ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦ= ІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

<= /span>

СКАЙНЕМ=

(SKYNEM)

Склад:

діюча речовина: меропенем;

1 флакон містить меропенему тригідрату у перерахуванн= і на меропенем 1000 мг;

допоміжна речовина: нат= рію карбонат безводний.=

Лік= арська форма. Порошок = для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хіміч= ні властивості: <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-= font-style: italic'>кристали або кристалічний порошок від безбарвного до білого або світло-жовтого кольору.

&nb= sp;

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Карбапенеми. Код АТХ J01D H02.

Фармакологічні властивості.<= /i>

Фармакодинаміка.

Меропене= м чинить бактерицидну дію шляхом інгібування синтезу стінок бактеріальних клітин у грампозитивних і грамнегативних бактерій шляхом зв’язування з білками крові= , що зв’язують пеніцилін (PBPs).

Як і для= інших β-лактамних антибактеріальних засобів, показники часу, при яких концентрації меропенему перевищували мінімальні інгібуючі концентрації (МІС) (Т>МІС), вказували на високий ступінь кореляції з ефективністю. На доклінічних моделях меропенем продемонстрував активність при концентраціях у плазмі крові, що перевищували МІС для інфікуючих мікроорганізмів приблизно = на 40 % від інтервалу дозування. Це цільове значення не було встановлено клінічно.

Бактеріа= льна резистентність до меропенему може виникнути у результаті:=

–&nb= sp;     зниження проникності зовнішньої мембрани грамнегативн= их бактерій (у зв’язку зі зниженням продукування поринів);
–&nb= sp;     зниження спорідненості з цільовими PBPs;

–&nb= sp;     підвищення експресії компонентів ефлюксного насоса;

–&nb= sp;     продукування β-лактамаз, які можуть гідролізувати карбапенеми.

У Європе= йському Союзі були зареєстровані вогнища інфекції, спричинені бактеріями, стійкими = до карбапенемів.

Перехрес= на резистентність між меропенемом і лікарськими засобами, що належать до класів хінолонів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів, з урахуванням ціль= ових мікроорганізмів відсутня. Тим не менше, бактерії можуть проявляти резистентність до більш ніж одного класу антибактеріальних препаратів у випадку, коли залучений до дії механізм включає непроникність мембрани клітин та/або присутність ефлюксного (-их) насоса (насосів).

Граничні значення МІС, що були визначені у ході клінічних досліджень Європейським комітетом з визначення чутливості до протимікробних препаратів (EUCAST), на= ведені за посиланням: https://www.= ema.europa.= eu/documents/= other/minimum-= inhibitory-concentration-mic-breakpoints_= en.xlsx

П= оширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та у часі для окремих видів, тому бажано спиратися на місцеву інформацію стосовно резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідност= і, коли рівень поширеності резистентності мікроорганізмів на місцевому рівні є таким, що користь від застосування лікарського засобу, принаймні по відноше= нню до деяких видів інфекцій, викликає сумніви, слід звернутися за консультаціє= ю до експерта.

Н= ижче зазначені патогенні мікроорганізми, виходячи з клінічного досвіду і терапевтичних протоколів лікування захворювань.
З= азвичай чутливі види

Г= рампозитивні аероби

Enterococcus faecal= is^$<= /p>
Staphylococcus aure= us (метицилін-чутливий)^£= <= /p>
В= иди Staphylococcus (= метицилін-чутливий), у тому числі Staphylococcus epidermidis<= o:p>

Streptococcus agalactiae (група В)

Г= рупа Streptococcus milleri (S. anginosus, S. constellatus = та S. intermedius)=

Streptococcus pneumoniae

Streptococcus pyoge= nes (= група А)

Г= рамнегативні аероби

Citrobacter freundi= i

Citrobacter koseri<= o:p>

Enterobacter aeroge= nes

Enterobacter cloaca= e

Escherichia coli

Haemophilus influen= zae

Klebsiella oxytoca<= o:p>

Klebsiella pneumoni= ae

Morganella morganii=

Neisseria meningiti= des

Proteus mirabilis

Proteus = vulgaris

Serratia marcescens

Грампози= тивні анаероби

Clostrid= ium perfringens

Peptoniphilus asaccharolytic= us

В= иди <= span lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Peptostr= eptococcus (у тому числі P. micros, P. anaerobius, P. magnus)

Грамнега= тивні анаероби

Bacteroides caccae

Група Bacteroides fragilis

Prevotel= la bivia

Prevotel= la disiens

Види, для яких набута резистентність може бути пробле= мою

Грампози= тивні аероби

Enteroco= ccus faecium^$,†=

Грамнега= тивні аероби

Види Acinetobacter

Burkholderia cepacia

Pseudomo= nas aeruginosa

За своєю природою резистентні мікроорганізми

Грамнега= тивні аероби

Stenotro= phomonas maltophilia

Види Legionella

Інші мікроорганізми

Chlamydophila pneumoniae=

Chlamydophila psittaci
Coxiella burnetii

Mycoplasma pneumoniae

<= /span>

^$Види, які виявили природну проміжну чутливість.

^{£ Усі метицилін-рез=
истентні
стафілококи є резистентними до меропенему.}

^†Показник резистен= тності > 50 % в одній або кількох країнах ЄС.

<= /span>

Сап і ме= ліоїдоз: застосування меропенему людям базується на даних чутливості до B. mallei і B. pseudomallei in vitro і на обмежених даних у люде= й. Лікарям слід спиратися на національні та/або міжнародні консенсусні докумен= ти, що стосуються лікування сапу і меліоїдозу.

Фармакокінетика.

У здоров= их людей середній період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 1 годину; середній об’єм розподілу становить приблизно 0,25 л/кг (11-27 л); середній кліренс становить 287 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 250 мг, зі зниженням кліренсу до 205 мл/хв при застосуванні препарату у дозі 2 г. При застосуванні препарату у дозах = 500 мг, 1000 мг і 2000 мг, що вводили у вигляді інфузії протягом 30 хвилин, середні значення C_max відповідно становлять приблизно 23, 49 і 1= 15 мкг/мл; відповідні значення AUC становили 39,3, 62,3 і 153 мкг×год/мл. Після проведення інфузії протягом 5 хвилин значе= ння C_max становлять 52 і 112 мкг/мл при введенні препарату у до= зах 500 і 1000 мг відповідно. При введені кількох доз препарату кожні 8 годин пацієнтам з нормальною функцією нирок накопичення меропенему не спостерігалося.

У ході проведення дослідження з участю 12 пацієнтів, яким вводили меропенем у дозі 1000 мг кожні 8 годин після проведення хірургічної операції з приводу інтраабдомінальних інфекцій, були виявлені значення показників C_{max
і періоду напіввиведення, які відповідають показникам здорових людей, але б=
ільший
об’єм розподілу (27 л).}

Розподіл=

Середнє = значення зв’язування меропенему з білками плазми крові становило приблизно 2 % = і не залежало від концентрації препарату. Після швидкого введення препарату (5 хвилин або менше) фармакокінетика є біекспоненціальною, але це є менш очевиднішим після 30‑хвилинної інфузії. Було виявлено, що меропенем д= обре проникає у деякі рідини та тканини організму, включаючи легені, бронхіальний секрет, жовч, спинномозкову рідину, тканини статевих органів жінки, шкіру, фасції, м’язи і перитонеальні ексудати.

Метаболізм

Меропенем метаболізується шляхом гідролізу β-лактамного кільця, утворюючи мікробіологічно неактивний метаболіт. В умовах in vitro меропенем демонструє знижену сприйнятливість до гідролізу під дією дегідропептидази-І (ДГП-І) людини порівняно з іміпенемом= і потреби в одночасному застосуванні інгібітора ДГП-І немає.

Виведення

Меропене= м у першу чергу виводиться у незміненому вигляді нирками; близько 70 % (50-75 %) дози препарату виводиться у незміненому вигляді протягом 12 годин. Ще 28 % виділяється у вигляді мікробіологічно неактивного метаболіту. Виведення з калом являє собою лише близько 2 % від дози. Виміряний нирковий кліренс та ефект пробенециду показують, що меропенем піддається як фільтрації, так і канальцевій секреції.

Ниркова недостатність

Порушення функції нирок зумовлює появу високих показників AUC у плазмі крові і тривал= іший період напіввиведення для меропенему. Спостерігалося збільшення показників = AUC у 2,4 раза у пацієнтів з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну (КК) 33-74 мл/хв), у 5 разів – у пацієнтів з тяжким порушен= ням функції нирок (КК 4-23 мл/хв) і в 10 разів – у пацієнтів, які перебува= ють на гемодіалізі (КК <2 мл/хв) порівняно зі здоровими особами (КК >80 мл/хв). Показники AUC мікробіологічно неактивного метаболіту з відкритим кільцем також значно підвищувалися у пацієнтів з порушенням функц= ії нирок. Корекція дози препарату рекомендується пацієнтам з помірним та тяжким порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).<= /o:p>

Меропенем виводиться шляхом гемодіалізу з кліренсом, що був під час проведення гемодіалізу приблизно в 4 рази вищий, ніж у пацієнтів з анурією.=

Печінкова недостатність

Дослідже= ння з участю пацієнтів з алкогольним цирозом печінки показує відсутність впливу з= ахворювання печінки на фармакокінетику меропенему після застосування повторних доз препарату.

Дорослі = пацієнти

Дослідже= ння фармакокінетики, проведені з участю пацієнтів, не виявили значних фармакокінетичних відмінностей порівняно зі здоровими особами з аналогічною функцією нирок. Популяційна модель, розроблена на основі даних 79 пацієнтів= з інтраабдомінальною інфекцією або пневмонією, показала залежність основного об’єму від маси тіла, кліренсу креатиніну і віку.

Діти

Дослідже= ння фармакокінетики у немовлят і дітей з інфекцією при застосуванні препарату у дозах 10, 20 і 40 мг/кг продемонстрували значення C_max, що наближаються до значень, виявлених у дорослих після застосування препарату у дозах 500, 1000 і 2000 мг відповідно. У ході проведення порівняння були виявлені фармакокінетичні характеристики між дозами препарату і періодами напіввиведення, подібні до таких, що спостерігалися у дорослих, у всіх, крім наймолодших пацієнтів (< 6 місяців t_1/2 1,6 години). Сер= едні значення кліренсу меропенему становили 5,8 мл/хв/кг (6-12 років), 6,2 мл/хв/кг (2-5 років), 5,3 мл/хв/кг (6‑23 міся= ці) і 4,3 мл/хв/кг (2-5 місяців). Приблизно 60 % дози виводиться= з сечею протягом 12 годин у вигляді меропенему та ще 12 % – у вигля= ді метаболіту. Концентрації меропенему у спинномозковій рідині у дітей з менінгітом становлять приблизно 20 % від одночасно виявлених рівнів препарату у плазмі крові, хоча має місце значна міжіндивідуальна варіабельн= ість показників.

Фармакок= інетика меропенему у новонароджених, яким застосовували антибактеріальне лікування, продемонструвала вищий кліренс у новонароджених з більшим хронологічним або гестаційним віком із загальним середнім періодом напіввиведення 2,9 години. Моделювання процесу за Монте Карло з урахуванням популяцій= ної ФК-моделі показало, що при режимі дозування 20 мг/кг кожні 8 годин було досягнуто T>MIC 60 % по відношенню до P. aeruginosa у 95 % новонароджених, які народилися передчасно, і у 91 % доношених новонароджених.

Пацієнти літнього віку

Дослідже= ння фармакокінетики у здорових осіб літнього віку (65-80 років) показали зниження кліренсу плазми крові, що корелює зі зниженням кліренсу креатиніну, пов’язаним з віком, а також незначне зниження нениркового кліренсу. Корекція дози препарату не потрібна пацієнтам літнього віку, за винятком випадків помірного і тяжкого порушення функції нирок.

Клі= нічні характеристики.

Показання.

Препарат показаний для лікування таких інфекцій у дорослих і дітей віком від 3 місяц= ів:

·      пневмоні= ї, у тому числі негоспітальної та госпітальної пневмонії;

·      бронхоле= геневих інфекцій при муковісцидозі;

·      ускладне= них інфекцій сечовивідних шляхів;

·      ускладне= них інтраабдомінальних інфекцій;

·      інфекцій= під час пологів і післяпологових інфекцій;

·      ускладне= них інфекцій шкіри і м’яких тканин;

·      гострого бактеріального менінгіту.

Препарат= можна застосовувати для лікування пацієнтів з нейтропенією і пропасницею при підо= зрі на те, що вона спричинена бактеріальною інфекцією.

Лікування пацієнтів з бактеріємією, яка пов’язана або може бути пов’язана з будь-якою= з зазначених вище інфекцій.

Слід вра= ховувати офіційні рекомендації щодо відповідного застосування антибактеріальних препаратів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препара= ту.

Підвищена чутливість до будь-якого іншого антибактеріального засобу групи карбапенемі= в.

Тяжка пі= двищена чутливість (наприклад анафілактичні реакції, тяжкі реакції з боку шкіри) до будь-якого іншого типу β-лактамного антибактеріального засобу (наприкл= ад пеніцилінів або цефалоспоринів).

&nb= sp;

Взаємоді= я з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідже= ння щодо взаємодії препарату з іншими лікарськими засобами, крім пробенециду, не проводили.

Пробенец= ид конкурує з меропенемом щодо активного канальцевого виведення і таким чином пригнічує ниркову екскрецію меропенему, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та підвищення концентрації меропенему у плазмі крові. Слід проявляти обережність у випадку одночасного застосування пробенециду з меропенемом.

Потенцій= ний вплив меропенему на зв’язування з білками інших препаратів або метаболізм не вивчали. Проте зв’язування з білками настільки незначне, що взаємодії з інш= ими сполуками з урахуванням цього механізму можна не очікувати.

При одно= часному застосуванні з карбапенемами було зареєстровано зниження рівнів вальпроєвої кислоти в крові, у результаті чого зниження рівнів вальпроєвої кислоти приблизно за 2 дні становило 60-100 %. Через швидкий початок дії та ступінь зниження одночасне застосування вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію/вальпроміду і карбапенемів вважається таким, що не піддається коригуванню, тому слід уникати такої взаємодії (див. розділ «Особливості застосування»).

Пероральні антикоагулянти<= o:p>

Одночасне застосування антибіотиків з варфарином може посилювати його антикоагулянтний ефект. Було зареєстровано багато повідомлень про підвищення антикоагулянтно= го ефекту пероральних антикоагулянтних препаратів, у тому числі варфарину, у пацієнтів, які одночасно отримують антибактеріальні препарати. Ризик може змінюватися залежно від виду основної інфекції, віку і загального стану пацієнта, таким чином внесок антибактеріальних препаратів у підвищення рівн= ів МНВ (міжнародного нормалізованого відношення) оцінити важко. Рекомендується проводити частий контроль рівнів МНВ протягом та одразу після одночасного застосування антибіотиків з пероральним антикоагулянтом.<= /p>
Діти=

Усі досл= ідження лікарських взаємодій проводили тільки у дорослих.

&nb= sp;

Особливості застосування.

При виборі меропенему як засобу лікування слід брати до уваги доцільність застосування антибактеріального засобу групи карбапенемів, враховуючи такі фактори як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших відповідних антибактеріальних засобів, а також ризик вибору препарату щодо бактерій, стійких до карбапенемів.<= /span>

Резистентність до Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa та Acinetobacter

У Європейському Союзі резистентність до пенемі= в Enterobacteriaceae, Pseudomonas aerugi= nosa і Acinetobacter варіюється. При призначенні препарату рекомендується враховувати місцеву резистентність цих бактерій до пенемів.

Реакції гіперчутливості

Як і при застосуванні інших β-лактамних антибіотиків, повідомляли про випадки серйозних, а іноді з летальними наслідками, реакцій підвищеної чутливості (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровані випа= дки підвищеної чутливості до карбапенемів, пеніцилінів або інших β-лактамн= их антибіотиків, можуть також мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо поперед= ніх реакцій підвищеної чутливості до β-лактамних антибіотиків.

При виникненні тяжкої алергічної реакції застосування препарату слід припинити та вдатися до відповідних заходів.

Повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку шкіри, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдро= м), мультиформна еритема та гострий генералізований екзантематозний пустульоз у пацієнтів, які отримували лікування меропенемом (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи ознак та симптомів, що свідчать про ці реакції, меропенем слід негайно відмінити і розглянути альтернативне лікування.=

При застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків повідомлялося про реакції гіперчутливості, які прогресували до синдрому Коуніса (гострий алергічний коронарний артеріоспазм, що може призвести до інфаркту міокарда, див. розді= л «Побічні реакції»).

Коліт, пов’язаний із застосуванням антибіотиків<= o:p>

При застосуванні практично всіх антибактеріаль= них препаратів, у тому числі меропенему, були зареєстровані випадки коліту, пов’язаного із застосуванням антибіотиків, і випадки псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості яких може варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо прийняти до уваги можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування меропенему вини= кла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід розглянути питання про припинення лікування меропенемом та<= /span> застосування специфічного лікування, спрямованого проти Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику кишечнику.

Судоми

Під час лікування карбапенемами, у тому числі меропенемом, рідко повідомляли про судоми (див. розділ «Побічні реакції»).<= o:p>

Медикаментозне ураження печінки

Під час лікування меропенемом слід ретельно контролювати функцію печінки через ризик розвитку медикаментозного ураження печінки (DILI — англ. drug-ind= uced liver injury) (див. розділ «Побічні реакції»). У разі розвитку тяжкого DILI слід оцінити = доцільність припинення лікування. Повторне призначення меропенему можливе лише за умови обґрунтованої клінічної необхідності.

Застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки: під час лікування меропенемом у пацієнтів з уже існуючими захворюваннями печінки слід ретельно контролювати печінкові функції. Коригування дози препарату не потрібне (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Сероконверсія прямого антиглобулінового тесту (реакція Кумбса)

Лікування меропенемом може призвести до виникн= ення позитивної прямої/непрямої реакції Кумбса.

Одночасне застосування меропенему і вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію/вальпроміду не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Препарат містить близько 4,0 ммоль натрію= на 1 г дози препарату, що необхідно враховувати при призначенні препарату пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.

Кожен флакон призначений тільки для одноразово= го використання.

При приготуванні розчину і під час його застосування слід використовувати стандартні асептичні методи роботи.<= /o:p>

Розчин слід струсити перед використанням.=

Будь-який невикористаний продукт або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

&nb= sp;

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані щодо застосування меропенему вагітним жінкам відсутні або їх кількість обмежена.=

Дослідже= ння на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності. У якості запобіжного заходу бажано уникати застосування меропе= нему у період вагітності.

Годування груддю

Невелика кількість меропенему проникає у грудне молоко людини. Меропенем можна застосовувати у період годування груддю лише у випадках, якщо очікувана кор= исть для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

&nb= sp;

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідже= ння впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводили.

При керу= ванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку головного болю, парестезій або судом, про які повідомляли при застосуванні меропенему.=

&nb= sp;

Спосіб застосування та дози.

Дозуванн= я

Наведені= нижче таблиці містять загальні рекомендації щодо дозування лікарського засобу.

Доза мер= опенему і тривалість лікування залежить від виду збудника хвороби, тяжкості захворювання та відповіді на лікування.

Препарат= при застосуванні у дозі до 2 г тричі на добу у дорослих та дітей з масою т= іла більше 50 кг та у дозі до 40 мг/кг тричі на добу у дітей може бути особливо доцільним при лікуванні деяких видів інфекцій, спричинених менш чутливими видами бактерій (наприклад, види Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter), або при дуже тяжких інфекціях.<= o:p>

Необхідно дотримуватися додаткових рекомендацій щодо дозування при лікуванні пацієнті= в із нирковою недостатністю (див. нижче).

Таблиця 1 Рекомендовані дози для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг

Інфекція

Одноразова доза для введення кожні 8 годин

Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна пневмонія

500 мг = або 1 г

Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі

2 г

Ускладнені інфек= ції сечовивідних шляхів

500 мг = або 1 г

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції

500 мг = або 1 г

Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції

500 мг = або 1 г

Ускладнені інфек= ції шкіри і м’яких тканин

500 мг = або 1 г

Гострий бактеріа= льний менінгіт

2 г

Лікування пацієн= тів із фебрильною нейтропенією

1 г

Препарат зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю в= ід 15 до 30 хвилин.

Крім тог= о, дози препарату до 1 г можна вводити у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують введення дорослим препарату у дозі 2 г у вигляді внутрішньовенної болю= сної ін’єкції, обмежені.

Порушення функції нирок<= /p>
Таблиця&= nbsp;2 Рекомендовані дози препарату для дорослих та дітей з масою тіла більше 50 кг, якщо кліренс креатиніну у пацієнтів становить менше 51 мл/= хв

Кліренс креатиніну

(мл/хв)

Одноразова доза

(див. Таблицю 1)

Частота

26-50<= o:p>

повна одноразова доза

кожні = 12 годин

10-25<= o:p>

полови= на одноразової дози

кожні = 12 годин

<10=

полови= на одноразової дози

кожні = 24 години

Дані, що підтверджують застосування вказаних у Таблиці 2 доз препарату, відкоригованих на одиницю дози 2 г, обмежені.

Меропенем виводиться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації, тому необхідну дозу препарату слід вводити після завершення процедури гемодіалізу.

Рекоменд= ацій щодо встановленої дози препарату для пацієнтів, які отримують перитонеальний діаліз, немає.

Порушення функції печінки

Для паці= єнтів з порушенням функції печінки коригування дози препарату не потрібне (див. роз= діл «Особливості застосування»).

Дозування для пацієнтів літнього віку

Для паці= єнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або зі значеннями кліренсу креати= ніну вище 50 мл/хв коригування дози не потрібне.

Діти віком до 3 місяців

Немає да= них про безпеку та ефективність меропенему у дітей віком до 3 місяців, і оптимальний режим дозування не встановлений. Існують обмежені фармакокінетичні дані, які обґрунтовують застосування дози меропенему 20 мг/кг кожні 8 годин (див. розділ «Фармакокінетика»).

Таблиця = 3 Рекомендовані дози препарату для дітей віком від 3 місяців до 11 років і з масою тіла до 50 кг

Інфекція

Одноразова доза для введення кожні 8 годин

Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна пневмонія

10 або 20 мг/кг маси тіла

Бронхолегеневі і= нфекції при муковісцидозі

40&nbs= p;мг/кг маси тіла

Ускладнені інфек= ції сечовивідних шляхів

10 або 20 мг/кг маси тіла

Ускладнені інтраабдомінальні інфекції

10 або 20 мг/кг маси тіла

Ускладнені інфек= ції шкіри і м’яких тканин

10 або 20 мг/кг маси тіла

Гострий бактеріа= льний менінгіт

40&nbs= p;мг/кг маси тіла

Лікування пацієнтів із фебрильною нейтропені= єю

20&nbs= p;мг/кг маси тіла

&nb= sp;

Діти з масою тіла більше 50 кг=

Слід застосовувати дозу, як для дорослих пацієнтів.

Досвіду застосування препарату дітям з порушенням функції нирок немає.

Спосіб застосування

Препарат зазвичай слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю в= ід 15 до 30 хвилин. Крім того, = дози меропенему до 20 мг/кг можуть бути введені у вигляді внутрішньовенної<= /span> болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують введення дітям препарату у дозі 40 мг/кг у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.

Проведен= ня внутрішньовенної болюсної ін’єкції

Розчин д= ля болюсної ін’єкції слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу у воді= для ін’єкцій до отримання концентрації 50 мг/мл.

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для болюсної ін’єк= ції була продемонстрована протягом 3 годин при температурі до 25 °С = або 12 годин у холодильнику (2-8 °С).

З мікроб= іологічної точки зору, якщо метод відкриття/відновлення/розведення не виключає ризику мікробіологічного забруднення, лікарський засіб необхідно використати негай= но.

Якщо лік= арський засіб одразу ж не використано, слід ретельно контролювати термін та умови й= ого зберігання приготованого розчину.

Проведення внутрішньовенної інфузії=

Розчин д= ля інфузії слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу у 0,9 % роз= чині натрію хлориду для інфузій або у 5 % розчині глюкози (декстрози) для інфузій до отримання концентрації 1-20 мг/мл.

Хімічна і фізична стабільність приготованого розчину для інфузії з використанням 0,9 % розчину натрію хлориду була продемонстрована протягом 3 год= ин при температурі 25 °С або впродовж 24 годин у холодильнику (2-8 °С). З мікробіологічної точки зору лікарський засіб необхідно використати негайно. Якщо лікарський засіб одразу ж не використано, слід ретельно контролювати термін та умови його зберігання приготованого розчину= .

Приготований з 5 % розчином глюкози (декстрози) розчин препарату с= лід використати негайно.

Не слід заморожувати приготовані розчини.

&nb= sp;

Діти.

Препарат застосовувати дітям віком від 3 місяців.

&nb= sp;

Передозу= вання.

Відносне передозування можливе у пацієнтів з порушенням функції нирок у випадку, якщо доза препарату не коригується, як описано у розділі «Спосіб застосування та дози». Обмежений досвід постмаркетингового застосування препарату вказує на= те, що якщо після передозування виникають небажані реакції, вони узгоджуються з профілем зазначених побічних реакцій, описаних у розділі «Побічні реакції» = і, як правило, легкі за тяжкістю проявів і минають після відміни препарату або зниження його дози. Слід розглянути необхідність симптоматичного лікування.=

В осіб з нормальною функцією нирок відбувається швидке виведення препарату нирками.<= o:p>

Гемодіал= із виводить меропенем і його метаболіти з організму.

&nb= sp;

Побічні реакції.

У ході о= гляду даних 4872 із 5026 пацієнтів щодо впливу лікування меропенемом найчастішими небажаними реакціями, пов’язаними із застосуванням меропенему, були діарея (2,3 %), висип (1,4 %), нудота/блювання (1,4 %) та запалення= у місці введення ін’єкції (1,1 %). Найчастішими небажаними, пов’язаними = із застосуванням меропенему явищами з боку лабораторних показників, про які повідомлялося, були тромбоцитоз (1,6 %) та підвищення рівнів печінкових ферментів (1,5-4,3 %).

У наведе= ній нижче таблиці всі побічні реакції зазначені за класом системи органів і частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/100= 00); частота невідома (не можна оцінити на основі наявних даних). У межах кожної групи частот побічні реакції зазначені у порядку зменшення проявів.

Інфекції та інвазії ‒ нечасто: оральний та вагінальний кандидоз.

З боку крові та лімфатичної системи= – часто: тромбоцитемія; нечасто: еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропен= ія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.

З боку імунної системи ‒ нечасто: ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція (див. розділи «Протипоказання» та «Особливост= і застосування»).

З боку п= сихіки ‒ рідко: делірій.=

З боку нервової системи<= /span> ‒= часто: головний біль; нечасто: парестезії; рідко: судоми (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шлунково-кишкового тракту ‒= часто: діарея, блювання, нудота, біль у животі; нечасто: коліт, асоційований із застосуванням антибіотиків (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів<= /u> ‒= часто: підвищення рівнів трансаміназ, підвищення рівнів лужної фосфатази у крові, підвищення рівнів лактатдегідрогенази у крові; нечасто: підвищення рівнів білірубіну в крові.

З боку шкіри та підшкірної тканини<= /i> ‒= часто: висип, свербіж; нечасто: кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз, син= дром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема (див. розділ «Особливості застосува= ння»); частота невідома: медикаментозна алергія з еозинофілією і системними симпто= мами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. ро= зділ «Особливості застосування»).

З боку нирок і сечовивідних шляхів<= /i> ‒ нечасто: підвищення рівнів креатиніну в крові, підвищення рівнів сечовини в крові.

Загальні розлади та стани у місці введення препарату ‒ часто: запалення, біль; нечасто: тромбофлебіт, біль у місці ін’єкції.

Розлади з боку метаболізму та харчування – нечасто: гіпокаліємія.

Розлади з боку гепатобіліарної системи<= /u> – нечасто: медикаментозне ураження п= ечінки (DILI), що включає гепатит та печінкову недостатність.

Опис окремих побічних реакцій
Синдром Коуніса. Гострий коронарний синдром, пов’язаний з алергічною реакцією (синдром Коуніса), був зареєстрований при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків.
Немає ні= яких даних, що свідчать про збільшення ризику побічних явищ у дітей на підставі обмеженої кількості доступних даних. Усі отримані повідомлення відповідали побічним реакціям, спостережуваним у дорослих пацієнтів.<= /span>

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомл= ення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацефтичним працівник= ам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарсько= го засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

&nb= sp;

Термін придатності. 2 роки.

Умо= ви зберігання.

Зберігат= и в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати відновлений розчин. Зберігати в недоступному для дітей місці.

&nb= sp;

Несумісн= ість. Препарат= не слід змішувати або додавати до інших лікарських засобів.

Препарат= , який будуть використовувати для болюсних внутрішньовенних ін’єкцій, слід відновлювати у стерильній воді для ін’єкцій.

Меропене= м у флаконах для внутрішньовенних інфузій можна безпосередньо відновити у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози для проведення інфузій.

Упаковка. По 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Брукс Стерісайєнс Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Блок № Сюрвей № 61/62, Мангледж Вілледж, Наре= швар Роуд, Карджан Талука, Вадодара, 391243, Індія.

Інфекція	Одноразова доза для введення кожні 8 годин
Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна пневмонія	500 мг = або 1 г
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі	2 г
Ускладнені інфек= ції сечовивідних шляхів	500 мг = або 1 г
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції	500 мг = або 1 г
Інфекції під час пологів і післяпологові інфекції	500 мг = або 1 г
Ускладнені інфек= ції шкіри і м’яких тканин	500 мг = або 1 г
Гострий бактеріа= льний менінгіт	2 г
Лікування пацієн= тів із фебрильною нейтропенією	1 г

Кліренс креатиніну (мл/хв)	Одноразова доза (див. Таблицю 1)	Частота
26-50<= o:p>	повна одноразова доза	кожні = 12 годин
10-25<= o:p>	полови= на одноразової дози	кожні = 12 годин
<10=	полови= на одноразової дози	кожні = 24 години