MIME-Version: 1.0 Content-Location: file:///C:/6809D4D7/UA103890101_23E7.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251" ІНСТРУКЦІЯ

 

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

 

ЕНЕАС

(ENEAS)

 

Склад:

діючі речовини: = enalapril maleate; nitrendipine;

1 таблетка містить 10 мг еналаприлу малеату і 20 мг нітренди= піну;

допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат; лактоза, моногідрат; пов= ідон К 25; целюлоза мікрокристалічна; крохмаль кукурудзяний; магнію стеарат; натрію лаурилсульфат<= /span>.

 

Лікарська форма.  = Таблетки.=

О= сновні фізико-хімічні властивості: жовтого кольору довгастої форми двоопуклі таблетки з тисненням «E/N» з одного боку.

 

Фармакоте= рапевтична група. Засоби, що впливають на ренін-ангіотензинову систему.  Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту у комбінації з антагоністами кальцію.  Код АТХ С09В В06.

 

Фармаколо= гічні властивості.

Фармакодинаміка.

Активні сполуки, що входять до складу лікарсь= кого засобу Енеас, чинять вза= ємнодоповнюючу дію.

Після абсорбції еналапри= л гідролізується до еналаприлату, який інгібує = ангіотензинперетворювальний фермент, що каталізує перетворення ангіоте= нзину I в ангіотензин II. Пригнічення ангіотен= зинперетворювального ферменту = призводить до зменшення= концентрацій ангіотензину II, зростання активності реніну у плазмі крові та зниже= ння секреції альдостерону.

Механізм дії еналаприлу<= /span> передусім пов’язують з пригніченням активності ренін= -ангіотензин-альдостеронової системи, яка відіграє велику роль у регуляції артеріального тиску, тому <= span class=3DSpellE>еналаприл може проявляти антиг= іпертензивний ефект також у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією. Тривалий прийом еналаприлу паці= єнтами з первинною артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю здатен покращити функцію нирок за рахунок збільшення швидкості клубочкової фільтрації.     

Нітрендипін – антаго= ніст кальцію, похідний 1,4-дигідропіридину. Механізм                  = антигіпертензивної дії пов’язаний з   пригніченням надходження іонів кальцію через клітинні мембрани гл= адком’язових клітин стінок кровоносних судин. Шляхом зниження внутрішньоклітинної концентрації кальцію в клітинах нітрендипін з= нижує скоротливість м’язів судин, розширення периферичних артерій знижує загаль= ний периферичний опір та патологічно підвищений артеріальний тиск. Нітрендипін має помірний натрі= йуретичний ефект, особливо на початку лікування.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому еналаприл швидко всмокту= ється, на абсорбцію еналаприлу  не впливає наявність їжі у шлунково-кишковому тракті. Максимальної концентрації в сироватці крові досягає через 1 годину. Зв’язування з білками плазми крові становить    50–60 %. Після всмоктування еналаприл швидко гідролізується в еналаприлат. Максимальної концентрації в сироватці крові досягає через 3–4 години після перорального застосування препарату. Виводиться енал= април головним чином нирками (у незміненому вигляді та 40 % у вигляді еналаприлату). За винятком перетворення до еналаприлату, інших ознак істотних метаболічних трансформацій еналаприлу немає. Графік концен= трації еналаприлату в сироватці крові характеризуєть= ся пролонгованою термінальною фазою, яка асоціюється зі зв’язуванням АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок постійні концентрації еналаприлату досягалися на четвертий день прийому препарату. Ефективний напівперіод накопичення= еналаприлату після багаторазового перорального застосування еналаприлу становить 11 годин. С= тупінь всмоктування та гідролізу еналаприлу подібна у рекомендованому терапевтичному діапазоні.    

Нітрендипін швидко і майже повністю (88 %) всмоктується. Максимальної концентрації в сироватці крові досягає через 1–3 години після прийому препарату. Біодоступність становить 20–30 %. Зв’язування нітрендипіну з= білками плазми крові становить 96–98 %.

Нітрендипін практично повністю метаболізується в печінці шляхом окиснення.

Період напіввиведення становить 8–12 годин. Накопичення ак= тивної сполуки або її метаболітів не спостерігалось. У пацієнтів з хронічними порушеннями функцій печінки спостерігалося підвищення концентрації нітрендипіну у плазмі крові.

Виводитьс= я нітрендипін в основному нирками у вигляді неактивних метаболітів (приблизно 77 %) та через жовчні протоки. <= /p>

Одночасне призначення еналаприлу м= алеату та нітрендипіну може незначною мірою підвищув= ати біодоступність цих сполук, не є клінічно значущим.<= o:p>

&nbs= p;

Клінічні характеристики.=

Показання.

Лікування есенціальної артеріальної гіпертензії у пацієнтів, які потребують комбінованої терапії. =

&nbs= p;

Протипока= зання.

Енеас не слід застосовувати:

-&= nbsp;     пацієнтам з підвищеною чутливістю до еналаприлу, нітрендипіну або до інших компонентів лікарського засобу;

-&= nbsp;     пацієнтам з ангіоневротичним набряком в анамнезі, спричиненим будь-яким інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або спадковим/ідіопатичним ангіоневротичним набряком;

-&= nbsp;     у ІІ–ІІІ триместрі вагітнос= ті (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітн= ості або годування груддю»);

-&= nbsp;     пацієнтам із нестабільною гемодинамікою, особливо після серцево-судинного шоку, гострої серцевої недостатності, гострого коронарного синдрому, гострого інсульту;

-&= nbsp;     пацієнтам з двобічним стено= зом ниркових артерій або пацієнтам з однобічним стенозом ниркової артерії єди= ної нирки;

-&= nbsp;     при стенозі аорти або мітрального клапана з вираженим порушенням гемодина= міки та гіпертрофічною кардіоміопатією;=

-&= nbsp;     пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше          10 мл/хв) та пацієнтам під час гемодіалізу;

-&= nbsp;     пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності;

-&= nbsp;     вагітним або жінкам, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Протипоказано одночасне застосування препарату Енеас з алілскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації       < 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»). 

 

Взаємодія= з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Гіпотензивна дія Енеасу посилюється при сумісному застосуванні з інш= ими гіпотензивними засобами, зокрема діуретиками, бета-блокаторами, альфа-адреноблокаторами, наприклад, празоліном.

Комбінації еналаприлу малеату з іншими засобами, які необхідно застосовувати з обережністю.<= /span>

Гіпотензи= вна терапія. Супутній прийом цих препаратів може посилити гіпотензивний ефект еналаприлу. Супутній прийом  нітрогліцерину, інших нітратів або інших  вазод= илататорів може додатково зменшити артеріальний тиск.

Калійзберігаючі діуретики та калієві добавки. Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричинену діуретиками. При одночасному прийомі з калійзберігаючими <= span class=3DSpellE>діуретиками (наприклад, спірон= олактоном, еплереноном, тріамтерено= м, амілоридом), калієвими добавками та препарата= ми, які збільшують рівень калію в сироватці крові (наприклад, гепарин), можли= ве збільшення концентрації калію у плазмі крові, особливо у хворих із порушеннями функції нирок. При сумісному застосуванні таких препаратів необхідно контролювати концентрацію калію у плазмі крові (див. розділ «Особливості застосування»).=

Діуретики= (тіаз= идні або петльові). Попереднє лікування діуретиками у великих дозах може призвести до зниження об’єму циркулюючої крові та підвищення ризику артеріальної гіпотензії на початку терапії еналаприлом (див. розділ «Особливості застосування»= ). Гіпотензивні ефекти можна зменшити шляхом припинення прийому діуретика, збільшення кількості  споживання солі або якщо розпочати те= рапію з низької дози еналаприлу.

Протидіабетичні<= /span> препарати. Епідеміол= огічні дослідження показали, що сумісне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних препаратів (інсуліну, пероральних = гіпоглікемічних засобів) може спричинити зниження р= івня глюкози в крові з ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей ефект  найбільш вірогідний протягом перших т= ижнів сумісного прийому таких препаратів пацієнтами з нирковою недостатністю (д= ив. розділи «Особливості застосування», «Побічні реакції»).

Літій. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і літію повідомлялося про зворот= не підвищення рівня літію в сироватці крові та його токсичність. Супутній пр= ийом інгібіторів АПФ та тіазидних діуретиків може додатково збільшити рівні літію в сироватці крові та підвищити ризик інтоксикації літієм. Не рекомендується прийом еналап= рилу з літієм, але якщо така комбінація є необхідною для пацієнта, слід здійснювати ретельний моніторинг рівнів літію в сироватці крові (див. роз= діл «Особливості застосування»).=

Трицикліч= ні антидепресанти/нейролептики/анестетики/снодійні. Супутній прийом певних анестетиків, трициклічних антидепресантів та нейролептиків з інгібіторами АПФ може призвести до додаткового зниження артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).

Нестероїд= ні протизапальні засоби, що включають селективні інгібітори циклооксигенази-= 2. Нестероїд= ні протизапальні засоби (НПЗЗ), що включають селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2-інгібітори), можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіперт= ензивних препаратів. Тому гіпотензивний ефект антагоністів  рецепторів ангіо= тензину II або інгібіторів АПФ може бути ослаблений нестероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2.

Одночасний прийом НПЗЗ, включаючи ЦОГ-2-інгібітори, та антагоністів  рецепторів ангіотензину II або інгібіт= орів АПФ спричиняє адитивний ефект на підвищення калію сироватки крові та може призвести до порушення функції нирок. Зазвичай ці явища зворотні. Зрідка можлива гостра ниркова недостатність, особливо у деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів літнього віку або пацієнт= ів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові, включаючи тих, хто приймає діуретики). Тому таку комбінацію слід вводити з обережністю пацієнтам з порушеннями функції нирок. Пацієнти повинні спожи= вати достатню кількість рідини та знаходитись під ретельним контролем функції нирок на початку супутньої терапії та періодично протягом такого лікування. 

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової сис= теми. Подвійна блокада (наприклад, при додаванні інгібітору АПФ до антагоніста рецептора= ангіотензину ІІ) повинна обмежуватися тільки окреми= ми випадками з ретельним контролем артеріального тиску, функції нирок і рівн= ів електролітів. За результатами декількох досліджень повідомлялося, що у пацієнтів зі встановленим атеросклеротичним ураженням судин, серцевою недостатністю або діабетом з кінцевим ураженням органів подвійна блокада = ренін-ангіотензин-альдостеронової системи пов’язана= з вищою частотою артеріальної гіпотензії, непри= томних станів, гіперкаліємії і погіршення функції ни= рок (у тому числі гострою нирковою недостатністю) порівняно з такою при застосув= анні одного препарату, що впливає на  = ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. 

Препарати золота. Зрідка повідомлялося про нітритоїдні реак= ції (симптоми, що включають припливи крові до обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію) у пацієнтів, які ліку= валися ін’єкційними препаратами золота (натрію ауротіомалат= ) та сумісно інгібітором АПФ, у тому числі еналаприлом= .

Симпатоміметики. = Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивні ефекти інгібіторів АПФ.

Алкоголь.= Алкоголь підсилює гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.

Ацетилсал= іцилова кислота, тромболітики та бета-блокатори. Еналаприл можна безпечно застосовувати супутньо з ацетилсаліциловою кислотою (в кардіологічних дозах), тромболітиками та бета-блокаторами.

Баклофен. Бакл= офен може посилювати гіпотензивну дію препарату. Необхідний контроль за артеріальним тиском та коригування дози.

Аміфостин. Аміф= остин посилює гіпотензивну дію препарату.

При застосуванні з алопу= ринолом, цитостатиками, імуносупр= есорами, системними кортикостероїдами, прокаїнамідом м= ожливий розвиток лейкопенії.

Комбінаці= ї нітрендипіну з іншими засобами, які необхідно застосовувати з обережністю.

Циметидин та ранітидин. Циметидин= (меншою мірою – ранітидин) сприяє збільшенню концентр= ації нітрендипіну в плазмі крові, проте клінічна значущі= сть цього ефекту невідома.

Дигоксин. Нітр= ендипін може підвищувати концентрацію дигоксину у пла= змі крові при сумісному застосуванні. Пац= ієнт повинен знаходитися під наглядом для визначення симптомів передозування дигоксином. Необхідно контролювати плазмові рівні дигоксину. <= /o:p>

М’язові релаксанти. Нітрендипін може посилювати дію та трива= лість м’язових релаксантів, таких як панкуроній.

Грейпфрутовий сік гальмує окисний метаболізм = нітрендипіну, збільшуючи концентрацію останнього у = плазмі крові, внаслідок чого посилюється гіпотензивний ефект Енеасу.

Нітрендип= ін метаболізується в слизовій оболонці кишечнику та пе= чінки з участю системи цитохром Р450 3A4. Засоби,= які стимулюють цю систему, наприклад, антиконвульсанти (фенітоїн, фенобарбітал, карбомазепін) та рифампіцин можуть спричинити сильне знижен= ня біологічної доступності нітрендипіну. Засоби,= які пригнічують цю ферментативну систему, наприклад, протигрибкові засоби (інтраконазол та ін.), сприяють збільшенню концентра= ції нітрендипіну у плазмі крові.

Бета-блок= атори. Нітрендипін та бета-блокатори володіють синергічними ефектами. Це може мати особливе значення для пацієнтів, чиї судинні реакц= ії симпатичної нервової системи не регулюються додатковим застосуванням бета-блокаторів. 

Особливості застосування.

Симптоматична гіпотензія. Симптомати= чну гіпотензію спостерігали у пацієнтів із серцевою недостатністю, яка супроводжувалася або не супроводжувалася нирковою недостатністю. Симптоматична гіпотензія розви= валася частіше у пацієнтів з більш тяжкими формами серцевої недостатності, яким застосовували вищі дози петльових діуретиків, із гіпонатріємією<= /span> або порушенням функції нирок. Таким пацієнтам лікування слід починати під наглядом лікаря. При зміні доз еналаприлу та/= або діуретика нагляд має бути особливо ретельним.<= /o:p>

Гіперчутливість<= /span>/ангіо= невротичний набряк. У період застосування інгібіторів АПФ, особливо протягом перших тижн= ів лікування, може виникнути набрякання обличчя, кінцівок, очей, губ, слизов= их оболонок, язика, голосової щілини або гортані. Однак у рідкісних випадках тяжкий ангіоневротичний набряк може розвинути= ся після довготривалого лікування інгібіторами АПФ. У таких випадках слід повністю припинити лікування. Навіть тоді, коли відзначається набряк тіль= ки язика без порушення дихання, пацієнти потребують подовженого спостереженн= я, оскільки лікування антигістамінними препарата= ми та кортикостероїдами може бути недостатнім. Ангіоневрот= ичний набряк язика, голосової щілини або гортані може бути летальним. Слід нега= йно розпочати невідкладну терапію. Пацієнта слід госпіталізувати та спостеріг= ати за ним щонайменше протягом 12-24 годин аж до повного зникнення симптомів.=

У представників негроїдної раси, які застосовували інгібітори АПФ, частіше виникав ангіоневротичний набряк порівняно з пацієнтами інших рас.

Пацієнти з ангіоневротич= ним набряком в анамнезі, який не пов’язують із застосуванням інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик його виникнення і при лікуванні інгібітором = АПФ (див. розділ «Протипоказання»).

Нейтропенія/агранулоцитоз. У пацієнтів, які застосовують інгібітори АПФ, є випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тр= омбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсутності інш= их ускладнень нейтропенія виникає рідко. Препара= т слід з обережністю застосовувати пацієнтам з колагенозом<= /span> судин (наприклад, системний червоний вовчак, склеродермія), з супутньою терапією антидепресантами, алопуринолом або <= span class=3DSpellE>прокаїнамідом, або при комбінації цих факторів, осо= бливо якщо вже присутнє порушення функцій нирок. У деяких із цих пацієнтів розвивались серйозні інфекції, які іноді не відповідали на інтенсивну тер= апію антибіотиками. Якщо таким пацієнтам слід застосовувати препарат Енеас, рекомендується проводити аналіз кількості лейкоцитів у крові. Для пацієнтів слід провести інструктаж щодо негайного повідомлення про будь-які ознаки інфекції. Застосування препарату слід відмінити, якщо виявлена чи підозрюється нейтропенія= (нейтрофілів менше 1000/мм3).

Порушення функції нирок. Пацієнтам із порушенням функції нирок (кліренс креатиніну     < 80 мл/хв) поч= аткову дозу еналаприлу слід підбирати згідно з кліре= нсом креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози») та надалі – з відповіддю на лікування. Для таких пацієнтів стандартною медичною практик= ою є регулярний контроль вмісту калію та рівня креатиніну. <= /p>

Про порушення функції нирок повідомлялося у зв’язку з прийомом еналаприлу, що головним чи= ном спостерігалось у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю або із захворюванням нирок, включаючи стеноз артерії нирок. При своєчасному виявленні та відповідному лікуванні ниркова недостатність, пов’язана з терапією еналаприлом, зазвичай носить зворотн= ий характер.

У деяких пацієнтів з гіпертензією, у яких не = було виявлено захворювання нирок до початку лікування, застосування еналаприлу сумісно з діуретика= ми спричиняло зазвичай незначне та скороминуче підвищення вмісту сечовини та креатиніну у сироватці крові. У таких випадках може бути необхідним зменш= ення дози та/або відміна діуретика. Ця ситуація пі= двищує імовірність  наявного стенозу арт= ерії нирок (див. підрозділ «Реноваскулярна гіпертензія/стеноз ниркової артерії»).

Пацієнти з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну > 30 мл/хв; креатинін в сироватці крові < 3 мг/мл) не потребують коригування дози. Дані щодо застосування препарату <= span class=3DSpellE>Енеас у пацієнтів з нещодавно пересадженою ниркою відсутні.

Протеїнур= ія. У пацієнт= ів з нирковою недостатністю у поодиноких випадках може виникати протеїнурія. Пацієнтам з протеїнурією (більше 1 г/добу) слід застосовувати препарат пі= сля ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та під контролем клінічних лабораторних показників.

Пацієнти з порушенням з боку печінки. Необхідно з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з легким та середнім ступенем  печінкової недостатності, оскільки недостатньо досвіду застосування комбінованої терапії. Пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності протипоказано застосовувати препарат. У пацієнтів літнього віку з ослабленою функцією печінки виведення нітрендипіну може уповільнюватися, що може призвест= и до артеріальної гіпотензії. У разі виникнення по= бічних явищ (холестатичної жовтяниці, збільшення показників печінкових ферментів), що можуть призвести до некрозу печінки = та іноді – до летального наслідку, слід припинити терапію препаратом та звернутися до лікаря.

Реноваскулярна гіпертензія/стеноз ниркової артерії. При лікув= ання інгібіторами АПФ у пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією та стенозом ниркової артерії (двобічним або однобічним) знач= но підвищується ризик виникнення артеріальної гіпотензі= ї та ниркової недостатності, що може призвести до втрати функцій нирок наві= ть з дуже незначними змінами креатиніну в сироватці крові (див. розділ «Протипоказання»).

Гіперкаліємія. = Інгібітори АПФ можуть спричиняти збільшення рівня калію, особливо у пацієнтів з нирк= овою недостатністю та/або недостатністю серцево-судинної системи. Не рекомендується сумісна терапія з калійзберігаючими діуретиками та харчовими добавками, що вміщують кал= ій. Якщо є негайна потреба в комплексній терапії, необхідно контролювати концентрацію калію в сироватці крові. Ризик виникнення гіперкаліємії підвищений у пацієнтів з нирковою недостатністю,  погіршеною функцією нирок, віком   > 70 років, із цукровим діабетом,= транзиторними станами, зокрема зневодненням, гострою серцевою декомпенсацією, метаболічним ацидозом та супутнім прийомом калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, еплеренону, тріамтерену або амілорид= у); при використанні харчових добавок або сольових замінників, що містять кал= ій; а також у пацієнтів, які приймають інші препарати, що можуть спричинити підвищення калію в крові (наприклад, гепарин). Зокрема, прийом калійзберігаючих діуретиків, харчових добавок або сольових замінників, що містять калій, пацієнтами з порушенням функції нирок може призвести до значного підвищення рівня калі= ю в крові. Гіперкаліємія може спричинити серйозні, інколи летальні аритмії. Якщо супутній прийом еналап= рилу та будь-якого із вищезгаданих препаратів вважається необхідним, їх слід застосовувати з обережністю, регулярно контролюючи вміст калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Літій. Зазвичай комбінація літію та еналаприлу не рекомендова= на (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Артеріаль= на гіпотензія. У деяких випадках Енеас може спричинити ортостатичну гіпотензію. Пацієнти повинні бути обстежені з метою виявлення та усунення клінічних о= знак порушення водно-сольового балансу внаслідок застосування сечогінних засоб= ів, низькосольової дієти, гемодіалізу, діареї або блюва= ння. Як і при застосуванні інших антигіпертензивних засобів, у деяких пацієнтів можливий розвиток симптоматичної гіпотензії, яка зникає після надання хворому положе= ння лежачи і корекції рівня артеріального тиску та об’єму циркулюючої крові. Особливо уважним повинен бути підхід до лікування пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне зниження артеріального тиску може призв= ести до інфаркту міокарда або інсульту. При виникненні артеріальної гіпотензії хворого слід перевести в лежаче положенн= я. У разі необхідності – ввести внутрішньовенно                  0,9 % розчину натрію хлориду. Скороминуча артеріальна гіпотензія п= ри відновленому артеріальному тиску та об’ємі циркулюючої рідини не є протипоказанням для лікування препаратом Енеас.

Стеноз ао= рти або аортального клапана. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі стенозом аорти або аортального клапана. При виражених порушеннях гемодинаміки не слід застосовувати преп= арат (див. розділ «Протипоказання»).

Кашель. Спостерігалися випадки кашлю на тлі терапії інгібіторами АПФ. Зазвичай ка= шель носить непродуктивний постійний характер і припиняється після відміни препарату. Кашель, що виник під час лікування інгібіторами АПФ, необхідно враховувати при диференційній діагностиці кашлю.

Первинний= гіперальдостеронізм. Пацієнти з первинним альдостеронізмом зазвичай резистент= ні до терапії антигіпертензивними засобами, що діют= ь на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, у зв’язку= з цим не рекомендується застосовувати препарат.

Пацієнти,= які перебувають на гемодіалізі. Через підвищений ризик анафілактичних реакцій, таких як набряк обличчя, гіперемія, артеріальна <= span class=3DSpellE>гіпотензія та задишка, препарат не слід призначати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з використанням поліакрилонітрильних мембран з високою пропускною здатністю (таких як AN 69®). Застосування препарату Енеас протипоказано пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі.

Гіпогліке= мія. Пацієнт= ам із цукровим діабетом, які приймають пероральні антид= іабетичні препарати чи інсулін та починають терапію інгібітором АПФ, слід рекоменду= вати ретельно перевіряти рівні цукру в крові, особливо протягом перших декільк= ох місяців супутнього застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськ= ими засобами та інші види взаємодій»).

Анафілактоїдні реакції = під час аферезу ліпопротеїні= в низької щільності/десенсибілізації до отрути комах. У деяких випадках у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, розвивалися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції під час аферезу ліпопротеїнів н= изької щільності з використанням сульфату декстрану.= У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час проведення специфічної імунотерапії (десенсибілізації) до отрути комах (наприклад, бджіл або оси= ), можуть виникнути анафілактоїдні реакції (напр= иклад, зниження артеріального тиску, задишка, блювання, шкірна алергія), які в деяких випадках можуть бути небезпечними для життя. У разі необхідності проведення аферезу або специфічної імунотерап= ії (десенсибілізації) до отрути комах, таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасової заміни інгібіторів АПФ іншими препаратами для лікування артеріальної гіпертензії або серцевої недостатності.

Хірургічні операції/анестезія. Під час великих хірургічн= их операцій або при анестезії з застосуванням препаратів, які підвищують артеріальний тиск, препарат блокує утворення ангіоте= нзину II вторинно до компенсаторного звільнення реніну. Якщо при цьому розвиває= ться артеріальна гіпотензія, вона коригується за допомогою збільшення об’єму плазми.

Супутня терапія інгібітором АПФ та антагоністом рецепторів а= нгіотензину. Комбінування інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ слід обмежити в індивідуально визначених випадках, які супроводжуються ретельним моніторингом функції нирок, рівнів калію та артеріального тиску (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Фертильні= сть. У поодин= оких випадках нітрендипін може спричинити зворотні біохімічні зміни в головці сперматозоїдів при штучному заплідненні, що мо= же вплинути на функціональний стан сперми. При повторній невдачі екстракорпорального запліднення та при відсутності = інших причин застосування антагоністів кальцію може розглядатися як можлива при= чина цього явища.

Етнічні відмінності. Як і в інших інгібіторів АПФ, антигіпертензивна дія Енеасу менш виражена у чорношкірих пацієнтів, ніж у представників інших рас, напевне, через частіші розповсюдження низькореніново= ї форми гіпертензії серед чорношкірого населення.

Пацієнтам із рідкісними видами спадкової непереносимості галактози, порушеннями всмоктування глюкози-галактози, дефіцитом лактази саамів не слід застосовувати препарат.

&nbs= p;

Застосува= ння у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Епідеміологічні дані щодо <= span class=3DSpellE>тератогенного ризику після застосування інгібіторів= АПФ протягом І триместру вагітності не переконливі; проте невелике збільшення ризику не може бути виключено. Якщо під час лікування цим лікарським засо= бом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити= і замінити іншим лікарським засобом, який має встановлений профіль безпеки = для використання під час вагітності. У разі діагностування вагітності слід негайно припинити лікування інгібіторами АПФ і, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ протягом І= І та ІІІ триместрів вагітності спричиняє фетотоксичність<= /span> (зниження функції нирок, маловоддя, уповільнення окостеніння черепа) та <= span class=3DSpellE>неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). Олігогідрамніон, що є наслідком зниження функції ни= рок, може призвести до контрактур кінцівок плода, краніоф= аціальних деформацій і розвитку гіпопластичних легень. = Якщо застосування інгібіторів АПФ мало місце, починаючи з ІІ триместру вагітно= сті, рекомендується проведення ультразвукового контролю нирок та черепа плода. Немовлята, матері яких приймали інгібітори АПФ, потребують ретельного спостереження з метою виявлення у них артеріальної г= іпотензії (див. розділи «Протипоказання» = та «Особливості застосування).

Годування груддю. Обмежені фармакокінетичні дані показали екскрецію еналаприлу з грудним молоком у неве= ликих кількостях (див. розділ «Фармакокінетика»). Лікарський засіб не слід застосовувати в період годування груддю недоношених дітей та в перші декілька тижнів після народження дитини,  оскільки через недостатність клінічного досвіду існує гіпотетичний ризик впливу на серцево-судинну систему та нирки. Застосування препарату Енеас у період грудного годування немовляти може розглядатись, якщо лікування необхідне для матері, а за дитиною будуть спостерігати на предмет появи будь-яких побічних ефектів.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У деяких хворих під час застосування препарату можлива зміна швидкості реакції, що перешкоджає керуванню автотранспортом= або іншими механізмами. Це особливо важливо на початку лікування та при заміні препарату, а також при взаємод= ії з алкоголем.

 

Спосіб застосування та дози.

Таблетки ковтати цілими, не розламуючи та не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води.

Рекомендується індивідуальний підбір дози для проведення комбінованої терапії.

За показаннями та під контролем лікаря можлив= ий прямий перехід від монотерапії до фіксованої комбінації.

Дорослі, включаючи пацієнтів літнього віку. Рекомендована доза – 1 таблетка на добу.

Пацієнти з порушенням з боку печінки. Пацієнтам з тяжким ступенем печінкової недостатності протипоказано застосовувати препарат (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з легким та помірним ступенем печінкової недостатності не протипоказана монотерапія еналаприлом та нітрендипіном. Необхідно з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з легким та сере= днім ступенем печінкової недостатності у зв’язку з відсутністю даних щодо застосування препарату у даній групі пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти з порушенням функцій нирок. Пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності протипоказано застосовувати препарат (кліренс креатиніну  менше             10 мл/хв) або пацієнтам, я= кі проходять гемодіаліз (див. розділ «Протипоказання» та  «Особливості застосування»).

 

Діти. Клінічні дані щодо ефективності і безпеки застосування препарату для лікування діт= ей та підлітків відсутні, тому його не слід застосовувати дітям.<= /span>

 

Передозув= ання. Дотепер явищ передозування у результаті застосування лікарського засо= бу Енеас відзначено не було. Найбільш ймовірний симптом передозування – артеріальна гіпотензія.

Лікування. Первинна детоксикація – промивання шлунка, призначення абсорбентів та/або сульфату натрію (якщо це можливо протягом перших 30 хв). Необхідний ретельний нагляд за показниками життєдіяльності= . У випадку артеріальної гіпотензії хворого необх= ідно покласти у положення лежачи на спині та забезпечити відновлення водно-електролітного балансу. При тяжкому ступені передозування можливе внутрішньовенне введення катехоламіну, ангіотензину II та проведення гемодіалізу (швидкіст= ь 62 мл/хв; слід уникати поліакрилонітрильних мемб= ран з високою пропускною здатністю). При брадикардії призначати атропін. Можливе застосування штучного водія ритму. Необхідно ретельно контролювати концентрацію креатиніну та електролітів у сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).    <= o:p>

 

Побічні реакції. Нижче наведені побі= чні ефекти, що можуть виникати в результаті монотерапії<= /span> однією з активних речовин.

Найбільш часті побі= чні реакції (1–10 %): гіперемія, набряки, головний біль, кашель. Нечасті побічні реакції (0,1–1 %): запаморочення, тахікардія, еритематозне висипання, нудота, диспепсія, артеріал= ьна гіпотензія. Дуже рідкі побічні реакції (<= 0,01 %), включаючи поодинокі випадки: астенія, гіпотермія, пальпітація, периферична ішемія, гематурія, фарингіт, трахеїт, ди= спное, здуття живота, підвищення рівнів печінкових ферментів, гіпокаліємія, сонливість, парестезія, тремор та судоми. Наведена інформація про побічні реакції базується на спонтанних постмаркетингових повідомленнях про побічні реакції під час застосування препарату Енеас.

Наступні побічні реакції були пов’язані з використанням будь-якого препарату в монотерапії:

Еналаприл =

З  боку серцево-судинної системи.

Нечасто: артеріальна та/або ортостатична гіпотензія з такими симптомами: запаморочення, слаб= кість, порушення зору, рідко – синкопе (особливо на початку лікування; при збільшенні дози еналаприлу малеату та/або діуретиків у пацієнтів з порушенням водно-електролітного балансу, серцевою недостатніс= тю, тяжкою або артеріальною нирковою гіпертензією).

Дуже рідко: у зв’язку з раптовим зниженням артеріального тиску – тахікардія, пальпітація, аритмія, брадикардія, фібриляція передсердь, біль за грудиною, стенокардія, інфаркт міокарда, ш= видкоминуче ішемічне порушення мозкового кровообігу, порушення мозкового кровообігу, інсульт, емболія легеневої артерії, інфаркт легень, набряк легень. <= /o:p>

З  боку нирок та сечовивідних шляхів.

Нечасто: виникнення або загострення порушень функції нирок, ниркова недостатність.

Рідко: олігурія, протеїнурія, у пацієнтів з порушеною функцією нирок може виникати біль у попереку.

Дуже рідко: гостра ниркова недостатність.

З боку дихальної  системи.

Часто: задишка.

Нечасто: сухий кашель, біль у горлі, хрипи, бронхіт, ринорея.

Рідко: диспное, <= span class=3DSpellE>синусит, риніт, алергічний аль= веоліт/еозинофільна пневмонія.

Дуже рідко: бронхоспазм<= /span>/астма, легеневий інфільтрат, стоматит, глосит, сухість у роті, пневмонія, ангіоневротичний набряк із залученням гортані, глот= ки та/або язика, що в окремих випадках може спричинити непрохідність дихальн= их шляхів (група ризику – пацієнти негроїдної раси).

З боку шлунково-кишкового тракту та печінки.

Нечасто: нудота, біль у верхній частині живот= а, порушення травлення, подразнення шлунка, пептичні виразки.

Рідко: блювання, діарея, запор, втрата апетит= у.

Дуже рідко: ангіоневроти= чний набряк кишечнику, порушення функцій печінки, гепатит гепатоцелюлярний чи холестатичний, гепатит, включаючи некроз, = холестаз (включаючи жовтяницю), печінкова недостатн= ість, панкреатит, непрохідність кишечнику, стоматит, глосит.<= /p>

З боку ендокринної  системи.<= /span>

Дуже рідко: гінекомастія= .

Невідомо: синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.

З боку нервової  системи.

Нечасто: головний біль, втомлюваність, сонливість, безсоння.

Рідко: запаморочення, порушення сну, депресія, імпотенція, периферична невропатія з парестезією, порушення рівноваги, м’язові судоми, нервозність, сплутаність свідомості, аномальні сновидіння= .

З боку су= дин та шкіри.

Часто: висипання.

Нечасто: алергічні шкірні реакції (екзантема)= .

Рідко: еритродермія, свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язи= ка, голосової щілини та/або гортані.

Дуже рідко: тяжкі форми шкірних реакцій (пемфігус, мультиформна = еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса – Джонсона або токсичний епідермальний некроз), фоточу= тливість, підвищене потовиділення, облисіння, оніхолізис та загострення хвороби Рейно. Порушення з боку ш= кіри можуть супроводжуватися жаром, міалгією/міози= том, артралгією/артритом, васкулітом, серозитом, <= span class=3DSpellE>еозинофілією, лейкоцитозом, збільшенням рівня показ= ників швидкості зсідання еритроцитів, позитивним тестом на антинуклеарні антитіла.

З боку обміну речовин.

Нечасто: гіпоглікем= ія.

З  боку органів чуття.=

Рідко: дзвін у вухах, затуманення зору, зміна смаку або короткочасна втрата смаку, втрата нюху, сухість очей, сльозоточивість.

Загальні порушення і реакці= ї у місці введення.

Дуже часто: астенія.

Нечасто: припливи.

Зміни лабораторних показників.

Нечасто: зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, кількості лейкоцитів та тромбоци= тів.

Рідко: у пацієнтів з порушеною функцією нирок, колагенозом або пацієнтів, які застосовують алопуринол, прокаїнамід або імуносупресори= : апластична анемія, тромб= оцитопенія, нейтропенія, еозинофілія= (у поодиноких випадках – агранулоцитоз, панцитопенія= ), пригнічення кісткового мозку, лімфаденопатія, аутоім= унні хвороби; у пацієнтів з порушеною функцією нирок, тяжкою формою серцевої недостатності, реноваскулярною артеріальною гіпертензією: підвищення концентрації сечовини, креатиніну, калію в сиров= атці крові, зниження концентрації натрію, гіперкаліємія (у хворих на цукровий діабет), посилене виділення альбуміну із сечею.

У поодиноких випадк= ах зафіксована гемоліз/гемолітична анемія (у зв’язку з дефіцитом    G= -6-PDH), підвищення концентрації печінкових ферментів та білірубіну.

Нітрендипін<= o:p>

Загальні розлади.

Нечасто: астенія, грипоподібні симптоми.

З боку серцево-судинної системи.

Нечасто: аритмія, тахікардія, пальпітація сер= ця, периферичний набряк, гіперемія, розширення судин.

Дуже рідко: артеріальна = гіпотензія, стенокардія, відчуття болю за грудиною.

З боку шлунково-кишкового тракту.

Нечасто: нудота, діарея.

Рідко: болі в животі, запор, диспепсія, блюва= ння.

Дуже рідко: гіпертрофічний гінгівіт.

З боку ендокринної  системи.<= /span>

Дуже рідко: гінекомастія= .

З боку кр= ові.

Дуже рідко: лейкопенія, агранулоцитоз.

З боку нервової  системи.

Нечасто: головний біль.

Рідко: нервозність, парестезія, тремор, запаморочення.

З боку дихальної системи.

Рідко: диспное.

З боку шкіри та м’язів.

Рідко: свербіж, висипання, кропив’янка, міалгія.

З боку органів чуття.

Рідко: порушення зо= ру.

З боку сечостатевої системи.

Дуже рідко: підвищена частота сечовипускання, поліурія. 

Зміни лабораторних показників.

У поодиноких випадк= ах зафіксовано підвищення концентрації печінкових ферментів.

&nbs= p;

Термін придатності.  3 р= оки.

 

Умови зберігання. Не потре= бує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці!

 

Упаковка. <= /b>По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.

 

Категорія відпуску.  За рецептом.

 

Виробник.  Феррер Інтернаціональ, С.А., Іспанія/ Ferrer Internacional, S.A., Spa= in.

 

Місцезнаходження виробника = та його адреса місця провадження діяльності.

Джоан Бускалла, 1-9, Сант-Кугат-дель= -Валлес, 08173 Барселона, Іспанія/ Joan Buscalla,     1-9,  Sant Cugat= del Valles, 08173 Barcelona, Spain.<= /o:p>