ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарськ= ого засобу

ІЗОНІАЗИД

(ISONIAZI= D)

Склад:

діюча речовина: ізоніазид;

1 таблетка містить ізоніазиду (у перерахува= нні на суху речовину) 100 мг або 200 мг;

допоміжні речовини: повідон, крохмаль кукурудзяний, кросповідон, кальцію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:=

таблетки по 100 мг: таблетки круглої форми, білого або майже білого кольору, з двоопуклою поверхнею;

таблетки по 200 мг: таблетки круглої форми, білого або майже білого кольору, з плоскою поверхнею, зі скошеними краями (з фаскою) і рискою.

Фармакотера= певтична група. Протитуберкульозні <= span class=3DSpellE>засоби. Код<= /b> АТХ J04A C01.

Фармакологічні властивості.=

Фармакодина= міка.

Ізоніазид має високу бактеріостатичну активність до мікобактер= ій туберкульозу, що активно розмножуються, менш ефективний до бактерій, що перебувають у спокої. Механізм його дії пов’язаний з пригніченням синтезу <= span class=3DSpellE>міколієвих кислот з довгим ланцюгом, які є компонента= ми клітинної оболонки мікобактерій. Пр= епарат затримує ріст мікобактерій у людини в концентрації 0,03 мкг/мл. На інш= і <= span class=3DSpellE>поширені збудники <= span class=3DSpellE>інфекційних захворювань п= репарат вираженого хіміотерапевтичного впливу не чинить.

Фармакокінетика.

Добре всмок= тується із травного тракту, легко = проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр і виявляється у різних тканинах і рідинах організму. Після прийому всередину максимальна концентрація в = крові спостерігається чер= ез 1-4 = години<= /span>, туберкулостатична концентрація в крові після прийому в разовій дозі утримується 6-24 години.

Ви= водиться в основному нирками. За кількістю виділеного із сечею активного ізоніазиду відн= осно прийнятої дози пацієн= тів <= /span>поділяють на «повіл= ьних» і «швидких» інактиваторів. До першої категорії відносять= пацієн= тів, у = яких із сечею виділяється до 10 % ізоніазиду на д= обу, до другої – понад 1= 0 % на добу.

Пе= ріод напіввиведення ізоніазиду <= span class=3DGramE>в плазмі крові при швидкому ацетилюванні – 0,5-1,6 години<= /span>, при повільному – 2<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>-4 = години<= /span>, при нирковій недостатності – 2-5 годин, при тяжкій нирковій= недостатності – 5-7 годин.

Клінічні характеристики.=

Показання.

·&nb= sp; У комбінації з 3-4 іншими протитуберкульозними препаратами − для лікування активного туберкульозу усіх форм і локалізацій;

·&nb= sp; як монотерапія − для лікування латентної туберкульозної інфекції та профілактики туберкульозу в осіб, які були або є у близькому контакті з хворими на туберкульоз.

Протипоказання.

·&nb= sp; Підвищена чутливість до ізоніази= ду або до інших компонентів <= /span>препарату;

·&nb= sp; епі= лепсія, схильність до судомних нападів; =

·&nb= sp; тяжкі психози (у т.ч. в анамнезі);<= /p>
·&nb= sp; по= ліомієліт (у т.ч. раніше<= /span> перенесений);

·&nb= sp; токсичний гепатит в анамнезі внаслідок застосування похідних гідразину ізоніко= тинової кислоти (фтивазид);

·&nb= sp; гостра печінкова та/або ниркова недостатність;=

·&nb= sp; виражений атеросклероз;

·&nb= sp; у дозах понад 10 мг/кг маси тіла при легенево-серцевій недостатності= ІІІ ступеня, артеріальній гіпертензії ІІ–ІІІ стадії, ішемічній хворобі серця, захворюваннях нервової системи, хронічній нирковій недостатності, гепатиті в період загострення, цирозі печінки, бронхіальній астмі, псоріазі, екземі у = фазі загострення, гіпотиреозі, мікседемі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При призначенні ізоніазиду пацієнтам з пові= льною інактивацією препарату, які одночасно отримують парааміносаліцилову кислоту, тканинна концентрація препарату може бути підвищена, внаслідок чого зростає ризик розвитку побічн= их ефектів.

Для посилення ефективності Ізоніазид слід застосовувати у комбінації з іншими протитуберкульозними лікарськими засобами (наприклад, рифампіцин, етамбутол, піразинамід), а при змішаній інфекції – одночасно з антибіотиками широкого спектра дії: фторхінолонами (наприклад, офлоксацин, ципрофлоксацин), сульфаніламідами (наприклад, ко-тримоксазол), макролідами (наприклад, клар= итроміцин, азитроміцин, рокситроміцин= ).

Ізоніазид сповільнює печінковий метаболізм деяких лікарських препаратів, що може призвести до збільшення їх токсичності. До таких препар= атів належать: карб= амазепін, примідон= , фенітоїн, діазепам, триазолам, хлорзоксазон, = дисульфірам.

Потенційно = гепатотоксичні та нейротоксичні<= /span> засоби (у тому числі етанол, рифампіцин, парацетамол) – підвищується ймовірність розвитку токсичного гепатиту та нейропатії (з <= span class=3DSpellE>парацетамолом збільшується ризик розвитку гепатотоксичної дії).

Тривале застосування ізоні= азиду може знижувати плазмовий кліренс та збільшувати тривалість дії алфетанілу.

Одночасне застосування ізоніазиду:

з леводопо= ю – зменшення її терапевтичного ефе= кту;

з рифампіц= ином − підвищення ризику ураження печінки;

з <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>глюкокортик= остероїдами – підвищує= ться метаболізм та елімінація ізоніазиду;

з ітракона= золом − можливе істотне зниження його концентрації в сироватці крові і відсутність його терапевтичного ефекту. Одночасне застосування не рекомендується;

з кетокона= золом − можливе зменшення рівня <= span class=3DSpellE>кетоконазолу = в сироватці крові: слід контролювати концентрацію препарату в крові та у разі необхідності збільшити дозування;

з ацетамін= офеном − збільшує токсичність оста= ннього за рахунок генерації і накопичення токсичних метаболітів у печінці, що може призвести до серйозних побічних реакцій;

з теофіліном − зроста= є концентрація теофіліну у плазмі крові: потрібно контролювати рівень теофіліну в крові і відповідно коригувати дози препарату;

з вальпроа= том − зростає концентрація вальпроату в плазмі крові: дози = вальпроату слід коригувати;

зі ставуди= ном − підвищений ризик дистальн= ої сенсорної нейропатії;

з циклосер= ином – підвищений ризик токсичного впливу на центральну нервову систему (ЦНС);

з етосукси= мідом – пригнічення метаболізму етосуксиміду (підвище= ння концентрації у плазмі крові та ризик токсичності);

з ізофлура= ном – підвищений ризик гепатотоксичності;

із зальцит= абіном – у ВІЛ-інфікованих пацієнтів кліренс ізоніазиду подвоюється, тому треба контролювати концентрацію ізон= іазиду і зальцитабіну для забезпечення ефективності лікування;

з вітам= іном В₆ і глутаміновою кислотою – знижується імовірність побічних ефектів ізоніазиду;

з дифеніном &#= 8722; посилюються протиаритмічні властивості дифеніну;

з антац= идними засобами – зменшення абсорб= ції ізоніазиду (інтервал між їх прийомом повинен становит= и не менше 1 години);

з непря= мими антикоагулянтами, інгібіторами моноамінооксидази (МАО) – ізоніазид потенціює ефекти даних препаратів (у т.ч. токсичні);

з фенобарбіталом – можливе поси= лення гепатотоксичності;

з ам= іназином – можливе погіршення= метаболізму ізоніазиду. Стан пацієнтів= слід контролювати щодо токсичної дії з боку ізоніазиду;

з галоперид= олом – можливе<= /span> підвищення плазмового рівня галоперидо= лу. Необхідно коригувати дозу галоперидолу;

з антикоагулянтами (кумарин- або індандіонпохідні, наприклад= варфарин)= – можливе пригнічення ферме= нтативного метаболізму антикоагулянті= в, що призводить до збільшення концентрації в= плазмі крові з підвищеним ризиком кровотечі. Слід ретельно контролювати протромбіновий час;

з енфлюрано= м – ізоніазид може збільшувати утворення потенційно нефротоксичних= неорганічних фторидів – <= span class=3DSpellE>метаболітів енфлюрану;

з прокаїнам= ідом – збільшує= ться плазмова концентрація ізоніазиду. Необхідний моніторинг стану пацієнтів щодо токсичної дії з боку ізоніазиду;

з кортикост= ероїдами (наприклад, преднізолон) – не= обхідно коригувати дозу ізоніазиду= ;

з гідроксид= ом алюмінію – погіршується всмоктування ізоніазиду. = Під час терапії ізоніазидом необхідно застосовувати кислотопригнічувал= ьні лікарські засоби або антациди, що не містять гідроксид алюмінію.

Метаболізм ізоніазиду та його метаболіту ацетилізоніазиду не змінюється при споживанні алкоголю, але можливе його збільше= ння у хронічних алкоголіків.

Також можлива взаємодія ізоніазиду з продук= тами харчування, що містять гістамін і тирамін<= /span> (твердий сир, червоне вино, тунец= ь, тропічні риби): можуть розвинутися побічні реакції, такі як головний біль, пітливість, відчуття серцебиття, припливи, артеріальна гіпотензія.

Особливості застосування.
У результаті монотерапії ізоніазидом утворюються стійкі штами мікобактерій, тому його слід застосовувати у комбі= нації з іншими протитуберкульозними засобами. Необхідно правильно підбирати дозу відповідно до спроможності інактивувати ізоніазид. Перед призначенням із= оніазиду доцільно визначати швидкість його інактивації за вмістом активних речовин у крові та сечі. Па= цієнтам, у яких спостерігається швидка інактивація,= ізоніазид <= /span>слід призначати у більш високих дозах. Для = зменшення побічних ефектів одночасно з ізоніазидом <= span class=3DSpellE>призначають = піридоксину гідрохлорид (перорально або вн= утрішньом’язово) або глутамінову кис= лоту, тіаміну хлорид чи тіаміну бромід (внутрішньом’язово), натрієву сіль АТФ.

При змішаній інфекції одночасно з ізоніазидом слід призначати антибіотики широкого спектра дії, фтор= хінолони, сульфаніламіди.

Під час лікування необхідний контроль лікаря, регулярне проведення офтальмологічного обстеження. У перший місяць обстеження необхідно проводит= и не рідше 2 разів, потім – 1 раз на місяць.

У всіх пацієнтів під час лікування слід контролювати функцію печінки. <= o:p>

Пацієнтам з порушеннями функції печінки слід дотримуватись спеціальних запобіжних заходів. Будь-яке погіршення функції печінки у цих пацієнтів є показанням для припинення лікування. Якщо рівень АСТ в сироватці крові зросте більш ніж у три рази або підвищиться рівень білірубіну, прийом препа= рату необхідно припинити.

При появі перших симптомів гепатиту (відчуття нездужа= ння, стомлюваність, нудота, відсутність апетиту) лікування має бути негайно припинено.=

Слід бути обережними, призначаючи ізоніазид пацієнтам, які страждають на цукровий діабет, хронічний алкоголізм; при тяж= ких порушеннях функцій печінки або нирок; пацієнтам, які приймають інші потенці= йно гепатотоксичні препарати.

Ризик ізоніазидіндукованої гепатотоксичності зростає у пацієнтів віком від 35 років, особливо жіночої статі, в осіб з повільною інактивацією препарату, у ВІЛ-інфікованих, пацієн= тів, які страждають від недоїдання, у пацієнтів з нейропаті= єю.

Ізоніазид не слід призначати особам із серйозними побічними реакціями на лікарські засоби, включаючи медикаментіндуковані захворювання печінки.=

У хворих на цукровий діабет можливий позитивний резул= ьтат глюкозуричного тесту.

Пацієнтам, у яких є ризик розвитку нейропатії чи піридоксинової недостатності (хворі на діабе= т, хронічний алкоголізм, пацієнти з гіпотрофією, з термінальною стадією нирков= ої недостатності, вагітні, ВІЛ-інфіковані), слід призначати піридоксин.

Ізоніазид не слід приймати під час вживання їжі. Дослідження показали, що біодоступність ізоніазиду значно знижується при застосуванні р= азом з їжею.

Під час лікування слід уникати вживання алкогольних напоїв.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосуванн= я ізоніазиду у період вагітності можливе з урахуванням співвідношення користь/ризик у дозі до 10 мг/кг маси тіла на добу. При цьому необхідно враховувати, що ізоніазид проникає кр= ізь плаценту і може спричинити розвиток мієломенінгоцеле та гіпоспадії, геморагій (внаслідок гіповітамін= озу К), затримку психомоторного розвитку плода.

Ізоніазид проникає у грудне молоко, тому, враховуючи імовірність розвитку гепатиту та периферичних невритів у дитини, необхідно вирішити питання щодо припинення годування груддю або припинення застосуван= ня препарату.

Здатність впливати на швидкість реа= кції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.=

Слід враховувати імовірність розвитку побічних ефектів з боку нервової системи, що можуть вплинути на здатність концентрувати увагу та швидкість реакції при керуванні автотранс= портом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Добову та курсову дози встановлювати індивідуально, залежно від перебіг= у та форми захворювання, ступеня інактивації ізоніазиду, ефективності терапії та переносимості препарату= . Ізоніазид застосовувати всередину до їди або через 30-40 хвилин після прийому їжі.

Дорослим і дітям віком від 4 років призначати у добовій дозі 5 мг/кг ма= си тіла 1 раз на добу при щоденному застосуванні або 10 мг/кг маси тіла при інтермітуючому прийомі (3 рази на тиждень). Максимальна добова доза для дорослих – 600 мг, для дітей – 500 мг.

Лікування активного туберкульозу триває 6-8 місяців, з метою профілакти= ки приймати 2-3 місяці.

Діти.

У даній лікарській формі Ізоніазид признача= ти дітям віком від 4 років.

Передозування.

Симптоми: при передозуванні протягом від 30 хвилин до 3 годин після прийому препарату можуть з’явитися: порушення фу= нкції травного тракту (у тому числі печінки) – нудота, блювання, анорексія; нейротоксичн= і прояви – запаморочення, гарячка, головний біль, судоми, порушення зо= ру і слуху, в’ялість, дезорієнтація, гіперрефлексія<= /span>, невиразне мовлення, ступор, зорові галюцинації. З часом може розвинутися респіраторний дистрес-синдром, кома. При лабора= торних дослідженнях типові: наявність ацетону в сечі, тяжкий метаболічний ацидоз, гіперглікемія, глюкозурія.

Лікування: викликання <= span class=3DSpellE>блювання, промивання шлунка за допомогою зонда, = введення активованого вугілля протягом 2-3 годин після прийому. Надалі проводити підтримуюче лікування: вводити внутрішньовенно піридоксин, повторюючи при необхідності введення ко= жні 5-30 хвилин. Гемодіаліз ефективно виводить ізоніаз= ид із крові (до 73 % ізоніазиду протягом одного п’ятигодинного сеансу). При судомах слід застосовувати діазепам, розчин магнію сульфату, вітамін В₆, при порушенні функції печінк= и – метіонін, ліпамід= , АТФ, вітамін В₁₂.

Подальше лікування повинно передбачати особливу увагу до моніторингу/підтримки вентиляції легенів та корекції метаболічного ацидозу бікарбонатом натрію. Також ефективні форсований діурез і перитонеальний діа= ліз. Специфічного антидоту немає.

Побічні реакції.

У пацієнтів зі сповільненою інактивацією ізоніазид= у значно підвищується ризик токсичних проявів препарату.

Травна система: нудота, блювання, сухість у роті, дискомфорт в ділянці живота, анорексія, запор, метеоризм, гострий панкреатит.

Імунна система: алергічні реакції, в т.ч. реакції = гіперчутливості, такі як медикаментозна гарячка, шкір= ні висипи (короподібний, маку= лопапульозний дерматити, пурпура або ексфоліативний дерматит), шкірний свербіж, інтерстиціальний пневмоніт, л= імфаденопатія і васкуліт; можливе загострення симптомів системного червоного вовчака або поява вовчакоподібного синдрому. Шкіра та підшкірна клітковина: мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ток= сичний епідермальний некроліз.

Нервова система: головний біль, запаморочення, роздратовані= сть, нервозність,= порушення сну, безсоння, парестезії, периферична нейропатія/не= врити, поруше= ння чутливості.

Психічні розлади:<= /span> психотичні реакції (токсичні психози), починаючи від незначних змін особистості до значних психічних розладів, які, як правило, = зникали при відміні препарату, збільшення частоти нападів у хворих на епілеп= сію, м’язові посмикування та судоми, гіперрефлексія, токсична енцефалопатія, розлади пам’яті,= сплутаність свідомості, дезорієнтац= ія, галюцинації.

Органи чуття: неврит зорового нерва, атрофія зорового нерва, дзвін у вухах та втрата сл= уху у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності.<= /span>

Респіраторна система, органи грудної клітки та середостіння: пневмоніт (алергічний).

Серцево-судинна система: артеріальна гіпертензія, відчуття серцебиття, біль за грудниною та в ділянці серця, посилення ішемії міокарда у осіб літнього віку.

Нирки та сечовиділ= ьна система: утруднене сечовипускання, затримка сечі; нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит.

Гепатобіліарна система: ушкодження печінк= и, підвищення рівня сироваткових трансамі= наз (АЛТ, АСТ), жовтяниця, гепатит, ізоніазид-асоційований гепатит (особливо в осіб з хронічними захворюваннями печінки або у тих, хто зловживає алкоголем), фульмінантна печінкова недостатність, що може призвести до розвитку некрозу печінки (особливо у пацієнтів віком від 35 років), білірубінемія, білірубінурія.

Ендокринна система= та метаболічні розлади: дефіцит піридоксину, що впливає на перетворення триптофану в нікотинову кислоту, пелагра, синдром Кушинга, гіперглікемія, метаболічний ацидоз.=

Репродуктивна система та функції молочних залоз: гінекомасті= я у чоловіків, = менорагії у жінок.

Кров та лімфатична система: гемолітична та апластична анемії, сидеробластична анемія, тромбоци= топенія, агранулоцитоз, еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія= .=

Опорно-руховий апа= рат: ревматоїдний синдром, м’язові посмикування.=

Інші: нездужання, слабкість; «синдром відміни», що включає головний біль, безсоння, дратівливість, нервозність, набряк слизової оболонки бронхів.

Зазвичай побічні ефекти проходять при зменшенні дози або при тимчасовій перерві у застосуванні лікарського засобу.

Повідомлення про підозрювані побічні реакц= ії.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції пі= сля реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжува= ти моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засо= бу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

Термін придатності. 6 років<= /span>.

Умови зберігання. В оригіналь= ній упаковці при температурі не вище 25 ^оС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 5 блістерів у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезна= ходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 03134,= м. Київ, вул. Миру, 17.