ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ЦИПРОФЛОКСАЦИН
(CIPROFLOXACIN)
Склад:
діюча речовина: ciprofloxacin;
1 таблетка містить ци= профлоксацину 250 мг;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеа= рат, макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000), суха суміш «Opadry ІІ white», що містить титану діоксид (Е = 171), тальк, поліетиленгліколь, полівініло= вий спирт.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: та= блетки, вкриті оболонкою білого зі злегка жовтуватим відтінком кольору.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Група фторхінолонів. Код АТХ J01M A02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм дії. Бактерицидн=
а дія
ципрофлоксацину як фторхінолонового антибактеріального засобу зумовлена
здатністю пригнічувати топоізомерази ІІ типу (ДНК-гіразу та топоізомеразу
Фармакокінетичні/фармакодинамічні взаємозв’язки. Ефективність головним чином залежить від співвідношення між максимальною концентрацією в сироватці крові (Cmax) та мінімальною інгібуючою концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та від знач= ення площі під кривою (AUC) і МІК.
Механізм резистентності. Резистентність до ципрофлоксацину іn vitro <= /span>зазвичай пов’язана з мутаціями сайту-мішені, які виникають у топоізомеразі IV= і ДНК-гіразі шляхом багатоступеневих мутацій. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами, щ= о є наслідком вищевказаного, буває різною. Одиничні мутації, як правило, не призводять до клінічної резистентності, однак множинні мутації зазвичай спричиняють клінічну резистентність до кількох або всіх представників класу фторхінолонів. Такі механізми резистентності, як непроникність та/або ефлюк= сний насос, можуть спричиняти різний вплив на чутливість до фторхінолонів, що залежить від фізико-хімічних властивостей різних представників вказаного кл= асу та спорідненості транспортних систем для кожної діючої речовини. Всі механі= зми резистентності in vitro загалом спостерігаються у клінічних ізолятах. Механізми резистентності, що інактиву= ють інші антибактеріальні засоби, такі як бар’єр проникності (притаманно для Pseudomonas aeruginosa) та ефлюксні механізми можуть впливат= и на чутливість до ципрофлоксацину.
Повідомлялося про розвиток плазмідопосередкованої резистентності, кодованої qnr-геном.
Спектр антибактеріальної активності. Контрольні точки відділяють чутливі шт= ами від штамів із середньою чутливістю, а останні − від резистентних штам= ів.
Чутливість мікроорганіз= мів за критеріями Європейського комітету з тестування чутливості до протимікроб= них препаратів (EUCAST)
|
Мікроорганізми |
Чутливі |
Резистентні |
|
|
Enterobacteriaceae |
£ 0,5 мг/л |
> 1 мг/л |
|
|
Pseudomonas spp. |
£ 0,5 мг/л |
> 1 мг/л |
|
|
Acinetobacter spp. |
£ 1 мг/л |
> 1 мг/л |
|
|
Staphylococcus |
£ 1 мг/л |
> 1 мг/л |
|
|
Haemophilus influenzae та Moraxella catarrhalis |
£ 0,5 мг/л |
> 0,5 мг/л |
|
|
Neisseria gonorrhoeae |
£ 0,03 мг/л<= /span> |
> 0,06 мг/л<= /span> |
|
|
Neisseria meningitidis |
£ 0,03 мг/л<= /span> |
> 0,06 мг/л<= /span> |
|
|
Не пов’яза= ні з видами контрольні точки * |
£ 0,5 мг/л |
> 1 мг/л |
|
|
1 Staphylococcus spp. – контрольні точки для ципрофлоксацину стосуються терапії із застосуванням високих доз. <= /p> * Не пов’язані з видами контр= ольні точки були визначені головним чином на основі співвідношення фармакокінет= ичних та фармакодинамічних даних і не залежать від МІК для окремих видів. Вони використовуються тільки для виді= в, які не мають власних контрольних точок, а не для тих видів, у яких провед= ення тесту на чутливість не рекомендується. |
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>=
|
Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіювати залежно від місцевост= і і часу, тому необхідна місцева інформація про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися за консульта= цією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівн= я, що користь від застосування засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.
До
ципрофлоксацину загалом чутливі такі роди та види бактерій (для виду Streptococcus див. розділ «Особливості застосування»).
Чутливі
(зазвичай) види мікроорганізмів Аеробні=
грампозитивні
мікроорганізми Bacillus anthracis=
(1) Аеробні
грамнегативні мікроорганізми Aeromonas spp<=
span
lang=3DLA style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:LA'>. Brucella spp.=
Citrobacter koseri Francisella tularensis Haemophilus ducreyi<=
/i> Haemophilus influenzae* Legionella spp<=
span
lang=3DLA style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:LA'>. Moraxella catarrhalis* Neisseria meningitidis Pasteurella spp<=
span
lang=3DLA style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:LA'>. Salmonella spp.* Shigella spp<=
span
lang=3DLA style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:LA'>.* Vibrio spp.=
Yersinia pestis<=
/p>
Анаеробні =
мікроорганізми Mobiluncus Інші мікроорганізми Chlamydia trachomatis ($) Chlamydia pneumoniae ($) Mycoplasma hominis <=
/i>($) Mycoplasma pneumoniae=
=
($) Види, які можуть набувати резистентн=
ості
Аеробні
грампозитивні мікроорганізми Enterococcus faecalis=
=
($) Staphylococcus spp<=
span
lang=3DLA style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:LA'>.* (2)=
Аеробні
грамнегативні мікроорганізми Acinetobacter baumannii Burkholderia cepacia+<=
/sup>* Campylobacter spp.+* Citrobacter freundii* Enterobacter aerogenes Enterobacter cloacae* Escherichia coli* Klebsiella oxytoca Klebsiella pneumoniae* Morganella morganii*=
Neisseria gonorrhoeae* Proteus mirabilis* Proteus vulgaris* Providencia spp<=
span
lang=3DLA style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:LA'>. Pseudomonas aeruginosa* Pseudomonas fluorescens Serratia marcescens*=
Анаеробні =
мікроорганізми Peptostreptococcus <=
/i>spp<=
span
lang=3DLA style=3D'font-size:11.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:LA'>. Propionibacterium acnes Мікроорганізми,
початково резистентні до ципрофлоксацину Аеробні
грампозитивні мікроорганізми Actinomyces Enteroccus faecium Listeria monocytogenes Аеробні
грамнегативні мікроорганізми Stenotrophomonas maltophili=
a Анаеробні =
мікроорганізми За винятком зазначених вище Інші
мікроорганізми Mycoplasma genitalium Ureaplasma urealitycum * Клінічна
ефективність продемонстрована для чутливих ізолятів за затвердженими
клінічними показаннями. + Показник резистен=
тності
≥ 50 % в одній або більше країн ЄС. ($) Природна середня чутливість у=
разі
відсутності набутого механізму резистентності. (1) Відомо, що дослідження на
експериментальних тваринах з інфікуванням їх повітряно-крапельним шляхом =
спорами
Bacillus anthracis доводять, що прийом антибі=
отиків
одразу після контакту з патогеном допомагає уникнути захворювання, якщо
вдається досягти зменшення кількості спор нижче інфікуючої дози. Рекоменд=
ації
щодо застосування ципрофлоксацину базуються переважно на даних про чутлив=
ість in
vitro у
тварин та на обмежених даних щодо людей. Лікування тривалістю 2 (2) Метицилінрезистентний =
S. aureus дуже часто є одночасно
резистентним і до фторхінолонів. Показник резистентності до метициліну се=
ред
усіх видів стафілококу становить близько 20–50 =
% і є зазвичай ви=
соким у
госпітальних ізолятів. Доклінічні д=
ані з
безпеки. Не
виявлено особливої небезпеки для людей за результатами загальноприйнятих
досліджень токсичності одноразової дози, токсичності повторюваних доз, канц=
ерогенного
потенціалу або репродуктивної токсичності. Фармакокінетика. Абсорбція. Після перорального застосування
таблеток ципрофлоксацину у дозі 250 мг=
, 500 мг
та 750 мг ципрофлоксацин швидко та добре всмоктується, переважно із верхньо=
го
відділу тонкого кишечнику. Максимальні концентрації у сироватці крові
досягаються через 1–=
2<=
/span> години. Одноразові
дози 100–750
Абсолютна біодоступність препарату становить 70–80 %. Пероральна доза ципрофлоксацину= 500 мг кожні 12 годин характеризувалася загальною площею під кривою концентрація/час (AUC), еквівалентною такій після внутрішньовенної інфузії = 400 мг ципрофлоксацину, яку здійснювали упродовж 60 хвилин кожні 12 годин. =
Розподіл. Відсоток зв’язування ципрофлоксацину з білками крові незначний (20–30 %). Ципрофло= ксацин знаходиться у плазмі крові переважно в неіонізованій формі і має значний об= ’єм розподілу у стані стійкої рівноваги, який становить 2–3 л/кг маси тіла; досягає високих концентрацій у різних тканинах, наприклад, у легенях (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, зразки біопсії), синусах, запалених пошкоджених тканинах та в тканинах сечостатевих органів (сеча, простата, ендометрій), де загальна концентрація перевищує таку у плазмі крові.
Біотрансформація. Були зафікс= овані низькі концентрації таких чотирьох метаболітів: дезетиленципрофлоксацину (M= 1), сульфоципрофлоксацину (М2), оксоципрофлоксацину (М3) = та формілципрофлоксацину (M4). Метаболіти демонструють in vitro антимікробну активність, але меншою мірою, ніж початкова сполука.
Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ізоферментів CYP 450 1A2.
Виведення. Ципрофлоксацин виділяється здебільшого у незміненому вигляді нирками і менше – через кишечник. Період напіввиведення з плазми крові в осіб із нормальною нирковою функцією – приблизно 4–7 годин.
|
Виведення ципрофлоксацину (% дози) при пероральному застосуванні |
||
|
Назва |
Шляхи виведення |
|
|
Із сечею |
З фекаліям= и |
|
|
Ципрофлокс= ацин |
44,7 |
25 = |
|
Метаболіти= (M1–M4) |
11,3 |
7,5= |
Нирковий кліренс становить 180–= 300 мл/кг/год, а за= гальний кліренс − 480–= 600 мл/кг/год. Ципрофлоксацин підлягає клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. При серйозному порушенні ниркової функції період напіввиведення ципрофлоксацину становить до 12 годин.
Ненирковий кліренс ципрофлоксацину пояснюється у першу чергу трансінтестинальною секре= цією та метаболізмом. 1 % дози виділяється через жовчні шляхи. Ципрофлоксацин у = високих концентраціях присутній у жовчі.
Діти. Фармакокінетичні дані щодо дітей обмежені. У ході досліджень з участю дітей не спостерігалося вікової залежн= ості Cmax і показника AUC (у дітей віком від 1 року). Після багаторазового застосування препарату (10 мг/кг тричі на добу) значного підвищення Cmax і AUC не спостерігалося. У десяти дітей з тяжким сепсисом віком до 1 року показник Cmax становив 6,1 мг/л (діапаз= он 4,6–8,3 мг/л) пі= сля одногодинної внутрішньовенної інфузії у дозі 10 мг/кг. Цей показник становив 7,2 мг/л (діапазон 4,7–= 11= ,8 мг/л) у дітей віком від 1 до 5 років. Значення AUC становили 17,4 мг*год/л (діапазон 11,8–= 32= ,0 мг*год/л) і 16,5 мг*год/л (діапазон 11,0–23= ,8 мг*год/л) у відповідних вікових групах. Ці значення знаходяться у межах нор= ми, яка була зафіксована у дорослих при терапевтичній дозі. Відповідно до фармакокінетичного аналізу стану педіатричних хворих з різними інфекціями прогнозований середній період напіввиведення у дітей становить приблизно 4<= /span>–5 годин, а біодоступність суспензії для перорально= го застосування − від 50 % до 80 %.
Клінічні характеристики.
Показання.
Ципрофлоксацин показаний для лікування нижчезазначених інфекцій (див. розділи «Особливості застосування»= та «Фармакологічні властивості»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.
Слід взяти до уваги офіційні рекомендації з належного застосування антибактеріальних препаратів.<= /p>
Дорослі
· Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:
- загострення хронічного обструктивного захворювання легень*;
- бронхолеге= неві інфекції при кістозному фіброзі або при бронхоектазах;
- негоспітал= ьна пневмонія.
· Хронічний гнійний отит середнього вуха= .
· Загострення хронічного синуситу, особл= иво якщо він спричинений грамнегативними бактеріями*.
· Інфекції сечового тракту:
- неускладне= ний гострий цистит*;
- гострий пієлонефрит;
- ускладнені інфекції сечового тракту;
- бактеріаль= ний простатит.
· Інфекційні ураження статевої системи:<= /span>
- гонококовий уретрит і цервіци= т, спричинений чутливими штамами Neisseria gonorrh= oeae;<= /span>
- орхоепідидиміт, зокрема спричинений чутливими штамами Neisseria gonorrh= oeae;<= /span>
- запальні захворювання тазових органів, зокрема спричинені чутливими шт= амами Neisseria gonorrhoeae.=
· = Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, лікування діареї мандрівника).
· = Інтраабдомінальні інфекції.
· = Інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.
· = Інфекції кісток та суглобів.
· = Легенева форма сибірської виразки (профілактика після контакту і радикальне лікування).
· = Гарячка у пацієнтів з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією.
Ципрофлоксацин можна застосовув= ати для ведення пацієнтів із нейтропенією та гіпертермією у разі підозри щодо бактеріального інфекційного генезу пропасниці у вказаної категорії пацієнті= в.
Діти та підлітки
Ципрофлоксацин можна також застосовувати для лікування тяжких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це необхідним.
Лікування повинен розпочинати лікар, який має досвід лікування кістозного фіброзу та/або тяжких інфекцій у дітей та підлітків.
*тільки у разі якщо визнано неефективним або недоцільним застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначають для лікування цієї інфекції.
Протипоказання. =
Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших препаратів групи фторхінолонів, або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.
Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Вплив інших засобів на ципрофлоксацин
Препарати, що подовжують інтервал QT. Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують препарати, що подовж= ують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики).
Формування хелатного комплексу. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалент= ні катіони, мінеральних добавок (наприклад, кальцію, магнію, алюмінію, заліза), фосфатзв’язуючих полімерів (наприклад, севеламер або карбонат лантану), сукральфату або антацидів, а також препаратів з великою буферною ємністю (т= аких як таблетки диданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, абсорбція ципрофлоксацину знижується. У зв’язку з цим ципрофлоксацин слід приймати аб= о за 1–2 години до,= або принаймні через 4 години після прийому цих препаратів.
Дане обмеження не стосується лікарських засобів, що належать до класу блокаторів= H2‑рецепторів.
Харчові та м= олочні продукти. Кальцій у складі харчових продуктів незначною мірою впливає на абсорбцію. Однак слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину і молочних або збагачених мінералами продуктів (таких як молоко, йогурт, апельсиновий сік з підвищеним вмістом кальцію), тому що абсорбція ципрофлоксацину може знижуватися.
Пробенецид. = Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування пробенециду та ципрофлоксацину призводить до підвищен= ня концентрації ципрофлоксацину у сироватці крові.
Метоклопрамід. Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину (пероральної форми), в результаті чо= го досягнення максимальної концентрації у плазмі крові відбувається швидше. Не відзначено впливу на біодоступність ципрофлоксацину.
Омепразол. Одночасне застосування ципрофлоксацину і лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження Cmax і AUC ципрофлоксацину.
Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби
Тизанідин. <= /span>Ти= занідин не можна застосовувати одночасно з ципрофлоксацином. Відомо, що у ході клінічного дослідження з участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину у плазмі крові (збільшення Сmax у 7 разів, діапазон –= 4–21 раз; збільшення показника AUC – в 10 разів, діапазон – 6–24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензи= вні та седативні побічні реакції.
Метотрексат.= При одночасному застосуванні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспортування метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватися імовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексато= м, тому їх одночасне застосування не рекомендується.
Теофілін. Од= ночасне застосування ципрофлоксацину та теофіліну може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в сироватці крові, що у свою чергу, може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодин= оких випадках такі побічні реакції можуть загрожувати життю або мати летальний н= аслідок. Тому при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та теофіліну слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та при необхідності знижувати його дозу.
Інші похідні ксантину. Після одночасного застосування ципрофлоксаци= ну та кофеїну або пентоксифіліну (окспентифіл= іну) повідомлялося про підвищення концентрацій похідних цих ксантинів у сироватці крові.
Фенітоїн. = Од= ночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.
Циклоспорин. Було визначено транзиторне підвищення креатиніну сироватки крові при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну= сироватки крові у цих пацієнтів.
Антагоністи вітаміну К. При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватися їх антикоагулянтна дія. Ступінь ризику може варіювати залежно від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення значе= ння міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) складно. Слід здійснювати частий контроль МНВ під ч= ас та одразу після одночасного застосування ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуїндіону).=
Дулоксетин. Відомо, що одночасне застосування дулоксетину із сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і Cmax дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємоді= ю з ципрофлоксацином, можна очікувати схожих ефектів при одночасному застосуван= ні вказаних препаратів.
Ропінірол. <= /span>Ві= домо, що одночасне застосування ропініролу з ци= профлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвище= ння Сmax і AUC ропініролу на 60 % = та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне корегування дози рекомендуються здійснювати під ча= с та одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином.
Лідокаїн. Було показано, що у здорових осіб одночасне застосування ципрофлоксацину, помірн= ого інгібітора ізоферментів цитохрому Р450 1А2, і лікарських засобів, що містять лідокаїн, знижує кліренс внутрішньовенного лідокаїну на 22 %. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями при одночасному застосуванні вказаних препаратів.
Клозапін. Пі= сля одночасного застосування 250 мг ципроф= локсацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилкл= озапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Рекомендується здійснювати клінічний нагляд та відповідну корек= цію дози клозапіну під час та одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином.
Силденафіл. Cmax і AUC силденафілу збільшилися приблизно в 2 рази у здорових добровольців пі= сля одночасного перорального застосування 50 мг силденафілу та 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід дотримуватися обережності при супутньому признач= енні ципрофлоксацину із силденафілом та враховувати співвідношення користі/ризик= у.
Особливості застосування.
Слід уникати застосування ципрофлоксацину пацієнтам, у яких виникали серйозні побічні реакції в минул= ому при застосуванні хінолонів або фторхінолонів. Лікування цих пацієнтів ципрофлоксацином слід розпочинати тільки у разі відсутності альтернативних варіантів лікування і ретельної оцінки користі/ризику.
Тяжкі інфекції та/або змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними бактеріями. Ципрофлоксацин не застосовувати як монотерапію для лікування тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними бактеріями. Для лікування вказаних інфекцій ципрофлоксацин слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.
Стрептококові інфекції (включаючи Streptococcus pneumoniae). = Ци= профлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.
= Інфекції статевої системи. Фторхінолонрезистентні штами Neisseria gonorrhoeae можуть спричинити гонококовий уретрит, цервіцит, орхоепідидиміт та запальні захворювання тазових органів.
Відповідно, ципрофлоксацин слід застосовувати для лікування гонококового уретриту або цервіциту тільки за умови виключення у = Neisseria gonorrhoeae резистентності до ципрофлоксацину.
Емпіричну терапію ципрофлоксацином при орхоепідидиміті та запальних захворюваннях органів малого таза можна застосовувати лише у комбінації з іншими відповідними антибактеріальними засобами (наприклад, цефалоспоринами) за винятком клінічних ситуацій, ко= ли виключено наявність ципрофлоксацинрезистентних штамів Neisseria gonorrh= oeae.<= span style=3D'letter-spacing:-.1pt'>
Якщо через= 3 дні не настає клінічне покращення, терапію слід переглянути.
Інфекції сечового тракту. У країнах Європи спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli, найпоширенішого збудника, що спричиняє інфекції сечовивідних шляхі= в. Під час призначення терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli<= /span> <= /span>до фторхінолонів.
Вважається, що одноразові дози
ципрофлоксацину, які можна застосовувати при неускладненому циститі у жінок
передклімактеричного періоду, є менш ефективними, ніж триваліша терапія
препаратом. Цей факт необхідно враховувати, зважаючи на зростаючий рівень
резистентності Escherichia coli
Інтраабдомінальні інфекції. Дані про ефективність ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.
Діарея мандрівників. Пр= и виборі препарату слід взяти до уваги інформац= ію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у країнах, які були відвідані.
Інфекції кісток та суглобів. Ципрофлоксацин слід застосовувати в комбінації з іншими антимікробними засо= бами залежно від результатів мікробіологічного дослідження.
Легенева фор= ма сибірської виразки.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'> <= /span>За= стосування людям ґрунтується на даних визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та на обмежених даних, отриманих під час застосування людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки.
Бр= онхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі. = Ві= домо, що у клінічні дослідження було включено дітей та підлітків віком 5–17 років. Б= ільш обмежений досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років.
Ус= кладнені інфекції сечового тракту та пієлонефрит. = Сл= ід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування повинно ґрунтуват= ися на результатах мікробіологічного дослідження.
За даними клінічних досліджень оцінювали застосування ципрофлоксацину дітям та підліт= кам віком 1–17 років.
Ін= ші специфічні тяжкі інфекції. Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане за результатами мікробіологічного дослідження у разі інших тяжких інфекцій згідно з офіційними рекомендаціями= або після ретельної оцінки користі/ризику, коли інше лікування застосувати не м= ожна або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.
Застосування ципрофлоксацину у разі специфічних тяжких інфекцій, окрім згаданих вище, не оцінювалось у ході клінічних досліджень, а клінічний досвід — обмежений. От= же, до лікування пацієнтів із такими інфекціями рекомендується підходити з обережністю.
Ан= евризма аорти та розшарування аорти та регургітація/недостатність серцевого клапана= . І= снують дані про підвищений ризик аневризми і розшарування аорти, особливо у пацієн= тів літнього віку, та регургітації аортального та мітрального клапанів після застосування фторхінолонів. Повідомлялось про випадки аневризми та розшарув= ання аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»).
Таким чином, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користі/ризику і після розгляду інших варіантів терапії для пацієнтів з аневризмою чи вродженою вадою серцевих клапанів в сімейному анамнезі, або пацієнтів з діагнозом аневризма аорти та/або розшарування аорти, або із зах= ворюванням серцевого клапану, або при наявності інших факторів ризику чи сприятливих у= мов
У разі раптового болю в животі, грудях або спині пацієнтам слід негай= но звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.
Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою= у разі гострої задишки, нового нападу пальпітації або розвитку набряку живота= або нижніх кінцівок.
Підвищена чутливість до препарату. <= /span>Гі= перчутливість та алергічні реакції, включаючи анафілактичні/анафілактоїдні реакції, можуть спостерігатися після застосування разової дози ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»), та становити загрозу для життя. У такому разі застосува= ння ципрофлоксацину необхідно припинити і у разі необхідності провести належне медикаментозне лікування.
Скелетно-м’я= зова система. Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль/розладами, пов’язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Попри це, в рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення користі/риз= ику цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих тяжких інфекційних процесів, а саме — у випадку неефективності стандартної терапії= або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлоксацину. При застосуванні ципрофлоксацину може виникнути тендиніт або розрив сухожилля (особливо, але не обмежуючись ахілловим сухожиллям), іноді двобічний, навіть у перші 48 годин лікування. Запалення або розрив сухожиль може виникнути навіть протягом кількох місяців після закінчення лікування ципрофлоксацином. Ризик тендинопатії може бути підвищеним у пацієнтів літнього віку, пацієнтів з порушенням функції нирок, пацієнтів з трансплантованими органами та у пацієнтів, які одночасно застосовують кортикостероїди. При виникненні будь-яких ознак тендиніту (так= их як болючий набряк, запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити, і слід розглянути альтернативне лікування. Необхідна належна терапія пошкодже= ної кінцівки (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не слід застосовувати, якщо виникають ознаки тендинопатії.
Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із міастенією гравіс, через можливе загострення симптоматики вказаного захворювання.
Фоточутливіс= ть. <= /span>До= ведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакції фоточутливості. Пацієнтам, які застосов= ують ципрофлоксацин, рекомендується під час лікування уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінення.
Центральна нервова система (ЦНС). Відомо, що ципрофлоксацин, як і інші хінолони, може спричиняти судоми або знижувати= поріг судомної готовності. Повідомлялося про випадки розвитку епілептичного стату= су. Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із розладами ЦНС, які можуть мати схильність до виникнення судом. При виникненні судом прийом цип= рофлоксацину слід припинити. Навіть після першого застосування ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У поодиноких випадках депресія або психоз мож= уть прогресувати до суїцидальних думок та вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках застосування ципрофлоксацину слід припинити. =
У пацієнтів,= які застосовували ципрофлоксацин, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводять до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. Пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, слід поінформувати свого лікаря перед продовженням лікування, якщо розвиваються симптоми нейропатії, зокрема біль, печіння, поколювання, заніміння або слабкість, з метою попередження розвитку необоротних станів.
Серцеві розл= ади. С= лід з обережністю застосовувати фторхінолони, в тому числі ципрофлоксацин, пацієн= там з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, зокрема:
· = при спадковому синдромі подовження інтервалу QT;
· = у випадку одночасного застосування препаратів, що можуть подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні за= соби класів IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);
· = при невідкоригованому електролітному дисбалансі (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);
· = у разі наявності захворювань серця (на= приклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).
Пацієнти літнього віку та жінки можуть виявляти більшу чутливість до препаратів, що подовжують інтервал QTc. Тому = слід з обережністю застосовувати фторхінолони, у тому числі ципрофлоксацин, у цих групах хворих.
Дисглікемія. Як і при застосуванні інших хінолонів, надходили повідомлення про порушення рівня глюкози в крові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію (див. розділ «Побічні реакції»), як прави= ло, у хворих на діабет, які отримують супутнє лікування пероральним гіпоглікемі= чним засобом (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Повідомляли про випадки гіпоглікемічної коми. Рекомендується проводити ретельний контроль рівня глю= кози крові у всіх хворих на діабет.
Шлунково-киш= ковий тракт. = Ви= никнення протягом або після лікування тяжкої і стійкої діареї (навіть через декілька тижнів після лікування) може свідчити про розвиток антибіотикоасоційованого коліту (такого, що загрожує життю з можливим летальним наслідком) та потребувати невідкладного лікування. У таких випадках застосування ципрофлоксацину необхідно припинити і розпочати відповідну терапію. Лікарсь= кі засоби, які пригнічують перистальтику, протипоказані у вказаній клінічній ситуації.
Нирки та сечовидільна система.
Порушення фу= нкції нирок. = Ос= кільки ципрофлоксацин виводиться переважно у незміненій формі нирками, для пацієнт= ів з порушенням функції нирок необхідно проводити корекцію дози згідно з зазначе= ним у розділі «Спосіб застосування та дози», щоб уникнути підвищення частоти побічних реакцій, спричинених накопиченням ципрофлоксацину.
Гепатобіліарна система. <= /span>При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печ= інки та печінкової недостатності, що загрожує життю пацієнта. У випадку появи будь-яких ознак і симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтя= ниця, темна сеча, свербіж або напруженість передньої черевної стінки), лікування = слід припинити.
Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.<= /i> <= /span>При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичні реакції у пацієн= тів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдег= ідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину таким пацієнтам, за винятком випадків, коли потенційна користь переважає потенційний ризик. У такому разі слід спостерігати за можливою появою гемолізу.
Резистентність. = Пі= д час або після курсу лікування ципрофлоксацином можуть бути виділені резистентні бактерії, з клінічно визначеною суперінфекцією або без неї. Може існувати певний ризик виділення ципрофлоксацинрезистентних бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus <= /span>і = Pseudomonas.<= /span>
Цитохром Р45= 0. Ципрофлоксац= ин пригнічує CYP1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно застосованих речовин, які також метаболізуються цим ферментом (на= приклад, теофіліну, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину, дулоксетину). Одночасне застосування ципрофлоксацину і тизанідину протипоказане. Отже, за пацієнтами, які застосовують ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати щодо можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну).
Метотрексат. = Од= ночасне застосування ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується.
Вплив на результати лабораторних аналізів. Ципрофлоксацин in vitro м= оже впливати на результати посіву на Mycobacterium tuberculosis шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до хибнонегативних результатів аналізу посі= ву у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.
Пролонговані, інвалідизуючі і потенційно незворотні серйозні побічні реакції.<= /i> У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незважаючи на їхній вік= та наявні фактори ризику, були зареєстровані дуже рідкісні випадки тривалих (місяці або роки) інвалідизуючих та потенційно незворотних серйозних побічн= их реакцій, що впливали на різні, іноді декілька систем організму (опорно-рухо= вий апарат, нервову систему, психіку та органи чуття).
Застосування ципрофлоксацину слід припинити негайно після перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції. Пацієнтам слід звернутися за консультацією до лікаря.
Застосування= у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій або фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказ= ують на прямий або непрямий токсичний вплив на репродуктивну функцію. У молодих тварин і тварин, які були піддані впливу хінолонів до народження, спостеріг= ався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити імовірність того,= що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонароджених/плода. То= му у період вагітності з метою запобігання небажаних впливів на плід краще уника= ти застосування ципрофлоксацину.
Період годування груддю. Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик по= шкодження суглобових хрящів у новонароджених цип= рофлоксацин не слід застосовувати у період годування груддю.
Здатність вп= ливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Ципрофлоксацин може впливати на здатні= сть пацієнта керувати автотранспортом і працювати з механізмами через реакції з боку нервової системи (див. розділ «Побічні реакції»). Тому здатність керув= ати автотранспортом або працювати з механізмами може бути порушена.
Спосіб застосування та дози.
Дозу визначати згідно з показанням, тяжкістю та місцем інфекції, чутливістю збуд= ника (збудників) до ципрофлоксацину, нирковою функцією пацієнта, а для дітей та підлітків − згідно з масою тіла.
Тривалість лікування залежить від тяжкості перебігу захворювання, особливостей клінічн= ої картини та типу збудника.
Лікування інфекцій, спричинених певними бактеріями (наприклад, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або <= i>Staphylococci), може вимагати застосування вищих доз ципрофлоксацину та одночасного застосування інших необхідних антибактеріальних препаратів.
Лікування деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів малого таза, інтраабдомінальних інфекцій, інфекцій у пацієнтів із нейтропен= ією, інфекцій кісток та суглобів) може вимагати одночасного застосування інших необхідних антибактеріальних препаратів залежно від виду виявлених патогенів.
Дорослі
|
Показання |
Добова доза, мг |
Загальна тривалість лікування (може включати початкове парентеральне застосування ципрофлоксацину) |
|
|
Інфекції нижніх дихальних шляхів |
= = Від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу |
7–14 днів =
|
|
|
= = Загострення хронічного синуситу |
= = Від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу |
7–14 днів =
|
|
|
= = Хронічний гнійний отит середнього вуха |
= = Від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу |
7–14 днів =
|
|
|
= = Інфекції сечового тракту |
= = Неускладнений гострий цистит |
= = Від 250 мг 2 рази на добу до 500 мг 2 рази на добу |
3 дні |
|
= = Жінкам перед менопаузою можна застосовувати одноразову дозу 500 мг |
|||
|
= = Ускладнений цистит, неускладнений гострий пієлонефрит |
= = 500 мг 2 рази на добу |
7 днів |
|
|
= = Ускладнений гострий пієлонефрит |
= = Від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу |
= = Не менше 10 днів, у деяких особливих клінічних випадках (таких як абсцеси) лікуван= ня можна продовжувати понад 21 день |
|
|
Бактеріальний простатит |
= = Від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу |
=
=
Від 2 до
4 тижнів (гострий) і від 4 до 6 |
|
|
= = Інфекції статевих органів |
= = Гонококовий уретрит і цервіцит |
Разова доза 500 мг |
1 день (одноразова доза) |
|
Орхоепідидиміт та = запальні захворювання органів малого таза |
= = Від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу |
Не менше 14 днів |
|
|
Інфекції шлунково-кишкового тракту та інтра-абдомінальні інфекції |
Діарея, спричинена бактеріальними патогенами, зокрема Shigella spp., окрім Shigella dysenteriae, тип 1, і емпіричне лікування тяжкої діареї мандрівника |
500 мг 2 рази на добу |
1 день |
|
Діарея, спричинена Shigella dysenteriae, тип 1 |
500 мг 2 рази на добу |
5 днів |
|
|
= = Діарея, спричинена Vibrio cholerae |
500 мг 2 рази на добу |
3 дні |
|
|
Тифоїдна пропасниця |
500 мг 2 рази на добу |
7 днів |
|
|
Інтраабдомінальні інфекції, спричинені грамнегативними бактеріями |
= = 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу |
Від 5 до 14 днів |
|
|
Інфекції шкіри та м’яких тканин |
= = Від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу |
Від 7 до 14 днів |
|
|
Інфекції кісток та суглобів |
= = Від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу |
Максимально 3 місяці |
|
|
= = Пацієнти з нейтропенією та гіпертермією у разі підозри щодо бактеріального інфекці= йного генезу пропасниці. Ципрофлоксацин необхідно застосовувати одночасно з відповідними антибактеріальними препаратами/препаратом згідно з офіційними рекомендаціями. |
= = Від 500 мг 2 рази на добу до 750 мг 2 рази на добу |
= = Терапію слід продовжувати упродовж усього періоду нейтропенії |
|
|
= = Профілактика після контакту і лікування легеневої форми сибірської виразки в осіб, які можуть отримувати лікування пероральним шляхом, якщо це є клінічно необхідним. Застосування препарату слід розпочинати якомога швидше після підозрюваного або підтвердженого контакту. |
500 мг 2 рази на добу |
= = 60 днів з дня підтвердженого контакту з Bacillus anthracis |
Ді= ти та підлітки
|
Показання |
Добова доза, мг |
Загальна тривалість лікування (може включати початкове парентеральне застосування ципрофлоксацину) |
|
Бронхолегеневі інфекції, спричинені =
|
20 мг/кг маси тіла 2 рази на добу при максимальн= ій разовій дозі 750 мг |
Від 10 до 14 днів |
|
= = Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит =
|
Від 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу до 20 мг/кг маси тіла 2 рази на добу при максимальній разовій дозі 750 мг |
Від 10 до 21 днів |
|
= = Профілактика після контакту і лікування легеневої форми сибірської виразки у пацієнтів, які можуть отримувати лікування пероральним шляхом, якщо це є клінічно необхідним. Застосування препарату слід розпочинати якомога швидше після підозрюваного або підтвердженого контакту |
Від 10 мг/кг маси тіла 2 рази на добу до 15 мг/кг маси тіла 2 рази на добу при максимальній разовій дозі 500 мг |
= = 60 днів з дня підтвердженого контакту з Bacillus anthracis |
|
= = Інші тяжкі інфекції |
= = 20 мг/кг маси тіла 2 рази на добу при максимумі 750 мг на одну дозу |
= = Відповідно до типу інфекцій |
Пацієнти літ= нього віку. Пацієнти літнього віку по= винні отримувати дозу, обрану згідно з тяжкістю інфекції та кліренсом креатиніну пацієнта.
Ниркова та печінкова недостатність. Рекомендовані початкові та підтримуючі дози для пацієнтів із поруше= ною нирковою функцією:
|
= Кліренс креатиніну = [мл/хв/1,73 м2] |
Креатинін сироватки крові |
Доза для перорального прийому [мг] |
|
> 60 |
< 124 |
Див. звичайне дозування |
|
30‑60 |
124-168 |
250–500 мг кожні 12 годин |
|
< 30 |
>169 |
250–500 мг кожні 24 години |
|
Пацієнти на гемодіалізі |
>169 |
250–500 мг кожні 24 години (після діалізу) |
|
Пацієнти на перитонеальному діалізі |
>169 |
250–500 мг кожні 24 години |
Для пацієнтів з печінковою недостатністю немає потреби у зміні дозування ципрофлоксацину.
Досліджень щодо дозування ципрофлоксацину для дітей із порушеною нирковою та/або печінковою функціями= не проводили.
Спосіб застосування. Таблетки слід ковтати не розжовуючи і запивати рідиною. Їх можна приймати незалежно від прийому їжі. При прийомі натще діюча речовина всмоктується швидше. Таблетки ципрофлоксацину не можна приймати разом із молочними продуктами (наприклад,= з молоком, йогуртом) або фруктовими соками з додаванням мінералів (наприклад,= з апельсиновим соком, збагаченим кальцієм) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
У тяжких випадках або якщо паці= єнт нездатний приймати таблетки (зокрема при ентеральному харчуванні), рекомендується розпочинати терапію із внутрішньовенного введення ципрофлоксацину, поки не буде можливим перехід на пероральний прийом.
Діти.=
Застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам необхідно
проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Лікування із
застосуванням ципрофлоксацину повинен проводити лікар із досвідом ведення д=
ітей
та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.
Ципрофлоксац= ин спричиняв артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Дані про безпеку, отримані з рандомізованого подвійного сліпого дослідження застосування ципрофлоксацину дітям (ципрофлоксацин: n =3D 335, середній вік =3D 6,3 року= ; група порівняння: n =3D 349, середній вік =3D 6,2 року; віковий діапазон =3D від = 1 до 17 років) показали частоту виникнення артропатії, яка, імовірно, пов’язана із застосуванням препарату (відрізняється від клінічних ознак та симптомів, пов’язаних із ураженням безпосередньо суглобів), на 42-й день від початку застосування препарату у межах 7,2 % = та 4,6 % в основній групі та групі порівняння відповідно. Частота виникнення артропа= тії, пов’язаної з препаратом, через 1 рік спостереження була 9 % та 5,7 % відповідно. Зростання кількості випадків артропатій, які пов’язані із застосуванням препарату, було статистично незначущим. Однак лікування ципрофлоксацином дітей та підлітків потрібно розпочинати тільки після ретел= ьної оцінки співвідношення користі/ризику через ризик розвитку побічних реакцій, пов’язаних із суглобами та/або навколишніми тканинами.
Передозування. <= /p>
Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичнос= ті. Гостре передозування в дозі 16 г призводило до розвитку гострої ниркової недостатності.
Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищену втомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.
Окрім звичайних невідкладних заходів, що проводяться при передозуванні, рекомендований моніторинг функції нирок, зокрема визначення рН сечі і у разі необхідності підвищення її кислотності для попередження явищ кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини. Антациди, що містять= у своєму складі кальцій або магній, теоретично мають знижувати всмоктування ципрофлоксацину при передозуванні.
За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться тільки невелика кількість ципрофлоксацину (< 10 %).
У випадку передозування необхідно проводити симптоматичне лікування. Через можливе подовження інтервалу QT доцільним також є проведення ЕКГ-моніторува= ння.
По= бічні реакції.
Найчастіше повідомлялося про та= кі побічні реакції, як нудота та діарея. Дані про побічні реакції на ципрофлоксацин, отримані в ході клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, внутрішньо= венний та послідовний способи застосування), наведено нижче.
Інфекції
та інвазії: гр=
ибкові
суперінфекції, антибіотикоасоційований коліт (дуже рідко – з можливим
летальним наслідком).<=
/span>
З
боку системи кровотворення та лімфатичної системи:
еозинофілія, лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія,
тромбоцитемія, гемолітична
анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (що загрожує життю пацієнта), пригнічен=
ня
функції кісткового мозку (що загрожує життю пацієнта).
З
боку імунної системи: алергічні реакції,
алергічний/ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції, анафілактичний ш=
ок
(що загрожує життю пацієнта), реакції, подібні до сироваткової хвороби.
З боку ендокринної системи: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (SIADH).
Порушення обміну речовин та харчування: зниження апетиту, гіперглікемія,
гіпоглікемія, гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»).=
Психічні
розлади*: психомоторна збудливість/тривожність, сплутаність свідом=
ості
і дезорієнтація, стривоженість, патологічні сновидіння, депресія (з можливи=
ми
суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства), галюцинації,
психотичні реакції (з можливими суїцидальними ідеями/думками або
спроби/вчинення самогубства).
З
боку нервової системи*: головний біль,
запаморочення, розлади сну, порушення смаку, парестезії та дизестезії,
гіпестезії, тремор, судоми (включаючи епілептичний статус), мігрень, поруше=
ння
координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньочерепна гіпертензія =
та
псевдопухлини мозку,
периферична нейропатія та полінейропатія.
З
боку органів зору*: порушення зору (наприклад,
диплопія), порушення сприйняття кольорів.
З
боку органів слуху та лабіринту*: дзвін у вухах=
, втрата слуху/порушення слуху.
З боку серця**: тахікардія, шлуночкова аритмія та тахікардія типу «пірует» (= torsades de pointes) (визначали переважно у пацієнтів із факторами ризику щодо подовже= ння інтервалу QT), подовження інтервалу QT.
З
боку судин**: вазодилатація, артеріальна гіпотензія, синкопальний стан=
, васкуліт.
З
боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: диспное
(включаючи астматичні стани).
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, блюва= ння, біль у ділянці шлунка та по ходу кишечнику, абдомінальний біль, диспепсія, флатуленція, панкреатит.<= o:p>
З
боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів
трансаміназ та білірубіну, порушення функції печінки, холестатична жовтяниц=
я,
гепатит, некроз печінки (що у рідкісних випадках прогресує до печінкової
недостатності, яка загрожує життю пацієнта).
З
боку шкірних покривів та підшкірної клітковини:
висипання, свербіж, кропив’янка, реакції фоточутливості, петехії, мультифор=
мна еритема,
вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (що потенційно загрожує життю
пацієнта), токсичний епідермальний некроліз (що потенційно загрожує життю
пацієнта), гострий генералізований
екзантематозний пустульоз (ГГЕП).
З
боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини*: м’язово-скелетний
біль (наприклад, біль у кінцівках, поперековій ділянці, грудній клітці),
артралгії, міалгії, артрит, підвищення м’язового тонусу і судоми м’язів,
м’язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно ахіллових),
загострення симптомів міастенії гравіс.
З
боку нирок та сечовидільної системи: порушення фун=
кції
нирок, ниркова недостатність, гематурія, кристалурія, тубулоінтерстиціальний
нефрит.
Розлади
загального стану*: астенія, гарячка, набряки, підвищ=
ена
пітливість (гіпергідроз).=
Лабораторні
показники: підвищення активності лужної фосфатази крові, підвищення
активності амілази, збільшення рівня МНВ (у пацієнтів, які одночасно
застосовують антагоністи вітаміну К).
* При застосуванні хінолонів та фторхінолонів, незалежно =
від
наявності факторів ризику, спостерігалися дуже рідкісні випадки тривалої (п=
ротягом
кількох місяців або років) інвалідизації та потенційно необоротних серйозних
побічних реакцій, що вражали різні системи організму, іноді декілька (включ=
аючи
такі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках,
порушення ходи, невропатії, пов’язані з парестезією і невралгією, депресією,
втомою, тривожністю, панічними атаками, суїцидальними думками, порушенням п=
ам’яті
і концентрації уваги, порушеннями сну, порушенням слуху, зору, смаку та нюх=
у).
** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, повідомлялося про випадки аневризми= та розшарування аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки)= , та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).
Повідомлення=
про
підозрювані побічні реакції
Повідомлення=
про
підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливими.
Вони дозволяють проводити моніторинг співвідношення користі/ризику при
застосуванні лікарського засобу. Медичні працівники повинні повідомляти про
будь-які підозрювані побічні реакції.
Термін придатності. = 3 = роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальний упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для ді= тей місці.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 1 блістеру в коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Товариство
з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС».
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна,
61057, Харківська обл., місто Харків, вулиця Воробйова, будинок 8.
(Товариство з обмеженою відповідальністю
«Дослідний завод «ГНЦЛС»)
Україна, 61013, Харківська обл.,
місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.
(ТОВАРИСТВО
З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я»)