ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

<= span lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif'>для медичного засто= сування лікарського засобу

<= o:p>

КЛОПІДОГРЕЛЬ

(CLOPIDOGREL)<= /i>

Склад:

діюча речовина:= clopidogrel;

1 таблетка містить клопідогрелю бісул= ьфату (клопідогрелю гідросульфату) у перерахуванні на клопідогрель 75 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; целюлоза мікрокриста= лічна (Е = 460); макрогол (поліетиленгліколь 1500) (Е = 1521); натрію кроскармелоза; кальцію стеарат; опадрай ІІ рожевий, що містить гіпромелозу, лактозу, моногідрат, титану діоксид (Е 171), триацетин, заліза оксид червоний (Е <= /span>172).

<= o:p>

Лікарська форма. Таблетки, вкриті обол= онкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті оболонкою рожевого кольору.

Фар= макотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Інгібітори агрегації тромбоцитів, крім гепарину. Код АТХ B01A C04.=

Фармакологічні властив= ості. =

Фарм= акодинаміка.

Механ= ізм дії. Клопідогр= ель − це проліки. Один із метаболітів клопідогрелю є інгібітором агрегації тромбоцитів. Для утворення активного метаболіту, який пригнічує агрегацію тромбоцитів, клопідогрель повинен біотрансфор= муватися під дією ферментів цитохрому CYP 450. Активний метаболіт клопідогрелю селективно пригнічує зв’язування аденозиндифосфату (АДФ) з його P2Y₁₂-рецепторами на поверхні тромбоциту та подальшу АДФ-індуковану активацію комплексу глікопротеїну IIb/IIIa і, таким чином, пригнічує агрегацію тромбоцитів. Оскільки зв’язування є необоротним, тромбоцити, що вступили у взаємодію з клопідогрелем, залишаються зміненими впродовж усього періоду їхнього життя (який становить приблизно 7‑10 днів), а відновлення нормального функціонування тромбоцитів відбувається зі швидкістю, яка відповідає швидкості оновлення тромбоцитів. Також пригнічується агрегація тромбоцитів, спричинена іншими <= span class=3DSpellE>агоністами, крім АДФ, за рахунок того, що препарат бл= окує активацію тромбоцитів вивільненим АДФ.

Оскільки активний метаболіт утворюється під дією ферментів цитохрому CYP 450, деякі з яких є поліморфними або пригнічуються іншими лікарськими засобами, не в усіх пацієнтів виникає достатнє пригнічення агрегації тромбоцитів.=

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-language:RU'>Фармакодинамічні ефекти. З першого дня застосування у повторних д= обових дозах 75 мг препарату виявляється суттєве уповільнення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів. Ця дія прогресивно посилюється і стабілізується між = 3 і 7 днями. При рівноважному стані середній рівень пригнічення агрегації під д= ією добової дози 75 мг становить від 40 до 60 %. Агрегація тромбоцитів і тривал= ість кровотечі повертаються до початкового рівня у середньому через 5 днів після припинення лікування.

Клінічна ефективність та безпека.<= /u> Безпеку та ефективність клопідогрелю оцінювали у ході 7 подвійних сліпих досліджень, у яких взяли участь понад 100000 пацієнтів: дослідження CAPRIE – порівняння клопідогрелю з ацетилсаліциловою кис= лотою (АСК), і дослідження CURE, CLARITY, COMMIT, CHANCE, POINT та ACTIVE-A, що порівнювали клопідогрель і плацебо, обидва в комбінації з АСК та іншою стандартною терапією.

Інфаркт міокарда, інсульт, що сталися нещодавно, або встановлене захворювання периферичних артерій. У дослідження CAPRIE було включено 19185 хворих на атеротромбоз, проявом якого був нещодавній інфаркт міо= карда (< 35 днів тому), нещодавній ішемічний інсульт (від 7 днів до 6 місяців тому) або встановлене захворювання периферичних артерій (ЗПА). Пацієнти бул= и рандомізовані для отримання клоп= ідогрелю по 75 мг/добу або АСК 325 мг/добу, після чого вони перебували під спостереженням від 1 до 3 років. У підгрупі інфаркту міокарда більшість пацієнтів отримували АСК у перші кілька днів після розвитку інфар= кту міокарда. <= o:p>

Клопідогре= ль порівняно з АСК достовірно зни= жував частоту розвитку нових ішемічних випадків (комбінована кінцева точка, яка с= кладалася з ін= фаркту міокарда, ішемічного інсульту і судинної смерті). При проведенні аналізу відповідно до призначеного на початку дослідження лікування спостерігалося 939 випад= ків у групі клопідогрелю і 1020 випадків – у групі = АСК (відносне зниження ризику (ВЗР) – 8,7 %, [95 % довірчий інтервал (ДІ): 0,2–16,4]; p =3D 0,045). Тобто на кожні 1000 пац= ієнтів, які лікувалися 2 роки, додатково до 10 [ДІ: 0–20] пацієнтів уникали розвитку нового ішемічного випадку. Аналіз загальної летальності як вторинної кінцев= ої точки не виявив значних відмінностей між терапією клоп= ідогрелем (5,8 %) і АСК (6 %).=

Аналіз підгруп за відповідними захворюваннями (інфаркт міокарда, ішемічний інсульт і ЗПА) пока= зав, що найбільший ефект (що досягав статистичної достовірності при p =3D 0,003) спостерігався у пацієнтів із ЗПА (особливо у тих, хто переніс інфаркт міокарда) (ВЗР =3D 23,7 %; ДІ: 8,9–36,2), менший ефект (що досто= вірно не відрізнявся від ефекту АСК) мали пацієнти з інсультом (ВЗР =3D 7,3 %; ДІ: -5,7–18,7 [p =3D 0,258]). У пацієнтів, включених у дослідження на підставі тільки нещода= вно перенесеного інфаркту міокарда, вплив клопідогрелю за чисельними показник= ами був меншим, але при цьому він статистично достовірно не відрізнявся від впл= иву АСК (ВЗР =3D -4 %; ДІ: -22,5–11,7 [p =3D= 0,639]). Крім того, аналіз підг= руп хворих різного віку свідчить, що сприятливий ефект кло= підогрелю у пацієнтів віком від 75 років був нижчим, ніж у пацієнтів £ 75 років.

Оскільки потужність дослідження= CAPRIE не була достатньою, щоб оцінити ефективність для окремих підгруп, залишаєть= ся незрозумілим, чи дійсно існують відмінності у відносному зниженні ризику для хворих із різними захворюваннями, чи різниця була випадковою.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-language:RU;mso-bidi-font-weight:bold'>Гостр= ий коронарний синдром. У дослідження CURE було включен= о 12562 пацієнти з гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без патологічного зубця Q), в яких за останні 24 години спостерігався напад болю в грудях або симптоми ішемії. У пацієнтів були зміни на ЕКГ, що свідчать про нову ішемію, або підвищення активності серцевих ферментів або = тропоніну I чи T мінімум удвічі порівняно з вищою меж= ею норми. Хворі були рандомізовані для отримання <= span class=3DSpellE>клопідогрелю (навантажувальна доза – 300 мг, потім – = 75 мг/добу, n =3D 6259) або плацебо (n =3D 6303), обидва у комбінації з АСК (75−325 мг 1 раз на добу) та іншою стандартною терапією. Тривалість лікування була до 1 року. У дослідженні CURE 823 (6,6 %) пацієнти отримували також су= путню терапію антагоністом рецепторів GPIIb/IIIa. Більш ніж 90 % пацієнтів отримували гепарини. Така супут= ня терапія статистично достовірно не впливала на відносну частоту виникнення кровотеч при лікуванні клопідогрелем і плацебо.=

Кількість пацієнтів, які досягли первинної кінцевої точки [серцево-судинна смерть (ССС), інфаркт міокарда або інсульт], становила 582 (9= ,3 %) у групі клопідогрелю і 719 (11,4 %) – у групі плацебо. Відносне зниження ризику становило 20 % (= 95 % ДІ 10&n= bsp;%–28 %; p =3D 0,00009) для групи клопідогрелю (17<= span style=3D'mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:RU'> % – при консервативному лікуван= ні, 29 % – якщо пацієнтам проводилась черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіоп= ластика з або без встановлення стента і 10 % – якщ= о їм проводили аортокоронарне шунтування). Попередження розвитку нових серцево-судинних випадків (первинна кінцева точка) відбувалося з ВЗР, яке становило 22 % (ДІ: 8,6–33,4), 32 % (ДІ: 12,8–46,4), 4 % (ДІ: -26,9–26,7), 6 % (ДІ: -33,5–34,3) і 14 % (ДІ: &= #8209;31,6–44,2) у періоди 0−1, 1−3, 3−6, 6−9 і 9−12 місяців дослідження відповідно. Тобто через більш ніж 3 місяці лікування сприятливий ефект, що спостерігався у групі клопідогре= ль + АСК, більше не зростав, а ризик крововиливів залишався (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування клопідогрелю під час дослідження CURE знижувало потребу у застосуванні тромболітичної терапії (ВЗР =3D 43,3 %; ДІ: 24,3−57,5 %) та ін= гібіторів рецепторів GPIIb/IIIa (ВЗР =3D 18,2 %; ДІ: 6,5–28,3 %).=

Кількість пацієнтів, які досягли комбінованої первинної кінцевої точки (ССС, інфаркт міокарда, інсульт або рефрактерна ішемі= я), становила 1035 (16,5 %) у гру= пі клопідогрелю і 1187 (18,8 %) у плацебо-групі. ВЗР скл= ало 14 % (95 % ДІ: 6–21 %, p =3D 0,0005) у групі клопідогрелю. Такий ефект б= ув здебільшого зумовлений статистично значущим зниженням частоти виникнення інфаркту міокарда [287 (4,6 %) у гру= пі клопідогрелю і 363 (5,8 %) у групі плацебо]. Зміни частоти повторних госпіталізацій з приводу нестабільної стенокардії не спостерігалося.

Результати, одержані у групах п= ацієнтів із різними характеристиками (наприклад, нестабільна стенокардія або = інфаркт міокарда без патологічного зубця Q, рівень ризику від низького до високого, діабет, необхідність реваскуляризації, вік, стать), збі= галися з результатами первинного аналізу. Зокрема, додатковий аналіз 2172 пацієнтів (17 % від усієї групи пацієнтів CURE), яким б= уло встановлено стент (Stent-CURE), показав, що при лікуванні клопідогрелем, порівн= яно з плацебо, спостерігається значуще ВЗР (26,2 %), що свідчить на користь клопідогрелю у попередженні розвитку первинної кінцевої точки (ССС, інфаркт міокарда, інсульт), а також значуще ВЗР= (23,9 %) для другої комбінованої перв= инної кінцевої точки (ССС, інфаркт міокарда, інсульт або рефрактерна ішемія). Більше того, профіль безпеки клопідогрелю у цій підгрупі пацієнтів не викликає нія= ких особливих зауважень. Таким чином, результати додаткового аналізу групи пацієнтів збігаються з результатами всього дослідження. <= /p>
Сприятливий ефект клопідогрелю був продемонстрований незалежно від отримання невідкладного та довготривало= го лікування іншими серцево-судинними засобами (такими як гепарин/низькомолекулярний гепарин, інгібітори рецепторів GPIIb/IIIa, ліпідознижуючі преп= арати, бета-блокатори та інгібітори АПФ). Ефективність клопід= огрелю не залежала від дози АСК (75−325 мг 1 раз на добу).=

Інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST.<= /span> У пацієнтів із гострим = інфаркт= ом міокарда з = підйомом сегмента ST (STEMI) безпеку та ефективність застосування клопідогре= лю оцінювали у двох рандомізованих, плацебо-контрольованих, подвійних сліпих дослідженнях CLARITY, проспективному аналізі підгруп CLARITY ( CLARITY PCI)= і COMMIT.

У дослідження CLARITY був включений 3491 пацієнт, у якого протягом останніх 12 годин відбувся інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST і була запланована терапія тромболітичними засобами. Пацієнти одержували клопідогрель (300 мг навантажувальної дози, потім – по 75 мг/добу, n =3D 1752) або плацебо (n =3D 1739), обидва – у комбінації з = АСК (навантажувальна доза – 150−325 мг, після чого – по 75−162 мг/добу), фібринолітичним агентом та у разі необхідності – з гепарином. Подальше спостереження за пацієнтами тривало 30 днів. Первинною кінцевою точкою була оклюзія пов’язаної з інфарктом артерії, виявлена на ангіограмі перед випискою з клініки, летальний наслідок або рецидив інфаркту міокарда перед проведенням коронарної ангіографії. Для пацієнтів, яким не проводилась ангіографія, первинною кінцевою точкою був летальний наслідок а= бо рецидив інфаркту міокарда до 8 доби або до виписки з клініки. У групі пацієнтів було 19,7= % жінок, 29,2 % пацієнтів = ≥ 65 років. Загалом 99,7 % пацієн= тів отримували фібринолітики (= фібриноспецифічні − 68,7 %, фібринонеспецифічні −= ; 31,1 %), 89,5 % – гепарин, 78,7 % – бета= ‑блокатори, 54,7 % – інгібітори АПФ і 63 % – статини.<= /o:p>

Первинної кінцевої точки досягли 15 % пацієнтів із групи, що отримувала клопідогрель,= і 21,7 % із групи, що отримувала плацебо. Таким чином, абсолютне зниження склало 6,7 % і з перевагою 36 % на користь клопідогрелю (95 % ДІ: 24–47 %; p < 0,001), в основному у зв’я= зку зі зменшенням випадків розвитку оклюзії артерії, пов’язаної з інфарктом. Така перевага спостерігалася у всіх попередньо визначених підгрупах пацієнтів, розподілених за віком, статтю, локалізацією інфаркту і видом отримуваної терапії фібринолітиками або гепаринами.

В аналізі підгруп CLARITY= PCI взяли участь 1863 пацієнти з інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST та проведенням через= шкірного коронарного втручання (ЧКВ). У пацієнтів, які отримували клопідогрель у навантажувальній дозі (НД) 300 мг (n =3D 933), спостерігали достовір= не зниження частоти серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда або інсульту після ЧКВ порівняно з пацієнтами, які отримували пл= ацебо (n =3D 930) (3,6 % при попередньому лікуванні кло= підогрелем проти 6,2 % при застосуванні плацебо, ВШ: 0,54; 95 % ДІ: 0,35–0,8= 5; р =3D 0,008). У пацієнтів, які отримували кл= опідогрель у НД 300 мг, спостерігали достовірне зниження частоти серцево-судинної смерті, інфаркту міокарда або інсульту протягом 30 днів після ЧКВ порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо (7,5 % при попередньому лікуванні клопідогрелем проти 12,0 % при застосуванні плацебо, ВШ: 0,59; 95 % ДІ: 0,43–0,= 81; р =3D 0,001). Не спостерігали суттєвої різниці у частоті великих або незнач= них кровотеч між обома видами лікування (2,0 % при попередньому лікуванні = клопідогрелем проти 1,9 % при застосуванні плаце= бо, р > 0,99). Результати цього аналізу обґрунтовують раннє застосування навантажувальної дози клопідогрелю= при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST і стратегію стандартного попереднього лікування клопідогрелем при проведенні ЧКВ.

Двофакторн= ий дизайн дослідження COMМІT вклю= чав 45852 пацієнти, у яких протягом останніх 24 годин спостерігалося виникнення симптомів, які дозволяють запідозрити інфаркт міокарда, що підтверджується відхиленнями від нор= ми показників ЕКГ (наприклад, підйом чи депресія сегмента ST або блокада лівої ніжки пучка Гіса). Пацієнти отримували клопідогрель (75 мг/добу, n =3D 22961) або плацебо (n =3D 22891) у комбінації з АСК (162 мг/добу) протягом 28 днів або до виписки з лікарні. Комбінованими первинними кінцевими точками був летальний наслідок з будь-як= ої причини і перший рецидив інфаркту міокарда, інсульт або летальний наслідок. У групі пацієнтів було 27,8 % жінок, 58,4 % пацієнтів ≥ 60 років (26 % ≥ 70 років) і 54,5 % пацієнтів, які отримували фібринолітики.

К= лопідогрель статистично достовірно знижував відносний ризик розвитку летального наслідку з будь-якої причини на 7 % (p<= /span> =3D 0,029) і відносний ризик комбінації рецидиву інфаркту, інсульту або летального наслідку на 9 % (p =3D= 0,002), що відповідає абсолютно= му зниженню на 0,5 % і 0,9<= /span> % відповідно. Такий ефект спост= ерігався у пацієнтів різного віку і статі незалежно від прийому фібринолітиків і спостерігався протягом перших 24 годин.

Навантажувальна доза клопідогрелю 600= мг для пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ГКС) та проведенням ЧКВ.

Дослідження = CURRENT-OASIS-7 («Застосування оптимальних доз клопідогрелю і аспірину для зменшення рецидивів – Організація з оцінки стратегій при ішемічних синдромах, 7 версія»)= . Це рандомізоване факторіальне дослідження охоплюва= ло 25086 осіб з ГКС та запланованим раннім проведенням ЧКВ. Пацієнти були рандомізовані для отримання подвійної дози (600 = мг у 1-й день, потім 150 мг з 2-го до 7-го дня, потім 75 мг на добу) порівняно зі стандартною дозою (300 мг у 1-й день, потім 75 мг на добу) клопідогрелю, а також високої дози (300–325 мг на добу) або низької дози (75–100 мг на добу) АСК. У 24835 пацієнтів з ГКС, які брали участь у дослідженні, була проведена коронарна ангіографія, а у 17263 – ЧКВ. У 25086 пацієнтів, які брали участь= у дослідженні, спостерігалася подібна частота серцево-судинної смерті,= інфарк= ту міокарда = або інсульту (4,2 % при прийомі клопідогрелю в= дозі 600/150/75 мг проти 4,4 % при прийомі клопід= огрелю в дозі 300/75/75 мг, ВР 0,94; 95 % ДІ: 0,83–1,06; р =3D 0,30). Ве= ликі кровотечі частіше спостерігалися при прийомі клопідогр= елю в дозі 600/150/75 мг (2,5 %) порівняно з дозою 300/75/75 мг (2,0 %), ВР 1,24; 95 % ДІ: 1,05–1,46; р =3D 0,01. Однак серед 172= 63 пацієнтів, яким проводили ЧКВ, порівняно зі стандартною дозою подвійна доза= клопідогрелю знижувала частоту первинної кінцевої точ= ки (3,9 % проти 4,5 %, корегований ВР 0,86; 95 % ДІ: 0,74–0,99;= р =3D 0,039). Спостерігалося до= стовірне зниження тромбозу стента серед 17263 пацієнтів,= яким проводили ЧКВ, при застосуванні подвійної дози клопідо= грелю порівняно зі стандартним лікуванням (1,6 % проти 2,3 %, ВР 0,68; 95 % ДІ: 0,55–0,85; р =3D 0,001). Великі кровотечі частіше спостерігалися при застосуванні подвійної дози клопідо= грелю, ніж при застосуванні стандартної дози (1,6 % проти 1,1 %, ВР =3D = 1,41; 95 % ДІ: 1,09–1,83; р =3D 0,009).

Дослідження = ARMYDA-6 MI («Анти= тромбоцитарна терапія для зменшення ураження міокарда під час ангіоп= ластики – інфаркт міокарда»). У цьому рандомізованому проспективному міжнародному бага= тоцентровому дослідженні оцінювали попереднє лікування клопідогреле= м у НД 600 мг проти 300 мг при терміновому проведенні ЧКВ при інфаркті міокарда з підйомом сегмента ST. Пацієнти отримували клопідогрель= у НД 600 мг (n =3D 103) або клопідогрель у НД 300 мг (n =3D 98) перед ЧКВ, потім по 75 мг/добу з дня після проведення ЧКВ до 1 року. У пацієнтів, які отримували клопідогрель у НД 600 мг, розмір інфаркту був значно зменшений порівняно з пацієнта= ми, які отримували клопідогрель у НД 300 мг. О= цінка < 3 за шкалою перфузії TIMI після ЧКВ при НД 600 мг спостеріга= лася рідше (5,8 % проти 16,3 %, р =3D 0,031), була покращена= ФВЛШ при виписці (52,1 ± 9,5 % проти 48,8 ± 11,3 %, р =3D 0,026),= а протягом 30 днів серйозних побічних серцево-судинних явищ було менше (5,8 % проти 15 %, р =3D 0,049). Не спостерігалося збіл= ьшення частоти кровотечі або ускладнень у м= ісці введення (вторинні кінцеві точки на 30-й день).

Дослідження HORIZONS-AMI («Гармонізація результатів реваскуляриза= ції та встановлення стентів при гострому інфаркті міокарда»). Це дослідження з апостеріорним аналізом було проведено для оцінювання того, чи забезпечує НД 600 мг швидше та сильніше пригнічення активації тромбоцитів. При проведенні аналізу оцінювали вплив НД 600 мг порівняно з 300 мг на 30-денні клінічні результати у 3311 пацієнтів з основного дослідження (n =3D 1153; група НД 300 мг; n =3D 2158; група = НД 600 мг) перед катетеризацією серця з подальшою дозою 75 мг/добу протягом ≥ 6 місяців після виписки. Результати продемонстрували достовірно нижчі 30-денні (без корекції) показники смертності (1,9 % п= роти 3,1 %, р =3D 0,03), повторного інфаркту (1,3 % проти 2,3 %, = р =3D 0,02) та наявного або ймовірного тромбозу стента (1,7 % проти 2,8 %, р =3D 0,04) при застосуванні НД 600 мг б= ез вищої частоти кровотеч. Згідно з багатофакторним аналізом навантажувальна д= оза клопідогрелю 600 мг була незалежним предиктором зниження частоти серйозних небажаних серц= евих явищ протягом 30 днів (ВР 0,72; 95 % ДІ: 0,53–0,98; p =3D 0,04). Часто= та великих кровотеч (не пов’язаних з аортокоронарним шунтуванням) становила 6,1 % у групі НД 600 мг та 9,4 % у групі НД 300 мг (р = =3D 0,0005). Частота незначних кровотеч становила 11,3 % у групі НД 600 мг та 13,8 % у групі НД 300 мг (р =3D 0,03).

У метааналізі (Vyas et al., 2014) для оцінки клінічної переваги НД клопідог= релю 600 мг у пацієнтів з інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST та проведенням ЧКВ було включено дані дев= ’яти досліджень, опублікованих у період з 2009 по 2012 рік. Основними кінцевими точками ефективності та безпеки були серйозні небажані серцево-судинні явищ= а і великі кровотечі. Достовірне зменшення серйозних небажаних серцево-судинних явищ спостерігалося при застосуванні НД 600 мг (ВШ 0,75; 95 % ДІ: 0,63–0,91; р =3D 0,003) порівняно з дозою 300 мг без збільше= ння ризику розвитку серйозних кровотеч (600 мг [89 явищ у 3551 пацієн= та, 2,5 %] та 300 мг [63 явища у 2796 пацієнтів, 2,25 %]; ВШ 0,8= 4; 95 % ДІ: 0,60–1,16; р =3D 0,28).

У метаан= алізі (Siller-Matula et <= span class=3DSpellE>al., 2011), який включав 5 рандо= мізованих та 2 нерандомізовані дослідження, порівнювали Н= Д клопідогрелю 300 мг (n =3D 11148) та 600 мг= (n =3D 14235) у пацієнтів, яким проводили ЧКВ. Загалом НД 600 мг була пов’яза= на зі зниженням відносного ризику серйозних небажаних серцево-судинних явищ на 34 % (ВР 0,66; 95 % ДІ: 0,52–0,84; p < 0,001). НД 600 мг клопідогрелю не була пов’язана з підвищеним ризиком розвитку великих кровотеч (ВР 0,91; 95 % ДІ: 0,73–1,15; р =3D 0,44).

Тривале (12 місяців) застосув= ання клопідогрелю пацієнтам з інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST після ЧКВ.<= /p>
Дослід= ження CREDO = («Клопідогрель для зменшення небажаних явищ під час спостереження»). Це рандомізоване подвійне = сліпе плацебо-контрольоване дослідження було проведено з метою оцінки користі тривалого (12 місяців) лікування клопідогрелем = після ЧКВ. 2116 пацієнтів були рандомізовані для отри= мання НД 300 мг клопідогрелю (n =3D 1053) або пл= ацебо (n =3D 1063) за 3–24 <= span lang=3DUK>години до ЧКВ. Після цього всі пацієнти в обох групах отримували = клопідогрель в дозі 75 мг/добу до 28-го дня. З 2= 9-го дня до 12 місяців пацієнти в групі клопідогрелю отримували клопідогрель в дозі 75 мг/добу,= а в контрольній групі – плацебо. Обидві групи отримували АСК протягом усього дослідження. Через 1 рік при застосуванні клопідогрелю= спостерігалося значне зниження комбінованого ризику смерті, інфаркту міокарда або інсульту (відносне зниження на 26,9 %, 95 % ДІ: 3,9–44,4; р =3D 0,02; абсолютне зниження на 3&nb= sp;%) порівняно з плацебо. Значного збільшення частоти великих кровотеч (8,8 = ;% при застосуванні клопідогрелю проти 6,7 % = при застосуванні плацебо, р =3D 0,07) або незначних кровотеч (5,3&nbs= p;% при застосуванні клопідогрелю проти 5,6<= span style=3D'mso-ansi-language:RU'> % при застосува= нні плацебо, р =3D 0,84) через 1 рік не спостерігалося. Основним висновком за р= езультатами цього дослідження є те, що продовження прийому клопідо= грелю та АСК протягом щонайменше 1 року призводить до статистично та клінічно значущого зменшення основних тромботичних явищ.=

Дослідження = EXCELLENT («Ефективність стентів Xience/Promus та Cypher щодо зменшення пізніх втрат після стентування»). Це проспектив= не відкрите рандомізоване дослідження було проведе= но для оцінювання того, чи буде 6-місячна подвійна антитромбо= цитарна терапія (DAPT) не менш ефективною, ніж 12-місячна DAPT після імплантації стентів з лікарським покриттям. У дослідженні брали у= часть 1443 пацієнти, яким провели імплантацію та які були ра= ндомізовані для отримання 6-місячної DAPT (АСК 100–200 мг/добу плюс клопідогрель 75 мг/добу протягом 6 місяців,= а потім лише АСК до 12 місяців) або 12-місячної DAPT (АСК 100–200 мг/добу плюс клопідогрель 75 мг/добу протягом 12 місяців). Достовірної різниці у частоті недостатності цільової судини (комбінованого показника серцевої смерті, інфаркту міокарда = або реваскуляризації цільової судини), яка була первинною кінцевою точкою, між групами 6‑місячної та 12-місячної DAPT не спостерігалося (ВР 1,14; 95 % ДІ: 0,70–1,86; р =3D 0,60). Крім того, дослідження не продемонструвало суттєвої різниці щодо кінцевої точки безпеки (комбінованого показника смерті, інфаркту міокарда, інсульту, тромбозу стента або великої кровотечі за шкалою TIMI) між групами 6‑місячної та 12-місячної DAPT (ВР 1,15; 95 % ДІ: 0,64–2,06; p =3D 0,64). Основним висновком за результатами цього дослідження було те, що 6‑мі= сячна DAPT не поступалася 12-місячній DAPT щодо ризику розвитку недостатності цільової судини.

Деескалація при застосуванні інгібіторів = P2Y₁₂-рецепторів при ГКС. Перев= едення з більш потужного інгібітора P2Y₁₂-рец= епторів на клопідогрель у комбінації з АСК після гостро= ї фази у пацієнтів з ГКС оцінювалося у двох рандомізованих дослідженнях, спонсорованих дослідниками (ISS),= – дослідженнях TOPIC і TROPICAL-ACS – з даними щодо клінічних результатів.

Клінічна користь, що забезпечує= ться при застосуванні більш потужних інгібіторів P2Y₁₂‑рецепторів, = тикагрелору і прасугрелю,= в опорних дослідженнях, обумовлена статистично значущим зниженням частоти повторних ішемічних випадків (включаючи гострий і підг= острий тромбоз стента, інфаркт міокарда та екстрену реваскуляризацію). Хоча дані про користь щодо ішемічних випадків послідовно підтверджувалися протягом першого року, зниження частоти повторних ішемічних випадків після = ГКС було більшим протягом перших днів після початку лікування. На відміну від цього, post hoc ана= лізи продемонстрували статистично значуще збільшення ризику кровотеч при застосуванні більш потужних інгібіторів P2Y₁₂-рецепторів, що виникають переважно під час підтримуючої фази, після першого місяця після Г= КС. Дослідження TOPIC і TROPICAL-ACS були сплановані для вивчення можливості зменшення частоти геморагічних випадків при збереженні ефективності клопідогрелю.=

Дослідження TOPIC («Термін інгібування тромбоцитів після гострого коронарного синдрому»). Це рандомізоване відкрите дослідження включ= ало пацієнтів з ГКС, які потребували проведення ЧКВ. Пацієнти, які застосовували АСК та більш потужний блокатор P2Y₁₂‑рецепторів і у яких не відмічалося небажаних явищ через один місяць, були або переведені на застосування комбінації АСК і клопідогрелю у фіксованих дозах (деескалаційна DAPT), або продовжували лікування за попередньою схемою (незмінна DAPT).

Загалом було проаналізовано дані 645 із 646 пацієнтів зі STEMI (= інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST) або NSTEMI (інфаркт міокарда без елевації сегмента ST), або нестабіль= ною стенокардією (деескалаційна DAPT [n =3D 322], незмінна DAPT [n =3D 323]). Візит подальшого спостер= еження через 1 рік провели у 316 пацієнтів (98,1 %) з групи деескалаційної DAPT і у 318 пацієнтів (98,5 %) з групи незмінної DAPT. Медіана подальшого спостереження для обох груп становила 359 днів. Характеристики досліджува= ної когорти були подібними в 2 групах.

Первинна кінцева точка, яка була комбінацією таких випадків, як смерть = із серцево-судинних причин, інсульт, екстрена реваскуляри= зація і геморагічні випадки ≥ 2 ступеня за критеріями BARC (Академічного дослідницького консорціуму з вивчення кровотеч [Bleeding Academic Research Consortium= ]) через 1 рік після ГКС, була досягнута у 43 пацієнтів (13,4 %) у групі деескал= аційної DAPT і у 85 пацієнтів (26,3 %) у групі незмінної DAPT (p < 0,01). Ця статистично значуща різниця була в основному обумовлена меншою кількістю геморагічних випадків; при цьому не повідомлялося про різницю за кінцевими точками ішемічних випадків (р =3D 0,36), тоді як гемора= гічні випадки ≥ 2 ступеня за критеріями BARC відбувалися рідше в групі деескалаційної DAPT (4,0 %) порівняно з 14,9&nbs= p;% у групі незмінної DAPT (р < 0,01). Геморагічні випадки, визначен= і як всі події за критеріями BARC, спостерігалися у 30 пацієнтів (9,3 %) у групі деескалаційної DAPT і у 76 пацієнтів (23,5 %) у групі незмінної DAPT (р < 0,01).

Дослідження TROPI= CAL-ACS («Тестування відповіді на інгібування тромбоцит= ів при тривалому антитромбоцитарному лікуванні гострих коронарних синдромів»). Це рандомізоване відкрите дослідження вклю= чило 2610 пацієнтів з ГКС з позитивним результатом аналізу на бі= омаркери, у яких було успішно проведено ЧКВ. Пацієнти були рандо= мізовані в групи для отримання або прасугрелю в дозі 5 а= бо 10 мг/добу (дні 0–14) (n =3D 1306), або прасугр= елю в дозі 5 або 10 мг/добу (дні 0–7), після чого відбувалася деескалація до клопідогрелю в дозі 75 мг/добу (дні 8–14) (n =3D 1304) у комбінації з АСК (< 100 мг/добу). На день 14 було проведено оцінку функції тромбоцитів (PFT). Пацієнти, які застосовували лиш= е прасугрель, продовжували прийом = прасугрелю протягом 11,5 місяця.

У пацієнті= в, у яких була виконана деескалація, було проведено оцінку високої реактивності тромбоцитів (ВРТ). Якщо ВРТ становила ≥ 46 одиниць, пацієнтів знов переводили на застосування прасугрелю в дозуван= ні 5 або 10 мг/добу протягом 11,5 місяця; якщо ВРТ становила < 46 одиниц= ь, пацієнти продовжували прийом клопідогрелю в дозі 75 мг/добу протягом 11,5 місяця. Таким чином, у групі керованої ескала= ції були пацієнти, яким застосовували або прасугрель (40 %), або клопідогрель (60 %). Усім пацієнтам продовжували застосування АСК і проводилося подальше спостереження протягом одного року.

Первинна кінцева точка (комбінована кінцева точка частоти смерті від серцево-судинних причин, інфаркту міокарда, інсульту і кровотечі ≥&nb= sp;2 ступеня за критеріями BARC через 12 місяців) була досягнута, що демонс= трує принаймні не меншу ефективність клопідогрелю. У= 95 пацієнтів (7 %) у групі керованої деескалації та у 118 пацієнтів (9 %) у контрольній групі (р для підтвердження принаймні не меншо= ї ефективності становить 0,0004) спостерігався один з випадків кінцевої точки. Керована деескалація не призвела до збільшення комбінованого ризику ішемічних випадк= ів (2,5 % у групі деескалації порівняно з 3,2 % в контрольній групі; р для підтвердження принаймні не меншої ефективності становить 0,0115)= , а також за ключовою вторинною кінцевою точкою – частотою геморагічних випадків ≥ 2 ступеня за критеріями BARC (5 % у групі деескалації порівнян= о з 6 % у контрольній групі [p =3D= 0,23]). Сукупна частота всіх ге= морагічних випадків (1–5 ступеня за критеріями BARC) становила 9 % (114 випадків)= в групі керованої деескалації порівняно з 11 % (137 випадків) у контроль= ній групі (р =3D 0,14).

Подвійна антиагрег= антна терапія при гострому малому ішемічному інсульті або ТІА із середнім та високим ступенем ризику. По= двійна антиагрегантна терапія комбінацією клопідогрелю та АСК для попередження інсульту після гострого малого ішемічного інсульту = або ТІА із середнім та високим ступенем ризику оцінювалась у двох рандомізованих дослідженнях за спонсорської підтримки дослідника (ISS) –= C= HANCE та POINT – з= а даними результатів щодо клінічної безпеки та ефективності.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-language:#0C00'>CHANCE (Застосування клопідогрелю пацієнтам групи високого ризику з гострими неінвалідизуючими цереброваскулярними випадками). У= цьому рандомізованому подвійному сліпому багатоцентровому плацебо-контрольованому клінічному дослідженні брали участь 5170 паціє= нтів з Китаю з гострою TIA (показник за шкалою ABCD2 ≥ 4) або гострим малим інсультом (показник за шкалою NIHSS ≤ 3). Пацієнти в обох групах отримували АСК у відкритому режимі в 1-й день (у дозі від 75 до 300 мг на розсуд лікуючого спеціаліста). Пацієнти, довільним чином віднесені до групи клопідогрелю-АСК, отримували= клопідогрель у навантажувальній дозі 300 мг у 1-й день лікування, потім з 2-го по 90-й день лікування – клопідогрель = у дозі 75 мг на добу, а також АСК у дозі 75 мг на добу з 2-го по 21-й день дослідження. Пацієнти, довільним чином віднесені до групи АСК, отримували плацебо-версію клопідогрелю з 1-го по 90-й день= лікування та АСК у дозі 75 мг на добу з 2-го по 90-й день лікування.

Основним показником ефективності був будь-який новий випадок інсульту (ішемічного та геморагічного) протягом перших 90 днів після гострого малого ішемічного інсульту або ТІА з високим ступенем ризику. Ці випадки спостерігалися у 212 пацієнтів (8,2 %) у групі клопідогрелю-АСК порівняно з 303 пацієнтами (11,7 %) у групі АСК (ВР 0,68; 95 = ;% ДІ: 0,57–0,= 81; p < 0,001). Ішемічний інсульт відбувся у 204 пацієнтів (7,9 %) у групі клопідогрелю-АСК порівняно= з 295 пацієнтами (11,4 %) в групі АСК (ВР 0,67; 95 % ДІ: 0,56–0,81; p < 0,001). Геморагічний інсульт спостерігався у 8 пацієнтів у кожній з двох досліджуваних гр= уп (0,3 % у кожній групі). Помірна або тяжка кровотеча спостерігалася у 7= пацієнтів (0,3 %) з групи клопідогрелю-АСК та у 8 (0,3 %) з групи АСК (р =3D&nb= sp;0,73). Частота будь-яких випадків кровотечі становила 2,3 % у групі клопідогрелю-АСК порівняно з 1,6 % у групі АСК (= ВР 1,41; 95 % ДІ: 0,95–2,= 10; p =3D 0,09).

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-language:#0C00'>POINT (Інгібування= а= грегації тромбоцитів при новому випадку ТІА та малого ішемічного інсульту). У цьому рандомізованому подвійному сліпому багатоцентровому плацебо-контрольованому клінічному дослідженні брали участь пацієнти з усьо= го світу (4881 особа) з гострою TIA (показник за шкалою ABCD2 ≥ 4) = або гострим малим інсультом (показник за шкалою NIHSS ≤ 3). Усі паці= єнти в обох групах отримували АСК у відкритому режимі з 1-го по 90-й день лікува= ння (у дозі 50‑<= /span>32= 5 мг, залежно від призначення лікуючого спеціаліста). Пацієнти, довільним чином віднесені до групи клопідогрелю, отримували клопідогрель у навантажувальній дозі 600 мг у 1‑= ;й день лікування, потім у дозі 75 мг на добу з 2-го по 90-й день лікування. Пацієнти, довільним чином віднесені до групи плацебо, отримували плацебо-ве= рсію клопідогрелю з 1‑го по 90-й день лікуванн= я.

Первинним показником ефективності була комбінація великих ішемічних випадків (ішемічн= ий інсульт, інфаркт м= іокарда а= бо смерть внаслідок ішемічного судинного випадку) на 90-й день. Ці випадки зафіксовані у 121 пацієнта (5,0 %) із групи застосування клопідогрелю у комбінації з АСК порівняно зі 160 пацієнтами (6,5 %), що отримували АСК як мо= нотерапію (ВР 0,75; 95 % ДІ: 0,59–0,95; p =3D 0,02). Вторинним показником ефективності був ішемічний інсульт. Він відбувся у 112 пацієнтів (4,6 %), які отримувал= и клопідогрель у комбінації АСК, порівняно зі 155 паціє= нтами (6,3 %), які отримували АСК як монотерапію= (ВР 0,72; 95 % ДІ: 0,56–0,= 92; p =3D 0,01). Первинний показник безпеки – велика кровотеча. Вона спостерігалася у 2= 3 з 2432 пацієнтів (0,9 %), які отримували клопідогре= ль у комбінації з АСК, та у 10 з 2449 пацієнтів (0,4 %), які отримували А= СК як монотерапію (ВР 2,32; 95 % ДІ: 1,10–4,87; p =3D 0,02). Малі крововил= иви були у 40 пацієнтів (1,6 %), які отримували = клопідогрель у комбінації з АСК, та у 13 пацієнтів (0,5 %), які отримували АСК як <= span class=3DSpellE>монотерапію (ВР 3,12; 95 % ДІ: 1,67–5,83; p < 0,001).

Ан= аліз динаміки досліджень CHANCE та POINT. Переваг щодо ефективності при продовженні подвійної антиагрегантної терапії понад 21 день виявлено не було. Розглянуто динаміку серйозних ішемічних випадків та масив= них крововиливів у групах лікування з метою аналізу впливу короткострокового ку= рсу DAPT.

Динаміка серйозних ішемічних випадків та масивних крововиливів у групах лікування в дослідженнях CHANCE = та POINT

Число випа= дків

Результати= в дослідженнях
CHANCE та POINT

Розподіл по групах лікування

Усього

1-й тижден= ь

2-й тижден= ь

3-й тижден= ь

=

=

=

Великі іше= мічні випадки

АСК (n =3D 5035)

458=

330=

36<= /p>

21<= /p>

=

=

=

= = Клопідогрель= + АСК (n =3D 5016)

328=

217=

30<= /p>

14<= /p>

=

=

=

Різниця

130=

113=

6

7

=

=

=

Велика кро= вотеча

АСК (n =3D 5035)

18

4

2

1

=

=

=

= = Клопідогрель= + АСК (n =3D 5016)

30

10

4

2

=

=

=

Різниця

-12=

-6<= /p>

-2<= /p>

-1<= /p>

=

=

=

Фібриляція передсердь. У дослідж= ення ACTIVE-W та ACTIVE-А, які були окремими дослідженнями у межах програми ACTI= VE, було включено пацієнтів з фібриляцією передсердь (ФП), які мали щонайменше один фактор ризику виникнення судинних порушень. Ґрунтуючись на критеріях включе= ння у дослідження, лікарі залучали пацієнтів до дослідження ACTIVE-W, якщо вони були кандидатами на отримання терапії антагоністами вітаміну К (АВК) (наприклад, варфарином). У дослідження ACTIVE-А= було включено пацієнтів, які не могли отримувати АВК-терапію через протипоказання або небажання отримувати це лікування.

Дослідження ACTIVE-W продемонструвало, що антикоагулянтна терапія антагоністами вітаміну К була більш ефективною, ніж лікування клопідогрелем та АСК.

Дослідження ACTIVE-А (n =3D 7554) було багатоцентровим, рандомізованим, подвійним сліпим, плацебо-контрольова= ним дослідженням, у якому порівнювали клопідогрель = 75 мг на добу + АСК (n =3D 3772) із плацебо + АСК (n =3D 3782). Рекомендована доз= а АСК становила від 75 до 100 мг на добу. Пацієнти отримували лікування упро= довж періоду до 5 років.

Пацієнти, рандомізовані у програму ACTIVE, мали документально підтверджену ФП, тобто постійну форму= ФП або щонайменше 2 епізоди пароксизмальної ФП упродовж останніх 6 місяці= в, та принаймні один із таких факторів ризику: вік ≥ 75 років чи вік від= 55 до 74 років або цукровий діабет, що потребує медикаментозного лікування, або документально підтверджений перенесений інфаркт міокарда, або документально підтверджену ішемічну хворобу серця; попереднє лікування з приводу системної артеріальної гіпертензії; раніше перенесений інсульт, ТІА, системна емболія= без ураження структур ЦНС; дисфункція лівого шлуноч= ка із показником фракції викиду лівого шлуночка < 45 % або документально підтверджене захворювання периферичних судин. Середній бал за шкалою CHADS2 становив 2 (у межах 0−6).

До основних критеріїв виключення пацієнтів із дослідження належали документально підтверджена виразкова хвороба впродовж останніх 6 місяців; внутріш= ньомозкова кровотеча в анамнезі, серйозна тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів <&nbs= p;50×10⁹/л); пот= реба у застосуванні клопідогрелю або пероральних антикоагулянтів (ПАК) або непереносимість будь-якої з цих двох речовин.

73 % пацієнтів, в= ключених у дослідження ACTIVE-А, не могли отримувати АВК у зв’язку з висновками ліка= ря, через неможливість проведення моніторингу міжнародного нормалізованого відношення (МНВ), внаслідок схильності до падіння чи травми голови або наявності специфічного фактора ризику виникнення кровотечі; щодо 26 % пацієнтів рішення лікаря ґрунтувалося на небажанні пацієнта отримувати АВК.

41,8 % пацієнтів становили жінки. Середній вік дорівнював 71 рік, 41,6 % пацієнтів були віком від 75 років. Загалом 23 % хворих отримували антиарит= мічні засоби, 52,1 % − бета‑блокатори,= 54,6 % − інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту та 25,4 % ͨ= 2; статини.

Кількість пацієнтів, я= кі досягли первинної кінцевої точки (час до першого виникнення інсульту, інфар= кту міокарда, системної емболії без ураження структур ЦНС або летального наслід= ку), становила 832 (22,1 %) у групі пацієнтів, які отрим= ували клопідогрель + АСК, та 924 (24,4 %) у групі плац= ебо + АСК (відносне зниження ризику на 11,1 %, 95 % ДІ: 2,4−19,1 %; р =3D 0,013), насамперед через значне зниження частоти розвитку інсультів. Інсульти виникли у 296 (7,8 %) пацієнтів, які отримували клопідогрель + АСК, та 408 (10,8 %) пацієнтів, які отримували пл= ацебо + АСК (відносне зниження ризику на 28,4 %; 95 % ДІ: 16,8−38,3 %, р =3D 0,00001)= .

Діти. У дослідженні із підвищенням доз, що проводилося за участю 86 новонароджених = або немовлят віком до 24 місяців з ризиком виникнення тромбозу (PICOLO), клопідогрель застосовували у послідовних дозах 0,01, = 0,1 і 0,2 мг/кг новонародженим і немовлятам і в дозі 0,15 мг/кг тільки новонародженим. При дозі 0,2 мг/кг середній показник і= нгібування агрегації тромбоцитів становив 49,3 % (5 мкМ АДФ-індукованої агрегації тромбоци= тів), що було порівнянним із таким у дорослих, які отримували клопідогрель у дозі 75 мг/добу.

У рандомізованому подвійному сліпому дослідженні за участю паралельних груп (CLARINET) 906 дітей (новонароджених і немовлят) із вродженою вадою серця ціанотичного типу, яким проводилася паліативна операц= ія зі створення системно-легеневого артеріального шунта, були рандомізовані для отримання клопідогрелю 0,2 мг/кг (n<= span style=3D'mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:RU'> =3D 467) або плацебо (n =3D 439) із одночасним проведенням супутн= ьої базової терапії до моменту проведення другого етапу операції. Середній час = між проведенням паліативної операції зі створення шунта і першим введенням досліджуваного препарату становив 20 днів. Приблизно 88 % пацієнтів одночасно отримувал= и АСК (від 1 до 23 мг/кг на добу). Достовірних відмінностей між групами щодо досягнення первинної комбінованої кінцевої точки, яка складалася з летальних випадків, тромбозу шунта або проведення хірургічного втручання на серці до = 120 дня життя після виникнення випа= дку, спричиненого тромбозом, не спостерігалося і становило 89 (19,1 %) у гр= упі клопідогрелю і 90 (20,5 %) у групі плацебо (див. розд= іл «Спосіб застосування та дози»). Найчастішою побічною реакцією як у групі клопідогрелю, так і у групі плацебо був розвиток кров= отечі, проте достовірних відмінностей між групами щодо частоти її виникнення виявл= ено не було. Під час подальшого довгострокового періоду спостереження за побічн= ими явищами 26 пацієнтів, у яких шунт залишався на момент досягнення 1-річ= ного віку, отримували клопідогрель до досягнення 18-місячного віку. Під час цього періоду спостереження профіль безпеки препарату не змінювався.

У дослідженнях CLARINET і PICOLO використовувався відновлений розчин клопідогрелю. У дослідженні відносної біодоступності у дорослих відновлений розчин клопідогрелю продемонстрував аналогічний ступінь і трохи вищу швидкість абсорбції основн= ого циркулюючого (неактивного) метаболіту порівняно із зареєстрованою таблетованою формою препарату.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після перорального прийому одноразової та багаторазових доз 75 мг на добу клопідогрель швидко всмоктується. Середня пікова концентрація незміненого клопідогрелю у плазмі (близько 2,2‑2,5 нг/мл після однократної = дози 75 мг перорально) досягалася приблизно чер= ез 45 хв після прийому. Абсорбція становить не менше 50 % з огляду на екскрецію метаболітів клопідогрелю із сечею.

Розподіл.= Клопідогрель та основний (неактивний) метаболіт, що циркулює в крові, = in vitro оборотн= о зв’язуються з білками плазми людини (98 % і 94 % відповідно). Цей зв’язок залишається ненасичуваним in vitro у межах широкого діапазону концентрацій.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-language:RU'>Метаболізм. Клопідогрель екстенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo= існує два основних шляхи його метаболізму: один − з участю естераз, що призводить до гідролізу з утворенням неак= тивної похідної карбонової кислоти (яка становить 85 % усіх метаболітів, що циркул= юють у плазмі), а інший – із залученням ферментів системи цитохрому P450. Спочат= ку клопідогрель перетворюється на проміжний метаболіт 2-оксо-клопідогрель. У результаті подальшого метаболізму 2-оксо-клопідогрелю утворюється тіолова похідна – активний метаболі= т. Цей активний метаболіт утворюється переважно за допомогою ферменту CYP2C19, за участю кількох інших ферментів системи CYP, таких як CYP1A2, CYP2B6 і CYP3A= 4. Активний метаболіт клопідогрелю (тіолова похідна), який був виділений in vitro, швидко та необоротно зв’язується з рецепто= рами на тромбоцитах, тим самим перешкоджаючи агрегації тромбоцитів.

Показник С= _max для активного метаболіту є вдвічі вищим після прийому одноразової навантажувальної дози 300 мг клопідогрелю порівняно з тим, що спостерігається після 4‑денного застосування підтримувальної дози 75 мг. С_max досягається приблизно через 30‑60 хвилин після прийому препарату= .

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-language:RU'>Виведення. Через 120= годин після прийому внутрішньо міченого ¹⁴C-клопідогрелю у людини приблизно 50 % дози виводилося із сечею і близько 46 % із калом. Після перорального = прийому разової дози 75 мг період напіввиведення клопідогрелю становить близько 6 годин. Період <= span class=3DSpellE>напіввиведення основного (неактивного) метаболіту, що= циркулює в крові, становить 8 годин після однократного і багатократного застосування препарату.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-language:RU'>Фармакогенетика. CYP2C19 б= ере участь в утворенні як активного метаболіту, так і проміжного метаболіту 2-оксо-клопідогрелю. Фармакокінетика активного метаболіту клопідогрелю та антитромбоцитарні ефекти, за даними вимірюва= ння агрегації тромбоцитів ex vivo= , відрізняються залежно від генотипу CYP2C19.

Алель CYP2C19*1 відповідає повн= істю функціонуючому метаболізму, тоді як алелі CYP2C19*2 та CYP2C19*3 відповідаю= ть нефункціонуючому метаболізму. Алелі CYP2C19*2 та CYP2C19*3 складають більші= сть алелів у пацієнтів європеоїдної (85 %) та монголоїдної (99 %) рас зі зниженим метаболізмом. Інші алелі, асоційовані з відсутнім або ослабленим метаболізмом, зустрічаються значно рідше. До них належать CYP2C19*4, *5, *6, *7, та *8. Пацієнт зі зниженим метаболізмом має два нефункціональних алелі,= як зазначено вище. Згідно із опублікованими даними, генотипи CYP2C19, які відповідають зниженому метаболізму, зустрічаються у 2 % представників європеоїдної раси, 4 % пацієнтів негроїдної раси та 14 % пацієнтів китайської національності. Зараз існують тести, які дають змогу визначити генотип CYP2C19.

У перехресному дослідженні з уч= астю 40 здорових добровольців, по 10 у кожній з чотирьох груп, що відповідають певн= ому типу метаболізму CYP2C19 (надшвидкий, інтенсивн= ий, проміжний та знижений), оцінювали фармакокінетику та а= нтитромбоцитарні ефекти при застосуванні дози 300 мг із подальшим прийомом дози 75 мг на доб= у, а також дози 600 мг із подальшим прийомом дози 150 мг на добу. Кожен із = цих видів лікування застосовували в цілому впродовж 5 днів (до досягнення стабільного стану). Не було виявлено суттєвих відмінностей у показниках концентрації активного метаболіту у крові та середніх показниках пригнічення агрегації тромбоцитів (ПАТ) між особами із надшвидким<= /span>, інтенсивним та проміжним метаболізмом. В осіб зі зниженим метаболізмом концентрація активного метаболіту у крові зменшилася на 63−71 % порів= няно з особами з інтенсивним метаболізмом. Після використання режиму дозування 3= 00 мг/75 мг антитромбоцитарні ефекти в осіб зі зни= женим метаболізмом були менш вираженими, при цьому середній показник ПАТ (5 мкМ= АДФ) становив 24 % (24 години)= і 37 % (день 5) порівняно з ПАТ 39 % (24 години) і 58 % (день 5) у осіб з інтенсивним метаболізмом та 37 % (24 години) і 60 % (день 5) у осіб із проміжним метаболізмом. Коли особам зі зниженим метаболізмом використовували режим дозування 600 мг/150 м= г, концентрація активного метаболіту у крові була вищою, ніж при використанні режиму дозування 300 мг/75 мг. Крім того, показники ПАТ становили 32 % (24 години) і 61 % (день 5), які були вищими, ніж у осіб зі зниженим метаболізмом, що отримували дози 300 мг/75 мг, та подібн= ими до показників, отриманих у інших групах, виділених залежно від типу метабол= ізму CYP2C19, при застосуванні режиму дозування 300 мг/75 мг. За результата= ми досліджень клінічних ефектів належний режим дозування для цієї групи пацієн= тів не був визначений.

Аналогічно до результатів, наве= дених вище, у метааналізі 6 досліджень із урахуванням показників рівноважного стану 335 пацієнтів, які отримували клопідогрель, було продемонстровано, що концентрація активного метаболіту у крові зменшил= ася на 28 % у осіб з проміжним метаболізмом і на 72 % у осіб зі зниже= ним метаболізмом; інгібування агрегації тромбоцитів= (5 мкМ АДФ) також зменшилося, при цьому різниця у показн= иках ПАТ становила 5,9 % та 21,4 % відповідно порівняно з особами з інтенсивним метаболізмом.

Вплив генотипу CYP2C19 на кліні= чні результати у пацієнтів, які отримували клопідогрель, у ході проспективних рандо= мізованих контрольованих випробувань не вивчався. Проте було проведено цілу низку ретроспективних аналізів з метою оцінки цього ефекту у пацієнтів, які отримували клопідогрель, для яких існують резул= ьтати генотипування: CURE (n =3D= 2721), CHARISMA (n =3D 2428), CLARITY-ТІМI 28 (n =3D= 227), TRITON-ТІМI 38 (n<= span style=3D'mso-ansi-language:RU;mso-fareast-language:RU'> =3D 1477) і ACTIVE-A (n =3D 601). Крім того, існують резуль= тати кількох опублікованих когортних досліджень.

У ході аналізу TRITON‑TIM= I 38 та 3 когортних досліджень (Collet, Sibbing, Giusti) комбінована група, яка складалася з осіб із проміжним та зниженим метаболіз= мом, мала вищу частоту виникнення серцево-судинних випадків (летальний наслідок, інфаркт міокарда та інсульт) або тромбозу стентів, ніж особи з інтенсивним метаболізмом.

У ході аналізу CHARISMA та одно= го когортного дослідження (Simon) в осіб зі зниженим метаболізмом спостерігалася підвищена частота виникнення випадків порівняно з особами з інтенсивним метаболізмом.<= /p>
В аналізах CURE, CLARITY, ACTIVE-A та в од= ному з когортних досліджень (Tren= k) частота виникнення серцево-судинних випадків достовірно не залежала від особливостей метаболізму.

Жоден із цих аналізів не включав достатньої кількості пацієнтів для того, щоб можна було виявити різницю у клінічних результатах у пацієнтів зі зниженим метаболізмом.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-language:RU'>Особливі категорії пацієнтів. Фармакокінетика активного мета= боліту клопідогрелю не досліджувалася у нижчезазначених особ= ливих категорій пацієнтів.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-language:RU'>Ниркова недостатність. Після рег= улярного застосування 75 мг клопідогрелю на добу у паціє= нтів із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 5−15 мл/на хвили= ну) інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів бул= о менш вираженим (25 %) порівняно із таким же ефектом у здорових добровольців, а ч= ас кровотечі був подовжений майже так само, як і у здорових добровольців, які отримували 75 мг клопідогрелю на добу. Клінічна= переносимість була хорошою в усіх пацієнтів.<= /o:p>

Печінкова недост= атність. Після рег= улярного прийому 75 мг клопідогрелю на добу впродовж 10 днів у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю інгібування АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було таким самим, як і у здорових добровольців. Середнє подовження часу кровотечі також було однаковим в обох групах.

Расова приналежн= ість. Поширеніс= ть алелів CYP2C19, які спричиняють проміжну та слабку метаболічну активність CYP2C19, відрізняється залежно від расової/етнічної приналежності (див. роз= діл «Фармакогенетика»). Існують обмежені дані стосовно пацієнтів монголоїдної р= аси, які дають змогу оцінити клінічне значення генотипуванн= я цього CYP.<= /u>

Доклінічні дані з безпеки. Побічними ефектами, що найчастіше спостерігалися під час доклінічних досліджень на тваринах, були зміни з боку печінки. Вони з’являлися при введенні доз, що призводили до концентрації клопідогрелю в крові, майже у 25 разів вище концентрацій, які спостерігаються у людини при клінічному застосуванні дози 75 мг клопідогрелю на добу, і були наслідк= ом дії препарату на ферменти, що беруть участь у печінковому метаболізмі. При застосуванні у людини терапевтичних доз клопідогрелю жодного впливу на ферменти, що беруть участь у печінковому метаболізмі, не спостерігалося.

При введенні високих доз клопідогрелю щурам= та мавпам-бабуїнам спостерігалася погана шлункова перенос= имість препарату (виникав гастрит, ерозивне ураження шлунка та/або блювання).

При введенні клопідогрелю мишам впродовж 78 тижнів та щурам впродовж 104 тижнів у дозах до 77 мг= /кг на добу (що майже у 25 разів перевищує концентрації, які спостерігаються у людини при клінічному застосуванні дози 75 мг/на добу) не отримано жодних доказів канцерогенної дії препарату.

Було проведено цілий ряд дослід= жень генотоксичності клопідогрелю в умовах in<= /span> vitro= та in vivo,= однак вони не виявили жодної генотоксичної дії препар= ату.

Клопідогре= ль не впливав на репродуктивну фу= нкцію щурів, а також не чинив тератогенної дії ні у щ= урів, ні у кролів. При введенні щурам у період лактац= ії клопідогрель призводив до незначної затримки розвитку потомства. Спеціальні фармакокінетичні дослідже= ння з радіоактивно міченим клопідогрелем довели, що в= ихідна речовина та її метаболіти екскретуються з грудн= им молоком. Отже, не можна виключати як безпосереднього впливу препарату на потомство (незначна токсична дія), так і опосередкованого впливу (внаслідок погіршення смакових якостей молока).

= Клінічні характеристики.=

Показання.

Вторинна профілактика проявів атеротромбозу у дорослих пацієнтів:

· які перенесли інфаркт міокарда = (початок лікування − через кілька днів, але не пізніше ніж через 35 днів після виникнення), ішемічний інсульт (початок лікування − через 7 днів, але не пізніше ніж через 6 місяців після виникнення) або у яких діагностовано захворювання периферичних артерій;

· з гострим коронарним синдромом:=

– із гострим коронарним синдром= ом без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця= Q), у т.ч. у пацієнтів, яким було встановлено стент у ході проведення <= span lang=3DUK>черезшкірного коронарного втручання= , у комбінації з ацетилсаліцило= вою кислотою (АСК);

– із гострим інфарктом міокарда= з підйомом сегмента ST, у комбінації з АСК (пацієнти, = яким проводять черезшкірне коронарне втручання, у т.ч. пацієнти, яким встановлюють стент, та пацієнти, які отримують медикаментозне лікування та яким показана тромболітична/фібринолітична терапія).

Транзиторна ішемічна атака (ТІА) середнього та високого ступеня ризику або малий ішеміч= ний інсульт

Клопідогрель у комбінації з АСК пок= азаний дорослим пацієнтам з ТІА середнього та високого ступеня ризику (показник за шкалою ABCD2¹ ≥ 4) або малим ішемічним інсультом (показник= за шкалою NIHSS² ≤ 3) протягом 24 годин після випадку TIA або ішемічного інсульту.=

Вік, артеріальний тиск, клінічні ознаки, тривалість симптомів та діагноз цукрово= го діабету.

2 Шкала ін= сульту Національного інституту здоров’я.

Профілактика атеротромботичних та тромбоемболічних подій при фібриляції передс= ердь. Клопідогре= ль у комбінації з АСК показаний д= орослим пацієнтам з фібриляцією передсердь, які мають щонайменше один фактор ризику виникнення судинних подій, у яких існують протипоказання до лікування антагоністами вітаміну К і які мають низький ризик виникнення кровотеч, для профілактики атеротромботичних та тромбоемболічних подій, у т.ч. інсульту.

Для отрима= ння додаткової інформації див. розділ «Фармакологічні властивості».

Протипоказання. <= /b>Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компоне= нта лікарського засобу. Тяжка печінкова недостатність. Гостра кровотеча (наприк= лад пептична виразка або внутрішньочерепний крововилив).<= /p>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарські засоби, застосування яких супроводжується підвищенням ризику кровотеч. <= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-language:RU'>Через потенційний адитивний ефе= кт існує підвищений ризик геморагічних ускладнень, тому одночасне застосування таких лікарських засобів з клопідогрелем вимагає обережності (див. розділ «Особливості застосування»).

Пероральні антикоагулянти. Одночасне застосування клопідогрелю з пероральн= ими антикоагулянтами не рекомендується, оскільки така комбінація може посилити інтенсивність кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»). Хоча застосування клопідогрелю у дозі 75 мг на добу не змінює фармакокінетичний профіль S-варф= арину або міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС) у пацієнтів, які впродовж тривалого часу отримують лікування варфарином, одночасне застосування клопідогрелю та варфарину збільшує ризик кровотечі через існування незалежного впливу на гемостаз.

Інгібітори глікопротеїнових рецепторів ІІb<= /span>/IIIа. Клопідогрель слід з обережністю призначати пацієнтам,= які отримують інгібітори глікопротеїнових рецепторі= в ІІb/IIIа (див. розділ «Особливості застосування»).

АСК. АСК не змінює інгібіторної дії клопідогрелю на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, але клопідогрель посилює дію АСК на агрегацію тромбоцитів, індуковану колагеном. Проте одночасне застосування 5= 00 мг АСК 2 рази на добу протягом одного дня не спричиняло значущого збільшення часу кровотечі, подовженого внаслідок прийому клопідог= релю. Оскільки можлива фармакодинамічна взаємодія між= клопідогрелем та АСК з підвищенням ризику кровотечі, одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ «Особливості застосування»). Незважаючи на це, клопідо= грель і АСК сумісно застосовували до 1 року (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Гепарин. За даними клінічного досліджен= ня, проведеного з участю здорових добровольців, клопідогре= ль не потребував корегування дози гепарину та не змінював дію гепарину на коагуляцію. Одночасне застосування гепарину не змінювало інгібуючої дії клопідогрелю на агрегацію тромбоцитів. Оскі= льки можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем і гепарином із підвищенням ризику крово= течі, одночасне застосування цих препаратів потребує обережності (див. розділ «Особливості застосування»).

Тромболітичні= засоби. Безпека одночасного застосування клопідогрелю, = фібриноспецифічних або фібриноне= специфічних тромболітичних агентів та = гепаринів була досліджена за участю пацієнтів із гострим інфарктом міокарда. Частота розвитку клінічно значущих кровотеч була аналогічною тій, що спостерігалася= при одночасному застосуванні тромболітичних препара= тів та гепарину з АСК (див. розділ «Побічні реакції»).

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). У ході клінічного дослідження, проведено= го з участю здорових добровольців, одночасне застосування к= лопідогрелю та напроксену збільшувало кількість прихованих шлунково-кишкових кровотеч. Однак через відсутність досліджень щодо взаємод= ії препарату з іншими НПЗП дотепер не з’ясовано, чи зростає ризик шлунково-кишкових кровотеч при застосуванні з усіма НПЗП. Тому необхідна обережність при одночасному застосуванні НПЗП, зокрема інгібіторів ЦОГ-2, з= клопідогрелем (див. розділ «Особливості застосування»).

Селективні інгібітори зворотного захоплен= ня серотоніну (СІЗЗС). Необхідно з обережністю одночасно застосовувати СІЗЗС з клопідог= релем через те, що СІЗЗС впливають на активацію тромбоцитів та підвищують ризик виникнення кровотеч.=

Одночасне застосування інших препаратів.

Індук= тори CYP2C19. Оскіл= ьки клопідогрель метаболізується до свого активного метаболіту частково за допомогою CYP2C19, очікується, що застосування лікарських засобів, що індукують активність цього ферменту, призведе до підвищення рівня активного метаболіту клоп= ідогрелю.

Рифампіцин сильно індукує CYP2C19, що призводить як до підвищеного рівня активного метаболіту клопідогрелю, так і до інгібування тромбоцитів, що, зокрема, може посилити ризик кровотечі. Як запобіжний захід слід уникати одночасного застосування сильних індукторів CYP2C19 (див. розд= іл «Особливості застосування»).

Інгіб= ітори CYP2C19. Оскіл= ьки клопідогрель перетворюється у свій активний метаболіт частково під дією CYP2C19, то застосування препаратів, які знижують активні= сть цього ферменту, найімовірніше, призведе до зниження концентрації активного метаболіту клопідогрелю у плазмі. Клінічне знач= ення цієї взаємодії не з’ясоване. Т= ому як запобіжний захід слід уникати одночасного застосування сильних та помірних інгібіторів CYP2C19 (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

До препа= ратів, які є сильними або помірними інгібіторами CYP2C19, належать омепразол, езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, <= span class=3DSpellE>вориконазол, флуконазол, = тиклопідин, карбамазепін = та ефавіренц.

Інгібітори протонної помпи (ІПП). = Омепразол<= /span> у дозі 80 мг 1 раз на добу при супутньому застосуванні з клопідогрелем або в м= ежах 12 годин між прийомами цих двох препаратів знижував концентрацію активного метаболіту у крові на 45 % (навантажувальна доза) і на 40 % (підтримую= ча доза). Це зниження супроводжувалося зменшенням пригнічення агрегації тромбоцитів на 39 % (навантажувальна доза) і на 21 % (підтримуюча доза). Очікується, що в аналогічну взаємодію з клопідогрелем<= /span> вступатиме і езомепразол.

За резул= ьтатами обсерваційних та клінічних досліджень отримано суперечливі дані стосовно клінічних наслідків цих фармакокінетичних та фармакодинамічних взаємодій з точки зору розвитку осн= овних кардіоваскулярних випадків. Як запобіжний захід не сл= ід одночасно з клопідогрелем застосовувати омепразол або езомепразол= (див. розділ «Особливості застосування»).

Менш вир= ажене зниження концентрацій метаболіту у крові спостерігалося при застосуванні пантопразолу або лансопразолу.

При одно= часному застосуванні пантопразолу у дозі 80 мг 1 раз на= добу концентрації активного метаболіту у плазмі крові зменшилися на 20 % (навантажувальна доза) та на 14 % (підтримуюча доза). Це зниження супроводжувалося зменшенням середнього показника пригнічення агрегації тромбоцитів на 15 % та 11 % відповідно. Отримані результати вказують на можливість одночасного застосування клопідогрелю та пантопразолу.

Немає до= казів того, що інші лікарські засоби, які зменшують вироблення кислоти у шлунку, = такі як, наприклад, Н₂-блокатори або антациди, впливають на антитромбоцитарну активність клопідогрелю.

Бустерна = антиретровірусна терапія (АРТ). У ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують бустерну АРТ, високий ризик виникнення судинних подій.

Суттєво з= нижене інгібування тромбоцитів спостерігалося у пацієнтів з = ВІЛ, які отримували АРТ, підсилену ритонавіром або <= span class=3DSpellE>кобіцистатом. Хоча клінічна значущість цих даних не визначена, отримано спонтанні повідомлення про ВІЛ-інфікованих пацієнтів, я= кі отримували АРТ, підсилену ритонавіром, і які перенесли повторні оклюзійні явища після деобструкції або тромботичні події на фоні схеми лікування ударними дозами клопідог= релю. При одночасному застосуванні клопідогрелю та ритонавіру можливе зниження середнього інгібування тромбоцитів. Таким чином, слід відмовлятися від одночасного застосування клопідогрелю з бустерною = АРТ.

Комбінація з інши= ми лікарськими засобами. Було проведено ряд клінічних досліджень з клопідог= релем та іншими препаратами для вивчення потенційних фармако= динамічних і фармакокінетичних взаємодій. Клінічно значущо= ї фармакодинамічної взаємодії при застосуванні клопідогрелю одночасно з атенололом, = ніфедипіном або з обома препаратами виявлено не було. Крім того, ф= армакодинамічна активність клопідогрелю залишилася практично незміненою при одночасному застосуванні з фенобарбіталом та естрогеном.

Фарма= кокінетичні властивості ди= гоксину або теофіліну не змінювалися при одночасному застосуванні з клопідогрелем.

Антацидні засоби не впливали на рівень абсорбції клопідогрелю.

Результати дослідження CAPRIE свідчать, що фені= тоїн і толбутамід, які м= етаболізуються за допомогою ферменту CYP2C9, можна безпечно застосовувати одночасно з клопідогрелем.

Лікарські засоби,= які є субстратами ферменту CYP2C8. Було показано, що клопідогрель збільшує експозицію репаглініду у здорових добровольців. Дослідження in= vitro продемонстрували, що це збільшення експозиції репаглін= іду обумовлене інгібуванням ферменту CYP2C8 глюкуронідним метаболітом клопід= огрелю. З огляду на ризик збільшення концентрацій в плазмі крові, одночасне застосування клопідогрелю та лікарських засобів= , які виводяться з організму переважно за допомогою метаболізму, опосередкованого ферментом CYP2C8 (таких як репаглінід, паклітаксел), потребує обережності (див. розділ «Особ= ливості застосування»).

За винятком інформації щодо взаємодії зі специфічними лікарськими засоб= ами, наведеної вище, дослідження щодо взаємодії клопідогрел= ю з лікарськими засобами, які зазвичай призначають хворим на атеротромбоз, не проводилися. Однак пацієнти, які брали участь у клінічних дослідженнях клопідогрелю, застосовували одночасно інші препарати, включаючи діуретики, бета-блокатори, інгібітори= ангіотензинперетворювального ферменту, антагоністи ка= льцію, засоби, що знижують рівень холестерину, коронарні вазо= дилататори, антидіабетичні засоби (включаючи інсулін), протиепілептичні засоби та антагоністи GPIIb/IIIa, без ознак клінічно значущої побічної дії.

Як і у ра= зі застосування інших пероральних інгібіторів P2Y₁₂, одночасне застосування опіоїдних аго= ністів може потенційно затримати та зменшити абсорбцію клопід= огрелю, ймовірно, через уповільнене випорожнення шлунка. Клінічна значущість цього невідома. Слід розглянути застосування парентерального антитромбоцитарн= ого засобу пацієнтам із гострим коронарним синдромом, які потребують одночасного введення морфіну або інших агоністів опіоїдів.

Розувастатин. Було виявлено, що після прийому клопідогрелю в дозі 300 мг у паці= єнтів експозиція розувастатину збільшується у 2 рази = (AUC) та у 1,3 рази (C_max), а після повтор= ного прийому клопідогрелю в дозі 75 мг експозиція розувастатину збільшується в 1,4 рази (AUC) без впл= иву на C_max.

<= o:p>

Особливості застосуван= ня.

Кровотеча та гематологічні розлади. Через ризик розвитку кровотечі та гематологічних побічних реакцій слід негайно провести розгорнутий аналіз крові та/або інші відповідні тести, якщо під час застосування препарату спостерігаються симптоми, що свідчать про можливість кровотечі (див. розділ «Побічні реакції»). Як і інші антитромбоцитарні засоби, клопід= огрель слід застосовувати з обережністю пацієнтам з підвищеним ризиком кровотечі внаслідок травми, хірургічного втручання або інших патологічних станів, а т= акож у разі застосування пацієнтами АСК, гепарину, інгібіторів глікопротеїну IIb/IIIа або НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2, або СІЗЗС, або потужні індуктори CYP2C19, або інші лікарські засоби, такі як пентоксифілін, застосування яких супроводжується підвищенням ризику геморагічних явищ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Ч= ерез підвищений ризик кровотечі не рекомендується потрійна = антитромбоцитарна терапія (клопідогрель + АСК + дипіридамол) для вторинної профілактики інсульту у пацієнтів з гострим некардіоемболічним ішемічним інсультом або ТІА (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Необхідно уважно стежити за проявами у пацієнтів симптомів кровотечі, у= т.ч. прихованої кровотечі, особливо у перші тижні лік= ування та/або після інвазійних процедур на серці та хірургічних втручань. Одночасне застосування клопідогрелю з пероральн= ими антикоагулянтами не рекомендується, оскільки це може посилити інтенсивність кровотеч (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У разі планового хірургічного втручання, коли анти= тромбоцитарний ефект є тимчасово небажаним, лікування клопідогрелем слід припинити за 7 днів до операції. Пацієнти повинні повідомляти лікаря (= у т.ч. стоматолога) про те, що вони приймають клопідогрель, перед призначенням їм будь-якої операці= ї чи перед застосуванням нового лікарського засобу. Клопідогрель подовжує тривалість кровотечі, тому його слід обережно застосовувати пацієн= там з підвищеним ризиком кровотечі (особливо шлунково-кишкової та внутрішньоочної).

Пацієнтів слід попередити, що під час лікування кл= опідогрелем (окремо або у комбінації з АСК) кровотеча може зупинятися пізніше, ніж зазвичай, і що пацієнти повинні повідомляти лікаря про кожен випадок незвич= ної (за місцем чи тривалістю) кровотечі.

Застосування навантажувальної дози 600 мг клопідог= релю не рекомендується пацієнтам з гострим коронарним синдромом без підйому сегм= ента ST та віком ≥ 75 років у зв’язку з підвищеним ризиком кровотеч у цій групі.

Через обмежені клінічні дані щодо пацієнтів віком ≥ 75 років= з гострим коронарним синдромом з підйомом сегмента ST, які отримували ЧКВ, та з підвищ= еним ризиком кровотечі застосування навантажувальної дози 600 мг клопідогрелю таким пацієнтам слід розглядати лише після індивідуальної оцінки кровотечі у пацієнта лікарем.

Тромботична тромбоцит= опенічна пурпура (ТТП). Дуже рідко спостерігалися випадки ТТП після застосування <= span class=3DSpellE>клопідогрелю, іноді навіть після його короткочасного застосування. ТТП проявляється тромбоцитопенією= та мікроангіопатичною гемолітичною анемією з неврологічн= ими проявами, нирковою дисфункцією або гарячкою. ТТ= П є потенційно небезпечним станом, який може призводити до летального наслідку і тому потребує негайного лікування, у т.ч. прове= дення плазмаферезу.=

Набута гемофілія.= Повідомлялося про випадки розви= тку набутої гемофілії після застосування клопідогрелю. У разі підтвердженого окремого збільшення активованого часткового тромбопластинового часу, що супроводжується або не супроводжується кровотечею, питання про діагностування набутої гемофілії повинно бути розглянуто. Пацієнти з підтвердженим діагнозом набутої гемофілії повинні знаходитися під наглядом спеціаліста і отримувати належне лікування; застосування клопідогрелю таким пацієнтам слід припинити.

Нещодавно перенес= ений ішемічний інсульт.

= Поча= ток лікування.

·      =    Пацієнтам із гострим малим ішемічним інсультом = або з ТІА середнього та високого ступеня ризику подвійну а= нтиагрегантну терапію (клопідогрель та АСК) слід розпочинати = не пізніше ніж через 24 години після початку випадку.

·      =    Немає даних щодо співвідношення користь-ризик к= ороткострокової подвійної антиагрегантної терапії для пацієнтів= з гострим малим ішемічним інсультом або ТІА середнього та високого ступеня ри= зику з (нетравматичним) внутрішньочерепним крововиливом в анамнезі.

·      =    Пацієнтам з немалим ішемічним інсультом монотерапію клопідогрелем= слід розпочинати лише через 7 днів після настання випадку.

Пацієнти з немалим ішемічним інсультом (показник за шкалою NIHSS > 4). Зва= жаючи на відсутність даних, використання подвійної антитромбоци= тарної терапії не рекомендоване (див. розділ «Показання»).

Пацієнти з нещодавнім малим іше= мічним інсультом або з ТІА середнього та високого ступеня ризику, яким призначене = або планується інтервенційне втручання. Немає даних, які підтверджують доцільність застосування подвійної = антиагрегантної терапії пацієнтам, яким показане пров= едення каротидної ендартеректомії= або внутрішньосудинної тро= мбектомії або пацієнтам, яким планується проведення тромболізису= або антикоагулянтної терапії. Подвійна антиагрегантна терапія в цих ситуаціях не рекомендова= на.

Цитохром Р450 2С19 (CYP2C19). Фармакогенетика: у пацієнтів із генетично зниженою функцією CYP2C19 спостерігається менша концентрація активного метаболіту клопідогрелю у плазмі та м= енш виражений антитромбоцитарний ефект при застосув= анні рекомендованих доз клопідогрелю. Зараз існують = тести, які дають змогу виявити генотип CYP2C19 у пацієнта.

Оскільки клопідогрель перетворюється у свій активний метаболіт частково під дією CYP2C19, то застосування препаратів, я= кі знижують активність цього ферменту, найімовірніше, призведе до зменшення концентрації активного метаболіту клопідогрелю у плазмі. Однак клінічне значення цієї взаємодії не з’ясоване. Тому як запобі= жний захід слід уникати одночасного застосування сильних та помірних інгібіторів CYP2C19 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»; перелік інгібіторів CYP2C19 наведено у розділі «Фармакокінетика= »).

Очікується, що застосування лікарських засобів, що індукують активність CYP2C19, призведе до підвищення рівня активного метаболіту клопідогрелю та може посилити ризик кровотечі. Як запобіжний захід слід уникати одночасн= ого застосування сильних індукторів CYP2C19 (див. розділ «Взаємодія з інши= ми лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Субстрати ферменту CYP2C8. Необхі= дно дотримуватися обережності пацієнтам, які отримують одночасно клопідо= грель та лікарські засоби, що є субстратами ферменту CYP2C8 (див. розділ «Взаємод= ія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Перехресна гіперчутл= ивість тієнопіридинів. Пацієнтів слід перевірити щодо наявності в анамнезі гіперчутливості до інших тієнопіридинів (таких як клопідогрель, ти= клопідин, прасугрель), тому що надходили повідомлення про перехресну гіперчутливість тієнопіридинів (див. розділ «Побічні реакції). Застосування тієн= опіридинів може призвести до виникнення від легких до тяжких алергічних реакцій, таких= як висип, набряк Квінке, або гематологічних перехр= есних реакцій, таких як тромбоцитопенія і нейтропенія. Пацієнти, які мали в анамнезі алергічні реакції і/або гематологічні реа= кції на один тієнопіридин, можуть мати підвищений ри= зик розвитку тієї ж або іншої реакції на інший тієнопіриди= н. Рекомендується моніторинг щодо наявності ознак гіперчу= тливості у пацієнтів з відомою алергією на тієнопіридини= .

Порушення функції= нирок. Терапевтичний досвід застосуван= ня клопідогрелю пацієнтам з нирковою недостатністю обмеж= ений, тому таким пацієнтам препарат слід призначати з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Порушення функції печінки. Досвід застосування препарату пацієнта= м із захворюваннями печінки середньої тяжкості та можливістю виникнення геморагічного діатезу обмежений, тому таким хворим кло= підогрель слід призначати з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Допоміжні речовини. Якщо у пацієнта встановл= ена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Особливі застереження щодо видалення залишків= та відходів. Будь= -який невикористаний препарат або відходи потрібно знищити відповідно до місцевих вимог.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Через відсутність клінічних даних про застосування клопідогр= елю у період вагітності небажано призначати лікарський засіб вагітним жінкам (<= /span>застережний захід).

Досліди на тваринах не виявили прямого= або опосередкованого негативного впливу на вагітність, розвиток ембріона/плода, пологи та постнатальний розвиток.

Годування груддю. Невідомо, чи екскретується клопідогрель у грудне молоко людини. У дослідженнях на тваринах було показано, що він екскретується в грудне молоко, тому під час лікування= клопідогрелем годування груддю слід припинити.

Фертильність. <= /i>Під час досліджень на лабораторних тваринах не було виявлено негативного впливу клопідогрелю на фертильність= .

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом= або іншими механізмами. = Клопідогрель не впливає або має незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.=

=

Спосіб застосування та дози.

Дорослі та хворі = літнього віку. Клопідогрель приймати по 75 мг 1 раз н= а добу незалежно від прийому їжі.

У хворих із гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або і= нфаркт міокарда без зубця Q на ЕКГ) лікування клопідогрелем розпочинати з одноразової навантажувальної дози 300 мг або 600 мг. Навантажувальна доза 600 мг може бути застосована пацієнтам віком до 75 рок= ів у разі, коли необхідне черезшкірне коронарне втру= чання (див. розділ «Особливості застосування»). Лікування клопідогрелем слід продовжувати дозою 75 мг 1 раз на добу (з АСК у дозі 75−325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз АСК підви= щує ризик кровотечі, рекомендується не перевищувати дозу АСК 100 мг. Оптимальна тривалість лікування формально не встановлена. Результати клініч= них досліджень свідчать на користь застосування препарату до 12 місяців, а максимальний ефект спостерігався через 3 місяці лікування (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Хворим із гострим інфарктом міо= карда з підйомом сегмента ST, які отримують медикаментозне лікування та яким показана тромболітична/фібринолітична терапія, клопідог= рель приймати по 75 мг 1 раз на добу, починаючи з одноразової навантажувальної д= ози 300 мг у комбінації з АСК, із застосуванням тромболіти= чних препаратів або без них. Лікування хворих віком від 75 років починати б= ез навантажувальної дози клопідогрелю. Комбіновану терапію слід розпочинати якомога раніше після появи симптомів і продовжувати принаймні 4 тижні. Користь від застосування комбінації клопідогрелю з АСК понад 4 тижні при цьому захворюванні не вивчалася (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Якщо передбачається проведення ЧКВ:

- =    пацієнтам, яким проводиться первинне ЧКВ, та пацієнтам, яким проводиться ЧКВ більш ніж через 24 години після отримання фібринолітичної терапії, застосування клопідогрелю слід починат= и з навантажувальної дози 600 мг. Навантажувальну дозу 600 мг пацієнтам віком в= ід 75 років слід призначати з обережністю (див. розділ «Особливості застосування»);

-    пацієнтам, яким проводиться ЧКВ у межах 24 годин після отримання = фібринолітичної терапії, слід застосувати навантажувальну дозу клопідо= грелю 300 мг.

Лікування = клопідогрелем слід продовжувати у дозі 75 мг один раз на добу у комбінації з АСК. У кліні= чній практиці діапазон призначеної підтримувальної дози АСК становить від 75&nbs= p;мг до 325 мг на добу. Оскільки застосування більш високих доз АСК підвищує риз= ик кровотечі, рекомендується не перевищувати дозу АСК 100 мг. Комбіновану тера= пію слід розпочинати якомога раніше після появи симптомів і продовжувати до 12 місяців (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

= Дорослі пацієнти з ТІА середнього та високого ступеня ризику або малим ішемічним інсультом. Дорослі пацієнти з ТІА середнього та вис= окого ступеня ризику (показник за шкалою ABCD2 ≥ 4) або малим ішемічним інсультом (показник за шкалою NIHSS ≤ 3) повинні отримувати навантажувальну дозу клопідогрелю 300 мг, а потім продовжувати лікування дозою 75 мг клопідогрелю<= /span> один раз на добу та АСК у дозі 75−100 мг один раз на добу. Лікування = клопідогрелем та АСК слід починати протягом 24 г= один після випадку та продовжувати протягом 21 дня з подальшою антиагрегантною монотерапією.
Паціє= нтам з фібриляцією передсердь клопідогрель застосовувати в однократній д= обовій дозі 75 мг. Разом із клопідогрелем слід ро= зпочати та продовжувати застосування АСК (у дозі 75−100 мг на добу) (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

У разі пропуску дози:

– якщо з моменту, коли потрібно було приймати чергову дозу, минуло менше 12 годин: пацієнт має негайно прийняти пропущену дозу, а наступну дозу= вже приймати у звичний час;

– якщо минуло більше 12 годин, пацієнт має приймати наступну чергову до= зу у звичний час та не подвоювати дозу з метою компенсування пропущеної дози.

Ниркова недостатність. Терапевтичний досвід застосування препарату пацієнтам з нирковою недостатністю обмежений (див. розділ «Особливості застосування»).

Печінкова недостатність. Терапевтичний досвід застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки середньої тяжкості та можливістю виникнення геморагі= чного діатезу обмежений (див. розділ «Особливості застосування»).

=

Діти. Клопідогрель не слід застосовувати дітям (віком до 18 років), оскільки немає даних щодо ефективності лікарського засобу для цієї вікової категорії пацієнтів (див. розділ «<= span class=3DSpellE>Фармакодинаміка»).

Передозування. При передозуванні клопідогрелю може спостерігатися подовження часу кровотечі з подальшими ускладненнями. У разі виникнення кровотечі рекомендується симптоматичне лікування.<= /span>

Антидот фармакологічної активності клопідогр= елю невідомий. При необхідності негайного корегування подовженого часу кровотечі дія клопідогрелю може бути припинена шляхом переливання тромбоцитарної маси.<= /span>

<= o:p>

Побічні реакції.

Короткий опис про= філю безпеки. Безпека застосування клопідогрелю досліджена у більш ніж 44000 пацієнтів, які взяли участь у клінічних дослідженнях (з них більше ніж у 12000 осіб курс лікування тривав 1 рі= к і довше). Клінічно значущі побічні дії, що спостерігалися у дослідженнях CAPR= IE, дія клопідогрелю у дозі 75 мг на добу загалом б= ула порівнянною з дією АСК у дозі 325 мг на добу незалежно від віку, статі= чи раси хворих. =

Крім даних клінічних досліджень, враховувались спонтанні повідомлення п= ро побічні реакції під час застосування препарату у клінічній практиці.

Кровотеча була найпоширенішою побічною реакцією, що спостерігалася як у клінічних дослідженнях, так і у постмаркетинговому періоді, під час яких вона найчастіше виникала у перший місяць лікування.

У дослідженні CAPRIE у пацієнтів, які застосовували клопідогрель або АСК, загальна частота кровотечі становила 9,3 %. Частота виникнення тяжких випадків кровотеч була однаковою для клопідогрелю та АСК.

У дослідженні CURE не спостерігалося збільшення ч= астоти виникнення великих кровотеч при застосуванні комбінації клопідогрель + АСК упродовж 7 днів після проведення операції аортокоронарного шунтування= у пацієнтів, які припинили лікування більш ніж за 5 днів до хірургічного втручання. У пацієнтів, які продовжували лікування впродовж 5 днів до опера= ції аортокоронарного шунтування, частота виникнення цього явища становила 9,6 % у групі клопідогрель + АСК та 6,3 % у групі плацебо + АСК.

У дослідженні CLARITY спостерігалося загальне підвищення часто= ти виникнення кровотеч у групі, яка приймала клопідогрель= + АСК, порівняно з групою, яка отримувала плацебо + АСК. Частота виникнення великої кровотечі була подібною в обох групах. Ця величина була стійкою у підгрупах пацієнтів, що відрізнялися за початковими параметрами і типом фібринолітика або гепаринотерапі= ї.

У дослідженні COMMIT загальна частота виникнення великих нецеребральних або церебральних кровотеч була низькою і подібною в обох гру= пах.

У дослідженні ACTIVE-А частота виникнення великих кров= отеч була вищою у групі, яка отримувала клопідогрель= + АСК, порівняно з групою, яка отримувала плацебо + АСК (6,7 % проти 4,3 %). В обох гру= пах великі кровотечі були переважно екстракраніального походження (5,3 % у групі клопідогрель + А= СК, 3,5 % у групі плацебо + АСК), в основному шлунково-кишкові кровотечі (3,5 % проти 1,8 %). Спостерігалося збільшення к= ількості внутрішньочерепних кровотеч у групі клопідогрель + АСК порівняно з групою плацебо + АСК (1,4 % проти 0,8 % відповідно). М= іж цими групами не було виявлено статистично достовірної різниці у частоті виникнення летальних кровотеч (1,1 % у групі клопідогр= ель + АСК та 0,7 % у групі плацебо + АСК), а також геморагічного інсульту = (0,8 % та 0,6 % відповідно).

У дослідженні TARDIS пацієнти з нещодавно перенесеним ішемічним інсультом, які отримували інтенсивну антитромбоцитарну терапію трьох ліка= рських засобів (АСК + клопідогрель + дипіридамол), мали надмірні кровотечі та кровотечі тяжкого ступеня порівняно з монотерапією клопідогрелем або комбінацією АСК і дипіридамолу (скориговано заг= альне ВШ 2,54, 95 = % ДІ: 2,05–3,16; p = < = 0,0001).<= /span>

Список побічних реакцій у вигляді таблиці= . Побічні ефекти, які спостерігалися під час клінічних досліджень або при застосуванні лікарського засобу у клінічній практиці за даними спонтанних повідомлень, наведено у таблиці нижче. Побічні реакції розподілені за системою «Орган-Кл= ас», частота їх виникнення визначена таким чином: часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ = 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко= (< 1/10000), частота невідома (не можна оцінити за наявними даними). Для кожного класу системи органів побічні ефекти зазначені у порядку знижен= ня їхньої серйозності.

Система

«Орган-Клас»

Часто

Нечасто

Рідко

Дуже рідко, частота невідома*

З боку крові та лімфат= ичної системи

Тромбоцитопенія, лейкоцитопенія, еозинофілія

Нейтропенія,= включаючи тяжку нейтропенію

Тромботична = тромбоцитопенічна пурпура (див. розділ «Особливості застосування»), апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, набута гемофілія А, гранулоцитопенія, анемія<= /span>

З боку серця

= Коуніс-синдром (вазоспастична алергічна стенокардія/алергічний інфаркт міокарда) як наслідок реакції підвищеної чутливості до клопідогрелю*

З боку імунної системи

Сир= оваткова хвороба, анафілактоїдні реакції, перехресна <= span class=3DSpellE>гіперчутливість тієнопіридинів= (таких як тиклопідин, пр= асугрель) (див. розділ «Особливості застосування»)*,

аутоімунний інсуліновий синдром, що може призвести до тяжкої гіпоглікемії, особливо у пацієнтів з HLA DRA4 підтипо= м

Психічні розлади

Галюцинації, сплутаність свідомості

З боку нервової систем= и

Внутрішньочерепні кровотечі (у деяких випадках – з летальним наслідком), головний біль, парестезія, запаморочення

Зміна смакового сприйняття, агевзія

З боку органів зору

Крововилив у ділянку ока (кон’юнктивальна<= /span>, окулярна, ретинальна)

З боку органів слуху та лабіринту

Вертиго<= /span>

З боку судин

Гематома

Тяжкий крововилив, кровотеча з операційної рани, васкуліт, артеріальна гіпотензія

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Носова кровот= еча

Кровотечі респіраторних шляхів (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхосп= азм, інтерстиціальний пневмон= іт, еозинофільна пневмонія

З = боку шлунково-кишкового тракту

Шлунково-кишкова крово= теча, діарея, абдоміналь-ний біль, диспепсія

Виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм

Р= етроперито- неальний крововилив

Шлунково-кишкові та ретроперитонеальні кровотечі з летальним наслідком, панкреатит, коліт (зокрема виразковий або лімфоцитар= ний), стоматит

З боку гепатобіліарної системи

Гостра печінкова недостатність, гепатит, аномальні результати показників функції печінки

З боку шкіри та підшкірних тканин

Підшкірний крововилив

Висипання, свербіж, внутрішньошкірні крововиливи (пурпур= а)

Бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульо= з (ГГЕП)), ангіоневротичний набряк, медикаменто= зний синдром гіперчутливості, медикаментозне висип= ання з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), еритематозні або ексфоліатив= ні висипання, кропив’янка, екзема, червоний плоский лишай

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

= Гінекомастія

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканин= и

Кістково-м’язові крововиливи (гемартроз), артрит, артралгія, міалгія

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Гематурія

Гломерулонефрит, підвищення рівня креатиніну в крові

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату

Крово= теча у місці ін’єкції

Гарячка

Зміни в результатах лабораторних досліджень

Подовження часу кровотечі, зниження кількості нейтрофілів і тромбоцитів

* Інформація щодо клопідогрелю з частотою «частота невідома».=

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про побічні реакці= ї після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічн= их реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посила= нням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. = 3 роки.

<= o:p>

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 &or= dm;С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Таблетки № 1= 0, № 10×2, № 10×3 у блістерах у коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.<= /p>

Виробник. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС», або

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМЕКС ГРУП», або

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Украї= на, 61057, Харківська обл., місто Харків, вулиця Воробйова, будинок 8.<= /o:p>

(Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний за= вод «ГНЦЛС»)

Україна, 08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100.

(Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМЕКС ГРУП= »)

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, буди= нок 22.

(ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я»)

=

Число випа= дків
Результати= в дослідженнях CHANCE та POINT	Розподіл по групах лікування	Усього	1-й тижден= ь	2-й тижден= ь	3-й тижден= ь	=	=	=
Великі іше= мічні випадки	АСК (n =3D 5035)	458=	330=	36<= /p>	21<= /p>	=	=	=
	= = Клопідогрель= + АСК (n =3D 5016)	328=	217=	30<= /p>	14<= /p>	=	=	=
	Різниця	130=	113=	6	7	=	=	=
Велика кро= вотеча	АСК (n =3D 5035)	18	4	2	1	=	=	=
	= = Клопідогрель= + АСК (n =3D 5016)	30	10	4	2	=	=	=
	Різниця	-12=	-6<= /p>	-2<= /p>	-1<= /p>	=	=	=

*Система* *«Орган-Клас»*	*Часто*	*Нечасто*	*Рідко*	Дуже рідко, частота невідома*
З боку крові та лімфат= ичної системи		Тромбоцитопенія, лейкоцитопенія, еозинофілія	Нейтропенія,= включаючи тяжку нейтропенію	Тромботична = тромбоцитопенічна пурпура (див. розділ «Особливості застосування»), апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, набута гемофілія А, гранулоцитопенія, анемія<= /span>
З боку серця				= Коуніс-синдром (вазоспастична алергічна стенокардія/алергічний інфаркт міокарда) як наслідок реакції підвищеної чутливості до клопідогрелю*
З боку імунної системи				Сир= оваткова хвороба, анафілактоїдні реакції, перехресна <= span class=3DSpellE>гіперчутливість тієнопіридинів= (таких як тиклопідин, пр= асугрель) (див. розділ «Особливості застосування»)*, аутоімунний інсуліновий синдром, що може призвести до тяжкої гіпоглікемії, особливо у пацієнтів з HLA DRA4 підтипо= м
Психічні розлади				Галюцинації, сплутаність свідомості
З боку нервової систем= и		Внутрішньочерепні кровотечі (у деяких випадках – з летальним наслідком), головний біль, парестезія, запаморочення		Зміна смакового сприйняття, агевзія
З боку органів зору		Крововилив у ділянку ока (кон’юнктивальна<= /span>, окулярна, ретинальна)
З боку органів слуху та лабіринту			Вертиго<= /span>
З боку судин	Гематома			Тяжкий крововилив, кровотеча з операційної рани, васкуліт, артеріальна гіпотензія
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння	Носова кровот= еча			Кровотечі респіраторних шляхів (кровохаркання, легенева кровотеча), бронхосп= азм, інтерстиціальний пневмон= іт, еозинофільна пневмонія
З = боку шлунково-кишкового тракту	Шлунково-кишкова крово= теча, діарея, абдоміналь-ний біль, диспепсія	Виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм	Р= етроперито- неальний крововилив	Шлунково-кишкові та ретроперитонеальні кровотечі з летальним наслідком, панкреатит, коліт (зокрема виразковий або лімфоцитар= ний), стоматит
З боку гепатобіліарної системи				Гостра печінкова недостатність, гепатит, аномальні результати показників функції печінки
З боку шкіри та підшкірних тканин	Підшкірний крововилив	Висипання, свербіж, внутрішньошкірні крововиливи (пурпур= а)		Бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульо= з (ГГЕП)), ангіоневротичний набряк, медикаменто= зний синдром гіперчутливості, медикаментозне висип= ання з еозинофілією та системними проявами (DRESS-синдром), еритематозні або ексфоліатив= ні висипання, кропив’янка, екзема, червоний плоский лишай
З боку репродуктивної системи та молочних залоз			= Гінекомастія
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканин= и				Кістково-м’язові крововиливи (гемартроз), артрит, артралгія, міалгія
З боку нирок та сечовивідних шляхів		Гематурія		Гломерулонефрит, підвищення рівня креатиніну в крові
Загальні розлади та реакції у місці введення препарату	Крово= теча у місці ін’єкції			Гарячка
Зміни в результатах лабораторних досліджень		Подовження часу кровотечі, зниження кількості нейтрофілів і тромбоцитів