ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ<= /b>

для медичного застосування лікарського засобу

<= /p>
МЕТАКАРТИН<= o:p>

(METACARTIN= )

=

=

Склад:=

діюча речов= ина: levocarnitinе;

1 флакон (10 мл) препарату містить левокарнітину 1 г;

допоміжні речовини: кислота яблучна, натрію бензоат (Е 21= 1), сахарин натрію, ароматизатор «апельсин», вода очищена.

<= /p>
Лікарська форма. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-fon= t-weight: bold'>Розчин оральний.

Осн= овні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або світло-жовтий розчин.

=

Фармакотера= певтична група.

Амінокислоти та їх похідні. Левокарнітин. Код АТХ А16А А01.<= /span>

= =

Фармакологі= чні властивості.

Фармакодина= міка.

Карнітин= є природним компонентом клітин, у яких відіграє фундаментальну роль у процесах синт= езу та транспортування енергії. Являє собою фактично єдиний незамінний фактор д= ля процесу проникнення довголанцюжкових жирних кислот у мітохондрії та їх участі в β-окисненні. Крім того, карнітин контролює транспортування енергії, що виробляється мітохондріями, в цитоплазму за допомогою модуляції ферменту аденіннуклеотидтранслокази. =

Найвищі концентрації карнітину спостерігаються у скелетних м’язах і міокарді. Міокард, незважаючи на здатність використовувати різні субстрати для отрима= ння енергії, зазвичай використовує жирні кислоти. Тому карнітин відіграє важливу роль у метабол= ізмі серця, оскільки окиснення жирних кислот строго залежить від наявності достатньої кількості речовини. Експериментальні дослідження показали, що при різних станах стрес= у, гострій ішемії, дифтерійному міокардиті може спостерігатися зниження рівня карнітину в тканинах міокарда. Дослідження з використанням різних моделей на тваринах підтвердили сприятливу дію карнітину при різних змінах функції сер= ця, викликаних штучно: гостра і хронічна ішемія, стан серцевої недостатності, серцева недостатність на тлі дифтерійного міокардиту, медикаментозна кардіотоксичність (пропранолол, адріаміцин).

Левокарн= ітин продемонстрував терапевтичну ефективність при таких патолог= іях:

·      = Первинний дефіцит карнітину, що характеризується фенотипами, такими як міопатія з накопиченням ліпідів, печінкова енцефалопатія типу синдрому Рея та/або прогресуюча дилатаційна кардіоміопатія.

·      = Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів з органічною ацидурією генетичного походження (пропіонова ацидемі= я, метилмалонова ацидурія, ізовалеріанова ацидемія) та у пацієнтів із генетичними дефектами β-окиснення. У таких ситуаціях вторинний дефіцит проявляється в накопиченні ефірів жирних кислот. Фактично ендогенний левокарнітин діє як буфер по відношенню до різних жирних кислот, які не мож= уть бути метаболізовані.

·      = Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, які = знаходяться на інтермітуючому гемодіалізі. Зниження левокарнітину в м’язах позитивно корелює із його втратою з діалізною рідин= ою.

М’язові симптоми, що зазвичай спостерігаються у таких пацієнтів після сеансу гемодіалізу, поліпшуються при терапії левокарнітином.

Фармакокіне= тика.

Після перорального застосування левокарнітин піддається деградації кишковими бактеріями, що призводить до утворення триметиламіну (ТМА) і γ-бутиробета= їну. Оскільки кількість левокарнітину, що потрапляє в системний кровотік у незміненому вигляді, становить близько 10–20 %, вважається, що кишковий метаболізм відповідальний за виведення приблизно 80–90 % пероральної дози.<= o:p>

Після абсорбції γ-бутиробетаїн виводиться у незміненому вигляді із сечею, тоді як TMA метаболізується у триметиламін-М-оксид (TMAO), який виявляється в сечі разом із невеликою кількістю TMA у незміненому вигляді.

Тривале пероральне застосування левокарнітину пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю або пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, може призвести до накопичення TMA і TMAO у плазмі крові і, як наслідок, спричиняти триметиламінурію – патологічний стан, що характеризується наявністю сильного рибного за= паху сечі, повітря, що видихається, та потових виділень у пацієнтів.<= /span>

Клінічні характеристики.=

Показання.<= /span>=

Первинна та вторинна карнітинова недостатність.=

Протипоказання.=

Гіперчутливість до діючої речовини або до допоміжних речовин лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не можна виключити взаємодії між левокарнітином= та препаратами кумарину. У дуже рідких випадках повідомляли про збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) при одночасному застосуванні левокарнітину з препаратами кумарину (див. розділи «Особливості застосуванн= я», «Побічні реакції»). У разі одночасного застосування цих засобів слід здійснювати моніторинг МНВ або проводити інші тести на коагуляцію щотижня до стабілізації та щомісяця у подальшому (див. розділ «Особливості застосуванн= я»).

Одночасне застосування левокарнітину із засобам= и, що індукують гіпокарнітинемію через посилення виведення карнітину нирками (наприклад, вальпроєва кислота, проліки, що містять півалонову кислоту, цефалоспорини, цисплатин, карбоплатин, іфосфамід), може зменшити його рівен= ь.

Особливості застосування.

Застосування левокарнітину пацієнтам з цукровим діабетом, які прийм= ають інсулін або пероральні гіпоглікемічні засоби, що поліпшують утилізацію глюк= ози, може спричинити гіпоглікемію. У таких пацієнтів потрібно постійно контролюв= ати рівень глюкози у плазмі крові для своєчасної корекції режиму гіпоглікемічно= го лікування.

Застосування левокарнітину пацієнтам із наявніс= тю судомної активності в анамнезі може збільшити частоту та/або ступінь тяжкос= ті нападу судом. У пацієнтів зі сприятливими факторами застосування левокарніт= ину також може викликати судоми.

Безпеку та ефективність перорального застосуван= ня левокарнітину пацієнтам із нирковою недостатністю не досліджували. Тривале пероральне застосування високих доз левокарнітину пацієнтам із тяжкою нирко= вою недостатністю або термінальною стадією ниркової недостатності, які знаходят= ься на гемодіалізі, може призвести до накопичення в крові потенційно токсичних метаболітів, триметиламіну (ТМА) та триметиламін-М-оксиду (ТМАО), оскільки зазвичай ці метаболіти виводяться нирками. Така ситуація не спостерігається після внутрішньовенного введення левокарнітину.

Левокарнітин є фізіологічним продуктом, тому ри= зик звикання або залежності відсутній.

У дуже рідких випадках повідомляли про збільшен= ня МНВ при одночасному застосуванні левокарнітину з препаратами кумарину (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції»). У разі одночасного застосування цих засобів слід здійснювати моніторинг МНВ або проводити інші тести на коагуляцію щотижня до стабілізації та щомісяця у подальшому.

Зас= тосування у період вагітності або годування груддю.=

Вагітність

Тератогенної дії у доклінічних дослідженнях левокарнітину не виявлено. = При застосуванні найбільшої досліджуваної дози 600 мг/кг маси тіла у тварин відмічали статистично незначне збільшення частоти постімплантаційної загибе= лі плода на ранніх термінах вагітності. Значимість цих результатів для людини невідома.

Адекватних клінічних досліджень за участю вагітних жінок не проводили. У період вагітності лікарський засіб слід застосовувати у випадку, якщо корис= ть від його застосування для жінки переважає потенційний ризик для плода.=

Період годування груддю<= /span>

Левокарнітин – звичайний компонент людського молока. Застосування левокарнітину матерям, які годують груддю не вивчалось. У період годування груддю лікарський засіб слід застосовувати у випадку, якщо користь від його застосування для жінки переважає потенційний ризик для дитини, спричинений надмірною експозицією карнітину.

Фертильність<= /p>
У клінічних дослідженнях не було виявлено негативного впливу на фертильність.

Зда= тність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Левокарнітин не впливає на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Спо= сіб застосування

Лікарський засіб призначений для перорального застосування. Перед застосуванням розчин слід розвести у склянці води та приймати за 30 хвилин до вживання їжі. Для дозування застосовувати дозуючий шприц або мірний стаканчик.

Під час застосування лікарського засобу доцільно контролювати рівні вільного карнітину та ацил-карнітину як у плазмі крові, так і в сечі.

Доз= ування

Дози та тривалість лікування левокарнітином встановлює лікар індивідуал= ьно залежно від віку, маси тіла та нозологічної форми захворювання пацієнта.

Дорослі

Первинний і вторинний дефіцит карнітину

Дозування залежить від конкретного вродженого порушення обміну речовин і тяжкості стану пацієнта під час лікування.

Загалом, рекомендована пероральна доза складає від 100 до 200 мг/кг на = добу за 2–4 прийоми, при менш серйозних станах доза може бути меншою (50–100 мк/кг на добу).

Якщо клінічні та біохімічні ознаки не поліпшуються, дозу можна збільшит= и на короткий період.

При гострих метаболічних порушеннях можуть бути необхідними більш високі дози (до 400 мг/кг/добу) або внутрішньовенне введення левокарнітину у добов= ій дозі 100 мг/кг.

Вторинний дефіцит карнітину у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз.

Якщо були досягнуті значні клінічні результати після першого курсу внутрішньовенного введення, можна застосовувати підтримуючу терапію, у дозі 1 г на добу шляхом перо= рального прийому. У день діалізу пероральний прийом лікарського засобу здійснюють пі= сля процедури.

Максимал= ьна добова доза для дорослих становить 6 г (60 мл).

Середній курс лікування для дорослих та дітей становить 1–3 місяці. У разі необхідно= сті курс лікування можна повторювати. У випадку первинної і вторинної карнітино= вої недостатності лікарський засіб слід застосовувати постійно або до усунення причини останньої.<= /o:p>

Діти

Лікарський засіб застосовувати дітям з першого дня життя, в тому числі недоношен= им. Розчин приймають, почина= ючи з дози 50 мг/кг на добу. Звичайна доза для дітей становить<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-fareast-font-fa= mily: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'> 50–100 мг/кг на добу (див. таблицю)= .

Вік

Разова доза

Кількі= сть прийомів на добу

Новона= роджені

100 мг= (1 мл)

2–<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-fareast-font-= family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>3

Діти в= іком до 1 року

100–20= 0 мг (1–2 мл)<= o:p>

2–<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-fareast-font-= family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>3

Діти віком 1-3 роки

200–400 мг (2–4 мл)

3=

Діти віком 4-6 років

400–600 мг (4–6 мл)

3=

Діти віком 7-11 років

500–800 мг (5–8 мл)

3=

Діти віком від 12 років

800–1000 мг (8–10 мл)

3=

Максимальна добова доза дітям становить 3 г (30 мл).

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти з нирковою недостатністю

Лікарський засіб не слід застосовувати тривало у високих дозах пацієнта= м із тяжкими порушеннями функції нирок у зв’язку з накопиченням потенційно токси= чних метаболітів ТМА та ТМАО (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти літнього віку

Таким пацієнтам відсутня необхідність у зміні дозування та інших застереженнях. У клінічних дослідженнях профіль безпеки у молодих пацієнтів= і пацієнтів літнього віку був подібним.

Пацієнти із цукровим діабетом

Застосування левокарнітину пацієнтам із цукровим діабетом, які приймають інсулін або пероральні гіпоглікемічні засоби, що поліпшують утилізацію глюк= ози, може спричинити гіпоглікемію. У таких пацієнтів потрібно постійно контролюв= ати рівень глюкози у плазмі крові для своєчасної корекції режиму гіпоглікемічно= го лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Діт= и.

Лікарський засіб можна застосовувати дітям із першого дня життя.

<= /b>

Передозування.= =

Передозуван= ня або тривале застосування левокарнітину може призвести до діареї. Левокарніт= ин легко видаляється з плазми крові шляхом діалізу.

Побічні реа= кції.=

Побічні реакції (за даними клінічних досліджень, літератури та післяреєстраційного досвіду) наведені за класами систем органів відповідно = до медичного словника регуляторної діяльності MedDRA та класифікуються за наступною частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <10), нечасто (≥1/1000, <10= 0), рідко (≥1/10000, <100), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (частоту не можна оцінити за наявними даними). У межах кожної частотної гру= пи побічні реакції зазначені в порядку зменшення ступеня тяжкості.<= /span>

З боку нервової системи:=

нечасто – головний біль; частота невідома – судоми¹, запамор= очення.

З боку серця:=

частота невідома – відчуття серцебиття.

З боку судин:=

нечасто – артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

частота невідома – задишка.

З боку травного тракту:<= /span>

часто – нудота, блювання, діарея, біль у животі; нечасто – дисгевзія, диспепсія, сухість у роті.

З боку шкіри та підшкірних тканин:<= o:p>

нечасто – аномальний запах тіла²; частота невідома – свербіж, висипання.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини:

нечасто – м’язові спазми; частота невідома – міастенія³, м’я= зова напруга.

Загальні розлади та порушення у міс= ці введення:

нечасто – біль у грудях, аномальні відчуття, пірексія.

Дослідження:<= /p>
нечасто – підвищення артеріального тиску; дуже рідко – збільшення МНВ4.

¹Повідомляли про випадки судом у пацієнтів із судомною активністю або без такої, які отримували левокарнітин перорально або внутрішньовенно. Застосування левокарнітину може збільшити частоту та/або ступінь тяжкості нападу судом. У пацієнтів зі сприятливими факторами застосування левокарнітину також може викликати судоми.
²Тривале пероральне застосування левокарнітину пацієнт= ам із тяжкою нирковою недостатністю або пацієнтам, які знаходяться на гемодіал= ізі, може призвести до накопичення TMA і TMAO у плазмі крові і, як наслідок, спричиняти триметиламінурію – патологічний стан, що характеризується наявністю сильного рибного за= паху сечі, повітря, що видихається, та потових виділень у пацієнтів (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка»).

³ Повідомляли про легкі симптоми міастенії у пацієнтів= з уремією.

⁴Повідомляли про дуже рідкі випадки збільшення МНВ у пацієнтів, які отримували одночасну терапію препаратами кумарину (див. розд= іли «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Особливо= сті застосування»).

Пов= ідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, надзвичайно важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за балансом користь/ризик лікарського засобу. Працівників системи охорони здоров’я прос= ять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну сист= ему повідомлень.

<= /b>

Термін придатності.

4 роки.

<= /p>
Умови зберігання.=

Зберігати при температурі не вище 25 ºС у = недоступному для дітей місці.

<= /p>
Упаковка. <= /span>

По 10 мл у флаконах; = по 10 флаконів у картонній коробці.

<= /p>
Категорія відпуску.

Без рецепта.

<= /p>
Виробник. <= /b>

УОРЛД МЕДИЦ= ИН ІЛАЧ САН. ВЕ ТІДЖ. A.Ш./

WORLD MEDICINE ILAC SAN. VE TIC. A.S.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

15 Теммуз Махаллеші Джамі Йолу Джаддесі №50 Гюн= ешлі Багджилар/Стамбул, Туреччина/

15 Temmuz Mahallesi Cami Yolu Caddesi No:50 Gun= esli Bagcilar/Istanbul, Turkey.

Заявник.

УОРЛД МЕДИЦИН ІЛАЧ САН. ВЕ ТІДЖ. A.Ш., Туреччина/

WORLD MEDICINE ILAC SAN. VE TIC. A.S., Turkey.

<= /p>

Вік	Разова доза	Кількі= сть прийомів на добу
Новона= роджені	100 мг= (1 мл)	2–<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-fareast-font-= family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>3
Діти в= іком до 1 року	100–20= 0 мг (1–2 мл)<= o:p>	2–<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-fareast-font-= family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>3
Діти віком 1-3 роки	200–400 мг (2–4 мл)	3=
Діти віком 4-6 років	400–600 мг (4–6 мл)	3=
Діти віком 7-11 років	500–800 мг (5–8 мл)	3=
Діти віком від 12 років	800–1000 мг (8–10 мл)	3=