ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АФФИДА ФОРТЕ ДЛЯ ДІТЕЙ

(AFFIDAFORTE FOR CHILDREN)

Склад:=

діюча речовина: ібупрофен;

5 мл суспензії містять 200 мг ібупрофену;<= /o:p>

допоміжні речовини: гліцерол (E 422), ксантанова камедь (Е 415), цел= юлоза мікрокристалічна та натрію кармелоза, натрію кармелоза (Е 466), полісорбати= 80, динатрію едетат, цукралоза (Е 955), лимонна кислота, моногідрат (Е 330= ), натрію цитрат, безводний; натрію бензоат (Е 211), ароматизатор винограду (пропіленгліколь 84 % (E= 1520), ароматичні речовини), аромотизатор маскування смаку (вода, пропіленгліколь (E= 1520), ароматичні сполуки), симетикон, емульсія 30 %, натрію хлор= ид, вода очищена.

Лікарська форма. Суспензія оральна з виноградним смаком.

Основні фізико-хімічні властивос= ті: однорідна суспензія від майже білого до кремово-білого кольору з <= /span>ароматом винограду.

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти.

Код АТХ М01А Е01.

Фармакологі= чні властивості.

Фармакодинаміка.<= /i>

Ібупрофен – це нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ), похідне пропіонової кисло= ти, який продемонстрував свою ефективність шляхом пригнічення синтезу простагландині= в – медіаторів болю та запалення. Iбупрофен чинить анальгезуючу, жарознижувальну та протизапальну дії. Крім того, ібупрофен оборотно пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Клінічну ефективність ібупрофену було продемонстровано під час симптоматичного лікування від легкого до помірного болю, такого як зубний б= іль, головний біль, та симптоматичного лікування гарячки.

Анальгезуюча доза для д= ітей становить від 7 до 10 мг/кг маси при максимальному застосуванні 30 мг/кг/до= бу. АФФИДА ФОРТЕ ДЛЯ ДІТЕЙ містить ібупрофен, який продемонстрував у відкритому дослідженні початок жарознижувальної дії через 15 хвилин після його застосування і зниження температури у дітей протягом періоду до 8 годин.

Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен мо= же пригнічувати вплив низької дози аспірину (ацетилсаліцилової кислоти) на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні цих препаратів. В одному дослідженні, коли разову дозу ібупрофену 400 мг приймали в межах 8 годин до= або 30 хвилин після прийому аспірину негайного вивільнення (81 мг), спостерігалося зниження впливу ацетилсаліцилової кислоти на формування тромбоксану або агрегацію тромбоцитів. Хоча існує непевність відносно екстраполяції даних на клінічну картину, не можна виключити того, що систем= атичне довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену клінічно значущий ефект вважається малоймовірним.

Фармакокіне= тика.

Спеціальних досліджень фармакокінетики за участі дітей не проводили. Опубліковані дані підтверджують, що абсорбція, метаболі= зм та виведення ібупрофену у дітей відбуваються таким же чином, як у дорослих.=

Після перорального застосування ібупрофен частк= ово абсорбується у шлунку, після чого повністю – в тонкому кишечнику. Після метаболізму в печінці (гідроксилювання, карбоксилювання, кон’югація) фармакологічно неактивні метаболіти виводяться повністю, переважно нирками = (90 %), а також із жовчю. Час напіввиведення у здорових добровольців, а також у пацієнтів із захворюваннями нирок або печінки – від 1,8 до 3,5 години. Зв’язування з білками плазми крові становить близько 99 %.

Ниркова недостатність.

Оскільки ібупрофен та його метаболіти виводяться переважно нирками, у пацієнтів з різними ступенями ниркової недостатності фармакокінетика препарату може змінюватися. У пацієнтів з порушенням функції нирок спостерігалися нижчий ступінь зв’язування з білками плазми крові, підвищені рівні у плазмі крові загального ібупрофену та незв’язаного (S)-ібупрофену, більші значення AUC для (S)-ібупрофену та підвищені співвідношення енантіометричної AUC (S/R) порівняно з контрольною групою здорових добровольців. У пацієнтів із термінальною стадією захворювання нирок, які перебувають на діалізі, середнє значення фракції ібупрофену становило близько 3 % порівняно з 1 % у здорових добровольців. Тяжке порушення функції нирок може призвести до накопичення метаболітів ібупрофену. Значущість цього ефекту невідома. Метаболіти можуть бути видалені шляхом гемодіалізу.

Порушення функції печінки.

Алкогольна хвороба печінки з порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня не призвела до істотної зміни фармакокінетичних параметрів. Захворювання печінки можуть змінити кінетику розподілу ібупрофену. У пацієнтів, хворих на цироз, з помірним ступенем порушення функції печінки (6–10 за класифікацією Чайлда–П’ю) спостерігалося збільшення періоду напіввиведення в середньому в 2 рази, а співвідношення енантіометри= чної AUC (S/R) було значно нижчим порів= няно зі здоровими добровольцями з контрольної групи, що свідчить про погіршення метаболічної інверсії (R)-ібупрофену в активний (S)-енантіомер.<= /span>

Клінічні характеристики.

Показання.<= o:p>

Симптоматичне лікування гарячки та болю різного походження у дітей віком від 6 місяців до 12 років з масою тіла не менше 7 = кг (включаючи гарячку після імунізації, при гострих респіраторних вірусних інфекціях, грипі, біль при прорізуванні зубів, біль після видалення зуба, зубний біль, головний біль, біль у горлі, біль при розтягненні зв’язок та і= нші види болю, у тому числі запального генезу).

Протипоказа= ння.

• Підвищена чутливість до ібупрофену або до будь-якого з компонентів препарату.

• Наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості (таких як бронхоспазм, астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка) після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інших НПЗЗ.

• Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки/кровотеча в активній формі або реци= диви в анамнезі (два або більше виражених епізоди підтвердженої виразкової хворо= би чи кровотечі).

• Наявність в анамнезі шлунково-кишкової кровотечі або перфорації, пов’язаної із застосуванням НПЗЗ.

• Запальне захворювання кишечнику в активній формі.

• Цереброваск= улярні або інші кровотечі.

• Геморагічний діатез або інші порушення згортання крові.

• Тяжка серце= ва недостатність (клас ІV за <= span lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:EN-US;mso-farea= st-language: UK'>NYHA), тяжка печінкова недостатність або тяжка ниркова недостатність.<= /o:p>

• Спадкова непереносимість фруктози.

• Останній триместр= вагі= тності.

• Тяжка форма зневоднення (внаслідок блювання, діареї або недостатнього вживання рідини).=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ібупрофен, як і інші НПЗЗ, не слід застосовуват= и в комбінації з:<= /span>

- ацетилсаліциловою кислотою (аспірином), оскільки це може збільшити р= изик виникнення побічних реакцій, крім випадків, коли аспірин (доза не вище 75 м= г на добу) призначав лікар. Дані експериментальних досліджень свідчать про те, що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати антиагрегантну дію низьких доз аспірину. Проте обмеженість цих даних та непевність відносно екстраполяції даних ex vivo на клінічну картину не дає підстав зробити чіткі висновки щодо систематичного застосування ібупрофену. Отже, при несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними;

- іншими НП= ЗЗ, у тому числі з селективними інгібіторами циклооксигенази-2<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk36046735'>, оскільки це може підвищити ризик побічних ефектів.<= /span>

З обережністю слід застосовув= ати ібупрофен (як і інші НПЗЗ) в комбінації з такими препаратами<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk36046735'>:

антикоагуля= нти: НПЗЗ можуть= посилити ефект антикоагулянтів, таких як варфарин;

антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ, бета-блокатори та антагоністи ангіотензину II): НПЗЗ можуть знижувати ефект ц= их препаратів. У деяких пацієнтів із порушенням функції нирок (наприклад, паці= єнти зі зневодненням або пацієнти літнього віку з порушенням функції нирок) супу= тнє застосування інгібіторів АПФ, бета-блокаторів або антагоністів ангіотензину= ІІ та інгібіторів циклооксигенази може призвести до подальшого порушення функ= ції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборот= ною. Тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід вживати достатню кількість рідини, а також сл= ід контролювати функцію нирок після початку супутньої терапії та періодично надалі;

кортикостероїди: <= /span>підвищений ризик утворення виразок та кровотеч у шлунково-кишковому тракті;=

антитромбоц= итарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі;

серцеві глікозиди, наприклад дигоксин: НПЗЗ можуть посилювати порушення серцевої функції, знижува= ти функцію клубочкової фільтрації нирок та= підвищувати рівень глікозидів= у плазмі крові. НПЗЗ можуть підвищувати рівні дигоксину у плазмі крові, а отж= е, підвищувати ризик токсичності дигоксину; при правильному застосуванні (максимум протягом 3 днів) контроль рівня дигоксину в сироватці крові зазвичай не потрібен.<= /p>
пентоксифелін: у пацієнтів, які отримують терапію ібупрофеном у комбінації з пентоксифеліном, може бути підвищений ри= зик геморагії, тому слід контролювати час кровотечі;
літій: НПЗЗ можуть підвищувати рівень літію у плазмі крові, можливо, внаслідок зниження нирков= ого кліренсу. Слід уникати одночасного застосування цих лікарських засобів, якщо рівень літію не контролюється. Слід розглянути доцільність зниження дози лі= тію; при правильному застосуванні (максимум протягом 3 днів) контроль рівня літію в сироватці крові зазвичай = не потрібен;

метотрексат= у дозі від 15 мг/тиждень: застосування НПЗЗ протягом 24 годин до або після застосування метотрекса= ту може призвести до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові (імов= ірно, нирковий кліренс метотрексату може бути знижений через вплив НПЗЗ) та подальшого збільшення його токсичного ефекту. Тому слід уникати застосування ібупрофену пацієнтам, які отримують високі дози метотрексату<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk36046735'>;

метотрексат у дозі нижче 15 мг/тиждень: ібупрофен підвищує рівні метотрексату. При застосуванні ібупрофену у комбінації з низькими дозами метотрексату слід ретельно стежити за картиною крові пацієнта, особливо протягом перших тижнів супутнього застосування. Необхідно посилити контроль при погіршенні функції нирок, навіть мінімально= му, та у пацієнтів літнього віку, а також контролювати функцію нирок для попере= дження можливого зниження кліренсу метотрексату;

циклоспорин та такролімус: можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ через зниження ниркового синтезу простагландину. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів із НПЗЗ слід ретельно контролювати функцію нирок;=

міфепристон= : НПЗЗ не слід застосовувати раніше = ніж через 8–12 діб після застосування міфепристону, оскільки вони можуть зменшити ефективність останнього;

препарати групи сульфонілсечовини: = спостерігалася взаємодія НПЗЗ з гіпоглікемічними засо= бами (препаратами сульфонілсечовини). НПЗЗ м= ожуть посилювати гіпоглікемічний ефект препаратів сульфонілсечовини шляхом витісн= ення їх зі зв’язку з протеїнами плазми; рекомендується контролювати рівень глюкози в крові при одночасному застосуванні препаратів сульфонілсечовини з ібупрофеном;=

пробенецид і сульфінпіразон: можливе підвищення концентрації ібупрофену у плазмі к= рові та затримка виведення ібупрофену= ; що може бути зумовлено інгібіторним механізмом на ділянці, де відбувається нир= кова тубулярна секреція та глюкуронідація; отже, може бути потрібна корекція дози ібупрофену;

баклофен: інсує ризик розвитку токсичності баклофену після початку застосування ібупрофену;

ритонавір: можливе збільшення плазмових концентрацій НПЗЗ;<= /o:p>

аміноглікозиди: НПЗЗ можуть знижувати виведення аміноглікозидів;

каптоприл: експеримент= альні дослідження показали, що ібупрофен пригнічує ефект каптоприлу щодо виведення натрію;

вориконазол і флуконазол (інгібітори CYP2C9): одночасне застосування ібупрофену з інгібіторами CYP2C= 9 може підвищувати вплив ібупрофену (субстрат = CYP2C= 9). У дослідженні із застосуванням вориконазолу та флуконазолу (інгібітори CYP2C= 9) було продемонстровано збільшення впливу S(+)-ібупрофену приблизно на 80–100 = %. При одночасному застосуванні ібупрофену з сильними інгібіторами CYP2C= 9 рекомендується зниження доз ібупрофену, особливо ко= ли високі дози ібупрофену застосовувати разом з вориконазолом або флуконазолом= ;

холестирамін: ібупрофен = та холестирамін слід приймати з інтервалом у декілька годин через сповільнення= та зниження (25 %) всмоктування ібупрофену при їх одночасному застосуванні;

зидовудин: = пі= двищений ризик гематологічної токсичності при сумісному застосуванні зидовудину та Н= ПЗЗ. Існують дока= зи підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнт= ів з гемофілією у разі супутнього лікування зидовудином та ібупрофеном;

трав’яні екстракти: при сумісному застосуванні з НПЗЗ гінгко білоба може потенціювати ризик кровотечі;

хінолонові антибіотики: <= /span>дані, отримані в дослідженнях= на тваринах, показують, що НПЗЗ можуть збільшувати ризик судом, пов’язаних із застосуванням хінолонових антибіотиків. Пацієнти, які приймають НПЗЗ та хінолони, можуть мати підвищений ризик розвитку судом;

гідантоїни та сульфаміди: можливе підвищення токсичного ефе= кту цих лікарських засобів. Рівні фенітоїну у плазмі крові можуть підвищитися п= ри одночасному лікуванні ібупрофеном; при правильному застосуванні (максимум протягом 3 днів) контроль рівня фенітоїн= у в сироватці крові зазвичай не потрібен;

тіазиди, тіазидні речовини, п= етльові діуретики та калійзберігаючі діуретики: НПЗЗ можуть протидіяти діуретичному ефекту цих лікарських засобів. Одночасне застосування НПЗЗ та діуретика може підвищити ризик нефротоксичності, спричиненої НПЗЗ (наприкла= д, у пацієнтів зі зневодненням або у пацієнтів літнього віку з порушеною функцією нирок), внаслідок погіршення ниркового кровотоку. Тому таку комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам сл= ід вживати достатню кількість рідини, а також слід контролювати функцію нирок після початку супутньої терапії та періодично надалі. Як і у разі застосува= ння інших НПЗЗ, супутня терапія калійзберігаючими діуретиками може асоціюватися= з підвищеним рівнем калію, отже, слід контролювати рівень калію у плазмі кров= і.

Застосування ібупрофену під час їди сповільнює всмоктування, хоча це не впливає на ступі= нь всмоктування (див. розділ «Фармакокінетика»).

Особливості застосування.

Побічні ефе= кти терапії ібупрофеном можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефекти= вної дози, потрібної для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу= .

Пацієнти літнього віку мають підвищену частоту побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, які можуть бути летальними. У пацієнтів літнього віку існує підвищений ризик наслідків побічних реакцій.

Не рекомендується тривале застосування НПЗЗ пацієнтам літнього віку. У разі тривалої терапії слід регулярно стежити за станом пацієнтів.

Слід дотримуватися обережності пацієнтам із так= ими станами:

-&nb= sp;         системний червоний вовчак, а також змішане захворювання сполучної тканини – через підвищений ризик асептичного менінгіту;

-&nb= sp;         вроджене порушення метаболізму порфірину, наприклад гостра суміжна порфірія;

-&nb= sp;         розлади з боку шлунково-кишко= вого тракту та хронічне запальне захворювання кишечнику (виразковий коліт, хворо= ба Крона);

-&nb= sp;         наявність в анамнезі артеріал= ьної гіпертензії та/або серцева недостатність, оскільки існують повідомлення про затримку рідини та набряк, пов’язані з терапією НПЗЗ;

-&nb= sp;         ниркова недостатність = – через можливість погіршення функції нирок;

-&nb= sp;         порушення функції печінки;

-&nb= sp;         безпосередньо після обширних хірургічних втручань;

-&nb= sp;         сінна гарячка, носові поліпи = або хронічні обструктивні захворювання дихальних шляхів – у зв’язку з підвищеним ризиком виникнення алергічних реакцій, до яких належать напади а= стми (так звана аналгетична астма), набряк Квінке або кропив’янка;

-&nb= sp;         наявність в анамнезі алергічн= их реакцій на інші речовини – через підвищений ризик виникн= ення реакцій гіперчутливості на ібупрофен.

<= /p>

Вплив на органи дихання.

У пацієнтів з бронхіальною астмою чи алергічними захворюваннями або з такими захворюваннями в анамнезі може виникнути бронхоспазм.<= /p>

Інші НПЗЗ.

Слід уникати одночасного застосування ібупрофен= у з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, оскільки це підвищує ризик розвитку побічних реакцій.

Як і інші НПЗЗ, ібупрофен може спричинити алерг= ічні реакції, такі як анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть якщо лікарськ= ий засіб застосовується вперше.

Системний черво= ний вовчак і змішане захворювання сполучної тканини.

З обережністю слід застосовувати ібупрофен при систем= ному червоному вовчаку та при змішаному захворюванні сполучної тканини через підвищений ризик асептичного менінгіту.

Вплив на серцево-судинну та ц= ереброваскулярну систему.

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі слід з обережністю розпочинати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки= при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомляли про випадки затримки рід= ини, розвитку артеріальної гіпертензії та набряків.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400= мг на добу) та при довготривалому лікуванні, може бути пов'язане з невеликим підвищенням ризику розвитку артеріальних тромботичних ускладнень (таких як інфаркт міокарда або інсульт). У цілому епідеміологічні дослідження не показують, що низькі дози ібупрофену (наприклад ≤1200 мг на добу) асоціюються з підвищеним ризиком розвитку інфаркту міокарда.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІІ–ІІІ за класифікацію NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід приймати ібупрофен тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Необхідно уникати високих доз (2400 мг на добу).

Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних ускладнень (таких як артеріал= ьна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо необх= ідні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу).

Повідомляло= ся про випадки синдрому Коуніса у пацієнтів, які отримували ібупрофен. Синдром Коуніса визначено як серцево-судинні симптоми, вторинні стосовно алергічної реакції або реакції гіперчутливості, що пов’язані зі звуженням коронарних артерій і потенційно призводять до інфаркту міокарда.

Вплив на нирки та печінку.

Слід дотримуватися обережності пацієнтам із нирковою недостатністю у зв’язку з можливістю погіршення функції нирок. Ібупрофен слід застосовувати= з обережністю пацієнтам із захворюванням нирок або печінки та особливо під час супутньої терапії діуретиками, оскільки пригнічення простагландинів може призвести до затримки рідини та подальшого погіршення функції нирок. Таким пацієнтам слід застосовувати найнижчу можливу дозу ібупрофе= ну та регулярно контролювати функцію нирок. У разі зневоднення слід забезпечити достатнє вживання рідини. Існує ризик ниркової недостатності у дітей та підлітків зі зневодненням.

Загалом звичне застосування анальгетиків, особливо комбінацій різних знеболювальних засобів, може призвести до тривалого ураження нирок із ризик= ом ниркової недостатності (анальгетична нефропатія). Найвищий ризик цієї реакц= ії у пацієнтів літнього віку, пацієнтів із нирковою недостатністю, серцевою недостатністю та печінковою недостатністю, а також у тих, хто отримує терап= ію діуретиками або інгібіторами АПФ. Після припинення терапії НПЗЗ зазвичай функція нирок повертається до стану, що спостерігався до лікування.

Можливе порушення функції печінки. Як і інші НПЗЗ, ібупрофен може спричиняти тимчасове збільш= ення певних показників функції печінки, а також суттєве збільшення рівнів АСТ та АЛТ. У разі суттєвого підвищення цих показників лікування слід припинити.

Вплив на шлунково-кишковий тракт.=

НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам= із захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвор= оба Крона), оскільки їхній стан може загостритися. Таким пацієнтам слід звернут= ися за консультацією до лікаря.

Існують повідомлення про випадки шлунково-кишко= вої кровотечі, перфорації, виразки, потенційно летальні, які виникали на будь-я= кому етапі лікування НПЗЗ незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації або виразки підвищується = при збільшенні доз НПЗЗ, наявності <= /span>у пацієнтів виразкової хвороби в анамнезі, особливо ускладненої кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Цим пацієнтам слід розпочинати лікування з найнижчих доз. Таким пацієнтам, а також пацієнтам, яким потрібне супутнє застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що можуть підвищити ризик з боку шлунково-кишкового тракту, рекомендується комбінована терапія захисними препаратами (наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).

Пацієнтам з наявністю шлунково-кишкової токсичності в анамнезі, особливо особам літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичайні симптоми з б= оку шлунково-кишкового тракту (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), зокрем= а на початку лікування.

Слід дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів, які одночасно застосовують препарати, що можуть підвищити ризик утворення виразок або кровотечі, зокрема пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або антитромбоцитарні засоби (наприклад ацетилсаліцилова кислота). =

У разі шлунково-кишкової кровотечі = або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування слід негайно припин= ити.

Порушення фертильності у жінок.

Існують обмежені дані, що інгібітори синтезу циклооксигенази/простагландину можуть погіршувати фертильність у жінок, впливаючи на овуляцію. Це є оборотним яви= щем при припиненні терапії.

Тяжкі шкірні реакції (ТШПР).

Дуже рідко повідомляли про тяжкі форми шкірних побічних реакцій (ТШПР), включаючи ексфоліативний дерматит, мультиформну еритему, синдром Стівенса-Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (ТЕН), індуковану лікарськими засобами еозинофілію з системними симптомами (DRESS–синдром) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), які можуть станов= ити загрозу для життя або призвести до летального наслідку, були зареєстровані при застосуванні ібупрофену (див. = розділ «Побічні реакції»). Більшість таких реакцій виникали впродовж першого місяця. При появі ознак та симптомів, що вказують на ці реакції, ібупрофен слід негайно відмінити та розглянути можливість альтернативного лікування (у разі необхідності). =

У виняткових випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин. На даний час не можна виключати впливу НПЗЗ на погіршення цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофен= у у разі вітряної віспи.

Мас= кування симптомів основних інфекцій.

Ібупро= фен може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затрим= ки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання.= Це спостерігалося при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. У разі застосування лікарського засобу при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.

Дуже рідко спостерігаються тяжкі реакції гострої гіперчутливості (наприклад анафілактичний шок). При перших ознаках реакції гіперчутливості після застосування ібупрофену терапію слід припинити та негайно звернутися до лікаря.

Ібупрофен може тимчасово пригнічува= ти агрегацію тромбоцитів. Тому рекомендується ретельно стежити за станом паціє= нтів з порушеннями згортання крові.

При тривалому застосуванні ібупрофе= ну необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки, функцію нирок, а = також гематологічну функцію/картину крові.

Тривале застосування будь-яких знеболювальних засобів для лікування головного болю може погіршити цей стан. У таких випадках слід звернутися до лікаря та припинити лікування. Слід розглянути імовірність виникнення голов= ного болю внаслідок зловживання лікарським засобом у пацієнтів, які страждають на частий або щоденний головний біль, незважаючи на регулярне застосування лікарських засобів проти головного болю.

При сумісному вживанні алкоголю та застосуванні НПЗЗ можуть посилитися небажані реакції, пов’язані з діючою речовиною, особливо ті, що стосуються шлунково-кишкового тракту або централ= ьної нервової системи.

= НПЗЗ можуть маскувати симптоми інфекції та гарячки.

Цей лікарський засіб містить 10 мг натрію бензо= ату (Е 211) у 5 мл суспензії.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на до= зу 5 мл, тобто практично вільний від натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються натрій-контрольованої дієти. Особливо важливо, щоб пацієнти або їхні батьки були проінформовані лікарями, що препарат містить невелику кількість натрію, якщо мова йде про лікарський засіб, який застосовують дітям або пацієнтам, які дотримуються <= /span>натрій-конт= рольованої дієти.

У разі застосування дорослим необхідно звернутися до лікаря, перш ніж приймати цей лікарський засіб, у наступних випадках: пацієнтка є вагітною, = пацієнтка намагається завагітніти, пацієнтка є людиною літнього віку, пацієнтка курит= ь.

Вплив на результати лабораторних досліджень:

- час кровотечі може збільшуватися до одного дня після припинення лікування;

- концентрація глюкози крові може знижуватися;

- кліренс креатиніну може знижуватися;

- гематокрит або гемоглобін може знижуватися;

- концентрація азоту сечовини крові та концентрації креатиніну та калію в сироватці крові можуть збільшуватися;

показники функції печінки: збільшення рівнів трансамінази.

&nb= sp;

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

Препарат застосовувати= дітям віком до 12 років. <= /o:p>

Вагітність.=

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранн= ій стадії вагітності. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшувався з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Ризик зрос= тає зі збільшенням дози та тривалості лікування.

Ібупрофен не слід приймати у перші два триместри вагітності, якщо тільки, на думку лікар= я, потенційна користь для пацієнтки не перевищує потенційний ризик для плода. = Якщо ібупрофен застосовує жінка, яка намагається завагітніти, або протягом І та = ІІ триместрів вагітності, слід використовувати найменшу можливу дозу протягом найкоротшого періоду часу.

Починаючи з 20-го тижня вагітності застосування ібупрофену може спричинити олігогідрамн= іоз внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування. = Тому протягом першого та другого триместру вагітності вагітності лікарський засіб = АФФИДА ФОРТЕ ДЛЯ ДІТЕЙ не слід призначати, якщо в цьому немає потреби. Якщо препрат застосовується жінкою, яка намагається завагітніти, або протягом першого і другого триместру вагітност= і, доза повинна бути повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – яко= мога коротшою. Допологовий моніторинг олігогідрамніозу та звуження артеріальної протоки слід розглянути після впливу ібупрофену протягом декіл= ькох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу= АФФИДА ФОРТЕ ДЛЯ ДІТЕЙ слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніоз або звуження артеріальної протоки.

Протягом третього триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть спричинити ризики:=

Ризики для плода:

– серцево-легенева токсичність (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія)= ;

– ниркова дисфункція (див. вище)= ;

Ризики для матері наприкінці вагітності та для новонародженого:

– можливе подовження часу кровот= ечі, антиагрегаційний ефект, який може виникати навіть при дуже низьких дозах;

– пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки чи подовження пологів.

Препарат протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності (див. Розділ «Протипоказання»).

Годування груддю.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>

Ібупрофен та його метаболіти проникають у грудне молоко у низьких концентраціях. На даний час невідомо про негативний вплив на немовля, тому при короткотривалому лікуван= ні болю та гарячки рекомендованими дозами зазвичай не потрібно припиняти годування груддю.

Фертильність.

Існують деякі свідчення, що л= ікарські засоби, що пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть поруши= ти жіночу фертильність, впливаючи на овуляцію. Цей ефек= т є оборотним при відміні лікування.=

Застосування ібупрофену не рекомендується жінка= м, які намагаються завагітніти. Стосовно жінок, які мають труднощі із зачаттям= або які проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну цього лікарського засобу.

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтам, у яких спостерігається запаморочення, вертиго, порушення зору або інші розлади з боку центральної нервової системи при застосуванні ібупрофену, слід уникати керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами під час терапії цим лікарським засобом.

При застосуванні разової дози ібупрофену або застосуванні препарату протягом короткого періоду часу особливі запобіжні заходи не потрібні.

&nb= sp;

Спосіб застосування та дози.

Найменшу ефективну дозу слід застосовувати протягом найменшого часу, необхідного для полегшення симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).

Побічні ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози, необхідної для контролю симптомів, протягом найкоротшого періоду часу.

Для перорального застосування. Препарат можна застосовувати розведеним водою або без розведення. Рекомендована добова доза препарату становить 20–30 мг на 1= кг маси тіла, розділена на рівні дози, інтервали між прийомами становить 6–8 годин.

Для забезпечення точного дозування використовувати шприц-дозатор, що міститься в упаковці.

Маса тіла та вік дитини	Разова доза та спосіб дозування	Максимальна добова доза протягом 24 годин
7-<= /span>9<= /span> кг= <= /o:p> (6-11 місяців)	1 х 50 мг (1,25 мл, разове використання шприца-дозатора)	3–4 рази
10= -15 кг (1-3 роки)	1 х 100 мг (2,5 мл, разове використання шприца-дозатора)	3 рази
16= -19 кг (4-5 років)<= /span>	1 х 150 мг (3,75 мл, разове використання шприца-дозатора)	3 рази
20= -29 кг (6-9 років)<= /span>	1 х 200 м= г (5 мл, разове використання шприца-дозатора)	3 рази
30= -40 кг (10-12 років)=	1 х 300 мг (7,5 мл, подвійне використання шприца-дозатора 1 х 2,5 м= л, та 1 х 5 мл)	3 рази

Не слід перевищувати рекомендовану дозу. Тільки для короткотривалого застосування. Перед застосуванням збовтати.

Якщо у дити= ни симптоми зберігаються більше 3 днів від початку лікування або погіршуються, слід звернутися до лікаря.

Пацієнтам із чутливим шлунком препарат слід застосовувати під час їди.

Особливі категорії пацієнтів<= o:p>

НПЗЗ слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушенням функції нирок, оскільки ібупрофен виводиться переважно нирками. Більш низькі дози слід застосовувати пацієнтам із легкою та помірною нирковою недостатністю.

Ібупрофен не слід застосовувати пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Хоча не спо= стерігалося відмінностей фармакокінетичного профілю ібупрофену у пацієнтів із печінковою недостатністю, НПЗЗ слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Паціє= нтам із легкою та помірною печінковою недостатністю слід розпочинати лікування з низьких доз і ретельно контролювати. Ібупрофен не слід застосовувати пацієн= там із тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).<= /span>

Пацієнтам с= лід проконсультуватися з лікарем, якщо симптоми зберігаються або погіршуються п= ід час лікування.

У разі застосування дози, що перевищує рекомендовану, слід негайно звернутися до лікаря.

<= /p>

Діти.

Препарат застосовувати дітям віком від 6 місяців, ма= са тіла яких не менше = 7 кг, до 12 років.

&nb= sp;

Передозування.

У дитячому = віці симптоми передозування можуть виникати при прийомі дози ібупрофену, що перевищує 400 мг/кг. У дорослих реакції на дозу є менш вираженими. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5–3 години.

Симптоми.

У більшості пацієнтів застосування клінічно значущої кількості НПЗЗ спричиняло лише нуд= оту, блювання, біль в епігастральній ділянці або рідше – діарею. Також можливі ш= ум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отрує= нні можливі токсичні ураження центральної нервової системи у вигляді ністагм, затумане= ння зору, вертиго, запаморочення, сонливості, інколи – збудженого стану та дезорієнтації, = втрати свідомості або коми. = Інколи у пацієнтів розвиваються судоми. При тяжк= ому отруєнні може виникати гіперкаліємія, метаболічний ацидоз, гіпотермі= я та збільшення протромбінового часу/МНВ (імовірно, через взаємодію з факторами згортання крові, що циркулюють у кров’яному руслі). Може виникнути гостра ниркова недостатність, пошкодження печінки, гіпотензія, пригнічення дихальн= ої функції та ціаноз. У хворих на бронхіальну астму можливе загострення перебі= гу астми. Можливі ністагм, порушення чіткості зору та втрата свідомості. =

Лікування.<= /span>

Специфічного антидоту не існує.

Лікування симптоматичне і підтримуюче, включаючи забезпечення прохідності дихальних шляхів і моніторинг серцевої функції та основних показників життєдіяльності= до нормалізації стану пацієнта. Розглянути необхідність перорального застосува= ння активованого вугілля або промивання шлунка, якщо пройшло не більше 1 години після застосування пацієнтом потенційно токсичної дози препарату. Якщо ібупрофен уже всмоктався, можна застосовувати лужні речовини, що сприяють виведенню кислотного ібупрофену з сечею. При частих або тривалих судомах лікування слід проводити внутрішньовенним введенням діазепаму або лоразепам= у. У разі бронхіальної астми слід застосовувати бронходилататори. Слід звернутис= я до лікаря за медичною допомогою.

&nb= sp;

Побічні реакції.

Перелік нижчезазначених побічних реакцій включає всі небажані реакції, про які стало відомо при лікуванні ібупрофеном, включаючи ті, що спостерігалися при застосуванні високих доз, при довготривалій терапії пацієнтів з ревматизмом. Зазначена частота, що виходить за межі дуже рідких повідомлень, стосується короткотривалого застосування (максимум 1200 мг ібупрофену на добу) перорал= ьних лікарських форм.

Побічні реакції, що виникали при застосуванні ібупрофену, наводяться нижче за система= ми органів та частотою їх прояву. Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), неча= сто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000) та частота невідома (не підлягає оцінці з огляду на наявні дані). У межах кожної групи частоти побічні реакції наводяться у пор= ядку зниження ступеня тяжкості.

Найчастіше спостерігалися побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту. Здебільшого побічні реакції є залежними від дози, зокрема ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі залежить від дози та тривалості лікування. Можуть виникнути шлунково-кишкові виразки, перфорація= або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальні, особливо у пацієнтів літнього в= іку. Повідомляли про нудоту, блювання, діарею, здуття живота, запор, диспепсію, = біль у животі, мелену, криваве блювання, виразковий стоматит, загострення коліту= та хвороби Крона після застосування ібупрофену. Рідше спостерігався гастрит.

Повідомляли= про набряк, артеріальну гіпертензію, серцеву недостатність, що асоціювалися з лікуванням НПЗЗ.

Дані клінічних досліджень свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі по 2400 мг на добу та при довготривалому лікуванні може бути пов’язаним із дещо підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).

Є описи випадків загострення запалень, пов’язаних з інфекцією, наприклад розвиток некротизуючого фасциту, що у часі збігалися із застосуванням НПЗЗ. Це, можл= иво, пов’язано з механізмом дії НПЗЗ.

При виникне= нні або погіршенні ознак інфекції під час застосування ібупрофену пацієнту рекомендується негайно звернутися до лікаря. Необхідно з’ясувати наявність показань для терапії антимікробними засобами/антибіотиками.

При довготривалій терапії необхідно регулярно проводити аналіз крові.

Пацієнту сл= ід негайно звернутися до лікаря та припинити застосовування ібупрофену при виникненні одного із симптомів реакцій гіперчутливості, які можуть розвинут= ися навіть при першому застосуванні лікарського засобу. В таких випадках потріб= на негайна медична допомога.

При виникненні сильного болю в епігастральній ділянці або мелени чи кривавого блювання слід припинити застосування лікарського засобу та негайно звернутися до лікаря.

&nb= sp;

Клас системи органів	Частот= а	Побічна реакція
І= нфекції та інвазії. &= nbsp;	Дуже рідко	Загострення запалення, пов’язаного з інфекц= ією (наприклад розвиток некротизуючого фасциту, у винятко= вих випадках вітряна віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин).
З боку системи крові та лімфатичної системи.	Дуже рідко	Порушення кровотвор= ення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, носова та шкірна кровотеча, гематоми. У таких випадках пацієнту слід припинити прийом ліків, утриматись від лікування знеб= олювальними або жарознижувальними засобами та проконсультуватися з лікарем.
З боку імунної системи. &nbs= p;	Нечасто	Реакції гіперчутливості¹.
Кропив’янка та свербіж.
Дуже рідко	Тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію (анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок)¹. Загострення астми.
Частота невідома	Реактивні= сть дихальних шляхів, включаючи астму, бронхоспазм або задишка.
З боку психіки.	Дуже рідко	Психотичні реакції, депресія.
З боку нервової системи.	Нечасто	Головний біль, запаморочення, безсоння, збудження, дратівливість або втома.
Дуже рідко	Асептичний менінгіт².
З боку органів зору.	Нечасто	При трива= лому лікуванні можуть виникати пор= ушення зору, неврит зорового нерва.
З боку органів слуху.	Рідко	Дзвін у вухах.
З боку серця.	Дуже рідко	Серцева недостатність, прискорене серцебиття, набряк, інфаркт міокарда.
Частота невідома	Синдром Коуніса. &nbs= p;
З боку судинної системи.	Дуже рідко	Артеріаль= на гіпертензія, васкуліт.
З боку травної системи. &nbs= p;	Часто	Біль у животі, нудота, диспепсія, діарея, метеоризм, запор, печія, блювання та невеликі шлунково-кишкові крововтрати, що у виняткових випадках можуть призвести до анемії.=
Нечасто	Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, мелена, криваве блюванн= я, іноді летальні (особливо у пацієнтів літнього віку), виразковий стоматит, гастрит, загострення коліту та хвороби Крона.
Дуже рідко	Езофагіт, утворення діафрагмоподібних стриктур кишечнику, панкреатит.
З боку печінки.	Дуже рідко	Порушення функції печінки, ураження печінки, особливо при довготривалій терапії, печінкова недостатність, гострий гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини.	Нечасто	Різні вис= ипання на шкірі.
Дуже рідко	Тяжкі шкірні реакції (SCARs), такі як бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса–Джонсона, мультиформну ерит= ему і токсичний епідермальний некроліз, алопеція.
Частота невідома	Медикаментозна реакція з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром); гострий генералізований екзантематозний пустульоз; реакції світлочутливос= ті.
З боку нирок та сечовидільної системи. &nbs= p;	Рідко	Гостре порушення функції нирок (папілярний некроз), особливо п= ри довготривалому застосуванні НПЗЗ, та підвищена концентрація сечовини в кр= ові, підвищений рівень сечової кислоти в крові.
Дуже рідко	Утворення набряків, особл= иво у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або нирковою недостатністю, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, що може супроводжуватися гострою нирковою недостатністю.
Лабораторні дослідження.	Рідко	З<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>ниження рівня гемоглобіну.

Опис окремих побічних реакцій

^{1 Існують
повідомлення про виникнення реакцій гіперчутливості після лікування
ібупрофеном. До таких реакцій належать а) неспецифічні алергічні реакції та
анафілаксія, б) реакції з боку дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астм=
у,
загострення астми, бронхоспазм або задишку або в) різні розлади з боку шкір=
и,
включаючи висипи різного типу, свербіж, кропив`янку, пурпуру, ангіоневротич=
ний
набряк та рідше – ексфоліативний та бульозний дерматози (включаючи
епідермальний некроліз, синдром Стівенса–Джонсона та мультиформну еритему).}

^{2 Механізм
патогенезу асептичного менінгіту, зумовленого лікарським засобом, вивчено не
повністю. Проте наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов`язаного із
застосуванням НПЗЗ, вказують на реакцію гіперчутливості (через асоціацію в =
часі
з прийомом препарату та зникнення симптомів після відміни лікарського засоб=
у).
Зокрема, під час лікування ібупрофеном у пацієнтів з наявними аутоімунними
порушеннями (такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання
сполучної тканини) спостерігалися поодинокі симптоми асептичного менінгіту
(такі як ригідність потиличних м'язів, головний біль, нудота, блювання, про=
пасниця
або дезорієнтація).}

<= /b>

Термін придатності.

2 роки.

П= ісля першого відкриття флакона зберігати не більше 6 місяців.

&nb= sp;

Умови зберігання.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-fon= t-weight: bold'>

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберіг= ати у недоступному для дітей місці.

<= /p>
Упаковка.

По 100 мл суспензії у флаконі. По 1 флакону у комплекті зі шприцом-дозатором у картон= ній коробці.

Категорія відпуску.

Без рецепта= .

=

Виробник.

АЛКАЛОЇД АД Скоп’є.

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Бульвар Олександра Македонського, 12, Скоп’є= , 1000, Північна Македонія.