ІНСТ&=
#1056;УКЦІЯ
для
медичного
застосуванl=
5;я
лікарськогl=
6;
засобу
СКОПРИЛ®<=
/sup>
(SKOPRYL®)
Склад:
=
діюча
речовина: лізиноприл=
;
1 таблетка
містить 10 мг
або 20 мг
лізиноприлm=
1;
(у вигляді
лізиноприлm=
1;
дигідрату);
допоміжні
речовини: магнію
стеарат,
крохмаль
кукурудзянl=
0;й,
маніт (E 421),
кальцію
гідрофосфаm=
0;,
крохмаль пр
=
77;желатинізо=
1074;аний,
повідон,
заліза окси
=
76;
жовтий (Е 172) і
заліза окси
=
76;
червоний (Е 172) (=
091;
таблетках п
=
86;
20 мг).
Ліка&=
#1088;ська
форма. Таблетки.
=
Основн=
110;
фізико-хімі
=
95;ні
властивостo=
0;:
таб&=
#1083;етки
10 мг:
круглі
двоопуклі т
=
72;блетки
світло-жовт
=
86;го
кольору, з ри=
1089;кою
з одного
боку;
таб&=
#1083;етки
20 мг:
круглі двоо
=
87;уклі
таблетки кремовато-р=
ожевого
кольору,
з рискою з
одного боку.
Фармакотер&=
#1072;певтична
група.
Інгі=
бітори
ангіотензиl=
5;перетворюв=
072;льного
ферменту
(АПФ). Інг=
;ібітори АПФ моноком=
;понентні.
Код АТХ C09А А03.
Фармако&=
#1083;огічні
властивостo=
0;.
Фармакодин&=
#1072;міка.
Лизиноприл =
‒
інгібітор
АПФ. АПФ є
пептидилдиl=
7;ептидазою,
що каталізу=
08;
перетворенl=
5;я
ангіотензиl=
5;у
I у вазоконст=
1088;икторний
пептид,
ангіотензиl=
5;
II, який також
стимулює
секрецію
альдостероl=
5;у.
Інгібуваннn=
3;
АПФ
призводить
до зниження
концентрацo=
0;ї
у плазмі
крові
ангіотензиl=
5;у
II, що
призводить
до зниження
активності
вазопресорo=
0;в
та секреції
альдостероl=
5;у.
Останнє
зниження
може
привести до
збільшення
концентрацo=
0;ї
калію у
сироватці
крові.
Оскільки
механізм ді=
11;
при артеріа
=
83;ьній
гіпертензіo=
1;
здійснюєтьl=
9;я
за допомого=
02;
пригніченнn=
3;
ренін-ангіотензи=
;н-альд
=
86;стеронової
системи,
лізиноприл
чинить
гіпотензивl=
5;у
дію навіть у
гіпертензиk=
4;них
пацієнтів з
низьким
рівнем
реніну. АПФ
ідентичний
до кінінази ‒
ферменту, що
руйнує
брадикінін.
Роль
підвищеногl=
6;
рівня
брадикінінm=
1;
(що має
виражені
вазодилатуn=
2;чі
властивостo=
0;) у
ході
лікування
лізиноприлl=
6;м
повністю не =
079;'ясована
і вимагає
подальшого
вивчення.=
Фармако&=
#1082;інетика.
Абсорб=
1094;ія.
Після
пероральноk=
5;о
прийому
лізиноприл
=
87;овільно
і не повніст=
102;
всмоктуєтьl=
9;я
у
шлунково-ки
=
96;ковому
тракті.
Абсорбція
препарату
після
прийому ста
=
85;овить
приблизно 25 % з
міжіндивідm=
1;альною
варіабельнl=
6;ю
(6-60 %).
Одночасне
вживання їж=
10;
не впливає н=
072;
всмоктуванl=
5;я.
Максимальнk=
2;
концентрацo=
0;я
у плазмі
крові досяг
=
72;ється
приблизно
через
6=
-8 годи=
1085;.
Розпод=
1110;л.
Рівноважні
концентрацo=
0;ї
у сироватці
крові
досягаютьсn=
3;
впродовж 2-3
днів після
введення
препарату.
Окрім АПФ, не
зв'язується =
079;
білками
плазми кров=
10;.
Метабо=
1083;ізм
і виведення.
&=
#1053;е
метаболізуn=
8;ться,
виводиться
=
79; сечею
у
незміненомm=
1;
виді.
&=
#1042;идаляється
при
гемодіалізo=
0;.
Фармак=
1086;кінетика
в особливих
груп
пацієнтів.=
При
порушенні
функції
нирок
виведення л=
10;зиноприлу
знижується
пропорційнl=
6;
до ступеня
порушення
функціоналn=
0;них
порушень (це
зниження
стає
клінічно
важливим пр
=
80;
клубочковіl=
1;
фільтрації
нижче 30 мл/хв).=
При
серцевій
недостатноl=
9;ті
нирковий кл=
10;ренс
лізиноприлm=
1;
знижується.
Для
пацієнтів
літнього
віку
характерні
=
74;ищі
концентрацo=
0;ї
лізиноприлm=
1;
у плазмі кро=
074;і
і значення AUC
(збільшені
приблизно н
=
72;
60 %), ніж у
пацієнтів м
=
86;лодшого
віку.
Клінічні
характерисm=
0;ики.
Показання.=
o:p>
Артеріk=
2;льна
гіпертензіn=
3;.
Хронічна
серцева
недостатніl=
9;ть.
Гострий інфаркт
міокарда у
пацієнтів з=
10;
стабільнимl=
0;
показникамl=
0;
гемодинаміl=
2;и
(систолі&=
#1095;ний
АТ > 100
мм рт.ст).
Діабетична
нефропатія
при
цукровому д=
10;абеті
II типу.<=
/o:p>
Протипоказ&=
#1072;ння.
Підвищена
чутливість
до
лізиноприлm=
1;
або до інших
компонентіk=
4;
препарату, а=
073;о
до інших
інгібіторіk=
4;
АПФ.
Ангіоневро&=
#1090;ичний
набряк в
анамнезі (у
тому числі
після
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ,
ідіопатичнl=
0;й
і спадковий
набряк).
Аортальний
або
мітральний
стеноз, або
гіпертрофіm=
5;на
кардіоміопk=
2;тія
з вираженим
=
80;
гемодинаміm=
5;ними
порушеннямl=
0;.
Білатераль&=
#1085;ий
стеноз
ниркової
артерії або
стеноз
артерії
єдиної нирк
=
80;.
Гострий
інфаркт
міокарда з
нестабільнl=
6;ю
гемодинаміl=
2;ою.
Гострий
інфаркт
міокарда пр
=
80;
наявності
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
(систолічни
=
81;
тиск ≤ 100 мм
рт.ст.).
Кардіогенн&=
#1080;й
шок.
Первинний
гіперальдоl=
9;теронізм.
Тяжка
серцева
недостатніl=
9;ть,
тяжка артер=
10;альна
або
реноваскулn=
3;рна
гіпертензіn=
3;.
Гостра
ниркова
недостатніl=
9;ть
з постійним
підвищеним
артеріальнl=
0;м
тиском.
Одночасне
застосуванl=
5;я
препарату і
високопропm=
1;скних
мембран з
поліакрилнo=
0;трилнатрію-
2-метилалілс=
;ульфонату
(наприклад, AN 96)
при терміно
=
74;ому
діалізі.
Пацієнти з
рівнем
креатиніну
=
74;
сироватці к
=
88;ові
≥ 220 мкмоль/л.
Одночасне
призначеннn=
3;
з аліскірен
=
86;м
у пацієнтів =
110;з
цукровим
діабетом і
нирковою
недостатніl=
9;тю
(швидкість к=
083;убочкової
фільтрації <=
60
мл/хв/1,73 м2).<=
/p>
Вагітні або
жінки, які
планують
завагітнітl=
0;
(див. розділ
«Застосуваl=
5;ня
у період
вагітності
=
72;бо
годування
груддю»).
Взаємодія з
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій.=
Подвій=
1085;а
блокада
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи
(РААС).
Подвійна
блокада
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи
(РААС)
блокаторамl=
0; рецепторів
ангіотензиl=
5;у
II,
інгібітораl=
4;и
АПФ або аліс=
082;іреном
асоційованk=
2;
з підвищени
=
84;
ризиком роз
=
74;итку
побічних
ефектів,
таких як арт=
077;ріальна
гіпотензія,
гіперкалієl=
4;ія
і порушення
функції
нирок
(включаючи
гостру
ниркову нед
=
86;статність)
порівняно з
монотерапіn=
8;ю
цими
лікарськимl=
0;
засобами.=
Діурет=
1080;ки.
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
з
діуретикамl=
0;
відзначаєтn=
0;ся
сумація
антигіпертk=
7;нзивного
ефекту. У
пацієнтів,
які вже
приймають
діуретики,
особливо ті,
кому
діуретики
призначені
=
85;ещодавно,
застосуванl=
5;я
лізиноприлm=
1;
іноді може
спричинити
надмірне
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску. Вірог=
110;дність
симптомів
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
під впливом
лізиноприлm=
1;
знижується,
якщо
припинити
приймати
діуретик пе
=
88;ед
початком
лікування
лізиноприлl=
6;м.
Калійз=
1073;ерігаючі
діуретики,
калійвміснo=
0; харчові
добавки або
солезаміннl=
0;ки.
Хоча рівень
калію у сиро=
074;атці
крові при
клінічних
дослідженнn=
3;х
інгібіторіk=
4;
АПФ зазвича
=
81;
залишався у
межах норми,
у деяких
пацієнтів
все ж
розвиваласn=
3;
гіперкалієl=
4;ія.
Ризик
гіперкалієl=
4;ії
пов'язують з
чинниками, д=
086;
яких
належать
ниркова
недостатніl=
9;ть,
цукровий
діабет і одн=
086;часний
прийом
калійзберіk=
5;аючих
діуретиків
(наприклад,
спіронолакm=
0;он,
триамтерен
або амiлорид),
а також
калійвміснl=
0;х
харчових
добавок або
солезаміннl=
0;ків.
Застосуван&=
#1085;я
калійвміснl=
0;х
харчових
добавок,
калійзберіk=
5;аючих
діуретиків
або
калійвміснl=
0;х
солезаміннl=
0;ків
може призво
=
76;ити
до значного
підвищення
рівня калію =
091;
сироватці
крові,
особливо у
пацієнтів з
порушенням
функції
нирок. Під
час прийому
лізиноприлm=
1;
на тлі
калійвивідl=
5;их
діуретиків,
гіпокаліємo=
0;я,
спричинена
їх прийомом,
може бути
послаблена.
Літ=
;ій.
При
одночасномm=
1;
прийомі
літію і
інгібіторіk=
4;
АПФ оборотн
=
86;
підвищуєтьl=
9;я
рівень літі=
02; у
сироватці
крові і
розвиваютьl=
9;я
токсичні еф
=
77;кти.
Застосуванl=
5;я
тіазидних
діуретиків
може
підвищуватl=
0;
ризик
літієвої
інтоксикацo=
0;ї
і посилюват
=
80;
її, якщо вона
вже спричин
=
77;на
одночасним
прийомом
інгібіторіk=
4;
АПФ.
Застосовувk=
2;ти
лізиноприл
одночасно з
літієм не
рекомендуєm=
0;ься,
але у тих
випадках,
коли таке
поєднання
потрібне,
слід
здійснюватl=
0;
ретельний
контроль рі
=
74;ня
літію у
сироватці
крові.
Нестер=
1086;їдні
протизапалn=
0;ні
препарати (Н=
055;ЗП),
включаючи і
ацетилсаліm=
4;илову
кислоту в
дозі
≥ 3 г на
добу.
Тривалий
прийом НПЗП
може
послабити
гіпотензивl=
5;ий
ефект інгіб=
10;торів
АПФ. Ефекти
НПЗП і
інгібіторіk=
4;
АПФ на
підвищення
рівня калію =
091;
сироватці
крові
підсумовуюm=
0;ься,
що може приз=
074;ести
до порушенн=
03;
функції
нирок. Ці
ефекти
зазвичай
оборотні. В
окремих
випадках
може
спостерігаm=
0;ися
гостра
ниркова
недостатніl=
9;ть,
особливо пр
=
80; порушенні
функції
нирок,
наприклад, у =
1087;ацієнтів
літнього
віку або у
пацієнтів зi
зневодненнn=
3;м
організму.=
Золото.<=
o:p>
Нітритоїдн&=
#1110;
реакції
(симптоми ва=
079;одилатації,
включаючи
припливи,
нудоту,
запаморочеl=
5;ня,
артеріальнm=
1;
гіпотензію, =
097;о
може бути
дуже тяжкою)
після
ін'єкції зол=
086;та
(наприклад,
натрію
ауротіомалk=
2;та)
відзначалиl=
9;я
частіше у
пацієнтів,
які
отримували
лікування
інгібітороl=
4;
АПФ.
Інші
антигіпертk=
7;нзивні
засоби.
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
лізиноприлm=
1;
з іншими
антигіпертk=
7;нзивними
засобами
спостерігаn=
8;ться
посилення
гіпотензивl=
5;ого
ефекту. Одно=
095;асний
прийом
нітрогліцеl=
8;ину
та інших
органічних
нітратів аб
=
86;
вазодилатаm=
0;орів
може
посилювати
гіпотензивl=
5;ий
ефект
лізиноприлm=
1;.
Трицик=
1083;ічні
антидепресk=
2;нти,
анестетики
та
антипсихотl=
0;ки.
&=
#1055;рийом
деяких
анестетикіk=
4;,
трициклічнl=
0;х
антидепресk=
2;нтів
і
антипсихотl=
0;чних
засобів на
тлі
інгібіторіk=
4;
АПФ може
посилити ар
=
90;еріальну
гіпотензію.
Симпат=
1086;міметики.
&=
#1052;ожуть
послабляти
гіпотензивl=
5;ий
ефект
інгібіторіk=
4;
АПФ.
Гіпогл=
1110;кемічні
засоби.
Епідеміоло&=
#1075;ічні
дослідженнn=
3;
показали, що
одночасний
прийом
інгібіторіk=
4;
АПФ і гіпогл=
110;кемічних
засобів
(інсулінів т=
072;
гіпоглікемo=
0;чних
засобів для =
079;астосуванн&=
#1103;
внутрішньо)
може
посилювати
дію останні
=
93;,
аж до
розвитку
гіпоглікемo=
0;ї.
Вірогіднісm=
0;ь
таких явищ
особливо
висока
впродовж
перших тижн=
10;в
одночасногl=
6;
лікування
пацієнтів, а
також при
порушенні
функції
нирок.
Ацетил=
1089;аліцилова
кислота,
тромболітиl=
2;и,
β-адреноблоl=
2;атори
та нітрати.
&=
#1051;ізиноприл
можна
призначати
=
86;дночасно
з
ацетилсаліm=
4;иловою
кислотою (у
дозах, що зас=
1090;осовують
у
кардіологіo=
1;),
тромболітиm=
5;ними
засобами, β-адре
=
85;облокатора=
1084;и
та нітратам
=
80;.
Засоби
що
пригнічуютn=
0;
функцію
кісткового
мозку.
Разом і
=
79;
лізиноприлl=
6;м
підвищують
ризик розви
=
90;ку
нейтропеніo=
1;
та/або
агранулоциm=
0;озу.
Алопуринол,
цитостатикl=
0;, імунодепре&=
#1089;анти,
кортикостеl=
8;оїди,
прокаїнаміk=
6;
при
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
з
лізинопринl=
6;м
можуть
призвести д
=
86; зменшення
кількості
лейкоцитів
=
91;
крові, розви=
090;ку
лейкопенії.
Естрог=
077;ни.
За
рахунок
затримки
рідини в орг=
072;нізмі
при
одночасномm=
1;
призначеннo=
0;
з лізинопри
=
83;ом
можуть
зменшити
його антигі
=
87;ертензивну
ефективнісm=
0;ь.
Лізиноl=
7;рил
слід з
обережністn=
2;
призначати
хворим із
гострим
інфарктом
міокарда пр
=
86;тягом
6-12 годин після
введення
стрептокінk=
2;зи
(ризик
розвитку
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії).
Лізиноl=
7;рил
посилює
прояви
алкогольноo=
1;
інтоксикацo=
0;ї.
Наркотики,
анестетики,
алкогольні
напої, сноді=
081;ні
у поєднанні =
079;
лізиноприлl=
6;м
спричиняютn=
0;
посилення
гіпотензивl=
5;ого
ефекту.
Алопур=
080;нол,
цитостатикl=
0;,
імунодепреk=
2;нти,
кортикостеl=
8;оїди,
прокаїнаміk=
6;.
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
з лізинопри
=
85;ом
можуть
спричинити
лейкопенію.<=
i>
Особливост&=
#1110;
застосуванl=
5;я.
Симптом&=
#1072;тична
артері=
1072;льна гіпотен&=
#1079;ія.
Спостеріга&=
#1108;ться
рідко у
пацієнтів з
неускладнеl=
5;ою
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю.
У гіпертенз
=
80;вних
пацієнтів,
які приймаю
=
90;ь
лізиноприл,
вірогіднісm=
0;ь
розвитку
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
зростає при
зменшенні
об’єму
циркулюючоo=
1;
крові (напри=
082;лад,
у результат=
10;
лікування
діуретикамl=
0;,
обмеження
споживання
солі з їжею,
проведення
діалізу, при
діареї або
блюванні), а т&=
#1072;кож
при тяжких
формах
ренінзалежl=
5;ої
артеріальнl=
6;ї
гіпертензіo=
1;.
Симптомати&=
#1095;на
артеріальнk=
2;
гіпотензія
=
89;постерігал=
1072;ся
у пацієнтів
із серцевою
недостатніl=
9;тю,
незалежно
від того, чи
поєднуєтьсn=
3;
вона з
нирковою
недостатніl=
9;тю.
Це найчасті
=
96;е
спостерігаn=
8;ться
у пацієнтів =
079;
тяжчою
серцевою
недостатніl=
9;тю,
які змушені =
087;риймати
високі дози
петльових
діуретиків, =
110;
в яких
спостерігаn=
8;ться
гіпонатрієl=
4;ія
або
функціоналn=
0;на
ниркова
недостатніl=
9;ть.
Пацієнти з
підвищеним
ризиком
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
потребують
ретельного
=
89;постережен=
1085;я
у початкови
=
81;
період
лікування і
при підборі
дози.
Це також
відноситьсn=
3;
до пацієнті
=
74;
з ішемічною
хворобою
серця або
захворюванl=
5;ям
судин мозку,
у яких значн=
077;
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску може
призвести д
=
86;
інфаркту
міокарда аб
=
86;
порушення м
=
86;зкового
кровообігу.
У разі
розвитку
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
=
87;ацієнта
необхідно
покласти на
спину і при н=
1077;обхідності
зробити
внутрішньоk=
4;енне
вливання
розчину
натрію
хлориду.
Скороминущk=
2;
гіпотензивl=
5;а
реакція не є
протипоказk=
2;нням
для
наступного
прийому
препарату. П=
110;сля
відновленнn=
3;
ефективногl=
6;
об’єму кров=
10;
і
артеріальнo=
0;й
гіпертензіo=
1;
можна продо
=
74;жити
лікування
лізиноприлl=
6;м.
У деяких
пацієнтів і
=
79;
застійною
серцевою не
=
76;остатністю,
які мають
нормальний
або низький
артеріальнl=
0;й
тиск, може
статися дод
=
72;ткове
зниження
системного
артеріальнl=
6;го
тиску при
призначеннo=
0;
лізиноприлm=
1;.
Цей ефект
очікуваний =
10;
зазвичай не =
108;
причиною дл=
03;
припинення
терапії. При
виникненні
=
89;имптоматич=
1085;ої
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
може
виникнути
необхіднісm=
0;ь
зниження
дози або
припинення
прийому ліз
=
80;ноприлу.
Артеріаль=
085;а гіпотен&=
#1079;ія
з гострим
інфарктом
міокарда.=
При
гострому
інфаркті
міокарда не
можна розпо
=
95;инати
терапію ліз
=
80;ноприлом,
якщо через
попереднє л=
10;кування
судинорозшl=
0;рювальними
препаратамl=
0;
існує ризик
подальшого
серйозного
=
87;огіршення
гемодинаміm=
5;них
показників. =
062;е
стосується
пацієнтів і
=
79;
систолічниl=
4;
артеріальнl=
0;м
тиском ≤ 100 мм
рт. ст. або з
кардіогеннl=
0;м
шоком. У
перші 3 дні
після
інфаркту
слід
зменшити
дозу препар
=
72;ту,
якщо
систолічниl=
1;
артеріальнl=
0;й
тиск ≤ 120 мм
рт.ст. При
систолічноl=
4;у
артеріальнl=
6;му
тиску ≤ 100 мм рm=
0;.
ст.
підтримуваl=
3;ьну
дозу слід
зменшити до 5
мг або
тимчасово д
=
86;
2,5 мг. При
стійкій арт
=
77;ріальної
гіпотензії
(систолічни
=
81;
артеріальнl=
0;й
тиск
≤ 90 мм рт. ст.
упродовж
більше 1
години)
терапію ліз
=
80;ноприлом
слід
припинити.=
Аор&=
#1090;альний
і мітральни
=
81;
стенози/гіп
=
77;ртрофічна
кардіоміопk=
2;тія.
Як і інші
інгібітори
АПФ,
лізиноприл
слід призна
=
95;ати
з
обережністn=
2;
пацієнтам з
мітральним
стенозом аб
=
86;
утрудненняl=
4;
викиду з лів=
086;го
шлуночка
(наприклад,
при
аортальномm=
1;
стенозі або
гіпертрофіm=
5;ній
кардіоміопk=
2;тії).
Пор&=
#1091;шення
функції нир
=
86;к.
При
нирковій
недостатноl=
9;ті
(кліренс кре=
072;тиніну
< 80 мл/хв)
початкова
доза
лізиноприлm=
1;
має бути
визначена
залежно від
кліренсу
креатиніну
пацієнта
(див. таблицю 1=
),
а потім ‒ залежно
від реакції
пацієнта на
лікування.
Рутинний
контроль
калію і
креатиніну =
08;
частиною
нормальної
медичної
практики у
цих
пацієнтів.=
У пацієнтів
із серцевою
недостатніl=
9;тю
на початку
лікування
інгібітораl=
4;и
АПФ може спо=
089;терігатися
погіршення
функції нир
=
86;к.
У таких
ситуаціях
описані
випадки
гострої
ниркової
недостатноl=
9;ті,
зазвичай об
=
86;ротної.
У деяких
пацієнтів з=
10;
звуженням
обох
ниркових
артерій або
зі стенозом
артерії
єдиної нирк
=
80;
інгібітори
АПФ підвищу=
02;ть
рівень
сечовини у
крові і
креатиніну
=
74;
сироватці
крові; зазви=
095;ай
ці зміни мин=
072;ють
після
припинення
прийому
препаратів. =
042;ірогідніст&=
#1100;
цього
особливо
висока при
нирковій не
=
76;остатності.<=
o:p>
При
наявності
реноваскулn=
3;рної
гіпертензіo=
1;
високий
ризик
розвитку
тяжкої
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії =
10;
ниркової
недостатноl=
9;ті.
Для таких
пацієнтів
лікування
слід
розпочинатl=
0;
під
ретельним
медичним
спостережеl=
5;ням
з малих доз, щ&=
#1086;
мають бути
точно
підібрані.
Оскільки
діуретики
можуть
внести вкла
=
76;
в описану
вище клініч
=
85;у
динаміку,
впродовж
перших
тижнів ліку
=
74;ання
лізиноприлl=
6;м
їх прийом ма=
108;
бути
припинений, =
072;
функція
нирок
потребує ре
=
90;ельного
спостережеl=
5;ня.
У деяких
хворих з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю
без явного
захворюванl=
5;я
судин нирок
прийом
лізиноприлm=
1;,
особливо на
тлі діурети
=
82;ів,
зумовлює
підвищення
рівня
сечовини у
крові і
креатиніну
=
91;
сироватці
крові; ці
зміни як
правило
бувають
незначними =
10;
скороминущl=
0;ми.
Вірогіднісm=
0;ь
їх
виникнення
=
74;ища
у хворих із
порушенням
функції
нирок. У
таких випад
=
82;ах
може
виникнути
необхіднісm=
0;ь
у зниженні
дози і
припиненні
прийому
діуретика
та/або
лізиноприлm=
1;.
Лікування
гострого
інфаркту
міокарда
лізиноприлl=
6;м
не показане
пацієнтам з
ознаками
дисфункції
нирок, при
якій
відзначаєтn=
0;ся
підвищений
рівень
креатиніну
=
91;
сироватці
крові
177 мкмоль/л
та/або
протеїнуріn=
3;
500 мг/добу. При
=
88;озвитку
дисфункції
нирок
упродовж
терапії
лізиноприлl=
6;м
(концентрац=
10;я
креатиніну
сироватки к
=
88;ові
перевищує 265 м=
кмоль/л
або удвічі
підвищений
рівень креа
=
90;иніну
у сироватці
крові
порівняно з
його рівнем,
визначеним
до початку
лікування) п=
088;ийом
препарату
слід
припинити.=
Під&=
#1074;ищена
чутливість/
=
72;нгіоневрот=
1080;чний
набряк.
Ангіоневро&=
#1090;ичний
набряк
обличчя,
кінцівок, гу=
073;,
мови,
голосових
зв'язок та/аб=
1086;
гортані
рідко
розвиваєтьl=
9;я
у пацієнтів,
які
одержують
інгібітори
АПФ, у т.ч.
лізиноприл. =
059;
період
лікування
ангіоневроm=
0;ичний
набряк може
розвинутисn=
3; у
будь-який
час. У цьому
випадку
прийом лізи
=
85;оприлу
слід негайн
=
86;
припинити,
провести
відповідне
лікування і
встановити
спостережеl=
5;ня
за пацієнто
=
84;;
перш ніж
відпустити
пацієнта,
слід
переконатиl=
9;я
в тому, що усі
симптоми
набряку
ліквідованo=
0;.
Навіть у тих
випадках,
коли набряк
обмежуєтьсn=
3;
тільки
язиком і
ознаки
порушення
дихання
відсутні,
пацієнти
можуть
потребуватl=
0;
тривалого с
=
87;остереженн=
1103;,
оскільки
лікування
антигістамo=
0;нними
засобами та глюкок=
086;ртикостеро&=
#1111;дами може
виявитися
недостатніl=
4;.
В окремих
випадках
зареєстровk=
2;ний
летальний
випадок
пацієнтів
унаслідок
ангіоневроm=
0;ичного
набряку
гортані або
язика. Якщо
набряк
поширюєтьсn=
3;
на язик,
голосові
зв'язки або
гортань,
вірогідно п
=
77;рекриття
дихальних
шляхів,
особливо у п=
072;цієнтів,
які раніше
перенесли
хірургічне
втручання н
=
72;
органах
дихання. У
таких випад
=
82;ах
необхідно
вжити заход
=
80;
невідкладнl=
6;ї
терапії
(введення
адреналіну
і/або
підтримка п
=
88;охідності
дихальних
шляхів).
Пацієнт має
знаходитисn=
3;
під
ретельним м
=
77;дичним
наглядом до
повного і
стійкого зн
=
80;кнення
симптоматиl=
2;и.
У пацієнтів,
які мають в
анамнезі
ангіоневроm=
0;ичний
набряк, не
пов'язаний і=
079;
прийомом
інгібітору
АПФ, може
бути
підвищений
=
88;изик
розвитку
ангіоневроm=
0;ичного
набряку у
відповідь н
=
72;
прийом
інгібітору
АПФ.
Гем&=
#1086;діаліз.
При
призначеннo=
0;
препарату в
умовах діал=
10;зу
з
поліакрилвo=
0;ніловою
мембраною
можливий
розвиток
анафілактиm=
5;них
реакцій. Рек=
086;мендується
використанl=
5;я
мембран
іншого типу =
076;ля
проведення
діалізу або
застосуванl=
5;я
лікарських
засобів
інших груп
для лікуван
=
85;я
пацієнтів з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю.
Ана&=
#1092;ілактоїдні
реакції при
ЛПНП-аферез=
10;.
Оскільки
при аферезі
ЛПНП з
сульфатом
декстрану
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ може
призвести д
=
86;
розвитку
анафілактиm=
5;них
реакцій, що
можуть
представляm=
0;и
загрозу для
життя, слід
тимчасово
відмінити
інгібітори
АПФ перед
кожним
аферезом.=
Десенси&=
#1073;ілізація.<=
/span>
У пацієнтів,
які
приймають
інгібітори
АПФ, на тлі
десенсибілo=
0;зуючої
терапії
(наприклад,
проти отрут
=
80;
перетинчасm=
0;окрилих),
розвиваютьl=
9;я
тривалі
анафілактоo=
1;дні
реакції. Якщ=
086;
такі пацієн
=
90;и
утримувалиl=
9;я
від прийому
інгібіторіk=
4;
АПФ на час
десенсибілo=
0;зації,
реакцій не
спостерігаl=
3;ося,
проте
випадкове
введення АП
=
60;
провокувалl=
6;
анафілактоo=
1;дну
реакцію.
Печ&=
#1110;нкова
недостатніl=
9;ть.
З прийомом
інгібіторіk=
4;
АПФ
пов'язують
розвиток
рідкісного
синдрому, що =
1087;очинається
з
холестатичl=
5;ої
жовтяниці а
=
73;о
гепатиту і
переходить
=
91;
блискавичнl=
0;й
некроз
печінки,
іноді з
летальним н
=
72;слідком.
Механізм
розвитку
цього
синдрому не
ясний. Якщо у
пацієнтів,
приймаючих
лізиноприл,
розвиваєтьl=
9;я
жовтяниця
або значно
підвищуєтьl=
9;я
активність
печінкових
ферментів, п=
088;епарат
необхідно
відмінити,
залишаючи п
=
72;цієнта
під
спостережеl=
5;ням
лікаря до
зникнення
симптомів.=
Гіп&=
#1077;ркаліємія.=
У деяких
пацієнтів,
які
приймають
інгібітори
АПФ, у т.ч.
лізиноприл,
спостерігаn=
8;ться
підвищення
рівня калію =
091;
сироватці
крові. До
групи ризик
=
91;
розвитку
гіперкалієl=
4;ії
відносятьсn=
3;
пацієнти з
нирковою
недостатніl=
9;тю
або цукрови
=
84;
діабетом, як=
110;
приймають
калійзберіk=
5;аючі
діуретики, а=
073;о
калійвміснo=
0;
замінники
солі, а також
ті пацієнти,
які
приймають
інші
лікарські
засоби, що
підвищують
рівень калі=
02; у
сироватці
крові
(наприклад,
гепарин).
Якщо прийом
перелічениm=
3;
вище
препаратів
=
85;а
тлі
лікування
інгібітороl=
4;
АПФ
визнається
необхідним,
рекомендуєm=
0;ься
регулярний
контроль
рівня калію =
091;
сироватці
крові.
Про&=
#1090;еїнурія.
Є поодинокі
випадки
розвитку
протеїнуріo=
1;
у пацієнтів,
особливо зі
зниженою
нирковою
функцією аб
=
86;
після
прийому
високих доз =
083;ізиноприлу.
У разі
клінічно
значущої
протеїнуріo=
1;
(понад 1 г/добу)
препарат
слід
застосовувk=
2;ти
тільки післ=
03;
оцінки
терапевтичl=
5;ої
користі та п=
086;тенційного
ризику і при =
1087;остійному
контролі
клінічних т
=
72;
біохімічниm=
3;
показників.
Пер&=
#1074;инний
гіперальдоl=
9;теронізм.
У пацієнтів,
які стражда=
02;ть
на первинни
=
81; альдостеро&=
#1085;ізм,
інгібітори
АПФ неефект
=
80;вні,
тому
застосуванl=
5;я
лізиноприлm=
1;
не рекоменд
=
91;ється.
Хво&=
#1088;і
на цукровий
діабет.
У хворих на
цукровий
діабет, які
приймають г=
10;поглікеміч=
1085;і
засоби або
інсулін,
необхідно
ретельно
контролюваm=
0;и
рівень
глюкози у
крові
впродовж
першого
місяця
лікування і
=
85;гібітором
АПФ.
Літ&=
#1110;й.
Зазвичай не
рекомендуєm=
0;ься
поєднувати
=
87;рийом
літію та
лізиноприлm=
1;.
Ней&=
#1090;ропенія/агl=
8;анулоцитоз.
У пацієнтів,
які
приймають
інгібітори
АПФ, можуть
розвиватисn=
3;
нейтропеніn=
3;/агранулоци=
1090;оз,
тромбоцитоl=
7;енія
та анемія.
При нормаль
=
85;ій
функції
нирок і при
відсутностo=
0;
ускладнень
нейтропеніn=
3;
розвиваєтьl=
9;я
рідко.
Нейтропеніn=
3;
та
агранулоциm=
0;оз
оборотні та =
084;инають
після
припинення
прийому
інгібітору
АПФ.
Слід
проявляти
крайню
обережністn=
0;
при признач
=
77;нні
лізиноприлm=
1;
пацієнтам і
=
79;
захворюванl=
5;ям
сполучної т
=
82;анини
з судинними
проявами, як=
110;
проходять
курс
лікування
імунодепреl=
9;антами,
приймають
алопуринол
або прокаїн
=
72;мід,
а також при
поєднанні
цих чинникі
=
74;,
особливо на
тлі
порушення
функції нир
=
86;к.
У деяких так=
;их
пацієнтів
розвиваютьl=
9;я
тяжкі інфек
=
94;ії,
що не завжди
піддаються
інтенсивніl=
1;
терапії
антибіотикk=
2;ми.
Якщо в
лікуванні
таких паціє
=
85;тів
застосовуюm=
0;ь
лізиноприл,
рекомендуєm=
0;ься
періодично
перевіряти
кількість
лейкоцитів,
причому
пацієнтів
слід попере
=
76;ити
про
необхіднісm=
0;ь
повідомлятl=
0;
про будь-які =
1086;знаки
інфекції.=
Подвійна
блокада
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи
(РААС).
Оскіль=
1082;и
одночасне з
=
72;стосування
інгібіторіk=
4;
АПФ,
блокаторов
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
II або
аліскірену
асоційованk=
7;
з підвищени
=
84;
ризиком артеріальн&=
#1086;ї
гіпотеl=
5;зії,
гіперкалієl=
4;ії
і порушення
=
84;
функції
нирок
(включаючи
гостру
ниркову нед
=
86;статність),
подвійна
блокада
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи
(РААС) у
перебігу
комбінованl=
6;го
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ,
блокаторів
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
II або
аліскірену
не
рекомендуєm=
0;ься.
Коли
комбінація
цих лікарсь
=
82;их
засобів
(подвійна
блокада)
вважається
абсолютно
необхідною,
її слід пров=
086;дити
під
контролем
спеціалістk=
2;
одночасно з
ретельним
моніторингl=
6;м
функції
нирок, водно-=
1089;ольового
балансу, а
також артер=
10;ального
тиску. У
пацієнтів з
діабетичноn=
2;
нефропатієn=
2;
не слід
одночасно
застосовувk=
2;ти
інгібітори
АПФ і
блокатори р
=
77;цепторів
ангіотензиl=
5;у
II.
Рас&=
#1086;ва
приналежніl=
9;ть.
Інгібітори
АПФ частіше
спричиняютn=
0; розвиток
ангіоневроm=
0;ичного
набряку у па=
094;ієнтів
негроїдної
раси порівн=
03;но
з пацієнтам
=
80;
іншої
расової
приналежноl=
9;ті.
Як і інші
інгібітори
АПФ,
лізиноприл
може бути
менш
ефективним
=
91;
зниженні
артеріальнl=
6;го
тиску у
пацієнтів н
=
77;гроїдної
раси порівн=
03;но
з особами
інших рас,
можливо, вна=
089;лідок
вищої часто
=
90;и
осіб з
низьким
рівнем
реніну у
популяції
пацієнтів н
=
77;гроїдної
раси з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю.
Каш&=
#1077;ль.
При
застосуванl=
5;і
інгібіторіk=
4;
АПФ може з'яв=
1080;тися
непродуктиk=
4;ний
тривалий
кашель, що зн=
1080;кає
після
припинення
лікування.
Такий кашел=
00;,
спричинениl=
1;
застосуванl=
5;ям
інгібіторіk=
4;
АПФ, слід
враховуватl=
0;
при
диференціаl=
3;ьному
діагнозі
кашлю.
Опе&=
#1088;ативні
втручання/а
=
85;естезія.=
У пацієнтів,
які
піддаються
хірургічноl=
4;у
втручанню
або
загальній
анестезії
препаратамl=
0;,
що знижують
артеріальнl=
0;й
тиск, лізино=
087;рил
може блокув
=
72;ти
підвищення
утворення
ангіотензиl=
5;у
II під впливом
компенсатоl=
8;ного
викиду
реніну. Якщо
передбачаєm=
0;ься,
що
артеріальнk=
2;
гіпотензія
розвиваєтьl=
9;я
за цим
механізмом,
вона може
бути
відкориговk=
2;на
збільшенняl=
4;
ОЦК.
Застосуван&=
#1085;я
у період
вагітності
або годуван
=
85;я
груддю.
Препар=
1072;т
протипоказk=
2;но
застосовувk=
2;ти
вагітним аб
=
86;
жінкам, які
планують
завагітнітl=
0;.
Якщо у ході
лікування
цим
лікарським
засобом під
=
90;верджуєтьс=
1103;
вагітність,
його
застосуванl=
5;я
необхідно
негайно
припинити і,
якщо необхі
=
76;но,
замінити
іншим
лікарським
=
79;асобом,
дозволеним
до
застосуванl=
5;я
вагітним.=
Препарат
протипоказk=
2;но
приймати у
період
годування
груддю.
Здатність
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні
автотранспl=
6;ртом
або іншими
механізмамl=
0;.
Слід
враховуватl=
0;
можливість
виникнення
запаморочеl=
5;ня
і підвищено=
11;
втомлюваноl=
9;ті,
що може
впливати на
здатність
керувати автотрk=
2;нспортом або
працювати з іншими
механізмамl=
0;.
Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози.
Таблетки пр=
иймати
внутрішньо 1
раз на добу,
бажано в оди=
085;
і той же час,
незалежно
від прийому
їжі. Добову
дозу
підбирати
індивідуалn=
0;но
залежно від
реакції
пацієнта і а=
088;теріальног&=
#1086;
тиску.
Арт&=
#1077;ріальна
гіпертензіn=
3;.
Лізиноприл
застосовувk=
2;ти
як
монотерапіn=
2;
або у
комбінації
=
79;
іншими
класами ант
=
80;гіпертензи=
1074;них
засобів.
Поч&=
#1072;ткова
доза.
При
артеріальнo=
0;й
гіпертензіo=
1;
рекомендовk=
2;на
початкова
доза станов
=
80;ть
10 мг на добу. У
пацієнтів з
підвищеною
активністю
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;тероновой
системи
(зокрема при
реноваскулn=
3;рнiй
гіпертензіo=
1;,
надмірному
виведенні
хлориду нат
=
88;ію
з організму
і/або дегідр=
072;тації,
серцевої
декомпенсаm=
4;ії
або сильно
вираженої
гіпертензіo=
1;),
може статис=
03;
надмірне
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску після
початкової
дози. У цих
пацієнтів
рекомендовk=
2;на
початкова
доза станов
=
80;ть
2,5-5 мг і почато
=
82;
лікування
повинен
відбуватисn=
3;
під наглядо
=
84;
лікаря.
Для
отримання
дози 2,5 мг
застосуватl=
0;
препарат з
відповідниl=
4;
вмістом
діючої
речовини.=
Для
пацієнтів з
нирковою
недостатніl=
9;тю
дозу
необхідно
зменшити
(див. таблицю 1=
).
Під&=
#1090;римуюча
доза.
Звичайна
ефективна
підтримуючk=
2;
доза станов
=
80;ть
20 мг на добу.
Якщо
препарат у
вказаній
дозі не
забезпечує
належного
терапевтичl=
5;ого
ефекту
протягом 2-4
тижнів, дозу
можна надал=
10;
збільшити.
Максимальнk=
2;
добова доза =
089;тановить
80 мг на добу.=
span>
Пац&=
#1110;єнти,
які
приймають
діуретики.=
У пацієнтів,
які
заздалегідn=
0;
одержують д=
10;уретичну
терапію,
після
прийому пер
=
96;ої
дози лізино
=
87;рилу
можливе
виникнення
симптоматиm=
5;ної
гіпотензії.
Лікування
діуретикамl=
0;
потрібно пр
=
80;пинити
за 2-3 дні до
початку
лікування п
=
88;епаратом.
Якщо
неможливо
припинити
лікування
діуретикамl=
0;,
лізиноприл
=
89;лід
призначати
=
91;
початковій
дозі 5 мг. Слід
контролюваm=
0;и
функцію
нирок і
рівень калі=
02;
у сироватці
крові.
Подальшу
дозу слід пі=
076;бирати
залежно від
артеріальнl=
6;го
тиску. У разі &=
#1085;еобхідност=
;і
лікування
діуретикамl=
0;
можна
відновити.=
Пац&=
#1110;єнти
з нирковою
недостатніl=
9;тю.
Для пацієнт=
ів
з нирковою
недостатніl=
9;тю
дози
визначати
залежно від
значення
кліренсу
креатиніну,
як це
показано у т=
072;блиці
1:
Кліренс
креатиніну =
b>(мл/хв)
|
Поч=
072;ткова
доза (мг/добу=
)
|
мен=
096;е
10 мл/хв=
;
(включа=
102;чи
хворих, які
знаходятьс=
103;
на
гемодіаліз=
110;)
|
2,5 мг*=
|
10-30 мл/хв<=
o:p>
|
2,5-5 мг
|
31-80 мл/хв<=
o:p>
|
5-10 мг=
|
*Дозу і/або
режим
дозування
встановлювk=
2;ти
залежно від
значень
артеріальнl=
6;го
тиску. Дозу
можна
підвищуватl=
0;
не більше ні=
078;
до 40 мг на добу
з контролем
артеріальнl=
6;го
тиску.
Хро&=
#1085;ічна
серцева
недостатніl=
9;ть.
У пацієнтів
з
симптоматиm=
5;ною
серцевою не
=
76;остатністю
лізиноприл
=
84;ожна
застосовувk=
2;ти
як
доповнення
до терапії
діуретикамl=
0;,
препаратамl=
0;
наперстянкl=
0;
або
β-блокатораl=
4;и.
Препарат пр
=
80;значати
у початкові
=
81;
дозі 2,5 мг на
добу під
спостережеl=
5;ням
лікаря, з
метою
визначення
первинного
впливу на
артеріальнl=
0;й
тиск. Дозу лі=
1079;иноприлу
слід
підвищуватl=
0;
не більше ні=
078;
на 10 мг, з тимчk=
2;совим
інтервалом
не менше 2-х
тижнів і до м=
1072;ксимальної
дози 35 мг на
добу.
Визначення
дози має бут=
080;
засноване н
=
72;
клінічному
нагляді за
кожним
пацієнтом.=
У пацієнтів
високого
ризику
розвитку си
=
84;птоматично=
1111;
гіпотензії
(при
надмірному
виведенні
хлориду
натрію з
організму)
з/або без
гіпонатрієl=
4;ії,
при
гіповолеміo=
1;,
а також у
пацієнтів,
які
отримували
високі дози
діуретиків,
вищеназванo=
0;
стани перед
початком
лікування
необхідно
компенсуваm=
0;и.
Гострий
інфаркт
міокарда.=
Пацієнтам
одночасно
слід
приймати
звичайну
стандартну
терапію з тр=
086;мболітични&=
#1084;и
лікарськимl=
0;
засобами, ац=
077;тилсаліцил&=
#1086;вою
кислотою і β-блок
=
72;торами.
Лізиноприл
сумісний з
нітрогліцеl=
8;ином,
введеним
внутрішньоk=
4;енно
або
трансдермаl=
3;ьно.
Поч&=
#1072;ткова
доза (у перші 3
дні після
перенесеноk=
5;о
інфаркту).
Терапію
лізиноприлl=
6;м
слід
розпочинатl=
0;
у перші 24
години з
моменту
появи
симптомів з
=
72;хворювання.
Терапію не
слід
розпочинатl=
0;,
якщо
систолічниl=
1;
артеріальнl=
0;й
тиск нижче
100 мм рт.ст. Перша
доза лізино
=
87;рилу
становить 5
мг, через 24
години знов
=
91;
призначати
дозу
5 мг, потім
призначати
дозу 10 мг 1 раз
на добу, і
далі
підтримуючk=
2;
доза станов
=
80;ть
10 мг 1 раз на
добу.
Пацієнтам з
систолічниl=
4;
артеріальнl=
0;м
тиском (120 мм
рт.ст. або
нижче) у
перші 3 дні
після
інфаркту пр
=
80;значати
знижену доз
=
91;
лізиноприлm=
1;
‒ 2,5 мг.
При
нирковій
недостатноl=
9;ті
(кліренс кре=
072;тиніну
< 80 мл/хв),
початкова
доза
лізиноприлm=
1; має
бути відкор
=
80;гована
залежно від
кліренсу
креатиніну
пацієнта
(див. таблицю 1=
).
Під&=
#1090;римуюча
доза.
Підтримуюч&=
#1072; доза
=
89;тановить
10 мг на добу.
При
виникненні
=
72;ртеріально=
1111;
гіпотензії (=
089;истолічний
артеріальнl=
0;й
тиск нижче
або дорівню=
08; 100 мм
рт.ст.)
підтримуючm=
1;
дозу 5 мг
тимчасово
знижувати д
=
86;
2,5 мг. При
виникненні
пролонговаl=
5;ої
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
(систолічни
=
81;
артеріальнl=
0;й
тиск нижче 90 мм
рт.ст. більше 1
години)
лікування
потрібно пр
=
80;пинити.
Лікування
має тривати
впродовж 6
тижнів, поті=
084;
необхідно
повторно
оцінити ста
=
85;
пацієнта. Па=
094;ієнтам,
у яких
виникають
симптоми
серцевої
недостатноl=
9;ті,
слід
продовжуваm=
0;и
лікування л=
10;зиноприлом.<=
o:p>
Діа&=
#1073;етична
нефропатія.
При
лікуванні
артеріальнl=
6;ї
гіпертензіo=
1; у
пацієнтів, х=
074;орих
на цукровий
діабет типу II
і початково=
02;
нефропатієn=
2;
доза лізино
=
87;рилу
становить 10
мг на добу.
При
необхідносm=
0;і
дозу можна
збільшити д
=
86;
20 мг на добу з
метою
досягнення
=
79;начень
діастолiчно
=
75;о
артеріальнl=
6;го
тиску нижче 90 мм
рт.ст. у
положенні
сидячи.
При
нирковій
недостатноl=
9;ті
(кліренс кре=
072;тиніну
< 80 мл/хв),
початкову
дозу лізино
=
87;рилу
необхідно
відкоригувk=
2;ти
залежно від
кліренсу
креатиніну
пацієнта
(див. таблицю 1=
).
Пац&=
#1110;єнти
літнього
віку.
У клінічних
дослідженнn=
3;х
не були
виявлені
відмінностo=
0;
ефективносm=
0;і
або безпеки =
087;репарату
у зв'язку з
віком.
Початкова
доза лізино
=
87;рилу,
що
призначаєтn=
0;ся
пацієнтам л=
10;тнього
віку зі зниж=
077;ною
нирковою
функцією, сл=
110;д
відкоригувk=
2;ти
згідно з таб=
083;ицею
1. Згодом
дозування
визначаєтьl=
9;я
залежно від
реакції
артеріальнl=
6;го
тиску.
Пацієн=
090;и
з
трансплантk=
2;цією
нирок.
Немає
досвіду
відносно за
=
89;тосування
препарату п
=
72;цієнтам
із нещодавн=
00;ою
трансплантk=
2;цією
нирок. Тому н=
1077;
рекомендуєm=
0;ься
лікування
лізиноприлl=
6;м
даних
пацієнтів.=
Діти.
Застосуван&=
#1085;я
дітям не
рекомендуєm=
0;ься,
оскільки
ефективнісm=
0;ь
і безпека не
встановленo=
0;.
Передозува&=
#1085;ня.
Сим=
;птоми: артеl=
8;іальна
гіпотензія,
циркулярниl=
1;
шок, гостра
судинна
недостатніl=
9;ть,
електролітl=
5;і
порушення,
ниркова
недостатніl=
9;ть,
гіпервентиl=
3;яція
легенів,
тахікардія,
відчуття
серцебиття,
брадикардіn=
3;,
запаморочеl=
5;ня,
занепокоєнl=
5;я
і кашель.
Лікування:
внутрішньоk=
4;енне
введення со
=
83;ьових
розчинів. Пр=
080;
артеріальнo=
0;й
гіпотензії
слід
покласти па
=
94;ієнта
на спину з
піднятими д
=
86;гори
ногами. Якщо
можливо,
призначати
інфузію
ангіотензиl=
5;у
II і/або
внутрішньоk=
4;енно
вводити
катехоламіl=
5;и.
Якщо
препарат за
=
89;тосовували
нещодавно, п=
088;ийняти
міри з
виведення л=
110;зиноприлу
з організму
(наприклад, виклl=
0;кати
блювання, пр=
086;мивання
шлунка,
застосуванl=
5;я
абсорбентіk=
4;
і натрію
сульфату).
Для
лікування
стійкої
брадикардіo=
1;
показано
застосуванl=
5;я
кардіостимm=
1;лятора.
Рекомендуєm=
0;ься
постійний
контроль
лабораторнl=
0;х
показників
(визначення
рівня елект
=
88;олітів
і креатинін
=
91;
в сироватці
крові) та
життєвих
функцій.
Лізиноприл
видаляєтьсn=
3;
з крові при
гемодіалізo=
0;,
при цьому
слід уникат
=
80; використан&=
#1085;я
високопропm=
1;скних
мембран з
поліакрилнo=
0;трилнатрію-2-=
метилосульm=
2;онату
(наприклад, AN 69). <=
o:p>
У випадку
ангіоневроm=
0;ичного
набряку при
=
79;начати
антигістамo=
0;нні
препарати.
Якщо клініч
=
85;а
ситуація
супроводжуn=
8;ться
набряком
язика, голос=
086;вої
щілини,
гортані,
необхідно в
ургентному
порядку
розпочати
лікування
шляхом
трансдермаl=
3;ьного
введення 0,3-0,5 м=
083;
розчину
адреналіну (1:1=
000),
для
забезпеченl=
5;я
прохідностo=
0;
дихальних
шляхів
показані
інтубація
або ларинго
=
90;омія.
Побічні
реакції.
Побічні
реакції
наведені
нижче згідн
=
86; з
наступною
частотою: ду=
078;е
часто (> 1/10); часm=
0;о
(≥ 1/100, < 1/10); нечаст&=
#1086;
(≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥
1/10000, < 1/1000); дуже рі
=
76;ко
(< 1/10000), невідомо
(не можна
оцінити на
основі наяв
=
85;их
даних).
=
З боку
кровотворнl=
6;ї
та
лімфатичноo=
1;
систем:
рідко:
зниження
рівня
гемоглобінm=
1;
і гематокри
=
90;у;
дуже рід&=
#1082;о:
пригніченнn=
3;
діяльності
кісткового
мозку,
анемія,
тромбоцитоl=
7;енія,
лейкопенія,
нейтропеніn=
3;,
агранулоциm=
0;оз,
гемолітичнk=
2;
анемія,
лімфаденопk=
2;тія,
аутоімунне
захворюванl=
5;я.
З боку
обміну
речовин:
дуже рідко:
гіпоглікемo=
0;я.
З
боку
центральноo=
1;
нервової
системи:
часто:
запаморочеl=
5;ня,
головний
біль;
нечасто:
зміна
настрою,
парестезія,
запаморочеl=
5;ня,
порушення
смакових
відчуттів,
порушення с
=
85;у;
рідко:
сплутаністn=
0;
свідомості, =
087;орушення
рівноваги,
дезорієнтаm=
4;ія,
суб´єктивнk=
7;
відчуття
шуму у вухах
та зниження
гостроти
зору, поруше=
085;ня
нюху;
невідомо:
симптоми
депресії,
непритомніl=
9;ть.
З
боку
серцево-суд
=
80;нної
системи:
часто: артер=
;іальна
гіпотензія
(особливо
після прийо
=
84;у
першої дози
препарату
пацієнтами
=
79;
дефіцитом н
=
72;трію,
дегідратацo=
0;єю,
серцевою
недостатніl=
9;тю);
ортостатичl=
5;ий
ефект
(включаючи а=
088;теріальну
гіпотензію);
нечасто:
інфаркт
міокарда аб
=
86;
церебровасl=
2;улярний
інсульт,
можливо,
вторинний
через надмі
=
88;ну
гіпотензію
=
91;
пацієнтів
групи
високого
ризику,
пальпітаціo=
1;,
тахікардія,
феномен
Рейно.
При
застосуванl=
5;і
лізиноприлm=
1;
у пацієнтів
із гострим і=
085;фарктом
міокарда
можливі,
особливо у
перші 24
години,
атріовентрl=
0;кулярна
блокада II-III
ступенів,
тяжка
артеріальнk=
2;
гіпотензія
та/або
порушення
функції
нирок, у
поодиноких
випадках ‒ к=
072;рдіогенний
шок.
З
боку
скелетно-м=
’язо=
074;ої
системи: =
p>
невідомо: м’=
;язові
спазми.
З
боку
дихальної
системи:
часто: сухий=
; кашель,
бронхіт;
нечасто:
риніт;
рідко:
диспное,
ангіоневроm=
0;ичний
набряк;
дуже рідко:
бронхоспазl=
4;,
синусит,
алергічний
альвеолит/е
=
86;зинофільна
пневмонія,
глосит. Були
зареєстровk=
2;ні
інфекції
верхніх дих
=
72;льних
шляхів.
З
боку травно=
11;
системи:
часто:
діарея,
блювання;=
нечасто:
нудота, біль
у животі і
диспепсія;=
рідко:
сухість у
роті, зменше=
085;ня
апетиту,
зміна смаку;
дуже рідко:
панкреатит,
інтестиналn=
0;ний
ангіоневроm=
0;ичний
набряк,
запор,
гепатит
(гепатоцелю
=
83;ярний
або
холестатичl=
5;ий),
жовтяниця і
печінкова
недостатніl=
9;ть.
З
боку шкіри і
підшкірно-ж
=
80;рової
клітковини:
нечасто:
висипання,
свербіж, гіп=
077;рчутливіст&=
#1100;/ангіоневрl=
6;тичний
набряк обли
=
95;чя,
кінцівок,
губ, язика,
голосової
щілини і/або
глотки;
рідко:
кропив'янка,
алопеція,
псоріаз;
дуже рідко:
підвищене
потовиділеl=
5;ня,
пемфігус,
токсичний
епідермальl=
5;ий
некроліз,
синдром Сті
=
74;енса-Джон
=
89;она,
поліморфна
еритема,
лімфоцитомk=
2;
шкіри.
Повідомлял&=
#1086;ся
про синдром,
що включає
один або
кілька
симптомів:
гарячка,
васкуліт, мі=
072;лгія,
артралгія/а
=
88;трит,
поява
позитивних
антинуклеаl=
8;них
антитіл (АНА),
прискореннn=
3;
швидкості
осідання
еритроцитіk=
4;
(ШОЕ), еозиноф&=
#1110;лія
і лейкоцито
=
79;,
висип,
фотосенсибo=
0;лізація.
З
боку нирок і
сечовидільl=
5;ої
системи:
часто:
ниркова
дисфункція;
рідко:
уремія,
гостра
ниркова
недостатніl=
9;ть;
дуже рідко:
олігурія/ан
=
91;рія.
З
боку
ендокринноo=
1;
системи;
невідомо:
неадекватнk=
2;
секреція
антидіуретl=
0;чного
гормона.
З
боку
репродуктиk=
4;ної
системи і
молочних за
=
83;оз:
нечасто:
імпотенція;
рідко:
гінекомастo=
0;я.
Ура&=
#1078;ення
організму в
цілому:
нечасто: під=
;вищена
втомлюваніl=
9;ть,
слабкість.=
Дос&=
#1083;ідження:<=
/i>
нечасто:
підвищення
рівня
сечовини в
крові, креат=
080;ніну
в сироватці
крові, печін=
082;ових
ферментів,
гіперкалієl=
4;ія;
рідко:
підвищення
рівня
білірубіну
=
74;
сироватці к
=
88;ові,
гіпонатрієl=
4;ія,
протеїнуріn=
3;.
Термін
придатностo=
0;.
4 роки. Не
застосовувk=
2;ти
після
закінчення
=
90;ерміну
придатностo=
0;,
зазначеногl=
6;
на упаковці.
Умови
зберігання.
Зберігати п=
ри
температурo=
0;
не вище 25 ºС у
недоступноl=
4;у
для дітей
місці.
Упаковка.
Таблетки по=
10
мг та по 20 мг.<=
/span>
По 10 таблето
=
82;
у блістері;
по 2 блістери
або по 3 бліст&=
#1077;ри
у картонній
коробці.=
Категорія
відпуску.=
За
рецептом.=
Виробник.
Алl=
2;алоїд
АД-Скоп’є.
Місцезнахо&=
#1076;ження
виробника т
=
72;
його адреса
місця
провадженнn=
3;
діяльності.
Бульвар
Олександра
Македонськl=
6;го,
12, Скоп’є, 1000, Рес=
публіка
Македонія.=
ИНСТРУi=
0;ЦИЯ
по
медицинскоl=
4;у
применению
лекарственl=
5;ого
средс=
1090;ва
СКОП&=
#1056;ИЛ®
(SKOPRYL®)
Состав:
действующе&=
#1077;
вещество: лизиноприл=
;
1 таблетка
содержит
лизиноприлk=
2;
10 мг или 20 мг (в
виде
лизиноприлk=
2;
дигидрата);
вспомогате&=
#1083;ьные
вещества: магния
стеарат,
крахмал
кукурузный,
маннит (E 421),
кальция
гидрофосфаm=
0;,
крахмал
прежелатинl=
0;зированный,
повидон,
железа окси
=
76;
желтый (E 172) и
железа окси
=
76;
красный (E 172) (в
таблетках п
=
86;
20 мг).
Лекарствен&=
#1085;ая
форма.
Таб=
летки.
Ос
=
85;овные
физико-хими
=
95;еские
свойства:
табл&=
#1077;тки
10 мг: круглы
=
77; двояковыпу&=
#1082;лые
таблетки
светло-желт
=
86;го
цвета, с риск=
1086;й
на одной
стороне;
табл&=
#1077;тки
20 мг: круглы
=
77; двояковыпу&=
#1082;лые
таблетки
кремовато-р
=
86;зового
цвета, с риск=
1086;й
на одной
стороне.
=
b>
Фармакотеl=
8;апевтическ=
072;я
группа. =
=
080;нги=
073;иторы
ангиотензиl=
5;превращающ=
077;го
фермента
(АПФ).
Ингибиторы АПФ
монокомпонk=
7;нтные. Код
АТХ C09А А03.
Фармаколоk=
5;ические
свойства.
Фармак=
одинамика<=
span
style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:RU;mso-fareast-languag=
e:
EN-US;mso-bidi-font-weight:bold'>. =
Лизиноприл<=
i> ‒
ингибитор
АПФ. АПФ
является
пептидилдиl=
7;ептидазой,
которая
катализируk=
7;т
преобразовk=
2;ние
ангиотензиl=
5;а
I в вазоконс=
;трикторный
пептид,
ангиотензиl=
5;
II, котор=
099;й
также
стимулируеm=
0; секрецию
альдостероl=
5;а.
Ингибироваl=
5;ие
АПФ приводи
=
90;
к снижению
концентрацl=
0;и
в плазме
крови
ангиотензиl=
5;а
II,
которое
приводит к
снижению
активности
=
74;азопрессор=
1086;в
и секреции
альдостероl=
5;а.
Последнее
снижение
может
привести к
увеличению
концентрацl=
0;и
калия в
сыворотке к
=
88;ови.
Так как
механизм
действия при
артериальнl=
6;й
гипертензиl=
0; осуществл=
1103;ется
посредствоl=
4;
подавления
ренин-ангио
=
90;ензин-альдо&=
#1089;тероновой
системы,
лизиноприл
оказывает
гипотензивl=
5;ое
действие
даже у гипе=
088;тензивных
пациентов с
низким уров
=
85;ем
ренина. АПФ идентичен
киниl=
5;азе
‒ фер
=
84;енту,
разрушающеl=
4;у
брадl=
0;кинин.
Роль
повышенногl=
6;
уровня брадикинин=
;а
(обладающег
=
86;
выраженнымl=
0;
вазодилатиl=
8;ующими
свойствами) =
074;
ходе лечени=
03;
лизиноприлl=
6;м
полностью н
=
77;
выяснена и
требует
дальнейшегl=
6;
изучения.=
Фармакокиl=
5;етика.
Абсорбция.
После
пероральноk=
5;о
приема
лизиноприл
медленно и н=
077;
полностью
всасываетсn=
3;
в
желудочно-к
=
80;шечном
тракте. Абсорбц=
;ия
препарk=
2;та
посl=
3;е
приема
составляет
приблизитеl=
3;ьно
25 % с
межиндивидm=
1;альной
вариабельнl=
6;стью
(6-60 %).
Одновременl=
5;ый
прием пищи н=
077;
влияет на вс=
072;сывание.
Максимальнk=
2;я
концентрацl=
0;я
в плазме
крови
достигаетсn=
3;
приблизитеl=
3;ьно
через
6-8
часов.<=
/i>
Расп&=
#1088;еделение.
Равнове&=
#1089;ные
концентрацl=
0;и
в сыворотке
крови
достигаютсn=
3;
в течение 2-3 дней посл=
077;
введения
препарата.
Помимо АПФ, не
связываетсn=
3;
с белками
плазмы кров
=
80;.
Мета&=
#1073;олизм
и вывед=
;ение.
Не
метаболизиl=
8;уется,
выводится с
мочой в
неизмененнl=
6;м
виде.
Удаляет&=
#1089;я
при
гемодиализk=
7;.
Фармакокин=
;етика у
особых груп
=
87;
пациентов.=
При
нарушении
функции
почек выведени=
;е
лизиноприлk=
2;
снижается
пропорционk=
2;льно
степени
функционалn=
0;ных
нарушений
(это снижени=
077;
становится
клинически
=
74;ажным
при
клубочковоl=
1;
фильтрации
ниже 30 мл/мин).=
При
сердечной
недостаточl=
5;ости
почечный кл
=
80;ренс
лизиноприлk=
2;
снижается.=
Для
пациентов
пожилого
возраста
характерны
более
высокие
концентрацl=
0;и
лизиноприлk=
2;
в плазме
крови и
значения AUC
(увеличены п=
088;имерно
на 60 %), чем у
пациентов
младшего
возраста.
=
span>
Клl=
0;нические
характерисm=
0;ики.
Показания.
Артериа&=
#1083;ьная
гипертензиn=
3;.
Хроническа&=
#1103;
сердечная
недостаточl=
5;ость.
Острый
инфаркт
миокарда у
пациентов с
=
86;
стабильнымl=
0;
показателяl=
4;и
гемодинамиl=
2;и
(систоличес
=
82;ое
АД > 100
мм рт.ст.). =
Диабетичес&=
#1082;ая
нефропатия
при сахарно
=
84;
диабете II
типа.
Противопоl=
2;азания.
Повышенная
чувствителn=
0;ность
к лизинопри
=
83;у,
другим
компонентаl=
4;
препарата,
или к другим
ингибитораl=
4;
АПФ.
Ангионевро&=
#1090;ический
отек в
анамнезе (в
том числе
после
применения
ингибитороk=
4;
АПФ, идиопат=
080;ческий
и
наследствеl=
5;ный
отек).
Аортальный
или
митральный
=
89;теноз,
или
гипертрофиm=
5;еская
кардиомиопk=
2;тия
с выраженны
=
84;и
гемодинамиm=
5;ескими
нарушениямl=
0;.
Билатераль&=
#1085;ый
стеноз
почечной
артерии или
стеноз
артерии
единственнl=
6;й
почки.
Острый
инфаркт
миокарда с
нестабильнl=
6;й
гемодинамиl=
2;ой.
Острый
инфаркт
миокарда пр
=
80;
наличии арт
=
77;риальной
гипотензии
(систоличес
=
82;ое
давление =
≤ 100 мм
рт.ст.).
Кардиогенн&=
#1099;й
шок.
Первичный
гиперальдоl=
9;теронизм.
Тяжелая
сердечная
недостаточl=
5;ость,
тяжелая
артериальнk=
2;я
или
реноваскулn=
3;рна
гипертензиn=
3;.
Острая
почечная
недостаточl=
5;ость
с постоянны
=
84;
повышенным
артериальнm=
9;м
давлением.=
Одн&=
#1086;временное
применение
препарата и
высокопропm=
1;скных
мембран из п=
086;лиакрилнит&=
#1088;илнатрия-2-м=
077;тилалилсул&=
#1100;фоната
(например, AN 96)
при срочном
диализе.
Пац&=
#1080;енты
с уровнем кр=
077;атинина
в сыворотке
крови ≥ 220
мкмоль/л.
Одн&=
#1086;временное
назначение
=
89;
алискиреноl=
4; у
пациентов с
сахарным
диабетом и
почечной
недостаточl=
5;остью
(скорость
клубочковоl=
1;
фильтрации <=
60
мл/мин/1,73 м2).<=
/span>
Бер&=
#1077;менные
или женщины,
которые
планируют
забеременеm=
0;ь
(см. раздел
«Применениk=
7;
в период
беременносm=
0;и
или
кормления
грудью»).
Взаимодейl=
9;твие
с другими
лекарственl=
5;ыми
средствами
=
80;
другие виды
взаимодейсm=
0;вий.
Двойная
блокада
ренин-ангио
=
90;ензин-альдо&=
#1089;тероновой
системы
(РААС). Двl=
6;йная
блокада
ренин-ангио
=
90;ензин-альдо&=
#1089;тероновой
системы
(РААС)
блокаторамl=
0;
рецепторов
ангиотензиl=
5;а
II,
ингибитораl=
4;и
АПФ или алис=
082;иреном
ассоциировk=
2;на
с повышенны
=
84;
риском
развития
побочных
эффектов, та=
082;их
как артериа
=
83;ьная
гипотензия,
гиперкалиеl=
4;ия
и нарушение
функции
почек
(включая
острую
почечную
недостаточl=
5;ость)
по сравнени=
02;
с монотерап
=
80;ей
этими
лекарственl=
5;ыми
средствами.
Диур&=
#1077;тики.
При
одновременl=
5;ом
применении
=
89;
диуретикамl=
0;
отмечается
суммация
антигипертk=
7;нзивного
эффекта. У
пациентов,
которые уже
принимают
диуретики,
особенно те,
кому диурет
=
80;ки
назначены
недавно,
добавление
лизиноприлk=
2;
иногда може
=
90;
вызывать
чрезмерное
снижение артериа=
;льного
давления.
Вероятностn=
0;
симптомов
артериальнl=
6;й
гипотензии
под влияние
=
84;
лизиноприлk=
2;
снижается,
если
прекратить
принимать
диуретик пе
=
88;ед
началом
лечения
лизиноприлl=
6;м.
Кали&=
#1081;сберегающи=
;е
диуретики,
калийсодерk=
8;ащие
пищевые
добавки или
солезамениm=
0;ели.
Хотя
уровень
калия в
сыворотке
крови при кл=
080;нических
исследованl=
0;ях
ингибитороk=
4;
АПФ обычно
оставался в
пределах
нормы, у неко=
1090;орых
пациентов
все же
развиваласn=
0;
гиперкалиеl=
4;ия.
Риск
гиперкалиеl=
4;ии
связывают с
рядом факто
=
88;ов,
к числу
которых
относятся
почечная
недостаточl=
5;ость,
сахарный
диабет и одн=
086;временный
прием
калийсбереk=
5;ающих
диуретиков
(например,
спиронолакm=
0;он,
триамтерен
или
амилорид), а
также
калийсодерk=
8;ащих
пищевых доб
=
72;вок
или
солезамениm=
0;елей.
Употреблен&=
#1080;е
калийсодерk=
8;ащих
пищевых доб
=
72;вок,
прием
калийсбереk=
5;ающих
диуретиков
или
калийсодерk=
8;ащих
солезамениm=
0;елей
может
приводить к
значительнl=
6;му
повышению
уровня кали=
03;
в сыворотке
крови,
особенно у
пациентов с
нарушением
функции
почек. Во
время прием
=
72;
лизиноприлk=
2;
на фоне
калийвыводn=
3;щих
диуретиков,
гипокалиемl=
0;я,
вызванная и
=
93;
приемом,
может быть
ослаблена.
Лити&=
#1081;.
При
одновременl=
5;ом
приеме лити=
03;
и ингибитор
=
86;в
АПФ обратим
=
86;
повышается
уровень лит
=
80;я
в сыворотке
крови и
развиваютсn=
3;
токсическиk=
7;
эффекты.
Применение
тиазидных д
=
80;уретиков
может
повышать
риск
литиевой ин
=
90;оксикации
и усиливать
ее, если она
уже вызвана
одновременl=
5;ым
приемом
ингибитороk=
4;
АПФ.
Применять
лизиноприл
одновременl=
5;о
с литием не
рекомендуеm=
0;ся,
но в тех
случаях,
когда такое
сочетание
необходимо,
следует
проводить
тщательный
контроль
уровня лити=
03;
в сыворотке
крови.
Нест&=
#1077;роидные
противовосl=
7;алительные
препараты<=
span
style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:RU;mso-fareast-languag=
e:
RU'> (НПВП),
включая и
ацетилсалиm=
4;иловую
кислоту в дозе ≥ 3
г/сутки.
Длительный
прием НПВП
может
ослабить ги
=
87;отензивный
эффект
ингибитороk=
4;
АПФ. Эффекты
НПВП и ингиб=
080;торов
АПФ на
повышение
уровня кали=
03;
в сыворотке
крови
суммируютсn=
3;,
что может пр=
080;вести
к нарушению
функции
почек. Эти
эффекты
обычно
обратимы. В
редких
случаях
может наблю
=
76;аться
острая
почечная
недостаточl=
5;ость,
особенно пр
=
80;
нарушении
функции поч
=
77;к,
например, у
пациентов
пожилого
возраста ил
=
80;
у пациентов =
089;
обезвоживаl=
5;ием
организма.
Зl=
6;лото.
Нитритоиднm=
9;е
реакции
(симптомы
вазодилатаm=
4;ии,
включая
приливы,
тошноту,
головокружk=
7;ние,
артериальнm=
1;ю
гипотензию,
которая мож
=
77;т
быть очень
тяжелой)
после
инъекции
золота
(например,
натрия
ауротиомалk=
2;та)
отмечались
чаще у
пациентов,
получавших
лечение инг
=
80;битором
АПФ.
Друг&=
#1080;е
антигипертk=
7;нзивные
средства.=
При
одновременl=
5;ом
применении
лизиноприлk=
2;
с другими
антигипертk=
7;нзивными
средствами
наблюдаетсn=
3;
усиление
гипотензивl=
5;ого
эффекта.
Одновременl=
5;ый
прием
нитроглицеl=
8;ина
и других
органическl=
0;х
нитратов ил
=
80;
вазодилатаm=
0;оров
может
усиливать
гипотензивl=
5;ый
эффект
лизиноприлk=
2;.
Триц&=
#1080;клические
антидепресl=
9;анты,
анестетики
=
80;
антипсихотl=
0;ки.
Прием некот=
орых
анестетикоk=
4;,
трицикличеl=
9;ких
антидепресl=
9;антов
и
антипсихотl=
0;ческих
средств на
фоне
ингибитороk=
4;
АПФ может
усилить арт
=
77;риальную
гипотензию.
Симп&=
#1072;томиметики=
;.
Могут
ослаблять
гипотензивl=
5;ый
эффект инги
=
73;иторов
АПФ.
Гипо&=
#1075;ликемическ=
;ие
средства.
Эпидемиоло&=
#1075;ические
исследованl=
0;я
показали, чт=
086;
одновременl=
5;ый
прием
ингибитороk=
4;
АПФ и
гипогликемl=
0;ческих
средств
(инсулинов и
гипогликемl=
0;ческих
средств для
приема
внутрь) може=
090;
усиливать
действие
последних,
вплоть до ра=
079;вития
гипогликемl=
0;и.
Вероятностn=
0;
таких явлен
=
80;й
особенно
высока в
течение
первых
недель
одновременl=
5;ого
лечения
пациентов, а
также при на=
088;ушении
функции
почек.
Ацет&=
#1080;лсалицилов=
;ая
кислота,
тромболитиl=
2;и,
β-=
b>адрен=
086;блокаторы
и/или
нитраты.
Лизиноприл
можно
назначать
одновременl=
5;о
с
ацетилсалиm=
4;иловой
кислотой (в д=
1086;зах,
применяемыm=
3;
в
кардиологиl=
0;),
тромболитиm=
5;ескими
средствами, β-а
=
76;реноблокат=
1086;рами
и/или
нитратами.
Средст=
ва,
угнетающие
функцию
костного мо
=
79;га.
Вм
=
77;сте
с
лизиноприлl=
6;м
повышают
риск развит
=
80;я
нейтропениl=
0;
и/или
агранулоциm=
0;оза.
Аллопунол,
цитостатикl=
0;,
иммунодепрk=
7;ссанты,
кортикостеl=
8;оиды,
прокаинамиk=
6;
при
одновременl=
5;ом
применении
=
89;
лизиноприлl=
6;м
могут
привести к
уменьшению
количества
лейкоцитов
=
74;
крови,
развитию
лейкопении.
Эстрог=
ены.
За
счет
задержки
жидкости в
организме
при одновре
=
84;енном
назначении
=
89;
лизиноприлl=
6;м
могут
снизить его
антигипертk=
7;нзивную
эффективноl=
9;ть.
Ли
=
79;иноприл
следует с
осторожносm=
0;ью
назначать
больным с
острым
инфарктом
миокарда в
течение 6-12
часов после
введения
стрептокинk=
2;зы
(риск
развития
артериальнl=
6;й
гипотензии).
Ли
=
79;иноприл
усиливает
проявления
алкогольноl=
1;
интоксикацl=
0;и.
Наркотики,
анестетики,
алкогольныk=
7;
напитки,
снотворные
средства в
сочетании с
лизиноприлl=
6;м
вызывают
усиление
гипотензивl=
5;ого
эффекта.
Аллопу=
ринол,
цитостатикl=
0;,
иммунодепрk=
7;ссанты,
кортикостеl=
8;оиды,
прокаинамиk=
6;.
Пр
=
80;
одновременl=
5;ом
применении
=
89;
лизиноприлl=
6;м
могут вызва
=
90;ь
лейкопению.
Особенносm=
0;и
применения.=
Сl=
0;мптоматиче=
089;кая
артериальнk=
2;я
гипотензия.
Наблюдаетс&=
#1103; редко m=
1;
пациентов с
неосложненl=
5;ой
артеl=
8;иальной
гипеl=
8;тензией.
У
гипертензиk=
4;ных
пациентов,
принимающиm=
3; лизиноприл,
вероятностn=
0;
развития
артериальнl=
6;й
гипотензии
возрастает
при
уменьшении
объема
циркулируюm=
7;ей
крови
(например, в
результате
лечения диу
=
88;етиками,
ограничениn=
3;
потреблениn=
3;
соли с пищей,
проведения
диализа, при
диарее или
рвоте), а
также при
тяжелых
формах
ренинзависl=
0;мой
артериальнl=
6;й
гипертензиl=
0;.
Симптоматиm=
5;еская
артериальнk=
2;я
гипотензия
наблюдаласn=
0;
у пациентов =
089;
сердечной
недостаточl=
5;остью,
независимо
от того,
сочетается
ли она с
почечной
недостаточl=
5;остью.
Это наиболе
=
77; часто
наблюдаетсn=
3;
у пациентов =
089;
более тяжел
=
86;й
сердечной
недостаточl=
5;остью,
вынужденныm=
3;
принимать
высокие доз
=
99;
петлевых
диуретиков, =
091;
которых
наблюдаетсn=
3;
гипонатриеl=
4;ия
или функцио
=
85;альная
почечная
недостаточl=
5;ость.
Пациенты с
повышенным
риском
артериальнl=
6;й
гипотензии
нуждаются в
тщательном
наблюдении
=
74;
начальный п
=
77;риод
лечения и пр=
080;
подборе доз
=
99;.
Это также
относится к
пациентам с
ишемическоl=
1;
болезнью
сердца или
заболеваниk=
7;м
сосудов моз
=
75;а,
у которых
значительнl=
6;е
падение
артериальнl=
6;го
давления
может
привести к
инфаркту
миокарда ил
=
80;
нарушению
мозгового
кровообращk=
7;ния.
В случае
развития
артериальнl=
6;й
гипотензии
пациента
необходимо
положить на
спину и при
необходимоl=
9;ти
сделать
внутривеннl=
6;е
вливание
раствора
натрия
хлорида.
Преходящая
гипотензивl=
5;ая
реакция не
является пр
=
86;тивопоказа=
1085;ием
для
последующеk=
5;о
приема
препарата. П=
086;сле
восстановлk=
7;ния
эффективноk=
5;о
объёма кров
=
80;
и
артериальнl=
6;й
гипертензиl=
0;
можно продо
=
83;жить
лечение
лизиноприлl=
6;м.
У
некоторых пациентов с
застойной
сердечной
недостаточl=
5;остью,
имеющих нормаль=
;ное
или низкое артериа=
;льное
давление,
может
произойти д
=
86;полнительн=
1086;е
снижение
системного
артериальнl=
6;го
давления пр
=
80;
назначении
лизиноприлk=
2;.
Данный эффе
=
82;т
ожидаемый и
обычно не
является пр
=
80;чиной
для
прекращениn=
3;
терапии. При
возникновеl=
5;ии
симптоматиm=
5;еской
артериальнl=
6;й
гипотензии,
может быть
необходимо
снижение
дозы или пре=
082;ращение
приема
лизиноприлk=
2;.
=
Артериальн&=
#1072;я
гипотензия
с острым
инфарктом
миокарда.=
При остром
инфаркте
миокарда
нельзя начи
=
85;ать
терапию лизинопри
=
83;ом,
если
из-за предыk=
6;ущего
лечения
сосудорасшl=
0;ряющими
препаратамl=
0;
существует
риск дальне
=
81;шего
серьезного
ухудшения
гемодинамиm=
5;еских
показателеl=
1;.
Это касаетс=
03;
пациентов
с систоличе=
;ским
артери=
альным
давлением X=
04;
100 мм рт. ст.
или
с кардиоген=
;ным
шоком. h=
2;
первые 3 дня
после
инфаркта
следует
снизить дозу
препарата,
если
систоличесl=
2;ое
артери=
альное
давление ≤ 120
мм
рт.ст. При
систоличесl=
2;ом
артери=
альном
давлении ≤
100 мм рт. ст.
поддерживаn=
2;щую
дозу следуе
=
90;
снизить
до 5 мг или
временно до&nbs=
p;2,5 мг.
При
устойчивой
=
72;ртериально=
1081;
гипотензии
(систоличес
=
82;ое
артери=
альное
давление ≤
90 мм рт. ст.
на протяжен=
;ии
более 1 часа)
терапию лиз
=
80;ноприлом
следует
прекратить.
=
040;ортальный
и митральны
=
81;
стенозы/гип
=
77;ртрофическ=
1072;я
кардиомиопk=
2;тия.
Как и другие
ингибиторы
АПФ, лиk=
9;иноприл
следует
назначать с
осторожносm=
0;ью
пациентам с митра
=
83;ьным сте&=
#1085;озом
или
затруднениk=
7;м
выброса из
левого
желудочка
(например,
при
аортальном
стенозе или
гипертрофиm=
5;еской
кардиомиопk=
2;тии).
=
053;арушение
функции
почек.
При
почечной
недостаточl=
5;ости
(клиренс кре=
072;тинина
< 80 мл/мин),
начальная
доза
лизиноприлk=
2;
должна быть
определена
=
74;
зависимостl=
0; от
клиренса
креатинина
пациента (см.
таблицу 1), а
затем ‒ в
зависимостl=
0;
от реакции
пациента на
лечение.
Рутинный
контроль
калия и
креатинина
является
частью
нормальной
=
84;едицинской
практики у
этих
пациентов.=
У пациентов
с сердечной
недостаточl=
5;остью
в начале
лечения
ингибитораl=
4;и
АПФ может на=
073;людаться
ухудшение
функции
почек. В
таких ситуа
=
94;иях
описаны
случаи
острой
почечной
недостаточl=
5;ости,
обычно
преходящей. =
059;
некоторых
пациентов с
сужением
обеих
почечных ар
=
90;ерий
или со
стенозом
артерии
единственнl=
6;й
почки
ингибиторы
АПФ повышаю
=
90;
уровень моч
=
77;вины
в крови и
креатинина
=
74;
сыворотке
крови; обычн=
086;
эти
изменения
проходят
после
прекращениn=
3;
приема
препаратов.
Вероятностn=
0;
этого особе
=
85;но
высока при
почечной
недостаточl=
5;ости.
При наличии
реноваскулn=
3;рной
гипертензиl=
0;
высок риск
развития
тяжелой
артериальнl=
6;й
гипотензии
=
80;
почечной
недостаточl=
5;ости.
Для таких
пациентов
лечение
следует
начинать по
=
76;
тщательным
медицинскиl=
4;
наблюдениеl=
4;
с малых доз,
которые
должны быть
точно подоб
=
88;аны.
Поскольку
диуретики
могут внест
=
80; вклад
в описанную
выше
клиническуn=
2;
динамику, в
течение пер
=
74;ых
недель
лечения
лизиноприлl=
6;м
их прием
должен быть
прекращен, а
функция
почек нужда
=
77;тся
в тщательно
=
84;
наблюдении.
У некоторых
больных
артериальнl=
6;й
гипертензиk=
7;й
без явного
заболеваниn=
3;
сосудов поч
=
77;к
прием
лизиноприлk=
2;,
особенно на
фоне диурет
=
80;ков,
вызывает
повышение
уровня
мочевины в
крови и креа=
090;инина
в сыворотке
крови; эти
изменения,
как правило,
бывают
незначителn=
0;ными
и
преходящимl=
0;.
Вероятностn=
0;
их возникно
=
74;ения
выше у
больных с
нарушением
=
92;ункции
почек. В
таких
случаях
может возни
=
82;нуть
необходимоl=
9;ть
в снижении
дозы и/или
прекращениl=
0;
приема диур
=
77;тика
и/или
лизиноприлk=
2;.
Лечение
острого
инфаркта
миокарда лизиноп=
;рилом
не показан=
;о
пациентам
с признакам=
;и
дисфункции
почек, при
которой
отмечается
повышенный
уровень
креатинина
в сыворотке
крови
177 мкмоль/л
и/или
протеинуриn=
3;
500 мг/сут. При
развитии
дисфункции
почек
на протяжен=
;ии
терапии лизинопри
=
83;ом
(конце=
;нтрация
креатинина
сыворотки к
=
88;ови
превышает
265 мкмоль/=
083; или вдвое
повышен
уровень
креатинина
в сыворотке
крови
по сравнени=
;ю
с его уровнk=
7;м,
определеннm=
9;м
до начала
лечения)
прием
препарата
следует пре
=
82;ратить.
Повы&=
#1096;енная
чувствителn=
0;ность/ангио=
1085;евротическ=
ий
отек.
Ангионевро&=
#1090;ический
отек лица,
конечностеl=
1;,
губ, языка,
голосовых
связок и/или
гортани
редко
развиваетсn=
3;
у пациентов,
получающих
ингибиторы
АПФ, в т.ч. лизиноприл=
;.
В период
лечения
ангионевроm=
0;ический
отек может
развиться в
любое время.
В этом случа=
077;
прием л=
;изиноприл
=
72;
следует
немедленно
прекратить,
провести
соответствm=
1;ющее
лечение и
установить
=
85;аблюдение
за пациенто
=
84;;
прежде чем
отпустить
пациента,
следует убе
=
76;иться
в том, что все
симптомы
отека ликви
=
76;ированы.
Даже в тех
случаях,
когда отек
ограничиваk=
7;тся
только
языком и
признаки
нарушения д
=
99;хания
отсутствуюm=
0;,
пациенты
могут нужда
=
90;ься
в длительно
=
84;
наблюдении,
поскольку л
=
77;чение
антигистамl=
0;нными
средствами
=
80;
глюкокортиl=
2;остероидам=
080;
может
оказаться
недостаточl=
5;ым.
В редких
случаях
зарегистриl=
8;ован
летальный
исход у
пациентов
вследствие
ангионевроm=
0;ического
отека
гортани или
языка. Если
отек
распростраl=
5;яется
на язык,
голосовые
связки или
гортань,
весьма
вероятно
перекрытие
дыхательныm=
3;
путей,
особенно у
пациентов,
ранее
перенесших
хирургичесl=
2;ое
вмешательсm=
0;во
на органах
дыхания. В
таких случа=
03;х
необходимо
принять мер
=
99;
неотложной
терапии
(введение
адреналина
и/или поддер=
078;ание
проходимосm=
0;и
дыхательныm=
3;
путей).
Пациент дол=
жен
находиться
под
тщательным
медицинскиl=
4;
наблюдениеl=
4;
до полного и
стойкого
исчезновенl=
0;я
симптоматиl=
2;и.
У пациентов,
имеющих в
анамнезе
ангионевроm=
0;ический
отек, не
связанный с
приемом инг
=
80;битора
АПФ, может
быть повыше
=
85;
риск развит
=
80;я
ангионевроm=
0;ического
отека в отве=
090;
на прием
ингибитора
АПФ.
=
Гемодиализ.=
При
назначении
препарата в
условиях
диализа с
полиакрилвl=
0;ниловой
мембраной
возможно
развитие
анафилактиm=
5;еских
реакций. Рек=
086;мендуется
использоваl=
5;ие
мембран дру
=
75;ого
типа для
проведения
диализа или
применение
=
83;екарственн=
1099;х
средств
других груп
=
87;
для лечения
пациентов
с артериаль=
;ной
гипертензиk=
7;й.
А=
;нафилактои
=
76;ные
реакции при
ЛПНП-аферез
=
77;.
Так
как при
аферезе ЛПН
=
55;
с сульфатом
декстрана
применение
ингибитороk=
4;
АПФ может пр=
080;вести
к развитию
анафилактиm=
5;еских
реакций, кот=
086;рые
могут
представляm=
0;ь
угрозу для
жизни, следу=
077;т
временно
отменить
ингибиторы
АПФ перед
каждым
аферезом.=
=
044;есенсибили&=
#1079;ация.
=
У пациентов,
принимающиm=
3;
ингибиторы
АПФ, на фоне
десенсибилl=
0;зирующей
терапии (нап=
088;имер,
против яда
перепончатl=
6;крылых),
развиваютсn=
3; длительные
анафилактоl=
0;дные
реакции. Есл=
080;
такие
пациенты
воздерживаl=
3;ись
от приема
ингибитороk=
4;
АПФ во время
десенсибилl=
0;зации,
реакций не
наблюдалосn=
0;,
однако
случайное
введение АП
=
60;
провоцировk=
2;ло
анафилактоl=
0;дную
реакцию.
=
055;еченочная
недостаточl=
5;ость.
С приемом ин=
;гибиторов
АПФ
связывают
развитие
редкого
синдрома,
который
начинается
=
89;
холестатичk=
7;ской
желтухи или
гепатита и
переходит в
молниеноснm=
9;й
некроз
печени,
иногда с лет=
072;льным
исходом.
Механизм
развития
этого
синдрома не
ясен. Если у
пациентов,
принимающиm=
3; лизиноп=
;рил,
развиваетсn=
3;
желтуха или
значительнl=
6;
повышается
активность
печеночных
ферментов,
препарат
необходимо
отменить,
оставляя па
=
94;иента
под
наблюдениеl=
4;
врача до
исчезновенl=
0;я
симптомов.
=
043;иперкалием&=
#1080;я.
У некоторых
пациентов,
принимающиm=
3;
ингибиторы
АПФ, в т.ч. лизиноприл=
;,
наблюдаетсn=
3;
повышение
уровня кали=
03;
в сыворотке
крови. К
группе риск
=
72;
развития
гиперкалиеl=
4;ии
относятся
пациенты с
почечной не
=
76;остаточнос=
1090;ью
или сахарны
=
84;
диабетом, пр=
080;нимающие
калийсбереk=
5;ающие
диуретики,
или
калийсодерk=
8;ащие
солезамениm=
0;ели,
а также те
пациенты,
которые
принимают
иные лекарс
=
90;венные
средства,
повышающие
уровень
калия в
сыворотке
(например,
гепарин). Есл=
1080;
прием
перечисленl=
5;ых
выше
препаратов
=
85;а
фоне лечени=
03;
ингибитороl=
4;
АПФ признае
=
90;ся
необходимыl=
4;,
рекомендуеm=
0;ся
регулярный
контроль ур
=
86;вня
калия в
сыворотке
крови.
=
055;ротеинурия.
Описаны
единичные случа
=
80;
развl=
0;тия
протk=
7;инурии,
особk=
7;нно
у пациентов со сниженной почеч
=
85;ой
функm=
4;ией
или после прием
=
72;
высоl=
2;их
доз лизино=
087;рила. В
случае
клинически
значимой
протеинуриl=
0;
(свыше 1
г/сутки)
препарат необходимl=
6;=
примен=
103;ть
только посл
=
77;
оценки
терапевтичk=
7;ской
пользы и
потенциальl=
5;ого
риска и при п=
1086;стоянном
контроле
клиническиm=
3;
и биохимиче
=
89;ких
показателеl=
1;.=
=
055;ервичный
гиперальдоl=
9;теронизм.
У
пациентов с
первичным а
=
83;ьдостерони=
1079;мом
ингибиторы
АПФ
неэффективl=
5;ы,
поэтому
применение
лизиноприлk=
2;
не рекоменд
=
91;ется.
=
041;ольные
сахарным
диабетом.=
У больных
сахарным
диабетом,
принимающиm=
3; гипогликем=
1080;ческие
средства ил
=
80;
инсулин, нео=
073;ходимо
тщательно
контролироk=
4;ать
уровень
глюкозы в
крови в
течение
первого мес=
03;ца
лечения
ингибитороl=
4;
АПФ.
Лити&=
#1081;.
Обычно не
рекомендуеm=
0;ся
сочетать
прием лития =
080;
лизино=
прила.
=
053;ейтропения/=
агранулоциm=
0;оз.
У пациентов,
принимающиm=
3;
ингибиторы
АПФ, могут
развиватьсn=
3;
нейтропениn=
3;/агранулоци=
1090;оз,
тромбоцитоl=
7;ения
и анемия. При
нормальной
функции
почек и в отс=
1091;тствие
осложнений
нейтропениn=
3;
развиваетсn=
3;
редко.
Нейтропениn=
3;
и
агранулоциm=
0;оз
обратимы и
проходят
после
прекращениn=
3;
приема
ингибитора
АПФ.
Следует
проявлять
крайнюю
осторожносm=
0;ь
при
назначении
лизиноприлk=
2;
пациентам, с=
090;радающим
заболеваниn=
3;ми
соединителn=
0;ной
ткани с
сосудистымl=
0;
проявленияl=
4;и,
которые про
=
93;одят
курс лечени=
03;
иммунодепрk=
7;ссантами,
принимающиl=
4;
аллопуриноl=
3; или
прокаинамиk=
6;,
а также при
сочетании
этих
факторов,
особенно на
фоне
нарушения
функции
почек. У
некоторых
таких
пациентов р
=
72;звиваются
тяжелые инф
=
77;кции,
которые не
всегда
поддаются
интенсивноl=
1;
антибиотикl=
6;терапии.
Если в лечен=
080;и
таких
пациентов
используетl=
9;я
лизиноприл,
рекомендуеm=
0;ся
периодичесl=
2;и
проверять
количество
лейкоцитов,
причем
пациентов
следует
предупредиm=
0;ь
о
необходимоl=
9;ти
сообщать о
любых призн
=
72;ках
инфекции.
Двойная
блокада
ренин-ангио
=
90;ензин-альдо&=
#1089;тероновой
системы
(РААС).
Так как
одновременl=
5;ое
применение
ингибитороk=
4;
АПФ,
блокаторов
рецепторов
ангиотензиl=
5;а
II или
алискирена
ассоциировk=
2;но
с повышенны
=
84;
риском арте
=
88;иальной
гипотензии,
гиперкалиеl=
4;ии
и нарушение
=
84;
функции
почек (включ=
072;я
острую
почечную
недостаточl=
5;ость),
двойная
блокада
ренин-ангио
=
90;ензин-альдо&=
#1089;тероновой
системы
(РААС) в
течении
комбинировk=
2;нного
применения
ингибитороk=
4;
АПФ, блокато=
088;ов
рецепторов
ангиотензиl=
5;а
II или алискир&=
#1077;на
не рекоменд
=
91;ется.
Когда
комбинация
этих лекарс
=
90;венных
средств
(двойная
блокада)
считается
абсолютно
необходимоl=
1;,
ее следует
проводить
под
контролем
специалистk=
2;
одновременl=
5;о
с тщательны
=
84;
мониторингl=
6;м
функции поч
=
77;к,
водно-солев
=
86;го
баланса, а
также
артериальнl=
6;го
давления. У
пациентов с
диабетичесl=
2;ой
нефропатиеl=
1;
не следует
одновременl=
5;о
применять
ингибиторы
АПФ и блокат=
086;ров
рецепторов
ангиот=
1077;нзина
II.
=
056;асовая
принадлежнl=
6;сть.
Ингибиторы
АПФ чаще
вызывают
развитие ан
=
75;ионевротич=
1077;ского
отека у
пациентов
негроидной
расы по
сравнению с
пациентами
другой
расовой при
=
85;адлежности.
Как и другие
ингибиторы
=
40;ПФ,
лизиноприл
может быть
менее
эффективныl=
4;
в снижении артериа=
;льного
давления у =
087;ациентов
негроидной
расы по
сравнению с
лицами
других рас,
возможно,
вследствие
более
высокой
частоты лиц =
089;
низким уров
=
85;ем
ренина в
популяции
пациентов
негроидной
расы,
страдающих
артериальнl=
6;й
гипертензиk=
7;й.
Кk=
2;шель.
При
применении
ингибитороk=
4;
АПФ может
появиться
непродуктиk=
4;ный
длительный
кашель,
который
исчезает
после
прекращениn=
3;
лечения.
Такой кашел=
00;,
вызванный
применениеl=
4;
ингибитороk=
4; АПФ,
следует
учитывать
при
дифференциk=
2;льном
диагнозе
кашля.
=
Оперативны&=
#1077;
вмешательсm=
0;ва/анестези=
1103;.
У пациентов,
подвергающl=
0;хся
хирургичесl=
2;ому
вмешательсm=
0;ву
или общей
анестезии п
=
88;епаратами,
снижающими артериа=
;льное
давление,
лизиноприл
может
блокироватn=
0;
повышение о
=
73;разования
ангиотензиl=
5;а
II под
влиянием ко
=
84;пенсаторно=
1075;о
выброса
ренина. Если
предполагаk=
7;тся,
что
артериальнk=
2;я
гипотензия
=
88;азвивается
по этому
механизму,
она может бы=
090;ь
скорректирl=
6;вана
увеличениеl=
4;
ОЦК.
Приl=
4;енение
в период
беременносm=
0;и
или
кормления
грудью.
Препарk=
2;т
противопокk=
2;зано
применять
беременным
или женщина
=
84;,
которые
планируют
забеременеm=
0;ь.
Если во врем=
103;
лечения эти
=
84;
лекарственl=
5;ым
средством
наступила
беременносm=
0;ь,
его
применение
необходимо
немедленно
прекратить
=
80;,
если
необходимо,
заменить
другим лека
=
88;ственным
средством,
разрешенныl=
4;
к применени=
02;
беременным.
Препарат
противопокk=
2;зано
применять в
период
кормления
грудью.
=
i>
Споl=
9;обность
влиять на
скорость
реакции при
управлении
автотранспl=
6;ртом
или работе с
другими
механизмамl=
0;.
Следует
принимать в
=
86;
внимание
возможностn=
0;
возникновеl=
5;ия
головокружk=
7;ния
и повышенно
=
81;
утомляемосm=
0;и,
что может
влиять на сп=
086;собность
управлять
автотранспl=
6;ртом
или работат=
00;
с другими
механизмамl=
0;.
Способ
применения
=
80;
дозы.
Табл&=
#1077;тки
принимать в
=
85;утрь
1 раз в сутки,
желательно
=
74;
одно и то же в&=
#1088;емя,
независимо
от приема
пищи.
Суточную
дозу
подбирать
индивидуалn=
0;но
в
зависимостl=
0;
от реакции п=
072;циента
и
артериальнl=
6;го
давления.=
=
Артериальн&=
#1072;я
гипертензиn=
3;.
Лизино=
087;рил
применять в
качестве
монотерапиl=
0;
или в комбин=
072;ции
с другими
классами
антигипертk=
7;нзивных
средств.=
Н&=
#1072;чальная
доз&=
#1072;.
При
артериальнl=
6;й
гипертензиl=
0;
рекомендуеl=
4;ая
начальl=
5;ая
доза
составляет 10
мг в сутки. У
пациентов с повышен=
;ной
активностьn=
2;
ренин-ангио
=
90;ензин-альдо&=
#1089;тероновой
системы (в
частности
при реновас
=
82;улярной
гипертензиl=
0;, избыm=
0;очном
выведении
хлорида
натрия из ор=
075;анизма
и/или дегидр=
072;тации,
сердечной
декомпенсаm=
4;ии
или сильно
выраженной
гипертензиl=
0;),
может произ
=
86;йти
чрезмерное
снижение ар
=
90;ериального
давления
после
начальной
дозы. У
этих
пациентов
рекомендуеl=
4;ая
нача=
083;ьная =
076;оза
составляеm=
0; 2,5-5 мг и
начало
лечения
должно
происходитn=
0;
под наблюд
=
77;нием
врача.
Для
получения
дозы 2,5 мг
применить
препарат с
соответствm=
1;ющим
содержаниеl=
4;
действующеk=
5;о
вещества.
Для
пациентов с
почечной
недостаточl=
5;остью
доза должна
быть снижен
=
72; (см.
таблицу 1).
П&=
#1086;ддерживающ=
;ая
доз&=
#1072;.
Обычная
эффективнаn=
3;
поддерживаn=
2;щая
доза состав=
;ляет
20 мг в сутки.
Если
препарат в m=
1;казанной
дозе
не обеспечи=
;вает
должного
терапевтичk=
7;ского
эффекта в
течение 2-4 недель,
доза далее
может быть
увеличена. М=
072;ксимальная
суточная
доза
составляет 80
мг в сутки.
Паци&=
#1077;нты,
принимающиk=
7;
диуретики.=
У пациентов=
, предварите=
083;ьно
получающих
диуретичесl=
2;ую
терапию, пос=
083;е
приема
первой дозы
лизиноприлk=
2;
возможно во
=
79;никновение
симптоматиm=
5;еской
гипотензии.
Лечение
диуретикамl=
0;
надо
прекратить
=
79;а
2-3 дня
до начала
лечения
препаратом.
Если
невозможно
прекратить
лечение диу
=
88;етиками,
лизиноприл
=
89;ледует
назначать в
начальной
дозе 5 мг.
Следует
контролироk=
4;ать
функцию
почек и
уровень
калия в
сыворотке
крови.
Последующуn=
2;
дозу следуе
=
90;
подбирать в
зависимостl=
0;
от
артериальнl=
6;го
давления. В
случае
необходимоl=
9;ти
лечение
диуретикамl=
0;
можно
возобновитn=
0;.
Пацl=
0;енты
с почечной
недостаточl=
5;остью.
Для пациен
=
90;ов
с почечной
недостаточl=
5;остью
дозы
определять
=
74;
зависимостl=
0;
от значения
клиренса
креатинина,
как это
показано в
таблице 1:
Клиренс
креатинина =
span>(мл/мин)
|
На=
095;альная
доза (мг/сут)
|
менее 10 мл/мин
(включая
больных,
находящихс=
103;
на
гемодиализ=
077;)
|
2,5 мг=
;*
|
10-30 мл/мин
|
2,5-5 мг
|
31-80 мл/мин
|
5-10 мг
|
*Дозу и/ил=
;и
режим
дозированиn=
3;
устанавливk=
2;ть
в
зависимостl=
0;
от значений
артериальнl=
6;го
давления. Дозу
можно
повышать не
более чем до 40
мг в сутки
при контрол
=
77;
артериальнl=
6;го
давления.=
Хрон&=
#1080;ческая
сердечная
недостаточl=
5;ость.
i=
9;
пациентов с
симптоматиm=
5;еской
сердечной
недостаточl=
5;остью
лизиноприл
можно
применять
как
дополнение
=
82;
терапии диу
=
88;етиками,
препаратамl=
0;
наперстянкl=
0;
или β=
-блокато=
;рами.
Препарат
назначать в
начальной
дозе 2,5 мг в
сутки под
наблюдениеl=
4;
врача, с
целью
определениn=
3;
первичного
=
74;лияния
на ар=
1090;ериальное
давление. Дозу л=
080;зиноприла
следует
повышать не
более чем на 10
мг, с временн=
1099;м
интервалом
не менее 2-х
недель и до
максимальнl=
6;й
дозы 35 мг в
сутки.
Определениk=
7;
дозы должно
быть
основано на =
082;линическом
наблюдении
каждого
пациента.
У паци=
;ентов
с высоким
риском
развития
симптоматиm=
5;еской
гипотензии
(при
избыточном
=
74;ыведении
хлорида
натрия из
организма)
с/или без
гипонатриеl=
4;ии,
при
гиповолемиl=
0;,
а также у
пациентов,
которые
получали
высокие доз
=
99;
диуретиков,
вышеназванl=
5;ые
состояния
перед начал
=
86;м
лечения нео
=
73;ходимо
компенсироk=
4;ать.
=
Острый
инфаркт
миокарда.=
Пациентам
одновременl=
5;о
следует
принимать
обычную
стандартнуn=
2;
терапию с тр=
086;мболитичес&=
#1082;ими
лекарственl=
5;ыми
средствами,
ацетилсалиm=
4;иловой
кислотой и
β-блокатора&=
#1084;и. Лизиноl=
7;рил
совместим с
нитроглицеl=
8;ином,
введенным
внутривеннl=
6;
или
трансдермаl=
3;ьно.
Н&=
#1072;чальная
доз&=
#1072;
(в первые 3 дня
после
перенесеннl=
6;го
инфаркта).
Терапиn=
2; лизиноприl=
3;ом
следует
начинать
в первые 24 ч
=
72;са с момен
=
90;а
появления
симптомов
заболеваниn=
3;. Терапию не следует
начинать,
если
систоличесl=
2;ое
артериальнl=
6;е
давление
ниже 100 мм
рт.ст. Первая
доза
лизиноприлk=
2;
составляет 5
мг, через 24
часа опять
назначать
дозу 5 мг,
затем
назначают
дозу 10 мг 1 раз
=
74;
сутки, и
далее
поддерживаn=
2;щая
доза
составляет 10
мг 1 раз в
сутки.
Пациентам с
низким
систоличесl=
2;им
артери=
альным
давлением (120 мм
рт.ст. или
ниже) в
первые 3 дня
после
инфаркта на
=
79;начают
сниженную
дозу
лизиноприлk=
2;
– 2,5 мг.
При
почечной
недостаточl=
5;ости
(клиренс кре=
072;тинина
< 80 мл/мин),
начальная
доза
лизиноприлk=
2; должн=
1072;
быть
скорректирl=
6;вана
в зависимос
=
90;и
от клиренса
креатинина
пациента (см.
таблицу 1).
Подд&=
#1077;рживающая
доза.
Поддерk=
8;ивающая
доза
составляет 10 <=
span
style=3D'background:white'>мг в
сутки.
При
возникновеl=
5;ии
артериальнl=
6;й
гипотензии
(систоличес
=
82;ое
артер=
иальное
давление ниже
или равно 100 мм
рт.ст.) подде&=
#1088;живающую
дозу 5
мг временно
снижать до 2,5
мг. При
возникновеl=
5;ии
пролонгироk=
4;анной
артериальнl=
6;й
гипотензии (систол&=
#1080;ческое
артер=
иальное
давление ниже 90 мм
рт.ст. более 1
часа) лечени=
077;
надо
прекратить.
Лечение
должно
продолжатьl=
9;я
в течение 6 не&=
#1076;ель,
затем
необходимо
повторно
оценить сос
=
90;ояние
пациента.
Пациентам, у
которых
возникают
симптомы
сердечной н
=
77;достаточно=
1089;ти,
следует
продолжать
лечение
лизиноприлl=
6;м.
Диабетичес&=
#1082;ая
нефропатия.
При лечении
артериальнl=
6;й
гипертензиl=
0;
у пациентов =
089;
сахарным
диабетом
типа II и
начальной
нефропатиеl=
1;
доза лизино
=
87;рила
составляет 10 <=
span
style=3D'background:white'>мг в
сутки. При
необходимоl=
9;ти
доза м=
1086;жет
быть
увеличена д
=
86;
20 мг в сутки с
целью дости
=
78;ения
значений
диастоличеl=
9;кого
артер=
иального
давления ниже 90 мм рт.ст. в
положении
сидя.
При
почечной
недостаточl=
5;ости
(клиренс кре=
072;тинина
< 80 мл/мин)
начальную
дозу
лизиноприлk=
2; необходимо
скорректирl=
6;вать
в зависимос
=
90;и
от клиренса
креатинина
пациента (см.
таблицу 1).
=
055;ациенты
пожилого
возраста.=
В
клиническиm=
3;
исследованl=
0;ях
не были обна=
088;ужены
различия
эффективноl=
9;ти
или безопас
=
85;ости
препарата в
связи с
возрастом.
Начальная
доза
лизиноприлk=
2;,
назначаемоk=
5;о
пациентам
пожилого
возраста со сниженной почеч
=
85;ой
функцией, должна
быть
скорректирl=
6;вана
согласно т
=
72;блице
1. Впоследст=
1074;ии,
дозировка
определяетl=
9;я
в
зависимостl=
0;
от реакции и =
span>артериа=
;льного
давления.
Пациенты с
трансплантk=
2;цией
почек.
Нет
опыта
относительl=
5;о
применения
препарата у
пациентов с
недавней
трансплантk=
2;цией
почки.
Поэтому не
рекомендуеm=
0;ся
лечение
лизиноприлl=
6;м
данных
пациентов.=
=
i>
Детl=
0;.
Применение
детям не
рекомендуеm=
0;ся,
так как
эффективноl=
9;ть
и безопасно
=
89;ть
не
установленm=
9;.
Перk=
7;дозировка.
Сl=
0;мптомы:
артериальнk=
2;я
гипотензия,
циркуляторl=
5;ый
шок, острая
сосудистая
недостаточl=
5;ость, электро=
литные
нарушения,
почечная
недостаточl=
5;ость,
гипервентиl=
3;яция
легких,
тахикардия,
ощущение
сердцебиенl=
0;я,
брадикардиn=
3;,
головокружk=
7;ние,
беспокойстk=
4;о
и кашель.
Лечениk=
7;:
внутривеннl=
6;е
введение
солевых
растворов.
При
артериальнl=
6;й
гипотензии
следует пол
=
86;жить
пациента на
спину с
приподнятыl=
4;и
вверх ногам
=
80;. Если
возможно,
назначать
инфузию
ангиотензиl=
5;а
II и/или
внутривеннl=
6; вводить
катехоламиl=
5;ы.
Если
препарат
применяли
недавно, пр
=
80;нять
меры по
выведению
лизиноприлk=
2;
из организм
=
72; (наприме=
р,
вызвать
рвоту,
промывание
желудка,
применение
абсорбентоk=
4;
и натрия
сульфата). Для лечения
устойчивой
брадикардиl=
0;
показано
применение
кардиостимm=
1;лятора.
Рекоме=
ндуется
постоянный
контроль
лабораторнm=
9;х
показателеl=
1;
(определени
=
77;
уровня
электролитl=
6;в
и креатинин
=
72;
в сыворотке =
082;рови)
и жизненных
функций.
Лизиноприл
удаляется и
=
79;
крови при
гемодиализk=
7;, при
этом следуе
=
90;
избегать
использоваl=
5;ия
высокопропm=
1;скных
мембран из
полиакрилнl=
0;трилнатрия-2-=
метилосульm=
2;оната
(например, AN 69).
В
случае анги
=
86;невротичес=
1082;ого
отека
назначать а
=
85;тигистамин=
1085;ые
препараты.
Если клинич
=
77;ская
ситуация
сопровождаk=
7;тся
отеком язык
=
72;,
голосовой
щели,
гортани,
необходимо
=
74;
ургентном
порядке
начать
лечение
путем
трансдермаl=
3;ьного
введения 0,3-0,5 м=
083;
раствора
адреналина
(1:1000), для
обеспечениn=
3;
проходимосm=
0;и
дыхательныm=
3;
путей показ
=
72;ны
интубация
или
ларинготомl=
0;я.
<=
/p>
=
Побl=
6;чные
реакции.
Поб&=
#1086;чные
реакции
приведены
ниже
согласно
следующей
частоте:=
очень часто
(> 1/10); часто
(≥ 1/100, <
1/10); нечасто (≥ 1/1000,
<1/100); редко (≥ 1/10000, <1/100=
0);
очень редко
(<1/10000),
неизвестно
(нельзя
оценить на
основании и
=
84;еющихся
данных).
Со
стороны кро
=
74;етворной
и
лимфатичесl=
2;ой
системы:
редко:
снижение
уровня
гемоглобинk=
2;
и гематокри=
;та;
очень редко:
подавление
деятельносm=
0;и
костного
мозга,
анемия,
тромбоцитоl=
7;ения,
лейкопения,
нейтропениn=
3;,
агранулоциm=
0;оз,
гемолитичеl=
9;кая
анемия,
лимфаденопk=
2;тия,
аутоиммуннl=
6;е
заболеваниk=
7;.
=
057;о
стороны
обмена
веществ:
очень редко:
гипогликемl=
0;я.
Со
стороны
центральноl=
1;
нервной
системы:
часто:
головокружk=
7;ние,
головная
боль;
нечасто:
изменение
настроения,
парестезия,
головокружk=
7;ние,
искажение
вкусовых ощ
=
91;щений,
нарушение
сна;
редко:
спутанностn=
0;
сознания, на=
088;ушение
равновесия,
дезориентаm=
4;ия,
субъективнl=
6;е
ощущение
шума в ушах и
снижение ос
=
90;роты
зрения, нару=
096;ение
обоняния;=
неизвестно:
симптомы
депрессии,
обморок.
Со
стороны
сердечно-со
=
89;удистой
системы:
часто: арт&=
#1077;риальная
гипотензия
(особенно
после прием
=
72;
первой дозы
препарата
пациентами
=
89;
дефицитом н
=
72;трия,
дегидратацl=
0;ей,
сердечной
недостаточl=
5;остью),
ортостатич&=
#1077;ский
эффект
(включая арт=
077;риальную
гипотензию);
нечасто:
инфаркт
миокарда ил
=
80;
церебровасl=
2;улярный
инсульт,
возможно,
вторичный
из-за
чрезмерной
гипотензии у
пациентов
группы
высокого
риска, паль=
087;итации,
тахикардия,
феномен
Рейно.
При
применении
лизиноприлk=
2;
у пациентов =
089;
острым
инфарктом
миокарда
возможны,
особенно в
первые 24 часа,
атриовентрl=
0;кулярная
блокада II-III
степени,
тяжелая
артериальнk=
2;я
гипотензия
и/или
нарушение
функции
почек, в един=
1080;чных
случаях ‒
кардиогеннl=
0;й
шок.
Со
стороны
скелетно-мы
=
96;ечной
системы: =
p>
неизвестно:=
спазмы
мышц.<=
/o:p>
Со
стороны
дыхательноl=
1;
системы:
часто: сухой=
; кашель,
бронхит;
нечасто:
ринит;
редко:
диспноэ,
ангионевроm=
0;ический
отек;
очень редко:
бронхоспазl=
4;,
синусит,
аллергичесl=
2;ий
альвеолит/э
=
86;зинофильна=
1103;
пневмония,
глоссит. Был=
080;
зарегистриl=
8;ованы
инфекции
верхних дых
=
72;тельных
путей.
Были
зарегистриl=
8;ованы
инфекции
верхних дых
=
72;тельных
путей.
Со
стороны
пищеваритеl=
3;ьной
системы:
часто:
диарея,
рвота;
нечасто:
тошнота, бол=
100;
в животе и
диспепсия;=
редко:
сухость во
рту, снижени=
077;
аппетита, из=
084;енение
вкуса;
очень редко:
панкреатит,
интестиналn=
0;ный
ангионевроm=
0;ический
отек, запор,
гепатит (геп=
072;тоцеллюляр&=
#1085;ый
или
холестатичk=
7;ский),
желтуха и
печеночная
недостаточl=
5;ость.
Со
стороны кож
=
80;
и подкожно-ж=
080;ровой
клетчатки:
нечасто:
сыпь, зуд,
гиперчувстk=
4;ительность/=
1072;нгионеврот=
ический
отек лица,
конечностеl=
1;,
губ, языка,
голосовой
щели, и/или
глотки;
редко:
крапивница,
алопеция,
псориаз;
очень редко:
повышенное
потоотделеl=
5;ие,
пемфигус,
токсическиl=
1; эпидермаль=
1085;ый
некролиз,
синдром
Стивенса-Дж
=
86;нсона,
полиморфнаn=
3;
эритема,
лимфоцитомk=
2;
кожи.
Сообщал&=
#1086;сь
о синдром&=
#1077;,
включающем один ил
=
80;
несколько
симптомов:
лихорадка, в=
072;скулит,
миалгия,
артралгия/а
=
88;трит,
появление
положительl=
5;ых
антинуклеаl=
8;ных
антител (АНА),
ускорение
скорости
оседания
эритроцитоk=
4;
(СОЭ), эо=
079;инофилия
и лейкоцито
=
79;,
сыпь, фотосе=
085;сибилизаци&=
#1103;.
Со
стороны почек и
мочевыводяm=
7;их
путей:
часто:
почечная
дисфункция;
редко:
уремия,
острая
почечная
недостаточl=
5;ость;
очень редко:
олигурия/ан
=
91;рия.
Со
стороны эндl=
6;кринной
системы;=
неизвес&=
#1090;но:
неадекватнk=
2;я
секреция
антидиуретl=
0;ческого
гормона.
Со
стороны
репродуктиk=
4;ной
системы и
молочных
желез:
нечасто:
импотенция;
редко:
гинекомастl=
0;я.
Пора&=
#1078;ения
организма в
целом:
нечасто: пов=
;ышенная
утомляемосm=
0;ь,
слабость.
=
048;сследовани&=
#1103;:
нечасто:
повышение
уровня
мочевины в
крови,
креатинина
=
74;
сыворотке
крови,
печеночных
ферментов,
гиперкалиеl=
4;ия;
редко:
повышение
уровня
билирубина
=
74;
сыворотке
крови,
гипонатриеl=
4;ия,
протеинуриn=
3;.
=
span>
Срl=
6;к
годности.=
4 года. Не
применять
после
окончания
срока годно
=
89;ти,
указанного
на упаковке.
Условия
хранения.=
Хранить при
температурk=
7;
не выше 25 оС
в
недоступноl=
4;
для детей
месте.
Упаковка.=
Таблетки по 10 мг
и по 20 мг.
По 10 таблето
=
82;
в блистере;
по 2 блистера
или по 3
блистера в
картонной
коробке.
Категория
=
86;тпуска.
По
рецепту.
Производиm=
0;ель.
Алкало=
1080;д
АД-Скопье.
Местонахоk=
8;дение
производитk=
7;ля
и его адрес
места
осуществлеl=
5;ия
деятельносm=
0;и.
Бульвар
Александра
Македонскоk=
5;о,
12, Скопье, 1000,
Республика
Македония.=
------=_NextPart_01D222F3.F64E0030
Content-Location: file:///C:/68129A43/UA42830101_CE0C.files/item0001.xml
Content-Transfer-Encoding: quoted-printable
Content-Type: text/xml