ІНСТРУКЦІЯ<= /b>

для медичного застосування лікарського засобу=

<= b>

Таффа^® Інтенсив

(Taffa Intensiv= e)

Склад:<= /b>

діючі речовини:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -font-kerning: 1.0pt;mso-ansi-language:UK'> ібупрофен, парацетамол= ;=

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, міст= ить 200 мг ібупрофену та 500 мг парацетамолу;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, повідон (Е 1201), натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна (Е 460), кремнію діоксид колоїдний безводний, гліцерол= дибегенат (Е 471); оболонка: Opadry white AMB II (спирт полівініловий частково гідролізований, тальк, титану діоксид, гліцерoлe монокаприлокапрат (GMCC тип 1/ моно- і дигліцериди), натрію= лаурилсульфат).

=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:MK'>Лікарська форма. Таблетки, вкритi плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі, довгасті, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з подвійним позначенням у вигляді кола на одному боці.

Фармакотерапевтична група. Засоби для опорно= -рухового апарату, протизапальні та протиревматичні засоби, нестероїдні, по= хідні пропіонової кислоти. Комбінації ібупрофену.
<= pre style=3D'text-align:justify;tab-stops:36.0pt;layout-grid-mode:char;mso-layo= ut-grid-align: none'>Код ATХ M01A E51.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.
Фармакологічна дія ібупрофену та парацетамолу відрізн= яється за своїм місцем дії та способом дії. Ці додаткові способи дії також = є синергічними, що означає, що лікарський засіб має сильніші антиноцицептив= ні та жарознижувальні властивості, ніж його активні інгредієнти, що застосо= вуються окремо. Ібупрофен – це нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ), ді= я якого пригнічує синтез простагландинів, що було підтверджено на звичайних= моделях запалення тварин. Простагландини сенсибілізують ноцицептивні афере= нтні нервові закінчення до медіаторів, таких як брадикінін. Знеболювальний = ефект ібупрофену обумовлений периферичним пригніченням ізоферменту циклоокс= игенази-2 (ЦОГ-2) та подальшим зниженням чутливості ноцицептивних нервових = закінчень. Ібупрофен також інгібує індуковану міграцію лейкоцитів до місць = запалення. Ібупрофен має значний вплив на спинний мозок, частково завдяки с= воїй здатності пригнічувати активність ЦОГ. Жарознижувальний ефект ібупрофе= ну обумовлений центральним пригніченням синтезу простагландинів у гіпоталам= усі. Ібупрофен оборотно пригнічує агрегацію тромбоцитів. У людини ібупрофен= зменшує біль, спричинений запаленням, набряком та гарячкою.
Експериментальні дані свідчать про те, що ібупрофен м= оже конкурентно пригнічувати дію низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на а= грегацію тромбоцитів при одночасному їх прийомі. Деякі фармакодинамічні дос= лідження показують, при застосуванні однієї дози ібупрофену (400 мг) у= продовж 8 годин до або упродовж 30 хвилин після застосування ацетилсаліцило= вої кислоти з негайним вивільненням (81 мг) ефект ацетилсаліцилової кислоти= на утворення тромбоксану або агрегації тромбоцитів зменшувався. Незважаючи= на невизначеність щодо екстраполяції цих даних на клінічні ситуації, не мо= жна виключати можливість того, що регулярне, тривале застосування ібупрофен= у може зменшити кардіопротекторну дію низьких доз ацетилсаліцилової кислоти= . Такий ефект не вважається клінічно значущим при випадковому застосуванні = ібупрофену (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій»).
Точний механізм д= ії парацетамолу дотепер до кінця не вивчений, однак є значні докази, що під= тверджують гіпотезу про його центральний антиноцицептивний ефект. Результат= и різних біохімічних тестів вказують на пригнічення центральної активності = ферменту ЦОГ-2. Парацетамол може також стимулювати активність низхідних шля= хів 5-гідрокситриптаміну (серотоніну), які інгібують передачу ноцицептивног= о сигналу в спинному мозку. Дослідження показали, що парацетамол є дуже сла= бким інгібітором периферичних ізоферментів ЦОГ-1 та ЦОГ-2.

Клінічна ефективність ібупрофену та парацетамолу була продемонстрована при болях, по= в’язаних із головним болем, зубним болем, дисменореєю та гарячкою. Крім того, ефективність була продемонстрована у пацієнтів з болем та гарячкою, пов’яза= ними зі застудою та грипом, а також на таких моделях болю, як біль у горлі, м’яз= овий біль або травма м’яких тканин та біль у спині.

Цей лікарськ= ий засіб особливо ефективний для лікування болю, який вимагає сильнішого знеболення, ніж 400 мг ібупрофену або 1000 мг парацетамолу, що застосовують= ся окремо, або як болезаспокійливий засіб для полегшення болю, що діє швидше, = ніж ібупрофен.

Проведені дослідження з використанням цієї комбінації на моделі гострого болю (післяопераційний зубний біль) та хронічного болю в колінному суглобі показали високу ефективність цієї комбінації щодо зменшення вираженості гострого болю (93,2 %) та тривалого лікування хронічного болю (60,2 %). Цей препарат має швидкий початок дії з підтвердженим відчутним зменшенням болю,= яке в середньому спостерігається через 18,3 хв. Суттєве зменшення болю відзначається в середньому через 44,6 хв. Знеболювальна дія цього препарату значно довша (9,1 години), ніж у парацетамолу 500 мг (4 години).

Фармакокінетика.

Ібупрофен =

Всмоктування
Ібупрофен добре всмоктується зі шлунково-кишкового тр= акту. Рівень ібупрофену в плазмі крові визначається через 5 хвилин, а макси= мальна концентрація у плазмі крові (C_max) досягається упродовж 1= -2 годин після прийому натщесерце. При прийомі лікарського засобу разом із = їжею пік рівня ібупрофену в плазмі крові був нижчим і затримувався на медіа= ну в 25 хвилин, але загальний ступінь всмоктування був рівноцінним.
Розподіл
Ібупрофен значною мірою зв’язується з білками плазми = крові. Ібупрофен дифундує в синовіальну рідину.
Біотрансформація
Ібупрофен метаболізується в печінці до двох основних = метаболітів з первинною екскрецією нирками, в незміненому вигляді або у виг= ляді основних кон’югатів, разом із незначною кількістю незміненого ібупрофе= ну.
Виведення
Виведення нирками відбувається швидко і повністю. Пер= іод напіввиведення становить приблизно 2 години. У обмежених дослідженнях п= оказано, що ібупрофен з’являється у грудному молоці у дуже низьких концентр= аціях. Істотних відмінностей у фармакокінетичному профілі ібупрофену у люде= й літнього віку не спостерігається.
Парацетамол
Всмоктування
Парацетамол легко всмоктується зі шлунково-кишкового = тракту (ШКТ).
Розподіл
При застосуванні у звичайних терапевтичних концентрац= іях зв’язування з білками плазми крові незначне, залежить від дози. Рівень = парацетамолу в плазмі крові визначається через 5 хвилин, а C_max = спостерігається через 0,5–0,67 години після прийому лікарського засобу натщ= есерце. При прийомі лікарського засобу під час вживання їжі піковий рівень = парацетамолу в плазмі крові був нижчим і затримувався в середньому на 55 хв= илин, але загальний ступінь всмоктування був рівноцінним.
Біотрансформація
Парацетамол метаболізується у печінці.
Мінімальний гідроксильований метаболіт, який зазвичай= виробляється у дуже малих кількостях в результаті змішаної активності окси= даз у печінці та детоксикується шляхом кон’югації з глутатіоном печінки, мо= же накопичуватися після передозування парацетамолу та спричиняти ураження п= ечінки.
Істотних відмінностей у фармакокінетичному профілі па= рацетамолу у людей літнього віку не спостерігалося.
Виведення
Парацетамол виводиться зі сечею, головним чином у виг= ляді кон’югатів глюкуроніду та сульфату, приблизно 10 % – у вигляді кон’юга= тів глутатіону. Менше 5 % виводиться у вигляді незміненого парацетамолу. Пе= ріод напіввиведення становить приблизно 3 години.

Біодоступність та фармакокінетичні профілі ібупрофену= та парацетамолу, які приймаються в складі цього лікарського засобу, не змінюют= ься при одночасному або повторному прийомі.

<= /p>
Клінічні характеристики.=

Показання.

Симптоматичне лікування легкого та помірного болю при мігрені, го= ловному болю, болю у спині, менструальному болю, зубному болю, ревматичному та м’яз= овому болю, болю при легких формах артриту, ознаках застуди та грипу, болю в горл= і та гарячці. Цей препарат є особливо придатним для лікування болю, що вимагає сильнішої знеболювальної дії, ніж дія ібупрофену або парацетамолу, застосов= аних окремо.

Протипоказання.<= b> <= o:p>

• Підвищена чутливість до ібупрофену, парацетамолу або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.

• У пацієнті= в з реакціями гіперчутливості в анамнезі (наприклад, бронхоспазм, ангіоневротич= ний набряк, астма, риніт або кропив’янка), пов’язаними з ацетилсаліциловою кисл= отою або іншими НПЗЗ.

• В анамнезі шлунково-кишкові кровотечі або перфорація, пов’язані з попередньою терапією НПЗЗ.

• Активна або повторна пептич= на виразка/крововилив (два або більше чітких епізодів доведеної виразки або= кровотечі).
• У пацієнтів із порушеннями згортання крові.
• У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, тяжк= ою нирковою недостатністю або серйозною серцевою недостатністю (клас NYHA I= V) (див. розділ «Особливості застосування»).
• При одночасному застосуванні з іншими лікарськими з= асобами, що містять НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та дози аце= тилсаліцилової кислоти понад 75 мг на добу, – підвищений ризик побічних реа= кцій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза= ємодій»).
• При одночасному застосуванні з іншими лікарськими з= асобами, що містять парацетамол, – підвищений ризик серйозних побічних реак= цій (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взає= модій»).
• Упродовж останнього триместру вагітності через ризи= к передчасного закриття артеріальної протоки плода та можливий розвиток лег= еневої гіпертензії (див. розділ «Застосування у період вагітності або годув= ання груддю»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і= нші види взаємодій.

Цей= лікарський засіб (як і інші лікарські засоби, що містять парацетамол) протипоказаний у = поєднанні з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол, через підв= ищений ризик серйозних побічних реакцій (див. розділ «Протипоказання»).
Цей лікарський засіб= (як і будь-який інший засіб, що містить ібупрофен та НПЗЗ) протипоказа= ний у поєднанні з такими лікарськими засобами:
• Ацетилсаліцилова кислота
Одночасне застосування ібупрофену та ацетилсаліцилово= ї кислоти зазвичай не рекомендується через потенційне посилення побічних ре= акцій.
• Інші НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори <= /i>ЦОГ-2<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK;mso-bidi-font-style:italic'>, оскільки вони мо= жуть збільшити ризик побічних реакцій (див. розділ «Протипоказання»). =
Цей лікарський засіб= (як і будь-які інші лікарські засоби, що містять парацетамол) треба з = обережністю застосовувати у поєднанні з:
• Левоміцетин (хлорамфенікол): підвищена конце= нтрація левоміцетину в плазмі крові.
• Холестирамін: швидкість= всмоктування парацетамолу знижується з-за холестираміну, тому холестирамін= не треба приймати упродовж однієї години, якщо потрібно максимальне знебол= ення.
• Метоклопрамід та домперидон: всмоктування парацетамолу збільшується за рахунок метоклопраміду та до= мперидону, однак не треба уникати одночасного їх застосування.
• Варфарин: антикоагул= янтна дія варфарину та інших кумаринів може посилюватися при тривалому регу= лярному застосуванні парацетамолу з підвищеним ризиком кровотечі; епізодичн= і дози не виявляють значного ефекту.
• Флуклоксацилін: с= лід з обережністю застосовувати парацетамол одночасно з флуклоксациліном, о= скільки одночасний прийом асоціювався з метаболічним ацидозом з високим ані= онним проміжком як наслідком піроглутамінового ацидозу, особливо у пацієнті= в з факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).
Цей лікарський засіб= (як і будь-які інші лікарські засоби, що містять ібупрофен та НПЗЗ) тр= еба з обережністю застосовувати у поєднанні з такими лікарськими засобами:<= o:p>
• Антикоагулянти: НПЗЗ можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин (див. ро= зділ «Особливості застосування»).

Антигіпертензивні та діуретичні засоби:= НПЗЗ можуть знизити лікувальний ефект цих препаратів та підвищити ризик виникнення нефротоксичн= ого ефекту. У деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок (наприклад, у пацієнтів зі зневодненням або у пацієнтів літнього віку з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інгібітора АПФ або антагоніста ангіотензину ІІ і препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого пор= ушення функції нирок, зокрема може призвести до можливої гострої ниркової недостатності, що зазвичай має оборотний характер. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. За необхідності довготривалого лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі. Діуретики можуть збільшити ризик нефротоксичності НПЗЗ.

• Антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплен= ня серотоніну (СІЗЗС): підвищений ризик шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).

• Ацетилсаліцилов= а кислота: експериментальні дані свідчать про те, що ібупрофен може конкурентно пр= игнічувати дію низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцит= ів при одночасному дозуванні; хоча існують невизначеності щодо екстраполяці= ї цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключати можливість того, що ре= гулярне, тривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний е= фект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти; жоден клінічно значущий ефект н= е вважається вірогідним при випадковому застосуванні ібупрофену.
• Серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть посилювати серцеву недостатність, зменшувати швидкість клуб= очкової фільтрації (ШКФ) та підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові. <= o:p>
• Циклоспорин: підвищени= й ризик нефротоксичності.
• Кортикостероїди: підвищений ризик виразки ШКТ або кровотечі (див. розділ «Особливості з= астосування»).
• Літій: зниження виведен= ня літію.
• Метотрексат: зниження = елімінації метотрексату.
• Міфепристон: НПЗЗ не з= астосовувати упродовж 8-12 днів після введення міфепристону, оскільки НПЗЗ = можуть зменшити ефект міфепристону.
• Хінолонові антибіотики: дані досліджень на тваринах вказують на те, що НПЗЗ можуть збільшити р= изик судом, пов’язаних із застосуванням хінолонових антибіотиків; пацієнти,= які приймають НПЗЗ та хінолони, можуть мати підвищений ризик розвитку судо= м.
• Такролімус: можливий = підвищений ризик нефротоксичності, коли НПЗЗ призначаються одночасно з такр= олімусом.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>• Зидовудин: підвищений ризик гематологіч= ної токсичності при НПЗЗ при одночасному застосуванні з зидовудином; є дані про підвищений ризик гемартрозу та гематоми у ВІЛ (+) гемофіліків, які одночасно лікуються зидовудином та ібупрофеном.<= /i>

Особливості застосування.
Ризик, пов’язаний= із передозуванням парацетамолу, вищий у пацієнтів з алкогольною печінковою недостатністю без симптомів цирозу. У випадку передозування треба негайно звернутися до лікаря, навіть якщо пацієнт почувається добре, оскільки існує ризик віддаленого серйозного ураження печінки. Щоб зменшити ризик розвитку побічних реакцій, треба застосовувати найнижчу ефективну дозу упродовж найкоротшого періоду часу, необхідного для усунення симптомів (див. розділ = «Спосіб застосування та дози», а також розлади ШКТ та серцево-судинної системи нижче) та приймати лікарський засіб разом з їжею (= див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Маскування симпто= мів супутніх інфекцій

Лікарський засіб = Таффа^® Інтенсив може маскувати симптоми інфекції, що може призвести до несвоєчасно= го початку відповідного лікування і тим самим погіршити наслідки інфекції. Це спостерігалося при бактеріальній позалікарняній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Під час застосування даного лікарського засобу= для лікування підвищеної температури та усунення болю, пов’язаного з інфекцією, рекомендується контролювати інфекцію. Якщо пацієнт не підлягає госпіталізац= ії, але симптоми зберігаються або погіршуються, він повинен проконсультуватися з лікарем.

Люди літнього вік= у

У людей літнього = віку частішають побічні реакції на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкові кровотечі та перфорація, що може призвести до летального наслідку (див. розділ «<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:MK'>Спосіб застосування та дози»).

Необхідна обережн= ість у пацієнтів з певними станами:

• Порушення дихання

У пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або мають її в анамнезі, повідомлялося про випадки раптової бронхоконстрикції після лікування НПЗЗ. =

• Серцево-суди= нні, ниркові та печінкові порушення

Введення НПЗЗ може спричинити дозозалежне пригнічення синтезу простагландинів та прискорити по= яву ниркової недостатності. Пацієнтами з найбільшим ризиком розвитку цієї реакц= ії є пацієнти з порушеннями функції нирок, серцевою недостатністю, дисфункцією печінки, ті, хто приймає діуретики, та люди літнього віку. У цих пацієнтів треба контролювати функцію нирок (див. розділ «Протипоказання»).

• Серцево-суди= нні та цереброваскулярні ефекти

Для пацієнтів з артеріальною гіпертензією або застійною серцевою недостатністю легкої та середньої тяжкості необхідним є належний моніторинг та медична консультація, оскільки при лікуванні за допомогою НПЗЗ повідомлялося про такі явища як затримка рідини та набряки.

Клінічні дослідження показуют= ь, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі (2400 мг на доб= у), може бути пов’язане з невеликим підвищеним ризиком артеріальних тромбое= мболічних подій (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). В цілому, епід= еміологічні дослідження не свідчать про те, що низькі дози ібупрофену (напр= иклад, ≤1200 мг на добу) пов’язані з підвищеним ризиком артеріальних = тромбоемболічних подій.
Пацієнтам із неконтрольованою гіпертензією, застійною= серцевою недостатністю (NYHA II-III), встановленою ішемічною хворобою серц= я, хворобою периферичних артерій та/або цереброваскулярною патологією треба= приймати ібупрофен лише після ретельного розгляду та уникати високих доз (= 2400 мг на добу).
Також треба уважно розглянути фактори ризику серцево-= судинних порушень перед початком довготривалого лікування (наприклад, артер= іальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння), особливо якщ= о потрібні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу).
• Шлунково-кишкові кровотечі, виразки та перфораці= я
Повідомлялося про шлунково-кишкові кровотечі, виразки= або перфорації, які можуть призвести до летального наслідку, при застосува= нні всіх НПЗЗ у будь-який час під час лікування, із тривожними симптомами а= бо без них або анамнезу серйозних побічних реакцій з боку ШКТ. <= /span>
Ризик шлунково-кишкових кровотеч, виразок або перфора= ції зростає зі збільшенням доз НПЗЗ у пацієнтів з пептичною виразкою в анам= незі, особливо якщо це ускладнено крововиливом або перфорацією (див. розділ= «Протипоказання»), та у людей літнього віку. Цим пацієнтам потрібно розпоч= ати лікування з найменшої доступної дози. Треба розглянути можливість комбі= нованої терапії зі захисними речовинами (наприклад, мізопростолом або інгіб= іторами протонної помпи) для цих пацієнтів, а також для пацієнтів, які потр= ебують супутньої низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарськи= х засобів, які можуть збільшити ризик з боку ШКТ (див. нижче та розділ «Вза= ємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). <= /span>
Пацієнти з токсичністю ШКТ в анамнезі, особливо паціє= нти літнього віку, повинні повідомляти про будь-які незвичні симптоми з бок= у ШКТ (особливо шлунково-кишкові кровотечі), особливо на початкових етапах = лікування.
З обережністю застосовувати лікарський засіб пацієнта= м, які одночасно застосовують лікарські засоби, які можуть збільшити ризик = виразки або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, = такі як варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (С= ІЗЗС), або антиагреганти, такі як ацетилсаліцилова кислота (див. розділ «Вз= аємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). =
Якщо у пацієнтів під час прийому ібупрофену трапляють= ся шлунково-кишкові кровотечі або виразки, лікування треба скасувати. Паціє= нтам із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хво= роба Крона) треба застосовувати НПЗЗ з обережністю, оскільки ці стани можут= ь посилюватися (див. розділ «Побічні реакції»).
• Системний червоний вовчак (СЧВ) та змішані захво= рювання сполучної тканини
У пацієнтів зі СЧВ та змішаними захворюваннями сполуч= ної тканини може бути підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту (див.= розділ «Побічні реакції»).
• Тяжкі шкірні реакції
=
Про серйозні шкірні реакції, включно з летальними, та= кими як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епі= дермальний некроліз, що виникали у зв’язку зі застосуванням НПЗЗ, повідомля= ли рідко (див. розділ «Побічні реакції»). Очевидно, пацієнти мають найв= ищий ризик цих реакцій на початку терапії, початок реакції спостерігається = у більшості випадків упродовж першого місяця лікування. Зафіксовано гострий= генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP), пов’язаний з прийомом іб= упрофену та інших лікарських засобів, що містять парацетамол. Застосування = цього лікарського засобу треба припинити при першій появі шкірних висипань,= уражень слизової оболонки або будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.=
• Метаболічний ацидоз
Повідомлялося про випадки метаболічного ацидозу з високим аніонним пр= оміжком (hig= h anion gap metabolic acidosis (HAGMA)) = як наслідку піроглутамінового ацидозу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями, такими як тяжка ниркова недостатність та сепсис, або у пацієнтів з недостатнім х= арчуванням чи іншими джерелами дефіциту глутатіону (наприклад, хронічний ал= коголізм), які лікувалися парацетамолом у терапевтич= ній дозі протягом тривалого періоду або комбінацією парацетамолу та флуклок= сациліну. Якщо є підозра на HA= GMA як наслідок піроглутамінового ацидозу, рекомендуєт= ься негайно припинити за= стосування парацетамолу та проводити ретельний монітор= инг стану пацієнта. Вимірювання рівня 5-оксопроліну в сечі мо= же бути корисним для ідентифікації піроглутамінового ацидозу як основної пр= ичини HAGMA у пацієнтів з множинними факторами ризику.
• Порушення фертильності у жінок

Застосування цього лікарського засобу може погіршити фертильність у жін= ок, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Жінкам, у яких виникають труднощі з зачаттям або які проходять дослідження причин безплідд= я, треба розглянути можливість відміни лікарського засобу.

Застосування у період вагітності або годування гру= ддю.

Вагітність

Відсутній досвід застосування препарату вагітним жінкам.

Велика кільк= ість даних про вагітних не вказує ні на мальформативну, ні на фето-/неонатальну токсичність. Епідеміологічні дослідження розвитку нервової системи у дітей,= які піддавалися внутрішньоутробному впливу парацетамолу, не дають переконливих результатів. Якщо це клінічно необхідно, парацетамол можна застосовувати під час вагітності у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого часу і з найменшою можливою частотою.

Починаючи з 20-го тижня вагітності застосування ібупрофену може спричин= ити олігогідрамніоз внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. = Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування. Тому протягом першого та другого триместру вагітності ібупрофен = не слід призначати, якщо в цьому немає потреби. Якщо ібупрофен застосовується жінкою, яка намагається завагітніти, або протягом першого і другого тримест= ру вагітності, доза повинна бути повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшим. Допологовий моніторинг олігогідрамніозу та зв= уження артеріальної протоки слід розглянути після впливу ібупрофену протягом декіл= ькох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування ібупрофену слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніоз або звуження артеріальної протоки.=

Протягом третього триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть спричинити ризики:

Ризики для плода:

– серцево-легенева токсичність (передчасне звуження/закриттяя артеріаль= ної протоки та легенева гіпертензія);

– ниркова дисфункція (див. вище);

Ризики для матері наприкінці вагітності та для новонародженого:

– можливе подовження часу кровотечі, антиагрегаційний ефект, який може виникати навіть при дуже низьких дозах;

– пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки чи подовження пологів.

Отже, лікарський засіб протипоказаний протягом третього триместру вагітності (див. Розділ «Протипоказання»).

Період годування = груддю
Ібупрофен та його метаболіти можуть проникати у дуже = низьких дозах (0,0008 % від дози, даної матері) у грудне молоко. Відомих шк= ідливих наслідків для немовлят не спостерігалося.
<= pre style=3D'text-align:justify;tab-stops:36.0pt;layout-grid-mode:char;mso-layo= ut-grid-align: none'>Парацетамол виводиться у грудне молоко, але не в клін= ічно значущій кількості. Наявні опубліковані дані не дають підстав забороня= ти грудне вигодовування.
Тому не потрібно переривати грудне вигодовування для = короткочасного лікування рекомендованою дозою цього лікарського засобу.
Фертильність

Інформація щодо фертильності у жінок міститься у розділі «Особливості застосування».

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Після прийому дан= ого лікарського засобу, як і інших НПЗЗ, можливі такі побічні реакції, як запаморочення, сонливість, втома та порушення зору. У випадку появи цих симптомів пацієнти не повинні керувати автомобілем або працювати з механізм= ами.=

Спосіб застосування та дози.=

Дозування

Лише для короткочасного застосування.

Найменшу ефективну дозу треба= застосовувати упродовж найкоротшого періоду, необхідного для полегшення си= мптомів (див. розділ «Особливості застосування»).
<= pre style=3D'text-align:justify;tab-stops:36.0pt;layout-grid-mode:char;mso-layo= ut-grid-align: none'>Пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем, якщо си= мптоми зберігаються або погіршуються, або якщо необхідно застосовувати цей = лікарський засіб більше 3 днів.
Дорослі
Приймати по одній таблетці до трьох разів на добу, за= пиваючи водою. Між прийомами повинно пройти принаймні 6 годин. <= /span>
Якщо одна доза лікарського засобу не усуває симптоми,= можна приймати максимум дві таблетки до трьох разів на добу. Між прийомами= повинно пройти принаймні 6 годин.
Не можна приймати більше 6 таблеток (3000 мг парацета= молу, 1200 мг ібупрофену) упродовж 24 годин.
Побічні реакції можна зменшити, застосовуючи найменшу= ефективну дозу упродовж найкоротшого періоду, необхідного для полегшення с= имптомів (див. розділ «Особливості застосування»).
=
Щоб мінімізувати побічні ефекти, пацієнтам рекомендує= ться приймати лікарський засіб Таффа^® Інтенсив під час вживання = їжі.
Пацієнти л= ітнього віку
Особливих змін дозування не потрібно (див. розділ «Ос= обливості застосування»).
У пацієнтів літнього віку підвищений ризик серйозних = наслідків побічних реакцій. Якщо застосування даного лікарського засобу вва= жається необхідним, треба застосовувати найнижчу ефективну дозу упродовж як= омога коротшого періоду. Під час терапії НПЗЗ пацієнта треба регулярно конт= ролювати щодо шлунково-кишкової кровотечі.
Пацієнти педіатричної групи
Не застосовувати дітям віком до 18 років. =
Спосіб введення

Для прийому внутрішньо.=

=

Передозування.

Парацетамол =
У дорослих, які прийняли 10 г (еквівалентно 20 таблет= кам) або більше парацетамолу, можливе ураження печінки. Прийом внутрішньо 5= г (еквівалентно 10 таблеткам) або більше парацетамолу може призвести до ур= аження печінки, якщо у пацієнта є один або декілька факторів ризику, наведе= них нижче:
а) Перебуває на тривалому лікуванні карбамазепіном, ф= енобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими л= ікарськими засобами, що індукують ферменти печінки.
б) Регулярно вживає алкоголь, що перевищує рекомендов= ану кількість.
в) Ймовірність виснаження глутатіону, наприклад розла= ди харчування, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія.
Симптоми передозування

Симптоми передозування парацетамолу упродовж перших 24 годин включають блідість, нуд= оту, блювання, анорексію та біль у животі. Ураження печінки може проявитися через 12–48 годин після прийому, коли спостерігаються відхилення від норми печінк= ових проб. Можуть виникнути порушення обміну глюкози та метаболічний ацидоз. При= тяжкому отруєнні печінкова недостатність може перерости в енцефалопатію, крововилив= и, гіпоглікемію, набряк мозку та навіть призвести до летального наслідку. Гост= ра ниркова недостатність із гострим канальцевим некрозом, яка супроводжується сильним болем у попереку, гематурією та протеїнурією, може розвинутися наві= ть за відсутності ураження нирок. Повідомлялося про порушення серцевого ритму = та панкреатит.

=

Лікування передоз= ування
Негайне лікування має важливе значення для лікування = передозування парацетамолом. Незважаючи на відсутність виражених ранніх сим= птомів, пацієнтів треба терміново направляти до лікарні для надання негайно= ї медичної допомоги. Симптоми можуть обмежуватися нудотою або блюванням і н= е відображати тяжкості передозування або ризику пошкодження органів. Догляд= повинен відповідати встановленим рекомендаціям щодо лікування. =
Треба розглянути можливість лікування активованим вуг= іллям, якщо передозування сталося упродовж 1 години. Концентрацію парацетам= олу в плазмі крові треба вимірювати через 4 години або пізніше після прийом= у (попередні концентрації є ненадійними).
Лікування N-ацетилцистеїном може застосовуватися до 2= 4 годин після прийому парацетамолу; максимальний захисний ефект досягається= до 8 годин після прийому. Після цього ефективність антидоту різко знижуєть= ся.
За необхідності пацієнту треба вводити внутрішньовенн= о N-ацетилцистеїн згідно зі встановленою схемою дозування. За відсутності б= лювання пероральний метіонін може бути як альтернатива для застосування у в= іддалених районах за межами лікарні.
Пацієнти, в яких тяжка ниркова дисфункція триває пона= д 24 години після прийому лікарського засобу, повинні одержувати лікування = згідно зі встановленими рекомендаціями.
Ібупрофен
Застосування ібупрофену у дозі більше 400 мг/кг у діт= ей може спричинити симптоми передозування. У дорослих дозозалежний ефект ме= нш виражений. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5 ̶ 3 години.
<= pre style=3D'text-align:justify;tab-stops:36.0pt;layout-grid-mode:char;mso-layo= ut-grid-align: none'>Симптоми передозування
У більшості пацієнтів, які прийняли клінічно значущі = кількості НПЗЗ, виникають такі побічні реакції як нудота, блювання, біль в = епігастральній ділянці, рідше – діарея. Також можливі шум у вухах, головний= біль та шлунково-кишкові кровотечі. При більш серйозних отруєннях спостері= гається токсичність з боку центральної нервової системи, що проявляється у = вигляді сонливості, іноді – у вигляді збудження та дезорієнтації або коми. = Іноді у пацієнтів виникають судоми. При серйозних отруєннях може виникнути = метаболічний ацидоз, а протромбіновий час/INR може бути подовженим, ймовірн= о, через вплив на активність факторів згортання крові. При супутньому стані= зневоднення можуть виникнути гостра ниркова недостатність та ураження печі= нки. У астматиків можливе загострення астми.
Лікування передозування

Лікування повинно бути симптоматичним і підтримуючим = та включати підтримання прохідності дихальних шляхів і моніторинг серцевих та життєвих показників до відновлення їх стабільності. Потрібно розглянути можливість перорального застосування активованого вугілля, якщо передозуван= ня зафіксовано упродовж 1 години після прийому потенційно токсичної кількості = лікарського засобу. У випадку частих або тривалих судом треба вводити внутрішньовенно діазепам або лоразепам. При астмі застосовувати бронходилататори.=

Побічні реак= ції.

У процесі клінічних випробувань не зафіксовано жодних інших побічних реакцій, крім ти= х, які спостерігалися при застосуванні ібупрофену або парацетамолу окремо.

У нижчезазна= ченій таблиці перераховані побічні реакції даних фармаконагляду, які зафіксовані у пацієнтів, які приймали ібупрофен окремо або = па= рацетамол окремо під час короткострокового та тривалого застосування.

Частота визначаєт= ься як: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (= ≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (= <1/10 000), частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними). У м= ежах кожної групи частот побічні реакції подаються у порядку зменшення їх с= ерйозності.

З боку кровоносної та лімфатичної системи

дуже рідко

Порушення системи кровотворення (агранулоцитоз, ане= мія, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, панцит= опенія та тромбоцитопенія).
Перші симптоми:
гарячка, біль у горлі, поверхневі виразки у роті, г= рипоподібні симптоми, сильне виснаження, незрозумілі кровотечі та синці, но= сова кровотеча.

З боку імунної системи

дуже рідко

Реакції підвищеної чутливості, такі як неспецифічні= реакції підвищеної чутливості та анафілактичні реакції. =
Тяжкі реакції підвищеної чутливості.
Симптоми:
набряк обличчя, язика та гортані, задишка, тахікард= ія, гіпотонія (анафілактична реакція, набряк Квінке, судинний або небезпечн= ий для життя шок).

Психічні розлади

дуже рідко

Сплутаність, депресія та галюцинації

З боку нервової системи

нечасто

Головний біль і запаморочення

дуже рідко

Парестезія, неврит зорового нерва та сонливість.
Спостерігалися поодинокі випадки асептичного менінг= іту у пацієнтів з наявними аутоімунними розладами (СЧВ та змішані захворюва= ння сполучної тканини) під час лікування ібупрофеном із такими симптомами, як с= кутість шиї, головний біль, нудота, блювання, гарячка або дезорієнтація (ди= в. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору

дуже рідко

Порушення зору

частота невідома

Реакції світлочутливості

З боку органів слуху та лабіринту

дуже рідко

Шум у вухах і запаморочення
=

З боку серця

дуже рідко

Серцева недостатність та набряк^.1

З боку судин

дуже рідко

Гіпертензія¹

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

дуже рідко

Порушення діяльності дихальних шляхів, включаючи ас= тму (у тому числі загострену астму), бронхоспазм та задишку

З боку травної системи

часто

Біль у животі, діарея, диспепсія, нудота,
дискомфорт у животі, блювання.

нечасто

Метеоризм і запор.
Виразки ШКТ, перфорація або шлунково-кишкові кровот= ечі, що проявляються в мелані або гематемезі, іноді з летальним наслідком, = особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»)= .
Виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби = Крона після застосування лікарського засобу (див. розділ «Особливості засто= сування»).
Рідше повідомлялося про гастрит та панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи

дуже рідко

Порушення функції печінки, гепатит або жовтяниця. У= випадку передозування парацетамолу може спостерігатися гостра печінкова не= достатність, печінкова недостатність, некроз печінки та пошкодження печінки= (див. розділ «Передозування»).

З боку шкіри та підшкірної клітковин

часто

Посилене потовиділення

нечасто

Різні шкірні висипання, включаючи свербіж та кропив= ’янку.
Набряк Квінке і набряк обличчя. <= /pre>

дуже рідко

Ексфоліативний дерматоз та пурпура.
Бульозні реакції, включаючи мультиформну еритему, с= индром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

частота невідома

Реакція на лікарські засоби з еозинофілією та систе= мними симптомами (синдром DRESS), гострий генералізований екзантематозний п= устульоз (АГЕП), світлочутливість.

З боку нирок та сечового тракту

дуже рідко

Різні форми нефротоксичності, включаючи інтерстиціа= льний нефрит, нефротичний синдром та гостру або хронічну ниркову недостатні= сть.

Порушення метаболізму та харчування

невідомо

Метаболічний ацидоз з високим аніонним проміжком

Загальні порушення та стани у місці введення засобу

дуже рідко

Втома і нездужання

Обстеження

часто

Підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення= активності гамма-глутамілтрансферази та зміна показників функції печінки п= ісля прийому парацетамолу.
Підвищений креатинін у крові, підвищена сечовина у = крові.

нечасто

Підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищен= ня лужної фосфатази у крові, підвищення рівня креатинфосфокінази у крові, з= ниження гемоглобіну та збільшення кількості тромбоцитів. =

¹Клінічні дослідже= ння показують, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі (2400 м= г на добу), може бути пов’язане з незначно підвищеним ризиком артеріальних тромботичних побічних реакцій, наприклад інфаркту міокарда або інсульту (ди= в. розділ «Особливості застосування»).

Опис окремих побічних реакцій

Метаболічний ацидоз з високим аніонним проміжком

Випадки метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком як наслідку піроглутамінового ацидозу спостерігалися у пацієнтів з факторами ризику, які застосовували парацетамол (див. розділ «Особливості застосування»). Піроглутаміновий ацидоз може виникати внаслідок низького рівня глутатіону у= цих пацієнтів.

= Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення= . Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: <= /span>http://aisf.dec.gov.u= a.

=

Термін придатності.

3 роки.=

=

Умови зберігання.

Цей лікарський засіб не потребує особливих умов зберігання.<= /span>

Зберігати у недоступному для дітей місці.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:MK'>Упаковка. <= /span>

По 10 таблеток у блiстерi; по 1 або 2 блістери у картонній= коробці.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

Виробник.

АЛКАЛОЇД АД Скоп’є.

ALKALOID AD Skopje.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Бульвар Олександра Македонськ= ого, 12, Скоп’є, 1000, Республіка Пiвн= iчна Македонія.

Boulevard Aleksandar Makedons= ki 12, Skopje, 1000, Republic of North Macedonia.

Заявник.=

АТ «Фармак».

=

Місцезнаходження заявника.

Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівс= ька, 63.

З боку кровоносної та лімфатичної системи	дуже рідко	Порушення системи кровотворення (агранулоцитоз, ане= мія, апластична анемія, гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, панцит= опенія та тромбоцитопенія). Перші симптоми: гарячка, біль у горлі, поверхневі виразки у роті, г= рипоподібні симптоми, сильне виснаження, незрозумілі кровотечі та синці, но= сова кровотеча.
З боку імунної системи	дуже рідко	Реакції підвищеної чутливості, такі як неспецифічні= реакції підвищеної чутливості та анафілактичні реакції. = Тяжкі реакції підвищеної чутливості. Симптоми: набряк обличчя, язика та гортані, задишка, тахікард= ія, гіпотонія (анафілактична реакція, набряк Квінке, судинний або небезпечн= ий для життя шок).
Психічні розлади	дуже рідко	Сплутаність, депресія та галюцинації
З боку нервової системи	нечасто	Головний біль і запаморочення
	дуже рідко	Парестезія, неврит зорового нерва та сонливість. Спостерігалися поодинокі випадки асептичного менінг= іту у пацієнтів з наявними аутоімунними розладами (СЧВ та змішані захворюва= ння сполучної тканини) під час лікування ібупрофеном із такими симптомами, як с= кутість шиї, головний біль, нудота, блювання, гарячка або дезорієнтація (ди= в. розділ «Особливості застосування»).
З боку органів зору	дуже рідко	Порушення зору
частота невідома	Реакції світлочутливості
З боку органів слуху та лабіринту	дуже рідко	Шум у вухах і запаморочення =
З боку серця	дуже рідко	Серцева недостатність та набряк^.1
З боку судин	дуже рідко	Гіпертензія¹
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння	дуже рідко	Порушення діяльності дихальних шляхів, включаючи ас= тму (у тому числі загострену астму), бронхоспазм та задишку
З боку травної системи	часто	Біль у животі, діарея, диспепсія, нудота, дискомфорт у животі, блювання.
нечасто	Метеоризм і запор. Виразки ШКТ, перфорація або шлунково-кишкові кровот= ечі, що проявляються в мелані або гематемезі, іноді з летальним наслідком, = особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»)= . Виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби = Крона після застосування лікарського засобу (див. розділ «Особливості засто= сування»). Рідше повідомлялося про гастрит та панкреатит.
З боку гепатобіліарної системи	дуже рідко	Порушення функції печінки, гепатит або жовтяниця. У= випадку передозування парацетамолу може спостерігатися гостра печінкова не= достатність, печінкова недостатність, некроз печінки та пошкодження печінки= (див. розділ «Передозування»).
З боку шкіри та підшкірної клітковин	часто	Посилене потовиділення
нечасто	Різні шкірні висипання, включаючи свербіж та кропив= ’янку. Набряк Квінке і набряк обличчя. <= /pre>
дуже рідко	Ексфоліативний дерматоз та пурпура. Бульозні реакції, включаючи мультиформну еритему, с= индром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
частота невідома	Реакція на лікарські засоби з еозинофілією та систе= мними симптомами (синдром DRESS), гострий генералізований екзантематозний п= устульоз (АГЕП), світлочутливість.
З боку нирок та сечового тракту	дуже рідко	Різні форми нефротоксичності, включаючи інтерстиціа= льний нефрит, нефротичний синдром та гостру або хронічну ниркову недостатні= сть.
Порушення метаболізму та харчування	невідомо	Метаболічний ацидоз з високим аніонним проміжком
Загальні порушення та стани у місці введення засобу	дуже рідко	Втома і нездужання
Обстеження	часто	Підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення= активності гамма-глутамілтрансферази та зміна показників функції печінки п= ісля прийому парацетамолу. Підвищений креатинін у крові, підвищена сечовина у = крові.
нечасто	Підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищен= ня лужної фосфатази у крові, підвищення рівня креатинфосфокінази у крові, з= ниження гемоглобіну та збільшення кількості тромбоцитів. =