MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D4229F.CDCBFFB0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D4229F.CDCBFFB0 Content-Location: file:///C:/680A9C93/UA69140101_3EC3.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНС=
ТРУКЦІЯ
для
медичного застосування лікарського засобу
Карбалекс 300 мг ретард
(Ca=
rbalex 300 mg retard)
Карбалекс 600 мг ретард
(Ca=
rbalex 600 mg retard)
Ск=
лад:
діюча речовина: карбамазепін;
1
таблетка Карбалекс 300 мг ретард містить карбамазепіну 300 мг;
1
таблетка Карбалекс 600 мг ретард містить карбамазепіну 600 мг;
допоміжні речовини: амонійно-метакрилатний
сополімер (тип А), метакрилатного сополімеру дисперсія, кремнію діоксид
колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк, натрію крохмальгліколят (тип А),
целюлоза мікрокристалічна.
Лік=
арська
форма. Таблетки пролонгованої дії.
Основні фізико-хімічні властивості: Ка=
рбалекс
300 мг ретард =
- білого
або майже білого кольору круглі таблетки з двома розподільними рисками з од=
ного
боку таблетки;
Кар=
балекс
600 мг ретард =
- білого
або майже білого кольору витягнуті таблетки з одною рискою з обох боків.
Фармакотерапевтична
група.
Протиепілептичні
засоби. Карбамазепін. Код АТX N03A F01.
Фармакологічні властивості. <=
/span>
Фармакодинаміка.<=
/i>
Як протисудомний засі=
б карбамазепін ефективний при фокальних
(парціальних) судомних нападах (простих і комплексних), що супроводжуються =
або
не супроводжуються вторинною генералізацією, при генералізованих
тоніко-клонічних судомних нападах, а також при комбінації вказаних типів
нападів.
У клінічних дослідженнях=
при
застосуванні карбамазепіну як монотерапії у пацієнтів з епілепсією (особливо у
дітей і підлітків) була відзначена психотропна дія препарату, яка частково
проявлялася позитивним впливом на симптоми тривожності і депресії, а також
зниженням роздратованості та агресивності. За даними дея=
ких досліджень, вплив карбамазепіну
на когнітив=
ну
функцію і психомоторні показники залежав від дози і був або сумнівним, або
негативним. В інших дослідженнях був відзначений позитивний вплив препарату=
на
показники, що характеризують увагу, здатність до навчання і запам'ятовуванн=
я.
Як нейротропний засіб=
карбамазепін ефективний
при деяких неврологічних захворюваннях: так, наприклад, він запобігає больовим
нападам при ідіопатичній і вторинній невралгії трійчастого нерва. Крім того=
, карбамазепін
застосовуєт=
ься
для полегшення нейрогенного болю при різних станах, у тому числі при сухотці
спинного мозку, посттравматичних парестезіях і постгерпетичній невралгії. П=
ри
синдромі алкогольної абстиненції карбамазепін підвищує поріг судомної
готовності (який при цьому стані знижений) і зменшує вираженість клінічних
проявів синдрому, таких як збудливість, тремор, порушення ходи. У хворих на
нецукровий діабет центрального генезу карбамазепін зменшує діурез і відчуття
спраги.
Підтверджено, що як п=
сихотропний
засіб карбамазепін ефективний при: лікуванні гострих маніакальних ст=
анів; підтримуючому лікуванні=
span> біполярних афективних
(маніакально-депресивних) розладів (як у монотерапії, так і в комбінації з
нейролептичними засобами, антидепресантами або препаратами літію)
Фармакокінетика.
Після перорального застосування карбамазепін ма=
йже
повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Сmax при одноразов<=
/span>ому прийомі досягається через 12 годин. Зв'язок з
білками крові – 70-80 %. У спинномозковій рідині і слині
утворюється концентрація, пропорційна до частки незв'язаної з білками актив=
ної
речовини (20-30 %). Проникає у грудне молоко (25-60 % від рівня в п=
лазмі)
і через плацентарний бар'єр. Уявний об'єм розподілу становить 0,8
Початок протисудомної дії варіює від кількох го=
дин
до кількох днів (іноді до 1 місяця).
Клінічні характеристики.
Показання.
•
Епілепсія і складні або прості парціальні судомні напади (із втратою або без
втрати свідомості) із вторинною генералізацією або без неї; генералізовані
тоніко-клонічні судомні напади. Змішані форми судомних нападів.
Карбалекс
300 мг ретард та Карбалекс 600 мг ретард можна застосовувати як у <=
/span>монотерапії, так і в складі комбіно=
ваної
терапії.
• Гострі маніакальні ста=
ни і
підтримуюча терапія біполярних афективних розладів,=
span> для=
профілактики загострень=
або
ослаблення клінічних проявів загострення.
• Синдром алкогольної
абстиненції.
• Ідіопатична невралгія
трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (ти=
пова
та атип=
ова).
Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.
• Діабетична нейропатія з
больовим синдромом.
• Нецукровий діабет
центрального ґенезу. Поліурія і полідипсія нейрогормональної природи.
Протипоказання.
• Встановлена гіперчутливість до карбамазепіну =
або
до хімічно подібних лікарських засобів (наприклад трициклічних антидепресан=
тів)
або до будь-якого іншого компонента препарату;
• атріовентрикулярна блокада;=
• пригнічення кісткового мозк=
у в
анамнезі;
• печінкова порфірія (наприкл=
ад
гостра інтермітуюча порфірія, змішана порфірія, пізня порфірія шкіри) в
анамнезі;
• гостра печінкова недостатні=
сть;
• застосування у комбінації з
інгібіторами моноаміноксидази (MAO).
Взаємодія з іншими лікарсь=
кими
засобами та інші види взаємодій.
Ефективність
лікарських засобів, таких як пероральні коагулянти (похідні кумарину), кіні=
дин,
гормональні контрацептиви, деякі антибіотики (доксициклін), повʼязаних=
з
індукцією печінкових ферментів, може знизитись.
Слід
уникати вживання грейпфрутового соку, який значно підвищує всмоктування
карбамазепіну. Прийом карбамазепіну впливає на лабораторні показники
функціонування щитовидної залози (рівень тиреоїдних гормонів).
Цитохром Р450 3А4 (CYP3A4) є основним ферментом, що
каталізує утворення активного метаболіту карбамазепіну-10,11-епоксиду.
Одночасне застосування інгібіторів CYP3A4 може спричиняти підвищення
концентрації карбамазепіну у плазмі крові, що, у свою чергу, може призводити до розвитку побічних
реакцій. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 може посилювати метаболізм
карбамазепіну, що призводить до потенційного зниження концентрації
карбамазепіну у
плазмі крові та =
зменшення терапевтичного ефекту. Навпаки, припинення прийому індуктора CYP3A4 може знижувати
швидкість метаболізму карбамазепіну, внаслідок чого
рівень=
карбамазепіну у плазмі крові підвищується.
Карбамазепін є потужним індуктором CYP3A4 та інших
ферментів фази І та фази ІІ у печінці, тому може знижувати концентрації інших
препаратів у плазмі крові, які переважно метаболізуються CYP3A4, шляхом індукції їхнього метаболізму.
Людська мікросомальна епоксидгідролаза являє собою
фермент, відповідальний за утворення 10,11-трансдіолпохідних із
карбамазепіну-10,11-епоксиду. Одночасне призначення інгібіторів людської
мікросомальної епоксидгідролази може призвести до підвищення концентрацій
карбамазепіну-10,11-епоксиду у плазмі крові.
Препарати, які можуть підвищувати рівень карбамазе=
піну
в плазмі крові. Оскільки підвищення рівня
карбамазепіну у плазмі крові може призводити до появи небажаних
реакцій (таких
як запаморочення, сонливіс=
ть,
атаксія, диплопія), то дозування Карбалекс 300 мг ретард та Карбалекс 600 мг
ретард необхідно відповідно коригувати та/або контролювати його рів<=
/span>ень у плазмі крові при одночасному застосуванні з нижчезазначеними препаратами.
Аналгетики, протизапальні препарати: декстропропоксифен, ібупрофен.
Андрогени:
даназол.
Антибіотики:
макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин, тролеандоміцин, йозаміцин,
кларитроміцин,
ципрофлоксацин).
Антидепресанти: дезипрамін, флуоксетин, флувоксамін, нефазодон,
пароксетин, тразодон, вілоксазин.
Протиепілептичні: стирипентол, вігабатрин.
Протигрибкові засоби: азоли (наприклад ітраконазол, кетоконазол,
флуконазол, вориконазол). Пацієнтам, які отримують
лікування вориконазолом або ітраконазолом, можна рекомендувати альтернативні протиепілептичні засоби.
Антигістамінні препарати: лоратадин, терфенадин.
Антипсихотичні препарати: оланзапін, локсапін, кветіапін.
Протитуберкульозні препарати: ізоніазид.
Протиблювотні засоби та
препарати, що усувають нудоту:
апрепітант.
Противірусні препарати: інгібітори протеази ВІЛ (наприклад ритонавір).
Інгібітори карбоангідрази: ацетазоламід.
Серцево-судинні препарати: дилтіазем, верапаміл.
Препарати для лікування захворювань ШКТ=
: циметидин, омепразол.
Міорелаксанти:
оксибутинін, дантролен.
Антиагрегантні препарати: тиклопідин.
Інші речовини: ніацин, грейпфрутовий сік, нікотинамід (при застосуванні дорослим
у високих дозах).
Препарати, які можуть підвищувати рівень активного
метаболіту карбамазепіну-10,11-епоксиду у
Оскільки підвищений рівень активного метаболіту
карбамазепіну-10,11-епоксиду у плазмі крові може спричинити розвиток побічних
реакцій (наприклад запаморочення, сонливість, атаксію, диплопію), дозування=
Карбалекс
300 мг ретард та Карбалекс 600 мг ретард необхідно відповідно коригувати та=
/або
контролювати рівень препарату у плазмі крові, якщо Карбалекс 300 мг ретард та
Карбалекс 600 мг ретард приймати одночасно з такими препаратами: локсапін, кветіап=
ін,
примідон, прогабід, вальпроєва кислота, валноктамід та валпромід.
Препарати, які можуть знижувати рівень карбамазепі=
ну у
Може бути необхідною корекція дози Карбалекс 300 мг
ретард та Карбалекс 600 мг ретард при одночасному застосуванні з нижчезазначеними препаратами.
Протиепілептичні препарати: фелбамат, метсуксимід, окскарбазепін, фенобарбіт= он, фенсуксимід, фенітоїн (щоб уникнути інтоксикації фенітоїном та субтерапевтичних концентрацій карбамазепіну, рекомендовано скорегувати концентрацію фенітоїну у плазмі крові до 13 мкг/мл перед початком лікування карбамазепіном) та фосфенітоїн, примідон та клоназепам (хоча дані щодо нього суперечливі).<= o:p>
Протипухлинні препарати: цисплатин або доксорубіцин.
Протитуберкульозні препарати: рифампіцин.
Бронходилататори або протиастматичні препарати: теофілін, амінофілін.
Дерматологічні препарати: ізотретиноїн.
Лікарські трави=
: препарати, що містять звіробій (Hypericum
perforatum).
Взаємодія з іншими
речовинами: мефлохін може проявляти
антагоністичні властивості щодо протиепілептичного ефекту Карбалекс 300 мг
ретард та Карбалекс 600 мг ретард. Відповідно, дозу цих препаратів необхідно
відкоригувати.
Ізотретиноїн, як
повідомляється, змінює біодоступність та/або кліренс карбамазепіну і
карбамазепіну-10, 11-епоксиду; необхідно контролювати концентрацію
карбамазепіну у плазмі крові.
Вплив препаратів Карбалекс 300 мг ретард та Карбалекс 600 мг ретард на рівень у плазмі к=
рові
одночасно призначених препаратів.
Карбамазепін може знижувати рівень деяких препарат=
ів у
плазмі крові та зменшувати або нівелювати їх ефекти. Карбамазепін є потужним індуктором печінкового 3А4=
і
також відомий як індуктор CYP1A2, 2B6, 2C9/19, отже, може знизити концентра=
цію
в плазмі супутніх ліків, переважно метаболізованих CYP 1A2, 2B6, 2C9/19 та =
3A4,
через індукцію їх метаболізму. Може
бути необхідн<=
span
style=3D'mso-bookmark:ContraIndicationRich'>ою корекція дозування нижченаведених препаратів відповідно до
клінічних вимог.
Аналгетики, протизапальні препарати: бупренорфін, метадон, парацетамол (тривале застосування карбамазепіну з парацетамолом
(ацетамінофеном) може бути зв’язано з розвитком гепатотоксичності)=
span>, феназон (антипірин), трамадол.
Антибіотики:
доксициклін=
,
рифабутин.
Антикоагулянти: пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин,
фенпрокоумон, дикумарол та аценокумарол).
Антидепресанти: міансерин,
сертралін, =
бупропіон, циталопрам,
нефазодон, тразодон, трициклічні антидепресанти (наприклад іміпрамін, амітр=
иптилін,
нортриптилін, кломіпрамін). Карбалекс 300 мг ретард та Карбалекс 600 мг рет=
ард протипоказано застосовувати одночасно з інгібіторами
моноаміноксидази (МАО); перед початком застосування препарату необхідно
припинити прийом інгібітору МАО (щонайменше за два тижні або раніше, якщо це
дозволяють клінічні обставини).
Протиепілептичні препарати: метсуксимід, фенсуксимід, клобазам, клоназепам,
етосукцимід, фелбамат, ламотриджин, окскарбазепін, примідом, тіагабін,
топірамат, вальпроєва кислота, зонісамід. Повідомлялося як про підвищення рівня фенітоїну <=
span
style=3D'mso-bookmark:ContraIndicationRich'>у плазмі крові внаслідок дії карбамазепіну, так і п=
ро
його зниження та про поодинокі випадки збільшення рівня мефенітоїну =
у плазмі крові.
Протигрибкові препарати<=
/span>: ітраконазол,
вориконазол, кетоназол. Пацієнтам, які отримують лікування вориконазалом або
ітраконазолом, можна рекомендувати альтернативні протиепілептичні засоби.
Антигельмінтні препарати: празиквантел, альбендазол.
Протипухлинні препарати: іматиніб, темсиролімус, лапатиніб, сиролімус, циклофосф=
амід.
Нейролептичні препарати: клозапін, галоперидол та бромперидол, оланзапін,=
кветіапін,
рисперидон, зипразидон,
арипіпразол, паліперидон.
Противірусні препарати: інгібітори протеази для лікування ВІЛ (наприклад
індинавір, ритонавір, саквінавір).
Протиблювотні засоби та
препарати, що усувають нудоту:
апрепітант.
Анксіолітики:
алпразолам, мідазолам.
Бронходилататори або протиастматичні препарати: теофілін.
Контрацептивні препарати: гормональні контрацептиви (наприклад<=
span
style=3D'mso-bookmark:ContraIndicationRich'> пероральні та субдермальний<=
/span> імплантат левоноргестрелу).=
Повідомлялося про випадки
проривної кровотечі та небажаної вагітн
Серцево-судинні
препарати:
блокатори кальцієвих каналів (група дигідропіридину), наприклад фелодипін,
дигоксин, ісрадипін, дигоксин,
хінідин, пропранолол, симвастатин, аторвастатин, ловастатин, церивастатин,
івабрадин.
Кортикостероїди: кортикостероїди (наприклад преднізолон,
дексаметазон).
Імунодепресанти: циклоспорин, еверолімус, такролімус, сиролімус.
Тиреоїдні препарати: левотироксин.
Опіоїди: бупренорфін.
Засоби для лікування
еректильної дисфункції:
тадалафіл.
Інші препарати<=
/u>: препарати, що містять естро=
гени
та/або прогестерони (слід розглянути альтернативні методи контрацепції);
бупренофін, гестринон, тиболон, тореміфен, міансерин, сертралін.
Комбінації препаратів, які вимагають окремого
розгляду.
Одночасне застосування карбамазепіну та леветираце=
таму
може призвести до посилення токсичності карбамазепіну.
Одночасне застосування карбамазепіну та ізоніазиду
може призвести до посилення гепатотоксичності ізоніазиду.
Одночасне застосування карбамазепіну і препаратів
літію або метоклопраміду, а також карбамазепіну і нейролептиків (галоперидо=
л,
тіоридазин) може призвести до посилення побічних неврологічних ефектів (у
випадку останньої комбінації – навіть за умови терапевтичних рівнів у плазмі
крові).
Комбінована терапія препаратами Карбалекс 300 мг ретард =
та
Карбалекс 600 мг ретард та деякими діуретиками (гідрохлоротіазид, фуросемід) може призвести до виникнення
симптоматичної гіпонатріємії.
Карбамазепін може антагонізувати ефекти
недеполяризуючих м’язових релаксантів (наприклад панкуронію, векуронію, рокуронію, цисат=
ракунію). Може виникнути необхідність підвищення доз цих
препаратів, а пацієнти потребують пильного моніторингу через можливість
швидшого, ніж очікується, завершення нейром’язової блокади.
Карбамазепін, як і інші психотропні препарати, може
знижувати переносимість алкоголю, тому пацієнтам рекомендовано утримуватися=
від
вживання алкоголю.
Вплив
на серологічні дослідження.
Карбамазепін може дати
хибно-позитивний результат ВЕРХ-аналізу (високоефективна рідинна хроматогра=
фія)
для визначення концентрації перфеназину.
Карбамазепін та карбамазепіну-10,11-епоксид
можуть дати хибно-позитивний результат імунологічного аналізу за методикою
поляризованої флуоресценції для визначення концентрації трициклічних
антидепресантів.
Особливості застосування.<=
/span>
Кар=
балекс
300 мг ретард та Карбалекс 600 мг ретард слід призначати лише під медичним
наглядом і лише після оцінки співвідношення користь/ризик та за умови
ретельного контролю за станом пацієнтів із серцевими, печінковими або нирко=
вими
порушеннями, побічними гематологічними реакціями на інші препарати в анамне=
зі
та пацієнтів, яким переривали курси терапії препаратами Карбалекс 300 мг ре=
тард
та Карбалекс 600 мг ретард.
=
Рекомендується
проведення загального аналізу сечі та визначення рівня азоту сечовини в кро=
ві
на початку і з певною періодичністю під час терапії.
Кар=
балекс
300 мг ретард та Карбалекс 600 мг ретард проявляють легку антихолінергічну активність,
тому пацієнтів з підвищеним внутрішньоочним тиском слід попередити та
проконсультувати щодо можливих факторів ризику.
Слід пам’ятати про можливу
активацію прихованих психозів, а щодо пацієнтів літнього віку – про можливу
активацію сплутаності свідомості та тривожне збудження.
Препарат зазвичай неефек=
тивний
при малих нападах (petit mal, абсанс) та міоклонічних нападах.=
Окремі випадки свідчать про те, що посилення нападів можливе у
пацієнтів з атиповими абсансами.
Перед початком терапії слід п=
роводити
аналізи крові та функцій печінки.
Під час лікування слід переві=
ряти
такі параметри:
- =
показники крові - щотижня протягом першого місяця, потім щомісяц=
я;
- =
функція печінки - кожні 3=
-4 місяці, якщо отримані значе=
ння
знаходяться в нормі, і через більш короткі інтервали у разі патологічних
показників.
Якщо зʼявляються ознаки
порушення гематопоезу, прогресуючої або симптоматичної лейкопенії, алергічні
шкірні реакції або якщо функція печінки значно погіршується, застосування п=
репарату
Карбалекс ретард слід припинити.
Регулярний моніторинг і обере=
жне
дозування необхідні для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, пору=
шеннями
функцій печінки та/або нирок, ураженням печінки та пацієнтів з глаукомою.
Гематологічні ефекти. =
Із застосуванням препарату
пов’язують розвиток агранулоцитозу та апластичної анемії; однак через
надзвичайно низьку частоту випадків розвитку цих станів важко оцінити значу=
щий
ризик при застосуванні Карбалекс 300 мг ретард та Карбалекс 600 мг ретард. =
Загальний ризик для людей, які не отримували терап=
ії,
становить 4,7 особи/1000000 на рік щодо розвитку агранулоцитозу=
і 2
особи/1000000 на рік – щодо розвитку апластичної анемії.
Періодично або часто відзначається тимчасове або стійке зниження кількості
тромбоцитів або білих клітин крові у зв’язку із застосуванням Карбалекс 300 мг ретард =
та
Карбалекс 600 мг ретард. Однак для більшості цих випадків підтверджена їх
тимчасовість і вони не свідчать про розвиток апластичної анемії або
агранулоцитозу. До початку терапії та періодично під час її проведення слід
здійснювати аналіз крові, включаючи визначення кількості тромбоцитів (кількості ретикулоцитів та р=
івня
гемоглобіну).
Якщо кількість лейкоцитів або
тромбоцитів значно знижується під час терапії, за станом пацієнта потрібен
ретельний контроль, також слід здійснювати постійний загальний аналіз крові
пацієнта. <=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Лікування препара=
тами Карбалекс
300 мг ретард та Карбалекс 600 мг ретард необхідно припинити, якщо у пацієн=
та
розвивається лейкопенія, яка є серйозною, прогресуючою або супроводжується =
клінічними
проявами, наприклад гарячкою або болем у горлі. Застосування Карбалекс 3=
00 мг
ретард та Карбалекс 600 мг ретард необхідно припинити при появі ознак пригнічення функції
кісткового мозку.
Пацієнтів
слід проінформувати про ранні ознаки токсичності та симптоми можливих
гематологічних порушень, а також про симптоми дерматологічних та печінкових
реакцій. Пацієнта слід попередити, що у разі появи таких реакцій, як жар, ангіна, шкірні висипання, виразки в ротов=
ій
порожнині, синці, які легко виникають, точкові крововиливи або геморагічна
пурпура, слід негайно звернутися до лікаря.
Гіпонатріємія може виникнути
внаслідок лікування карбамазепіном. У багатьох випадках гіпонатріємія, імов=
ірно,
зумовлена синдромом невідповідної антидіуретичної гормональної секреції
(SIADH). Ризик виникнення SIADH пов'язаний з дозою препарату. Пацієнти літн=
ього
віку та пацієнти, які отримують діуретики, мають більший ризик розвитку
гіпонатріємії.
Ознаки та симптоми гіпонатріє=
мії
включають головний біль, появу нових нападів або підвищення частоти нападів,
зниження концентрації уваги, погіршення пам'яті, сплутаність свідомості,
слабкість та нестійкість ходи, що може призвести до падіння.
Серйозні дерматологічні
реакції. Серйозні
дерматологічні реакції, які включають токсичний епідермальний некроліз (ТЕН,
або синдром Лайєлла) та синдром Стівенса - Джонсона (СС=
Д),
при застосуванні Карбалекс 300 мг ретард та Карбалекс 600 мг ретард виникаю=
ть
дуже рідко. Пацієнти <=
span
style=3D'mso-bookmark:ContraIndicationRich'>із серйозними дерматологічними реакціями можуть
потребувати госпіталізації, оскільки ці стани можуть загрожувати життю та м=
ати летальний наслідок. Більшість випадків розвитку ССД/ТЕН від=
span>значаються протягом перших кількох місяців лікування
препаратами Карбалекс 300 мг ретард =
та
Карбалекс 600 мг ретард. При розвитку симптомів серйозних дерматологічних реакці
Фармакогеноміка.
З’являється все більше
свідчень про вплив різних алелів HLA на схильність пацієнта до виникнення
побічних реакції, пов’язаних з імунною системою.
Зв’язок із (HLA)-В*=
1502
Ретроспективні дослідження за
участю пацієнтів-китайців етнічної групи Хан продемонстрували виражену
кореляцію між шкірними реакціями ССД/ТЕН, пов’язаними з карбамазепіном, та
наявністю у цих пацієнтів людського лейкоцитарного антигену (=
HLA),
алеля (HLA)-В*1502. Більш часто повідомлялося про розвиток ССД (швидше рідко, ніж дуже рідко) <=
/span>у представників деяких країн Азії (Тайвань, Малайзія та Філіппіни)=
, де
у=
span> населення превалює алель (HLA)-В*1502. Носіями цього алеля є понад 15 % населення Філіппін,
Таїланду, Гонконгу та Малайзії, приблизно 10 % – Тайваню, майже 4 =
span>% – Північного Китаю, приблизно від 2 до 4 % – Південної Азії (включаючи Індію) і
менше 1 % – Японії та Кореї. Пошир=
ення
алеля (HLA)-В*1502 є незначним у європейських, африканських народів, корінного населення Америки та латиноаме=
риканців.
У тих пацієнтів, які генетично можуть належати до груп ризику, перед початком лікування=
span> препаратамиого результату тестування призначення цього лікарського засо=
бу слід уникати, якщо тільки переваги від такого ліку=
вання
значно не перевищують ризики. Алель (HLA)-В*1502 може бути фактором ризику
розвитку ССД/ТЕН у пацієнтів-китайців, які отримують інші протиепілептичні
засоби, що можуть бути пов’язані з виникненням ССД/ТЕН. Таким чином, слід
уникати застосування інших препаратів, що можуть бути пов’язані з виникненн=
ям
ССД/ТЕН, ретард, оскільки ризик виникнення ССД/ТЕН значно обмежен=
ий
першими кількома місяцями, незалежно від присутності в генах пацієнта алеля
(HLA)-В*1502.носіям алеля (HLA)-В*1502, якщо можна застосовувати альтернативну терапію. Зазвичай не рекомендується проводити генетичний
скринінг пацієнтам-представникам
національностей=
span> з низьким коефіцієнтом алеля (HLA)-В*1502. Заз=
вичай
не рекомендується проводити скринінг у осіб, які вже отримують Карбалекс
Обмеження генетичного
скринінгу
Результати генетичного скринінгу в жодному разі не
повинні заміняти відповідного клінічного нагляду та лікування пацієнта. Баг=
ато
азій=
span>ських пацієнтів, які є носіями
Зв’язок із HLA-А*3101. Лейкоцитарний антиген люд=
ини
може бути фактором ризику розвитку шкірних побічних реакцій, таких як ССД, =
СЛ, DRESS, AGEP, макулопапульозні висипан=
ня.
Якщо аналіз виявляє наявність алеля HLA-А*3101, то від застосування препара=
ту
слід утриматися.
Обмеження генетично=
го
скринінгу
Результати генетичного скринінгу не повинні
заміняти відповідний клінічний нагляд та лікування пацієнтів. Роль у виникн=
енні
цих тяжких шкірних побічних реакцій відіграють інші можливі фактори, такі як
дозування протиепілептичного засобу, дотримання режиму терапії, супутня
терапія. Вплив інших захворювань та рівень моніторингу шкірних порушень не
вивчалися.
Інші дерматологічні реакції.
Наявність у пацієнта алеля HLA-А*3101 пов’яз=
ано
з виникненням менш серйозних небажаних реакцій на карбамазепін з боку шкіри,
таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні
висипання (макулопапульозні висипання).
Однак не було встановлено,=
що
наявність (HLA)-В*1502 може свідчити про ризик виникнення вищезазначених
шкірних реакцій.
Гіперчутливість. Препарати Карбалекс 300 мг ре=
тард
та Карбалекс 600 мг ретард можуть спровокувати розвиток реакцій
гіперчутливості, включаючи медикаментозний висип з еозинофілією та системни=
ми
симптомами (DRESS), множинні реакції
гіперчутливості повільного типу з гарячкою, висипанням, васкулітом, лімфаде=
нопатією,
псевдолімфомою, артралгією, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією,
зміненими показниками функції печінки та синдромом зникнення жовчних проток=
ів
(включаючи руйнування та зникнення внутрішньожовчних протоків), які можуть
проявляться у різних комбінаціях. Також можливий вплив на =
інші
органи (легені, нирки, підшлункову залозу, міокард, товсту кишку).=
span>
Карбамазепін може викликати е=
озинофілію
та системні симптоми, відомі також як мультиорганна гіперчутливість. Деякі з цих явищ були летальними або небезпечними для життя. DRESS=
, як правило, хоча і не виключно, супроводжуються лихоманкою, висипом та/ або лімфаденопатією,
пов'язаною з ураженнями інших
систем органів, такими як гепат=
ит,
нефрит, гематологічні аномалії, міокардит або міозит, який іноді нагадує го=
стру
вірусну інфекцію. Еозинофілія часто присутня. Цей розлад може виражатися по різному, і інші системи органів, не відзначені тут, можуть
бути уражені. Важливо зазначити, що ранні прояви пгіперчутливості (наприклад лихоманка, лімфаденопатія)
можуть бути присутніми, навіть якщо висип не є очевидним. Якщо такі ознаки =
та симптоми присутні, стан пацієнта повинен бути негайно оцінений. Застосування препарату Карбал=
екс
ретард слід припинити, якщо нем=
ожливо
визначити альтернативну етіологію цих
ознак та симптомів.
Наявність у пацієнта алеля HLA-А*3101 пов’яз=
ано
з виникненням менш серйозних небажаних реакцій на карбамазепін з боку шкіри,
таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні
висипання (макулопапульозні висипання).
Пацієнтів з реакціями
гіперчутливості на карбамазепін слід проінформувати про те, що приблизно 25=
-30 % з них також можуть мати реакції
гіперчутливості на окскарбазепін.
При застосуванні карбамазепіну та фенітоїну можлив=
ий
розвиток перехресної гіперчутливості.
Загалом при появі симптомів<=
span
style=3D'mso-bookmark:ContraIndicationRich'> гіперчутливості застосування
препарат
Напади. Карбалекс
300 мг ретард та Карбалекс 600 мг ретард слід застосовувати з обережністю
пацієнтам зі змішаними нападами, які включають абсанси (типові або нетипові=
).
За таких обставин препарат може провокувати напади. У разі провокування нападів застосування Карбалекс 300 мг
ретард та Карбалекс 600 мг ретард слід негайно припинити.
Підвищення частоти нападів можливе під час переходу від пероральних форм препарату до
супозиторіїв.
Функція печінки. Н<=
/span>еобхідно проводити оцінку функції печінки на вихід=
ному
рівні та періодично протягом терапії, особли=
во у
пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі та у пацієнтів літнього віку. При загостренні порушень=
функції
печінки або під
час активно
Необхідно уникати застосування
карбамазепіну пацієнтам з печінковою порфірією в анамнезі (наприклад, гостр=
а інтермітуюча
порфірія, змішана порфірія, гемохроматоз).
Гострі напади були зареєстров=
ані
у пацієнтів, які приймали карбамазепін.
Деякі показники лабораторн=
их
аналізів, за допомогою яких оцінюють функціональний стан печінки, у пацієнт=
ів,
які приймають карбамазепін, можуть виходити за межі норми, зокрема
гамма-глутамілтрансфераза (ГГТ). Це, імовірно, відбувається через індукцію
печінкових ферментів. Індукція ферментів може також призводити до помірного
підвищення рівня лужної фосфатази. Таке підвищення функціональної активності
печінкового метаболізму не є показанням для відміни карбамазепіну.
Тяжкі реакції з боку внасл=
ідок
застосування карбамазепіну спостерігаються дуже рідко. У разі виникнення си=
мптомів
печінкової дисфункції або активного захворювання печінки необхідно терміново
обстежити пацієнта, а лікування препаратами Карбалекс 300 мг ретард та
Карбалекс 600 мг ретард призупинити до отримання результатів обстеження.
Функція нирок. =
Рекомендується проводити оцінку функції нирок та
визначення рівня азоту сечовини крові на початку та періодично протягом кур=
су
терапії.
Гіпонатріємія.
Відомі
випадки розвитку гіпонатріємії при застосуванні карбамазепіну. У пацієнтів з
уже існуючим порушенням функції нирок, яке пов’язано зі зниженим рівнем нат=
рію,
або у пацієнтів із супутнім лікуванням лікарськими засобами, які знижують
рівень натрію (такими як діуретики, лікарські засоби, які асоціюються з
неадекватною секрецією антидіуретичного гормону), перед лікуванням слід
виміряти рівень натрію в крові. Далі слід вимірювати кожні 2 тижні, потім –=
з
інтервалом в один місяць протягом перших трьох місяців лікування або згідно=
з
клінічною необхідністю. Це стосується у першу чергу пацієнтів літнього віку.
Слід у даному випадку обмежувати кількість вживання води.
Гіпотиреоїдизм.
Карбамазепін
може знижувати концентрацію гормонів щитовидної залози, у зв’язку з цим
необхідне збільшення дози замісної терапії гормонами щитовидної залози для
пацієнтів з гіпотиреоїдизмом.
Антихолінергічні ефект=
и. Карбалекс 300 мг ретард та
Карбалекс 600 мг ретард виявляє помірну антихолінергічну активність. Тому
пацієнт
Психічні ефекти. Слід пам’ятати про ймовірність активізації латентн=
ого
психозу,
а у пацієнтів літнього вік=
у –
сплутаності свідомості або збудженості.
Суїцидальні
думки та поведінка.
Було зареєстровано кілька свідчень про суїцидальні думки і поведінку у
пацієнтів, які отримували протиепілептичні препарати. Метааналіз даних,
отриманих у ході плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних
препаратів, також показав невелике підвищення ризику появи суїцидальних дум=
ок і
поведінки. Механізм виникнення такого ризику невідомий, а доступні дані не
виключають підвищення ризику суїцидальних думок і поведінки при застосуванн=
і
карбамазепіну. Тому пацієнтів необхідно перевірити на наявність суїцидальних
думок та поведінки і, якщо потрібно, призначити відповідне лікування. Паціє=
нтам
(та особам, які доглядають за пацієнтами) слід рекомендувати звернутися до
лікаря у разі появи ознак суїцидальних думок та поведінки.
Ендокринні ефекти. Через індукцію фе=
рментів
печінки карбамазепін може стати причиною зниження терапевтичного ефекту
препаратів естрогенів та/або прогестерону. Це може призвести до зниження
ефективності контрацепції, рецидиву симптомів або проривних кровотеч чи
кров’яних виділень. Пацієнтки, які приймають карбамазепін і для яких
гормональна контрацепція є необхідною, повинні отримувати препарат, що міст=
ить
не менше 50 мкг естрогену, або для таких пацієнток слід розглянути можливіс=
ть
використання альтернативних негормональних методів контрацепції.
Моніторинг рівня препарату у
Зниження дози та відміна препарату. Раптова відміна препаратів Карбалекс 300 мг ретард та Карбалекс 600 мг ретар=
д може
спровокувати напади. При необхідності раптової відміни препарату у
пацієнтмає відбуватися на тлі терапії відповідним
лікарським =
засобом (наприклад, діазепам внутрішньовенн=
о, ректально
або фенітоїн внутрішньовенно).
Зниження
дози та синдром відміни препарату. Раптова відміна препарату може спровокувати
напади, тому карбамазепін слід відміняти поступово, протягом 6 місяців. При
необхідності негайної відміни препарату пацієнтам з епілепсією перехід на н=
овий
протиепілептичний препарат потрібно здійснювати на тлі терапії відповідними
лікарськими засобами.
Переведення хворого з прийому таблеток на прийом
таблеток ретард. Клінічний досвід показу=
є, що
у деяких хворих при застосуванні таблеток ретард може виникнути необхідніст=
ь у
підвищенні дози препарату.
З огляду на лікарські взаємодії і різну фармакокінетику
протиепілептичних препаратів, пацієнтам літнього віку дози препарат<=
/span>ів Карбалекс 300 мг ретард та Карбалекс 600 мг ретард=
слід
підбирати з обережністю.
Застосування у період
вагітності або годування груддю.
Будь-які
призначення лікарських засобів протягом вагітності, особливо у перші три
місяці, можуть бути небезпечними. Але якщо є необхідність у протиепілептичн=
ій
терапії, то її не варто припиняти у період вагітності, оскільки відмова від
препарату несе більшу загрозу для вагітної та плода.
Препарат
проникає через плацентарний барʼєр і в грудне молоко. Щоб вивести
карбамазепін з організму немовляти, потрібно поступово припиняти грудне
годування. При грудному годуванні карбамазепін седативно впливає на ЦНС
немовляти, що може викликати труднощі зі смоктанням.
У дітей, матері яких хворі на епілепсію, відзначається схильність до по=
рушень
внутрішньоутробного розвитку, в тому числі розвиток
вроджених вад. Повідомлялося про ймовірність того, що карбамазепін, як і
більшість протиепілептичних засобів, підвищує частоту даних порушень, однак
переконливі докази в рамках контрольованих досліджень монотерапії
карбамазепіном відсутні. Разом з тим повідомлялося про асоційовані із
застосуванням препаратів Карбалекс 300 мг ретард та Карбалекс 600 мг ретар=
д порушення
внутрішньоутробного розвитку та вроджені вади розвитку, в тому числі про щі=
лину
хребта та інші вроджені аномалії, наприклад щелепно-лицьові дефекти,
кардіоваскулярні вади розвитку, гіпоспадія та аномалії розвитку різних сист=
ем
організму.
Слід мати на увазі такі дані:
• Застосування Карбалекс 300 мг ретард та Карбалекс
600 мг ретард вагітним, хворим на епілепсію, потребує особливої уваги.
• Якщо жінка, яка отримує Карбалекс 300 мг ретард =
або Карбалекс 600 мг ретард, завагітніла=
або планує вагітність або якщо під час вагітності з’являється необхідність
застосування препаратів
Карбалекс 300 мг ретард =
та
Карбалекс 600 мг ретард, слід ретельно зважити потенційну користь застосува=
ння
препарату порівняно з можливим ризиком (особливо у I триместрі вагітності).=
• Жінкам репродуктивного віку у разі можливості Карбалекс 300 мг ретард та Карбалекс 6=
00
мг ретард слід призначати як монотерапію, оскільки частота випадків вроджен=
их
вад у дітей=
,
матері яких отримували комбіновану терапію протиепілептичними
засобами, є вищою, ніж у тих,
чиї матері =
отримували протиепілепти=
чну
монотерапію.
• Рекомендується призначати мінімальні ефективні д=
ози
та кон=
тролювати
рівень карбамазе=
піну у плазмі крові.
• Необхідно проінформувати пацієнток
про можливість підвищення
ризику розвитку вроджених вад та проводити антенатальний скринінг.
• В період вагітності не слід переривати ефективну
протиепілептичну терапію, оскільки загострення захворювання загрожуватиме
здоров’ю як матері, так і дитини.
Спостереження та профілактика. <=
span
style=3D'mso-bookmark:ContraIndicationRich'>Відомо, що у період вагітності
можливий розвиток недостатності фолієвої кислоти. Протиепілептичні препарати
можуть збільшувати недостатність фолієвої кислоти=
, що може призводити до підвищення частоти випадків вро=
джених
вад у дітей=
, матері
яких отримують протиепілептичну терапію. Таким чином,
рекомендується додаткове призначення фолієвої кислоти перед та під час вагітності.
Новонароджені. З метою профілактики порушень згортання крові у
новонароджених рекомендовано призначати вітамін К1 жінці протягом останніх тижнів вагітності та новонародже=
ній
дитині.
Відомі кілька випадків судом та/або пригнічення
дихання у новонароджених, які пов’язують із застосуванням препаратів Карбалекс 300 мг ретард та Карбалекс 600 мг ретар=
д та
інших протисудомних препаратів матір’ю. Відзначалося кілька випадків блювання, діареї та/або зниженого апетиту у новонароджених, що пов’язуються із =
застосуванням препарату Карбалекс ретард матір’ю.
Годування груддю. Карбамазепін проникає у грудне молоко (25=
span>-60
% від концентрації у плазмі крові). Переваги грудного вигодування над віддален<=
span
style=3D'mso-bookmark:ContraIndicationRich'>ою імовірністю розвитку побічних ефектів у немовляти
слід ретельно зважити. Жінки, які отримують Карбалекс 300 мг ретард та Карбале=
кс
600 мг ретард, можуть годувати груддю за тієї умови, що немовля спостерігає=
ться
щод=
о розвитку можливих побічних реакцій (наприклад
надмірної сонливості, алергічних шкірних реакцій).
Фертильність. Дуже рідко повідомлялося про випадки поруш=
ення
фертильності у чоловіків та/або про відхилення від норми показників
сперматогенезу.
Здатність впливати на
швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Оскільки цей лікарський засіб знижує швидкість реакцій, слід бути об=
ережними
під час керування автотранспортом і роботи зі складними механізмами у період
застосування препарату Карбалекс ретард.
Спосіб
застосування та дози.
Препарат
можна приймати під час, після їди або у проміжках між прийомами їжі разом з
невеликою кількістю рідини.
Таблетки можна розділяти на частини, вони не втратять ефекту тривалої дії; =
їх
також можна розчиняти в різних напоях (в 1 склянці води, чаю, апельсинового
соку або молока), окрім таких, що містять грейпфрутовий сік.
Епілепсія
Якщо
це можливо,=
препарати
Карбалекс 300 мг ретард та Карбалекс 600 мг ретард слід призначати у вигляді
монотерапії.
Лікування слід
розпочина=
span>ти із застосування низької
добової дози, яку в подальшому повільно підвищуват=
и до досягнення оптимальн=
ого
ефекту.
Для підбору оптимальної =
дози
препарату може виявитися корисним визначення рівня активної речовини у плазмі крові.
При призначенні Карбалек=
с 300
мг ретард та Карбалекс 600 мг ретард додатково до протиепілептичних<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-langua=
ge:UK'>
засобів, які вже приймаються, дозу препарату слід поступово підвищуват=
и, не змінюючи дози поточ=
но застосовуваного
протиепілептичного препарату або коригуючи її у =
разі
потреби.
Діти
віком від 5 до 10 років
– 150 - 300 мг двічі на добу (15-20 мг/кг/добу).
Дорослі
і діти віком від 10 років.
Розпочинати терапію слід з дози 150 мг 2 рази на добу, поступово збільшуючи
дозу до досягнення оптимального ефекту. Загалом середня терапевтична доза
становить 600 мг/добу, яку слід приймати, як правило, ввечері, якщо лікарем
призначено прийом один раз на добу.
Деяким хворим може знадо=
битися
доза карбамазепіну, що досягає 1600 мг або навіть 2000 мг на добу.=
span>
Гострі маніакальні стани=
та
підтримуюча терапія при біполярних афективних розладах
Дози можуть становити від 300 до 1500 мг/доб=
у.
Зазвичай терапію слід проводити у дозі 400–600 мг/добу за 2-3 прийоми.
При лікуванні гострих маніакальних станів до=
зу
слід збільшувати миттєво, тоді як поступове підвищення малими дозами має
оптимальний вплив і рекомендується для профілактики біполярних розладів.
Синдром алкогольної
абстиненції
Середня добова доза становить 600 мг. У деяк=
их
випадках слід застосовувати дозу 1200 мг/добу протягом перших днів лікуванн=
я.
При
тяжких проявах алкогольної абстиненції лікування слід розпочинати комбінаці=
єю
карбамазепіну із седативно-снодійними засобами (наприклад із клометіазолом,
хлордіазепоксидом), дотримуючись вищенаведених вказівок щодо дозування. Після завершення гострої=
фази захворювання
застосування Карбал=
екс
300 мг ретард та Карбалекс 600 мг ретард можна продовжувати як
монотерапі<=
/span>ю.
Невралгія трійчастого не=
рва
Початкова доза становить 300 мг/добу. Її слід
поступово підвищувати до зникнення симптомів болю. Середня добова доза – 600
мг.
Діабетична нейропатія з
больовим синдромом
Середня добова доза становить 600 мг, яку мо=
жна
застосовувати 1 раз на добу або розподілити на 2 прийоми по 300 мг – вранці=
і
ввечері.
Нецукровий діабет центра=
льного
ґенезу. Поліурія і
полідипсія нейрогормональної природи.
Середня доза для дорослих
становить по 300 мг 2=
-3 рази на добу. <=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-langua=
ge:UK'>Для дітей дозу препарату слід зменшити=
відповідно до віку і ма=
си
тіла дитини.
Діти. <= o:p>
Дітям
у звʼязку зі швидшою елімінац=
ією
карбамазепіну можуть бути потрібні вищі дози препарату з розрахунку на кіло=
грам
маси тіла порівняно з дорослими. Карбалекс 300 мг ретард та Карбалекс 600 мг
ретард можна приймати дітям віком від 5 років за призначе=
нням
та під наглядом лікаря. Карбалекс
300 мг ретард та Карбалекс 600 мг ретард дітям призначати слід з особливою
обережністю, тільки після ретельної оцінки лікарем переваг користі над ризи=
ками
ускладнень та переважно як монотерапію.
Передозування.
Гостра токсичність.
Найнижча
летальна доза: дорослі - 3,2 г (24-річна жінка померла від зупинки с=
ерця
і 24-річний чоловік помер від пневмонії та гіпоксичної енцефалопатії); діти=
-
4 г (14-річна дівчинка померла від зупинки серця), 1,6 г (3-річна дівчинка
померла від аспіраційної пневмонії).
Пероральний
LD50 у тварин (мг/кг): миші - від 1100 до 3750; =
щури
-
від 3850 до 4025; кролики - від 1500 до 2680;
морські свинки - 920.
Симптоми.
Центральна нервова систе=
ма: пригнічення функцій ЦН=
С;
дезорієнтація, сонливість, збудження, галюцинації, кома; затуманення зору,
нерозбірливе мовлення, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія (спочатку),
гіпорефлексія (пізніше); судоми, психомоторні розлади, міоклонус, гіпотермі=
я,
мідріаз.
Дихальна система: пригнічення дихання, наб=
ряк
легенів.
Серцево-судинна система:=
тахікардія, артеріальна
гіпотензія, іноді – артеріальна гіпертензія, порушення провідності з
розширенням комплексу QRS; зупинка серця, що супроводжується втратою
свідомості.
Шлунково-кишковий тракт:=
нуд=
ота, блювання, затримка прохо=
дження
їжі зі шлунка, зниження моторики товстої кишки.
Сечовидільна система: затримка сечі, олігурі=
я або
анурія; затримка рідини; гіпонатріємія розведення, зумовлена ефектом
карбамазепіну, подібним за дією до ефекту антидіуретичного гормон<=
/span>у.
Зміни з боку лабораторних
показників:
гіпонатріємія, можливий метаболічний ацидоз, гіперглікемія, підвищення м'яз=
ової
фракції креатинінфосфокінази. Іноді при передозуванні спо=
стерігалися лейкоцитоз, зменшення к=
ількості
лейкоцитів, глікозурія та ацетонурія. Електроенцефалограма може виявляти ар=
итмію.
Комбіноване отруєння=
i>.
При одночасному застосуванні алкоголю, трициклічних антидепресантів, барбіт=
уратів
симптоми гострого отруєння карбамазепіном можуть загостритися або змінювати=
ся.
Лікування. Специфічний антидот відс=
утній.
Спочатку лікування має ґрунтуватися на клінічному стані хворого; показана
госпіталізація. Слід визначити концентрацію=
span> карбамазепіну у плазмі кро=
ві для підтвердження отруєн=
ня цим
засобом і оцінки ступеня передозування.
Здійснюється евакуація в=
місту
шлунка, промивання шлунка, застосування активованого вугілля,
проносних засобів. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого
всмоктування і повторної появи симптомів інтоксикації у період одужання. На=
віть
коли пройшло більше 4 годин після прийому препарату, шлунок слід багаторазо=
во
зрошувати, особливо якщо пацієнт також вживав алкоголь.
При
пригніченні дихання тримайте дихальні шляхи вільними; у разі необхідності
показана ендотрахеальна інтубація, штучне дихання та введення кисню.
При
гіпотензії, шоковому стані вводять плазмозамінник. Якщо артеріальний тиск не
підвищується, незважаючи на заходи, спрямовані на збільшення об'єму плазми,
слід врахувати застосування вазоактивних речовин.
Застосовується
симптоматичне підтримуюче лікування у відділенні інтенсивної терапії,
моніторування функцій серця, пильна корекція електролітних розладів.
Особливі рекомендації. <=
/span>При розвитку артеріальної
гіпотензії показане внутрішньовенне введення допаміну або добутаміну; при
розвитку порушень ритму серця лікування слід підбирати =
індивідуально; при розви=
тку
судом – введення бензодіазепінів (наприклад діазепаму) або інших протисудом=
них
засобів, наприклад фенобарбіталу (з обережністю через підвищений ризик розв=
итку
пригнічення дихання) або паральдегіду; при розвитку гіпонатріємії (водної
інтоксикації) – обмеження введення рідини, повільна =
span>обережна внутрішньовенна
інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду. Ці заходи можуть бути корисними для запобіган=
ня
набряку мозку.
Попередження:
діазепам або барбітурати можуть посилювати депресію дихальних шляхів (особл=
иво
у дітей), гіпотензію та призводити до коми. Барбітурати не слід застосовува=
ти,
якщо препарати, які інгібують моноаміноксидазу, також приймаються пацієнтом=
як
при передозуванні, так і в нещодавній терапії (протягом 1 тижня).
Рекомендується проведення
гемосорбції на вугільних сорбентах. Повідомлялося про неефективність
форсованого діурезу, гемодіалізу і перитонеального діалізу. Діаліз показаний лише пр=
и тяжкому отруєнні, пов'язан=
ому з
нирковою недостатністю. Переливання крові показане=
span> при тя<=
/span>жкому отруєнні у маленьк=
их
дітей.
Необхідно передбачити
можливість повторного посилення симптомів передозування на 2-й і 3-й день п=
ісля
його по=
чатку,
що зумовлено уповільненим всмоктуванням препарату.
Побічні
реакції.
Певні
типи побічних реакцій, наприклад, з боку ЦНС (запаморочення, головний біль,
атаксія, сонливість, загальна слабкість, диплопія), з боку шлунково-кишково=
го
тракту (нудота, блювання) або алергічні шкірні реакції, виникають на початку
лікування Карбалекс 300 мг ретард та Карбалекс 600 мг ретард, при застосува=
нні
надто великої початкової дози препарату, при лікуванні хворих літнього віку=
.
Дозозалежні
побічні реакції зазвичай минають протягом кількох днів як спонтанно, так і
після тимчасового зниження дози препарату. Розвиток побічних реакцій з боку ЦНС може бути
наслідком відносного передозування препарату або значних коливань концентра=
цій
активної речовини у плазмі крові. У таких випадках рекомендується моніторувати рівень акти=
вної
речовини у плазмі крові.
З боку нервової системи:=
запаморочення, атаксія,
сонливість, загальна слабкість; головний біль, диплопія, порушення акомодац=
ії
зору (наприклад затуманення зору); аномальні мимовільні рухи (наприклад тре=
мор,
дистонія, тик), ністагм; орофаціальна дискінезія, зорові порушення, порушен=
ня мовлення (наприклад дизартрія або
нерозбірливе мовлення), хореоатетоз, периферична невропатія, парестезії, парез; порушення
смакових відчуттів, злоякісний нейролептичний синдром, тин=
ітус, гіперакузія.
Повідомлялося
про параліч та інші симптоми церебральної артеріальної недостатності, але
звʼязок цих реакцій із застосуванням препарату точно не встановлено.
Окремі випадки злоякісного нейролептичного синдрому були зареєстровані як із застосуванням, так і без супутнього застосування психотропних препаратів. <= o:p>
Психічні розлади:=
галюцинації (зорові або
слухові), депресія, втрата апетиту, неспокій, агресивність, ажитація,
сплутаність свідомості; активація психозу, суїцидальні думки та
поведінка.
З
боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічний дерматит, к=
ропив'янка,
іноді у тяжкій формі; ексфоліативний дерматит, еритродермія; вовчакоподібний
синдром, свербіж; синдром Стівенса-Джонсона, токсичний
епідермальний некроліз, фоточутливість, мультиформна та вузликова еритема,
порушення пігментації шкіри, пурпура, акне, підвищена пітливість, посилене
випадання волосся, оніхомадезис та гірсутизм, гострий
генералізований екзентематозний пустульоз, сверблячий та еритематозний виси=
п, загострення
генералізованого червоного вовчака.
З боку системи кровотвор=
ення: лейкопенія; тромбоцитопе=
нія,
еозинофілія; лейкоцитоз, лімфоаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти;
агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, еритроцитарна аплазія, анем=
ія,
мегалобластна анемія, гостра інтермітуюча порфірія, змішана порфірія, пізня
порфірія шкіри, ретикулоцитоз та, можливо, гемолітична анемія,
гіпокальціємія, пригнічення діяльності кісткового мозку.
З
боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня гамма-глута=
мілтрансферази
(внаслідок індукції ферменту печінки) зазвичай не має клінічного значення;
підвищення рівня лужної фосфатази крові; підвищення рівня трансаміназ; гепа=
тит
холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типів,
жовтяниця; гранулематозний гепатит, печінкова недостатність.
З боку шлунково-кишкового
тракту: нудота,
блювання; часто - =
span>сухість у роті; діарея а=
бо
запор; абдомінальний біль; глосит, стоматит, панкреатит. З боку імунної системи=
span>: мультиорганна
гіперчутливість уповільненого типу з гарячкою, шкірними висипаннями,
васкулітом, лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому, артралгіями,
лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією і зміненими показниками фун=
кції
печінки та синдромом зникнення жовчних проток (деструкція і
зникнення внутрішньопечінкових жовчних проток), що зустрічаються у різних
комбінаціях. Можуть бути порушення з боку інших органів (наприклад легень,
нирок, підшлункової залози, міокарда, товстої кишки); асептичний менінгіт з
міоклонусом і периферичною еозинофілією; анафілактична реакція,
ангіоневротичний набряк, гіпогаммаглобулінемія, медикаментозне висипан=
ня з
еозинофілією та системними симптомами (=
DRESS). З боку серця
Деякі з цих
серцево-судинних ускладнень призвели до летальних наслідків. Інфаркт міокар=
да
був пов'язаний з іншими трициклічними сполуками.
З
боку ендокринної системи: лихоманка та озноб, набряки,
затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія і зниження осмолярності
плазми внаслідок ефекту, подібного до дії антидіуретичного гормону, що в
поодиноких випадках призводить до гіпонатріємії розведення, що супроводжуєт=
ься
летаргією, блюванням, головним болем, сплутаністю свідомості і неврологічни=
ми
розладами; підвищення рівня пролактину крові, що супроводжується або не суп=
роводжується
такими проявами, як галакторея, гінекомастія, зміна показників функції
щитовидної залози: зниження рівня L-тироксину (FT4,<=
/span> T4, =
T3=
span>)
і підвищення рівня тиреостимулюючого гормону, що, як правило, не
супроводжується клінічними проявами; порушення метаболізму кісткової тканини
(зниження рівня кальцію і 25-ОН-холекальциферолу у плазмі крові), що призво=
дить
до остеомаляції/остеопорозу; в окремих випадках – підвищення концентрації
холестерину, включаючи холестерин ліпопротеїдів високої щільності і тригліц=
еридів.
Спостерігалися
окремі випадки синдрому, подібного до синдрому червоного вовчака.
У
пацієнта, який приймав карбамазепін у поєднанні з іншими препаратами,
повідомлялося про випадки асептичного менінгіту, що супроводжується міоклон=
усом
та периферичною еозинофілією.
З
боку нирок та сечовидільної системи: інтерстиціальний нефри=
т,
ниркова недостатність, порушення функції нирок (наприклад альбумінурія,
гематурія, олігурія, підвищення рівня сечовини в крові/азотемія), часте
сечовипускання, затримка сечі.
З боку репродуктивної си=
стеми: сексуальна
дисфункція/імпотенція, порушення сперматогенезу (зі зниженням
кількості/рухливості сперматозоїдів).
З боку орган<=
i>ів зору: помутніння кришталика,
кон’юнктивіт, підвищення внутрішньоочного тиску.
З боку
З боку опорно-рухового
апарату, сполучної та кісткової тканини: артралгії, мʼязовий біль, спазми м’язів.
З боку дихальної системи=
: реакції гіперчутливост=
і з
боку легенів, що характеризуються гарячкою, задишкою, пневмонітом або
пневмонією.
Відхилення результатів
лабораторних показників: гіпогаммаглобулінемія.
Термін придатності<=
span
style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-language:UK'>. 5 років.
Умови зберіганнянедоступному для =
дітей
місці. =
Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 10 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
=
Виробник.
Г.Л. Фарма ГмбХ.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=
Шло=
ссплац
1, 8502 Ланах, Австрія.