ІНСТРУКЦІЯ=

для медичн= ого застосування лікарського засобу

ФЛОРАЗІД

(FLORAZIDE)

Скл= ад:

діюча речовина: цефтазидим;

1 ф= лакон містить цефтазидиму (у формі цефтазидиму пентагідрату) 1 г або 2 г;

допоміжна речовина: натрію карбонат.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;letter-spacing:0pt;mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:RU'> порошок від білого до світло-жовто= го кольору.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальний засіб для системного застосуванн= я. Цефалоспорини ІІІ покоління. Код АТХ J01D D02.

Фар= макологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Цефтазидим пригнічує синтез клітинної стінки бактерій у результаті взаємодії з пеніцилінзв’язуючими білками (ПЗБ). = Це призводить до порушення біосинтезу клітинної стінки (пептидоглікану), що призводить до лізису і загибелі бактеріальних клітин.

ФК/ФД відношення=

Для цефалоспоринів найбільш важливим фармакокінетично-фармакодинамічним (ФК – ФД) індексом, що корелює з ефективністю in vivo, є відсоток від інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) цефтазидиму для окремих видів-мішеней (тобто % T > МІК).

Механізм резистентності

Бактеріальна стійкість до цефтазидиму може б= ути зумовлена одним або декількома з наступних механізмів:

· = гідроліз бета-лактамазами. Цефтазидим може бути ефективно гідролізований бета-лактамазами з розширеним спектром дії (ESBLs), включаючи сімейство ESBLs SHV і ферменти AmpC, які можуть індукуватися або стабільно пригнічуватися у деяких аеробних грамнегативних бактерій;=

· = зниження спорідненості пеніцилінзв’язуючих білків з цефтазидимом;

· = непроникність зовнішньої мембрани, яка обмежує доступ цефтазидиму до білків крові, що зв’язують пеніцилін, у грамнегативних організмів;

· = бактеріаль= ний ефлюксний насос.

Граничні значення при визначенні чутливості

Граничні значення для мінімальної інгібуючої концентрації (МІК), визначені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST)<= /p>

Бактерія	Граничні значення (мг= /л)
	S	I	R
Enter= obacteriaceae	≤ 1	2–4	> 4
Pseudomonas aerugino= sa	≤ 8¹	–	> 8
Граничні значення, не пов’язані з видами^= 2	≤ 4	8	> 8

S — чутливий, I — по= мірно чутливий, R — стійкий.

^{1 =}Граничні значення стосуються терапії високими дозами (2 г × 3= ).

²Граничні значення, не пов’язані з видами, були визначені в основном= у на основі даних ФК/ФД і не залежать від розподілу MІК конкретних видів бактері= й. Вони призначені для застосування тільки до видів, які не згадані у таблиці.=

Мікробіологічна чутливість <= o:p>

Поширеність набутої резистентності окремих видів може варіювати географічно та з часом, тому бажано отримувати місцеву інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжк= их інфекцій. У разі необхідності слід звертатися за порадою до спеціаліста, як= що місцева поширеність резистентності є такою, що користь від застосування лікарського засобу, щонайменше при деяких типах інфекцій, є сумнівною.=

Чут= ливі види

Грампозитивні аероби

Streptococcus pyogenes

Streptococcus agalactiae<= /p>

Грамнегативні аероби

Citrobacter koseri

Haemophilus influenzae

Moraxella catarrhalis

Neisseria menigitidis

Pasteurella multocida

Proteus mirabilis

Proteus spp. (інші)

Providencia spp.

Вид= и, які можуть набувати резистентності

Грамнегативні аероби

Acinetobacter baumannii⁺

Burkholderia cepacia

Citrobacter freundii

Enterobacter aerogenes

Enterobacter cloacae

Escherichia coli

Klebsiella pneumoniae

Klebsiella spp. (інші)

Pseudomonas aeruginosa

Serratia spp.

Morganella morganii

Грампозитивні аероби

Staphylococcus aureus*

Staphylococcus pneumoniae**

Viridans group streptococcus

Грампозитивні анаероби

Clostridium perfringens

Peptostreptococcus spp.

Грамнегативні анаероби

Fusobacterium spp.

Рез= истентні мікроорганізми

Грампозитивні аероби
Enterococc= us spp., включно з Enterococcus faecalis та Enterococcus faecium

Listeria spp.

Грампозитивні анаероби=

Clostridium difficile

Грамнегативні анаероби

Bacteroides<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;letter-spacing:0pt;background:white;mso= -ansi-language: UK;mso-fareast-language:DE'> spp. (більшість штамів Bacteroides fragilis стійкі)

Інші

Chlamydia spp.

Mycoplasma&nb= sp;spp.

Legionella spp.<= /span>

* Staphylococcus aureus метицилінчутливий, має слабку видову стійкі= сть до цефтазидиму. Усі резистентні до метициліну S. aureus є стійкими до цефтазидиму.

** Можна очікувати, що Staphylococcus pneumoniae, які проявляють помірну чутливість або стійкі до пеніциліну, демонструють щонайменше знижену сприйнятливість до цефтазидиму.<= /span>

+ Високі показники резистентності спостерігалися в одній або декількох областях/країнах/регіон= ах у межах ЄС.

Фармакокін= етика.

Абсорбція

У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції цефтазидиму 500 мг та 1 г швидко досягаються = середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації в середньому 46, 87 і 170 мг/л відповідно. Кінетика цефтазидиму лінійна у межах одноразової дози 0,5–2 г після внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення.

Розподіл

Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 10 %. Концентрац= ія цефтазидиму, що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) для більшості роз= повсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та екскретується у грудне молоко. Лікарський засіб погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, при відсутності запалення концентрація препарату у центральній нервовій системі невелика. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у центральній нервовій системі<= /span> становить 4–20 мг/л і вище, що відповідає рівню й= ого терапевтичної концентрації.

Біотрансформація

Цефтазидим не метаболізується в організмі.

Виведення

Пі= сля парентерального введення рівні у плазмі крові знижуються з періодом напіврозпаду близько 2 годин. Цефтазидим виводиться у незміненому стані в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80–90 % дози виводиться із сечею протягом 24 годин. Менше 1 % засобу виводиться з жовчю.

Ос= обливі групи пацієнтів

Ниркова недостатність

У пацієнтів із порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижуєть= ся, тому дозу слід зменшувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Печінкова недостатність

На= явність легкої та помірної дисфункції печінки не впливала на фармакокінетику цефтазидиму у пацієнтів, = яким вводили лікарський засіб у дозі 2 г внутрішньовенно кожні 8 годин протягом 5 днів за умови, що ниркова фун= кція не була порушена (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку

Зниження кліренсу, що спостерігається у пацієнтів літнього віку, бу= ло зумовлено головним чином віковим зниженням ниркового кліренсу цефтазидиму. = Середнє значення періоду напіввиведення засобу у пацієнтів літнього віку (від 80 років) становить

3,5–4 години як після одноразового застосування, так і після тривалого застосування (протягом 7 днів) у дозі 2 г двічі на добу внутрішньовенно (болюсно).

Діти

Пе= ріод напіввиведення цефтазидиму збільшується у недоношених і доношених новонарод= жених з 4,5 до 7,5 години після застосування дози 25–= 30 мг/кг. Проте у пацієнтів віком від 2 місяців період на= піввиведення знаходиться у межах діапазону для дорослих.

Клінічні характеристики.<= /p>
Пок= азання.

Лік= ування наведених нижче інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених:

- внутрішньолікарняна пневмонія;

- інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз;

- бактеріальний менінгіт;

- хронічний середній отит;

- злоякісний зовнішній отит;

- ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;

- у= складнені інфекції шкіри та м’яких тканин;

- ускладнені інфекції черевної порожнини;

- інфекції кісток і суглобів;

- перитоніт, пов’язаний з проведенням діалізу у хворих, які знаходяться на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі.

Лік= ування бактеріємії, що виникає у пацієнтів у результаті будь-якої з наведених вище інфекцій.

Цеф= тазидим можна застосовувати для лікування пацієнтів із нейтропенією та гарячкою, що виникає у результаті бактеріальної інфекції.

Цеф= тазидим можна застосовувати для профілактики інфекцій сечовивідних шляхів при опера= ціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

При призначенні цефтазидиму слід враховувати його антибактеріальний спектр, скерований головним чином проти грамнегативних аеробів (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Цеф= тазидим слід застосовувати з іншими антибактеріальними засобами, якщо очікується, що ряд мікроорганізмів, які спричинили інфекцію, не підпадають під спектр дії цефтазидиму.

При= значати препарат слід згідно з існуючими офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.

Про= типоказання.

Під= вищена чутливість до цефтазидиму або до інших компонентів препарату.

Під= вищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Ная= вність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інш= их бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).<= /o:p>

Вза= ємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Одн= очасне застосування високих доз препарату з нефротоксичними лікарськими засобами м= оже негативно впливати на функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»= ).

Хло= рамфенікол in vitro є антагоністом цефтази= диму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте, якщо пропонується одночасне застосування цефтазидиму з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.

Як і інші антибіотики, цефтазидим може впливати на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатися п= ри застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).=

Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатиніну.

Особливості застосування.

Реакції гіперчутливості

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомляли про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтазидимом слід негайно припинити та вжити відповідних невідкладних заходів.

Пер= ед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринових антибіотиків або і= нших бета-лактамних антибіотиків. З обережністю препарат призначати пацієнтам, у яких були не тяжкі реакції гіперчутливості на інші бета-лактамні антибіотик= и.

Спектр дії

Цеф= тазидим має обмежений спектр антибактеріальної активності. Він не прийнятний для застосування як монотерапія при деяких типах інфекцій, якщо тільки збудник = та його чутливість до цього препарату невідомі або існує велика вірогідність т= ого, що можливий збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це особливо важливо, коли вирішується питання про лікування пацієнтів з бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м’яких тканин та інфекціями кісток та суглобів. Крім того, цефтазидим чутливий до гідролізу деякими бета-лактамазами з розширеним спектром дії. Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази з розширеним спектром дії.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів широкого спект= ра дії, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. і S= erratia spp. можуть стати резистентними під ч= ас лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично виконувати дослідж= ення на чутливість.

Псевдомембранозний коліт=

При застосуванні антибіотиків повідомляли про випадки псевдомембранозного коліт= у, що може бути від легкого до такого, що загрожує життю. Це слід мати на увазі при встановленні такого діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час= або після застосування антибіотика. У разі тривалої та значної діареї або виникнення абдомінальних спазмів лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та, якщо необхідно, призначити специфічне лікування Clostridium difficile= . Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишечнику.<= o:p>

Функція нирок

Одн= очасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами, так= ими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок рекомендований ретельний клінічний моніторинг безп= еки та ефективності лікарського засобу. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування цефтазидимом може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад Candida, Enterococci= ); у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або вжиття інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан пацієнта.<= /o:p>

Вплив на лабораторні показник= и

Цефтази= дим не впливає на результати ензимних методів визначення глюкозурії, але незначною мірою може впливати= на результати при використанні методик, що базуються на відновленні міді (Бенедикта, Фелінга, «Клінітест»): можуть бути отримані хибнопо= зитивні результати.=

Цефтазидим не впливає на результат дослідження рівня креатиніну із застосуванням лужного пікрату.

Приблизно у 5 % пацієнтів,= які отримували цефтазидим, мав місце позитивний тест Кумбса. Це явище може перешкоджати пробі на перехресну сумісність крові.

Вміст натрію

Лікарський засіб у своєму скл= аді містить натрій (1 флакон з 1 г цефтазидиму – 52 мг

(2,3 ммоль) натрію), що слід враховувати при лікуванні пацієнтів, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність<= /u>

Дані щодо лікування цефтазиди= мом вагітних обмежені. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрям= ий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або постнатальний розвиток. Призначати препарат вагітним слід тільки тоді, коли користь від його застосування переважає можливий ризик.
Годування груддю

Цефтазидим екскретується у гр= удне молоко у невеликих кількостях, але при застосуванні терапевтичних доз вплив= у на немовлят, які знаходяться на грудному годуванні, не очікується. Цефтазидим можна застосовувати у період годування груддю.

Фертильність

Немає доступних даних.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Від= повідних досліджень не проводили. Але виникнення таких побічних реакцій як запамороч= ення може вплинути на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Спо= сіб застосування та дози.

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Таблиця 1

Інтерміт= уюче введення

Інфекція

Доза, що вводиться

і= нфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз

1= 00–150 мг/кг маси тіла/добу кожні 8 годин, максимально до 9 г на добу¹

ф= ебрильна нейтропенія

<= o:p>

<= o:p>

2 г кожні 8 годин

в= нутрішньолікарняна пневмонія

б= актеріальний менінгіт

б= актеріємія*

і= нфекції кісток і суглобів

<= o:p>

<= o:p>

1= –2 г кожні 8 годин

у= складнені інфекції шкіри та м’яких тканин

у= складнені інтраабдомінальні інфекції

п= еритоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом=

у= складнені інфекції сечовивідних шляхів

1= –2 г кожні 8 годин або= 12 годин

п= рофілактики інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція)

1 г під час індукції в анестезію, 1 г у момент видалення катетера

х= ронічний середній отит

1= –2 г кожні 8 годин

з= лоякісний зовнішній отит

Постійна інфузія

І= нфекція

Д= оза, що вводиться

ф= ебрильна нейтропенія

<= o:p>

<= o:p>

В= водиться навантажувальна доза 2= г з подальшим постійним інфузійним введенням від 4 до 6 г кожні 24 години1

в= нутрішньолікарняна пневмонія

і= нфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз

б= актеріальний менінгіт

б= актеріємія*

і= нфекції кісток і суглобів

у= складнені інфекції шкіри та м’яких тканин

у= складнені інтраабдомінальні інфекції

п= еритоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом=

¹ У дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок застосування 9 г на добу не призводило до виникнення побічних реакцій.

*Як= що це асоціюється або є підозра на асоціювання з інфекціями, наведеними у розд= ілі «Показання».

Діти з масою тіла < 40 кг

Таблиця 2

Н= емовлята та діти віком

&= gt; 2 місяців та з масою тіла     < 40 кг

Інфекція

Звичайна доза

Інтермітуюче введення

<= o:p>

у= складнені інфекції сечовивідних шляхів

<= o:p>

1= 00– 50 мг/кг маси тіла/добу за 3 прийоми, максимально 6 г на добу

х= ронічний середній отит

з= лоякісний зовнішній отит

н= ейтропенія у дітей

<= o:p>

1= 50 мг/кг маси тіла/добу за

3 прийоми, максимально 6= г на добу

і= нфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз

б= актеріальний менінгіт

б= актеріємія*

і= нфекції кісток і суглобів

<= o:p>

1= 00– 50 мг/кг маси тіла/добу за 3 прийоми, максимально 6 г на добу

у= складнені інфекції шкіри та м’яких тканин

у= складнені інтраабдомінальні інфекції

п= еритоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом=

Постійна інфузія

<= o:p>

ф= ебрильна нейтропенія

<= o:p>

<= o:p>

<= o:p>

<= o:p>

В= водиться навантажувальна доза 60–100 мг/кг маси тіла з наступним постійним інфузій= ним введенням 100‑200 мг/кг маси тіла на добу, максимально до 6 г на добу

<= o:p>

в= нутрішньолікарняна пневмонія

і= нфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз

б= актеріальний менінгіт

б= актеріємія*

і= нфекції кісток і суглобів

у= складнені інфекції шкіри та м’яких тканин

у= складнені інтраабдомінальні інфекції

п= еритоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом=

Н= емовлята та діти віком

&= #8804; 2 місяців

Інфекція

Звичайна доза

Інтермітуюче введення

<= o:p>

Б= ільшість інфекцій

2= 5–60 мг/кг маси тіла/добу за 2 прийоми¹

¹У немовлят та дітей віком = 804; 2 місяців період напіввиведення із сироватки крові може бути у 2–3 рази більший, ніж у дорослих

*Як= що це асоціюється або є підозра на асоціювання з інфекціями, наведеними у розд= ілі «Показання».

Діти

Без= пека та ефективність застосування цефтазидиму шляхом постійної внутрішньовенної інфузії немовлятам та дітям віком ≤ 2 місяців не встановлені.

Пацієнти літнього віку

Вра= ховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза зазвичай не повинна перевищувати 3 г, особливо для паціє= нтів віком від 80 років.

Печінкова недостатність

Нео= бхідності у зміні дозування для пацієнтів із легкою та помірною печінковою недостатні= стю немає. Клінічних досліджень з участю пацієнтів із тяжкою печінковою недоста= тністю не проводилося. Рекомендується ретельний клінічний нагляд щодо ефективності= та безпеки застосування.

Ниркова недостатність

Цеф= тазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнтам із порушеннями функц= ії нирок дозу слід зменшити.

Поч= аткова доза повинна становити 1= г. Визначення підтримувальної дози повинно базуватися на кліренсі креатиніну.<= o:p>

Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму п= ри нирковій недостатності – інтермітуюче введення

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Таблиця 3

Кліренс креатиніну, мл/хв

Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)=

Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г

Інтервал введення, години

50–31

150–200

(1,7–2,3)

1

12

30–16

200–350

(2,3–4)

1

24

15–6

350–500

(4–5,6)

0,5

24

< 5

> 500

(> 5,6)

0,5

48

Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу мо= жна збільшити на 50 % або відповідно збільшити частоту введення. Таким пацієнтам рекомендується контролювати рівень цефтазидиму у сироватці крові.

У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Діти з масою тіла < 40 кг

Таблиця 4

= ;

Кліренс креатиніну, мл/хв**

Приблизний рівень креатиніну* у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)

Рекомендована індивідуальна доза мг/кг маси тіла

Інтервал введення, години

50–31

150–200

(1,7–2,3)

25

12

30–16

200–350

(2,3–4)

25

24

15–6

350–500

(4–5,6)

12,5

24

< 5

> 500

(> 5,6)

12,5

48

* Рівень креатиніну у сироватці крові розрахований відповідно до рекомендацій і може точно не відповідати рівню зменшення функ= ції нирок у всіх пацієнтів із нирковою недостатністю.

** Кліренс креатиніну вирахуваний на основі площі поверхні тіла або визначений.

Рек= омендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму п= ри нирковій недостатності – постійна інфузія

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Таблиця 5

Кліренс креатиніну, мл/хв

Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)=

Інтервал введення, години

50–31

150–200

(1,7–2,3)

В= водиться навантажувальна доза 2= г з подальшим постійним інфузійним введенням від 1 до 3 г кожні 24 години

30–16

200–350

(2,3–4)

В= водиться навантажувальна доза 2= г з подальшим постійним інфузійним введенням 1 г кожні 24 години

≤ 15

> 350

(4–5,6)

Не досліджувалося

Виб= ір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельний клінічний нагляд щодо ефективності та безпеки застосування.

Діти з масою тіла < 40 кг

Без= пека та ефективність застосування цефтазидиму шляхом постійної внутрішньовенної інфузії дітям, маса тіла яких < 40 кг, із порушенням функції нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клініч= ний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Якщо дітям із порушенням функції нирок необхідно застосувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, слід скорегувати кліренс креатиніну відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла.
Гемодіаліз

Пер= іод напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить= від

3 д= о 5 годин.

Піс= ля кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримувальну дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблицях 6 та 7, наведених нижче.

Перитонеальний діаліз

Цеф= тазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної ріди= ни (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізного розчину).

Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовеноз= ний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терап= ії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька прийомів. Для низькопоточн= ої гемофільтрації слід застосовувати = дози, як при порушенні функції нирок.

Пац= ієнтам, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях 6 та 7.

Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривала      венов= енозна гемофільтрація

Таблиця 6

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)

Підтримувальна доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/х= в)^а

5

16,7

33,3

50

0=

250

250

500

500

5=

250

250

500

500

1= 0

250

500

500

750

1= 5

250

500

500

750

2= 0

500

500

500

750

^аПідтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.

Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз

Таблиця 7

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)

Підтримувальна доза (мг) для діалізату при швидкості потоку (мл/хв)а

1 л/год

2 л/год

Швидкість ультрафільтрації (л/год)

Швидкість ультрафільтрації (л/год)

0,5

1

2

0,5

1

2

0=

500

500

500

500

500

750

5=

500

500

750

500

500

750

1= 0

500

500

750

500

750

1000

1= 5

500

750

750

750

750

1000

2= 0

750

750

1000

750

750

1000

^аПідтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.

Введення.

Цеф= тазидим вводити внутрішньовенно ін’єкційно або інфузійно, або шляхом глибокої внутр= ішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верх= ній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.=

Роз= чини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або у систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекці= ї, а також від віку та функції нирок пацієнта.

Інструкція з приготування розчину

Цеф= тазидим сумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. розділ «Несумісність»).

Фла= кони всіх розмірів виробляють під зниженим тиском. По мірі розчинення препарату виділяється діоксид вуглецю і тиск у флаконі підвищується. На невеликі бульбашки діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна не зважати.

Таблиця 8

Доза та спосіб введення

Необхідна кількість розчинника (мл)

Приблизна концентрація (мг/мл)

1 г

В= нутрішньом’язово

В= нутрішньовенний болюс

В= нутрішньовенна інфузія

3

10

50*

260

90

20

2 г

В= нутрішньовенний болюс

В= нутрішньовенна інфузія

10

50*

170

40

*Розчинення слід проводити у два етапи (див. текст)= .

Кол= ір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації,= розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить в= ід варіацій його забарвлення.

Цеф= тазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9 % розчин нат= рію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5 % розчин глюкози; 0,= 225 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,45 % розчин натрію хлориду= та 5 % розчин глюкози; 0,9 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,18 % розчин натрію хлориду та 4 % розчин глюкози; 10 % розчин глюкоз= и; 10 % розчин глюкози 40 та 0,9 % розчин натрію хлориду; 10 % розчин глюкози = 40 та 5 % розчин глюкози; 6 <= /span>% розчин декстрану 70 та 0,9 % розчин натрію хлори= ду; 6 % розчин декстрану 70 та 5 <= /span>% <= /span>розчин глюкози.

Цеф= тазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цеф= тазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5 або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду.

Ефе= ктивність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортиз= он (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій або 0,5 % розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3= мг/мл у 0,= 9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; клоксацилін (клоксацилін натрію)

4 м= г/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,= 9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0= ,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій.

Вмі= ст флакона Флоразіду 1 г, розчинений у 1,5 мл води для ін’єкцій, можна додати = до розчину метронідазолу (500 мг у 100 мл), при цьому обидва препарати зберіга= ють свою активність.

Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції

1.&n= bsp;     Вколоти го= лку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.<= /o:p>

2.&n= bsp;     Вийняти го= лку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.=

3.&n= bsp;     Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набра= ти весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.

Приготування розчинів для внутрішньовенної інфу= зії (флакони 1 г та 2 г) у 2 етапи<= o:p>

1.&n= bsp;     Вколоти го= лку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.

2.&n= bsp;     Вийняти го= лку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.=

3.&n= bsp;     Не вставля= ти голку для повітря до повного розчинення препарату. Вставити голку для повіт= ря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.

4.&n= bsp;     Додати отриманий розчин до системи для внутрішньовенної інфузії, створивши загальн= ий об’єм розчину щонайменше 50 мл, та використати для внутрішньовенної інфузії протягом 15–30 хвилин.

Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку= для повітря через кришку до розчинення препарату.

Після відновлення<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;letter-spacin= g:0pt; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>

Після відновлення лікарський засіб зберігає хімічн= у та фізичну стабільність упродовж 8 годин при температурі 25 °C.

З точки зору мікробіологічної чистоти розчин слід використати негайно. Якщо не використати негайно, відповідальність за тривалість та умови зберігання розчину до моменту застосування покладається= на того, хто застосовує цей лікарський засіб. Якщо відновлення не відбувалося в контрольованих та валідованих асептичних умовах, розчин слід зберігати не д= овше 24 годин при температурі від 2 до 8 °C<= /span>.

Після розведення

Після розведення лікарський засіб зберігає хімічну= та фізичну стабільність упродовж 8 годин при температурі 25 °C.

З точки зору мікробіологічної чистоти розчин слід використати негайно після відновлення і розведення. Якщо не використати негайно, відповідальність за тривалість та умови зберігання розчину до моме= нту застосування покладається на того, хто застосовує цей лікарський засіб. Якщо розчинення не відбувалося в контрольованих та валідованих асептичних умовах, розчин слід зберігати не довше 24 годин при температурі від 2 до 8 °C.

Діти.

Зас= тосовувати дітям з перших днів життя.

Пер= едозування.

Пер= едозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Симптоми передозування можуть виникнути у пацієнтів із нирковою недостатністю, якщо не зменшити у них відповідно дозу (див розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). Концентрацію цефтазид= иму у сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Поб= ічні реакції.

Найпоширенішими побічними реакціями є еозинофілія, тромбоцитоз, флебіт або тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні, діарея, транзиторне підвищення печінкових ферментів, макулопапульозний висип або кропив’янка, біль та/або запалення після внутрішньом’язової ін’єкції, позитивний тест Кумбса.

У межах кожної групи за частотою побічні реакції представлено у порядку зменшення їх серйозності.

Поб= ічні ефекти були класифіковані за частотою їх виникнення – від дуже частих до нечастих, а також за органами і системами: дуже часто ³<= /span> 1/10; часто ³ 1/100 та < 1/10; нечасто ³<= /span> 1/1000 та < 1/100; рідко ³ 1/10000 та < 1/1000; дуже рідко < 1/10000; частота невідома.

Інфекції та інвазії

Неч= асто – кандидоз (включаючи вагініт і кандидозний стоматит).

З боку системи крові та лімфатичної системи

Час= то – еозинофілія та тромбоцитоз.

Неч= асто – лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія.

Час= тота невідома – лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.

З боку імунної системи

Час= тота невідома – анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію= )

(див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи<= /o:p>

Неч= асто – запаморочення, головний біль.

Час= тота невідома – неврологічні ускладнення¹, парестезії.

Пов= ідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у пацієнтів із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.

З боку судин

Час= то – флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.

З боку шлунково-кишкового тракту

Час= то – діарея.

Неч= асто – асоційована з антибіотиком діарея та коліт²(див. розділ «Особливості застосування»), біль у животі, нудота, блювання.

Час= тота невідома – порушення смаку.

З б= оку гепатобіліарної системи

Час= то – транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферме= нтів³.

Час= тота невідома – жовтяниця.

З б= оку шкіри та підшкірної клітковини

Час= то – макулопапульозний висип або кропив’янка.

Неч= асто – свербіж.

Час= тота невідома – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса—Джонсона, поліморфна еритема, ангіоневротичний набряк, реакції на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS—синдром)⁴.

З боку сечовидільної системи

Неч= асто – транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини в крові та/або креатиніну в сироватці крові.

Дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Часто – біль та/або запалення у місці внутрішньом’язової ін’єкції.

Нечасто – гарячка.

Лабораторні показники

Часто – позитивний тест Кумбса⁵.

^1&nb=
sp;Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома, у хворих із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.

^2&nb=
sp;Діарея і к= оліт можуть бути пов’язані з Clostridium difficile і можуть проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту.

^3&nb=
sp;Аланінамін= отрансфераза (АЛТ), аспартамінотрансфераза (АСТ), лактатдегідрогеназа (ЛДГ), гамма-глутамілтрансфераза (ГГТ), лужна фосфатаза (ЛФ).

^4&nb=
sp;Були рідкі= сні повідомлення, коли DRESS-синдром асоціювався з цефтазидимом.

^5&nb=
sp;Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5 % пацієнтів, що може перешкоджати пробі на перехресну сумісність кро= ві.

Повідомлення про побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Тер= мін придатності.

2 р= оки.

Умови зберігання.

Збе= рігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберіга= ти у недоступному для дітей місці. Приготовлений розчин можна зберігати не більше 8 годин при температурі не вище 25 °С і не більше 24 го= дин при температурі від 2 до 8 °С.

Несумісність.

Цефтазидим менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введен= ня, тому він не рекомендується як розчинник.

Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в о= дній інфузійній системі або шприці.

Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до розчину цефтазидиму додавали ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи та внутрішньовенні катетери між використанням цих двох препаратів.

Упаковка. Порошок<= /span> у скляному флаконі, що закривається гумовою пробкою та алюмінієвим ковпачком з компонентом фліп-оф, по одному флакону в коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Свісс Перентералс Лтд.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Блок ІІ, Ділянка № 402, 412= -414 Промислова зона Керала, GIDC, Ніар Б= авла, Ахмедабад, Гуджарат, 382 220, Індія.

= ;

Заявник.

Ана= нта Медікеар Лтд.

Місцезна= ходження заявника та/або представника заявника.

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імпері= ал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.

ІНСТРУКЦІЯ=

для медичн= ого застосування лікарського засобу

ФЛОРАЗІД

(FLORAZIDE)

Скл= ад:

діюча речовина: цефтазидим;

1 флакон містить цефтазидиму (у формі цефтазидиму пентагідрату) 1 г або 2 г;<= o:p>

допоміжна речовина: натрію карбонат.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;letter-spacing:0pt;mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:RU'> порошок від білого до світло-жовто= го кольору.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальний засіб для системного застосуванн= я. Цефалоспорини ІІІ покоління. Код АТХ J01D D02.

Фар= макологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Цефтазидим пригнічує синтез клітинної стінки бактерій у результаті взаємодії з пеніцилінзв’язуючими білками (ПЗБ). = Це призводить до порушення біосинтезу клітинної стінки (пептидоглікану), що призводить до лізису і загибелі бактеріальних клітин.

ФК/ФД відношення=

Для цефалоспоринів найбільш важливим фармакокінетично-фармакодинамічним (ФК – ФД) індексом, що корелює з ефективністю in vivo, є відсоток від інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) цефтазидиму для окремих видів-мішеней (тобто % T > МІК).

Механізм резистентності

Бактеріальна стійкість до цефтазидиму може б= ути зумовлена одним або декількома з наступних механізмів: <= /o:p>

·      =     гідроліз бета-лактамазами. Цефтазидим може бути ефективно гідролізований бета-лактамазами з розширеним спектром дії (ESBLs), включаючи сімейство ESBLs SHV і ферменти AmpC, які можуть індукуватися або стабільно пригнічуватися у деяких аеробних грамнегативних бактерій;=

·      =     зниження спорідненості пеніцилінзв’язуючих білків з цефтазидимом;

·      =     непроникність зовнішньої мембрани, яка обмежує доступ цефтазидиму до білків крові, що зв’язують пеніцилін, у грамнегативних організмів;

·      =     бактеріаль= ний ефлюксний насос.

Граничні значення при визначенні чутливості

Граничні значення для мінімальної інгібуючої концентрації (МІК), визначені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST)<= /p>

Бактерія

Граничні значення (мг= /л)

S

I

R

Enter= obacteriaceae

≤ 1

2–4

> 4

Pseudomonas aerugino= sa

≤ 8¹

–

> 8

Граничні значення, не пов’язані з видами^=
2

≤ 4

8

> 8

S — чутливий, I — по= мірно чутливий, R — стійкий.

^{3      =}Граничні значення стосуються терапії високими дозами (2 г × 3= ).

⁴Граничні значення, не пов’язані з видами, були визначені в основном= у на основі даних ФК/ФД і не залежать від розподілу MІК конкретних видів бактері= й. Вони призначені для застосування тільки до видів, які не згадані у таблиці.=

Мікробіологічна чутливість <= o:p>

Поширеність набутої резистентності окремих видів може варіювати географічно та з часом, тому бажано отримувати місцеву інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжк= их інфекцій. У разі необхідності слід звертатися за порадою до спеціаліста, як= що місцева поширеність резистентності є такою, що користь від застосування лікарського засобу, щонайменше при деяких типах інфекцій, є сумнівною.=

Чут= ливі види

Грампозитивні аероби
Streptococcus pyogenes

Streptococcus agalactiae

Грамнегативні аероби

Citrobacter koseri

Haemophilus influenzae

Moraxella catarrhalis

Neisseria menigitidis

Pasteurella multocida

Proteus mirabilis

Proteus spp. (інші)

Providencia spp.

Вид= и, які можуть набувати резистентності

Грамнегативні аероби

Acinetobacter baumannii⁺

Burkholderia cepacia

Citrobacter freundii

Enterobacter aerogenes

Enterobacter cloacae

Escherichia coli

Klebsiella pneumoniae

Klebsiella spp. (інші)

Pseudomonas aeruginosa

Serratia spp.

Morganella morganii

Грампозитивні аероби
Staphylococcus aureus*

Staphylococcus pneumoniae**

Viridans group streptococcus

Грампозитивні анаероби

Clostridium perfringens

Peptostreptococcus spp.

Грамнегативні анаероби

Fusobacterium spp.

Рез= истентні мікроорганізми

Грампозитивні аероби
Enterococc= us spp., включно з Enterococcus faecalis та Enterococcus faecium

Listeria spp.

Грампозитивні анаероби=

Clostridium difficile

Грамнегативні анаероби

Bacteroides<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;letter-spacing:0pt;background:white;mso= -ansi-language: UK;mso-fareast-language:DE'> spp. (більшість штамів Bacteroides fragilis стійкі)

Інші

Chlamydia spp.

Mycoplasma&nb= sp;spp.

Legionella spp.

* Staphylococcus aureus метицилінчутливий, має слабку видову стійкі= сть до цефтазидиму. Усі резистентні до метициліну S. aureus є стійкими до цефтазидиму.

** Можна очікувати, що Staphylococcus pneumoniae, які проявляють помірну чутливість або стійкі до пеніциліну, демонструють щонайменше знижену сприйнятливість до цефтазидиму.<= /span>

+ Високі показники резистентності спостерігалися в одній або декількох областях/країнах/регіон= ах у межах ЄС.

Фармакокін= етика.

Абсорбція

У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції цефтазидиму 500 мг та 1 г швидко досягаються = середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації в середньому 46, 87 і 170 мг/л відповідно. Кінетика цефтазидиму лінійна у межах одноразової дози 0,5–2 г після внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення.

Розподіл

Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 10 %. Концентрац= ія цефтазидиму, що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) для більшості роз= повсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах як кістки, серце, жовч, мокротиння, внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та екскретується у грудне молоко. Лікарський засіб погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, при відсутності запалення концентрація препарату у центральній нервовій системі невелика. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у центральній нервовій системі<= /span> становить 4–20 мг/л і вище, що відповідає рівню й= ого терапевтичної концентрації.

Біотрансформація

Цефтазидим не метаболізується в організмі.

Виведення

Пі= сля парентерального введення рівні у плазмі крові знижуються з періодом напіврозпаду близько

2 годин. Цефтазидим виводиться у незміненому стані в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80–90 % дози виводиться із сечею протяг= ом 24 годин. Менше 1 % засобу виводиться з жовчю.

Ос= обливі групи пацієнтів

Ниркова недостатність

У пацієнтів із порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижуєть= ся, тому дозу слід зменшувати (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Печінкова недостатність

На= явність легкої та помірної дисфункції печінки не впливала на фармакокінетику цефтазидиму у пацієнтів, = яким вводили лікарський засіб у дозі 2 г внутрішньовенно кожні

8 годин протягом 5 днів за умови, що ниркова функція не була порушена = (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку

Зни= ження кліренсу, що спостерігається у пацієнтів літнього віку, бу= ло зумовлено головним чином віковим зниженням ниркового кліренсу цефтазидиму. = Середнє значення періоду напіввиведення засобу у пацієнтів літнього віку (від 80 років) становить

3,5= –4 години як після одноразового застосування, так і після тривалого застосуван= ня (протягом 7 днів) у дозі 2 г двічі на добу внутрішньовенно (болюсно).<= /o:p>

Діти

Період напіввиведення цефтазидиму збільшується у недоношених і доношених новонароджених з 4,5 до 7,5 години після застосування дози 25–30 мг/кг. Проте у пацієнтів віком від 2 місяців період на= піввиведення знаходиться у межах діапазону для дорослих.

Клінічні характеристики.<= /p>
Пок= азання.

Лік= ування наведених нижче інфекцій у дорослих та дітей, включаючи новонароджених:

- внутрішньолікарняна пневмонія;

- інфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз;

- бактеріальний менінгіт;

- хронічний середній отит;

- злоякісний зовнішній отит;

- ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;

- ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;

- ускладнені інфекції черевної порожнини;

- інфекції кісток і суглобів;

- перитоніт, пов’язаний з проведенням діалізу у хворих, які знаходяться на безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі.

Лік= ування бактеріємії, що виникає у пацієнтів у результаті будь-якої з наведених вище інфекцій.

Цеф= тазидим можна застосовувати для лікування пацієнтів із нейтропенією та гарячкою, що виникає у результаті бактеріальної інфекції.

Цеф= тазидим можна застосовувати для профілактики інфекцій сечовивідних шляхів при опера= ціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

При призначенні цефтазидиму слід враховувати його антибактеріальний спектр, скерований головним чином проти грамнегативних аеробів (див. розділи «Особл= ивості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Цеф= тазидим слід застосовувати з іншими антибактеріальними засобами, якщо очікується, що ряд мікроорганізмів, які спричинили інфекцію, не підпадають під спектр дії цефтазидиму.

При= значати препарат слід згідно з існуючими офіційними рекомендаціями щодо призначення антибактеріальних засобів.

Про= типоказання.

Під= вищена чутливість до цефтазидиму або до інших компонентів препарату.

Під= вищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Ная= вність в анамнезі тяжкої гіперчутливості (наприклад, анафілактичні реакції) до інш= их бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, монобактами та карбапенеми).<= /o:p>

Вза= ємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Одн= очасне застосування високих доз препарату з нефротоксичними лікарськими засобами м= оже негативно впливати на функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»= ).

Хло= рамфенікол in vitro є антагоністом цефтази= диму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте, якщо пропонується одночасне застосування цефтазидиму з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.

Як і інші антибіотики, цефтазидим може впливати на флору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатися п= ри застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).=

Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатиніну.

Особливості застосування.

Реакції гіперчутливості

Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомляли про тяжкі та часом летальні реакції гіперчутливості. У разі виникнення тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтазидимом слід негайно припинити та вжити відповідних невідкладних заходів.

Пер= ед початком лікування слід визначити у пацієнта наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринових антибіотиків або і= нших бета-лактамних антибіотиків. З обережністю препарат призначати пацієнтам, у яких були не тяжкі реакції гіперчутливості на інші бета-лактамні антибіотик= и.

Спектр дії

Цеф= тазидим має обмежений спектр антибактеріальної активності. Він не прийнятний для застосування як монотерапія при деяких типах інфекцій, якщо тільки збудник = та його чутливість до цього препарату невідомі або існує велика вірогідність т= ого, що можливий збудник буде чутливим до лікування цефтазидимом. Це особливо важливо, коли вирішується питання про лікування пацієнтів з бактеріємією, бактеріальним менінгітом, інфекціями шкіри та м’яких тканин та інфекціями кісток та суглобів. Крім того, цефтазидим чутливий до гідролізу деякими бета-лактамазами з розширеним спектром дії. Тому при виборі цефтазидиму для лікування слід враховувати інформацію про розповсюдження мікроорганізмів, що продукують бета-лактамази з розширеним спектром дії.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів широкого спект= ра дії, деякі раніше чутливі штами Enterobacter spp. і S= erratia spp. можуть стати резистентними під ч= ас лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично виконувати дослідж= ення на чутливість.

Псевдомембранозний коліт=

При застосуванні антибіотиків повідомляли про випадки псевдомембранозного коліт= у, що може бути від легкого до такого, що загрожує життю. Це слід мати на увазі при встановленні такого діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час= або після застосування антибіотика. У разі тривалої та значної діареї або виник= нення абдомінальних спазмів лікування слід негайно припинити, провести подальше обстеження пацієнта та, якщо необхідно, призначити специфічне лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, що уповільнюють перистальтику кишечнику.<= /o:p>

Функція нирок

Одн= очасне лікування високими дозами цефалоспоринів і нефротоксичними препаратами, так= ими як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок рекомендований ретельний клінічний моніторинг безп= еки та ефективності лікарського засобу. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування цефтазидимом може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад Candida, Enterococci= ); у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або вжиття інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан пацієнта.<= /o:p>

Вплив на лабораторні показник= и

Цефтази= дим не впливає на результати ензимних методів визначення глюкозурії, але незначною мірою може впливати= на результати при використанні методик, що базуються на відновленні міді (Бенедикта, Фелінга, «Клінітест»): можуть бути отримані хибнопо= зитивні результати.=

Цефтазидим не впливає на результат дослідження рівня креатиніну із застосуванням лужного пікрату.

Приблизно у 5 % пацієнтів,= які отримували цефтазидим, мав місце позитивний тест Кумбса. Це явище може перешкоджати пробі на перехресну сумісність крові.

Вміст натрію

Лікарський засіб у своєму скл= аді містить натрій (1 флакон з 1 г цефтазидиму – 52 мг

(2,3 ммоль) натрію), що слід враховувати при лікуванні пацієнтів, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність<= /u>

Дані щодо лікування цефтазиди= мом вагітних обмежені. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрям= ий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або постнатальний розвиток. Призначати препарат вагітним слід тільки тоді, коли користь від його застосування переважає можливий ризик.
Годування груддю

Цефтазидим екскретується у гр= удне молоко у невеликих кількостях, але при застосуванні терапевтичних доз вплив= у на немовлят, які знаходяться на грудному годуванні, не очікується. Цефтазидим можна застосовувати у період годування груддю.

Фертильність

Немає доступних даних.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Від= повідних досліджень не проводили. Але виникнення таких побічних реакцій як запамороч= ення може вплинути на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Спо= сіб застосування та дози.

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

=

=

Таблиця 1

Інтерміт= уюче введення

Інфекція

Доза, що вводиться

і= нфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз

1= 00–150 мг/кг маси тіла/добу кожні 8 годин, максимально до 9 г на добу¹

ф= ебрильна нейтропенія

<= o:p>

<= o:p>

2 г кожні 8 годин

в= нутрішньолікарняна пневмонія

б= актеріальний менінгіт

б= актеріємія*

і= нфекції кісток і суглобів

<= o:p>

<= o:p>

1= –2 г кожні 8 годин

у= складнені інфекції шкіри та м’яких тканин

у= складнені інтраабдомінальні інфекції

п= еритоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом=

у= складнені інфекції сечовивідних шляхів

1= –2 г кожні 8 годин або= 12 годин

п= рофілактики інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція)

1 г під час індукції в анестезію, 1 г у момент видалення катетера

х= ронічний середній отит

1= –2 г кожні 8 годин

з= лоякісний зовнішній отит

Постійна інфузія

І= нфекція

Д= оза, що вводиться

ф= ебрильна нейтропенія

<= o:p>

<= o:p>

В= водиться навантажувальна доза 2= г з подальшим постійним інфузійним введенням від 4 до 6 г кожні 24 години1

в= нутрішньолікарняна пневмонія

і= нфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз

б= актеріальний менінгіт

б= актеріємія*

і= нфекції кісток і суглобів

у= складнені інфекції шкіри та м’яких тканин

у= складнені інтраабдомінальні інфекції

п= еритоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом=

¹ У дорослих пацієнтів із нормальною функцією нирок застосування 9 г на добу не призводило до виникнення побічних реакцій.

*Як= що це асоціюється або є підозра на асоціювання з інфекціями, наведеними у розд= ілі «Показання».

Діти з масою тіла < 40 кг

Таблиця 2

Н= емовлята та діти віком

<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> > 2 місяців та з масою тіла     <<= /span> 40 кг

Інфекція

Звичайна доза

Інтермітуюче введення

<= o:p>

у= складнені інфекції сечовивідних шляхів

<= o:p>

1= 00– 50 мг/кг маси тіла/добу за 3 прийоми, максимально 6 г на добу

х= ронічний середній отит

з= лоякісний зовнішній отит

н= ейтропенія у дітей

<= o:p>

1= 50 мг/кг маси тіла/добу за

3 прийоми, максимально 6= г на добу

і= нфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз

б= актеріальний менінгіт

б= актеріємія*

і= нфекції кісток і суглобів

<= o:p>

1= 00– 50 мг/кг маси тіла/добу за 3 прийоми, максимально 6 г на добу

у= складнені інфекції шкіри та м’яких тканин

у= складнені інтраабдомінальні інфекції

п= еритоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом=

Постійна інфузія

<= o:p>

ф= ебрильна нейтропенія

<= o:p>

<= o:p>

<= o:p>

<= o:p>

В= водиться навантажувальна доза 60–100 мг/кг маси тіла з наступним постійним інфузій= ним введенням 100‑200 мг/кг маси тіла на добу, максимально до 6 г на добу

<= o:p>

в= нутрішньолікарняна пневмонія

і= нфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз

б= актеріальний менінгіт

б= актеріємія*

і= нфекції кісток і суглобів

у= складнені інфекції шкіри та м’яких тканин

у= складнені інтраабдомінальні інфекції

п= еритоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом=

Н= емовлята та діти віком

&= #8804; 2 місяців

Інфекція

Звичайна доза

Інтермітуюче введення

<= o:p>

Б= ільшість інфекцій

2= 5–60 мг/кг маси тіла/добу за 2 прийоми¹

¹У немовлят та дітей віком = 804; 2 місяців період напіввиведення із сироватки крові може бути у 2–3 рази більший, ніж у дорослих

*Як= що це асоціюється або є підозра на асоціювання з інфекціями, наведеними у розд= ілі «Показання».

Діти

Без= пека та ефективність застосування цефтазидиму шляхом постійної внутрішньовенної інфузії немовлятам та дітям віком ≤ 2 місяців не встановлені.

Пацієнти літнього віку

Вра= ховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза зазвичай не повинна перевищувати 3 г, особливо для паціє= нтів віком від 80 років.

Печінкова недостатність

Нео= бхідності у зміні дозування для пацієнтів із легкою та помірною печінковою недостатні= стю немає. Клінічних досліджень з участю пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю не проводилося. Рекомендується ретельний клінічний нагляд щодо ефективності та безпеки застосування.

Ниркова недостатність

Цеф= тазидим виводиться нирками у незміненому стані. Тому пацієнтам із порушеннями функц= ії нирок дозу слід зменшити.

Поч= аткова доза повинна становити 1= г. Визначення підтримувальної дози повинно базуватися на кліренсі креатиніну.<= o:p>

Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму п= ри нирковій недостатності – інтермітуюче введення

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

Таблиця 3

Кліренс креатиніну, мл/хв

Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)=

Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г

Інтервал введення, години

50–31

150–200

(1,7–2,3)

1

12

30–16

200–350

(2,3–4)

1

24

15–6

350–500

(4–5,6)

0,5

24

< 5

> 500

(> 5,6)

0,5

48

Пацієнтам із тяжкими інфекціями одноразову дозу мо= жна збільшити на 50 % або відповідно збільшити частоту введення. Таким пацієнтам рекомендується контролювати рівень цефтазидиму у сироватці крові.

У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Діти з масою тіла < 40 кг

Таблиця 4

= ;

Кліренс креатиніну, мл/хв**

Приблизний рівень креатиніну* у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)

Рекомендована індивідуальна доза мг/кг маси тіла

Інтервал введення, години

50–31

150–200

(1,7–2,3)

25

12

30–16

200–350

(2,3–4)

25

24

15–6

350–500

(4–5,6)

12,5

24

< 5

> 500

(> 5,6)

12,5

48

* Рівень креатиніну у сироватці крові розрахований відповідно до рекомендацій і може точно не відповідати рівню зменшення функ= ції нирок у всіх пацієнтів з нирковою недостатністю.

** Кліренс креатиніну вирахуваний на основі площі поверхні тіла або визначений.

Рек= омендується ретельний клінічний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму п= ри нирковій недостатності – постійна інфузія

Дорослі та діти з масою тіла ≥ 40 кг

=

=

Таблиця 5

Кліренс креатиніну, мл/хв

Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)=

Інтервал введення, години

50–31

150–200

(1,7–2,3)

В= водиться навантажувальна доза 2= г з подальшим постійним інфузійним введенням від 1 до 3 г кожні 24 години

30–16

200–350

(2,3–4)

В= водиться навантажувальна доза 2= г з подальшим постійним інфузійним введенням 1 г кожні 24 години

≤ 15

> 350

(4–5,6)

Не досліджувалося

Виб= ір дози слід проводити з обережністю. Рекомендується ретельний клінічний нагляд щодо ефективності та безпеки застосування.

Діти з масою тіла < 40 кг

Без= пека та ефективність застосування цефтазидиму шляхом постійної внутрішньовенної інфузії дітям, маса тіла яких < 40 кг, із порушенням функції нирок не встановлені. Рекомендується ретельний клініч= ний нагляд за ефективністю та безпекою застосування.

Якщо дітям із порушенням функції нирок необхідно застосувати препарат шляхом постійної внутрішньовенної інфузії, слід скорегувати кліренс креатиніну відповідно до площі поверхні тіла дитини або маси тіла.
Гемодіаліз

Пер= іод напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить= від 3 до 5 годин.

Піс= ля кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримувальну дозу цефтазидиму, що рекомендується у таблицях 6 та 7, наведених нижче.

Перитонеальний діаліз

Цеф= тазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної ріди= ни (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізного розчину).

Для пацієнтів із нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовеноз= ний гемодіаліз або високопоточна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терап= ії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька прийомів. Для низькопоточн= ої гемофільтрації слід застосовувати = дози, як при порушенні функції нирок.

Пац= ієнтам, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях 6 та 7.

Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація
Таблиця 6

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)

Підтримувальна доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/х= в)^а

5

16,7

33,3

50

0=

250

250

500

500

5=

250

250

500

500

1= 0

250

500

500

750

1= 5

250

500

500

750

2= 0

500

500

500

750

^аПідтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.

Рекомендації з дозування цефтазидиму пацієнтам, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз

Таблиця 7

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)

Підтримувальна доза (мг) для діалізату при швидкості потоку (мл/хв)а

1 л/год

2 л/год

Швидкість ультрафільтрації (л/год)

Швидкість ультрафільтрації (л/год)

0,5

1

2

0,5

1

2

0=

500

500

500

500

500

750

5=

500

500

750

500

500

750

1= 0

500

500

750

500

750

1000

1= 5

500

750

750

750

750

1000

2= 0

750

750

1000

750

750

1000

^аПідтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.

Введення.

Цеф= тазидим вводити внутрішньовенно ін’єкційно або інфузійно, або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язов= ого введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латерал= ьна частина стегна.

Роз= чини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або у систему для внутрішньо= венних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекці= ї, а також від віку та функції нирок пацієнта.

Інструкція з приготування розчину

Цеф= тазидим сумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. розділ «Несумісність»).

Фла= кони всіх розмірів виробляють під зниженим тиском. По мірі розчинення препарату виділяється діоксид вуглецю і тиск у флаконі підвищується. На невеликі бульбашки діоксиду вуглецю у розчиненому препараті можна не зважати.

Таблиця 8

Доза та спосіб введення

Необхідна кількість розчинника (мл)

Приблизна концентрація (мг/мл)

1 г

В= нутрішньом’язово

В= нутрішньовенний болюс

В= нутрішньовенна інфузія

3

10

50*

260

90

20

2 г

В= нутрішньовенний болюс

В= нутрішньовенна інфузія

10

50*

170

40

*Розчинення слід проводити у два етапи (див. текст)= .

Кол= ір розчину варіює від світло-жовтого до бурштинового залежно від концентрації, розчинника та умов зберігання. При дотриманні рекомендацій дія препарату не залежить від варіацій його забарвлення.

Цеф= тазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9 % розчин нат= рію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5 % розчин глюкози; 0,= 225 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,45 % розчин натрію хлориду= та 5 % розчин глюкози; 0,9 % розчин натрію хлориду та 5 % розчин глюкози; 0,18 % розчин натрію хлориду та 4 % розчин глюкози; 10 % розчин глюкоз= и; 10 % розчин глюкози 40 та 0,9 % розчин натрію хлориду; 10 % розчин глюкози = 40 та 5 % розчин глюкози; 6 <= /span>% розчин декстрану 70 та 0,9 % розчин натрію хлори= ду; 6 % розчин декстрану 70 та 5 <= /span>% <= /span>розчин глюкози.

Цеф= тазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цеф= тазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5 або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду.

Ефе= ктивність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокорти= зон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій або 0,5 % розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3= мг/мл у 0,= 9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; клоксацилін (клоксацилін натрію)

4 м= г/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,= 9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0= ,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій.

Вмі= ст флакона Флоразіду 1 г, розчинений у 1,5 мл води для ін’єкцій, можна додати = до розчину метронідазолу (500 мг у 100 мл), при цьому обидва препарати зберіга= ють свою активність.

Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції

4.&n= bsp;     Вколоти го= лку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.<= /o:p>

5.&n= bsp;     Вийняти го= лку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.=

6.&n= bsp;     Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набра= ти весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.

Приготування розчинів для внутрішньовенної інфу= зії (флакони 1 г та 2 г) у 2 етапи<= o:p>

5.&n= bsp;     Вколоти го= лку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.

6.&n= bsp;     Вийняти го= лку шприца та струсити флакон до отримання прозорого розчину.=

7.&n= bsp;     Не вставля= ти голку для повітря до повного розчинення препарату. Вставити голку для повіт= ря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.

8.      Додати отриманий розчин до системи для внутрішньовенної інфузії, створивши загальний об’єм розчину щонайменше 50 м= л, та використати для внутрішньовенної інфузії протягом 15–30 хвилин.

Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку= для повітря через кришку до розчинення препарату.

Після відновлення<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;letter-spacin= g:0pt; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>

Після відновлення лікарський засіб зберігає хімічн= у та фізичну стабільність упродовж

8 годин при температурі 25 °C.

З точки зору мікробіологічної чистоти розчин слід використати негайно. Якщо не використати негайно, відповідальність за тривалість та умови зберігання розчину до моменту застосування покладається= на того, хто застосовує цей лікарський засіб. Якщо відновлення не відбувалося в контрольованих та валідованих асептичних умовах, розчин слід зберігати не д= овше 24 годин при температурі від 2 до 8 °C<= /span>.

Після розведення:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;letter-spacin= g:0pt; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>

Після розведення лікарський засіб зберігає хімічну= та фізичну стабільність упродовж

8 годин при температурі 25 °C.

З точки зору мікробіологічної чистоти розчин слід використати негайно після відновлення і розведення. Якщо не використано негайно, відповідальність за тривалість та умови зберігання розчину до моме= нту застосування покладається на того, хто застосовує цей лікарський засіб. Якщо розчинення не відбувалося в контрольованих та валідованих асептичних умовах, розчин слід зберігати не довше 24 годин при температурі від 2 до 8 °C.

Діти.

Зас= тосовувати дітям з перших днів життя.

Пер= едозування.

Пер= едозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Симптоми передозування можуть виникнути у пацієнтів із нирковою недостатністю, якщо не зменшити у них відповідно дозу (див розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»). Концентрацію цефтазид= иму у сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Поб= ічні реакції.

Найпоширенішими побічними реакціями є еозинофілія, тромбоцитоз, флебіт або тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні, діарея, транзиторне підвищення печінкових ферментів, макулопапульозний висип або кропив’янка, біль та/або запалення після внутрішньом’язової ін’єкції, позитивний тест Кумбса.

У межах кожної групи за частотою побічні реакції представлено у порядку зменшення їх серйозності.

Поб= ічні ефекти були класифіковані за частотою їх виникнення – від дуже частих до нечастих, а також за органами і системами: дуже часто ³<= /span> 1/10; часто ³ 1/100 та < 1/10; нечасто ³<= /span> 1/1000 та < 1/100; рідко ³ 1/10000 та < 1/1000; дуже рідко < 1/10000; частота невідома.

Інфекції та інвазії

Неч= асто – кандидоз (включаючи вагініт і кандидозний стоматит).

З боку системи крові та лімфатичної системи

Час= то – еозинофілія та тромбоцитоз.

Неч= асто – лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія.

Час= тота невідома – лімфоцитоз, гемолітична анемія та агранулоцитоз.

З боку імунної системи

Час= тота невідома – анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або артеріальну гіпотензію= )

(див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи<= /o:p>

Неч= асто – запаморочення, головний біль.

Час= тота невідома – неврологічні ускладнення¹, парестезії.

Пов= ідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у пацієнтів із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.

З боку судин

Час= то – флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.

З боку шлунково-кишкового тракту

Час= то – діарея.

Неч= асто – асоційована з антибіотиком діарея та коліт²(див. розділ «Особливості застосування»), біль у животі, нудота, блювання.

Час= тота невідома – порушення смаку.

З б= оку гепатобіліарної системи

Час= то – транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферме= нтів³.

Час= тота невідома – жовтяниця.

З б= оку шкіри та підшкірної клітковини

Час= то – макулопапульозний висип або кропив’янка.

Неч= асто – свербіж.

Час= тота невідома – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса—Джонсона, поліморфна еритема, ангіоневротичний набряк, реакції на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS—синдром)⁴.

З боку сечовидільної системи

Неч= асто – транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини в крові та/або креатиніну в сироватці крові.

Дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Часто – біль та/або запалення у місці внутрішньом’язової ін’єкції.

Нечасто – гарячка.

Лабораторні показники

Часто – позитивний тест Кумбса⁵.

^6&nb=
sp;Повідомляли про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома, у хворих із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.

^7&nb=
sp;Діарея і к= оліт можуть бути пов’язані з Clostridium difficile і можуть проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту.

^8&nb=
sp;Аланінамін= отрансфераза (АЛТ), аспартамінотрансфераза (АСТ), лактатдегідрогеназа (ЛДГ), гамма-глутамілтрансфераза (ГГТ), лужна фосфатаза (ЛФ).

^9&nb=
sp;Були рідкі= сні повідомлення, коли DRESS-синдром асоціювався з цефтазидимом.

^10&n=
bsp;Позитивна реакція Кумбса спостерігається приблизно у 5 % пацієнтів, що може перешкоджати пробі на перехресну сумісність кро= ві.

Повідомлення про побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Тер= мін придатності.

2 р= оки.

Умови зберігання.

Збе= рігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберіга= ти у недоступному для дітей місці. Приготовлений розчин можна зберігати не більше 8 годин при температурі не вище 25 °С і не більше 24 го= дин при температурі від 2 до 8 °С.

Несумісність.

Цефтазидим менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введен= ня, тому він не рекомендується як розчинник.

Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в о= дній інфузійній системі або шприці.

Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до розчину цефтазидиму додавали ванкоміцин. Тому рекомендується промивати інфузійні системи та внутрішньовенні катетери між використанням цих двох препаратів.

Упаковка. Порошок<= /span> у скляному флаконі, що закривається гумовою пробкою та алюмінієвим ковпачком з компонентом фліп-оф, по одному флакону в коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Ананта Медікеар Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Чак 17 МЛ, Агро, фуд парк Роуд, РІІКО Індастріал Еріа, Удіог Віхар, Шріганганагар, (Раджастан), Індія.

= ;

Заявник.

Ана= нта Медікеар Лтд.

Місцезна= ходження заявника та/або представника заявника.

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імпері= ал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.

Інтерміт= уюче введення
Інфекція	Доза, що вводиться
і= нфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз	1= 00–150 мг/кг маси тіла/добу кожні 8 годин, максимально до 9 г на добу¹
ф= ебрильна нейтропенія	<= o:p> <= o:p> 2 г кожні 8 годин
в= нутрішньолікарняна пневмонія
б= актеріальний менінгіт
б= актеріємія*
і= нфекції кісток і суглобів	<= o:p> <= o:p> 1= –2 г кожні 8 годин
у= складнені інфекції шкіри та м’яких тканин
у= складнені інтраабдомінальні інфекції
п= еритоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом=
у= складнені інфекції сечовивідних шляхів	1= –2 г кожні 8 годин або= 12 годин
п= рофілактики інфекційних ускладнень при операціях на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція)	1 г під час індукції в анестезію, 1 г у момент видалення катетера
х= ронічний середній отит	1= –2 г кожні 8 годин
з= лоякісний зовнішній отит
Постійна інфузія
І= нфекція	Д= оза, що вводиться
ф= ебрильна нейтропенія	<= o:p> <= o:p> В= водиться навантажувальна доза 2= г з подальшим постійним інфузійним введенням від 4 до 6 г кожні 24 години1
в= нутрішньолікарняна пневмонія
і= нфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
б= актеріальний менінгіт
б= актеріємія*
і= нфекції кісток і суглобів
у= складнені інфекції шкіри та м’яких тканин
у= складнені інтраабдомінальні інфекції
п= еритоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом=

Н= емовлята та діти віком &= gt; 2 місяців та з масою тіла < 40 кг	Інфекція	Звичайна доза
Інтермітуюче введення
<= o:p>	у= складнені інфекції сечовивідних шляхів	<= o:p> 1= 00– 50 мг/кг маси тіла/добу за 3 прийоми, максимально 6 г на добу
х= ронічний середній отит
з= лоякісний зовнішній отит
н= ейтропенія у дітей	<= o:p> 1= 50 мг/кг маси тіла/добу за 3 прийоми, максимально 6= г на добу
і= нфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
б= актеріальний менінгіт
б= актеріємія*
і= нфекції кісток і суглобів	<= o:p> 1= 00– 50 мг/кг маси тіла/добу за 3 прийоми, максимально 6 г на добу
у= складнені інфекції шкіри та м’яких тканин
у= складнені інтраабдомінальні інфекції
п= еритоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом=
Постійна інфузія
<= o:p>	ф= ебрильна нейтропенія	<= o:p> <= o:p> <= o:p> <= o:p> В= водиться навантажувальна доза 60–100 мг/кг маси тіла з наступним постійним інфузій= ним введенням 100‑200 мг/кг маси тіла на добу, максимально до 6 г на добу <= o:p>
в= нутрішньолікарняна пневмонія
і= нфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
б= актеріальний менінгіт
б= актеріємія*
і= нфекції кісток і суглобів
у= складнені інфекції шкіри та м’яких тканин
у= складнені інтраабдомінальні інфекції
п= еритоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом=
Н= емовлята та діти віком &= #8804; 2 місяців	Інфекція	Звичайна доза
Інтермітуюче введення
<= o:p>	Б= ільшість інфекцій	2= 5–60 мг/кг маси тіла/добу за 2 прийоми¹

Кліренс креатиніну, мл/хв	Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)=	Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г	Інтервал введення, години
50–31	150–200 (1,7–2,3)	1	12
30–16	200–350 (2,3–4)	1	24
15–6	350–500 (4–5,6)	0,5	24
< 5	> 500 (> 5,6)	0,5	48

Кліренс креатиніну, мл/хв**	Приблизний рівень креатиніну* у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)	Рекомендована індивідуальна доза мг/кг маси тіла	Інтервал введення, години
50–31	150–200 (1,7–2,3)	25	12
30–16	200–350 (2,3–4)	25	24
15–6	350–500 (4–5,6)	12,5	24
< 5	> 500 (> 5,6)	12,5	48

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)	Підтримувальна доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/х= в)^а
5	16,7	33,3	50
0=	250	250	500	500
5=	250	250	500	500
1= 0	250	500	500	750
1= 5	250	500	500	750
2= 0	500	500	500	750

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)	Підтримувальна доза (мг) для діалізату при швидкості потоку (мл/хв)а
1 л/год	2 л/год
Швидкість ультрафільтрації (л/год)	Швидкість ультрафільтрації (л/год)
0,5	1	2	0,5	1	2
0=	500	500	500	500	500	750
5=	500	500	750	500	500	750
1= 0	500	500	750	500	750	1000
1= 5	500	750	750	750	750	1000
2= 0	750	750	1000	750	750	1000

Н= емовлята та діти віком <= span style=3D'mso-spacerun:yes'> > 2 місяців та з масою тіла <<= /span> 40 кг	Інфекція	Звичайна доза
Інтермітуюче введення
<= o:p>	у= складнені інфекції сечовивідних шляхів	<= o:p> 1= 00– 50 мг/кг маси тіла/добу за 3 прийоми, максимально 6 г на добу
х= ронічний середній отит
з= лоякісний зовнішній отит
н= ейтропенія у дітей	<= o:p> 1= 50 мг/кг маси тіла/добу за 3 прийоми, максимально 6= г на добу
і= нфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
б= актеріальний менінгіт
б= актеріємія*
і= нфекції кісток і суглобів	<= o:p> 1= 00– 50 мг/кг маси тіла/добу за 3 прийоми, максимально 6 г на добу
у= складнені інфекції шкіри та м’яких тканин
у= складнені інтраабдомінальні інфекції
п= еритоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом=
Постійна інфузія
<= o:p>	ф= ебрильна нейтропенія	<= o:p> <= o:p> <= o:p> <= o:p> В= водиться навантажувальна доза 60–100 мг/кг маси тіла з наступним постійним інфузій= ним введенням 100‑200 мг/кг маси тіла на добу, максимально до 6 г на добу <= o:p>
в= нутрішньолікарняна пневмонія
і= нфекції дихальних шляхів у хворих на муковісцидоз
б= актеріальний менінгіт
б= актеріємія*
і= нфекції кісток і суглобів
у= складнені інфекції шкіри та м’яких тканин
у= складнені інтраабдомінальні інфекції
п= еритоніт, пов’язаний з безперервним амбулаторним перитонеальним діалізом=
Н= емовлята та діти віком &= #8804; 2 місяців	Інфекція	Звичайна доза
Інтермітуюче введення
<= o:p>	Б= ільшість інфекцій	2= 5–60 мг/кг маси тіла/добу за 2 прийоми¹