MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D25F9D.06349820" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D25F9D.06349820 Content-Location: file:///C:/6A1148F4/UA101540102_A0F4.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="us-ascii"
для
медичного
застосуванl=
5;я
лікарськогl=
6;
засобу
(RAMIMED COMBI)
Скл=
;ад:
діючі
речовини: 1
таблетка
містить 2,5 мг
раміприлу/12,5
мг гідрохло
=
88;отіазиду
або 5 мг
раміприлу/25 мг
гідрохлороm=
0;іазиду;
доп=
;оміжні
речовини: крохм=
;аль
прежелатинo=
0;зований;
натрію
стеарил
фумарат; натрію
гідрокарбоl=
5;ат;
лактоза,
моногідрат;
натрію
кроскармелl=
6;за.
Лікарська
форма. Табле=
;тки.
таблет=
082;и
по 2,5 мг/12,5 мг =
8211;
білі або
майже білі к=
072;псулоподіб&=
#1085;і
непокриті
плоскі
таблетки зі
скошеними
краями, з
рискою з
одного боку, =
1079;
надписом «12.5»=
з другог=
086;
боку,
розмірами
приблизно 4 х 8
мм;
таблет=
082;и
по 5 мг/25 мг =
8211;
білі або
майже білі
капсулоподo=
0;бні
непокриті
плоскі
таблетки зі
скошеними
краями, з рис=
1082;ою
з одного бок=
091;
та на бокови=
093;
поверхнях, з
надписом «25»
з другого
боку,
розмірами
приблизно 5 х 10
мм.
Фармак=
1086;терапевтич=
на
група.
Комбінован&=
#1110;
препарати
інгібіторіk=
4;
ангіотензиl=
5;перетворюв=
072;льного
фе&=
#1088;менту
(АП=
Ф).
Код АТХ= C09B A05.
Фармак=
1086;логічні
властивостo=
0;.
Механіз&=
#1084;
дії.
Раміпри&=
#1083;. Раміпр
=
80;лат,
активний
метаболіт п
=
88;оліків-рамі&=
#1087;рилу,
є
інгібітороl=
4;
дипептидилl=
2;арбоксипеп=
090;идази
І (також
відомий як
ангіотензиl=
5;перетворюв=
072;льний
фермент або
кіназа ІІ). У
плазмі кров=
10;
та тканинах
цей фермент =
082;аталізує
перетворенl=
5;я
ангіотензиl=
5;у
І на ангіоте=
085;зин
ІІ, активну
судинозвужm=
1;вальну
речовину, та
розщепленнn=
3;
брадикінінm=
1;,
який є
активним
вазодилатаm=
0;ором.
Зменш<=
/span>ення
утворення
ангіотензиl=
5;у
ІІ і
пригніченнn=
3;
розщепл&=
#1077;ння
брадикінінm=
1;
призводить
до
розширення
=
89;удин.
Оскі
=
83;ьки
ангіотензиl=
5;
ІІ також
стимулює вивільнеl=
5;ня
альдостероl=
5;у,
раміприлат спричи
=
85;яє зменшення
секреції
альдостероl=
5;у.
У пацієнтів =
085;егроїдної
раси (афро-кариб
=
89;ького
похо&=
#1076;ження) з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю
(популяція, д=
1083;я
якої, як
правило,
характерниl=
1;
низький l=
8;івень
активності
реніну)
реакція на
монотерапіn=
2;
інгібітораl=
4;и
АПФ у
середньому
=
73;ула
менш
вираженою,
Гідр
=
86;хлоротіази=
1076;. Гідр
=
86;хлоротіази=
1076;
– це тіазидний
діуретик. Що
стосується
тіазидних
діуретиків,
то механізм<=
/span> їх
антигіпертk=
7;нзивної
дії поки
що остаточн
=
86; не
з’ясований.
Вони
пригнічують
реабсорбціn=
2; іонів
натрію та
хлору у
дистальних
канальцях.
Посилена ниркова
екскреція
цих іонів
супроводжуn=
8;ться
збіл&=
#1100;шенням
сечоутвореl=
5;ня
(внас&=
#1083;ідок
осмотичного
зв’язуваннn=
3;
води). В
=
80;ведення
калію та
магнію також
збільшуєтьl=
9;я, тоді як
виведення
сечової
кислоти зменшується.
Можливі механізми гіпотензивної
дії
гідрохлороm=
0;іазиду
полягають у
зміні
натрієвого
балансу, зме=
085;шенні
об’єму поза
=
82;літинної
рідини і
плазми, змін=
091;
опору
ниркових
судин або
зниженні
реакцій на
норадреналo=
0;н
та ангіотен
=
79;ин
ІІ.
Фарм
=
72;кодинаміка.<=
/span>
Рамі
=
87;рил.
Застосуванl=
5;я
раміприлу призвоk=
6;ить до
значного
зниження
периферичнl=
6;го
артеріальнl=
6;го
опор<=
/span>у.
Як
равило,
значних змі
=
85;
ниркового
плазмотоку
або
швидкості клубочково=
11;
фільтрації не
відбуваєтьl=
9;я. У
пацієнтів з
артеріальною
гіпертензією
призначеннn=
3;
раміприлу
призводить
до зниження артеріk=
2;льного
тиску як у горизон&=
#1090;альному,
так і у верт&=
#1080;кальному
положенні, що не
супроводжуn=
8;ться
компенсатl=
6;рним підвищk=
7;нням
частоти
серцевих
скорочень.
У
більшості
пацієнтів
антигіпертk=
7;нзивний
ефект н
=
72;стає
приблизно чере&=
#1079;
1-2 години п<=
/span>ісля
пероральноk=
5;о
прийому разовоo=
1;
дози п
=
88;епарату.
Максимальний ефек=
090; піl=
9;ля
пероральноk=
5;о прий&=
#1086;му
разової доз
=
80; зазвичай
настає чере
=
79;
3-6 годин.
При
тривалому
лікуванні із
застосуванl=
5;ям
раміприлу
максимальнl=
0;й
антигіпертk=
7;нзивний
ефект р
=
86;звивається
через 3-4 тижні=
. Доведен&=
#1086;,
що при
довготриваl=
3;ій
терапії ант
=
80;гіпертензи=
1074;ний
ефект
зберігаєтьl=
9;я
протягом 2
років.
Раптове<=
span
style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-bidi-language:UG-CN'>
припинення
прийому рам=
10;прилу
не спричиня=
08;
швидкого та
надмірного підвищеl=
5;ня
артеріальнl=
6;го
тиску
(феномен
рикошету).
Гідр
=
86;хлоротіази=
1076;. Що
стосується гідрохлоро
=
90;іазиду, то
початок діур=
077;тичногl=
6;
ефекту
настає
приблизно
через 2
години і триває
протягом 6-12
годин, а
максимальнl=
0;й
ефект
досягаєтьсn=
3;
через 4
години. Антигіп&=
#1077;ртензивний
ефект
досягаєтьсn=
3;
через 3-4 дні
лікування і може
тривати
протягом 1
тижня після
завершення лікуваl=
5;ня.
Анти
=
75;іпертензив=
1085;ий
ефект
супроводжуn=
8;ться
незначним збільшk=
7;нням
швидкості клуб&=
#1086;чкової
фільтрації,
судинного
опору нирко
=
74;ого
русла та
активності
реніну у
плазмі крові.
Одночас&=
#1085;е
застосуванl=
5;я
раміприлу т
=
72;
гідрохлороm=
0;іазиду. Засто
=
89;ування цієї комбінації
приз&=
#1074;одить
до більш
значного
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску, ніж застосm=
1;вання кожн&=
#1086;ї
з діючих
речовин окремо. Одночаl=
9;не
застосуванl=
5;я
раміприлу т
=
72;
гідрохлороm=
0;іазиду
зменшує
втрату калі=
02;,
яка супрово
=
76;жує
діуретичниl=
1;
ефект,
імовірно,
внаслідок п
=
88;игнічення
активності
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдостеро=
085;ової
системи. Комбін=
ування
інгібітору
АПФ з
тіазидним
діуретиком спричиl=
5;яє сине&=
#1088;гічний
ефект, а також
зменш<=
/span>ує
ризик
виникнення
гіпокаліємo=
0;ї,
спри&=
#1095;иненої заст&=
#1086;суванням
самого
діуретика.
Фарм
=
72;кокінетика.
Рамі
=
87;рил.
Всмокту&=
#1074;ання. Після
пероральноk=
5;о
прийому
раміприл шв
=
80;дко
всмоктуєтьl=
9;я
зі
шлунково-ки
=
96;кового
тракту.
Максимальнk=
2;
концентрацo=
0;я
раміприлу у
плазмі кров=
10;
досягаєтьсn=
3;
протягом 1
години. З
огляду на
кількість
речовини, ви=
103;вленої
у сечі,
всмоктуванl=
5;я
становить щ
=
86;найменше
56 %, і на нього
суттєво не
впливає ная
=
74;ність
їжі у
шлунково-ки
=
96;ковому
тракті. Біод=
086;ступність
активного
метаболіту
раміприлатm=
1;
після
пероральноk=
5;о
прийому
препарату у
дозі 2,5 мг і 5 мг
становить 45 %.
М
=
72;ксимальні
концентрацo=
0;ї
у плазмі
крові раміп
=
88;илату,
єдиного
активного
метаболіту
раміприлу,
досягаютьсn=
3;
через 2-4
години післ=
03;
прийому
раміприлу.
Після засто
=
89;ування
звичайних
доз
раміприлу 1
раз на добу
рівноважна
концентрацo=
0;я
раміприлатm=
1;
у плазмі
крові
досягаєтьсn=
3;
приблизно
через 4 дні
лікування.
Розподі&=
#1083;.
Зв’язуваннn=
3;
з білками
плазми кров=
10;
становить
приблизно 73 %
для
раміприлу т
=
72;
56 % для раміпри=
;лату.
Метабол&=
#1110;зм.
Раміприл
майже
повністю
метаболізуn=
8;ться
до
раміприлатm=
1;
та до
дикетопіпеl=
8;азинового
ефіру,
дикетопіпеl=
8;азинової
кислоти і гл=
102;куронідів
раміприлу і
раміприлатm=
1;.
Виведен&=
#1085;я.
Виведення
метаболітіk=
4;
відбуваєтьl=
9;я
переважно
шляхом
ниркової
екскреції.
Зниження
концентрацo=
0;ї
раміприлатm=
1;
у плазмі кро=
074;і
є
багатофазнl=
0;м.
Через
потужне нас
=
80;чувальне
зв’язуваннn=
3;
з АПФ і
повільну
дисоціацію
зі зв’язку з
ферментом
раміприлат
має
пролонговаl=
5;у
термінальнm=
1;
фазу виведе
=
85;ня
при дуже
низьких
концентрацo=
0;ях
у плазмі
крові. Ефект=
080;вний
період
напіввиведk=
7;ння
раміприлу п=
10;сля
прийому
повторних
доз 5-10 мг
раміприлу 1
раз на добу
становить 13-17
годин і
довший – при
застосуванl=
5;і
нижчих доз (1,25-2,5
мг). Різниця з&=
#1091;мовлена
тим, що
здатність
ферменту до
зв’язуваннn=
3;
з
раміприлатl=
6;м
є насичувал=
00;ною.
Після
пероральноk=
5;о
прийому раз
=
86;вої
дози
раміприлу
ані раміпри
=
83;,
ані його
метаболіт н
=
77;
виявлялися
=
91;
грудному
молоці. Прот=
077;
невідомо,
який ефект
має прийом п=
086;вторних
доз.
Пацієнт&=
#1080;
з порушення
=
84;
функції
нирок
(див. розділ
«Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози»). У
пацієнтів і
=
79;
порушенням
функції нир
=
86;к
ниркова
екскреція
раміприлатm=
1;
знижена, а
нирковий
кліренс
раміприлатm=
1;
пропорційнl=
0;й
до кліренсу
креатиніну.
Це
призводить
до підвищен
=
85;я
концентрацo=
0;й
раміприлатm=
1;
у плазмі, які
знижуються
повільніше,
ніж в осіб із &=
#1085;ормальною
функцією
нирок.
Пацієнт&=
#1080;
з порушення
=
84;
функції
печінки (див.
розділ
«Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози»). У
пацієнтів з
порушенням
функції
печінки пер
=
77;творення
раміприлу н
=
72;
раміприлат
відбуваєтьl=
9;я
повільніше
через
зниження ак
=
90;ивності
печінкових
естераз. У
таких
пацієнтів
спостерігаn=
8;ться
збільшення
рівнів
раміприлу у
плазмі кров=
10;.
Втім,
максимальнo=
0;
концентрацo=
0;ї
раміприлатm=
1;
у плазмі
крові цих
пацієнтів н
=
77;
відрізнялиl=
9;я
від таких в
осіб із
нормальною
функцією пе
=
95;інки.
Гідрохл&=
#1086;ротіазид.
Всмокту&=
#1074;ання.
Післ&=
#1103;
пероральноk=
5;о
прийому зі
шлунково-ки
=
96;кового
тракту
всмоктуєтьl=
9;я
70 %
гідрохлороm=
0;іазиду.
Максимальнo=
0;
концентрацo=
0;ї
гідрохлороm=
0;іазиду
у плазмі
крові
досягаютьсn=
3;
протягом 1,5-5
годин.
Розподі&=
#1083;. Для
гідрохлороm=
0;іазиду
зв’язуваннn=
3;
з білками
плазми кров=
10;
становить б
=
83;изько
40 %.
Метабол&=
#1110;зм.
Гідр&=
#1086;хлоротіази=
;д
метаболізуn=
8;ться
у печінці у
дуже
незначних
кількостях.
Виведен&=
#1085;я.
Гідрохлороm=
0;іазид
виводиться
нирками пра
=
82;тично
повністю (>95 %) у
незміненомm=
1;
вигляді; 50-70 %
разової доз
=
80;
виводиться
впродовж 24
годин. Періо=
076;
напіввиведk=
7;ння
становить 5-6
годин.
Пацієнт&=
#1080;
з порушення
=
84;
функції
нирок
(див. розділ
«Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози»). У
пацієнтів і
=
79;
порушенням
функції
нирок нирко
=
74;а
екскреція
гідрохлороm=
0;іазиду
знижена, а
нирковий
кліренс
гідрохлороm=
0;іазиду
пропорційнl=
0;й
до кліренсу
креатиніну.
Це
призводить
до підвищен
=
85;я
концентрацo=
0;ї
гідрохлороm=
0;іазиду
у плазмі
крові, яка
знижується
повільніше,
ніж в осіб зі
здоровими
нирками.
Паці=
08;нти
з порушення
=
84;
функції
печінки (див=
;.
розділ
«Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози»). У
пацієнтів з
цирозом
печінки
фармакокінk=
7;тика
гідрохлороm=
0;іазиду
не зазнає
суттєвих
змін.
Н
=
77;
проводилосn=
3;
жодних
досліджень
=
97;одо
вивчення
фармакокінk=
7;тики
гідрохлороm=
0;іазиду
у пацієнтів
із серцевою
недостатніl=
9;тю.
Раміпри&=
#1083;
і
гідрохлороm=
0;іазид.
Одночасне
застосуванl=
5;я
раміприлу т
=
72; гідрохлоро&=
#1090;іазиду
не впливало
на їх біодос=
090;упність.
Комбінованl=
0;й
препарат мо
=
78;на
вважати
біоеквівалk=
7;нтним
до
препаратів, =
103;кі
містять
окремі діюч=
10;
речовини.
Клі=
;нічні
характерисm=
0;ики.
Показ=
;ання.
Лікуван
=
85;я
артеріальнl=
6;ї
гіпертензіo=
1;.
Застосуванl=
5;я
цієї
фіксованої
комбінації
показано
пацієнтам, у
яких
артеріальнl=
0;й
тиск не
контролюєтn=
0;ся
належним
чином при
монотерапіo=
1;
раміприлом
або
гідрохлороm=
0;іазидом.
Протип
=
86;казання.
=
055;ідвищена
чутливість
до діючої
речовини ра
=
84;іприлу
або до інших =
1110;нгібіторів
АПФ
(ангіотензи
=
85;перетворюв=
1072;льного
ферменту),
гідрохлороm=
0;іазиду,
інших
тіазидних
діуретиків,
сульфонамo=
0;дів
або до будь-я=
1082;ої
з допоміжни
=
93;
речовин, що
входять до
складу преп
=
72;рату
(див. розділ
«Склад»).=
=
056;аміприл
не слід
застосовувk=
2;ти
пацієнтам з
артеріальнl=
6;ю
гіпотензієn=
2;
або гемодин
=
72;мічно
нестабільнl=
0;ми
станами.
=
053;е
слід
застосовувk=
2;ти
разом з
препаратамl=
0;,
що містять
аліскірен,
пацієнтам з
цукровим
діабетом аб
=
86;
помірною чи
тяжкою
нирковою
недостатніl=
9;тю
(ШКФ < 60 мл/хв).
=
053;аявність
в анамнезі
ангіоневроm=
0;ичного
набряку
(спадкового,
ідіоматичнl=
6;го
або раніше
перенесеноk=
5;о
на тлі
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ або
антагоністo=
0;в
рецепторів
ангіотензиl=
5;у ІІ).
=
040;нурія,
резистентнk=
2;
до лікуванн=
03;
гіпокаліємo=
0;я
чи
гіперкальцo=
0;ємія,
рефрактернk=
2;
гіпонатрієl=
4;ія,
симптомна
гіперурикеl=
4;ія
(подагра).
=
047;астосуванн&=
#1103;
методів
екстракорпl=
6;ральної
терапії, у
результаті
чого
відбуваєтьl=
9;я
контакт кро
=
74;і
з негативно
зарядженимl=
0;
поверхнями (=
076;ив.
розділ
«Взаємодія
=
79;
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій»).
=
047;начний
двостороннo=
0;й
стеноз
ниркових ар
=
90;ерій
або
односторонl=
5;ій
стеноз
ниркової
артерії при
наявності
єдиної
функціонуюm=
5;ої
нирки.
=
058;яжкі
порушення
функції
нирок
(кліренс кре=
072;тиніну
< 30 мл/хв) у
пацієнтів,
яким не пров=
086;диться
гемодіаліз.
=
050;лінічно
значущі
порушення
електролітl=
5;ого
балансу,
перебіг яки
=
93;
може
погіршуватl=
0;ся
під час ліку=
074;ання
препаратом
(див. розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
=
058;яжке
порушення
функції
печінки,
печінкова
енцефалопаm=
0;ія.
Взаєм=
;одія
з іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій.
Протипl=
6;казані
комбінації.
Методи
=
77;кстракорпо=
1088;альної
терапії, у
результаті
чого
відбуваєтьl=
9;я
контакт
крові з
негативно з
=
72;рядженими
поверхнями,
такі як
діаліз або г=
077;мофільтрац&=
#1110;я
із
використанl=
5;ям
певних
мембран з
високою інт
=
77;нсивністю
потоку
(наприклад
мембран з
поліакрилоl=
5;ітрилу)
та аферез
ліпопротеїl=
5;ів
низької щіл=
00;ності
із
застосуванl=
5;ям
декстрану с
=
91;льфату
– з огляду на
підвищений
ризик
розвитку тя
=
78;ких
анафілактоo=
1;дних
реакцій (див.
розділ «Про
=
90;ипоказання&r=
aquo;).
Якщо таке
лікування
необхідне,
слід
розглянути
питання про
використанl=
5;я
іншого типу
діалізної
мембрани аб
=
86; застосуван&=
#1085;я
іншого клас
=
91; антигіперт&=
#1077;нзивних
засобів.
Комбінk=
2;ції,
що
потребують
особливої
обережностo=
0;.
Солі
калію,
гепарин,
калійзберіk=
5;аючі
діуретики т
=
72;
інші активн=
10;
речовини, що =
1079;більшують
рівень калі=
02;
у плазмі
крові (включ=
072;ючи
антагоністl=
0;
ангіотензиl=
5;у
ІІ,
триметоприl=
4;,
такролімус,
циклосприн). =
span>Може
виникнути
гіперкалієl=
4;ія, тому <=
/span>потрібно
ретельно
контролюваm=
0;и
рівень
калію у
плазмі крові.
Алкогоl=
3;ь,
барбітуратl=
0;,
наркотики а
=
73;о
антидепресk=
2;нти. Можуть
посилювати
ортостатичl=
5;у
артеріальнm=
1;
гіпотензія.
Антигіl=
7;ертензивні
лікарські
засоби (напр=
080;клад
діуретики) т=
072;
інші діючі
речовини, як=
110;
можуть
знижувати а
=
88;теріальний
тиск (наприк=
083;ад
нітрати,
трициклічнo=
0;
антидепресk=
2;нти,
анестетики,
алкоголь,
баклофен,
альфузозин,
доксазозин,
празозин,
тамсулозин,
теразозин). =
i>Можливе
збіл&=
#1100;шення ризику
виникнення арте&=
#1088;іальної
гіпотензії (див.
розділ
«Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози» сто=
089;овно
діуретиків).
Вазопресор
=
85;і
симпатомімk=
7;тики
та інші діючі
речовини
(наприклад епінефрl=
0;н),
які<=
/i>
можуть змен
=
96;ити
антигіпертk=
7;нзивний
ефект
раміприлу. Рекомендує
=
90;ься
регу&=
#1083;ярно
контролювати
артеріальний тиск.
Алопуринол,
імунодепрес
=
72;нти,
кортикостеl=
8;оїди,
прокаїнаміk=
6;,
цитостатикl=
0;
та інші речовин<=
/span>и,
що можуть
Солі
літію. =
Оскільl=
2;и
інгібіто&=
#1088;и
АПФ здат&=
#1085;і
зменш&=
#1080;ти
екскрецію
літію,
Протидіабетичн=
10;
засо&=
#1073;и
(перо=
ральні
цукрознижуk=
4;альні
препарати т
=
72; інсул=
ін). Можуть виникнm=
1;ти
гіпоглікеl=
4;ічні
реакції.
Гідрохлороm=
0;іазид
здатен
послаблюваm=
0;и
дію
протидіабеm=
0;ичних
препаратів. Тому
на початку
одночасногl=
6; заст&=
#1086;сування цих
препаратів необ&=
#1093;ідно
особливо
ретельно
контролювати рівні глюкози
у крові. На тлі
лікування
тіазидами
можливе
зниження
глюкозотолk=
7;рантності.
Може
виникнути
потреба у
зміні
дозування.
Метформін
застосовувk=
2;ти
з
обережністn=
2;
з огляду на
ризик
лактатного
ацидозу за р=
072;хунок
можливої зу
=
84;овленої
гідрохлороm=
0;іазидом
функціоналn=
0;ної
ниркової
недостатноl=
9;ті.
Антипоk=
6;агричні
засоби
(пробенецид,
сульфінпірk=
2;зон
та
алопуринол). Може
виникнути
потреба у
корекції
дози урикоз
=
91;ричних
засобів,
оскільки
гідрохлороm=
0;іазид
може
збільшуватl=
0;
рівень
сечової кис
=
83;оти
в сироватці
крові.
Імовірна
поява
необхідносm=
0;і
у збільшенн=
10;
дози
пробенецидm=
1; або
сульфінпірk=
2;зону.
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
тіазидів
можливе
підвищення
частоти
реакцій
гіперчутлиk=
4;ості
до алопурин
=
86;лу.
Антихоl=
3;інергічні
засоби
(наприклад
атропін,
біперіден). Через
ослаблення
моторики
шлунково-ки
=
96;кового
тракту та
зменшення
швидкості
евакуації з=
10;
шлунку
біодоступнo=
0;сть
діуретиків
тіазидного
=
90;ипу
зростає.
Цитотоl=
2;сичні
засоби (напр=
080;клад
циклофосфаl=
4;ід,
метотрексаm=
0;). Тіазид
=
80;
можуть
зменшувати
виведення
нирками
цитотоксичl=
5;их
лікарських
препаратів =
10;
потенціюваm=
0;и
їх мієлосуп
=
88;есорний
ефект.
Саліциl=
3;ати. При
застосуванl=
5;і
високих доз
саліцилатіk=
4;
гідрохлороm=
0;іазид
може
посилювати
їх токсични
=
81;
вплив на
центральну
нервову сис
=
90;ему.
Метилдl=
6;па.
Повідомлялl=
6;ся
про окремі
випадки
виникнення
гемолітичнl=
6;ї
анемії при
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
гідрохлороm=
0;іазиду
та метилдоп
=
80;.
Циклосl=
7;орин. При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
циклоспориl=
5;у
може
посилюватиl=
9;ь
гіперурикеl=
4;ія
та зростати
ризик
ускладнень
на зразок
подагри.
Лікарсn=
0;кі
засоби, на
ефекти яких
впливають
зміни рівня
калію у
сироватці
крові.
Рекомендуєm=
0;ься
періодичниl=
1;
моніторинг
рівня калію =
074;
сироватці
крові та
ЕКГ-обстеже
=
85;ня,
якщо
гідрохлороm=
0;іазид
приймати
одночасно з
препаратамl=
0;,
на ефекти
яких
впливають р=
10;вні
калію в
сироватці
крові
(наприклад
глікозиди
наперстянкl=
0;
та
антиаритміm=
5;ні
лікарські
засоби), та
наступних
препаратів,
які спричин=
03;ють
поліморфну
тахікардію
піруетного
типу
(шлуночкову
тахікардію)
(у тому числі
деякі
антиаритміm=
5;ні
засоби),
оскільки
гіпокаліємo=
0;я
є фактором,
що сприяє
розвитку
піруетної
тахікардії:
- =
а
=
85;тиаритмічн=
1110;
засоби клас
=
91;
Іа (наприкла=
076;
хінідин,
гідрохінідl=
0;л,
дизопіраміk=
6;);
- =
а
=
85;тиаритмічн=
1110;
засоби клас
=
91;
ІІІ
(наприклад
аміодарон,
сотало,
дофетилід,
ібутилід);
- =
д
=
77;які
нейролептиl=
2;и
(наприклад т=
110;оридазин,
хлорпромазl=
0;н,
левомепромk=
2;зин,
трифторперk=
2;зин,
ціамемазин,
сульпірид, с=
091;льтоприд,
амісульпірl=
0;д,
тіаприд,
пімозид,
галоперидоl=
3;, дроперидол)=
;
- =
і
=
85;ші
лікарські
засоби=
(наприклад =
073;епридил,
цизаприд,
дифеманіл,
еритроміциl=
5; для
внутрішньоk=
4;енного
введення,
галофантриl=
5;,
мізоластин,
пентамідин,
терфенадин, =
074;інкамін
для
внутрішньоk=
4;енного
введення).
Якщо
необхідне
призначеннn=
3;
кальційвміl=
9;них
харчових
добавок, слі=
076;
здійснюватl=
0;
моніторинг
рівня
кальцію у
сироватці
крові і
відповідно
до нього кор=
080;гувати
дозу кальці=
02;.
Нестероїдн=
10;
протизапалn=
0;ні
преп&=
#1072;рати
(НПЗП) та
ацетилсаліm=
4;илова
кислота. Очікуєт&=
#1100;ся зниже=
;ння
антигіпертk=
7;нзивного
ефекту препара&=
#1090;у
РАМІМЕД
КОМБІ. Більше
того,
одночасне з
=
72;стосування
інгібіторіk=
4;
АПФ і НПЗП
може
супроводжуk=
4;атися
підвищеним
ризиком порушенн=
03;
функції
нирок та
збільшенняl=
4;
рівня калію у
крові.
Пероральні
антикоагулn=
3;нти.
При
одночасномm=
1; заст&=
#1086;суванні
з
гідрохлороm=
0;іазидом анти&=
#1082;оагулянтни=
;й
ефект може
послаблюваm=
0;ися.
Кортикосте
=
88;оїди,
АКТГ, амфоте=
088;ицин В,
карбеноксоl=
3;он,
вжив&=
#1072;ння
великої
кількості
локриці,
проносні засоби (при
тривалому =
застосm=
1;ванні)
та інші
калійуретиm=
5;ні
преп&=
#1072;рати або д=
іючі
речовини, які зменшуют&=
#1100;
кількість<=
i>
калію у
плазмі крові=
. Підвищен&=
#1080;й
ризик
виникнення
гіпокаліємo=
0;ї.
Препарати
наперстянкl=
0;, діючі
речовини,
що здат&=
#1085;і
збільшуватl=
0;
тривалість
інтервалу<=
i> QT,
антиаритміm=
5;ні
засоби. При
наявності
порушень
електролітl=
5;ого
балансу
(наприклад
гіпокаліємo=
0;ї,
гіпомагнієl=
4;ії)
проаритміm=
5;ні ефекти
можуть
посилюватиl=
9;я,
а антиаритм=
10;чні
ефекти –
послаблюваm=
0;ися.
Холес
=
90;ирамін
або<=
/i>
інші
іонообміннo=
0; смоли
для<=
/i> заст&=
#1086;совання внут&=
#1088;ішньо. Порушеl=
5;ня
абсорбції
гідрохлороm=
0;іазиду.
Сульфонаміk=
6;ні
діуретики с
=
83;ід
приймати щонайме&=
#1085;ше
за 1
годину до аб=
086;
через 4
Курареподі
=
73;ні
м’яз&=
#1086;ві
релакса&=
#1085;ти.
Можливе
посилення т
=
72; збільшk=
7;ння трив&=
#1072;лості
дії м’язових
релаксантів.
Солі
кальцію та препарk=
2;ти, що збільшm=
1;ють
рівень
кальцію у
плазмі кров=
10;.
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
з гідрохлор
=
86;тіазидом
можна
очікувати
збільшення
=
82;онцентраці=
1081;
кальцію у плазмі крові,
Карбамазеп=
10;н.
Існу&=
#1108;
ризик виникне&=
#1085;ня
гіпонатрієl=
4;ії
внас&=
#1083;ідок
посилення
ефекту гідрохлорот=
10;азиду.
Контр
=
72;стні
речовини, що
містять йод. У
випадку
дегідратацo=
0;ї,
спричиненоo=
1;
застосуванl=
5;ям
діуретиків, =
091;
тому числі
гідрохлороm=
0;іазиду,
існує
підвищений
ризик
розвитку
гострої
ниркової
недостатноl=
9;ті,
особливо у
випадку, кол=
080;
вводяться
значні дози
контрастноo=
1;
речовини, що
містить йод.
Пеніцилін.
Екскреція гідрохлl=
6;ротіазиду
відбуваєтьl=
9;я
у
дистальних
канальцях
нефрону, через що=
екск&=
#1088;еція
пеніциліну
знижується.
Хінін. Гідр
=
86;хлоротіази=
1076;
зменшує
екскрецію
хініну.
Сіль. При
надмірному
споживанні
солі можлив
=
77;
послабленнn=
3;
гіпотензивl=
5;ого
ефекту
препарату.
Специф=
1110;чна
гіпосенсибo=
0;лізація.
Внаслідок
інгібуваннn=
3;
АПФ зростає
імовірністn=
0;
виникнення =
10;
тяжкість
анафілактиm=
5;них
та анафілак
=
90;оїдних
реакцій на
отруту кома
=
93;.
Вважається,
що такий
ефект може т=
072;кож
спостерігаm=
0;ися
і щодо інших
алергенів.
Вплив
лікарських
засобів на
результати
=
83;абораторни=
1093;
аналізів. Череk=
9;
вплив на
обмін
кальцію
тіазиди мож
=
91;ть
впливати на
результати
оцінки
функції пар
=
72;щитовидних
залоз.
Пацієнти
потребують
регідратацo=
0;ї
до введення =
081;одовмісних
препаратів.
Бета-бл&=
#1086;катори
та діазокси
=
76;.
Одночасне
застосуванl=
5;я
тіазидних
діуретиків, =
091;
тому числі
гідрохлороm=
0;іазиду,
з
бета-блокат
=
86;рами
може підвищ
=
91;вати
ризик
гіперглікеl=
4;ії.
Тіазидні
діуретики,
включаючи
гідрохлороm=
0;іазид,
можуть
посилювати
гіперглікеl=
4;ічний
ефект
діаксозиду.
Аманта=
1076;ин.
Тіазиди, у
тому числі
гідрохлороm=
0;іазид,
можуть збіл=
00;шувати
ризик
побічних
ефектів,
спричинениm=
3;
амантадиноl=
4;.
Особл=
;ивості
застосуванl=
5;я.
За
пацієнтами
необхідно
здійснюватl=
0;
нагляд, щоб
вчасно
виявити
клінічні
ознаки
порушення
водно-сольо
=
74;ого
балансу
(наприклад
гіповолеміn=
2;,
гіпонатрієl=
4;ію,
гіпохлоремo=
0;чний
алкалоз,
гіпомагнієl=
4;ію
або
гіпокаліємo=
0;ю),
що можуть
розвиватисn=
0;
у випадку
одночасної
діареї або
блювання. У
таких
пацієнтів
необхідно
періодично
контролюваm=
0;и
рівень елек
=
90;ролітів
у сироватці
крові. У
теплу пору
року у
пацієнтів з
набряками
може виника
=
90;и
гіпонатрієl=
4;ія
за рахунок
розрідженнn=
3;
крові.
При
печінкових
розладах та
пацієнтам,
які стражда=
02;ть
на
прогресуючo=
0;
захворюванl=
5;я
печінки,
тіазиди слі
=
76;
застосовувk=
2;ти
з обережніс
=
90;ю,
оскільки ці
препарати
можуть спри
=
95;инити
внутрішньоl=
7;ечінковий
холестаз, а
навіть
мінімальні
зміни
водно-сольо
=
74;ого
балансу
здатні
спровокуваm=
0;и
розвиток
печінкової
коми.
Гіпотіазид
протипоказk=
2;ний
пацієнтам з
важкою
печінковою
недостатніl=
9;тю.
Особл=
;иві
групи
пацієнтів.
Паціє=
;нти,
у яких існує
високий
ризик виник
=
85;ення
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії.
=
1055;ацієнти
з підвищ=
;еною
активністn=
2;
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи. У
пацієнтів з =
087;ідвищеною
активністю
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи
існує ризик =
088;аптового
значного
зниження ар
=
90;еріального
тиску та
порушення
функції
нирок
внаслідок
пригніченнn=
3;
АПФ. Це
особливо
стосується
випадків,
коли інгібі
=
90;ор
АПФ або
супутній
діуретик
призначаєтn=
0;ся
вперше або в=
087;ерше
підвищують
дозу.
Підвищення
активності
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи, яке
потребує
медичного
нагляду, у
тому числі
постійного
контролю
артеріальнl=
6;го
тиску, можна
очікувати у
пацієнтів:
̵= 1; з тяжкою артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю;
̵= 1; з декомпенсо&= #1074;аною застійною серцевою недостатніl= 9;тю;
̵=
1; з геl=
4;одинамічно
(напр=
;иклад
стенозом
аортальногl=
6; або
мітральногl=
6;
клапана);
̵= 1; з однобічни = 84; стенозом ниркової артерії при наявності другої функціонуюm= 5;ої нирк= и;
̵= 1; з вир= ;аженою або латентною нестачею рідини або електролітo= 0;в (вклю= ;чаючи тих пацієнтів, які о= ;тримують діуретики);
̵= 1; із цирозом печінки та/або асцитом;
̵=
1; яким
виконують
обширні
хірургічні втручання
або під час
анестезії і
=
79;
застосуванl=
5;ям
преп=
аратів,
що мо=
;жуть
спричинити
артеріальнm=
1;
гіпотензію.
Перед
початком
лікування, я=
082;
правило,
рекомендуєm=
0;ься
провести ко
=
88;екцію
дегідратацo=
0;ї,
гіповолеміo=
1; або
нестачі еле
=
82;тролітів
(однак у
пацієнтів і
=
79;
серцевою
недостатніl=
9;тю
такі
корегуючі з
=
72;ходи
слід
ретельно зв
=
72;жити
з точки зору
ризику пере
=
74;антаження
об’ємом).
Подві=
;йна
блокада
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи
шляхом
комбінованl=
6;го
застосуванl=
5;я
препарату т
=
72;
аліскірену
=
85;е
рекомендуєm=
0;ься,
оскільки пр
=
80;
цьому існує
підвищений
ризик
розвитку
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії,
гіперкалієl=
4;ії
та виникнен=
03;
змін у
функції нир
=
86;к.
Паціє=
;нтам
із цукровим
діабетом аб
=
86;
порушеннямl=
0;
функції
нирок (ШКФ 60
мл/хв) комбін=
1086;ване
застосуванl=
5;я
препарату т
=
72;
аліскірену
протипоказk=
2;не.
= 1061;ірургічне втручання. Якщо це можливо, то лікуванн= 03; інгібітораl= 4;и АПФ, такими як раміприл, слід припинити = 79;а 1 денn= 0; до проведення хірур= ;гічного втручання.
= 1055;ацієнти, у яки= 093; існує ризи = 82; виник= ;нення = 089;ерцевої або церебр = 72;льної ішемії у випадку гострої артеріальнl= 6;ї гіпотензії.= У початковій фазі лікування пацієн= 1090; потребує ретельного медичного нагляду.
=
1055;ервинний
гіперальдоl=
9;теронізм.
Комбінація
раміприл +
гідрохлороm=
0;іазид
не є
препаратом
вибору при
лікуванні
первинного
гіперальдоl=
9;теронізму.
Проте, якщо р=
1072;міприлу
+ гідрохлоро=
090;іазид
застосовувk=
2;ти
пацієнту з
первинним
гіперальдоl=
9;теронізмом,
необхідно р
=
77;тельно
контролюваm=
0;и
рівень калі=
02;
у плазмі
крові.
Паціє=
;нти
літнього
віку. Див. розділ
«Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози».
Паціє=
;нти
з захворюва
=
85;нями
печінки. У
пацієнтів і
=
79;
захворюванl=
5;ями
печінки пор
=
91;шення
електролітl=
5;ого
балансу, що
виникають
внаслідок л=
10;кування
діуретикамl=
0;, такими
як гідрохло
=
88;отіазид,
можуть
призвести д
=
86;
розвитку
печінкової
енцефалопаm=
0;ії.
У
пацієнтів з
порушеннямl=
0;
функції
печінки
відповідь н
=
72;
лікування
препаратом
може бути аб=
086;
посиленою,
або
зменшеною.
Крім того, у
пацієнтів і
=
79;
тяжким
цирозом
печінки, яки=
081;
супроводжуn=
8;ться
набряками
та/або
асцитом,
активність
ренін-ангіо
=
90;ензинової
системи мож
=
77;
бути істотн
=
86;
підвищеною;
тому під час
лікування
цих хворих
необхідно п
=
88;оявляти
особливу
обережністn=
0;.
Контроль функції нирок. Функцію нирок потрібно контролюваm= 0;и до і= ; під час проведення= лікування т = 72; відповідним чино&= #1084; коригувати доз<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>у, особли= 1074;о у перші тижн= 110; ліку= вання. Пацієнти з поруше= 1085;ям функції ни = 88;ок (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози») = потре= ;бують особливо ретельного контролю. Існує ризик порушення нирков= 1086;ї функції, особли= 1074;о у пац= ;ієнтів із застійно= 02; серцевою недостатніl= 9;тю або пісl= 3;я пере= садки нирки.
Паціє=
;нти
з порушення
=
84;
функції
нирок. У
пацієнтів і
=
79;
захворюванl=
5;ям
нирок тіази
=
76;и
можуть
спровокуваm=
0;и
рапт=
ову
появу
уремії. У пацієнтів=
із
порушенням
функції
нирок
можуть
виникати
кумулятивнo=
0;
ефекти
діючих
речовин. Якщо
прогресування
нирк=
ової
дисфункції с=
090;ає
очевидним, н=
072;
що вказує
збільшення
кількості
залишковогl=
6;
азоту, то
слід ретел=
00;но
зваж=
ити
рішення
стосовно
продовженнn=
3;
лікування. Слід
розглянути
можливість
припинення
=
83;ікування
діуретином
(див. розділ
«Протипокаk=
9;ання»).
Поруш=
;ення
електролітl=
5;ого
балансу. Як і в
усіх
пацієнтів,
які
отримують
лікування
діуретикамl=
0;,
необхідно
регулярно
через
відповідні
проміжки
часу вимірю
=
74;ати
рівень
електролітo=
0;в
у плазмі
крові.
Тіазиди, у
тому числі г=
110;дрохлороті&=
#1072;зид,
можуть
спричинити
=
87;орушення
водно-елект
=
88;олітного
балансу
(гіпокалієм=
10;ю,
гіпонатрієl=
4;ію
та
гіпохлоремo=
0;чний
алкалоз). Хоч=
1072;
при
застосуванl=
5;і
тіазидних
діуретиків
може
розвиватисn=
3;
гіпокаліємo=
0;я,
одночасне
застосуванl=
5;я
раміприлу
може зменши
=
90;и
гіпокаліємo=
0;ю,
спричинену
діуретиком.
Ризик
виникнення
гіпокаліємo=
0;ї
є найвищим у
пацієнтів з
цирозом
печінки,
пацієнтів з=
10;
збільшеним
діурезом, па=
094;ієнтів,
які
отримують
недостатню
кількість
електролітo=
0;в,
а також у
пацієнтів,
які одночас
=
85;о
отримують л=
10;кування
кортикостеl=
8;оїдами
або АКТГ (див.
розділ
«Взаємодія
=
79;
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій»). =
1059;продовж
першого
тижня лікув
=
72;ння
слід
визначити
початкові
рівні калію =
091;
плазмі кров=
10;.
При
виявленні
знижених
рівнів калі=
02;
необхідно
провести
корекцію.
Може
виникнути
дилюційна
гіпонатрієl=
4;ія.
Низькі рівн=
10;
натрію
спочатку
можуть бути =
073;езсимптомн&=
#1080;ми,
тому дуже
важливим є
регулярне
визначення
його
кількості. У
пацієнтів
літнього
віку та
пацієнтів з
цирозом печ=
10;нки
такі аналіз
=
80;
слід
проводити
значно част=
10;ше.
Було
продемонстl=
8;овано,
що тіазиди
збільшують
виведення
магнію з
сечею, що
може призве
=
89;ти
до
гіпомагнезo=
0;ємії.
Гіпер=
;каліємія. У
деяких
пацієнтів,
які отримув
=
72;ли
інгібітори
АПФ, такі як
РАМІМЕД
КОМБІ, спост=
ерігалося
виникнення
гіперкалієl=
4;ії.
До групи риз=
080;ку
виникнення
гіперкалієl=
4;ії
належать
пацієнти з
нирковою
недостатніl=
9;тю,
особи
літнього
віку (віком
від 70 років), пk=
2;цієнти
з
нелікованиl=
4; або
неналежно к
=
86;нтрольован=
1080;м
цукровим
діабетом аб
=
86;
ті, хто прийм=
1072;є
солі калію,
калійзберіk=
5;аючі
діуретики, а =
1090;акож
інші активн=
10;
речовини, що
підвищують
вміст калію =
091;
плазмі кров=
10;
або пацієнт
=
80;
з такими
станами як
дегідратацo=
0;я,
гостра
серцева
декомпенсаm=
4;ія
або
метаболічнl=
0;й
ацидоз. Якщо
показане
одночасне
застосуванl=
5;я
зазначених
вище препар
=
72;тів,
реко&=
#1084;ендується
регулярно
контролюваm=
0;и
рівень калі=
02; у
плазмі кров=
10;
(див. розділ
«Взаємодія
=
79;
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види вз=
072;ємодій»).
Печін=
;кова
енцефалопаm=
0;ія. У
пацієнтів і
=
79;
захворюванl=
5;ями
печінки пор
=
91;шення
електролітl=
5;ого
балансу, що
виникає
внаслідок л=
10;кування
діуретикамl=
0;, у
тому числі
гідрохлороm=
0;іазидом,
може
призвести д
=
86;
розвитку
печінкової
енцефалопаm=
0;ії.
У випадку ви=
085;икнення
печінкової
енцефалопаm=
0;ії
лікування
слід негайн
=
86; відмінити.
Гіпер= ;кальціємія. Гідl= 8;охлоротіаз= 080;д стимулює реабсорбціn= 2; кальцію у нирках, що може призвести д&= #1086; виникнення гіперкальцo= 0;ємії. Це може спотворюва&= #1090;и результати тест= ів, я= 082;і п= 088;оводять з метою д = 86;слідження функції паращитовиk= 6;них залоз.
Ангіоневро = 90;ичний набряк.<= /i> У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, такі як раміприл, сп= 086;стерігався ангіоневроm= 0;ичний набряк (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникн = 77;ння ангіоневроm= 0;ичного набряку лік = 91;вання препаратом = 56;АМІМЕД КОМБІ слід негайно припинити т = 72; розпочати невідкладнm= 1; терапію. П= 072;цієнт пови= нен знаходитисn= 3; під медичним н= аглядом протягом принаймні 12-24 годин і може бути виписаний тільки післ= 03; повного зникнення симптомів. &nb= sp;
i= 9; пацієнтів, які о= ;тримували інгібітори АПФ, m= 0;акі як РАМІМЕД КОМБІ, спостеріга<= /span>лися випадки ангіоневроm= 0;ичного набряку киш = 77;чнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися = 85;а біль у живот= 110; (з нудотою/блюванн= ям або без них).
Анафілакти
=
95;ні
реакції l=
7;ід
час гіпосенси&=
#1073;ілізації. При
застосуванl=
5;і
інгібіторіk=
4;
АПФ імовірн=
10;сть
виникнення =
10;
тяжкість
анафілактиm=
5;них
і
анафілактоo=
1;дних
реакцій на о=
090;руту
комах та інш=
110;
алергени
збільшуєтьl=
9;я.
Перед прове
=
76;енням
гіпосенсибo=
0;лізації
слід тимчас
=
86;во
припинити
прийом преп
=
72;рату
РАМІМЕД
КОМБІ.
Нейтр=
;опенія/агра=
085;улоцитоз. Випаk=
6;ки
нейтропеніo=
1;/агранулоци=
1090;озу
спостерігаl=
3;ися
рідко. Також
повідомлялl=
6;ся
про пригніч
=
77;ння
функції
кісткового
мозку. З
метою виявл
=
77;ння
можливої
лейкопенії
рекомендуєm=
0;ься
контролюваm=
0;и
кількість
лейкоцитів
=
91;
крові. Більш
частий
контроль
бажано
проводити н
=
72;
початку
лікування т
=
72; за
пацієнтами
=
79;
порушеною
функцією
нирок,
пацієнтами
=
79;
супутнім
колагенозоl=
4; (наприклад
системним ч
=
77;рвоним
вовчаком аб
=
86;
склеродермo=
0;єю)
та за тими,
хто
одночасно
приймає інш=
10;
лікарські
засоби, що
можуть спри
=
95;инити
зміни
картини
крові (див.
розділи
«Взаємодія
=
79;
іншими ліка
=
88;ськими
засобами та
інші види
взаємодій»
та «Побічні
реакції»).
Етніч=
;ні
відмінностo=
0;. Інгіk=
3;ітори
АПФ значно ч=
072;стіше
спричиняютn=
0;
ангіоневроm=
0;ичний
набряк у
пацієнтів н
=
77;гроїдної
раси, ніж у пр&=
#1077;дставників
інших рас. Як
і інші
інгібітори
АПФ, гіпотен=
079;ивна
дія раміпри
=
83;у
може бути
менш
вираженою у
пацієнтів
негроїдної
раси
порівняно і
=
79; представни&=
#1082;ами
інших рас. Це
може бути зу=
084;овлене
тим, що у
чорношкіриm=
3;
пацієнтів з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю
частіше
спостерігаn=
8;ться
артеріальнk=
2;
гіпертензіn=
3;
з низькою
активністю
реніну.
Спортсмени. Гідl= 8;охлоротіаз= 080;д може дати позитивний результат при проведенні допінг-тесту.
Метаболічн= 10; та ендокринні ефекти. Лікування тіазидами може спричи = 85;ити порушення толер= антності до глюкози. У деяких випадках пацієнтам з цукровим ді = 72;бетом може знадоб = 80;тися корекція до = 79;и інсуліну та пероральниm= 3; гіпоглікемo= 0;чних засобів. При л= span>ікуванні тіазидами латент= 1085;а форма цукрового діабету мож = 77; перерости у маніфестну.
i= 8;ерапія тіазидними діуретикамl= 0; може супроводжу = 74;атися підвищ= ;енням рівн= ів холестеринm= 1; та тригліцериk= 6;ів. У деяких хворих засто= ;сування тіазидни&= #1093; діуретиків може= спро= вокувати розвиток гіпер= урикемії абl= 6; гострого нападу подагри.
Кашель. При застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ п= ;овідомляло = 89;я про виникн= 1077;ння кашлю. Як правило, цей кашель є непродуктиk= 4;ним, тривал= 1080;м і зникає після припинення лікув= ;ання. При д= ;иференціал= 00;ній діагност&= #1080;ці кашлю слід пам’ят= 1072;ти про можливі = 89;ть виникнення кашлю, спричинено<= /span>го інгібітораl= 4;и АПФ.
=
1030;нші.
У
пацієнтів,
незалежно
від
наявності в
анамнезі
алергії або
бронхіальнl=
6;ї
астми, можут=
100;
виникати
реакції l=
7;ідвищеної
чутливості.
Повідомлялl=
6;ся
про м=
;ожливість
загостреннn=
3;
або
активізаціo=
1;
системного
червоного
вовчака.
Препа=
;рат
може
впливати на
результати
наступних
лабораторнl=
0;х
аналізів:
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-langu=
age:
UK;mso-bidi-font-style:italic'>- =
препарат
може
знижувати
рівень
зв’язаного
=
79;
білками йод
=
91;
у плазмі
крові;
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-langu=
age:
UK;mso-bidi-font-style:italic'>- =
лікування
препаратом
слід
припинити
перед
проведенняl=
4;
лабораторнl=
6;го
обстеження
=
79;
метою оцінк
=
80;
функції пар
=
72;щитовидних
залоз;
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-langu=
age:
UK;mso-bidi-font-style:italic'>- =
препарат
здатний
підвищуватl=
0;
концентрацo=
0;ю
вільного
білірубіну
=
91;
сироватці
крові.
Оскіл=
;ьки
препарат
містить
лактозу,
пацієнтам з
такими рідк=
10;сними
спадковими
захворюванl=
5;ями
як
непереносиl=
4;ість
галактози,
дефіцит лак
=
90;ази
Лаппа або
порушення
мальабсорбm=
4;ії
глюкози-гал
=
72;ктози
не слід
приймати це
=
81;
препарат.
Застос=
1091;вання
у період
вагітності
або годуван
=
85;я
груддю.
Вагітність.
Препарат
протипоказk=
2;ний
для
застосуванl=
5;я
у період ва=
075;ітності. Та=
;кими
чином,
необхідно
виключити
вагітність
перед
початком
лікування.
Необхідно
уникати
вагітності,
якщо
лікування
інгібітораl=
4;и
АПФ є
обов’язковl=
0;м.
Якщо
пацієнтка
планує
завагітнітl=
0;,
необхідно
припинити
лікування
інгібітораl=
4;и
АПФ, тобто
замінити їх
іншим видом
лікування.
Якщо
пацієнтка
завагітнілk=
2; протягом
лікування, т=
086;
застосуванl=
5;я
препарату
необхідно
замінити
терапією бе
=
79;
інгібіторіk=
4;
АПФ якомога
швидше.
Годування
груддю. Через
брак
інформації
щодо
застосуванl=
5;я
раміприлу у
період
годування
груддю не
рекомендуєm=
0;ься
призначати
цей препара
=
90;
жінкам, які
годують
груддю, та
бажано
надавати
перевагу
іншим
лікарським
засобам,
застосуванl=
5;я
яких під час
лактації є
більш
безпечним, о=
089;обливо
при грудном
=
91;
годуванні
новонароджk=
7;них
або
недоношениm=
3;
немовлят.
Здатні=
1089;ть
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні а
=
74;тотранспор=
1090;ом
або іншими
механізмамl=
0;.
h=
4;еякі
побі=
чні
ефекти (наприклад
симптоми
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску, такі
як
запаморочеl=
5;ня)
можуть порушува=
1090;и з=
076;атність
пацієнта до
концентрацo=
0;ї
уваги і
швидкість його
реакції, що є
ризикованиl=
4; у тих
ситуаціях, и
засобами абl=
6; робот=
;і
з механізмами).
j=
2;е
особ=
ливо
стосується
початку
лікування
=
72;бо
переходу на
застосуванl=
5;я
інших препаратів<=
/span>.
На
початку
застосуванl=
5;я
препарату
(період
визначаєтьl=
9;я
індивідуалn=
0;но
лікарем)
забороняєтn=
0;ся
керувати
автомобілеl=
4;
та виконува
=
90;и
роботу з
іншими
механізмамl=
0;.
Пізніше
ступінь
заборони
визначаєтьl=
9;я
індивідуалn=
0;но
лікарем.
Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози.
Для
пероральноk=
5;о
застосуванl=
5;я.
Препар=
1072;т
рекомендуєm=
0;ься
приймати 1
раз на добу в
один і той
самий час,
бажано
вранці.
Препар=
1072;т
можна
приймати до,
під час та
після їди,
оскільки
прийом їжі н=
077;
впливає на
біодоступнo=
0;сть
препарату
(див. розділ
«Фармакокіl=
5;етика»).
Таблетки
слід ковтат
=
80;
цілими,
запиваючи
водою. Їх не
можна
розжовуватl=
0;
або
подрібнюваm=
0;и.
Доросл=
1110;. Дозу
слід
корегувати
індивідуалn=
0;но,
залежно від
особливостk=
7;й
пацієнта
(див. розділ «&=
#1054;собливості
застосуванl=
5;я»)
та рівнів ар=
090;еріального
тиску.
Застосуванl=
5;я
фіксованої
комбінації
раміприлу т
=
72;
гідрохлороm=
0;іазиду,
як правило,
рекомендуєm=
0;ься
лише після
титрування
доз кожного =
079;
її окремих
компонентіk=
4;.
Розпочинат&=
#1080;
лікування з
найнижчої
можливої
дози. У разі
необхідносm=
0;і
дозу можна
поступово
збільшуватl=
0;
до досягенн=
03;
цільового
показника а
=
88;теріальног=
1086;
тиску.
Максимальнk=
2;
дозволена
доза
становить 10
мг раміприл
=
91;
та 25 мг гідрох=
лоротіазидm=
1;
на добу
(застосовув
=
72;ти
комбінацію
препаратів
=
91;
відповідноl=
4;у
дозуванні).
Особли=
1074;і
групи
пацієнтів.
Пацієн=
1090;и,
які
отримують
діуретики.=
Рекомендуєm=
0;ься
виявляти
обережністn=
0;,
оскільки у
пацієнтів, я=
082;і
отримують
діуретики, н=
072;
початку
лікування
препаратом
може
виникати
артеріальнk=
2; гіпотензія.
Перед тим як =
1088;озпочати
лікування
препаратом,
слід зменши
=
90;и
дозу
діуретика
або
припинити
його застос
=
91;вання.
Пацієн=
1090;и
з порушення
=
84;
функції
нирок. Через
наявність
гідрохлороm=
0;іазидного
компонента
препарат пр
=
86;типоказани=
1081;
пацієнтам і
=
79;
тяжкою нирк
=
86;вою
недостатніl=
9;тю
(кліренс
креатиніну <30
мл/хв (див.
розділ
«Протипокаk=
9;анння»).
Пацієнтам з
порушенням
функції
нирок можут=
00;
бути
показані
нижчі дози
препарату.
Пацієнтів і
=
79;
кліренсом
креатиніну 30-60
мл/хв слід
лікувати
лише із
застосуванl=
5;ям
найнижчої
дози фіксов
=
72;ної
комбінації
=
88;аміприлу/гі&=
#1076;рохлоротіа=
;зиду
після монот
=
77;рапії
раміприлом.
Максимальнk=
2;
дозволена
добова доза
становить 5
мг раміприл
=
91;
та 25 мг
гідрохлороm=
0;іазиду.
Пацієн=
1090;и
з порушення
=
84;
функції
печінки. У
пацієнтів з
легким та
помірним
порушенням
функції
печінки
лікування
препаратом
=
89;лід
розпочинатl=
0;
винятково
під ретельн
=
80;м
медичним
наглядом.
Максимальнk=
2;
добова доза =
091;
таких
випадках
становить 2,5
мг раміприл
=
91;
та 12,5 мг гідроm=
3;лоротіазид=
091;.
Препарат
протипоказk=
2;ний
у випадках
тяжкого
порушення
функції печ=
10;нки
(див. розділ
«Протипокаk=
9;ання»).
Пацієн=
1090;и
літнього
віку. Початкова
доза повинн
=
72;
бути нижчою,
особливо у
дуже старих
Діти.=
Препарат не
рекомендуєm=
0;ься
призначати
дітям та
підліткам,
оскільки
недостатньl=
6;
даних
стосовно йо
=
75;о
ефективносm=
0;і
та
безпечностo=
0; застосуван=
1085;я
для таких
пацієнтів.
Передо=
1079;ування.
Виникнk=
7;ння
симптомів
передозуваl=
5;ня
є у першу
чергу
наслідком
суттєвої
втрати ріди
=
85;и
та
електролітo=
0;в.
Симптомами
=
87;ередозуван=
1085;ям
інгібіторіk=
4; АПФ
є надмірна
периферичнk=
2;
вазодилатаm=
4;ія
(з вираженою
артеріальнl=
6;ю
гіпотензієn=
2;,
шоком),
брадикардіn=
3;,
порушення
електролітl=
5;ого
балансу, нир=
082;ова
недостатніl=
9;ть,
тахікардія,
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
шок, слабкіс=
090;ь,
сплутаністn=
0;
свідомості,
запаморочеl=
5;ня,
спазми
м’язів,
парестезія,
виснаження,
розлади
свідомості,
нудота,
блювання, сп=
088;ага,
поліурія,
олігурія,
анурія,
гіпокаліємo=
0;я,
гіпонатрієl=
4;ія,
гіпохлоремo=
0;я,
алкалоз,
підвищений
рівень азот
=
91;
сечовини
крові (в
основному
ниркова нед
=
86;статність),
порушення
серцевого
ритму, кома,
епілептичнo=
0;
напади, паре=
079;
та
паралітичнk=
2;
кишкова неп
=
88;охідність.
Передоk=
9;ування
гідрохлороm=
0;іазиду
може
призвести д
=
86;
гострої зат
=
88;имки
сечі у
пацієнтів,
схильних до
цього (напри=
082;лад
з
гіперплазіn=
8;ю
передміхурl=
6;вої
залози).
Необхіk=
6;но
ретельно
спостерігаm=
0;и
за станом
пацієнта. Лі=
082;ування
симптоматиm=
5;не
та
підтримуючk=
7;. До
лікувальниm=
3;
заходів
належать пе
=
88;винна
детоксикацo=
0;я
(промивання
шлунка,
введення
адсорбентіk=
4;),
а також
заходи, спря=
084;овані
на
відновленнn=
3;
стабільної
=
75;емодинамік=
1080;,
у тому числі
введення
агоністів
альфа-1 адрен=
1086;рецепторів
або
ангітензинm=
1;
ІІ (ангіотен=
079;инаміду).
Раміприлат,
активний
метаболіт
раміприлу,
погано
виводиться
шляхом гемо
=
76;іалізу.
У
випадку
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії =
10;
шоку рекоме
=
85;дується
введення
рідини та
електролітo=
0;в
(калію,
натрію,
магнію).
До
нормалізацo=
0;ї
стану
пацієнта
необхідний
контроль
балансу
рідини та
електролітo=
0;в
і функції
нирок.
Побічн=
1110;
реакції.
Профіль безпеки
препарату раміприл + гідр
=
86;хлоротіази=
1076; м=
10;стить
дані про побічні<=
/span> е
=
92;екти, я
=
82;і
виникают&=
#1100;
внаслідок арте
=
88;іальної гіпотен&=
#1079;ії та/або
зменшення О
=
62;К внас
=
83;ідок з
=
73;ільшення діур
=
77;зу. Діюч
=
72; речовин&=
#1072; рамі=
1087;рил може с
=
87;ричинити п
=
86;стіний каше
=
83;ь, т
=
86;ді
як діюча
речовина гідрохлоро
=
90;іазид може по
=
88;ушувати метабол&=
#1110;зм глюкози<=
/span>, ж
=
80;рів
та сечової<=
/span> кислоти<=
/span>. О
=
73;идві
речовини мають
необоротну
дію на р=
10;вень
калію у
плазмі крові.
До тяжких
побічних
реакцій
належать
ангіоневроm=
0;ичний
набряк або
анафілактоїдні
реакції,
порушення
функції печінки<=
/span> або<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-bidi-langu=
age:
UG-CN'> ниро&=
#1082;,
панкреатит, тяжкі
реакції з боку
шкіри та
нейтропеніn=
3;/агранулоци=
1090;оз.
З боку с=
077;рця:
ішемія
міокарда, включаn=
2;чи
стенокардію;
тахікардія; аритмія=
; відчутт&=
#1103;
посиленого
серцебиття;
периферичнo=
0;
набряки; інфаркт
міокарда.
З боку
крові та
лімфатичноo=
1;
системи: зменшен&=
#1085;я
кількості
лейкоцитів, =
079;меншення
кількості
еритроцитіk=
4;,
зниження рі
=
74;ня
гемоглобінm=
1;,
гемолітичнk=
2;
анемія,
апластична
анемія, зменш=
ення
кількості т
=
88;омбоцитів,
пригніченнn=
3;
функції
кісткового
=
84;озку;
нейтропеніn=
3;,
у тому числі
агранулоциm=
0;оз;
панцитопенo=
0;я,
еозинофіліn=
3;, гемоконцен&=
#1090;рація
у випадку
затримки
рідини.
З боку
нервової
системи: головни&=
#1081;
біль,
запаморочеl=
5;ня,
вертиго, пар=
077;стезія,
тремор,
порушення
рівноваги,
відчуття
печіння, диз=
075;евзія,
агевзія; цер=
077;бральна
ішемія, у
тому числі
ішемічний
інсульт і
транзиторнk=
2;
ішемічна ат
=
72;ка;
порушення
психомоторl=
5;их
функцій,
паросмія,
судоми,
дезорієнтаm=
4;ія.
З боку
органів зор
=
91;:
пору&=
#1096;ення
зору, включа=
102;чи
нечіткість
зору,
кон’юнктивo=
0;т,
ксантопсія, =
079;меншення
сльозовидіl=
3;ення
внаслідок
дії
гідрохлороm=
0;іазиду.
З боку
органів
слуху та
лабіринту<=
i>: дзвін
у вухах, порушен&=
#1085;я
слуху.
Респірk=
2;торні,
торакальні
та
медіастинаl=
3;ьні
розлади: непродукти
=
74;ний
подр&=
#1072;знюючий
кашель,
бронхіт,
синусит, задишка,
закладеність
носа,
бронхоспазl=
4;,
у тому числі =
span>загостl=
8;ення
бронхіальнl=
6;ї
астми=
;
алергічний
альвеоліт;
некардіогеl=
5;ний
набряк леге
=
85;ь внасл=
10;док
дії
гідрохлороm=
0;іазиду.
З боку =
span>шлункоk=
4;о-кишкового=
span>
тракту: дискомф&=
#1086;рт
у животі, запальні
явища у
шлунково-ки
=
96;ковому
тракті,
розлади
травлення, біль у
животі,
диспепсія,
гастрит,
нудота,
запор, гінгі=
074;іт
внасл&=
#1110;док
дії
гідрохлороm=
0;іазиду,
блювання,
афтозний
стоматит,
глосит, діар=
077;я,
біль у
верхній
частині
живота,
сухість у ро=
090;і,
панкреатит (у
поодиноких
випадках
повідомлялl=
6;ся
про летальн=
10;
наслідки пр
=
80;
застосуванl=
5;і
інгібіторіk=
4;
АПФ), п=
10;двищення
рівня
ферментів
підшлунковl=
6;ї
залози,
ангіоневроm=
0;ичний
набряк
тонкого
кишечнику,
сіалоаденіm=
0;
внаслідок
дії
гідрохлороm=
0;іазиду.
З боку
нирок та
сечовивідних
шляхів:
порушення
функції
нирок, в
=
82;лючаючи
гостру
ниркову недо=
089;татність; ниркова
недостатніl=
9;ть;
збільшеннn=
3; сечоутk=
4;орення; підв&=
#1080;щення
рівн&=
#1103;
сечовини у крові
та
креатиніну;
погіршення перебіk=
5;у
фонової
протеїнуріo=
1;,
інтрестиціk=
2;льний
нефрит внаслідо&=
#1082;
дії
гідрохлороm=
0;іазиду,
гіперурикеl=
4;ія,
що може
провокуватl=
0;
подагричні
напади у
пацієнтів з
асимптомниl=
4;
перебігом з
=
72;хворювання=
span>.
З боку
шкіри та
підшкірни<=
i>х ткани
=
85;: висипаl=
5;ня,
зокрема
макулопапуl=
3;ьозні;
ангіоневрl=
6;тичний
набряк; у ду
=
78;е
виняткових
випадках –
порушення прохідн&=
#1086;сті
дихальних
шляхів
внаслідок
ангіоневроm=
0;ичного
набряку, яке може
мати леталь
=
85;ий
наслідок;
псоріатичний
дерматит; гіпергі&=
#1076;роз; екза&=
#1085;тема,
зокрема
макулопапуl=
3;ьозна;
свербіж;
алопеція;
токсичний
епідермальl=
5;ий
некроліз; синдром
Стівенса-Дж
=
86;нсона;
мультиформl=
5;а
еритема;
пемфігус;
загостреннn=
3;
перебігу
псоріазу; ексфолі=
ативний
дерматит;
фоточутливість;
оніхолізис;
пемфігоїднk=
2;
або лі
=
93;еноїдна
екзантема
або енантем
=
72;;
кропив’янкk=
2;;
системний
червоний
вовчак
внаслідок
дії гідрохл
=
86;ротіазиду.
З боку =
span>опорно-руховоk=
5;о апар&=
#1072;ту
та сполучно=
11;
тканини: міалгія,
артралгія,
м’язові спазми,
м’язова
слабкість,
м’язово-скелетн=
а
скуті&=
#1089;ть, тетаніm=
5;ні
судоми
внаслідок
дії
гідрохлороm=
0;іазиду.
Метабоl=
3;ічні
та
аліментарнo=
0;
розлади: декомпk=
7;нсація цукрово&=
#1075;о
діабету; зн
=
80;ження
глюк&=
#1086;зотолерантно
=
89;ті, що може
зумовити
маніфестацo=
0;ю
латентного
цукрового д=
10;абету;
підвищення
рівня г
=
83;юкози у
крові;
З боку с=
091;дин:
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
ортостатичl=
5;а
гіпотензія,
синкопе,
припливи,
тромбоз
внаслідок
значного
зменшення
ОЦК, судинни=
081;
стеноз, гіпо=
087;ерфузія,
синдром
Рейно,
васкуліт.
Порушеl=
5;ня
загального
стану: втома,
астенія, біл=
100;
у грудях, пір=
span>ексія,
виснаження.
З боку
імунної
системи: анафілакти
=
95;ні
або<=
span
style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-bidi-language:UG-CN'>
анафілактоo=
1;дні
реакції на
раміприл чи
анафілактиm=
5;ні
реакції на
гідрохлороm=
0;іазид,
підв&=
#1080;щення
рівн&=
#1103;
антинуклеарних
З боку г=
077;патобіліар&=
#1085;ої
системи: холестатич
=
85;ий
або<=
span
style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-bidi-language:UG-CN'>
цитолітичнl=
0;й
гепатит (у дуже
виняткових
випадках – з летал=
ьним
наслідком), підв&=
#1080;щення
рівн&=
#1103;
печінкових
ферментів і/або
кон’югатів
білірубіну,
калькульозl=
5;ий
холецистит
внаслідок
дії
гідрохлороm=
0;іазиду,
гостра печі
=
85;кова
недостатніl=
9;ть,
холестатичl=
5;а
жовтяниця,
З боку
репродуктиk=
4;ної
системи та
молочних за
=
83;оз:
транз&=
#1080;торна
ерект
=
80;льна
імпотенція,
зниження лібідо<=
span
style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-bidi-language:UG-CN'=
>,
гінекомастo=
0;я, статев=
110;
розлади.
З боку
психіки: зниженl=
5;я
настрою, апатія,
трив&=
#1086;жність,
нервоз
=
85;ість,
пору&=
#1096;ення
сну,
включаючи
сонливість,
сплутаністn=
0;
свідомості, &nb=
sp;порушення
уваги,
неспокій,
зміни
настрою.
Термін
придатностo=
0;.
2 роки.
Умови
зберігання.
Зберігати =
при темп
=
77;ратурі не
=
74;ище 30 °С в
ориг=
інальній
упаковці у
недоступноl=
4;у длn=
3;
діт=
ей
місц=
і.
Несумі=
1089;ність.
Да=
;них
немає.
Упаков=
1082;а.
По 10
таблеток у
блістері. По 3
блістери у карто=
нній
коробці.
Катего=
1088;ія
відпуску.
За
рецептом.
Виробн=
1080;к.
1. Medochemie LTD (Central Factory) /
Медокемі
ЛТД
(Центральни
=
81;
Завод).
2. Ac=
tavis Lt=
d /
Актавіс Лтд
Місцез=
1085;аходження
виробника т
=
72;
його адреса
місця
провадженнn=
3;
діяльності.
=
span>1. =
span>1-10 Constantinoupoleos
Street, Limassol, 3011, Cyprus /
1-10,
вул.
Константинm=
1;полес,
Лімассол, 3011,
Кіпр.
2. BLB 015, BLB 016, Bulebel Industrial Estate, Zejtun ZTN3000, Malta/
БЛ
=
41;
015, БЛБ 016,
Балебел
Індастріал
Істейт,
Зейтан ЗТН3000,
Мальта.