ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АМОКСИЛ-К

(АMOXIL-K)

Склад:

діючі речов= ини: амоксицилін, клавуланова кислота;

1 флакон містить стерильної суміші (5:1) амоксициліну натрієвої солі та клавуланату калієвої солі у перерахуванні на амоксицилін 1,0 г і клавуланову кислоту = 0,2 г.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості= : порошок білого або майже білого кольору, гігроскопічний.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Комбінації пеніцилінів, у тому числі з інгібіторами бета-лактамаз.

Код АТХ J01C R02.

= Фармакологічні властивості.

Механізм дії<= /p>

= Амоксицилін являє собою напівсинтетичний пеніцилін (бета-лактамний антибіотик), який інгібує один або кілька ферментів (часто іменованих пеніцилінзв’язуючими білками, ПЗБ) у процесі біосинтетичного метаболізму бактеріального пептидоглікану, що є невід’ємним структурним компонентом клітинної стінки бактерій. Інгібування синтезу пептидоглікану призводить до послаблення клітинної стінки, наслідком чого є лізис і загибель клітин.

= Амоксицилін= є чутливим до розщеплення бета-лактамазами, що продукуються резистентними бактеріями, отже, спектр активності амоксициліну як монотерапії не включає організми, які продукують ці ферменти.

= Клавуланова кислота є бета-лактамом, структурно спорідненим із пеніцилінами. Вона деакт= ивує деякі ферменти бета-лактамази, тим самим запобігаючи інактивації амоксицилі= ну. Клавуланова кислота у вигляді монотерапії не чинить клінічно корисного антибактеріального ефекту.

Співвідношення ФK/ФД

= що перевищує мінімальну інгібуючу концентрацію (Ч>MIК), вважається основним фактором, який визначає ефективність амоксициліну.

= Механізми резистентності

= Існують два механізми резистентності до амоксициліну/клавуланової кислоти:

- інактивація бактеріальними бета-лактамазами, які самі= по собі не інгібуються клавулановою кислотою, включаючи клас B, C і D;

- перетворення ПЗБ, що зменшує афінність антибактеріаль= ного препарату до мішені.

= Непроникніс= ть бактерій або механізм ефлюксного насоса може викликати резистентність бакте= рій або сприяти їй, зокрема, у грамнегативних бактерій.

Граничні значення=

Граничні зн= ачення МІК для амоксициліну/клавуланової кислоти, встановлені Європейським комітет= ом з випробування антимікробної чутливості (EUCAST)

Мікроорга= нізми	Граничні значення чутливості (мкг/мл)
Чутливі	Помірно чутливі	Резистент= ні
Haemophilus influenzae= ¹	≤1	-	> 1
Moraxella catarrhalis^= 1	≤1	-	> 1
Staphylococcus aureus<= sup>2	≤2	-	>2
= Коагулазо= негативні стафілококи²	≤ 0= ,25	&nbs= p;	> 0,25=
Enterococcus¹	≤4	8	> 8
Streptococcus A, B, C, G⁵	≤ 0= ,25	-	> 0,25
Streptococcus pneumoniae³	≤ 0= ,5	1–2	>2
Ентеробактерії^{1, 4}	-	-	> 8
Грамнегативні анаеробні бактерії<= sup>1	≤4	8	> 8
Грампозитивні анаеробні бактерії<= sup>1	≤4	8	> 8
Граничні значення, що не стосують= ся окремих видів¹	≤2	4–8	> 8
¹ Повідомлені значення для концентрацій амоксициліну. З метою випробув= ання чутливості концентрація клавуланової кислоти встановлена у значенні 2 мг/= л. ² Повідомлені значення для концентрацій оксациліну.<= /p> ³ Граничні значення, наведені в таблиці, розраховані за граничними значеннями для ампіциліну. ⁴Граничне значення резистентності R>8 мг/л означає, що всі штами з = механізмами резистентності заявлені як резистентні. ⁵ Граничні значення, наведені в таблиці, розраховані за граничними значеннями для бензипеніциліну.

= Розповсюдже= ність резистентності окремих видів може змінюватися географічно і з часом, тому бажано мати місцеву інформацію щодо чутливості, особливо при лікуванні тяжк= их інфекцій. Може виникнути потреба в експертному висновку, якщо місцева розповсюдженість резистентності є такою, що користь препарату, принаймні при деяких типах інфекцій, викликає сумніви.

= =

Зазвичай чутливі види

Грампозитивні аероби: Enterococcus faecalis,Gardner= ella vaginalis, Staphylococcus aureus

(чутливий= до метициліну)^£, Coagulase-negative staphylococci (чутливий до метициліну), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae¹, Streptococcus pyogenes та інші бета-гемолітичні стрептококи, група Streptococcus viridans. <= /o:p>

Грамнегат= ивні аероби: Actinobacillus actinomycetemcomitans, Capnocyto= phaga spp., Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae², <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: DE'>Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae§, Pasteurella midtocida.=

Анаероби<= /span>: Bact= eroides fragilis, Fusobacterium nucleatum, Prevotella spp.<= /p>

Види, для яких набуття резистентності може бути проблемою

Грампозитивні аероби: Enterococ= cus faecium^$.

Грамнегативні аероби: Escherichia coli, Klebsiella= oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris.

Природно резистентні мікроорганізми=

Грамнегативні аероби: Acinetoba= cter sp., Citrobacter freundii, Enterobacter sp., Legionella pneumophila, Morganella morganii, Providencia spp., Pseudomonas sp., Serratia sp., <= /span>Stenotrop= homonas maltophilia.

Інші мікроорганізми:

Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Coxiella burnetti, Mycoplasma pneumoniae

^$ Природна помірна чутливість за відсутності набутого механізму резистентності.

^£ Всі стафілококи, резистентні до метициліну, є резистентними до амоксициліну/ клавуланової кислоти.

§ Всі штами, резистентні до амоксициліну, які не опосередковані бета-лактамазами, є резистентними до амоксициліну/клавуланової кислоти.

¹ <= /i>Ця лікарс= ька форма амоксициліну/клавуланової кислоти може <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: RU'>бути непридатною для лікування Streptococcus pneumoniae, який є резистентним до пеніциліну (див. розділи «Спосіб застосування та дози= » <= /span>та «Особливості застосування»).

² Штами зі зниженою чутливістю були зареєстровані у = деяких країнах ЄС із частотою вище 10 %.

= <= /b>

Фармакокіне= тика.

= Абсорбція. =

Фармакокінетичні дані, отрима= ні у дослідженнях із залученням групи здорових добровольців, яким призначали Амоксил-К в дозуванні 1000/200 мг (1,2 г) у вигляді болюсної внутрішньовенної ін= ’єкції, наведені нижче. =

Усереднені фармакокінетичні параметри

Доза, що застосовувалась

Амоксицил= ін

Доза

Середня пікова концентрація в плазмі, мкг/мл

Т _&f=
rac12; , год (період напіввиве-дення)

AUC, год/мг/л (площа під кривою «концентра= ція/ час»)

Виведення із сечею

0–6 год, %

Амоксил К 1000/200 мг

1 г<= /o:p>

105,4

0,9<= /o:p>

76,3=

77,4=

Клавуланова кислота

Амоксил К 1000/200 мг

200 мг

28,5=

0,9<= /o:p>

27,9=

63,8=

= <= /p>
Розподіл. Близько 25 % загального обʼєму клавуланової кислоти у плазмі та 18 % загального амоксициліну в плазмі зв’язуються з білками. Уявний об’єм розпод= ілу становить близько 0,3–0,4 л/кг для амоксициліну і близько 0,2 л/кг для клавуланової кислоти.

= Після внутрішньовенного введення амоксицилін і клавуланова кислота були виявлені в жовчному міхурі, черевній тканині, шкірі, жировій тканині, м’язовій тканині, синовіальній та перитонеальній рідині, жовчі і гної. Амоксицилін не розподіляється достатньою мірою в спинномозковій рідині.<= /p>
Дослідження на тваринах не виявили жодних доказів зна= чної затримки речовин, похідних будь-якого компонента препарату, у тканинах організму. Амоксицилін, як і більшість пеніцилінів, може бути виявлений у грудному молоці. Незначна кількість клавуланової кислоти також може бути виявлена в грудному молоці (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Було виявлено, що як амоксицилін, так і клавуланова кислота проникають крізь плацентарний бар’єр (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

= Біотрансформація. Амоксицилін частково виводиться із сечею у вигляді неактивної пеніцилойної кислоти в кількостях, еквівалентних 10–25 % початкової дози. Клавуланова кислота значною мірою метаболізує= ться в організмі людини і виводиться із сечею і фекаліями та у вигляді двоокису вуглецю у видихуваному повітрі.

= Виведення. Основним шляхом виведення амоксициліну є нирки, тоді = як клавуланова кислота виводиться як нирками, так і шляхом дії позаниркових механізмів.

= У здорових добровольців середній період напіввиведення амоксициліну/клавуланової кисло= ти становить приблизно одну годину, а середній загальний кліренс — приблизно 25 л/год. Різні дослідження показали, що виділення із сечею становить 50–85 % для амоксициліну та 27–60 % для клавуланової кислоти прот= ягом 24-годинного періоду. Найбільша кількість клавуланової кислоти виводиться протягом перших 2 годин після прийому.

= Одночасне застосування пробенециду сповільнює виведення амоксициліну, але не затримує ниркової екскреції клавуланової кислоти (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

= Вік. Період напіввиведення амоксициліну є ідентичним у діт= ей віком від 3 місяців до 2 років, дітей старшого віку та дорослих. Для дітей (у = тому числі недоношених немовлят) першого тижня життя частота прийому не повинна перевищувати два рази на день через незрілість ниркового шляху виведення. Оскільки пацієнти літнього віку більш схильні до зниження функції нирок, дозування слід обирати з обережністю, рекомендується також контроль ниркової функції.

Порушення функції нирок. Загальний сироватковий кліренс амоксициліну/клавуланової кислоти пропорційно зменшується зі зниженням ниркової функції. Зниження кліренсу препарату більш виражене для амоксициліну, ніж для клавуланової кислоти, оскільки більша частка амоксициліну виводиться нирками. При нирковій недостатності дозування має запобігати надмірній кумуляції амоксициліну, у = той же час зберігаючи достатні рівні клавуланової кислоти (див. розділ «= Спосіб застосування та дози»).

= Порушення функції печінки. Пацієнтам із печінковою недостатніс= тю рекомендується обережне застосування лікарського засобу і регулярний контро= ль функції печінки.

Клінічні характеристики.<= /p>
Показання.

Лікування бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до Амоксилу-К мікроорганізмами, таких як:

-         тяжкі інфекції горла, носа та вуха (такі як мастоїдит, перитонзилярні інфекції, епіглотит і синусит із супутніми тяжкими системними ознаками і симптомами);

-         загострення хронічного бронхіту (після підтвердження діагнозу);

-         негоспітальна пневмонія;

-         цистит;

-         пієлонефрит;

-         інфекції шкіри та м’яких тканин, у т.ч. бактеріальні целюліти, укуси тварин, тяжкі дентоальвеолярні абсцеси з поширеним целюлітом;

-         інфекції кісток і суглобів, у т.ч. остеомієліт;

-         внутрішньочеревні інфекції;

-         інфекції статевих органів у жінок.

Профілактика бактеріальних інфекцій при великих оперативних втручаннях у таких зонах:

-         шлунково-кишковий            тра= кт;

-         органи малого таза;

-         голова та шия;

-         жовчні шляхи.

При= значаючи антибактеріальні препарати, слід керуватися правилами їх належного застосування.

Протипоказа= ння.

Підвищена чутливість до діючих речовин, пеніциліну та до інших компонен= тів препарату.

Тяжка алергічна реакція негайного типу (наприклад анафілаксія) на інший бета-лактамний антибіотик (цефалоспорин, карбапенем або монобактам) в анамн= езі.

Жовтяниця/порушення функції печінки в анамнезі, що було спричинено амоксициліном/клавулановою кислотою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>

= Антикоагулянти = для перорального застосування

= Антикоагулянти для перорального застосування й антибіотики пеніцилінового ряду широко використовуються у практиці за відсутності повідомлень про взаємодію. Однак описано випадки збільшення міжнародного коефіцієнта нормалізації у пацієнтів, які приймали аценокумарол або варфарин і яким був призначений курс лікування амоксициліном. Якщо необхідний одночасний прийом таких препаратів, слід ретельно контролювати протромбіновий індекс, або міжнародний коефіцієнт нормалізації, при додаван= ні або припиненні прийому амоксициліну. Крім того, може бути потрібна корекція дози антикоагулянтів для перорального застосування (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

= Метотрексат

= Пеніциліни можуть знижувати виведення метотрексату, що викликає потенційне збільшення токсичності.

= Пробенецид=

= Одночасне застосування пробенециду не рекомендується. Пробенецид зменшує ниркову канальцеву секрецію амоксициліну. Супутнє застосування пробенециду може призвести до підвищення та тривалого збережен= ня рівня амоксициліну (але не клавуланової кислоти) у крові.

Мофетилу мікофенолат <= /i>

У хворих, які лікуються мофетилу мікофенолатом, після початку застосуван= ня перорального амоксициліну з клавулановою кислотою може зменшитись предозова концентрація активного метаболіту мікофенольної кислоти приблизно на 50 %. = Ця зміна предозового рівня може не повністю відповідати зміні загальної експоз= иції мікофенольної кислоти. Таким чином, зміна у дозуванні мофетилу мікофенолату= зазвичай не потрібна, якщо немає клін= ічного підтвердження дисфункції трансплантата. Однак пильне спостереження необхідне під час сумісного застосування та впродовж деякого часу після антибіотикотерапії.

Особливості застосування.

Перед початком терапії Амоксилом-К необхідно ретельно визначити наявність в анамнезі реакції гіперчутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів або інших бета-лактамних препаратів (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).=

Серйозні, а часом навіть летальні випадки гіперчутливості (включаючи анафілактоїдні реакції та тяжкі шкірні побічні реакції) спостерігаються у пацієнтів під час терапії пеніциліном. Реакції гіперчутливості також можуть прогресувати до синдрому Коуніса – серйозної алергічної реакції, яка може призвести до інфаркту міокарда (див. розділ «Побічні реакції» ). Ці реакції найімовірніші в осіб з аналогічними реакціями на пеніцилін в анамнезі. У разі виникнення алергічних реакцій слід припинити терапію Амоксилом-К і розпочати відповідну альтернативну терапію.

Якщо доведено, що інфекція зумовлена мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, необхідно зважити можливість переходу з комбінації амоксицилін/кислота клавуланова на амоксицилін відповідно до офіційних рекомендацій.

Амоксил-К у цій лікарській формі непридатний для застосування за наявності високого ризику того, що вірогідні збудники захворювання мають резистентність до бета-лактамних препаратів, яка не опосередкована бета-лактамазами, чутливими до інгібування клавулановою кислотою. Оскільки конкретних даних стосовно Т > MIС немає, а дані щодо пероральних лікарських форм є граничним= и, ця лікарська форма (без додаткового амоксициліну) може бути непридатною для лікування резистентного до пеніциліну S. pneumoniae.=

У хворих з порушеною функцією нирок або при застосуванні високих доз можливе виникнення судом.=

Амоксил-К необхідно відмінити= при підозрі на інфекційний мононуклеоз, оскільки виникнення при цьому захворюва= нні кореподібного висипу може бути пов’язане з прийомом амоксициліну.

Сумісне застосування алопурин= олу під час лікування амоксициліном може збільшувати алергічні реакції з боку шкіри.

Довготривалий прийом препарату також іноді може спричинювати надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.

Розвиток мультиформної еритеми, асоційованої з пустулами на початку лікування, може бути симптомом гострого генералізованого екзантематозного пустульозу (див. розділ «Побічні реакції»). У такому разі необхідно припинити лікування і в подальшому протипоказано введення амоксициліну.

Амоксил-К слід з обережністю застосовувати хворим з порушенням функції печінки.

Гепатити виникають головним ч= ином у чоловіків і хворих літнього віку, і їх виникнення може бути пов´язано з тривалим лікуванням препаратом. Дуже рідко такі побічні реакції можуть виникати у дітей. Ознаки та симптоми захворювання виникають під час = або одразу після лікування, але в деяких випадках можуть виникнути через декіль= ка тижнів після закінчення лікування. Ці явища звичайно мають оборотний характ= ер. Надзвичайно рідко спостерігалися летальні випадки, які завжди трапляються у пацієнтів з тяжким основним захворюванням або у пацієнтів, які одночасно лікуються препаратами, що мають негативний вплив на печінку (див. розділ «Побічні реакції»).

При застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів повідомлялося про виникнення антибіотикоасоційованого коліту, що може варіювати від легкого до загрожуюч= ого життю ступеня (див. розділ «Побічні реакції»). Тому важливо мати це на уваз= і у разі виникнення у пацієнтів діареї під час або після застосування антибіоти= ка. У разі виникнення антибіотикоасоційованого коліту лікування Амоксилом-К слід негайно припинити, звернутись за медичною допомогою та почати відповідне лікування.

Повідомлялося про випадки виникнення синдрому медикаментозного ентероко= літу (drug-induced enterocolitis syndrome – DIES) переважно у дітей, які отримув= али амоксицилін/клавуланову кислоту (див. розділ «Побічні реакції»). Cиндром медикаментозного ентероколіту – алергічна реакція з основним симптомом – тривале блювання (через 1-4 години після <прийому> <використання&g= t; <застосування> лікарського засобу) за відсутності алергічних шкірних = або респіраторних симптомів. Додаткові симптоми можуть включати біль у животі, діарею, гіпотензію або лейкоцитоз з нейтрофілією. Зафіксовані серйозні випадки, включаючи прогресування до шоку.

Під час тривалої терапії рекомендується контролювати функції органів і систем організму, включаючи нирки, печінку та систему кровотворення.

Зрідка у пацієнтів, що прийма= ють Амоксил-К та пероральні антикоагулянти, може спостерігатися понаднормоване подовження протромбінового часу (підвищення рівня міжнародного нормалізован= ого співвідношення (INR)). При одночасному прийомі антикоагулянтів необхідний відповідний моніторинг. Може бути потрібною корекція дози пероральних антикоагулянтів для підтримки необхідного рівня антикоагуляції (див. розділи «Побічні реакції» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії»).

Хворим з нирковою недостатніс= тю дозу слід корегувати згідно зі ступенем порушення функції нирок.=

У хворих зі зменшенням кілько= сті виділеної сечі дуже рідко може виникнути кристалурія (включаючи гостре ураження нирок), головним чином при парентеральному введенні препарату. Тому при застосуванні високих доз амоксициліну рекомендується адекватний прийом ріди= ни та контроль відповідного виведення= сечі з метою зменшення можливості виникнення кристалурії амоксициліну (див. розд= іл «Побічні реакції» та <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'>«Передозування»).

При лікуванні амоксициліном для визначення рівня глюкози в сечі слід використовувати ферментативні реакції з глюкозооксидазою, оскільки інші мет= оди можуть давати хибнопозитивні результати.

Є повідомлення про хибнопозитивні результати тестів на наявність Aspergillus у пацієнтів, які отрим= ували амоксицилін/клавуланову кислоту (при застосуванні Bio-Rad Laboratories Plat= elis Aspergillus EIA тесту). Тому та= кі позитивні результати у пацієнтів, які лікуються амоксициліном/клавулановою кислотою, слід інтерпретувати з обережністю та підтверджувати іншими діагно= стичними методами.

Присутність клавуланової кисл= оти в Амоксилі-К може спричинити неспецифічне зв’язування IgG і альбуміну на мембранах еритроцитів, що може, як наслідок, спричинити хибнопозитивну реак= цію Кумбса.

В 1 флаконі цього лікарськ= ого засобу міститься 62,95 мг (або 2,7 ммоль) натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольован= им вмістом натрію.

В 1 флаконі цього лікарського засобу містить= ся 39,24 мг (або 1,0 ммоль) калію. Сл= ід бути обережним при застосуванні пацієнтам зі зниженою функцією нирок або ти= м, хто дотримується дієти з контрольованим вмістом калію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.= Репродуктивні дослідження на тваринах пероральних і парентеральних форм амоксициліну/кислоти клавуланової не виявили жодної тератогенної дії. В ході одного дослідження за участю жінок з передчасним розривом оболонок плода повідомлялося, що профілактичне застосування Амоксилу-К може бути пов’язано= з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Слід уника= ти застосування лікарського засобу під час вагітності, особливо в першому триместрі, крім випадків, коли, на думку лікаря, таке застосування є необхідним.

Період годування груддю. Обидва активні компоненти лікарського засобу екскретуються у грудне молоко (інформації стосовно впливу клавуланової кисл= оти на немовля, яке знаходиться на грудному вигодовуванні, немає). У немовляти,= яке знаходиться на грудному вигодовуванні, можлива поява діареї та грибкової інфекції слизових оболонок, тому годування груддю слід припинити. Слід взяти= до уваги можливість виникнення алергічних реакцій. Амоксил-К= у період годування груддю можна застосовувати лише тоді, коли, на думку лікар= я, користь від застосування буде переважати ризик.

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень з вивчення здатності впливати на швидкість реакції при керув= анні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводили. Однак виникне= ння таких побічних реакцій як алергічні реакції, запаморочення, судоми можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Дози наведені як вміст амоксициліну/клавуланової кислоти, якщо не вказана доза окремого компонента.

При виборі дози Амоксилу-К для лікування певної інфекції необхідно враховувати:

- очікувані збудники та їх передбачувану чутливість до антибактеріальних речовин (див. розділ «Особлив= ості застосування»);

- тяжкість і локалізацію інфекції;

- вік, масу тіла і стан функц= ії нирок пацієнта, як описано далі.

Цю лікарську форму Амоксилу-К можна застосовувати у добовій дозі до 300= 0 мг амоксициліну та 600 мг клавуланової кислоти. У разі необхідності застосуван= ня вищої дози амоксициліну слід призначати іншу форму Амоксилу-К для уникнення надвисоких денних доз клавуланової кислоти.

Тривалість лікування визначає лікар індивідуально. Деякі інфекції (наприклад остеомієліт) потребують тривалішого лікування. Тривалість лікува= ння не повинна перевищувати 14 діб без оцінки результатів застосування і клініч= ної картини (див. розділ «Особливості застосування»).

Дозування д= ля дорослих та дітей з масою тіла ≥ 40 кг

Стандартна доза: 1000/200 мг кожні 8 годин.

Профілактика ускладнень при хірургічних втручаннях.

При операціях тривалістю менше 1 години рекомендована доза становить від 1000/200 мг до 2000/200 мг при введенні в наркоз (доза 2000/200 мг може бути досягнута при застосуванні іншої внутрішньовенної форми амоксициліну/клавуланової кислоти).

При операціях тривалістю понад 1 годину рекомендована доза становить від 1000/200 мг до 2000/200 мг при введенні в наркоз, дозу 1000/200 мг можна вв= ести 3 рази протягом 24 годин.

У разі наявності клінічних ознак інфекції у післяопераційному періоді с= лід призначати курс лікування з внутрішньовенним або пероральним введенням препарату.

Дозування д= ля дітей з масою тіла = < 40 кг

Діти віком від 3 місяців: 25/5 мг/кг маси тіла кожні 8 годин.

Діти віком до 3 місяців або масою тіла менше 4 кг: 25/5 мг/кг маси тіла кожні 12 годин.

Пацієнти літнього віку

Корекція дози не потрібна.

Порушення функції нирок

Корекція дозування базується на максимальних рекомендованих дозах амоксициліну.

Кліренс креатиніну > 30 мл/хв – корекція дози не потрібна.

Дорослі та = діти з масою тіла ≥ 40 кг

Кліренс креатиніну 10-30 мл/хв

1000/200 мг, потім – 500/100 мг 2 рази на добу

Кліренс креатиніну <<= /span> 10 мл/хв

1000/200 мг, потім – 500/100 мг кожні 24 години

Гемодіаліз

Перша доза – 1000/200 мг, потім – 500/100 мг кожні 24 години + 500/100 мг після діалізу

Дорослі та = діти з масою тіла = < 40 кг<= /i>

Кліренс креатиніну 10-30 мл/хв

25/5 мг/кг кожні 12 годин

Кліренс креатиніну <<= /span> 10 мл/хв

25/5 мг/кг кожні 24 години

Гемодіаліз

25/5 мг/кг кожні 24 години + 12,5/2,5 мг після діалізу

Порушення функції печінки

Необхідна обережність при дозуванні, слід проводити постійний моніторинг функції печінки з регулярними інтервалами.

Амоксил-К вводити шляхом внутрішньовенних ін’єкцій (струминно) або шляхом періодичних інфузій (краплинно). Амоксил-К не можна вводити внутрішньом’язово.

Дітям віком до 3 місяців призначати Амоксил-К тільки у вигляді внутрішньовенної інфузії.<= /span>

Лікування Амоксилом-К можна розпочинати із внутрішньовенного введення та продовжувати лікарськими форма= ми для перорального застосування.

Підготовка розчину для внутрішньовенних ін’єкцій

1000/200 мг: розчинити вміст флакона у 20 мл води для ін’єкцій (кінцевий об’єм – 20,9 мл).

Під час розчинення може з’яви= тися тимчасове рожеве забарвлення, що зникає. Розчини Амоксилу-К зазвичай безбар= вні або мають блідо-солом’яний колір.

Амо= ксил-К потрібно вводити протягом 20 хвилин після розчинення.

Підготовка розчину для внутрішньовенної інфузії=

Роз= чинений, як наведено вище, розчин 1000/200 мг далі без затримки додати до 100 мл інфузійної рідини (краще застосувати міні-контейнер або бюретку). Проводити інфузію слід протягом 30-40 хвилин. Амоксил-К після розчинення хімічно та фізично стабільний протягом 2-3 годин при температурі 25 °С або 8 годин при температурі 5 °С. З мікробіологічної точки зору приготований розчин потрібно вводити негайно.

Внутрішньовенні інфузії Амоксилу-К можна проводити за допомогою різних внутрішньовенних розчинів. Задовільна концентрація антибіотика зберігається при 5 ºС і при кімнат= ній температурі (25 ºС) у рекомендованих об’ємах зазначених нижче інфузійн= их розчинів. При розчиненні препарату та його зберіганні при кімнатній темпера= турі інфузії потрібно проводити протягом зазначеного нижче часу.

=

Розчин для внутрішньовенного (в/в) введення

Період стабільності при 25 °С, години

Вода для ін’єкцій

3

0,9 % роз= чин натрію хлориду

3

Комбінова= ний розчин натрію хлориду (розчин Рінгера)

2

Комбінова= ний розчин натрію лактату (розчин Хартмана)

2

0,3 % роз= чин калію хлориду і 0,9 % розчин натрію хлориду

2

У разі зберігання при темпера= турі 5 °С розчини 1000/200 мг можна д= одавати до попередньо охолодженого розчину для інфузій (вода для ін’єкцій або 0,9 % розчин натрію хлориду), отриманий препарат можна зберігати при зазначеній температурі до 8 годин.

Після досягнення розчином кімнатної температури його слід використати негайно.

Стабільність розчинів Амоксил= у-К залежить від концентрації. Якщо приготувати розчин вищої концентрації, пері= од стабільності розчину пропорційно збільшується.

Амоксил-К менш стабільний у розчинах глюкози, декстрану та бікарбонату, тому розчини на зазначеній осно= ві необхідно використати протягом 3-4 хвилин після розчинення.

Будь-який невикористаний розчин слід утилізувати згідно з діючими вимогами.

<= /b>

Діти.

Застосовувати дітям з перших днів життя.

Передозування.

Симптоми

= Можуть спос= терігатися симптоми розладів шлунково-кишкового тракту і порушення балансу рідини та електролітів. Спостерігалася кристалурія, пов’язана з прийомом амоксициліну= , що в окремих випадках призводила до ниркової недостатності (див. розділ «Особливості застосування»).

= У пацієнтів= з порушенням функції нирок та у пацієнтів, які приймають високі дози лікарськ= ого засобу, можливе виникнення судом.

= Повідомляло= ся про осідання амоксициліну у катетерах сечового міхура, переважно після внутрішньовенного введення у високих дозах. Слід регулярно перевіряти прохідність катетерів (див. розділ «Особливості застосування»).<= /span>

Лікування =

= Порушення з боку шлунково-кишкового тракту можна лікувати симптоматично, звертаючи уваг= у на баланс рідини/електролітів.

= Амоксицилін= /клавуланова кислота можуть бути видалені з кровотоку за допомогою гемодіалізу.

Побічні реакції.

= Найбільш ча= сто повідомлялося про такі побічні реакції на лікарський засіб, як діарея, нудо= та та блювання.

= Нижче подає= ться перелік небажаних реакцій, які спостерігали під час клінічних досліджень і = під час постреєстраційного застосування амоксициліну/клавуланової кислоти. Реак= ції наведено за системно-органним класом MedDRA.

Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних ефекті= в:

дуже часто ³ 1/1= 0;

часто ³ 1/1= 00 та < 1/1= 0;

нечасто ³ 1/1= 000 та < 1/1= 00;

рідко ³ 1/1= 0000 та < 1/1= 000;

дуже рідко < 1/10000;

невідомо (частоту неможливо оцінити з наявних даних).

Інфекції та інвазії.

Часто: кандидоз шкіри та слизових оболонок.

Невідомо: надмірне розмноження мікроорганізмів, нечутливих до препарату.

Розлади з боку кровотворної та лімфатичної системи.

Рідко: оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та тромбоцитопен= ія.

Невідомо: оборотний агранулоцитоз і гемолітична анемія; збільшення = часу кровотечі та протромбінового індексу¹.

Розлади з боку імунної системи¹⁰.

Невідомо: ангіоневротичний набряк, анафілаксія, синдром, подібний до сироваткової хвороби, алергічний васкуліт.

Розлади з боку нервової системи.

Нечасто: запаморочення, головний біль.

Невідомо: судоми².

Неві= домо: асептичний менінгіт.

Судинні розлади.

Рідко: тромбофлебіт3.

Розлади з боку серця.

Неві= домо: синдром Коуніса.

Розлади з боку шлунково-= кишкового тракту.

Часто: діарея.

Нечасто: нудота, блювання, розлади шлунка.

Невідомо: антибіотикоасоційований коліт ⁴, синдром медикаментозного ентероколіту (drug-induced enterocolitis syndrome – DIE= S), гострий панкреатит.

Гепатобіліарні розлади.

Нечасто: підвищення рівня АСТ та/або АЛТ⁵.

Невідомо: гепатити⁶ та холестатична жовтяниця^6.

Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин⁷.

Нечасто: шкірні висипання, свербіж, кропив’янка.<= /p>
Рідко: мультиформна еритема.

Невідомо: синдром Стівенса – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний ексфоліати= вний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз⁹, ре= акція на ліки з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), хв= ороба лінійного імуноглобуліну А (IgA).

Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів.

Дуже рідко: інтерстиціальний нефрит, кристалурія⁸ (вк= лючаючи гостре ураження нирок).=

¹ Див. розділ «Особливості застосування».

² Див. розділ «Особливості застосування». <= o:p>

³ У місці ін’єкції.

⁴ У тому числі псевдомембранозний коліт і геморагічний коліт (див. розділ «Особливості застосування»).

⁵ Помірне підвищення рівнів аспартатамінотр= ансферази (AСT) та/або аланінамінотрансферази (AЛT) частіше спостерігалося у пацієнті= в, які отримували лікування антибіотиками бета-лактамної групи, але значимість= цих результатів невідома.

⁶ Ці явища спостерігалися у разі застосуван= ня інших антибіотиків пеніцилінового та цефалоспоринового ряду (див. розділ «О= собливості застосування»).

⁷ При виникненні реакцій підвищеної чутливо= сті (дерматиту) застосування препарату слід припинити (див. розділ «Особливості застосування»).

⁸ Див. розділ «Передозування».<= /o:p>

⁹ Див. розділ «Особливості застосування».

¹⁰ Див. розділ «Протипоказання» та «Особливості застосування». =

Термін придатності. 2 роки.

=

= Умови зберігання. Збе= рігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступ= ному для дітей місці.

=

= Несумісність.

Амоксил-К не слід змішувати з продуктами крові, іншими рідинами, що міс= тять білок, зокрема з гідролізатами білків, та з емульсіями жирів для внутрішньовенного застосування.

Якщо Амоксил-К застосовувати одночасно з аміноглікозидом, антибіотики не слід змішувати в одному шприці, ємності для внутрішньовенного розчину або в інших ємностях, оскільки активність аміноглікозиду втрачається.

=

Упаковка. По 1,2 г у флаконах. 1 або 10 флаконів у пачці.

<= /p>
= Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ПАТ «Київмедпрепарат».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Україна, 01032,= м. Київ, вул. Саксаганського, 139.

Усереднені фармакокінетичні параметри
Доза, що застосовувалась	Амоксицил= ін
Доза	Середня пікова концентрація в плазмі, мкг/мл	Т _&f= rac12; , год (період напіввиве-дення)	AUC, год/мг/л (площа під кривою «концентра= ція/ час»)	Виведення із сечею 0–6 год, %
Амоксил К 1000/200 мг	1 г<= /o:p>	105,4	0,9<= /o:p>	76,3=	77,4=
Клавуланова кислота
Амоксил К 1000/200 мг	200 мг	28,5=	0,9<= /o:p>	27,9=	63,8=

Кліренс креатиніну 10-30 мл/хв	1000/200 мг, потім – 500/100 мг 2 рази на добу
Кліренс креатиніну <<= /span> 10 мл/хв	1000/200 мг, потім – 500/100 мг кожні 24 години
Гемодіаліз	Перша доза – 1000/200 мг, потім – 500/100 мг кожні 24 години + 500/100 мг після діалізу

Кліренс креатиніну 10-30 мл/хв	25/5 мг/кг кожні 12 годин
Кліренс креатиніну <<= /span> 10 мл/хв	25/5 мг/кг кожні 24 години
Гемодіаліз	25/5 мг/кг кожні 24 години + 12,5/2,5 мг після діалізу

Розчин для внутрішньовенного (в/в) введення	Період стабільності при 25 °С, години
Вода для ін’єкцій	3
0,9 % роз= чин натрію хлориду	3
Комбінова= ний розчин натрію хлориду (розчин Рінгера)	2
Комбінова= ний розчин натрію лактату (розчин Хартмана)	2
0,3 % роз= чин калію хлориду і 0,9 % розчин натрію хлориду	2