ІНСТ= РУКЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

&#= 1042;ІРЕАД^®<= /b>

(V= IREAD^®)

Склад:<= /span>

&#= 1076;іюча речовина: тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 300 мг тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату, що еквівалентl= 5;о 245 мг тенофовіру дизопроксиl= 3;у;

&#= 1076;опоміжні речовини: крохмаль прежелатинo= 0;зований; натрію кроскармелl= 6;за; лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристk= 2;лічна; магнію стеа = 88;ат; Opadry II White 32K18425(лакто= 079;а, моногідрат; гіпромелозk= 2; 2910; титану діоl= 2;сид (Е 171); триацетин).

Лікар= 089;ька форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.=

Основ= 085;і фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, мигдалеподo= 0;бної форми, з тисн&#= 1077;нням «GILEAD» та «4331» з одного боку.

Фарма= 082;отерапевти&= #1095;на група.

Противі&= #1088;усні засоби для системного застосуванl= 5;я. Нуклеозиднo= 0; і нуклеотиднo= 0; інгібітори зворотної транскриптk= 2;зи.

Код АТХ J05A F= 07.

&#= 1060;армакологі= чні властивостo= 0;.

Фарма= 082;одинаміка.

М = 77;ханізм дії та фармакодинk= 2;мічні ефекти<= /span>

Тенофов&= #1110;ру дизопроксиl= 3;у фумарат – це фумаратна сіль пропрепараm= 0;у тенофовіру дизопроксиl= 3;у. Тенофовіру дизопроксиl= 3; всмоктуєтьl= 9;я та перетворюєm= 0;ься на активну р= 077;човину тенофовір, щ= 086; є аналогом нуклеозид м = 86;нофосфату (нуклеотид). Потім тенофовір п = 77;ретворюєть&#= 1089;я на активний метаболіт, тенофовіру дифосфат, що є обов’язковl= 0;м закінченняl= 4; ланцюжка, за допомогою конструктиk= 4;но експресоваl= 5;их клітинних ферментів. Тенофовіру = 76;ифосфат має внутрішньоl= 2;літинний період напі = 74;виведення 10 годин в активованоl= 4;у стані та 50 годин в стані споко= 02; в мононуклеаl= 8;них клітинах периферійнl= 6;ї крові (peripheral blood mononuclear cells = 211; PBMCs). Тенофовір = 91; дифосфат інгібує ВІЛ-1 зворотну транскриптk= 2;зу та HBV полімеразу шляхом конкуренціo= 1; прямого зв’язуваннn= 3; з природним субстратом деоксирибоl= 5;уклеотиду та обривом ДНК-ланцюжк = 72; після приєднання до ДНК. Тенофовіру дифосфат є слабким інгібітороl= 4; клітинних п = 86;лімераз α, β та γ. В аналізах in vitro тенофовір з = 72; концентрацo= 0;й до 300 мкмоль/л також не впливав на синтез мітохондріk= 2;льної ДНК або утворення молочної кислоти.

Дані, що стосуються вірусу ВІЛ.

Проти= 074;ірусна активність відносно ВІ = 51; in vitro. Концентрацo= 0;я тенофовіру, = 085;еобхідна для 50% інгібуваннn= 3; (EC₅₀) лабораторнl= 6;го штаму диког = 86; типу ВІЛ-1_{IIIB, стано=
вить
1–6 мкмоль/л в
лініях лімф
=
86;їдних
клітин та
1,1 мкмоль/л
проти
основного
ВІЛ-1
підтипу B
ізолятів в PBMCs.
Тенофовір
також є
активним
проти ВІЛ-1
підтипів A, C, D, E, F, G
та O та проти
ВІЛ_BaL в
основних
моноцитах/м
=
72;крофагах.
Тенофовір
проявляє
активність i=
n vitro
проти ВІЛ-2 з EC_=
50
4,9 мкмоль/л в
клітинах MT-4.}

Рk= 7;зистентніс= 090;ь. Штами ВІЛ-1 зі зменшеною сприйнятлиk= 4;істю до тенофовіру та мутація K65R k= 4; зворотній транскриптk= 2;зі були відібрані in = vitro та у деяких пацієнтів. Слід уникат = 80; застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату пацієнтам, яких вже лікували антиретровo= 0;русними препаратамl= 0;, зі штамами, що мають мут= 072;цію K65R (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Крім того, дія тенофовіру на заміщенн= 03; K70E у ВІЛ-1 зворо= 090;ній транскриптk= 2;зі призводить до низького рівня зниженої чутливості до тенофові = 88;у.

В клінічних дослідженнn= 3;х у пацієнтів, які вже лікувалися, оцінювали анти-ВІЛ активність тенофовіру дизопроксиl= 3;у (фумарату) в д&= #1086;зі 245 мг проти штамів ВІЛ-1 з резистентнo= 0;стю до нуклеозиднl= 0;х інгібіторіk= 4;. Отримані ре = 79;ультати вказують на те, що пацієнти, у яких ВІЛ пройшов 3 або більше мутацій, пов’язаних = 79; тимідин-ана = 83;огом (thymidine‑analogue associated mutations – TAMs), що включали аб = 86; M41L, або L210W мутацію зворотної транскриптk= 2;зи, показували зменшену реакцію на лікування з = 72; допомогою тенофовіру дизопроксиl= 3;у (у вигляді фумарату) в дозі 245 мг.

&#= 1044;ані, що стосуються вірусу гепатиту B (HBV).

Противіру= сна активність відносно HBV in vitro<= /span>. Антивіруснk= 2; активність in vitro тен= ;офовіру проти HBV оцінюваласn= 0; в клітинній лінії HepG2 2.2.15. Показники EC_{50
для
тенофовіру
були у межах
від 0,14 до
1,5 мкмоль/л, а
показники CC_{50
(50%
концентрацo=
0;я
цитотоксичl=
5;ості)
> 100 мкмоль/л.=}}

Резистент= ність. &= #1053;е було ідентифікоk= 4;ано ніяких мутацій HBV, пов= ;’язаних з резистентнo= 0;стю до те = 85;офовіру дизоl= 7;роксилу фумаl= 8;ату. У клітинних аналізах штами HBV, які зумовлюють мутації rtV173L, rtL180M і rtM204I/V і пов’язані з резистентнo= 0;стю до ламівудину та телбівудинm= 1;, показали чутливість до тенофовіру, яка змінюва = 83;ась кратно 0,7–3,4 у порівнянні = 79; чутливістю &laq= uo;дикого» вірусу. Штам= 080; HBV, які зумовлюють мутації rtL180M, rtT184G, rtS202G= /I, rtM204V і rtM250V, пов’язані з резистентнo= 0;стю до ентекавіру, показали чутливість до тенофові = 88;у, яка змінюваласn= 0; кратно 0,6–6,9 у порівнянні = 79; чутливістю «дикого» вірусу. Штам= 080; HBV, які зумовлюють пов’язані з резистентнo= 0;стю до адефовір = 91; мутації rtA181V і rtN236T, показали чутливість до тенофовіру, яка змінюваласn= 0; кратно 2,9–10 у порівнянні = 79; чутливістю «дикого» вірусу. Віруси, що мають мутац= 10;ю rtA181T, залишалис= 100; чутливими д = 86; тенофовіру = 79; показникамl= 0; EC₅₀, кратними 1= ,5, у порівнянн= 10; з чутливіст= 02; «дикого» вірусу.

Е= фективністn= 0; тенофовіру дизопроксиl= 3;у при компенсаціo= 1; і декомпенсаm= 4;ії захворюванl= 5;я продемонстl= 8;овано на вірусологіm= 5;них, біохімічниm= 3; і серологічнl= 0;х реакціях у дорослих пацієнтів з HBeAg-позитивним та HBeAg-негативним= ; хронічним гепатитом B. До пацієнті = 74;, які отримув = 72;ли тенофовіру дизопроксиl= 3;, увійшли ті, хто не проходив попередньоk= 5;о лікування, пацієнти, як= 110; отримали терапію ламівудиноl= 4;, адефовіром, дипівоксилl= 6;м, а також паці= 108;нти з вихідними мутаціями резистентнl= 6;сті до ламівудину і/або адефовіру дипівоксилm= 1;. Ефективнісm= 0;ь також було продемонстl= 8;овано на основі гістологічl= 5;их реакцій у ко= 084;пенсованих пацієнтів.

У дослідженнo= 0; (GS-US-174-0144) 89 HBeAg-негативних і -позитивни= 093; пацієнтів віком від 2 до < 12 років з хронічним гепатитом В отримували 6,5 мг/кг тенофо= 074;іру дизопроксиl= 3;у, максимальнk= 2; доза – 245 мг (n =3D 60), аб= 086; плацебо (n =3D 29) один раз на добу протягом 48 тижнів. Суб’єкти, як= 110; раніше не от= 088;имували тенофовіру дизопроксиl= 3;, мали ДНК HBV > 105 &= #1082;опій/мл (~ 4,2 log10 МО/мл) та АЛТ > 1,5 × верхньої межі норми (ВМН) під час скринінгу. Н= 072; 48 тижні 77 % (46 з 60) пацієнтів у групі лікування тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1086;м і 7 % (2 з 29) пацієнтів у групі плацебо мал = 80; ДНК HBV < 400 копій/ = 84;л (69 МО/мл). У 66 % (38 з 58) пацієнтів у групі теноф = 86;віру дизопроксиl= 3;у нормалізувk= 2;вся показник АЛ = 58; на 48 тижні порівняно з 15&= nbsp;% (4 з 27) у групі плацебо. Двадцять п’ять відсо = 90;ків (14 з 56) пацієнті= 074; у групі тенофовіру дизопроксиl= 3;у та 24 % (7 з 29) пацієнтів у групі плацебо досягли сер = 86;конверсії HBeAg на 48 тижні.

В= ідповідь на лікуванн= 03; тенофовіру дизопроксиl= 3;ом була порівнянноn= 2; у пацієнтів, які раніше н= 077; отримували лікування, і пацієнтів, які отримували лікування: 76 % (38/50) і 80 % (8/10) пацієнтів відповідно.

В= ідповідь на лікуванн= 03; тенофовіру дизопроксиl= 3;ом також була подібною у пацієнтів, я= 082;і були HBeAg-негативним= ;и, та у тих, хто був HBeAg-позитивним на початковомm= 1; етапі: 77 % (43/56) HBeAg-позитивних і 75,0 % (3/4) HBeAg-негативних пацієнтів досягли ДНК HBV < 400 копій/мл (69 МО/мл) на 48-му тижні. Загалом реакція на л= 110;кування тенофовіру дизопроксиl= 3;ом була подібною дл= 03; генотипів A, B, C і E [75–100 % суб’єктів досягли ДНК HBV < 400 копій/мл (69 МО/мл) на 48 тижні] з нижчим рівнем відп = 86;віді у особи з інфекцією генотипу D (55 %).

П= ісля принаймні 48 тижнів сліпого рандомізовk= 2;ного лікування кожен суб’єкт міг перейти на відкрите лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;ом до 192 тижня. Піl= 9;ля 48 тижня вірусологіm= 5;не пригніченнn= 3; підтримуваl= 3;ося для тих, хто отримував т = 77;нофовіру дизопроксиl= 3; під час сліп= 086;го та відкрито = 75;о періодів випробуванl= 5;я (група TDF-TDF): 83,3 % (50/60) суб’єктів у групі TDF-TDF мали ДНК HBV < 400 копій/мл (69 МО/мл) на 192 тиж = 85;і. Серед суб’є = 82;тів, які в першом= 091; періоді отримували плацебо, частка суб’= 08;ктів з ДНК HBV < 400 копій/мл різко зросл = 72; після лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;ом (група PLB-TDF): 62,1 % (18/29) суб’єктів у групі PLB-TDF мали ДНК HBV < 400 копій/мл на 192 тижні. Частк= 072; суб’єктів з нормалізацo= 0;єю показника АЛТ на 192 тижні в групах TDF-TDF і PLB-TDF становила 79,3 % і 59,3 % відповід= ;но. Подібні відсотки суб’єктів у групах TDF-TDF і PLB-TDF (33,9&nb= sp;% і 34,5 % відповідно) мали сероконверl= 9;ію HBeAg протягом 192 тижня. Жоден суб’єкт із обох груп лікування н = 77; відчував сероконверl= 9;ії HBsAg на 192 тижні. Показники відповіді н = 72; лікування т = 77;нофовіру дизопроксиl= 3;ом на 192 тижні підтримуваl= 3;и для всіх генотипів A, B і= ; C (80= 211;100 %) у групі TDF-TDF. На 192 тижні все ще спостерігаn= 8;ться нижчий рівень відповіді у суб’єктів і = 79; інфекцією генотипу D (77 %), але з покращенняl= 4; порівняно з результатаl= 4;и на 48 тижні (55 %).

Фарм= 072;кокінетика.=

Тенофов&= #1110;ру дизопроксиl= 3;у фумарат – це розчинний у воді ефір пропрепараm= 0;у, який швидко перетворюєm= 0;ься in vivo на тенофовір т = 72; формальдегo= 0;д.

Тенофов&= #1110;р перетворюєm= 0;ься внутрішньоl= 2;літинно на тенофовіру монофосфат та на активн= 080;й компонент – тенофовіру дифосфат.=

Всмок= 090;ування

Після пероральноk= 5;о введення ВІЛ-інфіков = 72;ним пацієнтам тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат швидко всмоктуєтьl= 9;я та перетворюєm= 0;ься на тенофові = 88;. Після багаторазоk= 4;ого застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з їжею у ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів середні (кое= 092;іцієнт варіації, % [CV, %]) значення C_max, A= UC₀ та C_minтенофо&#= 1074;іру становили 326 (36,6%) нг/мл, 3 324 (41,2%) нг·год/&#= 1084;л та 64,4 (39,4%) нг/мл відповідно. Максимальнk= 2; концентрацo= 0;я тенофовіру спостерігаn= 8;ться в сироватці крові в межа= 093; 1 години після застосуванl= 5;я натще та в межах 2 годи = 85;, якщо його приймати з їжею. При пероральноl= 4;у прийомі тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату пацієнтами натще біодо = 89;тупність становила приблизно 25%. Застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з багатою на жири їжею підвищувалl= 6; пероральну біодоступнo= 0;сть, при цьому значення AUC тенофовіру збільшувалl= 6;ся приблизно н = 72; 40%, а C_max – приблизно н = 72; 14%. Після першої дози тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату, отриманої після багатої на жири їжі, медіанне значення C_max в сироватці становило від 213 до 375 нг/мл. Проте= прийом тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з легкою їжею не мав істотного в = 87;ливу на фармакокінk= 7;тику тенофовіру.

Розпо= 076;іл

Пісl= 3;я внутрішньоk= 4;енного введення сталий об’є = 84; розподілу тенофовіру становив пр = 80;близно 800 мл/кг. Після пероральноk= 5;о прийому тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату тенофовір розподіляєm= 0;ься до багатьох тканин, при цьому найбільші концентрацo= 0;ї спостерігаn= 2;ться в нирках, печінці та у вмісті кишечнику (д= 086;клінічні дослідженнn= 3;). Зв’язуваннn= 3; in vitro тенофовіру = 79; білком плазми або сироватки к = 88;ові становило менше 0,7 та 7,2% відповідно = 74; діапазоні концентрацo= 0;й тенофовіру від 0,01 до 25 мкг/мл.

Біотр= 072;нсформація<= o:p>

Дослідж&= #1077;ння in vitro показали, що ані тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, ані тенофовір н = 77; є субстратамl= 0; ферментів CYP450. Більш того, при значно вищих (прибл= 080;зно у 300 разів) концентрацo= 0;ях, ніж ті, що спо&= #1089;терігаютьс= ;я in vivo, тенофовір н = 77; інгібував метаболізм препарату in vitro, що опосередкоk= 4;увався будь-якими основними ізоформами CYP4= 50 людини, що беруть участь в біо= 090;рансформац&= #1110;ї препарату (CYP3A4, CYP2D6, CYP2C9, CYP2E1 або CYP1A1/2). Теl= 5;офовіру дизопроксиl= 3;у фумарат в концентрацo= 0;ї 100 мкмоль/л не впливав на будь-які ізо= 092;орми CYP450, за винятко= 084; CYP1A1/2, де спостерігаl= 3;ося незначне (6%), але статистичнl= 6; значуще зме = 85;шення метаболізмm= 1; субстрату CYP1A1/2. З огляду на ц&#= 1110; дані, клінічно значущі взаємодії з = 72; участю тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та лікарських препаратів, що метаболізуn= 2;ться CYP450 малоймовірl= 5;і.

Вив&#= 1077;дення

Тенофоk= 4;ір головним чином виводиться нирками як шляхом фільтрації, так і активною ту = 73;улярною транспортнl= 6;ю системою, пр= 080; цьому після внутрішньоk= 4;енного введення пр = 80;близно 70–80% дози виводиться = 74; незміненомm= 1; вигляді із сечею. Загальний кліренс становить приблизно 230 мл/год/кг (приблизно 300 мл/хв); нирко= ;вий кліренс – приблизно 160 мл/год/кг (бл= ;изько 210 мл/хв), що перевищує швидкість гломерулярl= 5;ої фільтрації. Це вказує на те, що тубулярна секреція є важливою ча = 89;тиною виведення тенофовіру. Після перор = 72;льного прийому остаточний період напі = 74;виведення тенофовіру становить від 12 до 18 годи= ;н.

Дослідж&= #1077;ннями було встановленl= 6;, що шляхом активної тубулярної секреції тенофовіру = 08; вхідний тік до проксимальl= 5;ої канальцевоo= 1; клітини за допомогою транспортеl= 8;ів органічногl= 6; іону людини (hO= AT) 1 та 3 і вихідний ті = 82; до сечі за допомогою резистентнl= 6;го до багатьох препаратів білка 4 (multidrug resistant protein 4 – MRP 4).

Лінійні&= #1089;ть/нелінійl= 5;ість

Показнl= 0;ки фармакокінk= 7;тики тенофовіру = 85;е залежали ві = 76; дози тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату в діапазоні від 75 до 600 мг та не зазнавали впливу повторного введення пр = 80; будь-якому рівні дози.

Вік

Фармако&= #1082;інетичні дослідженнn= 3; за участю па= 094;ієнтів літнього віку (понад 65 років) не проводилисn= 3;.

Стать

Обмежен&= #1110; дані з фармакокінk= 7;тики тенофовіру = 91; жінок вказують на те, що фактор статі не має значного впливу.

Етніч= 085;а належність

Фармако&= #1082;інетика у різних етнічних групах спеціально не досліджуваl= 3;ася.

Засто= 089;ування дітям (віком від 12 до < 18)<= /span>

&#= 1042;ІЛ-1. Стаціонарнo= 0; фармакокінk= 7;тичні показники тенофовіру оцінювалисn= 0; у 8 ВІЛ-інфіко = 74;аних пацієнтів віком від 12 до < 18 років з масою тіла ≥ 35 кг. Середній показник (± СВ) C_max становив 0,38±0,13 мкг/мл, AUC_{tau
– 3,39±1,22 мкг·го&#=
1076;/мл.
Експозиція
тенофовіру
=
91;
пацієнтів}віком від 12 до < 18 рокі&= #1074;, що отримували щоденно 245 мг тенофовіру дизопроксиl= 3;у (у вигляді фумарату), була подібн = 86;ю до експозиції = 91; дорослих пацієнтів, які отримув = 72;ли щоденно 245 мг тенофовіру дизопроксиl= 3;у (у вигляді фумарату)=

Хронічний гепатит B. Вплив тенофовіру = 74; стабільномm= 1; стані на HBV-інф= ;ікованих пацієнтів (віком від 12 до < 18 рокі&= #1074;), які отримували одну пероральну дозу тенофо = 74;іру дизопроксиl= 3;у 245 мг (у вигляді фум = 72;рату), був подібни = 81; до такого у дорослих, як= 110; отримали одну пероральну дозу тенофо = 74;іру дизопроксиl= 3;у 245 мг (у вигляді фумарату).

За участю діте = 81; віком до 12 років та дітей з пору= 096;енням функції нирок фармакологo= 0;чні дослідженнn= 3; застосуванl= 5;я тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату в лікарській формі табле = 90;ок не проводилисn= 3;.

Нирко= 074;і порушення<= /span>

Парамет&= #1088;и фармакокінk= 7;тики тенофовіру = 74;изначалися після застосуванl= 5;я разової доз = 80; 245 мг тенофовіру дизопроксиl= 3;у 40 неінфікова&#= 1085;им ВІЛ та HBV пацієнтам з нирковими порушенням різного ступеня, що визначалисn= 3; відповідно до вихідног = 86; значення кліренсу креатиніну (= 085;ормальна функція нирок – CrCl > 80 мл/хв; легкі поруш = 77;ння – CrCl 50–79 мл/хв; помірні –CrCl 30–= ;49 мл/хв та тяжк&#= 1110; – CrCl 10–29 мл/хв). Порівняно з пацієнтами = 79; нормальною функцією нирок (CrCl > 80 мл/хв) середня екс = 87;озиція (% CV) тенофовіру збільшиласn= 3; з 2 185 (12%) нг·го = 76;/мл до відповідно 3 064 (30%) нг·год/ = 84;л, 6 009 (42%) нг·год/ = 84;л та 15 985 (45%) нг·год/мл m= 1; пацієнтів з легкими, помірними т = 72; тяжкими порушеннямl= 0; функції нирок. Очікується, що збільшення інтервалу між введенням препарату призведе до більш висок = 80;х пікових концентрацo= 0;й в плазмі кро= 074;і та менших рівнів C_min у пацієнтів з нирковими порушеннямl= 0; порівняно з пацієнтами, що мають нормальну функцію нирок. Клінічне значення цього невід = 86;ме.

У пацієнтів з термінальнl= 6;ю стадією ниркової недостатноl= 9;ті (ESRD) (CrCl < 10 мл/хв), які потребувалl= 0; гемодіалізm= 1;, концентрацo= 0;ї тенофовіру між діалізами значно збіл= 00;шувалися протягом 48 годин, досягаючи середнього значення C_max 1 032 нг/мл та середнього значення AUC_0‑48=
h 42 857 нг·год/мл= .

Рекомен&= #1076;овано, щоб інтерва = 83; між введенн= 03;ми тенофовіру дизопроксиl= 3;у в дозі 245 мг (у k= 4;игляді фумарату) бу= 074; змінений у дорослих па = 94;ієнтів із кліренсо = 84; креатиніну < 50 мл/хв і у пацієнтів, які вже мают= 100; ESRD та потребують = 76;іалізу (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та до&#= 1079;и»).

Фармако&= #1082;інетика тенофовіру = 91; пацієнтів, я= 082;і перебуваютn= 0; на гемодіалізo= 0; (кліренс кре= 072;тиніну < 10 мл/хв), та у пацієнтів з ESR= D, стан яких контролюєтn= 0;ся шляхом перитонеалn= 0;ного або іншими формами діалізу, не досліджуваl= 3;ася.

Фармако&= #1082;інетика тенофовіру = 91; педіатричнl= 0;х пацієнтів з нирковою недостатніl= 9;тю не вивчалас= 00;. Немає даних щодо рекомендацo= 0;й з дозування (див. «Спосіб застосуванl= 5;я та дози» і «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Печ&#= 1110;нкові порушення<= /span>

Разову дозу тенофовіру дизопроксиl= 3;у 245 мг признач&#= 1072;ли неінфіковаl= 5;им ВІЛ та HBV дорослим па = 94;ієнтам з різними ступенями печінкових = 87;орушень, що визначалисn= 3; відповідно до класифік = 72;ції Child‑Pugh‑Turcotte. Параметри фармакокінk= 7;тики тенофовіру = 10;стотно не змінювалисn= 3; у пацієнтів = 079; порушеннямl= 0; печінки, що вказувало н = 72; те, що потреби у коригуваннo= 0; дози немає. Середні (% CV) значення C_max та AUC_0-∞ тенофовіру становили 223 (34,8%) нг/мл та 2 050 (50,8%) нг·год/&#= 1084;л відповідно = 91; осіб без печінкових порушень, 289 (46,0%) нг/мл та 2 310 (43,5%) нг·год/&#= 1084;л у осіб з помі&#= 1088;ними порушеннямl= 0; функції печінки та 305 (= 24,8%) нг/мл та 2 740 (44,0%) нг·год/&#= 1084;л у осіб з тяжкими печ= 10;нковими порушеннямl= 0;.

Вну&#= 1090;рішньокліт= инна фармакокінk= 7;тика

У мононуклеаl= 8;них клітинах периферійнl= 6;ї крові людин = 80;, що не відтворюютn= 0;ся, період напі = 74;виведення тенофовіру дифосфату становить приблизно 50 годин, тоді як цей показник у стимульоваl= 5;их фітогемоглn= 2;тиніном PBMCs становив приблизно 10 годин.

Клінічні характерисm= 0;ики.

Показ= 072;ння.

&#= 1030;нфекція ВІЛ-1

Таблетк&= #1080; препарату Віреад для лікування В = 30;Л-1-інфікован= ;их дорослих пацієнтів призначаютn= 0; у комбінаці= 11; з іншими антиретровo= 0;русними препаратамl= 0;.

Таблетк&= #1080; препарату Віреад призначаютn= 0; для лікування ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них дітей віком від 12 до < 18 рокі&= #1074; з резистентнo= 0;стю до нуклеозиднl= 0;х інгібіторіk= 4; зворотної т = 88;анскриптаз&#= 1080; (НІЗТ) або токсичністn= 2;, що виключають застосуванl= 5;я лікарських засобів першої ліні= 11;.

Вибір препарату Віреад для лікування ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них пацієнтів, які проходили лікування антиретровo= 0;русними препаратамl= 0;, повинен засновуватl= 0;ся на індивідуалn= 0;них даних тесту = 74;ання вірусної резистентнl= 6;сті та/або істор= 110;ї лікування пацієнтів.

&#= 1043;епатит В

Препара&= #1090; Віреад призначениl= 1; для лікуван = 85;я хронічного гепатиту B у дорослих із:

·         компе= 085;сованим захворюванl= 5;ям печінки, з оз&#= 1085;аками активної реплікації вірусу, пост= 110;йним підвищенняl= 4; рівня аланінамінl= 6;трансфераз= 080; (АЛТ) в сироватці крові та гістологічl= 5;им проявом активного запалення та/або фіброзу (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»);

·         пі= дтвердженнn= 3;м ламівудиноl= 8;езистентно= 075;о гепатиту В (див. розділи «Побічні реакції» і «Фармакодиl= 5;аміка»);

·         деком= 087;енсованим захворюванl= 5;ям печінки (див. розділи «По = 73;ічні реакції», «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Фармакодиl= 5;аміка»).

Препарk= 2;т Віреад призначениl= 1; для лікуван = 85;я хронічного гепатиту B у д&= #1110;тей віком від 12 до < 18 рокі&= #1074; з:

·            = ;    компе= 085;сованим захворюванl= 5;ям печінки, озн= 072;ками активного захворюванl= 5;я імунної системи, тобто активної реплікації вірусу, і пос&#= 1090;ійним підвищенняl= 4; рівня аланінамінl= 6;трансфераз= 080; (АЛТ) в сироватці крові або гістологічl= 5;им проявом активного запалення с = 77;реднього або тяжкого ступеня та/або фібро= 079;у. Інформацію щодо рішенн= 03; про початок лікування пацієнтів дитячого віку див. у розділах «Спосіб застосуванl= 5;я та дози», «О = 89;обливості застосуванl= 5;я», «Побічl= 5;і реакції» та «Фармакодиl= 5;аміка».<= o:p>

Проти= 087;оказання.<= /span>

Підвище&= #1085;а чутливість до діючої речовини чи до будь-якої з допоміжни = 93; речовин.

Дитячий вік до 12 років= .

Взаєм= 086;дія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій<= /b>.<= o:p>

Дослідж&= #1077;ння взаємодії проведено тільки за участю дорослих.=

Беручи до уваги результати експерименm= 0;ів in vitro та відомий шля = 93; виведення тенофовіру, можна зробити висновок, що ймовірністn= 0; взаємодій, щ= 086; опосередкоk= 4;уються CYP450, за участю тенофовіру та інших лікарських засобів низька.

&#= 1053;е рекомендуєm= 0;ься одночасне застосуванl= 5;я. Віреад не слід застосовувk= 2;ти з іншими лік= 072;рськими засобами, що містять тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарат або тенофовіру алафенамід.

Віреад не слід застосовувk= 2;ти одночасно з = 072;дефовіру дипівоксилl= 6;м.

Дидан= 086;зин. Одночасне застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та диданозину не рекоменд = 91;ється (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та таблицю 1).

Лікар= 089;ькі препарати, щ= 086; виводяться нирками. Оскільки тенофовір головним чином вивод = 80;ться нирками, одночасне застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з лікарськимl= 0; препаратамl= 0;, що зменшуют= 00; ниркову філ= 00;трацію або конкурують за активну канальцеву секрецію шляхом транспортнl= 0;х білків hOAT 1, hOAT 3 або MRP 4 (наприклад з цидофовіроl= 4;), може підвищ = 91;вати концентрацo= 0;ю тенофовіру = 74; сироватці крові та/або лікарських препаратів, що застосовуюm= 0;ься одночасно.=

Застосу&= #1074;ання тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату слід уникат = 80; з одночасни = 84; або недавні = 84; застосуванl= 5;ям нефротоксиm= 5;них лікарських = 79;асобів. Це, наприклад, аміноглікоk= 9;иди, амфотерициl= 5; B, фоскарнет, ганцикловіl= 8;, пентамідин, ванкоміцин, цидофовір т = 72; інтерлейкіl= 5;-2 (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Врахову&= #1102;чи, що такролім може впливати на функцію нирок, рекомендуєm= 0;ься особливий нагляд, якщо він застосовуєm= 0;ься з тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумаратом.=

&#= 1030;нші взаємодії. &#= 1042;заємодії між тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом т = 72; іншими лікарськимl= 0; засобами по = 76;ано нижче в табл= 080;ці 1 (збільшення позначено «↑», зменшен= 085;я – «↓», відсутністn= 0; змін – «↔», двічі на доб= 091; – «b.i.d.» та один раз на добу – «q.d.»).

Таблиця = 1

&#= 1042;заємодії між тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом т = 72; іншими лікарськимl= 0; засобами<= /i>

Лікар&= #1089;ький засіб за напрямками лікування (доза в міліграмах)

Вплив нk= 2; рівні препарату,

середня відсоткова зміна

AUC, C_max, C_min

Реком&= #1077;ндація стосовно одночасног= 086; введення з тенофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, 300 мг

ПРОТИ&= #1030;НФЕКЦІЙНІ

Антир&= #1077;тровірусні= ;

Інгіб&= #1110;тори протеази

Атазана= ;вір/ритонав= 110;р

= (300 q.d./100 q.d.)

Атазана= ;вір:

AUC: ↓ 25%

C_max: ↓ 28%

C_min: ↓ 26%

Тенофов= ;ір:

AUC: ↑ 37%

C_max: ↑ 34%
= C_min: ↑ 29%

= Коригуваннn= 3; дози не рекомендує= 090;ься. Збільшена експозиція тенофовіру може посилю&#= 1074;ати пов’язані з тенофовіро= 084; несприятли= 074;і явища, включаючи ниркові порушення. Слід уважно спостеріга= 090;и за функцією нирок ( = 76;ив. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)= .

Лопінав= ;ір/ритонаві= 088;

= (400 b.i.d./100 b.i.d.)

Лопінав= ;ір/ритонаві= 088;.

Немає істотного впливу на параметри ФК лопінаві&#= 1088;у/ритонавір= ;у.

Тенофов= ;ір:

AUC: ↑ 32%

C_max: ↔

= C_min: ↑ 51%

= Коригуваннn= 3; дози не рекомендує= 090;ься. Збільшена експозиція тенофовіру може посилю&#= 1074;ати пов’язані з тенофовіро= 084; несприятли= 074;і явища, включаючи ниркові порушення. Слід уважно спостеріга= 090;и за функцією нирок ( = 76;ив. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)= .

Дарунав= ;ір/ритонаві= 088;

= (300/100 b.i.d.)

Дарунав= ;ір.

Немає істотного впливу на параметри ФК дарунаві&#= 1088;у/ритонавір= ;у.

Тенофов= ;ір:

AUC: ↑ 22%

= C_min: ↑ 37%

= Коригуваннn= 3; дози не рекомендує= 090;ься. Збільшена експозиція тенофовіру може посилю&#= 1074;ати пов’язані з тенофовіро= 084; несприятли= 074;і явища, включаючи ниркові порушення. Слід уважно спостеріга= 090;и за функцією нирок ( = 76;ив. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)= .

Нукле&= #1086;зидні інгібітори зворотної транскрипт= 072;зи (nucleoside reverse transcriptase inhibitors – NRTIs)

= Диданозин

= Одночасне введення тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату та диданозину призводить до 40–60% підвищ= 077;ння системної експозиції диданозину.

Одночас= ;не застосуван= 085;я тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату та диданозину не рекоменд&#= 1091;ється. (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

= Підвищення системної експозиції диданозину може збільшуват= 080; ризик пов’язаних з диданозин&#= 1086;м несприятли= 074;их явищ. Повідомлял= 086;ся про нечасті, іноді летальні, випадки панкреатит= 091; та лактоацидо= 079;у. Одночасне в&#= 1074;едення тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату та диданозину в дозі 400 мг нk= 2; добу було пов’язано з&#= 1110; значним зменшенням кількості клітин CD4, мож = 83;иво, у зв’язку з міжклітинн= 086;ю взаємодією, що підвищує рівень фосфорильо= 074;аного (тобто активного) диданозину. Зменшення дози дидано&#= 1079;ину до 250 мг, що вводиться разом з тено&= #1092;овіру дизопрокси= 083;у фумаратом, було пов’яз&#= 1072;не з повідомлен= 085;ями про високу частоту вірусологі= 095;но невдалого лікування п&#= 1088;и кількох досліджени= 093; комбінація= 093; для лікуван&#= 1085;я ВІЛ-1-інфекці= ї.

= Адефовіру дипівоксил

= AUC: ↔

= C_max: ↔

= Тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат не с&= #1083;ід вводити одночасно з адефовіру дипівоксил= 086;м (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)= .

= Ентекавір

AUC: ↔

= C_max: ↔

= Не було клінічно значущих фармакокін= 077;тичних взаємодій, якщо тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат вводився одночасно з ентекавіро= 084;.

Антив&= #1110;русні препарати при гепатиті типу С

Ледіпасвo= 0;р/софосбуві&#= 1088;

(90 мг/400 мг q.d.) + атазанавір/&#= 1088;итонавір

(300 мг q.d./100 мг&nb= sp;q.d.) + емтрицитаб= 110;н/тенофовір= у дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = мг/300 мг q.d.)¹

Ледіпас= ;вір:

AUC: ↑ 96%

C_max: ↑ 68%

C_min: ↑ 118%

Софосбу= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

GS-331007²:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↑ 42%

Атазана= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↑ 63%

Ритонав= ;ір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↑ 45%

Емтрици= ;табін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофов= ;ір:

AUC: ↔

C_max: ↑ 47%

C_min: ↑ 47%

Підвищ= 077;на концентрац= 110;я тенофовіру в плазмі внаслідок одночасног= 086; застосуван= 085;я тенофовір= ;у дизопрокси= 083;у фумарату, ледіпасвір= 091;/софосбувір= у та атазанавір= 091;/ритонавіру може посилювати побічні реакції, пов'язані з = тенофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи ниркові розлади. Безпеку те&#= 1085;офовіру дизопрокси= 083;у фумарату при застосуван= 085;і з ледіпасвір= 086;м/софосбуві= ром та фармакокін= 077;тичним підсилювач= 077;м (наприклад ритонавіро= 084; або кобіцистат= 086;м) не встановлен= 086;.

Цю комбінацію потрібно використов= 091;вати за умови частого контролю за функцією нирок, якщо інші варіанти лікування відсутні (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Ледіпасвo= 0;р/софосбуві&#= 1088;

(90 мг/400 мг q.d.) + дарунавір/р&#= 1080;тонавір

(800 мг q.d./100 мг&nb= sp;q.d.) + емтрицитаб= 110;н/тенофовір= у дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = мг/300 мг q.d.)¹

Ледіпас= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Софосбу= ;вір:

AUC: ↓ 27%

C_max: ↓ 37%

GS-331007²:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Дарунав= ;ір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Ритонав= ;ір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↑ 48%

Емтрици= ;табін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофов= ;ір:

AUC: ↑ 50%

C_max: ↑ 64%

C_min: ↑ 59%

Підвищ= 077;на концентрац= 110;я тенофовіру в плазмі внаслідок одночасног= 086; застосуван= 085;я тенофовір= ;у дизопрокси= 083;у фумарату, ледіпасвір= 091;/софосбувір= у та дарунавіру/&#= 1088;итонавіру може посилювати побічні реакції, пов'язані з = тенофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи ниркові розлади. Безпеку те&#= 1085;офовіру дизопрокси= 083;у фумарату при застосуван= 085;і з ледіпасвір= 086;м/софосбуві= ром та фармакокін= 077;тичним підсилювач= 077;м (наприклад ритонавіро= 084; або кобіцистат= 086;м) не встановлен= 086;.

Цю комбінацію потрібно використов= 091;вати за умови частого контролю за функцією нирок, якщо інші варіанти лікування відсутні (див. розділ «= ;Особливост= 10; застосуван= 085;я»).

Ледіпасвo= 0;р/софосбуві&#= 1088;

(90 мг/400 мг q.d.) + ефавіренз/е&#= 1084;трицитабін/ тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(600 = мг/200 мг/300 мг q.d.)

Ледіпас= ;вір:

AUC: ↓ 34%

C_max: ↓ 34%
C_min: ↓ 34%

Софосбу= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

GS-331007²:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Ефавіре= ;нз:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Емтрици= ;табін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофов= ;ір:

AUC: ↑ 98%

C_max: ↑ 79%

= C_min: ↑ 163%

Коригу= 074;ання дози не рекомендує= 090;ься.= Збіль&= #1096;ення дози тенофовіру може посилити по&#= 1073;ічні реакції, пов'язані з = тенофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи ураження нирок. Функцію нирок слід ретельно контролюва= 090;и (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Ледіпасвo= 0;р/софосбуві&#= 1088;

(90 мг/400 мг q.d.) + емтрицитаб= 110;н/рилпівіри= н/ тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = мг/25 мг/300 мг q.d.)

Ледіпас= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Софосбу= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

GS-331007²:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Емтрици= ;табін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Рилпіві= ;рин:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофов= ;ір:

AUC: ↑ 40%

C_max: ↔

C_min: ↑ 91%

Коригу= 074;ання дози не рекомендує= 090;ься.= Збіль&= #1096;ення дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов'язані з = тенофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи ураження нирок. Функцію нирок слід ретельно контролюва= 090;и (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Ледіпасвo= 0;р/софосбуві&#= 1088;

(90 мг/400 мг q.d.) + долутеграв= 110;р (50 мг q.d.) + емтрицитаб= 110;н/тенофовір= у дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = мг/300 мг q.d.)

Софосбу= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

GS-331007²:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Ледіпас= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Долутег= ;равір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Емтрици= ;табін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофов= ;ір:

AUC: ↑ 65%

C_max: ↑ 61%

C_min: ↑ 115%

Коригу= 074;ання дози не рекомендує= 090;ься.= Збіль&= #1096;ення дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов'язані з = тенофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включ= ;аючи ураження нирок. Функцію нирок слід р&= #1077;тельно контролюва= 090;и (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Софосбувo= 0;р/велпатасв&#= 1110;р

(400 мг/100 мг q.d.) + атазанавір/&#= 1088;итонавір

(300 мг q.d./100 мг&nb= sp;q.d.) + емтрицитаб= 110;н/тенофовір= у дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = мг/300 мг q.d.)¹

Софосбу= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

GS-331007²:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↑ 42%

Велпата= ;свір:

AUC: ↑ 142%

C_max: ↑ 55%

C_min: ↑ 301%

Атазана= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↑ 39%

Ритонав= ;ір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↑ 29%

Емтрици= ;табін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофов= ;ір:

AUC: ↔

C_max: ↑ 55%

C_min: ↑ 39%

Підвищ= 077;на концентрац= 110;я тенофовіру в плазмі внаслідок одночасног= 086; застосуван= 085;я тенофовір= ;у дизопрокси= 083;у фумарату, софосбувір= 091;/велпатасві= ру та атазанавір= 091;/ритонавіру може посилювати побічні реа&#= 1082;ції, пов'язані з = тенофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи ниркові розлади. Безпеку те&#= 1085;офовіру дизопрокси= 083;у фумарату при застосуван= 085;і з софосбувір= 086;м/велпатасв= іром та фармакокін= 077;тичним підсилювач= 077;м (наприклад ритонавіро= 084; або кобіцистат= 086;м) не встановлен= 086;.

Цю комбінацію потрібно використов= 091;вати за умови частого контролю за функцією нирок (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Софосбувo= 0;р/велпатасв&#= 1110;р

(400 мг/100 мг q.d.) + дарунавір/р&#= 1080;тонавір

(800 мг q.d./100 мг&nb= sp;q.d.) + емтрицитаб= 110;н/тенофовір= у дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = мг/300 мг q.d.)¹

Софосбу= ;вір:

AUC: ↓ 28%

C_max: ↓ 38%

GS-331007²:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Велпата= ;свір:

AUC: ↔

C_max: ↓ 24%

C_min: ↔

Дарунав= ;ір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Ритонав= ;ір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Емтрици= ;табін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофов= ;ір:

AUC: ↑ 39%

C_max: ↑ 55%

C_min: ↑ 52%

Підвищ= 077;на концентрац= 110;я тенофовіру в плазмі внаслідок одночасног= 086; застосуван= 085;я тенофовір= ;у дизопрокси= 083;у фумарату, софосбувір= 091;/велпатасві= ру та дарунавіру/&#= 1088;итонавіру може посилювати побічні реакції, пов'язані з = тенофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи ниркові розлади. Безпеку те&#= 1085;офовіру дизопрокси= 083;у фумарату при застосуван= 085;і з софосбувір= 086;м/велпатасв= іром та фармакокін= 077;тичним підсилювач= 077;м (наприклад ритонавіро= 084; або кобіцистат= 086;м) не встановлен= 086;.

Цю комбінацію потрібно використов= 091;вати за умови частого контролю за функцією нирок (див. ро= ;зділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Софосбувo= 0;р/велпатасв&#= 1110;р

(400 мг/100 мг q.d.) + лопінавір/р&#= 1080;тонавір

(800 мг/200 мг q.d.) + емтрицитаб= 110;н/тенофовір= у дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = мг/300 мг q.d.)

Софосбу= ;вір:

AUC: ↓ 29%

C_max: ↓ 41%

GS-331007²:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Велпата= ;свір:

AUC: ↔

C_max: ↓ 30%
C_min: ↑ 63%

Лопінав= ;ір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Ритонав= ;ір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Емтрици= ;табін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофов= ;ір:

AUC: ↔

C_max: ↑ 42%

C_min: ↔

Підвищ= 077;на концентрац= 110;я тенофовіру в плазмі внаслідок одночасног= 086; застосуван= 085;я тенофовір= ;у дизопрокси= 083;у фумарату, софосбувір= 091;/велпатасві= ру та лопінавіру/&#= 1088;итонавіру може посилювати побічні реакції, пов'язані з = тенофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи ниркові розлади. Безпеку те&#= 1085;офовіру дизопрокси= 083;у фумарату при застосуван= 085;і з софосбувір= 086;м/велпатасв= іром та фармакокін= 077;тичним підсилювач= 077;м (наприклад ритонавіро= 084; або кобіцистат= 086;м) не встановлен= 086;.

Цю комбінацію потрібно використов= 091;вати за умови частого контролю за функцією нирок (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Софосбувo= 0;р/велпатасв&#= 1110;р

(400 мг/100 мг q.d.) + ралтеграві= 088;

(400 мг b.i.d.) + емтрицитаб= 110;н/тенофовір= у дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = мг/300 мг q.d.)

Софосбу= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

GS-331007²:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Велпата= ;свір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Ралтегр= ;авір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↓ 21%

Емтрици= ;табін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофов= ;ір:

AUC: ↑ 40%

C_max: ↑ 46%

C_min: ↑ 70%

Коригу= 074;ання дози не рекомендує= 090;ься.= Збіль&= #1096;ення дози тенофовіру може посилити побічні реа&#= 1082;ції, пов'язані з = тенофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи ураження нирок. Функцію нирок слід ретельно контролюва= 090;и (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

С= 086;фосбувір/ве= лпатасвір/ воксилапре= 074;ір (400 мг/100 мг/ 100 мг + 100 мг q.d.)^{3
+ дарунавір (800&nb=
sp;мг
q.d.) + ритонавір
(100 мг q.d.) +
емтрицитаб=
110;н/тенофовір=
у
дизопрокси=
083;у
фумарат
(200 мг/300 мг q.d.)}

Софосбу= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↑ 30%

C_min: N/A

GS-331007²:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: N/A

Велпата= ;свір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Воксила= ;превір:

AUC: ↑ 143%

C_max: ↑ 72%

C_min: ↑ 300%

Дарунав= ;ір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↓ 34%

Ритонав= ;ір:

AUC: ↑ 45%

C_max: ↑ 60%

C_min: ↔

Емтрици= ;табін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофов= ;ір:

AUC: ↑ 39%

C_max: ↑ 48%

C_min: ↑ 47%

Підвищ= 077;на концентрац= 110;я тенофовіру в плазмі внаслідок одночасног= 086; застосуван= 085;я тенофовір= ;у дизопрокси= 083;у фумарату, софосбувір= 091;/велпатасві= ру/воксилап = 88;евіру та дарунавіру/&#= 1088;итонавіру може посилювати побічні реакції, пов'язані з = тенофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи ниркові розлади. Безпеку те&#= 1085;офовіру дизопрокси= 083;у фумарату при застосуван= 085;і з софосбувір= 086;м/велпатасв= іром/воксил = 72;превіром та фармакокін= 077;тичним підсилювач= 077;м (наприклад ритонавіро= 084; або кобіцистат= 086;м) не встановлен= 086;.

Цю комбінацію потрібно використов= 091;вати за умови частого контролю за функцією нирок (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Софосбувo= 0;р/велпатасв&#= 1110;р

(400 мг/100 мг q.d.) + ефавіренз/е&#= 1084;трицитабін/ тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(600 = мг/200 мг/300 мг q.d.)

Софосбу= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↑ 38%

GS-331007²:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Велпата= ;свір:

AUC: ↓ 53%

C_max: ↓ 47%
C_min: ↓ 57%

Ефавіре= ;нз:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Емтрици= ;табін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофов= ;ір:

AUC: ↑ 81%

C_max: ↑ 77%

C_min: ↑ 121%

Очікує= 090;ься, що одночасне застосуван= 085;я софосбувір= 091;/велпатасві= ру та ефавірензу знизить концентрац= 110;ю в плазмі велпатасві= 088;у. Не рекомендує= 090;ься супутнє введення софосбувір= 091;/велпатасві= ру як частини схем лікува&#= 1085;ня, що містять ефавіренз.

Софосбувo= 0;р/велпатасв&#= 1110;р

(400 мг/100 мг q.d.) + емтрицитаб= 110;н/рилпівіри= н /тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(200 = мг/25мг/300 мг q.d.)

Софосбу= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↔

GS-331007²:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Велпата= ;свір:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Емтрици= ;табін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Рилпіві= ;рин:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофов= ;ір:

AUC: ↑ 40%

C_max: ↑ 44%

C_min: ↑ 84%

Коригу= 074;ання дози не рекомендує= 090;ься.= Збіль&= #1096;ення дози тенофовіру може посилити побічні реакції, пов'язані з = тенофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом, включаючи ураження нирок. Функцію нирок слід ретельно контролюва= 090;и (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Софосбувo= 0;р

(400 мг q.d.) + ефавіренз/е&#= 1084;трицитабін /тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(600 = мг/200 мг/300 мг q.d.)

Софосбу= ;вір:

AUC: ↔

C_max: ↓ 19%

GS-331007²:

AUC: ↔

C_max: ↓ 23%

Ефавіре= ;нз:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Емтрици= ;табін:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_min: ↔

Тенофов= ;ір:

AUC: ↔

C_max: ↑ 25%

C_min: ↔

Коригу= 074;ання дози не потр&= #1110;бне.=

¹ Дані, отримані пр = 80; одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з ледіпасвірl= 6;м/софосбуві&#= 1088;ом. Послідовне введення (через 12 годин) дало подібні рез = 91;льтати.

²Переважаю = 95;ий циркулюючиl= 1; метаболіт софосбувірm= 1;.

³Досліджен = 85;я проводилосn= 3; з додатково= 02; дозою воксилапреk= 4;іру 100 мг для досягнення експозицій воксилапреk= 4;іру, очікуваних = 91; пацієнтів, інфікованиm= 3; вірусом гепатиту С.=

Дослі= 076;ження, проведені з іншими лікарськимl= 0; засобами. Не спостерігаl= 3;ося клінічно значущих фа = 88;макокінети&#= 1095;них взаємодій, якщо тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат вводився одночасно з емтрицитабo= 0;ном, ламівудиноl= 4;, індинавіроl= 4;, ефавірензоl= 4;, нельфінавіl= 8;ом, саквінавірl= 6;м (підсилений ритонавіроl= 4;), метадоном, рибавіриноl= 4;, рифампіцинl= 6;м, такролімом та гормональнl= 0;м контрацептl= 0;вом норгестимаm= 0;ом/етинілес&#= 1090;радіолом.

Тенофов&= #1110;ру дизопроксиl= 3;у фумарат потрібно пр = 80;ймати з їжею, оскільки їж = 72; підвищує біологічну доступністn= 0; тенофовіру (див. розділ «&= #1060;армакокіне= ;тика»).

Особли = 74;ості застосуванl= 5;я.

З = 72;гальні

Пер&#= 1077;д тим як розпочинатl= 0; терапію теl= 5;офовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, аналіз на антитіла до ВІЛ слід запропонувk= 2;ти всім HBV-інфіко= ваним пацієнтам (див. нижче «Супут= 085;є інфікуваннn= 3; ВІЛ-1 та гепатитом B&ra= quo;).

Г&#= 1077;патит B. Пацієнти мають бути поінформовk= 2;ні про відсутн= 10;сть доказів тог = 86;, що тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат запобігає ризику пере = 76;ачі HBV іншим особам шляхом статевого контакту аб = 86; потрапляннn= 3; у кров. Слід продовжуваm= 0;и вживати відповідниm= 3; запобіжних заходів.

Одноч= 072;сне застосуванl= 5;я з іншими лікарськимl= 0; засобами<= /u>

-      =     Віреа= 076; не слід застосовувk= 2;ти з іншими лік= 072;рськими засобами, що містять тен = 86;фовіру дизопроксиl= 3;у фумарат або тенофовіру алафенамід.

-      =     Віреа= 076; не слід застосовувk= 2;ти одночасно з = 072;дефовіру дипівоксилl= 6;м.

-      =     Не рекомендуєm= 0;ься одночасне застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та = 076;иданозину (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

П = 86;трійна терапія з нуклеозидаl= 4;и/нуклеотид&#= 1072;ми

Надходи&= #1083;и повідомленl= 5;я про високу частоту вірусологіm= 5;но невдалого лікування т = 72; появу резистентнl= 6;сті на ранній стадії у ВІЛ-&#= 1087;ацієнтів, якщо тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат поє = 76;нувався з ламівудиноl= 4; та абакавіром, = 072; також з ламівудиноl= 4; та диданозиноl= 4; з частотою введення 1 раз на добу.

Вплив на нирки та кістки у дорослих<= /u>

Вплив на функцію нирок

Тенофов&= #1110;р головним чином виводиться нирками. Надходили повідомленl= 5;я про ниркову = 085;едостатніс&= #1090;ь, ниркові порушення, підвищений рівень креатиніну, гіпофосфатk= 7;мію та проксима = 83;ьну тубулопатіn= 2; (включаючи синдром Фан = 82;оні) при застосуванl= 5;і тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату в клінічній практиці (див. розділ «Побічні реакції»).

&#= 1050;онтроль функції нирок

Рекомен&= #1076;ується проведення розрахунку кліренсу креатиніну = 74; усіх пацієнтів д = 86; початку лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом т = 72; перевірка функції нирок (кліре= 085;с креатиніну та рівень фосфату в сироватці) через періо = 76; від двох до чотирьох ти= ;жнів лікування, через 3 місяці лікування, k= 2; потім кожні 3&#= 8211;6 місяців у пацієнтів, які не мають факторів ризику розвитку ниркових порушень. У пацієнтів з підвищеним ризиком порушення ниркової функції необхідно проводити б= 10;льш часті перевірки функції нирок.

Лікуван&= #1085;я захворюванn= 0; нирок

Яl= 2;що рівень фосфату у сироватці крові < 1,5 мг/д= 083; (0,48 ммоль/л) абl= 6; кліренс креатиніну зменшений д = 86; < 50 мл/хв, у будь-якого дорослого п = 72;цієнта, який отриму= 08; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, слі= 076; провести повторну оцінку функції нирок протягом 1 тижня, включаючи визначення рівня глюко = 79;и в крові, калію в кров= 110; та концентрацo= 0;ї глюкози в сечі (див. розділ «Поб= ;ічні реакції», проксимальl= 5;а тубулопатіn= 3;). Потрібно та = 82;ож розглянути необхіднісm= 0;ь відміни лік = 91;вання тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом для доросли = 93; пацієнтів з= 10; зменшенням кліренсу кр = 77;атиніну до < 50 мл/хв або зменшенням рівня фосфа = 90;у в сироватці крові до < 1,0 мг/дл (0,32 ммоль/л). Перери&= #1074;ання лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом також слід розглядати = 74; разі прогресуючl= 6;го зниження функції нирок, якщо не було виявлено жодної іншо= 11; причини.

&#= 1054;дночасне застосуванl= 5;я і ризик ниркової то = 82;сичності

Слід уникати застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з одночасним або нещодав = 85;ім застосуванl= 5;ям нефротоксиm= 5;них лікарських засобів (наприклад аміноглікоk= 9;идів, амфотерициl= 5;у B, фоскарнету, ганцикловіl= 8;у, пентамідинm= 1;, ванкоміцинm= 1;, цидофовіру та інтерлейкіl= 5;у-2). Якщо одночасногl= 6; застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та нефротоксиm= 5;них засобів уни = 82;нути неможливо, слід щотижн= 03; перевіряти = 92;ункцію нирок.

Випадк = 80; гострої ниркової недостатноl= 9;ті після початку прийому високих доз нестероїднl= 0;х протизапалn= 0;них препаратів (НПЗП) або декількох НПЗП були зареєстровk= 2;ні у пацієнтів, які отримували тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, і у пацієнтів з факторами р = 80;зику порушення функції нирок. У разі супутнього = 87;рийому Віреаду з НПЗП нирков = 91; функцію нео = 73;хідно контролюваm= 0;и належним чином.

Бі = 83;ьш високий ризик ниркової недостатноl= 9;ті був зареєстровk= 2;ний у пацієнтів, які отримую = 90;ь тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат у поєднанні з посиленим ритонавіроl= 4; або кобіцистатl= 6;м інгібітороl= 4; протеази. Потрібно проводити р = 77;тельний моніторинг функції нирок у цих п&#= 1072;цієнтів (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими ліка = 88;ськими засобами та інші види взаємодій»). У пацієнтів = 079; факторами ризику порушення функції нирок слід ретельно оцінити супутній пр = 80;йом тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з п= 086;силеним інгібітороl= 4; протеази.=

Не було проведено клінічних оцінок тено = 92;овіру дизопроксиl= 3;у фумарату у пацієнтів, я= 082;і отримують лікарські засоби, що виводяться тим самим шляхом – нирками, включаючи транспортнo= 0; білки транс = 87;ортерів органічних іонів людин = 80; (human organic anion transporter – hOAT) 1 та 3 або MRP 4 (наприклад цидофовір ― відомий нефротоксиm= 5;ний лікарський засіб). Ці нир&= #1082;ові транспортнo= 0; білки можут= 00; бути причин = 86;ю тубулярної секреції та частково ниркового виведення тенофовіру = 10; цидофовіру. Тому фармак = 86;кінетика лікарських засобів, які виводяться тим самим нирковим шляхом, включаючи транспортнo= 0; білки hOAT 1 та 3 або MRP 4, може змінюватисn= 3; у разі одночасногl= 6; введення. Якщо тільки немає нагальної необхідносm= 0;і, одночасне застосуванl= 5;я лікарських засобів, що виводяться однаково нирковим шляхом, не рекомендуєm= 0;ься. Якщо такого застосуванl= 5;я уникнути неможливо, слід щотижнево перевіряти функцію нирок (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Порушення функції нирок

Нирк= ова безпека при прийомі тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату вивчалась дуже обмеже = 85;о у дорослих пацієнтів з порушеною ф = 91;нкцією нирок (кліренс креатиніну < 80 мл/хв).

&#= 1044;орослі пацієнти з кліренсом креатиніну < 50 мл/хв, включаючи пацієнтів н = 72; гемодіалізo= 0;

Є обмежені дані про безпеку застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату пацієнтам з порушенням функції нирок. Тому тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат слі = 76; призначати тільки в том= 091; випадку, кол= 080; потенційна користь від лікування переважає потенційні ризики. Пацієнтам з гострою нир = 82;овою недостатніl= 9;тю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) і пацієнтам, які потребують гемодіалізm= 1;, застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату не рекомендуєm= 0;ься. Якщо немає а= 083;ьтернативи лікування, потрібно відкоригувk= 2;ти інтервал дозування і проводити р = 77;тельний моніторинг ниркової функції (див. &= #1088;озділи «Спосіб застосуванl= 5;я та дози» і «Ф&#= 1072;рмакокінет= ика»).

Вплив на кістки

Кістков&= #1110; аномалії, такі як остеомаляцo= 0;я, що можуть проявлятисn= 3; у вигляді постійного або наростаючоk= 5;о болю в кістках і як= 110; нечасто можуть спричиняти переломи, можуть бути пов’язані з проксимальl= 5;ою нирковою тубулопатіn= 8;ю, викликаною тенофовіру дизопроксиl= 3;ом (див. розділ «Побічні реакції»).

Тенофов&= #1110;ру дизопроксиl= 3;у фумарат також може спричинити зменшення мінеральноo= 1; щільності кістки (МЩК). У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів під час 144-тижневого контрольовk= 2;ного клінічного дослідженнn= 3;, в якому порі= 074;нювали дію тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату із ставудином = 91; комбінації = 79; ламівудиноl= 4; та ефавірензоl= 4; у дорослих пацієнтів, які раніше н= 077; приймали антиретровo= 0;русні препарати, в обох експерименm= 0;альних групах спостерігаl= 3;и невелике зменшення м= 10;неральної щільності кістки стегна та хребта. За 144 тижні змен&#= 1096;ення МЩК хребта т= 072; зміни біомаркеріk= 4; кістки були значно більшими в групі, яка отримувала тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат. Зменшення мінеральноo= 1; щільності кісток стегна були значно більшими в цій групі до 96 тижнів. Проте після 144 тижнів дослідженнn= 3; не спостері = 75;али підвищеногl= 6; ризику переломів або свідчен= 00; клінічно істотних відхилень від норми стану кісто = 82;.

В інших дослідженнn= 3;х (проспектив = 85;их та перехрес = 85;их) найбільш виражене зниження МЩ = 50; спостерігаl= 3;ося у пацієнтів, які отримували тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат як частину схеми лікування, щ= 086; містить посилений інгібітор протеази. За= 075;алом з огляду на кісткові аномалії, пов’язані з = 090;енофовіру дизопроксиl= 3;ом, й обмежені дані за тривалий період про вплив тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату на здоров’я кісток і ризик переломів необхідно розглянути = 72;льтернатив&#= 1085;і схеми лікування для пацієнт= 10;в з остеопорозl= 6;м, які мають високий риз = 80;к переломів. Якщо виника= 08; підозра на кісткові аномалії, то слід отримати відповідні консультацo= 0;ї.

Вплив на нирки та кістки в педіатричнo= 0;й популяції<= /span>

Існують невизначенl= 6;сті, пов'язані з довгострокl= 6;вими ефектами кісткової і ниркової токсичностo= 0;. Крім того, оборотністn= 0; ниркової токсичностo= 0; не може бути повністю вс = 90;ановлена. Тому рекомендуєm= 0;ься мультидисцl= 0;плінарний підхід, щоб адекватно зважити на індивідуалn= 0;ній основі співвідношk= 7;ння користі/риз = 80;ку від лікування, прийняти рішення щод = 86; проведення відповідноk= 5;о моніторингm= 1; під час лікування (в тому числі р= 110;шення припинення лікування), а також розгл= 03;нути питання про необхіднісm= 0;ь застосуванl= 5;я дієтичних добавок.

Вплив на нирки

У ході клінічних досліджень = 91; ВІЛ-інфіков = 72;них дітей віком від 2 до < 12 років повідомлялl= 6;ся про побічні реакції з боку нирок, що супровод = 78;уються проксимальl= 5;ою нирковою ту = 73;улопатією (див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Фармако = 76;инаміка»).

Моніторинг функції нирок

Функцію нирок (кліренс креатиніну сироватки і фосфату) слі= 076; оцінювати д = 86; початку лік = 91;вання, а також проводити моніторинг під час лікування, я= 082; і у дорослих (див. вище).

Лo= 0;кування порушень функції нирок

Якщо рівень фосфату у сироватці підтверджуn= 8;ться на рівні < 3,0 мг/дл (0,96 ммоль/л) у будь-якого педіатричнl= 6;го пацієнта, який отриму= 08; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, ниркову функцію слі = 76; перевіряти протягом одного тижн= 03;, включаючи вимірюваннn= 3; рівня глюкози в крові, рівня калію в кров= 110; і концентрацo= 0;ї глюкози в се= 095;і (див. розділ «Побічні реакції», проксимальl= 5;а тубулопатіn= 3;). При підозрі або виявлен = 85;і аномалії нирок необхідно звернутися до нефролог = 72;, щоб розглянути можливість = 87;ереривання лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом. Перериваннn= 3; лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом також слід розглядати = 91; разі прогресуваl= 5;ня зниження ниркової функції, якщ= 086; не було виявлено жо = 76;ної іншої причини.

&#= 1054;дночасне застосуванl= 5;я і ризик розв= 080;тку ниркової токсичностo= 0;

Дивітьс&= #1103; вище рекомендацo= 0;ї для доросли = 93;.

Нl= 0;ркова недостатніl= 9;ть

Зас= 090;осування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату не рекомендуєm= 0;ься дітям з нирковою недостатніl= 9;тю (див. розділ <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&l= aquo;Спосіб застосуванl= 5;я та дози»), тому не слід призначати лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом таким педіатричнl= 0;м пацієнтам. Дітям, у яких розвиваєтьl= 9;я ниркова недостатніl= 9;ть при терапії тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, лікування слід припинити.=

Вплив на кістки=

Віреад може спричинити зниження МЩ = 50;. Вплив змін МЩК, пов'язаних з прийомом тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату, на довгострокl= 6;ве здоров'я кістки і майбутній ризик переломів є = 085;евизначени&= #1084; (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»).

Якщо виявлені аб = 86; підозрюютьl= 9;я аномалії кі = 89;тки у дітей, потрібно звернутися за консульт = 72;цією до ендокринолl= 6;га та/або нефролога.=

Хвороби печінки<= /span>

Дані стосовно безпеки та ефективносm= 0;і для пацієнтів з пересадженl= 6;ю печінкою дуже обмеже = 85;і.

Дані з безпеки та ефективносm= 0;і прийому тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату дл= 03; пацієнтів, інфікованиm= 3; гепатитом В, з декомпенсоk= 4;аним захворюванl= 5;ям печінки та ступенем > 9 за класифікацo= 0;єю Child-Pugh-Turcotte, обмеженo= 0;. Такі пацієнти мають більш високий ризик серйозних побічних реакцій з бо= 082;у печінки та нирок. Тому в цій популяції пацієнтів гепатобіліk= 2;рні та ниркові параметри потрібно контролюваm= 0;и більш уважн = 86;.

Загос= 090;рення гепатиту<= /i>

Загостр = 77;ння під час лікування.= Спонтанні загостреннn= 3; хронічного гепатиту типу B є відносно частими та характеризm= 1;ються тимчасовим підвищенняl= 4; рівня алані = 85;амінотранс&#= 1092;ерази (АЛТ) в сирова&= #1090;ці крові. Після початку антивіруснl= 6;го лікування у деяких пацієнтів рівень АЛТ в сироватці крові може підвищуватl= 0;ся (див. розділ «Побічні реакції»). У пацієнтів і = 79; компенсоваl= 5;им захворюванl= 5;ям печінки ці підвищення рівня АЛТ в сироватці крові взага = 83;і не супровод = 78;уються підвищенняl= 4; концентрацo= 0;ї білірубіну = 74; сироватці крові або печінковою декомпенсаm= 4;ією. Пацієнти з цирозом печ= 10;нки мають підвищений ризик печінкової = 76;екомпенсац&#= 1110;ї після загостреннn= 3; гепатиту, а отже, за ними слід уважно спостерігаm= 0;и під час лікування.=

Загостр = 77;ння після припинення лікування.= Також повідомлялl= 6;ся про гострий напад гепат = 80;ту у пацієнтів, які припинили лікування гепатиту B. Загостреннn= 3; після лікування з = 74;ичайно пов’язані з підвищенняl= 4; ДНК HBV, і більшo= 0;сть із них виявляютьсn= 3; самообмежеl= 5;ими. Проте повідомлялl= 6;ся про тяжкі загостреннn= 3;, включаючи летальні випадки. Протягом 6 м= 10;сяців після припинення лікування гепатиту В слід кожног = 86; місяця контролюваm= 0;и функціоналn= 0;не становище печінки за клінічними та лабораторнl= 0;ми показникамl= 0;. У разі необхідносm= 0;і можливе поновлення лікування гепатиту B. Для пацієнтів з розвиненим захворюванl= 5;ям печінки або цирозом припинення лікування н = 77; рекомендуєm= 0;ься, оскільки загостреннn= 3; гепатиту після лікування може призво = 76;ити до печінкової декомпенсаm= 4;ії.

У пацієнтів з декомпенсоk= 4;аним захворюванl= 5;ям печінки загостреннn= 3; гепатиту є особливо серйозними, = 072; іноді летальними.

Супутнє інфікуваннn= 3; гепатитом C або D. Дані стосовно ефективносm= 0;і тенофовіру = 76;ля пацієнтів і = 79; супутнім інфікуваннn= 3;м вірусом гепатиту C або D відсутні.

Супут= 085;є інфікуваннn= 3; ВІЛ-1 та гепатитом B. &= #1059; зв’язку з ризиком розвитку ВІЛ-резисте = 85;тності пацієнтам і = 79; супутнім інфікуваннn= 3;м ВІЛ/HBV тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат слі = 76; застосовувk= 2;ти тільки як частину від = 87;овідної антиретровo= 0;русної комбінованl= 6;ї схеми. Пацієнти, у я&#= 1082;их раніше були порушення функції печінки, включаючи хронічний активний гепатит, маю= 090;ь підвищену частоту порушень функції печ= 10;нки під час комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії (КАРТ), і за ними слід спостерігаm= 0;и відповідно до стандартноo= 1; практики. Якщо є доказ= 080; погіршення перебігу хвороби печ= 10;нки у таких пацієнтів, слід розглянути питання про необхіднісm= 0;ь перерви в лікуванні або відміни лікування. Проте слід відмітити, щ= 086; підвищення рівня АЛТ може бути частиною кліренсу у хворих на вірусний гепатит В пі= 076; час лікування тенофовіроl= 4; (див. вище «Загостренl= 5;я гепатиту»).

Засто= 089;ування з певними антивіруснl= 0;ми препаратамl= 0; при вірусі гепатиту С=

При застосуванl= 5;і тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з ледіпасвірl= 6;м/софосбуві&#= 1088;ом, софосбувірl= 6;м/велпатасв&#= 1110;ром або софосбу = 74;іром/велпат&= #1072;свіром/вокl= 9;илапревіро= 084; спостерігаn= 8;ться підвищення концентрацo= 0;ї тенофовіру = 74; плазмі, особливо коли застосуватl= 0; разом зі схемою лікування ВІЛ, що містить тен = 86;фовіру дизопроксиl= 3;у фумарат та фармакокінk= 7;тичний підсилювач (ритонавір або кобіцис = 90;ат). Безпеку застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з ледіпасвірl= 6;м/софосбуві&#= 1088;ом, софосбувірl= 6;м/велпатасв&#= 1110;ром або софосбувірl= 6;м/велпатасв&#= 1110;ром/воксила= ;превіром та фармакок= 10;нетичним підсилювачk= 7;м не встановл = 77;но. Необхідно враховуватl= 0; потенційні = 88;изики та переваги, пов'язані з одночасним застосуванl= 5;ям ледіпасвірm= 1;/софосбувір&#= 1091;, софосбувірm= 1;/велпатасві&#= 1088;у або софосбувірm= 1;/велпатасві&#= 1088;у/воксилапр= ;евіру з тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумаратом, призначеноk= 5;о у поєднанні зі стимульо = 74;аним ВІЛ інгібітороl= 4; протеази (наприклад атазанавірl= 6;м або дарунавіроl= 4;), особливо у пацієнтів з підвищеним ризиком порушення функції нир = 86;к. Пацієнтів, які отримують ледіпасвір/ = 89;офосбувір, софосбувір/ = 74;елпатасвір або софосбу = 74;ір/велпатас&= #1074;ір/воксилаl= 7;ревір разом із тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом у = 087;оєднанні зі стимульо = 74;аним ВІЛ інгібітороl= 4; протеази, сл= 110;д контролюваm= 0;и щодо виникнення побічних реакцій, пов'язаних з тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом.=

Парам= 077;три маси тіла та метаболізмm= 1;

Під час антиретровo= 0;русної терапії у пацієнтів можна спостерігаm= 0;и збільшення маси тіла та рівня ліпідів і глюкози в крові. Такі зміни можут= 00; бути частково пов'язані як із терапією так і зі способом життя. Щодо ліпідів, у деяких випадках є докази впливу ліку = 74;ання, тоді як щодо збільшення маси тіла не= 084;ає суттєвих доказів, що стосуються цього для будь-якого конкретногl= 6; лікування. К= 086;нтроль ліпідів та глюкози в крові здійс = 85;юється відповідно до встановленl= 0;х рекомендацo= 0;й щодо лікування ВІЛ. Ліпідні розлади повинні клінічно регулюватиl= 9;ь.

П = 86;рушення мітохондріk= 2;льної функції піс = 83;я впливу in utero

Нуклеоз&= #1080;дні та нуклеотиднo= 0; аналоги призводять до ураження мітохондріl= 1; різного сту = 87;еня, спричиненоk= 5;о ставудином, диданозиноl= 4; та зидовудиноl= 4;. Надходили повідомленl= 5;я про мітохондріk= 2;льну дисфункцію = 91; ВІЛ-негатив = 85;их дітей раннього віку, які зазнали впливу нуклеозиднl= 0;х аналогів in utero та/або у постнатальl= 5;ий період. Це стосується переважно схем лікування, щ= 086; містять зид = 86;вудин. Основними несприятлиk= 4;ими реакціями, про які повідомлялl= 6;ся, були гематологіm= 5;ні порушення (анемія, нейтропеніn= 3;) та метаболі = 95;ні порушення (г= 110;перлактате&= #1084;ія, гіперліпазk= 7;мія). Ці явища час= 090;о були короткочасl= 5;ими. Рідко надходили повідомленl= 5;я про деякі неврологічl= 5;і порушення, щ= 086; починалися пізніше (гіпертонія, судоми, аномальна поведінка). На сьогодні невідомо, чи такі неврологічl= 5;і порушення є тимчасовимl= 0;, чи постійними. Такі результати потрібно враховуватl= 0; для будь-яко= 111; дитини, яка зазнала впливу аналогів нуклеозиду та нуклеоти = 76;у, з якими пов’язані серйозні кл= 10;нічні порушення невідомої етіології, особливо неврологічl= 5;і, in utero. Ці результати не впливают= 00; на поточні національнo= 0; рекомендацo= 0;ї щодо застосуванl= 5;я антиретровo= 0;русного лікування вагітним жінкам для профілактиl= 2;и вертикальнl= 6;ї передачі ВІ = 51;.

С = 80;ндром імунної реактиваціo= 1;

У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з тяжкою імун = 85;ою недостатніl= 9;тю на час введення ко = 84;бінованої антиретровo= 0;русної терапії (КАР= 058;) може виникнути запальна реакція на асимптоматl= 0;чні або залишкові опортуністl= 0;чні патогени, що може бути причиною серйозних клінічних станів або посилення симптомів. Типово такі реакції спостерігаl= 3;ися протягом перших кількох тижнів або місяців від початку КАР = 58;. Відповідниl= 4;и прикладами = 08; цитомегалоk= 4;ірусний риніт, генералізоk= 4;ані та/або вогни= 097;еві мікобактерo= 0;альні інфекції та пневмонія Pneumocy= stis jirovecii. Будь-які запальні симптоми слід оцінювати т = 72; у разі необхідносm= 0;і призначати лікування.=

Повідом&= #1083;ялося також про аутоімунні захворюванl= 5;я (такі як хвороба Грейвса або аутоімунниl= 1; гепатит), що розвиваютьl= 9;я в умовах іму= 085;ної реактиваціo= 1;; однак зареєстровk= 2;ний час до виникнення хвороби дуж = 77; варіювався = 10; ці явища можуть спостерігаm= 0;ися через багат = 86; місяців після почат = 82;у лікування.=

О = 89;теонекроз

Хоча етіологія вважається багатофактl= 6;рною (включаючи застосуванl= 5;я кортикостеl= 8;оїдів, вживання алкоголю, тяжке пригніченнn= 3; імунітету, високе значення індексу мас = 80; тіла), випадки остеонекроk= 9;у спостерігаl= 3;ися, зокрема, у пацієнтів з розвиненим ВІЛ-захворю = 74;анням та/або тривалим впливом КАР = 58;. Пацієнтам слід звернутися = 79;а порадою до лікаря, якщо вони відчувають = 73;олі в суглобах, негнучкістn= 0; суглобів аб = 86; утруднення під час рухів.

Пацієнт&= #1080; літнього ві = 82;у

Застосу&= #1074;ання тенофовіру дизопроксиl= 3;у не досліджуваl= 3;и пацієнтам віком понад 65 років. Пацієнти літнього віку часто мають зниже = 85;у функцію нирок, тому слід дотримуватl= 0;ся обережностo= 0; при призначеннo= 0; цим пацієнт = 72;м тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату.=

Допом= 110;жні речовини<= /u>

Віреад у таблетках, вкритих плівковою оболонкою, п= 086; 300 мг містить лактози моногідрат. Пацієнти з такими рідкісними спадковими = 87;роблемами, як непереносиl= 4;ість галактози, загальна лактазна недостатніl= 9;ть або порушен = 85;я глюкозо-гал = 72;ктозного всмоктуванl= 5;я, не повинні приймати це = 81; препарат.=

Цей препарат містить менше ніж 1 ммоль (23 мг) натрію в кожній таблетці, то= 073;то загалом він «безнатрієk= 4;ий».

Застосува= ння у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вагіт= 085;ість

Вk= 7;лика кількість даних про застосуванl= 5;я препарату вагітними (більше 1000 завершени&#= 1093; вагітностеl= 1;) вказує на відсутністn= 0; мальформацo= 0;ї або токсичностo= 0; для ембріона/но = 74;онароджено&#= 1075;о, пов’язаної = 79; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом. З= 072; результатаl= 4;и досліджень на тваринах не було виявлено токсичного впливу на репродуктиk= 4;ну функцію. Застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату можливе у пе= 088;іод вагітності, якщо це необхідно.

Відповідно до опубліковаl= 5;их даних експозиція тенофовіру дизопроксиl= 3;у в третьому триместрі вагітності знижує ризи = 82; передачі HBV дитині від м= 072;тері, якщо мати приймає тенофовіру дизопроксиl= 3; на додаток д= 086; імуноглобуl= 3;іну проти гепатиту В і вакцини проти гепатиту В, яку вводять дитині.

У трьох контрольовk= 2;них клінічних випробуванl= 5;ях 327 вагітним жінкам із хронічною інфекцією HBV вводили тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарат оди = 85; раз на добу з 28-го по 32-й тиждень вагітності = 81; протягом періоду до 1–2 місяців після пологів; за жінками та їхніми немовлятамl= 0; спостерігаl= 3;и протягом 12 місяців після пологів. У даних цих досліджень = 74;ідсутні повідомленl= 5;я щодо пробле = 84; з безпеки.

&#= 1043;одування груддю

Загалом, якщо новонароджk= 7;на дитина отри = 84;ує адекватну профілактиl= 2;у гепатиту В після народження, мати з гепатитом В може годува = 90;и свою дитину грудним молоком.

Тенофов&= #1110;р проникає в грудне молоко жінк = 80; в дуже незначній кількості; вплив препарату н = 72; дитину чере = 79; грудне моло = 82;о вважається незначним. Хоча дані за тривалий період обмежені, немає повідомленn= 0; про побічні явища у немовлят, яких годуют= 00; грудним молоком; матері, інфіковані HBV, які приймають тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, можуть годувати дітей грудд= 02;.

Д = 83;я попередженl= 5;я передачі ВІ = 51; немовлятам ВІЛ-інфіков = 72;ним матерям не рекомендуєm= 0;ься годувати груддю.<= /span>

&#= 1060;ертильніст= ь

Кількіс&= #1090;ь клінічних даних щодо впливу тено = 92;овіру дизопроксиl= 3;у фумарату на фертильнісm= 0;ь обмежена. За результатаl= 4;и дослідженнn= 3; на тваринах, несприятлиk= 4;ого впливу застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату на фертильнісm= 0;ь виявлено не було.

&#= 1047;датність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Не було проведено досліджень впливу на здатність керувати автомобілеl= 4; та працюват = 80; з іншими механізмамl= 0;. Пацієнти мають бути поінформовk= 2;ні, що під час лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом можливе запаморочеl= 5;ня.

Спосі= 073; застосуванl= 5;я та дози.

Лікуван&= #1085;я повинен розпочинатl= 0; лікар, який має досвід у лікуванні ВІЛ-інфекці= 11; та/або хронічного гепатиту B.

Дозув= 072;ння

&#= 1042;ІЛ-1 і хронічний гепатит В=

&#= 1044;орослі та діти віко= 084; від 12 до < 18 років з масо= 102; тіла ≥ 35 кг<= /span>

Рекомен&= #1076;ована доза для лікування ВІЛ або для лікування хронічного гепатиту В становить 1 таблетку один раз на добу, яку приймають п = 77;рорально з їжею.

Рішення про лікування педіатричнl= 0;х пацієнтів (дітей віком від 12 до < 18 років) слі&#= 1076; приймати після ретельної оцінки індивідуалn= 0;них потреб пацієнта та = 095;инних педіатричнl= 0;х рекомендацo= 0;й щодо лікува = 85;ня, у тому числі вихідної гістологічl= 5;ої інформації. Переваги тривалого придушення вірусу шлях = 86;м постійного лікування слід визнач = 72;ти з урахуванняl= 4; ризику, пов’язаногl= 6; з тривалим лікуванням, включаючи появу резистентнl= 6;сті вірусу гепатиту В т= 072; невизначенl= 6;сті щодо токсичного впливу на кістки і нир= 082;и у разі довготриваl= 3;ого лікування (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Рівень АЛТ у сироватці крові повинен бут = 80; постійно підвищеним щонайменше протягом 6 місяців до початку лікування педіатричнl= 0;х пацієнтів і = 79; компенсоваl= 5;ою печінковою недостатніl= 9;тю через HBeAg-позиm= 0;ивний хронічний гепатит В і щонайменше протягом 12 місяців у пацієнтів з HBeAg-негативним захворюванl= 5;ям.

&#= 1058;ривалість лікування дорослих та дітей із хронічним гепатитом В

Оптимал&= #1100;на тривалість лікування невідома. Умовами для припинення лікування можуть бути:

-&nb= sp;    лікув= 072;ння пацієнтів з позитивною реакцією на антиген вірусу гепатиту В (HBeAg) без цирозу повинно тривати щонайменше 12 місяців після підтверджеl= 5;ня сероконверl= 9;ії HBe (зникнення антигенів вірусу гепа = 90;иту В й ДНК-вірусу гепатиту В з виявленням анти-НВе у двох зразка = 93; сироватки поспіль з інтервалом 3–6 місяців між ними) або до сероконв = 77;рсії HBs, або до зникнення ефективносm= 0;і (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Після припинення лікування слід регуля = 88;но перевіряти рівні АЛТ та ДНК-вірусу г= 077;патиту В у сироватц= 110; крові з мето= 102; встановленl= 5;я будь-яких пізніх рецидивів віремії;

-&nb= sp;    лікув= 072;ння пацієнтів з негативною реакцією на антиген вірусу гепатиту В без цирозу п= 086;винно тривати щонайменше до сероконв = 77;рсії HBs або появи ознак зникнення ефективносm= 0;і лікування. Також можна розглядати припинення лікування після досягнення стабільногl= 6; придушення вірусу (тобт= 086; протягом що = 85;айменше 3 років) за умови регулярногl= 6; контролю рівня АЛТ та ДНК HBV у сироватці після припи = 85;ення лікування для виявлення можливого пізнього рецидиву вірусу. У разі пролонговаl= 5;ого лікування, щ= 086; триває довш = 77; 2 років, реко= 084;ендується регулярно проводити повторний перегляд лікування, щоб підтвердитl= 0;, що обрана терапія залишаєтьсn= 3; підхожою дл= 03; пацієнта.

Не рекомендовk= 2;но припиняти лікування д = 86;рослих пацієнтів і = 79; декомпенсоk= 4;аним захворюванl= 5;ям печінки або цирозом.

Пропуще&= #1085;а доза

Якщо пацієнт пропустив прийом чергової до = 79;и препарату Віреад і з моменту належного прийому не пройшло 12 годин, пацієнту слід якомог = 72; швидше прийняти препарат з їжею, потім д&#= 1086;тримуватис= ь звичайного розкладу прийому препарату. Якщо пацієн = 90; пропустив прийом чергової дози препарату Віреад і з моменту належного прийому пройшло більше 12 год= 080;н, тобто майже настав час приймати наступну дозу препарату, пацієнту не слід приймати пропущену дозу, а необхідно продовжити прийом преп = 72;рату за розкладо = 84;.

Якщо протягом 1 години після прийому пре = 87;арату Віреад у пацієнта виникло блювання, йо= 084;у слід прийняти ще одну таблетку. Якщо блюван = 85;я виникло у пацієнта більше ніж через 1 годину після прийо = 84;у Віреаду, приймати ще одну таблетку немає потреби.

Особливі групи пацієнтів<= /span>

Пk= 2;цієнти літнього віку. На сьогодні немає даних, на основі яких можна дати рекомендацo= 0;ї стосовно дозування д = 83;я пацієнтів віком від 65 років (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Нирко= 074;а недостатніl= 9;ть. Тенофовір виводиться = 79; організму разом із сечею, тому пацієнти з нирковою дисфункцієn= 2; зазнають підвищеногl= 6; впливу тенофовіру.

&#= 1044;орослі. Дані про безпеку та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату дорослим па = 94;ієнтам з помірними та тяжкими нирковими п = 86;рушеннями (кліренс креатиніну < 50 мл/хв) обмk= 7;жені, а оцінюванн= 03; показників безпеки у разі легких ниркових порушень (кліренс кре= 072;тиніну 50–80 мл/хв) у довготриваl= 3;ій перспективo= 0; не проводилосn= 0;. З цієї причини дорослим па = 94;ієнтам з нирковими порушеннямl= 0; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат слі = 76; застосовувk= 2;ти, якщо потенційна користь лікування в = 74;ажається такою, що переважає ризик. Кориг= 091;вання інтервалу дозування рекомендуєm= 0;ься для доросли = 93; пацієнтів з кліренсом креатиніну < 50 мл/хв, включаючи пацієнтів, які проходять гемодіаліз.

Легкі ниркові порушення (кліренс креатиніну 50&#= 8211;80 мл/хв). Обмежені дані, отримані в результаті клінічних досліджень, для пацієнтів з незначними нирковими порушеннямl= 0; свідчать на користь застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату один раз на добу.

Помір= 085;і ниркові порушення (кліренс креатиніну 30&#= 8211;49 мл/хв). Прийом 1 таблетки Віреаду кожні 48 годи= 085; можливий на основі моделюваннn= 3; фармакокінk= 7;тичних даних разової доз = 80; у ВІЛ-негатив = 85;их суб’єктів т = 72; суб’єктів, н= 077; інфікованиm= 3; вірусом гепатиту В, = 79; різними ступенями ниркових порушень, у тому числі термінальнl= 6;ю стадією ниркової недостатноl= 9;ті, що потребувалl= 0; гемодіалізm= 1;. протk= 7; таке дозування н = 77; було підтверджеl= 5;е в межах клін= 110;чних досліджень. Внаслідок цього кліні = 95;ну реакцію на лікування т = 72; функцію нир = 86;к у таких пацієнтів потрібно уважно конт = 88;олювати (див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Фармакокіl= 5;етика»).

Паціє= 085;ти з тяжкими нирковими порушеннямl= 0; (кліренс креатиніну <= 30 мл/хв) та пацієнти, які перебуваютn= 0; на гk= 7;модіалізі. Вo= 0;дповідне коригуваннn= 3; дози не може бути застос = 86;ване через відсутністn= 0; таблетки з іншим вмістом діючої речовини, отже, застос= 091;вання препарату пацієнтам цієї групи н= 077; рекомендуєm= 0;ься. Якщо альтернатиk= 4;не лікування відсутнє, можна застосуватl= 0; подовжені інтервали введення таким чином:

-      =     при тяжких ниркових порушеннях: по 1 таблетц= 10; Віреаду приймати кожні 72–96 годин (двічі на тиждень);

-      =     паціє= 085;там, які перебуваютn= 0; на гемодіалізo= 0;: по 1 таблетц= 10; Віреаду кожні 7 діб після завершення сеансу гемодіалізm= 1;*.

* Загалом= ;, прийом 1 раз на тиждень, припускаючl= 0; 3 сеанси гемодіалізm= 1; на тиждень, тривалістю приблизно 4 години кожний, або після 12 годи= 085; кумулятивнl= 6;го гемодіалізm= 1;.

Зазначе&= #1085;і коригуваннn= 3; інтервалу доз не були підтверджеl= 5;і в межах клінічних досліджень. Моделюваннn= 3; дає підстав = 80; припустити, що тривалий інтервал дозування Віреаду в таблетках, вкритих плівковою оболонкою, н= 077; є оптимальн = 80;м і може призвести д = 86; підвищеної токсичностo= 0; й, можливо, неадекватнl= 6;ї реакції. З цієї причин = 80; клінічну реакцію на лікування т = 72; функцію нирок потрібно контролюваm= 0;и (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Фармако = 82;інетика»).

Не можна дати рекомендацo= 0;й стосовно дозування для пацієнтів, яким не застосовуюm= 0;ь гемодіаліз, = 079; кліренсом < 10 мл/хв.

Діти. <= /span>Застосува = 85;ня тенофоk= 4;іру дизопроксиl= 3;у фумарату не рекомендуєm= 0;ься дітям з порушенням функції нир = 86;к (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Печін= 082;ові порушення.= Для пацієнтів з печінковимl= 0; порушеннямl= 0; немає необхідносm= 0;і у коригуваннo= 0; дози (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Фармако = 82;інетика»).

При припиненні прийому Віреаду пацієнтами = 79; хронічним гепатитом B, із супутнім інфікуваннn= 3;м ВІЛ або без нього, потрібно уважно спостерігаm= 0;и за станом пацієнтів з метою виявлення ознак загостреннn= 3; гепатиту (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Спосі= 073; застосуванl= 5;я

Таблетк&= #1080; Віреад слід приймати один раз на д&#= 1086;бу, перорально, = 079; їжею.

Якщо пацієнти мають труднощі з ковтанням, т= 072;блетки Віреад можн = 72; подрібнити та розчинит = 80; приблизно в 100 мл води, апельсиновl= 6;го або виноградноk= 5;о соку та відразу випити.

&#= 1044;іти.

Бk= 7;зпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату дітям до 12 р = 86;ків та масою тіл= 072; < 35 кг не встановленo= 0;. Дані відсутні.=

&#= 1055;ередозуван= ня.

Симпт= 086;ми

У разі передозуваl= 5;ня за пацієнто = 84; слід спосте = 88;ігати для виявлення ознак токси = 95;ності (див. розділ «Побічні реакції»), якщо необхі = 76;но, слід застосовувk= 2;ти стандартне підтримуючk= 7; лікування.=

Лікування<= /i>

Тенофов&= #1110;р може видалятися за допомого= 02; гемодіалізm= 1;, медіанне значення кліренсу те = 85;офовіру становить 134 мл/хв. Виведення тенофовіру за допомого= 02; перитонеалn= 0;ного діалізу не досліджуваl= 3;ося.

&#= 1055;обічні реакції.

Резюме профілю безпеки

ВІЛ-1 та гепатит В. Рідко повідомлялl= 6;ся про випадки ниркових порушень, ниркової недостатноl= 9;ті та нечасті випадки проксимальl= 5;ої ниркової тубулопатіo= 1; (в тому числі синдром Фанконі), що іноді призводили до кісткови = 93; аномалій (рідко – до переломів) у пацієнтів, які приймал = 80; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат. Для пацієнтів, які приймають Віреад, рекомендуєm= 0;ься контроль за нирковою фу = 85;кцією (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

ВІЛ-1. Побічні реакції у разі лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом у поєднанні з = 110;ншими антиретровo= 0;русними препаратамl= 0; можуть очікуватисn= 3; приблизно у однієї трет = 80;ни пацієнтів. Ц= 077; зазвичай явища з боку шлунково-ки = 96;кового тракту від легкого до п= 086;мірного ступеня тяжкості. Приблизно 1% дорослих пацієнтів, які отримували лікування т = 77;нофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, припинили лікування через явища = 079; боку шлунко = 74;о-кишкового тракту.

Гепатит В. Побічні реакції у ра= 079;і лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом (здебільшог = 86; незначні) можуть очік = 91;ватися у близько 25% пацієнтів. Під час клін= 110;чних досліджень за участю пацієнтів, і= 085;фікованих вірусом гепатиту В, найчастішоn= 2; побічною реакцією на тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат бул = 72; нудота (5,4%).

Повідом = 83;ялося про випадки сильного загостреннn= 3; гепатиту у пацієнтів, які отримув = 72;ли терапію, а також пацієнтів, які припини = 83;и лікування гепатиту В (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Зведена таблиця побічних реакцій

Оцінка п= 086;бічних реакцій на тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат заснована н = 72; даних безпеки, що б&#= 1091;ли отримані в ході клінічних досліджень та постмаркетl= 0;нгового аналізу. Всі побічні реакції вказано в таблиці 2.

Клінічн= 10; дослідженнn= 3; ВІЛ-1. О= 094;інка побічних реакцій за даними клінічного дослідженнn= 3; ВІЛ-1 ґрунтуєтьсn= 3; на результатаm= 3; двох досліджень, = 091; межах яких 653 пацієнти, які раніше отримували лікування, приймали тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат (n =3D 443) або плацебо (n =3D 210) у поєднанні з = 110;ншими антиретровo= 0;русними препаратамl= 0; протягом 24 тижнів, а також на даних подві = 81;ного сліпого порівняльнl= 6;го контрольовk= 2;ного дослідженнn= 3;, в межах яког= 086; 600 пацієнтів, які раніше н= 077; отримували лікування, п= 088;иймали 245 мг тенофовіру дизопроксиl= 3;у (у вигляді фумарату) (n =3D = 299) або ставуди = 85; (n =3D 301) у поєднанні з ламівудиноl= 4; та ефавірензоl= 4; протягом 144 тижнів.

Клінічн= 10; дослідженнn= 3; гепатиту В. Оцінка побічних реакцій за даними клінічного дослідженнn= 3; гепатиту В головним чи = 85;ом ґрунтуєтьсn= 3; на результатаm= 3; двох подвій = 85;их сліпих порівняльнl= 0;х контрольовk= 2;них досліджень, = 091; межах яких 641 дорослий пацієнт із хронічним гепатитом В та компенсо = 74;аним захворюванl= 5;ям печінки отримував 245 &#= 1084;г тенофовіру дизопроксиl= 3;у (у вигляді фу&#= 1084;арату) щоденно (n =3D 426) або адефовіру дипівоксилm= 1; 10 мг щоденно (n =3D 215) протяго = 84; 48 тижнів. Побічні реакції, що спостерігаl= 3;ися протягом 384-тижневого безперервнl= 6;го лікування, відповідалl= 0; профілю безпеки тен = 86;фовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Після почат = 82;ового зниження приблизно н = 72; 4,9 мл/хв (за рів= ;нянням Кокрофта – Голта) або 3,9 мл/хв/1,73 м² (за рівняння= 084; модифікаціo= 1; дієти при захворюванl= 5;ях нирок [MDRD]) післ= 103; перших 4 тижнів лік = 91;вання рівень щорічного зниження функції нирок порівняно з вихідним рівнем, про яке повідомлялl= 0; у пацієнтів, які проходили л= 10;кування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, становив 1,41 мл/хв на рік (за рівняння= 084; Кокрофта – Голта) і 0,74 мл/хв/1,73 м² на рік (за рівнянням MDRD).=

Пацієнт = 80; з декомпенсоk= 4;аним захворюванl= 5;ям печінки. Профіль безпеки тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату дл= 03; пацієнтів з декомпенсоk= 4;аним захворюванl= 5;ям печінки оцінювався під час подвійного сліпого активно контрольовk= 2;ного дослідженнn= 3; (GS-US-174-0108), в межах якого дорослі пацієнти от = 88;имували лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом (n =3D 45) або емтрицитабo= 0;ном та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумаратом (n =3D= 45) або ентекавіроl= 4; (n =3D 22) протягоl= 4; 48 тижнів.

У групі прийому тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату 7% пацієнтів припинили лікування ч = 77;рез побічні реакції, а у 9% пацієнтів спостерігаl= 3;ося підтверджеl= 5;е підвищення креатиніну = 74; сироватці ≥ 0,5 мг/дл або підтвер = 76;жений рівень фосфату в сироватці < 2 мг/дл до 48 тижня. Статистичнl= 6; значущої різниці між групою комбінованl= 6;го прийому тенофовіру та групою прийому ентекавіру не було. Чере&#= 1079; 168 тижнів у 16% (у 7 із 45) пацієнтів групи прийо = 84;у тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату, у 4% (m= 1; 2 із 45) пацієнтів групи прийому емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату і у 14% (у 3 із 22) пацієнтів групи прийому ент = 77;кавіру спостерігаl= 3;ась непереносиl= 4;ість. У 13% (у 6 із 45) пацієнтів групи прийому тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату, у 13% ( = 91; 6 із 45) пацієнтів групи прийому емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату і у 9% (у 2 із 22) пацієнтів групи прийому ент = 77;кавіру було підтверджеl= 5;о збільшення сироватковl= 6;го креатиніну ≥ 0,5 мг/дл або підтверджеl= 5;ий рівень фосфату в сироватці < 2 мг/дл.

На 168 тижні в цій популяції пацієнтів з декомпенсоk= 4;аним захворюванl= 5;ям печінки час = 90;ота летальних випадків становила 13% (у= ; 6 із 45) в групі прийому тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату, 11% (у 5 із 45) в групі прийому ем= 090;рицитабіну та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та 14% (у 3 із 22) в групі прийому ен= 090;екавіру. Частота виникнення гепатоцелюl= 3;ярної карциноми становила 18% (у= ; 8 із 45) в групі прийому те= 085;офовіру дизопроксиl= 3;у фумарату, 7% (у 3 і = 79; 45) в групі пр= 080;йому емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату і 9% (у 2 із 22) в групі прийому ентекавіру.

Повідом = 83;ялося про те, що суб’єкти з високим показником за класифікацo= 0;єю Child-Pugh-Turcotte на початl= 2;овому рівні мали більш високий ризик розви = 90;ку серйозних побічних реакцій (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Пацієнт = 80; з хронічним гепатитом B, резистентнo= 0; до ламівудину. Нових побічних реакцій до тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату не було виявлено в рандомізовk= 2;ному подвійному сліпому дослідженнo= 0; (GS-US-174-0121), в якому 280 пацієнтів, резистентнl= 0;х до ламівудину, отримували лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом (n =3D 141) або емтрицитабo= 0;ном/тенофов&#= 1110;ру дизопроксиl= 3;у фумаратом (n =3D 139) протяго = 84; 240 тижнів.

Побічні реакції з потенційниl= 4; (щонайменше можливим) відношенняl= 4; до лікуванн= 03; зазначено нижче за класами систем органів та частотою. В межах кожно= 11; групи за частотою небажані явища наведені в порядку зменшення серйозностo= 0;. Побічні реакції за частотою ви = 79;начаються як: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/1= 00 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100) та рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000).

Таблиця 2

Зведена таблиця побічних реакцій, пов’язаних = 79; прийомом тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату, на основі клінічного дослідженнn= 3; та постмаркетl= 0;нгового аналізу

К&#= 1083;аси систем органів та частота

Побіч&= #1085;і реакції

П&#= 1086;рушення харчування та обміну речовин

Дуже часто

Гіпофо= 089;фатемія¹

Нечаст= 086;

Гіпока= 083;іємія¹

Рідко

Лактоа= 094;идоз

П&#= 1086;рушення з боку нервової системи

Дуже часто

Запамо= 088;очення

Часто

Головн= 080;й біль

П&#= 1086;рушення з боку травної системи

Дуже часто

Діарея, блювання, нудота

Часто

Біль у животі, здуття живота, метеоризм

Нечаст= 086;

Панкре= 072;тит

П&#= 1086;рушення з боку гепатобілі= 072;рної системи

Часто

Підвищ= 077;ний рівень трансаміна= 079;

Рідко

= Жирова дегенераці= 103; печінки, гепатит⁼

П&#= 1086;рушення з боку шкіри та підшкірної целюлярної тканини

Дуже часто

Висипа= 085;ня

Рідко

Ангіон= 077;вротичний набряк

П&#= 1086;рушення з боку м’язово-ске&#= 1083;етної системи та сполучної тканини

Нечаст= 086;

Рабдом= 110;оліз¹, м’язова слабкість¹

Рідко

Остеом= 072;ляція (проявляєть&#= 1089;я як біль у кістках та нечасто є однією з причин переломів)^{1, 2=}, міопатія¹=

П&#= 1086;рушення з боку сечовиділь= 085;ої системи

Нечаст= 086;

Підвищ= 077;ний креатинін, проксималь= 085;а ниркова тубулопаті= 103; (у тому числі синдром Фанконі)

Рідко

Гостра ниркова недостатні= 089;ть, ниркова нед&#= 1086;статність, гострий тубулярний некроз, нефр&= #1080;т (у тому числі гострий інтерстиці= 072;льний нефрит)², нефрогенни= 081; нецукровий діабет

Систе&= #1084;ні порушення та порушення, пов’язані зі способом застосуван= 085;я

Дуже часто

= Астенія

Часто

Втома

^{1 Побічна
реакція мож
=
77;
виникнути я
=
82;
наслідок
проксимальl=
5;ої
ниркової
тубулопатіo=
1;.
Не
вважається,
що вона
причинно
пов’язана з =
090;енофовіру
дизопроксиl=
3;у
фумаратом з
=
72;
відсутностo=
0;
цього
захворюванl=
5;я.}

^{2 Побічна
реакція бул
=
72;
встановленk=
2;
під час пост=
084;аркетингов&=
#1086;го
дослідженнn=
3;,
але не спост=
077;рігалася
під час
рандомізовk=
2;них
контрольовk=
2;них
досліджень
або програм
=
80;
розширеногl=
6;
доступу до
тенофовіру
дизопроксиl=
3;у
фумарату.
Категорія
частоти бул
=
72;
встановленk=
2;
зі
статистичнl=
0;х
розрахункіk=
4;
на основі
загальної
кількості
пацієнтів,
які приймал
=
80;
тенофовіру
=
76;изопроксил&#=
1091;
фумарат у
межах
рандомізовk=
2;них
контрольовk=
2;них
досліджень
та програми
розширеногl=
6;
доступу (n =3D 7319).}

О = 87;ис окремих побічних реакцій

ВІЛ-1 та гепатит В.

Нирковk= 2; недостатніl= 9;ть. Оскільки препарат Вo= 0;реад може призвести д = 86; порушення роботи ниро = 82;, рекомендуєm= 0;ься контроль за функцією нирок (див. розділи «Ос = 86;бливості застосуванl= 5;я» та «Резюме п= 088;офілю безпеки»). Проксимал= 100;на ниркова тубулопатіn= 3; загалом бул = 72; вилікувана або спостерігаl= 3;ося поліпшення після припинення прийому тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Проте у деяк= 080;х пацієнтів процес зниження кліренсу кр = 77;атиніну повністю не припинився, незважаючи на відміну застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Пацієнти з ризиком пор = 91;шення функції нирок (наприклад пацієнти з вихідними факторами ризику ниркових по = 88;ушень, пацієнти з прогресуючl= 0;м ВІЛ-захворю = 74;анням або пацієнт = 80;, які отримують супутнє лікування нефротоксиm= 5;ності) мають підвищений ризик неповного відновленнn= 3; функції нирок, незва= 078;аючи на припинення прийому тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Лk= 2;ктоацидоз

Пl= 6;відомлялос= 103; про випадки лактоацидоk= 9;у в разі застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у як монотера = 87;ії або в комбінації = 79; іншими анти = 88;етровірусн&#= 1080;ми препаратамl= 0;. Пацієнти зі сприятливиl= 4;и факторами, а саме пацієнти з декомпенсоk= 4;аним захворюванl= 5;ям печінки або пацієнти, як= 110; одночасно приймають інші препарати, щ= 086; викликають лактоацидоk= 9;, мають підвищений ризик виникнення тяжкого лактоацидоk= 9;у під час лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;ом, іноді з летальним н = 72;слідком.

&#= 1042;ІЛ-1.

Метаб= 086;лічні відхилення. Маса тіла та рівень ліпідів та глюкози в крові можут= 00; зростати пр = 80; антиретровo= 0;русній терапії (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Синдр= 086;м імунної реактиваціo= 1;. &#= 1059; ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з тяжкою імун = 85;ою недостатніl= 9;тю на час введення комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії (КАРТ) може виникнути запальна реакція на асимптоматl= 0;чні або залишкові опортуністl= 0;чні патогени. Та= 082;ож повідомлялl= 6;ся про аутоімунні захворюванl= 5;я (такі як хвороба Грейвса або аутоімунниl= 1; гепатит); однак зареєстровk= 2;ний час до виникнення хвороби дуж = 77; варіювався = 10; ці явища мож= 091;ть спостерігаm= 0;ися через багат = 86; місяців піс = 83;я початку лікування (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Остео= 085;екроз. Випадки остеонекроk= 9;у спостерігаl= 3;ися у пацієнтів із загальновиk= 9;наченими факторами ризику, розвиненим ВІЛ-захворю = 74;анням або тривали = 84; впливом КАР = 58;. Частота виникнення зазначеногl= 6; явища невідома (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

&#= 1043;епатит В.

&#= 1047;агострення гепатиту протягом лікування.= &= #1042; межах досліджень за участю пацієнтів, я= 082;і раніше не приймали нуклеозиди, підвищення рівня АЛТ протягом лікування д = 86; 10 разів або більше від ВМН (верхня м&#= 1077;жа норми) і до 2 разів або більше від початковогl= 6; рівня спостерігаl= 3;ося у 2,6% пацієнтів= ;, які отримували лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом. Підвищення рівня АЛТ мало середній ча = 89; прояву 8 тижнів, кор= 077;гувалося тривалим лікуванням. = 059; більшості випадків такі підвищення АЛТ пов’язувалl= 0;ся з ≥ 2 log₁₀ копій/мл зменшенням вірусного навантаженl= 5;я, що передувало або збігалося з підвищенняl= 4; АЛТ. Протяго= 084; лікування рекомендуєm= 0;ься контроль за функцією печінки (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

&#= 1047;агострення гепатиту після припинення = 83;ікування. Після припинення терапії гепатиту В у пацієнтів, інфікованиm= 3; вірусом гепатиту В, виникали клінічні та лабораторнo= 0; ознаки заго = 89;трення гепатиту (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Застосуваl= 5;ня дітям

ВІЛ-1.

Побічні реакції оцінювали в одному ранд = 86;мізованому дослідженнo= 0; (дослідженн= 03; GS-US-104-0321) за участю 87 ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них пацієнтів-&#= 1076;ітей (віком від 12 до < 18 рокі&= #1074;), які отримували лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом (n =3D 45) або плацебо (n =3D 42) = 91; комбінації = 79; іншими антиретровo= 0;русними препаратамl= 0; протягом 48 тижнів (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»). Побічні реакції, що спостерігаl= 3;ися у пацієнтів = 074;іком від 12 до < 18 рокі&= #1074;, які отримували лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, відповідалl= 0; таким у дорослих пі = 76; час клінічних досліджень застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату (див. розділ «Зведена таблиця поб= 10;чних реакцій» і «Фармакодиl= 5;аміка»).

У ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них дітей в Z-показники мінеральноo= 1; щільності кісток (МЩК), які спостерігаl= 3;ися при прийомі тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату, були нижчим = 80;, ніж при застосуванl= 5;і плацебо.

У дослідженнo= 0; GS-US-104-0352 8 з 89 пацієнтів дитячого віку (9,0 %), які отримували лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом (в середньому 331 тиждень), припинили прийом досліджуваl= 5;ого препарату через побічні ефекти з бок= 091; нирок. П’ять пацієнтів (5,6 %) мали лабораторнo= 0; результати, які клінічн = 86; відповідалl= 0; проксимальl= 5;ій нирковій ту = 73;улопатії, 4 з яких припинили терапію тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом. Оцінені значення швидкості клубочковоo= 1; фільтрації (ШКФ) у семи пацієнтів становили від 70 до 90 мл/хв/1,= 73 м². З них у трьох пацієнтів спостерігаl= 3;ося клінічно значуще зниження оціненої ШК = 60;, яке покращилосn= 3; після припинення прийому лікарськогl= 6; засобу.

Хронічн&= #1080;й гепатит B.=

Поб&#= 1110;чні реакції оцінювали в одному ранд = 86;мізованому дослідженнo= 0; (дослідженн= 03; GS‑US‑174‑0115) за участю 106 пацієнтів-&#= 1076;ітей віком від 12 до < 18 рокі&= #1074; &= #1079; хронічним гепатитом B, які отримували лікування тенофовірm= 1; дизопроксиl= 3;ом 245 мг (у вигляді фумарату) (n =3D = 52) або плацебо (n =3D 54) протягоl= 4; 72 тижнів, та в рандомізовk= 2;ному дослідженнo= 0; (дослідженн= 03; GS-US-174-0144) за участю 89 пацієнтів в= 10;ком від 2 до < 12 років із хронічним гепатитом B, які отримували тенофовіру дизопроксиl= 3; (n =3D 60) або плацебо (n =3D 29) протягом 48 тижнів. Побічні реакції, що спостерігаl= 3;ися у пацієнтів = 076;итячого віку, які отримували лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, відповідалl= 0; таким у дорослих у ході клінічних досліджень застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату (див. розділ «Зведена таблиця побічних реакцій» і «Фармакодиl= 5;аміка»).

Зниженн&= #1103; МЩК спостерігаl= 3;ося у HBV-інфікован= их дітей в= 10;ком від 12 до < 18 рокі&= #1074;. = Z‑показник МЩК, що спостерігаk= 4;ся у пацієнтів, які отримували лікування тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, відповідав такому у пацієнтів, які отримували плацебо (д = 80;в. розділи «Ос= ;обливості застосуванl= 5;я»» та «Фармакодиl= 5;аміка»).

Інші особливі групи пацієнтів<= /span>

Паціє= 085;ти літнього віку. Дослідженнn= 3; дії тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату на пацієнтів віком понад 65 років не проводилосn= 0;. Пацієнти літнього віку більш схильні мат = 80; знижену ниркову функцію, том= 091; під час ліку= 074;ання тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом ц= 10;єї популяції слід дотримуватl= 0;ся обережностo= 0; (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Пацієнти з нирковою недостатніl= 9;тю. Оскільки тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат мож = 77; призвести д = 86; нефротоксиm= 5;ності, рекомендуєm= 0;ься контролюваm= 0;и ниркову фун = 82;цію всіх дорослих пацієнтів з нирковою не = 76;остатністю, які приймають Віреад (див. розділи «Спосіб застосуванl= 5;я та дози», «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Фармакокіl= 5;етика»). Не рекомендуєm= 0;ься застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату дітям з порушенням функції нирок (див. розділи «Сl= 7;осіб застосуванl= 5;я та дози» та «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

У разі виникнення = 87;обічних реакцій зверніться до лікаря.

Повід= 086;млення про підозру на побічні реакції

Поk= 4;ідомлення про побі = 95;ні реакції після реєстрації<= /span> лікарсьl= 2;ого засобу має в= 072;жливе значеннn= 3;. Це д = 72;є змогу проводит = 80; моніторl= 0;нг співвідl= 5;ошення користь/ризик пр= 080; застосув = 72;нні цього лікарськ = 86;го засобу. Медичним та фарма = 94;евтичним працівнl= 0;кам, а також пацієнта = 84; або = 11;хнім законниl= 4; предстаk= 4;никам слід повідомлят&#= 1080; про випа = 76;ки підозрюk= 4;аних побічниm= 3; реакцій та відсу = 90;ності ефективl= 5;ості лікарсьl= 2;ого засобу до Державного експертн = 86;го центру МОЗ України за посил = 72;нням: https://aisf.dec.gov.ua.

Якщо у вас виникли запитання щодо безпеч = 85;ості препарату, зверніться до представниl= 2;а заявника:=

Предста&= #1074;ництво компанії Delta Medical Promotions AG

08132, Україна, Київська область,

Києво-Св= ятошинськиl= 1; район, м. Вишневе, вул. Чорновола, 43.

Тел.: 044 593 33 55

Факс: 044 593 33 54

Адреса ел. пошти: DrugSafety@deltaswiss.= eu

Термін придатностo= 0;. 5 років.

Умови зберігання. <= /span>Зберігати при температурo= 0; не вище 30 °С. Зберігати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упаковl= 2;а. По 30 таблеток у поліетиленl= 6;вих флаконах з кришl= 2;ою з функцією захисту від дітей. П = 86; 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.=

Виробник.

Гілеад Сайєнсиз Айеленд ЮС / Gilead Sciences Ireland UC.

&#= 1052;ісцезнаход= ження виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

ІДА Бізнес і Технолоджі Парк, Каррігтохіl= 3;л, Ко. Корк, Ірландія / IDA Busine= ss and Technology Park, Carrigtohill, Co. Cork, Ireland.

К&#= 1083;аси систем органів та частота	Побіч&= #1085;і реакції
П&#= 1086;рушення харчування та обміну речовин
Дуже часто	Гіпофо= 089;фатемія¹
Нечаст= 086;	Гіпока= 083;іємія¹
Рідко	Лактоа= 094;идоз
П&#= 1086;рушення з боку нервової системи
Дуже часто	Запамо= 088;очення
Часто	Головн= 080;й біль
П&#= 1086;рушення з боку травної системи
Дуже часто	Діарея, блювання, нудота
Часто	Біль у животі, здуття живота, метеоризм
Нечаст= 086;	Панкре= 072;тит
П&#= 1086;рушення з боку гепатобілі= 072;рної системи
Часто	Підвищ= 077;ний рівень трансаміна= 079;
Рідко	= Жирова дегенераці= 103; печінки, гепатит⁼
П&#= 1086;рушення з боку шкіри та підшкірної целюлярної тканини
Дуже часто	Висипа= 085;ня
Рідко	Ангіон= 077;вротичний набряк
П&#= 1086;рушення з боку м’язово-ске&#= 1083;етної системи та сполучної тканини
Нечаст= 086;	Рабдом= 110;оліз¹, м’язова слабкість¹
Рідко	Остеом= 072;ляція (проявляєть&#= 1089;я як біль у кістках та нечасто є однією з причин переломів)^{1, 2=}, міопатія¹=
П&#= 1086;рушення з боку сечовиділь= 085;ої системи
Нечаст= 086;	Підвищ= 077;ний креатинін, проксималь= 085;а ниркова тубулопаті= 103; (у тому числі синдром Фанконі)
Рідко	Гостра ниркова недостатні= 089;ть, ниркова нед&#= 1086;статність, гострий тубулярний некроз, нефр&= #1080;т (у тому числі гострий інтерстиці= 072;льний нефрит)², нефрогенни= 081; нецукровий діабет
Систе&= #1084;ні порушення та порушення, пов’язані зі способом застосуван= 085;я
Дуже часто	= Астенія
Часто	Втома