ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Лозартан-Тева

(Losartan-Teva)=

Склад:<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>

діюча речовина: лозартан калію;<= /p>

1 таблетка містить лозартану калію 12,5 мг або 25 мг, або 50 мг, або 10= 0 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований (кукурудзяний), магнію стеара= т, спирт полівініловий частково гідролізований, титану діоксид (E 171), макрогол 335= 0, тальк.

Лікарська форма. Таблетки, = вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 12,5 мг: білі круглі, злегка опуклі таблет= ки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «L» з одного боку та гладенькі з іншого боку;

таблетки по 25 мг: білі овальні, злегка опуклі табле= тки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «2», лінією поділу і тисненням «5» з одного боку та лінією поділу з іншого боку;

таблетки по 50 мг: білі овальні, злегка опуклі табле= тки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «50» з одного боку та лінією поділу= з іншого;

таблетки по 100 мг: білі овальні, злегка опуклі табле= тки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «100» з одного боку та лінією поділ= у з іншого.

Фармакотерапевтична група. Прості препарати антагоністів рец= епторів ангіотензину II. Код АТХ С09С А01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Лозартан – це синтетичний антагоніст рецепто= рів ангіотензину ІІ (типу АТ₁) для перорального застосування. Ангіотензин ІІ – потужний вазоконстриктор – є активним гормоном ренін-ангіотензинової системи та одним з найважливіших факторів патофізіоло= гії артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II зв’язується з рецептором AT_{1<=
/sub>,
який міститься у багатьох тканинах (наприклад, у гладких м’язах судин,
надниркових залозах, нирках і серці), визначаючи низку важливих біологічних
ефектів, у тому числі вазоконстрикцію і вивільнення альдостерону. Ангіотенз=
ин
ІІ також стимулює проліферацію клітин гладких м’язів.}

Лозартан селективно зв’язується з рецептором= АТ₁. В умовах іn vitro та in vivo лозартан та його фармакологічно активний карбоксильний метаболіт (E-3174) блокують усі фізіологічно вагомі впливи ангіотензину ІІ, незалежно від джерела або шляху синтезу.=

Лозартан не зв’язується і не блокує інші рецептори гормонів або іонні канали, важливі для серцево-судинної регуляції. Лозартан не пригнічує ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ) (кініназу І= І) – фермент, який сприяє розпаду брадикініну. З цієї причини не відбувається посилення побічних реакцій, опосередкованих брадикініном.=

Під час застосування лозартану усунення негативної оборотної реакції ангіотензину ІІ на секрецію реніну підвищує ак= тивність реніну у плазмі крові (АРП). Таке підвищення АРП призводить до зростання концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові. Хоча відбувається таке зростан= ня, антигіпертензивна активність і супресія концентрації альдостерону у плазмі крові зберігаються, що свідчить про ефективну блокаду рецепторів ангіотензи= ну ІІ. Після відміни лікування лозартаном активність реніну у плазмі крові і показники рівня ангіотензину ІІ протягом 3 днів повертаються до початк= ових значень.

Як лоза= ртан, так і його основний метаболіт мають вищу спорідненість з АТ₁-рец= епторами, ніж з АТ₂-рецепторами. Активний метаболіт у 10-40 разів активніший, ніж лозартан.

З досліджень відомо, що одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ пацієнтам, які мали в анамнезі серцево-судинні або цереброваскулярні захворювання чи цукровий діабет 2 типу з ознаками ураження органів-мішеней, не виявляло суттєвого позитивного впливу на функціонування нирок та/або серцево-судинну систему та показники летальності, при цьому відзначався підвищений ризик виникнення гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або артеріальної гіпотензії порів= няно з монотерапією. У зв’язку з вищевказаним не слід одночасно застосовувати інгібітори = АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ пацієнтам із діабетичною нефропатіє= ю.

У дослі= дженні, в якому вивчали одночасне застосування аліскірену з інгібіторами АПФ або блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетом 2 типу та хронічною хворобою нирок чи серцево-судинними захворюваннями, був виявлений високий ризик виникнення несприятливих наслідків, тому дослідження було зупинене. Інсульти та летальни= й наслідок від серцево-судинних порушень виникали набагато частіше у групі пацієнтів, = які застосовували аліскірен, ніж у групі плацебо. Крім цього, небажані явища та серйозні побічні реакції, такі як гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та ниркова дисфункція, також були більш поширеними в групі пацієнтів, які ліку= вались аліскіреном, ніж у групі плацебо.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після перорального прийому лозартан добре всмоктується і підлягає метаболізму першого проходження з формуванням актив= ного карбоксильного метаболіту та неактивних метаболітів. Системна біодоступність таблеток лозартану становить приблизно 33%. Середні максимальні концентрації лозартану та його активного метаболіту досягаються відповідно через 1 годин= у і 3‑4 години.

Розподіл<= /span>

Понад 99% лозартану та його активного метаболіту зв’язуються з протеїнами плазми крові, передусім з альбуміном. Об’єм розпод= ілу лозартану становить 34 літри.

Біотрансформація

Приблизно 14% лозартану при внутрішньовенному в= веденні або пероральному застосуванні перетворюється на активний метаболіт. Після внутрішньовенного і перорального застосування лозартану калію, міченого 14С, радіоактивність у циркулюючій плазмі крові зазвичай пов’язана з лозартаном = та його метаболітом. Мінімальне перетворення лозартану на його активний метабо= літ спостерігалося приблизно в 1% випадків. Окрім активного метаболіту, утворюю= ться і неактивні метаболіти.

Виведення=

Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить 600 мл/хв і 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв і = 26 мл/хв відповідно. Якщо лозартан застосовувати перорально, приблизно 4% дози виділяється у незміненому вигляді зі сечею і приблизно 6% дози виділяється = зі сечею у вигляді активного метаболіту. Фармакокінетичні властивості лозартан= у та його активного метаболіту лінійні при пероральних дозах лозартану калію до = 200 мг.

Після перорального застосування концентрація у плазмі крові лозартану та його активного метаболіту зменшується поліекспоне= нційно з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 2 години і 6-9 годин відповідно. При дозі 100 мг 1 раз на до= бу лозартан і його активний метаболіт не накопичуються у плазмі крові у значній кількості.

Лозартан та його метаболіти виводяться як із жо= вчю, так і зі сечею. Після перорального застосування/внутрішньовенного введення = ¹⁴С-міченого лозартану приблизно 35%/43% радіоактивно міченого препарату було виявлено у сечі і 58%/50% у калі.

Окремі групи пацієнт= ів

Пацієнти літнього віку. Концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією значущо не відрізняються від таких у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Стать. Концентрація лозартану у плазмі крові була у 2 рази вища у жінок з артеріальною гіпертен= зією порівняно з чоловіками, тоді як концентрація активного метаболіту у плазмі крові у чоловіків і жінок суттєво не відрізнялася.

Порушення функції печінки та нирок. Після перорального прийому у пацієнтів з легким= та помірним алкогольним цирозом печінки концентрація лозартану та його активно= го метаболіту у плазмі крові була відповідно у 5 та 1,7 раза вища, ніж у молод= их чоловіків-добровольців.

Концентрація лозартану у плазмі крові у пацієнт= ів із кліренсом креатиніну вище 10 мл/хв не відрізнялася від такої в осіб із незміненою функцією нирок. Площа під кривою «концентрація – час» (AUC) лозартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно у 2 р= ази більшою, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок.

Плазмові концентрації активного метаболіту не змінюються у пацієнтів із порушеннями функції нирок та в пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.

Лозартан і= його активний метаболіт не можуть бути виведені за допомогою гемодіалізу.

Фармакокінетика у дітей

Фармакокінетика лозартану вивчалася у 50 дітей з артеріальною гіпертензією віком від 1 = ;місяця до 16 років після перорального застосування 1 раз на добу в дозах від 0,54 мг/кг до 0,77 мг/кг (середні дози).

Результати показали, що активний метаболіт лозартану утворюється у пацієнтів усіх віко= вих груп. Показники фармакокінетики лозартану після перорального застосування у новонароджених і дітей дошкільного та шкільного віку були аналогічними.

Фармакокінетичні показники метаболіту відрізнялися більше, залежно від вікової групи. У дітей дошкільного віку і підлітків такі відмінності були статистично значущими. Експозиція у новонароджених і дітей раннього віку була порівняно високою.

Клінічні характеристики.

Показання.

- = Лікування есенціальної артеріально= ї гіпертензії у дорослих, а також у дітей віком від 6 років.

- Лікування захворювання нирок у дорослих пацієнт= ів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом ІІ типу з протеїнурією ≥0,5 г на добу – у складі комбінованої антигіпертензивної терапі= ї.

- Лікування хронічної серцевої недостатності у дорослих, коли застосування інгібіторів АПФ вважає= ться неможливим з причини несумісності, особливо при кашлі, або протипоказане. Пацієнтів із серцевою недостатністю, стан яких стабілізувався при застосуванні інгібітора АПФ, не слід переводити на лікування лозартаном. Фракція викиду лівого шлуночка у пацієнта повинна становити ≤40%, стан має бути клінічно стабільним, також пацієнтові слід дотримуватися встановленого режиму лікування щодо хронічної серцевої недостатності.

- Зниження ризику розвитку інсульту у дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка, підтвердженою за допомогою ЕКГ.

= ;

Протипоказання.

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

Вагітність або планування вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Тяжкі п= орушення функції печінки.

Одночасне застосування лозартану разом із лікарськими засобами, що міст= ять аліскірен, протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) <60 мл/хв/1,73 м2).

Період годування груддю.

Дитячий вік до 6 років.

&n= bsp;

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і= нші види взаємодій.

Інші антигіпертензивні препарати можуть посилювати гіпотензивний ефект лозартану. До препаратів, що можуть спричиняти артеріальну гіпотензію, нале= жать трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби, баклофен, аміфостин. Одночасне застосування цих препаратів із гіпотензивними засобами збільшує р= изик виникнення артеріальної гіпотензії. Лозартан метаболізується переважно з уч= астю системи цитохрому P450 (CYP) 2C9 з утворенням активного карбоксильного мета= боліту. Повідомлялося, що флуконазол (інгібітор CYP2C9) знижує експозицію активного метаболіту приблизно на 50%. Встановлено, що одночасне застосування лозарта= ну та рифампіцину (індуктора ферментів метаболізму) призводить до зниження на = 40% концентрації активного метаболіту у плазмі крові. Клінічне значення цього ефекту невідоме. Немає відмінності в експозиції при одночасному застосуванні лозартану та флувастатину (слабкого інгібітора CYP2C9).

Як і при застосуванні інших препаратів, які блокують ангіотензин ІІ або його ефекти, одночасне застосування препаратів, що затримують калій в орган= ізмі (наприклад, калійзберігаючих діуретиків: спіронолактону, триамтерену, амілориду) або можуть підвищувати рівень калію (таких як гепарин, препарати= , що містять триметоприм), добавок, що містять калій, замінників солі з калієм м= оже призвести до підвищення вмісту калію у сироватці крові. Одночасне застосува= ння таких лікарських засобів не рекомендоване.

Про оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та виникне= ння токсичних проявів повідомлялося при одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ. Також дуже рідко повідомлялося про такі прояви при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Одночасне лікува= ння препаратами літію та лозартаном слід проводити з обережністю. Якщо застосув= ання такої комбінації вважається необхідним, рекомендовано перевіряти рівень літ= ію в сироватці крові протягом комбінованого лікування.

При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ і нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) (наприклад, селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилової кислоти у дозах, що чинять протизапальну дію, неселективних НПЗП) може послаблюватися антигіпертензивний ефект. Одночасне застосування антагоністів ангіотензину = ІІ або діуретиків із НПЗП підвищує ризик погіршення функції нирок, включаючи р= озвиток гострої ниркової недостатності, а також підвищення рівня калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з уже наявними порушеннями функції нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам потрібно проводити відповідну гідратацію, також може бути доцільн= им моніторинг функції нирок після початку одночасного застосування препаратів,= а також періодично впродовж лікування.

Дані клінічних випробувань показали, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) за допомогою комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоціюється з більш високою частотою побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія і зниження функції нирок (у тому числі гостра нир= кова недостатність), порівняно зі застосуванням одного лікарського засобу, що впливає на РААС.

Грейпфрутовий сік містить компоненти, які інгібують ферменти CYP450 і можуть знижувати концентрацію активного метаболіту лозартану, що може зменш= ити терапевтичний ефект. Слід уникати вживання грейпфрутового соку під час прий= ому таблеток лозартану.

Особливості застосування.

Гіперчутливість

Ангіоневротичний набряк. Слід особливо контролювати стан пацієнтів з ангіоневротичним набряком (набряк обличчя, губ, горла та/або язика) в анамнезі.

Інтестинальний ангіоневротичний набряк. Повідомлялося про інтестинальний ангіоневротичний набряк у пацієнтів, які отримували лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, включаючи лозартан (див. розділ «Побічні реакції»). У пацієнтів спостерігалися біль у животі, нудота, блювання та діарея. Симптоми зникали після припинення прийому антагоністів рецепторів ангіотензину II. Якщо діагностовано інтестинальний ангіоневротич= ний набряк, слід припинити прийом цього лікарського засобу та розпочати відпові= дний моніторинг до повного зникнення симптомів.

Артеріальна гіпотензія і в= одно-електролітний дисбаланс

Симптоматична артеріальна гіпотенз= ія, особливо після застосування першої дози препарату або після підвищення дози, може виникати у пацієнтів зі зниженим внутрішньосудинним об’ємом або дефіци= том натрію, спричиненими застосуванням сильних діуретиків, дієтичним обмеженням споживання солі, діареєю або блюванням. Такі стани потребують корекції перед початком лікування лозартаномабо зниження початкової дози препарату. Ці рекомендації стосуються також дітей віком від 6 років.

Електролітний дисбаланс=

Електролітний дисбаланс часто спостерігається у пацієнтів із порушеннями функції нирок (з цукровим діабет= ом або без нього), що слід брати до уваги. У пацієнтів з цукровим діабетом II = типу та з нефропатією частота виникнення гіперкаліємії була більшою при лікуванні лозартаном порівняно з такою у групі плацебо. Тому слід часто перевіряти концентрацію калію у плазмі крові та показники кліренсу креатиніну, особлив= о у пацієнтів зі серцевою недостатністю і кліренсом креатиніну 30-50 мл/хв.

Не рекомендоване одночасне застосу= вання лозартану і калійзберігаючих діуретиків, добавок, що містять калій, замінни= ків солі, що містять калій, або інших лікарських засобів, які можуть підвищувати рівень калію в сироватці крові (наприклад, лікарські засоби, що містять триметоприм).

Порушен= ня функції печінки

Оскільки фармакокінетичні дані вка= зують на істотне підвищення концентрації лозартану у плазмі крові хворих на цироз печінки, слід розглянути питання про зниження дози для пацієнтів із наявніс= тю в анамнезі порушень функції печінки. Немає досвіду терапевтичного застосування лозартану пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки, тому лозартан не можна приймати таким пацієнтам.

Лозартан не рекомендований для застосування дітям із порушеннями функції печінки.

Порушення функції нирок

Повідомлялося про зміни функції ни= рок, включаючи ниркову недостатність, що пов’язували з пригніченням ренін-ангіотензинової системи (особливо у пацієнтів із залежністю функції н= ирок від РААС, тобто у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або з уже наявн= ими порушеннями функції нирок). Препарати, що впливають на РААС, можуть спричин= яти підвищення рівня сечовини крові та креатиніну сироватки крові у хворих з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Ці з= міни у функції нирок можуть бути оборотними після припинення терапії. Лозартан с= лід з обережністю застосовувати пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.

Застосування дітям із порушеннями функції нирок

Лозартан не рекомендований для застосування дітям зі ШКФ <30 мл/хв/1,73 м2, оскільки немає відповідних даних щодо такого застосування.

Протягом періоду застосування лозартану слід регулярно перевіряти функцію нирок, оскільки можливе її погіршення. Особливо це стосується випадків, коли лозар= тан застосовувати при наявності інших патологічних станів (гарячка, дегідратаці= я), які можуть впливати на функцію нирок.

Одночасне застосування лозартану та інгібіторів АПФ погіршує функцію нирок, тому така комбінація не рекомендована.

Трансплантація нирки

Немає даних щодо безпеки застосува= ння препарату пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.

Первинний гіперальдостеронізм

У пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не спостерігається ефекту при застосуванні антигіпертензивних препаратів, що діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому лозартан не рекомендований для цієї гру= пи пацієнтів.

Захворювання корона= рних артерій та цереброваскулярні захворювання

Як і при застосуванні інших антигіпертензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічними захворюваннями коронарних артерій та цереброваскуляр= ними захворюваннями може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.<= o:p>

Серцева недостатність

Як і при застосуванні інших препар= атів, що впливають на РААС, у пацієнтів зі серцевою недостатністю з порушеннями функ= ції нирок або без такого існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та= порушення функції нирок (часто гострого).

Немає достатнього терапевтичного д= освіду застосування лозартану пацієнтам із серцевою недостатністю і супутніми тяжк= ими порушеннями функції нирок, пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю (клас= IV за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації Кардіологів – NYHA), а також паціє= нтам із серцевою недостатністю і симптоматичною, небезпечною для життя серцевою аритмією. Тому лозартан слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Н= еобхідно з обережністю одночасно застосовувати комбінацію лозартану з β-блокато= рами.<= /o:p>

Стеноз аортального і мітрального к= лапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам= зі стенозом аортального або мітрального клапана та обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Подвійна блокада РААС

Існують свідчення, що при супутньому застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищується ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Тому подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендована.

У випадках, коли подвійна блокада вважається вкрай необхідною, її слід провод= ити винятково під наглядом спеціаліста із забезпеченням ретельного моніторингу функції нирок, водно-електролітного балансу та артеріального тиску. Інгібіт= ори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід одночасно призначати хв= орим на діабетичну нефропатію.

Вагітність

Лозартан не слід застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо тільки терапія лозартаном не вважається вкрай необхідною, паці= єнти, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативне антигіпертензивне лікування, що має встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності. У разі діагностування вагітності лікування лозартаном слід негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»= ).

Інші застереження

Лозартан та інші антагоністи ангіо= тензину менш ефективні для зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, ніж в інших пацієнтів, можливо, через низьку активність реніну у пацієнтів = негроїдної раси з артеріальною гіпертензією.

Препарат Лозартан-Тева містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози= , повним дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

Вагітність<= o:p>

Протипоказано застосування вагітни= м і жінкам, які планують завагітніти.

Пацієнтки, які планують завагітніт= и, мають бути переведені на альтернативні антигіпертензивні препарати зі встановленим профілем безпеки для застосування у період вагітності. При підтвердженні вагітності лікування лозартаном слід негайно припинити та, якщо потрібно, р= озпочати терапію альтернативними засобами.

Встановлено, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ під час ІІ і ІІІ триместрів вагітності індукує у людини фетотоксичність (погіршення фун= кції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).=

Якщо у період, починаючи з ІІ триместру вагітності, мали місце випадки застосування лозартану, рекомендується провести ультразвукове обстеження функції нирок та стану кіс= ток черепа.

Немовлята, матері яких у період вагітності приймали лозартан, повинні перебувати під ретельним наглядом з метою виявлення ознак артеріальної гіпотензії.

Годування груддю

Лозартан не слід застосовувати у період годування груддю. У період лакт= ації потрібно призначати альтернативні лікарські засоби з краще вивченим профіле= м безпеки щодо застосування під час годування груддю.

<= /o:p>

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не проводили = дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами. Однак слід пам’ятати про можливість розвитку таких побічних реакцій як запаморочення та сонливість, особливо на початку лікування та при підвищенні дози препарату.

Спосіб застосування та дози.

Таблетки лозартану слід запивати 1 склянкою вод= и. Застосовувати препарат незалежно від вживання їжі.

Артеріальна гіпертен= зія

Зазвичай початкова і підтримувальна доза для більшості пацієнтів становить 50 мг препарату 1 раз на добу. Максималь= ний антигіпертензивний ефект досягається на 3-6 тиждень від початку лікування. Для деяких пацієнтів може виявитися сприятливішим підвищення дози препарату до 100 мг 1 раз на добу (вранці).

Лозартан можна застосовувати у поєднанні з інши= ми антигіпертензивними препаратами, особливо діуретиками (наприклад, із гідрохлоротіазидом).

Пацієнти з артері= альною гіпертензією та цукровим діабетом ІІ типу з протеїнурією ≥0,5 г на до= бу

Рекомендується початкова доза 50 мг 1 раз на до= бу. Дозу можна збільшити до 100 мг 1 раз на добу залежно від того, якими є показники артеріального тиску через 1 місяць після початку лікування. Лозар= тан можна застосовувати з іншими антигіпертензивними препаратами (наприклад, із діуретиками, блокаторами кальцієвих каналів, блокаторами α- або β-рецепторів та препаратами центральної дії), а також з інсуліном та іншими гіпоглікемічними препаратами (наприклад, зі сульфонілсечовиною, глітазонами та інгібіторами глюкозидази).

Серцева недостатн= ість

Для пацієнтів із хронічною серцевою недостатніс= тю рекомендується початкова доза лозартану 12,5 мг 1 раз на добу. Зазви= чай дозу титрують з тижневим інтервалом (12,5 мг на добу, 25 мг на добу, 50 мг на до= бу, 100 мг 1 раз на добу до максимальної дози 150 мг 1 раз на добу) залежно від індивідуальної переносимості.

Зниження ризику розвитку інсульту у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лі= вого шлуночка, підтвердженою за допомогою ЕКГ

Рекомендована початкова доза становить 50 мг лозартану 1 раз на добу. Залежно від змін рівня артеріального тиску до лікування слід додати гідрохлоротіазид у низькій дозі та/або збільшити дозу лозартану до 100 мг 1 раз на добу.

Особливі групи пацієнтів

Застосування паці= єнтам зі зниженим об’ємом циркулюючої крові (ОЦК)

Пацієнтам зі зниженим ОЦК (наприклад, внаслідок лікування високими дозами діуретиків) розпочинати терапію необхідно з дози 25 мг лозартану 1 раз на добу.

Застосування паці= єнтам із порушеннями функції нирок та пацієнтам, яким проводять сеанси гемодіаліз= у

У разі призначення лозартану пацієнтам із по= рушеннями функції нирок та пацієнтам, яким проводять сеанси гемодіалізу, початкову корекцію дози проводити не потрібно.

Застосування паці= єнтам із порушеннями функції печінки

Для пацієнтів із порушеннями функції печінки в анамнезі слід розглянути доцільність застосування препарату в меншій дозі. Немає досвіду лікування пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки, т= ому лозартан протипоказаний таким пацієнтам.

Застосування дітям (= віком від 6 до 18 років)

Для дітей, які можуть ковтати таблетки і в я= ких маса тіла більше 20 кг та менше 50 кг, рекомендована доза становить 25 мг 1= раз на добу. У виняткових випадках дозу можна збільшити до максимальної – 50 мг= 1 раз на добу. Дозу слід коригувати залежно від впливу на рівень артеріального тиску.

Для пацієнтів з масою тіла понад 50 кг рекомендована разова доза становить 50 мг 1 раз на добу. У виняткових випад= ках дозу можна збільшити до максимальної – 100 мг 1 раз на добу. Застосування д= оз, що перевищують 1,4 мг/кг (або більше 100 мг) на добу, дітям не вивчали.

Лозартан не рекомендований для застосування дітям віком до 6 років, оскільки даних щодо застосування препарату у цій гр= упі пацієнтів недостатньо.

Препарат не рекомендується для застосування дітям зі ШКФ <30 мл/хв/1,73 м², оскільки немає відповідн= их даних щодо застосування.

Лозартан також не рекомендується для застосування дітям із порушеннями функції печінки.

Застосування паці= єнтам літнього віку

Зазвичай немає потреби у коригуванні дози для пацієнтів літнього віку, хоча можливе призначення лозартану у початковій до= зі 25 мг пацієнтам віком понад 75 років.

<= /span>

Діти.

Лозартан не рекомендується для застосування дітям віком до 6 років, оскільки дані що= до цієї групи пацієнтів обмежені.

Передозування.

Симптоми. Дані щодо передозува= ння лозартаном обмежені. Залежно від ступеня інтоксикації можуть з’являтися такі симптоми як артеріальна гіпотензія, тахікардія, брадикардія, яка може виник= ати внаслідок парасимпатичної (вагальної) стимуляції.

Лікування. Лікувальні заходи за= лежать від часу, що минув після прийому препарату, характеру і тяжкості симптомів.= У разі виникнення симптоматичної гіпотензії слід проводити підтримувальну терапію. Пріоритетним заходом має бути стабілізація функції серцево-судинної системи. Після перорального передозування показане застосування активованого вугілля у відповідній дозі. Пізніше слід контролювати основні показники життєдіяльності організму та коригувати при необхідності. Лозартан та актив= ний метаболіт не видаляються при проведенні гемодіалізу.

Побічні реакції.<= o:p>

Найчастішим небажаним явищем при застосуванні лозартану було запаморочення.

За частотою побічні реакції розподілені таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (неможливо оцінити з наявних даних).

Таблиця 1.

Частота побічних реакцій, виявлених у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях та в період післяреєстраційного застосування лозартану

Побічна реакція	Частота побічних реакцій при різних показа= ннях	Інше
	Артеріальна гіпертензія	Пацієнти з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка	Хронічна серцева недостатність	Артеріальна гіпертензія та цукровий діабет ІІ типу з захворюванням нирок	Досвід післяреєстраційного застосування препарату
З боку крові та лімфатичної системи
анемія			часто		частота невідома
тромбоцитопенія					частота невідома
З боку імунної системи
ре= акції гіперчутливості, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк* і васкул= іт**					рі= дко
З боку психіки
депресія					частота невідома
З боку нервової системи<= /i>
запаморочення	часто	часто	часто	часто
сонливість	нечасто
головний біль	нечасто		нечасто
порушення сну	нечасто
парестезія			рідко
мігрень					частота невідома
дисгевзія					частота невідома
З боку органів слуху та рівноваги
вертиго	часто	часто
дзвін у вухах					частота невідома
З боку серця
пальпітація	нечасто
стенокардія	нечасто
синкопе			рідко
фібриляція передсердь			рідко
гостре порушення мозкового кровообігу=			рідко
З боку судин
(ортостатична) гіпотензія (у тому числі дозозалежні ортостатичні ефекти)^ІІ	нечасто		часто	часто
З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння
задишка			нечасто
кашель			нечасто		частота невідома
З боку шлунково-кишкового тракту
біль у животі	нечасто
запор	нечасто
діарея			нечасто		частота невідома
нудота			нечасто
блювання			нечасто
інтестинальний ангіоневротичний набряк	=			=	рідко
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
панкреатит					частота невідома
гепатит					рідко
порушення функції печінки					частота невідома
З боку шкіри та підшкірної тканини
кропив’янка			нечасто		частота невідома
свербіж			нечасто		частота невідома
висипання	нечасто		нечасто		частота невідома
фоточутливість					частота невідома
З боку скелетно-м’язової та сполучної ткан= ин
міалгія					частота невідома
артралгія					частота невідома
рабдоміоліз					частота невідома
З боку нирок та сечовивідних шляхів
порушення функції нирок<= /p>			часто
ниркова недостатність			часто
З боку репродуктивної системи
еректильна дисфункція/ імпотенція					частота невідома
Загальні розлади
астенія<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>	нечасто	часто	нечасто	часто
втомлюваність	нечасто	часто	нечасто	часто
набряк	нечасто
нездужання					частота невідома
Результати досліджень
гіперкаліємія	часто		нечасто^†	часто^‡
підви= щення рівня аланінамінотр= ансферази (АЛТ)^§	рідко
підвищення рівня сечовини крові, сироваткового креатиніну та сироваткового калію			часто
гіпонатріємія					частота невідома
гіпоглікемія				часто

<= o:p>

*У тому числі набряк гортан= і, голосової щілини, обличчя, губ, глотки та/або язика (що спричиняє обструкцію дихальних шляхів); в окремих пацієнтів з цього числа повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку в анамнезі, пов’язані із застосуванням інших лікарських засобів, у тому числі інгібіторів АПФ.

**У тому числі хвороба Шенл= ейна–Геноха.

^ІІОсобливо у пацієн= тів зі зниженим ОЦК, зокрема хворих із тяжкою серцевою недостатністю або таких, що отримують високі дози діуретиків.

^†Ця побічна реакція була частою серед пацієнтів, які отримували 150 мг лозартану, а не 50 мг.

^‡У клінічному дослідженні, в якому взяли участь пацієнти з цукровим діабетом ІІ типу та нефропатією, гіперкаліємія (> 5,5 ммоль/л) спостерігалася у 9,9% пацієнтів, які отримували таблетки лозартану= , і у 3,4% пацієнтів, які отримували плацебо.

^§Зазвичай зникає п= ісля припинення лікування.

У пацієнтів, які застосовували лоз= артан, частіше, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо, виникали такі додаткові побічні реакції (частота невідома): біль у спині, інфекції сечовивідних шля= хів та грипоподібні симптоми.

З боку нирок та сечовивідних шляхів. Як результат пригнічення РААС, у пацієнтів з групи підвищеного ризику с= постерігалися зміни функції нирок, у тому числі ниркова недостатність. Такі зміни можуть = мати оборотний характер і зникати після припинення терапії.

Діти. Профіль побічних реакцій у дітей та підлітк= ів подібний до профілю побічних реакцій у дорослих. Дані щодо застосування препарату у дітей обмежені.

Термін придатност= і. 3 роки.=

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.=

Таблетки по 12,5 мг: по 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.

Таблетки по 25 мг: по 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в к= артонній коробці або по 15 таблеток у блістері; по 2 блістери в картонній коробці.

Таблетки по 50 мг: по 10 таблеток у блістері; по 3 або 9 блісте= рів у картонній коробці або по 15 таблеток у блістері; по 2 або 6 блістерів у картонній коробці.

Таблетки по 100 мг: по 10 таблеток у блістері; по 3 або 9 блісте= рів у картонній коробці.

Категорія відпуску. = За рецептом.

Виробники. АТ Фармацевтичний завод Тева.

Teва Фарма С.Л.У.

Місцезнаходження виробників та адреси місць = провадження їх діяльності.

Дільниця 1; H-4042 Дебрецен, вул. Паллагі 13, Угорщина.

Полігоно Індастріал Мальпіка c/C № 4, 50016, Сарагоса, Іспанія.