= 30;НСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

Ефав&= #1110;ренц, Ламівудин т = 72; Тенофовір Дизопроксиl= 3; Фумарат

(Efavirenz, Lamivudine and Tenofovir Disoproxil Fumarate)

Склад:

діючі речовини: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, міст&= #1080;ть ефавіренцу 600 мг, ламівудину 300 мг, тенофові= 088;у дизопроксиl= 3;у фумарату 300 мг еквівалентl= 5;о тенофовіру дизопроксиl= 3;у 245 мг; =

допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію кроскармелl= 6;за, полоксамер, гідроксипрl= 6;пілцелюлоз= 072;, натрію лаурилсульm= 2;ат, магнію стеарат, целюлоза мікрокристk= 2;лічна, крохмаль прежелатинo= 0;зований;

покриття: гіпромелозk= 2;, лактози моногідрат, титану діоксид (Е 171), триацетин.

<= /p>

Ліка&= #1088;ська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.=

Основн= 110; фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: двоо&= #1087;уклі таблетки капсулоподo= 0;бної форми, вкрит= 110; плівковою оболонкою, від білого д= 086; майже білог = 86; кольору, гладкі з обо= 093; боків.

Фармакотер&= #1072;певтична група.

= 055;ротивірусн&= #1110; засоби для лікування ВІЛ-інфекці= 11;, комбінації.

Код АТХ J05A R11.<= /p>

Фарм&= #1072;кологічні властивостo= 0;.

Фармакодин&= #1072;міка.

= Меха&= #1085;ізм дії.

= Ефав&= #1110;ренц є ненуклеозиk= 6;ним інгібітороl= 4; зворотної транскриптk= 2;зи (НІЗТ) вірусу ВІЛ-1. Ефавіренц неконкуренm= 0;ним шляхом інгібує зворотну транскриптk= 2;зу ВІЛ-1 і не інгібує значною мір = 86;ю зворотну транскриптk= 2;зу вірусу 2 імун&#= 1086;дефіциту людини або полімерази клітинної дезоксирибl= 6;нуклеїново= 111; кислоти (ДНК) &= #8211; α, β, γ та δ.

= 051;амівудин є негативни = 84; енантіомерl= 6;м 2’-деокси-3’-ті= ацитидину, дидеоксинуl= 2;леозидним аналогом.=

= 058;енофовіру дизопроксиl= 3; фумарат перетворюєm= 0;ься іn vіvo у тенофовір, аналог нуклеозиднl= 6;го фосфату (нуклеотиду) аденозину монофосфатm= 1;.

= 051;амівудин і тенофовір фосфорилююm= 0;ься за допомого= 02; клітинних ензимів з утворенням ламівудину трифосфату = 81; тенофовіру дифосфату відповідно.

= 051;амівудину трифосфат і тенофовіру дифосфат конкурентнl= 6; інгібують ВІЛ-1 зворотн&#= 1091; транскриптk= 2;зу в результат= 10; обриву ланц= 02;га ДНК. Обидві речовини активні проти ВІЛ-1 і ВІЛ-2, а також проти вірус = 91; гепатиту В.

= Рези&= #1089;тетність

= У зна= чної частини пацієнтів, у яких відзначалаl= 9;я неефективнo= 0;сть застосуванl= 5;я ефавіренцу, може розвиватисn= 3; стійкість д = 86; ефавіренцу. Основні вид = 80; мутації, що виникають при застосу = 74;анні ефавіренцу, = 211; K103N, G190S/А/Е і Y188L; одно= 075;о виду з цих мутацій достатньо д = 83;я спричиненнn= 3; високого рівня резистентнl= 6;сті. Існує перехресна резистентнo= 0;сть між ефавіренцоl= 4; і невірапіноl= 4; або делавірдинl= 6;м, тому у паціє= 085;тів, у яких відзначалаl= 9;я неефективнo= 0;сть противірусl= 5;ого лікування будь-яким з цих препара = 90;ів, ймовірно, виникне рез = 80;стентність до ефавіренцу = 10; навпаки. З накопиченнn= 3;м кількості НІЗТ мутаці = 81;, сприйнятлиk= 4;ість до етравірину також може бути зменше = 85;а.

= Ефав&= #1110;ренц має тривали = 81; період напіввиведk= 7;ння. Після відміни ефективної антиретровo= 0;русної терапії, що включає ефавіренц, можливе про = 76;овження функціоналn= 0;ної монотерапіo= 1; ефавіренцоl= 4;. У такому випадку вір = 86;гідне виникнення = 79;начної резистентнl= 6;сті і подальше застосуванl= 5;я ефавіренцу, невірапіну або делавір = 76;ину може бути неефективнl= 0;м.

= У багатьох випадках пр = 80; неефективнl= 6;сті схем лікування з ламівудиноl= 4;, може виникнути мутація M184V на ранній стадії. M184V спричиняє резистентнo= 0;сть високого рівня до ламівудину (> 300-разове зниження чутливості). Вірус з мута= 094;ією M184V розмножуєтn= 0;ся гірше, ніж незмінений = 74;ірус.

= Дані<= i> in vitro, як правил = 86;, свідчать пр = 86; те, що продовженнn= 3; застосуванl= 5;я ламівудину = 74; складі антиретровo= 0;русної терапії, незважаючи на розвиток M18= 4V, може забезп = 77;чити залишкову антиретровo= 0;русну активність (ймовірно, через порушення р = 77;плікативно&#= 1111; здатності). Клінічна значущість цих даних не встановленk= 2;.

= Пере&= #1093;ресна резистентнo= 0;сть через мутац= 10;ю M184V обмежуєтьсn= 3; нуклеозидаl= 4;и/ нуклеотиднl= 0;ми інгібітораl= 4;и класу антиретровo= 0;русних агентів. M184V ма= 08; повну перехресну резистентнo= 0;сть щодо емтрицитабo= 0;ну.

= Зидо&= #1074;удин і ставудин зберігають свою антире = 90;ровірусну дію проти ламівудиноl= 8;езистентно= 111; ВІЛ-1 інфекції.=

= Абак&= #1072;вір виявляє сво= 02; антиретровo= 0;русну активність проти ламівудиноl= 8;езистентни= 093; ВІЛ-1 але тільки з мутацією M184V. Вірус з M184V має <= ; 4-разове зменшення чутливості до диданози = 85;у; клінічне значення ць = 86;го явища невідоме.=

= Мута&= #1094;ія K65R виявлена in vitro при культивуваl= 5;ні ВІЛ-1 в умовах зростання к = 86;нцентрації тенофовіру. Вона може також виник = 85;ути в природних умовах при неефективнl= 6;сті схеми противірусl= 5;ого лікування, щ= 086; включає тенофовір. Мутація K65R знижує чутливість до тенофовіру in vitro приблизно в 2 рази та пов’язана з відсутністn= 2; відповіді н = 72; препарати, щ= 086; містять тенофовір. Мутація K65R також може бути спричинена прийомом абакавіру або диданозину = 10; призводить до зниження чутливості до цих лікар= 089;ьких засобів у комбінації = 79; ламівудиноl= 4;, емтрицитабo= 0;ном і тенофовіроl= 4;. Вірус з мутацією K65R залишаєтьсn= 3; повністю чутливим до ефавіренцу. = 050;рім того, внаслідок застосовувk= 2;ння тенофовіру спостерігаl= 3;ася мутація K70E вірусу ВІЛ-1, що може призвести до незначного = 79;ниження чутливості до абакавір = 91;, емтрицитабo= 0;ну, ламівудину та тенофовіру.

= У пацієнтів, щ= 086; мають щонайменше 3 мутації ВІЛ, які включають або M41L, або L210W мутації, спостерігаn= 8;ться зниження еф = 77;ктивності тенофовірm= 1;.

Клінічні результати=

При застосуванl= 5;і тенофовіру та ламівудинm= 1; у комбінаці= 11; з ефавіренцоl= 4; хворим на ВІЛ-1, що раніше не лікувалися, = 074;ідсоток пацієнтів з ВІЛ-РНК <= 50 копій/мл скл= 072;в 76,3 % на 48-му тижні= лікування та 67,8 % на 144-му тижні.

Окремиm= 3; досліджень комбінації тенофовіру, ламівудину та ефавірен = 94;у за участю дітей не проводилосn= 3;.

Фармакокін&= #1077;тика.

Ефавір&#= 1077;нц.

Всмо&= #1082;тування та біодоступнo= 0;сть.

= 041;іодоступні&= #1089;ть натще знаходитьсn= 3; в межах від 40 до 45 %. Прийом їжі значно збільшує всмоктуванl= 5;я. Час досягнення піка плазмової концентрацo= 0;ї (3-5 годин) не змінюється після багаторазоk= 4;ого застосуванl= 5;я, а стабільни = 81; рівень плазмової концентрацo= 0;ї настає чере = 79; 6-7 днів.

= 055;ісля одноразовоk= 5;о застосуванl= 5;я таблеток ефавіренц/л = 72;мівудин/тен&= #1086;фовір дизопроксиl= 3; фумарат 600 мг/300 &#= 1084;г/300 мг у здорови= 093; добровольцo= 0;в, середнє значення ма = 82;симальної концентрацo= 0;ї (C_max) ефавірен&= #1094;у становило 2,81 мкг/мл (0,69 мкг/мл), а значення пл = 86;щі під кривою «концентраm= 4;ія-час» (AUC) – 59,89 мкг×год/l= 4;л (15,75 мкг×год/мл). <= span style=3D'mso-spacerun:yes'> Серед= нє значе= ння пері&= #1086;ду напіввиведk= 7;ння (t_max) ефав= ;іренцу становило 3,88 години (1,23 години).

= 045;фавіренц більшою мірою (> 99 %) зв’язуєтьсn= 3; з білками плазми кров= 10; людини, головним чи = 85;ом з альбуміно = 84;. У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів, щ= 086; отримували ефавіренц у дозі 200-600 мг щонайменше протягом місяця, середня концентрацo= 0;я у церебросп= 10;нальній рідині складала 0,69 % від відпові = 76;ної концентрацo= 0;ї у плазмі крові. Таке співвідношk= 7;ння приблизно у 3 рази більше, ніж у незв’язуваl= 5;ої з білками (вільної) фра&#= 1082;ції ефавіренцу = 91; плазмі кров= 10;.

Мета&= #1073;олізм. Ефавіренц головним чином перет = 74;орюється системою цитохромів Р450 на гідроксильl= 6;вані метаболіти. Ці метаболіти = 79;агалом неактивні проти вірус = 91; ВІЛ-1. Дослідженнn= 3; іn vіtro, пo= 0;дтверджені даними досліджень in vivo, припускаютn= 0;, що CYP3A4 і CYP2B6 є головними ізоензимамl= 0;, відповідалn= 0;ними за метаболі = 79;м ефавіренцу.

= 045;фавіренц є індукторо = 84; ензимів Р450, що призводять до індукуваннn= 3; його власного метаболізмm= 1;.

Виве&= #1076;ення. Ефавіренц має відносн = 86; довгий період напі = 74;розпаду від 17 до 154 годи= 085; після одноразовоk= 5;о прийому і 40-55 годин після декількох прийомів.=

= 059; пацієнтів з відомою мутацією CYP2B6 генотипу (на= 087;риклад T/T генотип за наявності G516T) може подовж = 91;ватись кінцевий період напіввиведk= 7;ння та спостерігаm= 0;ися посилення дії ефавіре = 85;цу.

= 058;акі генотипи часто зустрічаютn= 0;ся у африканці = 74; та афроамерикk= 2;нців. У пацієнтів = 079; порушеннямl= 0; функції печінки спо = 89;терігалося зниження кліренсу ефавіренцу та посиленн= 03; його дії.

= 055;риблизно 14-34 % ефавіренц = 91; з радіоактивl= 5;им маркером виявлялося = 91; сечі, менше 1 % дози виводи = 90;ься разом із сечею в незміненомm= 1; стані.

Ламівудин.

Всмо&= #1082;тування та біодоступнo= 0;сть.

= 051;амівудин швидко всмоктуєтьl= 9;я після перор = 72;льного застосуванl= 5;я. Біодоступнo= 0;сть знаходитьсn= 3; в межах від 80 до 85 %. Після одноразовоk= 5;о застосуванl= 5;я таблеток ефавіренц/ ламівудин/т = 77;нофовір дизопроксиl= 3; фумарат у дозі 600 мг/300 мг/300 мг у здорови= 093; добровольцo= 0;в середнє значення C_max &#= 1083;амівудину становило 3,10 мкг/мл (709 мкг/м = 83;), а значення AUC – 15,27 мкг×год/мл (3,3= 8 мкг×год/мл). Середнє значення ламівуk= 6;ину становило 1,6 години (0,70 години).

= 054;дночасне застосуванl= 5;я ламівудину = 79; їжею показало пролонгаціn= 2; та зниження C_max(&= #1079;ниження на 47 %). Проте, одночасний прийом з їже= 102; не впливає н= 072; рівень всмоктуванl= 5;я ламівудину (на основі значення AUC).

Розп&= #1086;діл.

= 044;ослідження показали, що при внутріш = 85;ьовенному введенні ламівудинц = 89;ередній об’єм його розподілу становив 1,3 л/кг. Ламівудин має лінійну фармакокінk= 7;тику в діапазоні терапевтичl= 5;их доз і показу= 108; обмежене зв’язуваннn= 3; з основним білком плазми альбуміном (<= ; 36 % сироватковl= 0;й альбумін in vitro).

Мета&= #1073;олізм.

= 040;ктивний внутрішньоl= 2;літинний метаболіт ламівудину трифосфат м = 72;є пролонговаl= 5;ий кінцевий період напіврозпаk= 6;у в клітині (від 16 до 19 годин) порівняно з напіврозпаk= 6;ом ламівудину = 74; плазмі кров= 10; (від 5 до 7 годиl= 5;). У 60-ти здорових дорослих добровольцo= 0;в, що приймали ламівудин п = 86; 300 мг 1 раз на добу, фармакокінk= 7;тичні показники внутрішньоl= 2;літинного трифосфату AUC<= sub> і C_max були еквівалентl= 5;ими таким після прийому лам= 10;вудину по 150 мг 2 рази н= 072; добу.

= 051;амівудин переважно виводиться = 74; незміненомm= 1; вигляді нирками. Імовірністn= 0; метаболічнl= 0;х взаємодій препарату з ламівудиноl= 4; низька чере = 79; невисокий рівень печінковогl= 6; метаболізмm= 1; (5-10 %) і низький рівень зв’язуваннn= 3; з білками пл= 072;зми крові.

Виве&= #1076;ення.

= 057;ередній системний кліренс ламівудину = 89;тановить приблизно 0,32 л/год/кг з переважно н = 80;рковим кліренсом (> 70 %), включаючи канальцеву секрецію через систе = 84;у органічногl= 6; катіонного транспорту.

Нирк&= #1086;ва недостатніl= 9;ть.

= 044;ослідження за участю пацієнтів з нирковою недостатніl= 9;тю показали, що виведення ламівудину залежить ві = 76; ниркової дисфункції. Зниження до = 79;и рекомендовk= 2;но для пацієнтів з кліренсом креатиніну X= 04; 50 мл/хв.

Тенофовіру дизопроксиl= 3; фумарат.

= 058;енофовіру дизопроксиl= 3; фумарат – це проліки, водорозчинl= 5;ий ефір, який швидко пере = 90;ворюється в природних умовах на тенофовір і формальдегo= 0;д. Тенофовір у внутрішньоl= 2;літинному середовищі перетворюєm= 0;ься на тенофові = 88;у монофосфат = 10; активний компонент тенофовіру дифосфат.=

Всмо&= #1082;тування.<= /i>

= 055;ісля пероральноk= 5;о прийому ВІЛ-інфіков = 72;ними пацієнтами тенофовіру дизороксил фумарат швидко всмоктуєтьl= 9;я та перетворюєm= 0;ься на тенофові = 88;. Пероральна біодоступнo= 0;сть тенофовіру = 79; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату у пацієнтів, я= 082;і приймали його натще, становила приблизно 25 %.<= /o:p>

= 054;дночасний пероральниl= 1; прийом тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з їжею з високим вмістом жир = 91; посилює біодоступнo= 0;сть зі збільшенняl= 4; рівня AUC тенофовіру приблизно н = 72; 40 % і C_max приблизно н = 72; 14 %.

= 055;ісля одноразовоk= 5;о прийому таблеток ефавіренц/л = 72;мівудин/тен&= #1086;фовір дизопроксиl= 3; фумарат 600 мг/300 &#= 1084;г/300 мг у здорови= 093; добровольцo= 0;в середнє зна = 95;ення C_max тенофовіру = 89;тановило 0,32 мкг/мл (0,09 мкг/мл) і відпо= відне значе= ння AUC – 2,70 мкг×г= од/мл (0,63 мкг×год/мл). Середнє значення тенофовіру max становило 1,38 годин (0,55 години).

Розп&= #1086;діл.

= 055;ісля внутрішньоk= 4;енного введення ст = 72;лий об’єм розподілу тенофовіру становив пр = 80;близно 800 мл/кг. Зв’язm= 1;вання тенофовіру = 79; білками сироватки або плазми крові у дослідженнn= 3;х in vіtro, &#= 1074; діапазоні концентрацo= 0;й тенофовіру 0,01-25,0 мкг/мл стан= овило менш ніж 0,7 % і 7,2 % = 74;ідповідно.

Виве&= #1076;ення.

= 058;енофовір головним чином виводиться нирками, як з&#= 1072; рахунок фільтрації, так і через активну тубулярну т = 88;анспортну систему, причому приблизно 70-80 % = 076;ози, введеної внутрішньоk= 4;енно, в сечі присутні в незміненомm= 1; вигляді. Заг= 072;льний кліренс становив приблизно 230 мл/год/кг (приблизно 300 мл/хв).

= 053;ирковий кліренс становив приблизно 160 мл/год/кг (приблизно 210 мл/хв), що перевищує рівень гломерулярl= 5;ої фільтрації. Це вказує на те, що активн&#= 1072; тубулярна секреція є важливою частиною ви = 74;едення тенофовіру.

= 055;ри пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і період напіврозпаk= 6;у тенофовіру становить приблизно 12-18 годин.

= 044;ослідження встановили, що тенофові = 88; проходить активну канальцеву секрецію через проксимальl= 5;і канальцеві = 82;літини людини за допомогою органічних аніонних пе = 88;еносників (hOAT) 1 і 3 і потрапл= ;яє в сечу за допомогою білка 4 з множинною лікарською резистентнo= 0;стю (MRP 4). За даними іn vitro досліджень встановленl= 6;, що тенофовіру дизопроксиl= 3; фумарат та тенофовір н = 77; є субстрата = 84;и ферментів CYP450.

Окре&= #1084;і групи пацієнтів.=

Вік, стать, расов= 072; приналежніl= 9;ть. Обмежені дані фармакокінk= 7;тичних досліджень не показали значних від = 84;інностей у чоловіків та жінок.

= 044;ія тенофовіру була подібн = 72; у дорослих і підлітків після пероральноk= 5;о прийому тен = 86;фовіру у дозі 300 мг щоденно.

= 053;е проводилосn= 3; фармакокінk= 7;тичних досліджень ефавіренцу, ламівудину або тенофов= 10;ру за участю па= 094;ієнтів літнього віку (вік пон&#= 1072;д 65 років).

= 053;е проводилосn= 3; спеціальниm= 3; фармакокінk= 7;тичних досліджень = 79;а участю різних етнічних груп.

Нирк&= #1086;ва недостатніl= 9;ть.

= 060;армакокіне&= #1090;ичні параметри тенофовіру = 87;ісля застосуванl= 5;я одноразовоo= 1; дози тенофо = 74;іру дизопроксиl= 3;у фумарату 300 мг були визначені у 40 ВІЛ-негатив = 85;их пацієнтів без гепатит = 91; B з різними фо&= #1088;мами ниркової недостатноl= 9;ті відповідно до вихідног = 86; рівня кліренсу креатиніну (= 050;К): (нормальна функція нирок, КК > 80 мл/хв; легка ниркова недостатніl= 9;ть, КК=3D50-79 мл/хв; помірна ниркова недостатніl= 9;ть, КК=3D30-49 мл/хв; тяжка ниркова недостатніl= 9;ть, КК=3D10-29 мл/хв).
= 059; порівнянні = 79; пацієнтами = 79; нормальною функцією нирок, середня експозиція (% C= V) тенофовіру збільшиласn= 3; з 2,19 (12 %) мкг×год/l= 4;л у пацієнтів = 079; КК > 80 мл/хв до відпо= відно 3,06 (30 %) мк= 075;×год/мл, 6,01 (42 %) мкг×год/мл і 15,99 (45 %) мкг×год/ = 84;л у пацієнтів = 079; легкою, помірною і тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю.

= 047;більшення інтервалу між прийомами препарату у пацієнтів з нирковою недостатніl= 9;тю може призвести д = 86; підвищення піків конце = 85;трації в плазмі крові і зниження рівнів міні = 84;альної концентрацo= 0;ї (C_min) порівнян&= #1086; з пацієнтам = 80; з нормально= 02; функцією нирок. Кліні= 095;ні наслідки такого явищ = 72; невідомі.=

= 059; пацієнтів з термінальнl= 6;ю стадією ниркової недостатноl= 9;ті (КК < 10 мл/хв), що вимагає гемодіалізm= 1;, концентрацo= 0;я тенофовіру між діалізами істотно збі = 83;ьшувалася протягом 48 годин, досяг= аючи серед= нього значе= ння C_max 1,03 мкг/мл і середнього значення AUC42,= 86 мкг×год/мл. Рекомендуєm= 0;ься корекція інтервалу п = 88;ийому тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату 300 мг пацієнтам з = 050;К < 50 мл/хв та пацієнтам з термінальнl= 6;ю стадією ниркової недостатноl= 9;ті, що вимагає діалізу.

= 060;армакокіне&= #1090;ика тено&= #1092;овіру у паці&= #1108;нтів, які не переб= увають на гемод= іалізі, з КК < 10 мл/хв та у пацієнтів з термінальнl= 6;ю стадією нир = 82;ової недостатноl= 9;ті, яким застосовуюm= 0;ь перитонеалn= 0;ний діаліз або інші форми діалізу, не вивчена.

Печі&= #1085;кова недостатніl= 9;ть.

= 058;енофовіру дизопроксиl= 3; фумарат у дозі 300 мг одно= ;разово призначали ВІЛ-негатив = 85;им пацієнтам, щ= 086; не хворіють = 085;а гепатит = 042; (ВГВ), з різними стадіями печінкової недостатноl= 9;ті згідно з кла= 089;ифікацією Чайльда-Тур = 82;ота-Пю. Фармакокінk= 7;тичні параметри тенофовіру = 87;рактично не змінюються = 91; пацієнтів з ураженнями печінки, том= 091; корекція дози не потрібна. Се= 088;едні значення AUC та C_maxтенофов= 10;ру стан= овили 0,22 (34,8 %) мкг/мл та 2,05 (50,= 8 %) мкг×год/мл відповідно = 91; здорових до = 73;ровольців порівняно з 0,29 (46,0 %) мкг/мл та 2,31 (43,5 %) мкг×год/мл у &#= 1076;обровольці= в з помірною печінковою недостатніl= 9;тю; 0,31 (24,8 %) мкг/мл та 2,74 (44,= 0 %) мкг×год/мл у &#= 1076;обровольці= в з тяжкою печінковою недостатніl= 9;тю.

Внут&= #1088;ішньокліти= ;нна фармакокінk= 7;тика.

Т= 077;нофовіру дифосфат ма= 08; внутрішньоl= 2;літинний період напіввиведk= 7;ння 10 годин в акти= вованому стані та 50 годин в стан= 110; спокою в мон= 086;нуклеарних клітинах периферійнl= 6;ї крові.

Клінічні характерисm= 0;ики.

Пока&= #1079;ання.

Препара = 90; показаний для лікування інфекції вірусу імунодефіцl= 0;ту людини (ВІЛ-1) у дорослих та дітей віком від 10 років з масою тіла більше 35 кг.

При виборі препарату слід враховуватl= 0; дослідженнn= 3; індивідуалn= 0;ної вірусної ре = 79;истентност&#= 1110; та/або досві= 076; попередньоk= 5;о лікування пацієнта.

<= /b>

Прот&= #1080;показання.=

П&= #1088;епарат проти= ;показаний пацієнтам з клінічно значимою підвищеною чутливістю до ефавіренцу, ламівудину, тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату аб = 86; до допоміжних речовин препарату.

О&= #1076;ночасне застосуванl= 5;я з терфенадинl= 6;м, астемізолоl= 4;, цизапридом, мідазоламоl= 4;, триазоламоl= 4;, пімозидом, бепридилом, алкалоїдамl= 0; ріжків (ерготамін, дигідроергl= 6;тамін, ергоновін т = 72; метилергонl= 6;він), вориконазоl= 3;ом, з комбінацієn= 2; дасабувіру та омбітасвірm= 1;/паритапрев&#= 1110;ру/ритонаві= ;ру протипоказk= 2;не.

Одно= ;часне застосуванl= 5;я препарат та рослинними препарати, щ= 086; містять з= віробій через ризик зменшення концентрацo= 0;ї в плазмі крові ефавіренцу = 10; зниження його клініч = 85;ого ефекту.

<= /b>

Взає&= #1084;одія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємод&= #1110;й.

= Досл&= #1110;дження щодо взаємодії препарату з = 110;ншими лікарськимl= 0; засобами не проводилисn= 0;. Даний лікарський засіб містить ефавіренц, ламівудин, тенофовір дизопроксиl= 3; фумарат, том= 091; під час його застосуванl= 5;я можуть вини = 82;ати взаємодії, пов’язані окремо з кожним комп = 86;нентом. Дослідженнn= 3; щодо взаємодії д = 83;я окремих діючих речовин проводилисn= 3; тільки за участю дорослих.=

О&= #1076;ночасне застосуванl= 5;я протипоказk= 2;не

З терфенадинl= 6;м, астемізолоl= 4;, цизапридом, мідазоламоl= 4;, триазоламоl= 4;, пімозидом, бепридилом, алкалоїдамl= 0; ріжків (ерго= 090;амін, дигідроергl= 6;тамін, ергоновін т = 72; метилергонl= 6;він), оскільк = 80; конкуруванl= 5;я ефавіренцу за цитохром P450 (CYP) = 3A4 може призвести д = 86; пригніченнn= 3; метаболізмm= 1; цих препаратів = 10; появи передумов для виникнення серйозних ускладнень і/або небезпечниm= 3; для життя яв= 080;щ (наприклад серцевих аритмій, тривалого седативногl= 6; ефекту або пригніченнn= 3; дихання).

Вори&= #1082;оназол

= 042;ориконазол протипоказk= 2;но застосовувk= 2;ти разом з дани= 084; препаратом, оскільк= 080; ефавіренц значно знижує рівень вори = 82;оназолу, тоді як вориконазоl= 3; значно збільшує концентрацo= 0;ї ефавіренцу = 74; плазмі кров= 10;. Коригуваннn= 3; дози ефавіренцу неможливе у складі комб= 10;нованого препарату.=

Дасабув= 10;р+омбітасві&= #1088;/паритапреk= 4;ір/ритонаві&#= 1088;

Одно= ;часне застосуванl= 5;я з дасабувір = 86;м+омбітасві&= #1088;ом/паритапl= 8;евіром/рито&#= 1085;авіром протипоказk= 2;не, так як це може привести до = 079;більшення рівнів АЛТ. Крім того, при одночас = 85;ому застосуванl= 5;і очікується зниження пл = 72;змової концентрацo= 0;ї дасабувіру+ = 086;мбітасвіру/= паритапревo= 0;ру/ритонаві&#= 1088;у і зменшення їх терапевтичl= 5;ого ефекту.

Звір&= #1086;бій (Hyperіcum perforatum).

= 051;ікарські засоби рослинного походження, = 097;о містять звіробій (Hypericum perforatum), <= /span>протипоказ= ;ано застосовувk= 2;ти одночасно з препаратом через можливе зниження концентрацo= 0;й у плазмі крові і зменшення клінічної ефективносm= 0;і ефавіренцу. Якщо пацієн = 90; вже приймає звіробій, необхідно припинити його прийом, перевірити рівень звіробою і, якщо можлив = 86;, ефавіренцу. При припиненні прийому звіробою мо = 78;уть підвищуватl= 0;ся рівні ефавіренцу. = 045;фект пригніченнn= 3; з боку звіробою може бути присутнім протягом 2 тижнів післ= 03; припинення його прийом = 91;.

Од&= #1085;очасне застосуванl= 5;я не рекомендовk= 2;не

= 055;репарат не слід призначати одночасно з = 083;ікарськими засобами, що містять ефавіренц, тільки якщо це не рекомендовk= 2;но для корекці= 11; дози (наприклад при застосуванl= 5;і з рифампіцинl= 6;м).

= 055;репарат не слід застосовувk= 2;ти одночасно з іншими аналогами цитидину, такими як ем= 090;рицитабін, через подібність до ламівуди = 85;у.

= Преп&= #1072;рат не слід застосовувk= 2;ти одночасно з адефовіру дипівоксилl= 6;м.

= Ефав&= #1110;ренц є in vivo і&#= 1085;дуктором ферментів CYP3A4, CYP= 2B6 та UGT1A1. Можливе зниження в плазмі кров= 10; концентрацo= 0;ї сполук, які є субстратамl= 0; цих фермент= 10;в, при сумісному введенні з ефавіренцоl= 4;.

= Ефав&= #1110;ренц може бути індуктором ферментів CYP2C19 = 110; CYP2C9; однак, in vitro також спостерігаl= 3;ося пригніченнn= 3; даних ферментів, тому ефект від одночасногl= 6; застосуванl= 5;я з субстратамl= 0; цих ферментів д = 86; кінця не відомий.

= Впли&= #1074; ефавіренцу може бути збільшений при застосуванl= 5;і з іншими лікарськимl= 0; засобами (наприклад з ритонавіроl= 4;) або при вживанні певної їжі (наприклад г= 088;ейпфрутово&= #1075;о соку), що пригнічуютn= 0; активність ферментів CYP3A4 або CYP2B6. Рослинні препарати (наприклад препарати гінкго білоба і звіробою), які індукують ц= 10; ферменти, можуть призводити до зниження концентрацo= 0;ї в плазмі ефавіренцу. Одночасне застосуванl= 5;я з препаратамl= 0; звіробою протипоказk= 2;не. Одночасне застосуванl= 5;я з екстрактамl= 0; гінкго білоба не рекомендуєm= 0;ься.

= &#= 1044;ослідження= іn vitro = 090;а клінічні дослідженнn= 3; фармакокінk= 7;тичних взаємодій показали, що потенціал для CYP-пов’яза= них взаємодій з = 72; участю ламівудину = 10; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з іншими лікарськимl= 0; засобами є н= 080;зьким.

= Трим&= #1077;топрим/сулn= 0;фаметоксаз= 086;л

= &#= 1047;астосуванн= я триметоприl= 4;у/сульфамет&#= 1086;ксазолу у дозі 160 мг/800 мг призводить до збільшен = 85;я експозиції ламівудину на 40 % за рахунок три = 84;етоприму; сульфаметоl= 2;сазол не взаємоді= 08; з компонентаl= 4;и препарату. Проте, якщо у пацієнта немає нирко = 74;ої недостатноl= 9;ті, корекція дози ламіву = 76;ину не потрібна. Ламівудин н = 77; впливає на ф= 072;рмакокінет&= #1080;ку триметоприl= 4;у або сульфам = 77;токсазолу. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і слід провод = 80;ти клінічний нагляд за пацієнтами. Слід уникати застосуванl= 5;я ламівудину = 79; високими дозами ко-тримокса = 79;олу для лікуван = 85;я пневмоцистl= 5;ої пневмонії jiroveci= i (PCP) і токсоплазмl= 6;зу.

= Атаз&= #1072;навір/ритоl= 5;авір

= &#= 1053;едостатньо даних для рекомендацo= 0;ї дозування атазанавірm= 1;/ритонавіру в поєднанні = 079; препаратом. Тому одноча = 89;не застосуванl= 5;я атазанавірm= 1;/ритонавіру та даного лікарськогl= 6;

= &#= 1079;асобу не рекомендуєm= 0;ься.

= Дида&= #1085;озин

= &#= 1054;дночасне застосуванl= 5;я препарату з диданозиноl= 4; не рекомендуєm= 0;ься.

= Поса&= #1082;оназол

= &#= 1054;дночасне застосуванl= 5;я з посоконаз = 86;лом слід уникат = 80; через зменшення к = 86;нцентрації посоконазоl= 3;у в плазмі крові.

= Ліка&= #1088;ські засоби, що виводяться нирками

= &#= 1054;скільки ламівудин і тенофовір в основному виводяться нирками, одночасне застосуванl= 5;я препарату з лікарськимl= 0; засобами, як= 110; пригнічуютn= 0; функцію нирок або конкурують за активну к= 072;нальцеву секрецію (наприклад, цидофовір) може призвести д = 86; збільшення концентрацo= 0;ї в сироватці крові ламів = 91;дину, тенофовіру та/або одночасно з = 72;стосованих лікарських засобів.

= &#= 1057;лід уникати одночасногl= 6; застосуванl= 5;я препарату з нефротоксиm= 5;ними лікарськимl= 0; засобами аб = 86; якщо останн= 10; були застосованo= 0; нещодавно. Д= 086; таких лікарських засобів нал = 77;жать, зокрема аміноглікоk= 9;иди, амфотерициl= 5; B, фоскарнет, ганцикловіl= 8;, пентамідин, ванкоміцин, цидофовір або інтерлейкіl= 5;-2.

Взає&= #1084;одія з тестом на канабіноїдl= 0;.

Ефавіренц не зв’язуєтьсn= 3; з канабіноїдl= 5;ими рецепторамl= 0;.

У добровольцo= 0;в, не інфікованиm= 3; ВІЛ, які прий&#= 1084;али ефавіренц, були отримані псевдопозиm= 0;ивні результати визначення канабіноїдo= 0;в у сечі при застосуванl= 5;і скринінговl= 6;го дослідженнn= 3;. Рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти більш специ = 92;ічні методи газової хроматограm= 2;ії/мас-спект&= #1088;ометрії.

Дослідж = 77;ння, проведені з іншими лікарськимl= 0; засобами<= /i>

= 053;е спостерігаl= 3;ося клінічно значущих фа = 88;макокінети&#= 1095;них взаємодій у разі застосуванl= 5;я ефавіренцу разом з азит= 088;оміцином, цетиризиноl= 4;, фосампр = 77;навіром/рит&= #1086;навіром, лоразепамоl= 4;, зидовудиноl= 4;, нелфінавірl= 6;м, антацидами гідроксиду магнію/алюм= 10;нію, фамотидиноl= 4; або флуконазолl= 6;м. Можливість = 74;заємодії з ефавіренц = 86;м або іншими протигрибкl= 6;вими засобами, на= 087;риклад з кетоконаз = 86;лом, не вивчалас= 03;.

= 053;е виявлено клінічно значущої взаємодії п = 88;и поєднаному прийомі тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату з адефовіру дипівоксилl= 6;м, емтрицитабo= 0;ном, нелфінавірl= 6;м або рибавір = 80;ном.

Особливост&= #1110; застосуванl= 5;я.

П&= #1088;епарат не слід застосуватl= 0; одночасно з іншими лікарськимl= 0; засобами, що містять ті ж активні компоненти: ефавіренц, ламівудин або тенофовіру дизопроксиl= 3; фумарат. Сум= 110;сне застосуванl= 5;я з ефавіренцоl= 4; може розгля = 76;атися тільки в раз= 110; потреби корекції дози, наприклад, при застосуванl= 5;і з рифампіцинl= 6;м пацієнтам з масою тіла ≥ 50 кг.

П&= #1088;епарат не слід застосовувk= 2;ти одночасно з адефовіру дипівоксилl= 6;м.

О&= #1076;ночасний прийом з диданозиноl= 4; не рекомендуєm= 0;ься, оскільки концентрацo= 0;я диданозину значно підвищуєтьl= 9;я при одночас = 85;ому застосуванl= 5;і з тенофовір = 91; дизопроксиl= 3;у фумаратом. Рідко повідомлялl= 6;ся про панкреа = 90;ит та лактоацидоk= 9;, у т. ч. про летальні наслідки.=

Н&= #1077;має даних щодо безпеки і ефективносm= 0;і комбінації ефавіренцу, ламівудину та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату пр = 80; застосуванl= 5;і з іншими антиретровo= 0;русними препаратамl= 0;.

О&= #1076;ночасне застосуванl= 5;я з екстракто = 84; гінкго білоба не рекомендуєm= 0;ься.

Перевед = 77;ння з антиретроk= 4;ірусної терапії інгібітораl= 4;и протеази<= /i>

Н&= #1072;явні на сьогодні дані вказують на тенденцію переходу з антиl= 8;етровірусн= 086;ї терапії інгібітораl= 4;и протеази на терапію комбінацієn= 2; ефавіренцу/ = 83;амівудину/т&= #1077;нофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату 600 мг= /300 мг/300 мг, що мож = 77; призвести д = 86; зниження терапевтичl= 5;ого ефекту. Такі пацієнти мають знаходитисn= 0; під ретельним спостережеl= 5;ням для підйому вірусного навантаженl= 5;я, оскільки пр = 86;філь безпеки ефавіренцу відрізняєтn= 0;ся від такого і= 085;гібіторів протеази.=

Функція печінки

У пацієнтів з відомим чи підозрюванl= 0;м анамнезом захворюванn= 0; печінки, інфекції ві = 88;усу гепатиту В або С та у пацієнтів, які отримув = 72;ли лікування іншими препаратамl= 0;, що виявляют= 00; токсичний вплив на печінку, рекомендуєm= 0;ься моніторинг рівня ферментів печінки. У хворих зі стійким під = 74;ищенням рівня трансамінаk= 9; у сироватці більше ніж у 5 разів понад верхню межу норми користь від продовженнn= 3; лікування н = 77;обхідно порівняти з невідомими = 88;изиками вираженої печінкової токсичностo= 0;.

У пацієнтів, у яких раніше реєструвалk= 2;ся дисфункція печінки, у тому числі й хронічні ак = 90;ивні гепатити, спостерігаl= 3;и зростання частоти аномалій функції печінки під час комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії, том= 091; їм слід проходити моніторинг відповідно = 76;о стандартноo= 1; практики. Якщо є ознак= 080; погіршення перебігу хвороби печінки або постійне підвищення рівня трансамінаk= 9;и в сироватці більш ніж у 5-10 разів порівняно з нормою, необхідно зіставити користь від лікування п = 88;епаратом з потенційниl= 4; ризиком значної інт = 86;ксикації печінки. Рекомендуєm= 0;ься припинення лікування, якщо гепатотоксl= 0;чність проявляєтьl= 9;я симптоматиm= 5;но або якщо рів= 077;нь трансамінаk= 9; перевищує верхню межу норми більш ніж у 10 разів.<= /o:p>

Пацієнт = 80;, хворі одночасно н = 72; ВІЛ та гепатит В (ВГВ) або гепатит С (ВГС)ї.

Ліка= ;рі зобов’язанo= 0; звертатися до діючих но= 088;мативних документів = 79; лікування ВІЛ-інфекці= 11; для оптимальноk= 5;о лікування пацієнтів, одночасно інфікованиm= 3; ВГВ або ВГС.

Паці= ;єнти із хронічними гепатитами = 42; або С, що проходили лікування т = 72; отримували комбінованm= 1; антиретровo= 0;русну терапію, мають підвищений ризик виникнення тяжких і потенційно летальних побічних реакцій з боку печінк = 80;.

Підв= ;ищення рівня трансамінаk= 9; можливе чер = 77;з місяць післ= 03; початку лікування ефавіренцоl= 4; і спостеріг = 72;ється частіше у пацієнтів, одночасно інфікованиm= 3; ВГВ та/або ВГС.

Ламі= ;вудин і тенофовір дизопроксиl= 3; фумарат також активні проти ВГВ. Таким чином, припинення лікування препаратом = 91; пацієнтів одночасно інфікованиm= 3; ВІЛ та ВГВ може бути пов’язано з тяжкими загостреннn= 3;ми гепатиту. У пацієнтів з поєднаною інфекцією ВІЛ та ВГВ, які припинили терапію, необхідно ретельно контролюваm= 0;и клінічні т = 72; лабораторнo= 0; показники, принаймні протягом на = 89;тупних чотирьох мі = 89;яців після припинення лікування. В= 110;дновлення у разі необхідносm= 0;і специфічноo= 1; антигепатиm= 0;ної терапії мож = 77; бути виправдане. = 059; пацієнтів з прогресуючl= 0;м захворюванl= 5;ям печінки або цирозом печінки, специфічну антигепатиm= 0;ну терапію пот = 88;ібно відновити без перерви.

Симп&= #1090;оми з боку психіки. Психонk= 7;врологічні побічні реакції спо = 89;терігалися у пацієнтів, які проходили лікування ефавіренцоl= 4;. Пацієнти, у яких і раніш= 077; спостерігаl= 3;ися психоневроl= 3;огічні розлади, мал= 080; підвищений ризик таких побічних реакцій. Зокрема, в осіб з попереднім психоневроl= 3;огічним анамнезом частіше виникали тяжкі депресії. Були повідомленl= 5;я про летальн= 10; випадки в результаті суїциду, маніакальнl= 0;й стан і психози, хоч= 072; причинний зв’язок із з= 072;стосування&= #1084; ефавіренцу не може бути встановленl= 0;й за даними ци= 093; повідомленn= 0;. Необхідно інформуватl= 0; пацієнтів про те, що у разі появи симптомів тяжкої депресії, психозу або суїцидальнl= 0;х думок вони повинні негайно звернутися до лікаря, щоб установити, чи пов’язан= 10; ці симптоми = 079; прийомом ефавіренцу, = 110; якщо це підтвердитn= 0;ся, визначити, ч= 080; переважає користь від продовженнn= 3; лікування над ризиком.

Симп&= #1090;оми з боку нервової системи.
У ході досліджень = 91; пацієнтів, які щодня от= 088;имують ефавіренц 600 мг, часто повідомлялl= 6;ся про небажан= 10; реакції, симптоми яких включа= 02;ть, але не обмеж= 091;ються запаморочеl= 5;ням, безсонням, сонливістю, порушенням концентрацo= 0;ї уваги і аном= 072;льними сновидінняl= 4;и. Виникнення запаморочеl= 5;ня також відзначалоl= 9;я у досліджен = 85;ях з ламівудиноl= 4; та тенофовіроl= 4; дизопроксиl= 3;ом фумаратом.

У ході досліджень = 79; ламівудиноl= 4; повідомлялl= 6;ся про головни = 81; біль.

Симп= ;томи з боку нервової системи, пов’язані з прийомом ефавіренцу, зазвичай починаютьсn= 3; протягом перших 1-2 днів і, як правило проходять після перши = 93; 2-4 тижнів лікування. У разі виникнення таких прояв= 10;в, пацієнтів слід попере = 76;ити, що після тривалого лікування в= 10;рогідне полегшення = 79;агальних симптомів з боку нервової системи. Подал= ьше виникнення будь-якого менш поширеного = 89;имптому з боку психіки є малоймовірl= 5;им.

Судо&= #1084;и.

= 057;удоми спостерігаl= 3;ися у пацієнтів, які отримув = 72;ли ефавіренц. Я= 082; правило, так= 110; пацієнти мали судоми = 074; анамнезі. Пацієнти, як= 110; отримують антиконвулn= 0;санти – препарати, які метаболізуn= 2;ться головним чином через печінку, так= 110; як фенітоїн, карбамазепo= 0;н та фенобарбітk= 2;л – можуть потребуватl= 0; періодичноk= 5;о моніторингm= 1; їх рівня у плазмі кров= 10;. При дослідженнo= 0; взаємодії лікарських засобів плазмова концентрацo= 0;я карбамазепo= 0;ну зростала пр = 80; поєднаному прийомі карбамазепo= 0;ну з ефавіренц = 86;м. Запобіжних заходів потрібно вжити для всіх пацієнтів і = 79; нападами судом в анам= 085;езі.

Шкір&= #1085;і реакції.
= 042;исипання від середнього до помірног = 86; ступеня виявлено як реакцію на окремі комп = 86;ненти препарату. Висипання, спричинені ефавіренцоl= 4;, як правило, проходять при продовж = 77;нні лікування. Відповідні антигістамo= 0;нні препарати та/або кортикостеl= 8;оїди можуть полі = 87;шити переносиміl= 9;ть та прискорити лікування висипання. Висипання у тяжкій форм= 10; у вигляді пухирів, виразок, вологого відлущуванl= 5;я виникало менше ніж у

1 % пацієнтів, які приймал = 80; ефавіренц. Частота виникнення мультиформl= 5;ої еритеми або = 089;индрому Стівенса-Дж = 86;нсона становила приблизно 0,1 %. Лікування препаратом необхідно припинити, якщо у паціє= 085;тів спостерігаn= 2;ться висипання тяжкого ступеня у вигляді пух = 80;рів, виразок, вологого відлущуванl= 5;я або гарячковогl= 6; стану. Досві= 076; застосуванl= 5;я ефавіренцу пацієнтам, які припини = 83;и лікування іншими ненуклеозиk= 6;ними інгібітораl= 4;и транскриптk= 2;зи через висип = 72;ння, обмежений. Тому препарат не рекомендовk= 2;но застосуватl= 0; пацієнтам, які внаслід = 86;к прийому ненуклеозиk= 6;них інгібіторіk= 4; транскриптk= 2;зи мали в анамнезі тяжкі шкірн= 10; реакції (так= 110; як синдром Стівенса-Дж = 86;нсона).

= 055;ацієнти, що припинил = 80; лікування іншими нену = 82;леозидними інгібітораl= 4;и транскриптk= 2;зи через висипання, мають більший ризик появи висипань пр = 80; лікуванні препаратом.

Нирк&= #1086;ва недостатніl= 9;ть.

= 051;амівудин та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3; фумарат виділяєтся = 74; основному нирками завдяки гломерулярl= 5;ій фільтрації та активній тубулярній = 89;екреції. Препарат не рекомендуєm= 0;ься пацієнтам з помірною аб = 86; тяжкою нирковою не = 76;остатністю (КК < 50 мл/хв). Пацієнти з нирковою недостатніl= 9;тю помірного або середнь = 86;го ступеня тяжкості потребують регулюваннn= 3; дозування ламівудину та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату, чого не можн= 072; досягти при призначеннo= 0; комбінованl= 6;го препарату.

= 053;иркова недостатніl= 9;ть, порушення функції нирок, підвищення рівня креатиніну, гіпофосфатk= 7;мія та проксимальl= 5;а тубулопатіn= 3; (включаючи симптом Фанконі) виникали пр = 80; прийомі тен = 86;фовіру дизопроксиl= 3;у фумарату в клінічній практиці.=

= 056;екомендуєт&= #1100;ся розраховувk= 2;ти кліренс кре = 72;тиніну/глом&= #1077;рулярну функцію в усіх пацієн = 90;ів, перш ніж починати лікування препаратом. Якщо контроль рівня креатиніну постійно доступний, використовm= 1;ють розрахункоk= 4;у швидкість клубочковоo= 1; фільтрації = 85;а вихідному рівні до початку лікування т = 77;нофовіру дизопроксиl= 3;ом фумаратом. Якщо тест на креатинін н = 77; доступний постійно, можна використовm= 1;вати тест-смужки сечі для виявлення глюкозурії або тяжкої нефротоксиm= 5;ності внаслідок застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату в осіб без факторів ризику. Конт= 088;оль рівня креатиніну рекомендовk= 2;ний пацієнтам групи підвищеногl= 6; ризику (літній вік, наявні захв = 86;рювання нирок, цукровий діабет, неко= 085;трольована артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3;, постійний прийом інгібіторіk= 4; протонної помпи та нефротоксиm= 5;них лікарських засобів) з метою виявлення т = 72; обмеження подальшого прогресуваl= 5;ня ниркового ураження. Слід деталь = 85;о оцінити співвідношk= 7;ння користь та ризик від за= 089;тосування препарату. Якщо рівень фосфатів у сироватці крові= ; < 1,5 мг/дл (0,48 ммоль/л) або клір&= #1077;нс кре&#= 1072;тиніну зни&#= 1078;ується до < 50 мл/хk= 4; у будь-якого пацієнта, як= 080;й приймає препарат, необхідно проводити оцінку функції нирок щотижня, включаючи вимірюваннn= 3; глюкози в крові, калію в крові та концентрацo= 0;ї цукру в сечі (див. розділ «Побo= 0;чні реакції», проксимальl= 5;а тубулопатіn= 3;). Оскільки препарат є комбінованl= 0;м і не можна змінювати дозування окремих йог = 86; компоненті&= #1074;, пацієнтам і = 79; кліренсом креатиніну <= 50 мл/хв або зі зниженням рівня фосфатів у сироватці д = 86; < 1 мг/дл (0,32 ммоль/л) лікування препаратом слід припинити. При припиненні лікування одним із компонентіk= 4;, що входять д= 086; складу препарату, або при необхідносm= 0;і зміни дозування можливе окреме заст = 86;сування ефавіренцу, тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату аб = 86; ламівудину.

= 042;арто уникати застосуванl= 5;я препарату п = 88;и одночасномm= 1; прийомі нефротоксиm= 5;них лікарських засобів. Якщ= 086; одночасне призначеннn= 3; з нефротоксиm= 5;ними препаратамl= 0; неминуче (високі дози або багаторазоk= 4;е застосуванl= 5;я нестероїднl= 0;х протизапалn= 0;них засобів, аміноглікоk= 9;идів, амфотерициl= 5;у B, фоскамету, ганцикловіl= 8;у, пентамідинm= 1;, ванкоміцинm= 1;, цидофовіру, інтерлейкіl= 5;у-2), слід проводити щотижневий моніторинг функції нир = 86;к.

Паці&= #1108;нти літнього віку. Препарат слід призначати = 79; обережністn= 2; пацієнтам літнього віку з огляд= 091; на більшу ча= 089;тоту порушення ниркової функцій вна = 89;лідок застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату.=

Кіст&= #1082;ова система.
= 059; дослідженнo= 0; на 144 тижні у дорослих пацієнтів спостерігаl= 3;ося зменшення мінеральнl= 6;ї щільності кісткової тканини хребта і зміни кісткових біомаркеріk= 4; порівняно з вихідними показникамl= 0; у групах лікування. П= 088;и цьому вихід = 85;і показники б = 91;ли значно вищі = 091; групі, що приймала тенофовіру дизопроксиl= 3; фумарат, ніж в у групі порівняння, що отримува = 83;а тавудин (кожен у комбінації = 79; ламівудиноl= 4; та ефавірен = 94;ом). Зменшення мінеральноo= 1; щільності кісткової тканини стегна були значно вищі = 074; цій групі до 96 тижнів. Прот= 077; не спостерігаl= 3;ося підвищеногl= 6; ризику переломів або доказу клінічно значущих кі = 89;ткових порушень протягом 144 тижнів.

= 059;раження кісток (що рідко спричиняютn= 0; переломи) можуть бути пов’язані з проксимальl= 5;ою нирковою ту = 73;улопатією. Пацієнту слід отримати відповідну консультацo= 0;ю у разі підозри на у= 088;аження кісток.

Порушення з боку нирок і кісткової системи у дітей.

= 058;енофовір вивчався у ВІЛ-1-інфіков&#= 1072;них дітей віком від 12 років. У нормальних умовах щіль = 85;ість кісткового мінералу швидко зрос = 90;ає в даній віковій групі. У цьому дослідженнo= 0; середня швидкість приросту кісткової маси була менша в групі, що застосовувk= 2;ла тенофовір, порівняно з групою плацебо. Ріс= 090; скелета (по висоті) не змінився. Маркери метаболізмm= 1; кісткової тканини у дітей віком від 12 років, які застосовувk= 2;ли тенофовір, показали збільшення обміну кісткової тканини, що відповідає = 88;езультатам спостережеl= 5;ь у дорослих.

= 053;аслідки, пов’язані з довгострокl= 6;вою кістковою і нирковою токсичністn= 2;, достатньо н = 77; вивчені. Крі= 084; того, оборотністn= 0; ниркової токсичностo= 0; не може бути повністю встановленk= 2;. Тому рекоме = 85;дується детально оцінювати співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к від лікування д = 83;я кожного пацієнта окремо, визначити відповідниl= 1; моніторинг, що необхідний під час ліку= 074;ання (у тому числі рішення для припинення лікування), а також розглянути питання про необхіднісm= 0;ь застосуванl= 5;я додаткових препаратів.

= 071;кщо є підозра аб= 086; виявлено порушення роботи ниро = 82; під час лікування т = 77;нофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом, необхідна консультацo= 0;я нефролога щодо перериваннn= 3; лікування. Перериваннn= 3; лікування слід розглянути = 91; разі, якщо прогресуючk= 7; зниження функції нирок не спричинене будь-яким ін= 096;им фактором.=

= 053;а даний час не відомо, чи можуть змін = 80; мінеральноo= 1; щільності кісток післ= 03; застосуванl= 5;я тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату, вплинути на здоров’я кі = 89;ток та ризик вин= 080;кнення переломів у майбутньомm= 1;.

= 071;кщо кісткові ан = 86;малії виявлені аб = 86; підозрюютьl= 9;я у педіатричнl= 0;х хворих, слід отримати ко = 85;сультацію ендокринолl= 6;га і/або нефролога.=

= 055;овідомляло&= #1089;я про випадки остеонекроk= 9;у, у т. ч. у пацієнтів з = 086;станньою стадією ВІЛ-захворю = 74;ання та/або трива= 083;им впливом комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапію. Їх етіологія вважається багатофактl= 6;рною (у тому числі прийом кортикостеl= 8;оїдів, вживання алкоголю, тя= 078;ка імуносупреl= 9;ія, підвищений індекс маси тіла). Пацієнтам слід звернутися до лікаря, якщо вони відчувають біль у суглобах, утруднення рухливості суглобів аб = 86; утруднення ходи.

Маса тіла та метаболічнo= 0; параметри<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>.

= 055;ід час антиретровo= 0;русної терапії можливе збільшення маси тіла та рівнів ліпідів і глюкози в крові. Такі зміни можут= 00; бути частко = 74;о пов’язані з контролем захворюванl= 5;я і способом життя. Вплив антиретроk= 4;ірусної терапії на перерозподo= 0;л ліпідів є вірогідним, = 091; той час як вплив на збільшення маси тіла доведено не до кінця. Контроль рівня ліпід= 10;в в крові і глюкози проводитьсn= 3; відповідно до затвердженl= 0;х керівництв щодо лікування ВІЛ-інфекці= 11;. Порушення жирового обміну слід лікувати зг= 10;дно з клінічним = 80; рекомендацo= 0;ями.

Міто&= #1093;ондріальна дисфункція.

= 040;налоги нуклеозидіk= 4; та нуклеотидіk= 4; показали себе як фактори різноманітl= 5;их мітохондріk= 2;льних ушкоджень я = 82; іn vіtro, так і іn vіvo. Надходили повідомленl= 5;я про порушення ф = 91;нкції мітохондріl= 1; у ВІЛ-негатив = 85;их дітей, на яких впливали нуклеозиднo= 0; аналоги іn utero = 110; в постнатальl= 5;ий період. Повідомленl= 5;я про основні побічні реа = 82;ції надходили щодо гематологіm= 5;них порушень (анемія, нейтропеніn= 3;) та порушенн= 03; метаболізмm= 1; (гіперлакта = 90;емія, гіперліпазk= 7;мія). Ці явища час= 090;о мають тимчасовий характер. Повідомлялl= 6;ся про деякі пізні неврологічl= 5;і порушення (артеріальн = 72; гіпертензіn= 3;, судоми, неад= 077;кватна поведінка). Дотепер точно невід = 86;мо, чи є неврологічl= 5;і порушення тимчасовимl= 0; або постійними. = 055;едіатричні пацієнти, як= 110; зазнали впливу in utero нуклеотиднl= 0;х та нуклеозиднl= 0;х аналогів, потребують лабораторнl= 6;го обстеження та повного медичного огляду для виявлення можливих мітохондріk= 2;льних порушень у разі появи відповідниm= 3; симптомів. Ц= 110; дані не впливають н = 72; діючі національнo= 0; рекомендацo= 0;ї із застосуванl= 5;я антиретровo= 0;русних препаратів вагітним жінкам для запобіганнn= 3; вертикальнo= 0;й передачі ВІ = 51;.

Синд&= #1088;ом імунної реактиваціo= 1;.

= 059; ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з = 090;яжким імунодефіцl= 0;том під час призначеннn= 3; комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії (КАРТ) запальні реакції на безсимптомl= 5;і й залишкові опортуністl= 0;чні патогени (на= 087;риклад цитоl= 4;егаловірус= 085;ий ретиніт, генералізоk= 4;ані та/або локальні мікобактерo= 0;альні інфекції та = 087;невмонія, спричинена Pneumocystiis jirovecii) можуть почастішатl= 0; і бути причиною виникнення серйозних клінічних станів або п= 086;сидлення симптомів.

= &#= 1058;акож повідомлялl= 6;ся про аутоімунні розлади (так= 110; як хвороба Грейвса), що виникали в у= 084;овах імунної реактиваціo= 1;; однак початок виникнення таких розладів зн = 72;чно варіюється = 10; може проявл= 03;тися через багат = 86; місяців після початку лікування. У разі необхідносm= 0;і слід розпочати л= 10;кування.

Впли&= #1074; прийому їжі.

= 055;рийом препарату одночасно з їжею може сп= 088;ичинити зростання концентрацo= 0;ї ефавіренцу та може призвести д = 86; збільшення частоти негативних реакцій. Для поліпшення переносимоl= 9;ті ефавіренцу = 90;а запобіганнn= 3; небажаним явищам з бок= 091; нервової системи рекомендуєm= 0;ься приймати пр = 77;парат натще перед сном.

= Зага&= #1083;ьні особливостo= 0;.

Пере&= #1076;ача ВІЛ. Пацієнтам слід повідомлятl= 0; про те, що антиретровo= 0;русна терапія, у тому числі й лікування препаратом, не виключає ризику пере = 76;ачі ВІЛ іншим людям через = 089;татеві контакти аб = 86; з кров’ю. Необхідно продовжуваm= 0;и використовm= 1;вати ті самі запобіжні з = 72;соби, що і до початку лікування.=

Опор&= #1090;уністичні інфекції. Анти&= #1088;етровірусн= ;а терапія мож = 77; супроводжуk= 4;атися розвитком опортуністl= 0;чних інфекцій та іншими ускладненнn= 3;ми ВІЛ-інфекці= 11;. Таким чином, необхідне постійне клінічне спостережеl= 5;ня лікаря, що має досвід лікування п = 72;цієнтів з ВІЛ- інфекцією.=

= Важл&= #1080;ва інформація щодо інших компонентіk= 4; препарату.=

= Преп&= #1072;рат містить лактози моногідрат, тому пацієнтам з рідкісними спадковими = 89;танами непереносиl= 4;ості галактози, такими як га= 083;актоземія, недостатніl= 9;ть лактази Лап = 87;а, глюкозо-гал = 72;ктозна мальабсорбm= 4;ія, не слід застосовувk= 2;ти цей лікарський засіб.

= 1 таблетка містить 9,1 ммоль (43 мг) натрію. Слід бути обережним при застосуванl= 5;і пацієнтам, які застосовуюm= 0;ь дієту з контрольовk= 2;ним вмістом натрію.

= 047;астосуванн&= #1103; у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

= Вагі&= #1090;ність

= Ефав&= #1110;ренц

= Пові&= #1076;омлялося про випадки дефектів нервової трубки у дітей, матер= 110; яких застосовувk= 2;ли ефавіренц у = 030; триместрі вагітності.

= Сист&= #1077;матичний огляд і метааналіз досліджень показав результати пологів у жінок, які приймали ефавіренц протягом І триместру. Аналіз не виявив підвищеногl= 6; ризику загальних вроджених дефектів но = 74;онароджени&#= 1093; у значної кількості жінок (понад 20= 00 випадків ва = 75;ітності), які застосовувk= 2;ли ефавіренц, порівняно з впливом інших антиретровo= 0;русних засобів. Проте ризик = 80; для плода не можуть бути виключені.=

= Досл&= #1110;дження ефавіренцу на тваринах показали репродуктиk= 4;ну токсичністn= 0;, у тому числі &#= 1090;ератогенні ефекти.

= Тено&= #1092;овіру дизопроксиl= 3; фумарат і ламівудин<= /span>

= Досл&= #1110;дження на тваринах не вказують на прямий аб= 086; непрямий шкідливий вплив тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату аб = 86; ламівудину = 85;а репродуктиk= 4;ну токсичністn= 0;.

= Вело&= #1089;я спостережеl= 5;ня за достатнь = 86;ю кількістю пацієнток н = 72; І триместрі вагітності = 79; метою вияви = 90;и підвищення = 88;изику будь-яких вр= 086;джених дефектів щонайменше = 91; два рази. Збі&#= 1083;ьшення вроджених вад не спостерігаl= 3;ося.

= Заст&= #1086;сування препарату можна розглянути = 91; період вагітності.

= Годування груддю

= Ефав&= #1110;ренц, ламівудин т = 72; тенофовір проникають = 91; грудне молоко. Інформації щодо впливу ефавіренцу, ламівудину та тенофовіру = 91; новонародж&= #1077;них/немовлn= 3;т недостатньl= 6;. Не можна виключати негативний вплив від застосуванl= 5;я препарату н = 72; дитину.

= Слід керуватися діючими рекомендацo= 0;ями щодо ВІЛ і годування груддю (наприклад, ВООЗ) для консультацo= 0;ї пацієнтів з цього питання. Оптимальниl= 1; варіант мож = 77; відрізнятиl= 9;я залежно від місцевих умов.

= Фертильніс&= #1090;ь

= Дост&= #1091;пні клінічні дані про вплив препарату н = 72; фертильнісm= 0;ь відсутні. Дослідженнn= 3; на тваринах не вказують на шкідливий вплив ефавіренцу, ламівудину або тенофовіру = 85;а фертильнісm= 0;ь.

= 047;датність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

= 044;ослідження впливу препарату н = 72; швидкість реакції при керуванні автомобілеl= 4; і роботі з ін&#= 1096;ими механізмамl= 0; не проводилисn= 3;. Однак надхо = 76;или повідомленl= 5;я про випадки запаморочеl= 5;ня після прийо = 84;у ефавіренцу та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату.

= 045;фавіренц може також б= 091;ти причиною недостатньl= 6;ї зосередженl= 6;сті та/або сонли= 074;ості. Пацієнтів потрібно поінформувk= 2;ти про те, що у разі виникнення цих симптомів вони повинн= 10; уникати потенційно небезпечниm= 3; видів занять, таки= 093; як керуванн= 03; автотранспl= 6;ртом або робота з &#= 1110;ншими механізмамl= 0;.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Ліку= ;вання визначає лікар, який має досвід л= 110;кування ВІЛ-1-інфекці&#= 1111;.

Дорослі = 110; діти

Реко= ;мендована доза препарату – перорально 1 таблетка 1 раз на добу.

Спосіб застосуванl= 5;я

Табл= ;етки ковтають цілими, запиваючи водою. Препарат приймають натще.

Преп= ;арат слід приймати перед сном через небаж = 72;ний вплив ефавіренцу на нервову систему.

Пропуще = 85;а доза та блювання після застосуванl= 5;я

Важл= ;иво, щоб пацієнт застосовувk= 2;в препарат регулярно, згідно з при= 079;наченням. Пропущена доза може збільшити ризик резистентнl= 6;сті до препарат = 91; та знизити його ефективнісm= 0;ь.

Паці= ;єнт повинен приймати пропущену дозу, якщо пр&#= 1086;йшло менш ніж 12 годин. Якщо пройшло більше 12 годин з моменту, кол= 080; слід було прийняти препарат, пацієнт має пропустити попередню дозу і прийняти на = 89;тупну запланованm= 1; дозу у звичний час. Пацієнт не повинен приймати подвійну дозу.

Слід прийняти препарат повторно, якщо у паціє= 085;та було блювання протягом 1 години післ= 03; прийому. Якщо блювання відбулося більш ніж через годин = 91; після прийому доз = 80;, пацієнт не повинен приймати додаткову дозу і може п&#= 1088;ийняти наступну дозу згідно = 079; призначеннn= 3;ми.

Коригув = 72;ння дози та припинення терапії

При необхідносm= 0;і припинення терапії одн = 80;м з компонент= 10;в препарату або корекці= 11; дози слід застосуватl= 0; окремі препарати ефавіренцу, ламівудину та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату згідно з інс= 090;рукцією для медичного застосуванl= 5;я даних лікарських засобів.

Якщо терапію препаратом припинено, слід врахов = 91;вати період напіввиведk= 7;ння ефавіренцу = 10; тривалих внутрішньоl= 2;літинних періодів на = 87;іврозпаду тенофовіру = 10; ламівудину.

Чере= ;з мінливість даних параметрів = 91; пацієнтів проблеми, що стосуються розвитку резистентнl= 6;сті, слід користуватl= 0;ся реком= ;ендаціями з лікування ВІЛ-інфекці= 11;, а також брат= 080; до уваги причину припинення = 83;ікування.

Якщо препарат застосовуєm= 0;ься одночасно з рифампіцинl= 6;м пацієнтам з масою тіла ≥ 50 кг, можна розглянути застосуванl= 5;я додаткової дози ефавіренцу 200 мг/добу (800 мг загалом).

Особлив= 10; групи пацієнтів<= /span>

Пору&= #1096;ення функції печінки. Препарат слід приймати з обережністn= 2; пацієнтам, у яких порушена функція печінки від слабкого до помірного ступеня; препарат не застосовуюm= 0;ь при тяжкій формі порушення функції печінки.

Нирк&= #1086;ва недостатніl= 9;ть. Препарат не рекомендуєm= 0;ься приймати пацієнтам з помірною аб = 86; тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю (виведення креатиніну менше 50 мл/хв).

= 044;ослідження за участю па= 094;ієнтів з порушення = 84; функції нирок вказу= 02;ть на те, що прийом ламівудину може сприят = 80; нирковій дисфункції.

= 055;ацієнти із середньо= 02; або тяжкою формою ниркової недостатноl= 9;ті потребують регулюваннn= 3; дози і частоти прийому ламівудину та тенофові = 88;у дизопроксиl= 3;у фумарату, чого не можн= 072; досягти при прийомі таблетки з фіксованим дозуванням.

Діти.
Преп= ;арат не рекомендуєm= 0;ься для застосуванl= 5;я дітям віком до 10 років або з масою тіла менше 35 кг, оскільки неможливо п = 88;овести корекцію дози даного комбінованl= 6;го препарату.=

Пере&= #1076;озування.<= /span>

Ефавіре = 85;ц

Симптом = 80;

Післ= ;я випадковогl= 6; прийому ефавіренцу 600 мг 2 рази на добу у деяки= 093; пацієнтів п = 86;відомлялос&#= 1103; про збільшення симптомів з боку нервової системи. Є одне повідомленl= 5;я про мимовільні скорочення м’язів у пац= 110;єнта.

Лікуван = 85;я

У разі передозуваl= 5;ня слід контролюваm= 0;и стан пацієнта дл= 03; виявлення токсичностo= 0;, за необхідносm= 0;і слід призначити стандартну підтримуваl= 3;ьну терапію. Слід за = 89;тосовувати активоване вугілля для виведення незасвоєноk= 5;о ефавіренцу. При передозуваl= 5;ні ефавіренцоl= 4; специфічноk= 5;о антидоту не існує.

Оскі= ;льки ефавіренц з = 85;ачною мірою зв’язуєтьсn= 3; з білками, діаліз навряд чи бу= 076;е ефективним.

Ламівуд = 80;н

Симптом = 80;

Є обмежені дані про наслідки гострого пе = 88;едозування ламівудину = 91; людини. Всі пацієнти одужали після таког = 86; передозуваl= 5;ня. Ніяких конкретних симптомів н = 77; було виявле = 85;о.

Лікуван = 85;я

Спец= ;ифічного лікування передозуваl= 5;ня ламівудиноl= 4; не існує. У разі передозуваl= 5;ня потрібно контролюваm= 0;и стан пацієнта, за необхідносm= 0;і слід призначити стандартну підтримуваl= 3;ьну терапію. Оскільки тільки незначна кількість ламівудину була виведена за допомогою 4-годинного гемодіалізm= 1;, безперервнl= 6;го амбулаторнl= 6;го перитонеалn= 0;ного діалізу та автоматизоk= 4;аного перитонеалn= 0;ного діалізу, невідомо, чи &#= 1073;езперервни= й гемодіаліз забезпечитn= 0; позитивні клінічні результати = 91; разі передо = 79;ування ламівудиноl= 4;.

Тенофов= 10;р

Близ= ;ько 10 % дози тенофовіру виводиться за допомого= 02; гемодіалізm= 1;. Невідомо, чи перитоне = 72;льний діаліз може = 073;ути ефективним для виведення т = 77;нофовіру.

<= /b>

Побі&= #1095;ні реакції.

Для комбінованl= 6;го препарату з фіксованим дозуванням = 08; тільки обмежені дані щодо по= 073;ічних реакцій. Оскільки препарат містить ефавіренц, ламівудин т = 72; тенофовіру дизопроксиl= 3; фумарат, можливе виникнення негативних реакцій, пов’язаних із цими окремими антиретровo= 0;русними агентами.=

= Част&= #1086;та визначаєтn= 0;ся таким= ; чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/1= 00), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000 ), дуже рідко (< 1/10 000).

= Крім того, перераховаl= 5;і побічні реакції, вия= 074;лені у післяреєстl= 8;аційний період (категорія частоти – невідомо). Ос&#= 1082;ільки інформація про такі несприятлиk= 4;і явища надхо = 76;ила від пацієнтів, оцінити їх частоту неможливо. Ц= 110; несприятлиk= 4;і явища наведено відповідно до їх потенційноk= 5;о причинного зв’язку із застосуванl= 5;ям діючих речовин препарату, а також з урахуванняl= 4; їх серйозно = 89;ті і кількості повідомленn= 0;.

= З боку обміну речовин та метаболізмm= 1;: дуже часто – гіпофосфатk= 7;мія; часто – підв= 080;щення рівня тригліцериk= 6;ів натще, загал= 100;ного холестеринm= 1;, ліпопротеїk= 6;ів високої і низької щільності, гіперглікеl= 4;ія; нечасто – гіокалієміn= 3;, гіперхолесm= 0;еринемія; рідко – лактоацидоk= 9;.

= З боку системи крові: нечаст= 086; – нейтропеніn= 3;, анемія, тромбоцитоl= 7;енія; дуже рідко – &#= 1110;стинна еритроцитаl= 8;на аплазія, судинні розлади.

= З боку с&= #1077;рцево-судиl= 5;ної системи: неч= асто – набряк.

= З боку імунної системи: неч= асто – гіперчутлиk= 4;ість.

= З боку нервової системи: дуж= е часто – запамороче&= #1085;ня; часто – порушення сну, безсонн= 103;, порушення у = 74;аги, сонливість, розлади мозочкової координаціo= 1; та балансу, головний біль; нечаст= 086; – ажитація, амнезія, атаксія, порушення координаціo= 1;, сплутаністn= 0; свідомості, судоми, пору= 096;ення мислення, тремор; дуже рідко – пери= 092;ерична нейропатія (або парестезія)

= З боку психіки: час= то – тривожністn= 0;, депресія; нечасто – по= 088;ушення лабільностo= 0;, агресія, ста= 085; ейфорії, галюцинаціo= 1;, манії, параноя, спроби суїциду, суїцидальнo= 0; ідеї, психоз; рідк= 086; – невроз*, марення*, здійснене с = 72;могубство*.

= 047; боку гепатобіліk= 2;рної системи: час= то – підвищенн= 03; рівня печінкових ферментів; н= 077;часто – гострий гепатит; рідко – печінкова недостатніl= 9;ть*, стеатоз печінки.

= З боку шкіри та підшкірної клітковини: = 076;уже часто – висипи.

= З боку кістково-м’= 03;зової системи: неч= асто – рабдоміоліk= 9;, м’язова слабкість, б= 110;ль у м’язах, біль у суглобах, міопатія; рі= 076;ко – остеомаляцo= 0;я (проявляєть = 89;я як біль в кіс&#= 1090;ках і нерідко сприяє виникненню переломів)*.

= З боку репродуктиk= 4;ної системи: неч= асто – гінекомастo= 0;я.

= З боку органів зор = 91;: = 085;ечасто – затуманеннn= 3; зору.

= З боку органів слу = 93;у та рівноваг = 80;: = 085;ечасто – запаморочеl= 5;ня, шум у вухах.

= З боку дихальної системи: час= то – кашель, закладенісm= 0;ь носа.

= З боку травного тракту: дуж= е часто – діарея, нудота, блювання; часто – підвищення рівня ліпаз = 80; та амілази, у тому числі підвищення рівня аміла = 79;и підшлунковl= 6;ї залози, біль у животі, дис&#= 1087;епсія, метеоризм, анорексія; нечасто – па= 085;креатит.

= З боку сечовидільl= 5;ої системи: неч= асто – підвищенн= 03; рівня креатиніну, протеїнуріn= 3;; рідко – ниркова недостатніl= 9;ть (гостра та хронічна), проксимальl= 5;а ниркова туб = 91;лопатія включаючи синдром Фанконі, гос= 090;рий тубулярний некроз, нефрит (включаючи г= 086;стрий інтер&= #1089;тиціальний нефрит)*, нефрогенниl= 1; нецукровий діабет.

= 047;агальні порушення: = 076;уже часто – астенія; часто – свербіж, випадіння волосся, підвищена втомлюваніl= 9;ть, нездужання, гарячка; нечасто – мультиформl= 5;а еритема, ангіоневроm= 0;ичний набряк, синдром Сті = 74;енса-Джонсо&= #1085;а; рідко – фотоалергіm= 5;ний дерматит; невідомо – синдром відновленнn= 3; імунної системи.

*= 055;обічні реакції, виявлені у післяреєстl= 8;аційний період, післ= 103; застосуванl= 5;я ефавіренцу, ламівудину або тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату. Ка= 090;егорія частоти виникнення побічних реакції бул = 72; визначена за допомого= 02; статистичн&= #1086;го розрахунку, = 097;о базувався н = 72; загальній кількості пацієнтів, я= 082;і лікувалися будь-якою з д&#= 1110;ючих речовин даного преп = 72;рату.

Терм&= #1110;н придатностo= 0;.

2 роки.

<= /b>

Умови зберігання.

Зберіга= ;ти при температурo= 0; не вище 30 °С в оригінальнo= 0;й упаковці.=

Зберіга= ;ти в недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упаковка.

По 30 таблеток та 2 саше з силікагелеl= 4; у пластиковоl= 4;у контейнері, = 087;о 1 контейн= еру у картонній упаковці.=

Категорія відпуску.

За рецептом.=

Виробник.

= 052;АКЛЕОДС ФАРМАСЬЮТИi= 0;АЛС ЛІМІТЕД.

Місцезнахо&= #1076;ження виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

Віле= ;дж Тхеда, ПО Лодхімайра, Техсіл= Бадді, Дістрікт Солан, Хімачал Прадеш, 174101, Індія.