ІНСТРУК = 62;ІЯ

= 076;ля медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ДИРОТОН®= ;

(= DIROTON&re= g;)

Склад:

ді= 102;ча речовина: лізиноприл;

1 таблетка містить 5 мг або 10 мг, або 20 мг лізиноприлm= 1; у вигляді лі= 079;иноприлу дигідрату;=

до= 087;оміжні речовини: ма= 075;нію стеарат; тальк; маніт (Е 421); крохмаль кукурудзянl= 0;й; кальцію гідрофосфаm= 0; дигідрат.=

Лі= 082;арська форма. Таблетки.=

Ос= 085;овні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;:

Диротон®, таблетки по 5 мг:

плос= ;кі таблетки білого або майже білог = 86; кольору, круглі з фаскою, з гравіруванl= 5;ям «5» з одного боку і риско= 102; - з іншого;

Диротон®, таблетки по 10 мг:

чоти= ;рикутні, злегка двоопуклі таблетки білого або майже білог = 86; кольору, з гравіруванl= 5;ям «10» з одного боку і риско= 102; - з іншого;

Диротон®, таблетки по 20 мг:

п’ят= ;икутні двоопуклі таблетки білого або майже білог = 86; кольору, з гравіруванl= 5;ям «20» з одного боку і риско= 102; - з іншого.

Фармако = 90;ерапевтичн&#= 1072; група. Інгібітори ангіотензиl= 5;перетворюв= 072;льного ферменту (АПФ).

&= #1050;од АТХ С09А А03.

Фа= 088;макологічн&= #1110; властивостo= 0;. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso= -ansi-language: UK'>

Фармако = 76;инаміка.

Лізиноприl= 3; – це інгібітор пептидилдиl= 7;ептидази. Він пригнічує АПФ, який є каталізатоl= 8;ом перетворенl= 5;я ангіотензиl= 5;у I у судинозву&#= 1078;увальний пептид, ангі= 086;тензин II. Ангіотензиl= 5; II також стимулює се = 82;рецію альдостероl= 5;у корою наднирковиm= 3; залоз. Пригніченнn= 3; АПФ призводить до зниження концентрацo= 0;ї ангіотензиl= 5;у II, що зумовлює зменшення судинозвужm= 1;вальної активності та зменшенн= 03; секреції альдостероl= 5;у. Останнє зни= ження може призвести д = 86; підвищення концентрацo= 0;ї калію в сироватці крові.

Оскільки вважається, що в основі механізму, з= 072; допомогою якого лізиноприл знижує арте = 88;іальний тиск, лежить, перш за все, пригніченнn= 3; ренін-ангіо = 90;ензин-альдо&= #1089;теронової системи (РАА= 057;), лізиноприл знижує артеріальнl= 0;й тиск навіть = 091; пацієнтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю з низьким рівнем реніну. АПФ = 10;дентичний кіненазі II, ферменту, який деградує брадикінін. Залишаєтьсn= 3; невизначенl= 0;м, чи є важливими підвищені рівні брадикінінm= 1;, сильного судинорозшl= 0;рювального пептиду, у терапевтичl= 5;их ефектах лізиноприлm= 1;.

Крім зниження артеріальнl= 6;го тиску, лізин= 086;прил зменшує альбумінурo= 0;ю за рахунок змін гістології та гемодинаміl= 2;и гломерулярl= 5;ого апарату нир = 86;к. Лікування лізиноприлl= 6;м не впливає н= 072; контроль гл= 10;кемії, що підтверджуn= 8;ться відсутністn= 2; значного впливу на рівні глікозильоk= 4;аного гемоглобінm= 1; (HbA1c).

Засоби, що впливают= 00; на ренін-ангіо = 90;ензинову систему (РАС)

h= 2;ідомо, що у двох масштабних рандомізовk= 2;них контрольовk= 2;них дослідженнn= 3;х (ONTARGET (ONgoing= Telmisartan Al= one and in= combination wi= th Ramipril Gl= obal Endpoint Tr= ial/Мі&#= 1078;народне дослідженнn= 3; з досягненн= 03; цільових показників при тривалому лікуванні телмісартаl= 5;ом як монотерапіo= 1; та комбінов = 72;ної терапії з раміприлом)) та VA NEPHRON-D (The Veterans Af= fair Nephropathy in= Diabetes/Дослідж= 077;ння лікування нефропатії = 91; пацієнтів з діабетом у Відділенні ветеранів)) в&#= 1080;вчали застосуванl= 5;я комбінації інгібітора АПФ з блокатором рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ.

Дослід = 78;ення ONTARGET проводили з участю пацієнтів, які в анамне= 079;і мали серцево-суд = 80;нні чи церебровасl= 2;улярні захворюванl= 5;я або цукрови = 81; діабет ІІ тl= 0;пу з ознаками ішемічного ураження ор = 75;анів.

У дослідженнo= 0; VA NEPHRON-D брали участь пацієнти з ц= 091;кровим діабетом ІІ типу та діабетичноn= 2; нефропатіє&#= 1102;. У цих дослідженнn= 3;х не був продемонстl= 8;ований значущий позитивний ефект на результати = 79; точки зору стану нирок та/або серцево-суд = 80;нної системи та л= 077;тальності, при цьому існував високий риз = 80;к гіперкалієl= 4;ії, гострого ураження нирок та/або гіпотензії порівняно з монотерапіn= 8;ю.

Ці резу= 083;ьтати також застосовні до інших інгібіторіk= 4; АПФ і блокаторів рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ, зважаючи на їх схожі фармакодинk= 2;мічні властивостo= 0;.

Тому інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ не слід застосовувk= 2;ти одночасно пацієнтам і = 79; діабетичноn= 2; нефропатієn= 2;.

Відомо, що дослідженнn= 3; ALTITUDE (A= liskiren Trial in Type 2 Diabetes Using <= /span>Cardiovascular and Renal <= /span>Disease Endpoints/Дослід= 078;ення аліскірену = 91; пацієнтів з діабетом ІІ типу із застосуванl= 5;ям основних па = 88;аметрів з точки зору стану серцево-суд = 80;нної системи та нирок) проводили для вивченн= 03; позитивногl= 6; впливу додавання аліскірену до стандартноo= 1; терапії інгібітороl= 4; АПФ або блокатором рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ у пацієнтів із цукровим діабетом ІІ&nbs= p;типу та хронічни = 84; захворюванl= 5;ям нирок, серце= 074;о-судинним захворюванl= 5;ям або обома видами захворюванn= 0;. Дослідженнn= 3; було припинено достроково через високий ризик побічних реакцій. Частота летальних наслідків через серце = 74;о-судинні захворюванl= 5;я та інсульт була вищою у групі застосуванl= 5;я аліскірену, ніж у групі плацебо, і побічні реакції, у тому числі серйозні (гіперкаліє = 84;ія, гіпотензія та ниркова н= 077;достатніст&= #1100;), реєструвалl= 0;ся частіше у гр= 091;пі аліскірену порівняно з групою плацебо.

Відомо, що під час клінічного дослідженнn= 3; з участю 115 дітей з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю віком від 6 до = 16 років пацієнти з масою тіла менше 50 кг отримували 0,625 мг, 2,5 мг або =

20 мг лізиноприлm= 1; 1 раз на добу, а пацієнти з масою тіла п= 086;над 50 кг отримували 1,25 мг, 5 мг або 40 мг лізиноприлm= 1; 1 раз на добу. Наприкінці = 76;ругого тижня дослі = 76;ження лізиноприл, який вводил = 80; 1 раз на добу, знижував артеріальнl= 0;й тиск залежн = 86; від дози, з послідовноn= 2; антигіпертk= 7;нзивною дією, продемонстl= 8;ованою у дозах, вищи&#= 1093; за 1,25 мг.

Цей ефект підтвердивl= 9;я на етапі скасування препарату, під час яког= 086; діастолічнl= 0;й тиск був приблизно н = 72; 9 мм рт. ст. вищим у паці= 108;нтів, рандомізовk= 2;них до плацебо, ніж у пацієн= 090;ів, які були рандомізовk= 2;ні, щоб отримув = 72;ти середні і високі дози лізиноприлm= 1;. Залежна від дози антигіпертk= 7;нзивна дія лізиноп = 88;илу прослідковm= 1;валася у деяких демографічl= 5;их підгрупах: вік, стадія Таннера, стать і раса.

Фа= 088;макокінети&= #1082;а.

Лізиноприл – це перорально активний інгібітор АПФ, що не містить сульфгідриl= 3;у.

Всмокту = 74;ання.

При пер= 086;ральному прийомі лізиноприлm= 1; максимальнk= 2; концентрацo= 0;я в сироватці = 082;рові (С_макс) досn= 3;гається приблизно через 7 годин, хоча спос&= #1090;ерігається тенденція д = 86; незначної з = 72;тримки в часі, що потрібно дл= 03; досягнення пікових концентрацo= 0;й у сироватці крові, у пацієнтів і = 79; гострим інфарктом міокарда. Зважаючи на кількість, щ= 086; виділяєтьсn= 3; із сечею, серед= 085;я швидкість всмоктуванl= 5;я лізиноприлm= 1; становить приблизно 25 % при прийомі дози 5–80 мг. Варіабельнo= 0;сть показників між пацієнт = 72;ми може становити від 6 до 60 %. Абсолютна біодоступнo= 0;сть лізиноприлm= 1; зменшуєтьсn= 3; приблизно д = 86; 16 % у пацієнтів із серцевою недостатніl= 9;тю. Вживання їж= 10; не впливає н= 072; всмоктуванl= 5;я лізиноприлm= 1;.

Розподі = 83;.

Лізиноl= 7;рил не зв’язуєтьсn= 3; з іншими білками сироватки крові, крім циркулюючоk= 5;о A= 055;Ф. Як показуют= 00; дослідженнn= 3; на тваринах, лізиноприл погано = 87;роникає через гематоенцеm= 2;алічний бар’єр.

Виведен = 85;я.

Лізиноприл не зазнає метаболізмm= 1; і виводитьс= 03; винятково нирками з сечею в незміненомm= 1; вигляді. = 055;ри багаторазоk= 4;ому дозуванні ефе= 082;тивний період = 085;апіввиведе&= #1085;ня акумуляції ст= 072;новить 12,6 години. Кліренс лізиноприлm= 1; становить приблизно 50 мл/хв у здоро&#= 1074;их добровольцo= 0;в. Зни&= #1078;ення концентрацo= 0;й у сироватці крові має пролонговаl= 5;у кінцеву фаз = 91;, що не сприяє накопиченнn= 2; препарату. = 062;я кінцева фаз = 72;, можливо, являє собою насичене зв’язуваннn= 3; з АПФ та не є пропорційнl= 6;ю до дози.

Порушен = 85;я функції печінки.

= 55;орушення функції печінки у пацієнтів і = 79; цирозом призвело до зменшення абсорбції лізиноприлm= 1; (приблизно н= 072; 30 %, як було визначено з = 72; сечовим відновленнn= 3;м), але через знижений кліренс призвело також до збільшення = 77;кспозиції (приблизно н= 072; 50 %) порівняно зі здоровим = 80; добровольцn= 3;ми.

Порушен = 85;я функції нирок.

= 55;орушення функції нирок зменшує виведення лізиноприлm= 1;, який виводиться нирками. Дан= 077; зменшення має клінічн = 77; значення тільки тоді, коли рівень = 082;лубочкової фільтрації менше 30 мл/хв. = При легкому та помірному п = 86;рушенні функції нирок (кліренс креатиніну становить 30-80 мл/хв), середня площа під кривою (AUC) збільшуєтьl= 9;я тільки на 13 %. П = 88;и тяжкому порушенні ф = 91;нкції нирок (кліре= 085;с креатиніну становить від 5-30 мл/хв) середня AUC збільшуєтьl= 9;я у 4,5 раза порівняно з нормою. Лізиноприл можна видалити за допомогою діалізу. <= /span>Пр= 086;тягом 4 годин гемодіалізm= 1; концентрацo= 0;ї лізиноприлm= 1; у плазмі крові знижувалисn= 3; в середньом = 91; на 60 % із діалізним кліренсом 40-55 мл/хв. <= /span>

Серцева недостатніl= 9;ть.

= 55;ацієнти із серцевою недостатніl= 9;тю мають більш = 91; експозицію лізиноприлm= 1; порівняно з= 10; здоровими суб’єктами (збільшення AUC в середньом = 91; на 125 %), але завдяки виведенню л= 10;зиноприлу із сечею мають зниження абсорбції приблизно н = 72; 16 % порівняно зі здоровим = 80; добровольц&= #1103;ми.

Діти.

Фармакокін&= #1077;тичний профіль лізиноприлm= 1; був досліджениl= 1; у 29 пацієнтів віком від 6 до =

16 років, які страждають на артеріальнm= 1; гіпертензіn= 2; і у яких швидкість клубочковоo= 1; фільтрації вище 30 мл/хв/1,73 м<= sup>2. При прийомі дози від 0,1 до 0,2 мг/кг устале= 085;а концентрацo= 0;я лізиноприлm= 1; у плазмі крові, досягнута протягом 6 годин, а також ступі = 85;ь всмоктуванl= 5;я, що ґрунтуєтьсn= 3; на виведенн= 10; із сечею, становили приблизно 28 %. = Ці значення були аналогічні значенням, отриманим у дорослих пацієнтів. Значення AUC і C_=
макс у дітей у даному дослідженнo= 0; узгоджуютьl= 9;я зі значеннями, отриманими = 91; дорослих.=

Пацієнт = 80; літнього віку.

У пацієнтів літнього віку рівень лізиноприлm= 1; вищий; AUC вище приблизно н = 72; 60 %, ніж у молодих пацієнтів.=

Кл= 110;нічні характерисm= 0;ики.

Показан = 85;я.

- Артері&= #1072;льна гіпертензі&= #1103;.

- Серцева = 085;едостатніс&= #1090;ь (симп= ;томатичне лікування).

- = Гострий інфаркт міокарда (короткотри = 74;але лікування п = 88;отягом 6 тижнів гемодинаміm= 5;но стабільних пацієнтів н = 77; пізніше ніж через 24 години післ= 03; гострого інфаркту міокарда).

- = = 051;ікування захворюванn= 0; нирок у пацієнтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю, хворих на цукровий діабет ІІ типу та початкову нефропатію.

Протипо = 82;азання.

- Гіперчу = 90;ливість до діючої аб= 086; допоміжних речовин препарату.

- Гіперчу = 90;ливість до будь-якого іншого інгібітора АП= 060;.

- Ан&#= 1075;іоневротич= ний набряк в анамнезі, по= 074;’язаний із попереднім лікуванням іншими інгібітораl= 4;и AПФ.

- Спадков = 80;й або ідіопатичнl= 0;й ангіоневроm= 0;ичний набряк.

- Ва&#= 1075;ітні або жінки, які плануют= 00; завагітнітl= 0; (див. &= laquo;Застосуван= ;ня у період вагітності або годуван = 85;я груддю»).

- Пері&= #1086;д годування груддю.

- Од&#= 1085;очасне застосуванl= 5;я препарату Д = 80;ротон^® із препаратамl= 0;, що містять аліскірен, пацієнтам з = 094;укровим діабетом аб = 86; нирковою недостатніl= 9;тю (швидкість клубочковоo= 1; фільтрації <60 = 84;л/хв/1,73 м²).

- Одночасне застосуванl= 5;я із сакубітрилl= 6;м/валсартан&#= 1086;м; не слід розп= 086;чинати прийом препарату Диротон® раніше ніж через 36 годин після прийому останньої д = 86;зи сакубітрилm= 1;/валсартану (див. також розділи «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій» та «Особлив = 86;сті застосуванl= 5;я»).

Взаємод= 10;я з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.

Інші антигіпертk= 7;нзивні засоби.

Прийом інших антигіпертk= 7;нзивних препаратів (наприклад, нітрогліцеl= 8;ину та інших нітратів аб = 86; інших вазодилатаm= 0;орів) може посилювати гіпотензивl= 5;ий ефект препа = 88;ату Диротон^®.

Дані клінічних в = 80;пробувань показали, що подвійна блокада РАА = 57; шляхом комбінованl= 6;го застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ, блокаторів рецепторів = 72;нгіотензин&#= 1091; II та аліскірену, пов’язана з більш високою частотою побічних реакцій, таких як арт= 077;ріальна гіпотензія, гіперкалієl= 4;ія і зниження функції нирок (включаючи гостру нирк = 86;ву недостатніl= 9;ть) порівняно і = 79; застосуванl= 5;ям одного РААС-діючог = 86; агента (див. розділи «Фармакодиl= 5;аміка», «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Протипокаk= 9;ання»).

&#= 1055;репарати, які можуть підвищуватl= 0; ризик розви = 90;ку ангіоневроm= 0;ичного набряку.

i= 4;дночасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ із сакубітрилl= 6;м/валсартан&#= 1086;м протипоказk= 2;не у зв’язку зі збільшенняl= 4; ризику розвитку ангіоневроm= 0;ичного набряку (див. розділи «Пр = 86;типоказанн&#= 1103;» та «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

i= 4;дночасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ з інгібітораl= 4;и мішені рапаміцину = 74; клітинах ссавців (mTOR) (наприклад, темсиролімm= 1;с, сиролімус, еверолімус) або інгібітораl= 4;и нейтральноo= 1; ендопептидk= 2;зи (наприклад, рацекадотрl= 0;л) чи тканинни = 84; активатороl= 4; плазміногеl= 5;у або вілдагл= 10;птином може призве = 89;ти до збільшення ризику розвитку ангіоневроm= 0;ичного набряку (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Діурети = 82;и. <= /u>

Додавання діуретика при лікуванні пацієнта, який прийма= 08; лізиноприл, як правило, посилює гіпотензивl= 5;ий ефект.

Пацієнти, які приймають діуретики, особливо ті, хто тільки розпочав прийом, можу= 090;ь відчувати надмірне зниження артеріальнl= 6;го тиску після початку терапії ліз = 80;ноприлом. Імовірніст= 100; появи симптоматиm= 5;ної гіпотензії = 91; результаті прийому лізиноприлm= 1; можна зменшити, якщо припинити прийом діур = 77;тика до початку терапії лізиноприлl= 6;м (див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

&#= 1050;алійзберіг= аючі діуретики, харчові доб = 72;вки або замінники солі, що містять калій, та інші лікарські засоби, що мо&#= 1078;уть підвищуватl= 0; рівень калі= 02; у плазмі крові

i= 3;езважаючи на те, що вміст калію = 074; сироватці крові зазвичай залишаєтьсn= 3; у межах норм= 080;, у деяких пацієнтів при лікуванні лізиноприлl= 6;м може виникнути гіперкалієl= 4;ія. Калійзберіk= 5;аючі діуретики (такі як спіронолакm= 0;он, тріамтерен або амілорид), харчові добавки або замінники солі, що містять калій, можут= 100; призводити до значного підвищення вмісту калі= 02; в сироватці крові, особл= 080;во у пацієнтів із порушеннямl= 0; функції нирок. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і лізиноприлm= 1; з іншими препаратамl= 0;, що підвищую = 90;ь рівень калі= 02; в сироватці крові, таким= 080; як триметоп = 88;им і ко-тримокса = 79;ол (триметопри = 84;/сульфамето&= #1082;сазол), слід дотримуватl= 0;ся обережностo= 0;, оскільки відомо, дія триметоприl= 4;у подібна до дії калійзберіk= 5;аючих діуретиків, таких як амілорид. Таким чином, одночасний прийом лізиноприлm= 1; з зазначени = 84;и вище лікарськимl= 0; засобами не рекомендуєm= 0;ься. У разі необхідносm= 0;і одночасногl= 6; застосуван&#= 1085;я лікарські засоби слід застосовувk= 2;ти з обережністn= 2; і з періодичниl= 4; моніторингl= 6;м вмісту калі= 02; в сироватці крові (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

&#= 1062;иклоспорин= . Одночасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ і циклоспориl= 5;у може призвести д = 86; гіперкалієl= 4;ії. Рекомендуєm= 0;ься моніторинг вмісту калі= 02; в сироватці крові.

&#= 1043;епарин. Од&#= 1085;очасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ і гепарину може призвести д = 86; гіперкалієl= 4;ії. Рекомендуєm= 0;ься моніторинг вмісту калі= 02; в сироватці крові.

Якщ&= #1086; лізиноприл застосовувk= 2;ти з діуретика = 84;и, що спричиняютn= 0; втрату калі= 02;, гіпокаліємo= 0;я, індукована дією діуретика, може бути по= 089;лаблена.

Нестеро= 11;дні протизапалn= 0;ні препарати (НПЗП), включа&= #1102;чи ацетилсаліm= 4;илову кислоту в дозуванні = ≥3 г/дl= 6;бу.

При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ з НПЗП (н&= #1072;приклад, ацетилсаліm= 4;илова кислота як протизапалn= 0;ний препарат, інгібітори ЦОГ-2 і неселективl= 5;і НПЗП) можлив= 077; послабленнn= 3; антигіпертk= 7;нзивного ефекту. Одно= 095;асне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ і НПЗП може призвести д = 86; погіршення функції нир = 86;к, та&= #1082;ож існує імовірністn= 0; розвитку = 075;острої ниркової недостатноl= 9;ті і підвищеннn= 3; рівня калію = 074; сироватці крові, особ&= #1083;иво у пацієнтів із порушеннямl= 0; функції нирок в анамнезі. = 058;акі ефекти, як правило, є об&#= 1086;ротними. = 58;аку комбінацію слід призначати = 79; обережністn= 2;, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнти повинні отримувати достатній о = 73;’єм рідини, крім того, слід розглянути необхіднісm= 0;ь контролю функції нирок одраз = 91; після початку комбінованl= 6;ї терапії та проводити його період = 80;чно в подальшом = 91;.

Ацетилс = 72;ліцилова кислота, тромболітиm= 5;ні препарати, бета-блокат = 86;ри, нітрати.

Лізиноприл можна застосовувk= 2;ти одночасно з ацетилсаліm= 4;иловою кислотою (у кардіологіm= 5;них дозах), тромболітиm= 5;ними препаратамl= 0;, бета-блокат = 86;рами та/або нітра= 090;ами.

Літій.

Повідомлял&= #1080; про оборотн = 77; підвищення концентрацo= 0;ї літію у сироватці крові та токсичні реакції при супутньому застосуванl= 5;і літію та інг= 110;біторів АПФ. Одночасне застосуванl= 5;я тіазидних діуретиків може підвищ = 91;вати ризик інтоксикацo= 0;ї літієм та посилювати вже існуючу інтоксикацo= 0;ю на тлі застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ. Застосу= 074;ання лізиноприлm= 1; разом з літієм не ре= 082;омендуєтьс&= #1103;, але якщо так= 072; комбінація дійсно необхідна, слід ретельно перевіряти = 88;івень літію в сироватці крові (ди&#= 1074;. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Протиді = 72;бетичні засоби.

Одночасний прийом протидіабеm= 0;ичних засобів (&#= 1110;нсулін, пероральні = 75;іпоглікемі&#= 1095;ні препарати) з інгібітораl= 4;и АПФ може призвести д = 86; посилення ефекту зниження глюкози в крові з ризи= 082;ом розвитку гіпоглікемo= 0;ї. Це явище, як правило, = 079; більшою імовірністn= 2; буде проявлятисn= 3; у перший тиждень комбінованl= 6;го лікування т = 72; у пацієнтів = 110;з нирковою недостатніl= 9;тю.

Симпато = 84;іметики.

Симпатомім&= #1077;тики можуть знижувати а = 85;тигіпертен&#= 1079;ивний ефект інгібіторіk= 4; АПФ.

Трицикл= 10;чні антидепресk= 2;нти, нейролептиm= 5;ні засоби, анестезуючo= 0; засоби.

Одночасний прийом трициклічнl= 0;х антидепресk= 2;нтів, нейролептиm= 5;них або анестезуючl= 0;х засобів мож = 77; посилювати гіпотензивl= 5;ий ефект препарату Диротон^®(д&= #1080;в. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Золото= .

Нітритоїдн&= #1110; реакції (симптоми вазодилатаm= 4;ії, включаючи гіперемію, нудоту, запаморочеl= 5;ня та артеріальнm= 1; гіпотензію, які можуть проявлятисn= 3; у тяжкій формі) внаслідок ін’єкцій зо = 83;ота (наприклад, натрію ауротіомалk= 2;ту) спостерігаn= 2;ться частіше у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори = 40;ПФ.

= Тканинні активатори плазміногеl= 5;у.

= 057;упутнє застосуванl= 5;я разом із тканинними активатораl= 4;и плазміногеl= 5;у може підвищ = 80;ти ризик ангіоневроm= 0;ичного набряку.

Особлив = 86;сті застосуванl= 5;я.

&= #1057;имптоматич= ;на гіпотензія.

Симптоl= 4;атична гіпотензія спостерігаn= 8;ться рідше у пацієнтів і = 79; неускладнеl= 5;ою артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю. У пацієнтів = 079; артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю, які приймають лізиноприл, = 072;ртеріальна гіпотензія імовірніша = 91; випадку втрати об’є = 84;у рідини, що спричинено терапією діуретикамl= 0; або дотрима = 85;ням дієти з обмеженням кількості солі, провед= 077;нням діалізу, діареєю або блюванням, т= 072; при тяжкій ренінзалежl= 5;ій гіпертензіo= 1; (ди&#= 1074;. також розділи «Взаємодія = 79; іншими ліка = 88;ськими засобами та інші види взаємодій» = 10; «Побічні реакції»). Симптоматиm= 5;на гіпотензія спостерігаn= 8;ться у пацієнтів із симптоматиm= 5;ною серцевою недостатніl= 9;тю, з нирковою недостатніl= 9;тю або без неї. Симптоматиm= 5;на гіпотензія, йм= 086;вірніше, виникає у пацієнтів з більш тяжки = 84; ступенем серцевої недостатноl= 9;ті, при застосуванl= 5;і високих доз петльових діуретиків, при гіпонатрієl= 4;ії або ниркові = 81; недостатноl= 9;ті функціоналn= 0;ного характеру. Для пацієнтів і = 79; підвищеним ризиком симптоматиm= 5;ної гіпотензії початок терапії та корекцію до = 79; слід ретель = 85;о контролюваm= 0;и. Це стосується також паціє = 85;тів з ішемічною хворобою серця або &= #1094;ереброваск= ;улярними захворюванl= 5;ями, у яких надмірне зниження артеріальнl= 6;го тиску може призвести д = 86; інфаркту міокарда аб = 86; порушення мозкового кровообігу.

При виникненні артеріальнl= 6;ї гіпотензії = 89;лід надати пацієнтові горизонталn= 0;ного положення (я= 082; обов’язковl= 0;й захід), у разі необхідносm= 0;і рекомендовk= 2;но внутрішньоk= 4;енне введення рідини (введення фі= 079;іологічног&= #1086; розчину). Транзиторнk= 2; гіпотензія, як правило, не є протипоказk= 2;нням для подальш = 86;го застосуванl= 5;я препарату. П= 086;дальше лікування п = 88;оходить зазвичай бе = 79; ускладнень після норма = 83;ізації артеріальнl= 6;го тиску шляхо = 84; збільшення об’єму кров= 10;.

У деяки = 93; пацієнтів і = 79; серцевою недостатніl= 9;тю з нормальни = 84; або знижени = 84; артеріальнl= 0;м тиском може відбутися додаткове зниження артеріальнl= 6;го тиску при застосуванl= 5;і лізиноприлm= 1;. Цей ефект передбачаєm= 0;ься і зазвичай н= 077; є причиною припинення лікування. Якщо гіпотензія стає симп= ;томатичною, зниження дози або припинення лікування п = 88;епаратом Диротон^® може стати необхідним.

У разі розвитку го&= #1089;трого інфаркту міокарда за= боронено застосовувk= 2;ти лізиноприл, якщо лікування судинорозшl= 0;рювальними препаратамl= 0; може погіршити гемодинаміm= 5;ний статус пацієнта (наприклад, якщо систолічниl= 1; артеріальнl= 0;й тиск становить 100 мм рт. ст. або нижче) або у разі кардіогеннl= 6;го шоку. Якщо систолічниl= 1; артеріальнl= 0;й тиск 120 мм рт. ст. або нижче, низькі дози слід застосовувk= 2;ти протягом перших 3 діб після інфаркту. Пі= 076;тримуючі дози слід зменшити до 5 мг або тимча= 089;ово до 2,5 мг, якщо систолічниl= 1; артеріальнl= 0;й тиск становить 100 мм рт. ст. абl= 6; нижче. Якщо артеріальнk= 2; гіпотензія продовжуєтn= 0;ся (систолічни = 81; артеріальнl= 0;й тиск менше 90 м= м рт. ст. протягом більше 1 години), слід припинити лікування даним препаратом.

Стеноз аортальногl= 6; та мітральногl= 6; клапана/гі = 87;ертрофічна кардіоміопk= 2;тія.

Як усі інгібітори АПФ, лізиноприл слід призначати = 79; обережністn= 2; пацієнтам зі стенозом мітральногl= 6; клапана або обструкцієn= 2; виходу з лівого шлуночка, такими як аортальний стеноз або гіпертрофіm= 5;на кардіоміопk= 2;тія.

Порушенl= 5;я функції нирок.

При порушенні функції нирок (кліренс кре= 072;тиніну < 80 мл/хв) початкову дозу лізиноприлm= 1; слід підбирати залежно від показників кліренсу креатиніну (див. табл. 1 у розділі «Сп = 86;сіб застосуванl= 5;я та дози») та клінічної р = 77;акції на лікуванн= 03;. Рутинний контроль рі = 74;ня калію та креатиніну = 74; сироватці крові є частиною стандартноo= 1; медичної практики лі = 82;ування таких пацієнтів.

У пацієнтів із серцевою недостатніl= 9;тю артеріальнk= 2; гіпотензія, що виникає після почат = 82;у терапії інгібітораl= 4;и АПФ, може спр&#= 1080;чинити порушення функції нирок. У таки&#= 1093; випадках може виникнути гостра ниркова недостатніl= 9;ть, яка зазвича = 81; є оборотною.

У деяких пацієнтів і = 79; двобічним стенозом ниркових артерій або = 089;тенозом ниркової артерії при одній нирці під час лікування інгібітораl= 4;и АПФ збільшу= 08;ться рівень сечовини крові та креатиніну = 91; сироватці крові, які зазвичай поверталисn= 3; до норми після припинення лікування. Імовірністn= 0; цього особливо велика у пацієнтів і = 79; нирковою недостатніl= 9;тю. При наявності р = 77;новаскуляр&#= 1085;ої гіпертензіo= 1; існує підви = 97;ений ризик тяжко= 11; артеріальн&= #1086;ї гіпотензії та ниркової недостатноl= 9;ті. Лікуk= 4;ання таких пацієнтів слід розпочинатl= 0; під суровим медичним наглядом із низьких доз = 110; при ретельн = 86;му титруванні доз. Оскільк= 080; лікування діуретикамl= 0; є додаткови = 84; чинником ри = 79;ику, їх застосуванl= 5;я потрібно припинити, ф= 091;нкцію нирок слід контролюваm= 0;и під час перших тижнів терапії лізиноприлl= 6;м.

У деяких пацієнтів з = артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю, які не мають супутніх судинних захворюванn= 0; нирок, розвиваєтьl= 9;я збільшення рівня сечовини кр = 86;ві і рівня креатиніну = 74; сироватці крові, зазвичай незначне і тимчасове, особливо як = 97;о лізиноприл призначати одночасно з діуретикамl= 0;. Це може відбуватисn= 3; насамперед = 91; пацієнтів з уже існуючи = 84;и порушеннямl= 0; функції нирок. Може в&#= 1080;никнути потреба у зн= 080;женні дози та/або припиненні застосуванl= 5;я діуретика та/або лізиноприлm= 1;.

Не слід розп= ;очинати лікування у разі розвитку го&= #1089;трого інфаркту міокарда, паціn= 8;нтам з ознаками порушення функції нир = 86;к (ріве = 85;ь креатиніну = 74; сироватці к = 88;ові вище 177 мкмоль/л та/або альбумінурo= 0;я вище 500 мг/24 год= 080;ни). У разі розвиненогl= 6; під час лікування порушення функції нирок (рівен= 100; креатиніну = 74; сироватці к = 88;ові вище 265 мкмоль/л або вдвічі вище порівняно з = 087;очатковим рівнем) ліка= 088; повинен розглянути можливість припинення лікування.

Підвище = 85;а чутливість, ангіоневроm= 0;ичний набряк.

Повідомлял&= #1080; про рідкісн= 10; випадки вин = 80;кнення ангіоневроm= 0;ичного набряку обл = 80;ччя, кінцівок, губ, язика, глотки та/аб= 086; гортані у пацієнтів, які проходять лікування інгібітораl= 4;и АПФ, включаючи лізиноприл. Це може статися будь-коли пі= 076; час лікуван = 85;я. У таких випадках прийом препарату необхідно т = 77;рміново припинити, пацієнт повинен отримати відповідне лікування і = 087;еребувати під медични = 84; наглядом до повного зникнення симптомів. У випадках, коли набряк локалізоваl= 5;о у ділянці язика, що не призводить до порушенн= 03; дихання, пацієнт мож = 77; потребуватl= 0; тривалого спостережеl= 5;ня, оскільки терапії ант = 80;гістамінни&#= 1084;и засобами та кортикостеl= 8;оїдами може виявитися недостатньl= 6;.

Дуже рідко ангіоневроm= 0;ичний набряк, пов’язаний = 10;з набряком гортані або язика, може призвести д = 86; летального наслідку. Якщо набряк поширюєтьсn= 3; на язик, голосову щі = 83;ину або гортань, може розвинутисn= 3; порушення дихання, особливо у пацієнтів, які раніше перенесли хірургічне втручання н = 72; дихальних шляхах. У таких випадках слід негайн = 86; вжити заход= 10;в невідкладнl= 6;ї терапії. Це може включати введення адреналіну та/або забезпеченl= 5;я прохідностo= 0; дихальних шляхів. Пацієнт пов = 80;нен перебувати під ретельним медичним наглядом до повного і стійкого зникнення симптомів.

Інг= ;ібітори АПФ можуть спричинити більш вираж = 77;ний ангіоневроm= 0;ичний набряк у пацієнтів не= 075;роїдної раси, ніж у хворих &#= 1110;нших рас.

Пацієнm= 0;и, які в анамнезі мали ангіоневроm= 0;ичний набряк, що не був пов’язаний із застосув = 72;нням інгібітора АПФ, може бути підвищений ризик розвитку ан = 75;іоневротич&#= 1085;ого набряку у відповідь н = 72; застосуван&= #1085;я препаратів даної групи (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

i= 4;дночасне заcто= 089;ування інгібіторіk= 4; АПФ із сакубітрилl= 6;м/валсартан&#= 1086;м протипоказk= 2;не у зв’язку зі збільшенняl= 4; ризику розвитку ангіоневроm= 0;ичного набряку. Лікування с = 72;кубітрилом/&= #1074;алсартаном слід розпоч = 80;нати не раніше, ніж через 36 годин після прийому останньої дози лізиноприлm= 1;. Лікування лізиноприлl= 6;м слід розпочинатl= 0; не раніше ні= 078; через 36 годин після прийому ост = 72;нньої дози сакубітрилm= 1;/валсартану (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» і «Взаємоді= 03; з іншими лік= 072;рськими засобами та інші види взаємодій»).

i= 4;дночасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ з рацекадотрl= 0;лом, інгібітораl= 4;и mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімm= 1;с) та вілдагліптl= 0;ном може призвести д = 86; пі= 076;вищення ризику розвитку ангіоневроm= 0;ичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або язика з дихальною недостатніl= 9;тю або без неї) (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Пацієнтам, які уже приймають інгібітори АПФ, розпочи= 085;ати лікування рацекадотрl= 0;лом, інгібітораl= 4;и mTOR та вілдагліптl= 0;ном слід з обере= 078;ністю.

Гемодіа = 83;із.

Пов= ;ідомляли про анафілактоo= 1;дні реакції у пацієнтів, я= 082;і проходили діаліз з використанl= 5;ям поліакрилоl= 5;ітрилових мембран з високою інтенсивніl= 9;тю потоку (наприклад, AN 69) та одночасно приймали ін = 75;ібітори АПФ. Слід уникати цього поєднання, а також звернути увагу на використанl= 5;я іншого виду діалізної мембрани аб = 86; іншого клас = 91; антигіпертk= 7;нзивних засобів.

Аферез л= 110;попротеїні&= #1074; низької щільності (Л= 053;Щ).

Анафілакто&= #1111;дні реакції, які становлять = 79;агрозу для життя (такі як глибока артеріальнk= 2; гіпотензія, розлад дихання, блювання, алергічні ш = 82;ірні реакції), зрідка розвиваютьl= 9;я у пацієнтів, які отримують лікування інгібітораl= 4;и АПФ, під час ЛНЩ-аф= 077;резу із застосуванl= 5;ям сульфату декстрану. Цих реакцій вда = 74;алося уникнути шляхом тимчасовогl= 6; припинення прийому інгібіторіk= 4; АПФ перед кожним афер = 77;зом.

Десенси = 73;ілізація.

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час десенсибілo= 0;зуючої терапії (наприклад, до отрути перетинчасm= 0;окрилих), розвиваютьl= 9;я стійкі анафілактоo= 1;дні реакції. Цих реакцій вдалося уникнути у т= 072;ких пацієнтів шляхом тимчасовогl= 6; припинення прийому інгібіторіk= 4; АПФ, але після необе = 88;ежного повторного застосуванl= 5;я препарату реакції відновлюваl= 3;ися.

Нейтроп = 77;нія/агранул&= #1086;цитоз.

Нейтропені&= #1103;/агранулоцl= 0;тоз, тромбоцитоl= 7;енія та анемія можуть розвинутисn= 3; під час лікування інгібітораl= 4;и АПФ. Нейропенія = 88;ідко спостерігаl= 3;ася у пацієнтів = 079; нормальною функцією нирок і у разі відсутностo= 0; інших ускладнень. Нейтропеніn= 3; та агранулоциm= 0;оз зникали після припинення = 83;ікування інгібітораl= 4;и АПФ. Диротон® слід застосовувk= 2;ти з особливою обережністn= 2; пацієнтам із колагенозоl= 4; судин (наприклад, у разі системного червоного вовчака або = 089;клеродермі&= #1111;), під час супутньої імуносупреl= 9;ивної терапії (наприклад, кортикостеl= 8;оїдами, цитотоксичl= 5;ими засобами, антиметабоl= 3;ітами), алопур&#= 1080;нолом або прокаїнаміk= 6;ом, або при комб= 110;нації цих ускладнюючl= 0;х факторів, ос= 086;бливо на тлі порушення функції нирок. Застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ у таких пацієнтів може супроводжуk= 4;атися розвитком о = 89;обливо гострих інфекцій, як= 110; в деяких випадках не реагують на інтенсивне лікування антибіотикk= 2;ми.

У таких пацієнтів слід періодично перевіряти рівень лейкоцитів = 91; крові під ча= 089; лікування препаратом Диротон^®, а також слід попередити пацієнта пр = 86; необхіднісm= 0;ь повідомлятl= 0; про виникнення будь-яких ознак інфекцій.=

Етнічні особливостo= 0; (раса).

Інгібітори = АПФ є причиною розвитку ангіоневроm= 0;ичного набряку частіше у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представниl= 2;ів інших рас. Як і = 091; випадку з іншими інгібітораl= 4;и АПФ, лізиноп= 088;ил може бути менш ефективним = 91; пацієнтів негроїдної раси, у зниженні ар = 90;еріального тиску, порівняно з пацієнтами інших рас, внаслідок наявності серед них ве= 083;икої кількості хворих на низькореніl= 5;ову артеріальнm= 1; гіпертензіn= 2;.

Печінко = 74;а недостатніl= 9;ть.

Дуж= ;е рідко інгібітори АПФ асоціювалиl= 9;я із синдромо = 84;, який розпочинаєm= 0;ься з холестати = 95;ної жовтяниці і швидко прогресує д = 86; фульмінант&= #1085;ого некрозу та (іноді) до летального наслідку. Перш= ;опричина цього процесу невідома.

= 71;кщо у пацієнтів, які приймають Диротон^®, розвиваєтьl= 9;я жовтяниця або виражен = 77; підвищення активності печінкових ферментів, слід припинити прийом препарату т = 72; надати відповідну медичну допомогу.=

Подвійн = 72; блокада РАА = 57;.

Існуютn= 0; докази того, що одночасн = 77; застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензиl= 5;у II та аліскірену = 79;більшує ризик артеріальнl= 6;ї гіпотензії, = 075;іперкалієм&= #1110;ї і зниження функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатноl= 9;ті). Тому подвій = 85;а блокада РАА = 57; шляхом комбінованl= 6;го застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ, блокато= 088;ів рецепторів ангіотензиl= 5;у II та аліскіре&= #1085;у протипоказk= 2;на (= 076;ив. розділи «Фармакодиl= 5;аміка» і «Взаємоді= 03; з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Якщо застосуванl= 5;я подвійної блокади вва = 78;ається абсолютно необхідним, це повинно відбуватисn= 3; тільки під наглядом фахівця та з= 072; умови частого рет = 77;льного моніторингm= 1; функції нирок, елект= 088;олітів і артеріальнl= 6;го тиску. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензиl= 5;у II не слід застосовувk= 2;ти одночасно пацієнтам з діабетичноn= 2; нефропатієn= 2;.

Гіперка = 83;іємія.

Інгібіm= 0;ори АПФ можуть спричинити розвиток гі = 87;еркаліємії, оскільки вони пригнічуютn= 0; виділення альдостероl= 5;у. Зазвичай даний ефект клінічно незначний у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів із порушенн= 03;ми функції нирок, цукровим діабетом та/або у пацієнтів, які приймають харчові добавки, що містять калій (у т. ч. замінники солі), калійз&#= 1073;ерігаючі діуретики (такі як спіронолакm= 0;он, тріамтерен абр амілорид), а також у паці= 108;нтів, які застосовуюm= 0;ь лікарські з = 72;соби, які здатні підвищити рівень калі= 02; в сироватці крові (такі як гепарин, триметоприl= 4; або комбінованl= 0;й лікарський засіб ко-три= 084;оксазол, відомий як т= 088;иметоприм/с= ульфаметокl= 9;азол та особливо антагоністl= 0; альдостероl= 5;у або блокатори р = 77;цепторів ангіотензиl= 5;у), може розвинутисn= 3; гіперкалієl= 4;ія. Калійзберіk= 5;аючі діуретики т = 72; блокатори р = 77;цепторів ангіотензиl= 5;у слід застосовувk= 2;ти з обережніс = 90;ю пацієнтам, які отримують інгібітори = 40;ПФ. При необхідносm= 0;і одночасногl= 6; застосуванl= 5;я вищезазначk= 7;них препаратів рекомендуєm= 0;ься регулярно контролюваm= 0;и вміст калію = 074; сироватці крові та функціоналn= 0;ний стан нирок (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Кашель= .

Повідомлял&= #1080; про кашель у період лікування інгібітораl= 4;и АПФ. Кашель, як правило, сухий, без мокротиння, стійкий і зникав післ= 03; припинення лікування. Кашель, спричинениl= 1; інгібітораl= 4;и АПФ, потрібн= 086; розглядати як частину диференціаl= 3;ьного діагнозу кашлю.

Хірургі&= #1095;не втручання/а = 85;естезія.

У пацієнтів після хірургічниm= 3; операцій та = 091; тих, які отримують гіпотензивl= 5;і засоби під час анестезії, лізиноприл може блокув = 72;ти формування ангіотензиl= 5;у II внаслідок компенсатоl= 8;ного вивільненнn= 3; реніну. При виникненні = 72;ртеріально&#= 1111; гіпотензії, що вважається наслідком цього механізму, можна застосуватl= 0; лікування ш = 83;яхом підвищення об’єму циркулюючоo= 1; крові.

Цукрови = 81; діабет.

Необхідний більш ретельний контроль рівня глюкози у перший місяць лікування інгібітораl= 4;и АПФ додатково д = 86; попередньоk= 5;о лікування і = 85;суліном або пероральниl= 4;и гіпоглікемo= 0;чними препаратамl= 0; (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Препара = 90;и літію.

Загалоl= 4; комбінація літію та лізиноприлm= 1; не рекоменд = 91;ється (= 076;ив. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

За= 089;тосування у період вагітності або годування груддю.

Період вагітності.

Ліка= ;рський засіб протипоказk= 2;но застосовувk= 2;ти вагітним аб = 86; жінкам, які планують завагітнітl= 0;. Якщо під час лікування цим засобом підтверджуn= 8;ться вагітність, його застос = 91;вання необхідно негайно припинити і, якщо необхідно, - замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосуванl= 5;я вагіт= ;ним (див. роз&= #1076;іл «Протипокаk= 9;ання»).

Пері= ;од годування груддю.

Оскі= ;льки інформація щодо можливості застосуванl= 5;я лізиноприлm= 1; у період годування груддю відсутня, прийом лізиноприлm= 1; в цей період п= 088;отипоказан&= #1080;й.

Зд= 072;тність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Під час керування автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0; слід враховуватl= 0; можливість виникнення запаморочеl= 5;ня або втоми.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

= 44;озування повинно бут = 80; індивідуалn= 0;ним відповідно до захворюв = 72;ння пацієнта та реакції артеріальнl= 6;го тиску. Прийм= 072;ти перорально 1 раз на добу, щ&= #1086;дня в один і той же час, незалежно від вживанн= 03; їжі.

= 44;озу 2,5 мг можна отримати, розділивши таблетку Диротон^® 5 мг на дві половини.=

Артеl= 8;іальна гіпертензі= 103;.

Дирото = 85;^® можна застосовувk= 2;ти як монотерапіn= 2;, так і в комбінації = 79; іншими клас = 72;ми антигіпертk= 7;нзивних засобів.

Поча= ;ткова доза. Рекомендовk= 2;на початкова доза зазвичай ст = 72;новить 10 мг. У пацієнтів з дуже активною РА = 40;С (особливо пр= 080; реноваскулn= 3;рній артеріальнo= 0;й гіпертензіo= 1;, втраті натрію хлориду та/або дегідратацo= 0;ї, серцевій де = 82;омпенсації або тяжкій артеріальнo= 0;й гіпертензіo= 1;) може спостерігаm= 0;ися надмірне зн = 80;ження артеріальнl= 6;го тиску після прийому першої дози. Тому на початку лікування т = 72;кі пацієнти повинні перебувати під наглядо = 84; лікаря, поча= 090;кова рекомендовk= 2;на доза становить 2,5<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:Symbol;mso-ascii-font-famil= y:"Times New Roman"; mso-hansi-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-char-type: symbol;mso-symbol-font-family:Symbol'>-5 мг. Пацієнтам і = 79; нирковою недостатніl= 9;тю також потрібно зм = 77;ншити початкову дозу (див. нижче таблицю 1).

Пі= 076;тримуюча доза. Звичайна ефективна підтримуючk= 2; доза станов = 80;ть 20 мг 1 раз на добу. Якщо при застосуванl= 5;і призначеноo= 1; дози протягом 2-4 тижнів не досягнут = 86; бажаного терапевтичl= 5;ого ефекту, у подальшому дозу можна збільшити. Максимальнk= 2; добова доза не повинна перевищуваm= 0;и 80 мг.

= 071;кщо є така можливість, па= 094;ієнтам, які приймаю = 90;ь діуретичні засоби, за 2-3 дні до початку терапії лізиноприлl= 6;м прийом цих засобів слі = 76; припинити. Якщо це неможливо, початкова доза лізиноприлm= 1; не повинна перевищуваm= 0;и 5 мг/<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>до= 073;у. Необхід&= #1085;о перевіряти функцію нирок та рів= 077;нь калію у сироватці крові. Наступні до = 79;и &= #1087;репарату Диротон^® l= 5;еобхідно підбирати відповідно до реакції артеріальнl= 6;го тиску. У разі потреби терапію діуретикамl= 0; можна поновити.=

Симпто = 84;атична гіпотензія може виникнути після початку лікування лізиноприлl= 6;м. Це імовірніше = 91; пацієнтів, які приймають діуретики під час лікування лізиноприлl= 6;м. = 54;скільки у цих пацієнтів може спостерігаm= 0;ися дегідратацo= 0;я та/або надлишкове виведення натрію хлориду, препарат необхідно з = 72;стосовуват&#= 1080; з обережністn= 2;.

Паці= ;єнти з нирковою недостатніl= 9;тю.

Дозува&#= 1085;ня для хворих і= 079; нирковою недостатніl= 9;тю має базуватися на кліренсі креатиніну, як показано нижче у табл= 080;ці 1.

Підбір дозування для &#= 1087;ацієнтів= із нирковою недостатніl= 9;тю

Таб= ;лиця 1

Клі&= #1088;енс креатиніну (мл/хв)

Поч&= #1072;ткова доза (мг/&= #1076;обу)=

31-80

5-10

10-30

2,5-5

<10 (включаючи пацієнтів на діалізі)*

2,5*

*дозува = 85;ня та/або частоту прийому необхідно розраховувk= 2;ти, виходячи з показників реакції артеріальнl= 6;го тиску.

Дозу можна поступово збільшуватl= 0;, поки артері = 72;льний тиск не нормалізуєm= 0;ься, або до досяг= 085;ення максимальнl= 6;ї дози = - 40 мг/добу.

За= 089;тосування дітям з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю віком від 6 до = 16 років.

Ре= 082;омендована початкова доза становить 2,5 м= г/добу пацієнтам з масою тіла від 20 до 50 кг тk= 2; 5 мг/до= 073;у пацієнтам з масою тіла ≥ 50 кг. Дозу слід індивідуалn= 0;но коригувати до максимальнl= 6;ї 20 мг/добу пацієнтам з масою тіла від 20 до 50 кг та до 40 мг/добу пацієнтам з масою тіла

≥ 50 кг. Дозуванн= 103; вище 0,61 мг/кг (або такі, що перевищуютn= 0; 40 мг) не вивчали у дітей (див. розділ «Фармаколо&= #1075;ічні властивостo= 0;»).

Ді= 090;ям зі зниженою функцією нирок слід призначати більш низьк = 91; початкову дозу або збільшити інтервал дозування.=

Серцева недостатніl= 9;ть.

= 55;ацієнтам із симптома = 90;ичною серцевою недостатніl= 9;тю пре = 87;арат = 44;иротон^® можна застосовувk= 2;ти як додатков = 91; терапію до діуретиків та, якщо необхідно, - до напе&#= 1088;стянки або бета-блокат = 86;рів. Лікування с = 83;ід проводити під наглядо = 84; лікаря, щоб визначити початковий ефект на артеріальнl= 0;й тиск. Початк= 086;ву добову дозу лізиноприлm= 1;, що дорівнює 2,5 мг, можна поступово збільшити д = 86; підтримуваl= 3;ьної.

Рекомендов&= #1072;ний коефіцієнт збільшення = 76;ози через 2 тижні становить н = 77; більше 10 мг.

Доза препар= ату Диротон^® повинна бут = 80; збільшена д = 86; максимальнl= 6;ї добової доз = 80;, яку переносить пацієнт, - 35 мг/добу= ;.

Підбір дозування п = 86;винен базуватися на клінічні = 81; реакції кожного окр = 77;мого пацієнта.

Пацієнтам, які мають високий риз = 80;к симптоматиm= 5;ної гіпотензії, наприклад п = 72;цієнтам із виснаженняl= 4; солей з або без гіпонатрієl= 4;ії, пацієнтам і = 79; гіповолеміn= 8;ю або пацієнтам, які проходи = 83;и інтенсивну терапію діуретикамl= 0;, слід покращ = 80;ти свій стан, якщо це можливо, до початку терапії препаратом Ди= 088;отон^®. &= #1053;еобхідно перевіряти функцію нирок та рів= 077;нь калію у сироватці крові.

Гострий інфаркт міокарда.

= 55;ацієнти повинні отримувати, = 091; міру необхі = 76;ності, стандартне рекомендовk= 2;не лікування, таке як тромболітиl= 2;и, ацетилсаліm= 4;илова кислота і бета-блокат = 86;ри. Внутрішньоk= 4;енне або трансдермаl= 3;ьне застосуванl= 5;я нітрогліцеl= 8;ину може бути використанl= 6; разом з преп= 072;ратом Диротон^®.

Поч&#= 1072;ткова доза (перші 3 д= оби після перенеl= 9;еного інф= ;аркту).

Лікування = препаратоl= 4; = 44;иротон^® можна розпочати у перші 24 години післ= 03; появи перши = 93; симптомів. Лікування н = 77; слід розпочинатl= 0;, якщо показник систолічноk= 5;о артеріальнl= 6;го тиску становить менше 100 мм рт. ст. Початкова доза преп&= #1072;рату = 44;иротон^® становить 5 мг перорально, потім приймати 5 м = 75; через 24 години, 10 мг - через 48 годин<= /span> та потім 10 мг 1 раз на добу.

= 55;ри низькому систолічноl= 4;у тиску (≤ 120 мм рт. ст.) або протягом перших 3-х діб після інфаркту показане застосуванl= 5;я низької доз = 80; (2,5 мг/добу).

У разі ниркової недостатноl= 9;ті (кліренс кре= 072;тиніну <80 мл/хв) початкову дозу преп&= #1072;рату = 44;иротон^® необхідно підбирати відповідно до показник= 10;в кліренсу креатиніну пацієнта (див. таб= 083;. 1).

&= #1055;ідтримуюча доза. Підтримуючk= 2; доза станови= ;ть 10 мг 1 раз на добу. = 059; разі виникнення артеріальнl= 6;ї гіпотензії (систолічни = 81; тиск ≤100 мм рт. ст.) підтрим&= #1091;юча добова доза - 5 мг на добу, у разі необхідносm= 0;і зазначену д = 86;зу можна зменшити до 2,5 мг. Якщо після прийому = 087;репарату = 44;иротон^® спостерігаn= 8;ться тривала арт= 077;ріальна гіпотензіn= 3; (систолічни = 81; тиск залишаєтьсn= 3; меншим за 90 мм рт. ст. протягом більше 1 години), необхідно в= 10;дмінити терапію препаратом.

Рекомендує&= #1090;ься терапія протягом 6 тижнів, поті= 084; необхідно провести повторну оцінку стан = 91; пацієнта. Пацієнтам і = 79; симптомами = 89;ерцевої недостатноl= 9;ті необхідно і надалі продовжуваm= 0;и лікування препаратоl= 4; = 44;иротон^®.

Діабети&= #1095;на нефропатіn= 3;.

Для &#= 1093;ворих &#= 1085;а &#= 1094;укровий &#= 1076;іабет &#= 1030;І &#= 1090;ипу, &#= 1079; &#= 1072;ртеріально= ю &#= 1075;іпертензіє= ю &#= 1090;а &#= 1087;очатковою= &#= 1089;тадією &#= 1085;ефропатії= &#= 1076;оза &#= 1089;тановить 10 &#= 1084;г 1 &#= 1088;аз &#= 1085;а &#= 1076;обу, &#= 1103;ку &#= 1091; &#= 1088;азі &#= 1085;еобхідност= і &#= 1084;ожна &#= 1079;більшити &#= 1076;о 20 мг 1 &#= 1088;аз &#= 1085;а &#= 1076;обу &#= 1076;ля &#= 1076;осягнення= &#= 1089;тійкого діа&#= 1089;толічного= &#= 1072;ртеріально= го &#= 1090;иску &#= 1085;ижче 90 мм &#= 1088;т. &#= 1089;т.

У разі &#= 1085;иркової &#= 1085;едостатнос= ті (&#= 1082;ліренс &#= 1082;реатиніну= <80 мл/&#= 1093;в) поча&= #1090;кову дозу преп&= #1072;рату = 44;иротон^® необхідно підбирати відповідно до показник= 10;в кліренсу креатиніну пацієнта (див. таб= 083;. 1).

Діти= ;

У дітей з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю віком > 6 рокі = 74;, засіб має обмежену ефективнісm= 0;ь і безпеку, однак даних щодо інших показань немає (див. розділ «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;»). Лізиноприл не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти для лікування дітей за іншими показаннямl= 0;, окрім артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1;.

Лізино = 87;рил не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти для лікування дітей віком до 6 років або дітей з тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю (ШКФ <30 мл/хв/1,73 м2) (див. розділ «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;»).

За= 089;тосування пацієнтам літнього віку.

У ході клінічних досліджень = 85;е виявлено різниці в ефективносm= 0;і або безпеці лікування лізиноприлl= 6;м залежно від віку. Оскіль= 082;и в літньому віці часто спостерігаn= 8;ться зниження функції нирок, поч&= #1072;ткову дозу лізиноприl= 3;у необхідно підбирати відповіднl= 6; до вказівок, наведених<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:PL;mso-fareast-langua= ge:UK'> у таблиці 1. Після цього дозу потрібно підбирати відповідно до реакції т= 072; артеріальнl= 6;го тиску.

За= 089;тосування пацієнтам і = 79; трансплантk= 2;том нирки.

Досвід= ;у застосуванl= 5;я лізиноприлm= 1; пацієнтам із транспланm= 0;ованою ниркою немає, отже, лікування препаратом Диротон^® таким пацієнтам н = 77; рекомендуєm= 0;ься.

=

Діти.

= Пр= 077;парат Диротон® може бути застосованl= 0;й дітям тільк = 80; з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю і віком від 6 років.

=

Передоз = 91;вання.

Дані щодо передозуваl= 5;ня препарату Диротон^®у л&#= 1102;дей обмежені. Симптоми, пов’язані з передозуваl= 5;ням інгібіторіk= 4; АПФ, можуть включати артеріальнm= 1; гіпотензію, циркуляторl= 5;ий шок, порушення електролітl= 5;ого балансу, ниркову недостатніl= 9;ть, гіпервентиl= 3;яцію, тахікардію, прискорене серцебиття, брадикардіn= 2;, запаморочеl= 5;ня, неспокій і кашель.

При передозуваl= 5;ні рекомендуєm= 0;ься внутрішньl= 6;венне введення фізіологічl= 5;ого розчину. = 059; випадках виникнення артеріальнl= 6;ї гіпотензії пацієнта необхідно покласти у горизонталn= 0;не положення. Якщо є можливість, = 084;ожна застосуватl= 0; інфузійне введення ан = 75;іотензину ІІ та/або внутрішньоk= 4;енне введення ка = 90;ехоламінів.<= /span>

Якщо препарат застосовувk= 2;ли нещодавно, с= 083;ід вжити заходів із виведення лізиноприлm= 1; з організму (наприклад, викликати блювання, промити шлу = 85;ок, застосуватl= 0; абсорбенти та сульфат натрію). Лізи= ;ноприл можна видалити із загального = 82;ровотоку за допомого= 02; гемодіалізm= 1; (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). = Не= обхідно часто перевіряти показники ж = 80;ттєво важливих органів, концентрацo= 0;ю електролітo= 0;в та креатиніну в сироватці крові. Використанl= 5;я кардіостимm= 1;лятора показане пр = 80; стійкій до терапії бра = 76;икардії.

Побічні реакції. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso= -ansi-language: UK'>

Під час лікування препаратом Диротон® та o= 0;ншими інгібітораl= 4;и АПФ спостерігаl= 3;и та повідомл= 03;ли про наступн= 10; побічні реакції з такою частотою: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 1= /100 до < 1/10), нечасті= ; (від ≥ 1/1000 до < 1/100), поод = 80;нокі (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), р= ідкісні (< 1/10000), частота невідома (неможливо визначити з = 72; наявними даними).

З боку системи крові та лімфатично= 111; системи

поод= ;инокі:

зниж= ;ення гемоглобін= 091;, зниження гематокрит= 091;;

рідк= ;існі:

приг= ;нічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцито= 087;енія, лейкопенія, нейтропені= 103;, агранулоци= 090;оз (див. розділ «= ;Особливост= 10; застосуван= 085;я»), гемолітичн= 072; анемія, лімфаденоп= 072;тія, аутоімунне захворюван= 085;я.

З боку імунної системи

част= ;ота невідома:

анаф= ;ілактична/а= 085;афілактоїд&= #1085;а реакція.

З боку обміну речовин і харчування

рідк= ;існі:

гіпо= ;глікемія.

З боку нервової системи та психічні розлади

част= ;і:

запа= ;морочення, головний біль;

неча= ;сті:

змін= ;и настрою, парестезії, вертиго, розлади сма&#= 1082;у, розлади сну, галюцинаці= 111;;

поод= ;инокі:

сплу= ;таність свідомості, порушення нюху;

част= ;ота невідома:

симп= ;томи депресії, синкопе.

З боку серця і судин

част= ;і:

орто= ;статичні ефекти (включаючи а&= #1088;теріальну гіпотензію);<= o:p>

неча= ;сті:

інфа= ;ркт міокарда або порушення мозкового кровообігу, можливо, внаслідок надмірної артеріальн= 086;ї гіпотензії у пацієнтів із високим ризиком (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»), серцебиття, тахікардія, феномен Рейно.

З боку дихальної системи, гру&= #1076;ної клітки та середостін= 085;я

част= ;і:

каше= ;ль;

неча= ;сті:

рині= ;т;

рідк= ;існі:

брон= ;хоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/е&#= 1086;зинофільна пневмонія.

Шлунко&= #1074;о-кишкові розлади

част= ;і:

діар= ;ея, блювання;

неча= ;сті:

нудо= ;та, біль у животі та розлади травлення;

поод= ;инокі:

сухі= ;сть у роті;

рідк= ;існі:

панк= ;реатит, кишковий ангіоневро= 090;ичний набряк, гепатит (гепатоцелю&#= 1083;ярний або холестатич= 085;ий), жовтяниця та печінков&#= 1072; недостатні= 089;ть (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я).

З боку шкіри та підшкірної клітковини

неча= ;сті:

виси= ;п, свербіж;

поод= ;инокі:

кроп= ;ив’янка, алопеція, псоріаз, гіперчутли= 074;ість/ангіон= евротичний набряк: ангі&= #1086;невротични= ;й набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або горта&= #1085;і (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»);

рідк= ;існі:

пітл= ;ивість, пемфігус, токсичний епідермаль= 085;ий некроліз, синдром Стівенса-Дж&#= 1086;нсона, мультиформ= 085;а еритема, псевдолімф= 086;ма шкіри.

Пові= ;домляли про комплекс симптомів, який може включати один або декілька з наступних: г&= #1072;рячка, васкуліт, міалгія, артралгія/а&#= 1088;трит, позитивні антинуклеа= 088;ні антитіла (ANA), підвищена швидкість осідання еритроциті= 074; (ШОЕ), еозиноф= ;ілія та лейкоцитоз, висипання, фоточутлив= 110;сть або інші дерматолог= 110;чні прояви.

З боку нирок і сечовивідн= 080;х шляхів

част= ;і:

пору= ;шення функції нирок;

поод= ;инокі:

урем= ;ія, гостра ниркова недостатні= 089;ть;

рідк= ;існі:

оліг= ;урія/анурія.

Ендокр&= #1080;нні розлади

поод= ;инокі:

синд= ;ром неадекватн= 086;ї секреції антидіурет= 080;чного гормону (SIADH).

З боку репродукти= 074;ної системи та молочних залоз

неча= ;сті:

імпо= ;тенція;

поод= ;инокі:

гіне= ;комастія.

Загаль&= #1085;і розлади та реакції у місці введе&#= 1085;ня

неча= ;сті:

стом= ;люваність, астенія.

Дослід&= #1078;ення

неча= ;сті:

підв= ;ищення рівня сечовини в крові, підвищення рівня креат&#= 1080;ніну в сироватці крові, підвищення рівня печінкових ферментів, гіперкаліє= 084;ія;

поод= ;инокі:

підв= ;ищення рівня білірубіну в сироватці &= #1082;рові, гіпонатріє= 084;ія.

Дані клінічних досліджень щодо безпек = 80; свідчать пр = 86; те, що лізиноприл загалом добре переноситьl= 9;я педіатричнl= 0;ми пацієнтами = 79; артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю, і що профіль безпеки в ці= 081; віковій групі порівнянниl= 1; з таким у дорослих.=

Пові&= #1076;омлення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції

Повідоl= 4;лення про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має важливе зна = 95;ення. Це дає змогу проводити моніторинг = 89;піввідноше&#= 1085;ня користь/риз = 80;к при застосу = 74;анні цього лікарськогl= 6; засобу. Медичним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також паці= 108;нтам або їх законним представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки підозрюванl= 0;х побічних ре = 72;кцій та відсутностo= 0; ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фармаконагl= 3;яду за посиланн= 03;м: https://aisf.dec.gov.ua/.

Термін придатностo= 0;. 3 роки.

Умови зберігання.

Зб= 077;рігати у недоступноl= 4;у для дітей місці при температурo= 0; не вище 30 °С.

Упаковк = 72;.

14 таблеток у блістері, по 1 або = 087;о 2, аб= ;о по 4 блістери в картонній упаковці.=

Категор= 10;я відпуску.

За рецептом.

Виробни = 82;.

ВАТ «Гедеон Ріх = 90;ер», Угорщина.=

Місцезн = 72;ходження виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.=

Клі&= #1088;енс креатиніну (мл/хв)	Поч&= #1072;ткова доза (мг/&= #1076;обу)=
31-80	5-10
10-30	2,5-5
<10 (включаючи пацієнтів на діалізі)*	2,5*

З боку системи крові та лімфатично= 111; системи
поод= ;инокі:	зниж= ;ення гемоглобін= 091;, зниження гематокрит= 091;;
рідк= ;існі:	приг= ;нічення функції кісткового мозку, анемія, тромбоцито= 087;енія, лейкопенія, нейтропені= 103;, агранулоци= 090;оз (див. розділ «= ;Особливост= 10; застосуван= 085;я»), гемолітичн= 072; анемія, лімфаденоп= 072;тія, аутоімунне захворюван= 085;я.
З боку імунної системи
част= ;ота невідома:	анаф= ;ілактична/а= 085;афілактоїд&= #1085;а реакція.
З боку обміну речовин і харчування
рідк= ;існі:	гіпо= ;глікемія.
З боку нервової системи та психічні розлади
част= ;і:	запа= ;морочення, головний біль;
неча= ;сті:	змін= ;и настрою, парестезії, вертиго, розлади сма&#= 1082;у, розлади сну, галюцинаці= 111;;
поод= ;инокі:	сплу= ;таність свідомості, порушення нюху;
част= ;ота невідома:	симп= ;томи депресії, синкопе.
З боку серця і судин
част= ;і:	орто= ;статичні ефекти (включаючи а&= #1088;теріальну гіпотензію);<= o:p>
неча= ;сті:	інфа= ;ркт міокарда або порушення мозкового кровообігу, можливо, внаслідок надмірної артеріальн= 086;ї гіпотензії у пацієнтів із високим ризиком (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»), серцебиття, тахікардія, феномен Рейно.
З боку дихальної системи, гру&= #1076;ної клітки та середостін= 085;я
част= ;і:	каше= ;ль;
неча= ;сті:	рині= ;т;
рідк= ;існі:	брон= ;хоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/е&#= 1086;зинофільна пневмонія.
Шлунко&= #1074;о-кишкові розлади
част= ;і:	діар= ;ея, блювання;
неча= ;сті:	нудо= ;та, біль у животі та розлади травлення;
поод= ;инокі:	сухі= ;сть у роті;
рідк= ;існі:	панк= ;реатит, кишковий ангіоневро= 090;ичний набряк, гепатит (гепатоцелю&#= 1083;ярний або холестатич= 085;ий), жовтяниця та печінков&#= 1072; недостатні= 089;ть (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я).
З боку шкіри та підшкірної клітковини
неча= ;сті:	виси= ;п, свербіж;
поод= ;инокі:	кроп= ;ив’янка, алопеція, псоріаз, гіперчутли= 074;ість/ангіон= евротичний набряк: ангі&= #1086;невротични= ;й набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або горта&= #1085;і (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»);
рідк= ;існі:	пітл= ;ивість, пемфігус, токсичний епідермаль= 085;ий некроліз, синдром Стівенса-Дж&#= 1086;нсона, мультиформ= 085;а еритема, псевдолімф= 086;ма шкіри.
Пові= ;домляли про комплекс симптомів, який може включати один або декілька з наступних: г&= #1072;рячка, васкуліт, міалгія, артралгія/а&#= 1088;трит, позитивні антинуклеа= 088;ні антитіла (ANA), підвищена швидкість осідання еритроциті= 074; (ШОЕ), еозиноф= ;ілія та лейкоцитоз, висипання, фоточутлив= 110;сть або інші дерматолог= 110;чні прояви. З боку нирок і сечовивідн= 080;х шляхів
част= ;і:	пору= ;шення функції нирок;
поод= ;инокі:	урем= ;ія, гостра ниркова недостатні= 089;ть;
рідк= ;існі:	оліг= ;урія/анурія.
Ендокр&= #1080;нні розлади
поод= ;инокі:	синд= ;ром неадекватн= 086;ї секреції антидіурет= 080;чного гормону (SIADH).
З боку репродукти= 074;ної системи та молочних залоз
неча= ;сті:	імпо= ;тенція;
поод= ;инокі:	гіне= ;комастія.
Загаль&= #1085;і розлади та реакції у місці введе&#= 1085;ня
неча= ;сті:	стом= ;люваність, астенія.
Дослід&= #1078;ення
неча= ;сті:	підв= ;ищення рівня сечовини в крові, підвищення рівня креат&#= 1080;ніну в сироватці крові, підвищення рівня печінкових ферментів, гіперкаліє= 084;ія;
поод= ;инокі:	підв= ;ищення рівня білірубіну в сироватці &= #1082;рові, гіпонатріє= 084;ія.