ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського зас= обу

<= /span>

АРІС

(ARIS)

Склад:

д= іюча речовина: меропенем ();<= /p>

1 флакон містить: мероп= енему тригідрату еквівалентно меропенему 500 мг або= 1000 мг;

допоміжна речовина: натрію карбонат безводний.

Лікарська форма. Порошок для розчину= для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого= до світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична = група. Протимікробні засоби для системно= го застосування. Карбапенеми. Код АТХ J01D H02.

Фармакологічні властивості. =

Фармакодинаміка.<= /o:p>

Меропенем чинить бактерицидну дію шляхом інгібування синтезу стінок бактеріальних клітин у грампозитивних і грамнегативних бактерій шляхом зв’язування з білками, що зв’язують пеніцилін (PBP).

Як і для інших бета-лактамних антибактеріальних засобів, показники часу, при яких концентрації меропенему перевищували мінімальні інгібуючі концентр= ації (МІС) (Т>МІС), вказували на високий ступінь кореляції з ефективністю. Є дані, що на доклінічному етапі меропенем продемонстрував активність при концентраціях у плазмі крові, що перевищували МІС для інфікуючих мікроорган= ізмів приблизно на 40 % від інтервалу дозування. Це цільове значення не було встановлено клінічно.

Бактеріальна резистентність до меропенему може виникнути у результаті: зниження проникності зовнішньої мембрани грамнегативних бактерій (у зв’язку= зі зниженням продукування поринів), зниження спорідненості з цільовими = PBP, підвищення експресії компонентів ефлюксного насоса та продукування бета-лактамаз, які можуть гідролізувати карбапенеми.

У Європейському= Союзі були зареєстровані випадки інфекційних захворювань,= спричинених бактеріями, стійкими до карбапенемів.

Перехресна резистентність між меропенемом і лікарськими засобами, що належать до класів хінолонів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, з урахуванням ціль= ових мікроорганізмів відсутня. Однак бактерії можуть проявляти резистентність до більш ніж одного класу антибактеріальних препаратів у разі, коли залучений = до дії механізм включає непроникність мембрани клітин або присутність ефлюксно= го (-их) насоса (-ів).

Граничні значен= ня МІС, що були визначені у ході клінічних досліджень Європейським комітетом з визначення чутливості до протимікробних препаратів (EUCAST), наведені за по= силанням

https://www.ema.europa.eu/documents/other/minimum-inhibitory-concentratio= n-mic-breakpoints_en.xlsx та вказані нижче.

Таблиця 1

Мікроорганізм	Чутливий (S), (мг/л)	Резистентний (R), (мг/л)=
Enterobacteri= aceae	≤ 2	> 8
Pseudomonas	≤ 2	> 8
Acinetobacter=	≤ 2	> 8
Streptococcus, групи А, В, C, G	≤ 2	> 2
Streptococcus pneumoniae¹	≤ 2	> 2
Інші стрептококи	2	2
Enterococcus<= /span>	–	–
Staphylococcu= s²	примітка 3	примітка 3
Haemophilus influenzae¹ та Моraxella catarrhalis	≤ 2	> 2
Neisseria meningitidis^2,4	≤ 0,25	> 0,25
Грампозитивні анаероби	≤ 2	> 8
Грамнегативні анаероби	≤ 2	> 8
Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів⁵	≤ 2	> 8

¹Граничні значення меропенему для Streptococcus pneumoniae та Haemophilus influenzae при менінгіті становлять 0,25/л мг/л.<= span style=3D'font-size:10.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK= '>

²Штами мікроорганізмів зі значеннями МІС, вищими за граничні значення S/I, є дуже рідкісними або про них на даний час не повідомлялося. Аналізи щодо ідентифікації та протимікробної чутливості відносно будь-якого такого ізоля= ту необхідно повторити, і, якщо результат підтверджується, ізолят направляєтьс= я до референсної лабораторії. До того часу, поки є дані про клінічну відповідь д= ля верифікованих ізолятів з МІС, вищими за поточні граничні значення резистентності, ізоляти мають реєструватися як стійкі.

³Чутливість стафілококів до меропенему прогнозується, виходячи із даних чутливості до метициліну.

⁴Граничні значення меропенему для Neisseria meningitidis стосуються тільки менінгіту.

⁵Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів, були визначені в основному виходячи з даних ФК/ФД і не залежать від розподілу МІС окремих видів. Вони призначені для використання відносно видів, не зазначених у таблиці та виносках.Проведення аналізу щодо визначення чутливості не рекомендується, оскільки вид є поганою мішенню для проведення лікування лікарським засобом.

Поширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та у часі для окремих видів, тому бажано спиратися на місцеву інформацію стосовно резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У р= азі необхідності, коли рівень поширеності резистентності мікроорганізмів на місцевому рівні є таким, що користь від застосування лікарського засобу, принаймні відносно деяких видів інфекцій, викликає сумніви, слід звернутися= за консультацією до експерта.

Нижче зазначаються патогенні мікроорганізми з огляду на клінічний досвід і терапевтичні протоколи лікування захворювань.

Зазвичай чутливі види

Грампозитивні аероби: Enterococcus= <= /span>faecalis^6<=
/span>; Staphylococcus<= i> <= /span>aureus (метицилінчутливий)⁷; Staphylococ= cus species (метицилінчутливий), у тому числі S= taphylococcus epidermidis, Streptococcus <= /span>agalactiae (група В); група Streptococcus milleri<= i> <= /span>(S. anginosus, S. constellatus та S. intermedius), Streptococcus <= /span>pneumoniae, Streptococcus <= /span>pyogenes (група А).

Грамнегативні аероби: Citrobacter<= /i> <= /span>freudii, Citrobacter<= span lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'> <= /span>koseri, Enterobacter= <= /span>aerogenes, Enterobacter= <= /span>cloacae, Escherichia<= span lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'> <= /span>coli, Haemophilus<= span lang=3DEN-US style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'> <= /span>influenzae, Klebsiella <= /span>oxytoca, Klebsiella <= /span>pneumoniae, Morganella <= /span>morganii, Neisseria <= /span>meningitides, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serratia marcescens.

Грампозитивні анаероби: Clostridium perfringens, Peptoniphilus asaccharolyticu= s, Peptostreptococcus species (у тому числі P. micros, P. anaerobius, <= /span>P. magnus).

Грамнегативні анаероби: Bacteroides caccae; група Bacteroides fragilis, Prevotella bivia, Prevotel= la disiens.

Види, для яких = набута резистентність може бути проблемою

Грампозитивні а= ероби: Enterococcus faecium^6,8.

Грамнегативні а= ероби: Acinetobacter species, Burkholderia <= /span>cepacia, Pseud= omonas aeruginosa.

За своєю природ= ою резистентні мікроорганізми

Грамнегативні а= ероби: Stenotrophomonas maltophilia, види Legionella

Інші мікроорган= ізми: Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Coxiella= burnetii, Mycoplasma pneumoniae.

⁶<= span style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Види, які вияви= ли природну проміжну чутливість.

⁷<= span style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Усі метицилінрезистентні стафілококи є резистентними до меропенему.<= /span>

⁸<= span style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>Показник резистентності > 50 % в одній або кількох країнах ЄС.<= /p>
Фармакокінетика.

У здорових добровольців середній період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 1 годину; середній об’єм розподілу станови= ть приблизно 0,25 л/кг (11-27 л); середній кліренс становить 287 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 250 = мг зі зниженням кліренсу до 205 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 2 г. При застосуванні п= репарату у дозах 500, 1000 і 2000 мг у вигляді інфузії протягом 30 хвилин середні значення C_max відповідно становлять приблизно 23, 49 і 115 мкг/м= л; відповідні значення AUC становлять 39,3, 62,3 і 153 мкг×год/мл. Після проведення інфузії протягом 5 хвилин значення C_max становлять 52= і 112 мкг/мл при введенні препарату у дозах 500 і 1000 мг відповідно. При введенні кількох доз препарату кожні 8 годин пацієнтам з нормальною функцією нирок накопичення меропенему не спостерігається.

Є дані, що при введенні меропенему у дозі 1000 мг кожні 8 годин пацієнтам після проведення хірургічної операції з приводу інтраабдомінальних інфекцій були виявлені значення показників C_max і періоду напіввиведення, які відповіда= ють показникам здорових людей, але більший об'єм розподілу (27 л).

Розподіл. Середнє значення зв’язування меропенему з білка= ми плазми крові становить приблизно 2 % і не залежить від концентрації препара= ту. Після швидкого введення препарату (5 хвилин або менше)   фармакокінетика   є   біекспоненціальною,   але   це   є   значно менше вираженим після 30-хвили= нної інфузії. Меропенем добре проникає у деякі рідини та тканини організму, включаючи легені, бронхіальний секрет, жовч, спинномозкову рідину, тканини статевих органів жінки, шкіру, фасції, м’язи і перитонеальні ексудати.=

Метаболізм. Меропенем метаболізується шляхом гідролізу бета-лактамного кільця, утворюючи мікробіологічно неактивний метаболіт. В умовах in vitro меропенем демонструє знижену сприйнятливість до гідрол= ізу під дією дегідропептидази-І (ДГП-І) людини порівняно з іміпенемом, і потреб= и в одночасному застосуванні інгібітора ДГП-І немає.

Виведення. Меропенем, у п= ершу чергу, виводиться у незміненому вигляді нирками; близько     70 % (50-75 %) дози препарату виводиться у незміненому вигляді протягом 12 годин. Ще 28 % виділяється у вигляді мікробіологічно неактивного метаболіту. Виведення з калом являє собою лише близько 2 % дози. Виміряний нирковий кліренс та ефект пробенециду показують= , що меропенем піддається як фільтрації, так і канальцевій секреції.<= /span>

Ниркова недостатність. Порушення функції нирок зумовлює появу високих показників AUC у плазмі крові і триваліший період напіввиведення для меропенему. Характерне збільше= ння показників AUC у 2,4 раза у пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (КК) 33-74 мл/хв), у 5 разів – у пацієнтів з т= яжким порушенням функції нирок (КК 4-23 мл/хв) і в 10 разів – у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі (КК <2 мл/хв), порівняно зі здоровими добровольцями (КК >80 мл/хв). Показники AUC мікробіологічно неактивного метаболіту з відкритим кільцем також значно вищі у пацієнтів з порушенням функції нирок. Корекція дози препарату рекомендується пацієнтам з помірним = та тяжким порушенням функції нирок.

Меропенем вивод= иться шляхом гемодіалізу з кліренсом, що був під час проведення гемодіалізу прибл= изно в 4 рази вищий, ніж у пацієнтів з анурією.

Печінкова недостатність.

Дослідження з у= частю пацієнтів з алкогольним цирозом печінки показує відсутність впливу захворюв= ання печінки на фармакокінетику меропенему після застосування повторних доз препарату.

Дорослі пацієнт= и

Дослідження фармакокінетики, проведені з участю пацієнтів, не виявили значних фармакокінетичних відмінностей порівняно зі здоровими особами з аналогічною функцією нирок. Популяційна модель, розроблена на основі даних 79 пацієнтів= з інтраабдомінальною інфекцією або пневмонією, показала залежність основного об’єму від маси тіла, кліренсу креатиніну і віку.

Діти=

Дослідження фармакокінетики у немовлят і дітей з інфекцією при застосуванні препарату у= дозах 10, 20 і 40 мг/кг продемонстрували значення Cmax, що наближаються до значен= ь, виявлених у дорослих після застосування препарату у дозах 500, 1000 і 2000 = мг відповідно. У ході проведення порівняння були виявлені фармакокінетичні характеристики між дозами препарату і періодами напіввиведення, подібні до таких, що спостерігалися у дорослих, у всіх, крім наймолодших пацієнтів (&l= t; 6 місяців t1/2 1,6 години). Середні значення кліренсу меропенему становили

5,8 мл/хв/кг (6‒12 років), 6,2 мл/хв/кг (2‒5 років), 5,3 мл/хв/кг (6‒23 місяці) і 4,3 мл/хв/кг

(2‒5 міся= ців). Приблизно 60 % дози виводиться з сечею протягом 12 годин у вигляді меропене= му та ще 12 % – у вигляді метаболіту. Концентрації меропенему у спинномозковій рідині у дітей з менінгітом становлять приблизно 20 % від одночасно виявлен= их рівнів препарату у плазмі крові, хоча має місце значна міжіндивідуальна варіабельність показників.

Фармакокінетика меропенему у новонароджених, яким застосовували антибактеріальне лікування, продемонструвала вищий кліренс у новонароджених з більшим хронологічним або гестаційним віком із загальним середнім періодом напіввиведення 2,9 години. Моделювання процесу за Монте Карло з урахуванням популяційної ФК-моделі показало, що при режимі дозування 20 мг/кг кожні 8 годин було досягнуто T>MIC 60 % по відношенню до P. aeruginosa у 95 % новонароджених, які народилися передчасно, і у 91 % доношених новонароджених. Пацієнти літнь= ого віку. Дані фармакокінетики у здорових добровольців літнього віку

(65-80 років) свідчать про зн= иження кліренсу плазми крові, що корелює зі зниженням кліренсу креатиніну, пов'яза= ним з віком, а також про незначне зниження нениркового кліренсу. Корекція дози препарату не потрібна пацієнтам літнього віку, за винятком випадків помірно= го і тяжкого порушення функції нирок.

Клінічні характеристики.

Показанн= я.

Показаний для лікування таких інфекцій у дор= ослих і дітей віком від 3 місяців:

– пневмонії, у тому числі негоспітальної та госпітальної пневмонії;

– бронхолеге= невих інфекцій при муковісцидозі;

– ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів;

– ускладнених інтраабдомінальних інфекцій;

– інфекцій п= ід час пологів і післяпологових інфекцій;

– ускладнених інфекцій шкіри і м’яких тканин;

– гострого бактеріального менінгіту.

Можна застосовувати для лікування пацієнтів з нейтропенією і пропасницею при підозрі на бактеріальну інфекцію.=

Лікування пацієнтів з бактеріємією= , яка пов’язана або може бути пов’язана з будь-якою з зазначених вище інфекцій.

Слід враховувати офіційні рекоменд= ації щодо відповідного застосування антибактеріальних препаратів.~~<= /s>~~

Протипок= азання.

Підвищена чутливість до діючої речовини та/а= бо до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Підвищена чутливість до будь-якого іншого антибактеріального засобу групи карбапенемів.

Тяжка підвищена чутливість (наприклад, анафілактичні реакції, тяжкі реакції з боку шкіри) до будь-якого іншого типу бета-лактамного антибактеріального засобу (наприклад, пеніцилінів або цефалоспоринів).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження щод= о взаємодії препарату з іншими лікарськими засобами, крім пробенециду, не проводили.

Пробенецид конк= урує з меропенемом щодо активного канальцевого виведення і, таким чином, пригнічує ниркову секрецію меропенему, що призводить до збільшення періоду напіввивед= ення та підвищення концентрації меропенему у плазмі крові. Слід проявляти обережність у разі одночасного застосування пробенециду з меропенемом.=

Потенційний впл= ив меропенему на зв’язування з білками інших препаратів або метаболізм не вивчався. Проте зв’язування з білками настільки незначне, що взаємодії з ін= шими сполуками з урахуванням цього механізму можна не очікувати.

При одночасному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниження рівнів вальпроєвої кислоти в крові, у результаті чого зниження рівнів вальпроєвої кислоти приблизно за два дні становило 60-100 %. Через швидкий початок дії та ступі= нь зниження одночасне застосування вальпроєвої кислоти і карбапенемів вважаєть= ся таким, що не піддається коригуванню, тому слід уникати такої взаємодії.

Пероральні антикоагулянти

Одночасне застосування антибіотиків з варфарином може збільшити його антикоагулянтний ефект. Було зареєстровано багато повідомлень про збільшення антикоагулянтно= го ефекту перорально застосовуваних антикоагулянтних препаратів, у тому числі варфарину, у пацієнтів, які одночасно отримують антибактеріальні препарати. Ризик може змінюватися залежно від основних інфекцій, віку і загального ста= ну пацієнта. Таким чином, внесок антибактеріальних препаратів у підвищення рів= нів МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) оцінити важко. Рекомендується проводити частий контроль рівнів МНВ під час і незабаром після одночасного застосування антибіотиків з пероральним антикоагулянтом.<= /p>
Д= іти

Усі дослідження лікарських взаємодій провод= или тільки у дорослих.

Особливості застосування.=

При виборі меропенему як засобу лікування сл= ід брати до уваги доцільність застосування антибактеріального засобу групи карбапенемів, враховуючи такі фактори як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших відповідних антибактеріальних засобів, а також ризик вибору препарату щодо бактерій, стійких до карбапенемів.<= /p>
Резистентність видів Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa та Acinetobacter

У Європейському С= оюзі резистентність до пенемів Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa і Acinetobacter варіюється. При призначенні препарату рекомендується враховув= ати місцеву резистентність цих бактерій до пенемів.

Реакції гіперчутл= ивості

Як і при застосуванні інших β-лактамних антибіотиків, повідомлялось про серйозні, а іноді з летальними наслідками реакції підвищеної чутливості для мепропенему.

Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровані ви= падки підвищеної чутливості до карбапенемів, пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків, можуть також мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо поперед= ніх реакцій підвищеної чутливості до β-лактамних антибіотиків.<= /span>

При виникненні тяжкої алергічної реакції застосування препарату слід припинити та вдатися до відповідних заходів.

Повідомлялося про тяжкі побічні реакції з бо= ку шкіри, такі як синдром Стівенса‒Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром), мультиформна еритема та гострий генералізований екзантематозний пустульоз, у пацієнтів, які отримували лікування меропенемом (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи ознак та симптомів, що свідча= ть про ці реакції, меропенем слід негайно відмінити і розглянути альтернативне лікування.

При застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків повідомлялось про реакції гіперчутливості, які прогресували до синдрому Коуніса (гострий алергічний коронарний артеріоспазм, що може призвести до інфаркту міокарда, див. розді= л «Поб= ічні реакції»).

Коліт, пов’язаний із застосуванням антибіоти= ків

При застосуванні практично всіх антибактеріа= льних препаратів, у тому числі меропенему, були зареєстровані випадки коліту, пов’язаного із застосуванням антибіотиків, і випадки псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості яких може варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо прийняти до уваги можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування меропенему вини= кла діарея. Слід розглянути питання про припинення лікування меропенемом та застосування специфічного лікування, направленого проти Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику кишечнику.

Судоми

Під час лікування карбапенемами, у тому числі меропенемом, рідко повідомлялося про судоми (див. розділ «Побічні реакції»)= .

Ураження печінки, індуковане лікарськими зас= обами (DILI)

Під час лікування меропенемом слід ретельно контролювати функцію печінки через ризик розвитку ураження печінки, індукованого лікарськими засобами (DILI) (див. розділ «Побічні реакції»). У разі розвитку тяжкого DILI слід розглянути припинення лікування, якщо це є клінічно доцільним. Повторне призначення меропенему слід розглядати лише у разі, якщо його застосування вважається обґрунтовано необхідним.=

Рабдоміоліз

Повідомлялося про випадки рабдоміолізу при застосуванні меропенему. Якщо спостерігаються ознаки або симптоми рабдоміолізу, лікування меропенемом слід припинити та розпочати відповідну терапію (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування препарату пацієнтам із захворюв= аннями печінки: під час лікування меропенемом у пацієнтів з уже існуючими захворюваннями печінки слід ретельно контролювати печінкові функції. Коригування дози препарату не потрібне.

Сероконверсія прямого антиглобулінового тест= у (реакція Кумбса)

Лікування меропенемом може спричинити розвит= ок позитивного прямого або непрямого тесту Кумбса.

Одночасне застосування меропенему і вальпроє= вої кислоти/вальпроату натрію не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Меропенем містить близько 2,0 мЕкв або 4,0 м= Екв натрію на 500 мг або 1 г= дози препарату відповідно, що необхідно враховувати при призначенні препара= ту пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані щодо застосування меропенему вагітним ж= інкам відсутні або їх кількість обмежена.

Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності. У якості запобіжного за= ходу бажано уникати застосування меропенему під час вагітності.

Годування груддю

Повідомлялося про екскрецію невеликої кілько= сті меропенему у грудне молоко. Меропенем не слід застосовувати жінкам, які годують груддю, якщо тільки потенційна користь для матері не виправдовує потенційний ризик для дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або = іншими механізмами.

Дослідження впливу препарату на зд= атність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводили.

При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку головного болю, парестезій або судом, про які повідомлялось при застосуванні меропенему.

Спосіб застосування та дози.<= /b>

Наведені нижче таблиці містять загальні рекомендації щодо дозування лікарського засобу.

Доза меропенему і тривалість лікування залеж= ить від виду збудника хвороби, тяжкості захворювання та індивідуальної чутливос= ті пацієнта.

Меропенем при застосуванні у дозі до 2 г тричі на добу у дор= ослих та дітей з масою тіла більше 50 кг та у дозі до 40 м г/кг тричі на добу у дітей може особливо підходити для лікування дея= ких видів інфекцій, таких як госпітальні інфекції, спричинені менш чутливими ви= дами бактерій (наприклад, Pseudomonas aeruginosa або Acinetobacter spp.) або дуже тяжкі інфекції.

Додаткові рекомендації щодо дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю див. = нижче.

Таблиця 2

Рекомендовані дози д= ля дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг

Інфекція

Одноразова доза для введення кожні 8 годин=

Пневмонія, у тому числі негоспітальна, та госпітальна пневмонія

500 мг або 1 г

Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі<= o:p>

2 г

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

500 мг або 1 г

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції=

500 мг або 1 г

Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції

500 мг або 1 г

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин<= o:p>

500 мг або 1 г

Гострий бактеріальний менінгіт<= /span>

2 г

Лікування пацієнтів з фібрильною нейтропен= ією

1 г

Меропенем зазвичай слід застосовувати = у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від

15 до 30 хвилин.

Крім того, дози препарату до 1 г можна вводити у виг= ляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують введ= ення дорослим препарату у дозі 2 г у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.
Порушення функції ни= рок

Дозу= для дорослих та підлітків слід коригувати, якщо кліренс креатиніну менше 51 мл/= хв, як показано в таблиці нижче.

Таблиця 3

Рекомендовані дози препарату для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг, якщо кліренс креатиніну у пацієнтів становить менше 51 мл/хв

Кліренс креатиніну

(мл/хв)

Одноразова доза

(див. Таблицю 1)

Частота

26-50

повна одноразова доза

кожні 12 годин

10-25

половина одноразової дози

кожні 12 годин

<10

половина одноразової дози

кожні 24 години

Дані, що підтверджують застосування вказаних= у Таблиці 2 доз препарату, відкоригованих на одиницю дози 2 г, обмежені.

Меропенем виводиться за допомогою гемодіаліз= у та гемофільтрації, тому необхідну дозу препарату слід вводити після завершення процедури гемодіалізу.

Рекомендацій щодо встановленої дози препарат= у для пацієнтів, які отримують перитонеальний діаліз, немає.

Порушення функції пе= чінки

Для пацієнтів з порушенням функції печінки коригування дози препарату не потрібне (див. розділ «Особливості застосування»).

Дозування для пацієн= тів літнього віку

Для пацієнтів літнього віку з нормальною фун= кцією нирок або зі значеннями кліренсу креатиніну вище 50 мл/хв коригування дози = не потрібне.

Діти віком до 3 місяців

Безпека та ефекти= вність меропенему у дітей віком до 3 місяців не встановлені, а оптимальний режим дозування не визначено. Однак обмежені фармакокінетичні дані свідчать про т= е, що може бути доцільним застосування 20 мг/кг кожні 8 годин (див. розділ «Фармакокінетика»).

Таблиця 4

Рекомендовані дози препарату для дітей віком від 3 місяців до 11 років і з мас= ою тіла

до 50 кг

Інфекція

Одноразова доза

для введення кожні 8 годин

Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна

10 або 20 мг/кг маси тіла

Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі<= o:p>

40 мг/кг маси тіла

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

10 або 20 мг/кг маси тіла

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції=

10 або 20 мг/кг маси тіла

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин<= o:p>

10 або 20 мг/кг маси тіла

Гострий бактеріальний менінгіт<= /span>

40 мг/кг маси тіла

Лікування пацієнтів з фібрильною нейтропен= ією

20 мг/кг маси тіла

Діти з масою тіла бі= льше 50 кг

Слід застосовувати дозу, як для дорослих пацієнтів.

Досвіду застосування препарату дітям з поруш= енням функції нирок немає.

Спосіб застосування

Меропенем = зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії трива= лістю від

15 до 30 хвилин. Крім того, дози меропенему = до 20 мг/кг можуть бути введені у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. = Дані з безпеки, що підтверджують введення дітям препарату у дозі 40 мг/кг у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.

Проведення внутрішньовенної болюсної ін’єкці= ї

Розчин для болюсної ін’єкції слід готувати ш= ляхом розчинення лікарського засобу Аріс у воді для ін’єкцій до отримання концентрації 50 мг/мл.

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для болюсної ін’єкції зберігалася протягом 3 годин при кімнатній те= мпературі (15-25 ^оС).

З мікробіологічної точки зору лікарський зас= іб необхідно використати негайно.

Якщо лікарський засіб одразу ж не використат= и, за термін та умови його зберігання після приготування відповідає лікар.

Проведення внутрішньовенної інфузії

Розчин для інфузії слід готувати шляхом розч= инення лікарського засобу Аріс у 0,9 % розчині натрію хлориду для інфузій або у 5 % розчині глюкози (декстрози) для інфузій до отримання концентрації 1-20 мг/м= л.

Хімічна і фізична стабільність приготованого= розчину для інфузії з використанням                         0,9 % розчину нат= рію хлориду зберігалася протягом 6 годин при кімнатній температурі             (15-25 ^оС) або впродовж 24 го= дин при температурі 2-8 ^оС. Приготований розчин, якщо він був охолоджений, слід використати протягом 2 годин після зберігання у холодильн= ику. З мікробіологічної точки зору лікарський засіб необхідно використати негайн= о. Якщо лікарський засіб одразу ж не використати, за термін та умови його зберігання після приготування відповідає лікар.

Приготований з 5 % розчином глюкози (декстро= зи) розчин Меропенему слід використати негайно, тобто протягом 1 години після приготування.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-farea= st-language: UK'>

= Діти.=

Препарат застосовувати дітям віком від 3 місяців.

Передозування.

Відносне передозування можливе у пацієнтів з порушенням функції нирок у випадку, якщо дозу препарату не коригувати, як описано у розділі «Спосіб застосування та дози». Обмежений досвід постмаркетингового застосування препарату вказує на те, що якщо після передозування виникають небажані реакції, вони узгоджуються з профілем зазначених побічних реакцій, описаних у розділі «Побічні реакції» і, як правило, легкі за тяжкістю проявів і минають після відміни препарату або зниження його дози. Слід розглянути необхідність симптоматичного лікування.=

В осіб з нормальною функцією нирок відбуваєт= ься швидке виведення препарату нирками.

Гемодіаліз виводить меропенем і його метабол= іти з організму.

Побічні реакції.
У ході о= гляду даних 4872 із 5026 пацієнтів щодо впливу лікування меропенемом найчастішими небажаними реакціями, пов’язаними із застосуванням меропенему, були діарея (2,3 %), висип (1,4 %), нудота / блювання (1,4 %) та запален= ня у місці введення ін’єкції (1,1 %). Найчастішими небажаними, пов’язаними = із застосуванням меропенему явищами з боку лабораторних показників, про які повідомлялося, були тромбоцитоз (1,6 %) та підвищення рівнів печінкових ферментів

(1,5R= 10;4,3 %).

У наведеній нижче таблиці всі побічні реакції зазначені за класом системи органів і частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко                 (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); ду= же рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна оцінити на основі наявних даних). У межах кожної групи частот побічні реакції зазначені у порядку зменшення проявів.

Клас системи орган= ів

Частота=

Побічна реакція

Інфекції та інвазії

Нечасто

Оральний та вагінальний кандидоз.

З = боку крові та лімфатичної системи
Часто
Тромбоцитемія.

Нечасто

Агранулоцитоз, гемолітична анемія, еозиноф= ілія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія.

З = боку імунної системи

Нечасто

Ангіоневротичний набряк, анафілактична реа= кція.

З = боку нервової системи
Часто
Головний біль.

Нечасто
Парестезії.

Рідко
Судоми.

З = боку шлунково-кишкового тракту
Часто
Діарея, блювання, нудота, біль у животі. <= o:p>

Частота невідома
Коліт, асоційований із застосуванням антибіотиків.

З = боку печінки та жовчовивідних шляхів
Часто

Підвищення рівнів трансаміназ, підвищення = рівнів лужної фосфатази у крові, підвищення рівнів лактатдегідрогенази у крові.<= o:p>

Нечасто
Підвищення рівнів білірубіну в крові, ураж= ення печінки, індуковане лікарськими засобами (DILI), включаючи гепатит та печінкову недостатність.

З = боку шкіри та підшкірної тканини
Часто
Висип, свербіж.

Нечасто
Кропив’янка. токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса‒Джонсона, мультиформна еритема,<= /p>

Частота невідома
медикаментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку опорно-рухового апарату та сполучної ткани= ни

Частота невідома

Pабдоміоліз.

З = боку нирок і сечовивідних шляхів

Нечасто

Підвищення рівнів креатиніну в крові, підв= ищення рівнів сечовини в крові.

За= гальні розлади та стани у місці введення препарату
Часто
Запалення, біль.

Нечасто
Тромбофлебіт.

Частота невідома
Біль у місці ін’єкції.

Розлади метаболізму та харчування
Нечасто
Гіпокаліємія.

=

Немає ніяких дани= х, що свідчать про збільшення ризику побічних явищ у дітей на підставі обмеженої кількості доступних даних. Усі отримані повідомлення відповідали побічним реакціям, спостережуваним у дорослих пацієнтів.

Опис окремих побічних реакцій

Синдром Коуніса

Повідомлялося про випадки гострого коронарного синдрому, асоційованого з алергічною реакц= ією (синдром Коуніса), який був зафіксований при застосуванні інших бета-лактам= них антибіотиків (= див. розділ «Особливості застосування»<= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:11.0pt;mso-ansi-language:UK'>).

дає змогу про= водити моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутнос= ті ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua= .=

Термін придатності. = 2 роки.<= o:p>

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> °С у недоступному для дітей місці. П= ісля розведення не заморожувати.

Несумісність.

Не слід змішувати або додавати до інших ліка= рських засобів.

Порошок, який буде використовуватися для бол= юсних внутрішньовенних ін’єкцій, слід відновлювати у стерильній воді для ін'єкцій= .

Порошок у флаконах для внутрішньовенних інфузій можна безпосередньо відновити у

0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози для проведення інфузій.

Упаковка.

Флакон 30 мл із прозорого скла, зачинений сірою гумовою пробкою і відривною кришкою,= разом із ш= нструкціїю для медичного застосування в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник= .

Сан Фармасьютикал Індастріз Лімітед/

Sun Pharmaceutical Industries Limited.

&nb= sp;

Місцезна= ходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Індастріал Ареа 3, Девас - 455001, Індія/

Industrial Area= 3, Dewas, 455001, India.

Інфекція	Одноразова доза для введення кожні 8 годин=
Пневмонія, у тому числі негоспітальна, та госпітальна пневмонія	500 мг або 1 г
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі<= o:p>	2 г
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	500 мг або 1 г
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції=	500 мг або 1 г
Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції	500 мг або 1 г
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин<= o:p>	500 мг або 1 г
Гострий бактеріальний менінгіт<= /span>	2 г
Лікування пацієнтів з фібрильною нейтропен= ією	1 г

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Одноразова доза (див. Таблицю 1)	Частота
26-50	повна одноразова доза	кожні 12 годин
10-25	половина одноразової дози	кожні 12 годин
<10	половина одноразової дози	кожні 24 години

Інфекція	Одноразова доза для введення кожні 8 годин
Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна	10 або 20 мг/кг маси тіла
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі<= o:p>	40 мг/кг маси тіла
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів	10 або 20 мг/кг маси тіла
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції=	10 або 20 мг/кг маси тіла
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин<= o:p>	10 або 20 мг/кг маси тіла
Гострий бактеріальний менінгіт<= /span>	40 мг/кг маси тіла
Лікування пацієнтів з фібрильною нейтропен= ією	20 мг/кг маси тіла

Клас системи орган= ів	Частота=	Побічна реакція
Інфекції та інвазії	Нечасто	Оральний та вагінальний кандидоз.
З = боку крові та лімфатичної системи	Часто	Тромбоцитемія.
Нечасто	Агранулоцитоз, гемолітична анемія, еозиноф= ілія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія.
З = боку імунної системи	Нечасто	Ангіоневротичний набряк, анафілактична реа= кція.
З = боку нервової системи	Часто	Головний біль.
Нечасто	Парестезії.
Рідко	Судоми.
З = боку шлунково-кишкового тракту	Часто	Діарея, блювання, нудота, біль у животі. <= o:p>
Частота невідома	Коліт, асоційований із застосуванням антибіотиків.
З = боку печінки та жовчовивідних шляхів	Часто	Підвищення рівнів трансаміназ, підвищення = рівнів лужної фосфатази у крові, підвищення рівнів лактатдегідрогенази у крові.<= o:p>
Нечасто	Підвищення рівнів білірубіну в крові, ураж= ення печінки, індуковане лікарськими засобами (DILI), включаючи гепатит та печінкову недостатність.
З = боку шкіри та підшкірної тканини	Часто	Висип, свербіж.
Нечасто	Кропив’янка. токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса‒Джонсона, мультиформна еритема,<= /p>
Частота невідома	медикаментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку опорно-рухового апарату та сполучної ткани= ни	Частота невідома	Pабдоміоліз.
З = боку нирок і сечовивідних шляхів	Нечасто	Підвищення рівнів креатиніну в крові, підв= ищення рівнів сечовини в крові.
За= гальні розлади та стани у місці введення препарату	Часто	Запалення, біль.
Нечасто	Тромбофлебіт.
Частота невідома	Біль у місці ін’єкції.
Розлади метаболізму та харчування	Нечасто	Гіпокаліємія.