ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЛОКСИДОЛ

(LOXIDOL)

Склад:

діюча речовина: мелоксикам;

1 ампула (1,5 мл) розчину містить мелоксикаму 15 мг;

допоміжні речовини: меглюмін, глікофурол, полоксамер 188, гліцин, натрію хлорид, розчин натрію гідроксиду, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: жовтий із зеленуватим відтінком прозорий розчин.

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Оксиками. Код АТХ М01А С06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Мелоксикам – нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ) із групи оксикамі= в із протизапальними, аналгетичними та жарознижувальними властивостями.

Мелоксикам виявив високу протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Як і для інших НПЗЗ, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний механізм дії для всіх НПЗЗ (включаючи мелоксик= ам): пригнічення біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення.=

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Мелоксикам повністю абсорбується після внутрішньом’язової ін’єкції. Відносна біодоступність порівняно з такою при пероральному застосуванні – майже 100 %. Тому корегувати дозу при переході від внутрішньом’язового до перорального шляху застосування не потрібно. Після внутрішньом’язової ін’єкції 15 мг максимальна концентрація у плазмі крові становить приблизно 1,6–1,8 мкг/мл і досягається за 1–6 годин.

Розподіл.

Мелоксикам дуже сильно зв’язується з білками плазми крові, головним чином з альбуміном (99 %). Проникає в синовіальну рідину, де його концентра= ція у половину менша, ніж у плазмі крові. Об’єм розподілу низький, у середньому становить 11 л після внутрішньом’язового або внутрішньовенного введенн= я, і показує індивідуальні відхилення у межах 7–20 %. Об’єм розподілу після застосування багаторазових пероральних доз мелоксикаму (від 7,5 до 15= мг) становить 16 л із коефіцієнтом відхилення від 11 до 32 %.

Метаболізм.

Мелоксикам підлягає екстенсивному метаболізму у печінці. У сечі було ідентифіковано чотири різних метаболіти мелоксикаму, що є фармакодинамічно неактивними. Основний метаболіт, 5’-карбоксимелоксикам (60 % дози), формуєт= ься шляхом окиснення проміжного метаболіту 5’-гідроксиметилмелоксикаму, що також виділяється меншою мірою (9 % дози).

Дослідження in vitro припускають, що CYP = 2C= 9 відіграє важливу роль у процесі метаболізму, тоді як CYP 3А4 ізоензими відіграють м= еншу роль. Активність пероксидази у пацієнтів, можливо, відповідальна за два інш= их метаболіти, які становлять 16 % та 4 % застосованої дози відповід= но.

Виведення.

Виведення мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів у рі= вних частинах із сечею та калом. Менше 5 % добової дози виділяється у незміненому стані з калом, незначна кількість виділяється із сечею. Період напівви= ведення становить 13–25 годин залежно від способу застосування (перорально, внутріш= ньом’язово або внутрішньовенно). Плазмовий кліренс становить приблизно 7–12 мл/хв після одноразової пероральної дози, внутрішньовенного або ректального застосуванн= я.

Лінійність дози.

Мелоксикам проявляє лінійну фармакокінетику в межах терапевтичної дози від 7,5 до 15 мг після перорального та внутрішньом’= язового застосування.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю.

Печінкова та ниркова недостатність від легкого до помірного ступеня тяжкості суттєво не впливають на фармакокінетику мелоксик= аму. Пацієнти з помірним ступенем ниркової недостатності мали значно вищий загал= ьний кліренс. Знижене зв’язування з білками плазми крові спостерігалося у пацієн= тів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатно= сті збільшення об’єму розподілу може призвести до збільшення концентрації вільн= ого мелоксикаму. Не слід перевищувати добову дозу 7,5 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку.

У пацієнтів літнього віку чоловічої статі середні фармакокінетичні параметри подібні до таких у молодих добровольців чоловічої статі. У пацієн= ток літнього віку значення AUC вищі і період напіввиведення дов= ший порівняно з відповідними показниками у молодих добровольців обох статей. Середній плазмовий кліренс у рівноважному стані у пацієнтів літнього в= іку був трохи нижчий, ніж у молодих добровольців (див. розділ «Спосіб застосува= ння та дози»).

Клінічні характеристики.

Показання.

Короткотривале симптоматичне лікування гострого нападу ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту, коли інші шляхи застосування не можуть бути застосовані. ЛОКСИДОЛ, розчин для ін’єкцій, показаний д= ля лікування дорослих.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини аб= о до інших допоміжних речовин лікарського засобу.

Підвищена чутливість до активних речовин з подібною дією, таких як НПЗЗ, ацетилсаліцилова кислота; мелоксикам не = слід застосовувати пацієнтам, у яких виникали симптоми астми, носові поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив’янка після прийому ацетилсаліцилової кислоти чи інших НПЗЗ.

·        Рецидивуюча виразкова хвороба/кровотечі в активній формі або рецидиви в анамнезі (два або більше виражених епізоди виразкової хвороби чи кровотечі).

·        Шлунково-кишкова кровотеча а= бо перфорація, пов’язана із попередньою терапією НПЗЗ в анамнезі.<= /p>
·        Шлунково-кишкова кровотеча, = цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення згортання крові.

·        Тяжка серцева недостатність.=

·        Тяжка печінкова недостатніст= ь.

·        Тяжка ниркова недостатність = (без застосування діалізу).

·        Лікування періопераційного б= олю при коронарному шунтуванні (КШ).

Розлади гемостазу або одноч= асне застосування антикоагулянтів (протипоказання пов’язані зі шляхом застосування).ІІІ триместр вагітності (ди= в. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).<= /o:p>

·        Вік пацієнтів до 18 років.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій.

Ризики, пов’язані з гіперкаліємією.

Деякі лікарські засоби або терапевтичні групи можуть спричиняти гіперкаліємію: калієві солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарини (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус і триметоприм.

Початок гіперкаліємії може залежати від того, чи є пов’язані з нею чинн= ики. Ризик появи гіперкаліємії зростає у разі, якщо вищезгадані лікарські засоби застосовувати одночасно з мелоксикамом.

Фармакодинамічні взаємодії.

Інші НПЗЗ та ацетилсаліцилова кислота.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"Times New Roma= n"; mso-bidi-font-family:Calibri;mso-fareast-language:UK'>

Одночасне застосування з іншими НПЗЗ (див. розділ «Особливості застосування»), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах ≥500 мг за один прийом або ≥3 г загальної добової дози, не рекомендується.

Кортикостероїди (наприклад, глюкокортикоїди)<= /span>.

Можливе підвищення ризику кровотечі або появи виразок у травному тракті. Одночасне застосування цих засобів слід здійснювати з обережністю.

Антикоагулянти або гепарин.

Значне підвищення ризику кровотечі внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗЗ можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Одночасне застосування НПЗЗ та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці а= бо в терапевтичних дозах (див. розділ «Особливості застосування») не рекомендується. У зв’язку з внутрішньом’язовим введенням розчин для ін’єкцій мелоксикаму протипоказаний пацієнтам, які проходять лікування антикоагулянтами (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). В інших випадках (наприклад, в профілактичних доз= ах) застосування гепарину потрібна обережність через підвищений ризик кровотеч.=

Тромболітичні та антиагрегаційні лікарські засоби.=

Можливе підвищення ризику кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серото= ніну (СІЗЗС).

Можливе підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі.

Діуретики, інгібітори АПФ та АРА ІІ.

НПЗЗ можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (наприк= лад, у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів літнього віку з порушеннями фун= кції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або АРА ІІ та лікарських засо= бів, що пригнічують циклооксигеназу, може призвести до подальшого погіршення фун= кції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборот= ною. Одночасне застосування цих лікарських засобів слід здійснювати з обережніст= ю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також слід контролювати функцію нирок після початку одночасного застосування та періодично надалі (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад, бета-адреноблокатори).

Можливе зниження антигіпертензивного ефекту (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).

Інгібітори кальциневрину (наприклад, циклоспорин, такролімус).

Можливе посилення нефротоксичності (внаслідок медіації ефектів ниркових простагландинів). У разі одночасного застосування цих лікарських з= асобів рекомендується ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів літнь= ого віку.

Деферасірокс.

Можливе підвищення ризику шлунково-кишкових побічних реакцій. Одночасне застосування цих лікарських засобів слід здійснювати з обережністю.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"Times New Roma= n"; mso-bidi-font-family:Calibri;mso-fareast-language:UK'>

Фармакокінетичні взаємо= дії

Літій.

Повідомлялося, що НПЗЗ підвищують рівень концентрації літію у плазмі кр= ові (внаслідок зниження ниркової екскреції літію), яка може досягти токсичних величин. Одночасне застосування літію та НПЗЗ не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»). У разі необхідності застосування такої комбінації слід рете= льно контролювати рівень літію у плазмі крові на початку лікування, при підборі = дози та при припиненні лікування.

Метотрексат.

НПЗЗ можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підви= щуючи його концентрацію у плазмі крові. Одночасне застосування НПЗЗ пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (понад 15 мг/тиждень) (див. розділ «Особливості застосування») не рекомендується. Ризик взаємодії НПЗЗ і метотрексату = слід враховувати також пацієнтам, які приймають низьку дозу метотрексату, зокрема пацієнтам із порушеннями функції нирок. У разі необхідності застосування такої комбінації слід контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід дотримуватися обер= ежності, якщо прийом НПЗЗ і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рі= вень метотрексату може підвищитися та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала впливу при одночасному застосуванні мелоксикаму, вважається, що гематологічна токсичні= сть метотрексату може зростати при лікуванні НПЗЗ (див. інформацію, наведену ви= ще) (див. розділ «Побічні реакції»).

Пеметрексед.

Можливе зменшення елімінації пеметрекседу та збільшення частоти виникне= ння побічних реакцій, пов’язаних із пеметрекседом. Пацієнтам з нормальною функц= ією нирок (кліренс креатиніну ≥80 мл/хв) одночасне застосування такої комбінації (мелоксикам у дозі 15 мг) слід здійснювати з обережністю. <= /o:p>

Пацієнтам з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатині= ну від 45 до 79 мл/хв) прийом мелоксикаму слід призупинити на 5 днів до введен= ня пеметрекседу, у день введення і на 2 дні після введення. У разі необхідності застосування такої комбінації пацієнтів слід ретельно контролювати, особливо щодо появи мієлосупресії та шлунково-кишкових побічних реакцій. Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 45 мл/хв) одночасне застосування мелоксикаму з пеметрекседом не рекомендується.<= /o:p>

Холестирамін.

При одночасному застосуванні з холестираміном можливе прискорення виведення мелоксикаму (внаслідок порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому клір= енс мелоксикаму підвищується на 50 % і період напіввиведення знижується до 13±3 годин). Ця взаємодія є клінічно значущою.

Фармакокінетична взаємо= дія: вплив комбінації мелоксикаму та інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму

Пероральні антидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід).

Мелоксикам майже повністю виводиться за рахунок метаболізму в печінці, = який приблизно на дві третини опосередкований ферментами цитохрому (CYP) Р450 (основний шлях CYP 2C9 та допоміжний шлях CYP 3A4) і на одну третину іншими шляхами, наприклад шляхом пероксидазного окиснення. Слід брати до уваги можливість фармакокінетичних взаємодій при одночасному застосуванні мелокси= каму і лікарських засобів, які явно пригнічують або метаболізуються CYP 2C9 та/а= бо CYP 3A4. Взаємодії, опосередкованої CYP 2C9, можна очікувати в комбінації з такими лікарськими засобами, як пероральні антидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід). Оскільки така взаємодія може призвести до підвищення рівня цих лікарських засобів і мелоксикаму в плазмі крові, у раз= і їх одночасного застосування слід ретельно контролювати пацієнтів щодо розвитку гіпоглікемії.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії мелоксикаму п= ри одночасному застосуванні з антацидами, циметидином та дигоксином.

Діти.

Дослідження взаємодії проводилися тільки за участю дорослих.=

Особливості застосування.

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефекти= вної дози протягом найкоротшого періоду лікування, необхідного для контролю захворювання (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та інформацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судинних ризиків нижче).

Рекомендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати. У разі недостатнього терапевтичного ефекту також не слід застосовувати додатково Н= ПЗЗ, тому що це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Також потрібно уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Мелоксикам не застосовувати для лікування пацієнтів, які потребують полегшення гострого болю.

У разі відсутності покращання після декількох днів слід повторно оцінити клінічні переваги лікування.

Необхідно звернути увагу на наявність езофагіту, гастриту та/або пептич= ної виразки в анамнезі з метою забезпечення їх повного лікування перед початком терапії мелоксикамом. Також слід постійно враховувати можливий прояв рецидиву у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом, та пацієнтів з такими випадками в анамнезі.

Шл= унково-кишкові порушення

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування при наявності чи без попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при збі= льшенні дози НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід розпочинати лікування з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів слід розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими засо= бами (такими як мізопростол або інгібітори протонної помпи), а також для пацієнт= ів, які потребують одночасного застосування низької дози ацетилсаліцилової кисл= оти або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики (див. інформацію, наведену нижче, та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засоб= ами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо пацієнт= ам літнього віку, слід повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином на початкових етапах лікування.

Пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, зокрема гепарин як радикальну терапію або в геріатричній практиці, або інші НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кисл= оту в дозах ≥ 500 мг за один прийом або ≥ 3 г загальної добової доз= и, застосування лікарського засобу не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськи= ми засобами та інші види взаємодій»).

При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки слід припинити застосування лікарського засобу.

НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці ст= ани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»).

По= рушення з боку печінки

До 15 % пацієнтів, які застосовують НПЗЗ (включаючи мелоксикам), можуть мати підвищення значень одного або більше печінкових тестів. Такі лаборатор= ні відхилення можуть прогресувати, можуть залишатися незміненими або можуть бу= ти тимчасовими при продовженні лікування. Суттєві підвищення аланінамінотрансферази (АЛТ) або аспартатамінотрансферази (АСТ) (приблизно у 3 та більше разів в= ище норми) спостерігалися у 1 % пацієнтів під час клінічних випробувань з НПЗЗ. Додатково повідомлялося про рідкісні випадки тяжкої печінкової реакції, включаючи жовтяницю та блискавичний летальний гепатит, некроз печінки та печінкову недостатність, деякі з них з летальним наслідком.

Пацієнтів зі симптомами або підозрою на печінкову дисфункцію або у яких спостерігалися відхилення печінкових тестів, потрібно оцінити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності впродовж застосування лікарського засобу. Якщо клінічні ознаки та симптоми співставляються з розвитком печінкових захворювань або якщо спостерігаються системні прояви захворювання (наприклад, еозинофілія, висипання та інші), то застосування лікарського засобу слід припинити.

Се= рцево-судинні порушення та порушення мозкового кровообігу

За пацієнтами з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельний нагляд, оскільки при застосуванні НПЗЗ спостерігалися затримка рі= дини та набряк.

Пацієнтам із факторами ризику рекомендується клінічний нагляд артеріаль= ного тиску на початку застосування, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають змогу припустити, що застосування деяких НПЗЗ, включно з мелоксикамом (особливо у високих дозах та при тривалому лікува= нні), може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт). Недостатньо даних для виключе= ння такого ризику для мелоксикаму.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серц= евою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, периферійним артеріальним захворюванням та/а= бо цереброваскулярним захворюванням слід застосовувати лікарський засіб лише після ретельного обстеження. Подібне обстеження необхідне до початку довготривалого лікува= ння пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"Times New Roma= n"; mso-bidi-font-family:Calibri;mso-fareast-language:UK'>

НПЗЗ можуть збільшити ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслід= ок. Збільшення ризику пов’язано з тривалістю застосування. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань можуть мати підвищений ризик тромботичних ускладнень.

Ре= акції з боку шкіри

При застосуванні мелоксикаму повідомляли про небезпечні для життя тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Пацієнтів слід проінформувати про ознаки та симптоми тяжких ураже= нь і уважно стежити за реакцією шкіри. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу існує протягом пе= рших тижнів лікування. Якщо у пацієнта наявні симптоми або ознаки синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу (наприклад, шкірн= ий висип, що прогресує часто з пухирцями або ураженням слизової оболонки), слід припинити застосування мелоксикаму. Важливо якнайшвидше діагностувати і припинити застосування будь-яких препаратів, що можуть спричинити тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некро= ліз. З цим пов’язаний кращий прогноз при тяжких ураженнях шкіри. Якщо у пацієнта виявили синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при = застосуванні мелоксикаму, його застосування не можна відновлювати у будь-який час у майбутньому.

Повідомлялося про випадки фіксованого медикаментозного висипу при застосуванні мелоксикаму.

Мелоксикам не слід повторно застосовувати пацієнтам, які мал= и в анамнезі фіксований медикаментозний висип пов’язаний із застосуванням мелоксикаму.

Потенційна перехресна реактивність може виникнути з іншими оксикамами.<= /span>

Ан= афілактоїдні реакції.

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на мелоксикам. Лікарський за= сіб не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Даний симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких повідомлялося про риніт= и з або без назальних поліпів або у яких проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактоїдної реакції.

Па= раметри печінки та функція нирок=

Як і при застосуванні більшості НПЗЗ, описані поодинокі випадки підвище= ння рівня трансаміназ та білірубіну в сироватці<= /span> крові або інших параметрів функ= ції печінки, як і підвищення креатиніну та азоту сечовини крові, та інші відхил= ення лабораторних показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.

Фу= нкціональна ниркова недостатність

НПЗЗ шляхом пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність внасл= ідок зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним.

У поодиноких випадках НПЗЗ можуть призводити до інтерстиціального нефри= ту, гломерулонефриту, ренального медулярного некрозу або нефротичного синдрому.=

На початку застосування або після збільшення дози лікарського засобу рекомендується ретельний контроль ниркової функції, включаючи об’єм діурезу, для пацієнтів із такими факторами ризику:

·      літній вік;

·      одночасне застосування з інгібіторами АПФ, АРА ІІ, сартанами, діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськи= ми засобами та інші види взаємодій»);

·      гіповолемія (будь-якого гене= зу);

·      застійна серцева недостатніс= ть;

·      ниркова недостатність;

·      нефротичний синдром; =

·      вовчакова нефропатія;

·      тяжкий ступінь печінкової дисфункції (плазмовий альбумін <25 г/л або ≥10 г/л за класифікацією Чайлда-П’ю).

Доза мелоксикаму для пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю, = які знаходяться на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня дозу можна не знижувати (рів= ень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).

За= тримка натрію, калію та води

НПЗЗ можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (д= ив. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У зв’язку з цим у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам із ри= зиком затримки натрію, калію та води рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. розділи «Протипоказання» та «Спосіб застосування та дози»).=

Гіперкаліємія

Під час застосування мелоксикаму можливий розвиток гіперкаліємії, яку м= оже спричиняти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках на регулярній основі потрібно прово= дити контроль рівня калію.

Комбінація з пеметрекседом

У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю, які отримують пеметрексед, лікування мелоксикамом потрібно призупинити принаймні на 5 діб= до введення пеметрекседу, в день введення і щонайменше на 2 дні після введення (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»).

Ін= ші застереження та заходи безпеки

Побічні реакції часто гірше переносять пацієнти літнього віку, слабкі а= бо ослаблені пацієнти, які потребують ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗЗ, лікарський засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та сер= ця. Пацієнти літнього віку мають вищу частоту виникнення побічних реакцій при застосуванні НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, що мо= жуть бути летальними (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Meлоксикам, як і будь-який інший НПЗЗ, може маскувати симптоми інфекцій= них захворювань.

Як і при внутрішньом’язовому застосуванні інших НПЗЗ, у місці ін’єкції = може виникнути абсцес або некроз.

Мелоксикам може негативно впливати на репродуктивну функцію, тому не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Жінкам, які планують вагітні= сть або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування лікарського засобу (див. розділ «Застосування у пер= іод вагітності або годування груддю»).

Маскування запалення та гарячки.

Фармакологічна дія мелоксикаму спрямована на зменшення гарячки та запалення, може зменшити користь даних діагностики при визначенні ускладнень щодо підозрюваного неінфекційного больового стану.

Лікування кортикостероїдами

Мелоксикам не може бути імовірним замісником кортикостероїдів при лікув= анні кортикостероїдної недостатності.

Гематологічні реакції.

Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗЗ, включаючи мелоксикам. Це може бути пов’язано із затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною, або неповністю описаним впливом на еритропоез. Пацієтам при довготривалому лікуванні НПЗЗ, включаючи мелоксикам, слід контролювати гемоглобін або гематокрит, якщо наявні симптоми та ознаки анемії.

НПЗЗ гальмують агрегацію тромбоцитів та можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від ацетилсаліцилової кислоти, їх вплив на фун= кцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Під час застосува= ння лікарського засобу слід ретельно контролювати стан пацієнтів, у яких можливі побічні впливи щодо змін у функції тромбоцитів, зокрема розлади згортання крові, або пацієнтів, які отримують антикоагулянти.

Застосування пацієнтам з наявною астмою=

Пацієнти з астмою можуть мати аспіринчутливу астму. Застосування ацетилсаліцилової кислоти у таких пацієнтів асоційоване з тяжким бронхоспаз= мом, який може бути летальним. З огляду на перехресну реакцію, включаючи бронхос= пазм, між ацетилсаліциловою кислотою та іншими НПЗЗ лікарський засіб не слід заст= осовувати пацієнтам, чутливим до ацетилсаліцилової кислоти, та слід з обережністю застосовувати пацієнтам з наявною астмою.

Застереження, пов’язані з допоміжними речовинами

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на ампулу 1,5 мл, тобто по суті є вільним від натрію.

Застосування у період вагітності= або годування груддю.

Вагітність.

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітніс= ть та/або розвиток ембріона та плода. Дані епідеміологічних досліджень дають з= могу припустити збільшення ризику викидня та розвитку вад серця і гастрошизисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагі= тності. Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшився з менш ніж 1 % до приблизно = 1,5 %. Вважається, що цей ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалос= ті лікування.

Встановлено, що у тварин введення інгібітора синтезу простагландинів призводило до збільшення перед- і постімплантаційних втрат та ембріофетальн= ої смертності. Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів в період органогенезу, підвищувалася частота різноманітних = вад розвитку, зокрема серцево-судинних.

Починаючи з 20-го тижня вагітності застосування мелоксикаму може спричи= нити олігогідрамніоз внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. = Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у ІІ триместрі вагітності, більшість із яких пройшли після припинення лікування.=

В наслідок цього під час І та ІІ триместру вагітності лікарський з= асіб не слід застосовувати, за винятком нагальної потреби. Якщо жінка намагається завагітніти або протягом І та ІІ триместру вагітності застосовує мелоксикам, дозування та тривалість лікування повинні бути щонайменшими.

Слід розглянути допологовий моніторинг олігогідрамніозу та звуження артеріальної протоки після впливу мелоксикаму протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніоз або звуження артеріальної протоки.=

При застосуванні у ІІІ триместрі вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик:

·      серцево-легеневої токсичності (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія)= ;

·      порушення функції нирок, що = може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідроамніоном (див. вище);

можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонароджено= го:

·      подовження часу кровотечі, антиагрегаційний ефект навіть при дуже низьких дозах;

·      пригнічення скорочень матки,= що призводить до затримки або затягування пологів.

Тому лікарський засіб протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності.=

Період годування груддю.<= /i>

Хоча конкретних даних щодо мелоксикаму немає, про НПЗЗ відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко. Тому лікарський засіб не рекомендується застосовувати жінкам у період годування груддю.

Фертильність.

Мелоксикам, як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/ простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок,= які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Спеціальних досліджень щодо впливу мелоксикаму на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами немає. Однак на основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, можна припустити, що мелоксикам не впливає або має незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керува= ння автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дозування.

Лікарський засіб застосовувати у дозі 15 мг (1 ін’єкція) 1 раз на добу.

Не перевищувати дозу 15 мг на добу.

Лікування повинно обмежуватися 1 ін’єкцією на початку застосування з максимальною тривалістю до 2–3 діб в обґрунтованих виняткових випадках (наприклад, коли пероральний та ректальний шляхи застосування неможливі).&n= bsp;

Побічні реакції можуть бути мінімізовані застосуванням найменшої ефекти= вної дози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідного для контролю симптомів (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід періодично оцінювати потребу пацієнта в симптоматичному полегшенні= та його відповідь на лікування.

Особливі категорії пацієнтів.

Пацієнти літнього віку (див. розділ «Фармакокінетика»)

Рекомендована доза для пацієнтів літнього віку становить 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл) (також див. розділ «Спосіб застосування та дози» — «Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій» і розділ «Особли= вості застосування»).

Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»)

Пацієнтам із підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій, наприкла= д із шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі чи факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань, застосування лікарського засобу слід розпочин= ати з дози 7,5 мг на добу (половина ампули місткістю 1,5 мл).=

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Лікарський засіб протипока= заний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, які не перебувають на гемодіалізі (див. розділ «Протипоказання»).

Для пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу (половина ампули 1= ,5 мл).

Пацієнтам із помірною та середньою нирковою недостатністю (пацієнти із кліренсом креатиніну вище 25 мл/хв) зниження дози не потрібне.

Пацієнти із печінковою недостатністю.

Лікарський засіб протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнтам із легкою та середньою печінковою недостатністю зменшення дози не потрібне.

Спосіб застосування.

Лікарський засіб призначений для внутрішньом’язового застосування.<= o:p>

Розчин для ін’єкцій слід вводити повільно, шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції у верхній зовнішній квадрант сідниці, дотримуючись суворої асептичної техніки. У разі повторного введення рекомендується чергувати ліву та праву сідниці. Перед ін’єкцією важливо перевірити, щоб вістря голки не попало в судину.

Ін’єкцію слід негайно припинити у випадку сильного болю під час ін’єкці= ї.

У разі протезу кульшового суглоба ін’єкцію слід зробити в іншу сідницю.=

Для продовження лікування слід застосовувати пероральні форми мелоксика= му (таблетки).

Діти.

Лікарський засіб протипоказаний для застосування дітям віком до 18 років (див. розділ «Протипоказання»).

Передозування.

Симптоми.

Симптоми гострого передозування НПЗЗ зазвичай обмежуються сонливістю, летаргією, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримуючій терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровот= еча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомляли про анафілакто= їдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗЗ, що також можуть спостерігатися при передозуванні.

Лікування.

При передозуванні НПЗЗ рекомендується симптоматичне та підтримуюче лікування. Дослідження показали прискорення виведення мелоксикаму шляхом прийому 4 г холестираміну 3 рази на добу.

Побічні реакції.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах та при тривалому лікуван= ні) може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних яв= ищ, наприклад інфаркту міокарда або інсульту (див. розділ «Особливості застосування»).

Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися= при лікуванні НПЗЗ.

Більшість побічних реакцій, що спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Може спостерігатися пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів літнього в= іку (див. розділ «Особливості застосування»). Під час застосування спостерігали= ся нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою спостеріг= ався гастрит.

Повідомляли про тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див розділ «Особливості застосування»).

Нижче наведено небажані реакції мелоксикаму, що були зареєстровані у 27 клінічних дослідженнях з тривалістю лікування не менше 14 днів. У клінічних дослідженнях брали участь 15 197 пацієнтів, які приймали мелоксикам перорально у добовій дозі 7,5 мг або 15 мг протягом періоду до од= ного року.

Також наводяться небажані реакції, виявлені під час післяреєстраційного застосування.

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, < 1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не можна визначити за наявними даним= и).

З боку системи крові та лімфатичної системи:

нечасто – анемія; рідко – відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже р= ідко – агранулоцитоз (див. «Окремі серйозні та/або часті побічні реакції»).

З боку імунної системи:

нечасто – алергічні реакції (крім анафілактичних або анафілактоїдних); частота невідома – анафілактичний шок, анафілактична реак= ція, анафілактоїдна реакція, включаючи шок.

З боку психіки:

рідко – зміна настрою, нічні жахи; частота невідома – сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння.

З боку нервової системи:

часто –&nb= sp;головний біль; нечасто – запаморочення, сонливість.

З боку органів зору:

рідко – розлади функції зору, що включають нечіткість зору, кон’юнктиві= т.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату:

нечасто – вертиго; рідко – дзвін у вухах.

З боку серця:

рідко – відчуття серцебиття.

У зв’язку із застосуванням НПЗЗ також повідомляли про серцеву недостатність.

З боку судинної системи:

нечасто – підвищення артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»), припливи= .

З боку дихальної системи, органів грудної клі= тки та середостіння:

рідко – астма у пацієнтів з алергічними реакціями на ацетилсаліцилову кислоту або інші НПЗЗ; частота невідома – інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.

З боку травного тракту:

дуже часто – гастроінтестинальні порушення, такі як диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея; нечасто – прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, відрижка; рідк= о – коліт, гастродуоденальна виразка, езофагіт; дуже рідко – шлунково-кишкова перфорація; частота невідома – панкреатит.

Пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча можуть бути тяжкими та потенційно летальними, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку гепатобіліарної системи:

нечасто – порушення показників функції печінки (наприклад, підвище= ння рівня трансаміназ або білірубіну); дуже рідко – гепатит; частота невідома – жовтяниця, печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:"Times New Roma= n"; mso-bidi-font-family:Calibri;mso-fareast-language:UK'>

нечасто – ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання; рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив’янка; дуже рідк= о – бульозний дерматит, мультиформна еритема; частота невідома – реакції фотосенсибілізації, ексфоліативний дерматит, фіксований медикаментозний висип (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку сечовидільної системи:

нечасто – затримка натрію та води, гіперкаліємія (див. розділи «Взаємод= ія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»), зміни показників функції нирок (підвищення рівня креатиніну та/або сечовини у плазмі крові); дуже рідко – гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів групи підвищеного ризику (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома – інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

частота невідома – жіноче безпліддя, затримка овуляції.

З боку організму в цілому та реакції у місці введе= ння:

часто – затвердіння у місці ін’єкції, біль у місці ін’єкції; нечасто – набряки, включаючи набряки нижніх кінцівок; частота невідома – грипоподібні симптоми.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної ткан= ини:

частота невідома – артралгія, біль у спині, ознаки та симптоми, пов’яза= ні зі суглобами.

Окремі серйозні та/або часті побічні реакції.

Повідомлялося про дуже рідкі випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які застосовували мелоксикам та інші потенційно мієлотоксичні лікарські засоби (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»).

Побічні реакції, які раніше не спостерігалися при застосуванні мелоксикаму, але характерні для інших препаратів цієї фармакотерапевтичної групи.

Органічне ниркове ураження, що, імовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: зафіксовано дуже рідкі випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf= .dec.gov.ua.<= /span> <= /span>

Термін придатності.

4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС= в недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Через можливу несумісність лікарський засіб не можна змішувати з іншими препаратами в одному шприці.

Упаковка.

1,5 мл розчину в скляній ампулі; 3 ампули в контурній чарунковій упаков= ці; 1 контурна чарункова упаковка в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

К.О. Ромфарм Компані С.Р.Л., Румунія/

S.C= . Rompharm= Company S.R= .L= ., Romania<= /span>.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадж= ення його діяльності.

м. Отопень, вул. Ероілор № 1А, 075100, округ Ілфов/

Otopeni city, Eroilor&= nbsp;str. № 1A= , 075100, jud. <= /span>Ilfov.=

Заявник.=

ТОВ «УОРЛД МЕДИЦИН», Украї= на/

WORLD MEDICINE, LLC, Ukrai= ne.

=