деградуючими ферментами і, можливо, протеїндисульфідізомеразою. Вия= влено низку ділянок, у яких відбувається гідроліз молекули людського інсуліну. Жоден із метаболітів, що утворюються після гідролізу, не має біологічної активності.

Елімінація. Тривалість кінцевого t1/2 інсуліну визначається швидкістю його всмоктування з підшкірної клітковини. Тому тривалість кінцевого t1/2 вказує на швидк= ість всмоктування, а не елімінації (= як такої) інсуліну з плазми крові (t1/2 інсуліну з кровотоку становить усього кілька хвилин). За дан= ими проведених досліджень t1/2 становить 2–5 годин.

= Діти та підлітки. Фармакокінетичний пр= офіль інсуліну людського короткої дії досліджували у невеликої кількості дітей (6–12 років) і підлітків (13–17 років), хв= орих на цукровий діабет. Обмежені да= ні свідчать, що фармакокінетичний профіль інсуліну у дітей, підлітків і доросл= их майже однаковий. Проте рівень максимальної концентрац= ії (Сmax) був= різний у дітей різного віку, що вказує на важливість індивідуального підбору доз препарату.

Доклінічні дані з безпеки

Доклінічні дослідженн= я з фармакологічної безпеки (токсичність повторного<= span style=3D'letter-spacing:.05pt'> введення препарату, генотоксичність, канцерогенність, токсичний вплив на репродуктивну здатність та розв= иток плода) не виявили будь-якої небезпеки введення препарату інсуліну людського короткої дії.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування цукрового діабету.

Протипоказання.

Гіпоглікемія.

Підвищена чутливість до людського інсуліну або до будь-якого інгре= дієнта лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Як відомо, низка лікарських засобів впливає на обмін<= span lang=3DUK style=3D'letter-spacing:-.35pt'> глюкози.

Лікарські засоби, які можуть знижувати потребу в інсуліні: п= ероральні цукрознижувальні = засоби (ПЦЗ), інгібітори моноаміноксидази (МАО), неселективні b-адреноблокатори, інгібітори ангіотензин= перетворювального ферменту (АПФ), саліцилати, анаболічні стероїди та сульфаніламіди.

Лік= арські <= /i>засоби, <= /i>які= <= /i>можуть підвищуват= и <= /i>потребу <= /i>в інсуліні:<= /span> пероральні <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:11.0pt;line-height:1= 00%; letter-spacing:-.1pt'>контрацептиви, тіазиди, <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:11.0pt;line-height:1= 00%; letter-spacing:-.2pt'>глюкокортикоїди, тиреоїдні гормони, симпатоміметики, <= /span>гормон росту і <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:11.0pt;line-height:1= 00%; letter-spacing:-.15pt'>даназол.

b<= /span>-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії та сповільнювати відновлення після гіпоглікемії.

Октреотид/ланреотид може <= span lang=3DUK style=3D'letter-spacing:-.15pt'>як знижувати, так і підвищувати потребу в інсуліні. Алкоголь може посилювати або послаблювати гіпоглікемічний ефект = інсуліну.

Особливості застосування.

Гіперглікемія

Неадекватне дозування або припинення лікування (особливо при діабеті І типу) може призвести до гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу. Зазвичай перші симптоми гіперглікемії розвиваються поступово, протягом кількох годин або діб. Вони включають відчуття спраги,<= span style=3D'letter-spacing:.05pt'> часте сечовипускання, нудоту, блюван= ня, сонливість, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрату апетиту, а також запах ацетону у повітрі, що видихається.

При діабеті I типу гіперглікемія, що не лікується, призводить до діабетичного кетоацидозу, який є смертельно небезпечним.

Гіпоглікемія

Гіпоглікемія може виникнути при застосуванні дуже високої дози інсуліну порівняно з потребою в інсуліні. У разі гіпоглікемії або підозри на гіпоглікемію<= span style=3D'letter-spacing:-.05pt'> препарат не вводити.

Пропуск вжи= вання їжі або непередбачене підвищене фізичне= навантаження може призвести до появи гіпоглікемії.

Коли пацієнта переводять на інший тип інсуліну, симптоми гіпоглікемії можуть змінитися або стати менш вираже= ними порівняно з тими, які відчував пацієнт під час терапії попереднім інсуліном.

Хворі, в яких істотно поліпшився контроль рівня глюкози у крові завдяки інтенсив= ній інсулінотерапії, можуть відзначити з= міни звичних симптомів-провісників г= іпоглікемії, про що їх слід завчасно попередити.

Звичайні симптоми-провісники можуть зникнути у пацієнтів із довготривалим діабетом. Супутні= захворювання, особливо інфек= ції та гарячкові стани, зазвичай збільшують потребу в інсуліні.

Супутні захворювання нирок, печінки або ураження надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози можуть потребувати зміни дози інсуліну.

Переведення з інших інсулінів

Переведення хворого на інший тип або вид інсуліну відбувається під суворим медичним контролем.

Зміна концентрації, виду (виробника)= , типу, походження інсуліну (людський або аналог людського інсуліну) та/або методу виробництв= а може зумовити необхідність корекції дози інсуліну.

Пацієнти, яких переводять на Інсувіт^®= Н з іншого типу інсуліну, можуть потребувати підвищення кількості денних ін’єкцій= або зміни дози порівняно з інсуліном, який вони зазвичай застосовували. Необхідність підбору дози може виникнути як= при першому введенні нового препара= ту, так і протягом перших кількох тижнів а= бо місяців його застосування.=

Реакції в місцях ін’єкцій<= /p>

При застосуванні будь-якої інсулінотерапії можуть виникнути реакції в місці ін’єкції, що можуть включати біль, почервоніння, свербіж, кропив’янку, набряк, синці та запалення. Постійна зміна місця ін’єкції, навіть у межах однієї ділянки, може зменшити або запобігти появі цих реакцій. Реакції зазвичай проходять через кілька днів або тижнів. У рідких випадках реакції в місці ін’єкції можуть потребувати припинення лікування препаратом Інсувіт^® Н. Пацієнтів потрібно попередити про необхідність постійно змінювати місце ін’єкції, щоб зменшити ризик розвитку ліподистрофії та амілоїдозу шкіри. Існує потенційний ризик затримки абсорбції інсуліну та погіршення гліке= мічного контролю після ін’єкцій інсулін= у в місцях цих реакцій. Повідомляється, що зміна місця ін’єкції на неуражену ділянку шкіри може призводити до гіпоглікемії.<= span style=3D'letter-spacing:.1pt'> Рекомендується проводити монітор= инг рівня глюкози в крові після зміни місця введення та у разі необхідно= сті коригувати дози протидіабе= тичних препаратів.

Перед подорожуванням зі зміною часових поясів хворим слід отримати консультацію лікаря, оскіл= ьки при цьому змінюється граф= ік ін’єкцій інсуліну і вживання їжі.

Інсувіт® Н не слід застосовувати в інсулінових насосах для тривалого підшкірного введення у зв’язку з ризиком утворення осаду в трубках.

Комбінація лікарського засобу Інсувіт^® Н з піоглітазонами

При застосуванні піоглітазонів у комбінації з інсуліном повідомля= лося про випадки розвитку застійної<= span style=3D'letter-spacing:.05pt'> серцевої недостатності, особливо<= span style=3D'letter-spacing:.05pt'> у хворих із факторами ризику. Це потрібно враховувати при призначенні<= span style=3D'letter-spacing:.05pt'> лікування комбінацією піоглітазоні= в з інсуліном. При комбінованому застосуванні цих препаратів пацієнти повинні перебувати під наглядом лікаря= для своєчасного виявлення симптомів застійної серцевої недостатності, збільшення маси тіла та виникнення набряків. У випадку будь-якого погіршення функції серця лікування піоглітазонами слід припинити.<= /span>

Для попередження випадкових помилок при застосуванні препарату пацієн= та необхідно попередити про необхідність завжди перевіряти етикетку на препараті перед кожною ін’єкцією для запобігання переплутування І= нсувіту^® H з іншими препаратами інсуліну.

Особливі популяції

Пацієнти літнього віку (≥ 65 років)

Препарат Інсувіт® Н можна застосовувати пацієнтам літньо= го віку.

У пацієнт= ів літнього віку слід посилити моніторинг глюкози та індивідуально відкоригувати дозу інсуліну.=

Ниркова та печінкова недостатність

Ниркова та печінкова недостатність може знизити потребу в інсуліні. У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю слід посилити моніторинг глюкози та індивідуально відкоригува= ти дозу інсуліну.

Діти

Препарат Інсувіт^® Н можна застосовувати дітям та підліткам.

Вміст допоміжних речовин

Інсувіт^® Н містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Оскільки інсулін не проникає через плацентарний бар’єр, немає обмежень лікування діа= бету інсуліном у період вагітності. Рекомендується посилити контроль рівня глюкози в крові та контроль за лікуванням вагітних жіно= к, хворих на діабет, протягом усього періоду вагітності, а також при підозрі на вагітність, оскільки при неадекватному контролі діабету як гіпоглікемія, так і гіперглікемія підвищують ризик вад розвитку та смерті плода.

Потреба в інсуліні зазвичай знижується у І триместрі вагітності та істотно зростає у ІІ та ІІІ триместрах.

Після пологів потреба в інсуліні швидко поверта= ється до початкового рівня.

Обмежень щодо лікування діабету інсуліном у період годування груддю також немає, оскільки лікування матері не ст= ворює жодного ризику для дитини, однак може виникнути необхідність корекції дози та/або дієти для матері.

Фертильність

Дослідження репродуктивної токсичності на тваринах із застосуванням людського інсуліну не виявили будь-якого негативного впливу <= /span>на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Реакція хворого та його здатність концентрувати увагу можуть бути порушені при гіпоглікемії. Це м= оже стати фактором ризику в ситуаціях, коли ця здатність набуває особливого значення (наприклад, при керуванні автомобілем або роботі з механізмами).

Хворим слід рекомендувати вживати заходів щодо профілактики гіпоглікемії перед тим, як сіда= ти за кермо. Це особливо важливо для хворих, у яких ослаблені чи відсутні симптом= и- провісники гіпоглікемії або= епізоди гіпоглікемії виникають часто. За таких обставин слід зважити доцільність керування автомобілем взагалі.

= ;

Спосіб застосування та дози.

Інсувіт^® Н є препаратом короткої дії, тому його часто застосовують у комбінації з інсуліном тривалої дії.

Сила = дії людського інсуліну виража= ється у міжнародних одиницях (МО).

Дозування

Дозування інсуліну індивідуальне і визначається лікарем відповідн= о до потреб хворого. Індивідуальна добова потреба в інсуліні зазвичай становить від 0,3 до 1,0 МО/кг/добу. Добова потреба в інсуліні може зростати у хворих із = резистентністю до інсуліну (наприклад, у пубертатному= періоді або при ожирінні) і знижуватися у хворих із залишковою ендогенною продукцією інс= уліну.

Ін’єкцію слід робити за 30 хвилин до основного або додаткового вживання їжі, що містить вугле= води.

Корекція дози

Супутні захворювання, особливо інфекції та гарячкові стани, зазви= чай підвищують потребу хворого в інсуліні. Супутні захворювання нирок, печінки або ураження надниркових зало= з, гіпофіза або щитовидної залоз= и вимагають змін у дозі інсуліну.<= /span>

Корекція дози може також бути потрібна при зміні фізичної активно= сті або звичайного раціону харчуван= ня пацієнта. Підбір дози також може бути необхідним при переведенні хворих на = інші препарати інсуліну.

Введення

Інсувіт^® Н= призначений для підшкірних= або внутрішньовенних ін’єкцій.

Інсувіт^® Нзазвичай вводять підшкірно в ділянку передньої черевної стінки, а також стегон, сідниць або дельтоподіб= ного м’яза плеча. Введення у відтягнуту складку шкіри значно знижує ризик попадання у м’яз.

При підшк= ірних ін’єкціях у ділянку передньої черевної стінки всмоктування інсуліну відбува= ється швидше, ніж при введенні в інші ділянки тіла.

Після ін’= єкції голка повинна залишатися під шкірою не менше 6 секунд, це забезпечить введення повної дози.

Для зниження ризику ліподистрофії та амілоїдозу шкіри= місця ін’єкцій слід завжди змінювати, навіть у межах однієї ділянки тіла (див. розділи інструкції «Особливості зас= тосування» та

«Побічні реакції»).

Внутрішньом’язові ін’єкції можна виконувати тільки під наглядом лікаря.

Інсувіт^® Н можна також вводити внутрішньовенно. Ці ін’єкції має виконувати лише лікар.

Застосування= для внутрішньовенного введення

Препарат Інсувіт^® Н при концентрації інсуліну людськог= о від 0,05 МО/мл до 1,0 МО/мл у інфузійному розчині, який містить 0,= 9 % натрію хлориду, 5 % або 10 % глюкози і 40 ммоль/л калію хлориду і знаходиться у поліпропіленових інфузійних ємн= остях, є стабільним протягом 24 годин = при кімнатній температурі. Навіть при забезпеченій стабільності протягом тривал= ого часу певна кількість інсуліну може адсорбуватися внутрішньою поверхнею інфузійної ємності. Під час інфузій необхідно проводити моніторинг= рівня глюкози у крові.

Інсувіт^® Н не призначений для застосування= в інсулінових насосах для тривалого підшкірного введення.

Не застосовувати препарат Інсув= іт^® Н:

· = в ін= фузійних насосах;

· = у разі алергії (гіперчутливості) до людського інсуліну або до будь-якого іншог= о інгредієнта препарату Інсув= іт^® Н;

· = при = підозрі на розвиток гіпоглікемії (н= изький рівень цукру у крові);=

· = якщо картридж або пристрій, що містить картридж, падали, пошкодж= ені або зім’яті;

· = якщо препарат зберігався неналежним чино= м або був заморожений;

· = якщо інсулін не є прозорим і безбарвним.=

Перед застосуванням препарату Інсувіт^® Н:

· = перевірити етикетку, щоб переконатися в тому, = що тип = інсуліну відповідає призначеному;

· завжди слід = перевіряти картридж, включаючи гумовий= поршень (пробку); не використовувати картридж, якщо є будь-які зовнішні пошкодження.

Як застосову= вати цей препарат інсуліну

Інсувіт^® Н вводити шляхом ін’єкції під шкіру (підшкірно). Завжди змінювати місце ін’єкції, навіть у межах однієї ділянки тіла, для зниження ризику розвитку ущільнень або віспин на шкірі. Найкращими місцями для самостійного введення ін’єкції є передня частина живота, сідниці= , передня частина стегон або плечей. Інсулін діятиме швидше, якщо його ввести у ділянку живота.

При необхідності Інсувіт^® Н можна вводити внутрішньовенно, ці ін’єкції може виконувати лише лікар.

Інсувіт^® Н= (у флаконах) слід вводити спеціальними інсуліновими шпр= ицами, які мають відповідне градуювання. При= застосуванні двох типів інсуліну необхідно змішувати їх в однаковій послідовності.

Перед введенням препарату необхідно впевнитися у тому, що градуювання шприца відповідає= концентрації інсуліну, вказаній на етикетці флакона: 100 МО/мл. Використовувати шприци лише з градуюванням, яке відповідає= концентрації інсуліну у цьо= му флаконі.

Перед набиранням інсуліну з флакона необхідно перевірити прозоріс= ть розчину. При появі пластівців,<= span style=3D'letter-spacing:.05pt'> при помутнінні розчину, випадінні осаду або появі нальоту субстанції на склі флакона застосовувати препарат заборонено.

Слід уника= ти введення голки у кровоносну судин= у. Після введення препарату не можна розтирати місце ін’єкції.=

При провед= енні ін’єкції слід дотримуватись правил асептики. Щоб уникнути гнійно-запальних ускладнень, не використовувати одноразовий шприц повторно.

1. Гумову мембрану слід продезінфікувати ват= ним тампоном, змоченим у медичному спирті.

2.&n= bsp; Набрати у шприц кількість повітря, ідентичну до дози інсуліну, що вводиться.

3. Упорснути вм= іст шприца у флакон з інсуліном.=

4. Струсити флакон і набрати у шприц необхідну дозу інсуліну. Перевірити, чи не залишилося бульбашок повітря у шприці, перевірити дозу, що вводиться.

5. Ввести інсулін підшкірно. Як вводити інсулін:

– відтягнути = шкіру двома пальцями, ввести голку під шкіру і ввести вміст шприца;

– утримати голку під шкірою протягом 6 секунд і, переконавшись, що інсулін введений повністю, вийняти голку;=

<= ![if !supportLists]>– якщо на поверхні шкіри з’явилася кров після того, як вийняли голку, необхідно щі= льно притиснути цю ділянку шкіри ватним тампоном.

Для введення Інсувіту^® Н необхідно використовувати шприц-ру= чку згідно з детальною інструкцією її використання. Не допускається повторне заповнення картриджа. Шприц-ручка призначе= на лише для індивідуального використання. Не= обхідно суворо дотримуватись інструкції виробника з використання шприц-ручки.

Як і всі інсулінові препарати, Інсувіт^® Н не можна змішувати з розчинами, які містять відновні речовини, а саме тіоли та сульфіти.

Діти.

Препарати = біосинтетичного людського інсуліну є ефективними і безпечними лікарськими засобами при<= span style=3D'letter-spacing:-.05pt'> лікуванні цукрового діабету у різних вікових групах дітей та підлітків.

Добова потреба в інсуліні у дітей та підлітків залежит= ь від стадії хвороби, маси тіла, віку, дієти, фізичних навантажень, ступеня інсуліно= резистентності та динаміки рівня глікемії.

Передозування.

Хоча для інсуліну специфічне поняття передозування не сформульоване, однак після його введення мо= же розвинутися гіпоглікемія у вигляді послідовних стадій, якщо застосовувалися= занадто високі, порівняно з потребами пацієнта, дози.

Легку гіпоглікемію можна лікувати прийомом внутрішньо глюкози або солодких продуктів. Тому хворим= на діабет рекомендують постійно мати при собі декілька продуктів, що містять цукор.

У випадку тяжкої гіпоглікемії, коли хворий знаходиться у непритомному стан= і, особи, які пройшли відповідний інструктаж,<= span style=3D'letter-spacing:.05pt'> повинні ввести йому глюкагон підшкірно або внутрішньом’язово (від 0,5 до 1,0 мг= ). Медичний працівник може ввести хворому глюкозу внутрішньовенно. Глюкозу також потрібно вводити внутрішньовенно у випадку, якщо хворий не реагує на введення глюкагону протягом 10–15 хвилин.

Після тог= о як хворий опритомніє, йому слід вжити продукти, що містять вуглеводи, для запобігання рецидиву.

Побічні р= еакції.

Найчастішим побічним<= span style=3D'letter-spacing:.05pt'> ефектом терапії є гіпоглікемія. За даними клінічних досліджень, а також даними щодо застосування препа= рату після випуску його на ринок, частота виникнення гіпоглікемії варіює у різних групах хворих, при різних режим= ах дозування та рівнях контролю гл= ікемії.

На початку інсулінотерапії можуть спостерігатися порушення рефрак= ції, набряк та реакції у місці ін’єк= ції (біль, почервоніння, кропив’янка, запалення, синці, припухлість та свербіж у місці ін’єкції). Ці реакції зазвичай транзиторні. Швидке поліпшення контролю рівня глюкози в крові може спричинити стан гострої больової нейропатії, зазвичай оборотний.

Різке поліпшення контролю <= span style=3D'mso-spacerun:yes'> глікемії <= span style=3D'mso-spacerun:yes'> внаслідок інтенсифікації <= span style=3D'mso-spacerun:yes'> інсулінотерапії може

супроводжуватися тимчасовим загостренням діабетичної ретинопатії, в той час як тривалий, добре налагоджений контроль гліке= мії зменшує ризик прогресування діабетичної ретинопатії.

За даними клінічних досліджень нижче наведено побічні реакції, класифіковані за частотою та = класами систем органів згідно з MedDRA.

За частотою виникнення побічні реакції було розподілено на такі, що виникають дуже часто (≥ 1= /10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рід= ко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже <= /span>рідко (< 1/10000), частота невідома (не можна визначити на основі наявних даних).

З боку імунної системи:

нечасто – кропив’янка, висипання; дуж= е рідко – анафілактичні реакції*. З= боку метаболізму та харчування:

дуже часто – гіпоглікемія*.

З боку нервової системи:

нечасто – периферичні нейропатії (бол= існі нейропатії).

З боку органів зору:

дуже рідко –= порушення рефракції; нечасто – діабетична ретинопатія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини= :

нечасто – ліподистрофія*;

частота невідома – амілоїдоз шкіри.

Генералізовані порушення та реакції в місці введення:

нечасто – реакції в місці ін’єкції, набряк.

*Див. = інформацію нижче.

Опис окремих побічних реакцій

Анафілактичні реакції

Симптоми генералізова= ної гіперчутливості (включаючи генер= алізовані шкірні висипання, свербіж, пітливість, шлунково-кишкові розлади, ангіоневротичний набряк, утруднене дихання, прискорене серце= биття, зниження артеріального тиску та запаморочення/втрату свідомості) зустрічаються дуже рідко, але можуть бути небезпечними для життя.

Гіпоглікемія

Найчастішим побічним ефектом є гіпоглікемія. Вона може виникнути, коли доза значно перевищує потреби хворого в інсуліні. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості, виникнення судом= із подальшими тимчасовими або постійними порушеннями функції головног= о мозку і навіть до летального наслідку. Симпто= ми гіпоглікемії зазвичай виникаю= ть раптово. Вони можуть включати холодний піт, блідість і похолодіння шкіри, стомлюваність, знервованість або тремор, тривожність, незвичайне стомлення або слабкість,<= span style=3D'letter-spacing:.05pt'> сплутаність свідомості, утруднення концентрації уваги, сонливість, надмірний голод, = зміни зору, головний біль, нудоту та прискорене серцебиття.

Розлади шкіри та підшкірної клітковини.

Ліподистрофія та амілоїдоз шкіри можуть виникнути на місці ін’єкц= ії та затримувати місцеве всмоктування інсуліну. Постійна зміна місця ін’єкції в межах однієї ділянки може допомог= ти зменшити ці реакції або запобігт= и їм (див. розділ «Особливості застосування»).

Звітування про підозрювані побічні реакції

Після реєстрації лікарського засобу важливо повідомляти про підоз= рювані побічні реакції. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик застосування лікарсько= го засобу. Лікарям рекомендується повідомляти про підозрювані<= span style=3D'letter-spacing:.05pt'> побічні реакції до місцевих органів фармаконагляду.=

Термін придатності. 2 роки.

Термін зберігання препарату у картриджах і флаконах після відкрит= тя 42 доби при температурі не вище 25 ºС, захищаючи від перегрівання та сонячних променів. Картриджі, які використовуються, не слід тримати у холодильнику. Не застосовувати препарат після закінчення терміну= придатності, зазначеного на упаковці.

Спосіб застосування та дози.

ІНСТРУКЦІЯ

ІНСУВІТ^=
® Н (INSUV= IT^® H)

Склад:

Фармакологічні властивості.

Клінічні характеристики.

Показання.

Протипоказання.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Особливості застосування.

Передозування.

Побічні р= еакції.

Умови зберігання.

Несумісність.

Упаковка.

Виробник. АТ «Фармак».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

ІНСТРУКЦІЯ

ІНСУВІТ= ® Н (INSUV= IT® H)

Склад:

Фармакологічні властивості.

Клінічні характеристики.

Показання.

Протипоказання.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Особливості застосування.

Спосіб застосування та дози.

Передозування.

Побічні р= еакції.

Умови зберігання.

Несумісність.

Упаковка.

Виробник. АТ «Фармак».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

ІНСУВІТ^=
® Н (INSUV= IT^® H)