ІНСТ = 56;УКЦІЯ

д&= #1083;я медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

&nb= sp;

Л&= #1110;небіотик

(Linebio= tic)

С&= #1082;лад:

д&= #1110;юча речовина: лі= 085;езолід;

1 мл розчину містить 2 мг лінезолiду;

допоміжні речовини: натрію цитрат, кислота лимонна безводна, глюкоза моногідрат, натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін’= 108;кцій.

&nb= sp;

Л&= #1110;карська форма. Розчин для інфузій.

О&= #1089;новні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: прозорий, від світло-жовт = 86;го до безбарвногl= 6; кольору, однорідний розчин.

&nb= sp;

Ф&= #1072;рмакотерап= ;евтична група. Антибак&= #1090;еріальні засоби для системного = 79;астосуванн&#= 1103;. Інші антибактерo= 0;альні засоби. Код АТХ J01X X08.

&nb= sp;

Фармако&= #1083;огічні властивостo= 0;

Фармакоди = 85;аміка

З&= #1072;гальні характерисm= 0;ики

Л&= #1110;незолід – синтетичниl= 1; антибактерo= 0;альний лікарський засіб, що належить до нового клас = 91; антимікробl= 5;их засобів – оксазолідиl= 5;онів. Він виявляє активність in vitro проти аеробних грампозитиk= 4;них бактерій та анаеробних мікроорганo= 0;змів. Лінезолід вибірково пригнічує синтез білк= 10;в бактерій через унікальний механізм ді= 11;. Він безпосередl= 5;ьо зв’язуєтьсn= 3; із рибосома = 84;и бактерій (23S з 50S субодиниць) та перешкод = 78;ає утворенню функціоналn= 0;ного ініціюючогl= 6; комплексу 70S (важливого к= 086;мпонента процесу трансляції).

Постант&= #1080;біотичний ефект (ПАЕ) лінезоліду in vitro щодо Staphylococcus aureus с= тановив приблизно 2 години. При визначенні на тваринни = 93; моделях in vivo П= 040;Е становив 3,6 го= дини для Staphylococcus aureus та 3,9 години та Streptococcus pneumoniae. У дослідженнn= 3;х на тваринах ключовим фа = 88;макодинамі&#= 1095;ним показником ефективносm= 0;і вважали час перевищеннn= 3; концентрацo= 0;єю лінезоліду = 74; плазмі кров= 10; мінімально&= #1111; інгібуючої концентрацo= 0;ї (МІК) для відповідноk= 5;о збудника.

Порого= 074;і значення

Порогов&= #1110; значення МІ = 50;, встановленo= 0; Європейськl= 0;м комітетом з тестування чутливості до антимікробl= 5;их препаратів (EUC= AST) для стафілококo= 0;в та ентероко = 82;ів, становлять: чутливі – ≤ 4 мг/л, резистентнo= 0; – > 4 мг/л. Для стрептококo= 0;в (включаючи Strepto= coccus pneumoniae) граничні &#= 1079;начення становлять: чутливі – ≤ 2 мг/л, резисте&#= 1085;тні – > 4 мг/л.

Невидов&= #1110; граничні значення МІ = 50; становлять: чутливі – ≤ 2 мг/л, резисте&#= 1085;тні – > 4 мг/л. Ці невидові граничні значення були визнач = 77;ні переважно н = 72; підставі фармакокінk= 7;тичних/фарм&#= 1072;кодинамічн= их даних та не залежать ві = 76; розподілу значень МІК для окремих видів мікроорганo= 0;змів. Зазначені граничні значення ви = 82;ористовуют&#= 1100;ся виключно до мікроорганo= 0;змів, для яких не в&#= 1089;тановлено видоспецифo= 0;чних граничних з = 85;ачень, і не викорис= 090;овуються до видів, щодо яких тестування на чутливіс = 90;ь не рекомендуєm= 0;ься.

Чутливі&= #1089;ть

П&= #1086;ширеність набутої резистентнl= 6;сті може змінюватисn= 3; географічнl= 6; та у часі для окремих видів, тому бажано враховуватl= 0; місцеву інформацію щодо резистентнl= 6;сті мікроорганo= 0;змів, особливо пр = 80; лікуванні тяжких інфекцій. У р&#= 1072;зі необхідносm= 0;і, коли рівень поширеностo= 0; резистентнl= 6;сті мікроорганo= 0;змів на місцевом = 91; рівні є таким, що користь від застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу, принаймні щ = 86;до деяких виді = 74; інфекцій, викликає сумніви, слі= 076; звернутися за консультацo= 0;єю до експерта.

Чутливі мікроорганo= 0;зми

Грампозит = 80;вні аеробні мікроорганo= 0;зми: Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium*, Staphylo= coccus aureus*, коk= 2;гулазонега= 090;ивні стафілококl= 0;, Streptococcus agalactiae*, Streptococcus pneumoniae*, Streptococcus pyogenes*, стреl= 7;тококи групи C, стрептоко= ;ки групи= G.

Грампозит = 80;вні анаеробні мікроорганo= 0;зми: Clostridium perfringens, Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus species.

Р&= #1077;зистентні мікроорганo= 0;зми: Haemophilus influenza, Moraxella catarrhalis, Neisseria species, Enterobacteriaceae, Pseudomonas species.

* К= ;лінічна ефективнісm= 0;ь була продемонстl= 8;ована для чутливи = 93; штамів згідно зі затвердженl= 0;ми показаннямl= 0;.

&nb= sp;

Х&= #1086;ча лінезолід демонструє деяку активність in vitro про = 90;и Legionella, Chlamydia pneumoniae та Mycoplasma pneumoniae, = недостатнь&= #1086; даних для підтверджеl= 5;ня клінічної ефективносm= 0;і в цих випадках.=

П&= #1077;рехресна резистентнo= 0;сть

М&= #1077;ханізм дії лінезоліду відрізняєтn= 0;ся від такого інших класі = 74; антибіотикo= 0;в.

Д&= #1086;слідження клінічних штамів (метицилінр = 77;зистентних стафілококo= 0;в, ванкоміцинl= 8;езистентни= 093; ентерококіk= 4;, а також пеніцилін- і еритроміциl= 5;резистентн= 080;х стрептококo= 0;в) іn vitro показують, щ= 086; лінезолід зазвичай активний щодо мікроорганo= 0;змів, стійких до одного або декількох інших класі = 74; антимікробl= 5;их агентів. Стійкість д = 86; лінезоліду пов’язана з точковими мутаціями у 23S рРНК.

Я&= #1082; і для інших антибіотикo= 0;в, у пацієнтів із тяжкими або стійким = 80; до лікуванн= 03; інфекціями, = 072; також при тривалому застосуванl= 5;і спостерігаl= 3;ося суттєве зниження чутливості до лінезоліду. Повідомлял&= #1086;ся про випадки резистентнl= 6;сті до лінезоліду = 74; ентерококіk= 4;, Staphylococcus aureus та коагулазонk= 7;гативних стафілококo= 0;в. Зазвичай це пов’язано з тривалими курсами терапії та наявністю протезних матеріалів або абсцесі = 74;, які не були дреновані. У раз= 110; виявлення антибіотикl= 6;резистентн= 080;х мікроорганo= 0;змів у лікувальноl= 4;у закладі слі = 76; особливо дотримуватl= 0;ся заходів інф = 77;кційного контролю.

І&= #1085;формація з клінічних = 076;осліджень

Д&= #1086;слідження в педіатрич = 85;ій популяції<= /span>

У відкритому дослідженнo= 0; ефективнісm= 0;ь лінезоліду (10 мг/кг кожні 8 годин) порів= 085;ювали з ванкоміци = 85;ом (10–15 мг/кг кожн= 10; 6–24 години) при лікуванні інфекцій, спричинениm= 3; підозрюванl= 0;ми або підтверджеl= 5;ими резистентнl= 0;ми грампозитиk= 4;ними збудниками, включаючи н = 86;зокоміальн&#= 1091; пневмонію, ускладнені інфекції шкіри та м’я= 082;их тканин, катетер-асо = 94;ійовану бактерієміn= 2;, бактерієміn= 2; невстановл&#= 1077;ного походження та ін= 096;і інфекції у дітей від народження до 11 років.

К&= #1083;інічні показники одужання в клінічно оц= 10;нюваній популяції становили 89,3 % (134/150) для лінезоліду та 84,5 % (60/71) для ванкоміцинm= 1; (95 % ДІ -4,9; 14,6).

Фармакокі = 85;етика

Л&= #1110;карський засіб місти = 90;ь лінезолід, щ= 086; є біологічн = 86; активною речовиною т = 72; метаболізуn= 8;ться до неактивних = 87;охідних.

А&= #1073;сорбція

Л&= #1110;незолід інтенсивно всмоктуєтьl= 9;я після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я.

М&= #1072;ксимальна концентрацo= 0;я у плазмі крові (C_max) досягаєтьсn= 3; протягом 2 годин після застосуванl= 5;я. Абсолютна п = 77;роральна біодоступнo= 0;сть лінезоліду (= 079;а результатаl= 4;и перехресноk= 5;о дослідженнn= 3; з пероральниl= 4; та внутрішньоk= 4;енним застосуванl= 5;ям) становить приблизно 100 %.=

Тому лін= езолід можна застосовувk= 2;ти перорально або внутрішньоk= 4;енно без корекці= 11; дози. Лінезо= 083;ід можна застосовувk= 2;ти незалежно від вживанн= 03; їжі.

Р&= #1086;зподіл

О&= #1073;’єм розподілу лінезоліду = 74; рівноважноl= 4;у стані у здорових дорослих добровольцo= 0;в становить у середньому 40–50 л та приблизно дорівнює загальному об’єму води = 074; організмі. П= 088;иблизно 31 % лінезоліду зв’язуєтьсn= 3; з білками плазми кров= 10;, і це не залежить ві = 76; концентрацo= 0;ї лікарськогl= 6; засобу.

К&= #1086;нцентрація лінезоліду визначаласn= 3; в різних рідинах за участю обмеженої кількості учасників у дослідженнn= 3;х після багат = 86;разового введення лінезоліду. = 057;піввідноше&= #1085;ня концентрацo= 0;ї лінезоліду = 74; слині до концентрацo= 0;ї у плазмі крові становило 1,2:1,0, а співвідно = 96;ення концентрацo= 0;ї лінезоліду = 74; поті до концентрацo= 0;ї у плазмі крові – 0,15:1,0.

С&= #1087;іввідношен= ;ня концентрацo= 0;й у рідині епі= 090;еліального покриву та альвеолярнl= 0;х клітинах легень щодо плазми кров= 10;, виміряні пр = 80; C_max у стані рівноважноo= 1; концентрацo= 0;ї, становили 4,5:1,0 = 090;а 0,15:1,0 відповідно.

У невеликому дослідженнo= 0; у пацієнтів = 110;з вентрикулоl= 7;еритонеаль= 085;ими шунтами та м= 110;німальними ознаками запалення мозкових оболонок після багаторазоk= 4;ого введення лінезоліду спостерігаl= 3;ося, що пікова ко= 085;центрація препарату в спинномозкl= 6;вій рідині становила 0,7 від концентрацo= 0;ї в плазмі крові (C_max).

М&= #1077;таболізм

Л&= #1110;незолід метаболізуn= 8;ться переважно ш = 83;яхом окиснення морфоліновl= 6;го кільця з утворенням двох неакти = 74;них похідних карбонової кислоти з розімкнениl= 4; кільцем: метаболіту аміноетоксo= 0;оцтової кислоти (PNU-142300) і метаболіту гідроксіетl= 0;лгліцину (PNU-142586).

М&= #1077;таболіт гідроксіетl= 0;лгліцину (PNU-142586) є переважk= 2;ючим у людини і, як вважається, утворюєтьсn= 3; в результат= 10; неензимногl= 6; процесу. Мет= 072;боліт аміноетоксo= 0;оцтової кислоти ная = 74;ний у меншій кількості. Було встановленl= 6; наявність інших метаболітіk= 4; у малих концентрацo= 0;ях, які не мають фармакологo= 0;чної активності.

В&= #1080;ведення

У пацієнтів і = 79; нормальною функцією нирок або легкою чи по= 084;ірною нирковою недостатніl= 9;тю за умов рівноважноo= 1; концентрацo= 0;ї лінезолід виво = 76;иться переважно і = 79; сечею у вигляді мет = 72;боліту PNU-142586 – приблизно 40 %, m= 1; незміненомm= 1; вигляді – приблизно 30 % та у вигляді метаболіту PNU-142300 – приблизно 10 %. i= 7;ередній період напіввиведk= 7;ння лінезоліду становить приблизно 5–7 годин.

Н&= #1077;нирковий кліренс становить приблизно 65 % від загального кліренсу лінезоліду. Незначна нелінійнісm= 0;ь кліренсу спостерігаl= 3;ася при підвище = 85;ні дози лінезоліду, що, очевидно, є наслідком нижчого ниркового і ненирковогl= 6; кліренсу цього лікарськогl= 6; засобу при його вищих концентрацo= 0;ях. Проте ця різниця у кл= 110;ренсі була незначна і н= 077; впливала на уявний період напіввиведk= 7;ння.

Пацієнт&= #1080; з нирковою недостатніl= 9;тю. П&= #1110;сля одноразовоk= 5;о застосуванl= 5;я дози 600 мг у пацієнтів і = 79; тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв) спостерігаl= 3;ося підвищення експозиції двох основн = 80;х метаболітіk= 4; лінезоліду = 74; плазмі кров= 10; у 7–8 разів. При цьому збільшення площі під фармакокінk= 7;тичною кривою «кон = 94;ентрація-ча&= #1089;» (AUC) для вихідної сполуки не спостерігаl= 3;ося. Незважаючи на те, що під час гемодіалізm= 1; відбуваєтьl= 9;я часткове виведення основних метаболітіk= 4; лінезоліду, їх концентрацo= 0;я в плазмі кро= 074;і після одноразовоk= 5;о прийому 600 мг залишалася значно вищо= 02; після діалізу, ніж у пацієнтів із нормальн = 86;ю функцією нирок або з легкою чи помірною ни = 88;ковою недостатніl= 9;тю.

Пацієнт&= #1080; з печінково= 02; недостатніl= 9;тю. Обмежені дані свідчать про те, що фар&= #1084;акокінетик= ;а лінезоліду (PNU= -142300 та PNU-142586) не змінюваласn= 3; у пацієнтів із порушенн= 03;ми функції печінки від легкого до середнього ступеня тяжкості (клас А або Б за шкалою Чайлда – П’ю). На підставі наявних даних для пацієнтів з ураженням функції печінки від легкого до середнього ступеня тяжкості коригуваннn= 3; дози не рекомендовk= 2;не. Фармакокінk= 7;тика лінезоліду = 91; пацієнтів з тяжкою печі = 85;ковою недостатніl= 9;тю (клас С за шкалою Чайлда – П’ю) &= #1085;е оцінюваласn= 3;. Оскільки лінезолід метаболізуn= 8;ться переважно неферментаm= 0;ивно, порушення функції печінки, як о&#= 1095;ікується, суттєво не впливає на його метаболізм (див. розділи &= laquo;Особливост= ;і застосуванl= 5;я» та «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Педіатри= ;чна популяція = (< 18 років).= Ная = 74;них даних щодо безпеки та ефективносm= 0;і застосуванl= 5;я лінезоліду = 76;ітям та підлітка = 84; (віком до 18 років) недостатньl= 6;, тому застос = 91;вання лікарськогl= 6; засобу цій віковій групі не рекомендуєm= 0;ься (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»). Для встановленl= 5;я безпечних т = 72; ефективних рекомендацo= 0;й щодо дозування необхідні подальші клінічні дослідженнn= 3;.

Фарм= акокінетичl= 5;і дослідженнn= 3; = 89;відчать, що після одноразовоk= 5;о та багаторазоk= 4;ого застосуванl= 5;я лінезоліду = дітям віко= ;м від 1 тижня до = 12 років кліренс лінезоліду (= 091; перерахункm= 1; на кілограм маси тіла) був вищим у дітей, ніж у дорослих, пр= 086;те зменшувавсn= 3; зі збільшенняl= 4; віку.

У дітей віком від 1 тижня до = 12 років застосуванl= 5;я препарату в дозі 10 мг/кг кожні 8 годин забезпечувk= 2;ло експозицію, наближену д = 86; тієї, що досягаєтьсn= 3; при застосуванl= 5;і лінезоліду = в дозі 600 мг 2 раз = 80; на добу у дорослих.

У новонароджk= 7;них віком до 1 тижня системний кліренс лінезоліду (= 091; перерахункm= 1; на кілограм маси тіла) швидко зростає протягом першого тижня життя. Тому новонароджk= 7;ні, яким вводят= 00; 10 мг/кг кожні 8 годин, матим= 091;ть найвищу системну експозицію = 91; перший день життя. Однак надмірне накопиченнn= 3; при такому р= 077;жимі дозування протягом першого тижня життя не очікується, оскільки кліренс швидко зростає протягом цього періоду.

У підлітків віком від 12 до= 17 років фармакокінk= 7;тика лінезоліду була подібною до такої у дорослих після засто = 89;ування дози 600 мг. Таким чином, підлітки, яким застос = 86;вують 600 мг кожні 12 годин на доб= 091;, матимуть подібну експозицію, як і дорослі, які отримують таку ж дозу.

У дітей з вентрикулоl= 7;еритонеаль= 085;ими шунтами, яки= 084; вводили лінезолід 10 мг/кг кожні 12 а= ;бо 8 годин після одноразовоk= 5;о або багаторазоk= 4;ого застосуванl= 5;я, спостерігаl= 3;ися змінні концентрацo= 0;ї лінезоліду = 91; спинномозкl= 6;вій рідині (СМР). Терапевтичl= 5;і концентрацo= 0;ї в СМР не досягалися та не підтримуваl= 3;ися послідовно. = 059; зв’язку з ци= 084; застосуванl= 5;я лінезоліду для емпіричногl= 6; лікування дітей з інфекціями центральноo= 1; нервової системи не рекомендуєm= 0;ься.

К&= #1083;інічні характерисm= 0;ики

П&= #1086;казання

Показання	Д= ;оза та спосіб застосуван= 085;я	Р= ;екомендова = 85;а тривалість лікування (діб поспіл= 100;)
Н= ;озокоміаль = 85;а пневмонія=	600 мг = 2 рази на добу	10R= 11;14
Н= ;егоспіталь = 85;а пневмонія=
У= ;складнені інфекції шкіри та м’як&#= 1080;х тканин	600 &#= 1084;г 2 рази на добу<= /span>