ІНСТРУКЦІЯ=

для медичного застосування лікарського засобу

МІКОП

(MYCOPE)

&nb= sp;

= Склад:

= діюча речовина: мікофенолату мофетил;

= 1 капсула містить 250 мг мікофенолату мофетилу;

допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, натрію кроскармелоза, повідон, магнію стеа= рат;

оболонка капсули: желатин, титану діоксид (Е 171), індигокармін (Е 132), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172)). =

=

= Лікарська форма. Капсули.

= Основні фізико-хімічні властивості: капсули тверді желатинові розміром «1» з корпусом коричневого кольору та кришкою синього кольору, з маркуванням «Н» на кришці та «М1» – на корпусі, заповнені порошком від білого до майже білого кольору.

= =

= Фармакотерапевтична група. Селективні імуносупресивні препарати. Кислота мікофенолова. Код АТХ L04A A06.

= =

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ме= ханізм дії

Мікофенолату мофетил – це 2-морфоліноетиловий ефір мікофенолової кислоти (МФК).
2-морфоліноетиловий ефір мікофенолової кислоти – потужний селективний неконкурентний і оборотний інгібітор інозинмонофосфатдегідрогенази (ІМФДГ),= що пригнічує синтез гуанозинових нуклеотидів de novo без включення в ДНК. 2-морфоліноетиловий ефір мікофенолової кислоти здійснює більш виражену цитостатичну дію на лімфоцити, ніж на інші клітини, оскільки проліферація Т- і В-лімфоцитів дуже залежить від синтезу пуринів <= /span>de novo, в той час як клітини інших типів можуть переходити на обхідні шляхи метаболізму.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Після перорального прийому відбувається швидке і повне всмоктування і повний передсистемний метаболізм= мікофенолату мофетилу з утворенням активного метаболіту мікофенолової кислоти (МФК). На основі супресії гострого відт= оргнення трансплантата нирки імуносупресивна активність препарату корелює з концентрацією мікофено= лової кислоти. Середня біодоступність мікофенолату мофетилу при пероральному прийомі відповідно до величини AUC_МФК (площа під кривою «концентрація= -час») становить 94 % від та= кої ж при його внутрішньовенному введенні. Прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування мікофенолату мофетилу (AUC_МФК) при його призначенні по 1,5 г 2 рази на добу хворим після трансплантації нирки. Однак максимальна концентрація мікофенолової кислоти = при застосуванні препарату під час їжі знижується на 40 %. Після перорального прийому концентрації мікофенолату мофетилу у плазмі крові не визначаються. <= o:p>

Розподіл

У результаті печінково-кишкової рециркуляції препарату, як правило, приблизно через
6–12 год= ин після прийому препарату спостерігається вторинне підвищення концентрації мікофенолової кислоти у плазмі крові. При одночасному застосуванні з холестираміном (4 г 3 рази на добу<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>) AUC_МФК знижується приблизно на 40 %, що свідчить про значний ступі= нь печінково-кишкової рециркуляції.

У клінічно значущих концентраціях мікофенолова кислота на 97= % звʼязується з альбуміном плазми кро= ві.

Метаболізм

Мікофенолова кислота метаболізується в основному п= ід дією глюкуронілтрансферази (ізоформа UGT1A= 9) з утворенням неактивного фенольного глюкуроніду мікофено= лової кислоти. In vivo фенольний глюкуронід мікофено= лової кислоти перетворюється назад на вільну мікофенолову кислоту шляхом печінково-кишкової рециркуляції. Також утворюється більш низький ацилглюкур= онід (AcMPAG), який є фармакологічно активним і, можливо, є причиною виникнення деяких побічних ефектів мікофенолату мофетилу (діарея, лейкопенія).

Виведення=

Незначні кількості препарату (< 1 % дози) виводяться із сечею у вигляді мікофенолової кислоти. Після перорального прийому радіоактивно міче= ного мікофенолату мофетилу 93 % отриманої дози виділяється із сечею, а 6 % – з ка= лом. Значна частина (близько 87 %) введеної дози виводиться із с= ечею у вигляді фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти.

Мікофенолова кислота та фенольний глюкуронід мікофенолової кислоти у концентраціях, що визначаються клінічно, не видаляються шляхом гемодіалізу. Проте при вищих концентраціях фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти (> 100<= /span> мкг/мл) невелика його кількість = може бути видалена.

Порушуючи печінково-кишкову рециркуляцію препарату, секвестранти жовчних кислот типу холестираміну знижують АUC_МФК (див. розділ «Передозування»).<= o:p>

Фармакокінетика (усі етапи, крім всмоктування) мікофенолової кислоти залежить від кількох переносників. Транспортний поліпептид органічн= их аніонів і білок 2, асоційований із множинною стійкістю до лікарських засобів, беруть участь у фармакокінетиці (усі етапи, крім всмоктування) мікофенолової кислоти; ізоформи транспортного поліпептиду органічних аніонів, білок 2, асоційований з множи= нною стійкістю до лікарських засобів, і білок резистентності раку грудної залози= є переносниками, які пов’язані з біліарною екскрецією глюкуронідів. Білок 1 множинної стійкості до лікарських засобів також може транспортувати мікофен= олову кислоту, однак його внесок, схоже, зводиться до процесу всмоктування. У нирках мікофенолова кислота і її метаболіти потужно взаємодіють із нирковими переносниками органічних аніоні= в.

У ранньому посттрансплантаційному періоді (до 40 д= нів після трансплантації нирок, серця або печінки) середні величини AUC_МФК були приблизно на 30 %, а максимальні концентрації – приблизно на 40 % нижчим= и, ніж у пізньому посттрансплантаційному періоді (3–6 місяців після трансплантації).

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти з нирковою недостатніст= ю

У дослідженні з разовим прийомом препарату середня AUC_МФК у плазмі крові була на 28–75 % більша у пацієнтів із тяжкою хронічною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації < 25 мл/хв/1,73 м²), ніж у здорових добровольців та хворих із менш вираженими ураженнями нирок. Однак після при= йому разової дози середня AUC фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти була у 3–6 разів більша у пацієнтів і= з тяжкою нирковою недостатністю,= ніж у пацієнтів з легкою нирковою недостатністю та у здорових добровольців, що узгоджується з відомими даними про виведення фенольного глюкуроніду<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'> мікофенолової кислоти нирками. Дослідження багаторазового застосування мікофенолату мофетилу при тяжкій нирковій недостатност= і не проводили. Немає даних щодо пацієнтів із тяжкою хронічною нирковою недостатністю після трансплантації серця і печінки.

Затримка функції ниркового трансплантата

У пацієнтів із затримкою функції ниркового трансплантата після пересадки середнє значення AUC_0-12 для мікофенолової кислоти було порівняне з таким у хворих, у яких трансплантат починав функціонувати після пересадки без затримки. Середнє значення AUC_0-12 для фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти у плазмі крові було в 2–3 рази більше, ніж у хворих, у яких трансплантат починав функціонувати після перес= адки без затримки. Можливе транзиторне підвищення вільної фракції і концентрації мікофенолової кислоти у плазмі крові у пацієнтів із затримкою функції ниркового трансплантата. Корекція дози мікофенолату мофетилу в таких випадках не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатні= стю

У добровольців з алкогольним цирозом печінки було виявлено, що ураження парен= хіми печінки відносно не впливає на процес глюкуронідації мікофенолової кислоти. Вплив печінкової патології на цей процес залежить від конкретного захворювання. О= днак у разі захворювання печінки з переважанням ураження жовчних шляхів (наприкл= ад, первинний біліарний цироз) ефект може бути іншим.

Діти

Фармакок= інетичні параметри вивчали у дітей після трансплантації нирки (віком від 2 до <= /o:p>

18 років= ), які отримували мікофенолату мофетил у дозі 600 мг/м²^{перорально двічі на добу<=
span
style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f=
ont-family:
"Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>. При застосуванні цієї дози AUC_МФК була подібною до такої у доросл=
их
пацієнтів після трансплантації нирки, які отримували мікофенолату мофетил у дозі 1 г 2 ра=
зи
на добу в ранньому і пізньому
посттрансплантаційному періодах. Величина AUC_МФК у різних вікових групах була
порівняною в ранньому і пізньому
посттрансплантаційному періодах.}

Пацієнти літнього віку

Не було виявлено зміни фармакокінетики мофетилу мікофенолату та його метаболітів у пацієнтів літнього віку (≥ 65 років) порівнян= о з молодшими пацієнтами після трансплантації.=

Пацієнти, я= кі приймають пероральні контрацептиви

Мікофенолату мофетил не впливає на фармакокінетику пероральних контрацептивів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При одночасному прийомі з комбінованими пероральними контрацептивами, що містять етинілестрадіол (0,02-0,04 мг) і левоноргестрел (0,05–0,15 мг), дезогестрел (0,15 мг) або гестоден (0,05-0,1 мг), мікофено= лату мофетил (1 г 2 рази на добу) у дослідженні з участю жінок після трансплантації, які не отримували інші імуносупресанти, не виявляв клінічно значущого впливу на пр= игнічення овуляції під дією пероральних контрацептивів. Рівень прогестерону, лютеїнізуючого гормону і фолікулостимулюючого гормону суттєво= не змінювався.

&n= bsp;

Клінічні характеристики.

Показання.=

Профілактика гострого відторгнення органа у пацієнтів після алогенної трансплантації нирки, серця, печінки у складі комбінованої терапії з циклоспорином і кортикостероїдами. =

=

Протипок= азання.

Препарат Мікоп не сл= ід застосовувати пацієнтам з гіперчутливістю до мікофенолату мофетилу, мікофенолової кислоти або до будь-якого іншого компонента препарату. При застосуванні мікофенолату мофетилу спостерігалися випадки реакцій гіперчутливості (див. розділ «Побічні реакції»).

Препарат Мікоп не слід застосовувати жінкам репродуктивного віку, які не використовують високоефективну контрацепцію (д= ив. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).=

Лікування препаратом Мікоп не слід розпочинати жінкам репродуктивного віку без отримання результатів тесту на вагітність, щоб виключити ненавмисне застосування у період вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).=

Препарат Мікоп не слід застосовувати вагітним, крім випадків, коли немає відповідного альтернативного лікування для запобігання відторгнення трансплантата (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Препарат Мікоп не сл= ід застосовувати жінкам, які годують груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).<= /span>

Особливі заходи безпеки.

Оскільки мікофенолату мофетил у ході експериментів на тваринах виявив тератогенну дію, капсули препарату Мікоп не слід відкривати або розламувати. Необхідно уникати вдихання порошку, що міститься в капсулах препарату Мікоп, або його прямого потрапляння на шкіру або слизові оболонки. Якщо це відбулося, потрібно ретельно промити уражену ділянку водою з милом, а очі – лише водою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза= ємодій.

Ац= икловір.

При призначенні мікофенолату мофетилу разом з ацикловіром спостерігалися більш високі концентрації ацикловіру у плазмі кр= ові, ніж при застосуванні ацикловіру окремо. Зміни у фармакокінетиці фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти (збільшення на 8 % для фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти) були мінімальними і не вважалися клінічно значущими. Оскільки плазмова концентрація фенольного глюкуроніду мікофеноло= вої кислоти, як і ацикловіру, підвищується при нирковій недостатності, є імовір= ність, що мікофенолату мофетил і ацикловір або його проліки, такі як валацикловір, конкурують за канальцеву секрецію і ще більше підвищують концентрації обох лікарських засобів.

Антациди та інгібітори протонного насоса.

При сумісному застосуванні мікофенолату мофетилу разом з антацидами (алюмінію і магнію гідроксид) та інгібіторами протонного насоса, у тому числі з лансопразолом і пантопразолом, спостерігалося зниження експозиції мікофенол= ової кислоти. Не спостерігалося значної різниці у частоті відторгнення трансплан= тата у пацієнтів, які отримували мікофенолату мофетил= і інгібітори протонного насоса, та у пацієнтів, які отримували мікофен= олату мофетил і не отримували інгібітори протонного насоса. Цей результат дає змогу екстраполювати ці дані на всі антациди, оскільки зниження експозиції при одночасному застосуванні мікофенолату мофетилу з магнію і алюмінію гідроксидами б= уло суттєво меншим, ніж при одночасному застосуванні мікофенолату мофетилу з інгібіторами протонного насоса.

Лікарські засоби, що впливають на печінково-кишков= у циркуляцію (наприклад холестирамін, циклоспор= ин А, антибіотики).=

Необхідно дотримуватися обережності при одночасному прийомі мікофенолату мофетилу з препаратами, що впливають на печінково-кишкову циркуляцію, оскільки вони можуть зменши= ти ефективність препарату Мікоп.

Холестирамін

Після застосування разової дози 1,5 г мікофен= олату мофетилу здоровим добровольцям, які попередньо застосовували по 4 г холестираміну 3 рази на добу протягом 4 днів, спостерігалося зменшення AUC_МФКна 40 % (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакокінетика»). Необхідно бути обережним при одночасному призначенні мікофенолату мофетилу і холестираміну у зв’язку з можливістю зниження ефективності препарату Мікоп.

Циклоспорин А

Мікофенолату мофетил не впливає на фармакокіне= тику циклоспорину А. Якщо одночасне застосування циклоспорину припинено, може очікуватися збільшення площі під кривою залежності концентрації від часу приблизно на 30 %. Циклоспорин А вплива= є на печінково-кишкову рециркуляцію, що приз= водить до зниження експозиції мі= кофенолової кислоти на 30–50 % у пацієнтів з трансплантацією нирок, які отримували лікування мікофенолату мофетилом і циклоспорином А, порівняно з пацієнтами, які отримували сиролімус або белатасепт і подібні дози мікофено= лату мофетилу (див. розділи «Особливос= ті застосування»). І навпаки, зміни експозиції мікофенолової кислоти слід очікувати при переведенні пацієнтів з циклоспорину А на один з імуносупресантів, який не впливає на печінково-кишкову циркуляцію.

Антибіотики, які зменшують кількість бактерій, що продукують β-глюкуронідазу, у кишечнику (наприклад аміноглікозиди, цефалоспорини, фторхінолони та пеніциліни), можуть впливати на печінково-кишкову циркуляцію МФКГ (глюкороніду мікофенольної кислоти)/МФК, що може призводити до зниження системної експозиції МФК. Наявна інформація щодо зазначених нижче антибіотиків:

Ципрофло= ксацин або амоксицилін з клавулоновою кислотою

Протягом декількох днів одразу після перорального застосування ципрофлоксацину або амоксициліну з клавулоновою кислотою у пацієнтів з пересадженою ниркою спостерігалося зниження предозової (мінімальної) концентрації мікофенолової кислоти приблизно на 50 %. Із продовженням антибіотикотерапії даний ефект мав тенденцію до зменшення та зникав після припинення лікування антибіотиками. Зміни предозового рівня мікофенолової кислоти не можуть точно відображати зміни загальної експозиції мікофенолової кислоти. Тому зміна дози препарату Мікоп зазвичай не є необхідною з огля= ду на відсутність клінічних даних щодо дисфункції трансплантата. Однак необхід= ний ретельний клінічний моніторинг під час комбінованого лікування і одразу після закінчення антибіотикотерапії.

Норфлокс= ацин та метронідазол

У здорових добровольців не спостерігалося значущої взаємодії при одночасному призначенні мікофенолату мофетилу з одним із зазначених антибактеріальних препаратів. Однак, одночасне застосування мікофенолату мофетилу в комбінації з норфлоксацином та метронідазолом зменшує експозицію мікофенолової кисл= оти приблизно на 30 % після одноразового застосування препарату.

Триметоп= рим/сульфаметоксазол

Не спостерігалося впливу на біодоступність<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'> мікофенолової кислоти.

Лікарські засоби, які впливають на глюкуронізацію (наприклад ізавуконазол, телмісартан)

Одночасне застосування лікарських засобів, які інгібують глюкуронізацію МФК, може підвищити експозицію МФК. Тому рекомендується проявляти обережність під час застосування цих лікарських засобів одночасно з препаратом Мікоп.

Ізавукон= азол

Збільшення AUC_0-∞ MФК на 35 % спостерігалося під час одночас= ного застосування з ізавуконазолом.

Телмісар= тан

Одночасне застосування телмісартану і мікофенолату мофетилу призводило до зниження концентрації мікофенолової кислоти приблизно на 30&n= bsp;%. Телмісартан змінює виведення мікофенолової кислоти шляхом посилення експрес= ії рецептора, активованого проліфератором <= /span>перок= сисом, гамма (PPARgamma), що, у свою чергу, призводить до посилення експресії та активності ізоформи1А1 уридин-дифосфат-глюкоронілтрансферази (UGT1A9). При порівнянні частоти відторгнення трансплантата або профілю побічних реакцій у пацієнтів, які отримували мікофенолату мофетилу з або без одночасного застосування телмісартану, не спостерігалося клінічн= их наслідків фармакокінетичної взаємодії між зазначеними лікарськими засобами.=

Ганцикловір<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK;mso-bidi-font-style:italic'>=

За результатами дослідження з раз= овим пероральним прийомом рекомендованих доз мікофенолату мофетилу і внутрішньовенним введенням ганцикловіру, з урахуванням відомого впливу ниркової недостатності на фармакокінетику мікофенолату мофетилу (див. розділ «Спосіб застосування та дози») і ганцикловіру, можна припустити, що одночасне застосування цих препаратів (що конкурують за механізми канальцевої секреції) спричинить підвищення концентрацій фенольно= го глюкуроніду мікофено= лової кислоти і ганцикловіру. Істотної зміни фармакокінетики мікофенолової кислот= и не очікується, тому коригувати дозу препарату Мікоп не потрібно. Якщо препарат Мікоп і ганцикловір або його проліки, наприклад, валганцикловір, призначати одночасно хворим із нирковою недостатністю, необх= ідно дотримуватися рекомендованого для ганцикловіру режиму дозування і ретельно = спостерігати за пацієнтами.=

Пероральні контрацептив= и

Препарат Мікопне впливає на фармакокінетику та фармакодинаміку пероральних контрацептивів при одночасному застосуванні (ди= в. розділ «Фармакокінетика»).

Рифам= піцин=

У пацієнтів, які не приймають циклоспорин, одночасне застосування мікофенолату мофетилу і рифампіцину супроводжувалося зниженням експозиції мікофенолової кислоти від 18 % до 70 % (AUC_{0-12годин}). Рекомендується контроль за експозицією мікофенолової кислоти та корекція дози препарату Мікоп для підтримання клінічного ефек= ту при сумісному застосуванні.

Севеламер

Зниження С_макс і AUC_{(0-12 г)}мікофенолової кислоти на 30 % та 25 % відповідно спостерігалося при одночасному застосуванні мікофенолату мофетилу з севеламером без будь-яких клінічних наслідків (тобто без відторгнення трансплантата). Однак з метою зведення до мінімуму впливу севеламеру на всмоктування мікофенолової кислоти рекомендується приймати препарат Мікоп щонайменше за 1 годину до або через 3 години піс= ля прийому севеламеру. Немає даних щодо застосування мікофенолату мофетилу з іншими фосфатзв’язуючими речовинами,= крім севеламеру.

Такролімус

При одночасному застосуванні такролімусу і мікофенолату мофетилу не вия= влено значущого впливу на AUC та Смаксмікофенолової кислоти, активного метаболіту мікофенолату мофетилу,= у пацієнтів після пересадки печінки. = У пацієнтів із печінковим трансплант= атом AUC такролім= усу після багаторазового застосування мікофенолату мофетилу у дозі 1,5 г двічі на добу зростала приблиз= но на 20 %. Однак у пацієнтів після трансплантації= нирок прийом мікофенолату мофетилу не впливав на концентрацію такролімусу (див. розділ «Особливості застосування»= ).

Живі вакцини=

Живі вакцини не слід вводити пацієнтам із порушеною імунною відповіддю. Утворення антитіл у відповідь на інші вакцини може бути знижене (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти.

Дослідження взаємодії проводили лише у дорослих.<= /p>
Потенційні взаємодії.

Одночасне застосування пробенециду та мікофено= лату мофетилу у мавп супроводжувалося збільшенням AUC фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти у плазмі крові у 3 рази. Таким чи= ном, інші лікарські засоби, які піддаються канальцевій секреції у нирках, можуть конкурувати з фенольним глюкуронідом мікофенолової кислоти, що призводить до збільшення концентрації фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти або іншого препарату = у плазмі крові, який також піддає= ться канальцевій секреції.

Особливості застосування.<= o:p>

Новоутворення

У пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію, у тому числі комбіновану, включаючи мікофенолату мофетил, спостерігається п= ідвищений ризик розвитку лімфом та інших злоякісних новоутворень, особливо шкіри (див. розділ «Побічні реакції»). Цей ризик вочевидь пов’язаний не із застосуванням будь-якого препарату = як такого, а з інтенсивністю і тривалістю імуносупресії. Для мінімізації ризику раку шкіри слід обмежити вплив сонячних і ультрафіолетових променів носінням відповідного закритого одягу і використанням сонцезахисних кремів з високим= значенням захисного фактора.

Інфекції

У пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію= , у тому числі мікофенолату мофетил, спостерігається підвищений ризик виникнення опортуністичних інфекцій (бактеріальних, грибкових, вірусних і протозойних), інфекцій з летальним наслідком та сепси= су (див. розділ «Побічні реакції»). До таких інфекцій належать реактивація латентних вірусних інфекцій, таких як реактивація гепатиту В або<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'> реактивація гепатиту С, та інфекцій, спричинених поліомавірусами (ВК-вірусасоційована нефропатія, прогресивна мультифокальна лейкоенцефалопатія, асоційована з вірусом JC). У пацієнтів-носіїв, які отримували імуносупресивну терапію, повідомляли про вип= адки реактивації гепатиту В або гепатиту С. Ці інфекції часто пов’язані з високим загальним імуносупресивним навантаженням і можуть призвести до серйозних або летальн= их наслідків, що лікар має взяти до уваги при диференційній діагностиці пацієнтів з імуносупресією з порушеною функцією нирок або<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'> неврологічними симптомами.=

Мікофенолова кислота має цитостатичний ефект на В-= і Т-лімфоцити, тому може спостерігатися посилення тяжкості COVID-19, і с= лід розглянути відповідні клінічні дії.

Повідомляли про випадки гіпогаммаглобулінемії у зв’язку з рец= идивуючими інфекціями у пацієнтів, які отримують мікофенолату мофетил у комбінації з іншими імуносупресантам= и. У деяких із цих випадків переведення пацієнтів з лікува= ння мікофенолату мофетилом на терапію альтернативним імуносупресантом супроводжувалося поверненням рівня = IgG у сироватці крові до но= рми. У пацієнтів, які отримують терапію мікофенолату мофетилом і у я= ких розвинулися рецидивуючі інфекції, сл= ід визначити рівень імуноглобулінів у сиров= атці крові. У разі стійкої клінічно значущ<= /span>ої гіпогаммаглобулінемії слід розглянути питання про відповідні клінічні заход= и, беручи до уваги потенційні цитостатичні ефекти мікофенолової кислоти на Т- і В-лімфоцити.

Опубліковано повідомлення про бронхоектази у дорос= лих і дітей, які отримували мікофенолату мофетил у комбінації з іншими імуносупресантами. У деяких із цих випадків переведення пацієнтів з лікування мікофенолату мофетилом на терапію іншим імуносупресантом призводило до позитивної динаміки респіратор= них симптомів. Ризик бронхоектазів може бути пов'язаний із гіпогаммаглобулінемі= єю або з безпосереднім впливом на легені. Також є окремі повідомлення про інтерстиційне захворювання легень і фіброз легень, деякі з них були летальн= ими (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам, у яких розвинулися стійкі леген= еві симптоми, такі як кашель і задишка, рекомендується пройти обстеження.

Кров та лімфатична система

Пацієнтів, які отримують преп= арат Мікоп, слід контролювати щодо нейтропенії, яка може бути пов’я= зана власне з терапією препаратом Мікоп, супутнім застосуванням інших лікарських засобів, з вірусними інфекціями або= з поєднанням цих факторів. При лікуванні препаратом Міко= п необхідно визначати розгорнуту формулу крові протягом першого місяця – щотижнево, протягом другого і третього місяців лікування – два рази на місяць, а далі протягом першого року – щомісячно. <= /span>При розвитку= нейтр= опенії (абсолют= на кількість нейтрофілів < 1300 в 1 мкл) необхідно перервати або припинити лікування препаратом Мікоп.

Повідомляли про випадки істинної еритроцитарної аплазії у пацієнтів, які отримували лікування мікофено= лату мофетилом у комбінації з іншими імуносупресантами. Механізм виникнення істинної еритроцитарної аплазії при застосуванні мікофенолату мо= фетилу невідомий. Істинна еритроцитарна аплазія може бути оборотною при зменше= нні дози або припиненні лікування мікофенолату мофетилом. Зміни в лікуванні препаратом Мікоп слід проводити лише при відповідному спостереженні пацієнтів після трансплантаці= ї з метою мінімізації ризику відторгнення трансплантата (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнтів, які приймають преп= арат Мікоп, потрібно проінформувати про необхідність одразу ж повідомляти лікаря= про будь-які ознаки інфекції, кровоточивості (гематом), кровотеч або інші ознаки пригнічення кісткового мозку.

Пацієнтів слід проінформувати= про те, що під час лікування препаратом Мікопвакцинація може бути менш ефективною і необхідно уникати застосування живих ослаблених вакцин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Лікарям слід керуватися національними рекомендація= ми щодо вакцинації проти грипу.

Шлунково-кишковий тракт

Оскільки застосування мікофенолату мофет= илу асоціювалося з підвищеним ризиком побі= чних реакцій з боку шлунково-кишково= го тракту, включаючи нечасті випадки звиразкування шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкові кровотечі, перфорації шлунково-кишкового тракту, препарат = Мікоп слід застосовувати з обережністю пацієнтам з активними серйозними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Мікофенолату мофетил є інгібітором інозинмонофосфатдегідрогенази. Тому слід уникати застосування препарату Мікоппацієнтам із рідкісним спадковим дефіцитом гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферази, таким як= синдром Леша–Найєна і Келлі–Зигміллера.

Взаємоді= ї

Необхідно дотримуватися обережності при переведенні пацієнта з комбінованої терапії, що містить імуносупресанти, які впливают= ь на печінково-кишкову рециркуляцію м= ікофенолової кислоти, наприклад, циклоспорин та інші препарати, які не мають такого впли= ву, наприклад, такролімус, сиролімус, белатасепт, або навпаки, оскільки це може призвести до змін експозиції мікофенолової кислоти. Лікарські засоби, які впливають на печінково-кишкову циркуляцію мікофенолової кислоти (наприклад холестирамін, антибіотики) слід застосовувати з обережністю у зв’язку з їх потенційною можливістю зменшувати рівень у плазмі крові та ефективність препарату Мікоп (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Терапевтичний моніторинг мікофенолової кислоти може бути доціл= ьним у разі зміни комбінованої терапії (наприклад, з циклоспорину на такролімус = або навпаки) або з метою забезпечення відповідної імуносупресії у пацієнтів з високим імунологічним ризиком (наприклад, ризик відторгнення, лікування із застосуванням антибіотиків, = додава= ння або вилучення препарату, що взаємодіє).

Не рекомендується призначати = препарат Мікоп одночасно з= азатіоприном, оскільки їх одночасне застосування не вивчали.

Співвідношення ризик/користь при застосуванні мікофенолату мофетилу у комбінації з такролімусом або сиролімусом не встановлене (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарс= ькими засобами та інші види взаємодій»).

Особливі групи пацієнтів

У пацієнтів літнього віку може спостерігатися підвищення ризику виникнення небажаних явищ, зокрема деяких інфекцій (включаючи інвазивну тканинну цитомегаловірусну інфекцію) та, імовірно, шлунково-кишкових кровотеч і набр= яку легень, порівняно з пацієнтами молодшого віку (див. розділ «Побічні ефекти»= ).

Тератогенна дія

Мікофенолат є сильним тератогеном для людини. Повідомляли про спонтанний аборт (з частот= ою 45–49 %) і вроджені вади розви= тку (з частотою 23–27 % за оцінками) після експозиції мікофенолату мофетилу у період вагітності. Тому препарат Мік= оп протипоказаний у період вагітності, крім випадк= ів, коли немає відповідного альтернативного лікування для запобігання відторгне= ння трансплантата. Жінок і чоловіків репродуктивного віку слід проінформовувати= про ризики і необхідність дотримуватися рекомендацій, зазначених у розділі «Застосування у період вагітності або годування груддю» (наприклад, методи контрацепції, тести на вагітність), до, під час і після терапії препаратом Мікоп. Ліка= рям слід впевнитися, що жінки і чоловіки, які приймають мікофенолат, розуміють ризик заподіяння шкоди дитині, необхідність застосування ефективної контрацепції і необхідність негайної консультації з лікарем, якщо є ймовірн= ість настання вагітності.

Контрацепція (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»)=

Чіткі клінічні докази вказують на високий ризик викидня та вроджених вад розвитку при застосуванн= і мікофенолату мофетилу у період вагітності, тому слід вжити всіх заходів, щоб уникнути вагітності під час лікування препаратом Мікоп, тому жінкам репродуктивного віку слід застосовувати принаймні один надійний спос= іб контрацепції або одночасно два надійні способи контрацепції до початку лікування препаратом Мікоп під ч= ас лікування та протягом 6 тижнів після припинення лікування, якщо утримання від статевих контактів не є обраним способом контрацепції. Для мінімізації імовірності неефективності контрацепції та настання незапланованої вагітності віддається перевага одночасному застосув= анню двох взаємодоповнюючих способів контрацепції.

Додаткові запобіжні заходи<= /i>

Пацієнтам не слід здавати кров під час терапії та протягом щонайменше 6 тижнів після припинення прийому мікофенола= ту. Чоловікам не можна бути донорами сперми під час терапії та протягом 90 днів після припинення прийому мікофенолату.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим термі= ном придатності: надходження лікарського засобу у зовнішнє середов= ище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побут= ові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінки репродуктивного віку
Необхідно уникати вагітності у період застосування мікофенолату мофетилу. Тому жінкам <= u>репродуктивного віку слід застосовувати принаймні один надійний спосіб контрацепції до початку лікування препаратом<= /span> Мікоп, під час лікування та протягом 6 тижнів після припинення лікування, якщо утримання від статевих контактів не є обраним способом контрацепції. Віддається перевага одночасному застосуванню двох взаємодоповнюючих способів контрацепції.

Вагітність

Застосування препарату Мікоп протипоказане у період вагітності, крім випадків, коли немає відповідного альтернативного лікування для запобігання відторгнення трансплантата.

Лікуванн= я не слід розпочинати жінкам репродуктивного віку без отримання негативних результатів тесту на вагітність, щоб виключити ненавмисне застосування у період вагітності. <= /p>
Жінок і чоловіків репродуктивного віку на початку лікування слід проінформувати про підвищений ризик втрати плода під час вагітності і вроджених вад розвитку, а також проконсультувати щодо попередж= ення і планування вагітності.

До початку лікування препаратом Мікоп у жінок репродуктивного віку повинні бути два негативні тести сечі або сироваткові тести на вагітність з чутливістю щонайменше 25 мМО/мл д= ля виключення ненавмисного впливу на ембріон мікофенолату мофетилу. Рекомендую= ться два сироваткові тести або тести сечі на вагітність із чутливістю щонайменше 25 мМО/мл; другий тест рекомендується проводити через 8–10 днів після першого тесту та безпосередньо перед початком застосування мікофенолату мофетилу. При трансплантаціях від померлих донорів, якщо відсутня можливість проведення д= вох тестів до початку лікування з інтервалом 8–10 днів (з причини невизначеності часового проміжку, коли буде наявний орган для трансплантації), тест на вагітність слід провести безпосередньо перед початком лікування, а наступни= й – через 8–10 днів.

Тести на вагітність слід повторити, якщо це необхідно з клінічної точки зору (наприк= лад, після повідомлення про перерву у контрацепції). Результати всіх тестів на вагітність слід обговорити з пацієнтом. Пацієнтів слід проінструктувати про необхідність консультації з лікарем негайно після настання вагітності.

Мікофено= лат є сильним тератогеном для людини і характеризується підвищеним ризиком спонтанних абортів і вроджених вад розвитку при експозиції у період вагітності:
·      спонтанні аборти спостерігалися у 45–49 % вагітн= их жінок, які отримували мікофенолату = мофетил, порівн= яно з повідомленою частотою 12–33 % у пацієнтів після трансплантації солідного органа, які отримували лікування іншими імуносупресантами, ніж мікофенолату = мофетилом;

·      за даними наукової літератури, вроджені вади спостерігалися у 23–27 % дітей, народжених живими, чиї матері отримували мікофенолату мофетил у період вагітності (порівняно з

2–3 % дітей, народжених живими, в загальній популяції, і приблизно 4–5 % дітей, народжених живими, чиї матері після транспланта= ції солідного органа отримували лікування іншими імуносупресантами, ніж мофетилумікофенолат).

Вроджені вади розвитку, включаючи повідомлення про множинні вроджені вади, спостерігалися у постмаркетинговому періоді у дітей пацієнток, які отримували мікофенолату мофетил у комбінації= з іншими імуносупресантами у період вагітності. Найчастіше повідомл= яли про такі вроджені вади:

·      = аномалії вуха (наприклад, аномально сформоване або відсу= тнє зовнішнє/середнє вухо), атрезія зовнішнього слухового проходу;

·      = вроджена вада серця, наприклад, дефекти міжпередсердної і міжшлуночкової перегородки;

·      = вроджена вада обличчя, наприклад, розщеплення губи, розщеплення піднебіння, мікрогнатія і гіпертелоризм орбіт;

·      = аномалії ока (наприклад, колобома);

·      = вроджені вади пальців (наприклад, полідактилія, синдактилія);

·      = трахео-езофагеальні вроджені вади (наприклад, атрезія стравоходу);

·      = вроджені вади нервової системи, такі як незрощення дуг хребців;

·      = аномалії нирок.

Крім тог= о, були отримані окремі повідомлення про такі вроджені вади:=

·      = мікрофтальмія;

·      = вроджена кіста судинних сплетінь;

·      = агенез прозорої перегородки;

·      = агенез нюхового нерва.

Дослідже= ння на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність.
Годування груддю

Обмежені дані показують, що мікофенолова кислота виділяється в грудне молоко. Через можливість серйозних побічних реакцій на мікофенолову кислоту у немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні, препарат Мікоп протипоказаний у період годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Чоловіки

Обмежені клінічні дані = не вказують на підвищений ризик вроджених вад або викидня, якщо батько піддався впливу мікофенолату мофетилу.

МФК є потужним тератоге= ном. Невідомо, чи присутня МФК у спермі. Розрахунки на основі даних досліджень на тваринах показують, що максимальна кількість МФК, яка потенційно може бути передана жінці, настільки мала, що ефект малоймовірний. У дослідженнях на тваринах продемонстровано, що мікофенолату мофетил є генотоксичним при концентраціях, що незначно перевищують терапевтичні експозиції людини, тому неможливо повністю виключити ризик генотоксичного впливу на клітини сперми.

Таким чином, рекомендую= ться такі запобіжні заходи: статево активним пацієнтам чоловічої статі або їх партнеркам рекомендується застосування надійного спо= собу контрацепції під час лікування пацієнта чоловічої статі та принаймні 90 днів після припинення застосування мікофенолату мофетилу. Кваліфікований медичний працівник повинен проінформувати та обговорити з пацієнтами чоловічої статі= з репродуктивним потенціалом можливі ризики при зачатті дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом= або іншими механізмами.

Мікофенолату мофетил має помірний вплив на здатність керувати транспорт= ними засобами та працювати з іншими механізмами. Мікофенолату мофетил може спричиняти сонливість, сплутаність свідомості, запаморочення, тремор або артеріальну гіпотензію, і тому пацієнтам рекомендується бути обережними під= час керування транспортними засобами або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Лі= кування препаратом Мікоп повинен призначати і контролювати спеціаліст з трансплантації з відповідною кваліфікацією.<= /o:p>

Дозування

Профілактика відторгнення нирки

Дорослі

Прийом препарату необхі= дно починати протягом 72 годин після проведення трансплантації. Пацієнтам із нирковими трансплантатами рекомендується прийом по 1 г двічі на добу (добова доза 2 г).

Діти віком від 2 до 18 років=

Рекомендована доза мофе= тилу мікофенолату становить 600&n= bsp;мг/м<= sup>2 перорально двічі на добу (до максимальної добової дози 2 г). Мікоп слід призначати лише пацієнтам з площею поверхні тіла не менше 1,25 м². Пацієнтам з площею поверхні тіла від 1,25 до 1,5 м² Мікоп, капс= ули, можна призначати у дозі 750&nb= sp;мг двічі на добу (добова доза – 1,5= г). Пацієнтам з площею поверхні тіла більше 1,5 м² Мікоп, капсули, можливо призначати у = дозі 1 г двічі на добу (добова доза – 2 г<= /st1:metricconverter>). Оскільки деякі побічні реакції виникають частіше у дітей і підлітків, ніж у дорослих (див. розділ «Побічні реакції»), може виникнути потреба у тимчасов= ому зниженні дози або припиненні лікування препаратом Мікоп. При цьому слід враховувати важливі клінічні фактори, у тому числі тяжкість реак= ції.

Діти віком до 2 років

Існують обмежені дані що= до безпеки та ефективності препарату для дітей віком до 2 років. У зв’язку з ц= им наявних даних недостатньо для рекомендацій щодо дозування і тому застосуван= ня препарату Мікоп дітям віком до 2 років не рекомендується.

Профілактика відторгнення серця

Дорослі

Прийом препарату перора= льно необхідно починати протягом 5 днів після проведення трансплантації. = Хворим із трансплантатом серця рекомендується прийом по 1,5 г двічі на добу (добова доза – 3 г).

Діти

Даних з безпеки та ефективності мікофенолату мофетилу для д= ітей після трансплантації серця немає.

Профілактика відторгнення печінки

Дорослі

Препарат Мікоп перорально слід призначати якомо= га швидше залежно від можливості пацієнта переносити препарат. Рекомендований режим дозування – по 1= ,5 г 2 рази на добу (добова доза – 3 г).

Діти

Даних з безпеки та ефективності мікофенолату мофетилу для д= ітей після трансплантації печінки немає.

Особливі групи пацієнтів<= /o:p>

Пацієнти літнього віку

Для пацієнтів літнього віку (≥ 65 років) після трансплантації нирки рекомендована доза становить 1 г 2 рази на добу, а п= ісля трансплантації серця і печінки – 1,5 г 2 рази на добу.

Пацієнти= з нирковою недостатністю

Пацієнтам з тяжкою хронічною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації менше 25 мл/хв/1,73 м²), що знаходяться за межами безпосереднього пост-трансплантаційного періоду, слід уникати доз, що перевищують 1 г 2 рази на добу. За такими пацієнтами необхідно ретельно спостерігати. Корек= ція дози пацієнтам із затримкою функції ниркового трансплантата після операції не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»). Немає даних щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перенесли пересадку серця або печінки.=

Пацієнти з печінковою недостатністю

Пацієнтам після трансплантації нирки, які мають тяжке ураження паренхіми печінки, корекція дози не потрібна. Даних що= до пацієнтів з тяжким ураженням паренхіми печінки, які перенесли трансплантацію серця, немає.

Лікування протягом епізодів відторгнення

Мікофенолова кислота (МФК) є активним метаболітом мофетилу мікофенолату. Відторгнення ниркового трансплантата не призводить до зміни фармакокінетики мікофенолової кислоти. У таких випадках припинення лікування препаратом Мікоп або зменшення його дози не потрібне. Немає обґрунтування щодо необхідності корекції дози при відторгненні трансплантата серця. Немає даних щодо фармакокінетики мікофенолової кислоти під час відторгнення трансплантата печінки.

Діти

Немає даних щодо лікування першого епізоду або рефрактерного відторгнення після трансплантації у дітей.

Спосіб застосування

Пероральне застосування=

Запобіжні заходи, яких слід вжити до прийому даного лікарського засобу<= o:p>

Оскільки мікофенолат мофетилу продемонстрував тератогенну дію у щурів і кролів, капсули препарату Мікоп не слід відкривати або розламув= ати з метою уникнення вдихання порошку, що міститься в капсулах препарату, та й= ого прямого потрапляння на шкіру або слизові оболонки. Якщо це відбулося, потрі= бно ретельно промити забруднену ділянку шкіри водою з милом, а очі – лише прото= чною водою.

Діт= и.=

Дан= их з безпеки та ефективності застосування мікофенолату мофетилу для дітей після трансплантації печінки та після трансплантації серця немає. Існують обмежені дані щодо безпеки та ефективності мікофенолату мофетилу у дітей віком до 2 років після трансплантації нирки.

Нем= ає даних щодо лікування першого епізоду або рефрактерного відторгнення після трансплантації у дітей.

Передозування.

Дані про передозування мікофе= нолату мофетилу були отримані в ході клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування. У багать= ох з них про побічні реакції не повідомляли. Побічні реакції, що виникли при передозуванні, збігалися з відом= им профілем безпеки препарату.

Очікується, що передозування мікофенолату мофетилу= може призвести до надмірного пригнічення імунної системи і підвищеної чутливості до інфекцій та пригніче= ння кісткового мозку (див. розділ «Особливості застосування»). У разі розвитку нейтропенії застосування препарату Мікоп слід припинити або зменш= ити дозу препарату (див. розділ «Особливості застосування»).

Не слід очікувати, що клінічно значущу кількість мікофенолової кислот= и чи глюкуронід
2-морфол= інового ефіру мікофенолової кислоти можна видалити з організму методом гемодіалізу. Препарати, що звʼязують жовчні кислоти, наприклад холестирамін, можуть виводити мікофенолову кислот= у з організму, зменшуючи його кишково-печінкову рециркуляцію (див. розділ «Фармакокінетика»).

Побічні реакції.=

Основними побічними реакціями, повʼязаними із застосуванням = мікофенолату мофетилу в комбінації з циклоспорином і кортикостероїдами, є діарея, лейкопенія, сепсис і блювання; існують також дані про підвищення частоти деяких типів інфекцій (див. розділ «Особливості застосування»).=

Побічні реакції, отримані в результаті клінічних випробувань та постмар= кетингового досвіду, перераховані в таблиці 1 за системою органів MedDRA (SOC) та їх час= тотою. Для визначення частоти побічних реакцій використовують такі категорії:<= /span> дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000) і дуже рідко (<1/10000). Через великі відмінності, що спостерігаються у частоті певних побічних реакцій за різн= ими показаннями трансплантації, частота представлена окремо для пацієнтів з пересадкою нирок, печінки та серця.

Підсумок побічних реакцій на лікарські засоби= ,

що виникають у пацієнтів, які отримували Мікофенолату мофетил, капсули, <= /o:p>

про= які повідомлялося з клінічних випробувань та постмаркетингового досвіду

Таблиця 1.

Побічна реакція<= /o:p>

(MedDRA)/Система органів=

Трансплантація нирок

n =3D 991

Трансплантація печінки

n =3D 277

Трансплантація серця

n =3D 289

Частот= а

Частот= а

Частот= а

Інфе= кції та інвазії

Бактер= іальні інфекції

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Грибко= ві інфекції

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Протоз= ойні інфекції

Нечаст= о

Нечаст= о

Нечаст= о

Вірусні інфекції

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Новоутворення доброякісне, злоякісне та не визначене (включаючи кіс= ти та поліпи)

Доброя= кісне новоутворення шкіри

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Лімфом= а

Нечаст= о

Нечаст= о

Нечаст= о

Лімфоп= роліферативний розлад

Нечаст= о

Нечаст= о

Нечаст= о

Новоут= ворення

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Рак шк= іри

Часто<= o:p>

Нечаст= о

Часто<= o:p>

З боку крові та лімфатичної системи<= /o:p>

Анемія=

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Істинна еритроцитарна аплазія

Нечаст= о

Нечаст= о

Нечаст= о

Недост= атність кісткового мозку

Нечаст= о

Нечаст= о

Нечаст= о

Ехімоз=

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Лейкоц= итоз

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Лейкоп= енія

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Панцит= опенія

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Нечаст= о

Псевдо= лімфома

Нечаст= о

Нечаст= о

Часто<= o:p>

Тромбо= цитопенія

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

З боку метаболізму і харчування

Ацидоз=

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Гіперх= олестеринемія

Дуже ч= асто

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Гіперг= лікемія

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Гіперк= аліємія

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Гіперл= іпідемія

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Гіпока= льціємія

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Часто<= o:p>

Гіпока= ліємія

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Гіпома= гнезіємія

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Гіпофо= сфатемія

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Часто<= o:p>

Гіперу= рикемія

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Подагр= а

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Зменше= ння маси тіла

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Псих= ічні розлади

Сплута= ність свідомості

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Депрес= ія

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Безсон= ня

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Збудже= ння

Нечаст= о

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Триво<= /span>жність

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Мислен= ня аномаль= не

Нечаст= о

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

З боку нервової системи

Запамо= рочення

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Головн= ий біль

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Гіперт= онія

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Парест= езії

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Сонлив= ість

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Тремор=

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Конвул= ьсії

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Дисгев= зія

Нечаст= о

Нечаст= о

Часто<= o:p>

Серц= еві розлади

Тахіка= рдія

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Суди= нні розлади

Гіперт= ензія

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Гіпоте= нзія

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Кістоз= на лімфангіома

Нечаст= о

Нечаст= о

Нечаст= о

Венозн= ий тромбоз

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Вазоди= латація

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Респ= іраторні, торакальні та середостінні розлади <= /o:p>

Бронхо= ектази

Нечаст= о

Нечаст= о

Нечаст= о

Кашель=

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Задишк= а

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Інтерс= тиціальна хвороба легенів

Нечаст= о

Дуже р= ідко

Дуже р= ідко

Плевра= льний випіт

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Легене= вий фіброз

Дуже р= ідко

Нечаст= о

Нечаст= о

Шлун= ково-кишкові розлади

Здуття живота

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Часто<= o:p>

Біль у животі

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Коліт<= o:p>

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Запор<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Зменшення а= петиту

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Діарея=

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Диспеп= сія

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Езофаг= іт

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Відриж= ка

Нечаст= о

Нечаст= о

Часто<= o:p>

Метеор= изм

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Гастри= т

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Шлунко= во-кишкові крововиливи

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Виразка шлунково-кишкового тракту

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Гіперп= лазія ясен

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Кишкова непрохідність

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Виразка рота

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Нудота=

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Панкре= атит

Нечаст= о

Часто<= o:p>

Нечаст= о

Стомат= ит

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Блюван= ня

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

З боку імунної системи=

Підвищ= ена чутливість

Нечаст= о

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Гіпога= ммаглобулінемія

Нечаст= о

Дуже р= ідко

Дуже р= ідко

Гепа= тобіліарні порушення

Підвищ= ення лужної фосфатази крові

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Підвищ= ення лактатдегідрогенази крові

Часто<= o:p>

Нечаст= о

Дуже ч= асто

Підвищення печінкових ферментів

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Гепати= т

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Нечаст= о

Гіперб= ілірубінемія

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Жовтян= иця

Нечаст= о

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

З боку шкіри та підшкірної клітковини <= /o:p>

Акне

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Алопец= ія

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Висип<= o:p>

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Гіперт= рофія шкіри

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Артрал= гія

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

М'язова слабкість

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

З боку нирок і сечовидільної системи

Підвищ= ення рівня креат= иніну у крові<= o:p>

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Підвищ= ення рівня сечов= ини у крові<= o:p>

Нечаст= о

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Гемату= рія

Дуже ч= асто

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Поруше= ння функції нирок

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Зага= льні розлади

Астені= я

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Застуд= а

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Набряк= и

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Грижа<= o:p>

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Нездуж= ання

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Часто<= o:p>

Біль

Часто<= o:p>

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Пропас= ниця

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Дуже ч= асто

Примітка: 991 (2 г/3 г препарат щодня), 289 (3 г препарат щодня) та 277 (2 г IV/3 г перорально препарат щодня) пацієнтів лікували в дослідженнях фази III для запобігання відторгнення при нирковій, серцевій та трансплантації печінки відповідно.

Опис вибраних побічних реакцій

Злоякісні утворення

У пацієн= тів, які отримують імуносупресивні схеми, що включають комбінації лікарських препаратів, включаючи мікофено= лату мофетил, капсули, підвище= ний ризик розвитку лімфом та інших злоякісних новоутворень, особливо шкіри (див. розділ «Особливості застосування»). Трирічні дані про безпеку у пацієнтів з трансплантацією нирок та серця не виявили жодних несподіваних змін у захворюваності на злоякісність порівняно з даними 1-го року. За пацієнтами з трансплантацією печінки слідкували не менше 1 року, але менше 3 років.

Інфекції

Усі пацієнти, які отримують імунодепресанти, мають підвищений ризик бактеріальн= их, вірусних та грибкових інфекцій (деякі з яких можуть призвести до летального результату), у тому числі спричинених умовно-патогенними агентами = та прихованою вірусною реактивацією. Ризик збільшується при загальному імуносупресивному навантаженні (див. розділ «Особливості застосування»). Найбільш серйозними інфекціями були сепсис, перитоніт, менінгіт, ендокардит, туберкульоз та ати= пова мікобактеріальна інфекція. Найбільш поширеними умовно-патогенними інфекціям= и у пацієнтів, які отримували мікофенолату мофетил, капсули, (2 = ;г або 3 г щодня) з іншими імунодепресантами в контрольованих клінічних випробуваннях у пацієнтів з трансплантацією нирок, серця та печінки, які проходили протягом щонайменше 1 року, були кандидозні слизисті, ЦМВ віремія/синдром та простий герпес. Частка пацієнтів із ЦМВ віремія/синдромом становила 13,5 %. Повідомляли про випадки нефропатії, асоційованої з вірусом БК= , а також випадки прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії (РМL), асоційованої з з вірусом СК у пацієнтів, які отримували імунодепресанти, включаючи мікофено= лату мофетил, капсули.

Розлади крові та лімфи

Цитопені= ї, включаючи лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію та панцитопенію, є відомими ризиками, пов'язаними з мікофенолату мофетилом, і можуть призвести або спри= яти появі інфекцій та крововиливів (див. розділ «Особливості застосування»). По= відомляли про агранулоцитоз та нейтропені= ю; тому рекомендується регулярний моніторинг пацієнтів, які приймають <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>мікофенолату мофетил, капс= ули (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомляли про апластичну анемію та недостатність кісткового мозку у пацієнтів, які отримували мікофенолату мофетил, капсули, деякі з яких були летальними.<= o:p>

Повідомл= яли про випадки чистої аплазії еритроцитів (PRCA) у пацієнтів, які отримували мікофенолату мофетил, капсули (див. розділ «Особливості застосування»).

Поодинокі випадки аномальної нейтрофільної морфології, включаючи набуту аномалію Пельгера-Хуета, спостерігали у пацієнтів, які отримували мікофенолату мофетил, капс= ули. Ці зміни не пов'язані з поруше= нням функції нейтрофілів. Ці зміни можуть свідчити про «лівий зсув» зрілості нейтрофілів при гематологічних дослідженнях, що може помилково трактуватися= як ознака зараження у пацієнтів з імунодепресією, таких як ті, хто<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'> отримує мікофенолату мофетил, капсули.

Шлунково= -кишкові розлади

Найбільш= серйозними шлунково-кишковими розладами були виразка та крововиливи, які є відомими ризиками, пов'язаними з мікофенолату мофетилом. Виразки рота, стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки та кишечнику часто ускладнюються кровотечею. Також під час ключових клінічних випробувань повідомляли про гематем= ез, мелену та геморагічні форми гастриту і коліту. Однак найчастішими розладами шлунково-кишкового тракту були діарея, нудота та блювання. Ендоскопічне дос= лідження пацієнтів із діареєю, пов’язаною з мікофенолату мофетилом, капсули, виявило поодинокі випадки атро= фії кишкової ворсинки (див. розділ «Особливості застосування»).

Підвищена чутливість

Повідомл= яли про реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілактичну реакцію.

Вагітніс= ть, пуберперія та перинатальні стани

Повідомл= яли про випадки мимовільного переривання вагітності у пацієнтів, які зазнали впливу мікофенолату мофетил= у, головним чином у І тримест= рі, див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю».

Вроджені порушення

Вроджені вади спостерігаються після маркетингу у дітей пацієнтів, які зазнали впливу мікофенолату мофетилу у поєднанні з іншими імунодепресантами, див. розділ «= Застосування у період вагітності або годування груддю».

Дихальні, грудні та середостінні розлади

Були поодинокі повідомлення про інтерстиціальну хворобу легенів та легеневий фіб= роз у пацієнтів, які отримували мікофенолату мофетил у поєднанні з іншими імунодепресантами, деякі з яких були летальними. Повідомляли також про бронхоектатичну хворо= бу у дітей та дорослих.

Розлади імунної системи

Повідомл= яли про гіпогаммаглобулінемію у пацієнтів, які отримували мікофенолату мофетил у поєднанні з іншими імунодепресантами.

Загальні порушення

Про набр= яки, включаючи периферичний набряк обличчя та мошонки, повідомляли дуже часто під час основних досліджень. Також дуже часто повідомляли про болі в опорно-руховому апараті, такі як міалгія, болі в шиї та спині.

Спеціальні групи населення

Діти

Тип і ча= стота побічних реакцій в клінічному дослідженні, в якому брали участь 92 дітей віком від 2 до 18 років, яким застосовували 600 мг/м² мікофенолату мофетилу перорально двічі на добу<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-f= ont-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>, як правило, були схожими на ті= , що спостерігалися у дорослих пацієнтів, які отримували по 1 г мікофенолату мофетилу двічі на добу. Однак такі побічні явища, пов’язані з лікуванням, були частішими у педіатричної популяції, особливо у дітей віком до 6 років, порівняно з дорослим= и: діарея, сепсис, лейкопенія, анемія та інфекція.

Пацієнти літнього віку= =

У пацієнтів літнього віку (≥ 65 років), як правило, підвищений ризик виникнення побічних реакцій через імуносупресію. Пацієнти літнього віку, які отримують мікофенолату моф= етил у рамках комбінованого імуносупресивного режиму, можуть мати підвищений риз= ик виникнення певних інфекцій (включаючи інвазивне захворювання цитомегаловіру= сної тканини) та, можливо, шлунково-кишкових крововиливів та набряку легень порівняно з молодшими особами.

= <= /b>

= Термін придатності. 2 роки.

=

Умови зберігання.<= /span>

Зберігати в оригіналь= ній упаковці при температурі не вище 25 ºС у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 капсул у блісте= рі, по 10 блістерів у картонній коробці.=

Категорія відпуску. За рецептом= .

Виробник. <= o:p>

Гетеро Лабз Лімітед/Hetero Labs Limited.

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Юніт-V, Блок V&n= bsp;і V-A, ТСІІС - Формулейшн СЕЗ, С. №№ 439, 440, 441 і 458, Полепаллі Віледж, Джадчерла Мандал, Телангана Стейт, 509301, Індія.=

Unit-V, Block V = and V-A, TSIIC - Formulation SEZ, S. Nos 439, 440, 441 & 458, Polepally Village, Jadcherla Mandal, Telangana State, 509301, India.= =

Побічна реакція<= /o:p> (MedDRA)/Система органів=	Трансплантація нирок n =3D 991	Трансплантація печінки n =3D 277	Трансплантація серця n =3D 289
	Частот= а	Частот= а	Частот= а
Інфе= кції та інвазії
Бактер= іальні інфекції	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Грибко= ві інфекції	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Протоз= ойні інфекції	Нечаст= о	Нечаст= о	Нечаст= о
Вірусні інфекції	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Новоутворення доброякісне, злоякісне та не визначене (включаючи кіс= ти та поліпи)
Доброя= кісне новоутворення шкіри	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Лімфом= а	Нечаст= о	Нечаст= о	Нечаст= о
Лімфоп= роліферативний розлад	Нечаст= о	Нечаст= о	Нечаст= о
Новоут= ворення	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Рак шк= іри	Часто<= o:p>	Нечаст= о	Часто<= o:p>
З боку крові та лімфатичної системи<= /o:p>
Анемія=	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Істинна еритроцитарна аплазія	Нечаст= о	Нечаст= о	Нечаст= о
Недост= атність кісткового мозку	Нечаст= о	Нечаст= о	Нечаст= о
Ехімоз=	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто
Лейкоц= итоз	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Лейкоп= енія	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Панцит= опенія	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Нечаст= о
Псевдо= лімфома	Нечаст= о	Нечаст= о	Часто<= o:p>
Тромбо= цитопенія	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
З боку метаболізму і харчування
Ацидоз=	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто
Гіперх= олестеринемія	Дуже ч= асто	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто
Гіперг= лікемія	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Гіперк= аліємія	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Гіперл= іпідемія	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто
Гіпока= льціємія	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Часто<= o:p>
Гіпока= ліємія	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Гіпома= гнезіємія	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Гіпофо= сфатемія	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто	Часто<= o:p>
Гіперу= рикемія	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто
Подагр= а	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто
Зменше= ння маси тіла	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Псих= ічні розлади
Сплута= ність свідомості	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Депрес= ія	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Безсон= ня	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Збудже= ння	Нечаст= о	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто
Триво<= /span>жність	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Мислен= ня аномаль= не	Нечаст= о	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
З боку нервової системи
Запамо= рочення	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Головн= ий біль	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Гіперт= онія	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто
Парест= езії	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Сонлив= ість	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто
Тремор=	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Конвул= ьсії	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Дисгев= зія	Нечаст= о	Нечаст= о	Часто<= o:p>
Серц= еві розлади
Тахіка= рдія	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Суди= нні розлади
Гіперт= ензія	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Гіпоте= нзія	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Кістоз= на лімфангіома	Нечаст= о	Нечаст= о	Нечаст= о
Венозн= ий тромбоз	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Вазоди= латація	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто
Респ= іраторні, торакальні та середостінні розлади <= /o:p>
Бронхо= ектази	Нечаст= о	Нечаст= о	Нечаст= о
Кашель=	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Задишк= а	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Інтерс= тиціальна хвороба легенів	Нечаст= о	Дуже р= ідко	Дуже р= ідко
Плевра= льний випіт	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Легене= вий фіброз	Дуже р= ідко	Нечаст= о	Нечаст= о
Шлун= ково-кишкові розлади
Здуття живота	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Часто<= o:p>
Біль у животі	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Коліт<= o:p>	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Запор<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Зменшення а= петиту	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Діарея=	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Диспеп= сія	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Езофаг= іт	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Відриж= ка	Нечаст= о	Нечаст= о	Часто<= o:p>
Метеор= изм	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Гастри= т	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Шлунко= во-кишкові крововиливи	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Виразка шлунково-кишкового тракту	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Гіперп= лазія ясен	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Кишкова непрохідність	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Виразка рота	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Нудота=	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Панкре= атит	Нечаст= о	Часто<= o:p>	Нечаст= о
Стомат= ит	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Блюван= ня	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
З боку імунної системи=
Підвищ= ена чутливість	Нечаст= о	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Гіпога= ммаглобулінемія	Нечаст= о	Дуже р= ідко	Дуже р= ідко
Гепа= тобіліарні порушення
Підвищ= ення лужної фосфатази крові	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Підвищ= ення лактатдегідрогенази крові	Часто<= o:p>	Нечаст= о	Дуже ч= асто
Підвищення печінкових ферментів	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Гепати= т	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Нечаст= о
Гіперб= ілірубінемія	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Жовтян= иця	Нечаст= о	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
З боку шкіри та підшкірної клітковини <= /o:p>
Акне	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто
Алопец= ія	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Висип<= o:p>	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Гіперт= рофія шкіри	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини
Артрал= гія	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто
М'язова слабкість	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто
З боку нирок і сечовидільної системи
Підвищ= ення рівня креат= иніну у крові<= o:p>	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Підвищ= ення рівня сечов= ини у крові<= o:p>	Нечаст= о	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Гемату= рія	Дуже ч= асто	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Поруше= ння функції нирок	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Зага= льні розлади
Астені= я	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Застуд= а	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Набряк= и	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Грижа<= o:p>	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Нездуж= ання	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>	Часто<= o:p>
Біль	Часто<= o:p>	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто
Пропас= ниця	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто	Дуже ч= асто