MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D3BBDE.39634FE0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D3BBDE.39634FE0 Content-Location: file:///C:/680AC725/UA75530101_407E.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу<=
span
style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt'>
БЕРЛІПРИЛ=
â=
10/ БЕРЛІПРИЛ=
â 20
(BERLIPRIL®=
10/ BERLIPRIL® 20)
Склад:
діюча речовина: enalapril;=
допоміжні речовини=
span>: лактози моногідрат, магнію карбо=
нат
легкий, натрію крохмальгліколят (тип А), желати=
н,
кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, заліза
оксид (Е 172): коричневий (Берліприлâ 10) або червоний (Берліпри=
лâ=
20).
Лікарська форма. Таблетки.
Основні
фізично-хімічні властивості:
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>Берліприлâ 10: злегка
двоопуклі таблетки зі скошеними краями та насічкою для поділу з одного боку,
блідо-коричневого кольору;
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-weight:bold'>Берліприлâ 20:
злегка двоопуклі таблетки зі скошеними краями та насічкою для поділу з одно=
го
боку, блідо-червонуватого кольору.
Таблетки можна розділити на рівні половини.
Фармакотерапевтична група. Інгіб=
ітори ангіотензинперетворювального ферменту, монокомпонентні.
Код АТХ С09А А02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Ангі=
отензинперетворювальний фермент (АПФ) є пептидилдипептидазою,
яка каталізує перетворення ангіотензину
I у пресорну речовину ангі=
отензин
II. Після всмоктування, еналаприлу малеат піддається гідролізу з утворенням еналаприлату, який пригнічує АПФ. У результаті такого
пригнічення АПФ концентрація ангіотензину II у =
плазмі
крові зменшується, що у свою чергу, призводить до підвищення активності рен=
іну
у плазмі крові (внаслідок блокування механізму негативного зворотного зв’яз=
ку
вивільнення реніну), та до зменшення секреції альдостерону. АПФ є ідентичним до кін=
ази
II. Таким чином, Берліприлâ=
може також блокувати розпад брадикініну, потужного вазодепресорного пептиду. Проте роль, яку відіграє даний ефе=
кт у
терапевтичній дії препарату, залишається невивченою. Механізм дії. Механізм антигіпертензи=
вної
дії препарату Берліприлâ=
у першу чергу пов’язаний з пригні=
ченням ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, еналаприл може знижувати артеріальний тиск навіть у
пацієнтів з низькореніновою гіпертензією. Фармакодин=
амічні ефекти. Застосування Берліприлу
Рідко виникає симптоматична ортостатична
Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай
настає через 2-4 години після перорального застосування індивідуальної дози=
еналаприлу малеату. Антигіпертензивну дію, як правило, відзначають вже че=
рез 1
годину після застосування, а максимальне зниження артеріального тиску досяг=
ається
через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість дії залежить від дози.
Однак при рекомендованих дозах антигіпертензивна та гемодинамічна дія триває щонайменше протягом 24 годин=
.
Дослідження гемодинаміки у хворих на ессенці=
альну
артеріальну гіпертензію довели, що зниження артеріального тиску
супроводжувалося зменшенням периферичного опору в артеріях та збільшенням
хвилинного об’єму крові, але частота серцевих скорочень майже не змінювалас=
я.
Після застосування Берліприлуâ=
кровообіг у нирках збільшувався; =
ступінь клубочкової фільтрації залишався незмінним. Ознаки за=
тримки
натрію та води не спостерігалися. Проте у пацієнтів, у яких швидкість клубочкової фільтрації до початку терапії була низько=
ю, цей
показник, як правило, підвищувався.
У короткострокових клінічних дослідженнях у
пацієнтів з діабетом і без нього із захворюванням нирок після прийому еналаприлу мaлeaту спосте=
рігалося
зменшення альбумінурії, а також зменшення виведення із сечею IgG та загального білка.
При одночасному застосуванні діуретичних зас=
обів
групи тіазидів антигіперте=
нзивна
дія Берліпри=
луâ=
має адитивний характер. Берліприл=
span>â=
може зменшити або попередити проя=
ви гіпокаліємії, індукованої тіазид=
ом.
У пацієнтів із серцевою недостатністю, які
приймають препарати групи наперстянки та діуретичні засоби, після пероральн=
ого
або внутрішньовенного застосування еналаприлу малеату спостерігалося зменшення периферичного=
опору
та зниження артеріального тиску. Хвилинний обсяг крові збільшувався, тоді як
частота серцевих скорочень (яка у пацієнтів із серцевою недостатністю зазви=
чай
підвищена) навпаки – зменшувалася. Так само знижувався тиск у кінцевих
легеневих капілярах. Переносимість фізичного
навантаження та ступінь серцевої недостатності, визначені за критеріями
Нью-Йоркської Асоціації кардіологів, покращилися. При тривалому лікуванні ці
ефекти зберігаються.
У пацієнтів із серцевою недостатністю від ле=
гкого
до помірного ступеня тяжкості еналаприл уповіль=
нював
прогресування дилатації/ збільшення серця та серцевої недостатності, визнач=
ених
за зменшенням кінцевого діастолічного та систолі=
чного
обсягів у лівому шлуночку та за покращенням фракції викиду.
Клінічна ефективність та безпека=
span>.
У багатоцентровому ран=
домізованому
подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні (SOLVD, дослідження =
профілактики)
вивчали популяцію пацієнтів з безсимптомною
518 пацієнтів у групі плацебо (24,5%) та 434 у групі еналаприлу
малеату (20,6 %) померли або були госпіталізова=
ні
через розвиток серцевої недостатності або ускладнення вже існуючого
захворювання (зниження ризику 20 %=
; 95 %
ДІ: 9-30 %; p<0.001).
У багатоцентровому ран=
домізованому
подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні (SOLVD, дослідження =
лікування)
вивчали популяцію пацієнтів з клінічними проявами застійної серцевої
недостатності внаслідок систолічної дисфункції<=
span
style=3D'mso-spacerun:yes'> (фракція викиду <35 %). 2569 пацієнт=
ів,
які отримували традиційне лікування серцевої недостатності, були рандомізовано розділені на групи прийому плацебо (n=
=3D1284)
або еналаприлу малеату
(n=3D1285). У групі плацебо було зареєстровано 510 летальних випадків (39,7=
%)
порівняно з 452 випадками у групі еналаприлу (3=
5,2 %) (зниження ризику: 16 %; 95 % =
ДІ: 5-26
%; p=3D0,0036). У групі плацебо було зареєстровано 461 летальний випадок че=
рез
серцево-судинні захворювання порівняно з
399 випадками у групі еналаприлу (зниження
ризику: 18 %, 95 % ДІ: 6-28 %, p<0,002) головним чином внаслідок зменшен=
ня
летальності від прогресивної серцевої недостатності (251 випадок у групі
плацебо порівняно з 209 випадками у групі еналаприлу=
span>
(зниження ризику: 22 %, 95 % ДІ: 6-35 %). Кілька пацієнтів померли або були
госпіталізовані через прогресування серцевої недостатності (736 пацієнтів у
групі плацебо та 613 – у групі еналаприлу (зниж=
ення
ризику: 26 %; 95 % ДІ, 18-34 %; p<0,0001). У цілому у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночку в дослідженні SOLVD еналаприл знижував ризик інфаркту міокарда на 23% (95=
% ДІ:
11-34 %; p<0,001), а також ризик госпіталізації з приводу нестабільної
стенокардії на 20 % (95 %
ДІ: 9-29 %; p<0,001).
У двох масштабних рандомізованих контрольов=
аних
дослідженнях (ONTARGET (ONgoing Telmisartan
Alone and in combination with Ramipril Global
Endpoint Trial/Пото=
чне
міжнародне дослідження застосування телмісартану
окремо та в комбінації з раміприлом) та VA NEPH=
RON-D
(The Veterans Affairs Nephropathy in Diabetes/Дослідження лікування діабетичної нефро=
патії))
вивчалося застосування інгібітору АПФ у комбінації з блокатором рецепторів =
ангіотензину ІІ.
Дослідження ONTARGET проводили серед пацієнтів, які мали серцево-судинне
або церебро-васкулярне захворювання в анамнезі,=
або
цукровий діабет 2-го типу, що супроводжувалося ознаками пошкодження
органів-мішеней. У дослідженні VA NEPHRON-D участь брали пацієнти з цукровим діабетом 2-го типу та діабет=
ичною
нефропатією. У ході цих досліджень було виявлено незначний сприятливий ефект
щодо результатів ниркових та/або серцево-судинних порушень та зниження лета=
льності,
тоді як спостерігався підвищений ризик розвитку гіперк=
аліємії,
гострого ураження нирок та/або гіпотензії порів=
няно з
монотерапією. Враховуючи схожі фармакодинамічні
властивості, ці результати також стосуються і інших інгібіторів АПФ та
блокаторів рецепторів ангіотензину II.
Саме тому пацієнтам з діабетичною нефропатією не слід одночасно застосо=
вувати
інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину
II.
Дослідження ALTITUDE (Aliskiren Trial in Type
2 Diabetes Using Cardiovascular and Renal Disease Endpoints/Застосування
аліскірену при діабеті 2-го типу, з використанн=
ям
серцево-ниркових кінцевих точок) було змодельовано з
метою визначення переваг додавання аліскірену до
стандартної терапії інгібіторами А=
ПФ або
блокаторами рецепторів ангіотензину II для паці=
єнтів
з цукровим діабетом 2-го типу та хронічною хворобою нирок або серцево-судин=
ним
захворюванням, або обома. Дослідження було достроково припинено через
підвищений ризик виникнення небажаних явищ. Летальний випадок з причини
серцево-судинного захворювання або інсульт частіше виникали у групі аліскірену, ніж у групі плацебо, а також серйозні неб=
ажані
явища, що є предметом дослідження (гіперкаліємія, гіпотензія та ниркова дисфункція=
).
Діти
Існує обмежений досвід застосування препарату дітям з артеріальною
гіпертензією віком
> 6 років. У клінічних дослідженнях з участю 110 дітей з
артеріальною гіпертензією віком від 6 до 16 років, у яких маса тіла станови=
ла
≥ 20 кг, а швидкість клубочкової
фільтрації > 30 мл/хв/1,73 м2, пацієнти, маса =
тіла
яких була < 50 кг отримували 0,625 мг; 2,5 мг або 20 мг <=
span
class=3DSpellE>еналаприлу малеату щоденн=
о, а
пацієнти з масою тіла понад ≥ 50 кг отримували 1,25 мг; 5 мг
або 40 мг еналаприлу =
малеату
щоденно. При прийомі 1 раз на добу еналаприлу <=
span
class=3DSpellE>малеат знижував артеріальний тиск залежно від дози. <=
span
class=3DSpellE>Дозозалежний антигіпертензивний<=
/span>
ефект спостерігався в усіх підгрупах (за віком, стадією Таннера,
статтю, расою). Проте при застосуванні найменших досліджуваних доз
0,625 мг та 1,25 мг, що відповідає у середньому 0,02 мг/кг 1=
раз
на добу, не було виявлено відповідної антигіпертензивн=
ої
ефективності. Максимальна доза препарату, що вивчали під час дослідження,
становила 0,58 мг/кг (до 40 мг) 1 раз щоденно. Профіль небажаних =
явищ
у дітей був аналогічним тому, що спостерігався у дорослих пацієнтів.
Фармакокінетика.
Всмоктуван=
ня. Після перорального прийому еналаприлу малеат швидко всмоктується і його максимальна концент=
рація
у плазмі крові спостерігається через 1 годину. Після перорального застосува=
ння
таблетки еналаприлу малеат=
у
всмоктування, що визначається за ступенем повторного визначення в сечі, ста=
новить
приблизно 60 %. Наявність їжі у шлунково-кишковому тракті не впливає на
всмоктування Берліприлуâ=
при пероральному застосуванні. Пі=
сля
всмоктування еналаприлу ма=
леат,
вжитий перорально, піддається швидкому та
повномасштабному гідролізу до еналаприлату, пот=
ужного
інгібітора ангіотензинпере=
творюваль-
ного ферменту. Пік концентрації еналаприлату у плазмі крові досягається через 4 години
після прийому пероральної дози таблетки еналаприлу.
Ефективний період напів=
виведення
(Т½)
=
еналаприлату після багаторазового перорального
застосування становить 11 годин. У людей із нормальною функцією нирок стабі=
льна
концентрація еналаприлату у сироватці крові дос=
ягалася
після чотирьох днів лікування.
Розподілен=
ня. У діапазоні терапевтично значущих концентрацій у людини зв’язування з п=
ротеїнами
плазми крові не перевищує 60%.
Біотрансформація. <=
/span>Окрім перетворення в еналаприлат,
даних про подальший значущий метаболізм еналаприлу малеату немає.
Виведення<=
/span>. Еналаприлат виводиться переважно нирками. Основним
компонентом у сечі є еналаприлат, кількість яко=
го
становить 40 % від прийнятої дози, та незмінений енала=
прилу
малеат (приблизно 20 %).
Порушення функції нирок=
.
У пацієнтів з нир=
ковою
недостатністю експозиція еналаприлу малеату та еналаприлату в
організмі підвищена. У пацієнтів із =
легкою
або помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 40-60 мл/хв) значен=
ня
AUC (площі під кривою) еналаприлату під час
постійного застосування 5 мг/добу було приблизно у 2 рази вищим, ніж у хвор=
их з
нормальною функцією нирок. При
тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну
≤ 30 мл/хв) це значення AUC збільшилось
приблизно у 8 разів. На цій стадії ниркової недостатності ефективний період=
напіввиведення еналаприлату після
багаторазового застосування еналаприлу малеату подовжується, а досягнення стаціонарного рівня
уповільнюється (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). =
Еналаприлат=
span> можна видалити з крові за допомог=
ою
гемодіалізу. Ступінь його діалізації становить<=
/span> 62 мл/хв.=
Діти
Були проведені дослідження фармако=
кінетики
із застосуванням багаторазових доз у 40 дітей, хлопчиків та дівчаток, з
артеріальною гіпертензією віком від 2 місяців до 16 років, які приймали
14 годин.
Годування =
груддю
Через 4-6 =
годин
після прийому однократної пероральної дози 20 мг у п’ятьох жінок після
пологів середня максимальна концентрація еналаприлу у
грудному молоці дорівнювала 1,7 мкг/л (ді=
апазон
0,54–5,9 мкг/л).
Середня
максимальна концентрація еналаприлату у грудному
молоці становила 1,7 мкг/л (діапазон 1,2 –
2,3 мкг/л); піки концентрацій спостерігалися у різний час протягом до =
24-годинного
періоду. Виходячи зі значень максимальної концентрації у грудному молоці,
максимальний обсяг споживання дитиною, яка знаходиться винятково на грудном=
у годуванні,
становить 0,16 % від материнської дози.
Максимальна конц=
ентрація еналаприлу у грудному молоці жінки, яка перор=
ально
приймала ен=
алаприл
у дозі 10 мг на добу протягом 11 місяців, становила 2
мкг/=
л через 4 години після прийому дози, а максимальна концентрація еналаприл=
ату
– 0,75 мкг<=
/span>/л – приблизно через 9 годин
після прийому дози. Загал=
ьна
кількість еналаприлу=
span> та еналаприлату<=
/span> у грудному молоці, що вимірювали прот=
ягом
доби, становила 1,44
мкг/=
л та 0,63 мкг/л =
відповідно.
Не можливо було =
визначити
концентрацію еналаприлату у грудному молоці (<<=
/span>0,2 мкг/л) через 4 години після<=
/span> прийому однократної дози еналаприлу 5 мг
в однієї матері та
дози 10 мг у двох матерів; концентрації
еналаприлу не були
визначені.
=
=
Клінічні=
характеристики.
Показання.
· =
Лікування
артеріальної гіпертензії.
· =
Лікування
серцевої недостатності з наявними симптомами.
· =
Профілактика
симптоматичної серцевої недостатності у хворих із безс=
имптомною
дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду =
804;35
%).
Протипоказання.
· =
Підвищена
чутливість до еналаприлу м=
алеату,
до будь-якої із допоміжних речовин або інших інгібіторів ангіотензинперетворювального
ферменту (ІАПФ).
· =
Наявність
в анамнезі ангіонабряку, який розвинувся
внаслідок призначення терапії інгібіторами АПФ.
· =
Спадковий
або ідіопатичний ангіонабр=
як.
· =
Протипоказано
вагітним та жінкам, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у
період вагітності або годування груддю»).
· =
Протипоказано
призначати Б=
ерліприлâ=
одночасно з препаратами, що містя=
ть аліскірен, пацієнтам з цукровим діабетом та порушенням
функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2).
Взаємодія з іншим=
и лікарськими
засобами та інші види взаємодій.
Калійзберігаючі діуретики або
препарати калію
Інгібітори АПФ зменшують спричинені діуретиками
втрати калію. Калійзберігаючі діуретики
(наприклад спіронолактон, =
еплеренон,
тріамтерен або амілорид),
препарати калію або калійвмісні замінники солі =
можуть
призвести до значного підвищення рівня калію в сироватці крові. Якщо через
виявлену гіпокаліємію одночасне застосування вс=
е ж
таки необхідне, то їх слід застосовувати дуже обережно та при регулярному
контролі рівня калію сироватки крові (див розділ «Особливості застосування»=
).
Подвійна блокада =
ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РAAС)
Дані клінічних досліджень свідчать про те, що
порівняно із застосуванням монокомпонентних засобів, що чинять вплив на РААС, по=
двійна
блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової систе=
ми
(РААС) при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ, блокаторами рецепто=
рів ангіотензину II або аліскіреном<=
/span>
пов’язана з підвищеною частотою виникнення небажаних явищ, таких як, наприк=
лад,
гіпотензія, гіперкаліємія<=
/span>
та зниження функції нирок (у тому числі гостра ниркова недостатність) (див. розділ «Протипоказання», «По=
бічні
реакції», «Особливості застосування»).
Діуретичні засоби=
(тіазидового ряду або петльові діуретики)
Попереднє лікування діуретиками у високих д=
озах
може на початку терапії еналаприлу малеатом призвести до гіповолемі=
ї
та таким чином підвищити ризик розвитку гіпотензії
(див. розділ «Особливості застосування»). Гіпотензивний ефект можна зменшит=
и,
якщо відмінити діуретик, компенсувати нестачу р=
ідини
або солей в організмі, якщо почати терапію еналаприлом=
з його низьких доз.
Тромболітики
Повідомлялося про підвищений ризик виникнення ангі=
онабряку
у пацієнтів, які при застосуванні алтеплази
Інгібітори
mTOR=
(наприклад сіролімус, еверолімус, темсіролімус)=
Пацієнти, які супутньо
приймають інгібітори mTOR, можуть
перебувати під підвищеним ризиком виникнення ангіонабр=
яку
(див. «Особливості застосування»).
Комбінація
триметоприму та сульфамето=
ксазолу
Пацієнти, які одночасно застосовують комбіновані
лікарські засоби триметоприму та сульфаметоксазолу,
можуть перебувати під підвищеним ризиком виникнення гі=
перкаліємії
(див. «Особливості застосування»).
Інші антигіпертензивні препарати
Одночасне застосування цих засобів може посилювати гіпотензивний ефект =
еналаприлу. Одночасне застосування з нітрогліцерином =
та
іншими нітратами або іншими вазодилататорами та=
кож
може призводити до подальшого зниження артеріального тиску.
Літій
Були повідомлення про минуще підвищення
концентрації літію в сироватці крові та про його токсичні ефекти при
одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ. При одночасному застосуванні <=
span
class=3DSpellE>діуретиків тіазидового ря=
ду та
інгібіторів АПФ може підвищитися концентрація літію в сироватці крові і тим
самим – ризик інтоксикації літієм. Тому одночасне застосування еналаприлу малеату та літ=
ію не
рекомендується; якщо ця комбінація все ж таки необхідна, то рекомендується
здійснювати ретельний контроль рівня сироваткового літію (див. розділ «Особ=
ливості
застосування»).
Трициклічні
антидепресанти/нейролептики/засоби для анестезії та наркозу
Одночасне застосування інгібіторів АПФ із пе=
вними анестетиками,
трициклічними антидепресантами та нейролептиками може призвести до подальшо=
го
зниження артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»).
Нестероїдні проти=
запальні
лікарські засоби, в тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2
Постійне застосування нестероїдних протизапа=
льних
лікарських засобів може послабляти антигіпертензивний<=
/span>
ефект інгібіторів АПФ.
При одночасному застосуванні НПЗЛЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ=
-2 та
антагоністи рецепторів ангіотензину II або інгібітори АПФ, ефекти стосов=
но
підвищення рівня калію в сироватці крові підвищуються та можуть призвести до
погіршення функції нирок. Ці явища, зазвичай, мають оборотний характер. У
поодиноких випадках може мати місце гостра ниркова недостатність, особливо у
пацієнтів зі зниженням ниркової функції (наприклад, пацієнти літнього віку =
або
хворі зі зниженням кількості рідини в організмі, у тому числі внаслідок
застосування діуретичних засобів).
Тому слід з обережністю призначати таку комбінацію ліків пацієнтам з
порушеною функцією нирок. Як на початку лікування одночасно із зазначеними
засобами, так і періодично після закінчення їх застосування пацієнту необхі=
дно
забезпечити відповідне надходження рідини в організм та контроль функції ни=
рок.
Препарати золота<= o:p>
У поодиноких випадках зареєстроване виникнення ніт=
ритоїдних
реакцій (симптоми, що включають припливи до обличчя, нудоту, блювання та
артеріальну гіпотензію) у хворих, які отримували
лікування ін'єкційними препаратами золота (натрію ауро=
тіомалат)
та супутньо застосовували терапію інгібіторами =
АПФ, у
тому числі еналаприлом.
Симпатоміметичні засоби
Антидіабетичні лікарські засоби
Результати епідеміологічних досліджень вказують, що при одночасному
застосуванні інгібіторів АПФ та антидіабетичних
засобів (інсулін, пероральні гіпоглікемічні зас=
оби)
можливе посилення гіпоглікемічної дії з ризиком
гіпоглікемії. Очевидно, такі випадки мають місце, зокрема у перші тижні
комбінованого лікування, а також у пацієнтів зі зниженням функції нирок (ди=
в.
розділ «Особливості застосування»)<=
/i>.
Алкоголь
Алкоголь посилює гіпотензивний ефект інгібіторів
АПФ.
Ацетілсаліцилова кислота, β-блокатори
Особливості засто=
сування.
Симптоматична артеріальна гіпотензія.
У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією артеріальна гіпотензія спостерігається рідко. При нестачі рідини в
організмі, наприклад внаслідок застосування діуретичних засобів, вживання ї=
жі з
малим вмістом солі, проведення гемодіалізу, діареї або блювання у хворих на
артеріальну гіпертензію при лікуванні Берліприлом®
симптоматична артеріальна гіпотензія розвиваєть=
ся
частіше (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види
взаємодій», «Побічні реакції»). У хворих із серцевою недостатністю, що
супроводжується нирковою недостатністю або без неї, також може спостерігати=
сь
артеріальна гіпотензія. Найчастіше це виникає у
пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю на тлі застосування великих доз =
петльових діуретичних засобів, наявності гіпонатріємії або функціонального ниркового порушення=
. У
таких пацієнтів починати терапію Берліприломâ
слід під наглядом лікаря, який контролює підбір дози Б=
ерліприлу®
та/або діуретика. Так само можна чинити з хвори=
ми на
ішемічну хворобу серця або цереброваскулярну
патологію, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до
інфаркту міокарда або до інсульту. У випадку розвитку артеріальної гіпотензії пацієнта необхідно перевести в горизонталь=
не
положення та провести, у разі необхідності, внутрішньовенну інфузію
розчину натрію хлориду. Минуща артеріальна гіпотензія<=
/span>
при застосуванні Берліприлуâ=
=
не є протипоказанням для подальшого
лікування, яке можна продовжити після нормалізації артеріального тиску, зав=
дяки
компенсування об’єму циркулюючої крові. У деяких пацієнтів із серцевою
недостатністю із нормальним або пониженим артеріальним тиском під впливом <=
span
class=3DSpellE>Берліприлу® може спостерігатися додаткове зниження
артеріального тиску. Такий ефект є повністю очікуваним і зазвичай не є прив=
одом
для відміни лікарського засобу. Якщо артеріальна гіпот=
ензія
стає симптоматичною, то може виникнути необхідність зменшення дози та/або
відміни діуретика та/або Б=
ерліприлу®.
Аортальний або мітральн=
ий
стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>.
Як і всі вазодилататори, інгібітори АПФ слід
призначати з обережністю пацієнтам з обструкцією вихідного отвору лівого
шлуночка та обструкцією шляху відтоку; їхнього
прийому слід уникати у разі кардіогенного шоку
та гемодинамічно значної обструкції.
Порушення функції нирок.
У пацієнтів зі зниженням функції нирок (кліренс креатиніну < 80 мл/х=
в)
початкову дозу еналаприлу =
малеату
слід підбирати залежно від кліренсу креатиніну у пацієнта (див. розділ «Спо=
сіб
застосування та дози»), а потім підтримуючу дозу підбирати залежно від реак=
ції
пацієнта на лікування. У таких пацієнтів контроль калію та креатиніну сиров=
атки
крові є рутинним у рамках звичайного медичного спостереження.
Зокрема, були повідомлення про розвиток ниркової недостатності при
застосуванні еналаприлу ма=
леату,
переважно у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю або із захворюванням=
и нирок,
що були першопричиною захворювання, у тому числі зі стенозом ниркових артер=
ій.
Така ниркова недостатність, пов’язана з терапією енала=
прилом
малеатом, носить оборотний характер за умови її
своєчасної діагностики та відповідного лікування.
У деяких хворих на артеріальну гіпертензію, що не мали раніше явного
захворювання нирок, комбінація еналаприлу малеату з діуретичним засобом може призвести до підви=
щення
рівня сечовини та креатиніну в сироватці крові. У таких випадках може виник=
нути
потреба у зменшенні дози еналаприлу малеату та/або відміні діуретика=
.
У такій ситуації варто розглянути можливість стенозу ниркових артерій як
причину цих явищ (див. розділ «Особливості застосування». Реноваскулярна
гіпертензія).
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Реноваскулярна гіпертензія.
У пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом нирко=
вої
артерії єдиної функціонуючої нирки при лікуванні інгібіторами АПФ існує вис=
окий
ризик зниження артеріального тиску або розвитку ниркової недостатності. При
цьому може виникнути втрата функції нирок, яка проявляється лише незначними
змінами показників креатиніну сироватки крові. Лікування цих пацієнтів потр=
ібно
розпочинати з низьких доз і під пильним наглядом лікаря, ретельно титруючи =
дозу
та контролюючи ниркову функцію.
Трансплантація нирок.
Досвід застосування Берліприлу® пацієнтам, =
які
нещодавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній, тому лікування таких
пацієнтів цим препаратом не рекомендується.
Порушення функції печінки.
При лікуванні інгібіторами АПФ зрідка спостерігався синдром, що починає=
ться
з холестатичної жовтяниці та прогресує аж до
блискавичного печінкового некрозу (іноді) з летальним результатом. Патогенез
цього синдрому неясний. У випадку пацієнтів, у яких при лікуванні інгібітор=
ами
АПФ спостерігається жовтяниця або виражене підвищення рівня печінкових
ферментів, необхідно припинити терапію інгібіторами АПФ та призначити
відповідне лікування.
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Нейтропенія/агранулоцитоз.
Були повідомлення про розвиток
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Гіперчутливість<=
u>/ангіонабряк<=
/span>.
Були зареєстровані повідомлення про розвиток ангіо=
набряку
обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових зв’язок та/або гортані у пацієнтів,
які отримували лікування інгібіторами ангіотензиперетв=
орювального
ферменту, включаючи Берліприл®. Ці явища можуть
з’явитися під час лікування у будь-який момент. У таких випадках, Берліприл® треба негайно відмінити та встановити за
пацієнтом ретельний нагляд того, щоб до виписки з лікарні переконатися у
повному зворотному розвитку симптомів. Навіть тоді, коли відбувається набряк
тільки язика без порушення дихання, пацієнти можуть потребувати подовженого
спостереження, оскільки лікування антигістамінними
препаратами та кортикостероїдами може бути недостатнім. Були також зареєстровані повідомлення про поодинокі летальні випадки на=
тлі
розвитку набряку гортані та язика. При набряку язика, надгортанника або гор=
тані
існує підвищений ризик виникнення обструкції дихальних шляхів, особливо у
хворих, які перенесли операцію на дихальних шляхах. При залученні язика,
голосових зв’язок або гортані з появою загрози обструкції дихальних шляхів
необхідно невідкладно розпочати відповідне лікування, наприклад, підшкірне
введення розчину адреналіну у співвідношенні 1:1000 (0,3-0,5 мл), та/або вж=
ити
заходів для забезпечення прохідності дихальних шляхів. У представників негроїдної раси порівняно із іншими расами зареєстровано
більшу частоту випадків ангіонабряків при терап=
ії
інгібіторами АПФ. У пацієнтів з наявністю в анамнезі ангіонабряку,
спричиненого не інгібіторами АПФ, можливо, є підвищений ризик його розвитку=
при
застосуванні інгібіторів АПФ (також див. розділ «Протипоказання»). При супутній терапії інгібіторів АПФ з інгібіторами =
mTOR (наприклад сіролімус, =
еверолімус,
темсіролімус), альтеплази<=
/span> (тромболітична терапія), виявлено підвищений ризик виникнення ангіонабряку (наприклад набряк дихальних шляхів або я=
зика з
респіраторним порушенням або без нього). <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Анафілактоїдні
Зрідка при проведенні десенсибілізуючої терапії проти отрути перетинчас= токрилих та одночасному застосуванні інгібіторів АПФ спостерігалися анафілактоїдні реакції, що представляють загрозу для життя. Ці реакції можна уникнути, тимчасово відмінивши інгібітори АПФ до початку десенсибілізуючої терапії. <= o:p>
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Анафілактоїдні реакції під час плазмаферезу
ліпопротеїдів низької щільності.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ під час проведення плазмаферезу ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ-аферез) із застосуванням де=
кстрансульфату
зрідка мали місце анафілактоїдні реакції, що
представляють загрозу для життя. Якщо ЛПНЩ-аферез
показаний, то інгібітори АПФ також слід тимчасово
замінити іншими засобами для лікування артеріальної гіпертензії та серцевої
недостатності.
Пацієнти, які лікуються методом гемодіалізу<=
/span>.
Повідомлялось про анафілактоїдні реакції у
пацієнтів, які перебувають на діалізі з використанням мембран з високою
щільністю потоку (наприклад, «AN 69®») та одночасно застосовують
інгібітори АПФ. У таких пацієнтів, слід розглядати застосування діалізних мембран іншого типу або гіпотензивного засо=
бу
іншої групи.
Пацієнти, які страждають на цукровий діабет<=
/span>.
Пацієнтам, хворим на цукровий діабет, які отримують лікування пероральн=
ими антидіабетичними лікарськими засобами або інсуліном, =
та
яким додатково призначили інгібітори АПФ, слід ретельно контролювати рівень
глюкози в крові, особливо протягом першого місяця комбінованого застосування
(див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді=
й»).
Кашель.
Пові=
домлялося
про виникнення кашлю при <=
span
class=3DGramE>лікуванні інгібіторами АПФ.
Звичайно кашель носить неп=
родуктивний
стійкий характер і <=
span
class=3DSpellE>припиняється після відміни препарату. =
Кашель унаслідок л<=
/span>ікування
інгібітором АПФ необхідно<=
/span> враховувати при диференційній діагностиці кашлю.
Оперативні втручання/анестезія
Під час великих хірургічних операцій або при анестезії із застосуванням
засобів, які спричинюють артеріальну гіпотензію=
, еналаприлу малеат блокує
утворення ангіотензину II вторинно до компенсаторного звільнення рені=
ну.
Якщо при цьому виникає артеріальна гіпотензія, =
яку
можна пояснити цими механізмами взаємодії, вона може бути відкорегована
шляхом збільшення об’єму рідини.
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Гіперкаліємія
У деяких пацієнтів при лікуванні інгібіторам=
и АПФ,
у тому числі еналаприлом, спостерігалося підвищ=
ення
концентрації рівня калію в сироватці крові. Факторами ризику розвитку гіперкаліємії є: ниркова недостатність, погіршення фу=
нкції
нирок, вік понад 70 років, цукровий діабет, гіпоальдос=
теронізм,
інтеркурентні фактори, зокрема, дегідратація, г=
остра
серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретичних препаратів (наприклад спіронолактон, еплеренон,=
тріамтерен або амілорид);
застосування препаратів калію або калійвмісних
замінників солі; а також інших активних речовин, що здатні підвищувати ріве=
нь
калію у сироватці крові (наприклад гепарин, комбінація триметоприму/
сульфаметоксазолу); застосування калійзберігаючих
лікарських засобів, харчових добавок із вмістом калію або калійвмісних
замінників солі у пацієнтів із порушенням функції нирок. Гіперкаліємія
здатна спричинити розвиток тяжких аритмій, іноді з летальним наслідком. Якщо
застосування цих препаратів одночасно з еналаприлом
вважається доцільним, то лікування слід проводити з обережністю, при цьому
рекомендується проводити регулярний контроль рівня калію у сироватці крові
(див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді=
й»).
Літій.
У цілому препарати літію не рекомендується
комбінувати з еналаприлом (див. розділ «Взаємод=
ія з
іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Подвійна блокада ренін-=
ангіотензин-альдостеронової
системи (РААС).
Існують докази того, що одночасне застосування інгібіторів АПФ=
,
блокаторів рецепторів ангіотензину II або
аліскірену збільшує
ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії=
span>
та знижує функцію нирок (=
в тому числі гострої ниркової
Якщо подвійна блокада функції нирок, рівнів електролітів та<=
/span> артеріального тиску.
У пацієнтів з діабетичною нефропатією не слід одночасно застосовувати інгібітори <=
span
class=3Dhps>АПФ та блокатори рецепторів
ангіотензину ІІ.
Лактоза.
Застосування дітям.
Дані щодо ефективності та безпеки застосування ена=
лаприлу
малеату у дітей віком від 6 років, які страждаю=
ть на
артеріальну гіпертензію, обмежені, а досвід застосування при інших показанн=
ях
відсутній. Фармакокінетичні дані щодо застосува=
ння
препарату у дітей віком від 2 місяців обмежені. Берліп=
рил®
призначений тільки дітям з артеріальною гіпертензією, але він не рекомендує=
ться
для застосування при інших показаннях.
Через відсутність відповідної інформації не рекомендується застосовуват=
и еналаприл дітям із показником кл=
убочкової
фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м2 (див. розділ «Спосіб застосуван=
ня
та дози»).
Вагітність.
Не слід розпочинати лікування інгібіторами АПФ у період вагітності.
У разі необхідності тривалої терапії інгібіторами АПФ жінкам, які плану=
ють
вагітність, показане альтернативне лікування антигіпер=
тензивними
засобами, профіль безпеки застосування яких у період вагітності встановлени=
й (див.
розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю).
Якщо діагностовано вагітність, то лікування інгібіторами АПФ слід негай=
но
припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у
вагітних (див. розділи «Протипоказання», «Застосування у період вагітності або годув=
ання
груддю»).
Етнічні відмінності.
Як і інші інгібітори АПФ, еналаприл менш еф=
ективно
знижує артеріальний тиск у чорношкірих пацієнтів ніж у нечорношкірих пацієнті=
в, можливо, через високу поширеність
низького рівня реніну серед представників чорношкірої популяці=
ї, які хворіють на гіпертонію.
Застосування у пер=
іод
вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Протипоказано застосовувати препарат вагітним
жінкам та жінкам, які планують вагітність.
Якщо вагітність підтверджено під час терапії цим лікарським засобом, йо=
го
застосування треба негайно припинити і розпочати лікування альтернативними
засобами, якщо це необхідно.
Епідеміологічні дані стосовно ризику тератогенезу внаслідок застосування
інгібіторів АПФ під час першого триместру вагітності не були переконливими,
однак незначне підвищення ризику не виключається. У разі необхідності трива=
лої
терапії інгібіторами АПФ жінкам, які планують вагітність, показане
альтернативне лікування антигіпертензивними зас=
обами,
безпеку застосування яких у період вагітності визначено.
Терапія інгібіторами АПФ під час ІІ та ІІІ триместру вагітності спричин=
яє фетотоксичність (порушення функції нирок, олігогідрамніон, уповільнення окостеніння кісток чере=
па) та
неонатальну токсичність (ниркова недостатність,=
гіпотензія, гіперкаліємія=
).
У матері існує ризик виникнення олігогідрамніону=
span>,
що може спричинити зниження функції нирок плода та контрактуру м’язів кінці=
вок,
деформації кісток черепа та обличчя, розвиток гіпоплазії легенів.
Якщо прийом інгібіторів АПФ відбувався протягом
другого триместру вагітності, рекомендовано ультразвукове обстеження нирок =
та
черепа.
Дітей, матері яких у період вагітності застосовували інгібітори АПФ, сл=
ід
ретельно спостерігати на предмет артеріальної гіпотенз=
ії
(див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Період годування гру=
ддю.
Обмежені фармакокінетичні дані підтверджують
вміст інгібіторів АПФ у молоці матері в незначній концентрації (див. розділ
«Фармакокінетика»). Хоча такі концентрації і вважаються клінічно не значими=
ми,
застосування Берліприлуâ=
=
не рекомендується у період годуван=
ня
груддю недоношених та немовлят в перші кілька тижнів після народження, оскі=
льки
існує гіпотетичний ризик ефектів з боку серцево-судинної системи та нирок, а
також через недостатній досвід в цьому питанні. Якщо новонароджена дитина с=
тарша,
тоді в таких випадках лікування Берліприлом® жі=
нок,
які годують груддю, можна розглядати лише якщо лікування необхідне для мате=
рі,
а за дитиною будуть спостерігати щодо появи будь-яких побічних ефектів.
Фертильність.
Дослідження стосовно ефектів Берліприлу®
на фертильність людини не проводилися.
Результати досліджень репродуктивної токсичності свідчать, що еналаприл не має впливу на фертильність та репродукти=
вні
характеристики у щурів.
Здатність впливати на швидкість реакції при
керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
При керуванні автотранспортом та роботі з іншими механізмами слід
враховувати можливість виникнення запаморочення або слабкості.
Спосіб застосуван=
ня та
дози.
Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від стану пацієнта
(див. розділ «Особливості застосування») та від дії препарату на артеріальн=
ий
тиск.
Прийом їжі не впливає на процес всмоктування Берліприлу
Артеріальна
гіпертензія
Початкова доза Берліприлу® становить від 5 =
мг до
20 мг залежно від ступеня тяжкості гіпертензії та стану пацієнта (див. далі=
).
Препарат Бер=
ліприлâ=
=
приймати 1 раз на добу.
При артеріальній гіпертензії легкого ступеня рекомендована початкова до=
за
препарату становить 5-10 мг.
У пацієнтів із вираженою активацією ренін-ангіотен=
зин-альдостеронової
системи (наприклад при реноваскулярній гіпертен=
зії, порушенням
сольового та/або рідинного балансу, декомпенсації серцевої діяльності або
тяжкій артеріальній гіпертензії) після прийому початкової дози може мати мі=
сце
значне зниження артеріального тиску. У таких пацієнтів лікування треба розп=
очинати
з дози 5 мг або з меншої дози та під ретельним наглядом лікаря.
При попередній терапії діуретиками у високих
дозах може розвиватися дефіцит рідини та виникати ризик розвитку артеріальн=
ої гіпотензії на початку лікування =
еналаприлом.
Для
таких пацієнтів рекомендується початкова доза 5 мг або нижче. За можливості
лікування діуретиками слід припинити за 2-3 дні=
до
початку лікування Берліприлом®. Слід перевіряти функцію нирок та рівень калію в сироватці крові.
Звичайна підтримуюча доза – 20 мг один раз на д=
обу.
Максимальна підтримуюча доза становить 40 мг на добу.
Серцева недостатніст=
ь/безсимптомна дисфункція л=
івого
шлуночка
При лікуванні симптоматичної серцевої недостатності (СН) Берліприл® призначати додатково до діуретиків, а за необхідності до препаратів наперстян=
ки або
бета-адреноблокаторів. Початкова доза Берліприл® для пацієнтів із симптоматичною=
серцевою
недостатністю або безсимптомною дисфункцією
лівого шлуночка (БДЛШ) становить 2,5 мг, та для того щоб встановити первинн=
ий
вплив препарату на артеріальний тиск, терапію треба розпочинати під ретельн=
им
наглядом лікаря. Якщо після початку лікування Берліпри=
л®
при серцевій недостатності симптоматична гіпотензія
не виникає або усувається, дозу препарату слід поступово підвищувати до
загальноприйнятої підтримуючої дози 20 мг, яку приймати одноразово або, зал=
ежно
від переносимості пацієнта, розподіляти на 2 пр=
ийоми.
Таке титрування дози рекомендується проводити протягом 2-4 тижнів терапії.
Максимальна доза становить 40 мг еналаприлу на =
добу,
яку слід ділити на два прийоми.
Рекомендоване титрування дози препарату Берліприл=
span>â =
у
пацієнтів із серцевою недостатністю/безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка.
Тиждень |
Дозування, мг/добу |
Тиждень 1 |
Дні 1-3: 2,5 мг/добу* одноразово Дні 4-7: 5 мг/добу за 2 прийоми |
Тиждень 2 |
10 мг/добу одноразово або за 2 прийоми |
Тижні 3 та 4 |
20 мг/добу одноразово або за 2 прийоми |
* Слід дотримуватися особливої обережності щодо пацієнтів з порушенням
функції нирок та пацієнтів, які приймають діуретичні лікарські засоби (див.
розділ «Особливості застосування»).
Перед і після початку терапії препаратом Берліприл=
®
слід провести ретельний контроль артеріального тиску і ниркової функції (ди=
в.
розділ «Особливості застосування»), оскільки були зареєстровані повідомлення
про гіпотензію та (рідше) як наслідок ниркову
недостатність. Перед початком лікування препаратом
Дозування
при нирковій недостатності
Як правило, слід збільшити інтерва=
ли між
прийомами препарату та/або зменшити його дозу.
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Кліренс
креатиніну (КК), мл/хв |
Початкова доза, мг/добу |
30 <
КК < 80 мл/хв |
5-10 мг |
10 < КК &po=
und;
30 мл/хв |
2,5 мг |
КК &po=
und;
10 мл/хв |
2,5 мг у дні проведення діалізу*=
|
*див. розділ «Особливості застосування=
».
Пацієнти, які лікуються методом гемодіалізу.
Еналаприлат=
span>
піддається діалізу. Дозу в дні, в які діаліз не проводиться, корегувати зал=
ежно
від ступеня зниження артеріального тиску.
Пацієнти
літнього віку
Дозу слід підбирати відповідно до
ниркового стану пацієнта (див. розділ «Особливості застосування»).
Діти з артеріальною гіпертензією віком > 6 років
Клінічні дані щодо застосування Берліприлу<=
sup>®
у хворих педіатричного профілю з артеріальною гіпертензією обмежені (див.
розділи «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»).
Якщо пацієнт здатний ковтати таблетки, дозу слід підбирати індивідуально
залежно від його стану, ступеня зниження артеріального тиску та маси тіла.
Дітям з масою тіла від 20 до <
Спосіб
застосування: для орального застосування.
Діти.
Через відсутність відповідної інформації не рекомендується застосовуват=
и Берліприл® дітям із показником клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м2.
Передозування.
Відомості щодо передозування у людини обмежені. Найбільш вірогідними
ознаками передозування дотепер вважаються виражена артеріальна гіпотензія, яка починається приблизно через 6 годин п=
ісля
прийому препарату і співпадає з блокадою системи ренін=
-ангіотензин,
і ступор. Симптоми, що пов’язані з передозуванням інгібіторів АПФ, можуть
включати циркуляторний шок, електролітні поруше=
ння,
ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, посилене серцебиття,
брадикардію, запаморочення, тривогу та кашель. Після застосування 300 мг та=
440
мг еналаприлу малеату у
сироватці крові були визначені концентрації еналаприла=
ту
у 100 та 200 разів відповідно, вищі за показники, що спостерігалися при зас=
тосуванні
препарату у терапевтичних дозах.
Для лікування передозування рекомендується внутрішньовенна інфузія розчину натрію хлориду. При появі артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти в горизонтальне положення.
Також можливе інфузійне введення ангіотензину ІІ та/або внутрішньовенне введення катехоламінів. Якщо препарат було прийнято нещодавно,=
слід
вжити заходів щодо виведення еналаприлу малеату (наприклад, викликання блювання, промивання ш=
лунка,
призначення адсорбентів та натрію сульфату). Еналаприл=
ат
видаляється із загального кровообігу шляхом гемодіалізу (див. розділ «Особл=
ивості
застосування»: Пацієнти, які лікуються методом гемодіалізу). При резистентн=
ій
брадикардії показаний електрокардіостимулятор.
Необхідно постійно контролювати життєво важливі показники, рівень електролі=
тів
та креатиніну у сироватці крові.
Побічні реакції.
Для оцінки частоти
виникнення побічних я=
вищ, що розвинулися внаслідок застосування еналаприлу,
використовують наступну класифікацію: дуже часто: ≥ 1/10, часто: X=
05; 1/100
− < 1/10; нечасто: ≥ 1/1000 − < 1/100; рідко: Ͱ=
5; 1/10000
− < 1/1000; дуже рідко: < 1/10000 та невідома: відсутність
можливості оцінки за наявними даними.
З боку крові та лімфатичної системи=
i>: нечасто – анемія (апластична
та гемолітична у тому числі); рідко – нейтропенія,
зниження гемоглобіну і гематокриту, тромбоцитопенія,
агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, панцитопе=
нія,
лімфаденопатія, аутоімунні=
span>
захворювання.
З боку ендокринної системи:
невідомо – синдром
неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH).
З боку обміну речовин та харчування=
i>: нечасто – гіпоглікемія (див. розд=
іл «Особливості
застосування»).
З боку нервової системи та психічні розлади<=
/span>: часто – головний біль, депресія;=
нечасто
– сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезії, головокружіння; рідко: порушення сну, аномальні снови=
діння.
З боку органів зору: дуже часто – розмитість зору.
З боку серцево-судин=
ної
системи: дуже час=
то –
запаморочення; часто – артеріальна гіпотензія
(ортостатична гіпотензія у тому числі), синкопе, біль у грудній клітці, порушення ритму,
стенокардія, тахікардія; нечасто: ортостатична гіпотен=
зія,
посилене серцебиття, інфаркт міокарда або серцево-судинні напади (частота
виникнення порівняна з показниками у групі плацебо, а також у групах активн=
ого
контролю в клінічних дослідженнях), вірогідно, внаслідок вторинного зниження
артеріального тиску у пацієнтів з наявністю високих факторів ризику (див.
розділ «Особливості застосування»);=
рідко:
синдром Рейно.
З боку органів дихання, органів грудної кліт=
ини та
середостіння: дуже часто – кашель; часто – диспное; неча=
сто – ринорея, біль у горлі та охриплість, бронхоспазм/астма;
рідко – легеневі інфільтрати, риніт, алергічний альвео=
літ/еозильнофільна пневмонія.
З боку печінки та жовчовивідної системи: рідко – печінкова недостатність,=
гепатоцелюлярний або холестатичн=
ий
гепатит (печінковий некроз у тому числі), холестаз
(жовтяниця у тому числі).
З боку шкіри та підшкірних тканин<=
/span>: =
часто
– висип, реакції гіперчутливості/ангіонабряк
обличчя, кінцівок, губ, язика, голосових зв’язок та/або гортані (див. розді=
л «Особливості
застосування»); нечасто – пітли=
вість,
свербіж, кропив’янка, алопеція; рідко – мультиформна=
span>
еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліатив=
ний
дерматит, токсичний епідермальний некроліз,
пухирчатка, еритродермія.
Були зареєстровані повідомлення про
комплекс симптомів, який може супроводжуватися деякими або усіма наступними
явищами: пропасницею, серозитом, васкулітом, міалгією/міозитом, артралгією/артритом, позитивний те=
ст на антинуклеарні антитіла (ANA), підвищенням швидкості
осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілією та
лейкоцитозом. Може виникати висип, фотосенсибілізація<=
/span>
або інші дерматологічні прояви.
З боку нирок і сечовивідних шляхів: нечасто – ниркова недостатність,=
порушення
функції нирок, протеїнурія; рідко – олігурія.
З боку репродуктивної системи та молочних за=
лоз: нечасто – імпотенція; рідко – гінекомастія.
Загальні розлади та =
реакції у
місці введення: д=
уже
часто – астенія; часто – підвищена втомлюваність; нечасто – м’язові судоми,
припливи, шум у вухах, відчуття дискомфорту, пропасниця.
Дані лабораторного обстеження: часто=
– гіперкаліємія=
, підвищення рівня креатиніну в си=
роватці крові; нечас=
то – підвищення рівня сечовини сироватк=
и крові,
гіпонатріємія; рідко – підвищення рівня печінкових ферментів, підвищення показників білірубіну
сироватки крові.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції=
, що
виникли при застосування лікарського засобу у післяреє=
страційний
період, є надзвичайно важливим. Це дозволяє продовжувати моніторинг за
співвідношенням користь/ризик лікарського засобу. Працівників охорони здоро=
в’я
просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.
Термін придатності. 3 роки.
Не застосовувати препарат після закінчення те=
рміну
придатності, зазначеного на упаковці!
Умови зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.=
Блістер по 10 таблеток; по 3 бліс=
тери у
картонній коробці.
Категорія відпуску.<=
/span> За рецептом.
=
=
Виробник.
1.
Берлін-Хемі АГ.
2.
Менаріні-Фон Хейден ГмбХ.
Місц=
езнаходження
виробника та його адреса місця провадження діяльності.
1. Глінікер Вег 1=
25, 12489
Берлін, Німеччина.
2. Лейпцігер штрасе 7-13,
01097 Дрезден, Німеччина.
<= o:p>
Заявник.
Берлін-Хемі АГ
<= o:p>
Місцезнаходження заявника та його =
адреса
місця провадження діяльності.
Глінікер Вег 1=
25, 12489
Берлін, Німеччина.