MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D374E9.75386AF0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D374E9.75386AF0 Content-Location: file:///C:/6A0C48F6/UA112990102_70F6.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="us-ascii"
ІНСТРУКЦІk=
1;
для
медичного
застосуванl=
5;я
лікарськогl=
6;
засобу
Рамі
САНДОЗ®
(R=
ami S=
ANDOZ®)
Склад:
діюча
речовина: раміпр=
080;л;
1
таблетка
містить
раміприлу 2,5
мг або 5 мг, або=
; 10
мг;
допоміжні
речовини: целюлоза
мік=
рокристаліm=
5;на,
крохмаль
прежелатинo=
0;зований,
кремнію діо
=
82;сид
осаджений,
гліцину
гідрохлориk=
6;,
гліцерол
дибегенат,
заліза окси
=
76;
жовтий (Е 172) (для
таблеток по 2,5
мг), заліза
оксид
червоний (Е 172) (для
таблеток по 5
мг).
Лікарс=
1100;ка
форма. Таблетки.
Ос
=
85;овні
фізико-хімі
=
95;ні
властивостo=
0;:
таблетки
по 2,5 мг: світло-жовт=
;ого
кольору,
злегка
плямисті ка
=
87;сулоподібн=
1110;, з
рискою з
одного боку;
таблетки
по 5 мг:
світло-роже
=
74;ого
кольору,
злегка
плямисті ка
=
87;сулоподібн=
1110;, з
рискою з
одного боку;
таблетки
по 10 мг: білі або
майже білі к=
072;псулоподіб&=
#1085;і, з
рискою з
одного боку.
Фармак=
1086;терапевтич=
на
група.
Інгібітор=
080;
ангіотензиl=
5;перетворюв=
072;льного
ферменту
(АПФ). Код АТХ
С09А А05.
Фар=
;макологічн=
10;
властивостo=
0;.
Раміпр=
1080;лат,
активний
метаболіт
раміприлу,
інгібує
фермент
дипептидилl=
2;арбоксипеп=
090;идазу
I (синоніми:
АПФ; кініназ=
072;
II). У плазмі
крові та
тканинах це
=
81;
фермент
каталізує
перетворенl=
5;я
ангіотензиl=
5;у
I на активну
судинозвужm=
1;вальну
речовину
(вазоконстр
=
80;ктор)
ангіотензиl=
5;
II, а також розщ=
;еплення
активного
вазодилатаm=
0;ора
брадикінінm=
1;.
Зменшення
утворення
ангіотензиl=
5;у
II та
інгібуваннn=
3; розщепленн=
1103;
брадикінінm=
1;
призводить
до
розширення
кровоносниm=
3;
судин.
Оскільки
ангіотензиl=
5;
II також
стимулює ви
=
74;ільнення
альдостероl=
5;у,
раміприлат
=
89;прияє
зменшенню
секреції
альдостероl=
5;у.
Реакція на
монотерапіn=
2;
інгібітораl=
4;и
АПФ у
середньому
була менш
вираженою у
пацієнтів
негроїдної
раси
(афро-карибс=
100;кого
походження) =
079;
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю
(популяція,
для якої
характерниl=
1;
низький рів
=
77;нь
реніну при
артеріальнo=
0;й
гіпертензіo=
1;),
ніж у
представниl=
2;ів
інших рас.
Фармако=
;динаміка.
Прийо=
;м
раміприлу
призводить
до значного
зниження
периферичнl=
6;го
артеріальнl=
6;го
опору. Як
правило,
значних змі
=
85;
ниркового
плазмотоку
або
швидкості
клубочковоo=
1;
фільтрації
не
відбуваєтьl=
9;я.
Призначеннn=
3;
раміприлу
пацієнтам з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю
призводить
до зниження
артеріальнl=
6;го
тиску як у
горизонталn=
0;ному,
так і у
вертикальнl=
6;му
положенні
хворого, що
не
супроводжуn=
8;ться
компенсатоl=
8;ним
підвищенняl=
4;
частоти
серцевих ск
=
86;рочень.
У
більшості
пацієнтів
антигіпертk=
7;нзивний
ефект наста=
08;
через 1-2
години післ=
03;
прийому раз
=
86;вої
дози
препарату.
Максимальнl=
0;й
ефект
одноразовоo=
1;
дози
зазвичай
досягаєтьсn=
3;
через 3-6 годин=
. Антигіперт=
077;нзивний
ефект після
прийому раз
=
86;вої
дози
зазвичай
зберігаєтьl=
9;я
протягом =
24
годин.
Макси=
;мальний
антигіпертk=
7;нзивний
ефект при
тривалому л=
10;куванні
раміприлом
загалом
спостерігаn=
8;ться
через 3-4 тижні=
. При
довготриваl=
3;ій
терапії він
зберігаєтьl=
9;я
протягом 2
років.
Після р&=
#1072;птового
припинення
прийому
раміприлу н
=
77;
відбуваєтьl=
9;я
швидкого та =
085;адмірного
підвищення
артеріальнl=
6;го
тиску.
У
пацієнтів з
недіабетичl=
5;ою
або
діабетичноn=
2; вираженою
нефропатієn=
2;
раміприл
знижує
швидкість
прогресуваl=
5;ня
ниркової
недостатноl=
9;ті
та настання =
090;ермінально&=
#1111;
стадії
ниркової
недостатноl=
9;ті,
внаслідок
цього
виникає нео
=
73;хідність
у проведенн=
10;
діалізу або
трансплантk=
2;ції
нирки. У паці=
1108;нтів,
які мають
недіабетичl=
5;у
або діабети
=
95;ну
початкову
нефропатію,
раміприл
зменшує
екскрецію
альбуміну.
Дані
досліджень
показали, що
раміприл
статистичl=
5;о
достовірно
знижує
частоту
виникнення
інфаркту
міокарда,
інсульту аб
=
86;
летальностo=
0;
від
серцево-суд
=
80;нних
хвороб. Крім
того,
раміприл
зменшує
загальну
летальністn=
0;
і необхідні
=
89;ть
у
реваскулярl=
0;зації,
а також
затримує
виникнення =
10;
прогресуваl=
5;ня
застійної
серцевої
недостатноl=
9;ті.
Раміприл зн
=
80;жує
ризик
розвитку
нефропатії
=
91;
загальній
групі
пацієнтів і
серед хвори
=
93;
на цукровий
діабет.
Раміприл
також
істотно
зменшує час
=
90;оту
виникнення
мікроальбуl=
4;інурії.
Такі ефекти
спостерігаl=
3;ися
у пацієнтів
як з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю,
так і з
нормотензіn=
8;ю.
Фармакокі=
085;етика.
Всмокт=
1091;вання. Післn=
3;
пероральноk=
5;о
прийому
раміприл шв
=
80;дко
всмоктуєтьl=
9;я
зі
шлунково-ки
=
96;кового
тракту.
Максимальнo=
0;
концентрацo=
0;ї
у плазмі кро=
074;і
досягаютьсn=
3;
протягом 1
години. З
огляду на
кількість
речовини,
виявленої у
сечі, ступін=
100;
всмоктуванl=
5;я
становить
щонайменше 56 % і на
нього
суттєво не
впливає ная
=
74;ність
їжі у
шлунково-ки
=
96;ковому
тракті.
Біодоступнo=
0;сть
активного
метаболіту
раміприлатm=
1; після
пероральноk=
5;о
застосуванl=
5;я
раміприлу у
дозі 2,5 мг і 5 мг
становить 45 %.
Максимальн&=
#1110;
концентрацo=
0;ї
у плазмі
крові раміп
=
88;илату,
єдиного
активного
метаболіту
раміприлу, д=
086;сягаються
через 2-4
години післ=
03;
прийому рам=
10;прилу.
Після
застосуванl=
5;я
звичайних д
=
86;з
раміприлу 1
раз на добу
рівноважна
концентрацo=
0;я
раміприлатm=
1;
у плазмі
крові досяг
=
72;ється
приблизно н
=
72;
4 день
лікування.
= Розподіл. Зв’язуваннn= 3; раміприлу з білками плазми кров= 10; становить прибли= 1079;но 73 %, а раміприлатm= 1; – 56 %.
=
Метаб=
;олізм.
Раміприл
майже
повністю
метаболізуn=
8;ться
до
раміприлатm=
1;,
дикетопіпеl=
8;азинового
ефіру,
дикетопіпеl=
8;азинової
кислоти і
глюкуронідo=
0;в
раміприлу і
раміприлатm=
1;.
=
Вивед=
;ення.
Виведення
метаболітіk=
4;
відбуваєтьl=
9;я
переважно
шляхом
ниркової
екскреції.
Зниження
концентрацo=
0;ї
раміприлатm=
1;
у плазмі
крові є
багатофазнl=
0;м.
Через
потужне нас
=
80;чувальне
зв’язуваннn=
3;
з АПФ і
повільну
дисоціацію
зі зв’язку з
ферментом
раміприлат
має
пролонговаl=
5;у
термінальнm=
1;
фазу виведе
=
85;ня
при дуже
низьких
концентрацo=
0;ях
у плазмі кро=
074;і.
=
Паціє=
;нти
з порушення
=
84;
функції
нирок (див. розділ
«Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози»). У
пацієнтів і
=
79;
порушенням
функції
нирок
ниркова екс
=
82;реція
раміприлатm=
1;
знижена, а
нирковий
кліренс
раміприлатm=
1;
пропорційнl=
0;й
до кліренсу
креатиніну.
Це
призводить
до підвищен
=
85;я
концентрацo=
0;й
раміприлатm=
1;
у плазмі
крові, які зн=
1080;жуються
повільніше,
ніж в осіб із
нормальною
функцією
нирок.
=
Паціє=
;нти
з порушення
=
84;
функції
печінки (див.
розділ
«Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози»). У
пацієнтів і
=
79;
порушенням
функції
печінки
метаболізм
раміприлу з
утворенням
раміприлатm=
1;
був уповіль
=
85;ений
через
зниження
активності
печінкових
естераз, а
рівні
раміприлу у
плазмі кров=
10;
у цих пацієн=
090;ів
були
підвищені.
Втім,
максимальнo=
0;
концентрацo=
0;ї
раміприлатm=
1;
у цих
пацієнтів н
=
77;
відрізнялиl=
9;я
від таких в о=
1089;іб
із
нормальною
функцією
печінки.
П=
ацієнти
з серцевою
недостатніl=
9;тю.
У
пацієнтів з
серцевою
недостатніl=
9;тю
після 2-тижне=
1074;ої
терапії 5 мг
раміприлом
спостерігаl=
3;ося
збільшення
концентрацo=
0;ї
раміприлатm=
1;
у плазмі
крові в 1,5-1,8
рази та збіл=
100;шення
значення AUC.
Годув=
;ання
груддю.
Після
застосуванl=
5;я
однократноo=
1;
дози раміпр
=
80;лу
перорально
його рівні в
материнськl=
6;му
молоці були
нижче
границі
виявлення. О=
076;нак
ефект при
багатократl=
5;ому
застосуванl=
5;і
не відомий.
Педіа=
;трична
популяція<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;font-weight:
normal'>.
Фармакокінk=
7;тичний
профіль
раміприлу д
=
86;сліджувавс=
1103;
у 30 пацієнтів
педіатричнl=
6;ї
популяції з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю
віком 2-16 років=
;,
з масою тіла &g=
t;10
кг. Після
застосуванl=
5;я
доз від 0,05 до 0,2 м=
г/кг
раміприл
швидко та у
значній мір=
10;
метаболізуk=
4;ався
до
раміприлатm=
1;.
Максимальнo=
0; концентрац=
1110;ї
раміприлатm=
1;
в плазмі
крові досяг
=
72;лися
через 2-3
години. Клір=
077;нс
раміприлатm=
1;
у значній
мірі
корелював з =
083;огарифмом
маси тіла (p<0,01),
=
72;
також з дозо=
102;
препарату (p<0,001=
).
Кліренс та
об’єм
розподілу
збільшувалl=
0;ся
прямо
пропорційнl=
6;
віку дітей у =
1082;ожній
групі
дозування.
При
застосуванl=
5;і
дози 0,05 мг/кг у
дітей було
досягнуто
рівнів
експозиції,
які були
порівнянниl=
4;и
з
експозицієn=
2;
у дорослих
при застосу
=
74;анні
дози 5 мг
раміприлу. В
результаті
застосуванl=
5;я
дози 0,2 мг/кг у
дітей
досягалися
=
88;івні
експозиції,
які були
вищими, ніж
при застосу
=
74;анні
максимальнl=
6;ї
рекомендовk=
2;ної
дози 10 мг на
добу у
дорослих.
Клініч=
1085;і
характерисm=
0;ики.
=
Показ=
;ання.
Лікування
артеріальнl=
6;ї
гіпертензіo=
1;.
Профілакти&= #1082;а серцево-суд = 80;нних захворюванn= 0;: зниження серцево-суд = 80;нної захворюванl= 6;сті та летально = 89;ті у пацієнтів з:
- вираженим
серцево-суд
=
80;нним
захворюванl=
5;ям
атеротромбl=
6;тичного
генезу
(наявність в
анамнезі
ішемічної
хвороби
серця або ін=
089;ульту
чи
захворюванl=
5;я
периферичнl=
0;х
судин);
- цукровим ді=
абетом,
які мають
щонайменше
один фактор
серцево-суд
=
80;нного
ризику.
Лікування
захворюванl=
5;я
нирок:
- початкова
клубочкова
діабетична
нефропатія,
про яку
свідчить на=
03;вність
мікроальбуl=
4;інурії;
- виражена
клубочкова
діабетична
нефропатія,
про яку
свідчить
наявність
макропротеo=
1;нурії,
у пацієнтів,
які мають
щонайменше
=
86;дин
фактор
серцево-суд
=
80;нного
ризику;
- виражена
клубочкова
=
85;едіабетичн=
1072;
нефропатія,
про яку
свідчить на=
03;вність
макропротеo=
1;нурії
≥ 3 г/добу.
Лікування
серцевої
недостатноl=
9;ті,
що
супроводжуn=
8;ться
клінічними
проявами.
Вторинн
=
72;
профілактиl=
2;а
після
перенесеноk=
5;о
гострого
інфаркту
міокарда:
зменшення л
=
77;тальності
під час гост=
088;ої
стадії
інфаркту
міокарда у
пацієнтів з
клінічними
ознаками
серцевої
недостатноl=
9;ті
за умови
початку
лікування
більше ніж
через 48 годин
після
виникнення
гострого
інфаркту
міокарда.
Протип=
1086;казання.
Підвищена
чутливість
до активної
речовини, до
будь-якого
іншого
компонента
препарату
або до інших
інгібіторіk=
4;
АПФ;
ангіоневроm=
0;ичний
набряк в ана=
084;незі
(спадковий,
ідіопатичнl=
0;й
чи пов’язан
=
80;й
із
застосуванl=
5;ям
інгібіторіk=
4;
АПФ або
антагоністo=
0;в
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
ІІ); стеноз
ниркової
артерії (дво=
073;ічний
або стеноз
артерії
однієї нирк
=
80; п=
;ри
наявності
єдиної
функціонуюm=
5;ої
нирки.).
Препарат не
застосовувk=
2;ти
пацієнтам з
артеріальнl=
6;ю
гіпотензієn=
2;
або
гемодинаміm=
5;но
нестабільнl=
0;ми
станами.
II та III три&=
#1084;естри
вагітності
=
90;а
період
годування
груддю (див. розділ
«Застосуваl=
5;ня
у період
вагітності
або
годування
груддю»).
Не
=
86;бхідно
уникати
одночасногl=
6;
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ та
екстракорпl=
6;ральних
методів
лікування, щ=
086;
призводять
до контакту
крові з
негативно з
=
72;рядженими
поверхнями (д=
ив.
розділ
«Взаємодія
=
79;
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій.»).=
span>
Взаємо=
1076;ія
з іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій.
Було
продемонстl=
8;овано,
що подвійна
блокада
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи
(РААС) шляхом
комбінованl=
6;го
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ,
антагоністo=
0;в
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
II або
аліскірену
асоціюєтьсn=
3;
з підвищено=
02;
частотою
виникнення
таких
небажаних
явищ, як
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
гіперкалієl=
4;ія
та
погіршення
функції
нирок (в тому
числі гостр
=
72;
ниркова
недостатніl=
9;ть),
у порівнянн=
10;
із
застосуванl=
5;ям
лише одного
засобу, що
впливає на
РААС (див.
розділи «Пр
=
86;типоказанн=
1103;»,
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»
та
«Фармакодиl=
5;аміка»).
Пр=
086;типоказані
комбінації.
Методи
екстракорпl=
6;ральної
терапії, у
результаті
яких
відбуваєтьl=
9;я
контакт кро
=
74;і
з негативно
зарядженимl=
0;
поверхнями, =
090;акі
як діаліз аб=
086;
гемофільтрk=
2;ція
із застосув
=
72;нням
певних
мембран з
високою
інтенсивніl=
9;тю
потоку
(наприклад,
мембрани з
поліакрилоl=
5;ітрилу)
та аф
=
77;рез
ліп
=
86;протеїнів
низької
щільності із
застосуванl=
5;ям
декстрану с
=
91;льфату
– з
огляду на підви=
097;ений
ризик тяжки
=
93;
анафілактоo=
1;дних
реакцій. Якщ=
086;
таке
лікування
необхідне,
слід
розглянути
питання щод
=
86;
використанl=
5;я
діалізних
мембран інш
=
86;го
типу або ант=
080;гіпертензи&=
#1074;них
засобів інш
=
86;го
класу.
Комбін=
1072;ції,
що вимагают=
00;
запобіжних
заходів.
Солі
калію,
гепарин,
калійзберіk=
5;аючі
діуретики т
=
72;
інші
речовини, щ=
086;
збільшують
рівень калі=
02;
у плазмі
крові
(включаючи а=
085;тагоністи
ангіотензиl=
5;у
ІІ,
триметоприl=
4;,
такролімус,
циклоспориl=
5;):
може
виникнути
гіперкалієl=
4;ія,
тому потріб
=
85;е
ретельне
моніторуваl=
5;ня
рівня калію =
091;
плазмі кров=
10;.
Тр=
080;метоприм
та
комбінації
фіксованих
доз із
сульфаметоl=
2;сазолом
(ко-тримокса=
079;олом):
збіl=
3;ьшення
частоти
гіперкалієl=
4;ії
спостерігаn=
8;ться
у пацієнтів,
які
приймають
інгібітори
АПФ та
триметоприl=
4;,
а також
комбінації
фіксованих
доз із
сульфаметоl=
2;сазолом
(ко-тримокса=
079;олом).
Антигіпер
=
90;ензивні
препарати
(наприклад,
діуретики) т=
072;
інші засоби,
що здатні
знижувати
артеріальl=
5;ий
тиск
(наприклад,
нітрати,
трициклічнo=
0;
антидепресk=
2;нти,
анестетики,
етанол,
баклофен,
альфузозин,
доксазозин,
празозин,
тамсулозин,
теразозин):
очікується
посилення
гіпотензиk=
4;ного
ефекту.
&=
#1042;азопресорн=
;і
симпатомімk=
7;тики
та інші речо=
074;ини
(наприклад,
ізопротереl=
5;ол,
добутамін,
допамін,
епінефрин),
що можуть
зменшити ан
=
90;игіпертенз=
1080;вний
ефект
раміприлу: рекомеl=
5;дується
контроль
артеріальнl=
6;го
тиску.
&=
#1040;лопуринол,
імуносупреl=
9;анти,
кортикостеl=
8;оїди,
прокаїнаміk=
6;,
цитостатикl=
0;
та інші
речовини, що
можуть
змінити
кількість
клітин кров=
10;:
підвиm=
7;ена
імовірністn=
0;
гематологіm=
5;них
реакцій.
&=
#1057;олі
літію: іl=
5;гібітори
АПФ
зменшують
екскрецію
літію, тому
може
підвищуватl=
0;ся
імовірністn=
0;
літієвої то
=
82;сичності.
Рекомендуєm=
0;ься
контролюваm=
0;и
рівень літі=
02;.
&=
#1055;ротидіабет=
;ичні
засоби,
включаючи
інсулін: можливі
гіпоглікемo=
0;чні
реакції.
Рекомендуєm=
0;ься
контроль
рівня
глюкози у
плазмі кров=
10;.
&=
#1053;естероїдні
протизапалn=
0;ні
засоби (НПЗЗ)
та
ацетилсаліm=
4;илова
кислота: очікуєтьс=
103;
зниження
антигіпертk=
7;нзивного
ефекту
раміприлу.
Крім того,
сумісне
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ і НПЗЗ
може
супроводжуk=
4;атися
підвищеним
ризиком
погіршення
=
92;ункції
нирок та
збільшенняl=
4;
рівня калію =
091;
плазмі кров=
10;.
Їж
=
72;
істотно не
змінює
абсорбцію
препарату.
Ін=
075;ібітори
мішені
рапаміцину
=
91; тварин
(mTOR) або
вілдагліптl=
0;н:
можлиk=
4;е
підвищення
ризику
розвитку
ангіоневроm=
0;ичного
набряку у
пацієнтів,
які одночас
=
85;о
отримують
такі засоби,
як інгібіто
=
88;и
mTOR (наприклад,
темсиролімm=
1;с,
еверолімус, =
089;иролімус)
або вілдагл=
10;птин.
Розпочинатl=
0;
таку терапі=
02;
слід з обере=
078;ністю
і під
наглядом
лікаря.
Ра=
094;екадотрил
При
супутньому
застосуванl=
5;і
інгібіторіk=
4;
АПФ та
інгібітору
НЕП
(нейтрально=
11;
ендопептидk=
2;зи),
такого як
рацекадотрl=
0;л,
ризик розви
=
90;ку
ангіоневроm=
0;ичного
набряку мож
=
77;
збільшитисn=
3;.
Сі
=
83;ь. Підвищене
споживання
солі може
послаблюваm=
0;и
гіпотензивl=
5;у
дію
раміприлу.
Спе=
;цифічна
гіпосенсибo=
0;лізація.
Внаслідок
інгібуваннn=
3;
АПФ зростає
імовірністn=
0;
виникнення =
10;
тяжкість
анафілактиm=
5;них
та
анафілактоo=
1;дних
реакцій на
отруту кома
=
93;.
Вважається, =
097;о
такий ефект
може також
спостерігаm=
0;ися
і щодо інших
алергенів.
Особли=
1074;ості
застосуванl=
5;я.
Ос=
086;бливі
категорії
пацієнтів.
Пацієнти, у
яких існує
особливий
ризик
виникнення
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії.
-&nb=
sp; Пац&=
#1110;єнти
зі
значним
підвищенняl=
4;
активності
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи. Ризик
раптового
відчутного
зниження ар
=
90;еріального
тиску з
погіршенняl=
4;
функції нир
=
86;к
внаслідок
пригніченнn=
3;
АПФ підвищу=
08;ться
у пацієнтів
із виражено=
02;
активацією ренін=
;-ангіотензи=
085;-альдостеро=
нової
системи, особливо
якщо
інгібітор
АПФ або
супутній ді
=
91;ретичний
засіб
призначаютn=
0;
вперше або
при першому
підвищенні
дози.
Суттєвl=
6;го
підвищення
активності ренін=
;-ангіотензи=
085;-альдостеро=
нової
системи, що потребуn=
8;
медичного
нагляду, в
тому числі п=
086;стійного
контролю
артеріальнl=
6;го
тиску, можна
очікувати,
наприклад, у
пацієнтів:
-&nb=
sp;
з
тяжкою
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю;
-&nb= sp; з декомпенсоk= 4;аною застійною серцевою не = 76;остатністю;<= o:p>
-&nb=
sp;
з
гемодинаміm=
5;но
значущою
перешкодою
для притоку
або відтоку
крові з
лівого
шлуночка (на=
087;риклад,
зі стенозом
аортальногl=
6;
або мітраль
=
85;ого
клапана);
-&nb=
sp;
з
однобічним
стенозом
ниркової
артерії при
наявності другої
функціонуюm=
5;ої
нирки;
-&nb=
sp;
у
яких існує
або може
розвинутисn=
3;
нестача рід
=
80;ни
або
електролітo=
0;в
(включаючи
тих, хто
отримує
діуретики);
-&nb=
sp;
із
цирозом
печінки та/абl=
6;
асцитом;
-&nb=
sp;
яки&=
#1084;
виконують
обширні
хірургічні
втручання
або під час
анестезії і
=
79;
застосуванl=
5;ям
препаратів,
що
спричиняютn=
0;
артеріальнm=
1;
гіпотензію.
&nb=
sp; Як
правило,
рекомендуєm=
0;ься
провести
корекцію
дегідратацo=
0;ї,
гіповолеміo=
1;
або нестачі
електролітo=
0;в
до початку
лікування
(однак для
пацієнтів і
=
79;
серцевою
недостатніl=
9;тю
такі коригу=
02;чі
заходи слід
ретельно
зважити щод
=
86;
ризику
виникнення
перевантажk=
7;ння
об’ємом).
-<=
span
style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'> Транзитор=
085;а
або
персистуючk=
2;
серцева нед
=
86;статність
після
інфаркту
міокарда.
-<=
span
style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'> Пацієнти,
у яких існує
ризик
виникнення
серцевої аб
=
86;
церебральнl=
6;ї
ішемії у
випадку
гострої
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії. У
початковій
фазі
лікування
потрібен ос
=
86;бливий
медичний
нагляд.
Подвійна =
бло&=
#1082;ада ренін-ангіо=
тензин-альд
=
86;стеронової
системи
(РААС).
Зафіксован&=
#1086;,
що одночасн
=
77;
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ, антагон=
110;стів
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
ІІ або
аліскірену
підвищує
ризик
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії,
гіперкалієl=
4;ії
та погіршен
=
85;я
функції
нирок (у тому
числі
розвитку
гострої
ниркової не
=
76;остатності).
У зв’язку з
цим подвійн
=
72;
блокада РАА
=
57;
шляхом
комбінованl=
6;го
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ,
антагоністo=
0;в
рецепторів
=
72;нгіотензин=
1091;
ІІ або
аліскірену
не рекоменд
=
91;ється (д=
;ив.
розділи
«Взаємодія
=
79;
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій» =
10;
«Фармакодиl=
5;аміка»).
Якщо
терапія у
вигляді так
=
86;ї
подвійної
блокади
розцінюєтьl=
9;я
як абсолютн
=
86;
необхідна,
вона має
застосовувk=
2;тися
лише під
наглядом
спеціалістk=
2;
та за умови
частого і
ретельного
контролю
функції нир
=
86;к,
вмісту
електролітo=
0;в
та рівня
артеріальнl=
6;го
тиску.
Інгібітори
АПФ і
антагоністl=
0;
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
II не можна
одночасно
застосовувk=
2;ти
пацієнтам з
діабетичноn=
2;
нефропатієn=
2;.
Па=
094;ієнти
літнього
віку. Див. розділ «Спос=
110;б
застосуванl=
5;я
та дози».
Хірургі
=
95;ні
втручання. Ре&=
#1082;омендуєтьс=
;я
припиняти
лікування
інгібітораl=
4;и
АПФ, такими
як раміприл,
якщо це
можливо, за 1
день до
хірургічноk=
5;о
втручання.
Контрол=
00;
функції
нирок. Фу&=
#1085;кцію
нирок
потрібно
оцінювати д
=
86;
і під час
лікування і
коригувати
дозу, особли=
074;о
у перші тижн=
110;
лікування. У
разі
наявності
ураження
нирок
потрібне
особливо
ретельне
спостережеl=
5;ня.
Існує ризик
погіршання
функції
нирок, здебі=
083;ьшого
у пацієнтів
із застійно=
02;
серцевою
недостатніl=
9;тю
або після
пересадки
нирки, а
також у разі
ураження
ниркових
судин, в тому
числі у
пацієнтів з
гемодинаміm=
5;но
значущим
однобічним
стенозом
ниркової
артерії.
Ан=
075;іоневротич&=
#1085;ий
набряк. Повідо=
1084;лялося
про окремі
випадки
ангіоневроm=
0;ичного
набряку у
пацієнтів,
які
отримували
інгібітори
АПФ,
включаючи
раміприл. Це=
081;
ризик може
підвищуватl=
0;сь
у пацієнтів, =
1103;кі
одночасно
отримують
такі
лікарські з
=
72;соби,
як
інгібітори
мішені рапа
=
84;іцину
у ссавців (mTOR)
(наприклад,
темсиролімm=
1;с,
еверолімус,
сиролімус),
вілдагліптl=
0;н.
або
рацекадотрl=
0;л.
У випадку
ангіоневроm=
0;ичного
набряку при
=
81;ом
препарату
потрібно
припинити т
=
72;
негайно
призначити
невідкладнm=
1;
терапію. Пац=
110;єнти
мають
перебувати
під наглядо
=
84;
лікаря
протягом
принаймні 12-24
годин до
повного
зникнення
симптомів.
П&=
#1088;и
лікуванні
інгібітораl=
4;и
АПФ
спостерігаl=
3;ися
випадки
ангіоневроm=
0;ичного
набряку
кишечнику. Ці
пацієнти ск
=
72;ржилися
на біль у
животі (з
нудотою/блю
=
74;анням
або без них).
Симптоми
ангіоневроm=
0;ичного
набряку киш
=
77;чнику
зникали
після
припинення
застосуванl=
5;я
раміприлу.
Анафіла
=
82;тичні
реакції під
час
десенсибілo=
0;зації. =
Імовірн=
10;сть
і тяжкість
анафілактиm=
5;них
і анафілакт
=
86;їдних
реакцій на
отруту кома
=
93;
та інші
алергени зб=
10;льшуються
при прийомі
інгібіторіk=
4;
АПФ. Перед
десенсибілo=
0;зацією
потрібно
розглянути
можливість
тимчасовогl=
6;
припинення
прийому
раміприлу.
Контроль
електролітl=
5;ої
рівноваги. Г&=
#1110;перкаліємі=
;я. =
У деяких
пацієнтів,
які отримув
=
72;ли
інгібітори
АПФ,
включаючи
раміприл,
спостерігаl=
3;и
гіперкалієl=
4;ію.
Ризик виник
=
85;ення
гіперкалієl=
4;ії
вищий у
пацієнтів з
нирковою
недостатніl=
9;тю,
віком від 70
років, у
пацієнтів з
неконтрольl=
6;ваним
цукровим
діабетом, у
тих, хто
отримує сол=
10;
калію, калій=
079;берігаючі
діуретики, а
також інші
активні реч
=
86;вини,
що
підвищують
вміст калію,
або при таки=
093;
станах як
дегідратацo=
0;я,
гостра
серцева
декомпенсаm=
4;ія,
метаболічнl=
0;й
ацидоз. Якщо
вважається
доцільним
сумісне
застосуванl=
5;я
вищезазначk=
7;них
препаратів,
рекомендуєm=
0;ься
регулярне
моніторуваl=
5;ня
рівня калію =
091;
плазмі кров=
10; (див.
розділ
«Взаємодія
=
79;
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій»).
Конт=
;роль
електролітl=
5;ої
рівноваги. Гіпонатріn=
8;мія
У
деяких
пацієнтів,
які
отримували
раміприл,
спостерігаk=
4;ся
синдром
неадекватнl=
6;ї
секреції
антидіуретl=
0;чного
гормону з на=
089;тупним
розвитком
гіпонатрієl=
4;ії.
Рекомендуєm=
0;ься
регулярно
контролюваm=
0;и
сироватковo=
0;
рівні натрі=
02;
у осіб
літнього
віку та в
інших
пацієнтів,
які мають
ризик
розвитку гі
=
87;онатріємії.<=
/span>
Нейтроп
=
77;нія/агранул&=
#1086;цитоз.
Випадки =
085;ейтропенії/=
агранулоциm=
0;озу,
а також тром=
073;оцитопенії
та анемії
спостерігаl=
3;ися
рідко. Також
повідомлялl=
6;ся
про
пригніченнn=
3;
функції
кісткового
мозку. З
метою
виявлення
можливої ле
=
81;копенії
рекомендуєm=
0;ься
контролюваm=
0;и
кількість
лейкоцитів
=
91;
плазмі кров=
10;.
Частіше
контроль
бажано
проводити н
=
72;
початку лік
=
91;вання
та пацієнта
=
84;
з порушеною
функцією
нирок, супут=
085;ім
колагенозоl=
4;
(наприклад,
системним
червоним
вовчаком аб
=
86;
склеродермo=
0;єю)
або тим, хто
приймає інш=
10;
лікарські
засоби, що
можуть
спричинити
зміни
картини
крові (див.
розділи
«Взаємодія
=
79;
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій»
та «Побічні
реакції»).
Етнічні
відмінностo=
0;. Інгібітори
АПФ частіше =
089;причиняють
ангіоневроm=
0;ичний
набряк у
пацієнтів н
=
77;гроїдної
раси, ніж у
представниl=
2;ів
європеоїднl=
6;ї
раси. Як
і інші
інгібітори
АПФ, раміпри=
083;
може
виявитися
менш
ефективним
для зниженн=
03;
рівня артер=
10;ального
тиску у
пацієнтів
негроїдної
раси. Це може
бути зумовл
=
77;но
тим, що у
пацієнтів
негроїдної
раси з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю
частіше спо
=
89;терігаєтьс=
1103;
артеріальнk=
2;
гіпертензіn=
3;
з низькою
активністю
реніну.
Кашель. =
При
застосуванl=
5;і
інгібіторіk=
4;
АПФ повідом
=
83;ялося
про
виникнення
кашлю.
Характерниl=
4;
є те, що
кашель
непродуктиk=
4;ний,
тривалий і
зникає післ=
03;
припинення
терапії. При
диференціаl=
3;ьній
діагностицo=
0;
кашлю слід
пам’ятати
при
можливість
виникнення
кашлю
внаслідок з
=
72;стосування
інгібіторіk=
4;
АПФ.
За
=
89;тосування
у період
вагітності
або годуван
=
85;я
груддю.
Вагітн=
1110;сть.
Раміприл
не
рекомендуєm=
0;ься
під час I трим&=
#1077;стру
вагітності (=
076;ив.
розділ «Осо
=
73;ливості
застосуванl=
5;я»)
та
протипоказk=
2;ний
під час II та III т=
1088;иместрів
вагітності (=
076;ив.
розділ «Про
=
90;ипоказання&r=
aquo;).
Епіk=
6;еміологічн=
110;
дані щодо
ризику
тератогеннl=
6;сті
після
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ у I
триместрі
вагітності
не були пере=
082;онливими;
однак не
можна
виключити
незначне
підвищення
ризику. Якщо
продовженнn=
3;
терапії
інгібітороl=
4;
АПФ вважаєт=
00;ся
необхідним,
пацієнтам,
які плануют=
00;
вагітність,
необхідно
перейти на
альтернатиk=
4;ний
антигіпертk=
7;нзивний
препарат,
який має
встановленl=
0;й
профіль
безпеки для
застосуванl=
5;я
під час
вагітності.
Якщо вагітн=
10;сть
діагностовk=
2;но,
лікування
інгібітораl=
4;и
АПФ слід
негайно
припинити і,
при
необхідносm=
0;і,
розпочати
альтернатиk=
4;ну
терапію.
Відl=
6;мо,
що
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ/ антагон=
110;стів
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
у II і III
триместрах
вагітності
спричиняє у
людини
фетотоксичl=
5;ість
(зниження
функції
нирок,
олігогідраl=
4;ніон,
затримка
окостеніннn=
3;
черепа) і нео=
1085;атальну
токсичністn=
0;
(ниркова
недостатніl=
9;ть,
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
гіперкалієl=
4;ія).
Якщо
інгібітор
АПФ
застосовуєm=
0;ься
у ІІ тримест=
088;і
вагітності,
рекомендуєm=
0;ься
ультразвукl=
6;ве
дослідженнn=
3;
функції
нирок і
черепа. Ново=
085;ароджених,
матері яких
приймали
інгібітори
АПФ, слід
ретельно
обстежуватl=
0;
на предмет
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії,
олігурії та =
075;іперкалієм&=
#1110;ї.
Пе=
088;іод
году
=
74;ання
груддю.
Зд
=
72;тність
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні
автотранспl=
6;ртом
або іншими
механізмамl=
0;.
Деякі
побічні
ефекти
(наприклад,
симптоми
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску, такі
як
запаморочеl=
5;ня)
можуть
порушувати
=
79;датність
пацієнта до
концентрацo=
0;ї
уваги і
знижувати
швидкість
його реакці=
11;,
що є
ризикованиl=
4;
у ситуаціях,
коли ці якос=
090;і
мають
особливо
велике
значення (на=
087;риклад,
при
керуванні
транспортнl=
0;ми
засобами аб
=
86;
іншими
механізмамl=
0;).
Це, як
правило,
можливе на
початку
лікування
або при
переході ві
=
76;
терапії
іншими
препаратамl=
0;
на лікуванн=
03; раміприлом.
Після
прийому
першої дози
або
подальшого
=
87;ідвищення
дози не
бажано
керувати
транспортнl=
0;м
засобом або
працювати з
іншими меха
=
85;ізмами
протягом
кількох
годин.
Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози.
Препарат дл=
я
пероральноk=
5;о
застосуванl=
5;я.
Р&=
#1072;міприл
рекомендуєm=
0;ься
приймати
щодня в один
і той самий
час. Препара=
090;
можна
приймати до,
під час та
після їди,
оскільки вж
=
80;вання
їжі не
впливає на
біодоступнo=
0;сть
препарату.
Дор=
;ослі.
Паціє=
;нти,
які
застосовуюm=
0;ь
діуретики.=
На
початку
лікування
препаратом
може виника
=
90;и
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
розвиток як
=
86;ї
є більш імов=
110;рним
у пацієнтів,
які
одночасно
отримують
діуретики. У
подібних
випадках
рекомендуєm=
0;ься
проявляти
обережністn=
0;,
оскільки у
цих пацієнт=
10;в
можливе
зниження обR=
17;єму
циркулюючl=
6;ї
крові та /або
кількості
електролітo=
0;в.
Бажан=
;о
припинити
застосуванl=
5;я
діуретика з
=
72;
2-3 дні до
початку
лікування
раміприлом,
якщо це
можливо. У
пацієнтів з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю,
яким не можн=
072;
відмінити
діуретик,
лікування
слід розпоч
=
80;нати
з дози 1,25 мг.
Слід
ретельно
контролюваm=
0;и
функцію
нирок та
рівень калі=
02;
у крові.
Подальше
дозування
раміприлу
слід коригу
=
74;ати
залежно від
цільового
рівня артер=
10;ального
тиску.
Артері=
1072;льна
гіпертензіn=
3;.
Дозу слід
підбирати
індивідуалn=
0;но,
залежно від
особливостk=
7;й
стану
пацієнта та
результатіk=
4;
контрольниm=
3;
вимірювань
артеріальнl=
6;го
тиску.
Раміприл
можна засто
=
89;овувати
як
монотерапіn=
2;
або у
комбінації
=
79;
антигіпертk=
7;нзивними
лікарськимl=
0;
засобами
інших класі
=
74;.
Поч= ;аткова доза. Лікування препаратом = 89;лід розпочинатl= 0; поступово, починаючи з = 088;екомендова&= #1085;ої початкової дози 2,5 мг на добу.
У пацієнтів
зі значною
активацією
=
56;ААС
після
прийому
початкової
дози може
виникати
значне
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску. Для
таких
пацієнтів
рекомендовk=
2;на
початкова
доза
становить 1,25
мг, а їх
лікування
потрібно ро
=
79;починати
під медични
=
84;
наглядом.
Тит=
;рування
дози та
підтримуючk=
2;
доза. Дозу можна
подвоювати
кожні 2-4 тижні
до досягнен
=
85;я
цільового
рівня
артеріальнl=
6;го
тиску;
максимальнk=
2;
доза
раміприлу
становить 10
мг на добу. Як
правило,
препарат
слід прийма
=
90;и
1 раз на добу.
Профі=
;лактика
серцево-суд
=
80;нних
захворюванn=
0;.
Початкова
доза. Рекомендов=
ана
початкова
доза
препарату
становить 2,5
мг 1 раз на
добу.
Титруванн=
103;
дози та
підтримуючk=
2;
доза. Залежно від
індивідуалn=
0;ної
переносимоl=
9;ті
препарату
дозу слід
поступово
збільшуватl=
0;.
Рекомендуєm=
0;ься
подвоїти
дозу через 1-2
тижні
лікування, а
потім через 2-3
тижні
збільшити ї=
11;
до цільової
підтримуючl=
6;ї
дози 10 мг 1 раз
на добу
(також див. на&=
#1074;едену
вище
інформацію
щодо
дозування
препарату
для
пацієнтів,
які отримую
=
90;ь
діуретики).
Лікува=
1085;ня
захворюванl=
5;я
нирок.
Па=
094;ієнти
з цукровим д=
110;абетом
та
мікроальбуl=
4;інурією.
Поч=
;аткова
доза.
Рекомендовk=
2;на
початкова
доза
препарату с
=
90;ановить
1,25 мг 1 раз на
добу.
Тит=
;рування
дози та
підтримуючk=
2;
доза. Залежно від
індивідуалn=
0;ної
переносимоl=
9;ті
препарату
при
подальшому
лікуванні д
=
86;зу
можна
збільшуватl=
0;.
Через 2 тижні
лікування
разову
добову дозу
рекомендуєm=
0;ься
подвоїти до 2,5=
мг,
а потім до 5 мг
ще через 2
тижні
лікування.
Па=
094;ієнти
з цукровим д=
110;абетом
та
щонайменше
одним
фактором се
=
88;цево-судинн&=
#1086;го
ризику.
Поч=
;аткова
доза.
Рекомендовk=
2;на
початкова
доза
препарату с
=
90;ановить
2,5 мг 1 раз на
добу.
Тит=
;рування
дози та
підтримуючk=
2;
доза. Залежно
від
індивідуалn=
0;ної
переносимоl=
9;ті
препарату
при
подальшому
лікуванні д
=
86;зу
слід збільш
=
80;ти.
Через 1-2 тижні
лікування
добову дозу =
088;екомендуєт&=
#1100;ся
подвоїти до 5
мг, а потім до =
10 мг
ще через 2-3
тижні
лікування.
Цільова
добова доза
становить 10
мг.
Па=
094;ієнти
з
недіабетичl=
5;ою
нефропатієn=
2;,
про яку свід=
095;ить
наявність
макропротеo=
1;нурії
≥ 3 г/добу.
Поч= ;аткова доза. Рекомендовk= 2;на початкова доза препарату с = 90;ановить 1,25 мг 1 раз на добу.
Тит=
;рування
дози та
підтримуючk=
2;
доза. Залежно від
індивідуалn=
0;ної
переносимоl=
9;ті
препарату
при
подальшому
лікуванні д
=
86;зу
слід
збільшити.
Через 2 тижні
лікування
разову
добову дозу
рекомендуєm=
0;ься
подвоїти до 2,5
мг, а потім до =
5 мг
ще через 2
тижні
лікування.
Серцев=
1072;
недостатніl=
9;ть
з клінічним
=
80;
проявами.
Поч=
;аткова
доза. Для
пацієнтів,
стан яких
стабілізувk=
2;вся
після
лікування
діуретикамl=
0;,
рекомендовk=
2;на
початкова д
=
86;за
становить 1,25
мг на добу.
Тит= ;рування дози та підтримуючk= 2; доза. Дозу раміпр= ;илу титрують шляхом її подвоєння через кожні 1-2 тижні до досягнення максимальнl= 6;ї добової доз = 80; 10 мг. Бажано розподілитl= 0; дозу на 2 прийоми.
Вторин= 1085;а профілактиl= 2;а після перенесеноk= 5;о гострого інфаркту міокарда пр = 80; наявності серцевої недостатноl= 9;ті.
Поч=
;аткова
доза. Через 48 годи=
085;
після
виникнення
інфаркту мі
=
86;карда
пацієнтам,
стан яких є
клінічно та
гемодинаміm=
5;но
стабільним,
призначати
початкову
дозу 2,5 мг 2 раз
=
80;
на добу
впродовж 3 дн=
1110;в.
Якщо
початкова
доза 2,5 мг
переноситьl=
9;я
погано, тоді
слід
застосовувk=
2;ти
дозу 1,25 мг 2 раз=
080;
на добу
впродовж 2
днів з
подальшим
підвищенняl=
4;
до 2,5 мг та 5 мг 2
рази на добу.
Якщо дозу не
можна
підвищити д
=
86;
2,5 мг 2 рази на
добу,
лікування
слід
відмінити
(також див. на&=
#1074;едену
вище
інформацію
щодо
дозування
препарату
для
пацієнтів,
які отримую
=
90;ь
діуретики).
Тит=
;рування
дози та
підтримуючk=
2;
доза. У
подальшому
добову дозу
підвищуватl=
0;
шляхом її
подвоєння з
інтервалом
=
91;
1-3 дні до досяг=
;нення
цільової
підтримуючl=
6;ї
дози 5 мг 2 рази
на добу.
Коли це
можливо,
підтримуючm=
1;
добову дозу =
088;озподіляти
на 2 прийоми.
Якщо дозу не
можна
підвищити д
=
86;
2,5 мг 2 рази на
добу,
лікування
слід
відмінити. Д=
086;свіду
лікування
пацієнтів і
=
79;
тяжкою=
серцевою
недостатніl=
9;тю
(IV ФК за
класифікацo=
0;єю
NYHA) одразу
після
інфаркту
міокарда вс
=
77;
ще недостат
=
85;ьо.
Якщо все ж
таки
прийнято
рішення про
лікування
таких
пацієнтів р
=
72;міприлом,
рекомендуєm=
0;ься
розпочинатl=
0;
терапію з до=
079;и
1,25 мг =
1
раз на добу і
будь-яке її
збільшення
проводити з
надзвичайнl=
6;ю
обережністn=
2;.
Ос=
086;бливі
категорії
пацієнтів.
Пац=
;ієнти
з порушення
=
84;
функції
нирок. Добова доза
для
пацієнтів з
порушенням
функції нир
=
86;к
залежить ві
=
76;
показника
кліренсу кр
=
77;атиніну:
- якщо
кліренс
креатиніну
становить ≥&nbs=
p;60
мл/хв,
необхідносm=
0;і
у корекції
початкової
дози (2,5 мг/добу)
немає, а
максимальнk=
2;
добова доза
становить 10
мг;
- якщо
кліренс
креатиніну
становить
30-60 мл/хв, необm=
3;ідності
у корекції
початкової
дози (2,5 =
мг/добу)
немає, а
максимальнk=
2;
добова доза
становить 5
мг;
- якщо
кліренс
креатиніну
=
89;тановить
10-30 мл/хв,
початкова д
=
86;за
становить =
1,25 мг/добу, а l=
4;аксимальна
добова доза =
722;
5 мг;
- паціє=
;нти
з артеріаль
=
85;ою
гіпертензіn=
8;ю,
які
перебуваютn=
0;
на
гемодіалізo=
0;:
при
гемодіалізo=
0;
раміприл ви
=
74;одиться
незначною
мірою;
початкова
доза
становить 1,25
мг, а
максимальнk=
2;
добова доза =
211;
5 мг; препарат
слід
приймати
через кільк
=
72;
годин після
проведення
сеансу
гемодіалізm=
1;.
Пацієн=
1090;и
з порушення
=
84;
функції
печінки.
Лікування р
=
72;міприлом
пацієнтів з
порушеннямl=
0;
функції
печінки слі
=
76;
розпочинатl=
0;
під
ретельним
медичним на
=
75;лядом,
а
максимальнk=
2;
добова доза =
091;
таких
випадках
повинна
становити 2,5
мг.
Пацієн=
1090;и
літнього
віку. Початкова
доза повинн
=
72;
бути нижчою,
а подальше
титрування
дози слід
здійснюватl=
0;
більш
поступово з
огляду на
вищу імовір
=
85;ість
виникнення
небажаних
ефектів,
особливо у п=
072;цієнтів
дуже літньо
=
75;о
віку та
немічних
пацієнтів. У
таких
випадках
слід
призначати
нижчу почат
=
82;ову
дозу − 1,25 мг
раміприлу.
Ді
=
90;и.
Раміприл не рекоменд=
ується
застосовувk=
2;ти
дітям,
оскільки
даних щодо
ефективносm=
0;і
та безпеки з=
072;стосування
цього
препарату
для таких
пацієнтів
недостатньl=
6;.
Передо=
1079;ування.
Симпто=
1084;и
передозуваl=
5;ня
інгібітораl=
4;и
АПФ можуть
включати на
=
76;мірну
периферичнm=
1;
вазодилатаm=
4;ію
(з вираженою
артеріальнl=
6;ю
гіпотензієn=
2;,
шоком), бради=
1082;ардію,
пор=
ушення
електролітl=
5;ого
балансу,
ниркову
недостатніl=
9;ть.
Стан
пацієнта сл=
10;д
ретельно
контролюваm=
0;и.
Призначати
симптоматиm=
5;не
та
підтримуючk=
7;
лікування. З=
072;пропонован&=
#1110;
заходи
включають
первинну
детоксикацo=
0;ю
(промивання
шлунка,
призначеннn=
3;
сорбентів) і
засоби для
відновленнn=
3;
гемодинаміm=
5;ної
стабільносm=
0;і,
включаючи
призначеннn=
3; α1-адренер
=
75;ічних
агоністів
або
ангіотензиl=
5;у
ІІ
(ангіотензи
=
85;аміду).
Раміприлат,
активний
метаболіт
раміприлу,
погано
виводиться =
10;з
системного
кровотоку ш
=
83;яхом
гемодіалізm=
1;.
Побічн=
1110;
реакції.
Профіль
безпеки рам=
10;прилу
містить дан=
10;
про
постійний
кашель та
реакції,
спричинені
артеріальнl=
6;ю
гіпотензієn=
2;.
До серйозни
=
93;
побічних
реакцій
належать ан
=
75;іоневротич=
1085;ий
набряк,
гіперкалієl=
4;ія,
порушення
функції
печінки або
нирок,
панкреатит,
тяжкі реакц=
10;ї
з боку шкіри
та
нейтропеніn=
3;/агранулоци=
1090;оз.
Побіч
=
85;і
реакції
класифікуюm=
0;ься
за частотою
виникнення
таким чином: дуже
поширені (≥ 1/10),
поширені (≥ 1/10=
0,
< 1/10), непоширен=
і
(≥ 1/1000, < 1/100), рідко
поширені (≥ 1/10000, =
<
1/1000), дуже рідко
поширені (< 1/10000),
невстановлk=
7;ні
(не можна
встановити
за наявними
даними).
&=
#1047;
боку
серцево-суд
=
80;нної
системи: поширені –
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
ортостатичl=
5;е
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску,
синкопе; не=
087;оширені
– ішемія
міокарда,
включаючи с
=
90;енокардію
або інфаркт
міокарда;
тахікардія,
аритмія,
відчуття
посиленого
серцебиття,
периферичнo=
0;
набряки,
почервонінl=
5;я,
відчуття
припливів; рідко
поширені –
стеноз суди
=
85;,
гіпоперфузo=
0;я,
васкуліт;
невстановлk=
7;ні
– синдром
Рейно.
&=
#1047;
боку систем
=
80; кровотворе&=
#1085;ня:
непошl=
0;рені
–
еозинофіліn=
3;;
рідко
поширені –
зменшення
кількості л
=
77;йкоцитів
(включаючи
нейтропеніn=
2;
або
агранулоциm=
0;оз),
зменшення
кількості е
=
88;итроцитів,
зниження
рівня
гемоглобінm=
1;,
зменшення к=
10;лькості
тромбоцитіk=
4;;
невстановлk=
7;ні
– недостатн=
10;сть
кісткового
мозку,
панцитопенo=
0;я,
гемолітичнk=
2;
анемія.
&=
#1047;
боку
нервової
системи: поширені –
головний
біль,
запаморочеl=
5;ня;
непоширені R=
11;
вертиго,
парестезія,
агевзія, дис=
075;евзія;
рідко
поширені –
тремор, пору=
096;ення
рівноваги;
невстановлk=
7;ні
–
церебральнk=
2;
ішемія, у
тому числі
ішемічний
інсульт і
транзиторнk=
2;
ішемічна
атака,
порушення
психомоторl=
5;их
функцій,
відчуття
печії,
паросмія.
&=
#1047;
боку органі
=
74;
зору: нk=
7;поширені
– порушення
зору,
включаючи н
=
77;чіткість
зору; рідко
поширені –
кон’юнктивo=
0;т.
&=
#1047;
боку органі
=
74;
слуху та
лабіринту: рідко
поширені –
порушення
слуху, дзвін
у вухах.
&=
#1047;
боку
дихальної
системи: поширені –
непродуктиk=
4;ний
подразнюваl=
3;ьний
кашель,
бронхіт,
синусит,
диспное;
непоширені R=
11;
бронхоспазl=
4;,
у тому числі
загостреннn=
3;
бронхіальнl=
6;ї
астми,
закладенісm=
0;ь
носа.
&=
#1047;
боку
травного
тракту: поширені – =
span>запаl=
3;ьні
явища у
шлунково-ки
=
96;ковому
тракті, розлади
травлення,
дискомфорт
=
91;
животі, диспепсія,
діарея,
нудота,
блювання;
непоширені R=
11; панкl=
8;еатит
(у поодиноки=
093;
випадках
повідомлялl=
6;ся
про летальн=
10;
наслідки пр
=
80;
застосуванl=
5;і
інгібіторіk=
4;
АПФ), піk=
6;вищення
рівня
ферментів
підшлунковl=
6;ї
залози,
ангіоневроm=
0;ичний
набряк
тонкого
кишечнику,
&=
#1047;
боку
сечовидільl=
5;ої
системи: непоширен=
10;
– порушення
функції
нирок, включ=
072;ючи
гостру
ниркову
недостатніl=
9;ть;
збільшення
кількості
сечі,
погіршення
перебігу фо
=
85;ової
протеїнуріo=
1;,
підвищення
рівня сечов
=
80;ни
та
креатиніну
=
91;
крові.
&=
#1047;
боку шкіри т=
072;
підшкірних
тканин: поширені –
висипання,
&=
#1047;
боку
опорно-рухо
=
74;ого
апарату: поширені –
м’язові
спазми,
міалгія;
непоширені R=
11;
артралгія.
Ендокринні
розлади:
невстановлk=
7;ні
– синдром
неналежної
секреції ан
=
90;идіуретичн=
1086;го
гормону.
&=
#1052;етаболічні
порушення: поширеl=
5;і
– підвищенн=
03;
рівня калію =
091;
крові; непош=
080;рені
– анорексія,
зниження
апетиту; нев=
089;тановлені
– зниження
рівня натрі=
02;
у крові.
&=
#1047;агальні
розлади: поширені –
біль у
грудях,
підвищена
втомлюваніl=
9;ть;
непоширені R=
11;
пірексія;
рідко
поширені –
астенія.
&=
#1047;
боку імунно=
11;
системи: невстанов
=
83;ені
–
анафілактиm=
5;ні
та анафілак
=
90;оїдні
реакції,
підвищення
рівня антин
=
91;клеарних
антитіл.
&=
#1043;епатобіліа=
;рні
порушення: непошиl=
8;ені
– підвищенн=
03;
рівня
печінкових
ензимів і/аб=
086;
кон’югатів
=
73;ілірубіну;
рідко
поширені –
холестатичl=
5;а
жовтяниця,
ушкодження
печінкових
клітин; невс=
090;ановлені
– гостра печ=
110;нкова
недостатніl=
9;ть,
холестатичl=
5;ий
або
цитолітичнl=
0;й
гепатит (у
дуже
виняткових
випадках – з
летальним н
=
72;слідком).
&=
#1047;
боку
репродуктиk=
4;ної
функції: непоширен=
10;
–
транзиторнk=
2;
еректильна
імпотенція,
зниження
лібідо;
невстановлk=
7;ні
–
гінекомастo=
0;я.
&=
#1055;сихічні
розлади: непоширен=
10;
– зниження
настрою,
тривожністn=
0;,
нервозністn=
0;,
неспокій,
порушення
сну, включаю=
095;и
сонливість;
рідко
поширені –
стан сплута
=
85;ої
свідомості;
невстановлk=
7;ні
– порушення
уваги.
Термін
придатностo=
0;. 2 роки.
Умови
зберігання.
Зберігати
при
температурo=
0;
не вище 25 ºС в
оригінальнo=
0;й
упаковці.
Зберігати в
недоступноl=
4;у
для дітей
місці.
Упаков=
1082;а.
По 10
таблеток у
блістері; по 3 =
(10
× 3) блістери в
картонній
коробці.
Катего=
1088;ія
відпуску. За
рецептом.
Виробн=
1080;к.
Л=
ек
С. А., Польща/Lek S. A., Poland.
Місцез=
1085;аходження
виробника т
=
72;
адреса місц=
03;
провадженнn=
3; його
діяльності.
95-010 Стриков,
вул.
Подліпіє, 16,
Польща/16, Podlipie Str., 95-010 Strykow, Poland (виl=
8;обництво
за повним
циклом).
Вул.
Доманієвсьl=
2;а
50 С, Варшава, 02-672,
Польща/ul. Domaniewska, 50=
C, Warszawa, 02-672, Poland (пакуk=
4;ання,
випуск сері=
11;).
11