MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D24FBF.B1911970" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D24FBF.B1911970 Content-Location: file:///C:/6811EA92/UA155810101_B932.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
для медичного застос=
ування
лікарського засобу
ЗОЛЕДРОНОВА КИСЛОТА
Склад:
діюча речовина: золедронова кисло=
та;
1 флакон містить 4,0 мг золе=
дронової кислоти (у вигляді золедронової кислоти
моногідрату);
допоміжні речо=
вини:
маніт (Е 421); натрію цитрат 5,5-водний (у перерахуванні на безводну речовин=
у).
Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для інфузій.
Основні фізико-хімічні властивості=
: гігроск=
опічний порошок
або пориста маса білого кольору.
Фармакотерапевтична група. =
Засоби,
що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Бісфосфонати. Код АТХ М05В А08.
Фармакологічні властивості.=
Фармакодинаміка.
Золедронова кислота належить до нового класу
бісфосфонатів, що специфічним чином діють на кісткову тканину. Вона є одним=
із
найпотужніших серед відомих на сьогодні інгібіторів остеокластичної кістков=
ої
резорбції.
Селективна дія бісфосфонатів на кістки базуєтьс=
я на
їхній високій спорідненості з мінералізованою кістковою тканиною, однак
молекулярний механізм, що інгібує остеокластичну активність, на сьогодні не
з’ясований. Дослідження на тваринах встановили, що золедронова кислота інгі=
бує
кісткову резорбцію без негативного впливу на формування, мінералізацію та
механічні властивості кісток.
Крім інгібіції остеокластичної кісткової резорб=
ції,
золедронова кислота чинить пряму протипухлинну дію на культивовані клітини
мієломи та раку молочної залози людини завдяки інгібіції проліферації кліти=
н та
індукції апоптозу. Це вказує на те, що золедронова кислота може мати
антиметастатичні властивості.
In
vivo – інгібіція остеобластної кісткової резорбції, яка діє на структуру
мікрокристалічного матриксу кістки, що зменшує ріст пухлини, антиангіогенна=
дія
(дія на судини, що призводить до зменшення кровопостачання пухлини),
протибольова дія.
In
vitro – інгібіція остеобластної проліферації, цитостатична дія,
проапоптостатична дія на пухлинні клітини, синергічний цитостатичний ефект з
іншими протипухлинними ліками, антиадгезивна та антиінвазивна дія.
Фармакокінетика.
Дані з фармакокінетики при метастазах у кістці
отримані після одноразової і повторних 5- і 15-хвилинних інфузій 2, 4, 8 і =
16
мг золедронової кислоти 64 пацієнтам. Фармакокінетичні параметри не залежать
від дози препарату.
Після початку інфузії золедронової кислоти плаз=
мові
концентрації препарату швидко збільшуються, досягаючи піка наприкінці інфуз=
ії,
далі відбувається швидке зменшення концентрації на 10 % від пікового значен=
ня після
4 годин і на < 1 % від пікового значення після 24 годин з послідовно
пролонгованим періодом низьких концентрацій, що не перевищують 0,1 % від пі=
ка,
до другої інфузії на 28-й день. Золедронова кислота, введена внутрішньовенн=
о,
виводиться нирками в 3 етапи: швидке двофазне виведення препарату із систем=
ної
циркуляції з періодом напіввиведення t½α =3D 0,24 го=
дини і
t½β =3D 1,87 години і тривала фаза з кінцевим період=
ом
напіввиведення t½γ =3D 146 годин. Не відзначено куму=
ляції
препарату у плазмі при повторних введеннях кожні 28 днів. Золедронова кисло=
та
не піддається метаболізму і виводиться нирками у незміненому вигляді. Протя=
гом
перших 24 годин у сечі виявляється 39±16 % введеної дози. Решта препарату в
основному зв’язується з кістковою тканиною. Потім поволі відбувається зворо=
тне
вивільнення золедронової кислоти з кісткової тканини у системний кровотік і=
її
виведення нирками. Загальний кліренс препарату в організмі становить 5,04±2=
,5
л/год і не залежить від дози препарату, статі, віку, расової приналежності =
і маси
тіла пацієнта. Збільшення часу інфузії з 5 до 15 хв призводить до зменшення
концентрації золедронової кислоти на 30 % наприкінці інфузії, але не вплива=
є на
криву залежності концентрації від часу у плазмі крові (AUC).
Варіабельність фармакокінетичних параметрів
золедронової кислоти у різних пацієнтів була високою, як і в інших
бісфосфонатів.
Дані з фармакокінетики золедронової кислоти у
пацієнтів з гіперкальціємією і печінковою недостатністю відсутні. За даними,
отриманими in vitro, золедронов=
асуттєво не впливає на фармакокінетику золедронової
кислоти.
Нирковий кліренс золедронової кислоти корелює із
кліренсом креатиніну, нирковий кліренс становить 5±33 % кліренсу креатиніну=
, що
досягав у середньому 84±29 мл/хв (діапазон 22-143 мл/хв) у 64 онкологічних
пацієнтів, включених у дослідження. Аналіз групи пацієнтів показав, що у
пацієнтів із кліренсом креатиніну 20 мл/хв (гостра ниркова недостатність) т=
а 50
мл/хв (середня ниркова недостатність) відносний кліренс золедронової кислот=
и –
37 % та 72 % відповідно. Однак дані з фармакокінетики у хворих із гострою
нирковою недостатністю (< 30 мл/хв) обмежені.
Виявлена низька спорідненість золедронової|із| клітинними
компонентами крові. Зв’язування
з білками плазми крові низьке (близько 56 %) і не залежить від концентрації
золедронової кислоти.
Діти
Обмежені фармакокінетичні дані щодо дітей з тяж=
кою
формою порушення остеогенезу дають можливість припустити, що фармакокінетика
золедронової кислоти у дітей віком від =
span>3
до 17 років аналогічна такій у дорослих при застосуванні в еквівалентних до=
зах
(мг/кг). Вік, маса, стать і кліренс креатиніну, як виявилося, не впливають =
на
системну експозицію золедронової кислоти.
Клінічні характеристики.
Показання.
- =
Профілактика симптомів, пов’язаних з ураженням
кісткової тканини (патологічні переломи, компресія хребетного стовпа,
ускладнення після хірургічних втручань і променевої терапії або
гіперкальціємія, обумовлена злоякісною пухлиною), у пацієнтів зі злоякісними
новоутвореннями на пізніх стадіях.
- =
Лікування гіперкальціємії, обумовленої злоякісною
пухлиною.
Протипоказання.
Гіперчутливість до діючої речовини (золедронової
кислоти), інших бісфосфонатів або будь-яких допоміжних речовин, що входять =
до
складу лікарського засобу.
Вагітність або період годування груддю.
Взаємодія з іншими лікарськими зас=
обами та
інші види взаємодій.
Під час досліджень одночасно із золедроновою
кислотою часто призначали інші лікарські засоби – протипухлинні препарати,
антибіотики, аналгетики. Жодних клінічно значущих взаємодій не відзначалося=
.
За даними, отриманими в ході досліджень in vitro, золедронова кислота істо=
тно не
зв’язується з білками плазми крові і не інгібує ферменти системи цитохрому
Р450. Проте спеціальні клінічні дослідження щодо вивчення лікарської взаємо=
дії
не проводилися.
Рекомендується дотримуватися обережності при
одночасному застосуванні бісфосфонатів і аміноглікозидів, оскільки вони мож=
уть
виявляти адитивний вплив, унаслідок чого рівень кальцію в сироватці крові м=
оже
залишатися зниженим довше, ніж потрібно. Рекомендується дотримуватися
обережності при одночасному застосуванні бісфосфонатів і петльових діуретик=
ів,
оскільки вони можуть виявляти адитивний вплив, внаслідок чого може виникнути
гіпокальціємія. Слід бути обережними при призначенні золедронової кислоти та
інших потенційно нефротоксичних препаратів. Слід також мати на увазі можлив=
ість
розвитку гіпомагніємії протягом лікування.
У пацієнтів із множинною мієломою при
внутрішньовенному введенні бісфосфонатів у комбінації з талідомідом клінічно
значущих взаємодій не відмічено.
Повідомлялося про остеонекроз щелепи у пацієнті=
в,
які отримують одночасне лікування золедроновою кислотою та антиангіогенними
(зменшують кровопостачання пухлини) лікарськими засобами.
Особливості застосування.
Перед введенням золедронової кислоти слід
переконатися в достатній гідратації всіх пацієнтів, включаючи пацієнтів з
легким і помірним порушенням функції нирок.
Слід уникати гіпергідратації у пацієнтів із риз=
иком
розвитку серцевої недостатності.
Стандартні метаболічні показники, пов'язані з
гіперкальціємією, такі як рівні кальцію, фосфатів і магнію, потрібно ретель=
но
перевірити після початку терапії золедроновою кислотою. Якщо виникає
гіпокальціємія, гіпофосфатемія або гіпомагніємія, може бути необхідна
короткочасна коригувальна терапія.
Неліковані пацієнти із гіперкальціємією зазвичай
мають деякі порушення функції нирок, тому необхідний ретельний моніторинг
показників функції нирок.
Пацієнти, які одержують терапію золедроновою
кислотою, не повинні одночасно приймати інші препарати, що містять золедрон=
ову
кислоту.
Пацієнти, які одержують терапію золедроновою
кислотою, також не повинні застосовувати будь-які інші бісфосфонати.
Порушення функції ни=
рок
При вирішенні питання про застосування золедрон=
ової
кислоти хворим з гіперкальціємією, обумовленою злоякісною пухлиною, на тлі
порушення функції нирок слід оцінити стан хворого і зробити висновок про те=
, чи
переважає потенційна користь від лікування над можливим ризиком.
Приймаючи рішення про лікування пацієнтів з
метастазами в кістки з метою запобігання симптомам, пов’язаним з захворюваннями хребта, слід враховув=
ати,
що ефект від застосування препарату починає проявлятися через 2 – 3 місяці.=
Були повідомлення щодо
ниркових дисфункцій, пов’язаних із застосуванням бісфосфонатів. Фактори, які
збільшують можливість порушення ниркової функції, включають дегідратацію, в=
же
наявне порушення функції нирок, багаторазові цикли застосування золедронової
кислоти або інших бісфосфонатів, а також застосування нефротоксичних засобів
або проведення інфузії в коротший термін, ніж було рекомендовано. Хоча при
введенні золедронової кислоти в дозі 4 мг протягом не менше 15 хв ризик
зменшується, погіршення функції нирок можливе.
Підвищення рівня креатині=
ну в
сироватці спостерігається також у деяких пацієнтів, які постійно приймають
препарат у рекомендованих дозах для запобігання виникненню симптомів, пов’язаних=
із захворюваннями хребта, хоча це відбуває=
ться
досить рідко.
Перед прийомом кожної дози золедронової кислоти=
у
пацієнтів необхідно оцінювати рівні креатиніну в сироватці крові. Після поч=
атку
лікування пацієнтам із метастазами в кістки та жінкам із ранньою стадією ра=
ку
молочної залози в постменопаузальний період під час лікування інгібіторами
ароматази (AIs) для запобігання втраті маси кісткової тканини та переломам
кісток при незначних або помірн=
их
порушеннях функції нирок рекомендуються нижчі дози золедронової кислоти (ди=
в.
таблицю у розділі «Спосіб застосування та дози»). Пацієнтам, у яких
спостерігається погіршення ниркової функції під час лікування, прийом препа=
рату
можна відновлювати лише тоді, коли рівень креатиніну повернеться до початко=
вого
значення в межах 10 % початкової величини.
Через
можливий вплив бісфосфонатів, у тому числі золедронової кислоти, на функцію
нирок, у зв’язку з відсутністю розгорнутих даних з клінічної безпеки щодо
пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (креатинін сироватки > 400
мкмоль/л, або > 4,5 мг/дл, для пацієнтів з гіперкальціємією, що індукована пухлиною, та креатинін сироват=
ки
> 265 мкмоль/л, або >=
3
мг/дл, для пацієнтів з метастазами в кістки та жінок з ранньою стадією раку
молочної залози в постменопаузальний період під час лікування інгібіторами
ароматази (AIs) для запобігання вт=
раті
маси кісткової тканини та переломам кісток відповідно) і лише обмеженими
фармакокінетичними даними щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю
(кліренс креатиніну < 30 мл/хв), застосування золедронової кислоти паціє=
нтам
з тяжкою нирковою недостатністю не рекомендується.
Порушення функції пе=
чінки
Відсутні певні рекомендації для пацієнтів з тяж=
кою
печінковою недостатністю, оскільки доступні лише обмежені клінічні дані.
Остеонекроз щелепи
Повідомлялося про остеонекроз щелепи, переважно=
в
онкологічних пацієнтів, які одержували лікування, що включало бісфосфонати,=
у
тому числі й золедронову кислоту. Багато з цих пацієнтів отримували також
хіміотерапію і кортикостероїди. Більшість зафіксованих випадків були пов’яз=
ані
із стоматологічними процедурами, такими як видалення зуба. Багато хто з
пацієнтів мав ознаки місцевої інфекції, включаючи остеомієліт.
Необхідно враховувати нижченаведені фактори риз=
ику
для оцінки індивідуальних ризиків розвитку остеонекрозу щелепи:
˗ активність
бісфосфонатів (більший ризик у разі застосування більш активних складових),
спосіб введення (більший ризик у разі парентерального введення) та кумуляти=
вна
доза;
˗ рак, хіміо=
терапія,
радіотерапія, терапія кортикостеро=
їдами,
паління;
˗ дентальні
захворювання в анамнезі, недостатня гігієна порожнини рота, періодонтичні
захворювання, інвазивні дентальні процедури та не припасований зубний проте=
з.
До початку лікування бісфосфонатами потрібно
проводити огляд порожнини рота з відповідною стоматологічною профілактикою.=
Під час терапії цим пацієнтам по можливості слід
уникати інвазивних стоматологічних процедур. Стоматологічна операція може
погіршити стан пацієнтів у яких під час терапії бісфосфонатами розвинувся
остеонекроз щелепи. Відсутні данні відносно пацієнтів, які потребують
стоматологічних процедур, щоб визначити, знижує ризик розвитку остеонекрозу
щелепи припинення лікування бісфос=
фонатами
чи ні. Лікар, даючи клінічну оцінку, повинен керуватися планом ведення кожн=
ого
пацієнта, що ґрунтується на індивідуальній оцінці користі/ризику.
Кістково-м’язовий бі=
ль
Під час постмаркетингових досліджень повідомлял=
ося
про сильний, іноді інвалідизуючий біль у кістках, суглобах та/або м’язах у
пацієнтів, які застосовують бісфосфонати. Проте такі повідомлення були
поодинокими. Ця категорія препаратів включає і золедронову кислоту. Час до
початку появи симптомів варіював від одного дня до декількох місяців від
початку лікування. У більшості пацієнтів після припинення лікування
зменшувалася вираженість симптомів. У цієї категорії пацієнтів відзначали
рецидив симптомів, якщо лікування відновлювали тим же лікарським засобом або
іншим бісфосфонатом.
Атиповий перелом сте=
гнової
кістки
Атипові підвертлюгові і діафізарні переломи
стегнової кістки були зареєстровані під час терапії бісфосфонатами, в першу
чергу у пацієнтів, які отримували тривале лікування остеопорозу. Ці попереч=
ні
або короткі косі переломи можливі в будь-якому місці вздовж стегна від трохи
нижче малого вертлюга до трохи вище надвиростків. Ці переломи виникають піс=
ля
мінімальної травми чи без неї, і деякі пацієнти відчувають біль у стегні або
паху, що часто асоціюється із рентгенологічними ознаками стрес-перелому, за
кілька тижнів або місяців до виникнення повного перелому стегна. Переломи ч=
асто
двосторонні, тому другу стегнову кістку потрібно обстежити у пацієнтів, які
отримують бісфосфонатну терапію і які перенесли перелом стегнової кістки. Т=
акож
повідомлялося про погане зрощення таких переломів. На підставі індивідуальн=
ої
оцінки ризику і користі слід вирішити питання про припинення бісфосфонатної
терапії для пацієнтів у разі підозри на атипові переломи стегна.
Під час лікування бісфосфонатами пацієнтам потр=
ібно
повідомити лікаря про будь-який біль у тазу, стегні або паху, і кожного
пацієнта з такими симптомами потрібно обстежити на наявність неповного пере=
лому
стегнової кістки.
Гіпокальціємія
Повідомлялось про гіпокальціємію у пацієнтів, щ=
о застосовували
золедронову кислоту. Спостерігалися випадки серцевих аритмій та неврологічні
реакції (включаючи епілептичні напади, заціпеніння та тетанію), вторинні до
тяжкої гіпокальціємії. Повідомлялось про випадки тяжких гіпокальціємій, що
потребують госпіталізації. У деяких випадках гіпокальціємія може загрожувати
життю.
Застосування у період вагітності а=
бо
годування груддю.
Препарат протипоказан=
ий в
період вагітності і годування груддю.
Період
вагітності
Немає достатніх даних=
про
застосування золедронової кислоти вагітним жінкам. Дослідження репродукції у
тварин показали репродуктивну токсичність. Потенціальній ризик для людини
невідомий.
Годування
груддю
Невідомо, чи потрапляє золедронова кислота у грудне молоко.
Здатність впливати на швидкість ре=
акції
при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Побічні
реакції препарату, такі як запаморочення та сонливість, можуть впливати на
здатність керувати автотранспортом або працювати
з іншими механізмами, тому нео=
бхідна
обережність під час керування автотранспортом або роботи зі складними механ=
ізмами
в період застосування золедронової кислоти.
Спосіб застосування та дози.
Золедронову кислоту вводять тільки лікарі, які
мають досвід внутрішньовенного введення бісфосфонатів.
Розчин готують в асептичних умовах: 4 мг розчин=
яють
в 5 мл води для ін’єкцій, обережно струшують до повного розчинення.
Отриманий розчин розводять у 100 мл 0,9 % розчи=
ну
натрію хлориду або 5 % розчину глюкози. Готовий розчин золедронової кислоти=
для
інфузій вводять у вигляді одноразової внутрішньовенної інфузії протягом
щонайменше 15 хв.
Розчин золедронової кислоти не можна змішувати з
розчинами для інфузій, що містять кальцій або інші двовалентні катіони, так=
ими
як лактатний розчин Рінгера, і необхідно вводити у вигляді одноразової
внутрішньовенної інфузії з використанням окремої інфузійної системи.
Профілактика
симптомів, пов’язаних з ураженням кісткової тканини, у пацієнтів зі
Дорослі
і пацієнти літнього віку
Рекомендована доза золедронової кислоти станови=
ть 4
мг у вигляді інфузії кожні 3 – 4 тижні.
Пацієнтам також необхідне щоденне застосування
препаратів кальцію перорально у дозі
500 мг і 400 МО вітаміну D на добу.
Призначаючи лікування пацієнтам з метастатичним
ураженням кісток для профілактики симптомів, пов’язаних з ураженням кістков=
ої
тканини, слід враховувати, що початок ефекту від лікування настає через 2 –=
3
місяці.
Лікування
гіперкальціємії, обумовленої злоякісною пухлиною
Дорослі
і пацієнти літнього віку
Рекомендована доза золедронової кислоти станови=
ть 4
мг у вигляді одноразової інфузії. Перед введенням і під час введення золедр=
онової
кислоти слід забезпечити достатню гідратацію пацієнта.
Порушення функції ни=
рок
Гіперкальціємія,
обумовлена злоякісною пухлиною
Лікування гіперкальціємії, обумовленої злоякісн=
ою
пухлиною, у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок, можливе
Профілактика
симптомів, пов’язаних з ураженням кісткової тканини, у пацієнтів зі злоякіс=
ними
новоутвореннями на пізніх стадіях
На початку лікування препаратом пацієнтів з
множинною мієломою або метастатичним ураженням кісток внаслідок солідної
пухлини слід визначити рівень креатиніну в сироватці крові і кліренс креати=
ніну.
Кліренс креатиніну розраховується за формулою Кокрофта–Голта, виходячи з рівня креатиніну в сироватці =
крові.
Золедронова кислота не рекомендується пацієнтам із тяжкими порушеннями функ=
ції
нирок до початку терапії (кліренс креатиніну < 30 мл/хв). Клінічні
дослідження щодо застосування золедронової кислоти пацієнтам із рівнем креатиніну в сироват=
ці
крові ≥ 265 мкмоль/л, або ≥ 3 мг/дл, не проводилися.
початковий рівень кліренсу креатиніну (мл/хв) |
рекомендована доза препарату (мг)* |
>60 |
4 мг |
50 – 60 |
3,5 мг* |
40 – 49 |
3,3 мг* |
30 – 39 |
3 мг* |
Пацієнтам з метастатичним ураженням кісток при порушенні функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості до початку терапії (кліренс креатиніну 30–60 мл/хв) рекомендуються такі дози препарату:
*Дози розраховані для
заданої AUC =3D 0,66 мг•год/л (кліренс креатиніну 75 мл/хв). Для пацієнтів з
порушенням функції нирок передбачається зменшення дози до такого рівня, при
якому досягається така AUC, як і в пацієнтів із кліренсом креатиніну 75 мл/=
хв.
Після початку терапії рівень креатиніну в сиров=
атці
крові слід вимірювати перед введенням кожної дози золедронової кислоти. У р=
азі
порушення функції нирок лікування слід відмінити. У ході проведених дослідж=
ень
порушення функції нирок було визначене таким чином:
˗
для пацієнтів з нормальним початковим рівнем
креатиніну в сироватці крові (< 1,4 мг/дл, або < 124 мкмоль/л) –
підвищення на 0,5 мг/дл, або 44 мкмоль/л;
˗
для пацієнтів зі зміненим початковим рівнем креати=
ніну
в сироватці крові (> 1,4 мг/дл, або > 124 мкмоль/л) – підвищення на 1
мг/дл, або 88 мкмоль/л.
Під час досліджень терапію золедроновою кислотою
відновлювали
Спосіб приготування
розчину для інфузій.
Для внутрішньовенного введення.
4 мг ліофілізату золедронової кислоти розчиняют=
ь в
5 мл води для ін’єкцій, обережно струшують до повного розчинення. Отриманий
розчин розводять у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюк=
ози.
Пацієнтам з порушенням функції нирок легкого або
середнього ступеня
Педіатричні
популяції
Безпека та ефективність золедронової кислоти у
дітей віком з 1 року до 17 років не з’ясована. Немає рекомендацій щодо спос=
обу
застосування дітям.
Приготування знижени=
х доз золедронової
кислоти
Набрати відповідний о=
б’єм
відновленого розчину, як вказано нижче:
– 4,4 мл відповідає 3,5 мг;
– 4,1 мл відповідає 3,3 мг;
– 3,8 мл відповідає 3 мг.
Необхідний об’єм відновленого розчину золедроно=
вої
кислоти слід розвести у 100 мл стерильного 0,9 % розчину натрію
хлориду або 5 % розчину глюкози дл=
я внутрішньовенної
інфузії.
Перед введенням золедронової кислоти і після ць=
ого
потрібно забезпечити достатню гідратацію пацієнта.
Діти.
Безпека та ефекти=
вність
застосування золедронової кислоти дітям не встановлена.
Передозування.
Клінічний досвід терапії гострого передозування
золедронової кислоти обмежений. Повідомлялося про помилкове застосування
золедронової кислоти у дозі до 48 мг. Пацієнти, яким застосували дозу
препарату, що перевищує рекомендовану, повинні знаходитися під постійним
медичним наглядом, оскільки можливе порушення функції нирок (в т. ч. ниркова
недостатність), зміна електролітного складу сироватки (в т. ч. концентрацій
кальцію, фосфатів і магнію). При виникненні гіпокальціємії показано проведе=
ння
інфузії кальцію глюконату за клінічними показниками. Лікування симптоматичн=
е.
Побічні реакції.
Протягом трьох днів після застосування препарат= у Золедронова кислота зазвичай повідомлялося про гострофазні реакції, симптоми яких включ= али біль у кістках, гарячку, слабкість, артралгії, міальгії, озноб і артрити з набряками суглобів. Ці симптоми зазвичай зникають протягом декількох днів.<= o:p>
При застосуванні золедронової кислоти виявлено
такі важливі побічні реакції:
порушення ниркової функції, некроз щелепи,
гострофазні реакції, гіпокальціємія, порушення зору, фібриляція передсердь,
анафілаксія.
Інформація про частоту небажаних реакцій при
застосуванні золедронової кислоти у дозі 4 мг ґрунтується головним чином на д=
аних,
отриманих при проведенні тривалої терапії. Небажані реакції, пов’язані із
застосуванням золедронової кислоти, подібні до тих, про які повідомлялося п=
ри
застосуванні інших бісфосфонатів, і можуть розвиватися приблизно в третини =
всіх
пацієнтів.
Інформація=
про
нижчевказані побічні реакції була зібрана під час проведених досліджень
переважно після тривалого лікування золедроновою кислотою.
Побічні реакції класифіковані за частотою їх
виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), ін=
оді
(≥ 1/1000, < 1/100), рі=
дко
(≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (не мож=
на
оцінити виходячи з наявних даних).
З боку системи крові та лімфатичної системи: часто – анемія; іно=
ді –
тромбоцитопенія, лейкопенія; рідко – панцитопенія.
З боку нервової системи: часто – головний біль; іноді – парестезії, зап=
аморочення,
смакові розлади, гіпoстезія, гіперстезія, тремор, сонливість; дуже рідк=
о –
епілептичні напади, заціпеніння та тетанія (вторинний до гіпокальціємії). <=
b>
З боку психіки: іноді –
занепокоєність, розлади сну; рідко – сплутаність свідомості.
З
боку органів зору: часто – кон’юнктивіти; іноді – помутніння зору,
склерит та запалення очної ямки; дуже рідко – увеїт, епісклерит.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – н=
удота,
блювання, анорексія; іноді – діарея, запор, абдомінальний біль, диспепсія,
стоматити, сухість у роті.
З боку дихальної системи: іноді – диспное, кашель, бронхоконстрикція, рі=
дко
– інтерстиціальна хвороба легенів.
З боку шкіри та підшкірних тканин: іноді – свербіж, вис=
ипання
(включаючи еритематозні та макулярні висипання), підвищена пітливість.
З боку скелетно-м’язової системи, сполучної тканини=
: часто – б=
іль у
кістках, міалгія, артралгія, генералізований біль; іноді – м’язові судоми,
остеонекроз щелепи.
З боку серцево-судинної системи: іноді –
артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, фібриляція передсердь;
артеріальна гіпотензія, що спричинює синкопе та циркуляторний колапс; рідко=
–
брадикардія, дуже рідко – серцева аритмія (вторинна до гіпокальціємії).
З
боку нирок та сечостатевої системи: часто – ниркові порушення; іноді – гостра нир=
кова
недостатність, гематурія, протеїнурія.
З
боку імунної системи: іноді – реакції гіперчутливості; рідко –
ангіоневротичний набряк.
Загальні порушення і реакції у місці застосування препарату: <=
/span>часто – га=
рячка,
грипоподібний стан (включаючи стомленість, озноб, нездужання і припливи); і=
ноді
– реакції у місці ін’єкції (включаючи біль, подразнення, припухлість,
затвердіння), астенія, периферичний набряк, біль у грудях, збільшення маси
тіла, анафілактичні реакції/шок, кропив’янка, рідко – артрити та набряки
суглобів як симптоми гострофазової реакції.
Відхилення лабораторних показників: дуже часто –
гіпофосфатемія; часто – підвищення рівня креатиніну і сечовини в крові,
гіпокальціємія; іноді – гіпомагніємія, гіпокаліємія; рідко – гіперкаліємія,
гіпернатріємія.
Порушення функції ни=
рок
При застосуванні|коштів|. Повідомлялося про випадки погіршення функції
нирок, прогресування ниркової недостатності і виникнення необхідності
проведення гемодіалізу при першому або одноразовому|однократному| застосуванні золедронової кислоти у дозі 4 мг.
Остеонекроз щелепи
Випадки остеонекрозу (в основному щелепи) спост=
ерігалися
переважно у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які отримували
золедронову кислоту. Багато хто з
Хоча причинно-наслідкового зв’язку не доведено,=
цим
пацієнтам рекомендовано уникати інвазивних стоматологічних процедур.
Фібриляція передсерд=
ь
У ході дослідженя ефективності і безпеки золедронової кислоти для пацієнток з постменопаузальним остеоп= орозом загальна частота розвитку фібриляції передсердь становила 2,5 % у групі пацієнток, які отримували золедронову кислоту в доз= і 5 мг , і 1,9 %= у групі плацебо. Причина виникнення підвищеної частоти розвитку фібриляції передсердь невідома
Гострофазові реакції=
Ці небажані реакції включають гарячку, міалгію,
головний біль, біль у кінцівках, нудоту, блювання, діарею та артралгію, які
можуть починатися протягом перших 3 днів після інфузії золедронової кислоти=
.
Атипові переломи сте=
гнової
кістки
Протягом періоду постреєстраційного застосування
рідко повідомлялося про такі реакції, як
гострі підвертлюгові та діафізальні переломи
стегнової кістки (небажана реакція на бісфосфонати).
Побічні реакції, зум=
овлені
гіпокальціємією
Гіпокальціємія є важливим ідентифікованим ризик=
ом
при застосуванні золедронової кислоти за зареєстрованими показаннями. Дані
досліджень свідчать, про зв'язок між терапією золедроновою кислотою,
повідомленнями про гіпокальціємію та розвитком вторинних серцевих аритмій. =
Крім
того, є дані про зв'язок між гіпокальціємією та повідомленнями про вторинні
неврологічні реакції, включаючи епілептичні напади, заціпеніння та тетанію.=
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в
оригінальній упаковці при температурі не вище 25
ºС.
Зберігати у недоступному для
дітей місці.
Несумісність.
Ліофілізат препарату =
Золедронова
кислота підлягає розведенню у стерильному 0,9 % розчині натрію
хлориду або 5 % розчині глюкози. Препарат не можна змішувати з
Дослідження зі скляни=
ми
флаконами, а також кількома типами інфузійних пакетів та інфузійних систем,
виготовлених із полівінілхлориду, поліетилену та поліпропілену (попередньо
заповнених 0,9 % розчином натрію хлориду або 5 % розчином глюкози), показали
відсутність несумісності з вищезазначеними пакувальними матеріалами.
Упаковка.
По 4 мг золедронової кислоти у
флаконі. По 1 флакону у картонній пачці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
РУП «Бєлмедпрепарати».
=
Мiсцезнаходження вир=
обника
та його адреса місця провадження діяльності.
220007, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Фабриціуса, 30.