ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

СA= ГІЛІЯ^®

(SAGILIA)

Склад:

діюча речовина: разагілін;=

= 1 таблетка містить разагіліну (у вигляді разагіліну тартрату) 1 мг;

= допомiжнi речовини: целюлоза мікрокристалічна (РН 200), целюлоза мікрокристалічна = (РН 101), крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, тальк, натрію стеарилфумарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Осн= овні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже бі= лого кольору, круглі, плоскі, зі скошеними краями.

Фармакотерапевтична група. Протипаркінсонічні препарати. Інгібітори моноаміноксидази типу В. Код АТХ N04В D02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Разагілін є потужним і необоротним селективним інгібітором моноаміноксидази (МАО). Виділяють два основні типи МА= О – А і В. МАО-В є переважним типом, що локалізується у головному мозку людини.=

У ex vivo дослідженнях на клітинах мозку, печінки та тканинах травного тракту було встановлено, що разагілін є потужним необоротним селективним інгібітором моноаміноксидази типу В (МАО-В).<= /p>

Точний механізм дії разагіліну невідомий. Вважається, що він частково зумовлений інгібіторною активністю відносно МАО-В, завдяки чому підвищується позаклітинний рівень дофаміну в стріатумі. Підвищений рівень дофаміну і, як результат, посилена дофамінергі= чна активність, ймовірно, забезпечують терапевтичну ефективність разагіліну, що було продемонстровано на моделях дофамінергічної моторної дисфункції.<= /o:p>

1-аміноіндан являє собою акти= вний основний метаболіт і не є інгібітором МАО-В.

Фармакокінетика. <= o:p>

Всмоктуванн= я. Разагілін швидко всмоктується, максимальна концентрація в плазмі крові = (С_max) досягається приблизно через 0,5 години. Абсолютна біодоступність препарату після однократного прийому разагіліну становить 36 %. Їжа не впливає на час досягнення (Т_max) максимальної концентрації у плазмі крові, однак при вживанні жирної їжі С_maxта площа під кривою «концентрація-ч= ас» (АUC) знижуються на 60 % та 20 % відповідно. Hазагілін можна приймати незал= ежно від прийому їжі.

Розподіл. Середній об’єм розподілу після однократного внутрішньовенного введення разагіліну становить 243 л. Зв’язування з білками плазми крові після перорального прийому однократної дози ¹⁴C-міченого разагіліну коливається від 60 до 70 %.

Метаболізм. Разагілін майже повністю підлягає біотрансформації в печінці. Метаболіз= м здійснюється двома головними шляхами: шляхом N-деалкілування та/або гідроксилювання з утворенням метаболітів: 1-аміноіндану, 3-гідрокси-N-пропаргіл-1-аміноіндану= та 3-гідрокси-1-аміноіндану. Дослідження in vitro показали, що обидва шляхи метаболізму разагіліну здійснюються за участю ізоферменту CYP1A2 системи цитохрому P450. Виведення разагіліну здійснюється у вигляді глюкуронідних кон’югатів та його метаболітів.

Виведення. Після перорального прийому ^{14C-міченого разагіліну його виведення здійснюється переважно із сечею (6=
2,6
%) та меншою мірою – з калом (21,8 %), повний період виведення 84,4 % дози
становить 38 днів. Менше 1 % препарату виводиться з сечею в незміненому
вигляді.}

Лінійність/нелінійність. Разагіліну властива лінійна фармакокінетика при прийомі у дозі 0,5‒2 мг. Період напіввиведення становить 0,6‒2 години.

Фармакокінетика в окремих гру= пах пацієнтів.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

У пацієнтів з легкою печінков= ою недостатністю спостерігалось підвищення значень С_max та АUC на 8= 0 % та 38 % відповідно. У пацієнтів із середньою печінковою недостатністю спостерігалося підвищення значень С_max та АUC на 568 % та 83 % відповідно.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Параметри фармакокінетики разагіліну практично не змінюються у хворих із легким та середнім ступенем ниркової недостатності.

Клінічні характеристики.

Показання.

– Монотерапія при ідіопатичному паркінсонізмі;

– ад’ювантна терапія із застосуванням агоністів дофаміну;

– ад’ювантна терапія із застосуванням леводопи з коливаннями кінцевої дози.

&nb= sp;

Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого іншого компонента препарату.

Супутня терапія іншими інгібіторами МАО (у тому числі лікарськими засобами та рослинними зборами, наприклад такими, що міст= ять звіробій продірявлений) або петидином (перерва між відміною разагіліну та початком терапії цими препаратами повинна становити не менше 14 днів).

Тяжка печінкова недостатність.

Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій.

Відомі взаємодії між неселект= ивними інгібіторами МАО та іншими лікарськими засобами.

Протипоказано одночасно застосовувати разагілін з іншими інгібіторами МАО (у тому числі з лікарськи= ми засобами та рослинними зборами, що містять звіробій продірявлений), тому що існує ризик неселективного інгібування, яке може призвести до розвитку гіпертензивного кризу.

Повідомлялося про розвиток серйозних побічних реакцій у разі одночасного застосування петидину та інгібіторів МАО, у тому числі інших селективних інгібіторів МАО-В. Одночасне застосування разагіліну та петидину протипоказано.

Повідомлялося про взаємодію інгібіторів МАО та симпатоміметиків при їх одночасному застосуванні.= Зважаючи на МАО-інгібуючу активність разагіліну, не рекомендується його одночасне застосування з симпатоміметиками, такими як судинозвужувальні препарати для перорального прийому або для назального застосування або та з протизастудними препаратам= и, що містять ефедрин або псевдоефедрин. Повідомлялося про взаємодію декстрометорфану та неселективних інгібіторів МАО при їх одночасному застосуванні. Тому, оскільки разагілін є активним інгібітором МАО, не рекомендується його одночасне застосування з декстрометорфаном.

Слід уникати одночасного застосування разагіліну з флуоксетином та флувоксаміном.<= /p>
Перерва між відміною флуоксет= ину та початком терапії разагіліном повинна становити не менше 5 тижнів. Перерва між відміною разагіліну та початком терапії флуоксетином або флувоксаміном повинна становити не менше 14 днів.

Повідомлялося про розвиток серйозних побічних реакцій при одночасному застосуванні разагіліну із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), селективними інгібіторами зворотн= ого захоплення серотоніну і норадреналіну (СІЗЗН), трициклічними/тетрациклічними антидепресантами та інгібіторами МАО. Тому, оскільки разагілін є активним інгібітором МАО, слід з обережністю застосовувати разагілін з антидепресант= ами.

Леводопа при одночасному застосуванні з разагіліном у пацієнтів з хворобою Паркінсона не виявляла клінічно значущого впливу на кліренс разагіліну.

In vitro при дослідженнях метаболізму було відзначено, що ізофермент CYP1А2 цитохрому Р450 є головним ферментом, відповідальним за метаболізм разагілін= у. Одночасне застосування разагіліну та ципрофлоксацину (інгібітори ізоферменту CYP1А2) підвищують AUC разагіліну на 83 %. Одночасне застосування разагілін= у та теофіліну (ізофермент CYP1А2) не впливають= на фармакокінетику разагіліну. Отже, інгібітори ізоферменту можуть змін= ити рівень разагіліну в плазмі крові, тому їх слід застосовувати з обережністю.=

Існує ризик того, що у зв’язк= у з індукцією ізоферменту CYP1A2 в курців може зменшитись концентрація разагіліну в плазмі крові.=

In vitro дослідження показали, що разагілін у концентрації 1 мкг/мл (що еквівалентно концентраці= ї, яка перевищує в 160 раз середню C_max (5,9‒8,5 нг/мл) після багаторазового введення 1 мг разагіліну пацієнтам із хворобою Паркінсона) не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 і CYP4A цитохрому Р450. Це = може свідчити про те, що разагілін у терапевтичних концентраціях не може впливат= и на метаболізм цих ізоферментів та проявляти клінічно значущі ефекти.

При одночасн= ому пероральному застосуванні разагіліну та ентакапону збільшується кліренс разагіліну на 28 %.

Тирамін/раз= агілін-взаємодії

5 клінічних досліджень за участю добровольців та пацієнтів з хворобою Паркінсона та результати контролю артеріального тиску після їди (464 пацієнти застосовували                                     0,5<= /span>‒1 мг/добу разагіліну або плацебо як додаткову терапію до леводопи протя= гом 6 місяців без обмеження прийому тираміну) показали, що відсутня будь-яка взаємодія разагіліну та тираміну, тому разагілін можна застосовувати на тлі дієти без обмеження прийому тираміну.

=

Особливості застосування.

Слід уникати супутнього застосування разагіліну= та флуоксетину або флувоксаміну (див. розділ «Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами= та інші види взаємодій»). Перерва між відміною флуоксетину та почат= ком терапії разагіліном повинна становити не менше                 5 тижнів. Перерва між ві= дміною разагіліну та початком терапії флуоксетином або флувоксаміном повинна стано= вити не менше 14 днів.

Розлади контролю над спонуканням можуть вини= кати у пацієнтів, які приймають агоністи допаміну та/або проходять допамінергічну терапію. Повідомл= ення про подібні випадки розладів контролю над спонуканням були отримані для разагіліну у постмаркетинговий період. Стан пацієнтів слід постійно перевір= яти щодо наявності розладів контролю над спонуканням. Пацієнтів та медичний персонал необхідно проінформувати про зміни у поведінці, що свідчать про розлади контролю над спонуканням, які спостерігалися у пацієнтів під час прийому разагіліну, включаючи нав'язливі стани, компульсії, нав'язливі думки, патологічні потяги до азартних ігор, підвищення лібідо, гіперсексуальність, імпульсивну поведінку, а також патологічні потяги до витрачання грошей або придбання речей.

Разагілін здатен посилювати дію леводопи, че= рез що можливе посилення побічних реакцій від прийому леводопи, а також загостр= ення існуючої дискінезії. Зменшити інтенсивність цих побічних реакцій можливо шл= яхом зменшення дози леводопи.

Повідомля лося про випадки ортостатичної гіпотензії, яка спостерігалася під час одночасного прийому разагіліну та леводопи. Пацієнти із хворобою Паркінсона є особливо вразливи= ми до побічних реакцій у вигляді гіпотензії через існуючі проблеми із ходою. = При одночасному застосуванні з агоністами дофаміну ортостатична гіпотензія відмічалась у 3,1 % пацієнтів, які отримували = 1 мг разагіліну, і у 0,6 % пацієнтів, які отримували плацебо.

При дослідженні застосування разагіліну як монотерапії повідомлялося про випадки галюцинацій у 1,3 % пацієнтів, я= кі отримували 1 мг разагіліну, і у 0,7 % пацієнтів, які приймали плацебо.= При дослідженні одночасного застосування разагіліну та агоністів дофаміну галюцинації спостерігались у 1,2 % пацієнтів, які отримували 1 мг разагіліну, і у 1,8 % пацієнтів, які отримували плацебо. У групі, де одночасно застосовували разагілін 1 мг/добу та агоністи дофаміну, 0,6 % пацієнтів припинили застосування препарату та передчасно припини= ли участь у дослідженні через галюцинації, у групі плацебо ніхто з пацієнтів не припинив застосування препарату та не припинив участі у дослідженні через галюцинації.

Не рекомендоване супутнє застосування разагілін= у та декстрометорфану або симпатоміметиків, наприклад таких, що входять до складу назальних або пероральних судинозвужувальних препаратів або протизастудних препаратів, що містять ефе= дрин або псевдоефедрин (див. розділ «Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та = інші види взаємодій»).

Під час клінічних досліджень, повідомлялося про випадки розвитку мелано= ми, виникнення якої може бути пов’язане із застосуванням разагіліну. Отримані д= ані дозволяють припустити, що хвороба Паркінсона та застосування певних лікарсь= ких засобів можуть зумовлювати високий ризик виникнення раку шкіри (не лише меланоми). При появі будь-якого порушення з боку шкіри необхідно звернутися= за консультацією до дерматолога.

Слід з обережністю розпочинати терапію разагілі= ном у пацієнтів з легким ступенем ураж= ення печінки. Слід уникати застосування разагіліну пацієнтам з середнім ступенем тяжкості ураження печінки. У випад= ку прогресування печінкового ураження від легкого до середнього ступеня лікува= ння разагіліном слід припинити.

Разагілін може спричиняти сонливість у денний ч= ас, а іноді, особливо при одночасному застосуванні з іншими дофамінергічними засобами – засинання під час виконання повсякденної діяльності. У зв’язку з= цим пацієнтів потрібно проінформувати про необхідність проявляти обережність при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами під час лікування разагіліном. Пацієнтам із сонливістю та/або епізодами раптового нападу сонливості слід утримуватися від керування автомобілем та роботи з іншою технікою (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами»).

<= /b>

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає клінічних даних щодо застосування разагіл= іну вагітним. Дослідження на тваринах не показали прямого та непрямого шкідливо= го впливу на вагітність, розвиток плода, пологи або післяпологовий період. Слі= д з обережністю призначати препарат вагітним.

Існують дані, що разагілін інгібує секрецію пролактину і, як наслідок, пригнічує лактацію. Невідомо, чи проникає разагі= лін в грудне молоко. Слід з обережністю призначати разагілін у період годування груддю.

=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Разагілін м= оже впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом а= бо роботі зі складними механізмами поки вони не будуть впевнені, що разагілін = не має шкідливого впливу.

Пацієнти, я= кі перебувають на терапії разагіліном, та з наявністю сонливості та/або раптов= их епізодів засинання, повинні бути проінформовані про утримання від керування транспортними засобами або участі в діяльності, під час якої через ослаблену пильність вони можуть наражати себе або інших на небезпеку отримання серйоз= ної травми або смерті (наприклад, при управлінні машинним обладнанням), поки во= ни не набули достатнього досвіду з разагіліном та іншими дофамінергічними засобами, щоб оцінити, чи впливають вони несприятливо на їх розумову та/або рухову активність.

Якщо посиле= ння сонливості або нові епізоди раптового засинання спостерігаються під час повсякденної діяльності (наприклад, перегляду телевізора, поїздці в автомоб= ілі в якості пасажира) будь-коли під час лікування, то пацієнтам не слід керува= ти автотранспортом або брати участь у потенційно небезпечних видах діяльності.=

Пацієнти не повинні керувати автотранспортом, управляти механізмами або виконувати висо= тні роботи під час лікування, якщо вони раніше відчували сонливість та/або рапт= ові напади засинання без попередження перед використанням разагіліну.

Пацієнтів с= лід попереджати про можливі адитивні ефекти седативних засобів, алкоголю або ін= ших депресантів центральної нервової системи (наприклад, бензодіазепіни, антипс= ихотики, антидепресанти) у разі їх застосування в комбінації з разагіліном або при прийомі супутніх препаратів, які збільшують плазмові рівні разагіліну (наприклад, ципрофлоксацин) (див. розділ «Особливості застосування»).<= /o:p>

Спосiб застосування та дози.

Режим дозування<= /o:p>

Монотерапія=

Разагілін призначають перорально в дозі 1 мг 1 = раз на добу.

Ад’ювантна терапія із застосуванням агоністів дофаміну

Разагілін призначають перорально в дозі 1 мг 1 = раз на добу.

&nb= sp;

Ад’ювантна терапія із застосуванням леводопи

Разагілін призначають перорально в дозі 1 мг 1 = раз на добу.

Препарат можна застосовувати незалежно від прий= ому їжі.

Пацієнти літнього віку.

Для пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Слід уникати застосування разагіліну пацієнтам = із середнім ступенем печінкової недостатності та з обережністю розпочинати тер= апію пацієнтам з легким ступенем печінкової недостатності. У випадку прогресуван= ня печінкової недостатності від легкого до середнього ступеня тяжкості лікуван= ня разагіліном слід припинити.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна.

Діти.

Через недостатність даних щодо застосування препарату дітям не рекомендують застосовувати Cагілію даній категорії пацієнтів.

Передозування.

Симптоми передозування Сагілії^® при застосуванні доз від 3 мг до 100 мг: гіпоманія, гіпертензивний к= риз та серотоніновий синдром.

Передозування може бути пов’язане зі значним інгібуванням МАО-А та МАО-В.

Проводили дослідження одноразового застосуван= ня лікарського засобу за участю здорових добровольців, які отримували 20 мг на= добу, та 10-денне дослідження за участю здорових добровольців, які отримували 10 = мг 1 раз на добу. Повідомлялося про побічні реакції легкого або помірного ступеня тяжкості та побічні реакції, які не належали до тих, що можуть виникнути внаслідок лікування разагіліном.

Під час дослідження із застосуванням високих доз разагіліну у пацієнтів, які отримували постійну терапію леводопою та разагіліном у дозі 10 мг/добу, повідомлялося про побічні реакції з боку серцево-судинної системи (включаючи артеріальну гіпертензію та постуральну гіпотензію), що минали після відміни лікування. Ці симптоми схожі з тими, які спостерігалися при передозуванні неселективними інгібіторами МАО.

Специфічні методи лікування невідомі. У разі передозування слід проводи= ти ретельний моніторинг стану пацієнтів, терапія симптоматична та підтримуюча.=

Побiчнi реакцiї.

Монотерапія

Нижче наведено побічні реакції, про які повідомлялося з вищою частотою в ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які застосовували 1 мг/добу разагіліну (кількість пацієнтів, які отримували разагілін – 149, плацебо-група – 151).

У дужках відповідно відмічено частоту побічних реакцій (% пацієнтів) у групі, де приймали разагілін, та у групі плацебо.

Для оцінки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часто ³<= /span> 1/10, часто ³ 1/100 до <= /span>= < 1/10 , нечасто ³ 1/1000 до = = < 1/100, рідко ³ 1/10000 до= = < 1/1000, дуже рідко < 1/10000.

Інфекції та інвазії. Часто: = грип (4,7 % / 0,7 %).

Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи). Часто: карцинома шкіри (1,3 % / 0,7 %= ).

З боку кровоносної та лімфатичної системи. Часто: лейкопенія (1,3 % / 0 %).

З боку імунної системи. Часто: алергія (1,3 % / 0,7 %).

Порушення обміну речовин та харчування. Нечасто: зниження апетиту (0,7 % / 0 %).<= o:p>

Психічні розлади. Часто: = депресія (5,4 % / 2 %), галюцинації (1,3 % / 0,7 %).=

З боку нервової системи. <= /span>Дуже часто: головний біль (14,1 % / 11,9 %). Нечасто: цереброваскулярні порушення (0,7 % / 0 %).

З боку органів зору. Часто:<= /span> кон’юнктивіт (2,7 % / 0,7 %).<= o:p>

З боку органів слуху та лабіринту. Часто: запа= морочення (2,7 % / 1,3 %).=

З боку серця. Часто: стенокардія (1,3 % / 0 %). Нечасто: інфаркт міокарда (0,7 % / 0 %).

З боку дихальної системи, орг= анів грудної клітки та середостіння. Часто: риніт (3,4 % / 0,7 %).

З боку шлунково-кишкового тракту. Часто: метеоризм (1,3 % / 0 %).

З боку шкіри і підшкірної клітковини. Часто: дерматити (2 % / 0 %). Нечасто: везикулобульозний висип (0,7 % / 0 %).

З боку опорно-рухової системи= та сполучної тканини. Часто:<= /span> біль у кістках та м’язах (6,7 % / 2,6 %), біль у шиї (2,7 % / 0 %), ар= трити (1,3 % / 0,7 %).

З боку нирок та сечовидільної системи. Часто: потяги до сечовипускання (1,3 % / 0,7 %).

Загальні порушення. Часто: гарячка (2,7 % / 1,3 %), стомлюваність (2 % / 0 %).

Ад’ювантна терапія із застосуванням леводопи

Нижче наведено побічні реакції, про які повідомлялося з вищою частотою в ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які застосовували 1 мг/добу разагіліну (кількість пацієнтів, які отримували разагілін – 380, плацебо-група – 388).

Для оцінки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часто ³<= /span> 1/10, часто ³ 1/100 до <= /span>= < 1/10, нечасто ³ 1/1000 до = = < 1/100, рідко ³ 1/10000 до= = < 1/1000, дуже рідко < 1/10000.

Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи). Нечасто: меланома шкіри (0,5 % / 0,3 = %).

Порушення обміну речовин та харчування. Часто: зниження апетиту (2,4 % / 0,8 %).

Психічні розлади. Часто:<= /span> галюцинації (2,9 % / 2,1 %), патологічні сновидіння (2,1 % / 0,8 %). Нечасто: сплутаність свідомості (0,8 % / 0,5 %).=

Невідомо: розлади контролю над спонуканням.

З боку нервової системи. Дуже ча= сто: дискінезія (10,5 % / 6,2 %). Часто: дистонія (2,4 % / 0,8 %), синдром зап’ястного каналу (1,3 % / 0 %), порушен= ня рівноваги (1,6 % / 0,3 %).=

Нечасто:<= /span> гостре порушення мозкового кровообігу (0,5 % / 0,3 %).

Невідомо: серотоніновий синдром, надмірна сонливість у денний час та епізоди раптового засинання.
З боку серця. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU;layout-grid-mode:line'>Нечасто: стенокардія (0,5 % / 0 %).

З боку судинної системи. Часто: ортостатична гіпотензія (3,9 % / 0,8 %)= .

З боку шлунково-кишкового тра= кту. Часто: біль у животі (4,2 % / 1,3 %= ), запор (4,2 % / 2,1 %), нудота та блювання (8,4 % / 6,2 %), сухість у роті <= /span>(3,4 % / 1,8 %).

З боку шкіри і підшкірної клітковини. Часто: висип (1,1 % / 0,3 %).

З боку опорно-рухового апарат= у та сполучної тканини. Часто:<= /span> артралгія (2,4 % / 2,1 %), біль у шиї (1,3 % / 0,5 %).

Дослідження . Часто: зниження м= аси тіла (4,5 % / 1,5 %).

Пошкодження та інші ускладнення. Час= то: випадкові падіння(4,7 % / 3,4 %).

Ад’ювантна терапія із застосуванням агоністів дофаміну

До найпоширеніших побічних реакцій, частота яких у пацієнтів, що лікувались разагіліном, була на > 3 % вищою, ніж у плацебо-групі, належать периферичні набряки, випадкові падіння, артралгія, кашель і безсоння.

Нижче наведено побічні реакці= ї, що виникли у > 2 % пацієнтів, які отримували 1 мг/добу разагіл= іну (як ад’ювантну терапію із застосуванням агоністів дофаміну) у ході плацебо-= контрольованого дослідження. Частота виникнення цих побічних реакцій перевищувала відповідні показники у плацебо-групі (кількість пацієнтів, які отримували разагілін – = 162, плацебо-група – 164). У дужках відповідно відмічено частоту побічних реакці= й (% пацієнтів) у групі, де приймали разагілін, та у групі плацебо.

Інфекції та інвазії. Інфекції верхніх дихальних шляхів (4 % / 2 %).

Психічні розлади. Безсоння (4 % / 1 %).

З боку нервової системи. Головний біль (6 % / 4 %).

З боку орга= нів слуху та лабіринту. Запаморочення (7 % / 6 %).

З боку серцево-судинної системи. Ортостатична гіпотензія (3 % / 1 %).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння. Кашель (4 % / 1 %).<= /i>

З боку шлунково-кишкового тракту. Нудота (6 %= / 4 %).

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини. Артралгія (5 % / 2 %), біль у спині (4 % / 3 %).

Загальні розлади. Периферичні набряки (7 % / 4 %).

Пошкодження та інші ускладнення. Час= то: випадкові падіння (6 % / 1 %).

До інших побічних явищ, що потенційно мають клінічне значення і відміча= лись у 1 % пацієнтів, які отримували разагілін (як ад’ювантну терапію із застосуванням агоністів дофаміну), а також мають щонайменше таку саму часто= ту, як і в плацебо-групі (із зазначенням у порядку зменшення частоти) належали сонливість, втомлюваність, незвичні сновидіння, порушення рівноваги, запор, імперативний потяг до сечовипускання, збільшення маси тіла, бронхіт, біль у грудях, когнітивні розлади, дискінезія, метеоризм, гастроезофагеальна рефлю= ксна хвороба, артеріальна гіпотензія, нервозність, біль в ділянці ротоглотки, бі= ль, переднепритомний стан, порушення фази швидкого сну, висип, ринорея, синусит, папіломи шкіри, стрептококовий фарингіт, синкопальний стан, вірусний гастроентерит, нечіткість зору.

Суттєві відмінності профілю безпеки залежно від віку чи статі не відміч= ені.

Хвороба Паркінсона пов’язана з виникненням галюцинацій та сплутаності свідомості. Під час постмаркетингових досліджень дані симптоми спостерігались у хворих на паркінсонізм, які отримували разагілін.

Відомо, що серйозні побічні реакції спостерігаються при одночасному застосуванні СІЗЗС, СІЗЗН, трициклічних/тетрациклічних антидепресант= ів та інгібіторів МАО. У ході постмаркетингових досліджень повідомляли про вип= адки виникнення серотонінового синдрому, що проявляється у вигляді тривожності, сплутаності свідомості, ригідності м’язів, ознобу та міоклонічних судом, у пацієнтів, які застосовували антидепресанти/СІЗЗН одночасно з разагіліном.<= o:p>

Під час клінічних досліджень одночасно не застосовували флуоксетин або флувоксамін з разагіліном, однак застосовували антидепресанти з разагіліном: амітриптилін ≤ 50 мг на д= обу, тразодон ≤ 100 мг на добу, циталопрам ≤ 20 мг на добу, сертралін ≤ 100 мг на добу та пароксетин ≤ 30 мг на добу. Не повідомлялося про виникнення серотонінового синдрому під час проведення дослідження, в як= ому брали участь 115 пацієнтів, які отримували одночасно разагілін та трицикліч= ні антидепресанти, та 141 пацієнт, які отримували разагілін та СІЗЗС/СІЗЗСН.

5 клінічних досліджень за уча= стю добровольців та пацієнтів з хворобою Паркінсона та результати контролю артеріального тиску після їди (464 пацієнти застосовували            0,5–1 мг/добу разагіліну або плацебо як додаткову терапію до леводопи протягом 6 місяців без обмеження прийому тираміну) показали, що відсутня будь-яка взаємодія разагіліну та тираміну, тому разагілін можна застосовувати на тлі дієти без обмеження при= йому тираміну.

У постмаркетинговому періоді повідомляли про випадки підвищення артеріального тиску, включаючи рідкі вип= адки гіпертензивного кризу, пов’язаного з прийомом їжі, багатої на тирамін, у пацієнтів, які застосовували разагілін.

Повідомляли про лікарську взаємодію у разі одночасного застосування інгібіторів МАО та симпатоміметик= ів.

У постмаркетинговому періоді повідомляли про випадок підвищення артеріального тиску у пацієнта, який приймав разагілін сумісно з очним вазоконстриктором тетрагідрозоліну гідрохлоридом.

Розлади контролю над спонуканням: = у пацієнтів, які застосовують допамінові агоністи та/чи інші дофамінерг= ічні препарати, можуть спостерігатися = патологічна азартність, посилення лібідо, гіперсексуальність, компульсивні витрати або компульсивне бажання здійснювати покупки, переїдання, компульсивне вживання їжі.

Подібні побічні реакції спостерігалися у постмаркетинговому періоді при застосуванні разагіліну: компульсії, нав’язл= иві думки, імпульсивна поведінка.

Надмірна сонливість в денний час та епізоди раптового засинання.

Надмірна сонливість протягом дня (гіперсомнія, млявість, седація, напади сну, сонливість та раптові засинання) може виника= ти у пацієнтів, які застосовують агоністи допаміну та/або інші види терапії дофамінергічними засобами. Про подібні випадки надмірної сонливості в денний час повідомляли у постмаркетинговий період із разагіліном.

Повідомляли про випадки засинання під час викон= ання повсякденної діяльності у пацієнтів, які отримували разагілін та інші дофамінергічні засоби. Незважаючи на те, що багато хто з цих пацієнтів повідомили про сонливість у той час, як приймали разагілін з іншими дофамінергічними засобами, деякі з них відзначали, що у них не було ніяких попереджувальних ознак, таких як надмірна сонливість. Деякі з цих випадків = були зареєстровані більше, ніж через рік після початку лікування.

Звітування про підозрювані побічні реакції.

Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення користі і ризиків, пов’язаних із застосуванням лікарського засобу.

У разі виникнення побічних реакц= ій та запитань щодо безпеки застосування лікарського засобу просимо звертатися через форму зворотного зв’язку веб-сайту: www.ukraine.medochemie.com

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.

<= /p>
Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 3 або 10 блістері= в у картонній коробці.

<= /p>
Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Медокемі ЛТД (Завод AZ)/ Medochemie= LTD (Factory= AZ)



Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження його діяльн= ості.

2 Міхаел Ераклеос Стріт, Ажиос Атанасіос Індустріальна зона, Ажиос Атанасіос, Лімассол, 4101, Кіпр/2 Michael Erakleous Street, Agios Athanassios Industrial Area, Agios Athanassios, Limassol, 4101, Cyprus.