 6;у (див. «Фармакокіl= 5;етика»).

І&= #1085;ші препарати<= /span>

П&= #1086;мічено помірне зниження біодоступнl= 6;сті олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; після лікування антацидами (= 084;агнію-алюмі= нію гідроксид). Одночасне застосуванl= 5;я з варфарино = 84; та дигоксином не впливає н= 072; фармакокінk= 7;тику олмесартанm= 1; медоксомілm= 1;.

Д&= #1110;я олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; на інші ліка= 088;ські засоби.

П&= #1088;епарати літію

П&= #1088;и одночасномm= 1; застосуванl= 5;і літію з інгібітораl= 4;и ангіотензиl= 5;перетворюв= 072;льного ферменту та = 079; антагоністk= 2;ми рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ спостерігаl= 3;ося оборотне підвищення = 82;онцентраці&#= 1111; літію в сироватці крові та під= 074;ищення токсичностo= 0; його препаратів, тому така комбінація = 85;е рекомендуєm= 0;ься (див. «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Якщо таке одночасне застосуванl= 5;я необхідне, т= 086; таким пацієнтам рекомендуєm= 0;ься ретельний контроль концентрацo= 0;ї літію в сироватці крові під ча= 089; лікування.=

І&= #1085;ші препарати<= /span>

Н&= #1077; виявили клінічно значущої взаємодії олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; з варфарино = 84;, дигоксином, антацидом (алюмінію гі= 076;роксид/магн= ію гідроксид), гідрохлороm= 0;іазидом та правастатиl= 5;ом. Зокрема, олмесартанm= 1; медоксоміл суттєво не впливав на ф= 072;рмакодинам&= #1110;ку або фармакокінk= 7;тику варфарину, або на фармакокінk= 7;тику дигоксину.

Т&= #1072;кож не було виявлено клінічно значущої ін = 75;ібуючої дії олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; на ферменти 1А1/2, 2А6, 2С8/9, 2С19/ 2D6, 2E1, 3A4 та цитохром Р450 у людини in = vitro т= а помічений мінімальниl= 1; або нульови = 81; індукованиl= 1; ефект щодо цитохрому Р450 у щурів. Тому досліджень взаємодії in vi= vo з відомими інгібітораl= 4;и та індукторамl= 0; ферментів цитохрому Р450 не проводил = 80; та клінічно значущих взаємодій між олмесартанl= 6;м та препаратамl= 0;, метаболізм яких забезп = 77;чується вищевказанl= 0;ми ферментами цитохрому Р450, не очікується.

Педіатр= ;ична популяція<= /span>

Д&= #1086;слідження взаємодії олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; з іншими лікарськимl= 0; засобами пр = 86;водили лише з участ= 102; дорослих пацієнтів. Н= 077;відомо, чи схожі дан= 110; взаємодії у дорослих та дітей.

&nb= sp;

Особливост&= #1110; застосуванl= 5;я.

Зме= ;ншення об’єму циркулюючоo= 1; крові

У пацієнтів з= 10; зменшеним об’ємом циркулюючоo= 1; крові та/або низьким рівнем натрію у сир= 086;ватці крові внаслідок інтенсивноo= 1; терапії діуретикамl= 0;, обмеженого споживання солі з їжею, діареї або блювання може розвин = 91;тися симптоматиm= 5;на артеріальнk= 2; гіпотензія, особливо після засто = 89;ування першої дози лікарськогl= 6; засобу. Такі зміни слід усунути до початку лікування олмесартанm= 1; медоксомілl= 6;м.

Інш= ;і умови, пов’язані з= 10; стимуляцієn= 2; ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронової системи

Пац= ;ієнти, у яких судинний то = 85;ус та функція більшою мірою залежать ві = 76; активності ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронової системи, наприклад, пацієнти із = 090;яжкою застійною серцевою недостатніl= 9;тю або з патологією нирок, у тому числі зі сте= 085;озом ниркової артерії, можуть реаг = 91;вати на інші преп= 072;рати, що впливают= 00; на цю систему, гострою арт = 77;ріальною гіпотензієn= 2;, азотемією, олігурією або, у рідкісних випадках, гострою нир = 82;овою недостатніl= 9;тю. Застосуванl= 5;я антагоністo= 0;в рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ може супроводжуk= 4;атися подібними е = 92;ектами.

Ваз= ;оренальна гіпертензіn= 3;

Зас= ;тосування препаратів, що впливают= 00; на ренін-анг= 110;отензин-аль= достероновm= 1; систему, у па&#= 1094;ієнтів із двобічни = 84; стенозом ниркової ар = 90;ерії єдиної нирк = 80;, що функціонує, пов’язане з = 088;изиком розвитку тяжкої артеріальнl= 6;ї гіпотензії та ниркової недостатноl= 9;ті.

Пор= ;ушення функції нирок та трансплантk= 2;ція нирки

У пацієнтів з порушенням функції нирок, які застосовуюm= 0;ь олмесартанm= 1; медоксоміл, = 088;екомендуєт&= #1100;ся періодично контролюваm= 0;и концентрацo= 0;ю калію та креатиніну = 91; сироватці к = 88;ові. Застосуванl= 5;я олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; не рекомендовk= 2;не пацієнтам і = 79; тяжким порушенням функції нирок (кліренс кре= 072;тиніну менше 20 мл/хв) (див. «Спосіб застосуванl= 5;я та дози», «Фармакокіl= 5;етика»). Досвід застосуванl= 5;я олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; пацієнтам, які недавно перенесли трансплантk= 2;цію нирки або у пацієнтів і = 79; термінальнl= 6;ю нирковою недостатніl= 9;тю (кліренс креатиніну = 84;енше 12 мл/хв) відсутній.=

Пор= ;ушення функції печінки

Олм= ;есартану медоксоміл не рекомендовk= 2;ний для застосуванl= 5;я пацієнтам і = 79; тяжким пору = 96;енням функції печінки через відсутністn= 0; досвіду йог = 86; застосуванl= 5;я (див. «Спосіб застосуванl= 5;я та дози» щод= 086; дозування препарату п = 88;и легкому та помірному порушенні функції печ= 10;нки).

Гіп= ;еркаліємія

Пре= ;парати, що впливают= 00; на ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронову систему, можуть пров = 86;кувати гіперкалієl= 4;ію. Ризик її розвитку збільшуєтьl= 9;я у пацієнтів літнього віку і може мати леталь = 85;ий результат п = 88;и нирковій недостатноl= 9;ті та цукровом = 91; діабеті, при супутньому застосуванl= 5;і інших препаратів, що призводять до підвищен = 85;я рівня калію та/або при наявності інтеркуренm= 0;них захворюванn= 0;.

Пер= ;ед призначеннn= 3;м супутніх препаратів, = 097;о впливають н = 72; ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронову систему, слі= 076; ретельно оцінити спі = 74;відношення можливої користі та можливого ризику цьог = 86; лікування т = 72; розглянути інші можливості терапії (також див. розділ «Под = 74;ійна блокада ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронової системи (РААС)»).&nb= sp; До основни = 93; факторів ризику гіперкалієl= 4;ії відносятьсn= 3;:

- = &nb= sp; цукрови= ;й діабет, порушення функції нирок, паціє= 085;ти віком від 70 років= ;;

- = &nb= sp; комбіна= ;ція з одним або кількома препаратамl= 0;, що впливают= 00; на ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронову систему та/або з препаратамl= 0; калію. Деякі препарати, навіть клас = 80; препаратів можуть спричинити гіперкалієl= 4;ію: замінники солі, калієвміснo= 0; препарати, калійзберіk= 5;аючі діуретичні засоби, інгібітори АПФ, антагоністl= 0; рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ, нестероїднo= 0; протизапал&#= 1100;ні засоби, у тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, гепарин, імунодепреl= 9;анти, наприклад, циклоспориl= 5; або такролімус, триметоприl= 4;;

- = &nb= sp; інтерку= ;рентні захворюванl= 5;я та стани, у то&= #1084;у числі дегідратацo= 0;я, гостра деко = 84;пенсація серцевої діяльності, метаболічнl= 0;й ацидоз, збільшення тяжкості ниркових порушень, раптове порушення функції нир = 86;к, наприклад, при інфекційниm= 3; захворюванl= 5;ях, лізис кліти = 85;, наприклад, при гострій ішемії кінцівок, рабдоміоліk= 9;і, політравмаm= 3;.

У пацієнтів і = 79; такими факторами ризику рекомендуєm= 0;ься постійний контроль концентрацo= 0;ї калію у сироватці крові (див. «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємодій»).

Подвійна блокада ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронової системи (РААС)

Існує доказ того, що одночасн = 77; застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензиl= 5;у II або аліскірену підвищує ризик артеріальнl= 6;ї гіпотензії, гіперкалієl= 4;ії і зниження ф= 091;нкції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатноl= 9;ті). Тому подвійна блокада РАА = 57; в пов’язана = 079; одночасним застосуванl= 5;ям інгібіторіk= 4; АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензиl= 5;у II або аліскірену не рекомендовk= 2;на (див. «Взаємод= ;ія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій», «Фармакодиl= 5;аміка»).

Якщо терапія подвійної блокади вважається = 72;бсолютно необхідною, її слід проводити т= 10;льки під наглядо = 84; фахівця та з= 072; умови регул= 03;рного та ретельного моніторингm= 1; функції нирок, рівня електролітo= 0;в та артеріал= 00;ного тиску.

Інгібіторl= 0; АПФ і блокатори рецепторів ангіотензиl= 5;у II не слід одночасно застосовувk= 2;ти пацієнтам з діабетичноn= 2; нефропатієn= 2;.

Пре= ;парати літію

Як o= 0; з іншими антагоністk= 2;ми рецепторів ангіотензиl= 5;у II, одночасне застосуванl= 5;я літію з олме= 089;артану медоксомілl= 6;м не рекомендуєm= 0;ься (див. «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Сте= ;ноз устя аорти або мітральний стеноз; обст= 088;уктивна гіпертрофіm= 5;на кардіоміопk= 2;тія

Олм= ;есартану медоксоміл = 79; обережністn= 2; застосовувk= 2;ти пацієнтам з= 10; стенозом устя аорти ч= 080; мітральним стенозом аб = 86; з обструкти = 74;ною гіпертрофіm= 5;ною кардіоміопk= 2;тією.

Пер= ;винний альдостероl= 5;ізм

Пац= ;ієнти з первинним альдостероl= 5;ізмом не реагують на антигіпертk= 7;нзивні препарати, щ= 086; діють шляхо = 84; інгібуваннn= 3; ренін-ангіо = 90;ензинової системи. Таким чином, застосуванl= 5;я олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; не рекомендуєm= 0;ься таким пацієнтам.=

Спр= ;у-подібна ентеропатіn= 3;

У дуже рідкісних випадках тяжка хронічна ді = 72;рея з істотною втратою мас = 80; тіла, що вини&#= 1082;ала серед пацієнтів, які застосовуюm= 0;ь олмесартан протягом періоду від кількох міс= 03;ців до року післ= 103; початку прийому пре = 87;арату, можливо, спричинене локалізоваl= 5;ою реакцією гіперчутлиk= 4;ості уповільненl= 6;го типу. Кишков= 072; біопсія таких пацієнтів часто вказувала н = 72; атрофію вор = 89;инок. Якщо у пацієнта виникають такі симпто = 84;и під час лікування олмесартанl= 6;м, необхідно виключити іншу етіологію. Слід розгля = 85;ути припинення прийому олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; в тих випадк= 072;х, коли інша етіологія н = 77; визначена. У випадках, коли симптоми зникають і спру-подібн = 72; ентеропатіn= 3; підтверджеl= 5;а біопсією, лі= 082;ування олмесартанm= 1; медоксомілl= 6;м не слід поно= 074;лювати.

Етн= ;ічні відмінностo= 0;

Як o= 0; у всіх антаг= 086;ністів рецепторів ангіотензиl= 5;у II, антигіпер = 90;ензивний ефект олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; дещо менший = 091; представниl= 2;ів негроїдної раси, ніж в інших пацієнтів, можливо, через більш = 91; поширеністn= 0; низького рі = 74;ня реніну в цій популяції.

Інш= ;е

Зна= ;чне зниження артеріальнl= 6;го тиску на тлі лікування будь-якими антигіпертk= 7;нзивними засобами у пацієнтів з ішемічною хворобою се = 88;ця або з порушенням мозкового кровообігу може призвести д = 86; інфаркту міокарда та = 110;нсульту.

Пре= ;парат містить лактозу, том= 091; його не слід застосовувk= 2;ти пацієнтам і = 79; вродженою непереносиl= 4;істю галактози, вродженою недостатніl= 9;тю лактази або = 079; порушенням всмоктуванl= 5;я глюкози та галактози.=

Засто= ;сування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вагітн= 110;сть

К&= #1072;рдосал^® протипоказk= 2;ний вагітним аб = 86; жінкам, які п&#= 1083;анують завагітнітl= 0;. Якщо під час лікування засобом Кардосал^® підтверджуn= 8;ться вагітність, його застос = 91;вання необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосуванl= 5;я вагітним. Еп= 110;деміологіч&= #1085;і дані про ризик тератогеннl= 6;го впливу інгі = 73;іторів АПФ у І триместрі вагітності не переконливo= 0;; однак деяке збільшення ризику не може бути виключеним. Хоча не існу= 108; контрольовk= 2;них епідеміолоk= 5;ічних даних про ризик засто = 89;ування антагоністo= 0;в рецепторів = 72;нгіотензин&#= 1091; II, подібні ризики можуть існувати пр = 80; застосуванl= 5;і цього класу препаратів. = 071;кщо тривала терапія антагоністk= 2;ми рецепторів ангіотензиl= 5;у II життєво необхідна, пацієнткам, які плануют= 00; завагітнітl= 0;, рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти інші антигіпертk= 7;нзивні препарати, б= 077;зпека застосуванl= 5;я яких при ваг= 110;тності доведена. Пр= 080; діагностувk= 2;нні вагітності слід негайн = 86; припинити застосуванl= 5;я антагоністo= 0;в рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ та призначити альтернатиk= 4;не лікування. У ІІ та ІІІ триместрах антагоністl= 0; рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ чинять токсичну ді= 02; на плід (приг&#= 1085;ічення функції нирок, олігогідроk= 2;мнія, затримка осифікації кісток черепа) та не&#= 1084;овля (ниркова недостатніl= 9;ть, артеріальнk= 2; гіпотензія, гіперкалієl= 4;ія) (див. розділ «&= #1044;оклінічні дані з безпеки» вище). У випадку зас = 90;осування антагоністo= 0;в рецепторів = 72;нгіотензин&#= 1091; ІІ у ІІ та ІІІ триместрах треба визначити функцію нирок та осифікацію кісток чере = 87;а у плода за даними ультразвукl= 6;вого дослідженнn= 3;. За немовлятамl= 0;, матері яких застосовувk= 2;ли антагоністl= 0; рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ, слід спостерігаm= 0;и через можли = 74;у артеріальнm= 1; гіпотензію (див. розділ «Протипокаk= 9;ання» та «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Годува= 085;ня груддю

Д&= #1086;ведено, що олмесартан екскретуєтn= 0;ся у молоко щурів, однак аналогічні дані щодо лю= 076;ини відсутні. Жінкам, які годують груддю, не слід застосовувk= 2;ти Кардосал^® через відсутністn= 0; досвіду йог = 86; застосуванl= 5;я у цей період. Замість лікарськогl= 6; засобу Кард = 86;сал^® можна застосовувk= 2;ти інші антигіпертk= 7;нзивні препарати, безпека застосуванl= 5;я яких у періо= 076; годування груддю доведена, особливо пр = 80; годуванні немовлят аб = 86; недоношениm= 3; дітей.

Здатн= ;ість впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Кардо = 89;ал^® має незначний або помірни = 81; вплив на здатність керувати транспортнl= 0;ми засобами чи = 110;ншими механічнимl= 0; засобами. Запаморочеl= 5;ня або підвищена втомлюваніl= 9;ть можуть інод= 10; виникати у пацієнтів, які приймають антигіпертk= 7;нзивну терапію, що може порушити зд = 72;тність до реагування.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Дорослі

Почат= ;кова добова доза олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; становить 10 мг 1 раз на добу. Якщо зменшення артеріальнl= 6;го тиску недостатнє, то дозу слід збільшити д = 86; 20 мг 1 раз на добу. Якщо є необхіднісm= 0;ь, дозу препарату можна збільшити д = 86; 40 мг 1 раз на добу (максимальн = 72; добова доза) &#= 1072;бо додати до лікування гідрохлороm= 0;іазид.

Антиг= ;іпертензив = 85;ий ефект олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; спостерігаn= 8;ться, як правило, протягом
2 тижнів після початку лікування, а максимальнl= 0;й ефект спостерігаn= 8;ться через 8 тижні&#= 1074; після початку терапії. Це слід мати на увазі при розгляді зміни режим = 91; дозування д = 83;я будь-якого пацієнта.

Пацієнти літнього віку (65 років і старше)

Зазви= ;чай немає необхідносm= 0;і у коригуван = 85;і дози пацієнтам літнь= 086;го віку (див. рекомендовk= 2;ні дози для пацієнтів і = 79; порушенням функції нирок). При підви= ;щенні добової доз = 80; до максимальнl= 6;ї, що становит= 00; 40 мг, слід ретельно ко = 85;тролювати артеріальнl= 0;й тиск.

Пацієнти з порушення = 84; функції нирок

Макси= ;мальна добова доза для пацієнтів і = 79; порушенням функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості (кл= 110;ренс креатиніну 20–60 мл/хв) ста = 85;овить 20 мг, оскільки досвід застосуванl= 5;я вищих доз у цій групі відсутній. Олмесартанm= 1; медоксоміл не показани = 81; при тяжкому порушенні функції нирок (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв) через незначний досвід його застосуванl= 5;я таким пацієнтам (див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Фармакокіl= 5;етика»).

Поруш= ;ення функції печінки

При порушенні функції печінки легкого сту = 87;еня тяжкості корекція дози не потрібна. Пр= 080; помірному ступені порушення початкова доза олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; становить 10 мг на добу, а максимальнk= 2; – 20 мг. При супутньому призначеннo= 0; пацієнтам і = 79; порушенням функції печінки діу = 88;етичних засобів та/або інших антигіпертk= 7;нзивних засобів необхідно ретельно сп = 86;стерігати за рівнем артеріальнl= 6;го тиску та функцією нирок. Олмесартанm= 1; медоксоміл не показани = 81; при тяжкому порушенні функції печінки чер = 77;з відсутністn= 0; достатньогl= 6; досвіду зас = 90;осування (див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Фармакокіl= 5;етика»). Олмесартан медоксоміл не слід застосовувk= 2;ти пацієнтам з обструкцієn= 2; жовчовивідl= 5;их шляхів (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Педіа= ;трична популяція.=

Д&= #1110;ти та підлітки віком від 6 до = 18 років

Р&= #1077;комендован= ;а початкова доза олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; дітям віком від 6 до 18 рокіk= 4; становить 10 мг 1 раз на добу. Якщо артеріальнl= 0;й тиск не зменшуєтьсn= 3; достатньоn= 2; мірою, дозу можна підвищити д = 86; 20 мг 1 раз на до = 73;у. При необхідносm= 0;і більш вираженого зниження артеріальнl= 6;го тиску, дітям із масою тіл= 072; ≥ 35 кг дозу олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; можна підви = 97;ити до 40 мг на добу= ;. Для дітей із масою тіла < 35 кг добова доза не повинна перевищуваm= 0;и 20 мг.

С&= #1087;осіб застосуванl= 5;я

З метl= 6;ю дотримання режиму дозування лікарський засіб Кардосал^® рекомендуn= 8;ться застосовувk= 2;ти приблизно в один і той самий час кожен день, з їжею або без, наприклад під час сніданку. Таблетки сл= 10;д запивати достатньою кількістю рідини (наприклад, 1 склянкою води). Таблетку не слід розжовуватl= 0;.

Діти.=

З&= #1072;стосовуват= ;и для лікування артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1; дітям та підліткам віком від 6 до = 18 років. Безпека та ефективнісm= 0;ь для дітей віком від 1 до 5 років ще не встановленo= 0;. Наявні на сьогодні дані, наведені в розділах «П = 86;бічні реакції» та «Фармакодиl= 5;аміка», проте рекомендацo= 0;й щодо дозування скласти неможливо. Застосовувk= 2;ти препарат ді = 90;ям до 1 року не слід із міркувань безпеки та у зв’язку з відсутністn= 2; даних.

Передозува&= #1085;ня.

Щ&= #1086;до пер= едозування є лише обмежена інформація. Імовірнішиl= 4; ефектом при передозуваl= 5;ні є артеріальнk= 2; гіпотензія. = 059; разі передозуваl= 5;ня за пацієнтом слід уважно спостерігаm= 0;и і проводити симптоматиm= 5;ну, підтримуючm= 1; терапію.

Даних щодо можливості виведення олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; шляхом діалізу немає.

Побічні реакції.

Огляд= ; профілю безпеки

Побіч= ;ні реакції, що н&#= 1072;йчастіше виникають у = 093;оді лікування з = 72;собом Кардосал^®, – головні бо= 083;і (7,7 %), грипоподі= 073;ні симптоми (4,0 %) і &#= 1079;апаморочен= ня (3,7 %).

У плацебо контрольовk= 2;них дослідженнn= 3;х монотерапіo= 1; єдиною побі = 95;ною реакцією, по= 074;’язаною з лікування = 84;, було запаморочеl= 5;ня (частота 2,5 % пр = 80; застосуванl= 5;і олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; і 0,9 % у групі плацебо).

Часто= ;та відхилень лабораторнl= 0;х параметрів була трохи вищою при застосуванl= 5;і олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; порівняно з плацебо: гіпертриглo= 0;церидемія – 2,0 % при засто = 89;уванні олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; порівняно з 1,1= % при застосуванl= 5;і плацебо, підвищення рівня креатин фосфокіназl= 0; – 1,3 % при засто = 89;уванні олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; порівняно з 0,7= % при застосуванl= 5;і плацебо.

Небаж= ;ані ефекти за результатаl= 4;и клінічних д = 86;сліджень Кардосалу®, досліджень безпеки пре = 87;арату, що вийшов на ринок, та спонтанних повідомленn= 0; наведені в таблиці. Побічні реа = 82;ції розподіляn= 2;ться за частотою виникнення таким чином: дуже часто (³1/10); часто

(³ 1/100, < 1/10); іноді (³ 1/1000, < 1/100); рідко (³ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко
(<= 1/10000); частота невідома (не може бути оцінена із наявних джерел).

Систем= и органів за класифікац= 110;єю MedDRA	Побічн= і реакції	Частот= а
З= ; боку системи крові та лімфатично= 111; системи	Т= ;ромбоцитоп = 77;нія	Нечасто
З боку імунної системи	А= ;нафілактич = 85;а реакція	Нечасто
З боку метаболізм= 091; та травлення	Г= ;іпертриглі = 94;еридемія	Часто
Г= ;іперхолест = 77;ринемія	Н= ;ечасто
Г= ;іперурикем= 10;я	Часто
Г= ;іперкалієм= 10;я	Рідко
З боку нервової системи	З= ;апаморочен = 85;я	Часто
Г= ;оловний біль	Часто
З боку органів слуху	В= ;ертиго	Нечасто
З боку серця	С= ;тенокардія	Нечасто
Т= ;ахікардія=	Н= ;ечасто
З боку судин	А= ;ртеріальна гіпотензія	Рідко
Р= ;еспіраторн= 10;, торакальні і медіастина= 083;ьні порушення	Б= ;ронхіт	Часто
Ф= ;арингіт	Часто
К= ;ашель	Часто
Р= ;иніт	Часто
З боку шлунково-ки&#= 1096;кового тракту	Г= ;астроентер = 80;т	Часто
Д= ;іарея	Часто
Б= ;іль в животі	Часто
Н= ;удота	Часто
Д= ;испепсія=	Часто
Б= ;лювання	Нечасто
Спру-подібl= 5;а ентеропаті= 103; (див. «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)	Дуже рідко=
З боку печінк&#= 1080; та жовчовивід= 085;их шляхів <= /span>	Аутоімунн = 80;й гепатит*	Невідомо=
З боку шкіри та підшкірних тканин	Е= ;кзантема=	Нечасто
А= ;лергічний дерматит	Нечасто
К= ;ропив’янка	Нечасто
В= ;исипання=	Нечасто
С= ;вербіж	Нечасто
А= ;лопеція	Невідомо
А= ;нгіоневрот = 80;чний набряк	Рідко
П= ;орушення з боку скелетно-м'я&= #1079;ової системи і сполучної тканини	А= ;ртрит	Часто
Б= ;іль у спині	Часто
Б= ;іль у кістках	Часто
М= ;іалгія	Нечасто
А= ;ртралгія=	Нечасто
М= ;'язові судоми	Рідко
П= ;орушення з боку нирок та сечовивідн= 080;х шляхів	Г= ;ематурія=	Часто
І= ;нфекція сечовивідн= 080;х шляхів	Часто
Г= ;остра ниркова недостатні= 089;ть	Рідко
П= ;орушення функції нирок	Рідко
З= ;агальні порушення	Б= ;іль	Часто
Б= ;іль у грудній клітці	Часто
П= ;ериферични = 81; набряк	Часто
Г= ;рипозні симптоми	Часто
П= ;ідвищена втомлювані= 089;ть	Часто
Н= ;абряк обличчя	Нечасто
А= ;стенія	Нечасто
З= ;агальне нездужання	Нечасто
Л= ;етаргічний стан	Рідко
З= ;міни лабораторн= 080;х параметрів	П= ;ідвищення рівня ферментів печінки	Часто
П= ;ідвищення рівня сечовини у крові	Часто
П= ;ідвищення рівня креатинфос= 092;окінази у крові	Часто
П= ;ідвищення рівня креатиніну у крові	Рідко

*&nbs= p;У післяреєстl= 8;аційному періоді повідомлялl= 6;ся про випадки виникнення аутоімунноk= 5;о гепатиту з латентним періодом ві = 76; кількох місяців до років, що були оборотними після відміни застосуванl= 5;я олмесартанm= 1;.<= /p>

П= овідомлялоl= 9;я про поодинокі випадки рабдоміоліk= 9;у, пов’язані в часі із застосуванl= 5;ям блокаторів = 88;ецепторів ангіотензиl= 5;у II.<= /span>

Додат= ;кова інформація про особлив= 10; групи паціє = 85;тів

Педіа= ;трична популяція<= /span>

У ході двох клінічних досліджень = 79; участю діте = 81; та підліткі = 74; (361 особа) вікоl= 4; від 1 до 17 рокіk= 4; був проведений моніторинг = 73;езпеки олмесартанm= 1; медоксомілm= 1;. У той час кол&#= 1080; природа і тяжкість побічних реакцій бул = 72; аналогічноn= 2;, як і у дорослих пацієнтів, частота нижченаведk= 7;них побічних реакцій у дітей була вищою, ніж у дорослих:=

- &nb= sp; = носові кровотечі у дітей є поширеною побічною ре = 72;кцією ( ≥ 1/100 до < 1/10), про які не повідомлялl= 0; відносно дорослих пацієнтів.=

- &nb= sp; = протягl= 6;м 3 тижнів подвійно сліпого дослідженнn= 3; частота виникнення запаморочеl= 5;ня та головног = 86; болю, що вимагали лікування, б= 091;ла майже в два рази вищою у дітей віком від

6 до 17 років у групі, що застосовувk= 2;ла олмесартанm= 1; медоксоміл = 91; високих дозах.

З= агалом профіль безпеки олмесартанm= 1; медоксомілm= 1; у педіатричнl= 0;х пацієнтів н = 77; відрізнявсn= 3; значною мірою від профілю безпеки дорослих пацієнтів.=

Пацієнти літнього віку (65 років і старше)

У пацієнтів літнього віку гіпотензія може спостерігаm= 0;ися дещо частіш = 77; (від «рідко» до «іноді»).

П&= #1086;відомлення про можливі побічні реакції

Повід= ;омлення про можливі побічні реакції є дуже важливими у післяреєстl= 8;аційний період застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу. Це дає змогу продовжуваm= 0;и спостережеl= 5;ня за співвідношk= 7;нням користі/риз = 80;ку застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу. До працівникіk= 4; охорони здоров’я звертаютьсn= 3; із прохання = 84; повідомлятl= 0; про будь-які можливі поб= 10;чні реакції.

&n= bsp;

Термі= ;н придатностo= 0;.

3 роки.

Умови зберігання.

Спеціальні умови зберігання не вимагают= 00;ся. Зберігати в недоступноl= 4;у для дітей мі= 089;ці.

Упаковка.

14 таблеток у блістері, по 1 або по 2 блістери в к= 072;ртонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.=

Виробн&#= 1080;к.

Б&= #1077;рлiн-Хемi АГ.

&nb= sp;

i= 2;ісцезнаход= 078;ення виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.<= /span>

Г&= #1083;інікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина.=

Виробн&#= 1080;к.

Д&= #1072;iчi Санкiо Ю&= #1088;оуп ГмбХ.

&nb= sp;

i= 2;ісцезнаход= 078;ення виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності. Л = 91;іпольдштра&#= 1089;е 1, 85276 Пфафенхофеl= 5;, Німеччина.=

&nb= sp;

Виробн&#= 1080;к.

Л&= #1072;бораторіoс Менаріні С.А.

&nb= sp;

i= 2;ісцезнаход= 078;ення виробника т = 72; його адреса місця провадженнn= 3; діяльності.<= /span>

А&= #1083;ьфонс XII, 587, Бадалона, Барселона, 08918, Іспанія.

&nb= sp;

Виробн&#= 1080;к.

М&= #1077;наріні-Фон Хейден ГмбХ.

&nb= sp;

i= 2;ісцезнаход= 078;ення виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

Л&= #1077;йпцігер штрасе 7-13, 01097 Дрезден, Німеччина.=

&nb= sp;

За&= #1103;вник.

= 052;енаріні Інтернешонk= 2;л Оперейшонс Люксембург С.А.

i= 2;ісцезнаход= 078;ення заявника.=

1, Авеню де ла Гар, Л-1611, Люксембург, Люксембург.

(CARDOSAL® 40 MG)

(CARDOSAL^® 40 MG)