ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засоб= у

МО= КСИФТОР 400

(МОXIFTOR 400)

<= o:p>

Склад:=

діюча речовина: moxifloxacin;

1 та= блетка містить моксифлоксацину гідрохлориду у перерахуванні на моксифлоксацин 400 = мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, натрію кроскармелоза, магнію стеарат,= оболонка: тальк, титану діоксид (Е 171), гіпромелоза, кремнію діоксид колоїдний безво= дний, поліетиленгліколь 6000, заліза оксид червоний (Е 172).

<= o:p>

Л= ікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки капсуло= подібної форми, світло-рожевого кольору, двоопуклі, вкриті оболонкою, з лінією розло= му з одного боку.

Ф= армакотерапевтична група.

Протимікробні засоби для системного застосування. Антибактеріальні зас= оби групи хінолонів.

Код АТХ J01M A14.

&= nbsp;

Фармакологічні властивості.

Фар= макодинаміка.

Механізм дії

Моксифлоксацин – 8-метоксифторхінолоновий засіб= із широким спектром бактерицидної дії. In<= /span> vitro моксифлоксацин ефективний щодо багатьох г= рампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів.

Вст= ановлено, що моксифлоксацин ефективний відносно бактерій, стійких до β-лактамних та макролідних препаратів.

Бактерицидна дія моксифлоксацину спричинена інгібуванням обох типів ІІ топоізомерази = (ДНК-гіраза та топоізомераза IV), необхідних для реплікації, транскрипції та відновлення бактеріальної ДНК.

Вважається, що С8-метокси залишок сприяє покраща= нню активності та послаблює селекцію резистентних мутантів грампозитивних бактерій порівняно з С8-Н залишком. Наявність велик= ого дициклоамінового залишку в С-7 положенні запобігає активному відтоку, пов’язаному з генами norA або pmrA, які виявлено у деяких грампозитивних ба= ктерій.

Моксифлоксацин володіє залежною від концентрації бактерицидною активністю. Мінімальні бактерицидні концентрації (МБК), як правило, відповідають мінімальним інгібуючим концентраціям (МІК).

Вплив на кишкову флору у людини

У двох дослідженн= ях з участю добровольців після перорального застосування моксифлоксацину відзначалися нижченаведені зміни у кишковій флорі. Знижувалася кількість E.coli, Bacillus spp., Enterococcus та Klebsie= lla spp., а також анаеробів Bacteroides vulgatus, Bifidobacterium spp., Eubacterium та Peptostreptococcus. Спостерігалося підвищен= ня кількості Bacteroides fragilis.=

&nb= sp;

Кількість вказаних вище мікроорганізмів поверталася у межі норми упродовж двох тижнів.

Резистентність

Механізми резистентності, за рахунок яких інактивуються пеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди і тетрацикліни, не впливають на антибактеріальну ефективність моксифлоксацину. Інші механізми резистентності, такі як бар’єри проникнення (поширені у P= seudomonas aeruginosa) та механізми відтоку, можуть впливати на чутливість до моксифлоксацину.

Формування резистентності до моксифлоксацину= in vitro спостерігали як поступовий процес, який поляга= є у точкових мутаціях обох типів ІІ топоізомерази, ДНК-гірази та топоізомерази = IV. Моксифлоксацин є слабким субстратом для механізмів активного відт= оку у грампозитивних мікроорганізмів.

Спостерігається перехресна резистентність з іншими фторхінолонами. Однак оскільки моксифлоксацин інгібує обидві топоізомерази ІІ та IV зі схож= ою активністю деяких грампозитивних бактерій, ці бактерії можуть бути резистентними до інших хінолонів, але чутливими до моксифлоксацину.

Контрольні точки

Таблиця 1.

Клінічні МІК та контрольні точки дискової дифузії для моксифлоксацину (01.01.2012) за даними EUCAST (Європейський ком= ітет з тестування антимікробної чутливості)

Мікроорганізм	Чутливий	Резистентний
Staphy= lococcus spp.	≤ 0,5 мг/л ³ 24 мм	> 1 мг/л < 21 мм
S. pneumoniae	≤ 0,5 мг/л ³ 22 мм	> 0,5 мг/л < 22 мм
Streptococcus, групи A, B, C, G	≤ 0,5 мг/л ³ 18 мм	> 1 мг/л < 15 мм
H. influenzae	≤ 0,5 мг/л ³ 25 мм	> 0,5 мг/л < 25 мм
M. catarrhalis	≤ 0,5 мг/л ³ 23 мм	> 0,5 мг/л < 23 мм
Entero= bacteriaceae	≤ 0,5 мг/л ³ 20 мм	> 1 мг/л < 17 мм
Контрольні точки, не пов’язані з видом= *	≤ 0,5 мг/л	> 1 мг/л

* Контрольні точки, не пов’язані з видом, бу= ли визначені головним чином на підставі даних фармакокінетики/фармакодинаміки та не залежать від поширення МІК специфічних видів. Ці дані використовують тільки щодо видів, яким не надавали контрольн= их точок за окремими видами, та не використовують щодо видів, у яких інтерпретаційні критерії підлягають визначенню.

Мікробіологічна чутливість

Частота набутої резистентності може змінюватися залежно від географічного розташування регіону та протягом часу, визначеного для певних видів мікроорганізмів. Бажано мати доступ до локальної інформації щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні = тяжких інфекцій.

У разі необхідності слід звертатися за консультацією до експерта з питань антибіотикорезистентності, коли місцеве домінування резистентності виявляєт= ься настільки сильним, що вплив певного лікарського засобу щонайменше на деякі = види інфекційних збудників залишається під сумнівом.<= o:p>

Чутливі види

Аеробні грампозитив= ні мікроорганізми

Gardnerella

Staphylococcus aureus<= /i>* (чутливий до метициліну)

Streptococcus agalactiae (група B)

Streptococcus milleri group* (= S. anginosus, . constellatus та S. intermedius)

Streptococcus pneumoniae*

Streptococcus pyogenes* (група A)

Streptococcus viridans група (S. viridans, S. mutans, S. mitis, S. sanguinis, S. salivarius, S. thermophilus) <= /p>

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Acinetobacter baumanii

Haemophilus*

Haemophilus parainfluenzae*

Legionella pneumophila=

Moraxella (Branhamella) catarrhalis*

Анаеробні мікроорганізми

Fusobacterium spp.

Prevotella spp.

Інші<= span style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:Batang;mso-ansi-language:= IT; mso-fareast-language:RU'> мікроорганізми

Chlamydophila (Chlamydia) pneumoniae*

Chlamydia trachomatis*

Coxiella burnetii

Mycoplasma genitalium

Mycoplasma hominis=

Mycoplasma pneumoniae<= /i>*

Види з можливою набутою резистентністю

Аеробні грампозитивні= мікроорганізми

Enterococcus faecalis*

Enterococcus faecium*=

Staphylococcus aureus (метиц= илінрезистентний)⁺

Аеробні= грамнегативні= = мікроорганізми

Enterobacter cloacae*=

Escherichia coli*#

Klebsiella pneumoniae*#

Klebsiella oxytoca

Neisseria gonorrhoeae*+

Proteus mirabilis*<= /i>=

Анаеробні<= span style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:EN-US;mso-fareast-language:RU'>= мікроорганізми

Bacteroides fragilis*=

= Peptostreptococcus spp.*

Резистентні види

Аеробні<= u> грамнегативні мікроорганізми

Pseudomonas aeruginosa

* Продемонстровано задовільну активність щодо впливу на чутливі штами під час клінічних досліджень у рамках затверджених клінічних показань.

^#Штами, які <= span lang=3DUK style=3D'font-size:10.0pt;mso-fareast-font-family:Batang;mso-ansi= -language: UK;mso-fareast-language:RU'>продукують ESBL, є зазвичай резистентними до фторхінолонів.

⁺Показник резистентн= ості > 50 % в одній більше країн.

Доклінічні дані з безпеки

Вплив на кровотворну систему (незначне зниження кількості еритроцит= ів та тромбоцитів) спостерігався у щурів та мавп. Як і= при застосуванні інших хінолонів, гепатотоксичність (підвищення рівня ферментів печінки та вакуольна деградація) відзначалася у щурів, мавп= та собак. У мавп фіксували випадки нейротоксичності (ураження ЦНС – судоми). Вказані ефекти спостерігалися тільки після прийо= му високих доз моксифлоксацину або після довготривалого застосування препарату= .

Моксифлоксацин, як і інші хінолони, показав генотоксичність під час тестів in vitro з бактеріями або клітин= ами ссавців. Оскільки вказаний ефект пояснюється взаємодією з бактеріальною гір= азою та в разі вищої концентрації – взаємодією з топоізомеразою ІІ у клітинах ссавців, можна припустити наявність порогової концентрації для генотоксично= сті. Під час тестів in vivo не було виявлено о= знак генотоксичності, незважаючи на застосування високих доз моксифлоксацину. Та= ким чином, препарат показав достатній потенціал безп= еки при застосуванні терапевтичної дози для людини. Моксифлоксацин не показав канцерогенного ефекту під час дослідження, яке проводили на щурах.

Багато хінолонів є фотореактивними і можуть провокувати реакції фототоксичності, проявляти фотомутагенний та фотоканцерогенний ефекти. При цьому є дані щодо відсутнос= ті фототоксичних та фотогенотоксичних властивостей у моксифлоксацину при його тестуванні в рамках комплексної програми під час досліджень in vitro та in vivo. У таких самих умовах хінолони демонстрували вказані ефекти.

У високих концентраціях моксифлоксацин діє як інгібітор швидкого компонента кардіального повільного компонента розправляючого калієвого току= та, отже, може призвести до подовження інтервалу QT. Токсикологічні дослідження, які проводили на собаках та під час яких препарат застосовували перорально в дозах ≥ 90 мг/кг, що забезпечувало концентрацію ≥ 16 мг/л, виявили подовження інтервалу QT без аритмій. Оборотну нелетальну шлуночкову аритмію спостерігали тільки після внутрішньовенного введення високої кумулятивної дози, яка більше ніж у 50 р= азів перевищувала дозу, передбачену для людини (> 300 мг/кг), що забезпечувало концентрацію у плазмі крові ≥ 200 мг/л (що більше ніж у 40 разів перевищувало терапевтичний рівень).

Відомо, що хінолони спричиняють ураження хрящів великих діартродіальних суглобів у молодих тварин. Найнижча пероральна доза моксифлоксацину, яка призводить до артротоксичного ефекту у молодих собак, у чотири рази перевищувала максимальну рекомендовану терапевтичну дозу 400 мг (передбачену для 50 кг маси тіла), розраховану на підставі співвідношення доза/маса тіла (мг/кг), із концентрацією в плазмі крові у 2 чи 3<= /span> рази вищою за концентрацію, передбачену у разі застосування максимальної терапевтичної дози.

Тести на токсичність, які проводили на щурах та мавпах (повторне введення протягом періоду до шести місяців), не виявили ознак ризику для ор= ганів зору. Під час досліджень = на собаках застосування тільки високих доз перорально (≥ 60 мг/кг) призводило до концентрації у<= /span> плазмі крові ≥ 20 мг/л, що спричиняло зміни електроретинограми та в окремих випадках призводило до атрофії сітківки.

При вивченні впливу моксифлоксацину на репродуктивну функцію тварин доведено, що моксифлоксацин проникає крізь плаценту. Досліди, що проводили на щурах (при застосуванні моксифлоксацину перорально і внутрішньовенно) і мавпах (при застосуванні моксифлоксацину перорально), не виявили тератогенної дії моксифлоксацину і = його впливу на фертильність. При внутрішньовенному застосуванні моксифлоксацину у дозі 20 мг/кг у кролів відзначалась мальформація скелета. Виявлено збільшення кількості викиднів у мавп і кролів при застосу= ванні моксифлоксацину у терапевтичній дозі. У щурів ві= дзначалося зменшення маси плода, почастішання випадків викиднів, невелике збільшення тривалості періоду вагітності і збільшення спонтанної активності потомства = при застосуванні моксифлоксацину, дозування якого у 63 рази перевищувало рекомендоване.

Фармакокінетика.

Всмоктування та біодоступність

При пероральному прийомі моксифлоксацин швидко та майже повністю всмоктується. Абсолютна біодоступні= сть досягає майже 91 %.

У діапазоні доз 50–800 мг при одноразовому прийомі та у дозі 600 мг на добу протягом 10 діб фармакокінетика є лінійною. Рівноважний стан досягається протягом 3 днів. Після прийому пероральної дози 400 мг пікова концентрація в крові досягається протягом 0,5–4 годин і становить 3,1 мг/л. Максимальна та мінімальна плазмові концентрації у рівноважному стані (400 мг 1 раз на добу) становлять 3,2 та 0,6 мг/л відповідно.

Розподіл

Моксифлоксацин швидко розподіляється в екстраваскулярному просторі, п<= /span>ісля застосування дози 400 мг AUC становить 35 мкг/л. Об’єм розподілу у рівноважному стані становить 2 л/кг. Як встановлено в експериментах in vitro та ex vivo, зв’язування з білками кро= ві становить приблизно 40–42 % та не залежить від концентрації препарату.

Таблиця 2.

Пікова концентрація (середнє геометричне) після перорального прийому одноразової д= ози моксифлоксацину 400 мг.

Тканина

Концентрація

Місцевий рівень – = рівень у плазмі крові

Плазма

3,1 мг/л

-

Слина

3,6 мг/л

0,75 – 1,3

Вміст пухиря

1,6¹ мг/л

1,7¹

Слизова оболонка бронхів

5,4 мг/кг

1,7–2,1

Альвеолярні макрофаги

56,7 мг/кг

18,6–70,0

Рідина епітеліального шару

20,7 мг/л

5–7

Гайморова пазуха

7,5 мг/кг

2,0

Етмоїдальні пазухи

8,2 мг/кг

2,1

Назальні поліпи

9,1 мг/кг

2,6

Інтерстиціальна рідина

1,0² мг/л

0,8–1,4^2,3

Жіночі статеві органи*

10,2⁴ мг/кг

1,72⁴

* Внутрішньовенне застосування одноразової дози 400 мг.

^{<=
span
style=3D'font-size:10.0pt;mso-fareast-language:RU'>1} 10 годин після введення.

^{<=
span
style=3D'font-size:10.0pt;mso-fareast-language:RU'>2} Вільна концентрація.=

^{<=
span
style=3D'font-size:10.0pt;mso-fareast-language:RU'>3} Від 3 годин до 36 годин= після введення дози.

^{<=
span
style=3D'font-size:10.0pt;mso-fareast-language:RU'>4} В кінці інфузії.

Метаболізм=

Моксифлоксацин підлягає біотрансформації II фази і виводиться з орган= ізму нирками, а також із фекаліями/жовчю як у незміненому стані, так і у вигляді неактивних сульфосполук (М1) і глюкуронідів (М2). М1 та М2 є тільки метаболітами, релевантними для людини, обидва вони є мікробіологічно неактивними. Під час досліджень = in vitro та клінічних досліджень ф= ази І не спостерігалося метаболічної фармакокінетичної взаємодії з іншими препаратами, задіяними у біотрансформацію фази І з участю ферментів системи цитохрому Р450. Ознак окислювального метаболізму немає.=

Виведення з орган= ізму

Період напіввиведення препарату становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після введення 400 мг становить від 179 до 246 мл/хв. Нирковий кліренс становить приблизно                24–53 мл/хв та свідчить про часткову канальцеву реабсорбцію препарату з нирок. = Після прийому дози 400 мг виведення із сечею (близько 19 % - лікарський засіб у незміненому вигляді, близько   2,5 % – М1 та близько 14 % – М2) та калом (близько = 25 % – лікарс= ький засіб у незміненому вигляді, близько 36 % – М1 та відсутність виведення у вигл= яді М2) загалом становило близько 96 %. Супутнє введення ранітидину та пробенец= иду не змінює нирковий кліренс препарату.

Фармакокінетика у різних груп пацієнтів.

Пацієнти літнього віку та пацієнти з низькою масою тіла<= /u>

У здорових добровольців= із низькою масою тіла (зокрема, у жінок) та у здоро= вих добровольців літнього віку спостерігали вищу концентрацію препарату = у плазмі крові.
Ниркова недостатність.

Не виявлено істотних змін фармакокінетики моксифлоксацину у пацієнтів із порушенням функції нирок (включаючи пацієнтів з кліренсом креатиніну ˃ 20 мл/хв/1,73 м²). Оскільки функція нирок знижується, концентрація метаболіту М2 (глюкуроніду) збільшу= ється до показника 2,5 (у пацієнтів із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м^2).

Порушення функції печінк= и. <= /p>
На підставі даних дослі= джень фармакокінетики, які проводили за участю пацієнтів із печінковою недостатні= стю (класи А-С за класифікацією Чайлда-П’ю), неможливо визначити, чи є різниця порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції печінки було пов’яз= ане з більшою дією М1 у плазмі крові, тоді як дія вихідної лікарської речовини = була порівнянною з дією у здорових добровольців. Достатнього досвіду клінічного застосування моксифлоксацину для лікування пацієнтів із порушенням функції печінки немає.

Клінічні характеристики. =

Показання.

Лікування нижченаведен= их бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами (див. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції», «Фармакологічні властивості»), у пацієнтів віком від 18 років. Моксифлоксацин слід признача= ти тільки тоді, коли застосування антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендують для початкового лікування нижченаведених інфекцій, є недоцільн= им або коли вказане лікування було неефективним.

= ·           &n= bsp;      Гострий бактеріальний синусит (діагностований з високим ступенем вірогідності).

= ·           &n= bsp;      Загострення хронічного бронхі= ту (діагностоване з високим ступенем вірогідності).

= ·           &n= bsp;      Негоспітальна пневмонія, за винятком негоспітальної пневмонії з тяжким перебігом.

= ·           &n= bsp;      Запальні захворювання органів малого таза помірного та середнього ступеня (включаючи інфекційне ураження верхнього відділу статевої системи у жінок, у тому числі сальпінгіт та ендометрит), не асоційованих із тубооваріальним абсцесом або абсцесами орга= нів малого таза. Таблетована форма препарату Моксифтор 400 не рекомендується для застосування як монотерапія при запальних захворюваннях органів малого таза помірного та середнього ступеня, але можна застосовувати у комбінації з інш= ими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад цефалоспоринами) через зростаючу резистентність моксифлоксацину до Neisseria gonorrhoeae (за винятком моксифлоксацинрезистентних штамів N. gonorrhoeae) (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»).

Таблетовану форму преп= арату Моксифтор 400 можна застосовувати = для закінчення курсу лікування, в якому стартова терапія парентеральною формою = моксифлоксацину була ефективною і призначена за такими показаннями:

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;      негоспітальна пневмонія;=

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;      ускладнені інфекції шкіри та підшкірних структур.

Таблетована форма препарату Моксифтор 400 не рекомендується для стартового лікування будь-яких інфекцій шкіри та підшкір= них структур або у разі тяжкого перебігу негоспітальних пневмоній.

Слід звернути увагу на офіційні інструкції з належного застосування антибактеріальних засобів.

= ;

Протипоказання.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;    Відома гіперчутливість до моксифлоксацину або до інших хінолонів чи будь-якої з допоміжних речовин препарату.

<= span style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb= sp;    Вік до 18 років. <= /span>

-     Вагітність або період годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності = або годування груддю»).

-     Пацієнти з захворюваннями сухожиль, пов’язаними= з лікуванням хінолонами, в анамнезі.

У ході доклінічних досліджень і клінічних досліджень після застосування моксифлоксацину спостерігалися зміни в електрофізіології серця у вигляді подовження інтервалу QT. Тому з міркувань безпеки препарат протипоказа= но пацієнтам з:

-     вродженим або діагностованим набутим подовженням інтервалу QT;

-     порушеннями електролітного балансу, зокрема при нескоригованій гіпокаліємії;

-     клінічно значущою брадикардією;

-     клінічно значущою серцевою недостатністю зі зни= женою фракцією викиду лівого шлуночка;

-     симптоматичними аритміями в анамнезі.

Препарат не слід застосовувати<= /span> одночасно з іншими препаратами, які подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші в= иди взаємодій»).

У зв’язку з обмеженими клінічними даними застосування препарату також протипоказано пацієнтам з порушенням функції печінки (клас C за класифікаці= єю Чайлда-П’ю) та пацієнтам з підвищеним рівнем трансаміназ = (у 5 разів вище вер= хньої межі норми).

<= b>Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Не можна виключити адитивний ефект моксифлоксацину= та інших лікарських засобів, які можуть спричинити подовження інтервалу QT. Вказана взаємодія може призвести до збільшення риз= ику розвитку шлуночкових аритмій, включаючи «піруетн= у» шлуночкову тахікардію (torsade de pointes). Із цієї причини застосування моксифлоксацину в комбінації з будь-яким із нижчезазначених лікарських засо= бів протипоказане (див. також розділ «Протипоказання»):

-   антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

-   антиаритмічні препарати класу ІІІ (напр= иклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

-   антипсихотичні препарати (наприклад фенотіазини, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд);

-   трициклічні антидепресанти;<= /span>

-   деякі протимікробні засоби (саквінавір, спарфлоксацин, еритроміцин для внутрішньовенного введення, пентамідин, протималярійні препарати, зокрема галофантрин);<= /o:p>

-   деякі антигістаміни (терфенадин, астемі= зол, мізоластин);

-   інші (цизаприд, вінкамін IV, бепридил, дифеманіл).

Моксифлоксацин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають препарати, що можуть знижувати рівень калію (наприклад петльові та тіазидні діуретики, клізми та проносні засоби = (у високих дозах), кортикостероїди, амфотерицин В), або препарати, дія яких пов’язана з клінічно значущою брадикардією.

Між прийомом препаратів, які містять біваленті або тривалентні катіони (таких як антациди, що містять магній чи алюміній, диданозин у таблетках, сукралфат та засоби, що м= істять залізо або цинк), та моксифлоксацином необхідний інтервал близько 6 годин.

При одночасному застосуванні активованого вугілля і моксифлоксацину перорально у дозі 400 мг системна біодоступність препарату знижується більш ніж на 80 % внаслідок пригнічення його абсорбції. У зв’язк= у з цим одночасне застосування цих двох препаратів не рекомендоване (за винятком випадків передозування, див. також розділ «Передозування»).

Після багаторазового застосування моксифлоксацину у здорових добровольців спостерігалося збільшення С_max дигоксину на приблизно = 30 % у рівноважному стані без впливу на AUC (площа під кривою співвідношення «концентрація–час») або на нижчі рівні. Отже, потреби у застережних заходах при супутньому прийомі дигоксину немає.

Під час досліджень з учас= тю добровольців, хворих на діабет, одночасне застосування моксифлоксацину перорально та глібенкламіду призводило до зниження концентрації глібенкламі= ду на піковому рівні приблизно на 21 %. Комбінація глібенкламіду з моксифлоксаци= ном теоретично може призвести до незначної короткотривалої гіперглікемії. Однак зміни у фармакокінетиці, які спостерігалися, не призводили до змін фармакодинамічних параметрів (рівень глюкози в к= рові, рівень інсуліну). Таким чином, клінічно релевантної взаємодії між моксифлоксацином та глібенкламідом не виявлено.

У пацієнтів, які отримували пероральні антикоагуля= нти у поєднанні з антибактеріальними препаратами, у тому числі з фторхіноло= нами, макролідами, тетрациклінами, котримоксазолом та деякими цефалоспоринами, відзначалися чисельні випадки підвищення антикоагулянтної актив= ності. Факторами ризику є інфекційні захворювання (і супутній запальний процес), в= ік та загальний стан пацієнта. У зв’язку з цими обставинами важко оцінити, чи спричиняє інфікування або лікування відхилення показника МНВ. Як застережний захід можливий частіший моніторинг МНВ. У разі необхідності слід провести належне коригування до= зи перорального коагулянта.

Речовини, для яких була доведе= на відсутність клінічно вагомої взаємодії з моксифлоксацином: ранітидин, кальц= ієві добавки, теофілін, пероральні контрацептиви, циклоспорин, ітраконазол, морф= ін при парентеральному введенні, пробенецид. Дослід= ження in vitro ферментів цитохрому Р450 у людини підтвердили вищезазначене. З огляду на зазначені результати, метаболічна взаємодія через ферменти цитохрому Р450 є маловірогідною.

Абсорбція моксифлоксацину не залежить від вживання= їжі (включаючи молочні продукти). Зважаючи на це, моксифлоксацин можна застосовувати незалежно= від прийому їжі.

=

Особливості застосування.=

Є повідомлення про гіперчутливість та алергічні реакції на фторхінолони, включаю= чи моксифлоксацин, після першого застосування. Анафілактичні реакції можуть прогресувати до загрозливого для життя анафілактичного шоку навіть після пе= ршого застосування. У таких випадках слід припинити прийом препарату та розпочати відповідну терапію (наприклад протишокову).

При застосуванні моксифлоксацину у деяких пацієнтів можливе збільшення інтервал= у QT на електрокардіограмі. Аналіз результатів ЕКГ, отриманих у рамках програми клінічних досліджень, показав, що подов= ження інтервалу QTc при застосуванні моксифлоксацину становило 6 мс ± 26 мс - 1,4= % порівняно з вихідним рівнем.

Оскільки= у жінок відзначається довший інтервал QT порівняно з чоловіками, вони можуть виявитися більш чутливими до препаратів, які подовжують інтервал QT. Пацієнти літнього віку також можуть бути більш сприйнятливими до асоційованих з препаратом ефектів на інтервал QT.

Пацієнтам, які приймають= моксифлоксацин, слід з обережністю застосовувати препарати, що можуть призвести до зниження рівня калію (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія= з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід з обережністю= призначати моксифлоксацин пацiєнтам з триваючими проаритмогенними станами (особливо жінкам та пацієнт= ам літнього віку), такими як гостра міокардіальна ішемія або подовження інтерв= алу QT, оскільки це може призводити до підвищення ризику розвитку шлуночкових аритмій, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію (torsade de pointes), і зупинки серця (див. <= span class=3DGramE>розділ «Протипоказання»). Ступінь подовження інтервалу QT може підвищуватися зі = збільшенням концентрації препарату<= /span>. Тому не слід перевищувати рекомендовану дозу.

Необхідно зважити користь від лікування моксифлоксацином, особливо у випадках інфекцій легкого ступеня, згідно з інформацією, що викладена у розділі «Особливості застосування».

Якщо під час лікування препаратом виникають симптоми аритмії, слід припинити лікування та зробити ЕКГ.

При застосуванні моксифлоксацину повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що потенці= йно призводить до печінкової недостатності (у т.ч. з летальним наслідком) (див. розділ «Побічні реакції»). = Пацієнтам слід рекомендувати звернутися до лікаря перед тим, як продовжу= вати лікування, якщо розвиваються такі ознаки та симптоми фульмінантного гепатиту як пов’язана з жовтяницею = астенія, що швидко розвивається, темна сеча, схильність до кровотеч або печінкова енцефалопатія.

У разі виникнення симптом= ів дисфункції печінки необхідно провести аналізи функції печiнки/обстеження.

Повідомлялося про бульозні реакції шкіри при застосуванні моксифлоксацину, такі як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо виникають реакції= з боку шкіри та/або слизової оболонки, пацієнтам слід рекомендувати негайно звернутися до лікаря, перш ніж продовжувати лікування.=

Відомо, що хінолони можуть спровокувати розвиток судомних нападів. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю пацієнтам із розладами ЦНС або з іншими факторами ризику, що можуть спричинити судомні напади або зменьшити<= /span> пор= іг виникнення = останніх. У разі виникнення судом нео= бхідно припинити застосування моксифлоксацину та вжити відповідних заходів.=

У пацієнтів, які приймали хінолони, включаючи моксифлоксацин, повідомляли про випадки сенсорної або сенсорн= о-рухової полінейропатії, що призводить до парестезій, гіпесте= зій, дизестезій або слабкості. Якщо роз= виваються такі симптоми невропатії як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які отримують лікування <= /i>моксифлоксацином, слід повідомити про це лікаря, перш ніж продовжувати лікування (див. розділ «Побічні реакції»)= .

Реакції з боку психіки можуть розвиватися навіть після п= ершого застосування хінолонів, включаючи моксифлоксацин. У рідкісних випадках депресія або психотичні реакції призводили до виникнення суїцидаль= них думок та розвитку самоагресії, зокрема спроб самогубства (див. розділ «Побі= чні реакції»). У разі виникнення у пацієнта таких ре= акцій необхідно припинити застосування моксифлоксацину та вжити відповідних заход= ів. Рекомендовано з обережністю призначати моксифлоксацин пацієнтам, які стражд= ають психозами, або пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання. =

У зв’язку з застосуванням антибіотиків широкого спектра дії, у тому числі моксифлоксацину, повідомляли про виникнення антибіотикасоційованої діареї (ААД) та антибіотикасоційованого коліту (ААК), включаючи п= севдомембранозний коліт і Clostridium difficile-асоційовану діарею, які за ступенем тяжкості варіюють від помірної діареї до коліту з летальним наслідком. Тому важливо зважити на цей діагноз у пацієнтів, у яких під час а= бо після застосування моксифлоксацину спостерігається тяжка діарея. При = підозрі або підтвердженні ААД або ААК лікування антибактеріальними засоб= ами, включаючи м= оксифлоксацин, слід припинити та негайно вжити відповідних терапевтичних заходів. До того = ж, необхідно вжити належних санітарно-епідемічних заходів з метою зменшення ри= зику передачі захворювання. Препарати, що пригнічують перисталь= тику, протипоказані пацієнтам, у яких спостерігається серйозна діарея.

Моксифлоксацин слід застосувати з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс у зв’язку з можливі= стю загострення симптомів.

Запалення та розрив сухо= жиль (особливо ахіллового сухожилля), іноді білатеральні, можуть спостерігатися = у разі лікування із застосуванням хінолонів, включаючи моксифлоксацин, навіть протягом перших 48 годин від початку лікування. Повідомлялося також про такі випадки, що спостерігалися через декілька місяців після прип= инення лікування. Під час терапії хінолонами, в тому чи= слі моксифлоксацином, існує підвищений ризик розвитку запалення та розриву сухо= жиль, зокрема у пацієнтів літнього віку і хворих, які отримують супутню терапію кортикостероїдами<= /span>.

При перших симптомах бол= ю або запалення пацієнтам слід припинити лікування моксифлоксацином, забезп= ечити спокій ураженій (-им) кінцівці (-кам) та негайно звернутися до лікаря для отримання відповідного лікування (наприклад накладення шини) ураженого сухожилля (див. розді= ли «Протипоказання», «Побічні реакції»).

Слід з обережністю застосувати моксифлоксацин пацієнтам літнього віку з розладами функцій= нирок, якщо вони не можуть забезпечити прийом достатньої кількості ріди= ни, тому що зневоднення може підвищити ризик виникнення ниркової недостатності.=

Якщо спостерігається порушення зору або інший вплив на органи зору, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами», «Побічні реакції»).

При застосуванні хінолон= ів у пацієнтів відзначаються реакції фоточутливості. Проте дослідження показали, що моксифлоксацин відрізняється нижчим ризиком виникнення фоточутливості. Незважаючи на це, слід рекомендувати пацієнтам уникати як ультрафіолетового опромі= нення, так і тривалого та/або інтенсивного впливу сонячного світла під час лікування моксифлоксацином.

Пацієнти з сі= мейним або особистим анамнезом недостатньої активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази під час лікування хінолонами мають схильність до гемолітичних реакцій. Тому таким пацієнтам слід з обережністю застосувати моксифлоксацин.

Пацієнтам з рідкими спа= дковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози та галактози не слід приймати цей препарат.

Пацієнтам з ускладненим запальним захворюванням органів малого таза (наприклад, асоційованим з трубно-я= єчниковим абсцесом або абсцесом малого таза), для яких вважається необхідним проведен= ня внутрішньовенної терапії, лікування моксифлоксацином у формі таблеток, вкритих оболонкою, по 400 мг не рекомендується.

Запальне захворювання ор= ганів малого таза може бути спричинене бактерією Neisseria gonorrhoeae, резистентною до фторхінолонів. Тому в таких випадках емпір= ичне застосування моксифлоксацину необхідно призначати одночасно з іншим відпові= дним антибіотиком (наприклад цефалоспорином), якщо неможливо повністю виключити наявність Neisseria gonorrhoeae, резистентної до моксифлоксацину.

Якщо після 3 днів лікув= ання не відбувається покращання клінічного стану, терапію слід переглянути.=

Моксифлоксацин спричиняє ураження хрящів у молодих тварин, тому застосування препарату дітям (віком до 18 років) протипоказано.<= /span>

Моксифлоксацин не рекомендується для лікування інфекцій, спричинених метицилін- резистентним золотистим стафілококом (МРЗС). У випадку підозр= юваної або підтвердженої інфекції, спричиненої МРЗС, необхідно розпочати лікування= відповідним антибактеріальним засобом (див. розділ «Фармакологічні властивості»).<= /o:p>

Клінічна ефективність внутрішньовенного застосуван= ня моксифлоксацину у разі лікування тяжкої інфікції, пов’язаної з опіками, фасцитом та діабетичною стопою, що супроводжується остеомієлітом, = не встановлена.

Лікування із застосуванням моксифлоксацину може перешкоджати проведенню культурального аналізу щодо виявлення Mycobacterium spp. у зв’язку з пригніченням мікробіологічного росту, що, у свою чергу, може призвести до хибно-негативних результатів у зразках від хворих, які на даний момент приймають моксифлоксацин.

Дослідження на тваринах не в= иявили погіршення фертильності (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Дисглікемія

Як і при застосуванні інших фторхінолонів, при зас= тосуванні мокс= ифлоксацину можуть спос= терігатися відхилення рівнів глюкози в крові, включно гіпоглікемія та гіперглікемія. У пацієнтів, які застосовують моксифлоксацин, дисглікемія може розвиватис= я переважно у пацієнтів літнього віку з діабетом, які отримували супутню терапію пероральними гіпоглікемічними лікарськими засобами (наприклад сульфонілсечовина) або інсуліном. У пацієнтів з цукровим діабетом рекомендоване р= етельний наг= ляд рівнів глюкози в крові (д= ив. розділ «Побічні реакції»).

Застосування у період вагітності або годув= ання груддю.

Вагітніс= ть

Безпека застосування моксифлоксацину у період вагітності= не встановлена. Результати досліджень на тваринах вказують на репродуктивну токсичність (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Потенційний ризик для людини не встановлений.

У зв’язку з ризиком пошкодження фторхінолонами опорних суглобів молодих тварин (за експериментальними даними) та з оборотними ураженнями суглобів, описаними у дітей, які отримували лікування деякими фторхінолонами, моксифлоксацин не м= ожна призначати вагітним жінкам (див. розділ «Протипоказання»).

Годування груддю

Моксифлокса= цин, як і інші хінолони, як показано, спричиняє ураження у хрящі суглобів молодих тварин. Результати доклінічних д= осліджень свідчать, що невелика кількість моксифлоксацину може про= никати у грудне молоко. Немає даних щодо застосування препарату жінкам, які го= дують груддю. Унаслідок цього у період годування груддю застосування моксифлоксац= ину протипоказано (див. р= озділ «Протипоказання»).

=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом= або іншими механізмами.

Досліджень впливу моксифлоксацину на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами не проводили. Однак фторхінолони, включаючи моксифлоксац= ин, можуть призводити до погіршення здатності керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами через виникнення реакцій з боку центральної нервової системи (наприклад запаморочення, гостра тимчасова втрата зору, ди= в. розділ «Побічні реакції») або гостра короткотривала втрата свідомості (непритомність, див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендувати спостерігати за своєю реакцією на моксифлоксацин= перед тим, як керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

=

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Рекомендується приймати по 1 таблетці (400 мг) моксифлоксацину на добу.

Таблетки слід приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Препарат можна приймати незалежно від часу вжива= ння їжі.

Тривалість терапії

Тривалість терапії таблетованою формою препарату <= /span>Моксифтор 400 залежит= ь від типу інфекцій і становить:

-      =    загострення хронічного бронхіту – 5 – 10 днів;

-      =    негоспітальна пневмонія – 10 днів= ;

-      =    гострий бактеріальний синусит – 7 днів;

-      =    запальні захворювання органів малого таза помірного та середнього ступеня – 14 днів.

Відомо, що тривалість лікування таблетованою формою препарату Моксифтор 400 становила до 14 днів.

Ступінч= аста (внутрішньовенна пероральна) терапія

Під час клінічних дослідж= ень ступінчастої терапії більшість пацієнтів переходила з внутрішньовенного на пероральний шлях введення моксифлоксацину протягом 4 днів (негоспітальна пневмонія) або 6 днів (ускладнені інфекції шкіри та підшкірних тканин). Рекомендована загальна тривалість лікування таблетками становить 7 – 14 днів для негоспітал= ьних пневмоній та 7 – 21 день для ускладнених інфекцій шкіри та підшкірних тканин.

Перевищувати вказану дозу (400 мг 1 раз на добу) та тривалість лікування для кожного показання не рекомендується.

Пацієнти літнього віку/пацієнти з низькою масою тіла

Корекція дози д= ля пацієнтів літнього віку/пацієнтів з низькою масою тіла<= /span> не потрібна.

Порушення функції печінки

Пацієнтам із порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна (див. = також розділ «Особливості застосування»).

Ниркова недостатність

Для пацієнтів із нирковою недостатністю помірного та середнього ступеня тяжкості (у тому числі при кліренсі креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м²), а також для пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та довготривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Діти.

Моксифлоксацин протипоказаний дітям (віком до 18 років). Ефективність та безпека застосування моксифлоксацину дітям не встановлені (див. також розділ «Протипоказа= ння»).

= ;

Передозува= ння.

У разі випадкового передозування не рекомендовано жодних специфічних заходів. У разі передозування слід орієнтуватися на клін= ічну картину і проводити симптоматичну підтримуючу те= рапію та ЕКГ-моніторинг у зв’язку з можливістю подовження інтервалу QT.

Одночасне застосування активованого вугілля з дозою моксифлоксацину 400 мг перорально призведе до скорочення системної доступності лікарського засобу на = більш ніж 80 %. У разі передозування в результаті перорального прийому лікарського засобу застосування активованого вугілля на початковій стадії абсорбції може бути ефективним для запобігання збільшенню системної дії моксифлоксацину.

= ;

Побічні ре= акції.

Нижче наведено побічні ефекти, отримані на підставі всіх клінічних досліджень із застосуванням моксифлоксацину 400 мг (пероральна та ступінчаста терапія), та їх частота. Побічні реакції, наведені у колонці «част= о», спостерігалися з част= отою менше 3 %, за винятком нудоти та діареї.

У кожній групі небажані я= вища визначені у порядку зменшення їх тяжкості. Частота визначена таким чином: ч= асто (≥ 1/100, <1/1= 0), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), поодинокі
(≥ 1/10000, <1/1000), рідкісні (<1/1= 0000).

Таблиця 3.

Класи систем органів (MedDRA)<= /span>

Часто<= /p>

Нечасто<= /p>

Поодинокі

Рідкісні

Інфекційні ускладнення<= /p>

Суперінфекція, що виникла внаслідок бакте= ріальної або грибкової резистентності, наприклад оральний чи вагінальний кандидози

З боку кровоносної та лімфатичної систем

Анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, еозинофілія, подовження протромбінового часу/збільшення МНВ (міжнародного нормалізованого відношення)<= /span>

Підвищення рівня протро= мбіну/ зменшення МНВ,

агранулоцитоз

З= боку імунної системи<= o:p>

Алергічні реакції

Анафілакс= ія, включаючи рідкісні випадки шоку (що = загрожує життю), алерг= ічний набряк/ ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю)

З боку метаболізму та харчування

Гіперліпідемія=

Гіперглікемія, гіперурикемія

Гіпоглікемія

Психічні розлади

Реакції стривоженості, підвищення психомоторної активності/ збудження

Ла= більність настрою, депр= есія (у рідкісних випадках з можливою самоагресією, так= ою як суїцидальні ідеї/ думки або спроби самогубства), галюцинації

Деперсоналіза-ція, психотичні реакції

(з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/думки або спроби самогубства)

З= боку нервової системи=

Головний біль, запаморочення

Парестезії/=

дизестезі= ї, порушення смаку (включаючи агевзію у рідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади сну (переважно безсоння), тремор, вертиго, сонливість

Гіпестезі= я, порушення нюху (включаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координац= ії (включаючи розлад ходи внаслідок запаморочення або вертиго), судомні напа= ди з різними клінічними проявами (у тому числі gran= d mal напади), порушення уваги, розлади мовлення, амнезія, периферична нейропат= ія та полінейропатія

Гіперестезія

З= боку органів зору

Порушення= зору, включаючи диплопію та нечіткість зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС)

Транзитор= на втрата зору (особливо під час реакцій з боку Ц= НС)

З боку органів слуху та вестибулярного апарату

Дзвін у вухах, порушення слуху включаючи глухоту (зазвичай оборотну)

<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> З боку серця

Подовження QT-інтервалу у хворих із гіпокаліємією

Подовження QT-інтервалу, посилене серцеби= ття, тахікардія, фібриляція передсердь, стенокардія

Шлуночкові тахіаритмії, непритомність (то= бто гостра та короткочасна втрата свідомості)=

Неспецифі= чні аритмії, «піруетна» шлуночкова тахікардія (tor= sade de pointes), зупинка серця

З= боку судинної системи<= o:p>

Вазодилатація

Артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія

З= боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Задишка (включаючи астматичний стан)=

З боку травного тракту

Нудота, блювання, біль у = животі, діарея

Зниження апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія, флатуленція, гастрит= , підвищення рівня амілази

Дисфагія, стоматит, асоційований із застосуванням антибіотика коліт (включаючи псевдомембраноз-ний коліт, у рідкісних випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями)

Гепатобіліарні порушення

Підвищення рівня транса= міназ

Порушення функції печі= нки (включаючи підвищення ЛДГ (лактатдегідро-геназ= и)), підвищення рівня білірубіну, підвищення ГГТП (гамма-глутаміл-транспептида= зи),

підвищення в крові рівня лужної фосфатази

Жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний)

Фульмінан= тний гепатит, що потенційно може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (у т.ч. з летальним наслідком)=

З= боку шкіри та підшкірної клітковини

С= вербіж, висипання, кропив’янка, сухість шкіри

Б= ульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермал= ьний некроліз (що потенційно загрожують життю)

З= боку опорно-руховог= о апарату

Артралгія, міа= лгія

Тендиніт, посмикування м’язів, судоми м’язів, м’язова слабкість

Розрив сухожиль, артрити, ригідність м’язів, загострення симптомів myasthenia gr= avis

З= боку нирок та сечовидільного тракту

Дегідрата= ція

Порушення функції нирок (включаючи збільшення азоту сечовини та креатиніну плазми крові), ниркова недостатність

Загальні розлади

Загальна слабкість (в основному астенія чи втомленість), відчуття болю (включаючи біль у попереку, грудній клітці, біль у кінцівках, болючість у проекції малого таза), гіпергідроз

Набряк

У рідкісних випадках пі= сля лікування іншими фторхінолонами було зареєстровано такі побічні реакції, які могли б, можливо, також спостерігатися при застосуванні моксифлоксацину: гіпернатріємія, гіперкальціємія, гемолітична анемія, рабдоміоліз, реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»).

=

Термін придатност= і. 3 роки.

<= o:p>

У= мови зберігання.

Збер= ігати при температурі не вище 30 °С.

Збер= ігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 5 таблеток у б= лістері; по 1 блістеру у картонній коробці.

=

Категорія відпуск= у. За рецептом.

Вир= обник.

ТОРРЕНТ ФАРМАСЬЮТІКА= ЛС ЛТД.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Індрад Плант, Віл= л. Індрад, Талука Каді, Діст. Мехсана Гуджарат 382721, Індія.

Тканина	Концентрація	Місцевий рівень – = рівень у плазмі крові
Плазма	3,1 мг/л	-
Слина	3,6 мг/л	0,75 – 1,3
Вміст пухиря	1,6¹ мг/л	1,7¹
Слизова оболонка бронхів	5,4 мг/кг	1,7–2,1
Альвеолярні макрофаги	56,7 мг/кг	18,6–70,0
Рідина епітеліального шару	20,7 мг/л	5–7
Гайморова пазуха	7,5 мг/кг	2,0
Етмоїдальні пазухи	8,2 мг/кг	2,1
Назальні поліпи	9,1 мг/кг	2,6
Інтерстиціальна рідина	1,0² мг/л	0,8–1,4^2,3
Жіночі статеві органи*	10,2⁴ мг/кг	1,72⁴

Класи систем органів (MedDRA)<= /span>	Часто<= /p>	Нечасто<= /p>	Поодинокі	Рідкісні
Інфекційні ускладнення<= /p>	Суперінфекція, що виникла внаслідок бакте= ріальної або грибкової резистентності, наприклад оральний чи вагінальний кандидози
З боку кровоносної та лімфатичної систем		Анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромбоцитемія, еозинофілія, подовження протромбінового часу/збільшення МНВ (міжнародного нормалізованого відношення)<= /span>		Підвищення рівня протро= мбіну/ зменшення МНВ, агранулоцитоз
З= боку імунної системи<= o:p>		Алергічні реакції	Анафілакс= ія, включаючи рідкісні випадки шоку (що = загрожує життю), алерг= ічний набряк/ ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю)
З боку метаболізму та харчування		Гіперліпідемія=	Гіперглікемія, гіперурикемія	Гіпоглікемія
Психічні розлади		Реакції стривоженості, підвищення психомоторної активності/ збудження	Ла= більність настрою, депр= есія (у рідкісних випадках з можливою самоагресією, так= ою як суїцидальні ідеї/ думки або спроби самогубства), галюцинації	Деперсоналіза-ція, психотичні реакції (з можливою самоагресією, такою як суїцидальні ідеї/думки або спроби самогубства)
З= боку нервової системи=	Головний біль, запаморочення	Парестезії/= дизестезі= ї, порушення смаку (включаючи агевзію у рідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади сну (переважно безсоння), тремор, вертиго, сонливість	Гіпестезі= я, порушення нюху (включаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координац= ії (включаючи розлад ходи внаслідок запаморочення або вертиго), судомні напа= ди з різними клінічними проявами (у тому числі gran= d mal напади), порушення уваги, розлади мовлення, амнезія, периферична нейропат= ія та полінейропатія	Гіперестезія
З= боку органів зору		Порушення= зору, включаючи диплопію та нечіткість зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС)		Транзитор= на втрата зору (особливо під час реакцій з боку Ц= НС)
З боку органів слуху та вестибулярного апарату			Дзвін у вухах, порушення слуху включаючи глухоту (зазвичай оборотну)
<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> З боку серця	Подовження QT-інтервалу у хворих із гіпокаліємією	Подовження QT-інтервалу, посилене серцеби= ття, тахікардія, фібриляція передсердь, стенокардія	Шлуночкові тахіаритмії, непритомність (то= бто гостра та короткочасна втрата свідомості)=	Неспецифі= чні аритмії, «піруетна» шлуночкова тахікардія (tor= sade de pointes), зупинка серця
З= боку судинної системи<= o:p>		Вазодилатація	Артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія
З= боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння		Задишка (включаючи астматичний стан)=
З боку травного тракту	Нудота, блювання, біль у = животі, діарея	Зниження апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія, флатуленція, гастрит= , підвищення рівня амілази	Дисфагія, стоматит, асоційований із застосуванням антибіотика коліт (включаючи псевдомембраноз-ний коліт, у рідкісних випадках асоційований із загрозливими для життя ускладненнями)
Гепатобіліарні порушення	Підвищення рівня транса= міназ	Порушення функції печі= нки (включаючи підвищення ЛДГ (лактатдегідро-геназ= и)), підвищення рівня білірубіну, підвищення ГГТП (гамма-глутаміл-транспептида= зи), підвищення в крові рівня лужної фосфатази	Жовтяниця, гепатит (переважно холестатичний)	Фульмінан= тний гепатит, що потенційно може призвести до розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (у т.ч. з летальним наслідком)=
З= боку шкіри та підшкірної клітковини		С= вербіж, висипання, кропив’янка, сухість шкіри		Б= ульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермал= ьний некроліз (що потенційно загрожують життю)
З= боку опорно-руховог= о апарату		Артралгія, міа= лгія	Тендиніт, посмикування м’язів, судоми м’язів, м’язова слабкість	Розрив сухожиль, артрити, ригідність м’язів, загострення симптомів myasthenia gr= avis
З= боку нирок та сечовидільного тракту		Дегідрата= ція	Порушення функції нирок (включаючи збільшення азоту сечовини та креатиніну плазми крові), ниркова недостатність
Загальні розлади		Загальна слабкість (в основному астенія чи втомленість), відчуття болю (включаючи біль у попереку, грудній клітці, біль у кінцівках, болючість у проекції малого таза), гіпергідроз	Набряк