ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу=

РІНГЕРА ЛАКТАТ РОЗЧИН

(= RINGER’S LACTATE SOLUTION)

Склад:

діючі речовини: натрію хлорид, калію хлорид, кал= ьцію хлориду дигідрат, натрію л= актат;

100 мл розчину містять: натрію хлориду – 0,602 г; калію хлориду – 0,0373 г; кальцію хлориду дигідрату – 0,0294 = г; натрію лактату – 0,3138 г;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Іонний с= клад на 1000 мл лікарського засобу: Na⁺ – 131 ммоль, К⁺ – 5 м= моль, Са⁺⁺ – 2 ммоль,
Cl^&=
#8722; – 112 = ;ммоль, лактат – 28 ммоль.=

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина; теоретична осмолярність = – 278 мО= смоль/л; рН 5,5-7,5.

Фармакотерапевтична група. Плазмо= замінні та перфузійні розчини. Розчини для корекції порушень електролітного балансу. Електроліти. Код АТХ В05В = В01.

Фармакол= огічні властивості.

Фармакодинаміка.

Рінгера лактат розчин – сольовий розчин зі збалансованим вмістом електролітів. Поповнює дефіцит об’єму циркулюючої крові. Лактат, як= ий входить до складу лікарського засобу, внаслідок метаболічних процесів перетворюється на аніони бікарбонату, що слабко змінює реакцію крові у лужний бік. Розчин має також дезінтоксикаційний ефект внаслідок зниж= ення концентрації токсичних продуктів у крові та активації діурезу. Розчин близький до ізотонічного.

Фармакок= інетика.

При внутрішньовенному введенні препарату на короткий час збільшується осмолярність крові. Препарат приблизно через півгодини проникає у ткан= ини. Компоненти препарату виводяться із сечею.

Клінічні характеристики.

Показання. =

Корекція порушень водно-електролітного балансу при ізотонічній та гіпотонічній дегідратації внаслідок втрати рідини при блюван= ні, діареї, при недостатньому надходженні рідини в організм, жовчних і кишкових свищах, а також для відновлення водно-електролітного балансу при підготовці хворих до оперативного втручання та у післяопераційний період. Метаболічний ацидоз.

Протипоказання. =

Гіперволемія, гіпернатріємія (у тому числі внаслідок застосування кортикостероїдів), гіперкаліємія, гіперхлоремія, гіпертонічна дегідратація, алкалоз, лактацидоз; тяжка артеріальна гіпертензія; тяжкі порушення функції серця і/або нирок, печінкова недостатність (через зменшення утворення гідрокарбонату із лактату), набряк легень, тромбофлебіт; стани з підвищеним зсіданням крові, некомпенсовані вади серця.

Олігурія, анурія; гостра ниркова недостатність; набряк мозку; гіперкальціємія; позаклітинна гіпергідратація.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій.

При застосуванні калійзберігаючих діуретиків, інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) та препаратів калію посилюється ризик розвитку гіперкаліємії. При одночасному застосуванні лікарського засо= бу Рінгера лактат розчин та серцевих глікозидів посилюється токсичний ефект останніх за рахунок присутності у розчині іонів Са⁺⁺.=

Препарат несумісний з цефамандолом, амфотерицином, спиртом етиловим, тіопенталом, амінокапроновою кислотою, метарамінолом, ампіциліном, вібраміц= ином та моноцикліном.

Не рекомендується застосовувати Рінгера лактат розчин як засіб для розведення антибіотиків, що вводяться шляхом інфузії, а також для розведення протизапальних препаратів.

Можливе збільшення затримки натрію в організмі при одночасному застосуванні таких лікарських засобів: нестероїдних протизапальних препарат= ів, андрогенів, анаболічних гормонів, естрогенів, кортикотропіну, мінералокортикоїдів, вазодилататорів або гангліоблокаторів.

У зв’язку з наявністю у складі лікарського засобу лактату, який олужнює= рН, з обережністю слід застосовувати Рінгера лактат розчин одночасно з препарат= ами, ниркова елімінація яких залежить від рН. Нирковий кліренс саліцилатів, барбітуратів, літію може знижуватися, а симпатоміметиків та стимулятор= ів (таких як дексамфетаміну сульфат, фенфлураміну гідрохлорид) — підвищуватися.

Особливості застосування.

Під час проведення інфузійної терапії лікарським засобом Рінгера лактат розчин необхідно оцінювати клінічний стану пацієнта на основі моніторингу концентрації електролітів, водно-електролітного балансу, рН та рСО_{2,
рівня лактату (при проведенні масивних інфузій).}

Через вміст іонів натрію Рінгера лактат розчин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією, нирковою та серцево-суди= нною недостатністю, пацієнтам літнього віку, а також пацієнтам з клінічними станами, що супроводжуються затримкою натрію та набряками, пацієнтам з гіпоксією та печінковою недостатністю.

Застосування внутрішньовенних розчинів може спричинити перевантаження рідиною, гіпергідратацію, застійні явища та набряк легень. Ризик розвитку дилюції обернено пропорційний до концентрації електролітів. Ризик розвитку = перевантаження розчином, що спричиняє застійні явища з периферичними набряками та набряком легень, прямо пропорційний до концентрації електролітів.<= /p>

У разі появи будь-яких проявів реакції гіперчутливості негайно припинити введення розчину та провести належне лікування.

Оскільки препарат містить натрію лактат, його з особливою обережністю с= лід застосовувати пацієнтам, схильним до гіпернатріємії (наприклад, з адренокортикальною недостатністю, нецукровим діабетом або масивним ушкоджен= ням тканин), та пацієнтам із захворюваннями серця; через вміст іонів натрію роз= чин потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам з нирковою та серцево-судинн= ою недостатністю, з застійною серцевою недостатністю, особливо у післяопераційний період, а також пацієнтам з клінічними станами= , що супроводжуються затримкою натрію та набряками.

Розчини, що містять натрій, потрібно з обережністю застосовувати пацієн= там, які отримують кортикостероїди або кортикотропін.

Через вміст калію потрібна обережність при застосуванні розчину пацієнт= ам із захворюваннями серця та клінічними станами, що супроводжуються затримкою калію в організмі.

У разі призначення кальцію слід контролювати серцеву діяльність за допомогою електрокардіографії (ЕКГ), особливо у пацієнтів, які отримують дигіталіс. Рівні кальцію в сироватці крові не завжди відображають рівні кальцію у тканинах.

У пацієнтів зі зниженою видільною функцією нирок застосування розчину м= оже призвести до затримки натрію або калію в організмі.<= /p>

Через наявність у розчині іонів кальцію потрібна обережність у разі одночасного застосування препаратів крові, оскільки можливий розвиток коагуляції.

У разі призначення кальцію парентерально потрібна особлива увага пацієн= там, які отримують серцеві глікозиди.

Лактат є субстратом для глюконеогенезу, тому слід ретельно контролювати рівень глюкози крові пацієнтам, хворим на цукровий діабет ІІ типу.

Застосування у пері= од вагітності або годування груддю.

Лікарський засіб застосовувати за життєвими показаннями, якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода/дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дані відсутні через застосування препарату винятково в умовах стаціонару.

Спосіб застосування та дози.

Вводити внутрішньовенно краплинно. Дозу призначає лікар залежно від ста= ну хворого. Максимальна добова доза для дорослих становить 40 мл/кг/добу (у середньому 2500 мл зі швидкістю 60 крапель/хв). Термін лікування залежить від стану хворого.

Діти. У педіатрі= ї не застосовується через відсутність клінічних випробувань.

Передозування.

Передозування або надто швидке введення розчину може призвести до поруш= ення водно-електролітного балансу, явищ алкалозу, серцево-легеневої декомпенсаці= ї. У такому випадку введення препарату слід негайно припинити. Проводити симптоматичну терапію.

Надмірне введення лактату може призвести до розвитку метаболічного алкалозу, який, у свою чергу, може супроводжуватися гіпокаліємією. Симптоми: зміна настрою, втомлюваність, задишка, м’язова слабкість, полідип= сія, поліурія, порушення мислення, аритмія. Гіпертонус м’язів, посмикування та тетанічні судоми можуть розвинутися у пацієнтів з гіпокальціємією.

Побічні реакції.

Порушення електролітного балансу: зміна рівня електролітів (калію, кальцію, натрію, хлору) у сироватці крові; метаболічний алкалоз; хлоридний ацидоз.

Загальні реакції організму: гіперволемія; алергічні = або анафілактичні реакції (підвищення температури тіла, свербіж, кашель, чхання, утруднене дихання, локалізована або генералізована кропив’янка, ангіоневротичний набряк).

Зміни у місці інфузії: запалення, набряк, висипання, свербіж, еритема, біль, печіння, оніміння у місці інфузії, тромбофлебіти.

Психічні розлади: панічна атака.

Швидке введення препарату може спричинити гос= тру недостатність кровообігу та набряк легень.

У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта і надати відповідну допомогу.

Термін придатності. = 3 роки.<= o:p>

Умови зберігання. Зберіг= ати в оригінальній упаковці при темпер= атурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Не заморожувати.

Несумісність. Препарат= не можна змішувати з фосфато- та карбонатовмісними розчинами.

Упаковка.

По 200 мл або по 400 мл у пляш= ках скляних (флаконах).

&nb= sp;

Категорiя відпуску.

За рецептом.

&nb= sp;

Виробник.<= /p>

ПАТ «Галичфарм».

&nb= sp;

Місцезна= ходження виробника та його адреса місця провадження його діяльності.

Україна,= 79024, м. Львів, в= ул. Опришківська, 6/8.