ІНСТРУКЦІЯ

для медично= го застосування лікарського засобу

ПАРАЦЕТАМОЛ= -БАКСТЕР⁼

(PARACETAMOL-BAXTER)

Склад:

діюча речовина: парацетамо= л;

1 мл розчину містить парацетамолу 10 мг;

1 флакон (100 мл розчину) містить парацетамолу 1000 мг;

допоміжні речовини: маніт (Е 421); натрію гідрофо= сфат; L-цистеїну гідрохлориду, моногідрат; натрію гідроксид; кислота хлористоводн= ева концентрована; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: розчин має бути прозорим, від безбарвного до злегка жовтуватого, практично вільним від видимих часток.

Фармакотера= певтична група. Аналгетики та антипіретики. Код АТХ N02B E01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Точний механізм аналгетичних і жарознижувальних властивостей парацетамолу ще має бути встановлений — він м= оже включати центральний та периферичний вплив.

Парацетамол-Бакстер забезпечу= є початок знеболювання через 5‒10 хвилин після початку введення. Піковий аналгетичний ефект досягається через 1 годину, тривалість цього ефекту зазв= ичай становить 4‒6 годин.

Парацетамол-Бакстер зменшує підвищену температуру протягом 30 хвилин після початку введення з тривалістю жарознижувального ефекту щонайменше 6 годин.

Фармакокінетика.

Дорослі

Всмоктування. Після одноразового застосування до 2 г препарату та після повторного застосування упродовж 24 годин фармакокінетика парацетамолу ліні= йна.

Біодоступність після внутрішньовенної інфузії 500 мг та 1 г лікарського засобу Парацетамол-Бакстер така ж сама, як і після введення 1 г та 2 г пропацетамолу (що м= істить 500 мг та 1 г парацетамолу відповідно).

Максимальна концентрація (C_max) у плазмі крові досягається наприкінці інфузійного введення тривалістю 15 хвилин 500 мг або 1 г лікарського засобу Парацетамол-Бакстер і становить 15 мкг/мл або 30 мкг/мл відповід= но.

Розподіл. Об’єм розподілу парацетамолу становить приблизно 1 л/кг. Парацетамол слабко зв’язується з білками плазми крові. Пі= сля введення 1 г парацетамолу значний рівень концентрації (приблизно 1,5 мкг/мл) був встановлений у спинномозковій рідині через 20 хвилин після інфузії.

Метаболізм. Парацетамол значною мірою метаболізується у печінці, проходячи два основних шляхи: кон’югація глюкуронової кислоти та кон’югація сірчаної кислоти. Останній шлях швидко насичується при дозах, які перевищують терапевтичні. Незначна частина (менше 4 %) метаболізується цитохромом Р450 з утворенням проміжного метаболіту (N-ацетилбензохіноніміну= ), який у нормальних умовах швидко нейтралізується відновленим глутатіоном і виводиться із сечею після зв’язування з цистеїном і меркаптопуриновою кисло= тою. Однак при масивному отруєнні кількість цього токсичного метаболіту зростає.=

Виведення. Метаболіти парацетамолу виводяться головним чином із сечею. 90 % введеної дози виводиться протягом 24 годин нирками, переважно у вигляді глюкуроніду (60−80 %) і сульфату (20−30 %). Менше 5 % виводиться у незміненому стані. Період напіввиведення з плазми крові становить 2,7 години, загальний кліренс — 18 л/год.=

Новонароджені, немовлята та діти

Фармакокінетика парацетамолу у новонароджених і дітей майже не відрізняється від такої у дорослих, за винятком коротшого періоду напіввиведення із плазми крові (1,5−2 години). У новонароджених період напіввиведення довший, ніж у немовлят — приблизно 3,5 години. У новонародже= них, немовлят і дітей віком до 10 років, порівняно з дорослими, суттєво знижена кон’югація з глюкуроновою кислотою та підвищена — із сульфатами.

Таблиця 1

Фармакокінетичні величини відповідно до віку= [стандартизований кліренс, *CL_std/F_oral   (l.h^–1 70 кг^–1)]<= o:p>

Вік

Маса тіла (кг)

CL_std/F_oral (l.h^–1 70 кг^{–1<=
/sup>)}

40 тижн= ів від зачаття

3,3

5,9

3 місяц= і

6

8,8

6 місяц= ів

7,5

11,1

1 рік

10

13,6

2 роки

12

15,6

5 років

20

16,3

8 років

25

16,3

*CL_std — оцінка групи пацієнтів щодо CL (кліренсу).

&n= bsp;

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з нирковою недостатністю. При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну 10−30 мл/хв) виведення парацетамолу дещо уповільнене,= а період напіввиведення становить від 2 до 5,3 години. Швидкість виведення глюкуронідів та сульфатів у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю втрич= і нижча, ніж у здорових добровольців. Таким чином, пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю мінімальний інтервал між введеннями слід збільшити до 6 годин (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього ві= ку. Фармакокінетика та метаболізм парацетамолу у пацієнтів літнього віку не змінені. Коригування дози не потрібне для цієї групи пацієнтів (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).=

Клінічні характеристики.

Показання. =

Короткочасне лікування больов= ого синдрому помірної інтенсивності, особливо в післяопераційному періоді, або короткочасне лікування гарячки, коли введення внутрішньовенним способом клінічно обґрунтоване нагальною потребою лікування болю або гіпертермії та/= або коли інші шляхи введення недоступні.

<= /b>

<= /b>

<= /b>

Протипоказання.

Підвищена чутливість до парацетамолу або до пропацетамолу гідрохлориду (проліки парацетамолу) та ін= ших компонентів лікарського засобу. Тяжка гепатоцелюлярна недостатність.

Особливі заходи безпеки.

Необхідно бути обережним при призначенні та застосуванні лікарського засобу Парацетамол-Бакстер, щоб уникнути помилок в дозуванні через сплутування міліграмів (мг) і мілілітрів (мл), що може призвести до випадкового передозування та летального наслідку (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Пробенецид майже вдвічі знижує кліренс парацетамолу шляхом блокування його зв’язування з глюкуроновою кислотою, тому при комбінованій терапії з пробенецидом дозу парацетамолу потрібно знизити.

Саліцилати можуть збільшувати період напіввиведення парацетамолу з організму.

Особливу увагу слід приділяти одночасному застосуванню індукторів ферментів. Такі препарати, зокрема, включають барбітурати, ізоніазид, карбамазепін, рифампіцин і етанол (див. розділ «Передозування»).

Одночасне застосування парацетамолу (4 г на добу протягом щонайменше 4 діб) з пероральними антикоа= гулянтами може призвести до невеликих коливань міжна= родного нормалізованого відношення (МНВ). Необхідний моніторинг показників МНВ прот= ягом одночасного застосування препаратів, а також протягом тижня після закінчення лікування парацетамолом.

При одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном слід дотримуватися обережності, оскільки одночасний прийом був пов’язаний з метаболічним ацидозом зі збільшеною аніо= нною щілиною, особливо у пацієнтів із факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

Особливості застосування.

Рекомендується застосовувати перорал= ьний парацетамол, якщо можливий такий спосіб застосування.

Щоб уникнути ризику передозув= ання, необхідно перевірити наявність парацетамолу або пропацетамолу в інших комбінованих препаратах (включаючи рецептурні і безрецептурні лікарські зас= оби).

Ризик ураження печінки зростає при застосуванні парацетамолу в дозах, вищих від рекомендованих. Клінічні симптоми ушкодження печінки (зокрема печінкова недостатність, гепатит, у тому числі фульмінантний, холестатичний, цитолітичний) зазвичай вперше спостерігаються з 2-ї доби після початку застосування препарату і досягають максимуму на 4–6-ту добу. Необхідно якнайшвидше призначити антидот (див. розділ «Передозування»).

Парацетамол може спр= ичинити серйозні шкірні реакції. Пацієнтів= слід проінформувати про ранні ознаки серйозних шкірних реакцій, а при першій поя= ві шкірних висипів або при будь-яких інших ознаках гіперчутливості застосування препарату слід припинити. Як і у разі застосування будь-яких інших ін’єкційних розчинів, розфасованих у скляні флакони, необхідний контроль наприкінці інфузії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Рекомендується бути обережними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном чер= ез підвищений ризик метаболічного ацидозу з високою аніонною щілиною, особливо= у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, сепсисом, при недоїданні та за наявності інших причин дефіциту глутатіону (наприклад, хронічний алкоголізм= ), а також якщо застосовуються максимальні добові дози парацетамолу. Рекомендуєт= ься ретельний моніторинг, включаючи вимірювання 5-оксопроліну в сечі.

З обережністю застосовують лікарський засіб при наявності у пацієнта:

гепатоцелюлярної недостатності, синдрому Жильбера; <= /o:p>

тяжкої ниркової недостатності (див. розділи «Фармакокінетика» і «Спосіб застосування та дози»);

хронічного алкоголізму;

низьких запасів глутатіону в печінці через хроні= чне недоїдання, анорексію, булімію або кахексію;

зневоднення;=

дефіциту глюкозо-6-фосфатаздегідрогенази (може призвести до гемолітичної анемії).

Допоміжні речовини. Парацетамол-Бакстер містить м= енше 1 ммоль (23 мг) натрію на 100 мл, тобто практично вільний від натрію.<= o:p>

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.

Вагітність=

Клінічний досвід внутрішньовенного введення парацетамолу обмежений. = Однак велика кількість даних про пероральне застосування терапевтичних доз вагітним жінкам свідчить = про відсутність вад розвитку плода або фето-/неонатальної токсичності. Епідеміологічні дослідження щодо нейророзвитку у дітей, які внутрішньоутроб= но піддавалися впливу парацетамолу, показали непереконливі результати.

Репродуктивні дослідження на тваринах із внутрішньовенним введенням не проводилися. Дослідження із пероральним введенням не продемонстрували мальформацій або фетотоксичного ефекту. Однак Парацетамол-Бакстер слід застосовувати під час вагітності тільки після ретельної оцінки співвідношен= ня користі і ризику. В такому разі треба суворо дотримуватися рекомендованої д= ози і тривалості лікування.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";background:white;mso-ansi-languag= e: UK;mso-fareast-language:RU'>Період годування груддю

Після перорального застосування парацетамол екскретується у грудне молоко в невеликих кількостях. Не було відзначено жо= дних побічних ефектів у немовлят при застосуванні парацетамолу. Таким чином, парацетамол можна застосовувати жінкам, які годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. <= /i>

Не впливає.

<= /b>

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Лікарський засіб застосовувати внутрішньовен= но.

Флакон об’ємом 100 мл признач= ений для дорослих, підлітків і дітей з масою тіла понад 33 кг.

Дозування залежить від маси тіла пацієнта (див. таблицю 2 нижче).

= Таблиця 2

Дозування лікарського засобу Парацетамол-Бакстер

Маса тіла пацієнта=

Одноразова доза

Об’єм на одне введ= ення

Максимальний об’єм лікарського засобу на о= дне введення відповідно до верхніх меж маси тіла для групи (мл)*

Максимальна добова доза**

> 33 кг — ≤ 50 кг

15 мг/кг

1,5 мл/кг

75 мл

60 мг/кг, не перевищуючи 3 г

> 50 кг, за наявності факторів ризику розвитку гепатотоксичності

1 г

100 мл<= /span>

100 мл<= /span>

3 г<= o:p>

> 50 кг, за відсутності факторів ризику розвитку гепатотоксичності

1 г

100 мл<= /span>

100 мл<= /span>

4 г<= o:p>

* Пацієнти з нижчою масою тіла потребують менших об’ємів.
Мінімальний інтервал між введеннями повинен становити 4 години. Курс лікування зазвичай= не перевищує 4 інфузій протягом 1 доби.

Мінімальний інтервал між введеннями у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня має становити щонайменше 6 годин.

** Максимал= ьна добова доза, зазначена у таблиці вище, наведена для пацієнтів, які не отрим= ують інші препарати, що містять парацетамол; в іншому разі добову дозу необхідно належним чином коригувати, враховуючи вміст парацетамолу в інших препаратах= .

Пац= ієнти з нирковою недостатністю

Для пацієнтів з порушенням фу= нкції нирок мінімальний інтервал між введеннями слід коригувати відповідно до таб= лиці 3.

Таблиця 3

Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю<= /o:p>

Кліренс креатиніну

Інтервал між введеннями

≥ 50 мл/хв<= o:p>

4 години<= /p>

10–50 мл/хв=

6 годин

< 10 мл/хв

8 годин

= ;

Пацієнти з печінковою недостатністю

Для пацієнтів з хронічним порушенням функції печінки або з компенсованим активним захворюванням печін= ки, гепатоцелюлярною недостатністю, хронічним алкоголізмом, хронічним недоїданн= ям (низькі запаси глутатіону в печінці), зневодненням, синдромом Жильбера, мас= ою тіла менше 50 кг максимальна добова доза не повинна перевищувати 3 г (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку зазвич= ай не потребують коригування дози.

Спосіб застосуван= ня

Щоб уникнути помилок дозування через невідповідність між міліграмами (мг) і мілілітрами (мл), необхідно ретельно розраховувати дози при призначенні та введенні лікарського засобу Парацетамол-Бакстер. Така невідповідність може спричинити випадкове передоз= ування і навіть летальний наслідок. Слід переконатися, що призначається та вводить= ся правильна доза. При призначенні слід вказувати загальну дозу в міліграмах (= мг) і об’єм загальної дози в мілілітрах (мл).

Роз= чин парацетамолу застосовувати у вигляді 15-хвилинної внутрішньовенної інфузії.=

Для набирання розчину необхідно використовувати голку діаметром 0,8 мм (калібр 21) і проколювати ковпачок вертикально в спеціально визначеному місці.

Перед будь-яким введенням роз= чин необхідно візуально перевірити на наявність твердих часток і зміни кольору.= Лікарський засіб призначений тільки для одноразового використання. Будь-який невикористаний розчин слід утилізувати.

Розведений розчин необхідно контролювати візуально і не можна використовувати за наявності опалесценції, видимих часток або осаду.

Розчин парацетамолу 10 м= г/мл для інфузій можна розводити 0,9 % (м/об) розчином натрію хлориду або 5 % (м/об) розчином глюкози, кінцева концентрація препарату — 1,0 мг/мл. Розчин стабільний протягом 48 годин за умови зберіганн= я при контрольованій кімнатній температурі (20–25 °C) та при флуоресцентному освітленні в пляшці, що не містить ПВХ.

З мікробіологічної точки зору= , за винятком випадків, коли спосіб відкриття виключає ризик мікробного забрудне= ння, препарат слід використовувати негайно. Якщо препарат не використовується негайно, відповідальність за тривалість і умови зберігання несе користувач.=

Як і у разі застосування будь-яких інших ін’єкційних розчинів, розфасованих у скляні флакони, наполегливо рекомендується ретельний контроль наприкін= ці інфузії незалежно від шляху введення. Цей контроль наприкінці інфузії особл= иво необхідний у випадку центральних інфузій, щоб уникнути газової емболії.

Діти. =

Застосовувати дітям з масою тіла ≥ 33 кг.=

Передозування.

Ризик ураження печінки (включаючи блискавичний гепатит, печінкову недостатність, холестатичний гепатит, цитолітичний гепатит) зростає у хворих літнього віку, дітей молодшого віку, пацієнтів із ураженням печінки, у разі хронічного алкоголізму, наявно= сті хронічної аліментарної дистрофії та в осіб зі зниженою ферментативною активністю. У зазначених випадках передозування може становити загрозу для життя пацієнта= .

Симптоми з’являються протягом перших 24 годин та проявляються нудотою, блюванням, анорексією, блідістю, болем у животі.=

Передозування у дорослих можливе при одноразово= му введенні дози 7,5 г та більше, у ді= тей — 140 мг/кг маси тіла. При цьому розвивається цитоліз печінки, який може спричинити повний і необоротний некроз, що призводить до гепатоцелюлярної недостатності, метаболічного ацидозу, енцефалопатії і може призвести до коми та смерті пацієнта. Одночас= но протягом 12‒48 годин після введення зростає рівень печінкових трансаміназ (асп= артатамінотрансферази [АСТ], аланінамінотрансферази [АЛТ]), лактатдегідрогенази, білірубіну та зменшується рівень протромбіну. Клінічні симптоми ушкодження печінки звичай= но проявляються після двох діб та досягають максимуму після 4‒6 днів.

Невідкладні заходи:

-   негайна госпіталізація;

-   якнайшвидше, до початку лікування, визначення концентрації парацетамолу в плазмі крові після передозування;

-   внутрішньовенне або пероральне застосування антидота N-ацетилци= стеїну (НАЦ), по можливості не пізніше ніж через 10 годин після передозування; НАЦ можна застосовувати і пізніше ніж через 10 годин після передозування, однак= у цьому разі лікування буде більш тривалим;

- симптоматичне лікування.

Перед початком лікування необхідно провести печінкові проби та повторювати їх кожні 24 години. У більшості випадків рівні печінкових трансаміназ повертаються до нормальних показників за один-два тижні з повним відновленням функції печінки. В окремих дуже тяжких випадках може бути потр= ібна трансплантація печінки.

<= /b>

Побічні реакції.

Як і у разі застосування інших лікарських засобів, що містять парацетамол, частота побічних реакцій, які представлені ни= жче, визначається таким чином: часто (≥ 1/100 —          < 1/10), рідко (&#= 8805; 1/10 000 — < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома = (неможливо оцінити з наявних даних).

Таблиця 4=

Побічні реакції

Системи органів=

Частота

Побічні реакції=

Розлади з боку крові та лімфатичної системи

Дуже рідко

Тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія=

Розлади з боку імунної системи

Дуже рідко

Анафілактичний шок*, реакція гіперчутливості*<= /o:p>

Кардіологічні розлади

Рідко

Артеріальна гіпотензія

Частота невідома

Тахікардія

Розлади з боку печінки та жовчовивідних шляхів=

Рідко

Підвищений рівень печінкових трансаміназ=

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини<= /o:p>

Дуже рідко

Висипання*, кропив’янка*, тяжкі шкірні реакції**

Системні розлади та ускладнення у місці введення

Часто

Реакція в місці введення (біль і відчуття печіння)<= o:p>

Рідко

Нездужання

Частота невідома

Еритема, почервоніння, свербіж

*Повідомляли про дуже рідкісні випадки реакцій гіперчутливості у вигляді анафілактичного шоку, кропив’янки, шкірних висипі= в, які потребували припинення лікування.

**Повідомляли про дуже рідкісні випадки серйозних шкі= рних реакцій, які потребували припинення лікування.

Повідомлення про підозрювані побічні реакц= ії

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значенн= я. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосув= анні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua/.

<= /b>

Термін придатності.

24 місяці (2 роки).

Умови зберігання. =
Зберігати при температурі не вище 25 ºС. Не охолоджувати та не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.<= b>

<= /b>

Несумісність.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>

Лікарський засіб не слід змішувати з іншими препаратами, окрім вказаних у розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка.

По 100 мл у флаконі; по 25 флако= нів у картонній коробці.

<= /p>
Категорія відпуску.

За рецептом.<= /o:p>

<= /p>
Виробник. <= /b>

БІЕФФЕ МЕДІТАЛ С.П.А. / BIEFFE MEDITAL S.P.A.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Віа Нуова Провінціале – 23034 Грозотто (СO), Іт= алія / Via Nuova Provinciale – 23034 Grosotto (SO), Italy.

= ;

Вік	Маса тіла (кг)	CL_std/F_oral (l.h^–1 70 кг^{–1<= /sup>)}
40 тижн= ів від зачаття	3,3	5,9
3 місяц= і	6	8,8
6 місяц= ів	7,5	11,1
1 рік	10	13,6
2 роки	12	15,6
5 років	20	16,3
8 років	25	16,3

Маса тіла пацієнта=	Одноразова доза	Об’єм на одне введ= ення	Максимальний об’єм лікарського засобу на о= дне введення відповідно до верхніх меж маси тіла для групи (мл)*	Максимальна добова доза**
> 33 кг — ≤ 50 кг	15 мг/кг	1,5 мл/кг	75 мл	60 мг/кг, не перевищуючи 3 г
> 50 кг, за наявності факторів ризику розвитку гепатотоксичності	1 г	100 мл<= /span>	100 мл<= /span>	3 г<= o:p>
> 50 кг, за відсутності факторів ризику розвитку гепатотоксичності	1 г	100 мл<= /span>	100 мл<= /span>	4 г<= o:p>

Кліренс креатиніну	Інтервал між введеннями
≥ 50 мл/хв<= o:p>	4 години<= /p>
10–50 мл/хв=	6 годин
< 10 мл/хв	8 годин

Системи органів=	Частота	Побічні реакції=
Розлади з боку крові та лімфатичної системи	Дуже рідко	Тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія=
Розлади з боку імунної системи	Дуже рідко	Анафілактичний шок, реакція гіперчутливості<= /o:p>
Кардіологічні розлади	Рідко	Артеріальна гіпотензія
Частота невідома	Тахікардія
Розлади з боку печінки та жовчовивідних шляхів=	Рідко	Підвищений рівень печінкових трансаміназ=
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини<= /o:p>	Дуже рідко	Висипання, кропив’янка, тяжкі шкірні реакції**
Системні розлади та ускладнення у місці введення	Часто	Реакція в місці введення (біль і відчуття печіння)<= o:p>
Рідко	Нездужання
Частота невідома	Еритема, почервоніння, свербіж