ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медично= го застосування лікарського засобу

СAГІЛІЯ^®

(SAGILIA)

=

Склад:

діюча речовина: разагілін;=

= 1 таблетка містить разагіліну (у вигляді разагіліну тартрату) 1 мг;<= /p>
= допомiжнi речовини: целюлоза мікрокристалічна (РН 200), целюлоза мікрокристалічна    (РН 101), крохмаль кукурудзяний, крохм= аль прежелатинізований, тальк, натрію стеарилфумарат.

=

Лікарська форма. Таблетки.

Осн= овні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже бі= лого кольору, круглі, плоскі, зі скошеними краями.

=

Фармакотерапевтична група. Протипаркінсонічні препарати. Інгібітори моноаміноксидази типу В. Код А= ТХ N04В D02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Разагілін є потужним і необоротним селективним інгібітором моноаміноксидази В (МАО-В), що може спричинити підвищення позаклітинного рівня дофаміну в мозку. На моделях допамінергічної моторної дисфункції показаний підвищений рівень допаміну та= додатково підвищена допамінергічна активність, яка, ймовірно, сприяє терапевтичним ефектам разагіліну. 1-аміноіндан являє собою активний основний метаболіт і = не є інгібітором МАО-В.

Клінічні дослідження. Ефективність разагіліну була встановлена у трьох дослідженнях: як монотерапевтичне лікування в дослідженні I та як додаткова терапія леводопи= в дослідженнях II та III.

Монотерапія= . У досліджен= ні I 404 пацієнти були рандомним чином розподілені на групи: група з призначенням плацебо препарату (138 пацієнтів), група з призначенням разагіліну по 1 мг = на добу (134 пацієнти) або разагіліну по 2 мг на добу (132 пацієнти) протягом = 26 тижнів без активного препарату порівняння. У цьому дослідженні основним показником ефективності була зміна підсумкової суми балів Уніфікованої шкал= и оцінки хвороби Паркінсона (УШОХП, частини I–III) від вихідного рівня. Різниця між середніми змінами від вихідного рівня до 26 тижня/припинення (ПДОС – метод перенесення даних останнього спостереження) була статистично значущою (УШОХ= П, частини I–III: для 1 мг разагіліну порівняно з плацебо -4,2, довірчий інтер= вал (ДІ) 95 % [-5,7; -2,7]; ймовірність помилки (р) < 0,0001; для 2 мг разаг= іліну порівняно з плацебо -3,6, 95 % ДІ [-5,0; -2,1 ]; p < 0,0001, УШОХП – рух= ова активність, частина II: для 1 мг разагіліну порівняно з плацебо -2,7, 95 % = ДІ [-3,87; -1,55], р < 0,0001; для 2 мг разагіліну порівняно з плацебо -1,6= 8, 95 % ДІ [-2,85; -0,51], р =3D 0,0050). Результат був очевидним, хоча його величина була незначною для даної групи пацієнтів з легким перебігом хвороб= и. Було відзначено значний і позитивний вплив на якість життя (за шкалою PD-QUALIF).

Ад’ювантна = терапія. У дослідже= нні II пацієнтам було рандомно призначено прийом пл= ацебо препарату (229 пацієнтам), група з призначення разагіліну по 1 мг на добу (231 пацієн= тові) або 200 мг ентакапону – ін= гібітора катехол-О-метилтрансферази= (КОМТ) разом із плановими дозами леводопи (ЛД)/= інгібітора декарбоксилази (227 пацієнтам) протягом 18 тижнів. У дослідженні III пацієнтам було рандомно призначено прийом плацебо препарату (159 пацієнтам), група з призначення ра= загіліну по 0,5 мг на добу (164 пацієнтам) або разагіліну по 1 мг на добу (149 пацієнтам) протягом 26 тижнів. В обох дослідженнях основними показниками ефективності була зміна середньої кількості годин, проведених у період «виключення» протягом дня (згідно цілодобових дом= ашніх щоденників, записи у яких здійснювалися протягом 3 днів перед кожним оціноч= ним обстеженням) від вихідного рівня до закінчення лікування. У дослідженні II середня різниця в кількості годин, проведених у період «виключення», порівн= яно з плацебо, була -0,78h, 95 % ДІ [-1,18; -0,39], p =3D 0,000= 1. Середнє загальнодобове зниження часу «виключення» було подібним у групі, що приймала ентакапон (-0,80ч, 95 % ДІ [-1,20; -0,= 41], p <0,0001), із рівнем, який спостерігався у групі, що приймала по 1 мг разагіліну. У дослідженні III середня різниця порівняно з плацебо склала -0= ,94 ч, 95 % ДІ [-1,36; -0,51], р <0,0001. Також спостерігалося статистично значуще поліпшення порівняно з плацебо у групі, що приймала по 0,5 мг разаг= іліну, проте величина поліпшення була нижче. Надійність результатів для основного показника ефективності була підтверджена в комплексі додаткових статистичних моделей і продемонстрована у трьох групах (вибірки – почали проходити лікув= ання, які виконали вимоги протоколу та завершили курс лікування). Другорядні показники ефективності включали загальну оцінку поліпшення на думку фахівця, показники активності в повсякденному житті (АПЖ) під час «виключення» – пер= іоди і показники рухової активності по УШОХП під час «включення» – періоди. Разагілін показав статистично значущу перевагу порівняно з плацебо.

Фармакокіне= тика.

Всмоктуванн= я. Разагілін швидко всмоктується, максимальна концентрація в плазмі крові = (С_max) досягається приблизно через 0,5 годи= ни. Абсолютна біодоступність препарату після однократного прийому разагіліну становить 36 %. Їжа не впливає на час досягнення (Тmax) максимальної концентрації у плазмі крові, однак при вживанні жирної їжі С_maxта площа під кривою «конце= нтрація-час» (АUC) знижуються на 60 % та 2= 0 % відповідно. Hазагілін можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл. Середній об’єм розподілу після однократного внутрішньовенного введення разагіліну становить 243 л. Зв’язування з білками плазми крові після перора= льного прийому однократної дози ¹⁴C-міченого разагіліну коливається від= 60 до 70 %.

Метаболізм. Разагілін майже повністю підлягає біотрансформації= в печінці. Метаболізм здійснюється двома головними шляхами: шляхом N-деалкілування та/або гідроксилюв= ання з утворенням метаболітів: 1-аміноіндану, 3-гідрокси-N-пропаргіл-1-аміноінда= ну та 3-гідрокси-1-аміноіндану. Дослідження in vitro показали, що обидва шляхи ме= таболізму разагіліну здійснюються за участю ізоферменту CYP1A2 системи цитохрому P450. Виведення разагіліну здійснюється у вигляді глюкуронідних кон’= югатів та його метаболітів. =

Виведення. Після перорального прийому ^{14C-міченого разагіліну його виведення здійснюється переважно із сечею (6=
2,6
%) та меншою мірою – з калом (21,8 %), повний період виведення 84,4 % дози
становить 38 днів. Менше 1 % препарату виводиться з сечею в незміненому
вигляді.}

Лінійність/нелінійність. Разагіліну властива лінійна фармакокінетика при прийомі у дозі 0,5‒2 мг. Період напіввиведення становить 0,6‒2 години.

Фармакокінетика в окремих гру= пах пацієнтів.

Пацієнти з печінковою недостатністю. У пацієнтів з легкою печінковою недостатністю спостерігалось підвищення значень С_=
max та АUC на 80 % та 38 % відповідно. У пацієнтів із середньою печінковою недостатністю спостерігалося підвищення значень С_=
max та АUC на 568 % та 83 % відповідно.=

Пацієнти з нирковою недостатністю. Параметри фармакокінетики разагіліну практично не змінюються у хворих із легким та середнім ступенем ниркової недостатності.

Клінічні характеристики.

Показання.

Монотерапія (без застосування леводопи) при ідіопатичному паркінсонізмі або як ад’ювантна терапія (із застосуванням леводопи) з коливаннями кінцевої дози.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого іншого компонента препарату. Супутня терапія іншими інгібіторами= МАО (у тому числі лікарськими засобами та рослинними зборами, наприклад такими,= що містять звіробій продірявлений) або петидином (перерва між відміною разагіл= іну та початком терапії цими препаратами повинна становити не менше 14 днів). Т= яжка печінкова недостатність.

Взаємодiя з iншим= и лiкарськими засобами та інші види взаємодій.

Інгібітори = МАО. Протипоказ= ано одночасно застосовувати разагілін з іншими інгібіторами МАО (у тому числі з лікарськими засобами та рослинними зборами, що містять звіробій продірявлен= ий), тому що існує ризик неселективного інгібування, яке може призвести до розви= тку гіпертензивного кризу.

Петидин. Повідомлял= ося про розвиток серйозних побічних реакцій у разі одночасного застосування петидину та інгібіторів МАО, у тому числі інших селек= тивних інгібіторів МАО-В. Одночасне застосування разагіліну та петидину протипоказано.
Симпатоміме= тики. Повідомлял= ося про взаємодію інгібіторів МАО та симпатоміметиків при їх одночасному застосуванні. = Зважаючи на МАО-інгібуючу активність разагіліну, не рекомендується його одночасне застосування з симпатоміметиками, такими як судинозвужувальні препарати для перорального прийому або для назального застосування або та з протизастудни= ми препаратами, що містять ефедрин або псевдоефедрин.

Декстромето= рфан. Повідомля= лося про взаємодію декстрометорфану та неселективних інгібіторів МАО при їх одночасному застосуванні. Тому, оскільки разагілін є активним інгібітором М= АО, не рекомендується його одночасне застосування з декстр= ометорфаном.=

СІЗЗС/СІЗЗН, трициклічні/тетрациклічні антидепресанти. Слід уника= ти одночасного застосування разагіліну з флуоксетином та флувоксаміном (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлялося про розвиток серйозних побічних реакцій при одночасному застосуванні разагіліну із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і норадр= еналіну (СІЗЗН), трициклічними/тетрациклічними антидепресантами та інгібіторами МАО (див. розділ «Побічні реакції»). Тому, оскільки разагілін є активним інгібітором МАО, слід з обережністю застосову= вати разагілін з антидепресантами.

Препарати, що впливають на активність CYP1А2. In vitro при дослідженнях метаболізму було відзначено, що ізофермент CYP1А2 цитохрому Р450 є головним ферментом, відповідальним за метаболізм разагіліну.

Інгібітори CYP1А2<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>. Одночасне застосування разагіліну та ципрофлоксацину (інгібітори ізоферменту CYP1А2) підвищують AUC разагіліну на 83 %. Одночасне застосування разагіліну та тео= філіну (ізофермент CYP1А2) не впливають на фармакокінетику разагіліну. Отже, інгібітори ізоферменту можуть змін= ити рівень разагіліну в плазмі крові, тому їх слід застосовувати з обережністю.=

Індуктори CYP1A2.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'> Існує ризик того, що у зв’язку з індукцією ізоферменту CYP1A2 в курців може зменшитись концентрація разагіліну в плазмі крові.=

Інші <= u>ізоферменти цитохрому Р450. In vitro дослідження показали, що разагілін у концентрації 1 мкг/мл = (що еквівалентно концентрації, яка перевищує в 160 раз середню C_max (5,9‒8,5 нг/мл) після багаторазового введ= ення 1 мг разагіліну пацієнтам із хворобою Паркінсона) не інгібує ізоферменти CYP1= A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 і CYP4A цитохрому Р450. Це = може свідчити про те, що разагілін у терапевтичних концентраціях не може впливат= и на метаболізм цих ізоферментів та проявляти клінічно значущі ефекти.

Леводопа та інші протипаркінсонічні препарати. при одночасному застосуванні = з разагіліном у пацієнтів з хворобою Паркінсона не вия= вляла клінічно значущого = впливу на кліренс разагіліну. При одночасному пероральному застосуванні разагіліну та ентакапону збільшується кліренс разагіл= іну на 28 %.

Ти= рамін/разагілін-взаємодії. 5 клінічних досліджень за участю добровольців та пацієнтів з хворобою Паркінсона та результати контролю артеріального тиску після їди (464 пацієн= ти застосовували 0,5‒1 мг/добу разагіліну або плацебо як додаткову терапію до леводопи протягом 6 місяців = без обмеження прийому тираміну) показали, що відсут= ня будь-яка взаємодія разагіліну та тираміну, тому разагілін можна застосовувати на тлі дієти= без обмеження прийому тираміну.

=

Особливості застосування.

Одночасне застосування разагіліну з іншими лікарськими засобами. Слід уникати супутнього застосування разагіліну та флуоксетину або флувокс= аміну (див. розділ «Взаємодiя з iншими <= span class=3DSpellE>лiкарськими засобами та інші види взаємодій»). Перерва між відміною флуоксетину та початком те= рапії разагіліном повинна становити не менше                 5 тижнів. Перерва між ві= дміною разагіліну та початком терапії флуоксетином або= флувоксаміном повинна становити не менше 14 днів. Не рекомендоване супутнє застосування разагіліну т= а декстрометорфану або симпатоміме= тиків, наприклад тих, що входять до складу назальних або пероральних судинозвужувальних лікарських засобів або протизастудн= их лікарських засобів, що містять ефедрин або псевдоефедрин (див. розділ «Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування разагіліну та леводоп= и. Разагілін здатен посилювати дію леводопи, через що можливе посилення побічних реакцій від прийому леводопи, а також загострення існуючої дискіне= зії. Зменшити інтенсивність цих побічних реакцій можливо шляхом зменшення дози леводопи. Повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотензії, що спостерігалася під час одночасного прийому разагіліну та леводопи. Пацієнти із хворобою Паркінсона є особливо вразливи= ми до побічних реакцій у вигляді арте= ріальної гіпотензії через існуючі проблеми із ходою.

Дофамінергі= чні ефекти.

Надмірна денна сонливість (НД= С) та епізоди раптового настання сну (РНС). Разагілін м= оже спричиняти сонливість у денний час, а іноді, особливо при одночасному застосуванні з іншими дофамінергічними засобами, – засинання під час викона= ння повсякденної діяльності. У зв’язку з цим пацієнтів потрібно поінформувати п= ро необхідність проявляти обережність при керуванні автотранспортом або роботі= з іншими механізмами під час лікування разагіліном. Пацієнтам із сонливістю та/або епізодами раптового нападу сонливості слід утримуватися від керування автотранспортом та роботи з іншою технікою (див. розділ «Здатність впливати= на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Розлади контролю над спонукан= ням. Розлади контролю над спонуканням можуть виникати у пацієнтів, які приймають агоністи дофаміну та/або проходять дофамінергічну терапію. Повідомлення про подібні випадки розладів контролю над спонуканням були отримані для разагіліну у = постмаркетинговий період. Стан пацієнтів слід постійно перевіряти щодо наявності розладів контролю над спонуканням. Пацієнтів та осіб, які доглядають за ними, необхі= дно поінформувати про зміни у поведінці, що свідчать про розлади контролю над спонуканнями, які спостерігалися у пацієнтів під час прийому разагіліну, включаючи компульсії= , нав’язливі думки, патологічний потяг до азартних ігор, підвищення лібідо, <= span class=3DSpellE>гіперсексуальність, імпульсивну поведінку, а також патологічний потяг до витрачання грошей або придбання речей.

Меланома. = За даними ретроспективного когортного дослі= дження припускається можливе підвищення ризику розвитку меланоми при застосуванні разагіліну, особливо у разі тривалого застосування та/або застосування висо= кої кумулятивної дози разагіліну. Будь-які підозрілі ураження шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Пацієнтам слід рекомендувати при появі будь-якого новог= о чи зміні вже існуючого порушення з боку шкіри звернутися за консультацією до дерматолога.

Печінкова недостатність. Слід з обережністю розпочинати терапію разагіліном у пацієнтів з легким ступенем у= раження печінки. Необхідно уникати застосування разагіліну пацієнтам з ураженням печінки середнього ступеня тяжкості. У разі прогресування печінкового ураже= ння від легкого до середнього ступеня лікування разагіліном слід припинити.

<= /b>

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Немає клінічних даних щодо застосування разагіліну вагітним. Дослідження на твари= нах не показали прямого та непрямого шкідливого впливу на репродуктивну токсичн= ість. Як запобіжний захід бажано уникати застосування разагіліну під час вагітнос= ті.

Період годування груддю. Доклінічні дані свідчать, що разагілін інгібує секрецію пролактину і, як наслідок, приг= нічує лактацію. Невідомо, чи проникає разагілін в грудне молоко. Слід з обережніс= тю призначати разагілін у період год= ування груддю.

Фертильність= . Немає даних щодо впливу разагіліну на фертильність у людей. Доклінічні дані вказують на= те, що разагілін не впливає на фертильність.

=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Разагілін м= оже впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами у пацієнтів, які відчувають сонливість/раптові епізоди сну. Пацієнтам слід бути обережни= ми при керуванні автотранспортом або роботі зі складними механізмами поки вони= не будуть впевнені, що разагілін не має шкідливого впливу. <= /p>
Пацієнти, я= кі лікуються разагіліном та у яких виникла сонливість та/або раптові епізоди сну, повинні бути проінформовані про утримання від керування транспортними засобами або участі в діяльності, під час якої через ослаблену пильність вони можуть наражати себе або інших на небезпеку отримання серйоз= ної травми або смерті (наприклад, при управлінні машинним обладнанням), поки во= ни не набули достатнього досвіду лікування разагіліном та іншими дофамінергічн= ими засобами, щоб оцінити, чи впливають вони несприятливо на їх розумову та/або рухову активність. Якщо посилення сонливості або нові епізоди раптового засинання спостерігаються під час повсякденної діяльності (наприклад, перег= ляду телевізора, поїздці в автомобілі в якості пасажира) будь-коли під час лікування, то пацієнтам не слід керувати автотранспортом або брати участь у потенційно небезпечних видах діяльності. Пацієнти не повинні керувати автотранспортом, управляти механізмами або виконувати висотні роботи під час лікування, якщо вони раніше відчували сонливість та/або раптові напади засинання без попередження перед застосуванням разагіліну. Пацієнтів слід попереджати про можливі адитивні ефекти седативних засобів, алкоголю або ін= ших депресантів центральної нервової системи (наприклад, бензодіазепіни, антипс= ихотики, антидепресанти) у разі їх застосування в комбінації з разагіліном або при прийомі супутніх препаратів, які збільшують плазмові рівні разагіліну (наприклад, ципрофлоксацин) (див. розділ «Особливості застосування»).<= /o:p>

Спосiб застосування та дози.

Режим дозування. Разагілін призначають перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу. Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Пацієнти літнього ві= ку. Для пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Слід уникати застосування разагіліну пацієнтам із середнім ступенем печінкової недостатності та з обережністю розпочинати терапію пацієнтам з легким ступе= нем печінкової недостатності. У випадку прогресування печінкової недостатності = від легкого до середнього ступеня тяжкості лікування разагіліном слід припинити= .

Пацієнти з порушенням функції нирок. Для пацієнт= ів з порушенням функції нирок корекц= ія дози не потрібна.=

=

Діти.

Через недостатність даних щодо застосування препарату дітям не рекомендують застосовувати Cагілію^® даній категорії пацієнтів.

=

Передозування.

Симптоми. Симптоми передозування Сагілії^® при застосуванні доз від 3 мг до 100 мг: гіпоманія,= гіпертензивний криз та серотоніновий синдром. Передоз= ування може бути пов’язане зі значним інгібуванням МАО= -А та МАО-В. Проводили дослідження однор= азового застосування лікарського засобу за участю здорових добровольців, які отриму= вали 20 мг на добу, та 10-денне дослідження за участю здорових добровольців, які отримували 10 мг 1 раз на добу. Повідомлялося про побічні реакції легкого а= бо помірного ступеня тяжкості та побічні реакції, які не належали до тих, що можуть виникнути внаслідок лікування разагіліном. Під час дос= лідження із застосуванням високих доз разагіліну у пацієнтів, які отримували постійну терапію леводопою та разаг= іліном у дозі 10 мг/добу, повідомлялося про побічні реакції з боку серцево-судинної системи (включаючи артеріальну гіпертензію та постурал= ьну гіпотензію), що минали після відміни лікування.= Ці симптоми схожі з тими, які спостерігалися при передозуванні неселективними<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> інгібіторами МАО.

Лікування. Специфічні методи лікування невідомі. У разі передозування слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, терапія симптоматична та підтримуюча.

=

Побiчнi реакцiї.

Резюме профілю безпеки= . Відомо, що у клінічних дослідженнях у пацієнтів із хворобою Паркінсона найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції: головний біль, депресія, запамороче= ння та грипоподібні симптоми (грип та риніт) при монотерап= ії; дискінезія, ортостатична г= іпотензія, падіння, біль у животі, нудота, блювання та сухість у роті як доповнення до терапії леводопою; кістково-м’язовий біль, таки= й як біль у спині та шиї, артралгія в обох схемах. Ці побічні реакції не були пов’язані з підвищеною швидкістю відміни препарату. Для оцінки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часто (= = ³ 1/10), час= то (= ³ 1/100 до <= /span>= < 1/10), неч= асто (³ 1/1000 до = = < 1/100), рідко                  (= ³ 1/10000 до= = < 1/1000), д= уже рідко (< 1/10000),<= /span> частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Монотерапія. Нижче навед= ено побічні реакції, про які повідомлялося з вищою частотою в процесі плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які застосовували разагілін у дозі 1 мг на добу.

Інфекції та інвазії. Часто: грип.

Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи). = Часто: карцинома шкіри.<= /span>

З боку кровоносної та лімфатичної системи. Часто: лейкопенія.=

З боку імун= ної системи. Часто: алергія.

Порушення обміну речовин та харчування. Нечасто= : зниження апе= титу.

Психічні розлади. Часто: депресія, галюцинації*. Частота невідома: порушення контролю імпульсів*.=

З боку нерв= ової системи. Дуже часто: головний біль. Нечасто: цереброваскулярні порушення. Частота невідома: серотоніновий синдром*, надмірна денна сонливість та епізоди раптового настання сну*.

З боку орга= нів зору. Часто: кон’юнктивіт.

З боку орга= нів слуху та лабіринту. Часто: запаморочення.

З боку серц= я. Часто: стенокардія. Нечасто: інфаркт міокарда.=

Судинні розлади. Частота невідома: артеріальна гіпертензія*.

З боку дихальної системи, органів грудної кліт= ки та середостіння. Часто:<= /span> риніт.

З боку шлунково-кишкового тракту. Часто: мете= оризм.

З боку шкіри і підшкірної клітковини. <= /span>Часто: дерматит. Нечасто: вез= икулобульозний висип.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тка= нини. Часто: біль у кістках та м’язах, біль у шиї, артрит.

З боку нирок та сечовидільної системи. = Часто: потяги до сечовипускання.

Загальні порушення та розлади у місці введ= ення. Часто: гарячка, стомлюваність.

* Див. розділ з описом вибраних побічних реакцій= .

Ад’ювантна терапія.

Нижче наведено побічні реакції, про які повідомлялося з вищою частотою в ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які застосовували 1 мг/добу разагіліну.

Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи). = Нечасто: меланома шкіри*.=

Порушення обміну речовин та харчування. Часто:<= /span> зниження апетиту.

Психічні розлади. Часто: галюцинації*, патологічні сновидіння. Нечасто: сплутаність свідомості. Частота невідома: розлади контролю над спонуканням*.

З боку нерв= ової системи. Дуже часто: дискінезія. Часто: дистонія, синдром зап’ястного каналу, порушення рівноваги. Нечасто: гостре порушення мозкового кровообігу. Частота невідома: серотоніновий синдром, надмірна сонливість та епізоди раптового засинання*.

З боку серц= я. Нечасто: стенокардія.

З боку судинної системи. Часто: ортостатична гіпотензія*. Частота невідома: артеріальна гіпертензія*.

З боку шлунково-кишкового тракту. Часто: біль у животі, запор, нудота та блювання, сухість у роті.=

З боку шкіри і підшкірної клітковини. <= /span>Часто: висипання.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тк= анини. Часто: артралгія, біль у шиї.

Дослідження= . Часто: зниження маси тіла.=

Травми, отруєння = та процедурні ускладнення. Часто: падіння.
* Див. розділ з описом вибраних побічних реакцій= .=

Опис окремих побічних реакцій=

Ортостатична гіпотензія. У сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях тяжка ортостатична гіпотензія була зареєстрована в одного пацієнта (0,3 %) у групі разагіліну (допоміжні дослідження), у групі плацебо – жодного. Дані клінічних досліджень також свідчать про те, що ортостатична <= span class=3DSpellE>гіпотензія виникає найчастіше в перші два місяці прий= ому разагіліну і має тенденцію до зниження з часом.

Артеріальна гіпертензія. Разагілін селективно інгібує= МАО-В та не пов’язаний із підвищенням чутливості до тираміну= у зазначеній дозі (1 мг на добу). У сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях (монотерапія та допоміжна терапія)= не повідомлялося про тяжку артеріальну гіпертензію у жодного пацієнта, який отримував разагілін. У постмаркетинговий період повідомлялося про випадки підвищення артеріального тиску, включаючи поодино= кі випадки гіпертензивного кризу, пов’язаного із вживанням їжі, багатої на тирамін, у пацієнтів,= які застосовували разагілін. У постмаркетинговий пе= ріод повідомлялося про випадок підвищення артеріального тиску у пацієнта, який приймав разагілін сумісно з очним вазоконстриктором те= трагідрозоліну гідрохлоридом.

Розлади контролю над спонуканням. У плацебо-контрольованому дослідженні монотерапії= було зареєстровано один випадок гіперсексуальності. = Під час постмаркетингового впливу з невідомою часто= тою повідомлялося про наступне: компульсії, компульсивне бажання здійснювати покупки, дерматиломанія, синдром порушення дофамінової регуляції, порушення контролю над імпульсами, імпульсивна поведінка, клептоманія, крадіжка, нав’язливі думки, обсесивно-ком= пульсивний розлад, стереотипність, азартні ігри, патологічна азартність, посилення ліб= ідо, гіперсексуальність, психосексуальні розлади, сексуально-неадекватна поведінка. Половина зареєстрованих випадків розладів контролю над спонуканням були оцінені як серйозні. Лише поодинокі випадки, = про які повідомлялося, не відновилися на момент повідомлення.

Надмірна со= нливість в денний час та епізоди раптового засинання. Надмірна сонливість протягом дня (гіперсомнія, млявість,= седація, напади сну, сонливість та раптові засинання)= може виникати у пацієнтів, які застосовують агоністи допаміну та/або інші види терапії дофамінергічними засобами. Про подібні випадки надмірної сонливості= в денний час повідомляли у постмаркетинговий пері= од із разагіліном. Повідомляли про випадки засинання під час виконання повсякденної діяльності у пацієнтів, які отримували разагілін та інші дофамінергічні= засоби. Незважаючи на те, що багато хто з цих пацієнтів повідомили про сонливість у той час, як приймали разагілін з іншими дофамінергічними засоб= ами, деякі з них відзначали, що у них не було ніяких попереджувальних ознак, так= их як надмірна сонливість. Деякі з цих випадків були зареєстровані більше, ніж через рік після початку лікування.

Галюцинації. Хвороба Паркінсона пов’язана з виникненням галюцинацій та сплутаності свідомості. П= ід час постмаркетингових досліджень дані симптоми спостерігались у хворих на паркінсонізм, які застосовували разагілін.

Серотонінов= ий синдром. Під час клінічних досліджень одночасно не застосовували флуокс= етин або флувоксамін із разагіл= іном, однак застосовували антидепресанти з разагіліном: амітриптилін ≤ 50 мг на добу, тразодон ≤ 100 мг на добу, циталопрам ≤ 20 мг на добу, сертралін ≤ 100 мг на добу та пароксетин ≤ 30 мг на добу (див. розд= іл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У процес= і постмаркетингових досліджень повідомлялося про випадки виникнення серотонінового синдрому, що проявляє= ться у вигляді ажитації, сплутаності свідомості, ригідності м’язів, гіпертермії та= міоклонічних судом, у пацієнтів, які застосовували антидепресанти, меперидин, трамадол, метадон або пропоксифен одночасно з разагіліном.

Злоякісна меланома= . Захворювані= сть меланомою шкіри в плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях становила 2= /380 (0,5 %) при застосуванні разагіліну 1 мг одночасно з групою лікув= ання леводопою порівняно з групою плацебо 1/388 (0,3 %). Протягом постмаркетингового періо= ду повідомлялося про додаткові випадки злоякісної меланоми. У всіх звітах ці випадки вважалися серйозними.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу = має важливе значення. Це дає= змогу проводити моніторинг співвідношення= користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та= відсутності ефективності = лікарського засобу через = Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.=

Термін придатності. 3 роки.

=

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.=

<= /p>
Упаковка. <= /span>По 10 табле= ток у блістері; по 3 блістери у картон= ній коробці.

<= /p>
Категорія відпуску. За рецептом= .

=

Виробник. <= /span>Медокемі Лімітед/<= /span>Medochemie= Limited.=



Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності. =

Ажиос Атанассіос Індустріальна Зона, Міхаіл Іраклеус 2, Ажиос <= span class=3DSpellE>Атанассіос, Лімассол, 410= 1, Кіпр/ Agios= Athanassios Industrial Area, Michail Irakleous 2, Agios Athanassios, Limassol, 4101, Cyprus.