ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медич= ного застосування|вживанню| лікарського засобу

МЕРКАЗОЛІЛ-ЗДОРОВ’Я

(MERCAZOLYL-ZDOROVYE)

<= /o:p>

Склад:

діюча речовина:= thiamazole;<= /span>

1 таблетка містить тіамазолу<= /span> 5 мг;

= допоміжні речовини: крохмаль картопляний, кальцію стеарат, цукор-рафінад, тальк.<= /span>

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: т= аблетки білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, із плоскою поверхнею та фаскою.

Фармакотерапевтична = група. Антитиреоїдні засоби. Код АТХ Н03В В02.

Фармакологі= чні властивості.

Фа= рмакодинаміка.<= /span> <= o:p>

Ан= титиреоїдний з= асіб. Механізм тиреостатичної дії зумовлений інгібуванням активності ферменту пероксидази, яка бер= е участь у йодуванні тиреоїдних гормонів щитовидної зало= зи, що призводить до порушення синтезу тироксину і трийодтиро= ніну. Ця властивість дозволяє проводити симптоматичне лікування тиреотоксикозу незалежно від його етіології. Тіамазол не впливає на секрецію попередньо синтезован= их тиреоїдних гормонів, що пояснює тривалість латентного періоду до нормалізації концентрації тироксину і трийо= дтироніну у сироватці крові, внаслідок чого поліпшується клінічна картина захворюванн= я. Не впливає на тиреотоксикоз, який розвинувся внаслідок вивільнення гормонів після руйнування клітин щитовидної залози (п= ісля лікування радіоактивним йодом або при тиреоїдиті).

Фармакокінетика.

Після прийому всередину тіама= зол швидко і повністю всмоктується з травного тракту. Cmax у плазмі крові досягається через 40‒80= хвилин. З білками плазми крові практично не зв’язується. Тіама= зол накопичується у щитовидній залозі і дуже повільно мета= болізується, у зв’язку з чим на кінетичній кривій утворюється плато концентрації, що зберігається протягом 24 годин після прийому разової дози препарату. Кінети= ка метаболізму не залежить від функції щитовидної залози. Т_½ становить 3 години; у пацієнтів з печінковою недостатністю він триваліший. Виводиться з сечею і жовчю, незначною мірою – з фекаліями. З сечею виводиться у вигляді метаболітів (70 % протягом 24 годин= ) і незміненої речовини.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування тиреотоксикозу.<= /o:p>

–<= /span> Консервативне лікування тиреотоксикозу, особливо з відсутнім або малих розмірів зобом.

–<= /span> Підготовка до хірургічного лікування при всіх форм= ах тиреотоксикозу.

–<= /span> Підготовка до лікування тиреотоксикозу радіоактивн= им йодом.

–<= /span> Терапія у латентний період дії радіоактивного йоду= .

– Профілактика тиреотоксикозу при призначенні препаратів йоду при існуванні латентного тир= еотоксикозу, автономних аденом або тиреотоксикозу в анамнезі.

= Протипоказання.

– Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату/інших похідних тіонамі= дів;

– помірні і тяжкі порушення кількісного складу крові (гранулоцитопенія);

– холестаз п= еред початком лікування, не спричинений тиреотоксикозом;

– ушкодження кісткового мозку при проведеній раніше терапії тіамазолом або кар= бімазолом;

– гострий панкреатит після застосування тіамазолу або карбімазолу= в анамнезі.

Сумісна терапія тіамазолом та тиреоїдними гормонами у період вагітності протипоказана (див. розділ <= /b>«Застосування у період вагітності або годування груддю»).=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій= .

Нестача йоду підвищує сприйнятливість щитовидної залози до тіамазолу,= а надлишок йоду – знижує її. Інші безпосередні взаємодії з іншими лікарськими засобами невідомі. Слід враховувати, що метаболізм і виведення інших лікарських засо= бів при гіпертиреозі може збільшуватися. Ці показники нормалізуються при відновленні функції щитовидної залози. При необхідності дозування препарату слід коригувати.

Крім того, корекція гіпертиреозу може нормалізувати підвищену активність антикоагулянтів у пацієнтів з гіпертиреозом.

Досліджень лікарських взаємодій= за участю дітей не проводили.

= Особливості застосування.

Лікарський засіб не рекомендуєт= ься застосовувати пацієнтам з реакціями гіперчутливості помірного ступеня тяжкості в анамнезі (алергічні висипання, свербіж).<= /o:p>

Пацієнтам, які мають зоб дуже великих розмірів і звуження трахеї, застосовувати лікарс= ький засіб слід з обережністю: протягом якомога коротшого періоду та під ретельн= им наглядом лікаря у зв’язку з ризиком росту зоба.

Мієлотоксичність.=

Повідомлялося про виникнення агранулоцитозу у 0,3‒0,= 6 % випадків. Перед початком лікування необхідно звернути особливу увагу на симптоми агранулоцитозу (стоматит, фарингіт, висока температура тіла). Зазв= ичай симптоми виникають на початку лікування, однак можлива їх поява через кілька місяців або під час повторного курсу лікування. Рекомендується контролювати показники крові до і після початку терапії, особливо у пацієнтів, які страждають на гранулоцитопенію помірного ступен= я. У випадку розвитку будь-якого з вищезазначених симптомів, особливо протягом перших тижнів лікування, слід негайно звернутися до лікаря для проведення аналізу крові. У разі підтвердження агранулоцитозу необхідно припинити пода= льшу терапію препаратом.

У разі застосування препарату у рекомендованих дозах побічні реакції, обумовл= ені токсичною дією на кістковий мозок, виникали рідко. Часто повідомлялося про розвиток таких реакцій під час прийому дуже високих= доз тіамазолу (близько 120 мг на добу). Такі дози призначають за особливими показаннями (тяжкі форми захворювання, тиреотоксичний криз). При появі симптомів токсичної д= ії на кістковий мозок на тлі лікування тіамазолом нео= бхідно припинити подальше застосування препарату та за необхідності перейти на застосування антитиреоїдного лікарського засобу= іншої групи.

Гострий панкреатит.

Існують дані щодо виникнення гострого панкреатиту у пацієнтів, що приймали тіамазол або карбімазол. = У разі виникнення гострого панкреатиту застосування тіамазолу= має бути негайно припинено. Не слід призначати тіамазо= л пацієнтам, у яких раніше розвивався гострий панкреатит після прийому тіамазолу або карбімазолу= . Повторний прийом цих лікарських засобів може спричинити рецидив гострого панкреатиту,= зі зменшенням часу до початку нападу.

Жінки репродуктивного віку та вагітні.

Жінкам репродуктивного віку рекомендовано застосовувати ефективні методи контрацеп= ції під час терапії тіамазолом. Вагітним тіамазол слід призначати лише після ретельної оцінки користі/ризику і тільки в найнижчих ефективних дозах без додаткового введен= ня гормонів щитоподібної залози. У разі призначення під час вагітності слід проводити ретельний моніторинг стану жінки, плода та новонародженого (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Контроль гіпертиреозу.

Надлишок препарату в організмі після прийому дуже високих доз може призвести до розв= итку субклінічного/клінічного гіпотиреозу або росту зоба за рахунок підвищення р= івня секреції тиреотропного гормону. У зв’язку з цим= дозу лікарського засобу необхідно зменшити одразу після відновлення нормального функціонування щитовидної залози, при необхідності призначити левотироксин. Припиняти повністю лікування препаратом= і застосовувати лише левотироксин не рекомендуєть= ся.

Збільшення зоба на тлі терапії тіамазолом, всупереч пригні= ченню секреції тиреотропного гормону, виникає внаслід= ок самого захворювання, і йому не можна запобігти додатковим прийомом левотироксину.

Забезпечення нормального рівня секреції тиреотропного гормону важливе для мінімізації ризику прояву або погіршення ендокринної офтальмопатії. Однак дана патологія часто не залежить= від перебігу захворювання щитовидної залози. Подібні ускладнення не є причиною = для зміни режиму лікування і не є побічною реакцією при правильному проведенні курсу лікування.

У рідкісних випадках після проведення курсу антитиреоїдн= ої терапії без хірургічного втручання спостерігалися випадки розвитку пізнього гіпотиреозу. Це не побічна реакція на препарат, а результат запальних і деструктивних процесів у паренхімі щитовидної залози, спричинених основним захворюванням.

За рахунок зниження патологічно підвищеного витрач= ання енергії при гіпертиреозі може збільшуватися маса тіла на тлі лікування тіамазолом. Покращення клінічної картини свідчить про нормалізацію енергообміну.

Лікарський засіб містить цукор-рафінад. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, с= лід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю. =

Жінки репродуктивного віку.

Жінки репродуктивного віку мають застосовувати ефективні методи контрацепції під = час лікування.

Вагітність.

Необхідно провод= ити адекватне лікування гіпертиреозу вагітних для запобігання серйозним ускладненням у вагітної та плода. Тіамазол прон= икає через плацентарний бар’єр.

Є дані клінічних досліджень, а також окремі повідомлення про розвиток вроджен= их аномалій після застосування тіамазолу в першому триместрі вагітності у високих дозах. Зокрема, повідомлялося про вроджену аплазію шкіри (загоєння дефекту відбувалося спонтанно через кілька тижнів), вади розвитку щелепно-лицьової кістки (атрезія = хоан, лицьовий дисморфізм), екзо= мфалоз, атрезію стравоходу, аномалію омфало-мезентеріальної протоки та міжшлуночкової перегородки.

Тіамазол можна призначати під час вагітності лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та у найнижчій ефективній дозі без додаткового призначення = тиреоїдних гормонів. Якщо тіамазол застосовується під час вагітності, необхідний ретельний медичний нагляд за матір’ю, плодом та новонародженим.

Годування груддю.

Тіамазол проникає у грудне молоко, де й= ого концентрація досягає рівня концентрації у сироватці крові матері, чим зумовлений ризик розвитку гіпотиреозу у д= итини.

У період годування груддю лікарський засіб призначати у мінімальних ефективних дозах, що не перевищують 10 мг на добу, без додатков= ого призначення гормонів.

Необхідно регулярно контролювати функцію щитовидної залози у новонароджених.<= /p>

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.=

Препа= рат не впливає на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

= Спосіб застосування та дози.

Ті= амазол є активним метаболітом карбімазолу, однак 1 мг тіамазолу не є еквівалентним 1 мг карбімазолу. Це необхідно враховувати на початку лікування тіамазол= ом або при переході з карбімазолу на тіамазол. Слід дотримуватися наведених рекомендацій щодо дозування.=

Добову дозу застосовувати одноразово або розподілити на кілька прийомів протягом дня. На початку лікування разові дози слід приймати протягом дня через однакові проміжки ча= су. Підтримуючу дозу застосовувати за 1 прийом, під час або після сніданку.

Та= блетки приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.

Якщо був пропущений один прийом препарату, збільшувати дозу при наступному прийо= мі не потрібно.<= /p>
Загальні рекомендації щодо дозування.<= /span>

Дорослі. <= o:p>

Залежно від ступеня тяжкості захворювання і надходження йоду до організму рекомендо= вана доза для дорослих становить 10‒40= мг на добу. У багатьох випадках пригнічення продукування гормону щитовидної залози забезпечується при прийомі 20‒30 мг препарату на добу. У випадку захворювання легкого ступеня тяжкості призначати препарат у нижчому дозуван= ні, при тяжкому ступені захворювання необхідно застосовувати препарат у початко= вій дозі 40 мг на добу.

Коригування дози проводити індивідуально, враховуючи активність процесів метаболізму, зумовлених рівнем продукування гормону щитовидної залози.=

Для проведення підтримуючої терапії рекомендовано таке дозування:

– підтримуюча доза препарату по 5‒20 мг на добу у комбінації з левотироксином, для профілактики гіпотиреозу;

– у разі монотерапії — п= о 2,5‒10 мг препарату на добу.

У випадку тиреотоксикозу, зумовленого підвищеним вмістом йоду, можливе застосування препарату у вищих дозах.

Консервативне лікування тиреотоксикозу.

Метою терапії є досягнення еутиреоїдного стану залози= та тривалої ремісії після обмеженої тривалості лікування. За даними досліджень, ремісія може бути досягнута максимально у 50 % пацієнтів через рік після терапії. Було з’ясовано, що час досягнення ремісії значно відрізняється зал= ежно від початкових показників. Вірогідними факторами впливу є тип гіпертиреозу (імуногенний або неімуногенний), тривалість лікування, дозування тіамазолу, а також джерело отримання йоду: харчовий а= бо ятрогенний.

Тривалість терапії препаратом становить від 6 місяців до 2 років (у середньому – 1 рік= ). Можливість подовження періоду ремісії залежить від тривалості терапії. У випадках, коли не вдається забезпечити ремісію, а проведення інших терапевтичних заходів неможливе, препарат можна застосовувати для довготрив= алої терапії у найнижчих ефективних дозах без додавання або в поєднанні з низькою дозою левотироксину.

Пацієнтам зі звуженням трахеї і зобом дуже великих розмірів лікарський засіб слід застосовувати протягом короткого періоду. Довготривала терапія може призвес= ти до росту зоба.

Підготовка до хірургічного лікування при всіх формах тиреотоксикозу. <= /span>

Короткочасна підготовча терапія (протягом 3‒4 = тижнів, у деяких випадках препарат можна застосовувати довше) сприяє відновленню еутиреоїдного стану, за рахунок чого зменшуються ризи= ки, зумовлені хірургічним втручанням.

Хірургічне втручання проводиться одразу після досягнення еутиреої= дного стану. Якщо таке втручання не проводять, необхідно застосовувати левотироксин. Терапію препаратом можна закінчувати за= день до операції.

У період останніх 10 днів до операції хірург може додатково призначити препар= ати йоду у високих дозах для укріплення тканин щитовидної залози (йодотерапія за Пламером).=

Підготовка до лікування радіоактивним йодом.

Лікарський засіб застосовувати для досягнення еутиреоїдного стану до початку терапії із застосуванням радіоактивного йоду. Особливо попередня терапія препаратом необхідна пацієнтам з тиреотоксикозом тяжкого ступеня, оскільки спостерігалися окремі випадки тиреот= оксичного кризу після проведення лікування йодом без попередньої терапії тіамазолом.

Слід враховувати, що похідні тіосечовини можуть зниж= увати чутливість тканин щитовидної залози до променевої терапії. При проведенні запланованої терапії із застосуванням радіоактивного йоду у зв’язку з автономними аденомами необхідно провести попередню терапію препаратом для попередження активації паранодулярної тканини.

Терапія у латентний період дії радіоактивного йоду.

Тривалість і доза лікарського засобу підбираються індивідуально залежно від ступеня тяжкості захворювання, а також з урахуванням періоду до початку дії радіоактивного йоду (приблизно 4‒6 місяців).

Профілактичне лікування пацієнт= ів із ризиком розвитку гіпертиреозу при призначенні препаратів йоду з метою проведення діагностики.

Зазвичай рекомендована доза становить 10‒20= мг тіамазолу на добу та/або 1 г перхлорату щодня протяго= м 10 днів (наприклад при необхідності введення рентгеноконт= растного засобу, що виводиться нирками). Тривалість профілактичного лікування визначається з урахуванням тривалості періоду, протягом якого препарати йоду знаходяться в організмі.=

Особливі групи пацієнтів. <= /span>

Пацієнти з порушенням функції печінки.

У пацієнтів з порушеннями функцій печінки знижується швидкість виведення тіамазолу. У зв’язку з цим препарат рекомендується застосовувати у мінімальних ефективних дозах, у період терапії препаратом необхідно проводити моніторинг стану пацієнта.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується індивідуальне коригування дози і постійне спостереження, оскільки недостатньо даних щодо фармакокінетичних властивостей препарату у цієї групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку.

Пацієнтам літнього віку рекомендується індивідуаль= не коригування дози і постійне спостереження, даних щодо накопичення препарату= в організмі немає. Препарат рекомендується застосовувати у мінімальних ефекти= вних дозах.

Діти.

Діти та підлітки (3= –17 років)

Початкову дозу для лікування дітей та підлітків (3–= 17 років) розраховують відповідно до маси тіла пацієнта.

Як правило, лікування починають з 0,5 мг/кг, розділених на два або три пр= ийоми в рівних дозах на добу.

Підтримуючу дозу можна зменшити залежно від індивідуальної реакції пацієнта на терапію і застосовувати один раз на добу. Щоб уникнути гіпотиреозу, може бути потрібний додатковий прийом левотироксину. Загальна добова доза не повинна переви= щувати 40 мг тіамазолу.

Діти віком до 2 років.

Безпека та ефективність застосування <= span class=3DSpellE>тіамазолу дітям віком до 2 років не досліджені.<= /o:p>

Застосування тіам= азолу дітям віком до 2 років не рекомендується.

<= /o:p>

Передозування.

Передозування може призвести до розвитку гіпотирео= зу з відповідними симптомами уповільнення метаболізму і внаслідок ефекту нестачі гормонів – до активації аденогіпофіза з подальш= им ростом зоба.

Цього можна уникнути шляхом зниження дози препарат= у до досягнення еутиреоїдного стану. У разі необхідн= ості додатково призначити препарати левотироксину. Негативні наслідки випадкового прийому високих доз тіа= мазолу невідомі. <= /o:p>

Побічні реакції.

Небажані ефе= кти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто (> 1/= 10), часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, < 1/100), рідко (> 1/10000,= < 1/1000), дуже рідко (1/10000), част= ота невідома (неможливо встановити на підставі наявних даних).

З боку крові і лімфатичної системи: нечасто: агранулоцитоз (зустрічається приблизно у 0,3–0,6 % випадків, може проявляти= ся через кілька тижнів або місяців після початку лікування, що вимагає припине= ння застосування препарату, після чого у більшості випадків це явище зникає самостійно); дуже рідко: т= ромбоцитопенія, панцитопенія, генералізова= на лімфаденопатія.

З = боку ендокринної системи: ду= же рідко: ін= суліновий аутоімунний синдром з різким зниженням концентр= ації глюкози крові.

З = боку нервової системи: рідко: порушення смак= ових відчуттів (дисгевзія, аге= взія), що зникають після припинення застосування препарату (іноді смакові відчуття відновлюються через кілька тижнів після закінчення курсу лікування); дуже <= span class=3DSpellE>рідко: неврити, полінейропатія.

З = боку травної системи: дуже рідко: гостре запалення слинних залоз; частота невідома: гострий панкреатит.

З = боку гепатобіліарної системи: дуже рідко: холестатична жовтя= ниця або токсичний гепатит. Симптоми, як правило, зникають після припинення прийому препарату. Клінічні малопомітні симптоми застою жовчі у період лікування сл= ід відрізняти від дисфункцій, спричинених гіпертир= еозом, таких як підвищення рівня γ-глутамілтрансферази і лужної фосфатази або підвищення= рівня специфічного кісткового ізоферменту лужної фосфатази.

З боку шкіри та підшкірної тканини: дуже часто: алергічні шкірні реакції різного ступеня тяжкості (свербіж, висип, кропив’янка), зазвичай помірного ступеня тяжкості, що зник= ають при подальшій терапії; дуже рідко: тяжкі форми алергічних шкірних реакцій, включа= ючи генералізовані дерматити, алопецію, червоний вовчак, індукований лікарським засобом.

З боку опорно-рухової системи та сполучної ткани= ни: ч= асто: артралгія, що розвивається поступово і може виникати навіть через кілька місяців терапії.

Загальні роз= лади: <= span class=3DSpellE>рідко: медикаментозна лихоманка.

Діти.= Ч= астота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей очікуються подібними до тих, що спостерігаються у дорослих пацієнтів.

Дуже рідко повідомлялося про розвиток серйозних шкірних ре= акцій гіперчутливості, таких як генера= лізований дерматит, включаючи синдром Стівенса‒Джонсона, у дорослих пацієнтів та діте= й.

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання. = Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігат= и у недоступному для дітей місці.

&nb= sp;

Упако= вка. Таблетки № 50, № 100 у контей= нері у коробці; № 50 (10×5), № 100= (10×10) у блістерах.

Категорія відпуску. За рецептом.

=

Виробник. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я».

Місцезнаходження виробника= та адреса місця провадження його діяльності.=

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

=