MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D472BD.DD4180F0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D472BD.DD4180F0 Content-Location: file:///C:/6813E104/UA143000101_F6FD.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
І Н С Т Р У К Ц І Я
для медичного застосування лікарського засобу
Філстим®
(Filstimum®)
Cклад:<=
span
style=3D'mso-spacerun:yes'>
=
діюча речовина:=
filgrastim;
=
1 мл розчину містить 0=
,3 мг
(30 млн МО) філграстиму гранулоциту колонієстимулюючого фактору (Г-КСФ);
=
1,6
=
мл
розчину містить 0,48 мг (48 млн МО) філграстиму гранулоциту
колонієстимулюючого фактору (Г-КСФ);
=
допоміжні речовини:=
натрію ацетат тригідрат, полісорбат 80, сорбіт (Е 420), вода для ін’єкц=
ій.
Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості:
прозора або злегка опалесцююча, безбарвна або злегка жовтуватого кольору рідина.
Фармакотерапевтична група. І=
муностимулятори.
Філграстим.
К=
од АТХ L03A A02.
Фармакологічні
властивості.
Фармакодинаміка.
Філграстим є високоочищеним
негліколізованим поліпептидом, що містить 175 залишків амінокислот.
Продукується генетично модифікованою культурою Еscherichia соli BL21(DE3)/pES3-7, що містить ген гранулоцитар=
ного
колонієстимулюючого фактора (Г-КСФ) людини.
Людський Г-КСФ регулює утворення функціонально активних нейтрофільних
гранулоцитів та їх надходження в кров з кісткового мозку.
Філстим®, що містить рекомбінантний Г-КСФ, помітно збільшує
кількість нейтрофільних гранулоцитів у периферичній крові вже протягом перш=
их
24 годин після введення і одночасно спричиняє деяке збільшення кількості
моноцитів.
Збільшення кількості нейтрофільних гранулоцитів та їхні функціональні
особливості залежать від дози.
Застосування препаратів філграстиму значно знижує частоту і тривалість
нейтропенії у хворих після хіміотерапії цитостатиками, мієлоаблативної тера=
пії
з наступною пересадкою кісткового мозку.
=
У хворих, які
одержували препарат, рідше виникає потреба в госпіталізації, вони перебуваю=
ть
менше часу в стаціонарі, потребують більш низьких доз антибіотиків порівнян=
о з
хворими, які одержували тільки цитотоксичну терапію.
=
Застосування
філграстиму (як первинне, так і після хіміотерапії) активує клітини-поперед=
ники
периферичної крові (КППК).
=
У дітей і до=
рослих з
важкою хронічною нейтропенією (важкою вродженою, періодичною і злоякісною
нейтропенією) препарат стабільно збільшує кількість нейтрофільних гранулоци=
тів
периферичної крові і зменшує частоту інфекційних ускладнень.
Після завершення лікування препаратом кількість нейтрофільних гранулоци=
тів
у периферичній крові знижується на 50 % протягом 1-2 днів і повертається до
нормального рівня протягом 1-7 днів.
Фармакокінетика.
Після підшкірного
введення препарату в рекомендованих дозах його концентрація в сироватці кро=
ві
перевищує 10 нг/мл протягом 8-16 годин; об’єм розподілу в крові станов=
ить
близько 150 мл/кг. Середнє значення періоду напіввиведення філграстиму із
сироватки крові становить близько 3,5 години, а швидкість кліренсу – близьк=
о 0,6
мл/хв на
Клінічні характеристики.
Показання.
-
Для скорочення тривалості і
зниження частоти виникнення нейтропенії, в тому числі такої, що супроводжує=
ться
фебрильною реакцією у хворих, які одержують хіміотерапію цитотоксичними
засобами, при немієлоїдних злоякісних захворюваннях.
-
Для скорочення тривалості
нейтропенії і її клінічних наслідків у хворих, які одержували мієлоаблативну
терапію з наступною трансплантацією кісткового мозку.
-
Для мобілізації аутологічних
клітин-попередників периферичної крові (КППК) після мієлосупресивної терапі=
ї,
для прискорення відновлення гемопоезу шляхом введення цих клітин після
мієлосупресії або мієлоаблації.
-
При тривалій терапії, що
спрямована на збільшення кількості нейтрофільних гранулоцитів, для зниження
частоти і для скорочення тривалості інфекційних ускладнень у дітей і доросл=
их з
тяжкою вродженою, періодичною або злоякісною нейтропенією (абсолютна кількі=
сть
нейтрофільних гранулоцитів <500 у 1 мм3) та з тяжкими або
рецидивуючими інфекціями в анамнезі.
Протипоказання. Підвищена чутливість до
філграстиму, колонієстимулюючих факторів, Escherichia <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;mso-ansi-l=
anguage:
EN-US'>coli або до будь-якого компонента препарату.
=
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. =
Не встановлена безпека та ефективність введення філграстиму в один день=
з
мієлосупресивними цитотоксичними хіміопрепаратами. Через чутливість мієлоїд=
них
клітин, які швидко діляться, до мієлосупресивної цитотоксичної хіміотерапії,
призначати філграстим в інтервалі 24 годин до і після введення цих препарат=
ів
не рекомендується. =
Можливе посилення нейтропенії при взаємодії з 5-фторурацилом. Можлива
взаємодія філграстиму з іншими гемопоетичними факторами росту та цитокінами=
не досліджувалась. =
Враховуючи, що літій стимулює вивільнення нейтрофілів, можливе посилення
дії препарату. =
Препарат несумісний з розчином натрію хлориду. =
Ефективність філграстиму при хіміотерапії з відстроче=
ною
мієлосупресією, наприклад, нітрозосечовиною, мітоміцином С або
мієлосупресивними дозами антиметаболітів, таких як 5-ФУ або цитозин-арабіно=
зин,
на даний час відповідним чином не підтверджена. Особливі застереженн=
я для
пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Лейкоцитоз:=
i> лейкоцитоз 100х109/л і більше рідко спостерігався під час
лікування філграстимом у дозах, які перевищували 0,3 млн МО (3 мкг)/кг на д=
обу.
Будь-яких побічних реакцій, що безпосередньо були б пов’язані з таким рівнем
лейкоцитозу, не описано. Проте з огляду на можливий ризик, пов’язаний з
лейкоцитозом, потрібно регулярно визначати кількість лейкоцитів. Якщо після
проходження очікуваного найнижчого рівня кількість лейкоцитів перевищить 50=
х109/л,
філграстим слід негайно відмінити. Якщо філграстим застосовувати для
мобілізації периферичних стовбурових клітин крові, препарат слід відмінити,=
якщо
кількість лейкоцитів перевищить 70х109/л. Ризик, пов’язаний із
високодозовою хіміотерапією. Особливу обережність
слід виявляти при лікуванні хворих, які отримують високодозову хіміотерапію,
оскільки покращення відповіді пухлини на таке лікування не спостерігалося, в
той час як підвищені дози хіміопрепаратів мають більш виражену токсичність,
включаючи
серцево-судинні, легеневі, неврологічні і дерматологічні прояви (див.
інструкції для застосування конкретних хіміопрепаратів). Монотерапія
філграстимом не запобігає тромбоцитопенії та анемії, що спричинені
мієлосупресивною хіміотерапією, однак дозволяє застосовувати хіміопрепарати=
в
більш високих дозах (відповідно до схеми), внаслідок чого хворий піддається
високому ризику розвитку тромбоцитопенії та анемії. Рекомендується регулярно
визначати кількість тромбоцитів і показник гематокриту. Особливу обережність
слід проявити при застосуванні однокомпонентних або комбінованих
хіміотерапевтичних схем, здатних спричинити тромбоцитопенію.Особливості застосування. =
Г-КСФ сприяє росту мієлоїдних клітин in vitro.
Аналогічний ефект in vitro може спостерігатися і у деяких немієлоїдних кліт=
инах.
Безпека та ефективність застосування філграстиму у хворих із мієлодиспласти=
чним
синдромом або хронічним мієлолейкозом не встановлені. Тому при цих
захворюваннях препарат не показаний. Особливу увагу слід звертати при прове=
денні
диференційного діагнозу між бластною трансформацією при хронічному мієлолей=
козі
і гострому мієлолейкозі.
Застосування КППК,
мобілізованих за допомогою препаратів філграстиму, зменшує вираженість і
тривалість тромбоцитопенії після мієлосупресивної або мієлоаблативної
хіміотерапії.
Рідко після введення
гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора повідомлялося про побічні реак=
ції
з боку легенів, зокрема про інтерстиціальну пневмонію. Пацієнти з легеневими
інфільтратами або пневмонією в нещодавньому анамнезі можуть мати підвищений
ризик ускладнень. Виникнення з боку легень симптомів, таких як кашель,
лихоманка і задишка, у поєднанні з ознаками рентгенологічних інфільтративних
змін легень, погіршенням функції легень і збільшенням кількості нейтрофілів
можуть бути попередніми ознаками респіраторного дистрес-синдрому дорослих. У
таких випадках препарат слід відмінити та призначити відповідне лікування. =
Існує обмежений досв=
ід
застосування препарату для пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки та=
/або
нирок.
Особливі застереження для пацієнтів, яким проводиться
мобілізація периферичних стовбурових клітин крові.
Мобілізація.
Проспективних рандом=
ізованих
досліджень з метою порівняння двох рекомендованих методів мобілізації
периферичних стовбурових клітин крові (тільки філграстим або в комбінації з
мієлосупресивною терапією) в одній і тій же популяції хворих не проводили.
Безпосереднє порівняння результатів різних досліджень утруднене внаслідок
індивідуальних відмінностей між пацієнтами, а також внаслідок відмінностей
лабораторних аналізів CD34+ клітин. Тому досить складно рекомендувати
оптимальний метод мобілізації. Метод мобілізації слід обирати залежно від
загальної мети лікування для конкр=
етного
пацієнта.
Попереднє лікування цитотоксичними засобами.
У хворих, яким у
минулому проводили інтенсивну мієлосупресивну терапію, і які після цього
отримували філграстим з метою мобілізації периферичних стовбурових клітин
крові, може не відбуватися достатнього збільшення периферичних стовбурових
клітин крові до рекомендованого мінімального рівня ≥2,0х106
CD34+ клітин/кг. Прискорення відновлення кількості тромбоцитів у цих пацієн=
тів
також може бути менш виражене, ніж у раніше нелікованих пацієнтів або у
пацієнтів, які отримували менш екстенсивне лікування.
Деякі цитостатики
особливо токсично впливають на клітини-попередники гемопоезу і можуть негат=
ивно
впливати на їхню мобілізацію. Застосування таких препаратів як мелфалан,
кармустин та карбоплатин протягом тривалого періоду до початку запланованої
мобілізації стовбурових клітин може зменшити ступінь її вираженості. Навпак=
и,
застосування мелфалану, кармустину або карбоплатину разом з філграстимом сп=
рияє
мобілізації стовбурових клітин крові. Якщо планується трансплантація
периферичних стовбурових клітин крові, рекомендується запланувати їх
мобілізацію на ранній стадії курсу лікування. У пацієнтів, які отримують та=
ке
лікування, особливу увагу слід звернути на кількість клітин-попередників,
мобілізованих до застосування високодозової хіміотерапії. Якщо результати
мобілізації, відповідно до вищенаведених критеріїв, недостатні, слід розгля=
нути
альтернативні види лікування, що не потребують заміщення клітин-попередникі=
в.
Оцінка кількості стовбурових клітин крові.
Оцінюючи кількість
стовбурових клітин крові, мобілізованих у хворих за допомогою філграстиму, =
слід
приділити особливу увагу методу кількісного визначення. Результати проточно=
го
цитометричного аналізу кількості CD34+ клітин залежать від конкретної
методології, і потрібно з обережністю ставитися до рекомендацій щодо їхньої=
кількості,
що базуються на дослідженнях, проведених в інших лабораторіях.
Існує складна, але
стабільна статистична залежність між кількістю введених в реінфузію CD34+ клітин і швидкістю
нормалізації кількості тромбоцитів після високодозової хіміотерапії.
Рекомендована мініма=
льна
кількість 2,0х106 CD34+ клітин/кг базується на опублікованих дан=
их
досвіду застосування і призводить до достатнього відновлення гематологічних
показників. Кількість, що перевищує це значення, очевидно супроводжується б=
ільш
швидкою нормалізацією; кількість менша за вказану – більш повільною
нормалізацією картини крові.
Особливі застереження у реципієнтів алогенних
периферичних стовбурових клітин крові, мобілізованих за допомогою філграсти=
му.
Були отримані
повідомлення про реакції «Трансплантат проти хазяїна» і летальні наслідки у
пацієнтів, які отримують Г-КСФ після алогенної трансплантації кісткового мо=
зку.
Трансформація в лейкоз або передлейкоз.
Особливу обережність
слід виявляти при диференційній діагностиці тяжкої хронічної нейтропенії з
іншими гематологічними захворюваннями, такими як апластична анемія,
мієлодисплазія і мієлолейкоз.
До початку лікування
слід зробити розгорнутий аналіз крові з визначенням лейкоцитарної формули і
кількості тромбоцитів, а також дослідити морфологічну картину кісткового мо=
зку
і каріотип.
У пацієнтів з вродже=
ною
нейтропенією при довготривалому лікуванні філграстимом спостерігалася
мієлодисплазія або лейкоз (12,1% протягом 5 років). Це спостереження було
відзначено тільки стосовно пацієнтів з вродженою нейтропенією. Мієлодисплаз=
ія і
лейкоз є звичайними ускладненнями даного захворювання, їх причинно-наслідко=
вий
зв’язок із застосуванням філграстиму не визначений. Приблизно у 12 % хворих=
з
початковою нормальною цитогенетикою при повторних дослідженнях виявлялись
аномалії, у тому числі один випадок моносомії 7. При розвитку лейкозу або
передлейкозу (збільшення кількості лейкобластів у периферичній крові)
філграстим слід відмінити. Досі ще не зрозуміло, чи сприяє тривале лікування
філграстимом хворих з порушеним цитогенезом розвитку цитогенетичних аномалі=
й,
мієлодисплазії або лейкозу. Рекомендується регулярно (приблизно кожні 12
місяців) проводити морфологічні та цитогенетичні дослідження кісткового моз=
ку.
Особливі застереження для пацієнтів з тяжкою хронічною
нейтропенією (ТХН).
Формула крові.
Потрібно ретельно
контролювати кількість тромбоцитів, особливо протягом перших декількох тижн=
ів
лікування філграстимом.
При розвитку
тромбоцитопенії (кількість тромбоцитів нижче 100х109/л) слід розглянути питання про тимчасову відміну
препарату або зменшення його дози. Потрібно спостерігати також і за іншими
змінами формули крові, які потребують ретельного контролю формули крові, у =
тому
числі з анемією і транзиторним збільшенням кількості мієлоїдних
клітин-попередників.
Цитогенетичні поруше=
ння,
лейкоз і остеопороз (9,1 %) були виявлені при довготривалому спостереженні
(більше 5 років) у пацієнтів з тяжкою хронічною нейтропенією. Невідомо, чи
вказана патологія пов’язана з лікуванням.
Інфекції, що призводять до мієлосупресії.
Нейтропенія може
розвиватися внаслідок інфільтрації кісткового мозку опортуністичними
інфекціями, такими як комплекс Mico=
bacterium
avium або пухлинного ураження кісткового мозку (лімфома). У хворих із
відомою інфільтрацією кісткового мозку інфекційними збудниками або з пухлин=
ними
ураженнями кісткового мозку терапію філграстимом для лікування нейтропенії =
слід
проводити одночасно з терапією вказаної патології. Механізм дії філграстиму=
при
лікуванні нейтропенії, зумовленої інфільтрацією кісткового мозку інфекційни=
ми
збудниками або пухлинним ураженням, не встановлений.
Особливі застереження для пацієнтів з ВІЛ-інфекцією.<= o:p>
Формула крові
Необхідно регулярно
визначати абсолютну кількість нейтрофілів, особливо протягом перших декільк=
ох
тижнів лікування препаратом. Деякі пацієнти дуже швидко і з суттєвим
збільшенням кількості нейтрофілів відповідають на початкові дози філграстим=
у.
При лікуванні препаратом необхідно щоденно протягом перших декількох днів
визначати абсолютне число нейтрофілів. Далі рекомендується визначати абсолю=
тну кількість
нейтрофілів щонайменше 2 рази на тиждень протягом перших 2 тижнів і після ц=
ього
1 раз на тиждень або через тиждень під час підтримуючої терапії. При провед=
енні
підтримуючої терапії філграстимом у дозі 300 мкг на добу за переривчастою
схемою можливі значні коливання кількості нейтрофілів. З урахуванням колива=
ння
значень абсолютного кількості нейтрофілів, для визначення дійсного найнижчо=
го
рівня абсолютної кількості нейтрофілів забір крові для визначення абсолютної
кількості нейтрофілів необхідно проводити безпосередньо перед призначенням
наступної дози препарату.
Хворим з остеопорозо=
м і
супутньою патологією кісток, які одержують беззупинне лікування філграстимом
протягом 6 місяців і більше, показане проведення контролю за щільністю
кісткової речовини.
Застосування у період
вагітності або годування груддю. Безпека застосування
філграстиму у період вагітності не встановлена. Невідомо, чи проникає філгр=
астим
у грудне молоко, тому застосовувати його у період годування груддю не
рекомендується.
=
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а=
бо
іншими механізмами. Не досліджувалася.
Спосіб застосування =
та
дози.
При мієлоаблативній
терапії з наступною трансплантацією кісткового мозку початкову дозу =
препарату філграс=
тим 1 млн МО (10 мкг) на
Перед внутрішньовенн=
им
введенням препарат розчинити у 20 мл 5 % розчину глюкози; першу дозу вводит=
и не
раніше ніж через 24 години після проведення цитотоксичної терапії або
пересадки кісткового мозку.
=
Філграстим вводять щодня, поки кількість нейтрофільних гранулоцитів не
досягне очікуваних мінімальних значень, а потім і норми. Тривалість лікуван=
ня
може становити до 14 днів залежно від типу доз і схеми цитотоксичної
хіміотерапії.
=
На тлі проведеної цитотоксичної хіміотерапії набуте збільшення кількості
нейтрофільних гранулоцитів спостерігається зазвичай через 1-2 дні після поч=
атку
лікування філграстимом. Не рекомендується відміняти препарат до досягнення
необхідного мінімального значення кількості нейтрофільних гранулоцитів.
=
Після моменту максимального зменшення кількості нейтрофільних гранулоци=
тів
добову дозу слід відкоригувати з урахуванням динаміки їхньої кількості: якщ=
о кількість
нейтрофільних гранулоцитів перевищує 1000 у 1 мм3 протягом 3 днів підряд, дозу препарату с=
лід
знижувати до 0,5 млн МО (5 мкг)/кг на добу; потім, якщо абсолютна кількість=
нейтрофільних
гранулоцитів перевищує 1000 у 1 мм3 також протягом 3 днів, препарат слід від=
мінити.
Якщо у процесі лікування абсолютна кількість нейтрофільних гранулоцитів
знижується <1000 в 1 мм3, дозу препарату потрібно підвищ=
ити
знову відповідно до приведеної схеми.
=
При тяжкій вродженій нейтропенії філграстим вводити у початковій дозі 1=
,2
млн МО (12 мкг)/кг на добу підшкірно або розподіляти добову дозу на
декілька введень.
=
При тяжкій хронічній або періодичній нейтропенії – по 0,5 млн МО (5 мкг=
)/кг
на добу підшкірно одноразово або розподіляючи на декілька введень.
=
Хворим з тяжкою хронічною нейтропенією філграстим слід вводити щодня пі=
дшкірно,
поки кількість нейтрофільних гранулоцитів не буде стабільно перевищувати 15=
00 у
1 мм3. Після досягнення терапевтичного ефекту слід визначати
ефективну мінімальну підтримуючу дозу. Для підтримки необхідної кількості
нейтрофільних гранулоцитів потрібне тривале щоденне введення препарату. Чер=
ез
1-2 тижні лікування початкову дозу можна подвоїти або наполовину зменшити
залежно від реакції хворого на терапію. У подальшому кожні 1-2 тижні м=
ожна
проводити індивідуальну корекцію дози для підтримки середньої кількості
нейтрофільних гранулоцитів у діапазоні 1500-10000 в 1 мм3. Для
хворих із важкими інфекціями можна застосовувати схему з більш швидким
підвищенням дози.
=
Розведені розчини препарату після приготування потрібно зберігати в
холодильнику при температурі 2-8 °С не більше 24 годин.
=
Діти. Застосовувати дітям віком від 2 років при терапії, що спрямована на збільшення кількості нейтрофільних гранулоцит=
ів,
для зниження частоти і для скорочення тривалості інфекційних ускладнень у д=
ітей
з тяжкою вродженою, періодичною або злоякісною нейтропенією (абсолютна
кількість нейтрофільних гранулоцитів <500 у 1 мм3) та з тяжки=
ми
або рецидивуючими інфекціями в анамнезі.
=
Передозування. Ефектів, пов’язаних із передозуванням філграстиму,
встановлено не було.
=
У пацієнтів з тяжкою хронічною нейтропенією при застосуванні філграстим=
у у
дозах, які перевищували 14,5 млн МО (145 мкг)/кг маси тіла на добу, симптоми
передозування не спостерігалися.
=
При передозуванні відміна філграстиму супроводжувалася зниженням кілько=
сті
нейтрофілів на 50 % протягом 1-2 днів і поверненням до норми протягом 1-7 д=
нів.
=
=
Побічні реакції=
.
П=
ацієнти
з тяжкою хронічною нейтропенією
Найчастішими клінічн=
ими
небажаними явищами були біль у кістках і загальний м’язовий біль. Частота цих побічних реакцій при застосуванні
філграстиму з часом зменшується. Також спостерігалася спленомегалія, яка за=
звичай
не прогресує, та тромбоцитопенія. Про головний біль і діарею повідомлялося
незабаром після початку терапії філграстимом, зазвичай у менш ніж 10 %
пацієнтів. Також повідомлялося про анемію і носову кровотечу з такою ж част=
отою
виникнення, але лише при довготривалому лікуванні. Повідомлялося про
транзиторне збільшення концентрації сечової кислоти, активності
лактатдегідрогенази і лужної фосфатази в сироватці крові без клінічних
симптомів, а також транзиторну помірну гіпоглікемію. Побічні реакції, можли=
во,
пов’язані з терапією філграстимом, зазвичай виникали у менш ніж 2 % пацієнт=
ів з
тяжкою хронічною нейтропенією: реакції у місці введення, головний біль,
гепатомегалія, артралгія, алопеція та шкірні висипання.
Протягом
тривалого застосування філграстиму у 2 % пацієнтів з тяжкою хронічною нейтр=
опенією
повідомлялося про шкірний васкуліт. Рідко повідомлялося про
протеїнурію/гематурію.
З=
боку
системи крові та лімфатичної системи: дуже часто: анемія, спленомегалія; часто: тромб=
оцитопенія;
нечасто: функції селезінки.
З=
боку обміну
речовин, метаболізму: =
дуже часто: гіпоглікемія, підвищення активності лужної фосфатази, підвищ=
ення
активності лактатдегідрогенази, =
гіперурикемія.
Н=
еврологічні
розлади: часто: головний біл=
ь.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та
середостіння: дуже часто: носова кровотеча.
З=
боку
шлунково-кишкового тракту:
часто: діарея.
З=
боку гепатобіліарної
системи: часто: геп=
атомегалія.
З=
боку
шкіри і підшкірної клітковини: =
часто:
алопеція, шкірний васкуліт, шкірне висипання, біль у місці ін’єкції, висипа=
ння.
З=
боку
скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: дуже часто: скелетно-м’язовий біль, артралгія; част=
о:
остеопороз.
З=
боку
нирок та сечовидільної системи:
нечасто: гематурія, протеїнурія.
П=
ацієнти
після хіміотерапії
У
клінічних дослідженнях найчастішими побічними реакціями, пов’язаними із
застосуванням у рекомендованих доз=
ах,
були слабкий, помірний або тяжкий скелетно-м’язовий біль. Скелетно-м’язовий
біль загалом контролюється звичайними аналгетиками. Менш частими побічними
реакціями були порушення сечовипускання, дизурія легкого і помірного ступен=
я.
Побічні
реакції, що спостерігалися у хворих, які отримували хіміотерапію з/без
ад’ювантої терапії філграстимом: нудота, блювання, алопеція, діарея, слабкі=
сть,
анорексія, мукозит, головний біль, кашель, висипання на шкірі, біль у грудн=
ій
клітці, генералізована слабкість, ангіна, запор і неуточнений біль.
Спостерігалося
підвищення активності лактатдегідрогенази, лужної фосфатази,
гаммаглутамілтрансферази, підвищення концентрації сечової кислоти в сироват=
ці
крові (зворотні, дозозалежні зміни, зазвичай легкі або помірні). Повідомлял=
ося
про транзиторну артеріальну гіпотензію, яка не потребувала медикаментозної
корекції.
Повідомлялося
про поодинокі випадки судинних розладів (венооклюзійна хвороба, порушення,
пов’язані зі зміною вмісту рідини в організмі) у пацієнтів після отримання
високодозової хіміотерапії з наступною аутологічною пересадкою кісткового
мозку. Причинно-наслідкового зв’язку із застосуванням філграстиму не
встановлено.
Зрідка
повідомлялося про симптоми, які свідчать про реакції алергічного типу, близ=
ько
половини з яких асоціювалося з введенням першої дози. В цілому такі симптоми
частіше спостерігалися після внутрішньовенного введення. У деяких випадках
поновлення лікування супроводжувалося рецидивом симптомів.
У
пацієнтів, які отримували філграстим, повідомлялося про алергічні реакції, у
тому числі анафілаксію, шкірні висипання, кропив’янку, ангіоневротичний наб=
ряк,
задишку і гіпотензію, які розвивалися на початку терапії або при подальшому
лікуванні філграстимом. В окремих випадках поновлення лікування
супроводжувалося рецидивом симптомів, що свідчить про наявність взаємозв’яз=
ку
між препаратом і побічною реакцією. При розвитку серйозних алергічних реакц=
ій
терапію філграстимом необхідно припинити.
Дуже
рідко повідомлялося про шкірний васкуліт у пацієнтів, які отримували
довготривале лікування. Є повідомлення про окремі випадки
протеїнурії/гематурії. Приблизно у 1/3 пацієнтів розвинулась загалом
субклінічна спленомегалія при довготривалій терапії. Повідомлялося про
поодинокі випадки синдрому Світа (гострий фебрильний дерматоз). На основі
наявних даних причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням філграстиму не
встановлений. Не можна виключити вірогідність розвитку синдрому Світа.
В
окремих випадках спостерігалося загострення ревматоїдного артриту.
Рідко
повідомлялося про побічні реакції з боку легенів, іноді летальні, у тому чи=
слі
інтерстиціальну пневмонію при застосуванні філграстиму після хіміотерапії,
зокрема при застосуванні схем, які містили блеоміцин, хоча причинно-наслідк=
овий
зв'язок з лікуванням не був встановлений (див. інструкцію для медичного
застосування блеоміцину).
Рідко
повідомлялося про виникнення побічних ефектів з боку легенів, таких як
інтерстиціальна пневмонія, набряк легенів, легеневі інфільтрати та фіброз
легень, деякі з них призвели до дихальної недостатності або респіраторного
дистрес-синдрому дорослих, який може мати летальний наслідок.
Дуже
рідко повідомлялося про псевдоподагру у пацієнтів із злоякісними пухлинами,=
які
отримували лікування філграстимом.
З=
боку
обміну речовин та харчування=
: дуже часто: підвищення актив=
ності
лужної фосфатази (50 %), підвищення активності лактатдегідрогенази (60 %), =
гіперурикемія (30 %), гіперглікемія.
Н=
еврологічні
розлади: часто: головний біл=
ь.
З=
боку судин:
поодинокі: судинні розлади,
капілярний синдром, синдром підвищеної проникності капілярів, оклюзія судин=
.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та
середостіння: часто: кашель, ангіна; поодинокі: легеневі інфільтрати; набряк легенів,
фіброз легенів, інтерстиціальна пневмонія, кровохаркання, колагенова хвороб=
а,
гіпоксія.
З=
боку
шлунково-кишкового тракту:
дуже часто: нудота, блювання; часто: закреп, анорексія, діарея, мукозит.
З=
боку гепатобіліарної
системи: дуже часто: підвищ=
ення
рівня гаммаглутамілтранспептидази (10 %).
З=
боку
шкіри і підшкірної клітковини:
часто: алопеція, висипання; нечасто: синдром Світа; поодинокі: =
i>шкірний
васкуліт.
З=
боку
скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: часто: біль у грудній клітці, с<=
span
style=3D'mso-bidi-font-style:italic'>келетно-м’язовий біль; поодинокі:
загострення ревматоїдного артриту, псевдо-подагра, подагра.
З=
боку
імунної системи: реакції
гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив’янку, анафілаксі=
ю,
задишку, гіпотонію.
З=
боку
нирок та сечовидільної системи:
поодинокі: порушення з боку лабораторних показників сечі (дизурія, аномальна
сеча).
З=
агальні
розлади та реакції у місці введення:
часто: слабкість, генералізована слабкість; нечасто: неуточнений біль;
поодинокі: алергічні реакції.
П=
ацієнти
з ВІЛ-інфекцією
У
клінічних дослідженнях єдиною побічною реакцією, яка була пов’язана із
застосуванням філграстиму, були болі в кістках і м’язах, які в основному бу=
ли
слабкі або помірні. Частота виникнення болю була подібною до такої у пацієн=
тів
з онкологічними захворюваннями.
Було
повідомлено, що спленомегалія пов’язана з терапією філграстимом у <3 %
пацієнтів. В усіх випадках спленомегалія була невеликого чи помірного ступе=
ня
при фізикальному обстеженні зі сприятливим клінічним перебігом. Не було
відзначено випадків гіперспленізму. Спленектомія не проводилась у жодному
випадку. Спленомегалія досить часто спостерігається у пацієнтів з
ВІЛ-інфекцією, а також різного ступеня вираженості зустрічається у більшості
пацієнтів зі СНІДом.
З=
боку
крові і лімфатичної системи:
часто: розлади функції селезінки.
З=
боку
скелетно-м’язової системи: дуже часто:
скелетно-м’=
язовий
біль, артралгія.
=
Побічні
реакції, зареєстровані у післяреєстраційному періоді
З=
боку
імунної системи: реакції
гіперчутливості, у тому числі анафілаксія, шкірне висипання, кропив’янка, набряк Кв=
інке,
тяжкі алергічні реакції, задишка.
Симптоми
можуть розвиватися на початку терапії або при наступному лікуванні
філграстимом. У деяких випадках відновлення лікування супроводжувалося
рецидивом симптомів, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв’язк=
у.
При
розвитку серйозних алергічних реакцій терапію філграстимом слід припинити. =
З=
боку
крові і лімфатичної системи=
: спленомегалія,
порушення функції селезінки, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, анемія, у пацієнт=
ів із
серповидноклітинною анемією описані поодинокі випадки с=
ерповидно-клітинної
кризи, в деяких випадках – з летальним наслідком. У рідкісних випадках
реєструвалися випадки розриву селезінки у здорових донорів і у пацієнтів з
онкологічними захворюваннями, які отримували філграстим.
Порушення метаболізму:
посилення апетиту, гіперглікемія, гіперурікемія.
З боку судин: гіпотонія, капілярн=
ий
синдром, синдром підвищеної проникності капілярів.
З боку дихальної системи: =
носова
кровотеча, кровохаркання, гострий респіраторний дистрессиндром, дихальна
недостатність, набряк легенів, колагенова хвороба, легенева інфільтрація,
легенева кровотеча, гіпоксія.
З боку гепатобіліарної системи:
гепатомегалія, збільшення АСТ крові.
З=
боку
скелетно-м’язової системи=
: загострення
ревматоїдного артриту, остеопороз, артралгія, дуже рідко реєструвалися явища
псевдоподагри у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які отримували
філграстим.
З=
боку
нирок: дизурія, аномальна
сеча, протеїнурія, гематурія.
З=
агальні
розлади: реакції у місці
введення.
З=
міни з
боку шкіри і підшкірної клітковини:
рідко повідомлялося про поодинокі випадки гострого
фебрильного дерматозу (синдром Світа) (з частотою ≥ 0,01 % і < 0,1=
%).
Повідомлялося про рідкісні випадки шкірного васкуліту (0,001 %) у паціє=
нтів
з онкологічними захворюваннями, які отримували філграстим.
Лабораторні показники:=
у
пацієнтів, які отримували філграстим після цитотоксичної хіміотерапії,
спостерігалося зворотне =
підвищення
рівня сечової кислоти, лужної фосфатази, лактатдегідрогенази без клінічних
проявів (зазвичай слабкі або помірні).
<= o:p>
Термін придатності. 2 роки.
<= o:p>
Упаковка.
По 1 мл (30 млн МО) (0,3 мг) або по 1,6&nbs=
p;мл
(48 млн МО) (0,48 мг) у флаконі. По 1 флакону у пачці з картону
По 1 мл (30 млн МО) (0,3 мг) або по 1,6 мл (48 млн МО) (0,48 мг) у попередньо наповненому шпри=
ці або
флаконі. По 1 попередньо наповненому шприцу =
або
флакону у блістері з плівки ПВХ. По 1 блістеру <=
/span>у пачці з картону=
.
К=
атегорія
відпуску. За рецептом.
=
Вир=
обник. ПрАТ «БІОФАРМА»,
Україна.
ТОВ «ФЗ «Біофарма»,
Україна.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця
провадження діяльності.
Україна, 03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 9.=
span>
Україна, 09100, Київська обл., м. Біла Церква,
вул. Київська, 37.