IHCTPУKЦIЯ
для мeдичнoгo зacтocyвaння лікарського засобу

BIHКРИСТИH-ТЕВА

(VINCRISTINE-TEVA)=

Склад:

діюча речовина: вінкристину сульфат;

1 мл розчину для ін'єкцій місти= ть 1 мг вінкристину сульфату;

допоміжні речовини: натрію гідроксид 0,2 %, кислота сірчана 5 %, м= аніт (Е 421), вода для ін'єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін'єкцій.

Основні фізико-хім= ічні властивості: безбарвний або злегка жовтуватого кольору прозорий розчин, вільний від механічн= их включень, за винятком пухирців газу.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Алкалоїди барвінку т= а їх аналоги. Код АТХ L01C А02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Вінкристину сульфат – це сіль вінкристину, алкалоїду, одержаного з барвінкової рослини Vinca rosea Lin= n.

Антибластомна та цитотоксична дія вінкристину пов’язана з порушенням утворення мікротрубочок та мітотичного веретена, а також порушенням синтезу ДНК та РНК у клітинах.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенної ін’єкції вінкристин швидко виводиться з сироватки крові. У межах 15-30 хв понад 90 % лікарського засобу розподіляється із сироватки в тканини та інші компоненти крові. Об’єм розподілу становить 8,4= ± 3,2 л/кг в умовах фази плато.

Через 20 хв після внутрішньовенного введення понад 50 % вінкристину зв’= язується з компонентами крові, особливо з тромбоцитами, які містять високі концентра= ції тубуліну.

Препарат погано проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр.

Метаболізм

Вінкристин значною мірою метаболізується у печінці, ймовірно, системою мікросомального ферменту цитохром P450, у тому числі CYP3A.

Екскреція

Кінетика препарату після струминного внутрішньовенного введення трифазна. Період напіввиведення у першій та другій фазах становить відповідно 5 хв та 2,3 години; тривалість періоду напіввиведення у термінальн= ій фазі зазнає значних коливань (від 19 до 155 годин), становлячи в середньому 85 годин. Кліренс з плазми крові є повільним і, таким чином, необхідний інтервал = як мінімум 1 тиждень між періодами лікування, щоб уникнути кумулятивної токсичності.

Печінка є найголовнішим органом екскреції. Препарат виводиться переважно з калом (приблизно 80 %), менша частина – з = сечею (10-20 %).

Пацієнти з порушенням функції печінки

У пацієнтів з порушенням функції печінки метаболізм змінений таким чино= м, що екскреція вінкристину, ймовірно, зменшується та підвищується ризик токсичності. При необхідності слід здійснювати корекцію дози (див. розділи = «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).

Діти

У дітей спостерігається більш виражена між- і внутрішньоіндивідуальна варіація фармакокінетичних параметрів, таких як кліренс, об’єм розподілу та елімінаційний період напіввиведення. Плазмовий кліренс у дітей загалом біль= ший, ніж у дорослих або немовлят, але точно не встановлено, що кліренс вінкристи= ну зменшується з віком.

Клінічні характеристики.

Показання.

Гострі лейкози, лімфогранулемат= оз, неходжкінські лімфоми (всі гістологічні підтипи і клінічні стадії), = ретикулосаркома, лімфосаркома, ембріональна рабдоміосаркома, нейро-ектодермальні пухлини (такі = як медулобластома і нейробластома), пухлина Вільмса, саркома Юїнга, саркоми кісток, рак молочної залози, дрібноклітинний рак легенів, множинна мієлома, ретинобластома, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура при резистентності до спленектомії і короткострокового лікування адренокортикостероїдами.=

~~&n= bsp;~~

Протипоказання.

Підвищена чутливість до = вінкристину сульфату або до однієї= з допоміжних речовин, демієлінізуюча форма синдрому Шарко-Марі, гострі порушення функції печінки, мієлосупресія (пригнічення кісткового мозку), неврологічні захворювання, запори та непрохідність кишеч= нику (особливо у дітей), променева терапія на ділянку печі= нки, нейром’язові розлади, бактеріальні та вірусні інфекці= ї. Вінкристин не можна вводити під час або безпосередньо після введення вакцин= , що містять живі віруси.

Особливі заходи безпеки.Медичний персонал при роб= оті з препаратом має користуватися захисним одягом (рукавички, окуляри, халат, маска). Вагітних жінок до роботи з препаратом не допускати.=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і= нші види взаємодій.

Взаємодії, спільні д= ля всіх цитотоксичних засобів

Унаслідок збільшення ризику тромботичних явищ у разі пухлинних захворюв= ань часто застосовується лікування антикоагулянтами. Висока міжіндивідуальна мінливість здатності до коагуляції у ході захворювання, можливість взаємодії між пероральними антикоагулянтами і протираковою хіміотерапією вимагають (я= кщо вирішено лікувати пацієнта пероральними антикоагулянтами) підвищеної частоти контролю INR (Міжнародне нормалізоване співвідношення).
Інгібітори ізофермен= тів цитохрому P450 і P-глікопротеїну

Алкалоїди барвінку метаболізуються ізоферментом цитохром P450 3A4 (CYP3= A4) і є субстратами для P-глікопротеїнів. Таким чином, підвищення концентрації вінкристину у плазмі крові може відбуватися, якщо супутньо вводити CYP3A4 та інгібітори P‑глікопротеїну, такі як ритонавір, нелфінавір, кетоконазо= л, ітраконазол, еритроміцин, циклоспорин, ніфедипін і нефазодон. Супутнє введе= ння ітраконазолу та вінкристину супроводжується передчасними та/або вираженими = нейром’язовими побічними ефектами, імовірно, пов’язаними з інгібуванням метаболізму вінкристину.

Супутнє застосування азолових протигрибкових засобів (наприклад, ітраконазолу, вориконазолу, посаконазолу, ізавуконазолу та флуконазолу) з вінкристином може підвищити концентрацію вінкристину в плазмі крові, що може призвести до раннього початку та/або посилення тяжкості нейротоксичності та інших побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»). Тому азоло= ві протигрибкові лікарські засоби слід застосовувати з обережністю пацієнтам, = які отримують вінкристин, і лише при відсутності альтернативних варіантів протигрибкового лікування або коли потенційні переваги переважають ризики ц= ієї комбінації. Необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами для виявлення побічних реакцій при супутньому застосуванні.

Фенітоїн і фосфенітоїн

Повідомлялося, що супутнє введення фенітоїну і комбінацій антинеопласти= чної хіміотерапії, які містять, серед інших препаратів, вінкристин, зменшує рівні фенітоїну у крові і підвищує проконвульсантний вплив. Застосування даної комбінації не рекомендоване. Якщо її не можна уникнути, слід здійснити коре= кцію дози на базі визначення рівнів у крові.

Інші цитостатичні засоби

Фармакодинамічні взаємодії можуть відбуватися з іншими цитостатичними засобами: потенціювання терапевтичного і токсичного впливу. Супутнє застосування вінкристину та інших лікарських засобів, що пригнічують кістко= вий мозок, таких як доксорубіцин (особливо у комбінації з преднізоном) може потенціювати пригнічуючий вплив на кістковий мозок.

Аспарагіназа/ізоніазид та інші нейротоксичні лікарські засоби

Пацієнтам, які одержують вінкристин, слід приймати до уваги можливість тяжкої і пролонгованої периферичної нейропатії при введенні нейротоксичних лікарських засобів (таких як ізоніазид, L-аспарагіназа і циклоспорин A). При використанні вінкристину сульфату у комбінації з L-аспарагіназою рекомендує= ться введення вінкристину за 12-24 години до застосування ферменту, що необхідно= для зниження токсичності, оскільки прийом L‑аспарагінази швидше може зниз= ити печінковий кліренс вінкристину. Таким пацієнтам лікарські засоби з відомим нейротоксичним ефектом необхідно вводити з обережністю в умовах безперервно= го моніторингу неврологічної функції.

Вакцини/вбитий вірус=

Оскільки нормальна імунна система може бути пригнічена внаслідок лікува= ння вінкристином, утворення організмом антитіл як реакція на вакцину може зменшуватися. Інтервал часу між припиненням введення лікарських засобів, які спричиняють пригнічення імунної системи, і відновленням здатності організму реагувати на вакцини залежить від інтенсивності і типу імуносупресивної дії лікарських засобів, базового захворювання та інших факторів; оцінки варіюють від 3 місяців до 1 року.

Вакцини/живий вірус

Оскільки нормальна імунна система може бути пригнічена внаслідок лікува= ння вінкристином, супутнє введення вакцини на базі живого вірусу може збільшува= ти реплікацію і побічні дії вакцини на базі вірусу та/або утворення антитіл організмом як реакція на вакцину може бути зменшене; таких пацієнтів слід імунізувати з великою обережністю тільки після ретельної оцінки гематологіч= ного статусу пацієнтів і тільки після схвалення лікуючого лікаря. Інтервал часу = між припиненням застосування лікарських засобів, які спричиняють імуносупресію,= і відновленням здатності організму реагувати на вакцини залежить від інтенсивності і типу імуносупресивної дії лікарських засобів, базового захворювання та інших факторів; оцінки варіюють від 3 місяців до 1 року. Пацієнтам з лейкемією у стадії ремісії не можна застосовувати вакцини на ба= зі живого вірусу як мінімум 3 місяці п= ісля застосування хіміотерапії.

Дигоксин

Абсорбція дигоксину може бути зменшена у пацієнтів, які одержують хіміотерапію. Таким чином, у деяких пацієнтів терапевтичний вплив дигоксину може бути зменшений. Слід дотримуватися обережності при введенні таких комбінацій та зважати на можливість виникнення необхідності у корекції дози дигоксину.

Мітоміцин C

Вінкристин можна застосовувати з обережністю з мітоміцином С (можуть виникати гостра задишка, бронхоспазм). Після прийому алкалоїдів барвінку відзначалися випадки гострої дихальної недостатності і тяжкого бронхоспазму= . Ці реакції вимагають активного лікування, особливо якщо вже є легенева дисфунк= ція. Ця реакція може розпочатися як через кілька хвилин після ін’єкції алкалоїду барвінку, так і через кілька годин, а також протягом 2-х тижнів після введення дози мітоміцину. Може = з’явитися прогресуюча задишка, що ви= магає постійного лікування. У цьому випадку вінкристин не слід більше призначати.=

Променева терапія

Променева терапія може посилювати периферичну нейротоксичність вінкрист= ину. При призначенні хіміотерапії спільно з променевою терапією у зонах, що охоплюють печінку, введення вінкристину слід відкласти до закінчення курсу променевої терапії.

Циклоспорин, такролі= мус

Може виникати надмірна імуносупресія з ризиком лімфопроліферації.<= /o:p>

Алопуринол, піридокс= ин, ізоніазид

Може збільшуватися частота виникнення ознак пригнічення функції кістков= ого мозку, спричинених прийомом цитотоксичних лікарських засобів. Механізм дано= го посилення дії препарату не був повністю класифікований.
Метотрексат

Вінкристину сульфат збільшує клітинне захоплення метотрексату пухлинними клітинами. Це&n= bsp;слід брати до уваги при проведенні= терапії з використанням високих доз метотрексату.

Інші засоби

У ході супутнього введення вінкристину і колонієстимулюючих факторів (G-CSF, GM-CSF) частіше повідомлялося про атипові нейропатії з відчуттям поколювання або печіння у дистальних відділах кінцівок.
У пацієнтів з пухлиною Вільмса тяжка токсичність для печінки була зареєстрована при застосуванні комбінації вінкристину і дактиноміцину.=

У комбінації з блеоміцином вінкристин може спричиняти синдром Рейно у дозозалежній формі.

Особливості застосування.

Лікування препаратом може здійснювати тільки досвідчений фахівець з хіміотерапії в умовах спеціалізованого стаціонару. Вінкристин-Тева вводити тільки внутрішньовенно; інтратекальне введення категорич= но протипоказане (може призвести до летальних наслідків).=

Після випадкового інтратекального введення необхідне невідкладне нейрохірургічне втручання для попередження висхідного паралічу, що призводи= ть до летального наслідку. При помилковому введенні вінкристину інтратекально необхідно негайно після ін’єкції розпочати наступне лікування:

1. Видалення через поперековий доступ настільки великої кількості цереброспінальної рідини, наскільки дозволяють міркування безпечності.

2. Встановлення епідурального катетера в субарахноїдальному просторі че= рез міжхребцевий простір, вище за ділянку початкової поперекової пункції, та іригація цереброспінальної рідини розчином Рінгера з лактатом. По можливост= і до кожного 1 л розчину Рінгера з лактатом слід додавати 25 мл свіжозамороженої плазми.

3. Встановлення інтравентрикулярного дренажу або катетера нейрохірургом= і продовження іригації цереброспінальної рідини з видаленням рідини через поперековий доступ, сполучений із замкненою системою дренажу. Розчин Рінгер= а з лактатом слід вводити безперервною інфузією із швидкістю 150 мл/год, або із швидкістю 75 мл/год, якщо додана свіжозаморожена плазма, як описано вище.

Швидкість інфузії слід регулювати таким чином, щоб підтримувати рівень білка у цереброспінальній рідині – 150 мг/дл.

Наступні заходи також застосовувати додатково, але вони можуть бути несуттєвими:

Фолінієву кислоту вводити внутрішньовенно струминно 100 мг, а потім здійснювати інфузію зі швидкістю 25 мг/год протягом 24 годин, після чого вводити струминно 25 мг кожні 6 годин пр= отягом 1 тижня. Внутрішньовенно вводити 10 г глутамінової кислоти протягом 24= годин, з наступним введенням 500 мг 3 рази н= а добу щодня перорально протягом 1 місяця. Піридоксин вводити у дозі 50 мг кожні 8 годин внутрішньовенною інфузією протягом 30 хвилин.

При екстравазації може розвинутися некроз м’як= их тканин; для його попередження рекомендується обколювання зони екстравазату гіалуронідазою або гідрокортизоном у дозі 20&= #8209;25 мг, призначати зігріваючі компреси на ураж= ену ділянку. Вінкристин-Тева з обережністю призначати у ранній післяопераційний період, оскільки значна частина внутрішньовенно введеного препарату може надходити у післяопераційну рану, спричиняючи набряк, запалення та локальний некроз тканин.

У випадку потрапляння препарату в очі необхідно промити їх великою кількістю води або= ізотонічного розчину.

У випадку випадкового потрапляння на шкіру промивати великою кількістю води, м’яким милом і ретельно споліскувати.

Особливу увагу слід звернути на пацієнтів з неврологічними розладами або розладами функції печінки. Уважне спостереження за станом пацієнта необхідне при комбінованому застосуванні вінкристину та нейротоксичних лікарських засобів.

При печінковій дисфункції може підвищуватися концентрація у кровообігу і період напіввиведення вінкристину з плазми крові, з підсиленням побічної ді= ї.

Нейротоксичний вплив вінкристину сульфату може бути адитивним з іншими нейротоксичними засобами або може бути підсилений опроміненням спинного моз= ку і неврологічним захворюванням. Пацієнти літнього віку можуть бути чутливішими= до нейротоксичного впливу вінкристину сульфату. При появі нейротоксичних ознак курс терапії треба перервати.

У пацієнтів, які одержували хіміотерапію вінкристином у комбінації з протираковими лікарськими засобами з відомою дією, розвивалися вторинні новоутворення. Роль вінкристину у даному явищі не визначена.<= /b>

Рекомендовані профілактичні заходи для запобігання запорам, такі як корекція раціону і застосування проносних засобів (зокрема лактулози) або к= лізм. Запор може виражатися у вигляді закупорки верхніх відділів товстої кишки і = при обстеженні пряма кишка може виявитися порожньою. Наявність абдомінальних кольок, незважаючи на те, що кишка є порожньою, може ввести лікаря в оману. Рентгенівський знімок органів черевної порожнини допоможе прояснити цей ста= н.

Вінкристин слід вводити з обережністю пацієнтам з ішемічними розладами серця.

Оскільки може виникати лейкопенія, як лікар, так і пацієнт мають бути пильними щодо виникнення інфекції. Якщо виникає лейкопенія, слід вжити відповідних заходів, серед яких ретельний розгляд часу введення наступної д= ози вінкристину сульфату. Перед кожним введенням Вінкристи= ну-Тева необхідно проводити дослідження складу периферичної крові. У випадках, якщо кількість лейкоци= тів стане менше 3000 в 1 мм³, терапію необхідно припинити і профілактично призначити антибіотики.

У зв’язку з підвищеним ризиком розвитку лейкопенії і тромбоцитопенії бі= льш ретельне спостереження необхідне для хворих, у яких попередня терапія або сама хворо= ба спричинила пригнічення функції кісткового мозку.

Під час лікування хворим необхід= но регулярно проводити дослідження очного дна та зорових полів; при найменш= ій підозрі на ушкодження зорового нерва лікування слід припинити. Будь‑я= кі скарги на біль в очах або зниження гостроти з= ору потребують ретельного офтальмологічного об= стеження.

Ступінь алопеції під час хіміотерапії можна зменшити, застосовуючи локальну гіпотермію волосистої частини голови або накладання турнікета (стисного шолома). Стисну пов’язку = на волосисту частину голови не накладати при лейкозах та лімфомах, а також при наявності= на волосистій частині голови метастазів та інфільтратів.<= /o:p>

Задишка та бронхоспазм найчастіше виникають при поєдн= анні препарату з мітоміцином-С та можуть вимагати інтенсивного лікування, особли= во при наявності вихідної дихальної недост= атності. Ці реакції можуть виникати через кілька хвилин або годин після введення Вінкристину-Тева та протягом двох = тижнів після введення мітоміцину. Прогресуюча задишка потребує припинення терапії Вінкристином-Тева.

У ході індукції ремісії при лікуванні гострого лейкозу може підвищитися рівень сечової кислоти в крові; цей показник необхідно контролювати протягом перших 3-= 4-х тижнів лікування та вживати відповідні заходи для попередження розвитку нейропатії, зумовленої сечокислим діатезом. Лабораторні дослідження повторювати до нормалізації показника. У разі необхідності слід застосовува= ти алопуринол.

Під час лікування Вінкристином-Тева слід періодично визначати концентрацію іонів натрію в сироватці крові. Гіпонатріємія розвивається внаслідок порушення секреції антидіуретичного гормону та повинна коригуватися введенням 0,9 % розчину натрію хлориду. Під час лікування Вінкристином-Тева необхідно проводити систематичний ЕКГ-контроль. У процесі лікування дітей зі злоякісними пухлинами потрі= бен моніторинг їх інтелектуальної, емоційної, мовної сфери та діяльності центральної нервової системи.

Необхідно використовувати протизаплідні заходи пацієнтам як чоловічої, = так і жіночої статі під час лікування і протягом 6 місяців після припинення лікування.

Лікування вінкристином може призвести до необоротного безпліддя. Оборотність цих ефектів залежить від віку пацієнта і дози препарату. Як правило, азооспермія спостерігається у чоловіків, які одержували хіміотерап= ію, що включала вінкристин у комбінації з преднізоном і циклофосфамідом або мехлоретаміном і прокарбазином. Рідше аменорея спостерігається у жінок, які отримували хіміотерапію, що включала вінкристин.

Пацієнтам слід проконсультуватися про майбутні перспективи народжуванос= ті. Пацієнти чоловічої статі повинні бути проінформовані з приводу збереження сперми.

Взаємодія з азоловими протигрибковими засоба= ми. Супутнє застосування азолових протигрибкових засобів з вінкристином було пов’язане з нейротоксичністю та іншими серйозними побічними реакціями, включаючи судоми, периферичну нейропатію, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНАДГ) і паралітичну кишкову непрохідність. При необхідності протигрибкового лікуван= ня пацієнтів, які отримують вінкристин, азолові протигрибкові засоби слід розглядати як препарати резерву при відсутності альтернативних варіантів протигрибкового лікування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засо= бами та інші види взаємодій»).

&n= bsp;

Застосування у період вагітності або годування груддю.<= /span>

Препарат не застосовувати у період вагітності або годування груддю. Необхідно використовувати протизаплідні заходи пацієнтам як чоловічої, так і жіночої статі під час лікування і протягом 6 місяців після припинення лікування.

Якщо вагітність настає під час лікування, пацієнтка повинна бути проінф= ормована про ризики для майбутньої дитини і перебувати під медичним спостереженням.<= o:p>

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні а= втотранспортом або іншими механізмами.

Відсутні дані щодо впливу даного препарату на здатність керувати автотранспортом або роботу з іншими механізмами. Проте слід враховувати можливість розвитку побічних (неврологічних) реакцій при застосуванні Вінкристину-Тева, які змінюють швидкість психомоторних реакцій.<= /span>

Спосіб застосування та дози.

Вінкристин-Тева можна вво= дити тільки внутрішньовенно, при введенні іншим способом може бут= и летальний наслідок.

Дозу вінкристину сульфату слід вираховувати і вводити вкрай обережно, оскільки передозування може призводити до тяжких і навіть летальних наслідк= ів.

При застосуванні в якості монотерапії препарат вводять з інтервалом в 1 тиж= день. При застосуванні у комбін= ації з іншими протипухлинними препарат= ами частота введення залежить від про= токолу.

Дорослим зазвичай призначають з розрахунку 1,4 = мг/м²поверхні тіла 1 раз на тиждень, максимальна доза – 2 мг/м2. Для підтримуючої терапії препарат можна вв= одити щотижнево у дозі 0,005-0,01 мг/кг. Тривалість курсу лікування – 4-6 тижнів. Курсова доза не має перевищувати 10‑12 мг/м².

Дітям призначають з розрахунку 1= ,5-2 мг/м² поверхні тіла 1 раз на тиждень. Дозу препарату для дітей розраховують з урахуванням маси тіла: для дітей з масою 10 кг = і менше початкова доза має становити 0,05 мг/кг 1 раз на тиждень.=

Пацієнти літнього віку.

Немає потреби у корекції дози.

Пацієнти з порушенням печінкової функції

Для пацієнтів з ураженням печінки або з рівнем прямого білірубіну у сироватці крові вище 3 мг/100 мл рекомендовано знизити до= зу вінкристину сульфату на 50 %. Оскільки вінкристин метаболізується печінкою шляхом жовч= ної екскреції, для пацієнтів з обструктивною жовтяницею або іншим ураженням печ= інки рекомендується знижувати дозу препарату.

Не слід застосовувати вінкристин при наявності тяжкої нейротоксичності (особливо парезу). Якщо після відміни препарату скарги зменшуються, лікуван= ня можна поновити з введенням 50 % дози.

Спосіб введення

Вінкристину сульфат слід застосувати тільки під суворим наглядом лікаря= з досвідом лікування цитотоксичними препаратами.

Інтратекальне введення вінкристину призводить до фатальної нейротоксичн= ості. Вінкристину сульфат може бути введений внутрішньовенно шляхом інфузії або болюсної ін’єкції протягом як мінімум 1 хвилини через катетер для інфузій, = під наглядом лікаря. Слід дотримуватися обережності для уникнення інфільтрації підшкірних тканин. Екстравазація у ході внутрішньовенного введення вінкрист= ину сульфату може спричинити значне подразнення. Для попередження подразнення с= удин після введення вінкристину сульфату вену слід ретельно промити.<= /span>

Не слід перевищувати рекомендовану терапевтичну дозу. Загалом індивідуальні дози не повинні перевищувати 2 мг; і підрахунок лейкоцитів необхідно здійснювати до і після введення кожної дози.

=

Діти.

Препарат призначають дітя= м за показаннями.

Передозування.

Передозування вінкристину призводить до посилення побічних реакцій. У дітей віком до 13 років десятикратне перевищення дози препарату може призвести до летального наслідку. Передозування з тяжким загальним станом хворих може= відзнача= тися при введенні дітям віком до 13 років у дозі 3-4 мг/м², дорослим – одноразово 3 мг/м² та більш= е. Специфічного антидоту немає. Проводити симптоматичне та підтримуюче = лікування під контролем показників водно-сол= ьового балансу, ЕКГ, складу периферичної крові. При розвитку генералізованих судом= них нападів застосовувати протисудомні препарати. Для попередження кишкової непрохідності застосовувати клізми. При необхідності проводити гемотрансфузії, переливання еритроцитарної та тромбоцитарної маси. <= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:10.0pt;letter-spacing:-.2pt;mso-ansi-= language: UK'>Внутрішньовенно вводити кальцію фолінат у дозі 100 мг через кожні 3 години протягом 24 годин, а потім через кожні 6 годин протягом не менш як 48 годин. Гемодіаліз неефективний.

=

Побічні реакції.<= o:p>

Найпоширеніші токсичні ефекти вінкристину пов’язані з центральною нерво= вою системою. Загалом побічні ефекти є оборотними і дозозалежними. Діти зазвича= й краще переносять вінкристин, ніж дорослі. Найрозповсюдженішими побічними реакціям= и є нейротоксичність та алопеція; найбільш серйозні побічні реакції пов’язані з порушенням нейром’язового апарату. У хворих літнього віку є підвищена схильність до нейротоксичності.

Після застосування щотижневих разових доз вінкристину можуть з’явитися = такі короткочасні побічні реакції як лейкопенія, невротичні болі і запор (але це зазвичай триває протягом не більше 7 днів). Після зменшення дози тяжкість ц= их реакцій може зменшитися або вони зникнуть зовсім. Тяжкість таких реакцій посилюється, якщо необхідна загальна доза препарату вводиться частинами. То= му не рекомендується застосовувати вінкристин у невеликих кількостях протягом тривалого часу. Інші побічні реакції, такі як алопеція, втрата чутливості, парестезії, труднощі при ході, хода з шарканням, втрата глибоких сухожильни= х рефлексів і м’язова дистрофія, виявляються упродовж усього курсу лікува= ння. По мірі продовження лікування загальна сенсомоторна дисфункція може прогрес= увати до більш тяжкого стану, у деяких хворих окремі нейром’язові розлади можуть тривати протягом довшого часу. Волосся може починати відростати ще до закінчення підтримуючої терапії.

Новоутворення, злояк= існі, доброякісні та невизначеної етіології (включаючи кісти і поліпи): вторинні злоякісні новоутворення у пацієнтів, які одержували вінкристин у комбінації з іншими цитотоксичними препаратами з доведеною канцерогенністю.

З боку системи крові= та лімфатичної системи: оборотний тромбоцитоз, тяжке пригнічення функ= ції кісткового мозку, анемія, лейкопенія і тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: гостре утруднення дихання і бронхоспазм, які можуть бути тяжкими і загрожувати життю. Такі симптоми спостерігалися після введення алкалоїдів барвінку (таких як вінкристин), особливо при супутньому введенні мітоміцину. Реакція може виникати через кілька хвилин або годин пі= сля введення алкалоїду барвінку або протягом 2 тижнів після введення мітоміцину; алергічні реакції, включаючи анафілак= сію, висипи і ангіоневротичний набряк спостерігалися у пацієнтів, які одержували вінкристин як частину багатокомпонентної схеми хіміотерапії.

З боку нервової сист= еми: неврологічна токсичність є найсерй= ознішою побічною реакцією на застосування вінкристину. Неврологічна токсичність залежить від дози і віку пацієнта. У результаті нейротоксичності також можуть виникати запори і кишкова непрохідність (див. = «Порушення з боку шлунково-кишково= го тракту»). Також можливий розвиток таких побічних реакцій як невралгія і міа= лгія (в т.ч. невралгія трійчастого нерва і тестикулярний больовий синдром, біль у гортані, слинних залозах, кістках, спині, кінцівках), кома, обвисла ступня, дизурія, периферична нейропатія (змішана сенсорно-моторна), сенсорні поруше= ння, парестезії, втрата глибоких сухожильних рефлексів, порушення ходи, хода з шарканням, м’язова слабкість, атаксія, параліч, ураження черепно-мозкових нервів (парез/параліч), слабкість м’язів гортані, хрипкість і парез голосов= их зв’язок (у т.ч. потенційно небезпечний для життя двобічний парез голосових зв’язок), птоз, нейропатія зорового нерва, екстраокулярна нейропатія, минуча сліпота, диплопія та атрофія зорового нерва, судоми з гіпертензією, лейкоенцефалопатія, токсич= ний вплив на центральну нервову систему, що може проявлятися депресією, збудженням, безсонням, сплутаністю свідомості, психозами і галюцинаціями.

З боку органів слуху: лікування алкалоїдами барвінку часто є прич= иною появи вестибулярних і слухових ускладнень з боку 8-мої пари черепно-мозкових нервів. Прояви включають часткову або тотальну глухоту – постійну або яка періодично виникає; проблеми з почуттям рівноваги, включаючи запаморочення, ністагм і вертиго. Слід дотримуватися обережності при застосуванні вінкрист= ину сульфату у комбінації з іншими ототоксичними препаратами, наприклад онколіт= иками, що містять платину.

З боку серцево-судинної системи: = стенокардія та інфаркт міокарда (у хворих, які одержували комбіновану хіміотерапію, що включала вінкристин і яким раніше застосовували опромінення середостіння), артеріальна гіпертензія та гіпотензія.

Дихальні, торакальні та медіастинальні порушення: повідомлялося про тяжкий бронхоспазм і задиш= ку при введенні алкалоїдів барвінку, іноді у комбінації з мітоміцином C.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, афтозний стоматит, запори, біль у животі, зниження апетиту, втрата маси тіла, анорексія, діарея, паралітичний ілеус (особливо у дітей), запалення слизової оболонки рота, кишковий некроз та/чи перфорації,= панкреатит. Може виникнути функціональна кишкова непрохідність, особливо у маленьких ді= тей. Симптоми кишкової непрохідності проходять самостійно після тимчасового припинення прийому вінкристину і симптоматичного лікування.

Гепатобіліарні порушення: венооклюзивна хвороба печінки (особливо у дітей).<= /p>
З боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція (оборотна після припинення застосування вінкристину), висипанн= я.

З боку нирок та сечовидільної системи: у пацієнтів літнього віку у перші дні після введення вінкристину слід припинити застосування препаратів, що спричиняють затримку сечі. Поліурія, дизурія і за= тримка сечі як результат атонії сечового міхура, гіперурикемія, сечокисла нефропатія, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону, нетрима= ння сечі. СНАДГ може бути пов’язаний з нейротоксичністю лікарського засобу, можливо, за рахунок прямого впливу на гіпоталамус. У таких пацієнтів виникає гіпонатріємія, у комбінації з екскрецією натрію із сечею, без ознак розладі= в з боку нирок та надниркових залоз, гіпотензія, зневоднення, азотемія або набр= яки. При обмеженні вживання рідини гіпонатріємія і втрата натрію через нирки мож= уть бути зменшені.

З боку репродуктивної системи і молочних залоз: необоротна безплідність після хіміотерапевтичного лікування із застосуванням вінкристину є більш поширеною у чоловіків, ніж у жінок. Азооспермія спостерігалася у чоловіків, які одержували схеми комбінованої хіміотерапії, що складалися з вінкристину і преднізону з циклофосфамідом або мехлоретаміном і прокарбазином, аменорея.

Загальні розлади і стани у місці введення: подразнення у місці ін’єкції, гарячка, флебіт, = біль, целюліт, некроз, головний біль. Ці симптоми можуть виникати після подразнення стінки судини або у випадку екстравазації при введенні.

Термін придатності.

До відкриття флакона 2 роки.

Після розведення. Продемонстрована хімічна та фізична стабіль= ність готового розчину для ін’єкцій або інфузій протягом 48 годин при температурі 2-8 = ;⁰С або 24 годин при 15-25 ⁰С при розведенні 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози для інфузій.

З мікробіологічної точки зору розчин слід вводити негайно. Якщо розчин не вводиться негайно, відповідальність за тривалість і умови зберігання готово= го до застосування розчину несе користувач, і за правилами розчин необхідно зберігати не довше 24 годин при температурі 2-8 ⁰С, якщо тільки розведення розчину не відбувається під контролем у суворо асептичних умовах= .

Умови зберігання. Зберігати у холодильнику = при температурі 2-8 °С в оригінальній упаковці для захисту від світла та недоступному для дітей місці.

<= /p>
Несумісність. Через відсутність досліджень сумісності даний лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.

Упаковка. По 1 мл або по 2 мл, або по 5 мл у флаконі, флакон покритий захисним покриттям= TevaGuard, по 1 флакону у картонній короб= ці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Фармахемі Б.В.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Вул. Свенсвег 5, 2031 GA Харлем, Нідерланди.=