МИНИСТЕРСТВО ЗДРАВООХРАНЕНИЯ УКРАНИНЫ

ІНСТРУКЦІЯ

= для медичного застосування лікарського засобу

МЕТ= ОКЛОПРАМІД-ЗДОРОВ’Я

(METOCLOPRAMIDE-ZDOROVYE)

Склад:

діюча речовина: metoclopramide;

1 таблетка містить метоклопрамід= у гідрохлориду гідрату у перерахуванні на метоклопраміду гідрохлорид 10 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль картопляний, поліетиленглік= оль 4000, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат= .

Лікарська форма. Таблетки.

Осн= овні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору плоскоциліндричні з рискою і фаскою.

Фармакотерапевтична= група. Стимулятори перистальтики (пропульсанти). <= span style=3D'mso-bidi-font-style:italic'>Код АТХ А03F A01.

= Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Метоклопрамід є центральним допаміновим антагоністом, який та= кож проявляє периферичну холінергічну активність.

Є два основних ефекти метоклопраміду: протиблювотний та ефект прискорення випорожнення шлунка і проходження крізь тонку кишку.

Протиблювотний ефект спричинений дією на центральну точку стовбурової частини мозку (хеморецепто= ри – активуюча зона блювотного центру), імовірно через гальмування допамінергічних нейронів.

Посилення перистальтики також частково контролюється вищими центрами, а= ле також частково може бути задіяний механізм периферичної дії разом з активац= ією постгангліонарних холінергічних<= /span> рецепторів і, можливо, пригніченням допамінергічних рецепторів шлунка і тонкої кишки. Через гіпотал= амус і парасимпатичну нервову систему регулює та координує рухову активність верхн= ього відділу шлунково-кишкового тракту: підвищує тонус шлун= ка і кишечнику, прискорює випорожнення шлунка, зме= ншує гастростаз, перешкоджає пілоричному та езофагеальному рефлюксу, стимулює перистальтику кишечнику. Нормалізує виділення жовчі, зменшує спазм сфінктера Од= ді, не змінюючи його тонус, усуває дискінезію жовчн= ого міхура.

Небажані ефекти поширюються головним чином на екст= рапірамідні симптоми, в основі яких лежить механізм допамін= -рецептор-блокуючої дії на центральну нервову систему.

Тривале лікування метоклопрамідом може спри= чинити зростання концентрації пролактину у сироватці крові внаслідок відсутності <= span class=3DSpellE>допамінергічного гальмування секреції пролактину. У ж= інок описані випадки галактореї і порушення менструа= льного циклу, у чоловіків – гінекомастія. Однак ці сим= птоми зникали після припинення лікування.=

Фармакокінетика. Після прийому всередину препарат швидко і повністю всмоктується. Біолог= ічна доступність перорального метоклопраміду у серед= ньому становить 60‒80 %. З білками плазми крові зв’язується лише незначна частина прийнятої дози метоклопраміду. Об’єм розподілу коливається від 2,2 до 3,4 л/кг. C_max у плазмі крові досягається через 30‒120 хвилин, у середньому – за 1 годину. Початок дії на шлунково-кишковий тракт відзначається через 20‒= ;40 хвилин після прийому всередину. Антиеметична дія зберігається протягом 12 годин. Метаболізується= у печінці. Проникає крізь гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри, у грудне молоко. Т_½ становить від 2= ,6 до 4,6 години. Частина дози (близько 20 %) виводиться у початковій формі, а решта (близько 80 %) після метаболічних перетворень печінкою виводиться нир= ками у сполуках із глюкуроновою або сірчаною кислото= ю.

У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю Cl_CR знижується до 70 %, а Т_½ з плазми крові підвищується (близько 10 годин при Cl_CR 10‒50 мл/х= в та 15 годин при Cl_CR < 10 мл/хв).

У пацієнтів із цирозом печінки спостерігалося накопичення метоклопраміду, що супроводжувалося зниженням кліренсу плазми крові на 50 %.

Клінічні характеристики.=

Показання. Дорослим метоклопрамід показаний для запобігання нудоті і блюванню, викликаним радіотерапією, відс= троченій нудоті і блюванню, викликаним хіміотерапією, а також для симптоматичного лікування нудоти і блювання, у т.ч. пов’язаних з гострою мігренню (у комбінації з пероральними аналгети= ками для покращення їх всмоктування).

Дітям метоклопрамід слід застосовувати тільки як препарат другої лінії для запобігання відстроченій нудоті і блюванню, викликаним хіміотерапією.

= Протипоказання. Пiдвищена чутливість до метоклопраміду або до будь-якої іншої складової лікар= ського засобу; шлунково-кишкова кровотеча; механiчна кишкова непрохідність; шлунково-кишкова перфорацiя; підтверджена/запідозрена феох= ромоцитома ‒ через ризик тяжких нападів артеріальної гіпертензії; пізня дискінезія, зумовлена нейролептиками/метоклопрамідом, в анамнезі; епілепсія (підвищення частоти та інтенсивності нападів); хвороба Паркінсона; супутнє застосування з леводопою/ <= span class=3DSpellE>допамінергічними агоністами; встановлена метгемоглобінемія при застосуванні метоклопраміду або дефіциті NADH-цитохром-b5-редуктази в анамнезі; пролакти= нзалежні пухлини; пiдвищена судомна готовнiсть (екстрапiрамiднi руховi розлади). Застосування дітям віком до 1 року — у зв’язку з підвищеним ризик= ом виникнення екстрапірамідних розладів.

= Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

= Протипоказана комбінація. Леводопа/ допамінергічні агоністи і= метоклопрамід є взаємними антагоністами.

= Комбінація, якої слід уникати. Алкоголь посилює седативний ефект метоклопраміду.

Комбінації, щодо яких є застереження.

Прокінетична дія метоклопраміду може вплинути на абсорбцію деяких ліка= рських засобів.

З антихолі= нергічними засобами і похідними морфіну – можливий взаємний антагонізм з метоклопрамідом стосовно впливу на моторну активність травного тракту.

З інгібіторами центральної нерв= ової системи (похідними морфіну, нейролептиками, седативними H₁-гістаміноблокаторами, седативними антидепресантами, барбітуратами, клонідином та спорідненими препаратами) – потенціювання седативної дії метоклопраміду.

З нейролептиками – кумулятивний ефе= кт та поява екстрапірамідних розладів.

Із серотонінергічними препаратами [наприклад, з інгібіторами зворотнього захоплення серотоніну (сертралін, флуоксетин)] – підвищення ризику серотонінового синдрому.

З дигоксином – зменшення біодоступності<= /span> дигоксину. Необхідно проводити ретельний моніто= ринг концентрації дигоксину = в плазмі крові.

З циклоспо= рином – збільшення біодоступно= сті останнього (C_max_{<=
/sub>‒ на 46 %, експозиція ‒ на 22 %).
Необхідний ретельний моніторинг плазмової концентрації циклоспорину.
Клінічне значення невизначене.=}

З мівакурі= єм і суксаметонієм – можливе подовження тривалості нервово-м’язо= вої блокади шляхом інгібування холінестерази плазми.

З потужними інгібіторами CYP2D6 (такими як флуоксетин і пароксетин) – зростання експозиції м= етоклопраміду. Хоча клінічне значення невизначене, за пацієнтами необхідно спостерігати на випадок виникнення побічних реакцій.

З сукциніл= холіном – подовження ефекту останнього.

Метоклопрамiд може впливати на процес всмоктування iнших речовин. Так, наприклад, він може сповiльнювати всмоктування циметидину, прискорю= вати всмоктування парацетамолу, різ= них антибiотикiв (зокрема, тетрацикліну, півампіциліну), літію. Одночасний прийом таблеток метоклопрамід= у та літію може спричиняти зростання плазмових рівнів літію.

Особливості застосування. Препарат не слід застосовувати для лікування хронічних захворювань, таких як гастропарез, диспепсія і гастрое= зофагеальна рефлюксна хвороба, чи як додатковий засіб при проведенні хірургічних або радіологічних процедур.

Можуть спостерігатися екстрапірамідні розлади, особлив= о у дітей та/або при застосуванні високих доз. Ці реакції виникають зазвичай на початку лікування і можуть з’являтися після одноразового застосування. Метоклопрамід = слід негайно відмінити у разі появи екстрапірамідних симптомів. Ці симптоми, як правило, повністю оборотні після припинення лікування, але може потребуватися симптоматичне лікування (бензодіазепіни дітям та/або антихолінергічні антипаркінсонічні препарати дорослим).

Необхідно дотримуватися часового інтервалу принаймні 6 годин між кожним застосуванням= метоклопраміду, навіть у випадку блювання і відторгне= ння дози, для уникнення передозування.

Тривале = лікування метоклопрамідом може призвести до пізньої дискінезії, потенційно необоротного характеру, особли= во у літньому віці. Лікування не має перевищувати 3 місяців через ризик пізньої = дискінезії. Лікування має бути припинено, якщо з’явля= ються клінічні ознаки пізньої дискінезії.<= /span>

Повідомл= ялося про злоякісний нейролептичний синдром при застосуванні мет= оклопраміду у комбінації з нейролептиками, а також у вигляді монот= ерапії. Метоклопрамід слід негайно відмінити у разі поя= ви симптомів злоякісного нейролептичного синдрому і розпочати відповідне лікування.

Особливу= увагу слід приділяти пацієнтам із супутніми неврологічними ускладненнями і пацієн= там, яких лікують іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему.

Симптоми= хвороби Паркінсона можуть посилюватися метоклопрамідом.=

Повідомл= ялося про метгемоглобінемію, яка може бути пов’язана з дефіцитом NADH-цитохрому-b5- редуктази. У таких випадках необхідно негайно та остаточно відмінити метоклопрамід= і застосувати відповідні заходи (такі як лікування метиленовим синім).=

Для паці= єнтів з порушенням функції нирок або тяжким порушенням функції печінки рекомендуєть= ся зменшення дози.

З обережністю слід застосовувати метоклопрамід, особливо при внутрішньовенному введенні, пацієнтам літнього віку, пацієнтам із порушенням серцевої провідності (включаючи подовження інтервалу QT), пацієнтам із порушенням балансу електролітів, брадикардією, а також пацієнтам, які приймають препарати, що подовжують інтервал QT.

Лікарський засіб містить лактозу. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

&nb= sp;

З= астосування у період вагітності або годування груддю. Велика кількість даних про вагітних жінок (біл= ьше ніж 1000 задокументованих результатів) вказує на відсутність жодної токсичності, що призводить до мальформацій, або= фетотоксичності. Метоклопрамід може використовуватися під час вагітності, якщо є клінічно необхідним. З ог= ляду на фармакологічні властивості (як у інших нейролептиків) у разі введення метоклопраміду на кінцевих термінах вагітності екстрапірамідний синдром у новонародженого не може бу= ти виключений. Застосування метоклопраміду слід ун= икати на кінцевих термінах вагітності. При застосуванні мето= клопраміду потрібно спостерігати за новонародженим.

= Метоклопрамід у незначній кількості проникає у грудне молоко. Тому не рекомендується застосовувати метоклопр= амід під час годування груддю. Необхідно розглянути можливість припинення застосування метоклопраміду у жінок, які годують груддю.

Здатні= сть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Метоклопрамід може викликати сонливість, запаморочення, дискінезію і дистоні= ї, що може вплинути на зір і здатність керувати автомобілем і механізмами.

Спосіб застосування та дози. Приймати внутрішньо перед їдою, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.

З метою зведення до мінімуму ризиків побічних реакцій= з боку нервової системи та інших побічних реакцій метокл= опрамід слід призначати тільки для короткотривалого лікування (до 5 діб).

Дорослі: звичайна терапевтична доза мето= клопраміду становить 10 мг до 3 разів на добу. Максимальна добова доза – 30 мг або 0,5 мг/кг маси тіла.

Діти: рекомендована доза метоклопрамі= ду для запобігання відстроченій нудоті і блюванню, викликаним хіміотерапією, становить 0,1‒0,15 мг/кг маси тіла до 3 разів на добу. Максимальна до= бова доза – 0,5 мг/кг маси тіла.

Маса тіла, кг

Одноразова доза, мг

Частота

10‒14

1

До 3 разів на добу

15‒19

2

До 3 разів на добу

20‒29

2,5

До 3 разів на добу

30‒60

5

До 3 разів на добу

> 60

10

До 3 разів на добу

Лікарський засіб можна застосовувати дітям за умови можл= ивості отримання відповідного дозування при розділенні таблетки.=

= Для хворих літнього віку слід розглянути можливість зменшення дози через зниження функції нирок і печінки, зумовлене віком.

Для хворих з термінальн= ою стадією ниркової недостатності (Cl_CR ≤ 15 мл/хв) дозу метоклопраміду необхідно зменшити на 75 %. Для хворих з помірною і тяжкою нирковою недостатністю (Cl_CR<= /span> 15‒60 мл/хв) дозу метоклопраміду необхідно зменшити на 50 %.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK;mso-bidi-font-weight:bold'>

Хворим з тяжк= ою печінковою недостатністю через збільшення Т_½ необхідно застосовувати половинну дозу.

Максимальна тривалість застосування метоклопраміду становить 5 діб.<= /span>

Діти. Метоклопрамід протипоказаний д= ітям віком до 1 року у зв’язку з підвищеним риз= иком виникнення екстрапірамідних розладів. Дітям з м= асою тіла < 30 кг метоклопрамід застосовувати у лікарських формах з можливістю забезпечення відповідного дозування.

= Передозування.

Симптоми: сонливість, зниження рівня свідомості, сплутаність свідомості, дратівливість, неспокій = та його посилення, судоми, екстрапірамідні розлади, порушення функції серцево-судинної системи з брадикардією і підвищенням/зниженням артеріального тиску, галюцинації, зупинка дихання і серцевої діяльності, дистонічні реакції.

Лікування. У разі розвитку= екстрапірамідних симптомів, пов’язаних або не пов’яза= них з передозуванням, проводиться лише симптоматичне лікування (бензодіазепіни для дітей і/або антихолінергічні протипаркінсонічні лікарські засоби для дорослих). <= o:p>

Відповідно до клінічного стану необхідно проводити симптоматичне лікування та постійне спостереження за функціями серцево-судинної та дихальної системи.

Побічні реакції.<= /span>

З боку системи крові та лімфатичної системи: метгемоглобінемія, яка може бути пов’язана= з дефіцитом NADH-цитохром-= b5-редуктази, особ= ливо у немовлят, сульфгемоглобінемія, яка пов’язана, головним чином, із супутнім застосуванням високих доз препаратів, що вивільняють сірку.

З боку серцево-судинної системи: брадикарді= я аж до зупинки серця, особливо при внутрішньовенному застосуванні, атріовентрикулярна= блокада, блокада синусового вузла, особливо при внутрішньовенному застосуванні, подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія типу «пірует», артеріальна гіпотензія, шок, гостра артеріальна гіпертензія у пацієнтів з феох= ромоцитомою, тимчасове підвищення артеріального тиску.

З боку репродуктивної системи і молочних залоз: пiсля бiльш тривалої терапії препаратом, у зв’язку зi стимулюванням секрецiї пролактину, можуть виник= ати аменорея, гіперпролактинемія, гiнекомастiя, галакторея або порушення менструального циклу; = при розвитку цих явищ застосування метоклопрамiду с= лід припинити.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, сухість у роті, запор, діарея.

З боку імунної системи: гіперчутливість, анафілактичні реакції (включаючи анафілактичний шок) переважно при внутрішньовенному введенні.

З боку нервової системи: дискiнетичний синдром, головним чином у дітей (мимовiльнi = спазматичні рухи, зокрема в ділянці голови, шиї та плечей, тонічний блефароспазм, спазм лицевих і жувальних м’язів, відхилення язика, спазм глоткових м’язів і м’яз= ів язика, неправильне тримання голови і шиї, перенапруження хребта, спазматичне згинання рук, спазматичне розгинання ніг), головний біль, запаморочення, сонливість, екстрапірамідні розлади (які можуть виникнути навіть після застосування однієї дози, переважно у дітей та підлітків, та/або при перевищенні рекомендованої дози), паркінсонізм (тремо= р, ригідність м’язiв, акінезія), акатизія, дистонія (включаючи порушення зору та окулогірний криз), дискінезія, знижений рівень свідомості, пізня дискінезія (яка може бути постійною під час або після тривалого лікування, особливо у пацієнтів літнього віку), злоякісний нейролептичний синдром [характерні симптоми: жар, ригідність м’язiв, втрата свідомо= сті, коливання артеріального тиску, судоми (переважно у пацієнтів із епілепсією)= ].

З боку шкіри: висипання, кропив’янка, гіпер= емія та свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк.

Психічні розлади: депресія, галюцинації, сплутаність свідомості, тривожність, неспокій.

Лабораторні дослідження: підвищення рівня ензимів печінки.

Загальні розлади: астенія, підвищена втомлюваність.

Слід особливо уважно слідкувати за розвитком побічних реакцій у підлітків та хворих із тяжким порушенням фун= кцiї нирок (ниркова недостатнiсть), внаслідок якої послаблюється виведення метоклопраміду. У разі = їх виникнення застосування лiкарського засобу одразу ж припиняють.

Існує ризик гострих (короткочасних) неврологічних розладів, що вищий у дітей, а пізньої дискінезії – у пацієнтів літнього віку. Ризик розвитку побічних реакцій з боку нервової системи зростає при застосуванні лікарського засобу у високих дозах та прот= ягом тривалого періоду.

При застосуванні високих доз перераховані нижче реакції виникають частіше (деколи одночасно):

− екстрапірамідні симптоми: гостра дистонія та дискінезія, синдром Па, акатизія, навіть після застосування одноразової дози лікарського засобу, особл= иво у дітей;

− сонливість, знижений рівень свідомості, сплутаність свідомості, галюцинації.

=

Термін придатності. = 4 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригі= нальній упаковці при температурі не вище 30 °С. З= берігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Таблетки № 10×2, № 10×5 у блістерах у коробці.

Категорія відпуску. = За рецептом.=

Виробник. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я».=

Мі= сцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

Маса тіла, кг	Одноразова доза, мг	Частота
10‒14	1	До 3 разів на добу
15‒19	2	До 3 разів на добу
20‒29	2,5	До 3 разів на добу
30‒60	5	До 3 разів на добу
> 60	10	До 3 разів на добу

Лікарська форма. Таблетки.