ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу=

КАРДУРА^Ò<= /b>

(CARDURA^Ò<= /b>)

Склад:=

діюча речовина:= doxazosin;

таблетки по 1 мг: 1 таблетка містить 1,213 мг доксазозину мезилату, що еквівалентно 1 мг доксазозину;<= /span>

таблетки по 2 мг: 1 таблетка містить 2,43 мг доксазозину мезилату, що еквівалентно 2 мг доксазозину;<= /span>

таблетки по 4 мг: 1 таблетка містить 4,85 мг доксазозину мезилату, що еквівалентно 4 мг доксазозину;<= /span>

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; магнію стеарат; целюлоза мікрокристалічна; натрію лаурилсульфат; натрію крохмальгліколят (тип А).

Лікарська форма. Таблетки.

Основ= ні фізико-хімічні властивості:

- таблетки по 1 мг – білого кольору, круглі, двоопуклі, з кодом= «CN 1» з одного боку та «VLE» з іншого боку;

- таблетки по 2 мг – білого кольору, продовгасті, двоопуклі, з лінією розлому та кодом «CN 2» з одного боку та «VLE» з іншого боку;

- таблетки по 4 мг – білого кольору, ромбоподібні, двоопуклі, з лінією розлому та кодом «CN 4» з одного боку та «= VLE<= span lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman",serif;mso-fareast-font-fam= ily: "Times New Roman";mso-font-kerning:0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-lan= guage: RU'>» з іншого боку.

=

Фарма= котерапевтична група.

Антигіпертензивні засо= би. Антиадренергічні засоби з периферичним механізмом дії. Блокатори α-адренорецепторів. Код АТX С02С А04.

Фармакологічні властивості.

Фарма= кодинаміка.

Механ= ізм дії.

Доксазозин є потужним та селективним антагоністом постсинаптичних α₁-адренорецепторів. Блокування цих рецепторів призводить до зниження системного артеріального тиску. Препарат Кард= ура^® призначений для перорального застосування 1 раз на добу пацієнтам, хво= рим на ессенціальну артеріальну гіпертензію.

Фармакодинамічні ефекти.

Було продемонстровано, що препарат Кардура^® не спричиняє небажаних метаболічн= их ефектів і його можна застосовувати пацієнтам із цукровим діабетом, подагрою= або інсулінорезистентністю.

Препарат Кардура= ^® також можна призначати пацієнтам із бронхіальною астмою, гіпертрофією лівого шлуночка та пацієнтам літнього віку. Застосування препарату сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка, пригнічує агрегацію тромбоцитів та підсилює активність тканинного активатора плазміногену. = Крім того, застосування препарату Кардура^® підвищує чутливість до інсуліну у= тих пацієнтів, у яких така чутливість є порушеною.

Також у довгострокових дослідженнях було продемонстровано, що на додаток до антигіпертен= зивної дії застосування препарату Кардура^® спричиняє помірне зниження концентрації загального холестерину, ліпопротеїд= ів низької щільності та тригліцеридів у плазмі кро= ві, а отже – даний препарат може бути особливо корисний пацієнтам, хворим на артеріальну гіпертензію та гіперліпідемію.

Застосування препарату = Кардура^® пацієнтам, хворим на симптомну доброякісну гіперплазію передміхурової залози (ДГПЗ), призводить до значного покращення= уродинаміки та зменшення симптомів. Вважається, що еф= ект препарату при ДГПЗ досягається за рахунок селективної блокади α_{1<=
/sub>-адренорецепторів,
розташованих у м’язовій стромі та капсулі передміхурової залози, а також у
шийці сечового міхура.}

Фармакокінетика. =

Всмоктування. При пероральному застосуванні у людини (чоловіки молодого віку або люди літнього віку будь-якої статі) доксазозин швидко всмокту= ється з біодоступністю на рівні приблизно ⅔ дози.

Біотрансформація/елімінація. Приблизно 98 % до= ксазозину зв’язується з білками плазми крові. Було показано, що = доксазозин екстенсивно метаболізується в організмі людини = та у досліджуваних експериментальних тварин, і виводиться з організму переважно з калом.

Середній період напівви= ведення препарату з плазми становить 22 години, що дає можливість приймати препарат 1 раз на добу.

При пероральному застосуванні доксазозину концентрація метаболітів у плазмі крові є низькою. Концентрація у плазмі крові найактивнішого (6'-гідрокси) метаболіт= у у людини в 40 разів нижча за плазмову концентрацію первинної сполуки, що свідчить про те, що антигіпертензивна дія препа= рату зумовлена переважно доксазозином.

На даний час існують лише обмежені дані щодо застосування препарату пацієнтам із порушеннями функції печінки та щодо впл= иву препаратів, здатних змінювати печінковий метаболізм (наприклад, циметидину). У клінічному дослідженні з участю 12 пацієнтів із помірною печінковою дисфункцією однократне застосування доксазозину призвело до підвищення AUC на 43 % та зменшення видимого кліренсу при пероральному застосуванні на 40 %. Як і п= ри застосуванні інших препаратів, що повністю метаболізую= ться печінкою, пацієнтам з озна= ками порушень функції печінки доксазозин слід застосовувати з особливою обережністю.

Доксазозин екстенсивно метаболізується в печінці. Дослідження in vitro вказують на те, що головним чином це здійснюється за допомогою ферменту CYP 3A4, та меншою мірою – CYP 2D6 і CYP 2C9.

Клінічні характеристики.

Показання.=

Артер= іальна гіпертензія.

Препарат показаний для лікування артеріальної гіпертензії і для більшості пацієнтів його можна застосовувати для контролю артеріального тиску у якості монотерапії. У вип= адку неефективності монотерапії для лікування артері= альної гіпертензії препарат можна застосовувати у комбінації з тіазидними діуретиками, блокаторами β-адренорецепторів, блокаторами кальцієвих каналів та інгібіторами ангіоте= нзинперетворювального ферменту.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залоз= и.

Препарат показаний для лікування обструкції сечовивідних шляхів, а також симптомів, пов’язаних із доброякісною гіперпла= зією передміхурової залози (ДГПЗ). Препарат можна призначати пацієнтам із ДГПЗ як при наявності артеріальної гіпертензії, так і при нормальному рівні артеріального тиску.

Протипоказання.

Застосування препарату = Кардура^® протипоказане наступним категоріям пацієнтів:

– пацієнтам з гіперчутл= ивістю до діючої речовини чи до похідних хіназоліну (наприклад, празозину, тер= азозину, доксазозину) або до будь-якої з допоміжних речо= вин препарату, зазначених у розділі «Склад»;

– пацієнтам із випадками ортостатичної гіпотензії в анамнезі;

– пацієнтам із ДГПЗ та супутньою обструкцією верхніх сечовивідних шляхів, хронічними інфекціями сечовивідних шляхів або наявністю каменів у сечовому міхурі;

– пацієнтам з артеріальною гіпотензію (стосується тільки пацієнтів із ДГПЗ).

Доксазозин у як= ості монотерапії протипоказаний пацієнтам із перепов= ненням сечового міхура або анурією із прогресуючою нирковою недостатністю або без = неї.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій.

Інгібітори фосфодіестерази-5 (ФДЕ-= 5) (наприклад, силденафіл, тадалафіл, варденафіл).=

Сумісне застосування доксазозину з інгібіторами ФДЕ-5 у деяких пац= ієнтів може спричиняти симптоматичну гіпотензію (див. = розділ «Особливості застосування»). Досліджень доксазозину у лікарських формах із тривалим вивільненням діючої речовини не проводили.

Доксазозин знач= ною мірою зв’язується з білками плазми крові (на 98 %). Результати дослідження in vitro з використанням плазми крові людини свідчать, що препарат не впливає на зв'язування досліджуваних препаратів (<= span class=3DSpellE>дигоксин, фенітоїн, варфарин або індометацин)= з білками.

У клінічній практиці не відзначалось несприятливої взаємодії при одночасному застосуванні доксазозину та тіазидн= их діуретиків, фуросеміду, блокаторів β-адренорецепторів, нестероїдних протизапальних засобів, антибіотиків, пероральних цукрознижувальних засобів= , урикозуричних засобів та антикоагулянтів. Проте дані формальних досліджень із вивчення лікарської взаємодії відсутні.=

Дослідження in vitro вказують на те, що доксазозин є субстратом цитохрому P450 3A4 (CYP 3A4). Слід з обережністю призначати доксазозин одночасно з потужними інгібіторами CYP 3A4, наприклад кларитроміцином, індинавіром, ітраконазолом= , кетоконазолом, нефазодоном= , нелфінавіром, ритонавіром<= /span>, саквінавіром, телітроміцином або вориконазолом (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Доксазозин потенціює гіпотензивну дію інших α-адреноблокатор= ів, а також інших антигіпертензивних засобів.

За результатами відкритого рандомізованого плацебо-контрольованого клінічного дослідження з участю 22 здорових добровольців чоловічої статі, однократне застосування = доксазозину у дозі 1 мг у перший день чотиридобового к= урсу перорального застосування циметидину (400 = мг двічі на добу) призводило до підвищення середнього рівня AUC доксазозину на 10 % і не спричиняло жодних стати= стично значущих змін середньої C_max та сере= днього періоду напіввиведення док= сазозину. Таке підвищення середнього рівня AUC доксазозину на 10 % на тлі застосування циметидину знаход= иться у межах міжіндивідуальної варіабельності (27&nb= sp;%) середніх рівнів AUC доксазозину порівняно з пла= цебо.

Особливості застосування.

Ортостатична гіпотензія= /синкопе.

Початок терапії. Як наслідок прояву дії блокаторів α-адренорецепторів, може розвинути= ся ортостатична гіпотензія, проявляючись запамороч= енням та слабкістю або рідше – втратою свідомості (синкопе), особливо на початку терапії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У зв’язку з цим на початку терапії необхідно контролювати рівень артеріального тиску, щоб мінімізувати можливі постуральні ефе= кти.

Призначаючи терапію будь-яким ефективним блокатором α-адренорецепторів, слід проінформувати пацієнта, як ун= икнути симптомів ортостатичної гіпотензії та як поводи= тись при їх виникненні. Пацієнта також потрібно попередити про необхідність уникнення ситуацій, у яких існує ризик отримання травм, враховуючи можливіс= ть виникнення запаморочення або слабкості на початку терапії препаратом Кардура^®.

Застосування при гострих серцевих станах.

Як і інші вазодилатуючі антигіпертензивні засоби, доксазозин слід з обережністю застосову= вати пацієнтам із наступними гострими серцевими станами:

– легеневий набряк, спричинений аортальним або мітральним стенозом;<= o:p>

– гіперсистолічна серцева недостатність;=

– правошлуночкова серцева недостатність, зумовлена тромбоемболією легеневої артерії або перикардіальним випотом;

– лівошлуночкова серцева недостатність з низьким тиском наповнення.

Застосування при порушенні функцій печінки.<= /span>

Як і при застосуванні інших препаратів, що повністю метаболізуються печінкою, пацієнтам з ознаками поруш= ення функцій печінки препарат Кардура^{® слід призначати з особливою обережністю=
(див.
розділ «Спосіб застосування та дози»). Через відсутність клінічного досвіду
застосування препарату пацієнтам із печінковою недостатністю тяжкого ступеня
призначення препарату цій категорії пацієнтів не рекомендується.=}

Застосування разом з інгібіторами ФДЕ-5.

Застосовувати доксазозин разом з інгібіторами фосфодіестерази-5<= /span> (наприклад, силденафіл, та= далафіл та варденафіл) слід з обережністю, оскільки оби= два лікарські засоби спричиняють вазодилатацію, а о= тже – можуть спричинити у деяких пацієнтів симптоматичну гіп= отензію. Для зменшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії= рекомендується розпочинати терапію препаратами групи інгібіторів фосфодіестерази-5 тільки за умови, якщо на тлі застосування α= -блокаторів пацієнт має стабільну гемодинаміку. Крім того, рекомендується розпочинати терапію інгібіторами фосфодіестерази-5 з найменшої можливої доз= и та витримувати 6-годинний інтервал між застосуванням докс= азозину та інгібіторів фосфодіестерази-5. Досліджень доксазозину у лікарських формах із тривалим вивільненням діючої речовини не проводили.

Застосування пацієнтам під час хірургічного видалення катаракти.

У деяких пацієнтів, які приймали тамсулозин на час проведення хірургічного видалення катаракти або до операції, під час втручання спостерігався розвиток інтраопераційного синдрому в’ялої райдужної оболонки = (ІСНРО, варіант синдрому вузької зіниці). Повідомлялося про окремі випа= дки розвитку такого побічного ефекту і при застосуванні інших α_{1-блокаторів,
тому не можна виключати можливість розвитку цього ефекту для інших препарат=
ів
даного класу лікарських засобів. Через те, що ІСНРО
може призводити до підвищення частоти процедурних ускладнень при проведення
операції, при підготовці до неї слід повідомити хірургам-офтальмологам, чи
застосовує або застосовував пацієнт блокатори α₁-адренореце=
пторів.}

Пріап= ізм.

У період після виходу препарату на ринок під час застосування α= ₁-блокаторів, у тому числі доксазозину надходили повідомлення= про випадки тривалої ерекції та пріапізму. У випадку ерекції, що триває більше 4 годин, пацієнту слід негайно звернутися за меди= чною допомогою. Якщо негайно не розпочати лікування пріапіз= му, виникає ушкодження тканини статевого члена, що може призвести до незворотної втрати потенції.

Скринінг на рак передміхурової залози.

Карцинома передміхурової залози спричиняє багато симптомів, що асоціюються із ДГПЗ, до того ж ці два захворювання можуть співіснувати. Тому слід виключити наявність карциноми передміхурової залози перш ніж починати терапію доксазозином з приводу симптомів ДГПЗ.<= o:p>

Інформація щодо допоміжних речовин.

Пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість галактози, повна недостатність лактази та мальабсорбція глюкози-галактози, не слід застосовуват= и цей препарат.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) = на таблетку, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годуван= ня груддю.

Пацієнти з артеріальною гіпертензією.=

Вагітність.

Через відсутність на даний час належних та добре контрольованих досліджень щодо вивчення застосування препарату вагітним, безпечність застосування препарату Кардура^® у пе= ріод вагітності залишається невстановленою. Тому препарат слід застосовувати лише тоді, коли потенційні переваги лікування, з точки зору лікаря, виправдовують потенційний ризик. Хоча у дослідженнях на тваринах препарат не виявляв тератогенної дії, його застосування у дуже високих до= зах, що приблизно в 300 разів перевищували максимальну рекомендовану дозу д= ля людини, призводило до зниження тривалості життя плода.
Годування груддю.

Дослідження на щурах, які отримували одноразову пероральну дозу радіоактивного доксазозину у період лактації, визначили, що доксазозин накопичується у молоці щурів, при цьому максимальна концентрація у молоці приблизно у 20 разів перевищує концентрацію у плазмі матері.

Наявні дані у людей дуже обмежені, проте, продемонстровано, що виділ= ення доксазозину у материнське молоко є дуже незначн= им (відносна доза для дитини становить менше 1 %). Ризик для новонароджен= ого або немовляти не можна виключити, тому доксазозин слід застосовувати лише тоді, коли за думкою лікаря потенційна користь переважає потенційний ризик.

Пацієнти із ДГПЗ.=

Інформація у даному розділі не стосується пацієнтів із ДГПЗ.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.=

Здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами може погіршитися, особливо на початку лікування.

Спосіб застосування та дози.

Препарат Кардура= ^® можна приймати як уранці, так і ввечері.

Препарат застосовують п= ерорально.

Артер= іальна гіпертензія.

Препарат слід застосовувати 1 раз на до= бу. Початкова доза становить 1 мг, щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної артеріальної гіпотензії та/або синкопе (див. розділ «Особливості застосування»). Піс= ля 1-2 тижнів початкової терапії дозу можна підвищити до 2 мг, а потім, якщо необхідно, і до 4 мг. У більшості пацієнтів відповідь на терапію спостерігається при застосуванні препарату у дозі 4 мг або нижчій. Якщо необхідно, дозу препарату можна підвищити до 8 мг або до максимальної рекомендованої дози – 16 мг.

Доброякісна гіперплазія передміхурової залоз= и.

Рекомендована початкова доза препарату Кардура^® становить 1 мг 1 раз на= добу, щоб звести до мінімуму ризик розвитку ортостатичної артеріальної гіпотензії та/або синкопе= (див. розділ «Особливості застосування»). Залежно від індивідуальних особливостей= уродинаміки пацієнта та симптомів ДГПЗ, дозу можна підвищити до 2 мг, потім до 4 мг і до максимальної рекомендованої= дози – 8 мг. Рекомендований інтервал підбору дози становить 1-2 тижні. Звичайна рекомендована доза препарату становить 2-4 мг на добу.

Паціє= нтам літнього віку слід застосовувати звичайні дози для доросл= их.

Паціє= нтам із порушенням функції нирок слід застосовувати звичайні дози для доросли= х, оскільки фармакокінетичні параметри препарату п= ри порушенні функції нирок не змінюються.

Кардура^® не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу.

Паціє= нти з порушеннями функції печінки. На даний час інформація щодо застосування препарату пацієнтам із порушеннями функції печінки та щодо впливу препараті= в, здатних змінювати печінковий метаболізм (наприклад, ци= метидину), є обмеженою. Як і при застосуванні інших препаратів, що повністю метаболізуються печінкою, пацієнтам із ознаками поруш= ень функції печінки препарат слід призначати з обережністю (див. розділ «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Діти.=

Безпека та ефективність застосування лікарсь= кого засобу Кардура^® дітям не досліджувал= ися.

Передозування.=

Якщо передозування препарату призвело до артеріальної гіпотензії, пацієнта слід терміново покласти на спину, опустивши голову вниз. В окремих випадках можна вжити інші симптоматичні заходи.

Якщо симптоматичних заходів недостатньо, д= ля лікування шоку першочергово слід застосувати плазмозам= інники. Після цього при необхідності слід застосувати судинозвужувальні препарат= и. Слід спостерігати за станом функції нирок та при необхідності застосовувати підтримуючі заходи.<= /span>

Гемодіаліз не показаний, оскільки доксазозин значною мірою зв’язується з білками плазми крові.

Побічні реакції.=

Артер= іальна гіпертензія.

У клінічних дослідженнях з участю пацієнтів з артеріальною гіпертензію найчастіше виникали побічні реакції постурального типу (які у рідкісних випадках супроводжувалися втратою свідомості), або неспецифічні побічні реакції.

Добро= якісна гіперплазія передміхурової залози.

За даними контрольованих клінічних досліджен= ь, у пацієнтів із ДГПЗ спостерігався такий самий профіль побічних реакцій, як і у пацієнтів з артеріальною гіпертензію.

Для оцінки частоти виникнення побічних дій використовується наступна класифікація: дуже часто (≥ 1/10), час= то (≥ 1/100 і < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 і < 1/100), рідко (≥ 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/1000= 0), та частота невідома (неможливо оцінити на підставі існуючих даних).=

Інфекції та інвазії.

Часто: інфекції дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів.=

З боку системи крові та лімфатичної системи.=

Дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи.

Нечасто: алергічні реакції.

Метаболічні та аліментарні розлади.=

Нечасто: подагра, підвищення апетиту, відсутність апетиту.

Психічні порушення.

Нечасто: збудження, депресія, тривожність, безсоння, нервозність.

З боку нервової системи.

Часто: сонливість, запаморочення, головний біль.
Нечасто: інсульт, гіпестезія, синкопе, тремор.

Дуже рідко: ортостатичне запаморочення, парестезія.

З боку органів зору.

Дуже рідко: нечіткість зору.<= /span>

Частота невідома: інтраопераційний синдр= ом в’ялої райдужної оболонки (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів слуху та рівноваги.=

Часто: вертиго.

Нечасто: шум у вухах.

З боку серця.

Часто: посилене серцебиття, тахікардія.

Нечасто: стенокардія, інфаркт міокарда.

Дуже рідко: брадикардія, серцеві аритмії= .

З боку судин.

Часто: артеріальна гіпотензія, ортостати= чна артеріальна гіпотензія.

Дуже рідко: припливи.<= /p>
З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння.=

Часто: бронхіт, кашель, задишка, риніт.

Нечасто: носова кровотеча.

Дуже рідко: бронхос= пазм.

З боку шлунково-кишкового тракту.=

Часто: біль у животі, диспепсія, сухість у роті, нудота.<= /span>

Нечасто: запор, метеоризм, блювання, гастроентерит, діарея.

Гепатобіліарні розлади.

Нечасто: відхилення від норми показників функції печінки.=

Дуже рідко: холеста= з, гепатит, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної тканини.=

Часто: свербіж.

Нечасто: висипання на шкірі.

Дуже рідко: кропив’янка, алопеція, пурпу= ра.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Часто: біль у спині, міалгія.=

Нечасто: артралгія.

Рідко: м’я= зові спазми, м’язова слабкість.

З боку нирок та сечовивідного тракту.=

Часто: цистит, нетримання сечі.

Нечасто: дизурія, часте сечовипускання, гематурія.=

Рідко: поліурія.

Дуже рідко: підвищений діурез, розлади сечовипускання, ніктурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз.

Нечасто: імпотенція.

Дуже рідко: гінеком= астія, пріапізм.

Частота невідома: ретроградна еякуляція.=

Загальні розлади та реакції у місці введення.=

Часто: астенія, біль у грудній клітці, грипоподібні симптоми, периферичні набряки.

Нечасто: біль у тілі, набряк обличчя.

Дуже рідко: підвищена втомлюваність, заг= альне нездужання.

Результати досліджень.

Нечасто: збільшення маси тіла.

Звітування про підозрювані побічні реакції.=

Після реєстрації лікарського засобу важливо повідомляти про підозрюв= ані побічні реакції. Це дає змогу здійснювати безперервний моніторинг співвідношення користі та ризиків, пов’язаних із застосуванням лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які побічні реа= кції за допомогою національної системи передачі інформації.

Термін придатності. 4 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 ºC.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній упаковці.<= /o:p>

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Пфайз= ер Менюфекчуринг Дойчленд ГмбХ/

Pfizer Manufacturing Deutschland= GmbH.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльнос= ті.

Мусвальдаль 1, 7= 9108 Фрайбург Ім Брайсгау, Німеччина/

Mooswaldallee 1, 7= 9108 Freiburg Im Breisgau, Germany.