MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D1FED6.ECD2CEF0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный обозреватель или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите обозреватель, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D1FED6.ECD2CEF0 Content-Location: file:///C:/680B5B32/UA51450101_5582.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="us-ascii"
ІНСТРУ&=
#1050;ЦІЯ
для
медичного
застосуванl=
5;я
лікарськогl=
6; засобу
ПренесаÒ
Склад:<=
/i>
ді=
102;ча
речовина: п=
077;риндоприлу
терт-бутила
=
84;ін;
1
таблетка
містить 2 мг а&=
#1073;о
4 мг, або 8 мг пе
=
88;индоприлу
у вигляді
солі терт-бу=
090;иламіну;
допомі
=
78;ні
речовини: кальц=
;ію
хлорид гекс
=
72;гідрат,
лактози
моногідрат,
кросповідоl=
5;, целюл=
;оза
мікрокристk=
2;лічна,
кремнію діо
=
82;сид
колоїдний
безводний,
магнію
стеарат.
Лі
=
82;арська
форма. <=
/span>Та=
073;летки.
Фармакоm=
0;ерапевтичн=
072;
група. Інгібітl=
6;ри
ангіотензиl=
5;перетворюв=
072;льного
ферменту
(АПФ),
монокомпонk=
7;нтні.
Периндоприl=
3;.
Код АТХ C09AA04.
Фармаколог&=
#1110;чні
властивостo=
0;.
Фа
=
88;макодинамі=
1082;а.
Перин=
;доприл
– інгібітор
ферменту,
який перетв
=
86;рює
ангіотензиl=
5;
І в
ангіотензиl=
5;
ІІ
(ангіотензи
=
85;перетворюв=
1072;льний
фермент АПФ).
Перетворювk=
2;льний
фермент, або
кіназа, ‒ це
екзопептидk=
2;за,
яка робить
можливим
перетворенl=
5;я
ангіотензиl=
5;у
І у
судинозвужm=
1;вальний
ангіотензиl=
5;
ІІ, а також
спричиняє
розпад вазо
=
76;илататора
брадикінінm=
1;
до
неактивногl=
6;
гептапептиk=
6;у.
Інгібуваннn=
3;
АПФ
призводить
до зменшенн=
03;
концентрацo=
0;ї
ангіотензиl=
5;у
ІІ у плазмі к=
1088;ові,
що підвищує
активність
реніну у пла=
079;мі
крові (за
механізмом
зворотного
зв’язку) та
знижує
секрецію
альдостероl=
5;у.
Оскільки АП
=
60;
інактивує
брадикінін,
інгібіруваl=
5;ня
АПФ також
призводить
до
підвищення
активності
циркулюючоo=
1;
та місцевої
калікреїн-к=
10;нінової
системи (і,
таким чином,
також
призводить
до активаці=
11;
системи
простагланk=
6;инів).
Цей механіз
=
84;
дії зумовлю=
08;
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску
інгібітораl=
4;и
АПФ і
частково
відповідає
=
79;а
появу деяки
=
93;
побічних
ефектів
(наприклад
кашлю).
Перин=
;доприлу
тертбутилаl=
4;ін
діє через св=
110;й
активний
метаболіт –
периндоприl=
3;ат.
Інші
метаболіти
не
демонструюm=
0;ь
активності
=
74;
інгібуваннo=
0;
АПФ в
експерименm=
0;альних
умовах.
А=
088;теріальна
гіпертензіn=
3;.
П=
077;риндоприл
ефективно
знижує
артеріальнl=
0;й
тиск при всі=
093;
ступенях
артеріальнl=
6;ї
гіпертензіo=
1;:
легкій,
помірній та
тяжкій; зниж=
077;ння
систолічноk=
5;о
та
діастолічнl=
6;го
артеріальнl=
6;го
тиску
спостерігаn=
8;ться
у хворого як
у положенні
лежачи, так і
у положенні
стоячи.
П=
077;риндоприл
зменшує опі
=
88;
периферичнl=
0;х
судин, що
призводить
до зниження
артеріальнl=
6;го
тиску.
Внаслідок
цього
збільшуєтьl=
9;я
периферичнl=
0;й
кровотік бе
=
79;
впливу на
частоту
серцевих
скорочень.
Я=
082;
правило,
збільшуєтьl=
9;я
і нирковий
кровотік,
тоді як
швидкість
клубочковоo=
1;
фільтрації
(ШКР)
зазвичай не
змінюється.
Максимальн=
080;й
антигіпертk=
7;нзивний
ефект розви
=
74;ається
через 4-6 годин
після
однократноk=
5;о
прийому та
зберігаєтьl=
9;я
щонайменше 24 &=
#1075;одини:
співвідношk=
7;ння
Т/Р
(мінімальна
ефективнісm=
0;ь/максималь=
1085;а
ефективнісm=
0;ь
упродовж
доби)
периндоприl=
3;у
становить 87-100 %.
А=
088;теріальний
тиск
знижується
швидко. У пац=
1110;єнтів,
які
відповіли н
=
72;
лікування,
нормалізацo=
0;я
артеріальнl=
6;го
тиску
відбуваєтьl=
9;я
протягом
місяця та
зберігаєтьl=
9;я
без тахіфіл
=
72;ксії.
У
разі
припинення
застосуванl=
5;я
периндоприl=
3;у
ефекту відм=
10;ни
не виникає.
П=
077;риндоприл
зменшує
гіпертрофіn=
2;
лівого шлун
=
86;чка.
К=
083;інічні
дослідженнn=
3;
довели, що
периндоприl=
3;
має
судинорозшl=
0;рювальні
властивостo=
0;.
Він покращу=
08;
еластичнісm=
0;ь
великих арт
=
77;рій
та зменшує
співвідношk=
7;ння
товщини
стінки до
просвіту
судини для
малих артер=
10;й.
К=
086;мбінована
терапія з
тіазидним
діуретиком
=
87;роявляє
адитивний
синергічниl=
1;
ефект. Комбі=
085;ація
інгібітору
АПФ та
тіазидного
діуретика
також
зменшує
ризик
гіпокаліємo=
0;ї,
спричиненоo=
1;
діуретиком.
Серце=
;ва
недостатніl=
9;ть.
=
1042;
експерименm=
0;альних
дослідженнn=
3;х
застійна
серцева
недостатніl=
9;ть
спричинена
перев’язувk=
2;нням
коронарної
артерії та д=
086;ведено,
що периндоп
=
88;ил
зменшує
гіпертрофіn=
2;
міокарда та
надмірну
кількість
субендокарk=
6;іального
колагену,
відновлює
співвідношk=
7;ння
міозину до
ізоензиму т
=
72;
знижує
частоту
виникнення
реперфузійl=
5;ої
аритмії.
=
1055;ериндоприл=
у
тертбутилаl=
4;ін
полегшує ро
=
73;оту
серця шляхо
=
84;
зменшення
перед- та
післянаванm=
0;аження
на серце.
=
1044;ослідження
з участю
пацієнтів і
=
79;
серцевою
недостатніl=
9;тю
продемонстl=
8;ували:
- =
зменшення
тиску
наповнення
правого та
лівого шлун
=
86;чків,
- =
зниження
системного
периферичнl=
6;го
опору,
- =
збільшення
серцевого
індексу та
покращення
серцевого
викиду,
- =
збільшення
регіональнl=
6;го
м’язового
кровотоку в
міокарді.
=
1059;
ході
порівняльнl=
0;х
досліджень
перше призн
=
72;чення
2 мг
периндоприl=
3;у
пацієнтам і
=
79;
серцевою не
=
76;остатністю
легкого та
середнього
ступеня
тяжкості не
було
пов’язане з
будь-яким до=
089;товірним
зниженням
артеріальнl=
6;го
тиску
порівняно з
таким при
застосуванl=
5;і
плацебо.
Фа
=
88;макокінети=
1082;а.
Абсор=
;бція.
Після
пероральноk=
5;о
прийому
периндоприl=
3;
швидко
всмоктуєтьl=
9;я,
максимальнk=
2;
концентрацo=
0;я
у плазмі кро=
074;і
досягаєтьсn=
3;
протягом 1
години.
Період напі
=
74;розпаду
периндоприl=
3;у
у плазмі
крові стано
=
74;ить
1 годину.
Перин=
;доприл
є проліками.
27 % від
загальної к=
10;лькості
прийнятого
периндоприl=
3;у
визначаєтьl=
9;я
в крові у
вигляді
активного
метаболіту R=
11;
периндоприl=
3;ату.
Крім активн
=
86;го
метаболіту R=
11;
периндоприl=
3;ату,
препарат
утворює 5
метаболітіk=
4;,
які є
неактивнимl=
0;.
Максимальнk=
2;
концентрацo=
0;я
периндоприl=
3;ату
у плазмі
крові
досягаєтьсn=
3;
через 3-4 годин=
и
після
прийому.
Прийо=
;м
їжі зменшує
перетворенl=
5;я
периндоприl=
3;у
у
периндоприl=
3;ат,
отже,
зменшуєтьсn=
3;
його
біодоступнo=
0;сть,
тому добову
дозу перинд
=
86;прилу
тертбутилаl=
4;іну
рекомендуєm=
0;ься
приймати
одноразово
вранці пере
=
76;
їдою.
Відзн=
;ачається
лінійна
залежність
між дозою пе=
088;индоприлу
та його
концентрацo=
0;єю
у плазмі
крові.
Розпо=
;діл.
Об’єм
розподілу
незв’язаноk=
5;о
периндоприl=
3;ату
становить
приблизно
0,2 л/кг.
Зв’язуваннn=
3;
периндоприl=
3;ату
з білками
плазми стан
=
86;вить
20 %, головним
чином ‒ з
ангіотензиl=
5;перетворюв=
072;льним
ферментом,
але цей
показник є
дозозалежнl=
0;м.
Вивед=
;ення.
Перин=
;доприлат
виводиться
із сечею.
Період
остаточногl=
6;
напіввиведk=
7;ння
незв’язаноo=
1;
фракції
становить
приблизно 17
годин. Стаді=
103;
рівноважноo=
1;
концентрацo=
0;ї
у плазмі кро=
074;і
настає чере
=
79;
4 дні від
початку
лікування.
Особл=
;иві
групи
пацієнтів.
Вивед=
;ення
периндоприl=
3;ату
уповільнюєm=
0;ься
у пацієнтів
літнього
віку, а також
у пацієнтів
із серцевою
або нирково=
02;
недостатніl=
9;тю.
Рекомендовk=
2;но
підбирати
дозу для пац=
110;єнтів
з нирковою
недостатніl=
9;тю,
враховуючи
ступінь
недостатноl=
9;ті
(кліренсу
креатиніну).
Діалі=
;зний
кліренс
периндоприl=
3;ату
– 70 мл/хв.
=
1050;інетика
периндоприl=
3;у
змінюється
=
91;
хворих на
цироз
печінки:
печінковий
кліренс пер
=
80;ндоприлу
зменшуєтьсn=
3;
вдвічі. Одна=
082;
кількість
периндоприl=
3;ату,
що
утворюєтьсn=
3;,
не зменшуєт=
00;ся.
Отже, таким
хворим не
потрібно
коригувати
дозу.
&=
#1050;лінічні
характерисm=
0;ики.
Пока=
;зання.
=
8211; =
Артеріальн=
1072;
гіпертензіn=
3;.
=
8211; =
Серцева
недостатніl=
9;ть.
– &n=
bsp;
Запобіганн=
1103;
виникненню
повторного
інсульту у
пацієнтів і
=
79;
церебровасl=
2;улярними
захворюваl=
5;нями.
– &n=
bsp;
Запобіганн=
1103;
серцево-суд
=
80;нним
ускладненнn=
3;м
у пацієнтів =
110;з
документалn=
0;но
підтверджеl=
5;ою
стабільною
ішемічною
хворобою
серця.
Дов=
готривале
лікування
зменшує
ризик виник
=
85;ення
інфаркту
міокарда та
серцевої
недостатноl=
9;ті
(за
результатаl=
4;и
дослідженнn=
3;
EUROPA).
Протипоказан&=
#1085;я.
–=
057;падковий
або
ідіопатичнl=
0;й
ангіоневр&=
#1086;тичний
набряк.
– у
випадку
недотриманl=
5;я
рекомендацo=
0;й
щодо
призначеннn=
3;
даної
комбінації
існує ризик
виникнення
гіперкалієl=
4;ії
(можливо,
летальної)
під час
лікування
пацієнтів з =
089;ерцевою
недостатніl=
9;тю
ІІ-ІV класу по =
NYHA
та фракцією
викиду < 40 %,
які
попередньо
лікувалися
інгібітороl=
4;
АПФ та
петльовим
діуретиком;
-<=
span
style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'> перед
призначеннn=
3;м
такої
комбінації
слід
впевнитися
=
91;
відсутностo=
0;
гіперкалієl=
4;ії
та ниркової
недостатноl=
9;ті;
-<=
span
style=3D'font:7.0pt "Times New Roman"'> реком=
;ендовано
проводити
ретельний
моніторинг
каліємії та
креатинінеl=
4;ії
щотижнево
під час
першого
місяця ліку
=
74;ання
та щомісячн
=
86;
надалі.
Нестер=
1086;їдні
протизапалn=
0;ні
засоби (НПЗЗ),
включаючи
ацетилсаліm=
4;илову
кислоту ≥ 3 г/добу.
Можливе
послабленнn=
3;
антигіпертk=
7;нзивного
ефекту під
час
одночасногl=
6;
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ з НПЗЗ
такими як:
ацетилсаліm=
4;илова
кислота у
протизапалn=
0;них
дозах,
інгібітори
ЦОГ‑2,
неселективl=
5;і
НПЗЗ.
Одночасне
застосуванl=
5;я
інг=
ібіторів
АПФ та НПЗЗ
може
призвести д
=
86; збільшення
ризику
погіршення
функції нир
=
86;к,
у тому числі
імовірностo=
0;
розвитку го
=
89;трої
ниркової
недостатноl=
9;ті,
підвищення
=
88;івня
калію у
плазмі кров=
10;,
особливо у
пацієнтів і
=
79;
порушенням
функції
нирок в
анамнезі. Та=
082;у
комбінацію
слід
призначати
=
79;
обережністn=
2;,
зокрема
пацієнтам
літнього
віку. Пацієн=
090;ам
слід
відновити
водний
баланс, а
також необх=
10;дно
приділити
увагу
моніторингm=
1;
функції нир
=
86;к
одразу післ=
03;
призначеннn=
3;
комбінованl=
6;ї
терапії та
періодично
надалі.
Одночасне
застосуванl=
5;я,
що потребує
деякої уваг
=
80;.
Антигі=
1087;ертензивні
засоби та
вазодилатаm=
0;ори: одночасн=
077;
застосуванl=
5;я
антигіпертk=
7;нзивних
засобів мож
=
77;
підвищити
гіпотензивl=
5;ий
ефект перин
=
76;оприлу
тертбутилаl=
4;іну.
Одночасне
застосуванl=
5;я
з
нітрогліцеl=
8;ином
та іншими ні=
090;ратами
або з іншими
вазодилатаm=
0;орами
може сприят
=
80;
додатковомm=
1;
зниженню
артеріальнl=
6;го
тиску.
Гліпти=
1085;и
(лінагліпти
=
85;,
саксагліптl=
0;н,
сітагліптиl=
5;,
вільдагліпm=
0;ин):
у
пацієнтів,
яким
призначено
комбінацію
гліптину та
інгібітору
АПФ можливе
підвищення
ризику вини
=
82;нення
ангіоедеми
внаслідок
того, що гліп=
1090;ин
знижує
активність
дипептилпеl=
7;тидази-ІV
(ДПП- ІV).
=
1054;дночасне
застосуванl=
5;я
деяких анестетик=
10;в,
трициклічнl=
0;х
антидепресk=
2;нтів
або антипси
=
93;отропних
засобів з
інгібітораl=
4;и
АПФ може
призвести д
=
86;
подальшого
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску (див. ро&=
#1079;діл
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
Симпат=
1086;міметики
мо=
078;уть
послабляти
антигіпертk=
7;нзивну
дію
інгібіторіk=
4;
АПФ.
Золото:
нітратоподo=
0;бна
реакція
(симптомами =
108;:
почервонінl=
5;я
обличчя,
нудота,
блювання та =
072;ртеріальна
гіпотензія)
зустрічаєтn=
0;ся
рідко у
пацієнтів,
які
одночасно
приймають і
=
85;гібітори
АПФ,
включаючи
периндоприl=
3;,
та ін’єкцій
=
85;і
препарати
золота
(натрію ауро=
090;іомалат).
Особл=
;ивості
застосуванl=
5;я.
Перед поча
=
90;ком
та під час
застосуванl=
5;я
препарату н
=
77;обхідно
проводити
моніторинг
артеріальнl=
6;го
тиску, функц=
110;й
нирок і калі=
102;
у плазмі
крові.
Стабільна
ішемічна
хвороба
серця.
=
1059;
випадку, якщ=
086;
протягом
першого
місяця ліку
=
74;ання
периндоприl=
3;ом
відбувся
епізод нест
=
72;більної
стенокардіo=
1;
(будь-якої
тяжкості),
необхідно
ретельно
зважити
співвідношk=
7;ння
ризик/корис
=
90;ь
перед тим як
вирішувати
питання про
продовженнn=
3;
терапії.
Артеріаль=
085;а
гіпотензія.
Прийом
інгібіторіk=
4;
АПФ може
спричинити
=
79;ниження
артеріальнl=
6;го
тиску.
Симптоматиm=
5;на
артеріальнk=
2;
гіпотензія
спостерігаn=
8;ться
рідше у
пацієнтів з
неускладнеl=
5;ою
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю
та є більш
вірогідною
=
91;
пацієнтів з
гіповолеміn=
8;ю,
у тих, хто при&=
#1081;має
діуретики,
знаходитьсn=
3;
на дієті з об=
1084;еженням
кількості
солі, у
пацієнтів н
=
72;
діалізі, у па=
1094;ієнтів
з діареєю аб=
086;
блюванням,
або у пацієн=
090;ів
з тяжкою
ренін-залеж
=
85;ою
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю
(див. розділи
«Взаємодія
=
79;
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій»
та «Побічні
реакції»).
Симптоматиm=
5;на
артеріальнk=
2;
гіпотензія =
08;
більш вірог=
10;дною
у пацієнтів =
110;з
симптоматиm=
5;ною
серцевою
недостатніl=
9;тю,
із супутньо=
02;
нирковою
недостатніl=
9;тю
або без неї.
Виникнення
симптоматиm=
5;ної
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
найбільш
вірогідне у
пацієнтів з
більш тяжки
=
84;
ступенем
серцевої
недостатноl=
9;ті,
які
приймають
великі дози
петльових
діуретиків,
мають
гіпонатрієl=
4;ію
або ниркову
недостатніl=
9;ть
функціоналn=
0;ного
характеру.
Для зниженн=
03;
ризику симп
=
90;оматичної
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
під час
початку
терапії та н=
072;
етапі підбо
=
88;у
доз
пацієнтам
необхідно
знаходитисn=
3;
під
ретельним
наглядом
лікаря (див.
розділи
«Спосіб
застосуванl=
5;я
та дози» та
«Побічні
реакції»). Такі
самі
застереженl=
5;я
існують для
пацієнтів з
ішемічною
хворобою
серця або
церебровасl=
2;улярними
захворюванl=
5;ями,
у яких надмі=
088;не
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску може
спричинити
виникнення
інфаркту
міокарда аб
=
86;
інсульту.
Пр
=
80;
виникненні
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
=
87;ацієнту
слід надати
горизонталn=
0;не
положення т
=
72;
у разі
необхідносm=
0;і
ввести внут
=
88;ішньовенно
0,9 % (9 мг/мл)
розчин
натрію
хлориду.
Транзиторнk=
2;
гіпотензія
не є
протипоказk=
2;нням
для
подальшого
застосуванl=
5;я
препарату,
який зазвич
=
72;й
можна
застосовувk=
2;ти
без будь-яки=
093;
перешкод
після
відновленнn=
3;
об’єму кров=
10;
та
підвищення
артеріальнl=
6;го
тиску.
У деяких
пацієнтів і
=
79;
застійною
серцевою не
=
76;остатністю
з нормальни
=
84;
або знижени
=
84; артеріальн&=
#1080;м
тиском
периндоприl=
3;у
тертбутилаl=
4;ін
може спричи
=
85;ити
додаткове
зниження
системного
=
72;ртеріально=
1075;о
тиску. Цей
ефект є
передбачувk=
2;ним
і зазвичай н=
077;
потребує
відміни пре
=
87;арату.
Якщо
артеріальнk=
2;
гіпотензія
стає симпто
=
84;атичною,
може
з’явитися
необхіднісm=
0;ь
зниження до
=
79;и
або відміни
препарату.
Ст
=
77;ноз
аортальногl=
6;
та
мітральногl=
6;
клапанів/гі
=
87;ертрофічна
кардіоміопk=
2;тія.
Як і інші
інгібітори
АПФ,
периндоприl=
3;у
тер=
тбутиламін слід п=
1088;изначати
з
обережністn=
2;
пацієнтам з=
10;
стенозом
мітральногl=
6;
клапана або
обструкцієn=
2;
виходу з лів=
086;го
шлуночка
(аортальний
стеноз або
гіпертрофіm=
5;на
кардіоміопk=
2;тія).
Ниркова
недостатніl=
9;ть.
У
випадку
ниркової
недостатноl=
9;ті
(кліренс кре=
072;тиніну
< 60 мл/хв)
початкову
дозу
периндоприl=
3;у
призначати
відповідно
до кліренсу
креатиніну
пацієнта
(див. розділ <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>«Спос=
;іб
застосуванl=
5;я
та дози»), а далі –
залежно від
відповіді
пацієнта на
лікування.
Моніторинг
калію та
креатиніну =
08;
звичайним
стандартом
для таких
пацієнтів
(див. розділ «Побічні
реакції»).
У
пацієнтів і
=
79;
симптоматиm=
5;ною
серцевою не
=
76;остатністю
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
що виникає н=
072;
початку
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ, може
призвести д
=
86;
порушення
функції
нирок, у
деяких
випадках –
із
виникненняl=
4;
гострої
ниркової
недостатноl=
9;ті,
яка зазвича
=
81;
є оборотною.
У
деяких
пацієнтів і
=
79;
двобічним
стенозом
ниркових
артерій або =
089;тенозом
артерії
єдиної нирк
=
80;
при застосу
=
74;анні
інгібіторіk=
4;
АПФ
спостерігаl=
3;ося
збільшення
рівнів
сечовини
крові та
креатиніну
=
91;
сироватці
крові, які
зазвичай
поверталисn=
3;
до норми
після
припинення
лікування. Ц=
077;
особливо
стосується
пацієнтів і
=
79;
нирковою
недостатніl=
9;тю.
При
наявності
супутньої
реноваскулn=
3;рної
гіпертензіo=
1;
ризик
виникнення
=
90;яжкої
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
та ниркової
недостатноl=
9;ті
підвищуєтьl=
9;я.
У таких паці=
108;нтів
лікування
слід
починати пі
=
76;
ретельним
спостережеl=
5;ням
лікаря з
маленьких
доз та з
обережною
титрацією
доз.
Враховуючи
вищесказанk=
7;, лікування
діуретикамl=
0;
може сприят
=
80;
виникненню
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії,
тому їх потр=
110;бно
відмінити т
=
72;
проводити
моніторинг
функції
нирок у перш=
110;
тижні
лікування п
=
77;риндоприлу
тертбутилаl=
4;іном.
У
деяких
пацієнтів з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю,
у яких до
початку лік
=
91;вання
не було
виявлено
реноваскулn=
3;рних
захворюванn=
0;,
розвивалосn=
3;
підвищення
сечовини
крові та
креатиніну
сироватки
крові,
зазвичай незначне т
=
72;
тимчасове,
особливо
коли перинд
=
86;прилу
тертбутилk=
2;мін
призначали
одночасно з
діуретиком.
Але це більш
характерно
=
76;ля
пацієнтів з
уже існуючо=
02;
нирковою не
=
76;остатністю.
Може стати
необхідним
зниження
дози та/або
відміна діу
=
88;етика,
та/або
периндоприl=
3;у
тертбутилаl=
4;іну.
Пацієн=
1090;и,
які
знаходятьсn=
3;
на
гемодіалізo=
0;.
=
1059;
пацієнтів,
які перебув
=
72;ють
на
гемодіалізo=
0;
з
використанl=
5;ям
високопротl=
6;чних
поліакрилоk=
4;их
мембран та
приймають
супутню
терапію
інгібітораl=
4;и
АПФ, виникал=
080;
реакції
анафілактиm=
5;ного
типу. Тому
для таких
пацієнтів
необхідно п
=
88;ийняти
рішення щод
=
86;
використанl=
5;я
іншого типу
діалізних
мембран або
іншого клас
=
91;
антигіпертk=
7;нзивних
препаратів.
Пацієн=
1090;и
після
трансплантk=
2;ції
нирки.
=
1044;освід
щодо
призначеннn=
3; перин
=
76;оприлу
тертбутилаl=
4;іну
пацієнтам
після
нещодавно
перенесеноo=
1;
операції з
трансплантk=
2;ції
нирки=
відсутній.
Гіперчутл=
080;вість/ангіо=
невротичниl=
1;
набряк.
Повід=
;омлялося
про рідкісн=
10;
випадки вин
=
80;кнення
ангіоневроm=
0;ичного
набряку
обличчя,
кінцівок,
губ, слизови=
093;
оболонок,
язика, голос=
086;вої
щілини та/аб=
086;
гортані у
пацієнтів,
під час
застосуванl=
5;я
інгібіторіk=
4;
АПФ, у тому
числі периндопри=
1083;у
тертбутилаl=
4;іну
(див. розді
=
83;
«Побічні
реакції»). Це може
статися
будь-коли пі=
076;
час лікуван
=
85;я.
У таких
випадках
необхідно
терміново в=
10;дмінити
препk=
2;рат
і
встановити
відповідниl=
1;
нагляд за
станом
пацієнта до
повного
зникнення
симптомів. У
тих окремих
випадках,
коли набряк
розповсюджm=
1;ється
лише у зоні
обличчя та
губ, стан
пацієнта, як
правило,
покращуєтьl=
9;я
без лікуван
=
85;я.
Призначеннn=
3;
антигістамo=
0;нних
препаратів
може бути
корисним дл=
03;
зменшення
симптомів.
Ангіо=
;невротични
=
81;
набряк,
пов`язаний з
набряком
гортані, мож=
077;
призвести д
=
86;
летальних
наслідків. У
випадках,
коли набряк
розповсюджm=
1;ється
на язик,
голосову
щілину або г=
086;ртань,
що спричиня=
08;
обструкцію
дихальних ш
=
83;яхів,
необхідно
термінове
проведення
невідкладнl=
6;ї
терапії, яка
може
включати
введення
адреналіну
та/або
забезпеченl=
5;я
прохідностo=
0;
дихальних
шляхів.
Пацієнтам
слід знаход
=
80;тись
під
ретельним
медичним
наглядом до
повного
зникнення
симптомів, щ=
086;
виникли та
стабілізацo=
0;ї
стану.
Паціє=
;нти,
які в
анамнезі
мали
ангіоневроm=
0;ичний
набряк, що не
був
пов'язаний з
прийомом
інгібітору
АПФ,
знаходятьсn=
3; у
групі
підвищеногl=
6;
ризику щодо
виникнення
ангіоедеми
під час
прийому
інгібітору
=
40;ПФ
(див. розділ
«Протипокаk=
9;ання»).
Повідомляl=
3;ося
про рідкісн=
10;
випадки
виникнення
інтестиналn=
0;ного
ангіоневроm=
0;ичного
набряку у
пацієнтів
під час
лікування
інгібітораl=
4;и
АПФ. У таких
пацієнтів
спостерігаk=
4;ся
абдомінальl=
5;ий
біль (з
нудотою або
блюванням ч
=
80;
без них); у
деяких
випадках не
спостерігаl=
3;ося
попередньоk=
5;о
ангіоневроm=
0;ичного
набряку обл
=
80;ччя
та рівень С-1
естерази бу
=
74;
у нормі. Діаг=
1085;оз
інтестиналn=
0;ного
ангіоневроm=
0;ичного
набряку був
встановленl=
0;й
під час
комп’ютернl=
6;ї
томографії
черевної
порожнини
або ультраз
=
74;укового
дослідженнn=
3;,
або під час х=
1110;рургічного
втручання.
Після
відміни
інгібітору
АПФ симптом
=
80;
ангіоневроm=
0;ичного
набряку зни
=
82;али.
Інтестиналn=
0;ний
ангіоневроm=
0;ичний
набряк
необхідно
виключити
під час
проведення
диференційl=
5;ого
діагнозу у
пацієнтів з
абдомінальl=
5;им
болем, які
приймають
інгібітори
АПФ.
Анафілакт=
086;їдні
реакції під
час
плазмафереk=
9;у
ліпопротеїk=
6;ів
низької
щільності
(ЛНЩ).
Рідко
у пацієнтів,
які
приймають
інгібітори
АПФ, під час
проведення
плазмафереk=
9;у
ліпопротеїk=
6;ів
низької
щільності
(ЛНЩ) з викори&=
#1089;танням
декстрансуl=
3;ьфату,
можуть вини
=
82;нути
небезпечні
для життя
анафілактоo=
1;дні
реакції. Роз=
074;итку
анафілактоo=
1;дних
реакцій
можна уникн
=
91;ти,
якщо перед
проведенняl=
4;
кожного пла
=
79;маферезу
тимчасово
припиняти
лікування і
=
85;гібіторами
АПФ.
Анафілакт=
086;їдні
реакції під
час десенси
=
73;ілізуючої
терапії.
=
1059;
пацієнтів,
які приймаю
=
90;ь
інгібітори
АПФ під час
десенсибілo=
0;зуючого
лікування
препаратамl=
0;,
що містять
бджолину
отруту,
можуть
виникати
анафілактоo=
1;дні
реакції. Цих
реакцій
можна уникн
=
91;ти
при
тимчасовомm=
1;
припиненні
застосуванl=
5;я
інгібітору
АПФ, але
реакції
можуть вини
=
82;нути
знову при
необережноl=
4;у
проведенні
провокаційl=
5;их
проб.
Печінкова
недостатніl=
9;ть.
В=
ипадки,
коли на тлі
прийому
інгібітору
АПФ
розвиваєтьl=
9;я
синдром, що
починаєтьсn=
3;
з
холестатичl=
5;ої
жовтяниці т
=
72;
прогресує у
швидкоплинl=
5;ий
некроз
печінки та
іноді летал=
00;ний
наслідок, зу=
089;трічаються
рідко. Механ=
110;зм
розвитку
даного
синдрому не
=
74;ідомий.
Пацієнтам, у
яких
розвинуласn=
3;
жовтяниця
або значне
підвищення
печінкових
=
92;ерментів
на тлі
прийому
інгібітору
АПФ,
необхідно
припинити
його прийом
та отримати
відповідне
=
84;едичне
обстеження =
10; лікування
(див. розділ <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>«Побі=
;чні
реакції»).
Нейтропен=
110;я/агранулоц=
итоз/тромбо
=
94;итопенія/ан&=
#1077;мія.
Серед
пацієнтів,
які
приймають
інгібітори
АПФ, було
зареєстровk=
2;но
випадки
нейтропеніo=
1;/агранулоци=
1090;озу,
тромбоцитоl=
7;енії
та анемії. У
пацієнтів з
нормальною
функцією ни
=
88;ок
та при
відсутностo=
0;
інших
факторів ри
=
79;ику
нейтропеніn=
3;
виникає
рідко.
Периндоприl=
3;
слід
призначати
дуже
обережно
пацієнтам з
колагенозаl=
4;и,
під час
терапії
імуносупреl=
9;орами,
алопуринолl=
6;м
або
прокаїнаміk=
6;ом,
або при
поєднанні
цих
обтяжуючих
факторів,
особливо на
тлі
існуючого
порушення
функції нир
=
86;к.
Іноді у
вищезазначk=
7;них
пацієнтів
можуть
розвиватисn=
3;
серйозні
інфекції, як=
110;
в поодиноки
=
93;
випадках не
відповідаюm=
0;ь
на
інтенсивну
антибіотикl=
6;терапію.
Якщо
периндоприl=
3;
призначати
таким
пацієнтам,
рекомендовk=
2;но
періодично
контролюваm=
0;и
кількість
лейкоцитів
крові та
пацієнти
мають знати,
що необхідн
=
86;
сповіщати
про будь-яки=
081;
прояв
інфекційноk=
5;о
захворюванl=
5;я
(біль у горлі,
лихоманку).
Расовиl=
1;
фактор.
І=
нгібітори
АПФ частіше
спричиняютn=
0;
виникнення
ангіоневроm=
0;ичного
набряку у
пацієнтів
негроїдної
раси, ніж у
представниl=
2;ів
інших рас. Як &=
#1110;
інші
інгібітори
АПФ,
периндоприl=
3;
менш ефекти
=
74;но
знижує
артеріальнl=
0;й
тиск у паціє=
085;тів
негроїдної
раси, ніж у
пацієнтів
інших рас. Що,
можливо,
пояснюєтьсn=
3;
низьким
рівнем
реніну у
крові паціє
=
85;тів
негроїдної
раси з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю.
Кашель.
Повід=
;омлялося
про
виникнення
кашлю на тлі
терапії
інгібітораl=
4;и
АПФ. За
характерисm=
0;иками
кашель є
непродуктиk=
4;ним,
стійким та
припиняєтьl=
9;я
після
відміни
препарату. К=
072;шель,
спричинениl=
1;
прийомом
інгібіторіk=
4;
АПФ, потрібн=
086;
враховуватl=
0;
під час пров=
077;дення
диференційl=
5;ого
діагнозу
кашлю.
Хірургічн=
077;
втручання/а
=
85;естезія
П&=
#1077;риндоприл
мож=
е
блокувати
вторинне
утворення
ангіотензиl=
5;у
ІІ у
відповідь н
=
72;
компенсатоl=
8;не
вивільненнn=
3;
реніну у
пацієнтів
при хірургі
=
95;ному
втручанні
або під час
проведення
анестезії
препаратамl=
0;,
що спричиня=
02;ть
гіпотензію.
Препарат
слід
відмінити з
=
72;
один день до
хірургічноk=
5;о
втручання. У
разі
виникнення
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії, =
103;кщо
вважається,
що вона
спричинена
зазначеним
механізмом,
стан хворог
=
86; можна
нормалізувk=
2;ти
збільшенняl=
4;
об’єму цирк
=
91;люючої
крові.
Гіперкалі=
108;мія
У
деяких
пацієнтів н
=
72;
тлі прийому
інгібіторіk=
4;
АПФ, у тому
числі
периндоприl=
3;у,
відзначалоl=
9;я
збільшення
концентрацo=
0;ї
калію у сиро=
074;атці
крові. До
факторів
ризику
виникнення
гіперкалієl=
4;ії
належать
ниркова
недостатніl=
9;ть,
погіршення
функції
нирок, вік
(понад 70 років=
),
цукровий
діабет,
інтеркуренm=
0;ні
стани, такі
як дегідрат
=
72;ція,
гостра
серцева
декомпенсаm=
4;ія,
метаболічнl=
0;й
ацидоз та
одночасне
застосуванl=
5;я
калійзберіk=
5;аючих
діуретиків
(наприклад с=
087;іронолакто&=
#1085;у,
еплеренону,
триамтеренm=
1;
або
амілориду),
харчових
добавок, що
містять кал=
10;й,
або
замінників
солі з
калієм; або
ті пацієнти, =
1103;кі
приймають
інші
препарати, щ=
086;
спричиняютn=
0;
підвищення
концентрацo=
0;ї
калію в сиро=
074;атці
крові
(наприклад
гепарин).
Застосуванl=
5;я
харчових
добавок, що
містять кал=
10;й,
калійзберіk=
5;аючих
діуретиків
або замінни
=
82;ів
солі з
калієм,
особливо у
пацієнтів і
=
79;
порушенням
функції
нирок, може
призвести д
=
86;
значного
підвищення
рівня калію =
091;
сироватці
крові.
Гіперкалієl=
4;ія
може спричи
=
85;ити
виникнення
серйозної,
іноді
летальної
аритмії. Якщ=
086;
одночасне
застосуванl=
5;я
периндоприl=
3;у
та будь-якої
з
вищезазначk=
7;них
речовин вва
=
78;ається
доречним, їх
слід
застосовувk=
2;ти
з
обережністn=
2;
та з частим
моніторингl=
6;м
рівня калію =
074;
сироватці
крові (див.
розділ «Вза=
08;модія
з іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій»).
Пацієнти,
хворі на
цукровий
діабет
Паціє=
;нтам,
хворим на
цукровий
діабет, які п=
1088;иймають
пероральні
цукрознижуk=
4;альні
засоби або
отримують
інсулін,
необхідно р
=
77;тельно
контролюваm=
0;и
рівень
глікемії пр
=
86;тягом
першого
місяця
терапії
інгібітораl=
4;и
АПФ (див.
розділ
«Взаємодія
=
79;
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій»).
Літій
Одноч=
;асний
прийом літі=
02;
та
периндоприl=
3;у
зазвичай не
рекомендовk=
2;ний
(див. розділ
«Взаємодія
=
79;
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій»).
Калійзбер=
110;гаючі
препарати,
харчові доб
=
72;вки,
що містять
калій або
замінники с
=
86;лі
з калієм
Одноч=
;асне
застосуванl=
5;я
периндоприl=
3;у
з калійзбер=
10;гаючими
препаратамl=
0;
або харчови
=
84;и
добавками, щ=
086;
містять
калій, не
рекомендуєm=
0;ься
(див. розділ
«Взаємодія
=
79;
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та =
110;нші
види
взаємодій»).
Подвійна
блокада
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи
(РААС).
Наявн=
;і
повідомленl=
5;я
щодо
виникнення
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії,
непритомноl=
9;ті,
інсульту,
гіперкалієl=
4;ії
та порушенн=
03;
функції
нирок (в т.ч.
гострої
ниркової
недостатноl=
9;ті),
особливо пр
=
80;
одночасномm=
1;
прийомі
препаратів,
що впливают=
00;
на РААС.
Комбінація
інгібітору
АПФ (іАПФ) з
блокатором
рецепторів
ангіотензиl=
5;у
ІІ (БРА) або з
аліскіреноl=
4;
враховуючи
подвійну
блокаду
ренін-ангіо
=
90;ензин-альдо&=
#1089;теронової
системи не
рекомендовk=
2;на.
П=
ацієнтам
хворим на
цукровий
діабет або з =
1085;ирковою
недостатніl=
9;тю
(швидкість
клубочковоo=
1;
фільтрації
< 60 мл/хв/1,73 м2)
одночасний
прийом з
аліскіреноl=
4;
протипоказk=
2;ний
(див розділи
«Протипокаk=
9;ання»
та «Взаємод=
10;я
з іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій»).
Допоміжні
речовини
До
складу
препарату
входить
лактоза, том=
091;
пацієнтам з
рідкою
спадковою
непереносиl=
4;істю
галактози,
синдромом
мальабсорбm=
4;ії
глюкози-гал
=
72;ктози,
недостатніl=
9;тю
лактази
Лаппа не
рекомендуєm=
0;ься
приймати перин
=
76;оприлу
тертбутилаl=
4;ін.
Засто=
;сування
у період
вагітності
або годуван
=
85;я
груддю.
Вагіт= ;ність: заст = 86;сування інгібіторіk= 4; АПФ протипоказk= 2;не у період вагітності.<= o:p>
Паціє=
;нток
при
плануванні
вагітності
слід
перевести н
=
72;
альтернатиk=
4;ну
антигіпертk=
7;нзивну
терапію, що
має
доведений
профіль
безпеки для
вагітних.
Після
встановленl=
5;я
вагітності
лікування
інгібітораl=
4;и
АПФ
необхідно н
=
77;гайно
припинити т
=
72;,
у разі
необхідносm=
0;і,
призначити
альтернатиk=
4;ну
терапію.
Відом=
;о,
що прийом
інгібіторіk=
4;
АПФ під час І=
1030;
та ІІІ триме=
089;трів
вагітності
призводить
до фетотокс
=
80;чності
та
неонатальнl=
6;ї
токсичностo=
0;.
У
випадку, якщ=
086;
жінка
приймала
інгібітор А
=
55;Ф
під час ІІ
триместру
вагітності,
дитині реко
=
84;ендовано
провести
ультразвукl=
6;ве
дослідженнn=
3;
функції
нирок та
кісток чере
=
87;а.
Новонароджk=
7;ні,
матері яких
приймали
інгібітори
АПФ під час
вагітності,
мають
знаходитисn=
3;
під ретельн
=
80;м
наглядом
через
можливість
виникнення
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії.
Годув=
;ання
груддю: не
рекомендуєm=
0;ься
застосуванl=
5;я
периндоприl=
3;у
тертбутилаl=
4;іну
в період
годування г
=
88;уддю
у зв'язку з
відсутністn=
2; даних
щодо його
проникненнn=
3;
у грудне мол=
086;ко.
Під час
годування
груддю
бажано
призначити
альтернатиk=
4;не
лікування і
=
79;
більш дослі
=
76;женим
профілем
безпеки,
особливо пі
=
76; час
годування
новонароджk=
7;ного
або недонош
=
77;ного
немовляти.
Ферти=
;льність: вплиk=
4;
на
репродуктиk=
4;ну
здатність
або фертиль
=
85;ість
відсутній.
&n=
bsp;  =
; &n=
bsp;  =
; &n=
bsp;  =
; &n=
bsp;  =
; &n=
bsp;
Здатність
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні
автотранспl=
6;ртом
або іншими
механізмамl=
0;.
П&=
#1077;риндоприлу
тертбутилаl=
4;ін
не
чинить
прямого
впливу на
здатність
керувати
транспортнl=
0;ми
засобами аб
=
86;
працювати з
автоматизоk=
4;аними
системами.
Але у деяких
пацієнтів
можуть
виникати
індивідуалn=
0;ні
реакції,
пов’язані з=
10;
зниженням
артеріальнl=
6;го
тиску,
особливо на =
087;очатку
лікування
або при
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
з іншими
антигіпертk=
7;нзивними
препаратамl=
0;. Як
результат,
здатність
керувати
транспортнl=
0;ми
засобами аб
=
86;
працювати з
автоматизоk=
4;аними
системами
може бути
зниженою.
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-US'>
Препарат
призначениl=
1;
дорослим дл=
03;
пероральноk=
5;о
застосуванl=
5;я.
Рекомендуn=
8;ться
застосовувk=
2;ти
периндоприl=
3; 1
раз на добу
вранці пере
=
76;
вживанням
їжі.
Дозу
підбирати
індивідуалn=
0;но
для кожного
пацієнта з
урахуванняl=
4;
показання
для
застосуванl=
5;я,
профілю
пацієнта та
показників
артеріальнl=
6;го
тиску (див. розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
Ар=
090;еріальна
гіпертензіn=
3;.
П=
ериндоприл
можна
призначати
=
91;
монотерапіo=
1;
або в
комбінації
=
79;
препаратамl=
0;
інших класі
=
74;
антигіпертk=
7;нзивних
засобів.
Р=
екомендоваl=
5;а
початкова
доза
становить 4 м=
1075;
1 раз на добу,
вранці.
Пац=
ієнтам
із високою
активністю рені=
1085;-ангіотензи=
;н-альдостер=
086;нової
системи
(особливо
пацієнтам і
=
79;
реноваскулn=
3;рною
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю,
пору=
1096;енням
водно-елект
=
88;олітного
балансу,
серцевою не
=
76;остатністю
або тяжкою
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю,
а також паці=
108;нтам
літнього
віку) через
можливість
=
74;иникнення
раптового
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску
(гіпотензія
першої дози)
рекомендуєm=
0;ься
початкова
доза 2 мг під
наглядом лі
=
82;аря,
якщо
потрібно – в
умовах
стаціонару.
Чер=
ез
1 місяць
лікування
дозу можна
підвищити д
=
86; максимальн&=
#1086;ї
дози – 8 мг 1 раk=
9;
на добу.
=
1053;а
початку
терапії
периндоприl=
3;ом
можливе
виникнення
симптоматиm=
5;ної
гіпотензії, =
086;собливо
у пацієнтів,
які застосо
=
74;ують
діуретики.
Таким
пацієнтам
розпочинатl=
0;
лікування
периндоприl=
3;ом
слід з
обережністn=
2;,
оскільки у
них може бут=
080;
дефіцит води
та/або солі.
Якщо це
можливо, слі=
076;
припинити
застосуванl=
5;я
діуретику з
=
72;
2-3 дні до
початку
лікування
периндоприl=
3;ом
(див. розділ «&=
#1054;собливості
застосуванl=
5;я»).
=
1044;ля
пацієнтів з
артеріальнl=
6;ю
гіпертензіn=
8;ю,
якщо не можн=
072;
припиняти
застосуванl=
5;я
діуретиків,
лікування
периндоприl=
3;ом
слід розпоч
=
80;нати
з добової
дози 2 мг. У
таких паціє
=
85;тів
слід
контролюваm=
0;и
функцію
нирок та
рівень калі=
02; у
сироватці
крові.
Подальше
підвищення
дозування
периндоприl=
3;у
має
здійснюватl=
0;ся
залежно від
показників
артеріальнl=
6;го
тиску, а при
необхідносm=
0;і
лікування
діуретикамl=
0;
може бути
відновлено.
Пацієн=
1090;ам
літнього
віку лікування
слід
розпочинатl=
0;
з дози 2 мг, яка=
; може
бути
підвищена д
=
86; 4 мг
через 1
місяць
лікування, а
потім, у разі
необхідносm=
0;і,
залежно від
функцій
нирок – до 8 мг
з
урахуванняl=
4;
функції
нирок (див.
таблицю ниж
=
95;е).
Серцева
недостатніl=
9;ть.
Пац=
ієнтам
із серцевою
недостатніl=
9;тю,
яким =
1087;ериндоприл=
у
тертбутилаl=
4;ін
зазвичай
призначаютn=
0;
одночасно з
діуретиком,
що виводить
калій, та/або
дигоксином,
та/або
β-блокатороl=
4;
лікування
рекомендовk=
2;но
розпочинатl=
0;
під
ретельним
медичним на
=
75;лядом
та з
початкової
дози 2 мг, яка
приймаєтьсn=
3;
вранці. Чере=
079;
2 тижні, за
умови добро=
11;
переносимоl=
9;ті
препарату,
дозу можна
підвищити д
=
86;
4 мг 1 раз на
добу. Дозу
підбирати
індивідуалn=
0;но,
залежно від
клінічного
стану
пацієнта.
=
1051;ікування
пацієнтів і
=
79;
тяжкою
серцевою
недостатніl=
9;тю
та інших пац=
110;єнтів
із групи
високого
ризику (з
порушенням
функцій нир
=
86;к
та
схильністю
до порушень
рівня елект
=
88;олітів,
пацієнтів,
які
отримують
одночасну
терапію
діуретикамl=
0;
та/або
вазодилатаm=
0;орами)
слід
розпочинатl=
0;
під
ретельним м
=
77;дичним
наглядом
(див. розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
=
59;
пацієнтів з
високим
ризиком вин
=
80;кнення
симптоматиm=
5;ної
гіпотензії,
зокрема у
пацієнтів і
=
79;
дефіцитом
електролітo=
0;в
з
гіпонатрієl=
4;ією
або без неї, у
пацієнтів і
=
79;
гіповолеміn=
8;ю
або у тих, хто
отримував
інтенсивну
терапію
діуретикамl=
0;,
слід провес
=
90;и
корекцію
вищезазначk=
7;них
станів, якщо
можна, до
початку
терапії
периндоприl=
3;ом.
Артеріальнl=
0;й
тиск, функці=
102;
нирок та
рівень калі=
02; у
сироватці
крові слід
ретельно
контролюваm=
0;и
до початку т=
072;
в ході
лікування
периндоприl=
3;ом
(див. розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
Запобіганн&=
#1103;
серцево-суд
=
80;нним
ускладненнn=
3;м
у пацієнтів
із
документалn=
0;но
підтверджеl=
5;ою
стабільною
ішемічною
хворобою
серця.
i=
5;очаткова
доза
периндоприl=
3;у
становить 4 м=
1075;
1 раз на добу
вранці. Чере=
079;
2 тижні, за
умови гарно=
11;
переносимоl=
9;ті
та з
урахуванняl=
4;
функцій
нирок, дозу
підвищити д
=
86;
8 мг 1 раз на доk=
3;у.
Па=
094;ієнтам
літнього
віку спочатку
призначати
препарат у
дозі 2 мг 1 раз
на добу впро=
076;овж
1-го тижня, впр=
одовж
наступного
тижня – 4 мг 1
раз на добу. Ч&=
#1077;рез
2 тижні за
умови добро=
11;
переносимоl=
9;ті
та з
урахуванняl=
4;
функції
нирок дозу
підвищують
до 8 мг. Підвищk=
7;ння
дози можлив
=
77;
тільки за
умови добро=
11;
переносимоl=
9;ті
попередньоo=
1;
дози.
За=
087;обігання
виникненню
повторного
інсульту у
пацієнтів з
церебровасl=
2;улярними
захворюванl=
5;ями.
Початк=
1086;ва
доза
периндоприl=
3;у
для пацієнт=
10;в
з
церебровасl=
2;улярними
захворюваl=
5;нями
в анамнезі
становить 2
мг на добу у
вигляді
однократноo=
1;
ранкової
дози. Після 2
тижнів
лікування
дозу підвищ
=
80;ти
до 4 мг на добу=
та
застосовувk=
2;ти
впродовж ще 2
тижнів пере
=
76;
початком
введення
індапаміду.
Необхідний
ретельний
контроль
артеріальнl=
6;го
тиску.
Перинд=
1086;прил
можна
призначити
=
91;
комбінації
=
79;
індапамідоl=
4;
або перейти
на
застосуванl=
5;я
фіксованої
комбінації
периндоприl=
3;у
та індапамі
=
76;у
як перед, так
і в ході
лікування
периндоприl=
3;ом.
Лікува=
1085;ня
розпочати у
строки від 2
тижнів до
кількох
років після
первинного
інсульту.
Па=
094;ієнти
з порушення
=
84;
функцій
нирок.
Дозува=
1085;ня
для
пацієнтів і
=
79;
нирковою
недостатніl=
9;тю
залежить ві
=
76;
кліренсу
креатиніну.
Клір
=
77;нс
креатиніну
(мл/хв) |
Реl=
2;омендована
доза |
ClCr ³ 60 |
4 мk=
5;/добу |
30 <
ClCr < 60 |
2 мk=
5;/добу |
15
< ClCr < 30 |
2 мk=
5;
через добу |
Пацієнти,
які
перебувают=
100;
на
гемодіаліз=
110;
*, ClCr < 15 |
2 мk=
5;
у день
проведення
діалізу |
*
Діалізний
кліренс
периндоприl=
3;ату
–
70 мл/хв.
Пацієнтам,
які перебув
=
72;ють
на
гемодіалізo=
0;, слід
застосовувk=
2;ти
периндоприl=
3;
після
проведення
гемодіалізm=
1;.
Пацієн=
1090;и
з печінково=
02;
недостатніl=
9;тю
=
55;ацієнти
з печінково=
02;
недостатніl=
9;тю
не потребую
=
90;ь
підбору доз
=
80;
препарату
(див. розділ
=
80;
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»
та «Фармако
=
82;інетика»).
Діти.
Ефект=
;ивність
та безпеку
застосуванl=
5;я
дітям (до 18
років) не вив=
1095;али,
тому
периндоприl=
3;у
тертбутилаl=
4;ін
призначати
дітям не
рекомендуєm=
0;ься.
Передозу&=
#1074;ання.
Інфор=
;мації
про
передозуваl=
5;ня
периндоприl=
3;у
недостатньl=
6;.
Симптоми,
пов’язані з
передозуваl=
5;ням
інгібіторіk=
4;
АПФ, можуть
бути наступ
=
85;ими:
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
циркуляторl=
5;ий
шок,
порушення
електролітl=
5;ого
балансу,
ниркова
недостатніl=
9;ть,
гіпервентиl=
3;яція,
тахікардія,
пальпітаціn=
3;,
брадикардіn=
3;,
запаморочеl=
5;ня,
тривожністn=
0;,
кашель тощо.
При перед=
озуванні
реко&=
#1084;ендується
внут&=
#1088;ішньовенне
введе=
ння
розчи=
ну
натр&=
#1110;ю
хлориду 0,9 %
(9 мг/мл).=
У
випадку
виникнення
артеріальнl=
6;ї
гіпотензії
пацієнту
необхідно н
=
72;дати
горизонталn=
0;не
положення з
низьким узг
=
86;лів’ям.
У разі
можливості
слід забезп
=
77;чити
пацієнту
інфузії
ангіотензиl=
5;у
ІІ та/або
внутрішньоk=
4;енне
введення
катехоламіl=
5;ів.
Периндоприl=
3;
можна
видалити із
системного
кровообігу
за допомого=
02;
гемодіалізm=
1;
(див. розділ
«Особливосm=
0;і
застосуванl=
5;я»).
У разі
виникнення
резистентнl=
6;ї
до лікуванн=
03;
брадикардіo=
1;
показане
застосуванl=
5;я
штучного
водія ритму.
Необхідно
встановити
постійний
моніторинг
за основним
=
80;
показникамl=
0;
життєдіяльl=
5;ості,
концентрацo=
0;єю
електролітo=
0;в
та
креатиніну
=
91; сироватці
крові.
Побічн=
1110;
реакції.
Про=
філь
безпеки
периндоприl=
3;у
відповідає
профілю
безпеки
інгібіторіk=
4;
АПФ.
Най=
частішими
побічними
реакціями,
які спостер=
10;галися
під час
застосуванl=
5;я
периндоприl=
3;у
у ході
клінічних
досліджень,
є:
запаморочеl=
5;ня,
головний
біль, парест=
077;зії,
вертиго,
порушення
зору, дзвін у
вухах,
артеріальнk=
2;
гіпотензія,
кашель, зади=
096;ка,
біль у
животі,
запор,
діарея,
спотвореннn=
3;
смаку
(дисгевзія),
диспепсія,
нудота, блюв=
072;ння,
свербіж,
шкірні
висипання,
судоми
м’язів,
астенія.
Психічні
порушення: поруш=
;ення
сну та
настрою.
З боку
нервової
системи:
головний
біль, запамо=
088;очення,
вертиго,
парестезія, =
089;онливість,
непритомніl=
9;ть,
сплутаністn=
0;
свідомості.
З боку орган=
;ів
зору:
порушення
зору.
З боку орган=
;ів
слуху: шум у
вухах.
З боку
серцево-суд
=
80;нної
системи: пальпі&=
#1090;ація,
тахікардія, =
072;ртеріальна
гіпотензія (=
090;а
пов’язані з
нею симптом
=
80;).
Дуж=
е
рідко
поширені: вн=
072;слідок
раптового
зниження
артеріальнl=
6;го
тиску у
пацієнтів
високого
ризику можу
=
90;ь
виникнути а
=
88;итмія,
стенокардіn=
3;,
інфаркт
міокарда,
інсульт.
Пов=
ідомлялося
також про
випадки
виникнення
васкулітів.
З боку
дихальної
системи,
грудної клі
=
90;ки
та органів
середостінl=
5;я:
кашель, дисп=
085;ое,
бронхоспазl=
4;, еози=
1085;офільна
пневмонія,
риніт.
З боку
метаболізмm=
1;
та обміну
речовин:
гіпоглікемo=
0;я,
гіпонатрієl=
4;ія.
З боку
шлунково-ки
=
96;кового
тракту: нудота,
блювання,
біль у
животі,
дисгевзія,
розлади
травлення,
діарея і
запор,
сухість у
роті, панкре=
072;тит.
З боку
печінки та
жовчного мі
=
93;ура:
цитолітичнl=
0;й
або
холестатичl=
5;ий
гепатит.
З боку&n=
bsp;
шкіри та
підшкірниm=
3;
тканин:
висипання,
свербіж; ангі=
1086;невротични=
й
набряк
обличчя,
кінцівок,
губ, слизово=
111;
оболонки, яз=
080;ка,
голосової
щілини, горт=
072;ні;
кроп=
1080;в’янка,
реакції
фоточутливl=
6;сті,
перфігоїд,
гіпергідроk=
9;, полі=
1084;орфна
еритема.
З боку
скелетно-м’=
03;зового
апарату,
сполучної т
=
72;
кісткової
тканин: м’я=
1079;ові
судоми,
артралгія,
міалгія.
З боку нирок
і сечового
міхура: нирков&=
#1072;
недостатніl=
9;ть,
гостра
ниркова
недостатніl=
9;ть.
З боку
репродуктиk=
4;ної
системи та
молочних
залоз:
імпотенція.
Загальні
порушення<=
span
lang=3DUK style=3D'letter-spacing:.2pt;mso-ansi-language:UK'>: аl=
9;тенія,
біль у
грудній
клітці,
нездужання,
периферичнo=
0;
набряки,
гіпертерміn=
3;,
падіння.
З боку с=
080;стеми
крові та
лімфатичноo=
1;
системи: знижен&=
#1085;я
рівня
гемоглобінm=
1;
та гематокр
=
80;ту,
тромбоцитоl=
7;енія,
лейкопенія/
=
85;ейтропенія,
еозинофіліn=
3;, випадки
агра=
1085;улоцитоз=
091;
і =
087;анцитопені<=
/span>ї.
У
пацієнтів і
=
79;
вродженим
дефіцитом
глюкозо-6-фос=
1092;атдегідрог=
енази
спостерігаl=
3;ися
поодинокі
випадки
гемолітичнl=
6;ї
анемії.
Мож=
ливе
підвищення
сечовини в к=
088;ові
та
креатиніну
=
74;
сироватці
крові, виник=
085;ення
оборотної г=
10;перкаліємі=
1111;,
особливо у
пацієнтів і
=
79;
нирковою
недостатніl=
9;тю,
тяжкою
серцевою
недостатніl=
9;тю,
реноваскулn=
3;рною
гіпертензіn=
8;ю.
Підвищення
=
88;івня
печінкових
трансамінаk=
9;
та рівня
білірубіну
=
74;
сироватці к
=
88;ові
відзначалиl=
9;ь
як рідко
поширені.
Термін
придатностo=
0;. 3 роки.
Ум=
086;ви
зберігання. Зберіга=
;ти
при
температурo=
0;
не вище 30 &d=
eg;С в
оригінальнo=
0;й
упаковці дл=
03;
захисту від =
076;ії
вологи.
Зберігати у
недоступноl=
4;у
для дітей
місці.
Катего=
1088;ія
відпуску. За
рецептом.
=
КРКА,
д.д., Ново место,
Словенія/KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.
<= o:p>