Інструкція

для медично= го застосування лікарського засобу

МОВІКСИКАМ^®

(MOVIXICAM^®)=

Склад:

діюча речовина: мелоксикам;

1 ампула (1,5 мл) містить = мелоксикаму 15 мг;

допоміжні речовини: меглюмін, глікофурол, полоксамер 18= 8, натрію хлорид, гліцин, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин жовтого із зеленкуватим відтінком кольору, практично не містить сторонніх включень.

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Оксиками. Код АТХ M01A C06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU'>Мовіксикам^® – нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ) із групи речовин оксикамів із протизапальними, болезаспокійливими та жарознижувальними властивостями.

Мелоксикам виявив високу протизапальну активніс= ть на всіх стандартних моделях запалення. Як і у випадку з іншими НПЗЗ, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний принцип дії для всіх НПЗЗ (включаючи мелоксикам): пригнічення біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення.

Фармакокінетика. <= /span>

Абсорбція. Мелоксикам повністю всмоктується після внутрішньом’язового введення. Відносна біодоступність порівняно з такою при пероральному застосуванні становить майже 100 %. Таким чином, корекція дози при переході з внутрішньом’язовог= о шляху введення на пероральний не обов’язкова. Через 1 годину після внутрішньом’язового введення 15 мг мелоксикаму максимальна концентрація його у плазмі крові становила 1,62 мкг/мл.

Розподіл. Мелоксикам має високий ступінь зв’язування з білками, переважно з альбуміном   (= 99 %). Мелоксикам потрапляє до синовіальної рідини, де його концентрація складає половину концентрації у плазмі крові. Об’єм розподілу – низький, у середньо= му становить 11 л. Індивідуальні коливання − при= близно 7-20 %.

Біотрансформація. Мелоксикам метаболізу= ється ферментами печінки. В сечі було ідентифіковано чотири різних метаболіти мелоксикаму, що є фармакодинаміч= но неактивними. Основний метаболіт 5’-карбоксимелоксикам (60 %) утворюється шл= яхом окиснення проміжного метаболіту 5’= -гідроксиметилмелоксикаму. Кількість незміненого виділеного 5’-гідроксиметилмелоксикаму становить 9 %. Дослідження іn= vitro показали, що CYP 2C9 відіграє важливу роль у цьому метаболічному шляху при незначній участі ізоензиму CYP 3А4. Активність пероксидази, ймовірно, пов’язана з утворенням двох інших метаболітів, що ст= ановлять 16 % та 4 % застосованої дози відповідно.

Виведення. Мелоксикам виводиться головним чином у формі метаболітів, у рівних частинах із сечею та калом. Менше ніж 5 % добової дози виводиться у незміненому вигляді з калом, незначна кількість виділяється із сечею.

Середній період напіввивед= ення становить приблизно 20 годин. Загальний плазмовий кліренс − у середнь= ому 8 мл/хв.

Лінійність дози. Мелоксикам виявляє лінійну фармакокінетику в межах терапевтичної дози = від 7,5 до 15 мг після перорального та внутрішньом’язового= застосування.

Особливі гр= упи хворих.

Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю. Печінкова та ниркова недостатність від легкого до помірного ступеня сут= тєво не впливають на фармакокінетику мелоксикаму. Па= цієнти з помірним ступенем ниркової недостатності мали значно вищий загальний клір= енс. Знижене зв’язування з білками плазми крові спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення об’єму розподілу може призвести до збільшення концентрації вільн= ого мелоксикаму (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку чоловічої статі середні фармакокінетичні= параметри подібні до таких у молодих добровольців чоловічої статі. У пацієн= ток літнього віку жіночої статі значення AUC вищі і період напіввиведення довший порівняно з відповідними показниками у молодих добровольців обох ста= тей. Середній кліренс плазми у рівноважному стані у пацієнтів літнього віку був трохи нижчий, ніж у молодих добровольців (див. розділ «Спосіб застосування = та дози»).

Клінічні характеристики.=

Показання.

Короткотривале симптоматичне лікування гострого нападу ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту, коли інші шляхи застосування не можуть бути застосовані.

Протипоказання.

– ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);

– дитячий вік до 18 років;

– гіперчутливість д= о мелоксикаму, до інших складових лікарського засобу аб= о до активних речовин з подібною дією, таких як НПЗЗ, ацетилсаліцилова кислота; = мелоксикам не слід призначати пацієнтам, у яких виникали симптоми астми, носові поліпи= , ангіоневротичний набряк або кропив’янка після прийому= ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ;

– шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, по= в’язана з попередньою терапією НПЗЗ в анамнезі;

– активна або рецидивна пептична виразка/кровот= еча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі);

– тяжка печінкова недостатність;

– тяжка ниркова недостатність без застосування діалізу;

– шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення згортання крові;

– розлади гемостазу або одночасне застосування антикоагулянтів (протипоказання, пов’язані зі шляхом застосування);=

– тяжка серцева недостатність;

– лікування періопераційно= го болю при коронарному шунтуванні.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ризики, пов’язані з гіперкаліємією

Деякі лікарські засоби або терапевтичні групи можуть спричиняти гіперкаліємію: калієві солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ (низькомолекулярні або нефракціоновані) гепарини, циклоспорин, такролімус і триметоприм.

Початок = гіперкаліємії може залежати від того, чи є пов’язані з нею чинники. Ризик появи гіперкаліємії зростає у разі, якщо вищезгадані лікарс= ькі засоби застосовувати супутньо з мелоксикамом.

Фармакодинамічні взаємодії.

Інші НПЗЗ та ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г/дозу. Не рекомендується комбінація з іншими НПЗЗ (див. розділ «Особливості застосування»), ацетилсаліциловою кислотою в дозах ≥ 500 мг за один прийом або ≥ 3 г загальної добової дози.=

Кортикостероїди (наприклад, <= span class=3DSpellE>глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-ки= шковому тракті.

Антикоагулянти або гепарин. Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастрод= уоденальної слизової оболонки. НПЗЗ можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як = варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Не рекомендується одночасне застосування НПЗЗ та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах (див. розділ «Особливості з= астосування»). Внутрішньом’язове введення розчину для ін’єкцій мелоксикаму протипоказано пацієнтам, які проходять лікування антикоагулянтами (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

В інших випадках застосування гепарину <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>(наприклад,= у профілактичних дозах) необхідна обережність через підвищений ризик кровотеч.

Тромболітичні= та антиагрегаційні лікарські засоби. Підвищений ризик кровотеч через пригнічення функції тромбоцитів та пошкодже= ння гастродуоденальної слизової оболонки.

Селективні інгібітори зворотн= ого захоплення серотоніну (СІЗЗС). Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ= . НПЗЗ можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів.= У деяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів літнього віку з порушеннями функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину ІІ та лікарських засобів, що пригнічують циклооксигеназу, може призвести до подальшого порушення функції нирок, включаючи гостру нирк= ову недостатність, що зазвичай є оборотною. Тому комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно отримува= ти адекватну кількість рідини, а також слід контролювати функцію нирок після початку сумісної терапії та періодично надалі (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші ант= игіпертензивні лікарські засоби (наприклад, β-адреноблокатори). Як і при застосуванні нижчезазначених лікарсь= ких засобів, може розвинутися зниження антигіпертензивного ефекту β-блокаторів (внаслід= ок пригнічення простагландинів із судинорозширювал= ьним ефектом).

Інгібітори кальциневрину (наприклад, циклоспорин, т= акролімус). Нефротоксичніть інгібіторів кальциневрину може посилюватися НПЗЗ шляхом медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати функцію нирок. Рекомендований ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку.

Деферасірокс. Супутнє застосування мелоксикаму й деферасіроксу може підвищити ризик шлунково-кишкових побічних реакцій. Слід виявляти обережність при комбінуванні цих лікарських засобів.

Фармакокінетична взаємодія: вплив мелоксик= аму на фармакокінетику інших лікарських засобів.

Літій. Є дані, що НПЗЗ підвищують рівень концентрації літію у плазмі крові (шляхом зниження ниркової екскреції літію), який може досягти токсичних величин. Одночасне застосування літію та НПЗЗ не рекомендовано (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролювати вміст літію у плазмі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат. НПЗЗ можуть зменшувати тубулярну секрецію= метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендується супутнь= о застосовувати НПЗЗ пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (понад                            15 мг/тиждень) (див. розділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії НПЗЗ = і метотрексату слід враховувати також у пацієнтів, які приймають низьку дозу метотрексату, у т. ч. у п= ацієнтів із порушеннями функції нирок. При необхідності комбінованого лікування потр= ібно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід дотримуватися о= бережності у разі, коли прийом НПЗЗ і метотрексату триває = 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату= може підвищитись та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексат= у може зростати при лікуванні НПЗЗ (див. вище) (див. розділ «Побічні реакції»= ).

Пеметрексед= . При супутньому застосуванні мелоксикаму з пеметрекседом пацієнтам із кліренсом креатиніну від 4= 5 до 79 мл/хв прийом мелоксикаму слід призупинити на= 5 днів до введення пеметрекседу, у день введення = і на 2 дні після введення. Якщо комбінація мелоксикаму= з пеметрекседом необхідна, пацієнтів слід ретельно контролювати, особливо щодо появи мієлосупресії= та шлунково-кишкових побічних реакцій. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 45 мл/хв) супутнє застосування мелоксикаму з пеметрекседом не рекомендується.

Для пацієнтів з нормальною фу= нкцією нирок (кліренс креатиніну ≥80 мл/хв) дози 15 мг = мелоксикаму можуть зменшити елімінацію пеметрекседу, а, отж= е, збільшити частоту виникнення побічних реакцій, пов’язаних з пеметрекседом. Таким чином, слід виявляти обережність при призначенні 15 мг мелоксикаму одночасно з пеметрек= седом для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥80 мл/= хв).

Фармакокінетична взаємодія: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму.<= /u>

Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму шляхом пор= ушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліренс <= span class=3DSpellE>мелоксикаму підвищується на 50 %, а період напіввиведення знижується до 13±3 годин. Ця взаємодія= є клінічно значимою.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному прийомі з антацидами,= циметидином та дигоксином= .

Фармакок= інетична взаємод= ія: вплив комбінації мелоксикаму та інших лікарських засобів на фармакокінетику.

= Перораль= ні антидіабетичні засоби (похідні с= ульфонілсечовини, натеглінід). Мелоксикам майже повністю виводиться за рахунок метаболізму в печінці, який приблизно = на дві третини опосередкований ферментами цитохрому (CYP) Р450 (основний шлях CYP = 2C9 та допоміжний шлях CYP 3A4) і на одну третину – іншими шляхами, наприклад шляхом пероксидазного окиснення. Слід брати до = уваги можливість фармакокінетичних взаємодій при одно= часному введенні мелоксикаму і лікарських засобів, які = явно пригнічують або метаболізуються CYP 2C9 та/або = CYP 3A4. Взаємодії, опосередкованої CYP 2C9, можна очікувати в комбінації з так= ими лікарськими засобами, як пероральні антидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід); ця взаємодія може призвести до підвищення рівня цих засобів і мелоксикаму в плазмі крові.= Стан пацієнтів, які приймають мелоксикам та препарат= и сульфонілсечовини або натеглінід= , слід ретельно контролювати щодо розвитку гіпоглікемії.

Діти

Дослідження взаємодії проводилися тільки за уча= стю дорослих.

= ;

Особливості застосування.

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшого періоду лікува= ння, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та доз= и» та інформацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судинних ризиків нижче).

Рекомендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати у разі недостатнього терапевтичного ефекту, також не слід застосовувати додатково НПЗЗ, тому що це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Мелоксикам не застосовують для лікування пацієн= тів, які потребують полегшення гострого болю.

У разі відсутності покращення після декількох д= нів клінічні переваги лікування слід повторно оцінити.

Слід звернути увагу на езо= фагіт, гастрит та/або пептичну виразку в анамнезі з метою забезпечення їх повного = лікування перед початком терапії мелоксикамом. Необхідно = регулярно виявляти увагу щодо можливого прояву рецидиву у пацієнтів, які лікувалися <= span class=3DSpellE>мелоксикамом, та у пацієнтів з такими випадками в ана= мнезі.

Шлунково-ки= шкові порушення

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнут= и у будь-який час у процесі лікування, незалежно від наявності попередніх симпт= омів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі. <= /p>
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при підвищенні дози НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією= (див. розділ «Протипоказання»), та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід починати лікування з найменшої ефективної дози. Для цих пацієнтів слід розглянути доцільність комбінованої терапії із захисними лікарськими засоба= ми (такими як мізопростол або інгібітори протонної помпи). Це також стосується пацієнтів, які потребують сумісного застосування низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики (див. інформацію, наведену нижче, та роз= діл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в ан= амнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином= на початкових етапах лікування.

Пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підвищити ризик вира= зки або кровотечі, зокрема гепарин, як радикальну терапію або в геріатричній практиці, антикоагулянти, такі як варфарин, або= інші НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в д= озах ≥500 мг за один прийом або ≥3 г загальної добової дози, застосува= ння мелоксикаму не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксикам, слід відмінити лікування.=

НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам= зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Кро= на), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення з боку печінки

У пацієнтів, які застосовують НПЗЗ (включаючи мелоксикам), можливе підвищення значень одного або більше печінкових тестів. Такі лабораторні відхилення можуть прогресувати, можуть залишатися незмінни= ми або можуть бути тимчасовими при продовженні лікування. Можливе підвищення <= span class=3DSpellE>аланінамінотрансферази або аспар= татамінотрансферази (приблизно у 3 та більше разів вище норми). Зафіксовано рідкісні випадки тя= жкої печінкової реакції, включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, деякі з них – з летальним наслід= ком.

Пацієнтів зі симптомами печінкової дисфункції а= бо при відхиленні у них печінкових тестів потрібно оцінити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності впродовж терапії мелоксикамом. Якщо клінічні ознаки асоціюються з розвитком печінкових захворювань або якщо спостерігаються системні прояви захворювання (наприклад, еозинофілія, висипання), то застосування мелоксикаму слід припинити.

Серцево-суд= инні порушення

Рекомендується ретельне спостереження за пацієн= тами з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості в анамнезі, оскільки при терапії НПЗЗ спостерігалися затримка рідини та набряк.

Пацієнтам із факторами ризику рекомендується клінічне спостереження артеріального тиску на початку терапії, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають з= могу припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) дещо підвищує ризик судинних тром= ботичних явищ (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Недостатньо даних для виключення такого ризику для мелоксикаму.<= /o:p>

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хвор= обою серця, периферійним артеріальним захворюванням та/або = цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію мелоксикамом лише після ретельного аналізу. Подібний аналіз необхідний до початку довготривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань (таких як артеріальна гіпертензія, гіперлі= підемія, цукровий діабет, паління).

НПЗЗ можуть збільшити ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладн= ень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслідок. Збільшен= ня ризику пов’язано з тривалістю застосування. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань мають підвищений ризик тромботичних ускладнень.

Порушення з боку шкіри

При застосуванні НПЗЗ у дуже поодиноких випадках спостерігалися серйозні шкірні реакції, деякі з них були летальними, включа= ючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонс= она і токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігався на поч= атку лікування, при цьому у більшості випадків такі реакції з’являлися протягом першого місяця лікування. При першій появі ознак тяжких шкірних реакцій (наприклад, шкірні висипання, що прогресують часто з пухирцями або ураженням слизової оболонки) або інших симптомів гіперчутливості необхідно припинити застосування мелоксикаму. Важливо якнайшвидше діагностувати порушення з боку шкіри і припинити застосування будь-яких препаратів, що можуть спричинити тяжкі ураження шкіри, з цим пов<= /span>’язаний кращий прогноз при тяжких ураженнях шкіри. Якщо у пацієнта було виявлено ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при застос= уванні мелоксикаму, не можна відновлювати його застосу= вання у майбутньому.

Повідомлял= ося про випадки фіксованого медикаментозного висипу при застосуванні мелоксикаму. Мелоксикам не слід повторно призначати пацієнтам із фіксованим медикаментозним висипом в анамнезі, пов’язаним із застосуванням мелоксикаму. Потенційна перехресна реактивність може виникнути з іншими оксикамами= .

Анафілактич= ні реакції

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на мелоксикам. Препарат не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою= тріадою. Цей симптоматичний комплекс спостерігається у пацієнтів з бронхіал= ьною астмою, у яких були риніти, з назальними поліпами чи без таких, або у яких = проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактоїдної реакції.

Параметри печінки та функція нирок

Як і при лікуванні більшістю НПЗЗ, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, рівня білірубіну в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, а також підвищення креатиніну в сироватці крові, азоту сечовини крові та інші відхилення лабораторних показників. У більшості випа= дків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування ме= локсикаму слід припинити та провести контрольні тести.

Функціональ= на ниркова недостатність

НПЗЗ шляхом пригніче= ння судинорозширювального впливу ниркових простагландинів<= /span> можуть індукувати функціональну ниркову недостатність внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшен= ня дози рекомендується ретельне спостереження діурезу та функції нирок для пацієнтів із такими факторами ризику:

– літній вік;

– супутнє застосуван= ня з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ= , сартанами, діуретиками (д= ив. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

– гіповолемія (будь-якого генезу);

– застійна серцева недостатність;

– ниркова недостатні= сть;

– нефротичний синдром;

– люпус-нефропатія;

– тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін <25 г/л або ≥10 за класифікацією Чайлда-П’ю).

У поодиноких випадках НПЗЗ можуть призводити до= інтерстиціального нефриту, гломе= рулонефриту, ренального медулярного некрозу або нефротичного синдрому.

Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю= від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну – більше 25 мл/хв).

Затримка натрію, калію та води

НПЗЗ можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуре= тичні ефекти діуретиків. Крім того, може спостерігати= ся зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивн= их лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У зв’язку з цим у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк, серцева недостатність або артеріа= льна гіпертензія. Тому пацієнтам із такими ризиками рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосуван= ня та дози»).

Гіперкаліємія= =

Гі= перкаліємію може спричиняти цукровий діабет або одночасне застосування лікарсь= ких засобів, що підвищують каліємію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках потрібно регулярно проводити контроль рівня калію.

Комбінація з пеметрекседом

У пацієнтів з легкою= та помірною нирковою недостатністю, які отримують пеметре= ксед, лікування мелоксикамом потрібно призупинити при= наймні на 5 днів до введення пеметрекседу, в день введ= ення і щонайменше на 2 дні після введення (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарсь= кими засобами та інші види взаємодій»).

Інші застереження та заходи безпеки

Побічні реакції часто гірше переносять пацієнти літнього віку й ослаблені хворі, які потребують ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗЗ, потрібно бути обережними щодо хворих літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побі= чних реакцій при застосуванні НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, що можуть бути летальними (див. розділ «С= посіб застосування та дози»).

Me= локсикам, як і будь-який інший НПЗЗ, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходя= ть обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийо= му мелоксикаму (див. розділ «Застосування у період вагіт= ності або годування груддю»).

Маскування запалення та гарячки

Фармакологічна дія мелокси= каму щодо зменшення гарячки та запалення може ускладнити діагностику підозрювано= го неінфекційного больового стану.

Лікування кортикостероїдами

Мелоксикам не може бути імовірним замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.

Гематологіч= ні ефекти

Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗЗ, включаючи мелоксикам. Це може бути пов’язано із затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження чи макроскопічною кровотечею або неповністю описаним впливом на еритропоез. Паці= єнтам при довготривалому лікуванні НПЗЗ, включаючи мелоксикам, слід контролювати гемоглобін або гематокрит, якщо наявні ознаки анемії.

НПЗЗ гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від ацетилсаліцилової кислоти, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають мелокси= кам і у яких можливий побічний вплив на функцію тромбоцитів, зокрема розлади згортання крові, та пацієнтів, які отримують антикоагулянти.

Застосування пацієнтам із бронхіальною астмою

Пацієнти з бронхіальною астмою можуть мати аспіринчутливу астму. Застосування ацетилсаліцилової кислоти пацієнтам з аспіринчутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може б= ути летальним. З огляду на перехресну реакцію, включаючи б= ронхоспазм, між ацетилсаліциловою кислотою та іншими НПЗЗ, мелоксикам не слід застосову= вати пацієнтам, чутливим до ацетилсаліцилової кислоти, та слід обережно признача= ти пацієнтам із бронхіальною астмою.

Інше.
Як і при застосуванні інших ін’єкційних НПЗЗ, в місці ін’єкції може спостерігатися розвиток абсцесу та некрозу.

Препарат містить дуже малу кількість натрію, то= бто фактично є вільним від натрію.

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

Фертильність.

Мелоксикам, як і інші лікарсь= кі засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/ простагландину, може негативно впливати на репродукти= вну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти.

Вагітність<= /span>.

Пригнічення синтезу проста= гландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона і плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидн= я та розвитку вад серця і гастрошизисів після застос= ування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній пе= ріод вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшився з менш ніж 1 % приблизно до 1,5 %. Вважається, що цей ризик збільшується зі збільшенням до= зи та тривалості лікування.

Застосування мелоксикаму з 20-го тижня вагітності може спричинити олігогідрамніон= внаслідок дисфункції нирок плода. Це може стати= ся невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лі= кування. Крім того, повідомлялося про випадки звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування. Тому мелоксикам не слід застосовувати під час І та ІІ триместрів вагітності, окрім випадків крайньої необхідності. Якщо жінка, яка намагається завагітніти, або протягом І та ІІ триместру вагітності застосов= ує мелоксикам, дози та тривалість лікування повинні бути щонайменшими.

Допологовий моніторинг олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки слід розглянути у разі впливу лікарського зас= обу протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційног= о тижня. Застосування лікарського засобу слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки.

Під час ІІІ триместру вагітності усі інгібітори синтезу простагландинів можуть спричинити ризик= и.

Ризики для плода:

-   серцево-легенева токсичність (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);=

-   ниркова дисфункція (див. вище).

Ризики для жінки наприкінці вагітності та для новонародженого:
-           =       можливе подовження часу кровотечі, антиагрегаційний ефект, який може виникати навіть при= дуже низьких дозах;

-           =       при= гнічення скорочень матки, що призводить до затримки чи подовження пологів.

Отже, лікарський засіб протипоказаний протягом ІІІ триместру вагітності (див. роз= діл «Протипоказання»).

Годування груддю.

Хоча конкретних даних щодо мелоксикаму немає, про НПЗЗ відомо, що вони можуть проникати в грудне молоко. Тому застосування препарату не рекомендовано жінкам, які годують груддю.

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.=

Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. На основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, можна припустити, що мелоксикам не впливає або = має незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостеріга= лися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість,= вертиго або інші порушення центральної нервової систе= ми, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

=

Спосіб застосування та дози.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK;mso-fareast-language:RU'>Мовіксикам^® слід застосовувати шляхом внутрішньом’язової ін’єкції.

Одна ін’єкція 15 мг 1 раз на добу.

НЕ ПЕРЕВИЩУВАТИ ДОЗУ 15 мг на= добу.

Лікування повинно обмежуватися однією ін’єкцією= на початку терапії з максимальною тривалістю до 2-3 днів у обґрунтованих виняткових випадках (наприклад, коли пероральний та ректальний шляхи застосування неможливі). Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшого періоду лікува= ння, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»)= .

<= /p>
Особливі категорії пацієнтів.=

Пацієнти літнього віку. =

Рекомендована доза д= ля пацієнтів літнього віку становить 7,5 мг на добу (половина ампули         1,5 мл).

Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій.<= /span>

Пацієнтам із підвище= ним ризиком розвитку побічних реакцій, наприклад зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі чи факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, лікування слід розпочинати з дози 7,5 мг на добу (половина амп= ули місткістю 1,5 мл).

Ниркова недостатність.

Цей лікарський засіб протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, = які не перебувають на гемодіалізі.

Для пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю,= які знаходяться на діалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл).<= /o:p>

Пацієнтам із легкою = та середньою нирковою недостатністю (пацієнтам із кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне. Щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю без застосування діалізу див. розділ «Протипоказання».

Печінкова недостатність.<= /i>

Пацієнтам із легкою = та середньою печінковою недостатністю зниження дози не потрібне. Щодо пацієнті= в з тяжкою печінковою недостатністю див. розділ «Протипоказання».

Спосіб застосування.

Дл= я внутрішньом’язового застосування.
Препарат слід вводити повільно, шляхом глибокої= внутрішньом’язової ін’єкції у верхній зовнішній квадр= ант сідниці, дотримуючись суворої асептичної техніки. У разі повторного введення рекомендується змінювати місце введення (чергувати ліву та праву сідниці). Перед ін’єкцією важливо перевірити, щоб вістря голки не знаходилося в судин= і.

Ін’єкцію слід негайно припинити у разі сильного болю під час ін’єкції.

Якщо у пацієнта протез кульшового суглоба, ін’є= кцію слід зробити в іншу сідницю.

Для продовж= ення лікування слід застосовувати пероральні форми препарату (таблетки).

<= /p>
Діти.
Препарат протипоказа= ний дітям (віком до 18 років).

Передозуван= ня.

Симптоми гострого передозування НПЗЗ зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримувальній терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Пові= домлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному з= астосуванні НПЗЗ, що також можуть спостерігатися при передозуванні.
При передозуванні НПЗЗ пацієнтам рекомендовано симптоматичні та підтримувальні заходи. Дослідження показали прискорення виведення мелоксикаму шляхом прийому
4 пероральних доз холестираміну 3 рази на добу.=

=

Побічні реакції.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт).

Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗЗ.

Більшість побічних ефектів, що спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Можливі пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів літнього в= іку. Після застосування спостерігалися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запо= р, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона. З меншою частотою спостерігався гастри= т.

Повідомляли про тяжкі ураження шкіри: синдром <= span class=3DSpellE>Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див розділ «Особливості застосування»).

З боку сист= еми крові: анемія, відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія. Повідомлялося про дуже рідкі випадки агранулоцитозу (див. Опис окремих серйозних та/або частих побічних реакцій).

З боку імун= ної системи: алергічні реакції, включаючи анафілактичний шок, а= нафілактоїдні реакції, анафілактичні реакції.

З боку психіки: зміна наст= рою, нічні жахи, сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння.

З боку нервової системи: головний б= іль, запаморочення, сонливість.

З боку органів зору: <= /i>розлади фун= кції зору, що включають нечіткість зору, кон’юнктивіт.

З боку органів слуху: = вертиго, дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної систе= ми: відчуття серцебиття, серцева недостатність, підвищення артеріального тиску, припливи= .

З боку дихальної системи: у пацієнті= в з алергічними реакціями на ацетилсаліцилову кислоту або інші НПЗЗ в анамнезі можуть спостерігатися напади астми; інфекції верхніх дихальних шляхів, каше= ль.

З боку травного тракту: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, діарея, прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, запор, метеоризм, відрижка, коліт, гастродуоденальна виразка, езофагіт, шлунково-кишкова перфорація, панкреатит. Шлунково-кишкова кровотеча, виразки або перфорація можуть бути тяжкими та потенційно летальними, особливо у пацієнтів літнього віку.

З боку г= епатобіліарної системи: порушення показників функції печінки (наприклад, підвищення рівня трансаміназ або білірубіну), гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, висипання, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермаль= ний некроліз, кропив’янка, бульозний= дерматит, мультиформна еритема, фотосенсибілізація, ексфоліативний дерматит, фіксований медикаментозний висип (див. розділ «Особливості застосуванн= я»).=

З боку сечовидільної системи:= затримка натрію та води, гіперкаліємія, зміни показників функції нирок (підвищення рі= вня креатиніну та/або сечовини в сироватці крові), гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів із факторами ризику, інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.

З боку репродуктивної сист= еми та молочних залоз: жіноче безпліддя, затримка овуляції.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:ZH-CN'>

Загальні розлади та реакції у місці введення: затвердіння= у місці ін’єкції, біль у місці ін’єкції; набряки, включаючи набряки нижніх кінцівок, грипоподібні симптоми.=

З боку опор= но-рухової системи: артралгія, біль у спині, симптоми, пов’язані із суглобами.=

Окремі серйозні та/або часті побічні реакції.

Повідомляло= ся про дуже рідкі випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом та іншими потенційно мієлотоксичними лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Побічні реакції, які не спостерігалися при застосуванні цього лікарського засобу, але є характерними для інших сполук класу. <= /p>
Порушення функції нирок аж до ниркової недостатності: повідомлялося про випадки інтерстиціаль= ного нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому, папілярного некрозу.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значенн= я. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосув= анні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконаг= ляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

=

Термін придатності. 5 років.

<= /p>
Умови зберігання.<= /span>

Зберігати в недоступному для дітей місці в оригіналь= ній упаковці при температурі не вище 25 °С.

=

Несумісніст= ь.

Розчин для ін’єкцій не можна змішувати з іншими лікарськими засобами в одному шприці.<= o:p>

<= /p>
Упаковка. <= /b>

5 ампул по = 1,5 мл у пластиковому контейнері в картонній коробці.

=

Категорія відпуску. За рецепто= м.

=

Виробник.

Хелп= СА.

=

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Греція, Педіні Янінон<= /span>, Яніна, 45500.

Заявник.

Мові Хелс ГмбХ<= o:p>

Місцезнаходження заявника.

Блегіштрассе 25, 6340 Баар, Швейцарія

&nb= sp;