ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
(AZITHROMYCIN-KR)
Склад:=
діюча речовина: azithromycin;
1 капсула містить: азитроміцин (у
перерахуванні на азитроміцину
дигідрат) 250 мг
(0,25 г) або 500 мг (0,5 г);
допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, магн=
ію
стеарат;
оболонка капсули містить: желатин, гліцерин,
метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), титану
діоксид (Е 171), діамантовий блакитний (Е 133) – лише у Азитроміцин-КР 0,5 =
г,
вода очищена.
Лікарська форма. Капсули.
Основні фізико-хімічні властивості:
0,25 г – тверді желатинові к=
апсули
білого кольору;
0,5 г – тверді желатинові капсули синього кольору.
Вміст капсул – порошок білого або майже білого кольор=
у.
Фармакотерапевтична
група.
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкоза= міди та стрептограміни. Азитроміцин.<= o:p>
Код АТХ J01F A10.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Азитроміцин є представником нової групи макролідних
антибіотиків – азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії: активний щодо
ряду як грампозитивних (стафілококів), так і грамнегативних (кишкова і
гемофільна палички, шигели, сальмонели) мікроорганізмів, а також мікоплазм,
легіонел, бактероїдів.
Порівняно з еритроміцином препарат більш ефективний щ=
одо
грамнегативних мікроорганізмів, більш стійкий у кислому середовищі шлунка,
повільніше виділяється з організму, діє триваліший час і краще переноситься.
Більшою мірою забезпечує бактерицидний ефект. Інгібує синтез білка рибосома=
ми
мікроорганізмів, пригнічуючи пептидтранслоказу на стадії трансляції. Є
ефективним засобом при інфекціях, спричинених внутрішньоклітинними збудника=
ми.=
Фармакокінетика.
Азитроміцин стійкий у кислому середовищі, ліпофільний,
швидко всмоктується з травного тракту. Після одноразового прийому препарату
внутрішньо біодоступність становить близько
37 %. Зберігається у бактерицидних концентраціях у вогнищі інфекційн=
ого
запалення протягом 5–7 днів після прийому останньої дози, що дозволяє
використовувати короткі (3–5 днів) курси лікування. Не зв’язується з фермен=
тами
комплексу цитохрому Р450. Максимальна концентрація (Cmах) (0,4 мг/л) досягається через 2–3 години при
прийомі внутрішньо 500 мг препарату. Легко проходить крізь гістогематичні б=
ар’єри
та мембрани клітин. Концентрація препарату у тканинах в 10–15 разів вища, н=
іж у
плазмі крові, а у вогнищі інфекції – на 24-34 % вища, ніж у здорових тканин=
ах,
і корелює зі ступенем запального процесу. Незважаючи на високу концентрацію=
у
фагоцитах, азитроміцин суттєво не впливає на їхню функцію. Вживання їжі змі=
нює
його фармакокінетику. Близько 35 % препарату метаболізується у печінці.
Виводиться із плазми крові за 2 етапи: період напіввиведення становить 14–24
години (в інтервалі 8–24 години після прийому препарату) та 41 годину (в
інтервалі 24–72 години). З організму виводиться у незміненому вигляді з жов=
чю
(близько 60 %) і сечею (близько 5 %).
Клінічні
характеристики.
Показання.
Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:
- інфекції ЛОР-органів (бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, серед=
ній
отит);
- інфекції дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, негоспітальна
пневмонія);
- інфекції шкіри та м’яких тканин: мігруюча еритема (початкова стадія
хвороби Лайма), бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози;
- інфекції, що передаються статевим шляхом: неускладн=
ені
генітальні інфекції, спричинені Chlamydia<=
span
class=3D3> trachomatis.
Протипоказання. =
Підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, до будь-якого
макролідного або кетолідного антибіотика, а також до будь-якого іншого
компонента препарату. Через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не =
слід
призначати одночасно з похідними ріжків.
Взаємодія з іншими
лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам разом з
іншими лікарськими засобами, які можуть подовжувати інтервал QТ (див. розділ «Особливості застосування»).
Хоча за наявними даними азитроміцин не пригнічує ензим С<=
span
class=3DFontStyle12>YРЗА4, слід проявляти обережність при призначенні
препарату пацієнтам, які приймають хінідин, циклоспорин, цизаприд, астемізо=
л,
терфенадин, алкалоїди ріжків, пімозид або інші лікарські засоби з вузьким
терапевтичним індексом, що переважним чином метаболізуються ензимом СYРЗА4.
Фармацевтично несумісний з гепарином.
При одночасному застосуванні з тетрациклінами або
хлорамфеніколом відзначається синергізм антибактеріальної дії. Одночасне
застосування з лінкозамідами знижує ефективність азитроміцину.
Азитроміцин подовжує період напіввиведення карбамазеп=
іну,
вальпроєвої кислоти, гексобарбіталу, фенітоїну, дизопраміду, бромокриптину,=
пероральних
гіпоглікемічних засобів.
Макролідні антибіотики можуть посилити ефект ерготаміну.
Антациди.
Цетиризин. У здорових добровольців при одночасному застосуванні азитроміцину упрод=
овж
5 днів із цетиризином 20 мг у рівноважному стані не спостерігались явища
фармакокінетичної взаємодії або суттєві зміни інтервалу QT.
Диданозин. При о
Дигоксин.
Зидовудин. Одноразові дози 1000 мг та багаторазові дози 1200 мг або 600 мг азитромі=
цину
мали незначний вплив на плазмову
фармакокінетику або виділення з сечею зидовудину або його глюкуронідних
метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищував концентрації фосфорильова=
ного
зидовудину, клінічно активного метаболіту, у мононуклеарах у периферичному
кровообігу. Клінічна значущість цих даних не з’ясована, але може бути корисною для пацієнтів.
Азитроміцин не має суттєвої взаємодії з печінко=
вою
системою цитохрому Р450. Вважається, що препарат не має фармакокінетичної
лікарської взаємодії, характерної для еритроміцину та інших макролідів.
Азитроміцин не спричиняє індукції або інактивації печінкового цитохрому Р450
через цитохром-метаболітний комплекс.
Алкалоїди ріжків. Одночасне
застосування алкалоїдів ріжків та макролідних антибіотиків прискорює розвит=
ок
ерготизму. Дані про взаємодію між алкалоїдами ріжків та азитроміцином відсу=
тні.
Однак, оскільки існує ризик розвитку ерготизму, не слід одночасно призначати
азитроміцин і похідні алкалоїдів ріжків.
Були проведені фармакокінетич=
ні
дослідження застосування азитроміцину і наступних препаратів, метаболізм як=
их
значною мірою відбувається з участю цитохрому Р450.
Аторвастатин. Одночасне застосування аторваст=
атину
(10 мг на добу) та азитроміцину (5=
00 мг
на добу) не спричиняло зміни концентрацій аторвастатину у плазмі крові (на
основі аналізу інгібування HMG CoA-редуктази). Проте в постмаркетинговий період було зареєстровано
випадки
рабдоміолізу у пацієнтів, які застосовували азитроміцин зі статинами=
.
Карбамазепін. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у
здорових добровольців азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рів=
ні
карбамазепіну або на його активні метаболіти.
Циметидин. У фармакокінетичному дослідженні впливу одноразової дози циметидину,
прийнятої за 2 години до прийому азитроміцину, на фармакокінетику азитроміц=
ину
жодних змін у фармакокінетиці азитроміцину не спостерігалось.
Пероральні антикоагулянти типу кумарину. У дослідженні фармакокінети=
чної
взаємодії азитроміцин не змінював антикоагулянтний ефект одноразової дози 1=
5 мг
варфарину, призначеного здоровим добровольцям. У постмаркетинговий період б=
ули
отримані повідомлення про потенціювання антикоагулянтного ефекту після
одночасного застосування азитроміцину та пероральних антикоагулянтів типу
кумарину. Хоча причинний зв’язок встановлений не був, слід
враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу
при призначенні азитроміцину пацієнтам, які отримують пероральні антикоагул=
янти
типу кумарину.
Циклоспорин.=
У фармакокінетичному
дослідженні за участю здорових добровольців, які отримували перорально дозу
азитроміцину 500 мг/добу упродовж 3 днів, а потім одноразову пероральну дозу
циклоспорину 10 мг/кг, було продемонстровано значне підвищення Сmax та AUC0-5 цикло=
спорину.
Тому слід проявляти обережність при одночасному застосуванні цих препаратів.
Якщо одночасне застосування цих препаратів необхідне, слід контролювати рів=
ні
циклоспорину і відповідним чином коригувати дозу.
Ефавіренц. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 600 мг і 400 мг ефаві=
ренцу щоденно
протягом 7 днів не спричиняло будь-якої клінічно суттєвої фармакокінетичної
взаємодії.
Флуконазол. одночасне застосування однораз=
ової
дози азитроміцину 1200 мг не призводить до зміни фармакокінетики одноразової
дози флуконазолу 800 мг. Загальна експозиція і період напіввиведення
азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте
спостерігалося клінічно незначне зниження Cmах (18 %) азитроміци=
ну.
Індинавір. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не спричи=
няє
статистично достовірного впливу
на фармакокінетику індинавіру,
який приймають у дозі 800 мг три рази на добу протягом 5 днів.
Метилпредніз=
олон. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців
азитроміцин не виявив значного впливу на фармакокінетику метилпреднізолону.=
Мідазолам. У здорових добровольц=
ів
одночасне застосування азитроміцину 500 мг на добу протягом 3 днів не
спричиняло клінічно значущих змін фармакокінетики і фармакодинаміки мідазол=
аму,
який застосовувався як одноразова доза 15 мг.
Нелфінавір. одночасне застосування
азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру в рівноважних концентраціях (750 мг 3 =
рази
на добу) спричиняє підвищення концентрації азитроміцину. Клінічно значущих
побічних явищ не спостерігалось, відповідно, немає потреби у регулюванні до=
зи.
Рифабутин. Одночасне за=
стосування
азитроміцину та рифабутину не впливало на концентрації цих препаратів у
сироватці крові. Нейтропенія спостерігалась у суб’єктів, які приймали одноч=
асно
азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов’язана із застосуванням
рифабутину, причинний зв’язок з одночасним прийомом з азитроміцином не був
встановлений.
Силденафіл. У здорових добровольців чоловічої статі не було
отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг на добу протягом 3 днів) на
значення AUC і Cmax силденафілу або його основного циркулюючого
метаболіту.
Терфенадин. У
фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміц=
ином
і терфенадином. У деяких випадках не можна виключити можливість такої взаємодії повніст=
ю,
однак немає спеціальних даних про наявність такої взаємодії. Як і у випадку з іншими макролідними антибіотиками, азитроміцин необхід=
но з
обережністю призначати у комбінації з терфенадином.
Теофілін. Відсутні дані щодо клінічно
суттєвої фармакокінетичної взаємодії при одночасному застосуванні азитроміц=
ину
і теофіліну здоровими добровольцями.
Тріазолам. Одночасне застосування
здоровими добровольцями азитроміцину 500 мг у перший день і 250 мг другого =
дня
з 0,125 мг тріазоламу суттєво не впливало на всі фармакокінетичні показники
тріазоламу порівняно із застосуванням тріазоламу і плацебо.
Триметоприм/сульфаметоксазол. о<=
/span>дночасне застосування
триметоприму/сульфаметоксазолу подвійної концентрації (160 мг/800 мг) упрод=
овж
7 днів із азитроміцином 1200 мг на 7-му добу не виявляло суттєвого впливу н=
а Cmах,
загальну експозицію або екскрецію із сечею триметоприму або сульфаметоксазо=
лу.
Значення концентрацій азитроміцину в сироватці крові відповідали таким, які
спостерігалися в інших дослідженнях.
Доксорубіцин=
. Клінічні дослідження взаємодії між лікарськими засобами для азитроміци=
ну і
доксорубіцину не проводилися. Клінічна значущість цих доклінічних досліджень
невідома.
Цизаприд. цизаприд метаболізується у печінці ензимом СYРЗА4. Оскільки макроліди пригнічують цей ензим,
одночасне застосування цизаприду може призвести до пролонгації інтервалу QТ, шлуночкової аритмії та двонаправленої
шлуночкової тахікардії.
Астемізол, алфентаніл. дані щодо взаємодії з астемізолом і алфентанілом
відсутні. Слід виявляти обережність у випадку одночасного застосування
азитроміцину та цих препаратів з огляду на підсилення дії останніх під час
одночасного застосування з макролідним антибіотиком еритроміцином.
Особливості застосування.
З обережністю застосовувати при порушеннях функцій печінки, нирок, серц=
евій
недостатності. Після відміни лікування реакції гіперчутливості у деяких
випадках можуть зберігатися, що потребує специфічної терапії під наглядом
лікаря.
Необхідна обережність при прийомі препарату хворим із
тяжкими порушеннями функції нирок та печінки, з клінічно вираженою
брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою формою серцевої недостатності.
Алергічні реакції.<=
/span> Як і у випадку з еритроміцином та іншими
макролідними антибіотиками, повідомляли про рідкісні серйозні алергічні
реакції, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію (у поодиноких
випадках – з летальним наслідком), дерматологічні реакції, у тому числі гос=
трий
генералізований екзантематозний пустульоз. Деякі з цих реакцій, спричинених
азитроміцином, спричиняли рецидивні симптоми і потребували тривалого
спостереження та лікування. =
Стрептококові інфек=
ції. Пеніцилін є препаратом першого вибору у лікува=
нні
фарингіту/тонзиліту, спричинених Streptococcus pyogenes<=
/i>, а також у профілактиці гострого ревматичного
поліартриту. Азитроміцин загалом ефективний у лікуванні стрептококової інфе=
кції
у ротоглотці, але немає жодних дан=
их,
які демонструють ефективність азитроміцину у профілактиці ревматичної атаки=
.
Суперінфекції. Як і у випадку з іншими антибіотиками,
рекомендується проводити спостереження щодо ознак суперінфекції, спричиненої
нечутливими організмами, включаючи гриби.
Порушення функції
печінки. Ос=
кільки
печінка є основним шляхом виведення азитроміцину, слід обережно призначати
азитроміцин пацієнтам із серйозними захворюваннями печінки. Зафіксовано вип=
адки
фульмінантного гепатиту, що спричиняє небезпечне для життя порушення функції
печінки, при прийомі азитроміцину. Можливо, деякі пацієнти в анамнезі мали
захворювання печінки або застосовували інші гепатотоксичні лікарські засоби=
.
Необхідно проводити аналізи/п=
роби
функції печінки у випадку розвитку ознак і симптомів дисфункції печінки,
наприклад, астенії, що швидко розвивається і супроводжується жовтяницею, те=
мною
сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією.
У разі виявлення порушень функції печінки застосування препарату слід
припинити.
У пацієнтів, які
приймають похідні ріжків,
одночасне застосування деяких макролідних антибіотиків спричин=
яє
швидкий розвиток ерготизму. Відсутні дані щодо можливості взаємодії між ріж=
ками
та азитроміцином. Проте через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не
слід призначати одночасно з похідними ріжків.
Міастенія гравіс. Повідомляли про загострення симптомів міасте=
нії
гравіс або про новий розвиток міастенічного синдрому у пацієнтів, які отрим=
ують
терапію азитроміцином.
Діарея.<=
span
lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;color:windowtext;bac=
kground:
white;mso-ansi-language:UK'> При застосуванні майже всіх антибактеріальних =
препаратів, включаючи азитроміцин, повідомляли про Clostridium difficile–<=
/span>асоційовану
діарею (CDAD), серйозність якої варіювалась =
від
слабо вираженої діареї до коліту з летальним наслідком. Лікування антибактеріальними препаратами змінює нормальну флору в товстій кишці, що призводить до надмірного росту C. difficile=
.
C. difficile=
продукують токсини А і В, які спричиняють розв=
иток
CDAD<=
span
lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;color:windowtext;bac=
kground:
white;mso-ansi-language:UK'>. Штами C. difficile, що гіперпродукують токсини, є причиною підвищеного рівня захворюваності і летальності, оскільки ці інфек=
ції
можуть бути резистентними до антибактеріальної терапії і по=
требувати
проведення колектомії. Необхідно
розглянути можливість розвитку CDAD у всіх пацієнтів з діареєю, спричиненою застосуванням антибіотиків.
Потрібне ретельне ведення історії хвороби, оскільки, CDAD може мати місце впродовж 2
місяців після прийому
антибактеріальних препаратів.
Порушення функції
нирок. У
пацієнтів із серйозною дисфункцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації =
<10 мл/хв)
спостерігалося 33 % збільшення системної експозиції азитроміцину.
Подовжена серцева
реполяризація та інтервал QT. Подовження серцевої реполяризації та інтерв=
алу
QT, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes
Оскільки стани, які
супроводжуються підвищеним ризиком шлуночкових аритмій (включаючи torsade de pointes), можуть призв=
ести
до зупинки серця, азитроміцин слід призначати з обережністю пацієнтам з
існуючими проаритмічними станами (особливо жінкам і пацієнтам літнього віку=
),
зокрема пацієнтам:
–з вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу=
QT;
–які наразі проходять лікування із застосуванням інших
активних речовин, які, як відомо, подовжують інтервал QT, наприклад
антиаритмічні препарати класу IA (хінідин та прокаїнамід) і III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизаприд і терфенадин, нейролептичні засоби, такі як
пімозид; антидепресанти, такі як циталопрам, а також фторхінолони, такі як
моксифлоксацин та левофлоксацин;
–з порушенням електролітного обміну, особливо у випадку гіпокаліємії і
гіпомагніємії;
–з клінічно релевантною брадикардією, серцевою аритмією
або тяжкою серцевою недостатністю.
Препарат містить лактози моногідрат. При застосуванні=
у
рекомендованих дозах із добовою дозою до організму надходить до 8,7 мг лакт=
ози.
З обережністю слід застосовувати хворим із недостатністю лактози, галактозе=
мією
або синдромом порушення всмоктування глюкози/галактози. Для осіб літнього в=
іку
немає необхідності змінювати дозування.
Безпечність та ефективність для профілактики або
лікування Mycobacterium Av=
ium Co=
mplex у дітей не встановлені.
Застосування у пері=
од
вагітності або годування груддю.
Вагітність.<=
span
lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;color:windowtext;bac=
kground:
white;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>
Немає адекватних даних про застосування
азитроміцину вагітним жінкам. У дослідженнях
репродуктивної токсичності у тварин Період годування груддю=
. Зафіксовано, що азитроміцин проникає у молоко
людини, але відповідних та належним чином контрольованих клінічних дослідже=
нь,
які давали б можливість охарактеризувати фармакокінетику екскреції азитромі=
цину
в грудне молоко людини, не проводилося. Застосування азитроміцину у період
годування груддю можливе лише у
випадках, коли очікувана к=
ористь
для матері перевищує потен=
ційний
ризик для дитини. Фертильність. Дослідження фертильності проводили на щурах; показник вагітності знижув=
ався
після введення азитроміцину. Релевантність цих даних щодо людини невідома.<=
/span>=
Здатність впливати =
на
швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Дані про вплив азитроміцину на здатність керу=
вати
транспортними засобами та іншими механізмами відсутні. Необхідно враховувати
можливість виникнення таких побічних реакцій як запаморочення, сонливість,
сплутаність свідомості і дезорієнтація. Спосіб застосування=
та
дози. Азитроміцин застосовувати 1 раз на добу за
1 годину до або через 2 години після їди, оскільки одночасний прийом порушує
всмоктування азитроміцину. Капсули необхідно ковтати цілком. Дорослі, включаючи пацієнтів літнього віку, і діти з масою тіла понад 45
кг. При інфекціях ЛОР-органів і дихальних шлях=
ів,
шкіри та м’яких тканин (окрім хронічної мігруючої еритеми): 500 мг (2
капсули по 250 мг або 1 капсула по 500 мг за 1 прийом) на добу протягом 3 д=
нів. При мігруючій еритемі загальна доза азитроміцину становить 3 г При інфекціях, що передаються
статевим шляхом: 1 г одноразово (4 капсули по 250 мг або 2 капсули по 500 мг). У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену дозу необхідно прийн=
яти
якомога раніше, а наступні – з інтервалом у 24 години. У людей літнього ві=
ку
немає необхідності змінювати дозування. Оскільки пацієнти літнього ві=
ку
можуть входити до груп ризику щодо порушень електричної провідності серця,
рекомендовано дотримуватися обережності при застосуванні азитроміцину у зв<=
/span>’язку з ризиком розвитку серцевої аритмії та аритмії torsade de pointes. Пацієнти
з порушеннями функції нирок. У пацієнтів із незначни=
ми
порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової
фільтрації 10–80
Пацієнти
з порушеннями функції печінки.
Оскільки азитроміцин метаболізується у печінці та виводиться з жовчю,
препарат не слід застосовувати пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. Досліджень, пов=
’язаних із лікуванням таких пацієнтів, які застосовують азитроміцин, не
проводилося.
Діти.
Дітям з масою тіла менше 45 кг не рекомендується призначати азитроміцин=
у
вигляді капсул.
Передозування.
Досвід клінічного
застосування азитроміцину свідчить про те, що побічні прояви, які розвивают=
ься
при прийомі вищих, ніж рекомендовано, доз препарату, подібні до таких, що
спостерігаються при застосуванні звичайних терапевтичних доз. Вони можуть
включати діарею, нудоту, блювання, оборотну втрату слуху. У разі передозува=
ння при
необхідності рекомендується прийом активованого вугілля та проведення загал=
ьних
симптоматичних і підтримуючих лікувальних заходів.
Побічні реакції.
У нижченаведеній таблиці
приведені побічні реакції, визначені за допомогою клінічних досліджень і в
період постмаркетингового
спостереження, при застосуванні всіх лікарських форм азитроміцину ві=
дповідно
до системно-органного класу та частотності. Небажані реакції, зареєстровані=
у
період постмаркетингового
спостереження, виділені курсивом. Групи
за частотою проявів визначали
за допомогою такої
шкали: дуже часто
(≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/10=
00,
<1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000);
частота невідома (не можна визначити з наявних даних). У межах кожної
групи за частотою проявів небажані явища зазначені у порядку зменшення їхнь=
ої
тяжкості.
Небажані реакції можливо
або ймовірно пов’язані з азитроміцином на осно=
ві
даних, отриманих у процесі клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження=
|
Системно-органний клас |
Небажана реакція |
Частота |
|
|
Інфекції та інвазії |
Кандидоз, оральний кандидоз, піхвові інфекції, пневмонія, грибкова
інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, порушення функц=
ії
дихання, риніт |
нечасто |
|
|
Псевдомембранозний коліт |
частота невідома |
|
|
|
З боку системи крові і лімфатичної системи |
Лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія |
нечасто |
|
|
Тромбоцитопенія, гемолітична анемія, зменшення кількості лімфоцитів |
частота невідома |
|
|
|
З боку імунної системи |
Ангіоневротичний набряк, реакції підвищеної чутливості |
нечасто |
|
|
Анафілакти=
чна
реакція |
частота невідома |
|
|
|
З боку обміну речовин |
Анорексія |
часто |
|
|
З боку
психіки |
Нервозність, безсоння |
нечасто |
|
|
Ажитація |
рідко |
|
|
|
Агресивність, неспокій, делірій, галюцинації, тривожність, збудженість, психомоторна гіперактивність, деперсоналіза=
ція,
а у хворих літнього віку – марення. =
|
частота
неві=
дома |
|
|
|
З боку
нервової системи |
Головний б=
іль |
часто |
|
|
Запаморочення, сонливість, дисгевзія, парестезія |
нечасто |
|
|
|
Непритомність, судоми, гіпестезія, психомоторна підвищена активність,
аносмія, агевзія, паросмія, міастенія гравіс, синкопе (втрата свідомості),
слабкість |
частота невідома |
|
|
|
З боку
органів зору |
Зорові розлади |
неч=
асто |
|
|
З боку
органів слуху |
Порушення слуху, вертиго |
нечасто |
|
|
Погіршення слуху, включаючи глухоту та/або дзвін у вухах |
частота невідома |
|
|
|
З боку серця<=
/i> |
Пальпітація |
нечасто |
|
|
Тріпотіння-мерехтіння шлуночків (<=
span
lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-font-f=
amily:
"Times New Roman";color:windowtext;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-langu=
age:
UK'>torsade de pointes), аритмія,
включаючи шлуночкову тахікардію, подовження QT-інтервалу=
на
ЕКГ, біль у грудях, артеріальну гіпертензію,
подовження інтервалу PQ на ЕКГ (AV-блокада), сильне серцебиття,
пароксизмальну шлуночкову тахікардію типа пірует |
частота невідома |
|
|
|
З боку судин |
Припливи |
нечасто |
|
|
Артеріальна гіпотензія |
частота невідома |
|
|
|
З боку респіраторної систем=
и |
Диспное, носова кровотеча |
нечасто |
|
|
З боку
травного тракту |
Діарея |
дуже часто |
|
|
Блювання, біль у животі, нудота |
часто |
|
|
|
Запор, метеоризм, диспепсія, гастрит, дисфагія, сухість у роті, відри=
жка,
виразки у ротовій порожнині, гіперсекреція слини |
нечасто |
|
|
|
Панкреатит, зміна кольору язика, рідкі випорожнення, порушення травле=
ння,
анорексія, печіння в ділянці ротової порожнини, спотворення смаку та відч=
уття
запахів, запор, зміна кольору зубів, псевдомембранозний коліт |
частота невідома |
|
|
|
З боку гепатобіліарної сист=
еми
|
Порушення функції печінки, холестатич=
на
жовтяниця |
рідко |
|
|
Печінкова недостатність (яка рідко призводила до летального наслідку),
фульмінантний гепатит, некротичний гепатит, відхилення від норми результа=
тів
печінкових проб (підвищення активності печінкових ферментів – АсАТ, АлАТ та білірубіну крові) |
частота невідома |
|
|
|
З боку шкіри та підшкірної
клітковини |
Висипання, свербіж, к=
ропив’янка,
дерматит, сухість шкіри, гіпергідроз |
нечасто |
|
|
Фоточутливість, гострий генералізований екзантематозний пустульоз |
рідко |
|
|
|
Синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, поліморф=
на
еритема, реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптом=
ами,
гіперемія, світлочутливість |
частота невідома |
|
|
|
З боку скелетно-м’язової системи |
Остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у ши=
ї |
нечасто |
|
|
Артралгія |
частота невідома |
|
|
|
З боку сечовидільної системи |
Дизурія, біль у нирках |
нечасто |
|
|
Гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, підвищення
залишкового азоту сечовини та креатиніну в крові |
частота невідома |
|
|
|
З боку репродуктивної системи та молочних зало=
з |
Маткова кровотеча, тестикулярні порушення, вагініт |
нечасто |
|
|
Загальні порушення та місцеві реакції |
Набряк, астенія, нездужання, втома, |
нечасто |
|
|
Лабораторні показники |
Знижена кількість лімфоцитів, підвищена кількість еозинофілів, знижен=
ий
рівень бікарбонату крові, підвищення
рівня базофілів, підвищення рівня моноцитів, підвищення рівня нейтрофілів=
|
часто |
|
|
Підвищений рівень аспартатамінотрансферази, підвищений рівень аланіна=
мінотрансферази,
підвищений рівень білірубіну в крові, підвищений рівень сечовини в крові,
підвищений рівень креатиніну в крові, зміни
показників калію у крові, підвищення рівня лужної фосфатази,
підвищення рівня хлориду, підвищення рівня глюкози, підвищення рівня
тромбоцитів, зниження рівня гематокриту, підвищення рівня бікарбонату,
відхилення рівня натрію |
нечасто |
|
|
|
Ураження та отруєння |
Ускладнення після процедури=
|
нечасто |
|
Крім цього, у
дітей можливе виникнення гіперкінезії, нервозності, безсоння, кон’юнктивіту,
збудження. Змінені показники повертаються до норми через 2–3 тижні після припинення лікування.
Інформація про небажані реакції, які, можливо, =
пов’язані з профілактикою та
лікуванням Mycobacterium Av=
ium Co=
mplex, базується на даних клінічних досліджень та
спостережень у постмаркетинговий період. Ці небажані реакції відрізняються =
за
типом або за частотою від тих, про які повідомляли при застосуванні
швидкодіючих лікарських форм та лікарських форм тривалої дії:
Термін придатності.
=
3 роки.
=
Не
застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці=
.
=
Умови зберігання. =
=
Зберігати
в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
=
Зберігати
у недоступному для дітей місці.
Несумісність.
Фармацевтично несумісний з гепарином.
Упаковка.
0,25 г – по 6
капсул у блістері. По 1 блістеру у пачці з картону.
0,5 г – по 3 капсули у блістері=
. По 1
блістеру у пачці з картону.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
ПАТ «Хімфармзавод «Червона зірка».
61010, Україна, м. Харків, вул. Гордієнківська, 1.
ИНСТРУКЦИЯ
по медицинскому применению
лекарственного средства=
=
АЗИТРОМИЦИН-КР
(AZITHROMYCIN-<=
/span>KR)
Состав:
действующее вещество: azithromycin;<=
span
lang=3DRU style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;color:windowtext'>
1 капсула содержит: азитромицин =
(в пересчете
на азитромицина дигидрат)
вспомогатель=
ные
вещества: лактозы моногидрат, натрия кроскармеллоза, магния стеара=
т;
оболочка
капсулы содержит: желатин, глицерин, метилпарагидроксибензоат (Е 218),
пропилпарагидроксибензоат (Е 216), титана диоксид (Е 171), бриллиантовый
голубой (Е 133)только в
Азитромицин-КР 0,5 г, вода очищенная.
Лекарственная форма. Капсулы.
Основные физико-химич=
еские
свойства:
0,25 г – твердые жела=
тиновые
капсулы белого цвета;
0,5 г – твердые желатиновые капсу=
лы
синего цвета.
Содержимое капсул – п=
орошок
белого или почти белого цвета.
Фармакотерапевтическая группа.
Антибактериа=
льные
средства для системного применения. Макролиды, линкозамиды и стрептограмины.
Азитромицин.
Код АТХ J01F A10.
Фармакологические сво=
йства.
Фармакодинамика.
Азитромицин
является представителем новой группы макролидных антибиотиков – азалидов. И=
меет
широкий спектр антимикробного действия: активный в отношении ряда как
грамположительных (стафилококков), так и грамотрицательных (кишечная и
гемофильная палочки, шигеллы, сальмонеллы) микроорганизмов, а также микопла=
зм,
легионелл, бактероидов.
Сравнительно=
с
эритромицином препарат более эффективен в отношении грамотрицательных
микроорганизмов, более стойкий в кислой среде желудка, медленнее выделяется=
из
организма, действует более длительное время и лучше переносится. В большей
степени обеспечивает бактерицидный эффект. Ингибирует синтез белка рибосома=
ми
микроорганизмов, угнетая пептидтранслоказу на стадии трансляции. Является
эффективным средством при инфекциях, вызванных внутриклеточными возбудителя=
ми.
Фармакокинетика.
Азитромицин устойчив =
в кислой
среде, липофильный, быстро всасывается из пищеварительного тракта. После
однократного приема препарата внутрь биодоступность составляет около 37 %.
Сохраняется в бактерицидных концентрациях в очаге инфекционного воспаления в
течение 5–7 дней после приема последней дозы, что позволяет
использовать короткие (3–5 дней) курсы лечения. Не связы=
вается
с ферментами комплекса цитохрома Р450. Максимальная концентрация (
=
=
Клинические
характеристики.
Показания.
Инфекции, вызванные микроорганизмами, чувствительными к
азитромицину:
- инфекции ЛОР-органов (бактериальный фарингит/тонзиллит,
синусит, средний отит);
- инфекции дыхательных путей (бактериальный бронхит,
негоспитальная пневмония);
- инфекции кожи и мягких тканей:
мигрирующая эритема (начальная стадия болезни Лайма), рожа, импетиго, втори=
чные
пиодерматозы;
- инфекции,
передающиеся половым путем:
неосложненные генитальные<=
span
style=3D'mso-spacerun:yes'> инфекции, вызванные Chlamydia trachomatis.
Противопоказания.
Повышенная чувствительность к
азитромицину, эритромицину, к любому макролидному или кетолидному антибиотику, а также к =
любому
другому компоненту препарата. Из-за теоретической возможности эрготизма
азитромицин не следует назначать одновременно с производными спорыньи.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и друг=
ие
виды взаимодействий.
Следует осто=
рожно
назначать азитромицин пациентам вместе с другими лекарственными средствами,
которые могут удлинять интервал QT (см. раздел «Особенности применения»).
Хотя по имеющимся данным азитроми=
цин
не угнетает энзим СYРЗА4, следует проявлять осторожность при назначении
препарата пациентам, которые принимают хинидин, циклоспорин, цизаприд,
астемизол, терфенадин, алкалоиды спорыньи, пимозид или другие лекарственные
средства с узким терапевтическим индексом, которые преимущественно
метаболизируются энзимом СYРЗА4.
Фармацевтически несовместим с
гепарином.
При одноврем=
енном
применении с тетрациклинами или хлорамфениколом отмечается синергизм
антибактериального действия. Одновременное применение с линкозамидами снижа=
ет
эффективность азитромицина.
Азитромицин
удлиняет период полувыведения карбамазепина, вальпроевой кислоты,
гексобарбитала, фенитоина, дизопрамида, бромокриптина, пероральных
гипогликемических средств.
Макролидные
антибиотики могут усилить эффект эрготамина.
Антациды. П=
ри изучении
влияния одновременного применения антацидов на фармакокинетику азитромицина=
в
общем не наблюдалось изменений в биодоступности, хотя плазменные пиковые
концентрации азитромицина уменьшились приблизительно на 25 %. Не следует
принимать одновременно азитромицин и антациды.
Зидовудин. Однократные дозы 1000 мг и многократные дозы 1200 мг или=
600
мг азитромицина имели незначительное влияние на плазменную фармакокинетику =
или
выделение с мочой зидовудина или его глюкуронидных метаболитов. Однако прием
азитромицина повышал концентрации фосфорилированного зидовудина, клинически
активного метаболита, в мононуклеарах в периферическом кровообращении. Клин=
ическая
значимость этих данных не выяснена, но может быть полезной для пациентов.
Азитромицин не имеет существенного взаимодействия с печеночной системой
цитохрома Р450. Считается, что препарат не имеет фармакокинетического
лекарственного взаимодействия, характерного для эритромицина и других
макролидов. Азитромицин не вызывает индукции или инактивации печеночного
цитохрома Р450 через цитохром-метаболитный комплекс.
Алкалоиды спорыньи.
Были проведены фармакокинетические исследования применения азитромицина и
следующих препаратов, метаболизм которых в значительной степени происходит с
участием цитохрома Р450.
Аторвастатин. О=
дновременное
применение аторвастатина (10 мг в сутки) и азитромицина (500 мг в сутки) не
вызывало изменения концентраций аторвастатина в плазме крови (на основе ана=
лиза
ингибирования HMG CoA-редуктазы). Однако в постмаркетинговый период были
зарегистрированы случаи рабдомиолиза у пациентов, применявших азитромицин со
статинами.
Карбамазепин. В исследовании фармакокинетического взаимодействия у
здоровых добровольцев азитромицин не проявил значительного влияния на
плазменные уровни карбамазепина или на его активные метаболиты.
Пе=
роральные
антикоагулянты типа кумарина. В исследовании фармакокинетического взаимодействия
азитромицин не менял антикоагулянтный эффект однократной дозы 15 мг варфари=
на,
назначенного здоровым добровольцам. В постмаркетинговый период были получены
сообщения о потенцировании антикоагулянтного эффекта после одновременного
применения азитромицина и пероральных антикоагулянтов типа кумарина. Хотя
причинная связь установлена не была,
следует учитывать необходимость проведения частого мониторинга протромбинов=
ого
времени при назначении азитромицина пациентам, которые получают пероральные
антикоагулянты типа кумарина.
Ци=
клоспорин. В
фармакокинетическом исследовании с участием здоровых добровольцев, получавш=
их
перорально дозу азитромицина 500 мг/сутки в течение 3 дней, а затем однокра=
тную
пероральную дозу циклоспорина 10 мг/кг, было продемонстрировано значительное
повышение Сmax и AUC0-5 циклоспорина. Поэтому следует
проявлять осторожность при одновременном применении этих препаратов. Если
одновременное применение этих препаратов необходимо, следует контролировать
уровни циклоспорина и соответствующим образом корректировать дозу.
Флуконазол.<=
/span> О=
дновременное
применение однократной дозы азитромицина 1200 мг не приводит к изменению
фармакокинетики однократной дозы
флуконазола 800 мг. Общая экспозиция
и период полувыведения азитромицина не
изменялись при одновременном применении флуконазола,
однако наблюдалось клинически
незначительное снижение Cmax (18 %) азитромицина.
Индинавир.
Одновременное применение однократной дозы азитромицина 1200 мг не вызывает
статистически достоверного влияния на фармакокинетику индинавира, который
принимают в дозе 800 мг три раза в сутки в течение 5 дней. =
Метилпредниз=
олон. В
исследовании фармакокинетического взаимодействия у здоровых добровольцев
азитромицин не обнаружил значительного влияния на фармакокинетику
метилпреднизолона.
Мидазолам. У здоровых добровольцев одновременное применение азитроми=
цина
500 мг в сутки в течение 3 дней не вызывало клинически значимых изменений
фармакокинетики и фармакодинамики мидазолама, который применялся как
однократная доза 15 мг. <=
/span>Нелфинавир.
Одновременное применение азитромицина (1200 мг) и нелфинавира в равновесных
концентрациях (750 мг 3 раза в сутки) приводит к повышению концентрации
азитромицина. Клинически значимых побочных явлений не наблюдалось,
соответственно, нет необходимости в регулировании дозы. =
Рифабутин.
Одновременное применение азитромицина и рифабутина не влияло на концентрации
этих препаратов в сыворотке крови. Нейтропения наблюдалась у субъектов,
принимавших одновременно азитромицин и рифабутин. Хотя нейтропения была свя=
зана
с применением рифабутина, причинная связь с одновременным приемом с
азитромицином не была установлена.
Силденафил.<=
/span> У
здоровых добровольцев мужского пола не было получено доказательств влияния
азитромицина (500 мг в сутки в течение 3 дней) на значение AUC и C
Теофиллин. Отсутствуют данные о клинически существенном
фармакокинетическом взаимодействии при одновременном применении азитромицин=
а и
теофиллина здоровыми добровольцами.
Триазолам. Одновременное применение здоровыми добровольцами азитроми=
цина
500 мг в первый день и 250 мг во второй день с 0,125 мг триазолама существе=
нно
не влияло на все фармакокинетические показатели триазолама по сравнению с
применением триазолама и плацебо.
Триметоприм/сульфаметоксазол. Одновременное применение
триметоприма/сульфаметокса-зола двойной концентрации (160 мг/800 мг) в тече=
ние
7 дней с азитромицином 1200 мг на 7–е сутки не имело существенного влияния на Сmax<=
span
lang=3DRU style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;color:windowtext'>, =
общую
экспозицию или экскрецию с мочой триметоприма или сульфаметоксазола. Значен=
ия
концентраций азитромицина в сыворотке крови соответствовали таковым, которые
наблюдались в других исследованиях.
Доксорубицин=
.
Клинические исследования взаимодействия между лекарственными средствами для
азитромицина и доксорубицина не проводились. Клиническая значимость этих
доклинических исследований неизвестна.
Цизаприд. Ц=
изаприд
метаболизируется в печени энзимом СYРЗА4. Поскольку макролиды подавляют этот
энзим, одновременное применение цизаприда может привести к пролонгации
интервала QT, желудочковой аритмии и двунаправленной желудочковой тахикарди=
и.
Астемизол, алфентанил. Данные по взаимодействию с астемизолом и
алфентанилом отсутствуют. Следует проявлять осторожность в случае
одновременного применения азитромицина и этих препаратов с учетом усиления
действия последних при одновременном применении с макролидным антибиотиком
эритромицином.
Особенности применени=
я.
С осторожнос=
тью применять
при нарушениях функций печени, почек, сердечной недостаточности. После отме=
ны
лечения реакции гиперчувствительности в некоторых случаях могут сохраняться,
что требует специфической терапии под наблюдением врача.
Необходима осторожность при приеме
препарата больным с тяжелыми нарушениями функции почек и печени, с клиничес=
ки выраженной
брадикардией, сердечной аритмией или тяжелой формой сердечной недостаточнос=
ти.
Аллергические
реакции. Как и в случае с эритромицин=
ом и
другими макролидными антибиотиками, сообщали о редких серьезных аллергическ=
их
реакциях, включая ангионевротический отек и анафилаксию (в единичных случая=
х –
с летальным исходом), дерматологические реакции, в том числе острый
генерализованный экзантематозный пустулез. Некоторые из этих реакций, вызва=
нных
азитромицином, вызывали рецидивирующие симптомы и требовали длительного
наблюдения и лечения.
Стрептококко=
вые
инфекции. Пенициллин является препаратом первого выбора в лечении
фарингита/тонзиллита, вызванных Streptococcus pyogenes, а также в
профилактике острого ревматического полиартрита. Азитромицин в целом эффект=
ивен
в лечении стрептококковой инфекции в ротоглотке, но нет никаких данных, кот=
орые
демонстрируют эффективность азитромицина в профилактике ревматической атаки=
.
Суперинфекци=
и. К=
ак и в
случае с другими антибиотиками, рекомендуется проводить наблюдения по призн=
акам
суперинфекции, вызванной нечувствительными организмами, включая грибы.
Нарушения фу=
нкции
печени. Поскольку печень является основным путем выведения
азитромицина, следует осторожно назначать азитромицин пациентам с серьезными
заболеваниями печени. Зафиксированы случаи фульминантного гепатита, который
вызывает опасное для жизни нарушение функции печени, при приеме азитромицин=
а.
Возможно, некоторые пациенты в анамнезе имели заболевания печени или примен=
яли другие
гепатотоксические лекарственные средства. =
Необходимо проводить анализы/пробы функции печени в случае
развития признаков и симптомов дисфункции печени, например, астении, которая
быстро развивается и сопровождается желтухой, темной мочой, склонностью к
кровотечениям или печеночной энцефалопатией.
В случае выявления нарушений функции печени применение препарата следует
прекратить.
У пациентов, принимающих производные спорыньи, одновременное применение
некоторых макролидных антибиотиков вызывает быстрое развитие эрготизма.
Отсутствуют данные о возможности взаимодействия между спорыньей и
азитромицином. Однако из-за теоретической возможности эрготизма азитромицин=
не
следует назначать одновременно с производными спорыньи.
Миастения гравис. Со=
общали
об обострении симптомов миастении гравис или о новом развитии миастеническо=
го
синдрома у пациентов, получающих терапию азитромицином.
Диарея. При применении почти всех антибактериальных препаратов, вклю=
чая
азитромицин, сообщали о Clostridium difficile–ассоциированной диарее (CDAD), серьезность которой
варьировалась от слабо выраженной диареи до колита с летальным исходом. Леч=
ение
антибактериальными препаратами изменяет нормальную флору в толстой кишке, ч=
то
приводит к чрезмерному росту C. difficile.
C. difficile продуцируют токсины
А и В, которые
способствуют развитию CDAD.
Штаммы C. difficile, которые гиперпродуцируют токсины, являются прич=
иной
повышенного уровня заболеваемости и летальности, поскольку эти инфекции мог=
ут
быть резистентными к антибактериальной терапии и нуждаться ви колэктомии. Необходимо рассмотре=
ть
возможность развития CDAD у всех пациентов с диареей, вызванной применением
антибиотиков. Требуется тщательное ведение истории болезни, поскольку, CDAD
может иметь место в течение 2 месяцев после приема антибактериальных
препаратов.
Нарушения функции почек. У пациентов с серьезной дисфункцией почек (=
скорость
клубочковой фильтрации <10 мл/мин) наблюдалось 33 % увеличение системной
экспозиции азитромицина.
Удлиненная сердечная реполяризация и интервал QT. Удлинение сердечной реполяризации и интервала QT, которые
повышали риск развития сердечной аритмии и трепетания-мерцания желудочков <=
i>(torsade
de pointes), наблюдались при лечении другими макролидными
антибиотиками, в том числе азитромицином.
Поскольку состояния, сопровождающ=
иеся
повышенным риском желудочковых аритмий (включая torsade de pointes),
могут привести к остановке сердца, азитромицин следует назначать с
осторожностью пациентам с существующими проаритмическими состояниями (особе=
нно
женщинам и пациентам пожилого возраста), в частности пациентам:
-с врожденной или зарегистрирован=
ной
пролонгацией интервала QT;
-которые сейчас проходят лечение с
применением других активных веществ, которые, как известно, удлиняют интерв=
ал
QT, например антиаритмические препараты класса IA (хинидин и прокаинамид) и=
III
(дофетилид, амиодарон и соталол), цизаприд и терфенадин, нейролептические
средства, такие как пимозид; антидепрессанты, такие как циталопрам, а также
фторхинолоны, такие как моксифлоксацин и левофлоксацин;
-с нарушением электролитного обме=
на,
особенно в случае гипокалиемии и гипомагниемии;
-с клинически релевантной брадикардией, сердечной аритмией
или тяжелой сердечной недостаточностью.
Препарат содержит лактозы моногидрат. При применении в рекомендуемых дозах с
суточной дозой в организм поступает до 8,7 мг лактозы. С осторожностью след=
ует
применять больным с недостаточностью лактозы, галактоземией или синдромом
нарушения всасывания глюкозы/галактозы. Для лиц пожилого возраста нет
необходимости изменять дозировку.
Безопасность и эффективность для профилактики или лечения Mycobacterium
Avium Complex у детей не установлены.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Беременность.
Зафиксировано, что азитромицин проникает в молоко человек=
а,
но соответствующих и должным образом контролируемых клинических исследовани=
й,
которые давали бы возможность охарактеризовать фармакокинетику экскреции
азитромицина в грудное молоко человека, не проводилось. Применение азитроми=
цина
в период кормления грудью возможно только в случаях, когда ожидаемая польза=
для
матери превышает потенциальный риск для ребенка.
Фертильность.
Исследование фертильности проводили на крысах; показатель беременности сниж=
ался
после введения азитромицина. Релевантность этих данных относительно человека
неизвестна.
Способность влиять на скорость реакции при управлении
автотранспортом или другими механизмами.
Данные о
влиянии азитромицина на способность управлять транспортными средствами и
другими механизмами отсутствуют. Необходимо учитывать возможность возникнов=
ения
таких побочных реакций как головокружение, сонливость, спутанность сознания=
и
дезориентация.
=
Способ
применения и дозы.
Азитромицин применять 1 раз в сут=
ки за
1 час до или через 2 часа после еды, поскольку одновременный прием нарушает
всасывание азитромицина. Капсулы необходимо глотать целиком.
Взрослые, включая пациентов пожилого возраста, и дети с
массой тела больше 45 кг.
При инфекциях ЛОР-органов=
и
дыхательных путей, кожи и мягких тканей (кроме
хронической мигрирующей эритемы): 500 мг (2 капсулы =
по 250
мг или 1 капсула по 500 мг за 1 прием) в сутки в течение 3 дней.
При мигрирующей эритеме общая доза
азитромицина составляет 3 г: 1 раз в сутки в течение 5 дней, 1–й день – 1 г=
(4
капсулы по 250 мг или 2 капсулы по 500 мг), потом по 500 мг (2 капсулы по 2=
50
мг или 1 капсула по 500 мг) со 2–ого по 5–й день.
При инфекциях,
передающихся половым путем: 1 г однократно (4 капсулы по 250 мг или 2 капсулы по 500 мг).
В случае пропуска приема 1 дозы
препарата пропущенную дозу необходимо принять как можно раньше, а следующие=
– с
интервалом в 24 часа.
У людей пожилого возраста нет необходимости изменять
дозировку.
Пациенты с
нарушениями функции почек.
У пациентов с незначительными
нарушениями функции почек (скорость клубочковой фильтрации 10–80 мл/мин) можно использовать то же самое дозирование, чт=
о и
у пациентов с нормальной функцией почек. Азитромицин необходимо с осторожно=
стью
назначать пациентам с тяжелыми
нарушениями функции почек
(скорость клубочковой фильтрации <10 мл/мин).
Пациенты с
нарушениями функции печени. =
Поскольку азитромицин
метаболизируется в печени и выводится с желчью, препарат не следует применя=
ть
пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени. Исследований, связанных с
лечением таких пациентов, принимающих азитромицин, не проводилось.
Дети. Детям
с массой тела меньше 45 кг не рекомендуется назначать азитромицин в виде
капсул.
Передозировка. <=
/span>
Опыт клинического применения азитромицина свидетельствует=
о
том, что побочные проявления, которые развиваются при приеме выше, чем
рекомендовано, доз препарата, подобны тем, что наблюдаются при применении
обычных терапевтических доз. Они могут включать диарею, тошноту, рвоту,
обратимую потерю слуха. В случае передозировки при необходимости рекомендуе=
тся
прием активированного угля и проведение общих симптоматических и поддержива=
ющих
лечебных мероприятий.
Побочные реакции.
=
В
приведенной ниже таблице приведены побочные реакции, определенные с помощью
клинических исследований и в период постмаркетингового наблюдения, при
применении всех лекарственных форм азитромицина в соответствии к
системно-органному классу и частотности. Нежелательные реакции,
зарегистрированные в период постмаркетингового наблюдения, выделены курс=
ивом.
Группы по частоте проявлений определяли с
помощью такой шкалы: очень
часто (≥1/10); часто
(≥1/100, <1/10);
нечасто (≥1/1000, <1/100);
редко (≥1/10000, <1/1000); очень редко (<1/10000); часто=
та
неизвестна (нельзя определить по имеющимся данным). В пределах каждой групп=
ы по
частоте проявлений нежелательные явления отмечены в порядке уменьшения их
тяжести.
=
Не=
желательные
реакции возможно или вероятно связанные с азитромицином на основе данных,
полученных в процессе клинических исследований и в период постмаркетингового
наблюдения
|
Системно-органный класс |
Нежелательная реакция |
Частота |
|
|
Инфекции и инвазии |
Кандидоз, оральный кандидоз, влагалищные инфекции, пневмония, грибков=
ая
инфекция, бактериальная инфекция, фарингит, гастроэнтерит, нарушения функ=
ции
дыхания, ринит |
нечасто |
|
|
Псевдомембранозный колит |
частота неизвестна<= o:p> |
|
|
|
Со стороны системы крови и лимфатической системы |
Лейкопения, нейтропения, эозинофилия |
нечасто |
|
|
=
Тромбоцитопения, гемолитическая анемия, =
уменьшение количества лимфоцитов |
частота неизвестна<= o:p> |
|
|
|
Со стороны иммунной системы |
Ангионевротический отек, реакции повышенной чувствительности |
нечасто |
|
|
Анафилактическая реакция |
частота неизвестна<= o:p> |
|
|
|
Со стороны обмена веществ |
Анорексия |
часто |
|
|
Со стороны психики<=
/span> |
Нервозность, бессонница |
нечасто |
|
|
Ажитация |
редко |
|
|
|
Агресивность, беспокойство, делирий, галлюцинации, =
тревожность, возбужденность, =
психомоторная
гиперактивность, деперсона- лизация, а у больных пожилого возраста – бред. =
|
част=
ота
неизвестна |
|
|
|
Со стороны нервной системы |
Головная боль |
часто |
|
|
Головокружение, сонливость, дисгевзия, парестезия |
нечасто |
|
|
|
Обморок, судороги, гипестезия, психомоторная повышенная активность,
аносмия, агевзия, паросмия, миастения гравис, синкопе (потеря сознания),
слабость |
частота неизвестна<= o:p> |
|
|
|
Со стороны органов
зрения |
Зрительные расстройства |
нечасто |
|
|
Со стороны органов слуха |
Нарушения слуха, вертиго |
нечасто |
|
|
Ухудшение слуха, включая глухоту и/или звон в ушах |
частота неизвестна<= o:p> |
|
|
|
Со стороны сердца |
Пальпитация |
нечасто |
|
|
Трепетание-мерцание желудочков ( |
частота неизвестна<= o:p> |
|
|
|
Со стороны сосудов |
Приливы |
нечасто |
|
|
Артериальная гипотензия |
частота неизвестна<= o:p> |
|
|
|
Со стороны респираторной системы=
|
Диспноэ, носовое кровотечение |
нечасто |
|
|
Со стороны пищеварительного тракта |
Диарея |
очень часто |
|
|
Рвота, боль в животе, тошнота |
часто |
|
|
|
Запор, метеоризм, диспепсия, гастрит, дисфагия, сухость во рту, отрыж=
ка,
язвы в ротовой полости, гиперсекреция слюны |
нечасто |
|
|
|
Панкреатит, изменение цвета языка |
частота неизвестна<= o:p> |
|
|
|
Со стороны гепатобиллиарной системы |
Нарушение функции печени, холестатическая жел=
туха |
редко |
|
|
Печеночная недостаточность (которая редко приводила к летальному исходу), фульминантный гепатит, некротический гепатит, отклонение<=
/span> от нормы результатов печеночных проб (повыше=
ние активности печеночных ферментов – АсАТ, АлАТ и билирубина крови) |
частота неизвестна<= o:p> |
|
|
|
Со стороны кожи и подкожной клетчатки |
Высыпания, зуд, крапи=
вница,
дерматит, сухость кожи, гипергидроз |
нечасто |
|
|
Фоточувствительность, острый генерализован- ный экзантематозный пусту=
лёз |
редко |
|
|
|
Синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз,
полиморфная эритема, реакция на лекарственное средство с эозинофилией и
системными симптомами, гиперемия, светочувствительность |
частота неизвестна<= o:p> |
|
|
|
Со стороны скелетно-мышечной системы |
Остеоартрит, миалгия, боль в спине, боль в ше=
е |
нечасто |
|
|
Артралгия |
частота неизвестна<= o:p> |
|
|
|
Со стороны мочевыделительной системы |
Дизурия, боль в почках |
нечасто |
|
|
Острая почечная недостаточность, интерстициальный нефрит, повышение
остаточного азота мочевины и креатинина в крови |
частота неизвестна<= o:p> |
|
|
|
Со стороны репродуктивной системы и молочных
желез |
Маточное кровотечение, тестикулярные нарушени=
я, вагинит |
нечасто |
|
|
Общие нарушения и местные реакции |
Отек, астения, недомогание, усталость, отек лица, боль в груди,
гипертермия, боль, периферический отек |
нечасто |
|
|
Лабораторные показатели |
Пониженное количество лимфоцитов, повышенное
количество эозинофилов, пониженный уровень бикарбоната крови, повышение
уровня базофилов, повышение уровня моноцитов, повышение уровня нейтрофило=
в |
часто |
|
|
Повышенный уровень аспартатаминотрансфе- разы, повышенный уровень
аланинамино- трансферазы, повышенный уровень билирубина в крови, повышенн=
ый
уровень мочевины в крови, повышенный уровень креатинина в крови, изменени=
я показателей калия в крови, повышение =
уровня
щелочной фосфатазы, повышение уровня хлорида, повышение уровня глюкозы,
повышение уровня тромбоцитов, снижение уровня гематокрита, повышение уров=
ня
бикарбоната, отклонение уровня натрия |
нечасто |
|
|
|
Поражения и отравления |
Осложнения после процедуры |
нечасто |
|
=
Кр=
оме
этого, у детей возможно возникновение гиперкинезии, нервозности, бессонницы,
конъюнктивита, возбуждения. Измененные показатели возвращаются к норме чере=
з 2–3
недели после прекращения лечения.
=
Ин=
формация
о нежелательных реакциях, которые, возможно, связаны с профилактикой и лече=
нием
Mycobacterium Avium Complex, базируется на данных клинических
исследований и наблюдений в постмаркетинговый период. Эти нежелательные реа=
кции
отличаются по типу или по частоте от тех, о которых сообщалось при применен=
ии
быстродействующих лекарственных форм и лекарственных форм длительного дейст=
вия:
|
Системно-органный класс |
Нежелательная реакция |
Частота |
||
|
Со стороны обмена веществ |
А=
норексия |
ч=
асто |
||
|
Со стороны психики |
Головокружение, головная боль, парестезия,
дисгевзия |
ч=
асто |
||
|
Гипестезия |
н=
ечасто |
|||
|
Со стороны органов зрения |
Ухудшение зрения |
ч=
асто |
||
|
Со стороны органов слуха |
Глухота |
ч=
асто |
||
|
Ухудшение слуха, звон в уша=
х |
н=
ечасто |
|||
|
Со стороны
сердца |
Пальпитация |
нечасто |
||
|
Со стороны
пищеварительного тракта |
Диарея, боль в животе, тошн=
ота,
метеоризм, желудочно-кишечный дискомфорт, частые жидкие испражнения |
очень часто<=
span
lang=3DRU style=3D'color:windowtext'> |
||
|
Гепатит |
нечасто |
|||
|
Со стороны кожи и подкожной клетчатки |
Высыпания, зуд |
часто |
||
|
Синдром Стивенса-Джонсона, фоточувствитель-ность |
нечасто |
|||
|
Со стороны скелетно-мышечной системы |
Артралгия |
часто |
||
|
Общие нарушения и местные реакции |
Повышенная утомляемость |
часто |
||
|
Астения, недомогание |
н=
ечасто |
|||
=
Ср=
ок
годности.=
3 года.
Не применять=
по
истечении срока годности, указанного на упаковке.
хранить в
оригинальной упаковке при температуре не в<=
span
lang=3DRU style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;color:windowtext'>ыш=
е 25 оС.
Хранить в
недоступном для детей месте.
Несовместимость.
Фармацевтически несовместим с гепарином.
Упаковка.
0,25 г – по 6 капсул в блистере. =
По 1
блистеру в пачке из картона.
0,5 г – по 3
капсулы в блистере. По 1 блистеру в пачке из картона.
Категория
отпуска.
По рецепту.<=
/span>
Производитель.
ПАО
«Химфармзавод «Красная звезда».
Местонахождение
производителя и адрес места осуществления его деятельности.
61010, Украи=
на,
г. Харьков, ул. Гордиенковская, 1.=