ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПІРИДОКСИНУ ГІДРОХЛОРИД

(PYRIDOXInЕ НYDROCHLORIDЕ)

Склад:

діюча речовина:= піридоксину гідрохлорид;

1 мл розчи= ну містить піридоксину гідрохлориду 50 мг;

допоміжна речовина:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'> вода для ін’єкцій.

= ;

Лікарська форма. Розчин для ін’єкц= ій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або зі злегка жовтуватим відтінком розчин, практич= но вільний від часток.

= ;

Фармакотерапевтична група.

Прості препарати вітамінів. Піридоксин. Код АТХ А11Н А02.

= ;

Фармакологічні властивості.=

Фармакодинаміка.

Піридоксину гідрохлорид (вітамін В₆) міститься в рослинах і органах тварин, особливо в неочищених зернах злакових культур, в овочах, м’ясі, рибі, молоц= і, печінці тріски і великої рогатої худоби, яєчному жовтку. Досить багато віта= міну В₆ є у дріжджах. Потреба у вітаміні В₆ задовольняється продуктами харчування; частково він синтезується також мікрофлорою кишечник= у.

Відіграє важливу роль в обміні речовин, необхідний для нормального функціонування центральної і периферичної нервової системи, бере участь у синтезі нейромедіаторів. У фосфорильованій формі забезпечує процеси декарбоксилювання, переамінування, дезамінування амінокислот, бере участь у синтезі білка, ферментів, гемоглобіну, простагландинів, обміні серотоніну, катехоламінів, глутамінової кислоти, гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), гістаміну, поліпшує використання ненасичених жирних кислот, знижує рівень холестерину і ліпідів у крові, поліпшує скоротність міокарда, сприяє перетворенню фолієвої кислоти в її активну форму, стимулює гемопоез. При атеросклерозі вітамін В₆ поліпшує ліпідний обмін.

Піридоксин= при атеросклерозі і цукровому діабеті знижує вміст глікозильованого гемоглобіну, крім того, піридоксин діє як діуретик: допомагає знижувати підвищений артеріальний тиск.

Встановлен= о, що піридоксин позитивно впливає на вироблення норепінефрину і серотоніну, підвищуючи їх продукування при депресіях, що пов’язано з його участю як кофактора дофа-декарбоксилази в процесі синтезу катехоламінів.

Піридоксин може подовжувати час згортання та пригнічувати агрегацію тромбоцитів, що пояснюється зв’язуванням піридоксальфосфату з фібриногеном і зі специфічними аміногрупами на поверхні тромбоцитів.

Фармакокінетика.

Метаболізу= ється в печінці з утворенням фармакологічно активних метаболітів (піридоксальфосф= ат і піридоксамінофосфат). Піридоксальфосфат з білками плазми зв’язується на 90 = %. Добре проникає в усі тканини. Накопичується переважно в печінці, менше – у м’язах і центральній нервовій системі. Проникає крізь плаценту, екскретуєть= ся у грудне молоко. Період напіввиведення – 15–20 днів. Виводиться нирками, при внутрішньовенному введенні – з жовчю (2 %), а також у ході гемодіалізу.

Клінічні характеристики.

Показання.

Гіпо- та авітаміноз вітаміну В₆. Комплексне лікування токсикозу вагітних, атеросклерозу, анемій (у тому числі сидеробластної), лейкопеній, хвороб нервової системи (радикуліти, неврити, невралгії, паркінсонізм, хвороба Літтла), депресії інволюційного віку, себореєподібного та несеборейного дерматиту, оперізувального лишаю, нейродерміту, псоріазу, ексудативного діатезу, при виведенні із запою і синдромі похмілля. Призначають також при повітряній та морській хворобах, хворобі Меньєра. Піридоксину гідрохлорид попереджує або зменшує токсичні ефекти (особливо поліневрити) при лікуванні= протитуберкульозними препаратами. Лікування піридоксинзалежних судом.

Протипоказання.

Гіперчутли= вість до компонентів препарату. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки = (у зв’язку з можливим підвищенням кислотності шлункового соку); захворювання п= ечінки, що перебігають з тяжкою функціональною недостатністю; ішемічна хвороба серц= я.

= ;

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Діуретики – при комбінован= ому застосуванні з піридоксином посилюється дія діуретиків.
Гормональні контрацептиви, циклосерин, пеніциламін, ізоніазид, гідралазину сульфат, етіонамід, імунодепресанти – при комбінованому застосуванні з піридоксином послаблюється ефект останнього.

Снодійні та седативні засоби – при комбінованому застосуванні з піридоксином знижується снодійний ефек= т.

Протипаркінсонічні засоби – при комбінованому застосуванні з піридоксином зменшується ефективніс= ть засобів для лікування хвороби Паркінсона.

Фенітоїн – <= /b>при комбінованому застосуванні з піридоксином послаблюється дія фенітої= ну.

Кортикостероїди – при комбінованому застосуванні з піридоксином зменшується кількість вітаміну В<= sub>6 в організмі.

Глутамінова кислота, аспаркам – при комбінованому застосуванні з піридоксином підвищується стійкість= до гіпоксії.

Серцеві глікозиди – при комбінованому застосуванні з піридоксином підвищується синтез скорочувальних білків у міокарді.

Трициклічні антидепресанти – при комбінованому застосуванні з піридоксином останній усуває побічні ефекти трициклічних антидепресантів, пов’язані з їхньою антихолінергічною а= ктивністю (сухість у роті, затримка сечі).

Препарати левоміцетину резорбтивної дії – при комбінованому застосуванні з піридоксином останній попереджає офтальмологічні ускладнення, що виникають при тривалому застосуванні препар= атів левоміцетину резорбтивної дії (синтоміцину, хлорамфеніколу).

Особливості застосування.

Застосовув= ати з обережністю пацієнтам із виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої ки= шки в анамнезі (через можливе підвищення кислотності шлункового соку), при функціональній недостатності печінки (піридоксин у великих дозах може погіршувати її функцію).

Обмін піридоксину порушується при регулярному вживанні алкоголю.

Може призв= ести до хибнопозитивної проби на уробіліноген із використанням реактиву Ерліха.<= o:p>

= ;

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат призначають у період вагітності при токсикозі вагітних і при блюванні у вагітних. У разі призначення препарату в період годування груддю можливе пригнічення лактації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та роботі зі складними механізмами у зв’язку з можливістю розвитку побічних ефектів з бо= ку нервової системи.

= ;

Спосіб застосування та дози.

Піридоксину гідрохлорид вводять внутрішньом’язово, внутрішньовенно або підшкірно у випадках, коли пероральний прийом неможливий.

Курс лікув= ання індивідуальний і визначається типом і тяжкістю захворювання.

Розчин готують безпосередньо перед застосуванням – ра= зову дозу препарату розводять у 1–2 мл = води для ін’єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду.

Дорослі.

Гіповітаміноз В₆: препарат призначають у добовій дозі 50–100 мг (1–2 мл) за 1–2 введення. Курс лікування – 3–4 тижні.

Сидеробластна анемія: препарат призначають внутрішньом’язово у добовій дозі 100 мг (2 мл) 2 рази на тиждень. Одночасно рекомендується приймати фолієву ки= слоту, рибофлавін, вітамін В₁₂).

Депресії інволюційного віку: препарат призначають внутрішньом’язово у дозі 200 мг (4 мл) на добу. К= урс лікування – 20–25 ін’єкцій.

Застосування препаратів групи ізоніазиду: = препарат призначають у добовій дозі 5–10 мг (0,1 – 0,2 мл) протягом усь= ого курсу лікування ізоніазидом.

Передозування препаратів групи ізоніазиду: на кожен 1 г передозованого препарату вводять внутрішньовенно 1 г (20 мл) піридоксину= зі швидкістю 0,5 г/хв. При передозуванні ізоніазиду понад 10 г піридоксин вводять внутрішньовенно в дозі 4= г (80 мл), а потім внутрішньом’язово – по 1 г (20 мл) препарату кожні 30 хвилин. Загальна добова доза – 70–350 мг/кг.

Токсикоз вагітних: препарат призначають внутрішньом’язово у дозі 50 мг (1 мл) на добу. Курс лікування – 10–20 ін’єкцій.

Піридоксинзалежна анемія (макроцитарна, гіпохромна з підвищенням рівня заліза у плазмі крові): препарат призначають у добовій дозі 50–200 мг (1–4 мл). Курс лікування = – 1–2 місяці. У разі відсутності ефекту переходять на інший вид терапії.

Піридоксинзалежний синдром, включаючи піридоксинзалеж= ні судоми: препарат призначають внутрішньовенно або внутрішньом= ’язово у дозі 50–500 мг (1–10 мл) на добу. Внутрішньовенно вводять зі швидкістю 50 мг/хв. Курс лікування – 3–4 тижні.

Паркінсонізм: препарат призначають внутрішньом’язово у дозі 100 мг (2 мл) на добу. Курс         лікування – 20–25 днів. Через 2–= 3 місяці – повторний курс. За іншою схемою лікування:

препарат призначають внутрішньом’язово у початковій добовій дозі 50–100 мг (1–2 мл),= а потім щоденно дозу збільшують на 50 мг (1 мл) і доводять до 300–400 мг (6–8= мл) на добу одноразово. Лікування здійснюється курсами в 12–15 днів.=

Інші показання: препарат призначають у добовій дозі 50–100 мг (1–2 мл) за 1–2 введення.=

Діти.

Гіповітаміноз В₆: дозу препарату лікар призначає індивідуально з розрахунку 1–2 мг/кг маси тіла на добу. Курс лікування – 2 тижні.

Піридоксинзалежні судоми: препарат призначають внутрішньом’язово або внутрішньовенно струминно у = дозі 50–100 мг (1–2 мл) на добу. Внутрішньовенно вводять зі швидкістю 50 мг/хв. Максимальні дози для дітей не встановлені.

Передозування препаратів групи ізоніазиду: на кожен 1 г передозованого препарату вводять внутрішньовенно 1 г (20 мл) піридоксину= . Якщо доза ізоніазиду невідома, піридоксин вводять із розрахунку 70 мг/кг маси ті= ла. Максимальна доза – 5 г (100 мл).

Діти.

Препарат застосовують у педіатричній практ= иці. Вводять внутрішньом’язово та внутрішньовенно. Дози та режим введення залежа= ть від патології (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).=

Передозування.

Симптоми: посилення побічних ефектів; порушення обміну білків, вуглеводів та ліпідів; дегенеративні змін= и у центральній нервовій системі (периферична нейропатія) та паренхіматозних органах (порушення процесів обміну, пов’язані зі значним зниженням активнос= ті нікотинамідних коферментів НАД і НАДФ та дефіцитом нікотинової кислоти). Симптоми периферичної нейропатії: гіперпарестезії, парестезії, м’язова слабкість. Можливі сенсорні нейропатії з прогресуючим порушенням ходи, відчуттям оніміння та поколювання у ногах та руках, часткове облисіння, зниження опірності організму до інфекцій, зниження активності протизгорталь= ної системи крові. При тривалому застосуванні у великих дозах розвивається гіпервітаміноз В₆, який характеризується різким зниженням вмісту білка у м’язовій тканині та внутрішніх органах. На ранніх стадіях гіпервітамінозу В₆ можуть з’явитися висипи на шкірі, запаморочен= ня, судоми. При відміні препарату ці симптоми зникають.

Лікування: відміна препарат= у; симптоматичне лікування.

Побічні реакції.

При застосуванні піридоксину гідрохлориду можливі такі побічні реакції:

з боку серцево-судинної системи: тахікардія, біль у ділянці серця;

з боку центральної та периферичної нервової системи:<= /span> головний біль, запаморочення, слабкість, сонливість, збудження, поруше= ння координації, парестезії, оніміння в кінцівках, поява відчуття стискання в кінцівках – симптом «панчіх і рукавичок», втрата свідомості і розвиток судом при швидкому внутрішньовенному введенні;

з боку дихальної системи: утруднене дихання;

з боку травного тракту: нудота, біль в епігастральній ділянці, печія, підвищення шлункової секреції;

з боку обміну речовин, метаболізму: зниження рівня фолієвої кислоти;

з боку імунної системи, шкіри та підшкірної клітковин= и: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок, кропив’янку, висипання, свербіж, гіперемію шкіри, дерматит, набряк Квінке, фотосенсибілі= зацію;

з боку репродуктивної системи та молочних залоз: пригнічення лактації в лактогенний період (іноді використовують для лікувального ефекту);

порушення у місці введення: зміни у місці введення, включаючи гіперемію, свербіж, печіння в місці ін’єкцій;

загальні порушення: слабкість, гарячка.

= ;

Термін придатності. 3 роки.

= ;

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

= ;

Несумісніс= ть.

Не можна змішувати розчин піридоксину в одному шприці з розчином тіаміну (вітамін В<= sub>1), розчином ціанокобаламіну (вітамін В₁₂), лужними розчинами, солями заліза та розчинами окисників. Ін’єкції піридоксину бажано робити не раніше= ніж через 12 годин після ін’єкції тіаміну.

Не рекомендується змішувати в одній інфузійній системі або в одному шприці з такими лікарськими засобами: адреноміметиками, ампіциліну натрієвою сіллю, амфотерицином В, аскорбіновою кислотою, іншими вітамінами групи В, фітоменаіоном, дипіридамолом, оксиферискорбоном натрію, похідними фенотіази= ну (хлорпромазин), фуросемідом, етамзилатом, еуфіліном.

= ;

Упаковка.

По 1 мл в ампулі; по 5 ампул у блістері з плівки, 1 або 2 блістери у пачці.

По 1 мл в ампулі; по 10 ампул у пачці з картону з картонними перегородками.

Категорія відпуску.

За рецепто= м.

= ;

Виробник.

АТ «Лубнифарм».

= ;

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Україна, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Барвінкова, 16.

= ;

= ;

                                                                                                  =

                                                =

&n= bsp;