ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЕЗАНТАЛ

(EZANTAL)

Склад:=

діюча речовина: лерканідипін (lercanidipine);

1 таблетка містить 10 мг або 20 мг лерканідипіну гідрохлориду= (у вигляді лерканідипіну гідрохлориду гемігідрату);

до= поміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; натрію кроскармелоз= а; повідон; полісорбат; магнію стеарат; гіпромелоза; поліетиленгліколь 6000 (м= акрогол 6000); титану діоксид (Е 171); тальк; заліза оксид жовтий (E 172).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хім= ічні властивості: двоопуклі таблетки круглої форми жовтого кольору, вкр= иті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Блокатори кальцієвих каналів. Селективні антагоністи кальцію з переважн= ою дією на судини. Похідні дигідропіридину. Лерканідипін. Код АТХ С08С А13.

Фармакологiчнi властивості

Фарма= кодинаміка

Лерканідипін – це антагоніст кальцію дигідропіридинової групи. Інгібує трансмембранний потік кальцію всередину кардіоміоцитів та гладком’язових клітин судин. Механізм антигіпертензивної = дії лерканідипіну зумовлений прямим релаксуючим впливом на гладкі м’язи судин, = за рахунок чого зменшується загальний судинний периферичний опір. Незважаючи на коротк= ий період напіввиведення з плазми крові, лерканідипін чинить пролонговану антигіпертензивну дію за рахунок високого коефіцієнта мембранного розподілу. Завдяки високій судинній селективності препарат не чинить негативної інотро= пної дії. Гостра артеріальна гіпотензія з рефлекторною тахікардією виникає рідко завдяки поступовому розвитку вазодилатації при прийомі лерканідипіну.<= /o:p>

Як і для інших асиметричних 1,4-дигідропіридині= в, антигіпертензивна активність лерканідипіну в основному обумовлена його S-енантіомером.

Клінічна ефективність і безпека застосування лерканідипіну в дозі 10–20 мг 1 раз на добу були вивчені в подвійному сліпо= му плацебо-контрольованому клінічному дослідженні (у якому 1200 пацієнтів отримували лерканідипін, 603 пацієнти отримували плацебо) та в активно конт= рольованих і в неконтрольованих довготривалих клінічних дослідженнях із загальною кількістю 3676 пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

До більшості досліджень були залучені пацієнти з есенціальною гіпертензією легкого або помірного ступеня тяжкості (включаючи пацієнтів літнього віку та хворих на цукровий діабет), які отримували лерканідипін як монотерапію або у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретикам= и або β-блокаторами.

Додатково до клінічних досліджень, проведених д= ля підтвердження терапевтичних показань, подальше невелике неконтрольоване, але рандомізоване дослідження препарату за участю пацієнтів з тяжкою артеріальн= ою гіпертензією (середнє ± стандартне відхилення рівня діастолічного артеріаль= ного тиску 114,5 ± 3,7 мм рт. ст.) продемонструвало нормалізацію артеріального т= иску у 40 % із 25 пацієнтів, які приймали препарат у дозі 20 мг 1 раз на добу, та у 56 % і= з 25 пацієнтів, які приймали лерканідипін у дозі 10 мг 2 рази на добу. У подвійн= ому сліпому рандомізованому плацебо-контрольованому дослідженні у пацієнтів з ізольован= ою систолічною гіпертензією лерканідипін ефективно знижував систолічний артеріальний тиск із середнього початкового значення 172,6 ± 5,6 мм рт. ст.= до 140,2 ± 8,7 мм рт. ст.

Діти

Клінічні дослідження у дитячій популяції не проводилися.

Фарма= кокінетика

Абсорбція

Лерканідипін повністю всмоктується після прийому внутрішньо у дозі 10–20 мг, максимальна концентрація у плазмі крові (C_=
max) 3,30 нг/мл ± 2,09 с. в. та 7,66 нг/мл ± 5,90 с. в. відповідно реєструється приблизно через 1,5–3 години.

Два енантіомери лерканідипіну демонструють поді= бний профіль рівня у плазмі крові: час досягнення C_max такий самий, C= _max та AUC (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час») в середньому= у 1,2 раза вищі для S-енантіомера, і період напіввиведення двох енантіомерів,= по суті, однаковий. Взаємоперетворення енантіомерів in vivo не спостерігалось.

Внаслідок високого метаболізму при первинному проходженні через печінку абсолютна біодоступність лерканідипіну, застосова= ного пацієнтом після вживання їжі, становить приблизно 10 %, хоча вона зменшувал= ася до 1/3 цього значення, якщо препарат застосовували здорові добровольці натщ= е. Якщо препарат приймати не пізніше ніж через 2 години після вживання дуже жи= рної їжі, його біодоступність збільшується у 4 рази. Тому лерканідипін слід прий= мати до вживання їжі.

Розподіл

Розподіл із плазми крові у тканини та органи є швидким та обширним. Ступінь зв’язування лерканідипіну з білками сироватки = крові перевищує 98 %. Оскільки рівень білка у плазмі крові зменшений у пацієнтів = із тяжкими порушеннями функції нирок та печінки, вільна фракція препарату може збільшуватися.

Біотрансформація

Лерканідипін екстенсивно метаболізується ізоферментом CYP3А4, незмінений препарат у сечі чи калі не виявляється. Він перетворюється переважно у неактивні метаболіти, приблизно 50 % прийнятої д= ози виводиться із сечею.

Експерименти in vitro з людськими мікросомами печінки свідчать, що лерканідипін дещо пригнічує CYP3A4 та CYP2D6 при концентраціях відповідно у 160 і 40 разів ви= щих, ніж його C_max у плазмі крові, яка досягається після прийому дози= 20 мг. Крім цього, дослідження лікарської взаємодії у людей продемонстрували, = що лерканідипін у плазмі крові не змінює рівень мідазоламу, типового субстрату CYP3A4, або метопрололу, типового субстрату CYP2D6; таким чином, при застосуванні лерканідипіну у терапевтичних дозах не очікується біотрансформ= ації препаратів, що метаболізуються CYP3A4 або CYP2D6.

Виведення

Елімінація проходить в основному шляхом біотрансформації. Середній термінальний період напіввиведення становить 8–10 годин, а терапевтична дія триває 24 години внаслідок високого ступеня зв’язування лерканідипіну з ліпідами клітинних мембран. При повторному застосуванні кумуляція не спостерігалась.

Лінійність / нелінійність=

При пероральному застосуванні лерканідипіну його концентрація у плазмі крові не є прямо пропорційною до прийнятої дози (нелінійна кінетика). Після прийому 10 мг, 20 мг і 40 мг C_max у плазмі крові, які спостерігалися, мали співвідношення 1:3:8, а площі під кривими залежності концентрації у плазмі крові від часу мали співвідношення 1:4:18, що вказує на поступове насичення метаболізму при першому проходженн= і. Таким чином, біодоступність лерканідипіну збільшується з підвищенням дози.<= o:p>

Додаткова інформація щодо окремих груп пацієнті= в

Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну= у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з дисфункцією нирок або печінки слаб= кого або середнього ступеня тяжкості схожа на таку, що спостерігається у загальн= ій групі пацієнтів. У хворих із тяжким ступенем дисфункції нирок або у діалізозалежних хворих концентрація лікарського засобу була більш високою (приблизно 70 %). У хворих із середнім або тяжким ступенем порушення функції печінки системна біодоступність лерканідипіну, імовірно, збільшується, оскі= льки він метаболізується головним чином у печінці.

= ;

Клінічні х= арактеристики

Показання

Есенціальна гіпертензія легкого або помірного ступеня тяжкості.

= ;

Протипоказ= ання

- Підвищена чутливість до лерканідипіну або до будь-якого компонента лікарського засобу;

- обструкція вивідного відділу лівого шлуночка;=

- нелікована застійна серцева недостатність;

- нестабільна стенокардія чи нещодавній (протяг= ом 1 місяця) інфаркт міокарда;

- тяжка печінкова недостатність;

- тяжка ниркова недостатність (кліренс креатині= ну <30 мл/хв), включаючи пацієнтів на гемодіалізі;

- одночасне застосування з потужними інгібітора= ми CYP3А4, циклоспорином, грейпфрутом чи грейпфрутовим соком.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Протипоказано одночасне застосування

Інгібітори CYP3A4

Лерканідипін метаболізується під дією ферменту = CYP3A4, тому інгібітори та індуктори цього ферменту, які приймають одночасно з лерканідипіном, можуть впливати на метаболізм та виведення лерканідипіну. Д= ослідження взаємодії лерканідипіну з потужним інгібітором CYP3A4 кетоконазолом продемонстрували значне підвищення рівня лерканідипіну у плазмі крові (15-кратне підвищення показника AUC та 8-кратне підвищення C_max = еутомера S-лерканідипіну).

Слід уникати одночасного застосування лерканіди= піну з інгібіторами CYP3A4 (з кетоконазолом, ітраконазолом, ритонавіром, еритроміцином, тролеандоміцином, кларитроміцином).

Циклоспорин

При одночасному застосуванні лерканідипіну і циклоспорину підвищується рівень обох речовин у плазмі крові. Дослідження за участю молодих здорових добровольців показало, що застосування циклоспорину через 3 години після прийому лерканідипіну не змінювало рівень лерканідипін= у у плазмі крові, водночас показник AUC циклоспорину збільшувався на 27 %. Однак одночасне застосування лерканідипіну і циклоспорину призводить до 3-кратного збільшення рівня лерканідипіну у плазмі крові та збільшення показника AUC циклоспорину на 21 %.

Циклоспорин та лерканідипін не слід застосовува= ти разом.

Грейпфрут або грейпфрутовий сік

Як і для інших дигідропіридинів, метаболізм лерканідипіну уповільнюється під впливом соку грейпфрута з подальшим підвищенням системної доступності лерканідипіну та підсиленням гіпотензивної дії. Не слід приймати одночасно лерканідипін та грейпфрут або грейпфрутовий сік.

Не рекомендовано одночасне застосування

Індуктори CYP3A4

Необхідно з обережністю застосовувати лерканіди= пін одночасно з індукторами CYP3A4, такими як протисудомні засоби (фенітоїн, фенобарбітал, карбамазепін) та рифампіцином через можливе зниження антигіпертензивної дії лерканідипіну. У цих випадках рекомендовано частіший контроль рівня артеріального тиску.

Алкоголь

Слід уникати вживання алкоголю через можливе потенціювання вазодилатаційного ефекту антигіпертензивних лікарських засобі= в.

Взаємодії, які потребують корекції дози

Субстрати CYP3A4

Слід бути обережним при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими субстратами CYP3A4, такими як терфенадин, астемізол, антиаритмічними препаратами ІІІ класу, такими як аміодарон, квінідин, сотал= ол.

Мідазолам

При одночасному застосуванні 20 мг лерканідипін= у та мідазоламу у добровольців літнього віку абсорбція лерканідипіну підвищувала= сь (приблизно на 40 %), а швидкість абсорбції знижувалась (t_max под= овжувалась з 1,75 до 3 годин). Концентрація мідазоламу не змінювалась.

Метопролол

Одночасне застосування лерканідипіну з метопрол= олом – β-блокатором, який виводиться переважно через печінку, – не змінює біодоступність метопрололу, але призводить до зменшення біодоступності лерканідипіну на 50 %. Цей ефект можливий внаслідок зменшення печінкового кровотоку, що спричиняється β-блокаторами, тому може виникати з іншими препаратами цієї групи. Отже, лерканідипін можна призначати з β-адреноблокаторами, але при цьому= може бути потрібне коригування дози.

Дигоксин

При одночасному застосуванні 20 мг лерканідипіну пацієнтам, які постійно приймають β-метилди= гоксин, не було виявлено доказів фармакокінетичної взаємодії. Проте спостерігалося підвищення С_max дигоксину в середньому на 33 %, тоді як AUC і нирковий кліренс значно не змінювались. Стан пацієнтів, яким одночасно призначений дигоксин, слід ретельно контролювати щодо ознак інтоксикації дигоксином.

Одночасне застосування з іншими лікарськими засобами<= /u>

Флуоксетин

Вивчення взаємодії при одночасному застосуванні= з флуоксетином (інгібітором СYP2D6 і СYP3A4) у добровольців віком 65 ± 7 років (середній ± с. в.) не виявило клінічно значущої зміни фармакокінетики лерка= нідипіну.

Циметидин

Одночасний прийом циметидину у дозі 800 мг на д= обу не спричиняє значних змін концентрації лерканідипіну у плазмі крові, але сл= ід бути обережним при застосуванні більш високих доз через можливість збільшен= ня біодоступності та антигіпертензивного ефекту лерканідипіну.

Симвастатин

Коли лерканідипін у дозі 20 мг одночасно застос= овували з 40 мг симвастатину, показник AUC лерканідипіну істотно не змінювався, тод= і як показник AUC симвастатину збільшувався на 56 % і цей же показник для його активного метаболіту β-гідроксикислоти – на 28 %. Малоймовірно, що такі зміни мають клінічне значення. Не очікується взаємодії між цими препаратами, якщо лерканідипін приймати зранку, а симвастатин – ввечері, як вказано для цього препарату.

Діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)<= /o:p>

Лерканідипін можна застосовувати одночасно з діуретиками та інгібіторами АПФ.

Інші лікарські засоби, які впливають на артеріальний тиск

Як і для всіх антигіпертензивних препаратів, можливе посилення гіпотензивного ефекту при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими лікарськими засобами, які впливають на артеріальний тиск, таких як α-блокатори для симптоматичного лікування захворювань сечового міхура, трициклічні антидепресанти, нейролептики.

Навпаки, може спостерігатися зниження гіпотензивного ефекту при одночасному застосуванні з кортикостероїдами.

Особливості застосування

Синдром слабкості синусового вузла

Лерканідипін слід з обережністю застосовувати пацієнтам із синдромом слабкості синусового вузла (без імплантованого карді= остимулятора).

Дисфункція лівого шлуночка серця

Хоча гемодинамічно контрольовані дослідження не виявили погіршення шлуночкової функції, з обережністю слід призначати препа= рат при дисфункції лівого шлуночка серця.

Ішемічна хвороба серця

Було висловлено припущення, що деякі дигідропіридини короткої дії можуть бути повʼязані з підвищеним серцево-судинним ризиком у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Хоча ЕЗАНТ= АЛ є препаратом довготривалої дії, проте таким хворим препарат слід застосовуват= и з обережністю. Деякі дигідропіридини рідко можуть призводити до прекордіально= го болю або стенокардії. Дуже рідко у пацієнтів з раніше існуючою стенокардією можливе збільшення частоти, тривалості або тяжкості цих нападів. Можуть відзначатися поодинокі випадки інфаркту міокарда.

Перитонеальний діаліз

Застосування лерканідипіну пов’язується з розви= тком помутніння перитонеального ексудату у пацієнтів на перитонеальному діалізі. Помутніння обумовлено підвищеною концентрацією тригліцеридів в ексудаті очеревини. Хоча механізм невідомий, цей ефект має тенденцію зникати невдовзі після відміни лерканідипіну. Цей взаємозв’язок слід взяти до уваги задля уникнення випадків, коли помутніння перитонеального ексудату може бути помилково прийнято за інфекційний перитоніт з подальшою непотрібною госпіталізацією та емпіричним введенням антибіотиків.

Лактоза

Цей лікарський засіб містить лактозу.

Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, загальної лактазної недостатності або глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати цей лікарський засі= б.

Застосування у пе= ріод вагітності або годування груддю

Вагітність

Клінічний досвід застосування лерканідипіну у період вагітності відсутній. Досліди на тваринах не виявили тератогенного е= фекту, але він спостерігався під час застосування інших дигідропіридинових сполук.= Не рекомендовано застосовувати лерканідипін у період вагітності або жінкам репродуктивного віку, якщо вони не застосовують ефективну контрацепцію.

Період годування груддю

Точно невідомо, чи проникає лерканідипін або йо= го метаболіти у грудне молоко, тому ризик для дитини не може бути виключений. = Не слід застосовувати лерканідипін під час годування груддю.=

Фертильність

Клінічні дані щодо впливу лерканідипіну на фертильність відсутні. Наявні дані про оборотні біохімічні зміни в голівці сперматозоїдів, що можуть вплинути на можливість запліднення, у пацієнтів, = які лікувалися блокаторами кальцієвих каналів. У разі повторного неуспішного запліднення in vitro та за відсутності інших пояснень щодо цього слід розглянути застосування блокатор= ів кальцієвих каналів як можливу причину.

Здатність впливат= и на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Вплив лерканідипіну на здатність керувати транспортним засобом або іншими механізмами незначний. Однак необхідно врах= овувати можливість запаморочення, слабкості, підвищеної втомлюваності, рідко – сонливості.

Спосіб застосування та дози

Рекомендована доза становить 10 мг перорально 1= раз на добу, застосовують не раніше ніж за 15 хвилин до вживання їжі. Залежно в= ід індивідуальної реакції пацієнта на лікування дозу можна підвищити до 20 мг.=

Підбір дози має бути поступовим, оскільки максимальна антигіпертензивна дія розвивається протягом двох тижнів лікуван= ня.

Пацієнтам, артеріальний тиск яких адекватно не контролюється при монотерапії антигіпертензивними препаратами, може бути запропоновано додати лікарський засіб ЕЗАНТАЛ у схеми лікування з b-адреноблокаторами (атенолол), діуретиками (гідрохлортіазид) або інгібіторами АПФ (каптоприл або еналаприл).

Оскільки крива «доза-ефект» має плато в проміжку доз 20–30 мг, малоймовірно, що ефективність препарату збільшиться при застосуванні вищої дози, тоді як ризик виникнення побічних реакцій може збільшитись.

Пацієнти літнього віку

Згідно з даними фармакокінетичних та клінічних досліджень лікарський засіб ЕЗАНТАЛ можна застосовувати хворим літнього віку без спеціального коригування дози, але починати лікування пацієнтам літнього віку необхідно під наглядом лікаря.

Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю<= /p>

Хворим з нирковою або печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня застосування препарату ЕЗАНТАЛслід починати під наглядом лікаря. Звичайна рекомендована доза 10 мг переноситься пацієнтами цих підгруп зазвичай добре, підвищення дози до 20 мг потребує обережності.<= /p>

У пацієнтів з печінковою недостатністю можливе підвищення антигіпертензивного ефекту препарату, що потребує корекції дози.=

Протипоказане застосування лерканідипіну пацієн= там із тяжкою дисфункцією печінки чи тяжкою дисфункцією нирок (кліренс креатиніну = < 30 мл/хв), включаючи пацієнтів на гемодіалізі.

Спосіб застосування

Перед застосуванням лікарського засобу ЕЗАНТАЛ необхідно враховувати, що:

- застосовувати препарат бажано вранці, не менше ніж за 15 хвилин до сніданку;

- цей лікарський засіб не можна приймати з грейпфрутом та грейпфрутовим соком.

Діти

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу дітям віком до 18 років не досліджувалися, дані щодо застосування ді= тям відсутні.

Передозування

Протягом періоду післяреєстраційного застосуван= ня лерканідипіну повідомлялося про деякі випадки передозування (від 30–40 мг до 800 мг, у тому числі спроба суїциду).

Симптоми

За аналогією з іншими дигідропіридинами, при передозуванні лерканідипіном слід очікувати виникнення надмірної периферичн= ої вазодилатації і явної артеріальної гіпотензії та рефлекторної тахікардії. О= днак при дуже високих дозах периферична селективність може бути втрачена, що може спричинити брадикардію і негативний інотропний ефект. Найпоширеніші побічні реакції, пов’язані з передозуванням, – артеріальна гіпотензія, запамороченн= я, головний біль та посилене серцебиття.

Лікування

При тяжкій артеріальній гіпотензії необхідно вж= ити заходів активної кардіоваскулярної підтримки, включаючи частий моніторинг серцевої та дихальної функцій, надання пацієнту горизонтального положення з припіднятими нижніми кінцівками, контроль рідини, що циркулює, та сечовипускання. З огляду на подовжену фармакологічну дію лерканідипіну у ра= зі передозування є необхідним нагляд за станом серцево-судинної системи таких пацієнтів щонайменше протягом 24 годин. Беручи до уваги високе зв’язування лерканідипіну з білками, діаліз може бути неефективним. Пацієнти з очікуван= ою помірною або тяжкою інтоксикацією мають бути під наглядом в умовах інтенсив= ної терапії.

Побічні реакції

Згідно з даними клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування побічні реакції, які зустрічалися найчасті= ше, – це периферичні набряки, головний біль, припливи, тахікардія і посилене серцебиття.

У нижченаведеній таблиці вказано побічні реакці= ї, про які повідомлялося під час клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування препарату у країнах світу та для яких був обґрунтований причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням препарату. Побічні реакції наведено згідно з класифікацією MedDRA та частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/1= 00, < 1/10), нечасто (≥1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, &l= t; 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не можна визначити згідно з наявною інформацією= ). У кожній групі відповідно до частоти виникнення реакції зазначено в поря= дку зменшення їх серйозності.

MedDRA класифікація систем та органів	Часто	Нечасто	Рідко	Частота невідома=
З боку імунної системи<= /p>	–	–	підвищена чутливість	–
З боку нервової системи=	головний біль	запаморочення	сонливість, непритомність	–
З боку серця	тахікардія, посилене серцеб= иття	–	стенокардія	–
З боку судин	припливи	артеріальна гіпотензія	–	–
З боку шлунково-кишкового тракту	–	диспепсія, нудота, біль у верхній частині живота	блювання, діарея=	гіпертрофія ясен, помутнін= ня перитонеально-го ексудату
З боку гепатобіліарної системи	–	–	–	підвищення рівня трансаміназ сироватки крові*
З боку шкіри та підшкірної тканини=	–	висип, свербіж	висипання=	набряк*
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини	–	міалгія	–	–
З боку сечовидільної системи	–	поліурія<= /p>	полакіурія	–
Загальні порушення та реакції у місці введенн= я	периферичні набряки	астенія, підвищена втомлюваність	біль у грудях	–

*Побічні реакції зі спонтанних повідомлень під = час післяреєстраційного застосування у країнах світу.

Лерканідипін не впливає негативно на рівень цук= ру в крові та рівень ліпідів у сироватці крові.

У плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях= периферичні набряки становили 0,9= % на тлі прийому лерканідипіну у дозі 10–20 мг та 0,83 % – при прийомі плацебо. Ця частота досягала 2 % у загальній популяції дослідження, включаючи довготрив= алі клінічні випробування.

Застосування деяких дигідропіридинів може іноді призводити до прекордіального болю або стенокардії, у виняткових випадках у пацієнтів зі стенокардією може збільшитися частота, тривалість або тяжкість нападів, можуть відзначатися ізольовані випадки інфаркту міокарда.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстра= ції лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

2 роки.<= o:p>

Умови зберігання

Зберігати при температурі не = вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по= 3 або 6 блістерів разом з інструкцією для медичного застосування у пачці з картону.

По 30 або 60 таблеток у банці= , по 1 банці разом з інструкцією для медичного застосування у пачці з картону.

Категорія відпуск= у

За рецептом.

Заявник

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ».

= ;

Місцезнахо= дження заявника

Україна, 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5.

Повідомити про небажане явище при застосуванні лікарського засобу Ви можете через систему фармаконагляду ТОВ НВФ «МІКРОХІМ» на номер телефону: +38 (050) 309-83-54 (ц= ілодобово) або на e-mail: pharmacovigilance@microkhim.com.=

Виробник

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ» (відповідальний за випуск серії, не включаючи контроль/випробування серії).=

AT «Лубнифарм» (відповідальни= й за виробництво та контроль/випробування серії, не включаючи випуск серії).

= ;

Місцезнахо= дження виробників та адреса місця провадження їх діяльності<= /p>

Україна, 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5.

Украї= на, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Барвінкова, 16.