ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу<= /b> =

=

ДРІМЕКС

(DREAMEX<= /span>)=

Склад:

ді= юча речовина: агомелатин;

1 т= аблетка містить сокристалу агомелатину та лимонної кислоти – 44,739 мг (у перерахув= анні на агомелатин – 25 мг);

допоміж= ні речовини: целюло= за мікрокристалічна силікатизована, маніт (E 421), повідон 30, кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон (тип А), натрію стеарилфумарат, магнію стеарат, кислота стеаринова 50;

оболонк= а: гіпромелоза (гідроксипропілметилц= елюлоза) 2910/5, поліетиленгліколь (макрогол) 6000, титану діоксид (Е 171), тальк, заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Таблетки, в= криті плівковою оболонкою.

Ос= новні фізико-хімічні властивості:

жовтого кольору продовгуваті двоопуклі= таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

=

Фармакотерапевтична група

Психоаналептики. Інші антидепресанти. Код ATX N06A X22.

Фармакологі= чні властивості

Фармакодинаміка=

Механізм= дії

Агомелат= ин – мелатонінергічний агоніст MT₁- та MT₂-рецепторів та антагоніст 5-HT_2c-рецепторів. Дослідження, в рамках яких вивчали зв’язування агомелатину з рецепторами, продемонстрували, що агомелатин не впливає на захоплення моноамінів і не має спорідненості з α- та β-адренергічними, гістамінергічними, холінергічними, допамінергічними = та бензодіазепіновими рецепторами.

В експериментальних дослідженнях на тваринах із розладами циркадних ритмів бу= ло продемонстровано, що агомелатин ресинхронізує циркадні ритми.

Агомелат= ин збільшує вивільнення допаміну та норадреналіну, особливо у фронтальних відд= ілах кори головного мозку, та не впливає на екстрацелюлярний рівень серотоніну.<= o:p>

Фармакод= инамічні ефекти

В експериментальних дослідженнях на тваринах агомелатин продемонстрував антидепресивний ефект на валідованих моделях депресії (тест безвихідності, відчаю, хронічного легкого стресу), а також на моделях із десинхронізацією циркадних ритмів і моделях, пов’язаних зі стресом і тривожністю.=

У людини агомелатин ресинхронізує циркадні ритми, відновлює фазність сну, спричиняє зниження температури тіла та сприяє секреції мелатоніну.

Клінічна ефективність та безпека

Ефективн= ість і безпека агомелатину при лікуванні великих депресивних епізодів досліджува= лись у клінічній програмі з участю 7900 пацієнтів.

У шести короткострокових подвійно сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях з оцінки ефективності <= /span>агомелат= ину при лікуванні великих депресивних еп= ізодів у дорослих пацієнтів агомелатин у дозах 25–50 мг наприкінці терапії (протягом 6–8 тижнів) продемонстрував статистично достовірну ефективність порівняно з плацебо. За результатами оцінювання за шкалою HAMD‑17 (шкала Гамільтона для оцінки депресії) відзначалися зміни значення показника первинної кінцевої точки порівняно з = початковим рівнем.

Ефективність агомелатину було також продемонстровано у пацієнтів з більш тяжкою депресією (початковий загальний= бал за шкалою HAM-D ≥ 25) за результатами всіх позитивних плацебо-контрольованих досліджень.

Показники відповіді на лікування при застосуван= ні агомелатину були статистично достовірно вищими порівняно з плацебо.

У шести із семи досліджень із вивчення ефективн= ості агомелатину у гетерогенних популяціях дорослих пацієнтів із депресією було продемонстровано більш високу (2 дослідження) або не нижчу (4 дослідження) ефективність агомелатину порівняно з терапією селектив= ними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну / інгібіторами зворотного захоплення серотоніну-норепінефрину (СІЗЗС/ІЗЗСН) (сертралін, есциталопрам, флуоксетин, венлафаксин або дулоксетин). Антидепресивний ефект оцінювали за шкалою HAMD-17 або у якості первинної, або вторинної кінцевої точки.

Довготривалу антидепресивну ефективність агомелатину було продемонстровано в дослідженні з вивчення запобігання виникненню рецидивів. За результатами впливу на первинну кінцеву точку – запобігання виникненню рецидивів депресії, що вимірювалася часом до виникне= ння рецидиву, агомелатин у дозі 25–50 мг на добу показав статистично достовірну перевагу порівняно з плацебо (р =3D 0,0001). Частота виникнення рецидивів протягом 6 місяців подвійно сліпого спостереження становила 22 % та 47 % у групах агомелатину та плацебо відповідно.

Препарат не впливає на денну пильність та пам’я= ть здорових добровольців. У пацієнтів із депресією лікування агомелатином у до= зі 25 мг подовжувало фазу повільнохвильового сну без впливу на фазу або латент= ний період швидкого сну. Агомелатин у дозі 25 мг також скорочує проміжок ч= асу до початку сну (полегшує засинання) та досягнення стану з мінімальною часто= тою серцевих скорочень. За оцінкою пацієнтів, із першого тижня лікування значно покращилися засинання та якість сну без порушення денної активності.

У спеціальному порівнял= ьному дослідженні сексуальної дисфункції з участю пацієнтів із ремісією депресії спостерігалася числова тенденція (статистично незначуща) до меншого розвитк= у сексуальної дисфункції, спричиненої лікуванням, у групі агомелатину порівняно з венлафа= ксином за показниками шкали SEXFX (Sex Effects Scale) щодо збудження та оргазму. <= span style=3D'letter-spacing:-.2pt'>Об’єднаний аналіз досліджень за оціночною шк= алою ASEX (Arizona Sexual Experience Scale) продемонстрував, що застосування агомелатину не асоціювалося зі сексуальною дисфункцією. У здорових добровол= ьців агомелатин зберігав статеву функцію порівняно з пароксетином.

У клінічних дослідженнях агомелатин не впливав = на частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск.

У дослідженні з оцінки симптомів відміни за допомогою анкети DESS (Discontinuation Emergent Signs and Symptoms) у паціє= нтів із депресією у стадії ремісії агомелатин не спричиняв синдрому відміни після раптового припинення терапії.

Агомелатин не спричиняє залежність, що було визначено в дослідженнях з участю здорових добровольців за результатами тес= тів із використанням спеціальної візуально-аналогової шкали або анкети ARCI (Addiction Research Center Inventory) із 49 питань.<= /p>
Плацебо-контрольоване дослідження агомелатину в дозі 25–50 мг на добу тривалістю 8 тижнів з участю пацієнтів літн= ього віку з депресією (≥ 65 років, N =3D 222, 151 з яких застосо= вували агомелатин) продемонструвало статистично достовірну різницю у 2,67 бал= а за загальною шкалою HAM-D (первинна кінцева точка). Рівень показника «відповід= ь на лікування» був позитивним для агомелатину. У групі пацієнтів віком ≥ 75 років (N =3D 69, 48 з яких застосовували агомелатин) н= е було отримано достовірних результатів щодо покращення стану. Переносимість агомелатину у пацієнтів літнього віку та в дорослих пацієнтів, молодших за віком, була подібною.

Було проведено спеціальне контрольоване дослідж= ення тривалістю 3 тижні з участю пацієнтів із великими депресивними розлада= ми, які не досягли значного покращення при застосуванні пароксетину (СІЗЗС) або венлафаксину (ІЗЗСН). При переведенні цих пацієнтів на лікування агомелатин= ом, незалежно від того, припинення попередньої терапії відбувалося різко чи поступово, виникали симптоми відміни. Ці симптоми помилково можуть бути розцінені як недостатність раннього ефекту агомелатину.
Відсо= ток пацієнтів із наявністю хоча б одного симптому відміни протягом 1 тижня після припинення застосування антидепресантів групи СІЗЗС/ІЗЗСН був меншим у групі пацієнтів довготривалого зниження дози (поступове припинення попередн= ього прийому антидепресантів упродовж 2 тижнів), ніж у групі пацієнтів короткотривалого зменшення дози (поступове припинення попереднього прийому антидепресантів упродовж 1 тижня) та групі пацієнтів різкої зміни лікування (різке припинення прийому): 56,1 %, 62,6 % та 79,8 = ;% відповідно.

Фармакокінетика=

Всмоктування та біодоступн= ість

Агомелатин швидко і добре (≥ 80 %) всмоктується після перорального застосування. Абсолютна біодоступність є низькою (< 5 % при пероральному зас= тосуванні у терапевтичній дозі), індивідуальна варіабельність є значною. Біодоступніс= ть у жінок вища порівняно з чоловіками. Біодоступність підвищується при застосув= анні пероральних контрацептивів і зменшується в курців. Максимальна концентрація= у плазмі крові досягається протягом 1–2 годин.<= /p>
При застосуванні у терапевтичних дозах концентр= ація агомелатину збільшується пропорційно зі збільшенням дози. При застосуванні у більш високих дозах виникає ефект насичення першою дозою.=

Прийом їжі (звичайної або з високим вмістом жир= ів) не впливає на біодоступність або на рівень всмоктування.<= /p>
Варіабельність збільшується при прийомі їжі з високим вмістом жирів.

Розподіл=

Об’єм розподілу в рівноважному стані становить близько 35 л, зв’язування з білками плазми крові становить 95 % незалежно від концентрації та не змінюється з віком і у пацієнтів із поруше= нням функції нирок, але концентрація вільної фракції збільшується вдвічі у паціє= нтів із порушенням функції печінки.

Біотрансформація

Після застосування агомелатин швидко метаболізується, переважно печінковими ферментами CYP1A2; ізоферменти CYP2C= 9 та CYP2C19 теж беруть участь у метаболізмі, але їх вклад незначний. Основні метаболіти, гідроксильований і деметильований агомелатин, є неактивними та швидко кон’югуються і виводяться із сечею.

Виведення

Виведення з організму є швидким, період напівви= ведення із плазми крові становить у середньому 1–2 години. Кліренс високий (приблизно 1,1 мл/хв) і переважно метаболічний. Виводиться переважно із сечею (80 %) у вигляді метаболітів, у той час як кількість виведеної із сечею діючої речовини у незміненому вигляді є незначною. Фармакокінетика не змінюється після багаторазового застосування.

Пацієнти з порушенням функції нирок

У пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок релевантних змін фармакокінетичних параметрів агомелатину не спостерігалось (n =3D 8, одноразова доза 25 мг), але пацієнтам із порушенням функції нирок тяжкого або помірного ступеня лікарсь= кий засіб ДРІМЕКС слід призначати з обережністю через обмежену кількість клініч= них даних щодо застосування препарату в цій групі пацієнтів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти з порушенням функ= ції печінки

Спеціальне дослідження з участю пацієнтів із цирозом печінки, хронічним порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня (типу А та B за класифікацією Чайлда–П’ю) продемонструвало збільшен= ня (у 70 та 140 разів відповідно) концентрації агомелатину, який застосовували в дозі 25 мг, порівняно з такою у добровольців з відповідними параметрами (вік, мас= а тіла та наявність / відсутність звички курити) без порушення функції печінки (ди= в. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» і «Особливості застосування»).

Пацієнти літнього віку

Фармакокінетичне дослідження з участю пацієнтів літнього віку (≥ 65 років) показало, що при застосуванні препарату в дозі 25 мг середнє значення показників AUC та С_{max
були приблизно в 4 та 13 разів вищі у пацієнтів віком
≥ 75 років порівняно з такими у пацієнтів віком
< 75 років. Оцінити фармакокінетику агомелатину при застосуван=
ні в
дозі 50 мг у даній популяції неможливо через недостатню кількість дани=
х.
Пацієнти літнього віку не потребують корекції дози.}

Етнічні групи

Дані щодо особливостей фармакокінетики агомелатину залежно від расової належності відсутні.=

<= /p>
Клінічні характеристики
Показання

= Лікування великих депресивних епізодів у дорослих.

Протипоказання= =

·&nb= sp;          Гіпер= чутливість до діючої речовини або будь-якої допоміжної речовини лікарського засобу.

·&nb= sp;          Поруш= ення функції печінки (цироз печінки або активна фаза захворювання печінки) або підвищення рівня трансаміназ більше ніж у 3 рази від верхньої межі показник= ів норми (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).

·      =      Засто= сування у комбінації з сильнодіючими інгібіторами CYP1A2 (флувоксамін, ципрофлоксац= ин) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»).

Взаємодія з іншими лікарським= и засобами та інші види взаємодій

Можливі види взаємодії агомелатину

Агомелатин метаболізується переважно цитохромами P450 1A2 (CYP1A2) (90 %) та CYP2C9/19 (10 %). Лікарські засоби, які взаємодіють із цими ізофермент= ами, можуть знижувати або підвищувати біодоступність агомелатину.

Флувоксамін, сильнодіючий інгібітор CYP1A2 та помірний інгібітор CYP2C9, значно інгібує метаболізм агомелатину, що призводить до 60-разового (у діапазоні 12–412) збільшення концентрації агомелатину. Таким чином, одночасне застосування лікарського засобу ДРІМЕКС із сильнодіючими інгібіторами CYP1A2 (флувоксамі= н, ципрофлоксацин) протипоказане.

Комбінація агомелати= ну з естрогенами (помірні інгібітори CYP1A2) призводить до підвищення концентрац= ії агомелатину в декілька разів. Незважаючи на те, що при одночасному застосув= анні агомелатину з естрогенами у 800 пацієнтів не було виявлено будь-якого особливого сигналу з безпеки, призначати агомелатин з іншими помірними інгібіторами CYP1A2 (пропранолол, еноксацин) слід з обережністю до одержання більшого досвіду застосування вищезазначеної комбінації (див. розділ «Особливості застосування»).

Рифампіцин, індуктор усіх трьох цитохромів, що беруть участь у метаболізмі агомелатину, може зменшувати біодоступність агомелатину.

Куріння стимулює індукцію CYP1A2 та зменшує біодоступність агомелатину, особливо у затятих курців (˃ 15 сигарет / до= бу) (див. розділ «Фармакокінетика»).

Зд= атність агомелатину впливати на інші лікарські засоби

In vivo агомелатин не активує ізоферм= енти системи CYP450. Агомелатин не інгібує ані CYP1A2 in vivo, ані = інші ферменти CYP450 in vitro. Як наслідок, він не впливає на концентрацію лікарських засобів, які метаболізуються= за допомогою CYP450.

Інші лікарські засоби<= /p>
У клініч= них дослідженнях І фази в цільовій групі пацієнтів не було одержано даних = щодо фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодій з лікарськими засобами, які можна одночасно призначати з агомелатином: бензодіазепіни, літій, пароксети= н, флуконазол і теофілін.

Ал= коголь=

Не рекомендується вжива= ти алкоголь під час лікування препаратом ДРІМЕ= КС.

Електрошокова терапія (ЕШТ)

Досвід застосування агомелат= ину одночасно з ЕШТ відсутній. Дослідження на тваринах не виявили властивостей агомелатину підвищувати судомну готовність. Таким чином, малоймовірно, що Е= ШТ у комбінації з лікуванням лікарським засобом ДРІМЕКС<= /span> може призвести до якогось клінічно значущого ускладнення.

Особливості застосування=

Моніт= оринг функції печінки

При застосуванні агомелати= ну у післяреєстраційний період повідомлялося про виникнення у пацієнтів випадків= порушення функції печінки, включаючи печінкову недостатність (повідомлялося про пооди= нокі випадки з летальними наслідками або випадки, коли була необхідна трансплант= ація печінки, у пацієнтів із факторами ризику порушення функції печінки), підвищ= ення рівня печінкових ферментів більше ніж у 10 разів порівняно з верхньою ме= жею норми, гепатит і жовтяницю (див. розділ «Побічні реакції»). Здебільшого порушення виникали протягом перших місяців лікування. Пошкодження печінки носить переважно гепатоцелюлярний характер, а рівень сироваткових трансаміназ повертається до норми при припиненні застосування агомелатину.

ДРІМЕКС слід призначати з обережністю та ретельно наглядати за всіма пацієнтами протягом періоду лікування, особливо при наявності факторів ризику порушення функції печінки= або в разі одночасного застосування лікарських засобів, що можуть зумовити виникнення порушень функції печінки.

До початку лікування<= /o:p>

Пацієнтам із такими фактор= ами ризику порушення функції печінки як ожиріння / надлишкова маса тіла / неалкогольний жировий гепатоз печінки, цукровий діабет, порушенн= я, пов’язані із вживанням алкоголю, та/або зловживання алкоголем або пацієнтам, які застосовують супутні лікарські зас= оби, що можуть зумовити виникнення порушень функції печінки, лікування препарато= м ДРІМЕКС слід призначати тільки після ретельної оцінки користі та ризику від застосування.

До початку лікування у всіх пацієнтів необхідно робити печінкові проби. Не слід розпочинати терапію пацієнтам із початковим рівнем аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (АСТ), = що перевищує верхню межу норми в 3 рази (д= ив. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам із підвищеним рівнем трансаміназ до = початку лікування (за умови підвищення рівня трансаміназ не більше ніж у 3 рази від верхньої межі норми) лікарський засіб ДРІМЕКС слід застосовувати з обережністю.

Частота проведення печінкових проб
·&= nbsp;        до початку лікування;

·&= nbsp;        після початку лікування:=

-&= nbsp;        при= близно через 3 тижні;

-         при= близно через 6 тижнів (наприкінці гострої фази);

-         при= близно через 12 тижнів та 24 тижні (наприкінці фази підтримувальної терапії);

-&= nbsp;        і надалі у разі наявності клінічних показань;<= /o:p>

·&= nbsp;        при збільшенні дози слід знову провести печінкові тести з тією ж частотою, що= й на початку лікування.

Будь-який пацієнт, у яко= го розвинулося та було виявлено підвищення рівня трансаміназ у плазмі крові,= має пройти повторний тест на визначення функції печінки впродовж 48 годи= н.<= /p>

Протягом періоду лікування=

Застосування лікарського засобу ДРІМЕКС слід негайно припинити, якщо:

·      =    у пацієнта розвинулися симптоми потенційного порушення функції печінки (такі = як темна сеча, випорожнення світлого кольору, пожовтіння шкіри / очей, біль у верхній правій частині живота, нові випадки виникнення тривалої втоми нез’ясованої етіології);

·&nb= sp;        рівень сироваткових транса= міназ перевищує верхню межу норми у 3 р= ази.

Після припинення прийому лікарського засобу ДРІМЕКС не= обхідно повторити печінкові тести, доки показники сироваткових трансаміназ не нормалізуються.

=

Люди віком від 75 років<= /u>

Ефекту від застосування агомелатину пацієнтам віком ≥ 75 років доведено не було, тому пацієнтам цієї вікової групи не слід застосовувати агомелатин (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Фармакодинам= іка»).

Пацієнти літнього віку з деменцією

ДРІМЕКС не слід застосовувати для лікування великих депресивних епізодів у пацієнтів літньо= го віку з деменцією, оскільки безпеку та ефективність агомелатину у цій групі пацієнтів встановлено не було.

Біполярний розлад / манія / гіпоманія

ДРІМЕКС слід застосовувати з обережністю для лікува= ння пацієнтів із наявністю в анамнезі біполярного розладу, манії або гіпоманії. Лікарський засіб необхідно відмінити в разі виникнення у пацієнта маніакаль= них симптомів (див. розділ «Побічні реакції»).

Суїцид / суїцидальні думки

Депресія супроводжується підвищенням ризику виникнення суїцидальних думок, самоскалічення та суїциду (суїцидальні прояв= и). Цей ризик зберігається до досягнення клінічно значущої ремісії. Оскільки ст= ан пацієнта може не покращитись у перші декілька або більше тижнів лікування, необхідно здійснювати ретельне спостереження за пацієнтом до покращення ста= ну. Загальний клінічний досвід свідчить про те, що ризик суїциду може підвищува= тися на ранніх стадіях покращення стану.

Пацієнти з наявністю= в анамнезі суїцидальних проявів, а також пацієнти, у яких відзначається висок= ий рівень суїцидального мислення перед початком лікування, мають підвищений ри= зик суїцидальних думок або суїцидальних спроб, і їм слід перебувати під ретельн= им наглядом під час лікування. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних до= сліджень антидепресантів з участю дорослих пацієнтів із психічними розладами показав підвищення ризику суїцидальної поведінки при застосуванні антидепресантів порівняно з плацебо у групі пацієнтів віком до 25 років.

Під час лікування, особливо на ранніх етапах та після зміни дозування, необхідно здійснювати ретельний нагляд за пацієнтами, зокрема тими, які належать до групи високого ризику. Пацієнтів (та осіб, які піклуються про них) слід попередити про необхідність відстежувати будь-які ознаки клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки або думок і незвичні зміни у поведінці, а також нега= йно звертатися до лікаря при наявності цих симптомів.

Засто= сування в комбінації з інгібіторами CYP1А2 (див. розділи «Протипоказання» і «Взаємо= дiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій»)

ДРІМЕКС слід з обережністю призначати в комбінації з помірними інгібіторами CYP1А2 (пропранолол, еноксацин), що може призвести до підвищення концентрації агомелатину.<= /o:p>

Рівень натрію

ДРІМЕКСмістить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто майже вільний в= ід натрію.

Застосування у період вагі= тності або годування груддю

Вагітність

Бажано уникати застосування лікарського засобу = ДРІМЕКС у період вагітності. Дані щодо застосування агомелатину вагітним жінкам від= сутні або обмежені (менше 300 випадків). Дослідження на тваринах не виявили прямих або непрямих шкідливих ефектів агомелатину на перебіг вагітності, розвиток ембріона / плода, пологи або постнатальний розвиток.

Годув= ання груддю

Невідомо, чи проникає агом= елатин / метаболіти у грудне молоко. Наявні фармакодинамічні / токсикологічні дані, одержані при проведенні досліджень на тваринах, продемонстрували, що агомел= атин / метаболіти проникають у грудне молоко. Ризик для новонароджених / немовлят виключати не можна. Рішення щодо припинення годування груддю або припинення= / утримання від терапії препаратом ДРІМЕКС слід приймати, враховуючи користь від годува= ння груддю для дитини та користь від лікування для матері.

Фертильність=

Дослідження з репродуктивної функції на тварина= х показали відсутність впливу агомелатину на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами=

Агомелатин має незначний вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами. Однак враховуючи, що запаморочення = та сонливість є частими побічними реакціями препарату, пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>=

Спосіб застосування та дози

Спосіб застосування

Для перорального застосування.

ДРІМЕКС, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Дозуванн= я

Рекомендована доза становить 25 мг 1 = раз на добу, перед сном.

Якщо через 2 тижні після початку терапії покращання клінічного стану є недостатнім, дозу можна підвищити до 50 = мг 1 раз на добу, тобто 2 таблетки по 25 мг, які необхідно прий= мати одночасно перед сном.

Приймаючи рішення щодо збільшення дози, слід враховувати зростання ризику підвищення рівня трансаміназ. Збільшення дози = до 50 мг необхідно проводити на індивідуальній основі для кожного пацієнта після оцінки співвідношення користі / ризику з обов’язковим проведенням печінкових проб.

Усім пацієнтам необхідно п= роводити печінкові проби до початку лікування. Лікування не слід розпочинати, якщо <= span style=3D'letter-spacing:-.2pt'>рівень трансаміназ перевищує верхню межу нор= ми у 3 рази (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Під час лікування необхідно періодично контролювати рівень трансам= іназ: приблизно через 3 тижні, 6 тижнів (завершення гострої фази), через 12 тижнів та 24 тижні (завершення фази підтримувальної терапії) і надалі у разі наявності клінічних показань (див. розділ «Особливості застосування»). Лікування слід припинити, якщо рівень трансаміназ втричі перевищить верхню межу норми (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

При збільшенні дози слід знову провести печінкові тести з тією ж частотою, що і= на початку лікування.

Тривалість лікування<= /o:p>

Пацієнтам із депресією слід проходити лікування впродовж щонайменше 6 місяців для забезпечення зникнення у них симптом= ів.

Перехід від терапії антидепресантами групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серото= ніну / інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину (СІЗЗС/ІЗЗСН= ) до агомелатину

У пацієнтів можуть спостерігатися симптоми відм= іни після припинення прийому антидепресантів групи СІЗЗС/ІЗЗСН. З метою уникнен= ня цих симптомів необхідно враховувати рекомендації щодо припинення лікування,= що містяться в інструкції для медичного застосування лікарського засобу, який = застосовує пацієнт. Терапію агомелатином можна розпочати одразу паралельно зі зниженням дози антидепресанта (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Припинення лікування

Якщо прийнято рішення про припинення лікування, потреби у поступовому зниженні дози немає.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Безпека та ефективні= сть агомелатину (25–50 мг/добу) були доведені для пацієнтів літнього віку з депресією (< 75 років). У групі пацієнтів віком ≥ 75 років не було отримано достовірних результатів. Тому пацієнтам цієї вікової групи не слід застосовувати агомелатин (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»). Потреби в корекції дози залежно від віку немає (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з порушенням функції нирок

У пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок релевантних змін фармакокінетичних параметрів агомелатину не спостерігалось. Однак кількість клінічних даних щодо застосування агомелатину пацієнтам із депресією та порушенням функції нирок тяжкого або помірного ступеня є обмеженою. Отже, таким пацієнтам агомелатин слід призначати з обережністю.

Пацієнти з порушенням функ= ції печінки

Застосування агомелатину протипоказано пацієнта= м із порушенням функції печінки (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Діти

Не рекомендується призначати ДРІМЕКС для лікування депресії в дітей, оскільки безпека та ефективність даного препарату не були встановлені в цій групі пацієнтів. Дані відсутні. У клінічних дослідженнях з участю дітей і підлітків при застосуванні інших антидепресантів виникнення суїцидальної поведінки (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) і ворожого ставлення (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) спостерігалося частіше порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо.

<= /b>

Передозування<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>=

Симптоми

Кількість даних щодо випадків передозування агомелатину обмежена. При передозуванні агомелатином повідомлялося про виникнення болю в епігастральній ділянці, сонливості, вто= ми, ажитації, тривожного стану, напруженості, запаморочення, ціанозу або нездуж= ання. Було зафіксовано 1 випадок прийому 2450 мг агомелатину –= одужання настало спонтанно без кардіоваскулярних та біологічних відхилень.

Лікування

Специфічні антидоти агомелатину невідомі. Лікування при передозуванні має складатись із симптоматичної терапії та звичайного нагляду за станом пацієнта. Медичне спостереження рекомендується проводити у спеціалізованому закладі.

Побічні реа= кції=

Резюме профілю б= езпеки

Побічні реакції заз= вичай виникали під час перших 2 тижнів лікування та були слабко або помірно = виражені. Найчастішими побічними реакціями були головний біль, нудота та запаморочення. Ці побічні реакції зазвичай мали тимчасовий характер і, як правило, не призводили до припинення терапії.

Перелік побічних= реакцій

Нижченав= едена таблиця містить побічні реакції, виявлені під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень та випробувань з використанням активного контролю.

Побічні реакції зазначені нижче з такою частотою виникнення: дуже часто= (≥<= span style=3D'letter-spacing:-.2pt'> 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від= ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від= ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рід= ко (< 1/10000); частота невідома (не може бути визначена за наявними даними). Частота не була скоригована для групи плацебо.

&nb= sp;

Класифіка= ція за системами органів

Частота

Побічна реакція

З боку психіки

Часто

Тривожність

Незвичні сновидіння*

Нечасто

Суїцидальні думки або поведінка (див. розділ «Особливості застосуванн= я»)

Ажитація та пов’язані з нею симптоми* (такі як дратівливість і неспок= ій)

Агресивність*

Жахливі сновидіння*

Манія / гіпоманія*

Ці симптоми можуть бути зумовлені відповідним захворюванням (див. роз= діл «Особливості застосування»)

Сплутаність свідомості*

Рідко

Галюцинації*

З боку нервової системи
Дуже часто
Головний біль

Часто

Запаморочення

Сонливість

Безсоння

Нечасто

Мігрень

Парестезія

Синдром неспокійних ніг*

Рідко

Акатизія*

З боку органів зору

Нечасто

Нечіткість зору

З боку органів слуху та вестибулярного апарату

Нечасто

Дзвін у вухах*

З боку травної системи

Часто

Нудота

Діарея

Запор

Біль у ділянці живота

Блювання*

З боку гепатобіліарної системи

Часто

Підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (АСТ) (у клінічних дослідженнях підвищення рівня= АЛТ та/або АСТ більше ніж у 3 рази від верхньої межі норми спостерігалось у 1,2 % пацієнтів, які отримували агомелатин у дозі 25 мг/добу, т= а у 2,6 % пацієнтів, які отримували агомелатин у дозі 50 мг/добу, порівняно з 0,5 % пацієнтів, які отримували плацебо)

Нечасто

Підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази* (ГГТ) (більш ніж у 3 рази від верхньої межі норми)

Рідко
Гепатит

Підвищення рівня лужної фосфатази* (більш ніж у 3 рази від верхньої м= ежі норми)

Печінкова недостатність* (1)

Жовтяниця*

З боку шкіри і підшкірної клітковини

Нечасто

Гіпергідроз

Екзема

Свербіж*

Кропив’янка*

Рідко

Еритематозні висипи

Набряк обличчя та ангіоневротичний набряк*

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини<= /p>

Часто

Біль у спині

Нечасто

Міалгія*

З боку нирок та сечовидільної системи

Рідко

Затримка сечовипускання*

Загальні розлади та реакції у місці введення

Часто

Втома

Результати лабораторних досліджень

Часто

Збільшення маси тіла*

Нечасто
Зменшення маси тіла*

* Частота проявів побічних реакцій, виявлених за допомогою спонтанних повідомлень, розрахована за даними клінічних досліджен= ь.

(1) Повідомлялося про поодинокі летальні випадки або випадки, коли виник= ала необхідність трансплантації печінк= и, у пацієнтів із факторами ризику порушення функції печінки.<= /span>

=

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрац= ії лікарського засобу має важливе значення. Це дозволяє проводити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні лікарського засобу. Медични= м та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та/або відсутність ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності=

2 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання=

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту в= ід вологи. Не потребує температурних обмежень. Зберігати в недоступному для ді= тей місці.

<= /p>
Упаковка=

= По 14 табле= ток у блістері, по 2 блістери в картонній пачці.

= =

= Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Зентіва, к.с.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

У Кабеловни 130, Дольні Мехолупи, Прага 10, 102= 37, Чеська Республіка.

Заявник

ТОВ «ЗДРАВО».

=

Місцезнаход= ження заявника

Україна, 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54= /19, Літ. А, офіс.

Класифіка= ція за системами органів	Частота	Побічна реакція
З боку психіки	Часто	Тривожність
Незвичні сновидіння*
Нечасто	Суїцидальні думки або поведінка (див. розділ «Особливості застосуванн= я»)
Ажитація та пов’язані з нею симптоми* (такі як дратівливість і неспок= ій)
Агресивність*
Жахливі сновидіння*
Манія / гіпоманія* Ці симптоми можуть бути зумовлені відповідним захворюванням (див. роз= діл «Особливості застосування»)
Сплутаність свідомості*
Рідко	Галюцинації*
З боку нервової системи	Дуже часто	Головний біль
Часто	Запаморочення
Сонливість
Безсоння
Нечасто	Мігрень
Парестезія
Синдром неспокійних ніг*
Рідко	Акатизія*
З боку органів зору	Нечасто	Нечіткість зору
З боку органів слуху та вестибулярного апарату	Нечасто	Дзвін у вухах*
З боку травної системи	Часто	Нудота
Діарея
Запор
Біль у ділянці живота
Блювання*
З боку гепатобіліарної системи	Часто	Підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (АСТ) (у клінічних дослідженнях підвищення рівня= АЛТ та/або АСТ більше ніж у 3 рази від верхньої межі норми спостерігалось у 1,2 % пацієнтів, які отримували агомелатин у дозі 25 мг/добу, т= а у 2,6 % пацієнтів, які отримували агомелатин у дозі 50 мг/добу, порівняно з 0,5 % пацієнтів, які отримували плацебо)
Нечасто	Підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази* (ГГТ) (більш ніж у 3 рази від верхньої межі норми)
Рідко	Гепатит
Підвищення рівня лужної фосфатази* (більш ніж у 3 рази від верхньої м= ежі норми)
Печінкова недостатність* (1)
Жовтяниця*
З боку шкіри і підшкірної клітковини	Нечасто	Гіпергідроз
Екзема
Свербіж*
Кропив’янка*
Рідко	Еритематозні висипи
Набряк обличчя та ангіоневротичний набряк*
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини<= /p>	Часто	Біль у спині
Нечасто	Міалгія*
З боку нирок та сечовидільної системи	Рідко	Затримка сечовипускання*
Загальні розлади та реакції у місці введення	Часто	Втома
Результати лабораторних досліджень	Часто	Збільшення маси тіла*
Нечасто	Зменшення маси тіла*