ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МЕТФОРМІН-САНОФІ

(METFORMIN-SANOFI)

Склад:=

діюча речовина: метформіну гідрохлорид;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить метформіну гідрохлориду 1000 мг;

допоміжні речов= ини: гіпр= омелоза, повідон, магнію стеарат, макрогол 6000, титану діоксид
(Е 171).

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;text-decoration:none;text-unde= rline: none'>Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

білого кольору довгасті таблетки, вкриті плі= вковою оболонкою, з фаскою, опуклі з одного боку, звужені в центрі з іншого боку, з розподільними лініями з обох боків.=

<= /span>

Фармакотерапевтична група. Засоби, = що впливають на травну систему і метаболізм. Антидіабетичні препарати. = Пероральні гіпоглікемічні засоби, = за винятком інсулінів. Бігуаніди. Код АТХ А10В А02.

=

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії.

Метформін є бігуанідом з антигіперглікемічним ефектом, як на гіперглікемію натще, так і після прийому їжі. Знижує рівень глюкози у плазмі крові як натще, так і після прийому їжі. Не стимулює секрецію інсуліну і не спри= чиняє гіпоглікемічного ефекту, опосередкованого цим механізмом.=

Метформін чинить антигіперлікемічний ефект за допомогою кількох механізмів:

-           метформін знижує продукування глюкози у печінці, метформін полегшує периферичне захоплення та утилізацію глюкози, частково за рахунок посилення дії інсуліну;<= /span>

-           метформін змінює= обмін глюкози в кишківнику: поглинання з кровообігу збільшується, а всмоктування з їжі знижується. Додаткові механізми, пов’язані з кишківником, включають збільшення вивільнення глюкагоноподібного пептиду 1 (ГПП-1) і зниження резорбції жовчних кислот. Метформін змінює мікробіом кишечника;<= /span>

-           метформін може покращити ліпідний профіль у пацієнтів з гіперліпідемією.=

У ході клінічних досліджень під час застосуван= ня метформіну маса тіла пацієнтів залишалася стабільною або помірно знижувалас= я.

Метформін є актива= тором аденозинмонофосфатпротеїнкінази (AMPK) і підвищує транспортну здатність усіх типів мембранних переносників глюкози (GLUT).

Фармакокінетика.

Всмоктування.<= span style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt'>

Після перорального прийому метформіну час досягнення максимальної концентрації (С_max) становить близько 2,5 години (Т_{max).
Абсолютна біодоступність метформіну у формі таблеток 500 мг або 800 мг
становить приблизно 50–60 % у здорових добровольців. Після перорального
застосування фракція, що не всмокталася та виводиться з калом, становить 20=
–30
%.}

Після перорального застосування абсорбція метформіну є насичуваною і неповною.

Передбачається, що поглинання метформіну є нелінійним. При застосув= анні метформіну в рекомендованих дозах і режимах дозування стабільна концентраці= я у плазмі крові досягається протягом 24–48 годин і становить менше 1 мкг/мл. У= контрольованих клінічних дослідженнях максимальні рівні метформіну у плазмі крові (С_m=
ах) не перевищували 5 мкг/мл навіть при застосуванні максимальних доз.

При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується і дещо уповільнюється.

Після перорального застосування у дозі 850 мг спостерігалося знижен= ня максимальної концентрації у плазмі крові на 40 %, зменшення AUC – на 25 % і збільшення на 35 хвилин часу досягнення максимальної концентрації у плазмі крові. Клінічна значущість цих змін невідома.

Розподіл.

Зв’язування з білками плазми крові незначне. Метформін проникає в еритроцити. Максимальна концентрація у крові нижча, ніж максимальна концентрація у плазмі крові, тоді як час досягнення приблизно однаковий. Еритроцити, найімовірніше, являють собою вторинний компартмент розподілу метформіну. Середній об’єм розподілу (Vd) коливається у діапазоні 63–276 л.

Метаболізм.

Метформін виводиться у незміненому вигляді з сечею. Метаболітів у людини не виявлено.

Виведення.

Нирковий кліренс метформіну становить > 400 мл/хв. Це вказує на = те, що метформін виводиться за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції. Після перорального прийому період напіввиведення становить прибли= зно 6,5 години. При порушеній функції нирок нирковий кліренс знижується пропорц= ійно до кліренсу креатиніну і тому період напіввиведення збільшується, що призво= дить до збільшення рівня метформіну у плазмі крові.

Особливі групи пацієнтів.

Ниркова недостатність.

Наявні обмежені дані щодо пацієнтів із помірним ступенем ниркової недостатності, тому неможливо точно оцінити системну експозицію метформіну в цій групі пацієнтів порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Тому необхідне коригування дози згідно з клінічною ефективністю/переносимістю (д= ив. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Діти.

У результаті проведення дослідження однократної дози 500 мг метформіну гідрохлориду фармакокінетичний профіль у пацієнтів педіатричної популяції був аналогічним такому у здорових дорослих.

Дані щодо застосування багаторазових доз обмежені одним дослідженням.

Після повторного введення 500 мг метформі= ну двічі на добу протягом 7 днів у пацієнтів педіатричної популяції пікова концентрація у плазмі крові (C_max) та системна експозиція (AUC0-= t) знижувалися приблизно на 33 % та 40 % відповідно порівняно з такими у дорос= лих пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які отримували повторні дози 500 мг д= ва рази на добу протягом 14 днів.

Оскільки доза титрується індивідуально на основі глікемічного контролю, вищезазначена інформація має обмежене клінічне значення.

Клінічні характеристики.

Показання.

Цукровий діабет 2 типу при неефективності дієтотерапії та режиму фізичних навантажень, особливо у хворих з надлишковою масою тіла:

– як монотерапія або у складі комбінованої тер= апії з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами чи з інсуліном для лікування дорослих;

– як монотерапія або у складі комбінованої тер= апії з інсуліном для лікування дітей віком від 10 років та підлітків.=

Для зменшення ускладнень цукрового діабету у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу і надлишковою масою тіла= як препарат першої лінії після неефективної дієтотерапії.

=

Протипоказання.

–&nb= sp;     Підвищена чутливість до метформіну або до будь-якого іншого компонента препарату;

–&nb= sp;     будь-який тип гострого метаболічного ацидозу (наприклад лактоацидоз, діабетичний кетоацидоз);=

–&nb= sp;     діабетична прекома;

–&nb= sp;     ниркова недостатність тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) <<= /span> 30 мл/хв);

–&nb= sp;     гострі стани, що протікають з ризиком розвитку поруше= нь функції нирок, такі як: зневоднення організму, тяжкі інфекційні захворюванн= я, шок;

–&nb= sp;     захворювання, що можуть призводити до розвитку гіпокс= ії тканин (особливо гострі захворювання або загострення хронічної хвороби): декомпенсована серцева недостатність, дихальна недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, шок;

–&nb= sp;     печінкова недостатність, гостре отруєння алкоголем, алкоголізм.

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Комбінації, що не рекомендується застосовувати.

Алкоголь. Алкого= льна інтоксикація асоціюється з підвищеним ризиком лактоацидозу, особливо при голодуванні, недоїданні або печінковій недостатності.

Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини. Пацієнтам застосування метформіну слід припин= ити до або під час проведення дослідження та не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження і лише після повторної оцінки та встановлен= ня стабільного стану функції нирок (див. розділи «Спосіб застосування та дози»= та «Особливості застосування»).

Комбінації, які слід застосовувати з обережністю. Деякі лікарські засоби, наприклад нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксиге= нази (ЦОГ) II, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II і діуретики, особливо петльові діуретики, можуть негативно вплинути на функцію нирок, що може збільшити ризик виникнення лактоацидозу. На початку лікування вищезазначеними лікарськими засобами або= у разі їх застосування в комбінації з метформіном необхідний ретельний контро= ль функції нирок.

Лікарські засоби, що чинять гіперглікемічну дію (глюкокортикостероїди системної та місцевої дії, симпатоміметики). Необхідно частіше контролювати рівень глюкоз= и у крові, особливо на початку лікування. Під час і після припинення такої сумі= сної терапії необхідно коригувати дозу препарату.

Транспор= тери органічних катіонів (OCT)

Метформі= н є субстратом обох транспортерів OCT1 і OCT2.

Супутнє застосування метформіну з:

- інгібі= торами OCT1 (такими як верапаміл) може зменшити ефективність метформіну;

- індукт= орами OCT1 (такими як рифампіцин) може збільшити шлунково-кишкове всмоктування та ефективність метформіну;

- інгібіторами OCT2 (такими як циметидин, долутегравір, ранолазин, триметоприм, вандетаніб, ізавуконазол) може знизити ниркове виведення метформіну з подальшим збільшенням концентрації метформіну в плаз= мі крові;

- інгібі= торами і OCT1, і OCT2 (такими як кризотиніб, олапариб) може вплинути на ефективність та ниркове виведення метформіну.

Тому рекомендується виявляти особливу обережні= сть при супутньому застосуванні цих препаратів з метформіном, особливо щодо пацієнтів з порушенням функції нирок, оскільки концентрація метформіну в пл= азмі крові може зрости. За необхідності слід зважити можливість коригування дози метформіну, оскільки інгібітори/індуктори OCT можуть вплинути на ефективніс= ть метформіну.

&nb= sp;

Особливо= сті застосування.

Лактоацидоз є дуже рідкісним, але тяжким метаболічним ускладненням, що найчастіше виникає при гострому погіршенні функції нирок, серцево-легеневому захворюва= нні або сепсисі. При гострому погіршенні функції нирок відбувається кумуляція метформіну, що збільшує ризик розвитку лактоацидозу.

У разі зневоднення (сильної діареї або блювання, гарячки або зменшення споживання рідини) рекомендується тимчасово припинити застосування метформіну і зверну= тися за медичною допомогою.

Пацієнта= м, які отримують метформін, слід з обережністю розпочинати лікування засобами, що можуть гос= тро погіршити функцію нирок (наприклад гіпотензивними препаратами, сечогінними засобами та НПЗП). Інші фактори ризику виникнення лактоацидозу включають надмірне споживання алкоголю, печінкову недостатність, недостатньо контрольований цукровий діабет, кетоз, тривале голодування і будь-які стани, пов’язані з гіпоксією, а також супутнє застосування лікарських засобів, що можуть призвести до лактоацидозу (див. розділи «Протипоказання» і «Взаємоді= я з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти= та/або особи, що здійснюють за ними догляд, мають бути проінформовані про ризик розвитку лактоацидозу. Характерними ознаками лактоацидозу є ацидотична задишка, біль у живот= і, м’язові судоми, астенія та гіпотермія, у подальшому можливий розвиток коми.= У разі появи будь-якого симптому лактоацидозу пацієнт повинен припинити застосування метформіну і негайно звернутися до лікаря. <= /p>
Лактоацидоз характеризується діагностичними ла= бораторними показниками: зниження рівня pH крові (< 7,35), підвищення сироватко= вої концентрації лактату у плазмі крові (> 5 ммоль/л) і підвищення аніонного інтервалу та підвищення співвідношення вмісту лактат/піруват.

Пацієнти= з встановленими або підозрюваними мітохондріальними захворюваннями:

Пацієнта= м з встановленими мітохондріальними захворюваннями, такими як мітохондріальна енцефалопатія з лактоацидозом та інсультоподібними епізодами (синдром MELAS= ) та мітохондріальний успадкований діабет і глухота (MIDD), застосування метформ= іну не рекомендується через ризик загострення лактоацидозу та неврологічних ускладнень, що можуть призвести до погіршення перебігу захворювання.

У разі виникнення ознак і симптомів, що свідчать про синдром MELAS або MIDD після = застосування метформіну, лікування метформіном слід негайно припинити та провести швидку діагностичну оцінку.

Функція нирок. ШКФ слід оцінювати до початку лікування і регулярно після його завершен= ня (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Застосування метформіну протипоказане пацієнтам із ШКФ < 30 мл/хв і має бути тимчасово припинене= при наявності захворювань, що змінюють функцію нирок (див. розділ «Протипоказання»).

Серцева функція. Пацієнти із серцевою недостатністю мають більш високий ризик розвитку= гіпоксії та ниркової недостатності. Пацієнтам зі стабільною хронічною серцевою недостатністю метформін можна застосовувати при регулярному моніторингу серцевої та ниркової функції. Метформін протипоказаний пацієнтам із гострою= та нестабільною серцевою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Внутрішньосудинне введення йодовмісних контр= астних речовин може спричиняти контраст-індуковану нефропатію, що призводить до накопичення метформіну і збільшення ризику розвитку лактоацидозу. Пацієнтам застосування метформіну слід припинити до або під час проведення дослідженн= я та не поновлювати раніше ніж через 48 годин після дослідження, лише після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок (див. розд= іли «Спосіб застосування та дози» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Хірургічні втручання. Необхідно припинити застосування метформіну під час хірургічного втручання, яке проводять під загальною, спінальною або епідуральною анестез= ією, і не поновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення операції або відновлення перорального харчування і лише після повторної оцінки та встановлення стабільного стану функції нирок.

Діти. До поч= атку лікування метформіном має бути підтверджений діагноз цукрового діабету ІІ типу. За результатами однорічних контрольованих клінічних досліджен= ь не виявлено впливу метформіну на ріст і статеве дозрівання у дітей. Однак немає даних щодо дії метформіну на ріст і статеве дозрівання при більш тривалому застосуванні метформіну, тому рекомендовано уважне спостереження за цими параметрами у дітей, які лікуються метформіном, особливо у період статевого дозрівання.

Діти віком від 10 до 12 років. За результатами контрольованих клінічних досліджень за участю 15 дітей віком від 10 до 12 років ефективність і безпе= ка застосування метформіну для цієї групи пацієнтів не відрізнялися від такої = для дітей старшого віку та підлітків. Препарат слід призначати з особливою обережністю дітям віком від 10 до 12 років.

Інші застережні заходи. Пацієнтам необхідно дотримуватися дієти, рівномірно= го прийому вуглеводів протягом доби. Пацієнтам із надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися низькокалорійної дієти. Необхідно регулярно контролювати показники вуглеводного обміну пацієнтів.

Метформін може знижувати рівень вітаміну В12 у сироватці крові. Ризик низького рівня вітаміну B₁₂ зростає зі = збільшенням дози метформіну, тривалості лікування та/або у разі наявності у пацієнта факторів ризику, які, як відомо, спричиняють дефіцит вітаміну B₁₂. У разі підозри на дефіцит вітаміну В₁₂(наприклад, анемія або нейропатія) слід контролювати рівень вітаміну В₁₂у сироватці кр= ові. Пацієнтам з факторами ризику дефіциту вітаміну В₁₂ може бути потрібний моніторинг рівня вітаміну В₁₂. Терапію метформіном слід продовжувати до тих пір, поки вона переноситься і не є протипоказана, а відповідне корекційне лікування дефіциту вітаміну B₁₂ надається відповідно до поточних клінічних рекомендацій.

Монотерапія метформіном не спричиняє гіпогліке= мії, однак слід бути обережним при одночасному застосуванні метформіну з інсулін= ом або іншими пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, похідними сульфонілсечовини або меглітинідами).

&nb= sp;

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Неконтрольована гіперглікемія у преконцепційний період та під час вагітності пов’язана з підвищеним ризиком вроджених аномалій, втрати вагітності, гіпертонії, спричиненої вагітністю, прееклампсії та перинатальн= ої смертності. Важливо підтримувати рівень глюкози в крові якомога ближче до нормального протягом всієї вагітності, щоб знизити ризик несприятливих наслідків гіперглікемії для матері та її дитини.

Метформін проникає ч= ерез плаценту у кількостях, які можуть бути такими ж високими, як концентрації у матері.

Велика кількість дан= их про вагітних жінок (більше 1000 результатів впливу) з когортного дослідженн= я на основі реєстрів та опублікованих результатів метааналізів і клінічних досліджень вказує на відсутність підвищеного ризику вроджених аномалій або токсичності для плода/новонародженого внаслідок впливу метформіну у периконцепційний період та/або під час вагітності.

Є деякі непідтвердже= ні дані про довгостроковий вплив метформіну на вагу дітей, які зазнали внутрішньоутробного впливу. Схоже, що метформін не впливає на руховий та соціальний розвиток дітей віком до 4 років, які зазнали внутрішньоутробного впливу, хоча дані щодо довгострокових наслідків обмежені.=

У разі клінічної необхідності застосування метформіну під час вагітності та у преконцепційний період можливе як доповнення або як альтернатива інсуліну.

Годування груддю. Метформін екскретується у грудне молоко, але у новонароджених/нем= овлят, які знаходилися на грудному годуванні, побічні ефекти не спостерігалися. Од= нак, оскільки недостатньо даних щодо безпеки застосування препарату, годування груддю= не рекомендується протягом терапії метформіном. Рішення щодо припинення годування груддю необхідно приймати з урахуванням переваг грудного годування та потенційного ризику побічних ефектів для дитини.=

Фертильність. Метфор= мін не впливав на фертильність тварин при застосуванні у дозах 600 мг/кг/на д= обу, що майже у 3 рази перевищували максимальну рекомендовану добову дозу для лю= дини з розрахунку на площу поверхні тіла.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Монотерапія метформі= ном не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, оскільки препарат не спричиняє гіпоглікемії. Однак слід бути обережним при застосуванні метформіну у комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні сульфонілсечовини, інсулін або меглітин= іди) через ризик розвитку гіпоглікемії.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок (ШКФ ≥ 90 мл/хв).

Монотерапія або комбінована терапія з іншими пероральними гіпоглікемічними засобами.

Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 8= 50 мг 2-3 рази на добу під час або після прийому їжі. Для отримання зазначеної дози слід використову= вати метформін у відповідному дозуванні.

Через 10-15 днів дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові.<= /o:p>

Повільне збільшення дози сприяє зниженню побіч= них ефектів з боку травного тракту.

При лікуванні високими дозами (2000-3000 мг на добу) рекомендується застосовувати таблетки з дозуванням 1000 мг.

Максимальна рекомендована доза становить 3000 = мг на добу, за 3 прийоми.

У разі переходу з іншого протидіабетичного зас= обу необхідно припинити прийом цього засобу та призначити метформін як зазначено вище.

Комбінована терапія з інсуліном.

Для досягнення кращого контролю за рівнем глюк= ози у крові метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терапії. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг метформіну гідрохлориду 2-3 рази на добу, тоді як дозу інсуліну слід підбирати відпові= дно до результатів вимірювання рівня глюкози у крові. Для отримання зазначеної = дози слід використовувати метформін у відповідному дозуванні.<= /p>
У пацієнтів літнього віку можливе зниження функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на основі оцінки функції нирок, яку необхідно проводити регулярно (див. розділ «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність. ШКФ слід оцінюват= и до початку лікування лікарськими засобами, що містять метформін, та протягом лікування, принаймні щорічно. Пацієнтам з підвищеним ризиком подальшого прогресування ниркової недостатності та пацієнтам літнього віку слід провод= ити ретельний моніторинг функції нирок якомога частіше, наприклад кожні 3–6 місяців.

<= /span>

ШКФ

(мл/хв)

Загальна максимальна добова доза

(має бути розділена на 2-3 прийоми)=

Додаткова інформація

60-89

3000 мг

У разі зниження= функції нирок рекомендується розглянути можливість зменшення дози.

45-59

2000 мг

Перед початком застосування метформіну слід розглянути фактори, що можуть збільшити ризик розвитку лактоацидозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Початкова доза становить не більше половини максимальної дози.

30-44

1000 мг

< 30

-

Застосування метформіну протипоказане.

Діти.

Монотерапія або комбінована терапія з інсуліном.

Препарат можна застосовують дітям віком від 10 років та підліткам. Зазвичай початкова доза становить 500 мг або 850 мг препарату 1 раз на добу під час або після прийому їжі. Для отримання зазнач= еної дози слід використовувати метформін у відповідному дозуванні.

Через 10-15 днів дозу необхідно відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові. Повіл= ьне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту. Максимальна рекомендована доза становить 2000 мг на добу, за 2-3 прийоми.

Передозування.

При застосуванні препарату у дозі 85 г розвитку гіпоглікемії не спостерігалося. Однак у цьому випадку спостерігався розвиток лактоацидозу. Значне перевищення дози метформіну або супутні фактори ризику можуть призводити до лактоацидозу. Лактоацидоз є невідкладним станом і його слід лікувати у стаціонарі. Найефективнішим заходом для виведення з організ= му лактату і метформіну є гемодіаліз.

Побічні реакції.

Найчастішими небажаними реакціями на початку лікування є нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Ці симптоми у більшості випадків минають самостійно. Для попередження виникнен= ня зазначених побічних явищ рекомендується повільне збільшення дозування та застосовування добової дози препарату за 2–3 прийоми.

Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями:

дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 і < 1/10= ), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко (> 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).

У кожному системно-органному класі побічні реакції зазначено у поря= дку зниження їхнього клінічного значення.

Порушення обміну речовин<= /span>.

Часто: зниження рівня/дефіцит вітаміну В_1=
2 (див. розділ «Особливості застосування»).

Дуже рідко: лактоацидоз (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи.<= o:p>

Часто: порушення смаку.

З боку травної системи.

Дуже часто: розлади з боку травної системи, такі як нудота, блюванн= я, діарея, біль у животі, відсутність апетиту. Найчастіше ці побічні явища виникають на початку лікування і у більшості випадків спонтанно зникають. Д= ля попередження виникнення побічних явищ з боку травної системи рекомендується повільне збільшення дозування та застосування добової дози препарату за 2–3 прийоми під час або після прийому їжі.

З боку печінки та жовчови= відних шляхів.

Дуже рідко: порушення показників функції печінки або гепатити, що повністю зникають після відміни метформіну.

З боку шкіри та підшкірних тканин.

Дуже рідко: шкірні реакції, що включають еритему, свербіж, кропив’я= нку.

Діти.

В опублікованих і постмаркетингових даних та контрольованих клінічн= их дослідженнях в обмеженої педіатричної популяції віком 10–16 років, яка отримувала метформін протягом 1 року, повідомлення про побічні ефекти у дітей були схожими за характером і тяжкіс= тю з проявами, що відзначалися у дорослих.

Повідомле= ння про підозрювані небажані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутнос= ті ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.u= a.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Не потребує спеціальних умов зберігання. Збері= гати в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.=

Упаковка.

№30 (15×2): по= 15 таблеток у блістері, по 2 блістери у картонній коробці; №120 (20×6): п= о 20 таблеток у блістері, по 6 блістерів у картонній коробці.=

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;text-decoration:none;text-unde= rline: none'>Категорія відпуску.=

За рецептом.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;text-decoration:none;text-unde= rline: none'>Виробник, відповідальний за випуск серій.

C.C. «Зентіва С.А.».

<= /span>

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Б-р. Теодор Паллади, 50, район 3, Бухарест, ін= декс 032266, Румунія.

Заявник.

ТОВ «Санофі-Авентіс Україна».

<= /o:p>

М= ісцезнаходження заявника.

Україна, 010= 33, м. Київ, вул. Жилянська, 48-50А.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;text-decoration:none;text-unde= rline: none'>Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;text-decoration:none;text-unde= rline: none'>Категорія відпуску.=

За рецептом.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;text-decoration:none;text-unde= rline: none'>Виробник, відповідальний за випуск серій.

C.C. «Зентіва С.А.».

ШКФ (мл/хв)	Загальна максимальна добова доза (має бути розділена на 2-3 прийоми)=	Додаткова інформація
60-89	3000 мг	У разі зниження= функції нирок рекомендується розглянути можливість зменшення дози.
45-59	2000 мг	Перед початком застосування метформіну слід розглянути фактори, що можуть збільшити ризик розвитку лактоацидозу (див. розділ «Особливості застосування»). Початкова доза становить не більше половини максимальної дози.
30-44	1000 мг
< 30	-	Застосування метформіну протипоказане.