ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Валмісар H

(Valmisar H)

Склад:

діючі речовини: <= /i>валсартан та гідрохлоротіазид;

1 таблетка містить 80 мг в= алсартану і 12,5 мг гідрохлоротіазиду або 160 мг валсартану і 12,5 мг гідрохлорот= іазиду, або 160 мг валсартану і 25 мг гідрохлоротіазиду, або 320 валсартану і 12,5 мг гідрохлоротіазиду, або 320 валсартану і 25 мг гідрохлоротіазиду;

допоміжні речовини:

дозування 80/12,5 мг: целюл= оза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

покриття Opadry Pink<= /span> 03F84641: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, тальк, барвник заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172);<= /span>

дозування 160/12,5 мг:=   = ;целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

покриття Opadry Brown= 03F565001: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, тальк, барвник заліза оксид червоний (Е 172);

дозування 160/25 мг: целюл= оза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

покриття Opadry Brown= 03F57311: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, тальк, барвник заліза оксид червоний (Е 172), барвник заліза оксид жовтий (Е 172), барвник заліза оксид чорний (Е 172);

дозування 320/12,5 мг<= /u>: целюл= оза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

покриття Opadry Pink<= /span> 03F540000: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, тальк, барвник заліза оксид червоний (Е 172), барвник заліза оксид чорний (Е 172);

дозування 320/25 мг: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;=

покриття Opadry Yello= w 03F82329: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, тальк, барвник заліза оксид жовтий (Е 172).

=

Лікарська форма. = Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Валмісар H 80 мг/12,5 мг: двоопуклі таблетки овальної форми, вкриті плівковою оболонкою світло-оранжевого кольору, з тисненням «L16» з одного боку і гладкі з іншого боку;

Валмісар H 160 мг/12,5 мг: двоопуклі таблетки овальної форми, вкриті плівковою оболонкою темно-червоного кольору, з тисненням «L17» з одного боку і гладкі з іншого боку;

Валмісар H 160 м= г/25 мг: двоопуклі таблетки овальної форми, вкриті плівковою оболонкою коричнево= го кольору, з тисненням «L18» з одного боку і гладкі з іншого боку;

Валмісар H 320 мг/12,5 мг: двоопуклі таблетки овальної форми, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з тисненням «L19» з одного боку і гладкі з іншого боку;

Валмісар H 320 м= г/25 мг: двоопуклі таблетки овальної форми, вкриті плівковою оболонкою жов= того кольору, з тисненням «L20» з одного боку і гладкі з іншого боку.

<= /span>

Фармакотерапевтична група. Антагоністи ангіотензину ІІ та діуретики. Валсартан та <= span class=3DSpellE>діуретики. Код АТХ С09D А03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодина= міка.

Валсартан

Валсартан є активним= і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, що призначений для внутрішнього застосування. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ₁, які є відповідальними за ефекти ангіотензину ІІ. Збільшені рівні ангіотензину II внаслідок блокади АТ_=
1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ_{2<=
/sub>-рецептори,
що врівноважує ефект АТ₁-рецепторів. В=
алсартан
не має жодної часткової активності агоніста від=
носно
АТ₁-рецепторів і має набагато більшу (приблизно у 20000 раз=
ів)
спорідненість з АТ₁-рецепторами, ніж
із            А=
Т₂-рецепторами.}

Валсартан не пригнічує АПФ, відомий також під назвою кініназа ІІ, який перетворює ангіотензин І на ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Не спостерігається ніяких побічних ефектів, зумовлених брадикініном. У клінічних дослідженнях, де валсартан порівнюв= ався з інгібітором АПФ, частота випадків сухого кашлю була значно меншою (Р < 0,05) у пацієнтів, які лікувалися ва= лсартаном, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ (2,6 % порівняно з 7,9&nbs= p;% відповідно). У пацієнтів, які раніше лікувалися інгібітором АПФ, розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відзначено 19,5 % випадків, а при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19 % випадків, у той час як у групі хворих, які отримували лікування інгібітором АПФ, кашель спостерігався у 68,5 % випадків (Р < 0,05).

У контрольованих клінічних дослідженнях частота кашлю у пацієнтів, які отриму= вали комбінацію валсартану та г= ідрохлоротіазиду, становила 2,9 %.

Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори і= нших гормонів або іонні канали, які відіграють важливу роль у регуляції функцій серцево-судинної системи.

Призначення препарату пацієнтам з гіпертензією призводить до зниження артеріального тис= ку, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

У більшості пацієнтів після призначення перорального застосування разової дози препарату початок антигіпертензивної активності відзначає= ться у межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається у межах 4–6 годин. Антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 годин після прийому разової дози. За умови регулярного застосування препарату максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається протягом 2–4 тижнів і утримується на досягнутому рівні у х= оді тривалої терапії. Комбінація з гідрохлоротіазидом ефективніше знижує артеріальний тиск.

Відміна валсартану не призводить до різкого підвищення артеріального тиску (синдром рикошету) або інших побічних ефектів.

Валсартан не впливає на рівень загального холестерину, <= span class=3DSpellE>тригліцеридів, глюкози в сироватці крові або сечової кислоти у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Точкою дії = тіазидних діуретиків є ко= рковий відділ дистальних звивистих ниркових канальців, де розташовані рецептори, що мають високу чутливість до дії діуретиків, і де= відбувається пригнічення транспортування іонів Na i Cl. Механізм дії тіазидів пов’язаний з пригніченням насоса Na⁺Cl^-, що, очевидно, відбувається за рахунок конкуренції за місця транспорту Cl^-. Як результат цього - екскреція іонів = натрію і хлору збільшується приблизно однаковою мірою. Внаслідок діуретичної дії спостерігається зменшення об’єму циркулюючої плазми, внаслідок чого підвищується активність реніну, секреція альдостерону, виведення з сечею ка= лію і, отже, зниження концентрації калію у сироватці крові. Взаємозв’язок між реніном та альдостероном опосередковується ангіотензин= ом ІІ, тому призначення антагоніста рецепторів ангіотензину ІІ зменшить втрату калію, пов’язану з застосуванням тіази= дного діуретика.

Фармакокінетика.

Валсартан/гідрохлоротіазид

Системна доступність гідро= хлоротіазиду знижується приблизно на 30 % при супутньому застосуванні з валсартаном. Кінетика валсартану= не зазнає значних змін при супутньому застосуванні з г= ідрохлоротіазидом. Така взаємодія не впливає на комбіноване застосування = валсартану та гідрохлоротіазиду, оскільки чіткий гіпотензи= вний ефект комбінації перевищує ефект, досягнутий при монот= ерапії будь-якою з активних субстанцій або плацебо.

Валсартан

Абсорбція. Після перорального прийому пікова концентрація валсартану у плазмі крові досягається через 2-4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23 %. Прийом їжі знижує= вплив (що визначається за AUC) валсартану приблизно на 40 % та пікову концентрацію у плазмі крові (Cmax) приблизно на 50 %, хоча приблизно через 8 годин після прийому концентрація валсартану у плазмі крові подібна = як у разі прийому з їжею, так і у разі прийому натще. Таке зниження AUC, однак, = не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл. Стабільний об’єм розподілу валсартану після внутрішньовенн= ого введення становить приблизно 17 літрів, і це свідчить про те, що валсартан неактивно розподіляється у тканинах. Валсартан активно зв’язується з білками сироватки кро= ві (94-97 %), зокрема з альбуміном сироватки крові.

Біотрансфор= мація. Валсартан біотрансформується= у незначній кількості, оскільки лише 20 % дози відновлюється у вигляді метаболітів. Гідроксильний метаболіт було виявлено у плазмі крові у невелик= ій концентрації (менше 10 % AUC для валсартану). Цей метаболіт неактивний з фармакологічної точки зору.

Виведення. Валсартан демонструє кінетику мульт= иекспоненційного розпаду (t½α через <1 годину та t½ß ч= ерез приблизно 9 годин). Валсартан виводиться здебільшого з калом (близько 83 % дози) та сечею (близько 13 % до= зи) в основному у незміненому вигляді.

Після внутрішньовенного введення кліренс валсартану з плазми крові становить близько 2 л/= год, а нирковий кліренс – 0,62 л/год (близько 30 % загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану – 6 годин.

Гідрохлорот= іазид=

Абсорбція. Абсорбція <= span class=3DSpellE>гідрохлоротіазиду після перорального прийому відбуває= ться швидко (t_max близько 2 год= ин). Зростання середнього значення AUC є лінійним та пропорційним до дози у межах терапевтичного діапазону. Вплив прийому їжі на абсорбцію гідрохлоротіазиду незначний з клінічної точки зору. Абсолютна біодоступність г= ідрохлоротіазиду становить 70 % після перорального прийому.

Розподіл. Очевидний о= б’єм розподілу становить 4-8 л/кг. Циркулюючий гідрохл= оротіазид зв’язується з білками плазми крові (40-70 %), в основному з сироватков= им альбуміном. Гідрохлоротіазид також накопичуєтьс= я в еритроцитах у кількості, що приблизно втричі перевищує рівень у плазмі кров= і.

Виведення. Гідрохлоротіазид виводиться в основному у нез= міненому вигляді. Період напіввиведення з плазми крові становить у середньому від 6 до 15 годин на стадії термінального виведення. Жодних змін у кінетиці гідрохлоротіазиду при повторному прийомі не відбувається, а накопичення мінімальне при прийомі 1 раз на добу. Більше 95 % абсорбованої дози виводиться у вигляді незміненої сполуки з сечею. Нирковий кліренс складається з пасивної фільтра= ції та активного виведення у ниркові канальці.

Фармакокінетика в окремих гру= пах пацієнтів

Пацієнти літнього віку. = У деяких пацієнтів літнього віку системний вплив ва= лсартану був дещо більше виражений, ніж у пацієнтів молодого віку, однак= він не був клінічно значущим. Обмежені дані дають змогу припустити, що у пацієн= тів літнього віку, як здорових, так і тих, хто страждає на артеріальну гіпертензію, системний кліренс гідрохлоротіазиду нижчий, ніж= у здорових молодих добровольців.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Пацієнтам з кліренсом креатиніну 30-70 мл/хв корекція дози не потрібна.

Немає даних про застосування Валмісару Н пацієнтам із вираженими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) і пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі. Валсартан має високий ступінь зв’язування з білками плазми крові і не виводиться при гемодіалізі; гідрохлоротіазид, навпаки, виводиться з організму при гемодіалізі. При нирковій недостатності середній піковий рівень у плазмі кр= ові та значення AUC гідрохлоротіазиду збільшуються,= а швидкість екскреції з сечею знижується. У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю спостерігається збільшення значення AUC гідрохлоротіазиду в 3 рази. У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю спостерігається збільшення значення AUC у 8 раз= ів. Гідрохлоротіазид протипоказаний пацієнтам з тяжкою ни= рковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Порушення функції печінки.&nb= sp;Системний в= плив валсартану у пацієнтів зі = слабковираженими (n =3D 6) і помірно вираженими (n =3D 5) порушеннями функції печінки був у 2 рази більший, = ніж у здорових добровольців. Даних щодо застосування валсарт= ану пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки немає. Захворювання печінки істотно не впливають на фармакокінетику гідрохлоротіазиду, і тому зниження його дози не потрібне.

Немеланомни= й рак шкіри (НМРШ)

Наявні дані епідеміологічних досліджень свідчать про кумулятивний = дозозалежний зв'язок між експозицією гідрохлоротіазиду та розвитком НМРШ. Одне дослідження включало 71 533 випадки базальноклітинної карциноми (з них 1 430 83= 3 осіб з контрольної групи) і 8 629 випадків плоско= клітинної карциноми (з них172 462 особи з контрольної групи). Високе дозування <= span class=3DSpellE>гідрохлоротіазиду (≥ 50000 мг кумулятивно) було пов'язане зі скоригованим співвідно= шенням ризиків (OR) 1,29 (95 % CI: 1,23–1,35) для базальноклі= тинної карциноми та 3,98 (95 % CI: 3,68–4,31) - для плоскоклітинної карциноми. Кумулятивна залежність доза–відповідь спостерігалася як при базальноклітинній= карциномі, так і при плоскоклітинній карциномі.= Інше дослідження показало можливий зв'язок між раком губ і застосуванням гідрохлоротіазиду: 633 випадки раку губ були зіставле= ні з 63,067 контрольними групами населення з використанням стратегії вибору ризику. Кумулятивна залежність доза–відповідь була продемонстрована зі скоригованим OR 2,1 (95 % CI: 1,7–2,6), збільшуючись до OR 3,9 (3,0–4,9) при застосуванні високої дози (~ 25000 = ;мг) і OR 7,7 (5,7–10,5) при застосуванні найвищої дози (~ 100000 мг). Наприклад, сукупна доза 100000 мг відповідає щоденному застосуванню визначеної добової дози 25 мг протягом періоду більше 10 років.

<= /span>=

Клінічні характеристики.

Показання.<= /span>

Артеріальна гіпертензія у пацієнтів, тиск крові яких належно не регулюється моно= терапією.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату або до інших похідних сульфонамідів.

Тяжкі порушення функції печінки, цироз печінки і холестаз.

Анурія.

Рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціє= мія, симптоматична гіперурикемія.

Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину (АРА), включаючи валсартан, або інгібіторі= в ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом (І та ІІ типу) або порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м²).

Вагітність, планування вагітності (див. «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Спадковий ангіоневротичний набряк або = ангіоневротичний набряк під час попереднього застосування інгібіторів ангіотензинперетворюваль= ного ферменту (АПФ) чи антагоністів рецепторів ангіоте= нзину (АРА).

<= /span>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії з комбінацією валсартану та гідрохлоротіазиду<= /span>

Супутнє застосування не рекомендується

Літій

При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і = тіазиду, в тому числі гідрохлоро= тіазиду, повідомляли про оборотне підвищення сироваткової концентрації літію та проя= ви токсичності. У зв’язку з відсутністю досвіду одночасного застосування = валсартану та літію така комбінація не рекомендується= . Якщо застосування такої комбінації необхідне, рекомендується проводити ретельний моніторинг рівнів літію у плазмі крові.

Супутнє застосування, яке потребує особливої обережності

Інші ант= игіпертензивні препарати

Препарат може посилити гіпотензивний ефект інши= х антигіпертензивних препаратів (таких як гуанетидин, метилдопа, вазодилататори<= /span>, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину, бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, прямі інгібітори реніну = та інгібітори зворотного захоплення дофаміну).

Пресорні аміни (наприклад норадреналін, адреналін)<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

Вірогідне зниження реакції на пресорні аміни. Клінічна значущість цього ефекту достовірно невідома та недостатня д= ля того, щоб виключити їх застосування.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори ЦOГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (>3 г/добу) та неселективні НПЗП

НПЗП можуть послабити гіпотензивний ефект як антагоністів ангіотензину II, так і гідрохлоротіазиду при їх супутньому застосуванні. Крім того, супутнє застосування валсартану/гідрохлоротіазиду та НПЗП може призвести до погіршення функції нирок та підвищення рівня калію в сироватці крові. Таким чином, рекомендується вести моніторинг функції нирок на початку лікування, а також забезпечувати пацієнту належне поповнення втрати рідини.

У хворих літнього віку, пацієнтів зі зниженням об’єму циркулюючої крові (у тому числ= і у тих, хто отримує сечогінну терапію) або з дисфункцією<= /span> нирок одночасне застосування НПЗП (або інгібіторів ЦОГ-2) з АРА ІІ збільшує ризик погіршення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність. Сумісне застосування цих препаратів вимагає обережності та моніторингу функції нирок.

Взаємодії, пов’язані з валсартаном

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) препаратами груп АРА, ІАПФ або аліскіре= ном

У разі одночасного застосуван= ня АРА, включаючи валсартан, з іншими засобами, що блокують РААС, такими як інгібітори АПФ або аліскірен<= /span>, необхідна обережність.

Це пов’язано з підвищеною частотою гіпотензії, втратою свідомості, гіперкаліємією та дисфункцією нирок (включаючи гостру ниркову недостатність)  порівняно з монотерапією. Таким чином, не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, препаратів-блокаторів рецепторів ангіотензину а= бо аліскірену. Якщо подвійна блокада РААС вважається абс= олютно необхідною, лікування повинно проходити лише під наглядом спеціалістів і супроводжуватися моніторингом функції нирок, рівня електролітів та артеріального тиску.

Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину (АРА), вкл= ючаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) з аліскіреном пацієнтам з цукров= им діабетом (І та ІІ типу), діабетичною нефропатією або порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м²) протипоказане (див. розділ «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

Супутнє застосування не рекомендується
Калійзберігаючі діурети= ки, калійвмісні харчові добавки, сольові препарати = для замісної терапії, що містять калій, та інші речовини, що можуть підвищувати рівень калію

У разі необхідності застосува= ння лікарського засобу, що впливає на рівень калію, у комбінації з валсартаном рекомендується моніторинг рівня калію у п= лазмі крові.

При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II з іншими лікарськими засобами, здатними підвищувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, калійзберігаючі діуретики, лікарські засоби на основі калію, гепарин), збільшується ризик розвитку гіперкаліємії. У таких випадках = Валмісар Н слід застосовувати з обережністю та проводити моніторинг рівня калію.

Транспортери

За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідо= ме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад рифампіцину, циклоспорину= ) або транспортера виведення (наприклад ритонавіру) м= оже збільшити системну експозицію валсартану. Слід = дотримуватися належних заходів на початку або в кінці супутнього застосування цих лікарсь= ких засобів.

Відсутність взаємодій<= /u>

У ході досліджень з валсар= таном жодних клінічно значущих взаємодій не було виявлено при прийомі валсартану з будь-якою з нижчезазначених речовин: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін та глібенкламід. Дигоксин та= індометацин можуть вступати у взаємодію з гідрохлоротіазидом (див. взаємодії, пов’язані з = гідрохлоротіазидом).

Взаємодії, пов’язані з гідрохлоротіазидом=

Супутнє застосування, що потр= ебує особливої обережності

Лікарські препарати, застосув= ання яких пов’язано з втратою калію та гіпокаліємією=

Гіпокаліємічний= ефект гідрохлоротіазиду може посилитися при супутньому застосуванні калійуретичних діуретиків, кортикостероїдів, проносних засобів, адренокортикотропних гормонів АКГ, амфотерицину, карбеноксолону, пеніциліну G, саліцилової кислоти та її похідних, антиаритмічних засобів.

Якщо вищезазначені лікарські засоби призначені у комбінації з валсартаном/г= ідрохлоротіазидом, рекомендується моніторинг рівня калію у сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»)

Лікарські засоби, здатні індукувати шлуночкову тахікардію типу «пірует»<= /span>

З огляду на ризик гіпокаліємії гідрохлоротіазид слід з обережністю застосовувати одночасно з лікарськими засобами, що можуть індукувати шлуночкову тахікардію типу «пірует», зокрема, з антиаритмічними засобами Іа та ІІІ класу, а також із деякими антипсихотичними засобами.

Лікарські засоби, що впливают= ь на рівень натрію у сироватці крові

Гіпонатріємічний ефект діуретиків може посилюватися при сумісному застосуван= ні з лікарськими засобами, такими як антидепресанти, антипс= ихотичні, протиепілептичні препарати тощо. Слід з обережн= істю призначати тривалий прийом цих препаратів.
Лікарські препарати, які можуть спричиняти двонаправлену тахікардію (torsades de pointes)

• &nbs= p;      Антиаритмічні препарати Ia класу (наприклад хінідин, гідрох= інідин, дизопірамід)

• &nbs= p;      Антиаритмічні препарати III класу (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід)

• &nbs= p;      Деякі нейролептики (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол)

• &nbs= p;      Інші (наприклад бепридил, цисап= рид, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, кетансерин, = мізоластин, пентамідин, <= span class=3DSpellE>спарфлоксацин, терфенадин= , вінкамін внутрішньовенно)

У зв’язку з ризиком розвитку гіпокаліємії гідрохлоротіазид слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими засобами, які можу= ть спричинити двонаправлену тахікардію (torsades de pointes).

Глікозиди наперстянки=

Індукована = тіазидами гіпокаліємія аб= о гіпомагніємія може виникнути як небажаний ефект, що с= прияє розвитку серцевої аритмії, індукованої препаратами наперстянки (див. розділ «Особливості застосування»).

Солі кальцію та вітамін D=

Прийом тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоро= тіазид, у комбінації з вітаміном D або солями кальцію може спричинити зростання рівня кальцію в сироватці крові. Супутнє застосування тіазидних діуретиків з кальцієвими солями може спричинити гіперкальціємію у пацієнтів зі схильністю до гіперкальціємії (наприклад, пацієнти з гіперпаратиреоїдизмом, злоякісними пухлинами або станами, зумовленими дефіцитом вітаміну D) внаслідок підвищення канальцевої реабсорбції ка= льцію.

Антидіабети= чні лікарські препарати (пероральні препарати та інсулін)

Тіазиди можуть змі= нити переносимість глюкози. Може виникнути потреба у коригуванні дози антидіабетичних препаратів.

Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик лактоцидозу, спричиненого вірогідною функціональною нирковою недостатністю, пов’язаною з прийомом гідрохлоротіазиду.

Бета-блокатори та діазоксид

Супутнє застосування тіази= дних діуретиків, включаючи гідр= охлоротіазид, з бета-блокаторами може підвищити ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідро= хлоротіазид, можуть посилити гіперглікемічний ефект діазоксиду.

Лікарські препарати, що застосовуються при лікуванні подагри (пробенецид<= /span>, сульфінпіразон та алопурин= ол)=

Існує необхідність у коригуванні дози препаратів проти подагри, оскільки гідрохлоротіазид може збільшити рівень сечової кислоти в сироватці крові. У разі необхідності слід збільшити дозу пробенециду або сульфінпіразону. Супутній прийом тіазидних = діуретиків може збільшити частоту реакцій гіперчутливості = до алопуринолу.

Антихолінер= гічні препарати<= /span> та інші лікарські засоби, що впливають на перистальтику ш= лунка

Біодоступність<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'> тіазидних діуретиків може= зрости при прийомі антихолінергічних препаратів (напри= клад атропіну, біперидену), зокрема внаслідок знижен= ня перистальтики шлунка та швидкості випорожнення = шлунка. У свою чергу очікується, що прокінетичні лікарські засоби, наприклад цисаприд, можуть зм= еншити біодоступність тіазидних діуретиків.

Амантадин=

Тіазиди, включаючи= гідрохлоротіазид, збільшують ризик побічних ефек= тів, спричинених амантадином.

Іонообмінні смоли<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>=

Абсорбція тіазидних= діуретиків, включаючи гідрохлоро= тіазид, порушується при супутньому прийомі холестираміну або колестиполу.

Це може призвести до субте= рапевтичного ефекту тіазидних діуретикі= в. Щоб мінімізувати взаємодію, слід застосовувати гідрохл= оротіазид принаймні за 4 години до або ж через 4-6 годин після прийому смол= .

Цитотоксичні препарати (наприклад циклофосфамід, метотрексат)

Тіазиди можуть зменшити виведення нирками цитотоксичних препаратів та потенціювати їх мієлосупресивний ефект.

Недеполяризувальні релаксанти скелетних м’язів (наприклад тубокурарин)

Тіазиди, включаючи= гідрохлоротіазид, посилюють дію релаксантів скелетних м’язів, таких як похідні кураре.

Циклоспорин=

Супутній прийом з циклоспо= рином може підвищити ризик виникнення гіперурикемії та появу симптомів, що нагадують загострення подагри.

Алкоголь, анестетики та седативні препарати

У разі одночасного застосування тіазидних діуретиків з препаратами, що також можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад, за рахунок зниження активності симпатичної центральної нервової системи або прямої судинорозширювальної дії), можливе потенціювання ортостатичної гіпотензії.<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

Метилдопа

Є повідомлення про випадки гемолітичної анемії,= яка виникала при супутньому прийомі гідрохлоротіазиду та метилдопи.

Карбамазепін

У пацієнтів, які отримують гідрохлоротіазид одночасно з карбамазепіном, може розвитися г= іпонатріємія. Таких пацієнтів слід повідомити про можливість гіпонат= ріємічної реакції і спостерігати належним чином за їхнім станом.

Контрастні речовини, що містять йод

У разі спричиненої діуретиком дегідратації існує підви= щений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах препарату, що містить йод. Слід провести адекватне поповнення втрати рідини= у пацієнта перед застосуванням.

Особливості застосування.

Зміни балансу електролітів сироватки крові

Калій

Тіазидні діуретики можуть спричиняти гіпо= каліємію або ускладнювати вже наявну гіпокаліємію.

Рекомендується корекція гі= покаліємії перед початком терапії тіазидами. Сумісна гіпомагніємія може спричиняти гі= покаліємію, більш складну для корекції.

Оскільки Валмісар&n= bsp;Н містить антагоніст рецепторів ангіотензину = ;ІІ, слід дотримуватись обережності при сумісному застосуванні Валмісару Н із солями калію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або = іншими лікарськими засобами, які можуть підвищувати рівень калію (наприклад, гепар= ин). Повідомляли про випадки гіпокаліємії під час лі= кування тіазидними діуретиками. Рекомендується регулярно перевіряти вміст калію та магнію в сироватці крові= у пацієнтів зі станами, що включають посилену втрату калію. У всіх пацієнтів,= які застосовують тіазидні діур= етики, необхідно перевіряти баланс електролітів.

Пацієнти з дефіцитом натрію та/або об’єму циркулюючої крові (ОЦК)

Лікування тіазидними діуретиками часто пов’язане з виникненням гіпонатріємії або із загостренням вже наявної гіпонатріємії і гіпохлоремічного= алкалозу. Це може супроводжуватися неврологічними симптомами (блювання, сплутаність свідомості, апатія). Тіазидні діуретики слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії. Регулярно слід контролювати концентрац= ію натрію в сироватці крові.

Тіазиди посилюють виведення магнію з сечею, що в результаті може призвести до гіпомагніємії.

У пацієнтів із вираженим дефіцитом натрію та/або об’єму циркулюючої крові в організмі (наприклад у тих, хто отримує високі д= ози діуретиків) в окремих випадках після початку терапії препаратом може спостерігатися симптоматична артеріальна гіпотензія. Перед початком терапії слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/= або об’єму циркулюючої крові.

У разі гіпотензії пацієнта слід перевести у лежаче положення і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію сольового розчину. Ліку= вання можна продовжувати одразу ж після стабілізації артеріального тиску. = ;

Кальцій=

Тіазидні діуретики зменшують екскрецію кальцію в сечі та можуть спричинити підвищення вмісту кальцію в сироватці крові. Тіазидні діуретики слід застосовувати лише після корекці= ї гіперкальціємії або лікування станів, що її спричиняю= ть. Регулярно слід контролювати концентрацію кальцію в сироватці крові.

Пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю з застійними явищами або з іншими станами зі стимуля= цією ренін-ангіотензин-альдосте= ронової системи (РААС)

У пацієнтів, функція нирок яких головним чином залежить від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю), лікування засобами, які діють на РААС, може спричи= нити олігурію та/або прогресуючу азотемію, рідко – з гострою нирковою недостатністю. Застос= ування Валмісару Н хворим із тяжкою хронічною серцевою недостатністю не обґрунтовано.

Оскільки не може бути виключено, що через пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи застосування Валмісару Н також мож= е бути пов’язано з порушенням функції нирок, препарат не слід застосовувати таким пацієнтам.

Стеноз ниркової артерії

Оскільки можуть підвищитися рівні сечовини і креатиніну у сироватці крові, пацієнтам з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії чи стенозом єдиної нирки не рекомендується приймати препар= ат.

Первинний гіперальдостеронізм

Препарат не рекомендується для застосування пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом, оскільки їх РААС не активована.

Стеноз аорти мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопаті= я

Як і при застосуванні інших вазодилататоров, слід бути особливо обережними пацієнтам зі стенозом аортального а= бо мітрального клапана, або з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією (ГОКМ).=

Ангіоневротичний наб= ряк кишечнику

Повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку кишечнику у пацієнтів, які застосовували блокатори рецепторів ангіотензину II, у то= му числі валсартан (див. розділ «Побічні реакції»). У цих пацієнтів спостерігався біль у животі, нудота, блювання та діарея. Симптоми минали після відміни блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ. Якщо діагностовано ангіоневротичний набряк кишечнику, застосування цього лікарс= ького засобу слід припини= ти та розпочати відповідний моніторинг до повного зникнення симптомів.

Порушення функції нирок=

Регулювання дози не потрібно для пацієнтів із легкими та помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв).

Потрібно з обережністю застосовувати Валмісар Н при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну < 30 мл/хв). Тіазидні діуретики можуть провокувати азотемію у пацієнтів із хронічним порушенням функції нирок. Вони неефективні як монотерапія при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), але їх можна застосовувати з нале= жною обережністю у комбінації з петльовими діуретиками навіть пацієнтам з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв.

Пацієнтам з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) супутнє застосування препаратів-блокаторів рецепторів ангіотензину, = у тому числі Валмісар Н або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, з аліскіреном протипоказане.

Немає досвіду застосування валсартану хворим з кінцевою стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) або пацієнтам, які проходять діалі= з.

Трансплантація нирки

На даний час немає даних щодо безпеки застосува= ння лікарського засобу пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки= .

Порушення функції печінки

Необхідна обережність при лікуванні пацієнтів з порушеннями функції печінки. Пацієнтам з незначними або помірними порушеннями функції печінки без холестазу = корекція дози не потрібна. Захворювання печінки істотно не змінюють фармакокінетичні параметри гідро= хлоротіазиду.

Тіазиди можуть спричиняти дисбаланс електролітів, печінкову енцефалоп= атію та гепаторенальний синдром. Таким чином, Валмісар Н слід призначати таким пацієнтам лише після вивчення співвідношення ризику і користі та моніторингу клінічних та лабораторних показників. Валмісар Н протипоказаний пацієнтам з біліарним цирозом аб= о холестазом.

Системний червоний вовчак

Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлорот= іазид, загострюють або активізують системний червоний вовчак.

Інші метаболічні розлади

Тіазидні діуретики можуть вплинути на пер= еносимість глюкози та підвищити рівні холестерину, тригліцеридів<= /span> та сечової кислоти в сироватці крові, що може загострити гіперурикемію та призвести до подагри. Тому Валмісар Н не рекомендується застосовувати паціє= нтам з гіперурикемією та/або подагрою. Діабетикам= може бути потрібне коригування дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів.

Тіазиди можуть зменшити виведення кальцію з сечею та спричинити переміжні та незначні підвищення рівня кальцію в сироватці крові при відсутності відомих розладів метаболізму кальцію. Виражена гіперкальціємія м= оже свідчити про наявність гіперпаратиреозу. Застос= ування тіазидів слід припинити перед проведенням аналі= зів функції паращитовидних залоз.=

Фоточутливі= сть=

Випадки реакції фоточутлив= ості відзначалися при прийомі тіазидних діуретиків (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення реакції фоточутливості протягом застосування препарату рекомендується припинити лікування. У разі потреби у повторному прийомі діуретика рекомендується зах= истити вразливі зони від сонця або штучного УФ-випромінювання.

Вагітність

У період вагітності не слід розпочинати застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II. Якщо тільки продовження терапії антагоністами рецепторів ангіотензину II не вважається необхідним, пацієнток, які планують вагітність, слід перевест= и на альтернативні види антигіпертензивного лікуванн= я, що мають встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності. При виявленні вагітності лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити, і, при необхідності, розпочати альтернативну терапі= ю.

Загальні розлади=

Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтам із підвищеною чутливістю до інших антагоністів рецепторів ангіотензину II а анамнезі. Реакції гіперчутливості до гідрохлоротіа= зиду більш імовірні у пацієнтів з алергією та астмою.

Ангіоневрот= ичний набряк=

Виникнення набряку Квінке<= /span> (у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструк= ції дихальних шляхів, та/або набряку обличчя, губ, глотки та/або язика) спостерігалося у пацієнтів, які отримували валсартан, деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при застосуванні інших препаратів, у тому числі і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи інгібітори АПФ. При розвитку набряку Квінке<= /span> лікування антагоністами рецепторів ангіотензину= II слід негайно припинити. Протипоказане повторне застосування препарату.

Хоріоїдальн= ий випіт, гос= тра міопія та вторинна гостра закритокутова глауком= а

Застосування гідрохлоротіа= зиду, сульфонаміду було пов’язане з виникненням ідіосинкратичної реакції, яка може призвести до хоріої= дального випоту з дефектом поля зору, гострої транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. = ;До симптомів належать гостре зниження гостроти зору або біль в очах, які, як п= равило, виникають протягом періоду від кількох годин на тиждень після введення препарату. Відсутність лікування гострої закр= итокутової глаукоми може призвести до остаточної втрати зору.

Лікування гідрохлоротіазид= ом слід припинити якомога швидше. Може бути потрібна термінова медична або хірургічна допомога. Фактори ризику розвитку гострої з= акритокутової глаукоми можуть включати наявність в анамнезі алергії до сульфонаміду або пеніциліну.

Пацієнти із серцевою недостатністю, попереднім інфарктом міокарда

У пацієнтів, у яких функція нирок залежить від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, пацієнти з серйозною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотен= зину може бути пов’язано з олігурією та/або прогресу= ючою азотемією, а в окремих випадках – з гострою нирковою недостатністю та летал= ьним наслідком. Оцінка стану пацієнтів із серцевою недостатністю або після інфар= кту міокарда повинна завжди включати оцінку функції нирок.

Немеланомни= й рак шкіри (НМРШ)

Підвищений ризик НМРШ (баз= альноклітинна карцинома і плоскоклітинна карцинома) зі збільш= енням кумулятивної дози гідрохлоротіазиду спостерігав= ся у двох епідеміологічних дослідженнях, що базуються на данському національному реєстрі раку. Фотосенсибілізуюча дія гідрохлоротіазиду може бути потенційним механізмом ро= звитку НМРШ.

Пацієнти, які приймають гі= дрохлоротіазид, повинні бути поінформовані про ризик НМРШ. Рекомендовано регулярно перевіря= ти шкіру таких пацієнтів на наявність нових уражень і негайно повідомляти про будь-які підозрілі зміни шкіри. Можливі профілактичні заходи з метою мінімізації ризику розвитку раку шкіри, такі як обмеження впливу сонячних променів і ультрафіолетових променів, при впливі сонячного світла – використання адекватного захисту. Підозрілі ураження шкіри слід негайно вивчити, включаючи проведення гістологічних досліджень, біопсій. Застосування гідрохлоротіазиду також має бути переглянуте у пацієнтів, які перенесли НМРШ.

Фертильність

Немає інформації про вплив валсартану на фертильність людини. Дослідження на щурах не показали будь-якого впливу = валсартану на фертильність.

Для пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.

Гідрохлоротіазид може знижу= вати рівень зв’язаного з білками йоду у плазмі крові. Гідро= хлоротіазид здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.

Гостра респіраторна токсичніс= ть=

Є повідомлення про дуже рідкісні випадки гострої респіраторної токсичності, включаючи гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС), після прийому гідрохлоротіазиду. Набряк= легенів зазвичай розвивається протягом декількох хвил= ин або годин після прийому гідрохлоротіазиду. На почат= ку симптоми включають задишку, гарячку, погіршення легеневої функції та гіпотензію. Якщо є підозра на ГРДС, лікарський засіб = слід відмінити та призначити відповідне лікування. Гідрохло= ротіазид не слід призначати пацієнтам, які раніше перенесли ГРДС після прийому гідрохлоротіазиду.

=

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Валсартан

Лікарський засіб не слід застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. = Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним= для застосування вагітним.

Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II протягом ІІ та ІІІ триместрів спричиняє у людей ф= етотоксичність (зниження функції нирок, маловоддя, уповільнення окостеніння черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія= ).

Якщо антагоністи рецепторів ангіотензину II застосували з ІІ триместру вагітності, рекомендується проведення ультразвукового контролю нирок та черепа.

Немовлята, матері яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензи= ну II, потребують ретельного спостереження щодо гіпотензії.

Гідрохлоротіазид

Досвід застосування гідрох= лоротіазиду у період вагітності є обмеженим, особливо протягом І триместру. Дослідження на тваринах є недостатніми. Гідрохлоротіаз= ид проникає через плаценту. На підставі фармакологічних механізмів дії гідрохлоротіазиду передбачається, що його застосування протягом ІІ та ІІІ триместрів вагітності може призвести до порушення <= span class=3DSpellE>фетоплацентарного кровообігу і спричиняти у плода та новонародженого такі ефекти як жовтяниця, порушення електролітного балансу = та тромбоцитопенія.

Лікар, який призначає препарат, що діє на РААС, повинен інформувати жінку про потенційні ризики у період вагітності.

З огляду на механізм дії антагоністів рецепторів ангіотензину II, ризик ембріональних захворювань та захворювань плода не може бути виключени= й. Згідно з ретроспективними даними, застосування інгібіторів АПФ у І триместрі пов’язане з потенційним ризиком вроджених дефектів. Крім т= ого, були зареєстровані ураження у плода та летальний наслідок у зв’язку з застосуванням протягом ІІ та ІІІ триместру препаратів, які безпосередн= ьо впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). У людей фетальна ниркова перфузія, яка залежить від розвитку РААС, починається протягом ІІ триместру. Таким чином ризик, пов’язаний= із лікуванням валсартаном, вищий протягом ІІ та ІІІ триместру. Були повідомлення про спонтанні аборти, олігогідрамніон та дисфункцію нирок у новонароджених, коли вагі= тні жінки випадково приймали валсартан.

Новонародже= них, які піддавалися впливу препарату внутрішньоутробно, слід ретельно обстежувати щодо наявності достатньої кількості сечі, гіперкаліємії та показників артеріального тиску. Якщо необхідно, вжити відповідних медичних заходів (наприклад провести регідратацію), щоб видалити препарат з кровообігу.

Внутрішньоматкова дія тіа= зидних діуретиків, включаючи гідр= охлоротіазид, може спричинити жовтяницю або тромбоцитопенію у= плода та новонародженого або інші побічні реакції, які спостерігалися у дорослих.=

Період годування груддю

Якщо застосування препарату вкрай необхідне, годування груддю слід припинити. Немає жодної інформації щодо використання = валсартану протягом періоду годування груддю. Гідрохлоротіазид проникає у молоко людини в невеликих кількостях. Тіазиди у високих дозах спричиняють діурез, що може пригнічувати продукування молока. Протягом періоду годування груддю бажано використовувати альтернативні методи лікування з краще встановленими профілями безпеки, особливо у період годування новонародженого або недоношеної дитини.

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень щодо впливу на здатність керувати автотранспортом та роботу з іншими механізмами не проводили. Слід мати на увазі, що під час керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами= можливе виникнення запаморочення або слабкості.

<= /span>

Спосіб застосування та дози.<= /span>

Лікарський засіб Валмісар<= /span> Н можна приймати з їжею або без неї, запиваючи водою.

Рекомендована доза Валміса= ру Н – 1 таблетка 80 мг/12,5 мг на добу. При недостатньому зниженні артеріального т= иску через 3–4 тижні лікування рекомендується розглянути можливість продовж= ення лікування з дозуванням 1 таблетка 160 мг/12,5 мг на добу. Таблетки 160 мг/25 мг слід призначати пацієнтам, у яких не досягається достатнє зниження артеріального тиску при застосуванні таблеток 160 мг/12,5 мг. Якщо і далі при застосуванні таблеток 160 мг/25 мг артеріальний тиск знижується недостатньо, рекомендує= ться розглянути можливість продовження лікування з дозуванням 320 мг/12,5 мг. Таблетки 320 мг/25 мг призначати пацієн= там, у яких не досягається достатнє зниження артеріального тиску при застосуванні таблеток 320 мг/12,5 мг.

Максимальна добова доза становить 320 мг/25 мг.

У разі відсутності ефекту від лікування Валмісаром Нпісля^{8 тижнів
необхідно розглянути застосування додаткового або альтернативного лікарсько=
го
засобу.}

Максимальний антигіпертенз= ивний ефект досягається протягом 2-4 тижнів. Для деяких пацієнтів може знадобиться 4-8 тижнів лікування. Це слід брати до уваги під час титрування дози.

Застосування пацієнтам літньо= го віку (понад 65 років)

Валмісар Н можназастосовувати пацієнтам будь-якого віку.

Застосування пацієнтам з нирк= овою недостатністю

Для пацієнтів з нирковою недостатністю може бути необхідним зниження дози. У зв’язку з тим, що Валмісар= Нмістить гідрохлоротіазид, він протипоказаний пацієнтам з анурією, а у разі застосування пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) потрібна особлива обережність.

Немає даних щодо застосування валсартану пацієнтам з кінцевою стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) та пацієнтам, яким застосовують діаліз.

Печінкова недостатність

Для пацієнтів з печінковою недостатністю може б= ути необхідним зниження дози. У зв’язку з тим, що Валмісар= Нмістить гідрохлоротіазид, його необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з печінковою недостатністю. У зв’язку з тим, що Валмісар Нмістить валсартан, він протипоказаний пацієнтам з біліарним цирозо= м або холестазом.

Доза валсартану для пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю небіліарного походження і без холестазу не повинна перевищув= ати 80 мг.

Діти.

Препарат Валмісар&n= bsp;Н не рекомендується для застосування дітям у зв’язку з відсутністю даних про без= пеку та ефективність.

Передозування.=

Симптоми

Внаслідок передозування може розвинутися виражена артеріальна гіпотензія, що може призве= сти до пригнічення свідомості, судинного колапсу та/або шоку. Крім того, передозування гідрохлоротіазидом може призвести= до виникнення таких ознак і симптомів як нудота, сонливість, гіповолемія та порушення балансу електролітів, що супроводжується серцевими аритміями і м’язовими спазмами. Найхарактернішими ознаками передозування також є тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, слабкі= сть, сплутаність свідомості, запаморочення, спазми м’язів, парестезія, виснаженн= я, розлади свідомості, блювання, спрага, поліурія, олігур= ія, анурія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини в крові (в основному нирк= ова недостатність).

Лікування=

У всіх випадках передозування потрібно вжити загальних підтримувальних заходів, зокрема проводити моніторинг стану паціє= нта та заходи для стабілізації серцево-судинної функції.

Терапевтичні заходи залежать від часу прийому та типу і тяжкості симптомів; першорядне значення має стабілізація кровообігу.=

Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід викликати блювання. Якщо після застосування препарату пройшов тривалий час, необхідно дати пацієнту достатню кількість активованого вугілля.

При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнт повинен перебувати у положенні лежачи, також слід невідкладно забезпечити відновлення водно-сольового балансу шляхом внутрішньовенного введення ізотонічного сольового розчину. Валсарта= н не можна вивести з організму за допомогою гемодіалізу через його зв’язуванн= я з білками плазми крові, але для виведення з організму гі= дрохлоротіазиду гемодіаліз є ефективним.

Побічні реакції.=

Частота виникнення побічних реакцій оцінюється таким чином, починаючи з найчастіших: дуже часто (> 1/10), ч= асто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, < 1/100), рідко (> 1/100= 00, < 1/1000), дуже рідко (< 1/1000= 0), включаючи окремі повідомлення.

Частота побічних реакцій під час застосування <= span class=3DSpellE>валсартану/гідрохлоротіазиду

Таблиця 1

Інфекції та інвазії<= /i>

Нечасто

вірусні інфекції, гарячка

Порушення обміну речовин, метаболізму<= /o:p>

Нечасто

дегідратація

Невідомо

гіпокаліє= мія, гіпонатріємія

Неврологічні розлади=

Часто

головний біль, втома, запаморочення

Нечасто

астенія, запаморочення, безсоння, тривожність, парестезія<= /o:p>

Рідко

депресія

Невідомо

синкопе

З боку органів зору<= /i>

Нечасто

нечіткість зору

Рідко

кон’юнктивіт

З боку органів слуху та вестибулярного апарату

Нечасто

середній отит, дзвін у вухах

Серцеві розлади<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

Нечасто

серцебиття, тахікардія

Судинні розлади<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

Нечасто

набряки, артеріальна гіп= отензія, гіпергідроз<= /o:p>

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Часто

кашель, риніт, фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів<= /o:p>

Нечасто

бронхіт, задишка, синуси= т, фаринголарингеальний біль, сухість у роті

Дуже рідко=

епітаксис=

Невідомо

некардіог= енний набряк легенів

Шлунково-кишкові розлади

Часто

діарея

Нечасто

болі в животі, порушення травлення, нудота, гастроентерит<= /o:p>

З боку опорно-рухової систе= ми та сполучної тканини

Часто

біль у спині, артралгія

Нечасто

біль у кінцівках, біль у грудях, біль у шиї, артрит, розтягнення і деформації, судоми м’язів, міа= лгія

З боку сечовидільної систем= и

Нечасто

часте сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів<= /o:p>

Дуже рідко=

порушення функції нирок

З боку репродуктивної систе= ми

Часто

еректильн= а дисфункція

Загальні розлади=

Нечасто

підвищена втомлюваність

Дослідження

Невідомо

підвищення рівня сечової кислоти у плазмі кро= ві, підвищення рівня білірубіну та креатиніну у плазмі крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія, підвищення рівня азоту сечовин= и в крові, нейтропенія

Додаткова інформація щодо окр= емих компонентів

Небажані реакції, що виникали при застосуванні = валсартану та гідрохлоротіазиду<= /span> окремо, можуть бути потенційними небажаними ефектами також і при застосуван= ні лікарського засобу Валмісар Н, навіть якщо= вони не спостерігалися у клінічних випробуваннях або протягом постмаркетингового періоду.

Частота побічних реакцій під час застосування <= span class=3DSpellE>валсартану

Таблиця 2

З боку системи крові та лімфатичної системи<= /o:p>

Невідомо

зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокр= иту, тромбоцитопенія

З боку імунної системи

Невідомо

інші реакції гіперчутлив= ості/алергічні реакції, включаючи сироваткову хворобу

Порушення обміну речовин, метаболізму<= /o:p>

Невідомо

підвищення рівня калію у плазмі крові, гіпонатріємія

З боку органів слуху та вестибулярного апарату

Нечасто

вестибулярне запаморочення (вертиго)

Судинні розлади<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

Невідомо

васкуліт

Шлунково-кишкові розлади

Нечасто

біль у животі, гастроентерит

Дуже рідко

Ангіоневротичний набряк кишечнику

Розлади гепатобіліарної системи<= /o:p>

Невідомо

підвищення показників функції печінки<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

З боку шкіри і підшкірної клітковини<= /o:p>

Невідомо

набряк, ангіоневротичний= набряк, висип, свербіж, бульозний дерматит

З боку сечовидільної систем= и

Невідомо

ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність<= /o:p>

Порушення з боку опорно-рух= ової системи та сполучної тканини

Часто

артралгія

Неврологічні розлади=

Нечасто

астенія, безсоння, запаморочення

Рідко

невралгія

З боку репродуктивної систе= ми

Нечасто

зниження лібідо

Серцеві розлади<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

Дуже рідко=

серцева аритмія

Є повідомлення про один випадок ангіоневротичного набряку.

Небажані реакції при застосув= анні гідрохлоротіазиду

Гідрохлоротіазид широко використовується протягом багатьох років, часто у вищих дозах, ніж ті, які містяться у лікарському засобі Валмісар Н. Нижчезазначені небажані реакції були зареєстровані у пацієнтів, які отримув= али тіазидні діуретики, включ= аючи гідрохлоротіазид як мототерапію.

Частота побічних реакцій під час застосування <= span class=3DSpellE>гідрохлоротіазиду

Таблиця 3

З боку обміну речовин, метаболізму<= /o:p>

Дуже часто

при застосуванні високих доз – збільшення рів= нів ліпідів крові, гіпокаліємія

Часто

гіпонатрі= ємія, гіпомагніємія, гіп= ерурикемія

Рідко

гіперкаль= ціємія, гіперглікемія, глюкозурія та погіршення метаболізму у хворих на цукровий діабет<= /o:p>

Дуже рідко=

гіпохлоре= мічний алкалоз<= /o:p>

З боку системи крові та лімфатичної системи<= /o:p>

Рідко

тромбоцит= опенія, іноді з пурпурою<= /o:p>

Дуже рідко=

агранулоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія, пригнічення функцій кісткового мозку

Невідомо

апластичн= а анемія<= /o:p>

З боку імунної системи

Дуже рідко=

реакції гіперчутливості<= /span>

Психічні розлади=

Рідко

депресія, порушення сну

Неврологічні розлади=

Рідко

головний біль, запаморочення, парестезія

З боку органів зору<= /i>

Рідко

нечіткість зору у перші кілька тижнів після початку лікування<= /o:p>

Невідомо

хоріоїдал= ьний випіт, гостра закритокутова глаукома

Кардіальн= і порушення<= /o:p>

Рідко

аритмія

Судинні розлади<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

Часто

постураль= на гіпотензія, яка може посилюватися при застосуванні алкоголю, анестетиків, седативних препаратів<= /o:p>

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Дуже рідко=

гострий респіраторний ди= стрес-синдром (ГРДС), дихальна недостатність, включаючи пневмонію та набряк легенів

Шлунково-кишкові розлади

Часто

втрата апетиту, легка нудота і блювання

Рідко

запор, відчуття шлунково-кишкового дискомфорт= у, діарея<= /o:p>

Дуже рідко=

панкреатит

З боку гепатобіліарної системи<= /o:p>

Рідко

внутрішнь= опечінковий холестаз або жовтяниця

З боку шкіри і підшкірної клітковини<= /o:p>

Часто

кропив’янка та інші види висипу

Рідко

фотосенси= білізація

Дуже рідко=

некротичний васкуліт та токсичний епідермальн= ий некроліз, шкірні реакції, подібні до червоного вовч= ака, реактивація червоного вовчака шкіри

Невідомо

мультифор= мна еритема<= /o:p>

З боку репродуктивної систе= ми

Часто

імпотенція

З боку сечовидільної систем= и

Невідомо

гостра ниркова недостатність, ниркові розлади=

Загальні розлади=

Невідомо

підвищення температури, втома

З боку опорно-рухового апар= ату та сполучної тканини

Невідомо

м’язові спазми

Доброякісні новоутворення, злоякісні та неуточнені (в т. ч. кісти і поліпи)

Невідомо

немеланом= ний рак шкіри (базальноклітинний рак і плоскоклітинний рак)

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає зм= огу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнт= ам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автом= атизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності= . 2&nbs= p;роки.

Умови зберігання.<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

Зберігати п= ри температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 або 9 блістерів= у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом= .

Виробник.

МАКЛЕОДС ФАРМАСЬЮТИКАЛС ЛІМІТЕД.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Фаза ІІ, Плот № 12, 15, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28 і 30, Сюрвей № 366, Прем’єр Індастріал= Істейт, Качигам, Даман, 396210, Індія.

Інфекції та інвазії<= /i>
Нечасто	вірусні інфекції, гарячка
Порушення обміну речовин, метаболізму<= /o:p>
Нечасто	дегідратація
Невідомо	гіпокаліє= мія, гіпонатріємія
Неврологічні розлади=
Часто	головний біль, втома, запаморочення
Нечасто	астенія, запаморочення, безсоння, тривожність, парестезія<= /o:p>
Рідко	депресія
Невідомо	синкопе
З боку органів зору<= /i>
Нечасто	нечіткість зору
Рідко	кон’юнктивіт
З боку органів слуху та вестибулярного апарату
Нечасто	середній отит, дзвін у вухах
Серцеві розлади<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>
Нечасто	серцебиття, тахікардія
Судинні розлади<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>
Нечасто	набряки, артеріальна гіп= отензія, гіпергідроз<= /o:p>
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Часто	кашель, риніт, фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів<= /o:p>
Нечасто	бронхіт, задишка, синуси= т, фаринголарингеальний біль, сухість у роті
Дуже рідко=	епітаксис=
Невідомо	некардіог= енний набряк легенів
Шлунково-кишкові розлади
Часто	діарея
Нечасто	болі в животі, порушення травлення, нудота, гастроентерит<= /o:p>
З боку опорно-рухової систе= ми та сполучної тканини
Часто	біль у спині, артралгія
Нечасто	біль у кінцівках, біль у грудях, біль у шиї, артрит, розтягнення і деформації, судоми м’язів, міа= лгія
З боку сечовидільної систем= и
Нечасто	часте сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів<= /o:p>
Дуже рідко=	порушення функції нирок
З боку репродуктивної систе= ми
Часто	еректильн= а дисфункція
Загальні розлади=
Нечасто	підвищена втомлюваність
Дослідження
Невідомо	підвищення рівня сечової кислоти у плазмі кро= ві, підвищення рівня білірубіну та креатиніну у плазмі крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія, підвищення рівня азоту сечовин= и в крові, нейтропенія

З боку системи крові та лімфатичної системи<= /o:p>
Невідомо	зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокр= иту, тромбоцитопенія
З боку імунної системи
Невідомо	інші реакції гіперчутлив= ості/алергічні реакції, включаючи сироваткову хворобу
Порушення обміну речовин, метаболізму<= /o:p>
Невідомо	підвищення рівня калію у плазмі крові, гіпонатріємія
З боку органів слуху та вестибулярного апарату
Нечасто	вестибулярне запаморочення (вертиго)
Судинні розлади<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>
Невідомо	васкуліт
Шлунково-кишкові розлади
Нечасто	біль у животі, гастроентерит
Дуже рідко	Ангіоневротичний набряк кишечнику
Розлади гепатобіліарної системи<= /o:p>
Невідомо	підвищення показників функції печінки<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>
З боку шкіри і підшкірної клітковини<= /o:p>
Невідомо	набряк, ангіоневротичний= набряк, висип, свербіж, бульозний дерматит
З боку сечовидільної систем= и
Невідомо	ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність<= /o:p>
Порушення з боку опорно-рух= ової системи та сполучної тканини
Часто	артралгія
Неврологічні розлади=
Нечасто	астенія, безсоння, запаморочення
Рідко	невралгія
З боку репродуктивної систе= ми
Нечасто	зниження лібідо
Серцеві розлади<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>
Дуже рідко=	серцева аритмія

З боку обміну речовин, метаболізму<= /o:p>
Дуже часто	при застосуванні високих доз – збільшення рів= нів ліпідів крові, гіпокаліємія
Часто	гіпонатрі= ємія, гіпомагніємія, гіп= ерурикемія
Рідко	гіперкаль= ціємія, гіперглікемія, глюкозурія та погіршення метаболізму у хворих на цукровий діабет<= /o:p>
Дуже рідко=	гіпохлоре= мічний алкалоз<= /o:p>
З боку системи крові та лімфатичної системи<= /o:p>
Рідко	тромбоцит= опенія, іноді з пурпурою<= /o:p>
Дуже рідко=	агранулоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія, пригнічення функцій кісткового мозку
Невідомо	апластичн= а анемія<= /o:p>
З боку імунної системи
Дуже рідко=	реакції гіперчутливості<= /span>
Психічні розлади=
Рідко	депресія, порушення сну
Неврологічні розлади=
Рідко	головний біль, запаморочення, парестезія
З боку органів зору<= /i>
Рідко	нечіткість зору у перші кілька тижнів після початку лікування<= /o:p>
Невідомо	хоріоїдал= ьний випіт, гостра закритокутова глаукома
Кардіальн= і порушення<= /o:p>
Рідко	аритмія
Судинні розлади<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>
Часто	постураль= на гіпотензія, яка може посилюватися при застосуванні алкоголю, анестетиків, седативних препаратів<= /o:p>
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Дуже рідко=	гострий респіраторний ди= стрес-синдром (ГРДС), дихальна недостатність, включаючи пневмонію та набряк легенів
Шлунково-кишкові розлади
Часто	втрата апетиту, легка нудота і блювання
Рідко	запор, відчуття шлунково-кишкового дискомфорт= у, діарея<= /o:p>
Дуже рідко=	панкреатит
З боку гепатобіліарної системи<= /o:p>
Рідко	внутрішнь= опечінковий холестаз або жовтяниця
З боку шкіри і підшкірної клітковини<= /o:p>
Часто	кропив’янка та інші види висипу
Рідко	фотосенси= білізація
Дуже рідко=	некротичний васкуліт та токсичний епідермальн= ий некроліз, шкірні реакції, подібні до червоного вовч= ака, реактивація червоного вовчака шкіри
Невідомо	мультифор= мна еритема<= /o:p>
З боку репродуктивної систе= ми
Часто	імпотенція
З боку сечовидільної систем= и
Невідомо	гостра ниркова недостатність, ниркові розлади=
Загальні розлади=
Невідомо	підвищення температури, втома
З боку опорно-рухового апар= ату та сполучної тканини
Невідомо	м’язові спазми
Доброякісні новоутворення, злоякісні та неуточнені (в т. ч. кісти і поліпи)
Невідомо	немеланом= ний рак шкіри (базальноклітинний рак і плоскоклітинний рак)