ЗАТВЕРДЖЕi= 3;О

ІНСТРУКЦІ = 71;

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

МАКТРИВІР

(MACTRIVIR)<= /b>

= 057;клад:

діючі речовини: теноф= ;овіру дизопроксиl= 3;у фумарат, емтрицитабo= 0;н, ефавіренц;=

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату 300 мг, емтрицитабo= 0;ну 200 мг, ефавіренцу 600 мг;

д= ;опоміжні речовини: целюлоза мікрокристk= 2;лічна (Avicel PH 101); целюлоза мікрокристk= 2;лічна (Avicel PH 102); натрію кроскармелl= 6;за; гідроксипрl= 6;пілцелюлоз= 072;; натрію лаур = 80;лсульфат; магнію стеарат; крохмаль прежелатинo= 0;зований; Opadry II 85F94172 Pink: спирт полівінілоk= 4;ий, титану діоксид (Е 171), м= 072;крогол 4000, тальк, заліза оксид= ;   червоний (Е 172), заліза окси = 76; чорний (Е 172).

&nbs= p;

Л= ;ікарська форма. Т = 72;блетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основ = 85;і фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, рожевого кольору, капсулоподo= 0;бної форми, з написом «СL 81» з одного боку = 110; гладенькі - з іншого.

&= nbsp;

Фармако&#= 1090;ерапевтичн= а група.

П&#= 1088;отивірусні засоби для лікування ВІЛ-інфекці= 11;, комбінації.

Код АТХ J0= 5A R06.

<= o:p>

= 060;армакологі&= #1095;ні властивостo= 0;.

Ф= ;армакодина = 84;іка.

Механіз = 84; дії.

Еm= 2;авіренц – це ненуклеозиk= 6;ний інгібітор з = 74;оротної транскриптk= 2;зи (ННІЗТ) вірусу імун = 86;дефіциту людини 1 (ВІЛ-1). Ефавіренц неконкуренm= 0;ним шляхом інгібує зворотну транскриптk= 2;зу ВІЛ-1 і не інгібує зна = 95;ною мірою зворотну транскриптk= 2;зу вірусу імунодефіцl= 0;ту людини 2 (ВІЛ-2) або полімерази клітинної дезоксирибl= 6;нуклеїново= 111; кислоти (ДНК) – α, β, γ та δ. Емтрицитабo= 0;н є нуклеозиднl= 0;м аналогом цитидину. Тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарат перетворюєm= 0;ься іn vіvo у тенофовір, аналог нуклеозиднl= 6;го фосфату (нуклеотиду) аденозину монофосфатm= 1;.

Емтри= ;цитабін і тенофовір фосфорилююm= 0;ься клітинними ферментами = 79; утворенням емтрицитабo= 0;ну трифосфату = 81; тенофовіру дифосфату відповідно. = 044;ослідження іn vіtro показали, що &#= 1081; емтрицитабo= 0;н, і тенофовір можуть повністю фосфорилювk= 2;тися, коли об’єднуютьl= 9;я разом у клітинах. Емтрицитабo= 0;ну трифосфат і тенофовіру дифосфат конкурентнl= 0;м шляхом пригнічуютn= 0; зворотну транскриптk= 2;зу ВІЛ-1, що призводить до руйнуван = 85;я ланцюжків вірусної ДН = 50;.

Емтри= ;цитабіну трифосфат і тенофовіру дифосфат є слабкими інгібітораl= 4;и полімерази ДНК у ссавці= 074;, крім того, не було свідчень мітохондріk= 2;льної токсичностo= 0; як іn vіtro= , так і o= 0;n vіvo.

Cерцева електрофізo= 0;ологія.

Вплив ефавіренцу на інтервал QTc оцінювали у відкритому = 87;озитивному та плацебо-кон = 90;рольованом&#= 1091; фіксованомm= 1; одноразовоl= 4;у, перехресноl= 4;у 3-періодному, потрійному дослідженнo= 0; інтервалу QT у = 58 здорових добровольцo= 0;в із поліморф= 10;змом CYP2B6.

Серед= ;нє значення максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї (C_max) ефавіренцу = 91; пацієнтів і = 79; генотипом CYP2B6 *6/*6 після застосуванl= 5;я добової доз = 80; 600 мг протягом= 14 днів було в 2,25 раза більши = 84; від с= ереднього значення C_max, яке спостерігаl= 3;ося в осіб із генотипом CYP2B6 *1/*= 1. Було виявлено позитивний зв’язок між концентрацo= 0;єю ефавіренцу та пролонга = 94;ією QTc. На основі співвідношk= 7;ння концентрацo= 0;я-QTc середня тривалість QTc та її верхня межа 90 %-го довірчого інтервалу (ДІ) становить 8,7 мсек і 11,3 мсек відповідно = 91; пацієнтів і = 79; генотипом CYP2B6 *6/*= 6 після прийому добової доз = 80; 600 мг протягом= 14 днів (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Антивірус= 085;а активність іn vіtro.

Ефаві= ;ренц виявив антивіруснm= 1; активність щодо найбільш нефілогенеm= 0;ичних ізолятів В (підтипи A, AE, AG, C, D, F, G, J і N), але його антивіруснk= 2; активність знижена щод = 86; групи О вірусів. Емтрицитабo= 0;н виявляє антивіруснm= 1; активність щодо типів A, B, C, D= , T, F і G ВІЛ-1. Тенофовір виявляє антивіруснm= 1; активність щодо типів A, B, C, D= , T, F, G і O ВІЛ-1. Емтрицитабo= 0;н і тенофовір виявили специфічну активність проти штамі = 74; ВІЛ-2 і антиві&= #1088;усну активність проти вірус = 91; гепатиту В (В&#= 1043;В).

У комбінованl= 0;х дослідженнn= 3;х іn vіtro антивіруснl= 6;ї активності при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і ефавіренцу та емтрицитабo= 0;ну, ефавіренцу = 10; тенофовіру, = 072; також емтрицитабo= 0;ну і тенофовір = 91; спостерігаl= 3;ися додаткові синергічні антивіруснo= 0; ефекти.

Резистент= 085;ість.

Резис= ;тентність до ефавіренцу може визнач = 72;тися іn vіtro o= 0; проявлятисn= 3; як заміщенн= 03; однієї або декількох амінокислоm= 0; у зворотній транскриптk= 2;зі ВІЛ-1, у тому числі L100І, V108І, V179D і Y181C. K103N – найчастіше заміщення зворотної транскриптk= 2;зи у вірусних ізолятах пацієнтів і = 79; рецидивом вірусного навантаженl= 5;я під час клінічних досліджень ефавіренцу. Заміщення також спостерігаl= 3;и у положення = 93; 98, 100, 101, 108, 138, 188, 190 або 225 зворотної транскриптk= 2;зи, проте з менш= 086;ю частотою і часто тільк = 80; у комбінаці= 11; з К103N. Профілі перехресноo= 1; резистентнl= 6;сті для ефавіренцу, нефірапіну = 10; делавірдинm= 1; іn vіtro показали, що заміщення К103N призводить до втрати чутливості до всіх трьо= 093; ННІЗТ.

Можли= ;ва перехресна резистентнo= 0;сть між ефавіре = 85;цом і нуклеозид = 85;им інгібітороl= 4; зворотної транскриптk= 2;зи (НІЗТ) низька, оскільки в них різні зв= 217;язуючі позиції на цільовому ензимі, а так&#= 1086;ж різні механізми дії. Можлива перехресна резистентнo= 0;сть між ефавіре = 85;цом та інгібітораl= 4;и протеази низька, оскільки цільові ензими різн= 10;.

Резис= ;тентність до емтрицитабo= 0;ну або тенофов= 10;ру спостерігаl= 3;ася іn vіtro, = 72; також у деяких ВІЛ-1 і&= #1085;фікованих пацієнтів у зв’язку із заміщеннямl= 0; M184V, М184І у зворотній транскриптk= 2;зі при застосу = 74;анні емтрицитабo= 0;ну або із заміщенням К65R у зворотній транскриптk= 2;зі при застосуванl= 5;і тенофовіру. Інших шляхі = 74; розвитку ре = 79;истентност&#= 1110; до емтрицитабo= 0;ну або тенофов= 10;ру не виявлено. Емтрицитабo= 0;нрезистент= 085;і віруси з мутаціями M184V/g= 0; мали перехресну резистентнo= 0;сть до ламівудину, але зберігали чутливість до диданозину, ставудину, тенофовіру = 10; зидовудину. Мутація K65R могла також бути селект = 80;вною для абакавіру або диданозину = 81; призводити до зниження чутливості до цих препаратів, = 072; також до ламівудину, емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру. Тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат не можна призначати пацієнтам, у яких є мутації К65R вірусу ВІЛ-1. Обидві мута = 94;ії К65R і М184V/І зберігали повну чутливість до ефавіренцу. Крім того, відомо про заміщення K70E у ВІЛ-1 інфікованиm= 3; пацієнтів, щ= 086; призводить до зниження чутливості = 76;о абакавіру, емтрицитабo= 0;ну, ламівудину та тенофові = 88;у.

У пацієнтів з ВІЛ-1 із мутаціями, асоційованl= 0;ми з трьома або більше аналогами тимідину (ТАМ), що включають M41L або L210W амінокислоm= 0;ні заміщення у зворотній т = 88;анскриптаз&#= 1110;, спостерігаl= 3;ося зниження чу = 90;ливості до тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату.

Резистент= 085;ість іn vіvo (у пацієнтів, які раніше н= 077; отримували антиретровo= 0;русні препарати)= .

Дотеп= ;ер дуже мало даних про резистентнo= 0;сть у пацієнтів, які отримували лікування комбінацієn= 2; ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Однак у 144-тижневому відкритому рандомізовk= 2;ному дослідженнo= 0; (GS-01-934) з участю пацієнтів, = 103;кі раніше не отримували лікування противірусl= 5;ими препаратамl= 0;, при застосуванl= 5;і ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну і тенофовір = 91; дизопрокси&= #1083;у фумарату в індивідуалn= 0;них формах випуску (або ефавіренц + фіксована к = 86;мбінація емтрицитабo= 0;ну і тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарату з 96-го до 144-го тижня) прово= 076;илося генотипуваl= 5;ня ізолятів ВІЛ-1 (із плазми кров= 10;) у всіх пацієнтів і = 79; підтвердже&= #1085;им рівнем РНК ВІЛ > 400 к= ;опій/мл на 144-му тижні або при ранньому припиненні участі у дослідженнo= 0;. На 144-му тижні:=

·      Мутац= ;ія M184V/I виникла у 2 із 19 (10,5 = ;%) проаналізоk= 4;аних ізолятів, отриманих від пацієнтів групи ефаві = 88;енц + емтрицитабo= 0;н + тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, і у 10 k= 9; 29 (34,5 %) проаналізоk= 4;аних ізолятів, отриманих у групі ефавіренц + ламівудин/з = 80;довудин (p-показник < 0,05, точний крит = 77;рій Фішера для порівняння серед усіх пацієнтів груп емтрицитабo= 0;н + тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат та ламівудин/з = 80;довудин).

·      Жоден із проаналізоk= 4;аних вірусів не мав мутації K65R або K70E.

Г&#= 1077;нотипна резистентнo= 0;сть до ефавіренцу, = 087;ереважно мутація К103N, виникала у 13 з= 19 (68 %) пацієнтів групи ефавіренц + емтрицитабo= 0;н + тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, і у 21 k= 9; 29 (72 %) пацієнті = 74; групи ефавіренц + ламівудин/з = 80;довудин.

У&#= 1079;агальнені дані щодо розвитку мутацій рез = 80;стентності надано у таблиці 1.

Таблиця 1

Р&#= 1086;звиток резистентнl= 6;сті у досліджен = 85;і GS-01-934 на 144-му тижні

= ;

Е= 092;авіренц+емт= рицитабін+т = 77;нофовіру

д= 080;зопроксилу фумарат (N=3D244)

Ефавіренц+l= 3;амівудин/зи&#= 1076;овудин

(N=3D243)

Аналіз резистентн= 086;сті до 144-го тижня

19

31

Геноти= 087;и, що підлягали лікуванню

19

= ;

(100 %)

= ;

29

= ;

(100 %)

Резист= 077;нтність до ефавіренцу1

13

(68 %)

21

(72 %)

K103N

8

(42 %)

18*

(62 %)

K101E

3

(16 %)

3

(10 %)

G190A/S

2

(10,5 %)

4

(14 %)

Y188C/H

1

(5 %)

2

(7 %)

V1081

1

(5 %)

1

(3 %)

P225H

0

2

(7 %)

M184V/1

2

(10,5 %)

10*

(34,5 %)

K65R

0

0

K70E

0

0

TAMs²

0

2

(7 %)

*р-= 079;начення <0,05, точний аналіз Фішера, при порівнянні групи ефаві = 88;енц + емтрицитабo= 0;н + тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат із групою ефавіренц + ламівудин/з = 80;довудин у всіх пацієнтів;=

¹інші мутації резистентнl= 6;сті до ефавіренцу включали A98G(n=3D1), K10= 3E(n= =3D1), V17= 9D(n=3D1) та M230L (n=3D1);

²тимід= 080;нові аналог-асоц= 10;йовані мутації включали D67N(n=3D1) і K70= R(n= =3D1).

У відкритій розширеній фазі дослідженнn= 3; GS-01-934, де пацієнти отримували фіксовану комбінацію ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату натщесерце, було виявлено ще 3 випадки резистентнl= 6;сті. Всі 3 пацієнти от = 88;имували фіксовану комбінацію ламівудину, зидовудину та ефавіренцу протягом 144 ти= жнів, а потім перейшли на прийом комбінації. = 059; двох досліджуваl= 5;их із підтверджеl= 5;им вірусологіm= 5;ним відхиленняl= 4; спостерігаk= 4;ся розвиток ННІЗТ резистентнl= 6;-асоційован&#= 1080;х замін до ефавіренцу, включаючи заміни звор = 86;тної транскриптk= 2;зи K103N, V106V/I/M та Y188Y/C на 240-му тижні (96 тижні= в прийому комбінації) та на 204-му тижні (60 тижні= в прийому комбінації). Третій паці= 08;нт мав наявні раніше заміщення, пов’язані з = 088;езистентні&= #1089;тю до NNRTI, до ефаві= 088;енцу та M184V, що пов’я= 079;ано з резистентнl= 6;ю транскриптk= 2;зою резистентнl= 6;сті, до заміни емтрицитабo= 0;ну при введенн= 10; у фазу розширеної терапії; отримали субоптималn= 0;ну вірусологіm= 5;ну відповідь, а також розро = 73;ляли K65K/R, S68N і K70K/E NRTI резистентнl= 6;-асоційован&#= 1110; заміни на тиждень 180 (36 тижнів із фіксованої дози комбін = 72;ції).

С&#= 1083;ід ознайомитиl= 9;я з інструкціяl= 4;и на препарат = 80; щодо інформації про in vivo<= /i> резистентнo= 0;сть.

Клініч&#= 1085;а ефективнісm= 0;ь та безпека.

У 144-тижневому відкритому рандомізовk= 2;ному клінічному дослідженнo= 0; (GS-01-934) пацієнти, інфіковані ВІЛ-1, які рані= ше не отримували антиретровo= 0;русну терапію, отримували одноразово схему ефаві = 88;енцу, емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату аб = 86; фіксовану комбінацію ламівудину та зидовудину 2 рази на добу і ефавіренц = 91; 1 раз на добу. Пацієнтам, які закінчили 144 тижні лікування у будь-якій групі, у дослідженнo= 0; GS-01-934, було надано можливість продовжуваm= 0;и на відкриті = 81; фазі дослідженнn= 3; прийому ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1091; фумарату натщесерце. Дані доступ = 85;і щодо 286 пацієнтів, які перейшл = 80; на комбінацію: 160= пацієнтів раніше отримували ефавіренц, емтрицитабo= 0;н і тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарат, а 126 рk= 2;ніше отримували ламівудин, зидовудин і = 077;фавіренц. Високі показники вірусологіm= 5;ної супресії підтримуваl= 3;ися у пацієнтів обох початкових груп лікування, які потім от= 088;имували фіксовану комбінацію на відкриті = 81; фазі подовження дослідженнn= 3;. Після 96 тижні&= #1074; лікування у 82 % хворих концентрацo= 0;я у плазмі крові РНК ВІЛ-1 на ВІЛ-1 залишалася менше 50 копій/мл та у 8= 5 % пацієнтів - <400 копій/мл (намір проводити аналіз, відсутністn= 0; =3D провал).

У 4= 8-тижневому відкритому рандомізовk= 2;ному клінічному = 76;ослідженні AI266073 у ВІЛ-інфік&= #1086;ваних пацієнтів порівнюють ефективнісm= 0;ь ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну і тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарату до антиретровo= 0;русної терапії, що складалася щонайменше = 79; двох нуклеозиднl= 0;х або нуклеотиднl= 0;х інгібіторіk= 4; зворотної транскриптk= 2;зи з інгібітороl= 4; протеази аб = 86; ННІЗТ; але жодна зі схем не включала вс= 10; компоненти препарату (ефавіренц, емтрицитабo= 0;н і тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарат). Комбінації застосовувk= 2;ли натщесерце (див. розділ «&= #1057;посіб застосуванl= 5;я та дози»). Пацієнти, як= 110; не мали вірусологіm= 5;ної неефективнl= 6;сті протягом попередньоo= 1; антиретровo= 0;русної терапії, не мали відоми = 93; ВІЛ-1 мутацій, які б могли викликати резистентнo= 0;сть до будь-яког= 086; з трьох компонентіk= 4; (ефавіренц, емтрицитабo= 0;н та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат), показали вірусологіm= 5;ну супресію пр = 86;тягом принаймні трьох місяців на початковомm= 1; рівні лікування. Пацієнтам було заміне = 85;о лікування н = 72; ефавіренц, емтрицитабo= 0;н і тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарат (N=3D203) аб&= #1086; продовжено початкову антиретровo= 0;русну схему лікування (N=3D97). Дані на 48-му тижні дослі = 76;ження показали, що високі рівн= 10; вірусологіm= 5;ної супресії, як= 110; можна порівняти з початковою схемою лікування, були збережені у пацієнтів, які були рандомізовk= 2;ні, для заміни на ефавіренц, емтрицитабo= 0;н і тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарат (див. &= #1090;аблицю 2).

Д&#= 1072;ні 48-тижневого дослідженнn= 3; ефективносm= 0;і AI266073, у якому ефавіренц, емтрицитабo= 0;н і тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарат призначали пацієнтам і = 79; пригніченнn= 3;м вірусологіm= 5;ної відповіді н = 72; комбінованm= 1; антиретровo= 0;русну терапію.

Таблиця 2

Кінцеві точки

Групи пацієнтів

&n= bsp;

&n= bsp;

=

=

Комбінація= ; ефавіренцу, емтрицитаб= 110;ну, тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату (N=3D203) n/N (%= )

Пацієнти нk= 2; первинному режимі лікування (N=3D97) = n/N (%)

Відмінніст= ;ь між комбінаціє= 102; ефавіренцу, емтрицитаб= 110;ну, тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату та первинного режиму лікування (95 % СІ)

&n= bsp;

Пацієнт&#= 1080; з ВІЛ-1 РНК<= span style=3D'letter-spacing:.55pt'> <50 копій= /мл

PVR (KM)

94,5 %

85,5 %

8,9 % (-7,= 7 = % до=

25,6 %)

M=3D<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>викл= 02;чено

179/181 (98,9 %)

85/87 (97= ,7 = %)

1,2 % (-2= ,3 = % до=

6,7 %)

M=3D<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>нееф = 77;ктивність

179/203 (88,2 %)

85/97 (87= ,6 = %)

0,5 % (-7= ,0 = % до

9,3 %)

Моди = 92;ікований LOCF

190/203 (93,6 %)

94/97 (96= ,9 = %)

-3,3 (-8,3 % д = 86; 2,7 %)

&n= bsp;

Пацієнт&#= 1080; з ВІЛ-1 РНК<= span style=3D'letter-spacing:.55pt'> <200 копій/мл

PVR (KM)

PVR (KM)

98,9 %

-0,5 % (-3,2 % до 2,2 %)

M=3Dвиключено<= /o:p>

M=3Dвиключено<= /o:p>

87/87(100 %)<= /p>

0 % (-2,4 % до 4,2 %)

M=3D неефективн= 110;сть

M=3Dвідсутніст= ;ь

87/97(89,7 %)

-0,5 % (-7,6 % до 7,9 %)

&nbs= p;

PVR (KM): «чиста» вірологічнk= 2; відповідь з використанl= 5;ям методу Каплана-Мей= 08;ра

M: Відсутністn= 0;.

Модиф= ;ікований LOCF: post-hoc аналіз був застосованl= 0;й для пацієнтів, у яких була відсутня вірусологіm= 5;на відповідь або виникне = 85;ня побічних реакцій, які були розцінені я = 82; неефективнo= 0;сть лікування. Для інших па= 094;ієнтів, які були виключені з дослідженнn= 3;, застосовувk= 2;вся метод LOCF.

Кl= 6;ли два стани були проаналізоk= 4;ані окремо, частота відповіді у випадку з попередньоn= 2; терапією інгібітораl= 4;и протеази була кількісно нижчою для пацієнтів, які перейшл = 80; на ефавірен = 94;, емтрицитабo= 0;н і тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарат [92,4 % проти 94,0 % за даними аналізу чутливості PVR для ефавіре = 85;цу, емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату та SBR пацієнтів відпо= ;відно; різниця (95 % ДІ) -1,= 6 % (-10,0 %, 6,7 %). У попередньоl= 4;у NNRTI-стані рівень відповіді становив 98,9 % проти 97,4 % для ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату та пацієнтів SBR в= ідповідно; різниця (95 % СІ) становить 1,4 % (-4,0= %, 6,9 %)].

Пl= 6;дібна тенденція спостерігаl= 3;ась в аналізі підгрупи пацієнтів, я= 082;і вже лікувалися раніше, з вихідною РН = 50; ВІЛ-1 <75 копій/м&= #1083; із ретроспектl= 0;вного когортного дослідженнn= 3; (дані, зібрані протягом 20 місяців, див. &= #1090;аблицю 3).

Пo= 0;дтримання чистої вірусологіm= 5;ної відповіді К = 72;план-Мейєр % (стандартна похибка) [95 % СІ]) на 48-му тижні для пацієнтів, я= 082;і раніше отримували лікування, з вихідною РН = 50; ВІЛ-1 <75 копій/мл, які пройшли курс l= 3;ікування ефавіренцоl= 4;, емтрицитабo= 0;ном та тенофовіроl= 4; дизопроксиl= 3;ом фумаратом відповідно до типу попе= 088;еднього антиретровo= 0;русного режиму (база &#= 1076;аних пацієнтів Kaiser Permanente).

Тk= 2;блиця 3

i= 5;опереднє лікув= ;ання комбінаціє= 102; ефаві= ренцу, емтрицитаб= 110;ну та тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату (N=3D299)

=

i= 5;опереднє лікування ННІЗТ

(N=3D104)

<= /o:p>

i= 5;опереднє лікування І&#= 1055;

(N=3D34)

98,9 % (0,6 %)

[96,8 %, 99,7 %]

98,0 % (1,4 %)

[92,3 %, 99,5 %]

93,4 % (4,5 %)

[76,2 %, 98,3 %]

Нk= 2; даний час відсутні дані клінічних досліджень = 79; ефавіренцоl= 4;, емтрицитабo= 0;ном та тенофові = 88;ом дизопроксиl= 3;ом фумаратом у пацієнтів, які раніше н= 077; отримували лікування, т= 072; у пацієнтів, &#= 1103;кі отримували інтенсивне лікування. Відсутні дані клінічного досвіду щод = 86; ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату у пацієнтів, які мали нед= 086;статню вірусологіm= 5;ну відповідь при антиретровo= 0;русній терапії першої ліні= 11; або у комбінації = 79; іншими антиретровo= 0;русними препаратамl= 0;.

Пацієнт = 80; з коінфекцієn= 2; ВІЛ та ВГВ. Дуже малий клінічний досвід щодо пацієнтів і = 79; коінфекцієn= 2; ВІЛ та ВГВ вказує на те, що лікуванн= 03; емтрицитабo= 0;ном або тенофов= 10;ру дизопроксиl= 3;у фумаратом при проведе = 85;ні комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії (КАР= 058;) для контрол= 02; ВІЛ-інфекці= 11; також призводить до зниження рівня ДНК ВГ= 042; (3 log₁₀ зниження або знижен&= #1085;я на 4–5 log₁₀ відпов&= #1110;дно).

Фармакокі= 085;етика.

Окрем= ;і фармацевтиm= 5;ні форми ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату використовm= 1;валися для визначення фармакокінk= 7;тичних властивостk= 7;й ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну й тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарату, як= 110; окремо призначалиl= 9;я ВІЛ-інфіков = 72;ним пацієнтам. Біоеквівалk= 7;нтність комбінації ефавіренцу, таблеток, вкритих плівковою оболонкою, 600 мг + 1 твердоo= 1; капсули емтрицитабo= 0;ну 200 мг + 1 таблетl= 2;и, вкритої плівковою оболонкою, тенофовіру дизопроксиl= 3;у 245 мг (еквівалент = 85;о 300 мг тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату), прийнятих одночасно, визначаласn= 3; для одноразовоo= 1; дози, прийня= 090;ої натще здоровими добровольцn= 3;ми у досліджен = 85;і GS-US-177-0105 (див. таб&= #1083;ицю 4).

Та= ;блиця 4

Пока = 79;ники

h= 5;фавіренц (n=3D45)

Емтрицитаб= ;ін (n=3D45)

i= 8;енофовіру дизопрокси= 083;у фумарат (n=3D45)

Д= 086;слід-жувани= й

Рефе-= 088;ентний

GMR (%) (90%CI)

Д= 086;слі-

джу-

ваний

Рефе-

l= 8;ен-

m= 0;ний

GMR (%) (90 %CI)

Д= 086;слі-

д= 078;у-

в= 072;ний

Рефе = 88;ен-

m= 0;ний

GMR (%)

(90 % CI)

C_max(нг= /мл)

2; 264,3

(26,8)

2; 308,6

(30,3)

98,79

(92,28;

105,76)<= /span>

2; 130,6

(25,3)

2; 384,4

(20,4)

88,84<= /p>
(84,02;

93,94)

325,1

(34,2)<= /o:p>

352,9

(29,6)

91,46

(84,64;=

98,83)

AUC0-

last(нг∙год/мл)=

125; 623,6

(25,7)<= /o:p>

132,795,7<= span style=3D'mso-ansi-language:EN-US'>

(27,0)

95,84

(90,73;<= /span>

101,23)<= /span>

10;

682,6

(18,1)

10;

874,4

(14,9)<= /o:p>

97,98

(94,90;<= /span>

101,16)<= /span>

1; 948,8

(32,9)<= /o:p>

1;969,0

(32,8)

99,29

(91,02;<= /span>

108,32)<= /span>

AUC_inf(нг∙г= 086;д/мл)

146;

074,9

(33,1)<= /o:p>

155;

518,6

(34,6)

95,87

(89,63;<= /span>

102,55)<= /span>

10;

854,9

(17,9)

11;

054,3

(14,9)<= /o:p>

97,96

(94,86;<= /span>

101,16)<= /span>

2;

314,0

(29,2)<= /o:p>

2; 319,4

(30,3)

100,45

(93,22;<= /span>

108,23)<= /span>

T₁/²

180,6

182,5

14,5

14,6

18,9

17,8

(годи = 85;и)

(45,3)

(38,3)

(53,8)

(47,8)

(20,8)

(22,6)

До= ;сліджувани = 81; лікарськиl= 1; засіб: однор= 072;зова доза фіксованоo= 1; комбінації натщесерце.

Ре= ;ферентний лікарський засіб: одноразова доза ефавіренцу, таблеток по 600 мг, емтрицитабo= 0;ну 200 мг, капсули, тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату 300 мг (еквівалент = 85;о 300 мг тенофов&#= 1110;ру дизопроксиl= 3;у фумарату.

Зн= ;ачення показників досліджуваl= 5;ого та референт = 85;ого лікарських засобів є середнім значенням (% коефіцієнт варіації).

Всмоктува= 085;ня.

У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів C_{max
ефавіренцу
=
91;
плазмі кров=
10;
досягаєтьсn=
3;
через 5 годин,
а концентра
=
94;ії
рівноважноk=
5;о
стану
досягаютьсn=
3;
через 6-7 днів. i=
9;
35 пацієнтів, я=
кі
одержували
ефавіренц у
дозі 600 мг 1 раз
на добу,
рівноважна Cmax}становила 12,9±3,7 мкмоль (29 %) [середнє значення ± с&#= 1090;андартне відхилення (SD) (коефіцієнт варіабельнl= 6;сті (% CV)], а мінімал= 00;на концентрацo= 0;я у плазмі крові (C_mіn) у рівноважноl= 4;у стані становила 5,6±3,2 мкмоль (57 %),= площа під фармакокінk= 7;тичною кривою «кон = 94;ентрація-ча&= #1089;» (AUC) досягала 184±73 мкмоль•г= одину (40 %).

Емтри= ;цитабін швидко всмоктуєтьl= 9;я з досягненн= 03;м C_maxчерез 1–2 го= ;дини після прийому препарату. Після багат = 86;разового пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я емтрицитабo= 0;ну у 20 ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів показник C_max рівноважноk= 5;о стану становив 1,8±0,7 мкг/мл (се= 088;еднє ± SD) (39 % CV), показник C_{mіn
рівноважноk=
5;о
стану
становив
0,09±0,07 мкг/мл (80 %) =
10;
значення AUC
становило
10,0±3,1 мкг•год/мл
(31 %) протягом
24-годинного
інтервалу м=
10;ж
прийомом
препарату.}

Після прийому тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату в одноразовіl= 1; дозі 300 мг ВІЛ-інфіков = 72;ними пацієнтами натще максимальнo= 0; концентрацo= 0;ї тенофовіру досягалися протягом 1 години, а значення C_max і AUC (середнє ± SD) (% CV) становили 296±90 нг/мл (30 %) і        2 287±685 нг= 226;год/мл (30 %) відповідно. Пероральна біодоступнo= 0;сть тенофовіру із тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату пр = 80; застосуванl= 5;і натще становила приблизно 25 %.<= o:p>

Вплив вж= 080;вання їжі.

Комбінація ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату не була оцінен = 72; при наявності ї = 78;і.

Зk= 2;стосування капсул ефавіренцу = 79; їжею з високим вмістом жир = 91; підвищило середнє AUC і C_{max ефавіренцу
відповідно
на 28 % та 79 %,
порівняно і
=
79; застосуван&=
#1085;ям
натще.
Порівняно і
=
79;
застосуванl=
5;ям
натще, дозув=
072;ння
тенофовіру
дизопроксиl=
3;у
фумарату та
емтрицитабo=
0;ну
в комбінаці=
11;
з їжею з
високим
вмістом жир
=
91;
або легкої
їжі
збільшило
середнє AUC тен=
офовіру
на 43,6 і 40,5 %, а С_max
на 16 та 13,5 %
відповідно,
не впливаюч
=
80;
на
експозицію
емтрицитабo=
0;ну.}

Пl= 8;епарат рекомендовk= 2;но застосовувk= 2;ти на порожній шлунок, оскільки їж = 72; може посилю = 74;ати експозицію ефавіренцу, що може приз= 074;одити до підвищення частоти розвитку побічних реакцій. Очі&= #1082;ується, що AUC тенофовіру бm= 1;де приблизно н = 72; 30 % нижче після прийому препарату М = 72;ктривір на порожній шлунок, ніж при прийомі окремо тено = 92;овіру дизопроксиl= 3;у фумарату пі = 76; час їди.

Розподі = 83;.

Еm= 2;авіренц активно зв’язуєтьсn= 3; (> 99 %) з білкам= 080; плазми кров= 10;, переважно з альбумінамl= 0;. Іn vіtro зв’язуваннn= 3; емтрицитабo= 0;ну з білками пл= 072;зми крові становить < 4 % і не залежить ві = 76; концентрацo= 0;ї в діапазоні 0,0= 2–200 мкг/мл. Після внутрішньоk= 4;енного введення обR= 17;єм розподілу емтрицитабo= 0;ну становить 1,4 &#= 1083;/кг. Після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я емтрицитабo= 0;н широко розподіляєm= 0;ься в усіх ткани= 085;ах тіла. Середн= 108; співвідношk= 7;ння концентрацo= 0;ї у плазмі крові та крові стано = 74;ить приблизно 1,0, а середнє сп= 10;ввідношенн&#= 1103; концентрацo= 0;ї у спермі та плазмової концентрацo= 0;ї становить приблизно 4,0. Іn vіtro зв’язуваннn= 3; тенофовіру = 79; білками плазми кров= 10; та сироватк = 80; крові людин = 80; становить відповідно < 0,7 % і 7,2 % при діапазоні концентрацo= 0;й тенофовіру 0,01= –25 мкг/мл. Після внутрішньоk= 4;енного введення обR= 17;єм розподілу тенофовіру = 89;тановить приблизно 800<= span style=3D'mso-ansi-language:EN-US'> мл/кг. Після пероральноk= 5;о прийому тенофовір активно розподіляєm= 0;ься в усіх тканинах організму.

Метаболіз= 084;.

Дослі= ;дження у людини та дослідженнn= 3; in vitro з використанl= 5;ям людських мікросом печінки показали, що ефавіренц переважно метаболізуn= 8;ться системою цитохрому Р450 до гідрокси = 83;ьованих метаболітіk= 4; з наступною глюкуронізk= 2;цією цих гідроксильl= 5;их метаболітіk= 4;. Ці метаболіти = 84;айже неактивні проти ВІЛ-1. Дослідженнn= 3; in vitro показують, щ= 086; CYP3A4 та CYP2B6 є основними ізоферментk= 2;ми, відповідалn= 0;ними за метаболізм ефавіренцу, = 110; що він пригн= 110;чує ізоферментl= 0; P450 2С9, 2С19 та 3А4. У дослідженнn= 3;х in vitro ефавіренц н = 77; пригнічуваk= 4; CYP2E1 і пригнічуваk= 4; CYP2D6 та CYP1A2, але тільки у концентрацo= 0;ях, значно вищи = 93; за клінічні.

Ефаві= ;ренц плазми може бути підвищений = 91; пацієнтів і = 79; гомозиготнl= 0;м генетичним варіантом ізоферментm= 1; CYP2B6 G516T. Клінічні наслідки такої асоці = 72;ції невідомі, проте потенціал збільшення частоти та т= 103;жкості побічних реакцій, пов’язаних = 79; ефавіренцоl= 4;, не може бути виключено.=

Відом= ;о, що ефавірен = 94; індукує CYP3A4 та CYP= 2B6, що призводить до індукції власного обміну речовин, що може бути клінічно значимим у деяких пацієнтів. У неінфіковаl= 5;их добровольцo= 0;в багаторазоk= 4;і дози від 200 до 400 мг на добу протягом 10 днів призво = 76;или до меншого, ніж передба = 95;алося, рівня накопиченнn= 3; (на 22–42 % нижче) та коротшог = 86; термінальнl= 6;го періоду напіввиведk= 7;ння від 40 до 55 годи = 85; (одноразови = 81; період напіврозпаk= 6;у від 52 до 76 годин).

Ефаві= ;ренц також продемонстl= 8;ував індукцію UGT1A1. Експозиція ралтегравіl= 8;у (субстрату UGT1A1) зменшуєтьсn= 3; при наявності ефавіренцу. Хоча дані in vitro свідчатn= 0; про те, що ефавіренц пригнічує CYP2C9 = 10; CYP2C19, існують суперечливo= 0; повідомленl= 5;я про збільше = 85;ня та зменшенн= 03; експозиції на субстрат = 80; цих ферментів при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з ефавіренц = 86;м in vivo. «Чистий» ефект від одночасногl= 6; введення не = 74;ідомий.

Метаб= ;олізм емтрицитабo= 0;ну обмежений. Біотрансфоl= 8;мація емтрицитабo= 0;ну включає оки = 89;нення тіолової фракції з утворенням 3’-сульфокси= 076;них діастереомk= 7;рів (приблизно 9 % дози) та кон’югації глюкуроновl= 6;ї кислоти з утворенням 2’-O-глюкуроні&= #1076;у (приблизно 4 % дози). Дослідженнn= 3; in vitro показали, що ні тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, ні тенофовір н = 77; є субстратамl= 0; CYP450. Ні емтрицитабo= 0;н, ні тенофові = 88; не пригнічуютn= 0; метаболізм лікарськогl= 6; засобу in vitro, опосередкоk= 4;аний будь-яким із основних із = 86;форм CYP450 людини, які беруть участь у біотрансфоl= 8;мації препарату. Також емтрицитабo= 0;н не інгібує 5’-дифосфогл= 102;куронілтра&= #1085;сферазу уридин-ферм = 77;нту, відповідалn= 0;ного за глюкуронувk= 2;ння.

Виведення.

Ефаві= ;ренц має відносн = 86; довгий період напіввиведk= 7;ння – мінімальн = 86; 52 години після прийому разової доз = 80; і 40–55 годин після багат = 86;разового застосуванl= 5;я. Приблизно 14–34= % дози радіоактивl= 5;о міченого ефавіренцу = 74;иводиться із сечею і менше 1 % дози виводиться разом із сечею як незмінений ефавіренц.=

Після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я період напі = 74;виведення емтрицитабo= 0;ну становить приблизно 10 годин. Емтрицитабo= 0;н виводиться переважно нирками з майже повни = 84; виведенням дози із сече= 102; (приблизно 86<= span style=3D'mso-ansi-language:EN-US'> %) і калом (приблизно 14<= span style=3D'mso-ansi-language:EN-US'> %). 13 % дози емтриц&= #1080;табіну виводиться = 10;з сечею у вигляді трьох метаболітіk= 4;. Системний кліренс емтрицитабo= 0;ну становить п = 88;иблизно 307 мl= 3;/хв.

Пo= 0;сля пероральноk= 5;о прийому період напі = 74;виведення тенофовіру становить приблизно 12–18= годин. Тенофовір головним чином вивод = 80;ться нирками, як фільтраційl= 5;ою, так і активн= 086;ю тубулярною транспортнl= 6;ю системою, пр= 080;чому приблизно 70–80= % дози виводиться = 10;з сечею у незміненомm= 1; вигляді після внутр= 10;шньовенног&#= 1086; введення. Видимий кліренс тен = 86;фовіру становить приблизно 307<= span style=3D'letter-spacing:-.05pt;mso-ansi-language:EN-US'> мl= 3;/хв. Нирковий кл= 10;ренс становить приблизно 210<= span style=3D'letter-spacing:-.05pt;mso-ansi-language:EN-US'> мl= 3;/хв, що перевищу= 08; швидкість клубочковоo= 1; фільтрації. Це свідчить про важливість активної тубулярної секреції дл= 03; виведення тенофовіру.

Клі= ;нічні характерисm= 0;ики.

Показання.

Мактри&#= 1074;ір – це фіксована комбінація ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Препарат показаний для лікування інфекції, сп= 088;ичиненої вірусом імунодефіцl= 0;ту людини-1 (ВІЛ-1), = 091; пацієнтів віком від 18 років з рівн= 077;м вірусологіm= 5;ної супресії РН = 50; ВІЛ-1 <50 копій/мл при поточній антиретровo= 0;русній терапії тривалістю більше 3 місяців.

В анамнезі пацієнта не повинно бут = 80; вірусологіm= 5;ної неефективнl= 6;сті при проведенні попередньоo= 1; антиретровo= 0;русної терапії. Так= 086;ж перед початком першого курсу антир = 77;тровірусно&#= 1075;о лікування має бути підтверджеl= 5;а відсутністn= 0; штамів вірусів з мутаціями, щ= 086; характеризm= 1;ються вираженою резистентнo= 0;стю до будь-яког= 086; компонента препарату.=

Демонс&#= 1090;рація користі комбінації ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну або тенофов= 10;ру насамперед базується н = 72; даних 48-тижневого к&= #1083;інічного дослідженнn= 3;, коли пацієнтів з= 10; стабільною вірусологіm= 5;ною супресією з = 082;омбіновано&= #1111; антиретровo= 0;русної терапії пер = 77;вели на ефавірен = 94;, емтрицитабo= 0;н або тенофовір (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»). Дотепер від = 89;утні дані клінічних досліджень, що базуютьс= 03; на застосуванl= 5;і комбінації ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну або тенофовіру пацієнтам без попередньоk= 5;о лікування або тим, хто отримував інтенсивну попередню терапію.

Немає даних для підтримки комбінації ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну, тенофовіру та інших антиретровo= 0;русних агентів.

Протипоказ&= #1072;ння.

= ·      =      Гіперчутли&= #1074;ість до будь-якої діючої або д= 086;поміжної речовини, що входить до с= 082;ладу препарату.

= ·      =      Порушення функції печінки тяжкого ступеня (&= #1089;тупінь С за шкалою Чайлда–П’ю).

= ·      =      Одночасне застосуванl= 5;я з терфенадинl= 6;м, астемізолоl= 4;, цизапридом, мідазоламоl= 4;, тріазоламоl= 4;, пімозидом, бепридилом або алкалої = 76;ами ріжків (наприклад, ерготаміноl= 4;, дигідроергl= 6;таміном, ергоновіноl= 4; та метилергонl= 6;віном). Конкуренціn= 3; ефавіренцу за цитохром P450 (CYP) 3A4 може призвести д = 86; інгібуваннn= 3; метаболізмm= 1; та потенціюваm= 0;и розвиток серйозних побічних реакцій, що загрожують життю (на&= #1087;риклад, серцевих аритмій, тривалого седативногl= 6; ефекту або пригніченнn= 3; дихання).

= ·      =      Одночасне застосуванl= 5;я з вориконазоl= 3;ом. Ефавіренц значно знижує концентрацo= 0;ю вориконазоl= 3;у у плазмі крові, а вориконазоl= 3; значно підв = 80;щує концентрацo= 0;ю ефавіренцу = 91; плазмі кров= 10;. Оскільки Мак&= #1090;ривір є комбінованl= 0;м препаратом із фіксованою дозою компонентіk= 4;, коригуваннn= 3; дози ефавіренцу неможливе.=

= ·      =      Одночасне застосуванl= 5;я з рослинним = 80; препаратамl= 0;, що містять звіробій (Hyperіcum perfor= atum), оскільки існує ризик зниження концентрацo= 0;ї у плазмі кров= 10; та ослаблення клінічних е = 92;ектів ефавіренцу.

Протипоказ&= #1072;но пац= ієнтам із :

– наявністю в сімейному анамнезі раптової смерті або в= 088;одженої тривалості інтервалу QTc на електрок = 72;рдіограмі або будь-яки= 084; іншим клінічним станом, який, як відомо, продовжує інтервал QTc;

– наявністю в анамнезі симптомів серцевої аритмії або = 079; клінічно значимою брадикардіn= 8;ю або із застійною серцевою недостатніl= 9;тю, що супровод = 78;ується зменшенням фракції викиду лівого шлуночка;=

– тяжки&= #1084;и порушеннямl= 0; електролітl= 5;ого балансу, наприклад гіпокаліємo= 0;я або гіпомагнієl= 4;ія.

Одноча&#= 1089;не застосуванl= 5;я препаратів, що, як відомо, подовжують інтервал QTc (проаритміч = 85;ий).

До таки&= #1093; препаратів належать:=

– протиаритмo= 0;чні препарати класів IA та III;

– нейролептиl= 2;и, антидепресk= 2;нти;

– деякі антибіотикl= 0;, включаючи деякі агент = 80; наступних класів: макроліди, фторхінолоl= 5;и,

імідаз&#= 1086;л та триазол, протигрибкl= 6;ві агенти;

– певні неснодійні антигістамo= 0;нні препарати (терфенадин, астемізол);

– цизаприд;=

– флекаїнід;=

– деякі протимікроk= 3;ні препарати;=

– метадон.

Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Оск&= #1110;льки до складу препарату входять ефа = 74;іренц, емтрицитабo= 0;н та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат, можуть виникати взаємодії, щ= 086; спостерігаl= 3;ися при застосу = 74;анні цих лікарських засобів окремо. Дослід&= #1078;ення взаємодій для цих компонентіk= 4; проводилисn= 3; з участю дорослих пацієнтів.=

Оскіль&= #1082;и препарат Мактри&#= 1074;ір є комбінованl= 0;м препаратом, його не слід застосовувk= 2;ти одночасно з іншими лікарськимl= 0; засобами, що містять так= 10; самі діючі речовини – емтрицитабo= 0;н або тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат. Ма= 082;тривір не слід застосовувk= 2;ти з лікарськимl= 0; засобами, що містять ефавіренц, з= 072; винятком ви = 87;адків, коли необхідна корекція дози (наприк= 083;ад, при застосуванl= 5;і з рифампіцинl= 6;м). Через аналогічніl= 9;ть емтрицитабo= 0;ну препарат Мактри&#= 1074;ір не слід застосовувk= 2;ти одночасно з іншими анал = 86;гами цитидину (наприклад, із ламівудиноl= 4;). Також препарат не слід застос = 86;вувати одночасно з адефовіру дипівоксилl= 6;м.<= /span>

Ефавір&= #1077;нц in vivo індукує CYP3A4, CYP2B6 і UGT1A1. Препарати, щ= 086; є субстратамl= 0; цих фермент= 10;в, можуть мати нижчі концентрацo= 0;ї у плазмі кро= 074;і при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з ефавіренц = 86;м. Ефавіренц може бути індуктором CYP2= C19 і CYP2C9, також спостерігаl= 3;ась інгібіція in vitro, а сукупний вплив при од= 085;очасному застосуванl= 5;і субстратів цих фермент= 10;в не з’ясований.

AUC ефавіренцу може посилюватиl= 9;я при одночас = 85;ому застосуванl= 5;і з препаратамl= 0; (наприклад, із ритонавіроl= 4;) або з їжею (наприклад, із грейпфрутоk= 4;им соком), що інгібують активність CYP3= A4 або CYP2B6. Препарати, щ= 086; інгібують такі ферменти, мо= 078;уть призводити до зниження концентрацo= 0;ї ефавo= 0;ренцу у плазмі крові.

Одн&= #1086;часне застосуванl= 5;я з тl= 8;ав’яниl= 4;и сумі = 96;аl= 4;и або препаратам<= span lang=3DRU style=3D'letter-spacing:-.05pt'>и (наприклад, екстракт гінкго білоба або звіробою), які індукую = 90;ь ці ензими, можуть призвестl= 0; до зниження концентрацo= 0;ї ефавіренцу у плазмі кров= 10;. Одночасне застосуванl= 5;я звіробою протипоказk= 2;не. Одночасне застосуванl= 5;я екстракту гінкго білоба не рекомендовk= 2;не.<= /p>
In vitro та клінічні дослідженнn= 3; фармакокінk= 7;тичних взаємодій продемонстl= 8;ували низький потенціал CYP450-опосер= едкованих взаємодій з участю емтр = 80;цитабіну і тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарату та інших лікарських засобів.

Вза&= #1108;модія з тестом на канабіноїдl= 0;. Ефа = 74;іренц не зв’язуєтьсn= 3; з канабіноїдl= 5;ими рецепторамl= 0;. У здорових добрl= 6;вольців, не інфікова = 85;их ВІЛ, які зас&= #1090;осовували ефавіренц, були отримані псевдопозиm= 0;ивні результати тесту на визначення канабіноїдo= 0;в у сечі. Псевдопозиm= 0;ивні результати = 89;постерігал&#= 1080;ся лише при вик&= #1086;ристанні тест = 91; Microgenics Cedia DAU Multi-Level THC у скринінговl= 6;му дослідженнo= 0; та не спостерігаl= 3;ися в інших тестах на ка= 085;абіноїди, включаючи тести для підтверджеl= 5;ня позитивних результатіk= 4;.

Протипока&#= 1079;ання одночасногl= 6; застосуванl= 5;я.

Мактри&#= 1074;ір не слід застосовувk= 2;ти одночасно з терфенадинl= 6;м, астемізолоl= 4;, цизапридом, мідазоламоl= 4;, тріазоламоl= 4;, пімозидом, бепридилом або алкалої = 76;ами ріжків (наприклад, з ерготаміноl= 4;, дигідроергl= 6;таміном, ергоновіноl= 4; та метилергонl= 6;віном), оскільки ін = 75;ібування їх метаболізмm= 1; може призводити = 76;о розвитку серйозних реакцій, що загрожують життю         = (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Вориl= 2;оназол. Одночасне застосуванl= 5;я стандартноo= 1; дози ефавіренцу та вориконазоl= 3;у протипоказk= 2;не. Оскільки Мактри&#= 1074;ір є комбінованl= 0;м препаратом із фіксованою дозою, дозу ефавіренцу змінити неможливо, тому не можна застосовувk= 2;ти одночасно в = 86;риконазол і Ма= ;ктривір (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Звіро= ;бій (Hypericum perforatum)= . Оk= 6;ночасне застосуванl= 5;я препарату Мактр= ;ивір і рослинних препаратів, що містять звіробій, протипоказk= 2;не. Рівень ефавіренцу = 91; плазмі кров= 10; може знижуватисn= 3; при одночасномm= 1; застосуван&#= 1085;і звіробою внаслідок індукції останніх метаболізуn= 2;чих препарат ферментів та/або транспортнl= 0;х білків. Якщо пацієнт уже застосовує препарат звіробою, його слід ві= 076;мінити, перевірити рівень вірусу і, якщо можлив = 86;, рівень ефав= 10;ренцу, оскільки можливе їх підвищення після відміни препарату з = 74;іробою. Індукуюча дія звіробо= 02; може зберіг = 72;тися принаймні 2 тижні після припинення лікування (див. розділ «&= #1055;ротипоказа= ;ння»).

Одночасне застосуванl= 5;я не рекомендовk= 2;но.

Атазk= 2;навір/ритон&#= 1072;вір. Недостатньl= 6; даних для ро= 079;робки рекомендацo= 0;й щодо дозування атазанавірm= 1;/ритонавіру в комбінаці= 11; з препарато = 84; Мактр= ;ивір. Тому одночасне застосуванl= 5;я атазанавірm= 1;/ритонавіру і препарату Мактр= ;ивір не рекомендовk= 2;но (див. таблицю 5= ).

Дидаl= 5;озин. О = 76;ночасне застосуванl= 5;я диданозину = 10; препарату Мактр= ;ивір не рекомендовk= 2;но      (д= 080;в. таблицю 1).

Сl= 6;фосбувір/ве&#= 1083;патасвір. Одночасне застосуванl= 5;я софосбувірm= 1;/велпатасві&#= 1088;у і препарату Мактр= ;ивір не рекомендовk= 2;не (див. таблицю 5= ).

Пl= 8;епарати, що виводяться нирками. Оскільки емтрицитабo= 0;н та тенофові = 88; виводяться переважно нирками, одночасне застосуванl= 5;я Мак= тривіру з препаратамl= 0;, що ослаблюють функцію нир = 86;к або конкурують за активну тубулярну секрецію (наприклад, і&#= 1079; цидофовіроl= 4;), може підвищуватl= 0; сироватковo= 0; концентрацo= 0;ї емтрицитабo= 0;ну, тенофовіру та/або препа= 088;атів, які застосовуюm= 0;ь одночасно.=

Слі&= #1076; уникати призначеннn= 3; препарату Мактр= ;ивір під час або незадовго після застосуванl= 5;я нефротоксиm= 5;них препаратів (наприклад (але не тільки!), аміноглікоk= 9;идів, амфотерициl= 5;у В, фоскарнету, ганцикловіl= 8;у, пентамідинm= 1;, ванкоміцинm= 1;, цидофовіру або інтерлейкіl= 5;у-2).

Інші взаємодії.= Взаємодії між компонентаl= 4;и препарату М = 72;ктривір та інгібітораl= 4;и протеази, антиретровo= 0;русними засобами (відмінними від інгібіторіk= 4; протеази) та іншими препаратамl= 0;, що не належа= 090;ь до антиретровo= 0;русних, наведено нижче у таблиці 5 (підвищення позначаєтьl= 9;я як «↑», з&#= 1085;иження як «↓», відсутністn= 0; змін – «↔», 2 рази на добу – «2 р/д», 1 раз н= 072; добу –      «1 р/д» та 1 раз на= ; 8 годин – «1 р/8 годин».

Таблиця 5

Лі&= #1082;арський засіб за сферою застосуван= 085;я

Вп&= #1083;ив на рівні лікарськог= 086; засобу.

Се&= #1088;едня відсоткова зміна AUC, C_max, C_min з 90 % ДІ, якщо така є (механізм)

Ре&= #1082;омендації щодо сумісного застосуван= 085;я з Мактривір&#= 1086;м (ефіваренц – = 600 мг, емтрицитаб= 110;н – 200 мг, тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат - 300 мг)

ПРО&= #1058;ИІНФЕКЦІЙН= ;І ПРЕПАРАТИ

Ант&= #1080;ретровірус= ;ні препарати

Інг&= #1110;бітори протеази

Ата = 79;анавір/рито&= #1085;авір/тенофl= 6;віру дизопрокси= 083;у фумарат

(300 мг 1 р/д/100 мг 1р/д/300 мг 1 р/д)

Ата = 79;анавір:

AUC: ↓ 25 % (↓= ; 42 до ↓ 3);

C_max: ↓ = 28 % (↓ 50 до ↑ 5);

C_min: ↓ = 26 % (↓ 46 до ↑ 10).

Одн = 86;часне застосуван= 085;я атазанавір= 091;/ритонавіру з тенофовіро= 084; призводить до підвищення AUC тенофовіру. Вищі концентрац= 110;ї тенофовіру можуть спровокува= 090;и тенофовір-а&#= 1089;оційовані побічні реакції, включаючи порушення з боку нирок.

Одноча&#= 1089;не

застос&#= 1091;вання атазанавір= 091;/ритонавіру

та Макт&= #1088;ивіру не

рекоме&#= 1085;доване.

Ата = 79;анавір/рито&= #1085;авір/ефавіl= 8;енц

(400 мг 1 р/д/100 мг 1 р/д/600 мг 1 р/д, приймати під час вживання їжі)

Ата = 79;анавір (pm):

AUC: ↔* (↓ 9 % до ↑ 10 %);

C_max: ↑ = 17 %* (↑ 8 до ↑ 27);

C_min: ↓ = 42 %* (↓ 31 до ↓ 51).

Ата = 79;анавір/рито&= #1085;авір/ефавіl= 8;енц

(400 мг 1 р/д/200 мг 1 р/д/600 мг 1 р/д, приймати під час вживання їжі)

Ата = 79;анавір (pm):

AUC: ↔*/** (↓= 10 % до ↑ 26 %);

C_max: ↔*= /** (↓ 5 % до ↑ 26 %);

C_min: ↑ = 12 %*/** (↓ 16 до ↑ 49)

(інд= 091;кція CYP3A4).

*Вим= 110;рювання проводили при застосуван= 085;і атазанавір= 091;        &nbs= p;  300 мг/ритонаві&#= 1088;у 100 мг 1 р/д увече&= #1088;і без ефіваренцу; &= #1090;аке зниження C_max атазанавір= 091; може негативно вплинути на ефективніс= 090;ь атазанавір= 091;;

**баз&#= 1091;ючись на гістологіч= 085;их порівняння= 093;.

Сум= 10;сне застосуван= 085;я ефавіренцу з атазанаві&#= 1088;ом/ритонаві= ;ром не рекомендов= 072;не.

Ата = 79;анавір/рито&= #1085;авір/емтриm= 4;итабін

Вза= 08;модія не вивчалась.

<= /p>

Дар = 91;навір/ритон&= #1072;вір/ефавірk= 7;нц

(300 мг 2 = 088;/д*/100 мг 2 р/д/600 мг 1 р/д)

<= /p>
*ниж= 095;е рекомендов= 072;ної дози; схожі результати очікуються і при застосуван= 085;і рекомендов= 072;ної дози.

Дар = 91;навір:

AUC: ↓ 13 %;

C_min: ↓ = 31 %;

C_max: ↓ = 15 %

(інд= 091;кція CYP3A4).

Ефа = 74;іренц:

AUC: ↑ 21 %;

C_min: ↑ = 17 %;

C_max: ↑ = 15 %

(CYP3A4 пригніченн= 103;).

Мак = 90;ривір у комбінації з дарунавіро= 084;/ритонавіро= м 800/ 100 мг 1 &= #1088;/д може спричинити недостатню C<= sub>min дарунавіру. <= o:p>

При застосуван= 085;і Мактривіру у комбінації з дарунавіро= 084;/ ритонавіро= 084; слід застосовув= 072;ти дарунавір/р&#= 1080;тонавір 600/100 мг 2 р/д. Дарунавір/ ритонавір слід застосовув= 072;ти з обережніст= 102; у комбінації з Мактривір&#= 1086;м. Дивись інфо&#= 1088;мацію про ритонав&#= 1110;р, наведену нижче:

мож = 77; бути необхі&#= 1076;ний контроль фу&#= 1085;кції нирок, особливо у п&= #1072;цієнтів із супутніми системними або нирковими хворобами, або у пацієн&= #1090;ів, які застосовую= 090;ь нефротокси= 095;ні лікарські з&#= 1072;соби.

Дар = 91;навір/ритон&= #1072;вір/ефавірk= 7;нц

(300 мг 2 = 088;/д*/100 мг 2 р/д/300 мг 1 р/д)

<= /p>
*ниж= 095;е рекомендов= 072;ної дози.

Дар = 91;навір:

AUC: ↔

C_min: ↔<= o:p>

Тен = 86;фовір:

AUC: ↑ 22 %;

C_min: ↑ = 37 %.

Дар = 91;навір/ритон&= #1072;вір/емтрицl= 0;табін

Вза= 08;модія не вивчалась. Базуючись на різних шляхах виведення, не очікується жодної взає&#= 1084;одії.

Фос = 72;мпренавір/р&= #1080;тонавір/ефk= 2;віренц

(700 мг 2 = 088;/д /100 мг 2 р/д /600 мг 1 р/k= 6;)

Нем = 72;є жодних клінічно значущих фармакокін= 077;тичних взаємодій.

Мак = 90;ривір та фосампрена= 074;ір/ ритонавір можна сумісно застосовув= 072;ти без корекції дози.

Фос = 72;мпренавір/р&= #1080;тонавір/ емтрицитаб= 110;н

Вза= 08;модія не вивчалась.

Фос = 72;мпренавір/р&= #1080;тонавір/теl= 5;офовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Вза= 08;модія не вивчалась.

Інд = 80;навір/ефаві&= #1088;енц

(800 мг 1 = 088;/8 годин/200 мг 1 р/д)=

Ефа = 74;іренц:

AUC: ↔

C_max: ↔<= o:p>

C_min: ↔<= o:p>

Інд = 80;навір:

AUC: ↓ 31 % (↓= ; 8 до ↓ 47);

C_min: ↓ = 40 %.

Под= 10;бне зменшення AUC індинавіру спостеріга= 083;ося при застосу&#= 1074;анні індинавіру 10= 00 мг 1 р/8 годин з ефавіренцо= 084; 600 мг        &nbs= p;     1 р/д (індуктор CYP3A4).

Для одночасног= 086; застосуван= 085;я ефавіренцу з низькою дозою ритонавіру в поєднанні з інгібітор&#= 1086;м протеази див. розділ про ритонавір нижче.

Нед = 86;статньо даних для введення рекомендац= 110;й щодо дозування індинавіру при застосу&#= 1074;анні з препаратом &#= 1052;актривір. Хоча клінічне значення зменшених концентрац= 110;й індинавіру не встановлен= 086;, слід врахов&#= 1091;вати величину спостережу= 074;аної фармакокін= 077;тичної взаємодії при виборі схеми, що містить еф&#= 1072;віренц як компонент &#= 1052;актривіру та індинавір.

Інд = 80;навір/емтри&= #1094;итабін

(800 мг 1 = 088;/8 годин/200 мг 1 р/д = )

Інд = 80;навір:

AUC: ↔

C_max= : ↔ =

Емт = 88;ицитабін:

AUC: ↔

C_max: ͛= 6;

Інд = 80;навір/теноф&= #1086;віру дизопрокси= 083;у фумарат

(800 мг 1 = 088;/8 годин/300 мг 1 р/д = )

Інд = 80;навір:

AUC: ↔

C_max: ↔ =

Тен = 86;фовір:

AUC: ↔

C_max: ↔<= o:p>

Лоп= 10;навір/ритон&= #1072;вір/тенофоk= 4;іру дизопрокси= 083;у фумарат

(400 мг 2 р/д/100 мг 2 р/д/300 мг 1 р/д)

Лоп= 10;навір/ритон&= #1072;вір:

AUC: ↔

C_max= : ↔ =

C_min= : ↔<= /o:p>

Тен = 86;фовір:

AUC: ↑ 32 % (↑ 25 до ↑ 38);

C_max= : ↔<= /o:p>

C_min= : ↑ 51 % = (↑ 37 до ↑ 66).

Вищ= 10; концентрац= 110;ї тенофовіру можуть спро&#= 1074;окувати тенофовір-а&#= 1089;оційовані побічні реакції, включаючи порушення функції нирок.

Недост&#= 1072;тньо даних для рекомендац= 110;ї щодо дозування лопінавіру/&#= 1088;итонавіру при застосу&#= 1074;анні з Мактривір&#= 1086;м, тому сумісн&#= 1077; застосуван= 085;я лопінавіру/&#= 1088;итонавіру та Мактриві&#= 1088;у не рекомендує= 090;ься.

Лоп= 10;навір/ритон&= #1072;вір, м’які капсули або розчин для перорально= 075;о застосуван= 085;я/ ефавіренц

Зна = 95;не зменшення AUC лопінавіру, що вимагає корегуванн= 103; доз лопінавіру/&#= 1088;итонавіру. При застосу&#= 1074;анні в комбінації з ефавіренц&#= 1086;м та двома НІЗТ, 533/133 мг лопінавіру/&#= 1088;итонавіру (м’які капсули) 2 р/д одержували аналогічні концентрац= 110;ї лопінавіру в плазмі порівняно з лопінавіро= 084;/ритонавіро= м (м’які капсули) 400/100 мг= 2 р/д без ефавіренцу (згідно з науковими даними).

Лоп= 10;навір/ритон&= #1072;вір/ефавірk= 7;нц

(400/100 мг 2 р/д/600 мг 1 р/д);<= /p>
(500/125 мг 2 р/д/600 мг 1 р/д)

Кон = 94;ентрації лопінавіру: <= span style=3D'mso-spacerun:yes'>       &nbs= p;          ↓= ; 30–40 %

подібн&#= 1110; до лопінавіру/&#= 1088;итонавіру 400/100 мг 2 р/д без з= 072;стосування ефавіренцу. При застосуван= 085;і ефавіренцу необхідне корегуванн= 103; дози лопінавіру/&#= 1088;итонавіру. Для одночасног= 086; застосуван= 085;я ефавіренцу з низькою дозою ритонавіру в поєднанні з інгібіторо= 084; протеази див. розділ про ритонавір нижче.

Лоп= 10;навір/ритон&= #1072;вір/емтрицl= 0;табін

Вза= 08;модія не вивчалась.

<= o:p>

Рит = 86;навір/ефаві&= #1088;енц

(500 мг 2 р/д/600 мг 1 р/д)

Рит = 86;навір:

ран = 86;к: AUC: ↑ 18 % (↑ 6 до ↑ 33)

веч= 10;р: AUC: ↔

ран = 86;к: C_max: ↑ 24 % (↑ 12 до ↑ 38)=

веч= 10;р: C_max: ↔

ран = 86;к: C_min: ↑ 42 % (↑ 9 до ↑ 86)<= /o:p>

веч= 10;р: C_min: ↑ 24 % (↑ 3 до ↑ 50).=

Ефа = 74;іренц:

AUC: ↑ 21 % (↑= ; 10 до ↑ 34);

C_max: ↑ = 14 % (↑ 4 до ↑ 26);

C_min: ↑ = 25 % (↑ 7 до ↑ 46)

(пригні&= #1095;ення        &nbs= p;            &= nbsp;           &nbs= p;    CYP-опосередк = 86;ваного окиснюваль= 085;ого метаболізм= 091;).

Ком = 73;інація ефавіренцу з ритонавіро= 084; (500 або 600 мг 2 р/д) переносила= 089;ь не дуже добре (виникали запамороче= 085;ня, нудота, парестезія, підвищення &#= 1088;івнів печінкових ензимів). Даних щодо переносимо= 089;ті ефавіренцу з низькими дозами рито&#= 1085;авіру (100 мг 1–= ;2 р/д) недостатнь= 086;.

Одночасне застосуван= 085;я ритонавіру в дозі 600 мг і препарату Ма&= #1082;тривір не рекомендов= 072;но. При застосуван= 085;і препарату Ма&= #1082;тривір з низькими дозами ритонавіру слід пам’ят&#= 1072;ти про можливе зростання частоти ефавіренц-асоцій = 86;ваних побічних реакцій (внаслідок можливої фармакодин= 072;мічної взаємодії).

Рит = 86;навір/емтри&= #1094;итабін

Вза= 08;модія не вивчалась.

Рит = 86;навір/теноф&= #1086;віру дизопрокси= 083;у фумарат

Вза= 08;модія не вивчалась.

Сак = 74;інавір/рито&= #1085;авір/ефавіl= 8;енц

Вза= 08;модії з ефавіренцо= 084;

не вивчались. Щодо одночасног= 086; застосуван= 085;я ефавіренцу з низькими дозами ритонавіру в комбінаці&#= 1111; з інгібіторо= 084; протеази див. інформа&= #1094;ію про ритонав&#= 1110;р вище.

Недостатн&#= 1100;о даних, щоб дати рекомендац= 110;ї щодо дозування саквінавір= 091;/ритонавіру при застосуван= 085;і препарату Ма&= #1082;тривір.

Одночасне застосуван= 085;я саквінавір= 091;/ритонавіру і препарату <= /span>Ма&= #1082;тривір не рекомендов= 072;но. Застосуван= 085;я препарату Ма&= #1082;тривір у комбінації зі саквінавір= 086;м як єдиним інгібіторо= 084; протеази не рекомендов= 072;но.

Сак = 74;інавір/рито&= #1085;авір/тенофl= 6;віру дизопрокси= 083;у фумарат

Не спостеріга= 083;ися клінічно значущі фармакокін= 077;тичні взаємодії при одночас&#= 1085;ому застосуван= 085;і тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату з ритонавіро= 084; та саквінавір= 086;м.

Сак = 74;інавір/рито&= #1085;авір/емтриm= 4;итабін

Вза= 08;модії з емтрицитаб= 110;ном

не вивчались.

Антаго&= #1085;істи CCR5

Мар = 72;вірок/ефаві&= #1088;енц

(100 мг 2 = 088;/д /600 мг 1 р /д) )

Мар = 72;вірок:

AUC_12h: ↓= ; 45 % (↓ 38 до ↓ 51);

C_max: ↓ = 51 % (↓ 37 до ↓ 62).

Кон = 94;ентрації ефавіренцу не визначали, жодного впливу не очікується. <= o:p>

Слі = 76; ознайомити= 089;я з інструкціє= 102; на препарат, що містить маравірок.

Мар = 72;вірок/теноф&= #1086;віру дизопрокси= 083;у фумарат

(300 мг 2 р/д/300 мг 1 р/д)

Мар = 72;вірок:

AUC₁₂= _h: ↔

C_max= : ↔<= /o:p>

Кон = 94;ентрації тенофовіру не визначали, жодного впливу не очікується.

Мар = 72;вірок/емтри&= #1094;итабін

Вза= 08;модії з емтрицитаб= 110;ном

не вивчались.

І<= /em>нгібі&= #1090;ори перенесенн= 103; молекулярн= 086;го ланцюжка інтегрази

Рал = 90;егравір/ефа&= #1074;іренц

(400 мг - одноразова доза/-)

Рал = 90;егравір:

AUC: ↓ 36 %; <= /o:p>

C_12h: ↓ = 21 %;

C_max: ↓ = 36 %

(UGT1A1 індукція).

Мак = 90;ривір та ралтеграві= 088; можна застосовув= 072;ти одночасно без корекції дозування.

Рал = 90;егравір/тен&= #1086;фовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(400 мг 2 р/д /-)

Рал = 90;егравір:

AUC: ↑ 49 %;

C_12h: ↑ = 3 %;

C_max: ↑ = 64 %

(мех= 072;нізм взаємодії невідомий).

Тен = 86;фовір:

AUC: ↓ 10 %;

C_12h: ↓ = 13 %;

C_max: ↓ = 23 %.

Рал = 90;егравір/емт&= #1088;ицитабін

Вза= 08;модії з емтрицитаб= 110;ном

не вивчались.

НІЗ = 58; (нуклеозидн&#= 1110; інгібітори зворотної т&#= 1088;анскриптаз= и), ННІЗТ (ненук&= #1083;еозидні інгібітори зворотної транскрипт= 072;зи)

НІЗ = 58;/ефавіренц

Спеціа&#= 1083;ьні дослідженн= 103; взаємодій між ефавіре&#= 1085;цом і НІЗТ (відмінними від ламівудину, зидовудину, тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату) не проводилис= 103;. Клінічно значущі вза&#= 1108;модії не спостеріга= 083;ися і не очікуют&= #1100;ся. Оскільки НІЗТ та ефавіренц метаболізу= 102;ться різними шляхами, малоймовір= 085;о, щоб вони конкурувал= 080; за ті ж самі ферменти ме&#= 1090;аболізму та шляхи виведення.

Через схожість ламівудину та емтрицитаб= 110;ну (компонента <= /span>Ма&= #1082;тривіру) їх не слід застосовув= 072;ти одночасно        &nbs= p;(див. розділ «Осо&#= 1073;ливості застосуван= 085;я»).

ННІ = 47;Т/ефавіренц<= o:p>

<= /p>
<= /p>
<= /p>
<= /p>
<= /p>
<= /p>

Вза= 08;модії не вивчались.

Оскіль&#= 1082;и підтвердже= 085;о, що застосуван= 085;я двох ННІЗТ не є сприятливи= 084; щодо ефективнос= 090;і та безпеки, одночасне застосуван= 085;я препарату Ма&= #1082;тривір та іншого ННІЗ&#= 1058; не рекомендов= 072;но.

Дид = 72;нозин/теноф&= #1086;віру дизопрокси= 083;у фумарат

Одноча&#= 1089;не застосуван= 085;я тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату та диданозину призводить до 40–60 % зростання AUC диданозину, що може підвищуват= 080; ризик виник&#= 1085;ення побічних реакцій, асоційован= 080;х із диданози&#= 1085;ом. Рід&#= 1082;о повідомляли<= span lang=3DRU style=3D'font-size:10.0pt'> про панкреатит та лактоцидоз (іноді - з летальним наслідком). Одночасне застосуван= 085;я тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату та диданозину в дозі 400 мг на добу асоційован= 077; зі значущим зниженням кількості CD4 клітин, можливо, через внутр&#= 1110;шньоклітин= ну взаємодію, що підвищує рівень фосф&#= 1086;рильованог= о (тобто активного) диданозину. Зниження дози диданозину до 250 мг при од= 085;очасному застосуван= 085;і тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату асоціювало= 089;я з повідомле&#= 1085;нями про високі показники вірусологі= 095;ної неефективн= 086;сті (у процесі тестування декількох комбінацій). =

Одночасне застосуван= 085;я препарату Ма&= #1082;тривір та диданозину не рекомендов= 072;но (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Дид = 72;нозин/ефаві&= #1088;енц

Вза= 08;модії з ефавіренцо= 084; не вивчались.

Дид = 72;нозин/емтри&= #1094;итабін

Вза= 08;модії з емтрицитаб= 110;ном не вивчались.

Засоби проти вірусу гепатиту С

Боц = 77;превір/ефав&= #1110;ренц

(800 мг 1 = 088;/8 годин/600 мг 1 р/д)=

Боц = 77;превір:

AUC: ↔ 19 %*;<= /o:p>

C_max: ↔ = 8 %;

C_min: ↓ = 44 %.

Ефа = 74;іренц:

AUC: ↔ 20 %;

C_max: ↔ = 11 %

(індукція <= /span>CYP3A &#= 8211; вплив на боц&= #1077;превір).

*0–8 го= дин

Від = 89;утність впливу (↔) відповіда= 108; зменшенню середньої оцінки спів&#= 1074;ідношення ≤20 % або збільшенню середньої оцінки співвіднош= 077;ння ≤ 25 %.

Концет&#= 1088;ації боцепревір= 091; в плазмі знижувалис= 100; при одночасном= 091; введенні з ефавіренцо= 084;, компоненто= 084; препарату М&#= 1072;ктривір. Клінічну відповідь на таке зниження концентрац= 110;ї боцепревір= 091; не було визначено безпосеред= 085;ьо.

Ледіпа&#= 1089;вір/софосбу= ;вір (90 мг/400 мг    1 р/д) + = ефавіренц/е = 84;трицитабін/&= #1090;енофовіру дизопрокси= 083;у фумарат (600 мг/       &nbs= p; 200 мг/300 мг 1 р/д)

Лед= 10;пасвір:

AUC: ↓ 34 % (↓= ; 41 до ↓ 25);

C_max: ↓ = 34 % (↓ 41 до ↑ 25);

C_min: ↓ = 34 % (↓ 43 до ↑ 24).

Соф = 86;сбувір:

AUC: ↔

C_max: ↔<= o:p>

GS-3310071:

AUC: ↔

C_max: ↔ =

C_min: ↔<= o:p>

Ефа = 74;іренц:

AUC: ↔

C_max: ↔ =

C_min: ↔<= o:p>

Емт = 88;ицитабін:

AUC: ↔

C_max: ↔ =

C_min: ↔<= o:p>

Тен = 86;фовір:

AUC: ↑ 98 % (↑= ; 77 до ↑ 123);

C_max: ↑ = 79 % (↑ 56 до ↑ 104);

C_min: ↑ = 163 % (↑ 137 до ↑ 197).

Коригу&#= 1074;ання дози не потрібне. Проте вища <= span style=3D'font-size:10.0pt;mso-ansi-language:EN-US'>AUC тенофовіру може призвести до побічних реакцій, асоційован= 080;х із тенофовіро= 084;, включаючи розлад з боку нирок. Ниркову функцію слід ретель&#= 1085;о контролюва= 090;и (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Соф = 86;сбувір/велп&= #1072;тасвір (400 мг/100 мг 1 р/д) +

ефа = 74;іренц/емтри&= #1094;итабін/тенl= 6;фовіру дизопрокси= 083;у фумарат (600 мг/       &nbs= p; 200 мг/300 мг 1 р/д)

Соф = 86;сбувір:

AUC: ↔

C_max: ↑ = 38 % (↑ 14 до ↑ 67)

GS-3310071:

AUC: ↔

C_max: ↔ =

C_min: ↔<= o:p>

Вел = 87;атасвір:

AUC: ↓ 53 % (↓= ; 61 до ↓ 43);

C_max: ↓ = 47 % (↓ 57 до ↓ 36);

C_min: ↓ = 57 % (↓ 64 до ↓ 48).

Ефа = 74;іренц:

AUC: ↔

C_max: ↔ =

C_min: ↔<= o:p>

Емт = 88;ицитабін:

AUC: ↔

C_max: ↔ =

C_min: ↔<= o:p>

Тен = 86;фовір:

AUC: ↑ 81 % (↑= ; 68 до ↑ 94);

C_max: ↑ = 77 % (↑ 53 до ↑ 104);

C_min: ↑ = 121 % (↑ 100 до ↑ 143).

Очікує&#= 1090;ься, що одночасне застосуван= 085;я препарату М&#= 1072;ктривір та комбінації софосбувір/&#= 1074;елпатасвір або софосбувір/&#= 1074;елпатасвір/ воксилапре= 074;ір можуть зменшувати концентрац= 110;ю велпатасві= 088;у або/та воксилапре= 074;іру. Сумісне застосуван= 085;я препарату М&#= 1072;ктривір та комбінації софосбувір/&#= 1074;елпатасвір або софосбувір/ велпатасві= 088;/воксилапре= вір не рекомендує= 090;ься (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Соф = 86;сбувір/велп&= #1072;тасвір/вокl= 9;илапревір (400 мг/100 мг/100 мг 1 р/k= 6;) + ефавіренц/е= мтрицитабіl= 5;/тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат (600 мг/       &nbs= p; 200 мг/245 мг 1 р/д)

Вза= 08;модія вивчалася лише з софосбувір= 086;м/велпатасв= іром. Очікується: &= #1074;оксилапрев= ;ір: ↓

Соф = 86;сбувір (400 мг 1 р/д)/ ефавo= 0;ренц/емтриц&#= 1080;табін/теноф= ;овіру дизопрокси= 083;у фумарат (600 мг/       &nbs= p; 200 мг/300 мг 1 р/д)

Соф = 86;сбувір:

AUC: ↔

C_max: ↓ = 19 % (↓ 40 до ↑ 10).

GS-3310071:

AUC: ↔

C_max: ↓ = 23 % (↓ 30 до ↑ 16).

Ефа = 74;іренц:

AUC: ↔

C_max: ↔ =

C_min: ↔<= o:p>

Емт = 88;ицитабін:

AUC: ↔

C_max: ↔ =

C_min: ↔<= o:p>

Тен = 86;фовір:

AUC: ↔

C_max: ↑ = 25 % (↑ 8 до ↑ 45)

C_min: ↔<= o:p>

Мак = 90;ривір та софосбувір можна одночасно з&#= 1072;стосовуват= и без корекції дози (див. роз= ;діл «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»).

Сим = 77;превір/ефав&= #1110;ренц (150 мг 1 р/д/&n= bsp; 600 мг 1 р/д)

Сим = 77;превір:

AUC: ↓ 71 % (↓= ; 67 до ↓ 74);

C_max: ↓ = 51 % (↓ 46 до ↓ 56);

C_min: ↓ = 91 % (↓ 88 до ↓ 92).

Ефа = 74;іренц:

AUC: ↔

C_max: ↔ =

C_min: ↔<= o:p>

Від = 89;утність впливу (↔) відповіда= 108; зменшенню середньої оцінки співвіднош= 077;ння ≤20 % або збільшенню середньої оцінки співвіднош= 077;ння ≤25 % (індукція CYP3A4).

Супутн&#= 1108; застосуван= 085;я симепревір= 091; та ефавіренцу, що є компоне&= #1085;том препарату М&#= 1072;ктривір, призвело до суттєвого зниження концентрац= 110;ї плазми симепревір= 091; через індукцію CYP3A е= 092;авіренцом, що може зі свого боку призвести до втрати терапевтич= 085;ого ефекту симепревір= 091;. Спільне введення симепревір= 091; з Мактривір&#= 1086;м не рекоменд&#= 1091;ється.

Сим = 77;превір/емтр&= #1080;цитабін

Вза= 08;модія не вивчалась. Клінічно значущих взаємодій не очікується, оскільки симепревір та емтрицитаб= 110;н мають різні шляхи вивед&#= 1077;ння.

Сим = 77;превір/тено&= #1092;овіру дизопрокси= 083;у фумарат (150 мг 1 р/д/300 мг 1 р/д)

Сим = 77;превір:

AUC: ↔

C_max: ↔<= o:p>

C_min: ↔<= o:p>

Тен = 86;фовір:

AUC: ↔

C_max: ↔ =

C_min: ↔<= o:p>

Від = 89;утність впливу (↔) відповіда= 108; зменшенню середньої оцінки співвіднош= 077;ння ≤20 % або збільшенню середньої оцінки співвіднош= 077;ння ≤ 25 %.

Антибіотики

Кла = 88;итроміцин/е&= #1092;авіренц (500 мг 2 р/д/ 400 мг 1 р/k= 6;)

Кларит&#= 1088;оміцин:

AUC: ↓ 39 % (↓ 30 до ↓ 46);

C_max: ↓ 26 % (↓ 15 до ↓ 35).

Кларит&#= 1088;оміцин

14-г= ;ідроксимет = 72;боліт:

AUC: ↑ 34 % (↑ 18 до ↑ 53);

C_max: ↑ 49 % (↑ 32 до ↑ 69).

Еф&= #1072;віренц:

AUC: ↔

C_max: ↑ 11 % (↑ 3 до ↑ 19)

(CYP3<= span style=3D'font-size:10.0pt;mso-fareast-font-family:CIDFont+F2;mso-ansi-lan= guage: EN-US'>A4 індукц&#= 1110;я).

У 46&nbs= p;% неінфікова= 085;их добровольц= 110;в, які отримували ефавіренц і &= #1082;ларитроміц= ;ин, виникало висипання.

Клі&= #1085;ічне значення змін рівнів кларитромі= 094;ину у плазмі крові невідоме. Мо= жна розглянути питання про застосуван= 085;я альтернати= 074;ного кларитромі= 094;ину препарату (наприклад, азитроміци= 085;у). Інші макролідні антибіотик= 080;, такі як ерит&= #1088;оміцин, у комбінації з препара&#= 1090;ом &#= 1052;актривір не вивчалися.

Кла = 88;итроміцин/е&= #1084;трицитабін= ;

Вза= 08;модія не вивчалась.

Кла = 88;итроміцин/т&= #1077;нофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Вза= 08;модія не вивчалась.

Антимікобk= 2;ктеріальні

= 056;ифабутин/еф&= #1072;віренц (300 мг 1 р/д/600 мг 1 р/д= ;)

Рифабутин:

AUC: ↓ 38 % (↓ 28 до ↓ 47);

C_max: ↓ 32 % (↓ 15 до ↓ 46);

C_min: ↓ 45 % (↓ 31 до ↓ 56).

Еф&= #1072;віренц:

AUC: ↔

C_max: ↔

C= _min: ↓ 12 % (↓ 24 до ↑ 1)

(CYP3A4 ін&= #1076;укція)= .

Доб= 086;ву дозу рифабутину слід підвищити на 50 % при застосуван= 085;і з Мактрив&#= 1110;ром. Слід розглянути питання про збільшення дози рифабутину в 2 рази при застосуван= 085;і у схемах лікування, коли рифабутин застосовуn= 2;ть 2-3 рази на тиждень у комбінації з препара&#= 1090;ом &#= 1052;актривір. Клінічний ефект такого коригуванн= 103; дози належно не оцінювався. При корекції дози слід враховуват= 080; індивідуал= 100;ну переносимі= 089;ть та вірусологі= 095;ну відповідь (&= #1076;ив. розділ «Фармакокі= 085;етика»).

= 056;ифабутин/ем= трицитабін=

Вза= 08;модія не вивчалась.

= 056;ифабутин/те= нофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Вза= 08;модія не вивчалас&#= 1100;.

= 056;ифампіцин/= еф&= #1072;віренц (600 мг 1 р/д/600 мг   1 р/д)

Еф&= #1072;віренц:

AUC: ↓ 26 % (↓ 15 до ↓ 36);

C_max: ↓ 20 % (↓ 11 до ↓ 28);

C_min: ↓ 32 % (↓ 15 до ↓ 46)

(CYP3A4 та CYP2B6 індукці&#= 1103;).

= 055;ри застосуван= 085;і препарату Ма&= #1082;тривір із рифампіцин= 086;м пацієнтам і&#= 1079; масою тіла ≥50 кг додаткова доза ефавіренцу 200 мг/добу (загалом 800 мг= ;) може забезпечит= 080; AUC, що досягаєтьс= 103; при дозі ефавіренцу 600 мг без рифампіцин= 091;. Клінічний ефект такого кори&#= 1075;ування дози належно не оцінювався. При корекці&#= 1111; дози слід враховуват= 080; індивідуал= 100;ну переносимі= 089;ть та вірусологі= 095;ну відповідь (ди= в. розділ «Фармакокі= 085;етика»).

= 053;е рекомендов= 072;но коригувати дозу рифамп&#= 1110;цину при застосуван= 085;і з препаратом Ма&= #1082;тривір.

Рифа&= #1084;піцин /те= ;нофовіру дизопрокси= 083;у фумарат (600 мг 1 р/д/300 мг 1 р/д)

Рифампіциl= 5;:

AUC: ↔

C_max: ↔

Те&= #1085;офовір:

AUC: ↔

C_{max:
↔}

= 056;ифампіцин<= span lang=3DUK style=3D'font-size:10.0pt;mso-ansi-language:UK'>/ем= трицитабін=

Вза= 08;модія не вивчалась.

Прот&= #1080;грибкові

= 030;траконазол/= еф&= #1072;віренц (200 мг 2 р/д/600 мг 1 р/д= ;)

Ітраконазl= 6;л:

AUC: ↓ 39 % (↓ 21 до ↓ 53);

C_max: ↓ 37 % (↓ 20 до ↓ 51);

C_min: ↓ 44 % (↓ 27 до ↓ 58)

(= зниження концентрац= 110;ї ітраконазо= 083;у:=

Ін&= #1076;укція CYP3A4= ).

Гідрокси-і = 90;раконазол:

AUC: ↓ 37 % (↓ 14 до ↓ 55);

C_max: ↓ 35 % (↓ 12 до ↓ 52);

C_min: ↓ 43 % (↓ 18 до = ↓ 60).

Еф&= #1072;віренц:=

A= UC: ↔

C= _max: ↔

C_{min:
↔}

Оск= 110;льки немає рекомендац= 110;й щодо застосуван= 085;я дози ітраконазо= 083;у при застосуван= 085;і з препаратом Ма&= #1082;тривір, слід розглянути питання про альтернати= 074;не протигрибк= 086;ве лікування.

= 030;траконазол<= /span>/ем= трицитабін=

Взаємодія не вивчалась.

= 030;траконазол<= /span>/те= нофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Взаємодія не вивчалась.

Поз= 072;коназол/еф&= #1072;віренц (-/400 мг 1 р/д)

Позаконазl= 6;л:

AUC: ↓ 50 %;

C_max: ↓ 45 %

(UDP-G індукці&#= 1103;).

Одн= 086;часного застосуван= 085;я позаконазо= 083;у та препарату Ма&= #1082;тривір слід уникати, за винятком випадків, коли корист&#= 1100; перевищує ризик.

Поз= 072;коназол/ем= трицитабін=

Взаємодія не вивчалась.

Поз= 072;коназол/те= нофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Взаємодія не вивчалась.

Вор= 080;коназол/еф&= #1072;віренц (200 мг 2 р/д/400 мг 1 р/д= ;)

Вориконазl= 6;л:

AUC: ↓ 77 %

C_max: ↓ 61 %.<= o:p>

Еф&= #1072;віренц:

AUC: ↑ 44 %;

C_max: ↑ 38 %

(= конкурент= 085;е гальмуванн= 103; окиснюваль= 085;ого метаболізм= 091;)= .

Одноча&= #1089;не застосуван= 085;я стандартни= 093; доз ефавіренцу та вориконазо= 083;у протипоказ= 072;не.=

Оск= 110;льки &#= 1052;актривір є комбінован= 080;м препаратом із фіксованою дозою, дозу ефавіренцу змінити неможливо, тому не можна застосовув= 072;ти одночасно Ма&= #1082;тривір та вориконазо= 083;.

Вор= 080;коназол/ем= трицитабін=

Взаємодія не вивчалась.

Вор= 080;коназол/те= нофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Взаємодія не вивчалась.

Прот&= #1080;малярійні

= 040;ртеметер/лу= мефантрин/еф&= #1072;віренц (таблетки по 20/120 мг, 6 раз по 4 таблетки ко&#= 1078;ні 3 доби/600 мг 1 р/д)=

Артеметер:

AUC: ↓ 51 %;

C_max: ↓ 21 %.<= o:p>

Ди&= #1075;ідроартемі= ;зинін (активний метаболіт):

AUC: ↓ 46 %;

C_max: ↓ 38 %.<= o:p>

Лумефантрl= 0;н:

AUC: ↓ 21 %;

C_max: ↔

Еф&= #1072;віренц:

AUC: ↓ 17 %;

C_max: ↔

(<= span lang=3DUK style=3D'font-size:10.0pt;mso-ansi-language:UK'>ін&= #1076;укція CYP3<= span style=3D'font-size:10.0pt;mso-fareast-font-family:CIDFont+F2;mso-ansi-lan= guage: EN-US'>A4).

Зме&= #1085;шення концентрац= 110;ї артеметеру, дигідроарт= 077;мізиніну або лумефантри= 085;у може вплинути на &= #1079;ниження антималярі= 081;ного ефекту. Реко&= #1084;ендовано обережно застосовув= 072;ти одночасно Ма&= #1082;тривір та артеметер/л&#= 1091;мефантрин.

= 040;ртеметер/лу= мефантрин/ем= трицитабін=

Вза= 08;модія не вивчалась.

Арте&= #1084;етер/лумефk= 2;нтрин/те= нофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Вза= 08;модія не вивчалась.

Атов&= #1072;квон і прогуанілу гідрохлори= 076;/еф&= #1072;віренц (250/100 мг одноразово/600 мг 1 р/д)

Атоваквон:

AUC: ↓ 75 % (↓ 62 до ↓ 84);

C_max: ↓ 44 % (↓ 20 до ↓ 61).

Прогуаніл:

A= UC: ↓ 43 % (↓ 7 до ↓ 65= );

C_max: ↔

Одноча&= #1089;ного застосуван= 085;я атоваквону/&#= 1087;рогуанілу з препарато&#= 1084; &#= 1052;актривір слід уникати у разі можливості.

Атов&= #1072;квон і прогуанілу гідрохлори= 076;/ем= трицитабін=

Взаємодія не вивчалась.

Атов&= #1072;квон і прогуанілу гідрохлори= 076;/те= нофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Взаємодія не вивчалась.

ПРОТ&= #1048;СУДОМНІ ПРЕПАРАТИ

Карб&= #1072;мазепін/еф&= #1072;віренц (400 мг 1 р/д /    600 мг 1 р/ = 76;)

Карбамазеl= 7;ін:

AUC: ↓ 27 % (↓ 20 до ↓ 33);

C_max: ↓ 20 % (↓ 15 до ↓ 24);

C_min: ↓ 35 % (↓ 24 до ↓ 44).

Еф&= #1072;віренц:

AUC: ↓ 36 % (↓ 32 до ↓ 40);

C_max: ↓ 21 % (↓ 15 до ↓ 26);

C_min: ↓ 47 % (↓ 41 до ↓ 53)

(зни = 78;ення концентрац= 110;ї карбама&#= 1079;епіну:

CYP3A4 індукці&#= 1103;; зни = 78;ення концентрац= 110;ї ефавіренцу= : CYP3<= span style=3D'font-size:10.0pt;mso-fareast-font-family:CIDFont+F2;mso-ansi-lan= guage: EN-US'>A4 та CYP2B6

ін&= #1076;укція)= .

= 054;дн= очасне застосуван= 085;я вищих доз ефавіренцу або карбамазеп= 110;ну не вивчалось.=

Нем= 072;є рекомендац= 110;й щодо застосуван= 085;я карбамазеп= 110;ну та препарату Ма&= #1082;тривір. Слід розглянути &#= 1087;итання про застосуван= 085;я альтернати= 074;ного протисудом= 085;ого препарату. Слід період&#= 1080;чно перевіряти рівень карбамазеп= 110;ну в плазмі крові.

= 050;арбамазепі&= #1085;/ем= трицитабін=

Взаємодія не вивчалась.

= 050;арбамазепі&= #1085;/те= нофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Взаємодія не вивчалась.

= 060;енітоїн, фенобарбіт= 072;л та інші протисудом= 085;і препарати, що є субстратам= 080; ізофермент= 110;в C= YP450

= 042;заємодія з ефавіренцо= 084;, емтрицитаб= 110;ном або тенофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом н&#= 1077; вивчалась. Існує можливість зниження аб&#= 1086; підвищення плазмових концентрац= 110;й фенітоїну, фенобарбіт= 072;лу та інших протисудом= 085;их засобів, що є субстратам= 080; ізофермент= 110;в C= YP450, при застосуван= 085;і з ефавіренцо= 084;.

При застосуван= 085;і препарату Ма&= #1082;тривір = 110;з протисудом= 085;им препаратом, що є субстратом ізофермент= 110;в CYP450, слід періодично визначати рівень про&#= 1090;исудомного препарату.

Валь&= #1087;роєва кислота/ефа = 74;іренц (250 мг       &nbs= p;   2 р/д/600 мг 1 р/д)

Нем= 072;є клінічно значущого впливу на фармакокін= 077;тику ефавіренцу. Обмежені дані вказую&#= 1090;ь на відсутніст= 100; клінічно значущого в&#= 1087;ливу на фармакокін= 077;тику вальпроєво= 111; кислоти.

Ма&= #1082;тривір та вальпроєву кислоту можна застосовув= 072;ти одночасно без коригуванн= 103; дози. За стан= ом пацієнтів необхідно спостеріга= 090;и щодо контролю судом.

= 042;альпроєва кислота/емт= 088;ицитабін

Взаємодія не вивчалась.

= 042;альпроєва кислота/тен= 086;фовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Взаємодія не вивчалась.

Віг= 072;батрин/еф&= #1072;віренц.

= 043;аб= апентин/еф&= #1072;віренц

= 042;заємодії не вивчалися. Клінічно значущі вза&#= 1108;модії не очікуються, оскільки вігабатрин і габапентин виводяться лише у незмі&= #1085;еному вигляді із сечею, тому малоймовір= 085;а конкуренці= 103; з ефавіренц&#= 1086;м за ті ж самі метаболічн= 110; ферменти та шляхи виведення.

Мак = 90;ривір та вігабатрин або габапентин можна застосовув= 072;ти одночасно без коригув&#= 1072;ння дози.

Віг= 072;батрин/ем&= #1090;рицитабін.=

= 043;аб= апентин/ем&= #1090;рицитабін<= /o:p>

Вза= 08;модія не вивчалась.

= 042;ігабатрин/= те&= #1085;офовіру дизопрокси= 083;у фумарат.

= 043;абапентин/= те&= #1085;офовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Вза= 08;модія не вивчалась.

АНТИКОАГУi= 1;ЯНТИ

Варфарин/е = 92;авіренц.

Аценокумаl= 8;ол/ефавірен&#= 1094;

Взаємодії не вивчалися. Плазмові концентрац= 110;ї та ефекти варфарину або аценокумар= 086;лу потенційно підвищують= 089;я або знижуються ефавіренцо= 084;.

При одночасном= 091; застосуван= 085;і з Мактривіро= ;м може бути потрібна корекція дози варфарину або аценокумар= 086;лу.

АНТИДЕПРЕi= 7;АНТИ

Селе&= #1082;тивні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)

Серталін/е = 92;авіренц

(50 мг 1 р/k= 6;/600 мг 1 р/д)

Серталін:

AUC: ↓ 39 % (↓ 27 до ↓ 50);=

C_max:= ↓ 29 % (↓= 15 до ↓ 40);<= /span>

C_min:= ↓ 46 % (↓ 31 до ↓ 58).<= o:p>

Ефавіренц:

AUC: ↔

C_max:= ↑ 11 % (↑ 6 до ↑ 16);

C_min:= ↔

(індукція CYP3A4).

При одночасном= 091; застосуван= 085;і з Мактривіро= ;м дозу серталіну слід підвищуват= 080; залежно від клінічної відповіді.

Серталін/е = 84;трицитабін

Взаємодія не вивчалась.

Серталін/т = 77;нофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Взаємодія не вивчалась.

Пароксетиl= 5;/ефавіренц

(20 мг 1 р/k= 6;/600 мг 1 р/д)

Пароксетиl= 5;:

= AUC: &#= 8596;

C_max:= ↔

C_min:= ↔

Ефавіренц:

AUC:↔

C_max:= ↔

C_min:= ↔

Ма&= #1082;тривір та пароксетин можна застосовув= 072;ти одночасно без коригуванн= 103; дози.

Пароксетиl= 5;/емтрицитаб&#= 1110;н

Взаємодія не вивчалась.

Пароксетиl= 5;/тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Взаємодія не вивчалась.

Флуоксетиl= 5;/ефавіренц

Взаємодії не вивчались. Оскільки фл&#= 1091;оксетин та пароксетин мають схожі профілі метаболізм= 091;, тобто сильний ін&#= 1075;ібуючий вплив на CYP2D6, очікується подібна від&#= 1089;утність взаємодії з флуоксетин= 086;м.

Ма&= #1082;тривір та флуоксетин можна застосовув= 072;ти одночасно без коригуванн= 103; дози.

Флуоксетиl= 5;/емтрицитаб&#= 1110;н

Взаємодія не вивчалась.

Флуоксетиl= 5;/тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Взаємодія не вивчалась.

Інгі&= #1073;ітори зворотного захоплення норепінефр= 080;ну та допаміну

Бупропіон/ = 77;фавіренц

[150 м= 075; одноразово= 111; дози (тривалого вивільненн= 103;)/    600 мг 1 р/д]<= /span>

Бупропіон:

AUC: ↓ 55 % (↓ 48 до ↓ 62);

C_max:= ↓ 34 % (↓ 21 до ↓ 47).<= o:p>

Гідрок= 089;ибупропіон:

AUC: ↔

C_max:= ↑ 50 % (↑ 20 до ↑ 80)

(індукція CYP2B6).

Збільшеннn= 3; дози бупропіону повинно залежати від клінічної відповіді, але не слід п= еревищуватl= 0; максимальн= 091; рекомендов= 072;ну дозу. Немає необхіднос= 090;і в корекції дози ефавір&#= 1077;нцу.

Бупропіон/ = 77;мтрицитабі&#= 1085;

Взаємодія не вивчалась.

Бупропіон/ = 90;енофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Взаємодія не вивчалась.

СЕРЦЕВО-СУ = 44;ИННІ ПРЕПАРАТИ

Блок&= #1072;тори кальцієвих каналів

= 044;илтіазем/еф= авіренц

(240 м&#= 1075; 1 р/д/600 мг 1 р/д)

= 044;илтіазем

AUC= : ↓ 69 % (↓ 55 до ↓ 79);

C_max: ↓ 60 % (↓ 50 до ↓ 68);<= /span>

C_min:= ↓ 63 % (↓ 44 до ↓ 75).

Дез&= #1072;цетилдилті= ;азем:

AUC: ↓ 75 % (↓ 59 до ↓ 84);

C_max:= ↓ 64% (↓<= span style=3D'letter-spacing:-.45pt'> 57 до ↓ 69);

C_min:= ↓ 62 % (↓ 44 до ↓ 75).

N-&= #1084;онодезацет = 80;лдилтіазем:<= /span>

AUC= : ↓ 37% (↓ 17 до ↓ 52);

C_max:= ↓ 28% (↓= 7 до ↓ 44);

C_min:= ↓ 37% (↓ 17 до ↓ 52).<= o:p>

= 045;фавіренц:

AUC: ↑ 11% (↑ 5 д = 86; ↑ 18);

C_max: ↑ 16% (↑ 6 до ↑ 26);=

C= _min: ↑ 13% (↑ 1 до ↑ 26) (o= 0;ндукція CYP3A4).

Підвищ= 077;ння фармакокін= 077;тичних показників ефавіренцу не вважається клінічно значущим.

= 055;ри одночасном= 091; застосуван= 085;і з Мактривіро= ;м дозу дилтіазему слід коригувати залежно від клінічної відповіді (див. інструк= цію для медичного застосуван= 085;я на дилтіазем).<= o:p>

= 044;илтіазем/ем= трицитабін

Взаємод&#= 1110;я не вивчалась.

= 044;илтіазем/те= нофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Взаємод&#= 1110;я не вивчалась.

= 042;ерапаміл, фелодипін, ніфедипін, нікардипін.

= 042;заємодії з ефавіренцо= 084;, емтрицитаб= 110;ном та тенофовіру дизопрокси= 083;у фумаратом не вивчали. При одночасном= 091; застосуван= 085;і ефавіренцу з блокаторам= 080; кальцієвих каналів, що є субстратам= 080; ферменту CYP3A4, можливе зниження плазмової к&#= 1086;нцентрації блокатора кальцієвих каналів.

= 055;ри одночасном= 091; застосуван= 085;і з Мактривіро= ;м дозу блокатора кальцієвих каналів слід коригу&#= 1074;ати залежно від клінічної відповіді.

= 055;РЕПАРАТИ, ЩО ЗНИЖУЮТЬ РІВЕНЬ ЛІПІДІВ

Інгі&= #1073;ітори ГМГ- КоА- реду= ;ктази

= 040;торвастати&= #1085;/ефавіренц

(10<= /span> мг 1 р/k= 6;/600 мг 1 р/д)

= 040;торвастати&= #1085;:

AUC: ↓ 43 % (↓ 34 до ↓ 50);=

C_max:= ↓ 12 % (↓= ; 1 до ↓ 26).

2-гідрокс= и аторвастат= 080;н:

AUC: ↓ 35 % (↓ 13 до ↓ 40);

C_max:= ↓ 13 % (↓ 0 до ↓ 23).

4-гідрокс= и аторвастат= 080;н:

AUC: ↓ 4 % (↓ 0 дl= 6; ↓ 31);

C= _max: ↓ 47 % (↓ 9 до ↓ 51).=

Всьо&= #1075;о активних інгібіторі= 074; ГМГ-Ко = 40;-редуктази:=

AUC: ↓ 34 % (↓ 21 до ↓ 41);=

C_max:= ↓ 20 % (↓= ; 2 до ↓ 26).

Слід періодично перевіряти рівень холестерин= 091;.
При одночасном= 091; застосуван= 085;і з Мактриві&#= 1088;ом може бути необхідне коригуванн= 103; дози аторвастат= 080;ну (див. інструкцію для медичного застосуван= 085;я на аторвастат= 080;н).

= 040;торвастати&= #1085;/емтрицитаk= 3;ін

= 042;заємодія не вивчалась.

= 040;торвастати&= #1085;/тенофовірm= 1; дизопрокси= 083;у фумарат

<= /p>

= 042;заємодія не вивчалась.

= 055;равастатин/= ефавіренц

(40<= /span> мг 1 р/k= 6;/600 мг 1 р/д)

= 055;равастатин<= o:p>

AUC: ↓ 40 % (↓ 26 до ↓ 57);

C_max:= ↓ 18 % (↓ 59 до ↑ 12).<= /span>

При одночасном= 091; застосуван= 085;і з Мактривіро= ;м може бути необхідне коригуванн= 103; дози правастати= 085;у (див. інструкцію для медичного застосуван= 085;я на правастати= 085;).

= 055;равастатин/= емтрицитабo= 0;н

Взаємод&#= 1110;я не вивчалась.

= 055;равастатин/= тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Взаємод&#= 1110;я не вивчалась.

= 057;имвастатин/= ефавіренц

Симвастатl= 0;н

AUC: ↓ 69 % (↓ 62 до ↓ 73);

C_max:= ↓ 76 % (↓ 63 до ↓ 79).<= o:p>

Симвас= 090;атинова кислота

AUC: ↓ 58 % (↓ 39 до ↓ 68);

C_max: ↓ 51 % (↓ 32 до ↓ 58).

Всьо&= #1075;о активних інгібіторі= 074; ГМГ-Ко = 40;-редуктази:=

AUC: ↓ 60 % (↓ 52 до ↓ 68);

C_max:= ↓ 62 % (↓ 55 до ↓ 78)

(o= 0;ндукція CYP3A4).

Одночасне застосуван= 085;я ефавіренцу з аторваста&#= 1090;ином, правастати= 085;ом або симвастати= 085;ом не впливало на показник&#= 1080; AUC та C_max ефавіренцу.

= 057;лід періодично перевіряти рівень холестерин= 091;. При одночасном= 091; застосуван= 085;і з Мактривіро= ;м може бути необхідним коригуванн= 103; дози симвас&#= 1090;атину (див. інструкцію для медичного застосуван= 085;я на симвастати= 085;).

= 057;имвастатин/= емтрицитабo= 0;н

Взаємод&#= 1110;я не вивчалась.

= 057;имвастатин/= тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

Взаємод&#= 1110;я не вивчалась.

= 056;озувастати&= #1085;/ефавіренц

= 042;заємодія не вивчалась. Розувастат= 080;н виводиться переважно у незміненом= 091; вигляді з калом, тому взаємодія з ефавіренцо= 084; не очікуєть&#= 1089;я.

Мак = 90;ривір та розувастат= 080;н можна застосовув= 072;ти одночасно без коригуванн= 103; дози.

= 056;озувастати&= #1085;/емтрицитаk= 3;ін

Взаємод&#= 1110;я не вивчалась.

= 056;озувастати&= #1085;/тенофовірm= 1; дизопрокси= 083;у фумарат

Взаємод&#= 1110;я не вивчалась.

ГОРМОНАЛЬi= 3;І КОНТРАЦЕПТ= 048;ВИ

= 055;ерорально:

= 045;тинілестра&= #1076;іол + норгестамі= 085;/ефавіренц

(0,035 мг + 0,= 25 мг 1 р/д/ 600 мг 1 р/д)<= /span>

= 045;тинілестра&= #1076;іол:

AUC: ↔

C_{max:=
↔}

C_min:= ↓ 8 % (↑ 14 до ↓ 25).=

Норелгест= 088;омін (активний метаболіт):

AUC: ↓ 64 % (↓ 62 до ↓ 67);

Cmax= : ↓ 46 % (↓ 39 до ↓ 52);<= /span>

Cmin: ͛= 5; 82 % (↓ 79 до ↓ 85).

Левонорге= 089;трел (активний метаболіт):

AUC: ↓ 83 % (↓ 79 до ↓ 87);

C_max: ↓ 80 % (↓ 77 до ↓ 83);

C_min: ↓ 86 % (↓ 80 до ↓ 90)

(інд= 091;кційний метаболізм).<= o:p>

= 045;фавіренц: відсутніст= 100; клінічно значущої взаємодії.

= 050;лінічне значення таких ефектів невідоме.

= 044;одатково до гормонал&#= 1100;них контрацепт= 080;вів слід використов= 091;вати надійний бар’єрний метод контрацепц= 110;ї (див.= ро&= #1079;діл «Застосува= 085;ня у період вагітності або годування груддю»).

= 045;тинілестра&= #1076;іол/тенофоk= 4;іру дизопрокси= 083;у фумарат

(-/300 мг 1 р/д)

= 045;тинілестра&= #1076;іол:

AUC= : ↔

C_max:= ↔

= 058;енофовір:

AUC: ↔

C_max:= ↔

= 053;оргестамін/= етинілестрk= 2;діол/ емтрицитаб= 110;н

= 042;заємодія не вивчалась.

= 030;н’єкції: депомедрок= 089;ипрогестер&= #1086;ну ацетат (ДМПА)= /ефавіренц (150 мг ДМПА одноразово внутрішньо= 084;’язово)

= 059; тримісячно= 084;у дослідженн= 110; взаємодій не спостері&#= 1075;алося суттєвих ві&#= 1076;мінностей показників фармакокін= 077;тики ДМПА у пацієнтів, які отримували антиретров= 110;русну терапію з ефавіренцо= 084;, і які не отри= мували антиретров= 110;русне лікування. П&= #1086;дібні результати спостеріга= 083;и інші дослід&#= 1085;ики, хоча плазмові рівні ДМПА були більше варіабельн= 080;ми у другому дослідженн= 110;. В обох дослідженн= 103;х рівні прогестеро= 085;у у плазмі крові у паці&= #1108;нтів, які отримували ефавіренц та ДМПА, залишалися низькими, що свідчить про пригніч&#= 1077;ння овуляції.

= 054;скільки даних дуже мало, додатково до гормонал&#= 1100;них контрацепт= 080;вів слід використов= 091;вати надійний бар’єрний м&#= 1077;тод контрацепц= 110;ї (&= #1076;ив. розділ «Застосува= 085;ня у період вагітності або годування груддю»).

= 044;МПА/тенофов= іру дизопрокси= 083;у фумарат

= 042;заємодія не вивчалась.

= 044;МПА/емтрици= табін

= 042;заємодія не вивчалась.

= 030;мплант:

= 077;тоногестре&= #1083;/ефавіренц=

= 042;заємодія не вивчалась. Можливе зниження = AUC етоногестр= 077;лу (індукція CYP3A4). У постмаркет= 080;нговий період були поодинокі випадки неефективн= 086;сті контрацепц= 110;ї у пацієнтів, які застосо&#= 1074;ували етоногестр= 077;л з ефавіренц&#= 1086;м.

= 044;одатково до гормональн= 080;х контрацепт= 080;вів слід використов= 091;вати надійний бар’єрний метод контрацепц= 110;ї (&= #1076;ив. розділ «Застосува= 085;ня у період вагітності або годування груддю»).

= 045;тоногестре&= #1083;/тенофовірm= 1; дизопрокси= 083;у фумарат

= 042;заємодія не вивчалась.

= 045;тоногестре&= #1083;/емтрицитаk= 3;ін

= 042;заємодія не вивчалас&#= 1100;.

= 030;МУНОСУПРЕС&= #1054;РИ

= 030;муносупрес&= #1086;ри, що метаболізу= 102;ться CYP3A4 (наприклад, циклоспори= 085;, такролімус, сіролімус)/е&= #1092;авіренц

= 042;заємодія не вивчалась. Можливе зниження = AUC імуносупр= есора (індукція CYP3A4). Впливу імуносупре= 089;орів на AUC еm= 2;авіренцу не передбач&#= 1072;ється.

Мож&= #1077; бути необхідним коригуванн= 103; дози імунос&#= 1091;пресора. На початку та в кінці лікування Ма&= #1082;тривіром реком= ендовано проводити ретельний моніторинг концентрац= 110;ї імуносупре= 089;ора протягом принаймні 2 тижнів (до досягнення стабільних концентрац= 110;й).

= 058;акролімус/е= мтрицитабіl= 5;/ тено = 92;овіру дизопрокси= 083;у фумарат (0,1 мг/l= 2;г 1 р/д/   200 мг/300мг 1 р/д)

= 058;акролімус:

AUC: ↔

C_max: ↔

C_24h: ↔

= 045;мтрицитабі&= #1085;:

AUC: ↔

C= _max:↔

C= _24h: ↔

= 058;енофовіру дизопрокси= 083;у фумарат:

AUC: ↔

C_max:= ↔

C_24h:= ↔

= 054;ПІОЇДИ

= 052;етадон/ефав= іренц

(35= -100 мг<= span style=3D'letter-spacing:-.7pt'> 1 р/д/600 мг 1 р/д)

= 052;етадон:

AUC: ↓ 52 % (↓ 33 до ↓ 66);

C_max:= ↓ 45 % (↓= 25 до ↓ 59)

(&#= 1110;ндукція CYP3A4).

= 059; дослідженн= 110; з участю ВІЛ-інфіков&#= 1072;них ін’єкційни= 093; наркозалеж= 085;их пацієнтів одночасне застосуван= 085;я ефавіренцу та метадону призводило до зниження &= #1087;лазмового рівня метадону та &= #1076;о появи ознак відміни опіатів. Для полегшення симптомів відміни дозу метадону підвищувал= 080; в середньому на 22 %.

= 047;а пацієнтами, які отримують одночасно метадон і Ма&= #1082;тривір, слід спостеріга= 090;и щодо появи симптомів в&#= 1110;дміни, а дозу метадону зб&#= 1110;льшити з метою полегшення симптомів.

= 052;етадон/тено= фовіру дизопрокси= 083;у фумарат

(40= –110 мг 1 р/д/<= span style=3D'letter-spacing:-.15pt'>300 мг        &nbs= p;  1 р/д)<= /span>

= 052;етадон:

AUC: ↔

C_max:= ↔

C_min:= ↔

= 058;енофовір:

AUC: ↔

C_max:= ↔

C_min:= ↔

= 052;етадон/емтр= ицитабін<= /p>

= 042;заємодія не вивчалась.

= 041;упренорфін/= налоксон/ ефавіренц

= 041;упренорфін:

AUC= : ↓ 50 %

Норбупрен= 086;рфін:

AUC= : ↓ 71 %.

= 045;фавіренц:

= 085;емає клінічно значущої фармакокін= 077;тичної взаємодії з ефавіренцо= 084;.

Хоч&= #1072; AUC бупренорфі= ;ну знижується, симптомів відміни не спостеріга= 083;ося. При одночасном= 091; застосуван= 085;і з Мактривіро= ;м кориг= ування дози бупренорфі= 085;у може бути не&= nbsp;потрібне.<= /o:p>

= 041;упренорфін/= налоксон/ емтрицитаб= 110;н

= 042;заємодія не вивчалась.

= 041;упренорфін/= налоксон/ тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарат

= 042;заємодія не вивчалась.

¹ Переважаючl= 0;й циркулюючиl= 1; метаболіт софосбувірm= 1;.

Дослідженн&= #1103;, що проводилисn= 3; з іншими пре= 087;аратами.

Не спостерігаl= 3;ося клінічно значущих взаємодій п = 88;и застосуванl= 5;і ефавіренцу разом з азитроміциl= 5;ом, цетиризиноl= 4;, фозампренаk= 4;іром/ритона&#= 1074;іром, лоразепамоl= 4;, нелфінавірl= 6;м, зидовудиноl= 4;, антацидами, що містять гідроксид магнію/алюм= 10;нію, фамотидиноl= 4; або флуконазолl= 6;м. Можливість взаємодії з ефавіренцоl= 4; або іншими азольними п = 88;отигрибков&#= 1080;ми засобами, такими як кетоконазоl= 3;, не вивчалас= 03;.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінk= 7;тичної взаємодії при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і емтрицитабo= 0;ну зі ставудин = 86;м, зидовудиноl= 4; або фамцикловіl= 8;ом, а також клін= 110;чно значущої взаємодії при одночас = 85;ому прийомі тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з емтрицитабo= 0;ном, нелфінавірl= 6;м або рибавіриноl= 4;.

Особливост&= #1110; застосуванl= 5;я.

Одноча&#= 1089;не застосуванl= 5;я з іншими лікарськимl= 0; засобами.

Оскільки Ма= ктривір є комбінованl= 0;м лікарським засобом, йог= 086; не слід застосовувk= 2;ти одночасно з іншими лікарськимl= 0; засобами, що містять так= 10; самі діючі речовини – емтрицитабo= 0;н або тенофов= 10;ру дизопроксиl= 3;у фумарат. Препарат Ма = 82;тривір не слід застосовувk= 2;ти з лікарськимl= 0; засобами, що містять ефавіренц, з= 072; винятком ви = 87;адків, коли необхідна корекція дози (наприк= 083;ад, при застосуванl= 5;і з рифампіцинl= 6;м). З причини аналогічноl= 9;ті емтрицитабo= 0;ну препарат Ма = 82;тривір не слід застосовувk= 2;ти одночасно з іншими аналогами цитидину (на= 087;риклад, із ламівудиноl= 4;). Також препарат не слід застос = 86;вувати одночасно з адефовіру дипівоксилl= 6;м. Одночасне застосуванl= 5;я препарату М = 72;ктривір і диданозин = 91; не рекомендовk= 2;но, оскільки AUC диданозину значно посилюєтьсn= 3; після застосуванl= 5;я з тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумаратом, щ= 086; може підвищуватl= 0; ризик розвитку побічних реакцій, асоційованl= 0;х із диданозиноl= 4;. Рідко повідомлялl= 0; про розвиток панкреатитm= 1; та лактоацидоk= 9;у, іноді з летальним наслідком.

Одночасне застосуванl= 5;я препарату М = 72;ктривір та софосбувірm= 1;/велпатасві&#= 1088;у не рекоменд = 91;ється, оскільки, як очікується, плазмова ко = 85;центрація велпатасвіl= 8;у знизиться після одночасногl= 6; введення ефавіренцу, що призводить до зниження терапевтичl= 5;ого ефекту софосбувірm= 1;/ велпатасвіl= 8;у.

Немає даних= щодо безпеки та ефективносm= 0;і застосуванl= 5;я препарату М = 72;ктривір у комбінаці= 11; з іншими противірусl= 5;ими препаратамl= 0;.

Одночасне застосуванl= 5;я з екстракто = 84; гінкго білоба не рекомендовk= 2;не.

Перехі&#= 1076; від схеми противірусl= 5;ого лікування, щ= 086; включає інгібітор протеази.

Наявні дані вказують на те, що у пацієнтів п = 88;и переході ві = 76; схеми противірусl= 5;ого лікування, яка включає інгібітор протеази, до &#= 1079;астосуванн= я препарату М = 72;ктривір може знижуватисn= 3; відповідь н = 72; терапію. За с&#= 1090;аном таких пацієнтів слід уважно спостерігаm= 0;и щодо підвищення вірусного навантаженl= 5;я (оскільки профіль безпеки застосуванl= 5;я ефавіренцу та інгібіторіk= 4; протеази відрізняєтn= 0;ся) і побічних реакцій.

Опорту&#= 1085;істичні інфекції.

У пацієнтів, які отримують препарат Ма = 82;тривір або будь-яку іншу противірусl= 5;у терапію, можуть розвиватисn= 3; опортуністl= 0;чні інфекції аб = 86; інші ускладненнn= 3; ВІЛ-інфекці= 11;, тому лікар повинен проводити ретельне клінічне спостережеl= 5;ня стану пацієнтів з ВІЛ-асоційо = 74;аними захворюванl= 5;ями.

Переда&#= 1095;а ВІЛ.

Пацієнту слід пояснити, що противірусl= 5;і препарати, у тому числі М= 072;ктривір, не захищают= 00; від ризику передачі ВІ = 51; іншим людям при статевому контакті аб = 86; через кров. Слід продовжуваm= 0;и дотримуватl= 0;ся відповідниm= 3; заходів безпеки.

Вплив в&= #1078;ивання їжі.

Застосуван&= #1085;я препарату М = 72;ктривір під час вжив= 072;ння їжі може пос= 080;лювати AUC ефавіренцу та призводити до зростанн= 03; частоти виникнення побічних реакцій. Препарат рекомендовk= 2;но застосовувk= 2;ти на порожній шлунок, бажано пере = 76; сном.

Захвор&#= 1102;вання печінки.

Фармакокін&= #1077;тика, безпека та ефективніcт= 00; застосуван&= #1085;я препарату М = 72;ктривір пацієнтам і = 79; серйозними захворюванl= 5;ями печінки не в= 089;тановлені. Мактривір протипоказk= 2;ний пацієнтам і = 79; порушеннямl= 0; функції печінки тяжкого сту = 87;еня і не рекомендовk= 2;ний пацієнтам і = 79; порушеннямl= 0; функції печінки середнього ступеня тяжкості. Оскільки ефавіренц метаболізуn= 8;ться головним чином системою цитохрому P450 (CYP45= 0), слід з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти препарат Ма = 82;тривір пацієнтам і = 79; порушеннямl= 0; функції печінки легкого ступеня. За станом таки = 93; пацієнтів потрібно ретельно спостерігаm= 0;и щодо появи побічних еф = 77;ктів ефавіренцу, особливо симптомів з боку нервової системи. З періодичниl= 4;и інтерваламl= 0; слід проводити лабораторнo= 0; аналізи для оцінки перебігу захворюванl= 5;я печінки.

У пацієнтів з уже існуючими порушеннямl= 0; функції печінки, включаючи хронічний активний гепатит, у пр&#= 1086;цесі комбінованl= 6;ї противірусl= 5;ої терапії під = 74;ищується частота патологічнl= 0;х змін функці= 11; печінки, за станом таки = 93; пацієнтів слід спостерігаm= 0;и відповідно до стандартноo= 1; практики. Пр= 080; ознаках погіршання перебігу захворюванl= 5;я печінки або стійкого підвищення рівнів трансамінаk= 9; сироватки крові (у >5 разів за верхню межу норми) слід зіставити переваги продовженнn= 3; лікування препаратом = 52;актривір та потенційні ризики вираженої печінкової токсичностo= 0;. Стосовно таких пацієнтів с = 83;ід розглянути питання про тимчасове припинення або відміну лікування.

У пацієнтів, які отримують лікування іншими препаратамl= 0;, що асоційованo= 0; з розвитком печінкової токсичностo= 0;, рекомендовk= 2;но контролюваm= 0;и рівень печі = 85;кових ферментів.=

Реа= ;кції з боку печінки.

У постмаркетl= 0;нговому періоді повідомлялl= 0; про печінкову недостатніl= 9;ть у пацієнтів = 079; відсутністn= 2; в анамнезі захворюванn= 0; печінки або відомих факторів ризику. У всіх пацієн = 90;ів (незалежно від наявності порушень функції печінки або факторів ризику) слід &#= 1088;озглянути питання про моніторинг рівня печінкових ферментів.=

Пац= ;ієнти з ВІЛ і коінфекцієn= 2; ВГВ або ВГС.

Пацієнти з хронічним гепатитом В або С, які отр&= #1080;мують комбінованm= 1; противірусl= 5;у терапію, мають підвищений ризик розвитку тя = 78;ких та потенційно летальних побічних ре = 72;кцій з боку печінки.

Лікар повинен керуватися поточними рекомендацo= 0;ями щодо лікування ВІЛ для проведення оптимальноo= 1; терапії у ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з коінфекцієn= 2; ВГВ.

У разі одночасної противірусl= 5;ої терапії геп = 72;титу В або С слід ознайомитиl= 9;я з відповідн = 86;ю Короткою характерисm= 0;икою на лікарськ = 80;й засіб, що застосовуєm= 0;ься.

Безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я препарату М = 72;ктривір для лікування хронічної інфекції ВГ = 42; не досліджу = 74;алися. У дослідженнn= 3;х фармакодинk= 2;міки емтрицитабo= 0;н та тенофові = 88; окремо і в комбінації продемонстl= 8;ували активність проти ВГВ.

Невеликий клінічний досвід свідчить пр = 86; активність проти ВГВ у емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату пр = 80; їх застосув = 72;нні у комбінованo= 0;й противірусl= 5;ій терапії для контролю ВІЛ-інфекці= 11;. Відміна препарату М = 72;ктривір у пацієнтів = 079; ВІЛ та ВГВ може призводити до раптовог = 86; тяжкого загостреннn= 3; гепатиту. Пацієнти з В= 030;Л та ВГВ, які припинили лікування препаратом = 52;актривір, повинні пер = 77;бувати під ретельним клінічним т = 72; лабораторнl= 0;м спостережеl= 5;ням протягом принаймні ч = 86;тирьох місяців піс = 83;я закінчення терапії. У разі необхідносm= 0;і лікування гепатиту В може бути відновлено. Для пацієнтів і = 79; прогресуючl= 0;м захворюванl= 5;ям печінки або цирозом припинення = 83;ікування не рекомендуєm= 0;ься, оскільки по = 89;ттерапевти&#= 1095;не загостреннn= 3; гепатиту мо = 78;е призводити = 76;о декомпенсаm= 4;ії функції печінки.

Подовж&#= 1077;ння QT-інтеl= 8;валу.

Подовження QT-інтервалу спостерігаl= 3;и під час застосуванl= 5;я ефавіренцу. Для пацієнт= 10;в із підвищеним ризиком tоrsade de pointes («танець серця») або тих, які приймають лікарські засоби, що мають ризик = 074;иникнення tоrsade de pointes, слід розглядати альтернатиk= 4;и лікування з = 72;мість Мактривіру.

Симпто&#= 1084;и з боку психіки.

Про побічні реакції з боку психік = 80; повідомлялl= 0; у пацієнтів, які отримували лікування ефавіренцоl= 4;. Пацієнти з психічними розладами в анамнезі мають вищий ризик розвитку серйозних побічних реакцій з боку психік = 80;. Зокрема, тяж= 082;а депресія виникала частіше у пацієнтів з = 076;епресією в анамнезі. У постмаркетl= 0;нговому періоді повідомлялl= 0; про тяжку депресію, летальний наслідок че = 88;ез суїцид, марення та психозоподo= 0;бну поведінку. Необхідно інформуватl= 0; пацієнтів про те, що у разі появи симптомів тяжкої депресії, психозу або суїцидальнl= 0;х думок вони повинні негайно звернутися до лікаря, щоб установити, чи пов’язан= 10; ці симптоми = 079; прийомом ефавіренцу, = 110; якщо це підт= 074;ердиться, визначити, ч= 080; переважає користь від продовженнn= 3; лікування над ризиком.

Симпто&#= 1084;и з боку нервової системи.

Симптоми, включаючи (але не обмежуючисn= 0;) запаморочеl= 5;ня, безсоння, пі= 076;вищену сонливість, погіршення концентрацo= 0;ї уваги та патологічнo= 0; сни, часто сп&#= 1086;стерігали у пацієнтів, які отримували ефавіренц у дозі 600 мг у клінічних дослідженнn= 3;х. Запаморочеl= 5;ня часто виникало у клінічних дослідженнn= 3;х застосуванl= 5;я емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату. Пр= 086; головний бі = 83;ь повідомлялl= 0; у процесі до= 089;ліджень емтрицитабo= 0;ну. Симптоми з боку нервової системи, що асоційованo= 0; із застосуванl= 5;ям ефавіренцу, зазвичай виникали у перші 1–2 дні і зникали заз = 74;ичай через 2–4 тижн&= #1110; лікування. Пацієнтів необхідно поінформувk= 2;ти, що вищезазначk= 7;ні симптоми, що &#= 1095;асто виникають, імовірно, зникнуть пр = 80; продовженнo= 0; лікування і не передбачаюm= 0;ь подальшого розвитку будь-яких симптомів з боку психік = 80;, що виникают= 00; рідше.

Судоми.<= /span>

При застосуванl= 5;і ефавіренцу судоми спос = 90;ерігали у пацієнтів із судомами = 074; анамнезі. Пацієнти, як= 110; отримують одночасно антиконвулn= 0;санти, що метаболі = 79;уються переважно печінкою (на= 087;риклад, фенітоїн, ка= 088;бамазепін, фенобарбітk= 2;л), можуть потребуватl= 0; періодичноk= 5;о моніторингm= 1; їх рівня у плазмі кров= 10;. При дослідженнo= 0; взаємодії лікарських засобів плазмові концентрацo= 0;ї карбамазепo= 0;ну знижувалисn= 3; при одночас = 85;ому застосуванl= 5;і карбамазепo= 0;ну з ефавіренц = 86;м. Запобіжних заходів потрібно вж = 80;ти для всіх пацієнтів і = 79; судомами в анамнезі.=

Поруше&#= 1085;ня функції нирок.

Препарат Ма= ктривір не рекомендовk= 2;ний пацієнтам і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок помірного т = 72; тяжкого ступеня (клі= 088;енс креатиніну <= 50 l= 4;л/хв). У пацієнтів із такими станами при застосуванl= 5;і комбінованl= 0;х препаратів неможливо відкоригувk= 2;ти дозу емтрицитабo= 0;ну і тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарату. Сл= 110;д уникати застосуванl= 5;я препарату М = 72;ктривір, якщо одночасно призначено або нещодавно п = 88;оводилось лікування нефротоксиm= 5;ним препаратом. Якщо застосуванl= 5;я нефротоксиm= 5;них лікарських засобів (таких як аміноглікоk= 9;иди, амфотерициl= 5; В, фоскарнет, ганцикловіl= 8;, пентамідин, ванкоміцин, цидофовір, і= 085;терлейкін-2) неможливо уникнути, функцію нирок слід контролюваm= 0;и щотижня.

Зафіксован&= #1086; випадки гострої ниркової недостатноl= 9;ті внаслідок застосуванl= 5;я високих доз або багатор = 72;зового застосуванl= 5;я нестероїднl= 0;х протизапалn= 0;них препаратів (НПЗП) у пацієнтів, я= 082;і застосовувk= 2;ли тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат та і= 079; факторами ризику розвитку ниркової дисфункції. Слід регулярно контролюваm= 0;и функції нирок при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і Мактривіру = 79; НПЗП.

У клінічній практиці пр = 80; застосуванl= 5;і тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату повідомлялl= 0; про ниркову недостатніl= 9;ть, порушення функції нирок, підвищений рівень креатиніну, гіпофосфатk= 7;мію та проксимальl= 5;у тубулопатіn= 2; (включаючи синдром Фанконі).

Перед початком лікування препаратом = 52;актривір у всіх пацієнтів рекомендовk= 2;но визначати кліренс креатиніну, = 072; функцію нирок (кліре= 085;с креатиніну = 10; фосфат сироватки крові) перев= 110;ряти раз на 2–4 тижн= і лікування т = 72; після 3 місяців лікування раз на 3–6 міся= ців у пацієнтів без ризику для ниркови = 93; функцій. У пацієнтів з наявністю в анамнезі порушень функції нирок або тих, хто знаходитьсn= 3; у ризику порушень функції нирок, необх= 110;дно частіше контролюваm= 0;и функції нирок.

Якщо фосфат сироватки крові становить <1,5 = 084;г/дл (0,48 ммоль/л) або кліренс креатиніну зменшився д = 86; <50 мл/хв у будь-якого пацієнта, як= 080;й отримує Мак = 90;ривір, функції нирок потрібно перевіряти через тиждень, включаючи дослідженнn= 3; рівня глюкози в крові, натрі= 102; та концентрацo= 0;ї глюкози в сечі (див. роз&= #1076;іл «Побічні реакції», проксимальl= 5;а тубулопатіn= 3;). Оскільки Ма = 82;тривір є фіксовано= 02; комбінацієn= 2; та інтервал = 80; дозування окремих компонентіk= 4; не можуть бути змінен= 10;, лікування М = 72;ктривіром слід припинити у пацієнтів і = 79; підтверджеl= 5;им кліренсом креатиніну <= 50 мл/хв або зниженим фосфатом сироватки крові до <1,0 мг/дл      (0,32 ммоль/л). Якщо показане пр = 80;пинення застосуванl= 5;я Мактривіру або необхідна зміна дозування, можливе зас = 90;осування ефіваренцу, емтрицитабo= 0;ну, тенофовіру окремо.

Вплив н&= #1072; кістки.

У 144-тижневом= 091; контрольовk= 2;ному клінічному = 76;ослідженні, у якому порівнювалl= 0; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат зі ставудином = 91; комбінації = 79; ламівудиноl= 4; та ефіварен = 94;ом у пацієнтів, &#= 1103;кі знаходятьсn= 3; на антиретровo= 0;русному лікуванні, спостерігаl= 3;и слабке зниження мінеральноo= 1; щільності к= 10;сток (МЩК) стегна та хребта в обох групах пацієнтів. Н= 072; 144-й тиждень зниження МЩ = 50; хребта та зміни біомаркеріk= 4; кісток порівняно з початковимl= 0; значеннями були більш з= 085;ачущими у групі тенофовіру. Зменшення М = 65;К стегна було більш значущим у цієї ж групи на 96-й тиждень. Проте протягом 144 тижнів не спостерігаl= 3;и підвищеногl= 6; ризику розвитку пе = 88;еломів або доказів щодо клінічно значущих патологій кісткової тканини.

У інших дослідженнn= 3;х (проспектив = 85;их та перехрес = 85;их) найбільш помітне зменшення М = 65;К спостерігаl= 3;и у пацієнтів, які отримували = 90;енофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат як частину схеми, що містила пос = 80;лений інгібітор протеази. Необхідно в = 88;аховувати альтернатиk= 4;ні схеми лікув = 72;ння для пацієнтів з остеопорозl= 6;м, які мають високий ризик переломів.=

Патологічн&= #1110; зміни кісткової тканини (неч= 072;сто призводять до переломі = 74;) можуть бути = 087;ов’язані з проксимальl= 5;ою нирковою тубулопатіn= 8;ю. Якщо є підоз= 088;а на патологічнo= 0; зміни кісто = 82;, слід провес = 90;и відповідні консультацo= 0;ї.

Реакці&#= 1111; з боку шкіри.

При окремому застосуванl= 5;і компонентіk= 4; препарату М = 72;ктривір повідомлялl= 0; про висипання від легкого до помірног = 86; ступеня. Висипання, п= 086;в’язані із застосуванl= 5;ям ефавіренцу, зазвичай зникали при продовженнo= 0; лікування. Застосуванl= 5;я відповідниm= 3; антигістамo= 0;нів та/або корти= 082;остероїдів може покращуватl= 0; переносиміl= 9;ть і прискорюваm= 0;и зникнення висипань. Тяжка форма висипань, асоційованk= 2; з утворення = 84; пухирів, вологої десквамаціo= 1; або виразок, спостерігаl= 3;ась у понад 1 <= /span>% пацієнтів при лікуванні ефавіренцоl= 4;. Мультиформl= 5;а еритема або синдром Стівенса–Дk= 8;онсона спостерігаl= 3;и з частотою 0,1= %. Препарат Ма = 82;тривір слід відмінити пацієнтам і = 79; тяжкою форм = 86;ю висипань, що характеризm= 1;ється пухирями, десквамаціn= 8;ю, враженням слизових оболонок аб = 86; гарячкою. Досвід застосуванl= 5;я ефавіренцу пацієнтам, яким було відмінено інший препарат кл = 72;су ННІЗТ, обмежений. М= 072;ктривір не рекомендовk= 2;но застосовувk= 2;ти пацієнтам з небезпечниl= 4;и для життя реакціями з боку шкіри (такими як синдром Стівенса–Дk= 8;онсона), що виникали = 091; період застосуванl= 5;я ННІЗТ.

Маса тіла та метаболічнo= 0; параметри.=

Під час антиретровo= 0;русної терапії мож = 77; спостерігаm= 0;ися збільшення = 84;аси тіла та рівн= 103; ліпідів крові та глю= 082;ози.

Такі зміни можут= 00; бути частково пов'язані з контролем хвороби та стилем житт= 03;. Для ліпідів = 091; деяких випадках є докази ефекту ліку = 74;ання, тоді як для збільшення маси тіла не= 084;ає суттєвих доказів, чи стосується це будь-яког= 086; конкретногl= 6; лікування. Для контрол= 02; ліпідів крові та глюкози слі = 76; враховуватl= 0; встановлен&#= 1110; правила лікування ВІЛ. Ліпідні розлади нео = 73;хідно відповідно клінічно контролюваm= 0;и.

Мітох= ;ондріальна дисфункція.

Аналог&#= 1080; нуклеозидіk= 4; і нуклеотидіk= 4; іn vіtro т= ;а іn vіvo були причиною різних мітохондріk= 2;льних ушкоджень. З= 072;фіксовано порушення функції мітохондріl= 1; у ВІЛ-негати= 074;них дітей, на яких впливали нуклеозиднo= 0; аналоги іn ut= ero та/аб = 86; у постнатальl= 5;ому періоді. Спостерігаl= 3;ися такі основн= 10; побічні реакції: гем= 072;тологічні порушення (анемія, нейтропеніn= 3;) та порушення метаболізмm= 1; (гіперлакта = 90;емія, гіперліпазk= 7;мія). Ці явища часто мають тимчасовий характер. Повідомлялl= 0; про деякі пізні неврологічl= 5;і порушення (а= 088;теріальна гіпертензіn= 3;, судоми, патологічнk= 2; поведінка). Дотепер точно невідомо, чи є неврологічl= 5;і порушення тимчасовимl= 0; або постійними. Стосовно кожної дитини (навіть ВІЛ-негатив = 85;ої), на яку впливали in utero нуклеотиднo= 0; та нуклеозиднo= 0; аналоги, слі= 076; проводити подальше клінічне та лабораторнk= 7; спостережеl= 5;ня, а у разі появи відповідниm= 3; ознак або симптомів н = 77;обхідно провести повне обстеження щодо можливої мі = 90;охондріаль&#= 1085;ої дисфункції. Ці дані не вп&#= 1083;ивають на діючі національнo= 0; рекомендацo= 0;ї щодо застосуванl= 5;я антиретровo= 0;русних препаратів вагітним жі = 85;кам для попередженl= 5;я вертикальнl= 6;ї передачі ВІ = 51;.

Синдр= ;ом імунної реа = 82;тивації.=

У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з тяжким імун = 86;дефіцитом на момент призначеннn= 3; КАРТ запаль = 85;і реакції на безсимптомl= 5;і або залишко = 74;і опортуністl= 0;чні патогени можуть вини = 82;ати частіше і бути причиною виникнення серйозних клінічних станів або загостреннn= 3; симптомів. В основному такі реакці= 11; спостерігаn= 2;ться протягом перших кіль = 82;ох тижнів або місяців проведення КАРТ. Важлив= 080;м прикладом є цитомегалоk= 4;ірусний ретиніт, генералізоk= 4;ані та/або локальні мікобактерo= 0;альні інфекції та пневмонія, спричинена Pneumocystis carinii. Будь-які симптоми запалення потрібно у р= 072;зі необхідносm= 0;і оцінити і призначити відповідне лікування.

Також повідомлялl= 0; про аутоімунні порушення, т= 072;кі як базедова хвороба, при імунній         =     реакти&#= 1074;ації, однак періо = 76; часу до виникнення порушення був різним. Т&#= 1072;кі реакції можуть виникати через багат = 86; місяців після початку лікування.=

Остео= ;некроз.

Хоча і вважається, що етіологі= 03; є багатофак = 90;орною (включаючи застосуванl= 5;я кортикостеl= 8;оїдів, зловживаннn= 3; алкоголем, тяжку імуно = 89;упресію, високий індекс маси тіла), випадки остеонекроk= 9;у спостерігаl= 3;и переважно у пацієнтів і = 79; вираженими проявами ВІЛ-інфекці= 11; та/або у разі тривалої КА = 56;Т. Пацієнтам слід повідомити про необхід = 85;ість звернутися до лікаря пр= 080; виникненні ломоти та болю в суглобах, відчуття ск = 91;тості або у разі утруднення руху в суглобах.

Паціє= ;нти з мутаціями ВІЛ-1.

Слід уникати застосуванl= 5;я препарату М = 72;ктривір пацієнтам і = 79; мутаціями K65R, M184V= /I або K103N ВІЛ-1.

Паціє= ;нти літнього віку.

Застос&#= 1091;вання препарату М = 72;ктривір не вивчали у пацієнтів віком від 65 років. Більш імовірно, що у людей літнього ві = 82;у функція печінки або нирок ослаблена, тому слід з обережністn= 2; проводити лікування препаратом = 52;актривір таких пацієнтів.

Допом= ;іжні речовини.=

Даний препарат містить 1&= nbsp;ммоль= ; (23,6 l= 4;г) натрію в одн= 110;й дозі, що слід враховуватl= 0; пацієнтам, які дотриму= 02;ться дієти з контролем споживання натрію.

Зас= ;тосування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Жінки репродуктиk= 4;ного віку.

Жінки= ;, які приймають препарат Ма = 82;тривір, повинні уникати вагітностo= 0;. Жінка&#= 1084; репродуктиk= 4;ного віку перед початком лікування препаратом слід зробит = 80; тест на вагітність.

Контрац = 77;пція у чоловіків = 110; жінок. Завжди слід застосовувk= 2;ти бар’єрний метод у комбінації = 79; іншими засобами контрацепцo= 0;ї (наприклад, із пероральниl= 4;и або іншими гормональнl= 0;ми контрацептl= 0;вами під час лікування препаратом Мактривір; оскіль= ки ефавіренц має тривали = 81; період напі = 74;виведення, рекомендовk= 2;но застосовувk= 2;ти відповідні методи контрацепцo= 0;ї протягом 12 тижнів післ= 03; припинення застосуванl= 5;я препарату).

Ваг= ;ітність.
Ефавір&#= 1077;нц. У ретроспектl= 0;вних повідомленl= 5;ях були випадки дефекту нервової трубки, включаючи менінгомієl= 3;оцеле. Всі ці випадки стосувалисn= 3; жінок, які у І триместрі вагітності отримували лікування, щ= 086; включало ефавіренц. = 041;ули зафіксованo= 0; додаткові випадки (перспектив = 85;ий та ретроспе = 82;тивний), що відповідаюm= 0;ь дефектам не = 88;вової трубки, у комбінації = 79; фіксованою дозою таблеток, що містить ефавіренц, емтрицитабo= 0;н та фумарату тенофовіру дизопроксиl= 3;.

Оl= 9;кільки дефект нервової трубки виникає про = 90;ягом перших чоти = 88;ьох тижнів фетального = 88;озвитку (до закриття нервової трубки), поте&#= 1085;ційний ризик стосується жінок, які застосовуюm= 0;ь ефавіренц протягом І триместру в = 72;гітності.

За станом на липень 2013 р. до Реєстру вагітностеl= 1; з експозицієn= 2; антиретровo= 0;русних препаратів надійшло 904 повідомленl= 5;я про експозицію ефавіренцу (компонент у схемі лікування) у І триместрі вагітності = 79; подальшим народженняl= 4; 766 новонароджk= 7;них. У однієї дитини був дефект нервової трубки, а частота і характер інших вроджених патологій були подібними д = 86; таких показників = 91; дітей з експозицієn= 2; схем лікування, д= 086; яких не вход= 080;в ефавіренц, а також у ВІЛ-негатив = 85;их дітей групи контролю. Частота дефекту нер = 74;ової трубки у загальній популяції становить 0,5–1= випадок на 1000 новонароджk= 7;них.

При введенні ефавіренцу мавпам спостерігаl= 3;ися мальформацo= 0;ї у плода.<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>

Емтри= ;цитабін і тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумарат. i= 3;аявні дані щодо вагітних жінок (300–1000 рез&#= 1091;льтатів вагітності) вказують на відсутністn= 0; мальформацo= 0;й або фетальної/н = 77;онатальної токсичностo= 0;, пов’язаної = 79; емтрицитабo= 0;ном та тенофовіру = 76;изопроксил&#= 1086;м фумаратом. Дослідженнn= 3; на тваринах із застосув = 72;нням цих препаратів не виявили репродуктиk= 4;ної токсичностo= 0;.

Препа= ;рат не слід застосовувk= 2;ти у період вагітності, за винятком випадків, ко= 083;и клінічний стан жінки вимагає лікування ефавіренцоl= 4;/емтрицитаб&#= 1110;ном/тенофов= ;іру дизопроксиl= 3;ом фумаратом.=

Період г= 086;дування груддю. Емтрицитабo= 0;н та тенофові = 88; проникають = 91; грудне молоко людини. Недостатньl= 6; інформації щодо ефекті = 74; емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у у новонароджk= 7;них/дітей. Дослідженнn= 3; на щурах продемонстl= 8;ували, що ефавірен = 94; проникає у грудне молоко; концен&#= 1090;рації ефавіренцу були набагато ви = 97;ими, ніж рівні у материнськo= 0;й плазмі кров= 10;. Ризик для новонароджk= 7;ної дитини викл= 02;чити не можна, тому препарат не слід застосовувk= 2;ти у період годування груддю.

Згідн= ;о із загально = 87;рийнятим правилом, ВІЛ-інфіков = 72;ним жінкам не рекомендовk= 2;но годувати дітей грудд= 02; для виключення передачі ВІ = 51; дитині.

Фертильні= 089;ть. Немає даних щодо в= 087;ливу препарату н = 72; людину. Дослідженнn= 3; на тваринах не показали шкідливого впливу ефав= 10;ренцу, емтрицитабo= 0;ну або тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату на фертильнісm= 0;ь.

Зда= ;тність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Дослі= ;дження щодо впливу препарату н = 72; швидкість реакції при керуванні автомобілеl= 4; і при виконанні роботи з іншими механізмамl= 0; не проводилисn= 3;. Однак повідомлялl= 0; про випадки запаморочеl= 5;ня під час прийому ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату. Ефавіренц може також спричиняти погіршення концентрацo= 0;ї уваги та/або сонливість. Пацієнти повинні знати, що у разі виникнення цих симптом= 10;в вони повинн= 10; уникати потенційно небезпечниm= 3; дій, наприклад керування автомобілеl= 4; або роботи з різними механізмамl= 0;.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Терапі&= #1102; повинен проводити лікар із досвідом лікування ВІЛ-інфекці= 11;.

Дозування.

Дороl= 9;лі.

Рекомендо = 74;ана доза препарату Мактр= ;ивір становить 1 таблетку (перорально) 1 раз на добу. Якщо пацієнт пропустив прийом чергової до = 79;и препарату Мактр= ;ивір і з моменту належного часу прийом = 91; пройшло не більше 12 годин, він повинен якомог= а швидше прийняти препарат та надалі прод = 86;вжувати дотримуватl= 0;ся звичайного режиму йог&= #1086; зас= ;тосування. Якщо пацієн = 90; пропустив прийом чергової дози препарату і = 079; моменту належного часу прийом = 91; пройшло більше 12 годин, він не повинен приймати пропущену дозу, але надалі пов&= #1080;нен про= ;довжити прийом препарату у звичайному встановленl= 6;му режимі.

Якщо протягом 1 години післ= 03; прийому препарату Мактр= ;ивір у пацієнта виникло блювання, йому слід прийняти ще одну таблет = 82;у. Якщо блювання виникло у пацієнта більше ніж через 1 годин&#= 1091; після прийому препарату, приймати ще оk= 6;ну таблетку немає потреби.

Мактри&#= 1074;ір рек= ;омендовано приймати на порожній шлунок, оскільки їда<= /span> може посилювати експозицію ефавіренцу, = 097;о може призводити до підвищення частоти поб= 10;чних реакцій (див. розділи «Особ= ливості застосуванl= 5;я» та «Побічні реакції»). Для покращання переносимоl= 9;ті ефавіренцу (враховуючи побічні реакції з боку нервов = 86;ї системи) препарат рекомендовk= 2;но приймати перед сном.<= /span>

Ймо&= #1074;ірно, що AUC тенофовір&#= 1091; буде приблизно н = 72; 30 % менше внаслідок введення Мактр= ;ивіру натще порівняно і = 79; введенням тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з ї= 076;ою. Дані з клінічного застосуванl= 5;я щодо знижен = 85;я фармакокінk= 7;тичної AUC k= 4;ідсутні. Очікується, що у пацієнтів з вірусологіm= 5;ною супресією значення цього зменш = 77;ння обмежені. Яl= 2;що показано припинити застосуванl= 5;я одного із ко= 084;понентів препарату Мактр= ;ивір або необхідно модифікуваm= 0;и дозу, слід перейти на лікування формами випуску ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату окремо. Слід ознайомитиl= 9;я з інструкціяl= 4;и на ці препар= 072;ти.

При відміні препарату Мактр= ;ивір слід пам’ятати про тривали = 81; період напі = 74;виведення ефавіренцу = 10; тривалий внутрішньоl= 2;літинний період напіввиведk= 7;ння емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру. Через індивідуалn= 0;ні варіації таких показників = 10; проблеми розвитку резистентнl= 6;сті слід керуватися вказівками = 79; лікування ВІЛ, врахову= 102;чи також причини відміни препарату.=

Корекці= 03; дози. Якщо препарат Мактри&#= 1074;ір застосовувk= 2;ти одночасно з рифампіцинl= 6;м пацієнтам і = 79; масою тіла ≥50<= /span> кг, слід розглянути питання про додаткову д = 86;зу ефавіренцу 200<= /span> мг/д= обу (загалом – 800 мг). =

Оl= 2;ремі групи пацієнтів<= span lang=3DUK style=3D'letter-spacing:-.05pt;mso-ansi-language:UK'>.

Пацієнт = 80; літнього віку. Препарат Мактри&#= 1074;ір слід застосовувk= 2;ти з обережністn= 2; пацієнтам літнього віку.

Пацієнти із порушеннямl= 0; функції нирок. Мактр= ;ивір не рекомендовk= 2;ний пацієнтам із порушеннямl= 0; функції нирок середнього або тяжкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну <50 мл/= хв). Для пацієнтів з такими станами необхідно к = 86;ригувати дозу емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату, що є неможливи = 84; при застосуванl= 5;і комбінованl= 0;х таблеток.

Пацієнти із порушеннямl= 0; функці&= #1111; печінки. П&= #1072;цієнти із порушеннями функції печінки легкого ступеня (кла= 089; А за шкалою Чайлда–П’ю) можуть застосовувk= 2;ти препарат Мактри&#= 1074;ір у звичайній рекомендовk= 2;ній дозі (див. розділ&#= 1080; «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;», «Протипокаk= 9;ання», «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Стан пацієнтів слід ретельно спостерігаm= 0;и щодо розвитку побічних реакцій, особливо симптомів з боку нервової системи, пов’язаних із застосуванl= 5;ям ефавіренцу.

Після відміни препарату Мактр= ;ивір слід ретельно спостерігаm= 0;и за станом пацієнтів з коінфекцієn= 2; ВІЛ та ВГВ щодо симптомів загостреннn= 3; гепатиту.
Спосіб застосуванl= 5;я.

Таблет&= #1082;и слід ковтат = 80; цілими, запиваючи в = 86;дою.<= /span>

Діти.

Безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я препарату Мактр= ;ивір дітям (віком до 18 років) не встановленo= 0;, тому його застосуванl= 5;я не рекомендовk= 2;не цій групі пацієнтів.=

Передозува&= #1085;ня.

У пацієнтів, які ненавмисно застосовувk= 2;ли ефавіренц у дозі 600 мг 2 рази на добу, посилювалиl= 9;я симптоми з боку нервової системи. У одного паці= 08;нта спостерігаl= 3;ося мимовільне скорочення м’язів.

У разі передозуваl= 5;ня слід спостерігаm= 0;и за станом пацієнта щодо ознак токсичностo= 0; та у разі необхідносm= 0;і провести стандартне підтримуючk= 7; лікування.

Може бути доцільним призначеннn= 3; активованоk= 5;о вугілля для виведення неабсо&= #1088;бованого ефавіренцу. Специфічноk= 5;о антидоту ефавіренцу немає. Оскіл= 100;ки ефавіренц активно зв’язуєтьсn= 3; з білками крові, малоймовірl= 5;о, що при діалізі зна = 95;на кількість препарату буде виведена з к= 088;ові.

При проведенні гемодіалізm= 1; з організму = 084;оже бути виведено до 30 % емтрицитабo= 0;ну та приблизн = 86; 10 % тенофовіру. Невідомо пр = 86; можливість виведення емтрицитабo= 0;ну або тенофов= 10;ру при проведенні перитонеалn= 0;ного діалізу.

&nbs= p;

Побічні реакції.

Коротка характерисm= 0;ика профілю безпеки.

Комбі= ;нація ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату вивчалася у пацієнтів, які застосовувk= 2;ли або таблетк = 80; комбінованl= 6;го препарату з фіксованою дозою (до&= #1089;лідження AI266073), або компоненти препарату (д= 086;слідження GS-01-934). Побічні реакції бул = 80; зазвичай подібними = до таких, що спостерігаl= 3;ися у попередні = 93; дослідженн&= #1103;х із застосуванl= 5;ям окремих ком = 87;онентів. Найчастіше повідомляли про такі побічні реакції, які розглядалиl= 9;я як можливо або імовірн = 86; пов’язані і = 79; застосуванl= 5;ям комбінованl= 6;го препарату з фіксованою дозою протягом 48 тижнів досл= 10;дження AI266073: психічні порушення (16 %), порушення з боку нервов = 86;ї системи (13 %) та порушення з боку травного тракту (7 %= ).

Зk= 2;фіксовано тяжкі реакції з боку шкіри, такі як синдром Стівенса–Дk= 8;онсона та мультиформl= 5;а еритема; нейропсихіm= 5;ні побічні реакції (включаючи тяжку депре = 89;ію, летальний наслідок внаслідок суїциду, психозоподo= 0;бну поведінку, судоми); тяжк&#= 1110; реакції з боку печінк = 80;; панкреатит та лактоаци = 76;оз (іноді летальний).

Такоk= 8; рідко повідомляли про порушення функції нирок, ниркову нед = 86;статність та ниркову проксимальl= 5;у тубулопатіn= 2; (включаючи синдром Фанконі), що і&= #1085;оді супроводжуk= 4;алося патологічнl= 0;ми змінами кісткової тканини (нечасто – перел= омами). Рекомендовk= 2;но проводити моніторинг функції нирок у пацієнтів, які отримую = 90;ь лікування препаратом Мактр= ;ивір.

Припl= 0;нення лікування препаратом Мактр= ;ивір у пацієнтів з коінфекцієn= 2; ВІЛ та ВГВ може призво = 76;ити до раптового<= span lang=3DRU style=3D'letter-spacing:-.05pt'> тяжкого загостреннn= 3; гепатиту.=

Застосува&#= 1085;ня препарату Мактр= ;ивір під час вживан&#= 1085;я їжі може підвищуватl= 0; AUC ефавіренц = 91; та частоту розвитку побічних ре = 72;кцій.

Таблиця побічних реакцій.

Пl= 6;бічні реакції, що спостерігаl= 3;ися у процесі клінічних досліджень та постмаркетl= 0;нгового періоду застосуванl= 5;я ком= бінованого препарату з фіксованою дозою ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату і окремих компонентіk= 4; цього препа = 88;ату, вказані у таблиці 6 (за класами систем органів, частотою та компонентаl= 4;и препарату, д= 086; яких виникали по = 73;ічні реакції). У кожній груп= 10; частоти побічні реакції вка = 79;ані у порядку зниження серйозностo= 0;. Частота визначена я = 82;: дуже часто (≥1/= 10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідкl= 6; (від ≥1/10000 до < 1/1000).

Побічні реакції, асоційованo= 0; із застосуванl= 5;ям комбінованl= 6;го препарату з фіксованою дозою.

Побічні реакції, які розглядалиl= 9;я як можливо або імовірн = 86; пов’язані і = 79; застос&= #1091;ванням комбіноваl= 5;ого препарату з фіксованою дозою &= #1091; дослідженнo= 0; AI266073 (протягом 48 тижнів; n=3D203) і не асоційованo= 0; із застосуванl= 5;ям одного з окремих компонентіk= 4; препарату, включають: часто – анорексію; нечасто – сухість у роті, незв’язне мовлення, по= 089;илення апетиту, послабленнn= 3; лібідо, міалгo= 0;ю.

Табли= ;ця 6

Побіч= ;ні реакції, асоційованo= 0; з комбінова = 85;им препаратом = 10;з фіксованою дозою (за ком&#= 1087;онентом, що спричини = 74; побічну реакцію)

Кла&#= 1089;и систем органів та ч&= #1072;стота побічних реакцій

Комбінова= ний препарат і&#= 1079; фіксованою дозою

ефавіренц=

емтрицита= бін

тенофовір= у дизопрокси= 083;у фумарат

З боку системи крові та лімфатично= 111; системи

часто

нейтропен= ія

нечасто

анемія ¹<= /p>

З боку імунної системи

часто

алергічна реакція

нечасто

гіперчутл= ивість

З боку метаболізм= 091; та харчування

дуже часто= ;

гіпофосфа= темія²

часто

гіпертриг= ліцеридеміn= 3;³

гіперглік= емія

гіпер= 090;ригліцерид&= #1077;мія

нечасто

гіперхоле= стеринемія^=
3

гіпокаліє= мія²

рідко

лактоацид= оз³

З боку психіки

часто

депресія (тяжка у 1,6 % випадків), тривожніст= 100;³, патологічн= 110; сни³, безсоння³

патологічl= 5;і сни,

безсоння

нечасто

спроба суїциду³, суїцидальн= 077; мислення³, психоз³, манія³, параноя³, галюцинаці= 111;³, ейфоричний настрій³, афектна лабільніст= 100;³, сплутаніст= 100; свідомості3, агресія³

=

=

рідко

завершениl= 1; суїцид^3,4, марення^3,4, н&= #1077;вроз^3,4

З боку нервової системи

дуже часто= ;

головний біль

запамороч= ення

часто

порушення церебральн= 086;ї координаці= 111; та рівноваг&#= 1080;,

підвищ= ена сонливі&= #1089;ть   (2,0= %)³,

головний біль (5,7 %)³,

порушення уваги (3,6 %)³,

запаморочk= 7;ння (8,5 %)³

запамороч= ення

головний біль

нечасто

судоми ³, амнезія^{3,
патологічн=
077;
мислення³,}

атаксія³, патологічн= 072; координаці= 103;³, ажитація³, тремор

З боку органів зору

нечасто

нечіткіст= ь зору

З боку органів слуху та лабіринту

нечасто

дзвін у вухах, вертиго

З боку судинної системи

нечасто

припливи=

З боку трав = 85;ого тракту= ;

дуже часто= ;

діарея, нудота

діарея, блювання, нудота

часто

діарея, блювання, абдоміналь= 085;ий біль, нудота<= /span>

підвищеннn= 3; рівня амілази (у тому числі панкреатич= 085;ої амілази), підвищення рівня ліпаз&#= 1080; сироватки крові, блювання, абдоміналь= 085;ий біль, диспепсія

абдоміналn= 0;ний біль, здуття живота, метеоризм

нечасто

панкреатиm= 0;

панкреати= т

З боку гепатобілі= 072;рної системи

часто

збільшеннn= 3; рівня АСТ,

збільшеннn= 3; рівня АЛТ,

збільшеннn= 3; рівня ГГТ

збільшеннn= 3; рівня АСТ та/або АЛТ у сироватці крові, гіпербілір= 091;бінемія

збільшеннn= 3; рівнів трансаміна= 079;

нечасто

гострий гепатит

рідко

печінкова недостатні= 089;ть^3,4

печінковиl= 1; стеатоз,

гепатит

З боку шкіри та підшкірної клітковини

дуже часто= ;

висипання (від помірного до тяжкого – = 11,6 %,

всіх ступенів – 18 %)3

=

висипання=

часто

свербіж

везикулоб= ульозне висипання, пустулярне &#= 1074;исипання, макулопапу= 083;ярне висипання, висипання, свербіж, кропив’янк= 072;, зміна забар&#= 1074;лення шкіри (посилення пігментаці= 111;)¹

=

нечасто

синдром Стівенса–Д= 078;онсона,

мультифор= мна еритема³,

тяжка форма висипань (<1 = ;%)

ангіоневрl= 6;тичний набряк⁴

рідко

фотоалергo= 0;чний дерматит

ангіоневрl= 6;тичний набряк

З боку кіст = 82;ово-м’язової системи та сполучної тканини

дуже часто

збільшеннn= 3; рівня креатинкін= 072;зи

нечасто

рабдоміолo= 0;з²,

м’язова слабкість

рідко

остеомаляm= 4;ія (проявляєть&#= 1089;я як біль у кістках і нечасто призводить до переломів)^{2,4<=
/sup>,
міопатія²⁼}

З боку сечовиділь= 085;ої системи

нечасто

збільшеннn= 3; рівня креатиніну, протеїнурі= 103;, проксималь= 085;а ниркова тубулопаті= 103; (включаючи синдром Фанконі)

рідко

ниркова недостатні= 089;ть (гостра та хронічна), гострий тубулярний некроз, нефрит (включаючи гострий інтерстиці= 072;льний нефрит)⁴, нецукровий нирковий діабет

З боку репродукти= 074;ної системи та молочних залоз

нечасто

гінекомасm= 0;ія

Пор= ;ушення загального стану та пов’язані зі способом застосуван= 085;я препарату

дуже часто

астенія

часто

втома

біль, астенія

^=
1 При застосуванl= 5;і емтрицитабo= 0;ну у дітей анем= 110;я виникала часто, зміна кольору шкіри (посил= 077;ння пігментаціo= 1;) – дуже часто.

²Ця побічна реакція мож = 77; виникати внаслідок ниркової проксимальl= 5;ої тубулопатіo= 1;. При відсутностo= 0; такого стан = 91; не розглядаєтn= 0;ся як причинно пов’яза&= #1085;а із застосуванl= 5;ям тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату.=

³Див. нижче підрозділ «Описання окремих поб= 10;чних реакцій».=

⁴Ця побічна реакція ідентифікоk= 4;ана у проц= 077;сі постмаркетl= 0;нгового спостережеl= 5;ня при застосу = 74;анні ефавіренцу, емтрицитабo= 0;ну або тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Частота встановленk= 2; методом ста = 90;истичного підрахуванl= 5;я з огляду на загальну кількість пацієнтів, які отримували ефавіренц у клінічних дослідженнn= 3;х (n=3D3 969) або емтрицитабo= 0;н у рандомізовk= 2;них клінічних дослідженнn= 3;х (n=3D1 563) або тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарат у рандомізовk= 2;них клінічних дослідженнn= 3;х та розширеній програмі (n=3D7 319).

Описk= 2;ння окремих побічних реакцій.

Вис&= #1080;пання. У клінічних дослідженнn= 3;х застосуванl= 5;я ефавіренцу висипання характеризm= 1;валося зазвичай макулопапуl= 3;ярним висипанням шкіри легко = 75;о та помірног = 86; ступеня та виникало протягом перших двох тижнів післ= 03; початку лікування ефавіренцоl= 4;. У більшості пацієнтів висипання зникало протягом одного місяця при п= 088;одовженні терапії ефавіренцоl= 4;. Застосуванl= 5;я препарату Мактр= ;ивір можн = 72; відновити пацієнтам, які припинили т = 77;рапію через виникнення висипань. При поновленні лікування препаратом Мактр= ;ивір рекомендовk= 2;но застосовувk= 2;ти відповідні антигістамo= 0;нні засоби та/аб= 086; кортикостеl= 8;оїди.

Психічні симптоми. У пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; з боку психіки в анамнезі більш високий ризик розвитку се = 88;йозних психічних побічних реакцій (див. таблицю 6).

Симптоми з боку нервової системи. Симптоми з боку нервової системи спостерігаn= 2;ться часто при застосуванl= 5;і ефавіренцу (компонент препарату Мактр= ;ивір). У контрольовk= 2;них клінічних дослідженнn= 3;х ефавіренцу симптоми з боку нервової си = 89;теми (помірного т= 072; тяжкого ступеня) виникали у 19 % пацієнтів (тяжкого ступеня – у 2 %), а 2 % пацієнтів припинили лікування через розвиток таких симптомів. Симптоми виникали зазвичай протягом перших 1-2 днів лікування ефавіренцоl= 4; і зникали через 2–4 тижні лікування. Реакції можуть виникати ча = 89;тіше при прийомі препарату Мактр= ;ивір одночасно з їжею, можливо, внаслідок зростання рівня ефавіренцу = 91; плазмі кров= 10;. Прийом препарату перед сном покращує переносиміl= 9;ть таких симптомів.<= /span>

Печінкова недостатніl= 9;ть при застосуванl= 5;і препарату ефавіренц<= span lang=3DRU style=3D'letter-spacing:-.05pt'>. Згідно з постмаркетl= 0;нговим досвідом, пе= 095;інкова недостатніl= 9;ть, у тому числі у пацієнтів без захворюванl= 5;я печінки в анамнезі аб = 86; інших чинників ризику, інод= 110; характеризm= 1;валася фульмінантl= 5;им перебігом, у деяких випадках прогресуючl= 0; до необхідносm= 0;і трансплантk= 2;ції або летального наслідку.=

Пор&= #1091;шення функції нирок. Оскіль&= #1082;и препарат Мактр= ;ивір може призводити до враження нирок, реком= 077;ндовано проводити моніторинг функції нир = 86;к. Проl= 2;симальна ниркова тубулопатіn= 3; зазвичай проходить або покращуєтьl= 9;я стан після п= 088;ипинення застосуванl= 5;я тенофов= 110;ру дизопроксиl= 3;у фумарату. Проте у деяких пацієнтів зниження рівня кліре = 85;су креатиніну не повністю відновлюєтn= 0;ся, незважаючи на припинення прийому те = 85;офовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Пацієнти з ризиком розвитку ниркової не = 76;остатності (наприклад, пацієнти з початковимl= 0; факторами ризику для нирок, ВІЛ-інфекці= 08;ю або пацієнт = 80;, які отримують супутні нефротоксиm= 5;ні препарати) мають підвищений ризик непов = 85;ого відновленнn= 3; функції нирок, незважаючи на припинення прийому &#= 1090;енофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату.

Взаємодія з диданозиноl= 4;. Одночасне застосуванl= 5;я препарату Мактр= ;ивір і диданозину не рекомендовk= 2;но, оскільки це призводить до посиленн= 03; на 40–60 % системної експозиції диданозину, що, зі свого боку, підвищує ризик розвитку побічних ефектів диданозину. Рідко повідомляли про панкреатит та лактоаци = 76;оз, іноді з летальним наслідком.=

Метаболіч&#= 1085;і порушення<= span lang=3DRU style=3D'letter-spacing:-.05pt'>. Маса тіла, рівень ліпідів та глюкози у крові можут= 00; збільшитисn= 3; протягом антиретровo= 0;русної терапії.

Синдром імунної реактиваціo= 1;. У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів із тяжким імунодефіцl= 0;том (на момент по&#= 1095;атку КАРТ) можуть розвиватисn= 3; запальні реакції до безсимптомl= 5;их або залишкових опортуністl= 0;чних інфекцій. Також повід = 86;мляли про аутоімунні порушення (наприклад, базедову хворобу), однак = період час&= #1091; до виникнення порушення був різним, і такі реакці= 11; можуть виникати через багат = 86; місяців після почат = 82;у лікування.

Остеонекр&#= 1086;з. Повідомлялl= 6;ся про випадки остеонекроk= 9;у, особливо у пацієнтів і = 79; загальновиk= 9;наними факторами ризику, прогресуючl= 0;м ВІЛ-захворю = 74;анням або при тривалому застосуванl= 5;і КАРТ. Частот= 072; такого пору = 96;ення невідома.=

Педіатрич&#= 1085;а популяція. Недоl= 9;татньо даних щодо безпеки зас&= #1090;осування препарату дітяl= 4; віко = 84; до 18 років. Мактри&#= 1074;ір не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти дітям.

Інші особливі групи пацієнтів= .

Люди літ&= #1085;ього віку. Комбіна = 94;ію ефа= віренцу, емтрицитабo= 0;ну або тенофовіру не вивчали у пацієнтів в= 10;ком від 65 років. Більш вірогідним = 08; те, що у людей = літнього віку знижується функція печінки та нирок, тому слід з обережністn= 2; застосовув&#= 1072;ти Мактривір при лікуванні людей літнь = 86;го віку.

Пацієнт = 80; із порушеннямl= 0; функції нирок. Оскільки тенофо&#= 1074;іру дизопроксиl= 3;у фумарат може спричиняти нефротоксиm= 5;ність, рекомендуєm= 0;ься уважно стежити за функцією ни = 88;ок у будь-якого пацієнта з легкими порушеннямl= 0; функції нирок, який застосовує препарат М = 72;ктривір.

ВІЛ/ВГВ або ВГС-інфіков = 72;ні пацієнти. У дослідженнo= 0; GS-01-934 лише обмежену кі = 83;ькість хворих було коінфіковаl= 5;о ВГВ (n=3D13) або ВГС (n=3D26). Профілактиl= 2;а несприятлиk= 4;их реакцій ефа = 74;іренцу, емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру дизоп= ;роксилу фумарату у пацієнтів, коінфіковаl= 5;их з ВІЛ/ВГВ або ВІЛ/ВГС, була подібною до тих, що спостерігаl= 3;ися у пацієнтів, інфікованиm= 3; ВІЛ без коінфекції. = 054;днак, як і слід було очікувати в = 082;оінфікован&= #1080;х пацієнтів, підвищення рівнів АСТ і АЛТ відбува = 83;ося частіше, ніж у ВІЛ-інфіко= 074;аних без коінфекції.

Загострен&#= 1085;я гепатиту пі = 89;ля припинення лікування<= span lang=3DUK style=3D'letter-spacing:-.05pt;mso-ansi-language:UK'>. У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів, котрі інфіковані ВГВ, після закінчення лікування можуть спостерігаm= 0;ися клінічні та лабораторнo= 0; ознаки гепатиту.

<= /o:p>

= 058;ермін придатностo= 0;. 2 роки.

&= nbsp;

У= ;мови зберігання.

Зберігати при температурo= 0; не вище 30 °С в о= ригінальніl= 1; упаковці.=

Зберігати у = недо&= #1089;тупному для дітей місці.

&nbs= p;

У= ;паковка.
По 30 таблеток у флаконі, по 1 флакону в картонній упаковці.=

&= nbsp;

К= ;атегорія відпуску. За рецептом.=

&= nbsp;

В= ;иробник.
М&#= 1040;КЛЕОДС ФАРМАСЬЮТИi= 0;АЛС ЛІМІТЕД.

&= nbsp;

М= ;ісцезнаход = 78;ення виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

Фаза ІІ, Плот № 12, 15, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28 і 30, Сюрвей № 3= 66, Прем’єр Індастріал Істейт, Качигам, Даман 396210, Індія.

= ;	Е= 092;авіренц+емт= рицитабін+т = 77;нофовіру д= 080;зопроксилу фумарат (N=3D244)	Ефавіренц+l= 3;амівудин/зи&#= 1076;овудин (N=3D243)
Аналіз резистентн= 086;сті до 144-го тижня		19		31
Геноти= 087;и, що підлягали лікуванню	19	= ; (100 %)	= ; 29	= ; (100 %)
Резист= 077;нтність до ефавіренцу1	13	(68 %)	21	(72 %)
K103N	8	(42 %)	18*	(62 %)
K101E	3	(16 %)	3	(10 %)
G190A/S	2	(10,5 %)	4	(14 %)
Y188C/H	1	(5 %)	2	(7 %)
V1081	1	(5 %)	1	(3 %)
P225H	0		2	(7 %)
M184V/1	2	(10,5 %)	10*	(34,5 %)
K65R	0		0
K70E	0		0
TAMs²	0		2	(7 %)

Кінцеві точки	Групи пацієнтів	&n= bsp;
&n= bsp; = =	Комбінація= ; ефавіренцу, емтрицитаб= 110;ну, тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату (N=3D203) n/N (%= )	Пацієнти нk= 2; первинному режимі лікування (N=3D97) = n/N (%)	Відмінніст= ;ь між комбінаціє= 102; ефавіренцу, емтрицитаб= 110;ну, тенофовіру дизопрокси= 083;у фумарату та первинного режиму лікування (95 % СІ)
&n= bsp;	Пацієнт&#= 1080; з ВІЛ-1 РНК<= span style=3D'letter-spacing:.55pt'> <50 копій= /мл
PVR (KM)	94,5 %	85,5 %	8,9 % (-7,= 7 = % до= 25,6 %)
M=3D<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>викл= 02;чено	179/181 (98,9 %)	85/87 (97= ,7 = %)	1,2 % (-2= ,3 = % до= 6,7 %)
M=3D<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>нееф = 77;ктивність	179/203 (88,2 %)	85/97 (87= ,6 = %)	0,5 % (-7= ,0 = % до 9,3 %)
Моди = 92;ікований LOCF	190/203 (93,6 %)	94/97 (96= ,9 = %)	-3,3 (-8,3 % д = 86; 2,7 %)
&n= bsp;	Пацієнт&#= 1080; з ВІЛ-1 РНК<= span style=3D'letter-spacing:.55pt'> <200 копій/мл
PVR (KM)	PVR (KM)	98,9 %	-0,5 % (-3,2 % до 2,2 %)
M=3Dвиключено<= /o:p>	M=3Dвиключено<= /o:p>	87/87(100 %)<= /p>	0 % (-2,4 % до 4,2 %)
M=3D неефективн= 110;сть	M=3Dвідсутніст= ;ь	87/97(89,7 %)	-0,5 % (-7,6 % до 7,9 %)

Кла&#= 1089;и систем органів та ч&= #1072;стота побічних реакцій	Комбінова= ний препарат і&#= 1079; фіксованою дозою
ефавіренц=	емтрицита= бін	тенофовір= у дизопрокси= 083;у фумарат
З боку системи крові та лімфатично= 111; системи
часто		нейтропен= ія
нечасто		анемія ¹<= /p>
З боку імунної системи
часто		алергічна реакція
нечасто	гіперчутл= ивість
З боку метаболізм= 091; та харчування
дуже часто= ;			гіпофосфа= темія²
часто	гіпертриг= ліцеридеміn= 3;³	гіперглік= емія гіпер= 090;ригліцерид&= #1077;мія
нечасто	гіперхоле= стеринемія^= 3		гіпокаліє= мія²
рідко			лактоацид= оз³
З боку психіки
часто	депресія (тяжка у 1,6 % випадків), тривожніст= 100;³, патологічн= 110; сни³, безсоння³	патологічl= 5;і сни, безсоння
нечасто	спроба суїциду³, суїцидальн= 077; мислення³, психоз³, манія³, параноя³, галюцинаці= 111;³, ейфоричний настрій³, афектна лабільніст= 100;³, сплутаніст= 100; свідомості3, агресія³	=	=
рідко	завершениl= 1; суїцид^3,4, марення^3,4, н&= #1077;вроз^3,4
З боку нервової системи
дуже часто= ;		головний біль	запамороч= ення
часто	порушення церебральн= 086;ї координаці= 111; та рівноваг&#= 1080;, підвищ= ена сонливі&= #1089;ть (2,0= %)³, головний біль (5,7 %)³, порушення уваги (3,6 %)³, запаморочk= 7;ння (8,5 %)³	запамороч= ення	головний біль
нечасто	судоми ³, амнезія^{3, патологічн= 077; мислення³,} атаксія³, патологічн= 072; координаці= 103;³, ажитація³, тремор
З боку органів зору
нечасто	нечіткіст= ь зору
З боку органів слуху та лабіринту
нечасто	дзвін у вухах, вертиго
З боку судинної системи
нечасто	припливи=
З боку трав = 85;ого тракту= ;
дуже часто= ;		діарея, нудота	діарея, блювання, нудота
часто	діарея, блювання, абдоміналь= 085;ий біль, нудота<= /span>	підвищеннn= 3; рівня амілази (у тому числі панкреатич= 085;ої амілази), підвищення рівня ліпаз&#= 1080; сироватки крові, блювання, абдоміналь= 085;ий біль, диспепсія	абдоміналn= 0;ний біль, здуття живота, метеоризм
нечасто	панкреатиm= 0;		панкреати= т
З боку гепатобілі= 072;рної системи
часто	збільшеннn= 3; рівня АСТ, збільшеннn= 3; рівня АЛТ, збільшеннn= 3; рівня ГГТ	збільшеннn= 3; рівня АСТ та/або АЛТ у сироватці крові, гіпербілір= 091;бінемія	збільшеннn= 3; рівнів трансаміна= 079;
нечасто	гострий гепатит
рідко	печінкова недостатні= 089;ть^3,4		печінковиl= 1; стеатоз, гепатит
З боку шкіри та підшкірної клітковини
дуже часто= ;	висипання (від помірного до тяжкого – = 11,6 %, всіх ступенів – 18 %)3	=	висипання=
часто	свербіж	везикулоб= ульозне висипання, пустулярне &#= 1074;исипання, макулопапу= 083;ярне висипання, висипання, свербіж, кропив’янк= 072;, зміна забар&#= 1074;лення шкіри (посилення пігментаці= 111;)¹	=
нечасто	синдром Стівенса–Д= 078;онсона, мультифор= мна еритема³, тяжка форма висипань (<1 = ;%)	ангіоневрl= 6;тичний набряк⁴
рідко	фотоалергo= 0;чний дерматит		ангіоневрl= 6;тичний набряк
З боку кіст = 82;ово-м’язової системи та сполучної тканини
дуже часто		збільшеннn= 3; рівня креатинкін= 072;зи
нечасто			рабдоміолo= 0;з², м’язова слабкість
рідко			остеомаляm= 4;ія (проявляєть&#= 1089;я як біль у кістках і нечасто призводить до переломів)^{2,4<= /sup>, міопатія²⁼}
З боку сечовиділь= 085;ої системи
нечасто			збільшеннn= 3; рівня креатиніну, протеїнурі= 103;, проксималь= 085;а ниркова тубулопаті= 103; (включаючи синдром Фанконі)
рідко			ниркова недостатні= 089;ть (гостра та хронічна), гострий тубулярний некроз, нефрит (включаючи гострий інтерстиці= 072;льний нефрит)⁴, нецукровий нирковий діабет
З боку репродукти= 074;ної системи та молочних залоз
нечасто	гінекомасm= 0;ія
Пор= ;ушення загального стану та пов’язані зі способом застосуван= 085;я препарату
дуже часто			астенія
часто	втома	біль, астенія