&n= bsp;

ІНС= ТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

РОСЕМІД^®ОДТ =

(ROSEMIDE^®ODT)

Склад:

діюча речовина: risperidone;

кожна таблетка містить рисперидону= 1 мг або 2 мг, або 4 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421), на= трію кроскармелоза, заліза оксид червоний (Е 172), аспартам (Е 951), ароматизатор «Powder 599399TP0951», ароматизатор Powdarome «М’ятний Преміум», кальцію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки, що диспергуються у ротовій порожнині.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 1 мг та по 2 мг: круглі таблетк= и зі скошеними краями, рожевого кольору, з вкрапленнями, з тисненням « » з одного боку та гладкі з іншого б= оку;

таблетки по 4 мг: круглі таблетки = зі скошеними краями, рожевого кольору, з вкрапленнями, гладкі з обох боків.

Фармакотерапевтична група. Антипси= хотичні засоби. Код ATX N05А Х08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Рисперидон – це селективний моноамінергічний антагоніст з унікальними властивостями. Він виявляє високу афінність щодо серотонінергічних 5-НТ₂ і дофамінергічних
D₂-рецепторів. Рисперидон зв’язується також з α₁-адренергічними рецепторами та з меншою афінністю – з Н₁-гістамінергічними та α₂<= /span>-адренергічними рецепторами. Рисперидон не виявляє афінності відносно холінергічних рецепто= рів. Хоча рисперидон є потужним D₂-антагоністом, що пов’язують з його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, він не спричиняє значного пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію порівняно з класичними нейролептиками. Збалансований центральний антагонізм відносно серотоніну та дофаміну зменшує схильність до екстрапірамідних побі= чних ефектів і розширює терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.

Фармакокінетика<= /i>

Рисперидон у формі таблет= ок, що диспергуються у ротовій порожнині, та розчин для перорального застосуван= ня є біоеквівалентними до таблеток, вкритих оболонкою.

Рисперидон метаболізується до 9-гідроксирисперидону, який чинить подібну до рисперидону фармакологічну дію.

Всмоктування.

Після перорального прийому рисперидон повністю абсорбується та досягає пікових концентрацій у плазмі крові в межах 1–2 год= ин, у пацієнтів літнього віку – у межах
2–3 годин. Абсолютна біодоступність після перорального застосування рисперидону становить 70 % (CV=3D25 %). Відносна біодоступність після перорального застосування рисперидону у таблетках становить 94 % (CV=3D10 %= ) у порівняннні з застосуванням у формі розчину. Їжа не впливає на абсорбцію препарату, тому рисперидон можна призначати незалежно від прийому їжі. Абсолютна біодоступність становить 66= % у швидких метаболізаторів, та 82 % - у повільних.

Розподіл.

Рисперидон= швидко розподіляється в організмі. Об’єм розподілу становить 1= -2 л/кг. У плазмі крові рисперидон зв’язується з альбуміном і кислим α₁-глікопротеїном. Рисперидон на 90 % зв’язується з білками плазми, 9-гідроксирисперидон – на 77 %. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається прот= ягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4= = -5 діб.

Біотрансформація та виведення.

Рисперидон метаболізується цитохромом CYP2D6 = до 9-гідроксирисперидону, який чинить аналогічну рисперидону фармакологічну ді= ю. Рисперидон і 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. Цитохром CYP2D6 піддається генетичному поліморфізму. У швидких метаболізато= рів CYP2D6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, тоді як у повільних метаболізаторів рисперидон перетворюється набагато повільніше. Хо= ча у швидких метаболізаторів концентрації рисперидону та
9-гідроксирисперидону нижчі, ніж у повільних метаболізаторів, фармакокінети= ка рисперидону та 9-гідроксирисперидону у комбінації (тобто активної антипсихотичної фракції) після разової та багаторазових доз у швидких та повільних метаболізаторів цитохрому CYP2D6 подібна.

Іншим шлях= ом метаболізму рисперидону є N-дезалкілування. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях не пригнічує значно метаболізм лікарських засобів, які метаболізуються ізоферментами цитохрому Р450, включаючи CYP1A2, CYP2A6, CYP2C8/9/10, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 та CYP3A5. Через тиждень після застосування препарату 70 % дози виводиться з сечею,
14 % – з калом. Концентрація рисперидону і 9-гідроксирисперидону у сечі дорівнює
35-45 % прийнятої дози. Іншу частину становлять неактивні метаболіти. Після перорального прийому у хворих на психози період напіввиведення становить приблизно
3 години. Період напіввиведення 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції досягає 24 годин, а у пацієнтів літнього віку – 34 годин.

Лінійність.

Концентрац= ії рисперидону в плазмі пропорційні дозі препарату (в межах терапевтичних доз)= .

Пацієнти літнього віку та пацієнти з порушеннями функції нирок, печінки.

У ході фармакокінетичного дослідження одноразового прийому препарату пацієнтами літнього віку було продемонстровано, що у таких пацієнтів на 43 % вищий рів= ень концентрації активної антипсихотичної фракції, на 38 % довший період напіввиведення та на 30 % знижений кліренс активної антипсихотичної фракції= .

У дорослих пацієнтів з порушенням функції нирок значення кліренсу активної фракції становило ~ 48 % від такого у дорослих без порушень функції нирок= . У дорослих пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок значення кліренсу становило ~ 31 % від такого у дорослих без порушень функції нирок. Період напіввиведення активної фракції становив 16,7 год у молодих дорослих пацієнтів, 24,9 год у дорослих із помірним порушенням функції нирок (або до= вшим у ~ 1,5 раза за такий у молодих дорослих пацієнтів) та

28,8 год у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (або довшим у ~ 1,7 раза = за такий у молодих дорослих пацієнтів). У пацієнтів з печінковою недостатністю спостерігалися нормальні рівні концентрації рисперидону в плазмі крові, але середнє значення вільної фракції рисперидону у плазмі крові було збільшене = на 37,1 %.

Після перо= рального застосування значення кліренсу та періоду напіввиведення рисперидону та активної антипсихотичної фракції у пацієнтів із помірним та тяжким порушенн= ям функції печінки суттєво не відрізнялися від таких у молодих здорових добровольців.

Діти.

Фармакокін= етика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у ді= тей подібна до такої у дорослих.

Стать, расова приналежність та кур= іння.

Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив видимого впливу статі, віку чи звички ку= рити на фармакокінетику рисперидону чи активної антипсихотичної фракції.

<= /span>

Клінічні характеристики.

Показання.=

-&nb= sp;      Лікування шизофренії;=

-&nb= sp;      лікування маніакальних епізодів від помірного до тяжкого ступеня при біполярних розладах;

-&nb= sp;      короткочасне лікування (до 6 тижнів) вираженої агресії у пацієнтів з деменцією альцгеймерівського типу від помірного до тяжкого ступ= еня при існуванні загрози заподіяння ш= коди собі чи іншим та при відсутності відповіді на нефармакологічні методи лікув= ання (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»);= <= /span>

-       симптоматичне короткострокове лікування (до 6 тижнів) вираженої агресії при розладах поведінки у дітей від 5 р= оків та підлітків з розумовим розвитком нижче середнього або роз= умовою відсталістю, діагностованою за критеріями DSM-IV, у яких= тяжкість агресивної або іншої деструктивної поведінки вимагає фармакологічного лікування. Фармакологічне лікування повинно бути невід’ємною частиною комплексної програми лікування, що включає психологічну підтримку та виховні заходи. Рекомендується, щоб рисперидон= призначався фахівцем у галузі дитячої неврології, дитячої та підліткової психіатрії або лікарем, який має досвід лікування поведінкових порушень у д= ітей та підлітків.

Протипоказання.

Гіперчутливість до активного компонента або до будь-якої допоміжної речовини препара= ту.

Деменція та симптоми хвороби Паркінсона (ригідність, брадикінезія та паркінсонічні порушення постави).

Деменція та підозра на деменцію з тільцями Леві (окрім симптомів деменції, щонайменше два з таких симптомів: паркінсонізм, візуальні галюцинації, хиткість ходи).<= /span>

Взаємодія = з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії.

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT.

Як і з іншими антипсихотиками, слід дотримуватися обережності при призначенні рисперидону з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, наприклад з антиаритмічними препаратами (хінідином, дизопірамідом, прокаїнамідом, пропафеноном, аміодароном, соталолом), трициклічними антидепресантами (амітриптиліном), тетрациклічними антидепресантами (мапролітином), деякими антигістамінними препаратами, іншими антипсихотиками, деякими протималярійн= ими (хініном, мефлохіном) та з препаратами, які спричиняють електролітний дисба= ланс (гіпокаліємію, гіпомагнезіємію), брадикардію, чи засобами, які пригнічують печінковий метаболізм рисперидону. Даний перелік є орієнтовним та не повним= .

Засоби центральної ді= ї та алкоголь.

Рисперидон слід з обережністю застосовувати у комбінації з іншими субстанціями
центральної дії, у тому числі з алкоголем, опіатами, антигістамінними засоб= ами та бензодіазепінами, через підвищений ризик седації.

Леводопа та агоністи допаміну.

Рисперидон може виявляти антагоністичні ефекти до = леводопи та інших антагоністів допаміну. Якщо така комбінація вважається необхідною, особливо у термінальній стадії хворо= би Паркінсона, потрібно призначати найменші ефективні дози кожного з препараті= в.

Лікарські засоби з гіпотензивним ефектом.

У постмаркетинговий період спостерігалися випадки клінічно значущої гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону та антигіпертензивних лікарських засобів.

Психостимулятори.

Застосування рисперидону у комбінації із психостимуляторами (наприклад метилфенідатом) м= оже спричинити появу екстрапірамідних симптомів після коригування дози одного а= бо обох препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).=

Паліперидон.

Одночасне застосування перорального рисперидону з паліперидоном не рекомендується, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону і їх комбінація може призвести до додаткового впливу активної антипсихотичної фракції.

Фармакокінетичні взаємодії.

Їжа не впливає на абсорбцію рисперидону.<= o:p>

Рисперидон головним чином метаболізується за участю CYP2D6 і меншою мірою – CYP3А4. Рисперидон та його активний метаболіт 9-гідроксирисперидон є субстратами

Р-глікопротеїну (P-гп). Речовини, які модифікують активність CYP2D6, або потужні інгібітори= чи індуктори активності CYP3А4 та/або P-гп можуть впливати на фармакокінетику активної антипсихотичної фракції рисперидону.

Потужні інгібітори CYP2D6.

При одночасному застосуванні рисперидону з потужним інгібітором CYP2D6 може підвищуватися концентрація рисперидону в плазмі крові, але менше, ніж концентрація активної антипсихотичної фракції. Вищі дози потужного інгібіто= ра CYP2D6 можуть підвищувати концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону (наприклад пароксетину, див. нижче). Очікується, що інші інгібі= тори CYP2D6, такі як хінідин, можуть впливати на концентрацію рисперидону в плаз= мі крові подібним чином. На початку одночасного застосування, а також у разі в= ідміни застосування пароксетину, хінідину або іншого сильного інгібітора CYP2D6, особливо у великих дозах, лікар має переглянути дозу рисперидону.

Інгібітори CYP3А4 та P-гп.

Одночасне застосування рисперидону з потужними інгібіторами CYP3А4 та/або Р-гп може суттєво підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону= в плазмі крові. На початку одночасного застосування, а також у разі відміни ітраконазолу або інших потужних інгібіторів CYP3А4 та/або Р-глікопротеїну л= ікар має переглянути дозу рисперидону.

Індуктори CYP3А4 та P-гп.

Одночасне застосування рисперидону з потужними індукторами CYP3А4 та/або Р-гп може знизити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. На початку терапії, а також у разі відміни карбамазепіну чи інших сильних індукторів CYP3А4/ Р-глікопротеїну лікар має переглянути дозу рисперидону. Ефект застосування індукторів CYP3А4 залежить від часу, максимальний вплив може бути досягнутий щонайменше через 2 тижні після поча= тку лікування. Відповідно, після припинення застосування індукція CYP3А4 може тривати щонайменше 2 тижні.

Лікарські засоби з високим ступенем зв’язування з білками крові.

При застосуванні рисперидону разом з іншими лікарськими засобами, які значною м= ірою зв’язуються з білками плазми крові, клінічно вираженого витіснення будь-яко= го препарату з білкової фракції не спостерігалося. При одночасному застосуванн= і з таким лікарським засобом слід ознайомитися з його інструкцією для медичного застосування щодо шляхів метаболізму та необхідності коригування дози.=

Діти.

Дослідження взаємодії проводилися лише за участю дорослих пацієнтів. Невідомо, чи можуть отримані результати бути застосовані до дітей.

Одночасне застосування психостимуляторів (наприклад метилфенідату) з рисперидоном у д= ітей не впливало на фармакокінетику та ефективність рисперидону.

Вплив і= нших лікарських засобів на фармакокінетику рисперидону.

Антибактеріальні лікарські засоби<= o:p>

Еритроміцин, помірний інгібітор CYP3А4 та інгібітор Р-гп, не змінює фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Рифампіцин, потужний індуктор CYP3А4 та індуктор Р-гп, знижує концентрацію активної антипсихотичної фракції в плазмі крові.

Інгібітори холінестерази

Донепезил та галантамін, субстрати = CYP2D6 та CYP3А4, не демонструють клінічно значущого впливу на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Протиепіле= птичні лікарські засоби

Карбамазепін, потужний індуктор CYP3А4 та індуктор Р-гп, продемонстрував вплив на зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі крові. Аналогічний ефект = може спостерігатися при застосуванні фенітоїну та фенобарбіталу, які також є індукторами печінкових ферментів CYP3А4 та
Р-глікопротеїну.=

Топірамат помірно знижує біодоступність рисперидону та не впливає = на біодоступність активної антипсихотичної фракції. Малоймовірно, що ця взаємодія може спричинити кліні= чно значимий ефект.

Протигрибкові лікарські засоби

Ітраконазол, потужний інгібітор CYP3А4 та інгібітор = Р-гп, у дозі = 200 мг на добу підвищує концентрацію активної антипсихотичної фракції в плазмі крові приблизно на 70 % при одночасному застосуванні з рисперидоном у дозах від 2 до 8 мг на добу.

Кетоконазол, потужний інгібітор CYP3А4 та інгібітор = Р-гп, у дозі = 200 мг на добу підвищує концентрацію рисперидону та знижує концентрацію
9-гідроксирисперидону в плазмі крові.

Антипсихотичні лікарські засоби

Фенотіазини можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі крові, але не активної антипсихотичної фракції.

Противірусні лікарські засоби=

Інгібітори протеази: дані досліджень відсутні; оскільки ритонавір є потужним інгібітором CYP3А4 та слабким інгібітором CYP2D6, ритонавір та інгібітори протеази, підсилені ритонавіром, можуть підвищити концентра= цію активної антипсихотичної фракції рисперидону.

Бета-блокатори

Деякі бета-блокатори можуть підвищити концентрацію рисперидону, пр= оте не впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції в плазмі крові.

Блокатори кальцієвих каналів<= /o:p>

Верапаміл, помірний інгібітор CYP3А4 та інгібітор Р-гп, підвищує концентрацію рисперидону та активної антипсихотичної фракції в плазмі крові.

Лікарські засоби для лікування зах= ворювань шлунково-кишкового тракту

Антагоністи Н₂-рецепторів: циметидин та ранітидин, слабкі інгібітори CYP2D6 і CYP3А4, підвищують біодоступність рисперидону та мінімально впливають на біодоступність активної антипсихотичної фракці= ї.

СІЗЗС та трициклічні антидепресант= и

Флуоксетин, потужний інгібітор CYP2D6, підвищує концентрацію рисперидону в плазмі крові, але менше, ніж концентрацію активної антипсихотичної фракції.

Пароксетин, потужний інгібітор CYP2D6, підвищує концентрацію рисперидону в плазмі крові, але (у дозі до 20 мг на добу) менше, ніж концентрацію активної антипсихотичної фракції. Проте вищі дози пароксетину= можуть підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції.

Трициклічні антидепресанти можуть підвищувати концен= трацію рисперидону в плазмі крові, але не активної антипсихотичної фракції. Амітриптилін не впливає на фармакокінетику рисперидону та активної антипсихотичної фракції.

Сертралін, слабкий інгібітор CYP2D6, та флувоксамін, слабкий інгіб= ітор CYP3А4, у дозах до 100 мг на добу не спричиняють клінічно важливих змін концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону. Однак = дози сертраліну або флувоксаміну, що перевищують 100 мг на добу, можуть підвищити концентрацію активної антипсихотичної фракції рисперидону. <= o:p>

Вплив рисперидону на фармакокінетику інших лікарських засобів.<= /i>

Протиепілептичні лікарські засоби<= o:p>

Рисперидон не має клінічно важливого впливу на фармакокінетику вальпроату або топірамату.

Антипсихотичні лікарські засоби

Арипіпразол, субстрат CYP2D6 та CYP3А4: пероральні або ін’єкційні лікарські форми рисперидону не впливають на фармакокінетику арипіпразо= лу та його активного метаболіту дегідроарипіпразолу.

Глікозиди наперстянки

Рисперидон не має клінічно важливого впливу на фармакокінетику дигоксину.

Літій

Рисперидон не має клінічно важливого впливу на фармакокінетику літ= ію.

Одночасне застосування рисперидону з фуросемідом.

Див. розділ «Особливості застосува= ння» щодо підвищення летальності у пацієнтів
літнього віку з деменцією при одночасному застосуванні з фуросемідом.<= /o:p>

= ;

Особливості застосування.

Пацієнти літнього = віку з деменцією.

Підвищений рівень смертності.

Серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувались атиповими антипсихотичними препаратами, спостерігався підвищений рівень смертності порівняно з таким у пацієнтів групи плацебо в метааналізі= 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних препаратів, включаючи рисперидон. У плацебоконтрольованому дослідженні із застосуванням рисперидону хворим цієї категорії частота летальних випадків становила 4,0 % порівняно з 3,1 % у групі плацебо. Діагностичне відношення шансів (95% довірчий інтервал) становило 1= ,21 (0,7; 2,1). Середній вік пацієнтів, які померли, був 86 років (діапазон – 67-100 років).

Дані, одержані під час двох великих обсерваці= йних досліджень, свідчать про те, що у людей літнього віку з деменцією, які лікувалися звичайними (типовими) антипсихотичними препаратами, ризик смертн= ості був дещо вищий порівняно з пацієнтами, які не отримували антипсихотичних препаратів. На підставі наявних даних досліджень точний рівень цього ризику= не можна вказати, а причина підвищення ризику невідома.

Одночасне застосування з фуросемідом.

У ході плацебоконтрольованого дослідження у пацієнтів літнього віку з деменці= єю підвищений рівень смертності спостерігався при одночасному застосовуванні рисперидону з фуросемідом (7,3 %; середній вік – 89 років, діапазон – 75–97 років) порівняно з таким у пацієнтів, які лікувалися тільки рисперидоном (3= ,1 %; середній вік – 84 роки, діапазон – 70–96 років) або тільки фуросемідом (4,1= %; середній вік – 80 років, діапазон – 67–90 років). Підвищення рівня смертності серед пацієнтів, які лікувалися одночасно рисперидоном та фуросемідом, спостеріга= лося у ході двох клінічних досліджень з чотирьох. У пацієнтів, які одночасно застосовували рисперидон з іншими діуретиками, підвищеного рівня смертності зафіксовано не було.

Патофізіологічних механізмів для пояснення цього факту не встановлено. Причина смерті також не була єдиною. Однак слід дотримуватися особливої обережності, призначаючи препарат у таких випадках, а також потрібно провести оцінку ризиків та кори= сті цієї комбінації або комбінації з іншими потенційними діуретиками, перш ніж = призначати препарат. Серед пацієнтів, які разом з рисперидоном приймали інші діуретики= , не спостерігалося підвищення рівня смертності. Незалежно від лікування дегідратація була загальним фактором ризику летальності, і її слід ретельно контролювати у пацієнтів з деменцією.

Цереброваскулярні побічні реакції.

У ході плацебоконтрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з деменцією, як= их лікували рисперидоном, спостерігався вищий рівень (приблизно в 3 рази) виникнення цереброваскулярних побічних ефектів (інсульти та транзиторні ішемічні атаки) з летальним наслідком порівняно з тими, хто отримував плаце= бо (середній вік – 85 років; діапазон – 73–97 років).

Комбіновані дані шести плацебоконтрольованих досліджень за участю пацієнтів літнього ві= ку з деменцією (віком від 65 років) продемонстрували виникнення цереброваскулярн= их розладів (серйозних та несерйозних, комбінованих) у 3,3 % (33/1009) пацієнтів, які лікувалися рисперидоном, порівняно з 1,2 % (8/712) пацієнтів, які застосовували плацебо. Співвідношення між групами рисперидону та плацебо (співвідношення шансів; 95 % ДІ) становило 2= ,96 (1, 34; 7,50). Механізм такого підвищеного ризику невідомий. Не можна виклю= чити підвищений ризик розвитку ЦВПР для інших антипсихотичних препаратів або інш= их груп пацієнтів. Рисперидон слід з обережністю застосовувати пацієнтам із факторами ризику виникнення інсульту.

Ризик цереброваскуля= рних побічних ефектів значно вищий у пацієнтів зі змішаною або судинною деменціє= ю в порівнянні з деменцією Альцгеймера. Тому пацієнтам з іншими типами деменції, окрім деменції Альцгеймера, не слід призначати лікування рисперидоном.

Слід ретельно зважити всі ризики та переваги призначення рисперидону пацієнтам літнього віку з деменцією, особливо ризик інсульту. Слід проінструктувати пацієнтів та осіб, які доглядають за ними, негайно повідомляти про ознаки можливих цереброваскулярних розладів, таких як раптова слабкість, оніміння обличчя, рук або ніг, а також розлади мовлення та зору. Слід невідкладно розглянути всі можливі варіанти лікування, включаючи переривання терапії рисперидоном.

При стійкій агресії пацієнтам із х= воробою Альцгеймера від помірного до тяжкого ступеня рисперидон призначають лише для короткочасного застосування як доповнення до нефармакологічних заходів, які показали обмежену або нульову ефективність, = за умови відсутності потенційної загрози заподіяння шкоди собі чи іншим.

Під час лікування необхідно регуля= рно оцінювати стан пацієнтів і переглядати необхідність подальшої терапії.

Ортостатична гіпотензія.

Через α₁-літичну активність рисперидону, особливо на початку лікування, може спостерігатися ортостатична гіпотензія. У постмаркетинговий період клінічно значуща гіпотензія спостерігалася під час одночасного застосування рисперидону та антигіпертензивних засобів. Рисперидон слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (та= кими як серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання). У цих випадк= ах дозу слід поступово коригувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).= При виникненні гіпотензії слід розглянути можливість зменшення дози.=

Лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.=

Під час застосування антипсихотичних засобів, включаючи рисперидон, спостерігал= ися випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. У постмаркетинговий пері= од агранулоцитоз спостерігався дуже рідко (<1/10 000 пацієнтів).

За пацієнтами зі значним зменшенням кількості лейкоцитів в анамнезі або з медикамент-індукованою лейкопенією/нейтропенією слід ретельно наглядати протягом перших декількох місяців лікування та припинити застосування рисперидону при появі ознак значного зменшення кількості лейкоцитів і за відсутності інших причин для такого зниження.

За пацієнтами із клінічно значущою нейтропенією слід спостерігати стосовно виникнення гарячки та інших ознак інфекції та лікувати відповідним чином при виявленні симптомів. У разі тяжкої нейтропенії (<1×10⁹/= л) лікування рисперидоном слід припинити та слідкувати за кількістю лейкоцитів= до відновлення.

Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми.

При застосуванні препаратів із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів відмічалось виникнення пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами (переважно язика та/чи обличчя). Виникнення екстрапірамід= них симптомів є фактором ризику розвитку пізньої дискінезії. Якщо виникають озн= аки та симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання щодо відміни всіх антипсихотичних препаратів.

Слід бути обережними при одночасному застосуванні психостимуляторів (наприклад метилфенідату) та рисперидону, оскільки при коригуванні дози будь-якого або обох лікарських засобів можуть виникати екстрапірамідні симптоми. Рекомендо= вана поступова відміна лікування психостимуляторами (див. розділ «Взаємодія з ін= шими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Злоякісний нейролептичний синдром.

При застосуванні класичних нейролептичних лікарських засобів рідко відзначаються випадки виникнення злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м’язів, нестабільністю вегетативних функцій, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази. Додаткові оз= наки включають міоглобінурію (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. У ра= зі розвитку злоякісного нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон.

Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Ле= ві.

Лікарі повинні зважувати небезпеку при застосуванні антипсихотичних засобів, у тому числі рисперидону, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві (див. розділ «Протипоказання»). Застосування рисперидону може погіршити перебіг хвороби Паркінсона. Пацієнти, хворі на будь-яке із зазначених вище захворювань, можуть мати підвищений ризик нейролептичного злоякісного синдр= ому, а також підвищену чутливість до антипсихотичних препаратів (наприклад сплутаність свідомості, притуплення больової чутливості та нестійкість пост= ави з частими падіннями на додачу до екстрапірамідних симптомів).

Гіперглікемія та цукровий діабет.=

Під час лікування рисперидономповідомлялося про випадки розвитку гіперглікемії, цукрового діабету та загострення вже існуючого цукрового діабету.

У деяких випадках повідомлялося про попередню надмірну масу тіла, що могло бу= ти провокуючим фактором. У зв’язку з цим дуже рідко повідомлялося про випадки кетоацидозу та рідко про розвиток діабетичної коми. Рекомендується проводити відповідний клінічний моніторинг згідно з нормами застосування антипсихотич= них препаратів. Пацієнти, які приймають будь-які атипові антипсихотичні препара= ти, включно з рисперидоном, повинні перебувати під наглядом щодо виникнення у н= их симптомів гіперглікемії (таких як, наприклад, полідипсія, поліурія, поліфаг= ія та слабкість), а пацієнти з цукровим діабетом повинні регулярно проходити обстеження щодо погіршення контролю рівня глюкози.=

Збільшення маси тіла.

При застосуванні рисперидону повідомляли про випадки значного підвищення маси т= іла. Рекомендований контроль маси тіла.

Гіперпролактинемія.

Гіперпролактинемія є частим побічним явищем при лікуванні рисперидоном. Пацієнтам із наявними побічними явищами, що можуть залежати від рівня пролактину в плазмі крові (наприклад з гінекомастією, менструальними розладами, ановуляцією, порушенн= ями здатності до зачаття, зниженням лібідо, еректильною дисфункцією та галактор= еєю), рекомендований контроль рівня пролактину.

Дослідження на культурах тканин вказують на те, що ріст клітин у пухлинах молочної зало= зи людини може бути стимульований пролактином. Хоча досі чіткого зв’язку із застосуванням антипсихотичних засобів клінічними та епідеміологічними дослідженнями не встановлено, рекомендується з обережністю призначати рисперидон пацієнтам з відповідною патологією в анамнезі. Рисперидон потріб= но з обережністю застосовувати пацієнтам з гіперпролактинемією та пролактинозалежними пухлинами.

Подовження інтервалу QT.

У постмаркетинговий період дуже рідко повідомляли про випадки подовження інтервалу QT. Слід з обере= жністю застосовувати рисперидон, як і інші антипсихотичні засоби, пацієнтам із відомими серцево-судинними захворюваннями, брадикардією, порушеннями електролітного обміну (гіпокаліємія, гіпомагніємія) або подовженням інтерва= лу QT у сімейному анамнезі, оскільки це може збільшити ризик аритмогенного впл= иву. Також слід бути обережними при одночасному застосуванні з препаратами, що подовжують інтервал QT.

Судоми.

Слід з обережністю застосовувати рисперидон пацієнтам із судомами чи іншими стан= ами, які потенційно знижують судомний поріг, в анамнезі.

Пріапізм.

Існує можливість виникнення пріапізму під час лікування рисперидоном унаслідок йо= го альфа-адренергічної блокувальної дії.

Регуляція температури тіла.

Антипсихотичні лікарські засоби можуть порушувати здатність тіла до зниження основної температури тіла. Рекомендується відповідний догляд пацієнтам, яким признач= ено рисперидон, якщо вони будуть піддаватися впливу умов, що можуть спричиняти підвищення основної температури тіла, а саме: інтенсивні фізичні тренування, вплив високих температур зовнішнього середовища, супровідна терапія препара= тами з антихолінергічною активністю чи вплив зневоднення.

Протиблювотний ефект.

У доклінічному вивченні властивостей рисперидону відмічався протиблювотний еф= ект. Ця властивість може маскувати симптоми передозування деяких ліків або таких станів як обструкція кишечнику, синдром Рея та пухлини мозку.

Порушення функції печінки та нирок.

У пацієнтів із поруш= еною функцією нирок знижена здатність виводити активну антипсихотичну фракцію препарату порівняно з дорослими пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів із порушенням функції печінки спостерігається підвищення концентр= ації вільної фракції рисперидону в плазмі крові (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Венозна тромбоемболія.=

Описано випадки венозної тромбоемболії при застосуванні антипсихотичних лікарських препаратів. Оскільки пацієнти, які лікуються антипсихотичними лікарськими засобами, часто мають набуті фактори ризику виникнення венозної тромбоембол= ії, всі можливі фактори розвитку тромбоемболії необхідно ідентифікувати перед та під час лікування рисперидоном та вжити відповідних превентивних заходів.

Інтраопераційний синдром атонічної райдужки (ІСАР).

Під час операцій з видал= ення катаракти спостерігався інтраопераційний синдром атонічної райдужки у пацієнтів, які лікувалися антагоністами α₁-адренергічних рецепторі= в, у т. ч. рисперидоном.

ІСАР може підвищувати ри= зик ускладнень операції на оці протяго= м та після хірургічного втручання. Слід повідомити хірурга-офтальмолога про застосування антипсихотичних лікарських засобів в минулому або у період проведення операції. Потенційні переваги припинення терапії препаратами з <= /span>α₁-блокувальною дією перед операцією не встановлені, слід зважити ризик відміни лікування антипсихотич= ними засобами.

Діти.

Перед призначенням рисперидону дітям = чи підліткам з розладом поведінки слід ретельно зважити співвідношення ризику і користі, оцінити фізичні та соціальні причини агресивної поведінки, такі як больові подразники або невідповідна реакція на навколишнє середовище.<= /o:p>

Заспокійливий ефект рисперидону слід ретельно контролювати у педіатричних пацієнтів через можливі наслідки для здатності до навчання. Зміна часу введення рисперидону може покращити вплив седації на здатність дітей та підлітків концентрувати увагу.

Застосування рисперидону асоційоване з незначними збільшеннями маси тіла та індексу маси тіла (ІМТ). Перед початком лікування рекомендовано початкове вимірювання ма= си тіла та регулярний моніторинг маси тіла протягом лікування. Зміни росту у довгострокових відкритих розширених дослідженнях були у межах очікуваних но= рм відповідно до віку. Вплив довгострокового лікування рисперидоном на статеве дозрівання та ріст не вивчали достатнім чином.

Через потенційний вплив тривалої гіперпролактинемії на ріст та статеве дозрівання= у дітей слід зважити необхідність регулярного клінічного контролю ендокринологічного статусу пацієнта, включаючи вимірювання росту, маси тіла, контроль статевого дозрівання, менструального циклу та інших явищ, залежних= від пролактину.

Результати малого постмаркетингового дослідження методом спостереження продемонструвал= и, що пацієнти віком 8= –16 років, які отримували рисперидон, були у середньому на 3,0–4,8 см вищими, ніж ті, хто отримував інші антипсихотичні лікарські засоби. Даних цього дослідження недостатньо для визначення того, чи впливає рисперидон на остаточний ріст у дорослому віці або чи результати вимірювань прямо залежать від впливу рисперидону на ріст кісток, чи саме захворювання має вплив на ріст кісток, = чи це є результатом кращого контролю захворювання та як результат – фіксація більшого росту.

Протягом лікування рисперидоном слід регулярно контролювати наявність екстрапірамідн= их симптомів та інших порушень руху.

Щодо рекомендацій стосовно дозування для дітей див. розділ «Спосіб застосування = та дози».

Препарат містить аспартам (Е 951), який є похідним фенілаланіну, що являє небезпеку для хворих на фенілкетоноурію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводилося. Хоча під час досліджень= на тваринах не було виявлено тератогенного впливу, спостерігалися інші прояви репродуктивної токсичності. Потенційний ризик для людей невідомий.

У новонароджених, чиї матері застосовували антипси= хотичні засоби (у тому числі рисперидон) протягом останнього триместру вагітності, існує ризик виникнення оборотних екстрапірамідних симптомів та/або синдрому відміни препарату. Ці симптоми включають ажитацію, незвично підвищений або знижений м’язовий тонус, тремор, сонливість, розлади дихання або проблеми з годуванням. Ці ускладнення можуть бути різної тяжкості. Тому слід ретельно спостерігати за станом новонароджених.

Рисперидон не рекомендується застосовувати під час вагітності, окрім випадків життєвої необхідності. Якщо необхідно припинити лікування рисперидоном під час вагітності, не слід робити це раптово. =

Годування = груддю.

У ході досліджень на тваринах рисперидон і 9-гідроксирисперидон виділялись у грудне молоко. Є спостереження, що риспер= идон і 9-гідроксирисперидон можуть також виділятись у грудне молоко людини.

Немає даних щодо побічних реакцій у немовлят, які перебувають на грудному годуванні. Т= ому слід зважити переваги годування груддю та потенційні ризики для дитини.=

Фертильність=

Як і інші лікарські засоби, які є антагоніст= ами дофамінових D₂‑рецепторів, ри= сперидон підвищує рівень пролактину.

Гіперпролактинемія може пригнічувати виробле= ння гонадотропін‑рилізинг‑гормону в гіпоталамусі, що призводить до зниження секреції гонадотропінів гіпофіза. Це може мати негативний вплив на репродуктивну функцію як у жінок, так і у чоловіків внаслідок порушення гонадального стероїдогенезу.

У доклінічних дослідженнях не спостерігалося жодних відповідних ефектів.<= /p>

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Рисперидон може мати невеликий або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом унаслідок потенційного впливу на нервову систему та органи зору (див. розділ «Побічні реакції»). У процесі лікування рекомендується утримуватись від керування автотранспортом= та від роботи з іншими механізмами, доки не стане відомою індивідуальна чутливість пацієнтів до препарату.

Спосіб застосування та дози.<= /o:p>

Рисперидон <= /span>застосовувати перорально незалежно від прийому їжі.

Оскільки таблетки є оророзчинними, їх слід= з обережністю та сухими руками діставати з блістера безпосередньо перед застосуванням, класти під язик та, у разі необхідності, запивати водою.

Звичайна доза

Рисперидон можна застосовувати один або два рази на добу. Дози більше 8 мг слід розподіляти на два прийоми (вранці та ввечері). Прийом їжі не впливає на абсорбцію рисперидону.

Рекомендується поступове припинення лікува= ння. Після різкого припинення застосування високих доз антипсихотичних препаратів дуже рідко спостерігалися гострі симптоми відміни, у тому числі нудота, блювання, пітливість, безсоння. Також можливий рецидив психотичних симптомі= в, повідомляли про появу мимовільних рухів (наприклад, акатизія, дистонія та дискінезія).

Шизофренія та інші психічні розлади

Дорослі

Рисперидон= можна призначати один або два рази на добу.

Розпочинат= и прийом слід з 2 мг рисперидону на добу, на другий день дозу можна збільшити до 4 м= г. Після цього дозу можна підтримувати без змін або, за необхідності, продовжу= вати індивідуальну корекцію дози. Для більшості пацієнтів рекомендована доза становить
4–6 мг на добу. Деяким пацієнтам може бути показане поступове підвищення до= зи або знижена початкова та підтримувальна доза.

Дози, які перевищують 10 мг на добу, не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Безпека доз понад 16 мг на добу не вивчалась.

Пацієнти л= ітнього віку (від 65 років).

Рекомендов= ана початкова доза – по 0,5 м= г два рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 1–2 мг два рази на добу підвищуюючи на 0,5 мг два рази на добу.

Діти.

Не рекомен= довано застосовувати препарат дітям (віком до 18 років).

Маніакальні епізоди при біполярних розлада= х

Дорослі.

Рекомендов= ана початкова доза рисперидону – 2 мг один раз на добу. Дозу можна індивідуально збільшити додаванням 1 мг/добу не частіше ніж через кожні 24 години. Рекомендований діапазон доз – від 1 до 6 мг на добу. Застосування рисперидону у дозі понад 6 мг на добу пацієнтам з маніакальними епізодами не вивчалось.

Як і при і= нших видах симптоматичного лікування, при довготривалому застосуванні рисперидону необхідно періодично переглядати дози і коригувати їх протягом усієї терапі= ї. =

Пацієнти літнього віку (від 65 років).

Рекомендована початкова доза – по 0,5 мг два рази на добу. У разі необхідності дозу можна збільшити до 1–2 мг два рази на добу, підвищуючи на 0,5 мг два рази на добу. Оскільки досвід застосування пацієнтам літнього віку обмежений, рекомендується проявляти обережність при застосуванні.

Діти.

Застосовув= ати препарат не рекомендовано дітям (віком до 18 років).

Короткочас= на терапія вираженої агресії у пацієнтів з деменцією альцгеймерівського типу

Рекомендована початкова доза – 0,25* мг два рази на добу. За необхідності дозу можна збільшити шляхом підвищення дози на 0,25* мг два рази на добу не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 0,5* мг два рази на добу. <= /span>Однак для деяких пацієнтів ефективна доза становит= ь 1 мг двічі на добу. Рисперидон не слід застосовувати довше 6 тиж= нів пацієнтам з вираженою агресією при хворобі Альцгеймера. Як і при інших видах симптоматичного лікування, застосування рисперидону необхідно періодично переглядати і коригувати протягом усієї терапії.
*У випадку призначення доз = 0,25 мг та 0,5 мг слід застосовувати препарати рисперидону з можливістю такого дозування.

Cимптоматичне короткострокове лікування (до 6 тижнів) вираженої агресії при розладах поведінки

Діти та пі= длітки віком від 5 до 18 років

Пацієнти з= масою тіла ≥ 50 кг

Рекомендов= ана початкова доза становить 0,5 мг один раз на добу. За необхідності дозу слід коригувати шляхом додавання 0,5* мг один раз на день не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 1 мг один раз на добу. Однак для деяких пацієнтів для досягнення позитивного ефекту достатньо не більше 0,5* мг один раз на добу, тоді як інші можуть потребув= ати 1,5* мг один р= аз на добу.

Пацієнти з= масою тіла < 50 кг

Рекомендов= ана початкова доза – 0,25* мг один раз на добу. За необхідності дозу можна коригувати шляхом додавання 0,25* мг один раз на день не частіше ніж через день. Оптимальна доза для більшості пацієнтів – 0,5* мг один раз на добу. Однак дл= я деяких пацієнтів достатньо не більше ніж 0,25* мг один раз на добу для досягнення позитивного ефекту, тоді як інші можуть потребувати 0,75* мг один раз на до= бу.

Як і при інших видах симптоматичного лікування, застосування рисперидону необхідно періодично переглядати і коригувати прот= ягом усієї терапії.

*У випадку призначення доз 0,25 мг, 0,5 мг, 0,75 мг або 1,5 мг слід застосовувати препа= рати рисперидону з можливістю такого дозування.

Діти.

Застосовув= ати препарат не рекомендовано дітям віком до 5 років.<= /p>
Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок.

У пацієнтів з порушення= ми функції нирок активна антипсихотична фракція виводиться з організму повільн= іше, ніж у пацієнтів зі здоровими нирками. У пацієнтів із порушеннями функції печінки концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі крові збільшуєтьс= я.

Незалежно від показання, цим пацієнтам призначається половина початкової та підтримуючої доз, титрув= ання дози повинно бути повільнішим.

Рисперидон потрібно застосовувати з обережністю цій категорії пацієнтів.

Перехід з терапії іншими антипсихотичними засоб= ами.<= /u>

Якщо це клінічно виправдано, під час терапії рисперидоном рекомендується поступово припинити попередню терапію іншими препаратами. При цьому, якщо пацієнт переводиться з терапії антипсихотичними препаратами у формі «депо», лікування рисперидоном рекомендується розпочати із застосування замість наступної запланованої ін’єкції. Періодично слід оцінювати необхідність продовження поточної терап= ії антипаркінсонічними препаратами.

Діти.

Рисперидон застосовують для лікува= ння вираженої агресії при розладах поведінки у дітей віком від 5 років.<= /span>

Передозування.

Симптоми.
Ознаки та симптоми передозування, що спостерігалися, – це відомі побічні реакції на препарат, = що проявляються у посиленій формі: сонливість і седація, тахікардія та артеріа= льна гіпотензія, а також екстрапірамідні симптоми. При передозуванні повідомляли= про подовження інтервалу QT та судоми. Повідомляли про тріпотіння-мерехтіння, асоційоване з передозуванням рисперидону у комбінації з пароксетином. =

У разі гострого передозування слід розглянути можливість прийому декількох лікарських засобів.

Лікування.<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK;mso-bidi-fo= nt-weight: bold'>
Слід забезпечити та підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної вентиляції та оксигенації. Слід розглянути призначе= ння активованого вугілля разом із проносним засобом не пізніше ніж за годину пі= сля прийому препарату. Показаний моніторинг серцево-судинної діяльності, що вкл= ючає безперервну реєстрацію ЕКГ для виявлення можливих аритмій. Рисперидон⁼не має специфічного антидоту. Тому слід вживати відповідних підтримуючих заход= ів. У разі гострого передозування слід проаналізувати можливість лікарської взаємодії кількох препаратів. Артеріальну гіпотензію та судинний колапс слід лікувати такими заходами як внутрішньовенні вливання та/або симпатоміметичні препарати. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід признача= ти антихолінергічні препарати. Необхідно продовжувати постійне медичне спостереження до повного одужання пацієнта.<= o:p>

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями, про які повідомляли (частота X= 05; 10 %), є паркінсонізм, седація/сонливість, головний біль та безсоння. Паркінсонізм та акатизія є дозозалежними побічними реакціями.

Побічні реакції, наведені нижче, включають ті, про які повідомляли = під час клінічних випробувань та у постмаркетинговий період. Частота виникнення побічних реакцій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10= ), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000) та невідомо (частоту не можна встановити з доступн= их даних).

У кожні= й групі побічні реакції представлені у порядку ступеня тяжкості.<= /span>

Інфекції та інвазії

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>пневмонія, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, інфек= ції сечовивідних шляхів, інфекції вуха, грип

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>інфекції дихальних шляхів, цистит, інфекції ока, тонзиліт, оніхомікоз, запалення підшкірної клітковини, локалізована інфекція, вірусна інфекція, акародерматит

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>інфекція

З боку крові та лімфатичної сист= еми

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>нейтропенія, зменшення кількості лейкоциті= в, тромбоцитопенія, анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>агранулоцитоз^с

З боку імунної системи

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>гіперчутливість=

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>анафілактична реакція^с

З боку ендокринної системи<= /o:p>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>гіперпролактинемія^а<= /span>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>порушення секреції антидіуретичного гормон= у, присутність глюкози в сечі

З боку метаболізму та травлення<= /span>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>збільшення маси тіла, підвищення апетиту, зниження апетиту

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>цукровий діабет^b, гіперглікемія, полідипсія, зменшення маси тіла, анорексія, підвищення рівня холестерину<= o:p>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>водна інтоксикація^с, гіпоглікем= ія, гіперінсулінемія^с, підвищення рівня тригліцеридів у крові

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Дуже рідко

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>діабетичний кетоацидоз

З боку психіки=

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Дуже часто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>безсоння^d<= /o:p>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>розлади сну, ажитація, депресія, тривога.

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>манія, сплутаність свідомості, зниження лібідо, знервованість, нічні = жахи

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>кататонія, сомнамбулізм, розлади харчування, пов’язані зі сном, притуплений афект, аноргазмія<= o:p>

З боку нервової системи

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Дуже часто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>седація/сонливість, <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>паркінсонізм^d, головний біль

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>акатизія^d, дистонія^d, запаморочення, дискінезія= ^d, тремор

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>

пізня дискінезія, церебральна іш= емія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, пригнічений рівень свідомості, судоми^d, синкопе, психомоторна гіперактивність, розлади рівноваги, порушення координації, постуральне запаморочення, порушення уваги, дизартрія, розлади смакових відчуттів, гіпестезія, парестезія

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко

злоякісний нейролептичний синдро= м, цереброваскулярні розлади, діабетична кома, ритмічне похитування голови

З боку органів зору

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>розмитість зору, кон’юнктивіт

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>

світлобоязнь, сухість очей, збільшення сльозовиділення, почервоні= ння очей

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко

глаукома, порушення руху очних я= блук, ротаторний ністагм, утворення кірки на краю повіки, інтраопераційний синд= ром атонічної райдужки^с <= o:p>

З боку органів слуху=

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>вертиго, тиніт, біль у вухах

З боку серцевої діяльності<= /o:p>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>тахікардія

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто

фібри= ляція передсердь, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності серця, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, брадикардія, відхилення на електрокардіограмі, відчуття серцебиття

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>синусова аритмія<= /p>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>З боку судинної системи=

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>артеріальна гіпертензія<= /span>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>легенева емболія, тромбоз вен

З боку дихальної системи

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>диспное, фаринголарингеальний біль, кашель, епістаксис, закладеність носа

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>аспіраційна пневмонія, легеневий застій, погіршення прохідності дихал= ьних шляхів, хрипи, свистяче дихання, дисфонія, розлади дихання

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>синдром нічного апное, гіпервентиляція

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>З боку травної системи=

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>біль у животі, дискомфорт у животі, блювання, нудота, запор, діарея, диспепсія, сухість у роті, зубний біль

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>

нетримання калу, фекалома, гастроентерит, дисфагія, здуття живота

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>панкреатит, обструкція шлунково-кишкового тракту, набряк язика, хейлі= т

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Дуже рідко

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>кишкова непрохідність=

З боку гепатобіліарної системи

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня гамма-глутаміл-трансферази, підвищення= рівня печінкових ферментів

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>жовтяниця

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>З боку шкіри та підшкірної клітковини

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>висипання, еритема

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>кропив’янка, свербіж, алопеція, гіперкератоз, екзема, сухість шкіри, зміна кольору шкіри, акне, себорейний дерматит, захворювання шкіри, пошкодження шкіри

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>медикаментозні висипання, лупа

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Дуже рідко

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>ангіоневротичний набряк

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Невідомо

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Синдром Стівенса – Джонсона/ токсичний епідермальний некроліз^с

З боку кістково-м’язової системи=

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто<= /span>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>м’язові спазми, м’язово-скелетний б= іль, біль у спині, артралгія<= /span>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>

підви= щення рівня креатинфосфокінази, порушення постави, скутість суглобів, набрякання суглобів, м’язова слабкість, біль у шиї

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко<= /span>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>рабдоміоліз

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>З боку сечовидільної системи

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>нетримання сечі=

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>полакіурія, затримка сечі, дизурія

Вагітність, післяпологовий період та неонатальні стани

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Дуже рідко

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>синдром відміни препарату у новонароджених^с

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>З боку репродуктивної системи та молочних залоз

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>еректильна дисфункція, порушення еякуляції, аменорея, порушення менструального циклу^d, гінекомастія, галакторея, статева дисфункція, біль у молочних залозах, вагінальні виділення

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>пріапізм^с, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз

Загальні розлади

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>набряк^d, лихоманка, біль у грудній клітці, астенія, втома, біль<= /span>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>набряк обличчя, озноб, підвищення температури тіла, порушення ходи, с= прага, дискомфорт у грудях, гарячка, незвичні відчуття, дискомфорт

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>гіпотермія, зниження температури тіла, відчуття холоду у кінцівках, синдром відміни препарату, ущільнення^с

Ушкодження та отруєння

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>падіння

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто

<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>біль після хірургічних втручань=

^aГіп= ерпролактинемія у деяких випадках може призводити до гінекомастії, розладів менструального циклу, аменореї, ановуляції, галактореї, порушенні здатності до зачаття, зниження лібідо, еректильної дисфункції.

^bПід час плацебоконтрольованих досліджень повідомлялося про цукровий діабет у 0,18 % пацієнтів, які отримували рисперидон, порівняно з 0,11 % у групі плацебо. Загальна частота у всіх клінічних випробуваннях становила 0,43 % у пацієнтів, які приймали рисперид= он.

^с Не відзначалося у клінічних = дослідженнях рисперидону, однак було виявлено протягом постмаркетингового спостереження.=

^dЕкстрапірамідні р= озлади включають: паркінсонізм (гіперсекреція слини, ригідність м’язів, паркінсонізм, слинотеча, феномен «зубчатого колеса», брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м’язів, акінезія, ригідність потиличних м’язів, ригідність м’я= зів, паркінсонічна хода, порушення глабелярного рефлексу, паркінсонічний тремор)= , акатизію (акатизія, неспокій, гіперкінезія, синдром неспокійних ніг), тремор, дискінезію (дискінезія, посмикування м’язів, хореоатетоз, атето= з, міоклонус), дистонію.

Дистонія включає дистонію, гіпертонію, кривошию, мимовільні м’язові скорочення, міогенні контрактури, блефароспазм, рух очного яблука, параліч язика, тик (у ділянці обличчя), ларингоспазм, міотонію, опістотонус, ротоглотковий спазм, плевротонус, спазм язика, тризм. Включено більший пере= лік симптомів, що не обов’язково мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає порушення засина= ння, інтрасомнічний розлад. Судоми включають великий епілептичний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації, олігоменорею. Набряк включає генералізований на= бряк, периферичний набряк, «точковий» набряк.

Побічні реакції паліперидону =

Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій цих речов= ин (включаючи пероральні та ін’єкційні форми випуску) подібні. На додаток до зазначених вище побічних реакцій, при застосуванні паліперидону повідомляли= про синдром постуральної ортостатичної тахікардії, який, імовірно, може спостерігатися і при застосуванні рисперидону.

Побічні реакції, властиві антипсих= отичним лікарським засобам

Подовження інтервалу QT=

Як і при застосуванні інших антипсихотиків, у постмаркетинговий період повідомляли про подовження інтервалу QT при застосуванні рисперидону. Також при застосуванні антипсихотичних препаратів повідомляли про інші побічні реакції з боку серця, що подовжують інтервал Q= T, такі як вентрикулярна аритмія, фібриляція шлуночків, вентрикулярна тахікард= ія, раптова смерть, зупинка серця, тріпотіння-мерехтіння.

Венозна тромбоемболія

На тлі застосування антипсихотичних засобів були зареєстровані випадки розвитку венозної тромбоемболії, включаючи легеневу емболію та тромбоз глибоких вен.=

Збільшення маси тіла

Порівняння кількості пацієнтів, які застосовували рисперидон, і пацієнтів, які застосовували плацебо та мали збільшення маси тіла на 7 % у плацебоконтрольованих дослідженнях тривалістю від 6 до 8 тижнів, показали статистично значущу різницю у частоті випадків збільшення маси тіла у групі пацієнтів, які приймали рисперидон (18 %), порівняно з такою у пацієнтів, що застосовували плацебо (9 %). У ході тритижневих плацебоконтрольованих досліджень у дорослих пацієнтів із гострою манією частота збільшення маси т= іла на ≥7 % була порівнянною з такою у групі, що приймала рисперидон (2,5= %), та у групі, що приймала плацебо (2,4 %), та була дещо вищою у групі активно= го контролю (3,5 %).

У популяції дітей з порушеннями поведінки протягом довготривалих досліджень м= аса тіла пацієнтів збільшувалась у середньому на 7,3 кг після 12 міся= ців лікування. Очікуване збільшення маси тіла для дітей з нормальною масою тіла= у віці 5–12 років – від 3 до 5 кг на рік. Починаючи з 12 років, збільшення маси тіла для дівчат залишається в= ід 3 до 5 кг на рік, тоді як хлопці набирають у середньому 5 кг на рік.

Додаткова інформація щодо особливих категорій пацієнтів

Побічні реакції у пацієнтів літнього віку з деменцією або у дітей, про які повідомл= яли з більшою, ніж у дорослих, частотою, описані нижче.

Пацієнти літнього віку з деменцією=

Транзиторна ішемічна атака та цереброваскулярні розлади – побічні реакції, про які повідомляли протягом клінічних досліджень з частотою 1,4 % та 1,5 % відпові= дно у пацієнтів літнього віку з деменцією. Окрім цього, про такі побічні реакції повідомляли з частотою ≥ 5 % у пацієнтів літнього віку з деменцією та з щонайменше з удвічі вищою частотою, ніж в інших категорій дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, лета= ргія та кашель.

Діти

Загалом очікувані побічні реакції у дітей схожі з такими у дорослих щодо частоти виникнення, типу та ступеня тяжкості.

Побічні реакції, що спостерігалися у дітей (віком від 5 до 17 років) з частотою = 805; 5 % та зі щонайменше удвічі вищою частотою, ніж у дорослих пацієнтів: сонли= вість/седація, втома, головний біль, підвищення апетиту, блювання, інфекції верхніх дихаль= них шляхів, закладеність носа, біль у животі, запаморочення, кашель, пірексія, тремор, діарея та енурез.

Вплив тривалого лікування рисперидоном на статеве дозрівання і ріст вивчені недостатньо (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції= .

Повідомлення про побічні реакції п= ісля реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічн= их реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.u= a.

Термін придатності.

3 роки.

&nb= sp;

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці = при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей= місці.

&nb= sp;

Упаковка.

По 10 табл= еток у блістері, по 2 або по 6 блістерів у картонній упаковці.

&nb= sp;

Категорія відпуску.

За рецептом.<= /span>

&nb= sp;

Виробник.=

Кусум Хелтхкер Пвт = Лтд/

Kusum Healthcare Pv= t Ltd.

Місцезнаходження вир= обника та адреса місця провадження його діяльності.

СП-289 (А), РІІКО Індастріал ареа, Чопанкі, Бхіваді, Діст. Алвар (Раджастан), Індія/

SP-289 (A), RIICO Industrial area, Chopanki, Bhiwadi, Dist. Alwar (Rajasthan), India.

Інфекції та інвазії
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>пневмонія, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, інфек= ції сечовивідних шляхів, інфекції вуха, грип
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>інфекції дихальних шляхів, цистит, інфекції ока, тонзиліт, оніхомікоз, запалення підшкірної клітковини, локалізована інфекція, вірусна інфекція, акародерматит
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>інфекція
З боку крові та лімфатичної сист= еми
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>нейтропенія, зменшення кількості лейкоциті= в, тромбоцитопенія, анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>агранулоцитоз^с
З боку імунної системи
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>гіперчутливість=
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>анафілактична реакція^с
З боку ендокринної системи<= /o:p>
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>гіперпролактинемія^а<= /span>
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>порушення секреції антидіуретичного гормон= у, присутність глюкози в сечі
З боку метаболізму та травлення<= /span>
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>збільшення маси тіла, підвищення апетиту, зниження апетиту
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>цукровий діабет^b, гіперглікемія, полідипсія, зменшення маси тіла, анорексія, підвищення рівня холестерину<= o:p>
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>водна інтоксикація^с, гіпоглікем= ія, гіперінсулінемія^с, підвищення рівня тригліцеридів у крові
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Дуже рідко	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>діабетичний кетоацидоз
З боку психіки=
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Дуже часто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>безсоння^d<= /o:p>
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>розлади сну, ажитація, депресія, тривога.
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>манія, сплутаність свідомості, зниження лібідо, знервованість, нічні = жахи
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>кататонія, сомнамбулізм, розлади харчування, пов’язані зі сном, притуплений афект, аноргазмія<= o:p>
З боку нервової системи
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Дуже часто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>седація/сонливість, <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>паркінсонізм^d, головний біль
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>акатизія^d, дистонія^d, запаморочення, дискінезія= ^d, тремор
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>	пізня дискінезія, церебральна іш= емія, відсутність реакції на подразники, втрата свідомості, пригнічений рівень свідомості, судоми^d, синкопе, психомоторна гіперактивність, розлади рівноваги, порушення координації, постуральне запаморочення, порушення уваги, дизартрія, розлади смакових відчуттів, гіпестезія, парестезія
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко	злоякісний нейролептичний синдро= м, цереброваскулярні розлади, діабетична кома, ритмічне похитування голови
З боку органів зору
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>розмитість зору, кон’юнктивіт
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>	світлобоязнь, сухість очей, збільшення сльозовиділення, почервоні= ння очей
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко	глаукома, порушення руху очних я= блук, ротаторний ністагм, утворення кірки на краю повіки, інтраопераційний синд= ром атонічної райдужки^с <= o:p>
З боку органів слуху=
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>вертиго, тиніт, біль у вухах
З боку серцевої діяльності<= /o:p>
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>тахікардія
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто	фібри= ляція передсердь, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності серця, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, брадикардія, відхилення на електрокардіограмі, відчуття серцебиття
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>синусова аритмія<= /p>
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>З боку судинної системи=
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>артеріальна гіпертензія<= /span>
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>легенева емболія, тромбоз вен
З боку дихальної системи
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>диспное, фаринголарингеальний біль, кашель, епістаксис, закладеність носа
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>аспіраційна пневмонія, легеневий застій, погіршення прохідності дихал= ьних шляхів, хрипи, свистяче дихання, дисфонія, розлади дихання
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>синдром нічного апное, гіпервентиляція
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>З боку травної системи=
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>біль у животі, дискомфорт у животі, блювання, нудота, запор, діарея, диспепсія, сухість у роті, зубний біль
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>	нетримання калу, фекалома, гастроентерит, дисфагія, здуття живота
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>панкреатит, обструкція шлунково-кишкового тракту, набряк язика, хейлі= т
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Дуже рідко	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>кишкова непрохідність=
З боку гепатобіліарної системи
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня гамма-глутаміл-трансферази, підвищення= рівня печінкових ферментів
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>жовтяниця
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>З боку шкіри та підшкірної клітковини
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>висипання, еритема
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>кропив’янка, свербіж, алопеція, гіперкератоз, екзема, сухість шкіри, зміна кольору шкіри, акне, себорейний дерматит, захворювання шкіри, пошкодження шкіри
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>медикаментозні висипання, лупа
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Дуже рідко	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>ангіоневротичний набряк
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Невідомо	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Синдром Стівенса – Джонсона/ токсичний епідермальний некроліз^с
З боку кістково-м’язової системи=
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто<= /span>	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>м’язові спазми, м’язово-скелетний б= іль, біль у спині, артралгія<= /span>
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>	підви= щення рівня креатинфосфокінази, порушення постави, скутість суглобів, набрякання суглобів, м’язова слабкість, біль у шиї
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко<= /span>	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>рабдоміоліз
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>З боку сечовидільної системи
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>нетримання сечі=
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>полакіурія, затримка сечі, дизурія
Вагітність, післяпологовий період та неонатальні стани
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Дуже рідко	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>синдром відміни препарату у новонароджених^с
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>З боку репродуктивної системи та молочних залоз
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>еректильна дисфункція, порушення еякуляції, аменорея, порушення менструального циклу^d, гінекомастія, галакторея, статева дисфункція, біль у молочних залозах, вагінальні виділення
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>пріапізм^с, затримка менструації, нагрубання молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз
Загальні розлади
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>набряк^d, лихоманка, біль у грудній клітці, астенія, втома, біль<= /span>
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто<= /span>	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>набряк обличчя, озноб, підвищення температури тіла, порушення ходи, с= прага, дискомфорт у грудях, гарячка, незвичні відчуття, дискомфорт
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Рідко	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>гіпотермія, зниження температури тіла, відчуття холоду у кінцівках, синдром відміни препарату, ущільнення^с
Ушкодження та отруєння
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Часто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>падіння
<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>Нечасто	<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk57192070'>біль після хірургічних втручань=