ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застос= ування лікарського засобу

&nb= sp;

ЛАРФІКС<= o:p>

(LARFIX^®)<= /b>

Склад:                                                 =

діюча речовина: lo= rnoxicam;<= /o:p>

1 таблетка містить 8 мг лорноксикаму;

допоміжні речовини: = лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, Оpadry white 03F58750*.

*Оpadry white 03F58750: тальк, поліетиленгліколь, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171).=

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хім= ічні властивості: овал= ьні, продовгуваті, від білого до жовтуватого кольору таблетки, вкриті оболонкою,= з тисненням «L8» з одного боку і гладенькі з інш= ого боку.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.

Код АТХ= М01А С05.

Фармакологічні власт= ивості.

Фармакодинаміка. <= o:p>

Лорноксикам є нестероїдним протизапальним засобом (НПЗЗ) з аналгезивними та протизапальни= ми властивостями і належить до класу оксикамів.

Механізм дії. Лорноксикам пригнічує синтез простагландинів (інгібування ферменту циклооксигенази), що призводить до десенсибілізації периферичних ноцицептор= ів та інгібування запалення. Також лорноксикам володіє центральним впливом на = ноцицептори, який не пов’язаний з протизапальною дією. Лорноксикам не впливає на життєво важливі показники (наприклад, температура тіла, частота дихання, частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, ЕКГ, спірометрія).

Фармакокінетика. <= o:p>

Абсорбція. = Лорноксикам швидко і практично повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальної концентрації у плазмі крові (Сmax) досягає через 1-2 години після прийому препарату. Абсолютна біодоступність лорноксика= му становить 90-100 %. Ефекту першого проходження не спостерігалося. Середній період напіввиведення становить              3-4 години.

При одночасному прийомі лорноксикаму з їжею Сmax знижується приблизно на 30 % та Т_max збільшується з 1,5 години до 2,3 години. Абсорбція лорноксикаму (розрахована відповідно до площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) може знижуватися до 20 %.

Розподіл. <= /i>У плазмі крові лорноксикам знаходиться у незмінному стані і у неактивній формі свого гідроксильованого метаболіту. Зв’язування лорноксика= му з білками плазми крові становить 99 % і не залежить від його концентрації.

Біотрансформація. = Лорноксикам активно метаболізується у печінці шляхом гідроксилюванн= я, спершу у неактивний 5-гідроксилорноксикам. Лорноксикам піддається біотрансформації з участю цитохрому CYP2С9. У результаті генетичного поліморфізму існують особи зі сповільненим та інтенсивним метаболізмом цього ферменту, що може виражатися у помітному збільшенні рівнів лорноксикаму у плазмі крові в осіб зі сповільненим метаболізмом. Гідроксильований метаболі= т не має фармакологічної активності. Лорноксикам повністю метаболізується. Прибл= изно ⅔ виводиться через печінку та ⅓– через нирки у вигл= яді неактивної сполуки.

Лорноксикам не спричиняв індукції печінкових ферментів при доклінічних дослідженнях. Немає даних про акумуляцію лорноксикаму після багаторазового прийому рекомендован= их доз.

Виведення. = Період напіввиведення початкової речовини становить 3-4 години. Після перорального прийому близько= 50 % виводиться з калом та 42 % через нирки, в основному у вигляді 5-гідроксилорноксикаму. Період напіввиведення 5-гідроксилорноксикаму станов= ить близько 9 годин, після парентерального застосування препарату 1 або 2 рази на добу.

Особливі популяції пацієнтів.

У пацієнтів літнього віку (понад 65 років) кліренс знижується на 30-40<= span lang=3DEN-US style=3D'mso-ansi-language:EN-US;mso-bidi-font-weight:bold;mso= -bidi-font-style: italic'> %. Крім зниження кліренсу, немає істотних = змін у кінетичному профілі лорноксикаму у пацієнтів літнього віку.

Немає істотної змі= ни кінетичного профілю лорноксикаму у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, за винятком кумуляції, у пацієнтів з хронічним захворюва= нням печінки, після 7 днів терапії з застосуванням добових доз 12 мг та 16 мг.

Клі= нічні характеристики.

Показання.

- Короткочасне лікування гострого болю легкого та помірного ступеня.

- Симптоматичне полегшення болю та запалення при остеоартриті.

- Симптоматичне полегшення болю та запалення при ревматоїдному артриті.=

Протипоказання.

- Гіперчутливість до лорноксикаму або до компо= нентів препарату.

- Тромбоцитопенія.

- Гіперчутливість (симптоми, подібні до таки= х як при астмі, риніті, ангіоневротичному набряку або кропив’янці) до інших НПЗЗ, вк= лючаючи ацетилсаліцилову кислоту.

- Тяжка форма серцевої недостатності.

- Шлунково-кишкові кровотечі, церебрально-судинні кровотечі або інші порушення згортання крові.

- Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація виразки в анамнезі, пов’язані з попередньою терапією НПЗЗ.

- Гостра або рецидивуюча хронічна пептична в= иразка шлунка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих доведених епізодів виникнення виразки або кровотечі).

- Тяжка форма печінкової недостатності.=

- Тяжка форма ниркової недостатності (рівень сироваткового креатиніну > 700 мкмоль/л).

- ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на лорноксикам.

Циметидин: підвищення концентрації лорноксик= аму у плазмі крові (взаємодії між лорноксикамом та ранітидином або лорноксикамом = та антацидами не виявлено).

Вплив лорноксикаму на інші лікарські засоби.

Антикоагулянти: НПЗЗ можуть посилювати дію антикоагулянтів, наприклад, варфарину (див. розділ «Особливості застосування»). Слід проводити ретельний моніторинг міжнародного нормалізованого індексу.

Фенпрокумон: знижується ефективність лікування фенпрокоумоном.

Інгібітори АПФ: може зменшувати дію інгібіторів = АПФ.

Діуретики: послаблення діуретичного та гіпотензивного ефекту петльових, тіазидних і калійзберігаючих діуретиків.

Блокатори бета-адрен= орецепторів: зниження гіпотензивного ефекту.

Блокатори рецепторів ангіотензину ІІ: зниження гіпотензивного ефекту.

Метотрексат:<= /i> підвищення концентрації метотрекс= ату в сироватці крові, що призводить до збільшення його токсичності. При одночасн= ому застосуванні необхідний ретельний моніторинг.

Дигоксин:= зниження ниркового кліренсу дигок= сину.

Препарати літію: НПЗЗ знижують нирковий кліренс лі= тію, таким чином, концентрація сироваткового літію може перевищувати поріг токсичності. Необхідно контролювати рівень літію в сироватці крові, особлив= о на початку лікування, при коригуванні дози та припиненні лікування.=

Циклоспорин:<= /i> підвищення концентрації циклоспор= ину у сироватці крові. Можливе підвищення нефротоксичності циклоспорину, що зумов= лено ефектами, опосередкованими простагландинами нирок. При комбінованій терапії необхідно контролювати функцію нирок.

Відомі індуктори та інгібітори CYP2C9 ізоферментів: лорноксикам (як і інші НПЗЗ, що залежать від цитохрому Р450 2С9 (CYP2C9 ізофермент)) взаємодіє з відомими індукторами та інгібіторами СYP2С9 ізоферментів (див. розділ «Фармакологічні властивості»).<= /p>
Пеметрексед: НПЗЗ можуть знижувати нирковий кл= іренс пеметрекседу, внаслідок чого підвищується ниркова та шлунково-кишкова токсичність та мієлосупресія.

Інша значуща інфо= рмація.

Гепарин: = НПЗЗ збільшують ризик виникнення спинномозкової/епідуральної гематоми при застосуванні одночасно з гепарином під час спинномозкової або епідуральної анестезії (див. розділ «Особливості застосування»).

Кортикостероїди: збільшення ризику виникнення шлунково-кишкових виразок або кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).

Антибактеріальні зас= оби групи хінолону: підвищується ризик виникнення судом.

Антитромбоцитарні пр= епарати: підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші НПЗЗ: підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): підвищений ризик виникнення шлунково-кишков= их кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).<= /span>

Похідні сульфанілсеч= овини (наприклад, глібенкламід): підвищ= ується ризик гіпоглікемії.

Такролімус: підвищений ризик нефротоксичності внаслідок зниження синтезу простацикліну в нирках. При комбінованій терапії необхідно контролювати функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші форми взаємодії. Прийом= їжі.

Оскільки вживання їжі уповіль= нює абсорбцію лорноксикаму, таблетки Ларфікс не слід прий= мати з їжею у разі необхідності швидкого початку їх ефективної дії (полегшення бол= ю).

Прийом їжі знижує абсо= рбцію приблизно на 20&n= bsp;% та збі= льшує T_max.

=

Особливості застосування.

У пацієнтів із наступними захварюваннями та станами препарат слід призначати тільки після ретельної оцінки очікуваної користі від терапії і можливого ризику:

– Ниркова недостатність лег= кого (рівень сироваткового креатиніну 150-300 мкмоль/л= ) та помірного (рівень сироваткового креатиніну 300-700 мкмоль/л) ступеня важкості. Лорноксикам слід застосовувати з обережніст= ю через важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку. У випадку погіршення функції нирок лікування лорноксикамом слід припинити.

– Стан після обширних хірургічн= их втручань; серцева недостатність; прийом діуретиків або засобів, що можуть спричинити ушкодження нирок. При застосуванні лорноксикаму необхідно ретельно контролювати функцію нирок.

– Порушення згортання крові. Рекомендується проведення ретельного клінічного дослідження та оцінки лабораторних показни= ків (наприклад, акти= вованого часткового тромбінового часу), оскільки лорноксикам пригнічує агрегацію тромбоцитів, збільшуючи час згорта= ння крові. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до кровотеч.

– Печінкова недостатність (наприклад, цироз печінки). Після застосування препарату у дозі 12-16 = ;мг на добу рекомендується регулярно проводити лабораторні тести у зв’язку з можливістю накопичення лорноксикаму= в організмі (підвищення AUC), даних про відхилення фармакокінетичних параметрів у пацієнтів з печінковою нед= остатністю немає.

Тривале застосування препарату.

Небажані реакції можна мінімізувати за допомогою прийому найменшої ефективної дози препарату протягом найкоротшого періоду, необхідного для контролю симптомів захворювання. При тривалому лікуванні (понад 3 місяці) рекомендується проводити оцінку стану крові (визначення гемоглобіну), функції нирок (визначення креатиніну) і печінкових ферментів.

Пацієнти літнього віку.

Особам літнього віку (від 65 років) рекомендується спостереження за функц= ією нирок та печінки та з обережністю застосовувати після хірургічних втручань.=

Одночасний прийом з іншими НПЗЗ.

Слід уникати сумісного застосування лорноксикаму з іншими НПЗЗ, у тому числі з селективними інгібіторами циклооксигенази-2.

Ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту.

Під час застосування будь-якого НПЗЗ у будь-який час протягом лікування можливе виникнення шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації, що може мати летальний наслідок. Ризик шлунково-кишкових кровотеч, виразок або перфорацій зростає = зі збільшенням дози НПЗЗ, у пацієнтів з виразками в анамнезі, особливо ускладненими кровотечами або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), а також у пацієнтів літнього віку. Цим групам пацієнтів слід з особливою обережністю розпочинати лікування препаратом у найменших терапевтичних дозах.

З обережністю слід застосовувати НПЗЗ для лікування вищезазначених груп пацієнтів та пацієнтів, які паралельно приймають низькі дози ацетилсаліцило= вої кислоти або інші препарати, що збільшують ризик виникнення шлунково-кишкових ускладнень (див. розділ «Взаємоді= я з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Для пацієнтів, які потребують такої сумісної терапії, лікуван= ня можливо проводити на тлі одночасного прийому захисних агентів (наприклад, мізопростолу або інгібіторів протонної помпи). Рекомендується проведення кл= інічного спостереження через регулярні проміжки часу.

Пацієнти з токсичним впливом на шлунково-кишковий тракт в анамнезі, особливо літнього віку, мають повідомити про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо про шлунково-кишкову кровотечу) на початкових етапах лікування.

З особливою обережністю призначати препарат пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підвищувати ризик виникнення виразки або кровотечі, наприклад, пероральні кортикостероїди, антикоагулянти – варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромботичні препарати – ацетилсаліцилова кисл= ота (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У випадку виникнення кровотечі або= виразки шлунково-кишкового тракту у пацієн= тів, які приймають лорноксикам, лікування необхідно припинити.

НПЗЗ слід з обережністю приймати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки їх ст= ан може погіршитися.

У пацієнтів літнього віку збільшує= ться частота виникнення побічних реакцій під час застосування НПЗЗ, зокрема шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, що може призвести до летальних наслідків (див. розділ «Протипока= зання»).

Серцево-судинні захворювання.

Слід з обережністю застосовувати п= репарат пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамн= езі, оскільки внаслідок прийому НПЗЗ можливі набряки та затримка рідини в органі= змі.

Необхідно спостерігати за пацієнта= ми з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю від легко= го до помірного ступеня тяжкості в анамнезі, оскільки терапія НПЗЗ може супроводжуватися такими явищами як затримка рідини і набряки.

Є дані, які дозволяють припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо довготривала терапія та у високих дозах) може бути пов’язано з невеликим підвищенням ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркту міок= арда чи інсульту). Недостатньо даних для того, щоб виключити такий ризик = при прийомі лорноксикаму.=

Пацієнтам із неконтрольованою арте= ріальною гіпертензією, хронічною серцев= ою недостатністю, ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними порушеннями лорноксикам слід призначати тільки п= ісля ретельної оцінки показань. Оцінка також потрібна перед призначенням тривало= го лікування пацієнтам із факторами ризику виникнення серцево-судинних захворю= вань (наприклад, гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).=

Супутнє лікування НПЗЗ і гепарином збільшують ризик спинномозкової/епід= уральної гематоми при спинномозковій або епідуральній анестезії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами= та інші види взаємодій»).

Побічні реакції з бо= ку шкіри.

Дуже рідко на тлі застосування НПЗЗ виникають тяжкі шкірні реакції, що включають ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, іноді деякі з них закінчуються летально (див. розді= л «Побічні реакції»). Ризик розвитку таких реакцій найбільш високий на почат= ку лікування: у більшості випадків такі реакції виникають у перший місяць прий= ому препарату. Прийом лор= ноксикаму слід припинити при перших ознаках шкірного висипу, ураження слизових оболон= ок та інших проявах гіперчутливості. ~~<= span lang=3DUK>~~

Бронхіальна астма.

Застосовувати з обережністю хворим на бронхіальну астму або з даним захворюванням в анамнезі, оскільки НПЗЗ провокують бронхоспазм у цих пацієн= тів.

Захворювання сполучн= ої тканини.

У пацієнтів, хворих на системний червоний вовчак та змішане захворювання сполучної тканини, може збільшуватися ризик розвитку асептичного менінгіту.=

Одночасний прийом такролімусу.

Супутнє лікування НПЗЗ і такролімусу може підвищувати ризик нефротоксичності внаслідок послаблення синтезу простацикліну в нирках. При такій комбінованій терапії необхідно ретельно контролювати функцію нирок (д= ив. розділ «Взаємодія з іншими лікарс= ькими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних досліджень

Як і інші НПЗЗ, лорноксикам може спричиняти епізодичне підвищення трансаміназ, білірубіну в сироватці крові,= а також збільшення концентрації в крові сечовини і креатиніну, так само, як і інші відхилення лабораторних показників від норми. Якщо відхилення лаборато= рних показників суттєві та тривають довгий час, лікування необхідно припинити та провести необхідне дослідження.

Фертильність.

Лорноксикам, як і інші препарати, = що пригнічують циклооксигеназу/синтез простагландинів, можуть послаблювати фертильність, не рекомендується застосовувати жінкам, які намагаються завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, необхідно відмінити прийом лорноксикаму.

Вітряна віспа.

При ная= вності вітряної віспи у виняткових випадках можуть розвинутися тяжкі інфекційні ураження шкіри та м’яких тканин. <= /span>До цього часу не можна виключити в= плив НПЗЗ на погіршення перебігу цих інфекційних захворювань. Рекомендуєт= ься уникати застосування лорнокс= икаму при наявній вітряній віспі.=

Допоміжні речовини.

Препарат містить лактозу. Якщо у п= ацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікаре= м, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Лорноксикам протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності. Клінічних даних щодо застосування лоноксикаму у І-ІІ триместрах вагітності та під час пологів нем= ає, тому препарат не рекомендується застосовувати у цей період.

Немає достатніх даних щодо застосування лорноксикаму вагітним жінкам. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.

Пригнічення синтезу простагландину може негатив= но позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологі= чних досліджень свідчать про підвищення ризику невиношування вагітності, а також розвитку вад серця при застосуванні інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Ризик зростає при збільшенні дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібіторів = синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- та постімплантаційної загибелі плода та ембріо-фетальної летальності. Інгібітори синтезу простагландинів не слід застосовувати у І та ІІ триместр= ах вагітності. Застосування можливе тільки при крайній необхідності.

Під час ІІІ= триместру вагітності при застосува= нні будь-яких інгібіторів синтезу простагландину можливі такі впливи на плід:

- серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної проток= и і легенева гіпертензія);

- порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатно= сті, а відтак до зменшення кількості навколоплідних вод.

Вагітна та плід наприкінці вагітності можуть піддатися таким впливам від застосування інгібіторів синтезу простагландинів:

- можливе збільшення тривалості кровотеч;

- пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до затрим= ки або збільшення тривалості пологів.

Таким чином, застосування лорноксикаму протипоказане під час ІІІ тримес= тру вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

Період г= одування груддю. Немає даних щодо екскреції лорноксикаму у людське грудне молоко. Відносно високі концентрації лорноксикаму екскретуют= ься з молоком годуючих щурів. Тому лорноксикам не слід= застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У разі виникнення запаморочення та/або сонлив= ості внаслідок прийому препарату не слід керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози= .

Таблетки Ларфікс приймати перорально, запиваючи достат= ньою кількістю води.

Для всіх пацієнтів відповідний режим дозування має ґрунтуватися на індивідуальній відповіді на лікування.

&n= bsp;

Показання

Добова доза

Кількість прийомів

на добу

Рекомендована

Максимальна

Нормальна функція нирок та печінки

Біль

8-16 мг (1-2 таблетки)

16 мг = (2 таблетки)

2-3 ра= зи на добу

Остеоартрит /ревматоїдний артрит

12 мг (1½ таблетки)*

Ниркова/Печінкова недостатність**

Біль

12&nbs= p;мг (1½ таблетки)*

2-3 ра= зи на добуОстеоартрит /ревматоїдний артрит

* - використовувати у відповідному дозуванні

** - легкий та помірний ступінь тяжкості

&n= bsp;

Пацієнт= и літнього віку (понад 65 років), крім пацієнтів з порушенням функції печінки або ниро= к, коригування дози не потребують, але слід з обережністю застосовувати лорноксикам у зв’язку з вірогідністю виникнення побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту.

Небажан= і реакції можна мінімізувати за допомогою прийому найменшої ефективної дози препарату= та найкоротшого періоду часу, що необхідний для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).

&nb= sp;

Діти.

Лорноксикам не рекомендується застосовувати дітям у зв’язку з недостатн= істю даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату.

Передозування.

На даний час даних відносно передозування, що дозволили б визначити його наслідки або запропонувати специфічне лікування, немає.

Симптоми: можуть спостерігатися такі симпто= ми як нудота, блювання, церебральні симптоми (запаморочення, порушення зору). У тяжких випадках: атаксія, з переходом в кому і судоми; ураження печінки і нирок; можливе порушення згортання крові.

Лікування: при наявному чи очікуваному передо= зуванні слід припинити застосування препарату. Завдяки короткому періоду напіввивед= ення лорноксикам швидко виводиться з організму. Діалізу не піддається. На даний = час специфічного антидоту немає. Необх= ідно провести звичайні невідкладні заходи, включаючи промивання шлунка. Застосув= ання активованого вугілля за умови його прийому одразу після передозування лорноксикамом може призвести до зменшення всмоктування препарату. Для лікування шлунково-кишкових розладів можна, наприклад, застосовувати аналог простагландину або ранітидин.

Побічні реакції.=

Найчастіше побічні реакції НПЗЗ були пов’язан= і зі шлунково-кишковим трактом. При прийомі НПЗЗ можуть виникати пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, що іноді закінчується летально, особливо в осіб літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Нудота, блювання, діарея, метеор= изм, запор, диспепсія, біль у животі, мелена, блювання кров’ю, виразковий стомат= ит, загострення коліту та хвороби Крона були зареєстровані при лікуванні НПЗЗ. = Менш часто спостерігалися гастрити.

Вважається, що приблизно у 20 % пацієнті= в, які лікувалися лорноксикамом, можуть виникати побічні явища. Найчастішими побічними явищами лорноксикаму є н= удота, диспепсія, розлад травлення, біль у животі, блювання, діарея. Ці симптоми загалом спостерігалися меншу ніж у 10 % пацієнтів, які брали участь у дослідженні. Набр= яки, артеріальна гіпертензія та= серцева недостатність були зареєстрован= і при лікуванні НПЗЗ.

Існують клінічні та епідеміологічні дані, які показують, що застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах і при тривалому прийомі, може бути пов’язане з підвищенням ризику артеріальних тромботичних явищ, наприклад, інфаркт міокарда або інсульт (див. розділ «Особливості застосування»).

Винятково під час перебігу вітряної віспи повідомлялося про серйозні інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин.

Інфекції та інвазії<= /span>: фарингіти.

З боку крові та лімфатичної системи: анемі= я, тромбоцитопенія, лейкопенія, подовження тривалості кровотечі, екхімоз. НПЗЗ здатні спричинити класо-специфічні потенційно тяжкі гематологічні порушення, такі як нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.<= i>

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, анафілактоїдні ре= акції та анафілаксія.

Порушення обміну речовин: втрата апетиту, зміни маси тіла.

Психічні порушення: інсомнія, депресія, збентеженість, нервовість, збудженість.

З боку нервової системи: легкий та транзиторний головний біль, запаморочення, сонливість, парес= тезія, порушення смакових відчуттів (дисгевзія), тремор, мігрень, асептичний менін= гіт у пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) та змішаним захворюванням сполучної тканини (див. ро= зділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору: кон’юнктивіт, порушення зору.

З боку органів слуху та рівноваги: вертиго, шум у = вухах.

З боку серцево-судинної системи: серцебиття, тахікардія, набряки,= серцева недостатність, почервоніння обличчя, гіпертензія, припливи, крововиливи, гематоми.

З боку дихальної сис= теми: риніти, диспное, кашель, бронхосп= азм.

З боку травної системи: нудота, біль у животі, диспепсія, діарея, блювання, запор, метеоризм, відрижка, сухість у роті, гастрити, виразка шлу= нка, абдомінальний біль у верхній частині живота, виразка дванадцятипалої кишки, виразки слизової ротової порожнини, мелена, блювання з кров’ю, стоматит, езофагіт, гастроезофагеальний рефлюкс, дисфагія, афтозний стоматит, глосит, перфорація пептичної виразки, шлунково-кишкова кровотеча.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення рівня печінкових ферме= нтів (АЛТ, АСТ); токсична дія на печі= нку, у результаті чого можливий розвиток печінкової недостатності, гепатиту, жовтяниці, холестазу.

З боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, свербіж, підвищене потовиділення, еритематозне висипання, уртика= рія, ангіоневротичний набряк, алопеція, дерматити, екзема, пурпура, набряк і бульозні реакції такі як мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухово= го апарату та сполучної тканини: артралгія, відчуття болю у кістках, м’язові спазми, міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: ніктурія, порушення сечовиділенн= я, підвищення рівня азоту сечовини і креатиніну в крові; лорноксикам може спричинити гостру ниркову недостатність у пацієнтів із захворюваннями нирок= , що залежать від ниркових простагландинів та відіграють важливу роль у підтримці ниркового кровотоку (див. розділ = «Особливості застосування»). Нефро= токсичність у різних формах, включно з нефритами та нефротичним синдромом, є класо-специфічним ефектом НПЗЗ.

Загальні розлади: нездужання, набряк обличчя, астенія.

Термін придатності.<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> 3 роки.

<= /p>
Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

<= /p>
Упаковка.

По 10 таблеток у блістері. По 3 або 10 блістерів у картонній = упаковці.

Категорія відпуску.
За рецептом.

Виробник. =

Кусум Х= елтхкер Пвт Лтд/

Kusum Healthcare Pvt Ltd.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

СП-289 (А), РІІКО Індастріал ареа, Чопанкі, Бхіваді, Діст. Алвар (Раджастан), Індія/

SP-289 (A), RIICO Industrial area, Chopan= ki, Bhiwadi, Dist. Alwar (Rajasthan), India.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застос= ування лікарського засобу

&nb= sp;

ЛАРФІКС<= o:p>

(LARFIX^®)<= /b>

Склад:                                                 =

діюча речовина: lo= rnoxicam;<= /o:p>

1 таблетка містить 8 мг лорноксикаму;

допоміжні речовини: = лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, повідон, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, Оpadry white 03F58750*.

*Оpadry white 03F= 58750: тальк, поліетиленгліколь, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е 171).=

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хім= ічні властивості: овал= ьні, продовгуваті, від білого до жовтуватого кольору таблетки, вкриті оболонкою,= з тисненням «L8» з одного боку і гладенькі з інш= ого боку.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.

Код АТХ М01А С05.

Фармакологічні власт= ивості.

Фармакодинаміка. <= o:p>

Лорноксикам є нестероїдним протизапальним засобом (НПЗЗ) з аналгезивними та протизапальни= ми властивостями і належить до класу оксикамів.

Механізм дії. Лорноксикам пригнічує синтез простагландинів (інгібування ферменту циклооксигенази), що призводить до десенсибілізації периферичних ноцицептор= ів та інгібування запалення. Також лорноксикам володіє центральним впливом на ноцицептори, який не пов’язаний з протизапальною дією. Лорноксикам не вплив= ає на життєво важливі показники (наприклад, температура тіла, частота дихання, частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, ЕКГ, спірометрія).

Фармакокінетика. <= o:p>

Абсорбція. = Лорноксикам швидко і практично повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Максимальної концентрації у плазмі крові (Сmax) досягає через 1-2 години після прийому препарату. Абсолютна біодоступність лорноксика= му становить 90-100 %. Ефекту першого проходження не спостерігалося. Середній період напіввиведення становить              3-4 години.

При одночасному прийомі лорноксикаму з їжею Сmax знижується приблизно на 30 % та Т_max збільшується з 1,5 години до 2,3 години. Абсорбція лорноксикаму (розрахована відповідно до площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) може знижуватися до 20 %.

Розподіл. <= /i>У плазмі крові лорноксикам знаходиться у незмінному стані і у неактивній формі свого гідроксильованого метаболіту. Зв’язування лорноксика= му з білками плазми крові становить 99 % і не залежить від його концентрації.

Біотрансформація. = Лорноксикам активно метаболізується у печінці шляхом гідроксилюванн= я, спершу у неактивний 5-гідроксилорноксикам. Лорноксикам піддається біотрансформації з участю цитохрому CYP2С9. У результаті генетичного поліморфізму існують особи зі сповільненим та інтенсивним метаболізмом цього ферменту, що може виражатися у помітному збільшенні рівнів лорноксикаму у плазмі крові в осіб зі сповільненим метаболізмом. Гідроксильований метаболі= т не має фармакологічної активності. Лорноксикам повністю метаболізується. Прибл= изно ⅔ виводиться через печінку та ⅓– через нирки у вигл= яді неактивної сполуки.

Лорноксикам не спричиняв індукції печінкових ферментів при доклінічних дослідженнях. Немає даних про акумуляцію лорноксикаму після багаторазового прийому рекомендован= их доз.

Виведення. = Період напіввиведення початкової речовини становить 3-4 години. Після перорального прийому близько= 50 % виводиться з калом та 42 % через нирки, в основному у вигляді 5-гідроксилорноксикаму. Період напіввиведення 5-гідроксилорноксикаму станов= ить близько 9 годин, після парентерального застосування препарату 1 або 2 рази на добу.

Особливі популяції пацієнтів.

У пацієнтів літнього віку (понад 65 років) кліренс знижується на 30-40<= span lang=3DEN-US style=3D'mso-ansi-language:EN-US;mso-bidi-font-weight:bold;mso= -bidi-font-style: italic'> %. Крім зниження кліренсу, немає істотних = змін у кінетичному профілі лорноксикаму у пацієнтів літнього віку.

Немає істотної змі= ни кінетичного профілю лорноксикаму у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, за винятком кумуляції, у пацієнтів з хронічним захворюва= нням печінки, після 7 днів терапії з застосуванням добових доз 12 мг та 16 мг.

Клі= нічні характеристики.

Показання.

- Короткочасне лікування гострого болю легкого та помірного ступеня.

- Симптоматичне полегшення болю та запалення при остеоартриті.

- Симптоматичне полегшення болю та запалення при ревматоїдному артриті.=

Протипоказання.

- Гіперчутливість до лорноксикаму або до компо= нентів препарату.

- Тромбоцитопенія.

- Гіперчутливість (симптоми, подібні до таки= х як при астмі, риніті, ангіоневротичному набряку або кропив’янці) до інших НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту.

- Тяжка форма серцевої недостатності.

- Шлунково-кишкові кровотечі, церебрально-судинні кровотечі або інші порушення згортання крові.

- Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація виразки в анамнезі, пов’язані з попередньою терапією НПЗЗ.

- Гостра або рецидивуюча хронічна пептична в= иразка шлунка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих доведених епізодів виникнення виразки або кровотечі).

- Тяжка форма печінкової недостатності.=

- Тяжка форма ниркової недостатності (рівень с= ироваткового креатиніну > 700 мкмоль/л).

- ІІІ триместр вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на лорноксикам.

Циметидин: підвищення концентрації лорноксик= аму у плазмі крові (взаємодії між лорноксикамом та ранітидином або лорноксикамом = та антацидами не виявлено).

Вплив лорноксикаму на інші лікарські засоби.

Антикоагулянти: НПЗЗ можуть посилювати дію антикоагулянтів, наприклад, варфарину (див. розділ «Особливості застосування»). Слід проводити ретельний моніторинг міжнародного нормалізованого індексу.

Фенпрокумон: знижується ефективність лікування фенпрокоумоном.

Інгібітори АПФ: може зменшувати дію інгібіторів = АПФ.

Діуретики: послаблення діуретичного та гіпотензивного ефекту петльових, тіазидних і калійзберігаючих діуретиків.

Блокатори бета-адренорецепторів: зниження гіпотензивного ефекту.

Блокатори рецепторів ангіотензину ІІ: зниження гіпотензивного ефекту.

Метотрексат:<= /i> підвищення концентрації метотрекс= ату в сироватці крові, що призводить до збільшення його токсичності. При одночасн= ому застосуванні необхідний ретельний моніторинг.

Дигоксин:= зниження ниркового кліренсу дигок= сину.

Препарати літію: НПЗЗ знижують нирковий кліренс лі= тію, таким чином, концентрація сироваткового літію може перевищувати поріг токсичності. Необхідно контролювати рівень літію в сироватці крові, особлив= о на початку лікування, при коригуванні дози та припиненні лікування.=

Циклоспорин:<= /i> підвищення концентрації циклоспор= ину у сироватці крові. Можливе підвищення нефротоксичності циклоспорину, що зумов= лено ефектами, опосередкованими простагландинами нирок. При комбінованій терапії необхідно контролювати функцію нирок.

Відомі індуктори та інгібітори CYP2C9 ізоферментів: лорноксикам (як і інші НПЗЗ, що залежать від цитохрому Р450 2С9 (CYP2C9 ізофермент)) взаємодіє з відомими індукторами та інгібіторами СYP2С9 ізоферментів (див. розділ «Фармакологічні властивості»).<= /p>
Пеметрексед: НПЗЗ можуть знижувати нирковий кл= іренс пеметрекседу, внаслідок чого підвищується ниркова та шлунково-кишкова токсичність та мієлосупресія.

Інша значуща інформація.

Гепарин: = НПЗЗ збільшують ризик виникнення спинномозкової/епідуральної гематоми при застосуванні одночасно з гепарином під час спинномозкової або епідуральної анестезії (див. розділ «Особливості застосування»).

Кортикостероїди: збільшення ризику виникнення шлунково-кишкових виразок або кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).

Антибактеріальні зас= оби групи хінолону: п= ідвищується ризик виникнення судом.

Антитромбоцитарні пр= епарати: підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші НПЗЗ: підвищується ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч.

Селективні інгібітор= и зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС): підвищений ризик виникнення шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ= «Особливості застосування»).

Похідні сульфанілсеч= овини (наприклад, глібенкламід): підвищ= ується ризик гіпоглікемії.

Такролімус: підвищений ризик нефротоксичності внаслідок зниження синтезу простацикліну в нирках. При комбінованій терапії необхідно контролювати функцію нирок (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші форми взаємодії. Прийом= їжі.

Оскільки вживання їжі уповіль= нює абсорбцію лорноксикаму, таблетки Ларфікс не слід прий= мати з їжею у разі необхідності швидкого початку їх ефективної дії (полегшення бол= ю).

Прийом їжі знижує абсо= рбцію приблизно на 20&n= bsp;% та збі= льшує T_max.

=

Особливості застосування.

У пацієнтів із наступними захварюваннями та = станами препарат слід призначати тільки після ретельної оцінки очікуваної користі в= ід терапії і можливого ризику:

– Ниркова недостатність лег= кого (рівень сироваткового креатиніну 150-300 мкмоль/л) та помірного (рівень сироваткового креатиніну 300-700<= span lang=3DEN-US style=3D'mso-ansi-language:EN-US'> мкмоль/л) ступеня важкості. Лорноксикам слід застосовувати з обережністю через важливу роль простагландинів у підтримці ниркового кровотоку. У випадку погіршення функції нирок лікування лорноксик= амом слід припинити.

– Стан після обширних хірургічн= их втручань; серцева недостатність; прийом діуретиків або засобів, що можуть спричинити ушкодження нирок. При застосуванні лорноксикаму необхідно ретельно контролювати функцію нирок.

– Порушення згортання крові. Рекомендується проведення ретельного клінічного дослідження та оцінки лабораторних показників (наприклад, активованого часткового тромбінового часу), оскільки лорноксикам пригнічує агрегацію тромбоцитів, збільшуючи час згортання крові. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам зі схильністю до кровотеч.

– Печінкова недостатність (наприклад, цироз печінки). Після застосування препарату у дозі 12-16 = ;мг на добу рекомендується регулярно проводити лабораторні тести у зв’язку з можливістю накопичення лорноксикаму= в організмі (підвищення AUC), даних про відхилення фармакокінетичних параметрів у пацієнтів з печінковою недостатністю немає.

Тривале застосування препарату.

Небажані реакції можна мінімізувати за допомогою прийому найменшої ефективної дози препарату протягом найкоротшого періоду, необхідного для ко= нтролю симптомів захворювання. При тривалому лікуванні (понад 3 місяці) рекомендується проводити оцінку стану крові (визначення гемоглобіну), функції нирок (визначення креатиніну) і печінкових ферментів.

Пацієнти літнього віку.

Особам літнього віку (від 65 років) рекомендується спостереження за функц= ією нирок та печінки та з обережністю застосовувати після хірургічних втручань.=

Одночасний прийом з іншими НПЗЗ.

Слід уникати сумісного застосування лорноксикаму з іншими НПЗЗ, у тому числі з селективними інгібіторами циклооксигенази-2.

Ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту.

Під час застосування будь-якого НПЗЗ у будь-який час протягом лікування можливе виникнення шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації, що може мати летальний наслідок. Ризик шлунково-кишкових кровотеч, виразок або перфорацій зростає = зі збільшенням дози НПЗЗ, у пацієнтів з виразками в анамнезі, особливо ускладненими кровотечами або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), а також у пацієнтів літнього віку. Цим групам пацієнтів слід з особливою обережністю розпочинати лікування препаратом у найменших терапевтичних дозах.

З обережністю слід застосовувати НПЗЗ для лікування вищезазначених груп пацієнтів та пацієнтів, які паралельно приймають низькі дози ацетилсаліцило= вої кислоти або інші препарати, що збільшують ризик виникнення шлунково-кишкових ускладнень (див. розділ «Взаємоді= я з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Для пацієнтів, які потребують такої сумісної терапії, лікуван= ня можливо проводити на тлі одночасного прийому захисних агентів (наприклад, мізопростолу або інгібіторів протонної помпи). Рекомендується проведення клінічного спостереження через регулярні проміжки часу.
Пацієнти з токсичним впливом на шлунково-кишковий тракт в анамнезі, особливо літнього віку, мають повідомити про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо про шлунково-кишкову кровотечу) на початкових етапах лікування.

З особливою обережністю призначати препарат пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть = підвищувати ризик виникнення виразки або кровотечі, наприклад, пероральні кортикостерої= ди, антикоагулянти – варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромботичні препарати – ацетилсаліцилова кислота (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарс= ькими засобами та інші види взаємодій»).

У випадку виникнення кровотечі або= виразки шлунково-кишкового тракту у пацієн= тів, які приймають лорноксикам, лікування необхідно припинити.

НПЗЗ слід з обережністю приймати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки їх ст= ан може погіршитися.

У пацієнтів літнього віку збільшує= ться частота виникнення побічних реакцій під час застосування НПЗЗ, зокрема шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, що може призвести до летальних наслідків (див. розділ «Протипока= зання»).

Серцево-судинні захворювання.

Слід з обережністю застосовувати п= репарат пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамн= езі, оскільки внаслідок прийому НПЗЗ можливі набряки та затримка рідини в органі= змі.

Необхідно спостерігати за пацієнта= ми з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю від легко= го до помірного ступеня тяжкості в анамнезі, оскільки терапія НПЗЗ може супроводжуватися такими явищами як затримка рідини і набряки.

Є дані, які дозволяють припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо довготривала терапія та у високих дозах) може бути пов’язано з невеликим підвищенням ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркту міок= арда чи інсульту). Недостатньо даних для того, щоб виключити такий ризик = при прийомі лорноксикаму.=

Пацієнтам із неконтрольованою арте= ріальною гіпертензією, хронічною серцев= ою недостатністю, ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними порушеннями лорноксикам слід призначати тільки п= ісля ретельної оцінки показань. Оцінка також потрібна перед призначенням тривало= го лікування пацієнтам із факторами ризику виникнення серцево-судинних захворю= вань (наприклад, гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).=

Супутнє лікування НПЗЗ і гепарином збільшують ризик спинномозкової/епідуральної гематоми при спинномозковій або епідуральній анестезії (див. розділ «Взаємодія= з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Побічні реакції з бо= ку шкіри.

Дуже рідко на тлі застосування НПЗЗ виникають тяжкі шкірні реакції, що включають ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, іноді деякі з них закінчуються летально (див. розді= л «Побічні реакції»). Ризик розвитку таких реакцій найбільш високий на почат= ку лікування: у більшості випадків такі реакції виникають у перший місяць прий= ому препарату. Прийом лор= ноксикаму слід припинити при перших ознаках шкірного висипу, ураження слизових оболон= ок та інших проявах гіперчутливості. ~~<= span lang=3DUK>~~

Бронхіальна астма.

Застосовувати з обережністю хворим на бронхіальну астму або з даним захворюванням в анамнезі, оскільки НПЗЗ провокують бронхоспазм у цих пацієн= тів.

Захворювання сполучн= ої тканини.

У пацієнтів, хворих на системний червоний вовчак та змішане захворювання сполучної тканини, може збільшуватися ризик розвитку асептичного менінгіту.=

Одночасний прийом такролімусу.

Супутнє лікування НПЗЗ і такролімусу може підвищувати ризик нефротоксичності внаслідок послаблення синтезу простацикліну в нирках. При такій комбінованій терапії необхідно ретельно контролювати функцію нирок (д= ив. розділ «Взаємодія з іншими лікарс= ькими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних досліджень

Як і інші НПЗЗ, лорноксикам може спричиняти епізодичне підвищення трансаміназ, білірубіну в сироватці крові,= а також збільшення концентрації в крові сечовини і креатиніну, так само, як і інші відхилення лабораторних показників від норми. Якщо відхилення лаборато= рних показників суттєві та тривають довгий час, лікування необхідно припинити та провести необхідне дослідження.

Фертильність.

Лорноксикам, як і інші препарати, = що пригнічують циклооксигеназу/синтез простагландинів, можуть послаблювати фертильність, не рекомендується застосовувати жінкам, які намагаються завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, необхідно відмінити прийом лорноксикаму.

Вітряна віспа.

При ная= вності вітряної віспи у виняткових випадках можуть розвинутися тяжкі інфекційні ураження шкіри та м’яких тканин. <= /span>До цього часу не можна виключити в= плив НПЗЗ на погіршення перебігу цих інфекційних захворювань. Рекомендуєт= ься уникати застосування лорнокс= икаму при наявній вітряній віспі.=

Допоміжні речовини.

Препарат містить лактозу. Якщо у п= ацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікаре= м, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Лорноксикам протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності. Клінічних даних щодо застосування лоноксикаму у І-ІІ триместрах вагітності та під час пологів нем= ає, тому препарат не рекомендується застосовувати у цей період.

Немає достатніх даних щодо застосування лорноксикаму вагітним жінкам. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.

Пригнічення синтезу простагландину може негатив= но позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологі= чних досліджень свідчать про підвищення ризику невиношування вагітності, а також розвитку вад серця при застосуванні інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Ризик зростає при збільшенні дози та тривалості терапії. У тварин застосування інгібіторів = синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- та постімплантаційної загибелі плода та ембріо-фетальної летальності. Інгібітори синтезу простагландинів не слід застосовувати у І та ІІ триместр= ах вагітності. Застосування можливе тільки при крайній необхідності.

Під час ІІІ= триместру вагітності при застосува= нні будь-яких інгібіторів синтезу простагландину можливі такі впливи на плід:

- серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної проток= и і легенева гіпертензія);

- порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатно= сті, а відтак до зменшення кількості навколоплідних вод.

Вагітна та плід наприкінці вагітності можуть піддатися таким впливам від застосування інгібіторів синтезу простагландинів:

- можливе збільшення тривалості кровотеч;

- пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до затрим= ки або збільшення тривалості пологів.

Таким чином, застосування лорноксикаму протипоказане під час ІІІ тримес= тру вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

Період г= одування груддю. Немає даних щодо екскреції лорноксикаму у людське грудне молоко. Відносно високі концентрації лорноксикаму екскретуют= ься з молоком годуючих щурів. Тому лорноксикам не слід= застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У разі виникнення запаморочення та/або сонлив= ості внаслідок прийому препарату не слід керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози= .

Таблетки Ларфікс приймати перорально, запиваючи достат= ньою кількістю води.

Для всіх пацієнтів відповідний режим дозування має ґрунтуватися на індивідуальній відповіді на лікування.

&n= bsp;

Показання

Добова доза

Кількість прийомів

на добу

Рекомендована

Максимальна

Нормальна функція нирок та печінки

Біль

8-16 мг (1-2 таблетки)

16 мг = (2 таблетки)

2-3 ра= зи на добу

Остеоартрит /ревматоїдний артрит

12 мг (1½ таблетки)*

Ниркова/Печінкова недостатність**

Біль

12&nbs= p;мг (1½ таблетки)*

2-3 ра= зи на добуОстеоартрит /ревматоїдний артрит

* - вик= ористовувати у відповідному дозуванні

** - легкий та помірний ступінь тяжкості

&n= bsp;

Пацієнт= и літнього віку (понад 65 років), крім пацієнтів з порушенням функції печінки або ниро= к, коригування дози не потребують, але слід з обережністю застосовувати лорноксикам у зв’язку з вірогідністю виникнення побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту.

Небажан= і реакції можна мінімізувати за допомогою прийому найменшої ефективної дози препарату= та найкоротшого періоду часу, що необхідний для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).

&nb= sp;

Діти.

Лорноксикам не рекомендується застосовувати дітям у зв’язку з недостатн= істю даних щодо ефективності та безпеки застосування препарату.

Передозування.

На даний час даних відносно передозування, що дозволили б визначити його наслідки або запропонувати специфічне лікування, немає.

Симптоми: можуть спостерігатися такі симпто= ми як нудота, блювання, церебральні симптоми (запаморочення, порушення зору). У тяжких випадках: атаксія, з переходом в кому і судоми; ураження печінки і нирок; можливе порушення згортання крові.

Лікування: при наявному чи очікуваному передо= зуванні слід припинити застосування препарату. Завдяки короткому періоду напіввивед= ення лорноксикам швидко виводиться з організму. Діалізу не піддається. На даний = час специфічного антидоту немає. Необх= ідно провести звичайні невідкладні заходи, включаючи промивання шлунка. Застосув= ання активованого вугілля за умови його прийому одразу після передозування лорноксикамом може призвести до зменшення всмоктування препарату. Для лікування шлунково-кишкових розладів можна, наприклад, застосовувати аналог простагландину або ранітидин.

Побічні реакції.=

Найчастіше побічні реакції НПЗЗ були пов’язан= і зі шлунково-кишковим трактом. При прийомі НПЗЗ можуть виникати пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, що іноді закінчується летально, особливо в осіб літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Нудота, блювання, діарея, метеор= изм, запор, диспепсія, біль у животі, мелена, блювання кров’ю, виразковий стомат= ит, загострення коліту та хвороби Крона були зареєстровані при лікуванні НПЗЗ. = Менш часто спостерігалися гастрити.

Вважається, що приблизно у 20 % пацієнті= в, які лікувалися лорноксикамом, можуть виникати побічні явища. Найчастішими побічними явищами лорноксикаму є н= удота, диспепсія, розлад травлення, біль у животі, блювання, діарея. Ці симптоми загалом спостерігалися меншу ніж у 10 % пацієнтів, які брали участь у дослідженні. Набр= яки, артеріальна гіпертензія та= серцева недостатність були зареєстрован= і при лікуванні НПЗЗ.

Існують клінічні та епідеміологічні дані, які показують, що застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах і при тривалому прийомі, може бути пов’язане з підвищенням ризику артеріальних тромботичних явищ, наприклад, інфаркт міокарда або інсульт (див. розділ «Особливості застосування»).

Винятково під час перебігу вітряної віспи повідомлялося про серйозні інфекційні ускладнення з боку шкіри та м’яких тканин.

Інфекції та інвазії<= /span>: фарингіти.

З боку крові та лімфатичної системи: анемі= я, тромбоцитопенія, лейкопенія, подовження тривалості кровотечі, екхімоз. НПЗЗ здатні спричинити класо-специфічні потенційно тяжкі гематологічні порушення, такі як нейтропенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.<= i>

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, анафілактоїдні ре= акції та анафілаксія.

Порушення обміну речовин: втрата апетиту, зміни маси тіла.

Психічні порушення: інсомнія, депресія, збентеженість, нервовість, збудженість.

З боку нервової системи: легкий та транзиторний головний біль, запаморочення, сонливість, парес= тезія, порушення смакових відчуттів (дисгевзія), тремор, мігрень, асептичний менін= гіт у пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) та змішаним захворюванням сполучної тканини (див. ро= зділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору: кон’юнктивіт, порушення зору.

З боку органів слуху та рівноваги: вертиго, шум у = вухах.

З боку серцево-судинної системи: серцебиття, тахікардія, набряки,= серцева недостатність, почервоніння обличчя, гіпертензія, припливи, крововиливи, гематоми.

З боку дихальної сис= теми: риніти, диспное, кашель, бронхосп= азм.

З боку травної системи: нудота, біль у животі, диспепсія, діарея, блювання, запор, метеоризм, відрижка, сухість у роті, гастрити, виразка шлу= нка, абдомінальний біль у верхній частині живота, виразка дванадцятипалої кишки, виразки слизової ротової порожнини, мелена, блювання з кров’ю, стоматит, езофагіт, гастроезофагеальний рефлюкс, дисфагія, афтозний стоматит, глосит, перфорація пептичної виразки, шлунково-кишкова кровотеча.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення рівня печінкових ферме= нтів (АЛТ, АСТ); токсична дія на печі= нку, у результаті чого можливий розвиток печінкової недостатності, гепатиту, жовтяниці, холестазу.

З боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, свербіж, підвищене потовиділення, еритематозне висипання, уртика= рія, ангіоневротичний набряк, алопеція, дерматити, екзема, пурпура, набряк і бульозні реакції такі як мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

З боку опорно-рухово= го апарату та сполучної тканини: артралгія, відчуття болю у кістках, м’язові спазми, міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: ніктурія, порушення сечовиділенн= я, підвищення рівня азоту сечовини і креатиніну в крові; лорноксикам може спри= чинити гостру ниркову недостатність у пацієнтів із захворюваннями нирок, що залежа= ть від ниркових простагландинів та відіграють важливу роль у підтримці нирково= го кровотоку (див. розділ «Особли= вості застосування»). Нефро= токсичність у різних формах, включно з нефритами та нефротичним синдромом, є класо-специфічним ефектом НПЗЗ.

Загальні розлади: нездужання, набряк обличчя, астенія.

Термін придатності.<= span style=3D'mso-spacerun:yes'> 3 роки.

<= /p>
Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

<= /p>
Упаковка.

По 10 таблеток у блістері. По 3 або 10 блістерів у картонній упаковці.

Категорія відпуску.
За рецептом.

Виробник. =

Кусум Х= елтхкер Пвт Лтд/

Kusum Healthcare Pvt Ltd.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Плот № М-3, Інд= ор Спешел Ікономік Зоун, Фейз-ІІ, Пітампур, Діст. Дхар, Мадхья Прадеш, Пін 454= 774, Індія/

Plot No. M-3, Indore Special Economic Zon= e, Phase-II, Pithampur, Distt. Dhar, Madhya Pradesh, Pin 454774, India

Показання	Добова доза	Кількість прийомів на добу
Рекомендована	Максимальна
Нормальна функція нирок та печінки
Біль	8-16 мг (1-2 таблетки)	16 мг = (2 таблетки)	2-3 ра= зи на добу
Остеоартрит /ревматоїдний артрит	12 мг (1½ таблетки)*
Ниркова/Печінкова недостатність**
Біль	12&nbs= p;мг (1½ таблетки)*	2-3 ра= зи на добуОстеоартрит /ревматоїдний артрит